Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення
На основі архівних знахідок, законодавчих і підзаконних актів, чинних протягом досліджуваного періоду, та сучасних наукових публікацій в статті висвітлюється ґенеза і реалізація програми масового житлового будівництва в УРСР середини ХХ ст....
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Series: | Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85837 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення / О. Янковська, Д. Бачинський // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2013. — Вип. 18. — С. 132-149. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-85837 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-858372015-08-25T03:02:07Z Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення Янковська, О. Бачинський, Д. Проблеми історії України ХХ століття На основі архівних знахідок, законодавчих і підзаконних актів, чинних протягом досліджуваного періоду, та сучасних наукових публікацій в статті висвітлюється ґенеза і реалізація програми масового житлового будівництва в УРСР середини ХХ ст. На основе архивных находок, законодательных и подзаконных актов, действовавших в течение исследуемого периода и современных научных публикаций в статье освещается генезис и реализация программы массового жилищного строительства в УССР середины ХХ в. On the basis of archival findings, legislative and regulatory acts in force during the studied period and new scholarly publications, the article highlights genesis and implementation of a housing construction program in the USSR in the mid-twentieth century. 2013 Article Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення / О. Янковська, Д. Бачинський // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2013. — Вип. 18. — С. 132-149. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 0115 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85837 94(477)64.011.8«1950/1969» uk Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми історії України ХХ століття Проблеми історії України ХХ століття |
| spellingShingle |
Проблеми історії України ХХ століття Проблеми історії України ХХ століття Янковська, О. Бачинський, Д. Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| description |
На основі архівних знахідок, законодавчих і підзаконних актів, чинних
протягом досліджуваного періоду, та сучасних наукових публікацій в
статті висвітлюється ґенеза і реалізація програми масового житлового
будівництва в УРСР середини ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Янковська, О. Бачинський, Д. |
| author_facet |
Янковська, О. Бачинський, Д. |
| author_sort |
Янковська, О. |
| title |
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення |
| title_short |
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення |
| title_full |
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення |
| title_fullStr |
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення |
| title_full_unstemmed |
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення |
| title_sort |
реформи в урср у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Проблеми історії України ХХ століття |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85837 |
| citation_txt |
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення / О. Янковська, Д. Бачинський // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2013. — Вип. 18. — С. 132-149. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
| series |
Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| work_keys_str_mv |
AT ânkovsʹkao reformivursrusocíalʹníjsferí19501960tírržitlovezabezpečennâ AT bačinsʹkijd reformivursrusocíalʹníjsferí19501960tírržitlovezabezpečennâ |
| first_indexed |
2025-07-06T13:11:19Z |
| last_indexed |
2025-07-06T13:11:19Z |
| _version_ |
1836903280050962432 |
| fulltext |
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 132
Янковська Оксана (м. Київ)
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник
відділу історії України другої половини ХХ ст.
Інститут історії України НАН України.
Бачинський Дмитро (м. Чернівці)
Кандидат історичних наук, доцент Педагогічного коледжу
Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича
УДК 94(477)64.011.8«1950/1969»
РЕФОРМИ В УРСР У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ
(1950–1960Kті рр.): ЖИТЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
На основі архівних знахідок, законодавчих і підзаконних актів, чинних
протягом досліджуваного періоду, та сучасних наукових публікацій в
статті висвітлюється ґенеза і реалізація програми масового житлового
будівництва в УРСР середини ХХ ст.
Ключові слова: житлова проблема, масове житлове будівництво,
«хрущовка», розподіл житла як засіб маніпулювання.
Останнім часом історія житлового будівництва звертає на себе увагу з
різних боків. З наукових праць сучасних вчених зауважимо роботи
В. Барана та В. Даниленка1, стосовно загальнополітичних та соціально-
економічних процесів в республіці, та Л. Ковпак2, де ретельно аналізу-
ються соціально-побутові умови життя населення. Також житлове будів-
ництво в УРСР розглядалося як складова урбанізації (Я. Гирич)3 та в
контексті вивчення міського житлово-комунального господарства і впли-
ву житлової політики на соціальне становище громадян (О. Лук’янець)4.
