В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького
В статті на основі переважно архівних документів, йдеться про наукову і викладацьку діяльність історика Володимира Голобуцького в Києвському педагогічному державному інституті ім. М. Горького. Ця діяльність є складовою сьомого етапу його життя і припадає на першу половину 1950-х рр. Певне мі...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85721 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького / С. Юсов // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2012. — Вип. 17. — С. 193-203. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-85721 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-857212015-08-15T03:01:38Z В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького Юсов, С. В статті на основі переважно архівних документів, йдеться про наукову і викладацьку діяльність історика Володимира Голобуцького в Києвському педагогічному державному інституті ім. М. Горького. Ця діяльність є складовою сьомого етапу його життя і припадає на першу половину 1950-х рр. Певне місце займає розгляд повсякденного життя вченого. В статье на основе преимущественно архивных источников раскрывается научная и преподавательская деятельность историка Владимира Голобуцкого в Киевском педагогическом государственном институте им. М. Горького. Эта деятельность является составной частью седьмого этапа его биографии и хронологически соответствует первой половине 1950-х гг. Определенное место в статье отводится рассмотрению повседневной жизни ученого. In the article, the author deals with the research and pedagogical activities of the historian Volodymyr Holobutskyj at M. Gorkyj Kyiv Pedagogical State Institute. These activities are or component of the seventh period of his live in the second half of the 1950s. The everyday life of the scientist is also considered. The article is based fist of all on unknown archival sources. 2012 Article В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького / С. Юсов // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2012. — Вип. 17. — С. 193-203. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. XXXX-0115 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85721 «Владимир Голобуцкий» «1950/1955» uk Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статті на основі переважно архівних документів, йдеться про
наукову і викладацьку діяльність історика Володимира Голобуцького в
Києвському педагогічному державному інституті ім. М. Горького. Ця
діяльність є складовою сьомого етапу його життя і припадає на першу
половину 1950-х рр. Певне місце займає розгляд повсякденного життя
вченого. |
| format |
Article |
| author |
Юсов, С. |
| spellingShingle |
Юсов, С. В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| author_facet |
Юсов, С. |
| author_sort |
Юсов, С. |
| title |
В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького |
| title_short |
В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького |
| title_full |
В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького |
| title_fullStr |
В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького |
| title_full_unstemmed |
В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького |
| title_sort |
в. голобуцький як професор київського педагогічного інституту ім. м. горького |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85721 |
| citation_txt |
В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького / С. Юсов // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2012. — Вип. 17. — С. 193-203. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| series |
Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| work_keys_str_mv |
AT ûsovs vgolobucʹkijâkprofesorkiívsʹkogopedagogíčnogoínstitutuímmgorʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-06T13:04:27Z |
| last_indexed |
2025-07-06T13:04:27Z |
| _version_ |
1836902849269727232 |
| fulltext |
Юсов Святослав (Київ)
УДК «Владимир Голобуцкий» «1950/1955»
В. ГОЛОБУЦЬКИЙ ЯК ПРОФЕСОР КИЇВСЬКОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМ. М. ГОРЬКОГО
В статті на основі переважно архівних документів, йдеться про
наукову і викладацьку діяльність історика Володимира Голобуцького в
Києвському педагогічному державному інституті ім. М. Горького. Ця
діяльність є складовою сьомого етапу його життя і припадає на першу
половину 1950-х рр. Певне місце займає розгляд повсякденного життя
вченого.
Ключові слова: В. Голобуцький, педінститут, наукова і педагогічна
діяльність.
Через життєписи співвітчизників, як гадаємо, повніше розкривається
історія народу і країни загалом. Особливу актуальність має висвітлення
біографій учених-істориків, які одночасно є і педагогами — викладачами
вищої школи. Вони є і продуцентами, і поширювачами історичних знань,
формувачами світогляду, відіграють неабияку роль і в процесі загального
розвитку історичної думки1. До таких людей, наукова діяльність яких гар -
монійно і взаємо-підсилено поєднувалася з викладанням у ВНЗ, належав і
відомий український історик, доктор історичних наук, фахівець з пробле -
матики козаччини та соціально-економічної історії України, професор
Володимир Олексійович Голобуцький (1903–1993 рр.).
Вчений і педагог, В. Голобуцький впродовж життя працював у багатьох
ВНЗ Росії та України. Часткова його педагогічна робота висвітлена автором
в низці публікацій, а найбільше в монографії2. В останній, в окремому
параграфі, йдеться і про діяльність історика в Київському педагогічному
державному інституті ім. М. Горького (КПДІ)3. Наразі, дещо змінений варі -
ант пропонуємо читачеві цього збірника. Основну джерельну базу поточ -
ного дослідження склали документи фонду Ф.Р-346, що знаходиться в
Державному архіві м. Києва (ДАК). Цікаву усну інформацію надали сини
вченого — П. Голобуцький (1938–2010) та І. Голобуцький.
Друга половина життя В. Голобуцького проходила в столиці України. До
цього часу він, виїхавши в 1925 р. з Черніговщини, жив і працював у ряді
міст РРФСР. Хоча в Україну історик прибув як зрілий вчений і педагог,
повністю його таланти і здібності розкрилися вже на Батьківщині, а саме —
в Києві. Втім, спочатку (1947–1949 рр.) вчений з родиною проживав у
Чернівцях і працював у Чернівецькому держуніверситеті (ЧДУ). З переїздом
в 1949 р. до Києва розпочався сьомий етап життя і діяльності В. Голо -
буцького (1949–1961 рр. — згідно нашої періодизації)4, котрий пов’язаний
з плідною науковою роботою в Інституті історії АН УРСР (до 1953 р. —
Інститут історії України, або скорочено — ІІУ) та одночасною викладацькою
діяльністю на посаді професора у ВНЗ Києва. Складовою частиною цього
етапу є робота В. Голобуцького в КПДІ.
Отже, в 1949 р. В. Голобуцький з родиною переїхав до Києва і розпочав
свою роботу в ІІУ. Історику надали велику двохкімнатну квартиру (53 кв. м)
по вул. Артема, 10. Спочатку давали трьохкімнатну квартиру, але як при гадує
П. Голобуцький, її перехопив для своєї доньки генерал А. Гречко5; тоді
майбутній міністр оборони СРСР був командувачем Київського військового
округу (КВО). Квартира була з телефоном6. Однак, надана квартира не
задовольняла родину, оскільки в ній стало проживати троє дорослих і троє
дітей, а до того ж дружина вченого хворіла на відкриту форму туберкульозу
і потребувала окремого помешкання (вона, будучи санітаркою на фронті в
1941 р., сильно застудилася і захворіла на туберкульоз з подальшими реци -
дивами — кавернами7). Згодом в квартирі проживало вже 8 осіб, і десь в
середині 1950-х рр. її переробили за допомогою перегородок на 4-х кім натну.
Тоді вчений отримав у власне користування окремий кабінет площею в 8 кв. м8.
Одночасно з початком роботи в академічному інституті, вчений отримує
також і направлення з МВО СРСР на переведення його з ЧДУ до Київського
держуніверситету ім. Т. Шевченка (КДУ). Відповідний наказ датовано
6 вересня 1949 р.9 Проте, з роботою в КДУ не склалося. За спогадами
І. Голобуцького, «молодий і енергійний професор викликав у тодішнього
викладацького складу істфаку відверту ворожість»10, а за словами П. Голо -
буцького, найбільш протидіяв роботі батька в цьому ВНЗ завкафедрою
історії СРСР професор А. Введенський. Втім, згодом історики затова -
ришували, хоча В. Голобуцький так і не потрапив до університету11.
З осені 1949 р. по лютий 1950 р. В. Голобуцький працював на посаді
завідувача відділом методики історії в Українському науково-дослідному
інституті педагогіки12. Знову ж таки восени 1949 р. він пробує улаштуватися
за сумісництвом на історичний факультет КПДІ, але в І семестрі вірогідно
не було вакансії. Її знайшли з наступного семестру — вже 1950 р.13 Слід
зауважити, що деякий час В. Голобуцький працював на історичному факуль -
теті педінституту як на основній роботі, а в академічному інституті
рахувався сумісником. У КПДІ історик працював до початку 1955 р.
Хоча для В. Голобуцького не відразу знайшли вакантне місце, але, у той
же час, на весь ВНЗ на початку 1950-х рр. припадало лише шість професорів
і докторів наук14. На історичному же факультеті, окрім В. Голобуцького,
останніх узагалі не було15. На кафедрі історії СРСР разом з В. Голобуцьким
у ті роки працювали такі його колеги, як: доценти К. Гуслистий (відомий
спеціаліст з історії українського козацтва і етнографії), М. Марченко (в
194 Святослав Юсов
минулому ректор Львівського університету, який зазнав репресій; спеціаліст
у галузі української історіографії) і Л. Жилинська (яка займалася подібними
до В. Голобуцького дослідженнями в галузі економічної історії України та
Визвольної війни середини ХVІІ ст.); викладачі П. Шимко-Шмага, А. Вовк,
М. Коваль та ін.16 За свідченням П. Голобуцького, батько найбільш товари -
шував з М. Марченком, який жив тоді в гуртожитку на вул. Героїв Революції
(нині — Трьохсвітительська)17.
Як завжди В. Голобуцький всіляко допомагав по роботі своїм колегам,
зокрема, зголошувався бути їхнім опонентом на захистах. Так, він опонував
М. Ковалю на кандидатському захисті, що відбувся в жовтні 1951 р. в ІІУ
(тема з економічної історії України радянського періоду)18. Опонентом
вчений був і на захисті схожої дисертаційної теми іншого викладача КПДІ
(щоправда — кафедри історії та основ марксизму-ленінізму) М. Березовчука
(листопад 1951 р.)19 тощо.
Свідченням і прикладом ставлення В. Голобуцького до своїх колег по
кафедрі може слугувати лист до М. Тихомирова від 13 жовтня 1950 р.,
цілком присвячений справі із затвердженням у ВАК СРСР кандидатської
дисертації П. Шимко-Шмаги (захистився у жовтні 1949 р. в ІІУ20), якого
В. Голобуцький називає «людиною поважною і шанованою всіма». Профе -
сор ознайомився з його працею (присвяченою одному із епізодів радянській
історії України), яку схвально оцінює і просить М. Тихомирова посприяти
її затвердженню у ВАК, оскільки вже пройшов рік після захисту. Причому,
на дисертацію було зроблено негативний (але несправедливий) відгук
анонімним рецензентом ВАК, що призвело до тяжкого захворювання
П. Шимко-Шмаги. Професор не шкодує слів для змалювання гостроти
ситуації і наполегливо просить М. Тихомирова допомогти. Наведемо деякі
місця з листа, котрі наочно показують, яких зусиль В. Голобуцький докла -
дав, щоби допомогти своєму колезі. Просячи за П. Шимко-Шмагу, він
зізнається, що підтримує у тому, як може, «бадьорість духу» і звертається до
М. Тихомирова: «Прошу Вас, допоможить. Шимко-Шмага потрібно допо -
могти у єдиному: забезпечити об’єктивне ставлення до його праці, поста -
витись до неї без зайвої, шкідливої для справи довіри до рецензента.
У противному випадку може відбутися помилка, за яку дорого, занадто
дорого може сплатити серйозний працівник і прекрасна людина»21.
Принагідно відзначимо, що аналогічна ситуація склалася з підтверд -
женням захисту кандидатської дисертації (тема — «Взаємини Русі і Польщі
від ІХ ст. до 1125 р.») Є. Яцкевича — заввідділу Історичного музею
м. Львова, опонентом якого при захисті в ІІУ в грудні 1950 р. був В. Голо -
буцький. Зауважимо, що Є. Яцкевича сучасний дослідник С. Єкельчик
відносить до рідкісного типу тогочасних «радикальних нонконформістів» із
числа національно-свідомих патріотів22. За цього львівського історика
195В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького
(«вельми поважну і ерудовану людину») В. Голобуцький і просить М. Тихо -
мирова в спеціальному листі від 24 лютого 1952 р. і в наступному листі від
23 березня23. Взагалі, для цих років можна навести випадки стосовно
підтвердження захистів дисертацій ВАК СРСР, коли ціна, дійсно, була
«занадто дорогою». Так, через рік після захисту в ІІУ кандидатської дисер -
тації викладачем одного з київських ВНЗ Я. Залозним, ВАК відмінив
позитивне рішення вченої ради, внаслідок чого дисертант помер24. А колега
В. Голобуцького по ЧДУ і КФЕЇ І. Кравченко недовго пережив підтверд -
ження свого докторського захисту ВАК (помер у лютому 1953 р., захист
відбувся в Інституті історії АН СРСР у липні 1951 р.25). Не підтвердження
з ВАК отримав редактор видавництва «Радянська школа» І. Рева, якому в
червні 1951 р. опонував на кандидатському захисті в ІІУ В. Голобуцький26.
Однак, повернемося до педінституту. У перший рік роботи в ньому
педагогічне навантаження у професора В. Голобуцького було невелике —
110 годин (з оплатою 2750 крб. на місяць)27. Утім, на наступний навчальний
рік воно зросло, до того ж, ще перебуваючи сумісником, історик з березня
1951 р. очолив кафедру історії СРСР28 (точніше — став в.о. завкафедри).
Ректоратом останнє було справедливо потрактовано як укріплення кафед -
ри29. В ці роки вчений в основному читав лекції на вечірньому відділенні.
З січня 1952 р. В. Голобуцький перейшов на штатну посаду і повну ставку
(6 тис. крб.), а його педнавантаження склало 340 год. З нового навчального
року професор був затверджений повноправним завідувачем кафедри30.
На історичному факультеті КПДІ вчений читав здебільшого спецкурси і
вів факультативи «Київська Русь» і «Джерелознавство історії СРСР фео -
дальної епохи»31 (останній курс професор читав у той же час і в ЧДУ).
Вочевидь, як керівник кафедри, він тримав у полі зору діяльність кабінету
історії СРСР — цей факультетський орган самостійної роботи студентів,
котрий був повністю оснащений усіма необхідними пристроями і учбовими
посібниками32. Матеріали архівного фонду педінституту зберігають інфор -
мацію про те, що професор (як і М. Марченко) у розмовах і консультаціях
привчав студентів до роботи над першоджерелами, підкреслював значення
самостійної роботи для підвищення загального розвитку33.
Для самостійної роботи студентів вагоме значення мала діяльність сту -
дентського гуртка. Поки В. Голобуцький не увійшов у штат кафедри і
повністю не віддався роботі в педінституті, то навіть на партзборах конс -
татувалася незадовільна робота студентського гуртка34. У звіті ж кафедри
за 1952 р. вказується на покращення роботи останнього35. Прикметно: в звіті
факультету за 1952/53 нч. р. зазначається, що самостійна робота студентів
покращилась в результаті впливу на них В. Голобуцького і М. Марченка36.
Як і в інших ВНЗ, де він працював, В. Голобуцький наглядав за поста -
новкою навчального процесу, особливо велику увагу приділяючи система -
196 Святослав Юсов
тичному контролю за якістю викладання навчальних курсів. Він сам, а
також і працівники кафедри відвідували лекції і заняття колег, стеногра -
фували останні, а потім обговорювали на засіданнях кафедри. Практику -
валося і відвідування іспитів, що їх приймали у студентів працівники
кафедри37.
Деякою мірою основний виклад і стилістику лекцій вченого передає
стенограма лекції прочитаної в жовтні 1951 р. на історичному факультеті з
теми «Джерелознавство» (очевидно — історії СРСР). Лекція присвячена
темі з яскраво вираженим ідеологічним забарвленням — поглядам норма -
нистів і їхньому спростуванню. Для того періоду проведення перевірок
викладачів ВНЗ, а особливо ідеологічних професій і тим більше на полі -
тично важливі теми, були звичайною справою. Для цієї лекції В. Голо -
буцького, як і для інших, характерні логічність побудови викладу і разом з
тим його художність, образні порівняння, іронічність, вдалі цитування з
творів письменників тощо38. Зауважимо, що стенографувалася, а потім
розбиралася, принаймні, ще одна лекція вченого — «Повість врємінних літ
як історичне джерело»39.
Лекції В. Голобуцького викликали щире зацікавлення серед студентів,
зокрема, користувалися популярністю його лекції з історії Київської Русі,
особливо серед учителів — студентів-вечірників. Прикметно, що з пред -
метів, котрі читав В. Голобуцький, абсолютна більшість студентів здавали
екзамени на «відмінно» чи «добре»40. Взагалі, професор користувався пова -
гою і авторитетом як серед студентів, так і своїх колег по роботі в КПДІ41.
Як результат ефективної педагогічної діяльності В. Голобуцького на істо -
ричному факультеті інституту (станом на 1953 ) можемо відзначити від -
сутність студентів, які б відставали з предметів керованої ним кафедри42.
Переглянуті нами документи, що стосуються роботи вченого в КПДІ, не
надають інформації про керування конкретними аспірантами самого цього
інституту. Утім, він таки ними керував, як про це свідчив директор цього
закладу в 1955 р.43 Відомо, що В. Голобуцький, наприклад, у жовтні 1950 р.
(разом з А. Вовком) опонував на захисті в ІІУ випускнику аспірантури при
кафедри історії СРСР КПДІ Г. Яворському (цікава тема: «Історичні погляди
О. Пушкіна»)44. Відмітимо також, що учень В. Голобуцького І. Рознер
перевівся з Чернівецього університету до КПДІ і закінчив останній курс у
ВНЗ, де викладав його улюблений вчитель45. Встигла попрацювати в пед -
інституті (в 1954 р.) разом з вчителем і інша чернівецька студентка
Л. Рудомьоткіна46.
На початку 1950-х рр. вчений систематично працює з архівними фондами
ЦДІАУК47. Цей вид діяльності, окрім іншого, був пов’язаний з підготовкою
кількох монографій. Напрямки наукової роботи В. Голобуцького в педінс -
титуті в цілому, зрозуміло, співпадали з тематикою, що планувалася в
197В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького
Інституті історії. Щоправда, деякі формулювання дослідницьких тем від -
різнялися від тем академічного закладу. Спільними у назвах, в цьому від -
ношенні, були теми присвячені «возз’єднанню» (над ними поряд з В. Голо -
буцьким працював також М. Марченко48). Разом з цим, В. Голобуцький разом
з Л. Жилинською вивчав проблеми розкладу феодалізму і розвитку капіта -
лістичних відносин в Україні ІІ-ї половини ХVІІІ ст.49, що в подібному
формулюванні фіксується в Інституті історії лише з другої половини
1950-х рр. Нюансом наукової роботи у ВНЗ порівняно з академічним інс -
титутом було планування вченим, наприклад, методичної розробки для се -
ред ньої школи з теми «Возз’єднання України з Росією»50. Також педінс титут
або ж історичний факультет проводили і свої власні наукові кон ференції51. Як
і раніше, вчений брав у них участь зі своїми новими роз робками. Так, на
одній з них, що відбулася в грудні 1951 р., вчений виступив з доповіддю
«Гайдамацький рух на Запоріжжі в ХVІІІ ст.» (стаття з подіб ною назвою
вийшла лише в 1956 р.)52. У 1954 р. на відповідній ювілейній конференції
він виголосив промову на тему «Возз’єднання України з Росією»53.
Подібно до роботи в Інституті історії В. Голобуцький готував рецензії на
дисертації (як опонент), рецензував і редагував підготовлені (чи ті, що
вийшли з друку) наукові чи навчальні видання, консультував викладачів і
аспірантів Києва і з периферії, тощо54. У більшості випадків це були ті ж
самі конкретні навантаження, що і в академічному закладі. Вчений, як
правило, звітував про подібну роботу в обох закладах.
У тодішніх тоталітарних умовах наукова і викладацька робота в пед -
інституті (як і в академічному інституті) залежала від чергових ідеологічних
кампаній чи вказівок. Одним з чинників, котрий викликав кон’юктурні зміни
в політично-ідеологічній системі, були нові праці Й. Сталіна. Ідеологічна
кампанія, що проходила під гаслом «За марксизм у мовознавстві», наклала
свій відбиток і на діяльність педінституту. Так, у звіті кафедри за І семестр
1951/52 нч. р. вказувалося, що її робота будується на основі праці Й. Сталіна
«Марксизм і питання мовознавства», а на початку семестру на засіданні
кафедри вносилися зміни в програму історії СРСР; тощо55. Працівники
кафедри взяли участь в травні 1952 р. у конференції викладачів факультету,
присвяченій темі «Вчення Й.В. Сталіна про базис і надбудову»56. Цікаво,
що виступ Л. Жилинської (побудований на основі зазначеного вчення) за
своєю тематикою («Щодо виникнення і розвитку капіталістичних відносин
у землеробстві на Лівобережній Україні у ІІ-й пол. ХVІІІ ст.») перегукувався
з пізнішими науково-дослідницькими темами В. Голобуцького та його учнів.
У зв’язку з вченням Й. Сталіна про базис і надбудову отримав догану
М. Марченко, який відмовився прочитати лекцію на тему щодо формування
східнослов’янських народів на основі цих положень, оскільки, на його
думку, програма історії СРСР вимагає перебудови57.
198 Святослав Юсов
Ідеологічно важливою була і деяка суспільна робота, що її мав вико -
нувати В. Голобуцький. Так, в 1952 р. він за дорученням ЦК КП(б)У об -
стежував стан викладання суспільних наук у ВНЗ Харкова58. Вочевидь, таке
доручення могло бути дано ще до розпалу конфлікту В. Голобуцького та
І. Бойка з вищими партійними чиновниками з приводу застосування тер -
мінів «приєднання/возз’єднання»59. Принагідно відзначимо, що у цей період
В. Голобуцький неодноразово опонував на захистах дисертацій викладачам
суспільних дисциплін60.
Ще одним партійним навантаженням для В. Голобуцького було «читання
лекцій в системі організації партійної просвіти»61 (як зазначено у звіті
кафедри). Напевно, мається на увазі читання лекцій вченим у вечірньому
Університеті марксизму-ленінізму за дорученням міськкому партії і за
наказом начальника політуправління КВО у 1952 і 1953 р. Від КВО
В. Голобуцький у зв’язку з цим два рази в 1952 р. отримував подяки62.
На певні контакти вченого з ідеологічними працівниками вказують і деякі
опонування ним дисертацій в ці роки. Так, у липні і вересні 1950 р. він
виступив опонентом при захистах кандидатських дисертацій в ІІУ А. Кале -
ниченка (директора будинку пропагіту Київського окружного і міського
комітетів КП(б)У) і Д. Бенікова (заввідділом пропагіту Київського райкому
КП(б)У); в 1952 р. вчений опонував (також в ІІУ) Г. Письменному —
начальнику відділу військової підготовки Управління у справах вищої
школи при РМ УРСР63.
Суспільним видом діяльності було також читання лекцій по лінії Това -
риства з розповсюдження політичних і наукових знань64. Заслуги й авто -
ритет вченого визнавалися багатьма, адже інакше його би не обрали почес -
ним головою товариства «Юний історик» м. Києва65.
З навчального 1954/55 р. В. Голобуцький переходить на сумісництво до
педінституту (основна ж робота в Інституті історії) і на оклад у пів-ставки,
але з лютого 1955 р. його було звільнено за його власним бажанням.
Професор написав заяву на звільнення ще в червні 1954 р. у зв’язку з
погіршенням здоров’я, а саме — зору (подібна причина фігурує і у липні
1954 р. при звільненні з ЧДУ). Він навіть надав довідку з ВТЕК про
визнання його інвалідом другої групи, але вірогідно, що півроку його
умовляли не залишати КПДІ. Свідченням останнього є лист від директора
педінституту до директора Інституту історії О. Касименка з проханням
дозволити В. Голобуцькому працювати сумісником у ВНЗ, оскільки він
очолює кафедру історії СРСР, керує аспірантами, є «єдиним доктором
історичних наук, і замінити його ніким», а звільнення, зокрема, «завдало б
великої шкоди справі підготовці фахівців через аспірантуру»66. Директор ж
Інституту історії у листі-відповіді не мав нічого проти, однак В. Голобуць -
кий все ж таки звільнився. І справа тут не в хворобі очей, адже він після
199В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького
загострення хвороби літом успішно працював на різних ділянках у кількох
установах. Наскільки можна здогадатися, основною причиною звільнення
була вимога Міністерства державного контролю УРСР, після відповідної
перевірки всіх сумісництв вченого67. Перевірка, в свою чергу, була викли -
кана доносом на історика та інших вчених завідувача відділу науки і
культури ЦК КПУ С. Червоненка. Останній звинувачував науковців у зароб -
лянні великих грошей за допомогою працевлаштування в кількох уста -
новах68.
Таким чином, вирішення проблем з роботою і житлом у Києві в 1949 р.
призвело до переїзду В. Голобуцького до столиці УРСР, де він хотів пра -
цювати у відповідності з своїми науковими зацікавленнями. Відтоді роз -
почалася його наукова і педагогічна діяльність у київських ВНЗ, зокрема, в
КПДІ, що поєднувалася з роботою в Інституті історії. Працюючи в пед -
інституті історик проявив себе як талановитий педагог, лектор, методист,
організатор наукової роботи. Він сприяв якісному зростанню рівня підго -
товки студентів. Особливу увагу професор приділяв організації можли -
востей для самостійної роботи студентів. Успішною була наукова і науково-
методична діяльність вченого. Взаємно-корисною була співпраця професора
В. Голобуцького зі своїми колегами, з частиною яких він підтримував
дружні стосунки протягом багатьох років.
В статье на основе преимущественно архивных источников раскры -
вается научная и преподавательская деятельность историка Владимира
Голобуцкого в Киевском педагогическом государственном институте
им. М. Горького. Эта деятельность является составной частью седьмого
этапа его биографии и хронологически соответствует первой половине
1950-х гг. Определенное место в статье отводится рассмотрению повсед -
невной жизни ученого.
Ключевые слова: В. Голобуцкий, пединститут, научная и педагогическая
деятельность.
In the article, the author deals with the research and pedagogical activities of
the historian Volodymyr Holobutskyj at M. Gorkyj Kyiv Pedagogical State
Institute. These activities are or component of the seventh period of his live in
the second half of the 1950s. The everyday life of the scientist is also considered.
The article is based fist of all on unknown archival sources.
Key words: V. Holobutskyj, pedagogical institute, research and pedagogical
activities.
200 Святослав Юсов
1 Шмидт С.О. Некоторые вопросы источниковедения историографии // Проблемы
истории общественной мысли в историографии. К 75-летию акад. М.В. Нечкиной /
[Редкол.: акад. Л.В. Черепнин (отв. ред.) и др.]. — М.: Наука, 1976. — С. 270–271.
2 Юсов С. Історик Володимир Голобуцький (1903–1993 рр.): життя, наукова і
педагогічна діяльність. — К.: НАН України, Інститут історії України, 2011. — 350 с.
3 Там само. — С. 126–133.
4 Там само. — С. 29–30.
5 Приватний архів автора. — Інформація записана Н.М. Юсовою 9.11.2005 р. у
м. Києві від П.В. Голобуцького (1938–2010).
6 Архів Російської академії наук (АРАН) — Ф. 693. — Оп. 4. — Од. зб. 176. — Арк. 5.
7 Приватний архів автора. — Інформація записана С.Л. Юсовим 8.05.2007 р. у
м. Києві від П.В. Голобуцького.
8 Там само. — Інформація записана С.Л. Юсовим 15.12.2011 р. у м. Києві від
І.В. Голобуцького (1935 р. нар.).
9 Приватний архів П.В. Голобуцького. — Документ за № 468 / ук. — Копия приказа
Министра высшего образования СССР от 6 сентября 1949 г. о переводе В.А. Голо -
буцкого из Черновицкого университета на штатную работу в Киевский университет.
10 Голобуцький І. Шлях, освячений працею // Слово просвіти. — 2003. — Ч. 41. —
С. 11.
11 Приватний архів автора. — Інформація записана Н.М. Юсовою 9.11.2005 р. у
м. Києві від П.В. Голобуцького; Голобуцький П.В. Передмова: Вчений і книга. (Доля
історика в лабетах тоталітарної системи) // Голобуцький В.О. Чорноморське козацтво. —
Дніпропетровськ: Січ, 2008. — С. 17.
12 Приватний архів П.В. Голобуцького. — Документ за № 60. — Довідка від дирекції
Українського НДІ педагогіки. 18 лютого 1960 р.
13 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 5. — Од. зб. 100. — Арк. 11.
14 Там само. — Оп. 2. — Од. зб. 579. — Арк. 21.
15 Там само. — Од. зб. 603. — Арк. 3.
16 Там само. — Од. зб. 651. — Арк. 1.
17 Приватний архів автора. — Інформація записана Н.М. Юсовою 9.11.2005 р. у
м. Києві від П.В. Голобуцького.
18 Юркова О.В., Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада // Інститут історії України
НАН України. 1936–2006. — К.: ІІУ НАНУ, 2006. — С. 241.
19 Там само. — С. 242.
20 Там само. — С. 239.
21 АРАН. — Ф. 693. — Оп. 4. — Од. зб. 176. — Арк. 5–6(зв.).
22 Єкельчик С. Імперія пам’яті: російсько-українські стосунки в радянській істо -
ричній уяві. — К.: Часопис «Критика», 2008. — С. 121–121.
23 АРАН. — Ф. 693. — Оп. 4. — Од. зб. 176. — Арк. 8, 9–9(зв.); Юркова О.В.,
Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада. — С. 241.
24 Юркова О.В., Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада. — С. 237.
25 АРАН. — Ф. 693. — Оп. 4. — Од. зб. 176. — Арк. 9(зв.).
26 Юркова О.В., Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада. — С. 241.
201В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького
27 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 5. — Од. зб. 100. — Арк. 5.
28 Там само. — Арк. 12; Голобуцкий В.А. Страницы из моих воспоминаний //
История СССР. — 1966. — № 3. — С. 127; Приватний архів П.В. Голобуцького. —
Документ за № 193. — Витяг з наказу № 193 по Київському державному педагогічному
інституту ім. Горького від 7-го березня 1951 р.
29 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 2. — Од. зб. 579. — Арк. 31.
30 Там само. — Оп. 5. — Од. зб. 100. — Арк. 8, 9, 16.
31 Там само. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 2, 22.
32 Там само. — Од. зб. 579. — Арк. 19.
33 Там само. — Од. зб. 738. — Арк. 11.
34 Там само. — Од. зб. 651. — Арк. 33.
35 Там само. — Од. зб. 769. — Арк. 2(зв.).
36 Там само. — Од. зб. 738. — Арк. 11.
37 Там само. — Од. зб. 738. — Арк. 10; Од. зб. 651. — Арк. 8, 24–25.
38 Там само. — Од. зб. 652. — Арк. 1–25.
39 Там само. — Од. зб. 651. — Арк. 25.
40 Там само. — Од. зб. 651. — Арк. 2.
41 Там само. — Оп. 5. — Од. зб. 100. — Арк. 24.
42 Там само. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 28.
43 Науковий архів Інституту історії України НАН України (НА ІІУ НАНУ). — Ф. 1. —
Оп. 1. — Од. зб. 479. — Арк. 17.
44 Юркова О.В., Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада. — С. 240.
45 Ткачева Л. Рознер Іонас Германович // Вчені Інституту історії України. Біобіб -
ліографічний довідник. Серія: Українські історики. — Вип. 1. — К.: ІІУ НАНУ,
1998. — С. 270.
46 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 476. — Арк. 170.
47 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 11.
48 Там само. — Од. зб. 925. — Арк. 1.
49 Там само. — Од. зб. 769. — Арк. 1(зв.); Од. зб. 925. — Арк. 1.
50 Там само. — Од. зб. 769. — Арк. 1(зв.).
51 Там само. — Од. зб. 651. — Арк. 2, 11.
52 Голобуцкий В.А. Гайдамацкое движение на Запорожье во время “Колиивщины”
и крестьянского восстания под предводительством Е.И. Пугачева // Исторические
записки. — Т. 55. — М., 1956. — С. 310–343.
53 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 519–520. — Арк. 16–25.
54 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 15, 34; Там само. — Од. зб. 769. —
Арк. 2(зв.); Там само. — Од. зб. 925. — Арк. 2; НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. —
Од. зб. 519–520. — Арк. 25–26.
55 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 1, 2, 20
56 Там само. — Арк. 20.
57 Там само. — Од. зб. 579. — Арк. 12.
58 Там само. — Од. зб. 651. — Арк. 15.
202 Святослав Юсов
59 Детально див.: Юсов С. Історик Володимир Голобуцький. — С. 146–148.
60 Юркова О.В., Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада. — С. 240, 242, 243, 245.
61 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 34.
62 Там само. — Оп. 5. — Од. зб. 100. — Арк. 7, 17.
63 Юркова О.В., Азарх І.С. Спеціалізована вчена рада. — С. 240, 242.
64 ДАК. — Ф.Р-346. — Оп. 2. — Од. зб. 651. — Арк. 34.
65 Там само. — Арк. 15.
66 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 479. — Арк. 17, 38.
67 Архів Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. —
Од. зб. 35. — Арк. 71, 72.
68 Голобуцький П.В. Передмова: Вчений і книга. — С. 17–18.
203В. Голобуцький як професор Київського педагогічного інституту ім. М. Горького
|