Чи не найбільший вплив на рівень життя людей протягом 1953–
1964 рр. справило масове житлове будівництво. В сталінські часи забез-
печення достойних житлових умов широким верствам не входило до
державних пріоритетів. Ринкові регулятори забезпечення житлом радян-
ська влада зруйнувала, а перебравши на себе розподіл всіх благ, цією
функцією просто знехтувала. Перманентну житлову кризу посилив про-
цес урбанізації, як наслідок індустріалізації, — за даними всесоюзних
переписів частка міського населення в УРСР збільшувалася з 18,5% (від
загальної кількості 28,995 млн. осіб) у 1926 р. до 36,2% (від 30,946 млн.
осіб) у 1939 р. і до 45,7% (від 41,869 млн. осіб) у 1959 р. Відтак, мільйони
людей жили в комуналках, бараках, підвалах, різноманітних халупах і
просто аварійних будинках.
Як бачимо, щодалі темпи зростання міського населення збільшувалися
і, зважаючи, на те, що розвиток промисловості передбачався на екс-
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 133
тенсивній основі, а сам режим дещо лібералізувався, житлова криза мала
чимдужче загострюватися. Вже влітку 1953 р. на пленумі ЦК КПРС було
зафіксовано катастрофічність проблеми житла в країні: «Нет более ост-
рого вопроса, чем жилье. Конечно, продовольственный также острый…,
но жилье, жилье — это важнее»5. Бараки становили 9% житлової площі
міст, 54% житлової площі не мали водогону, 59% — каналізації. Якщо
розглядати становище УРСР, то в Києві виконком міськради станом на
ІІІ кв. 1953 р. звітував, що лише з-поміж категорій позачергового забез-
печення житлом утворилася черга понад 8000 сімей6. За інформацією
парткому МВС УРСР навіть серед співробітників центрального апарату
міністерства в Києві в жовтні 1953 р. до 330 сімей офіцерів не мали
житла, ще близько 300 мешкали в ненормальних умовах7. При цьому за
даними Укрстатуправління лише в обласних центрах та Києві налічу-
валося 1330 аварійних житлових будинків площею 193 тис. кв. м8. В усій
Одеській області протягом трьох кварталів 1953 р. житловий фонд зріс
заледве на 27 тис. кв. м9. І так в цілій країні. І в той час, коли перед
новими керманичами постало питання зміцнення власного положення.
З усвідомленням цього, перебравши на себе владу, Хрущов саме масове
житлове будівництво поставив наріжним каменем соціальної політики.
Водночас очевидна неспроможність досі вживаної в СРСР практики
житлобуду вирішити проблему перенаселення міст спонукала до пошуку
дешевших і продуктивніших методів, зокрема, звернення до світового
досвіду забезпечення соціальним житлом.
Те, що нині нам відоме, як індустріальне житлове будівництво, набу-
вало поширення як світова тенденція в 1920-х рр., хоча ще у XVIII ст. в
США збірні будівлі з готових елементів, завдяки легкості і швидкості їх
зведення, використовувалися переселенцями. Після Першої світової війни
мінімалізм середовища і функціональність як архітектурна домінанта
об’єднали в берлінській школі «Бауґауз» згодом відомих Вальтера Гро-
піуса, Людвига Міс ван дер Рое, ле Корбюзьє. І там же Міс ван дер Рое
розробив ідею панельного будинку — «платенбау». «Бауґауз» не при-
жилася в нацистській Німеччині, і 1933 р. інтернаціонал непересічних
архітекторів зі своїми ідеями розлетівся світом. Так, ідея платенбау
реалізувалася спочатку в Нідерландах; планували будувати платенбау й
керманичі Третього рейху — для поселенців на «нових землях». А про-
тягом 1930–1940-х рр. індустріальні методи будівництва з різною успіш-
ністю впроваджувалися в Нідерландах, Франції, Німеччині, надто під час
повоєнної відбудови; навіть в Москві 1948 р. були збудовані кілька екс-
периментальних будинків за різними технологіями, серед яких і платен-
бау за трофейним проектом, жоден з них на той час не одержав розвитку,
хоча й розглядалися різні проекти — зі сталевим каркасом, залізо-
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 134
бетонним збірним каркасом, а 1950 р. — безкаркасних панельних
будинків. В розвинених країнах, навіть в США та Англії так будували
житло для незаможних або тимчасове житло для молодят, студентів,
літніх людей, надто від 1947 р., коли Біл Ґ’юїт в США застосував в
будівництві конвеєрну збірку, спочатку для одноповерхових блок-
котеджів.
Вочевидь, ознайомлення Хрущова в закордонних вояжах другої поло-
вини 1950-х рр. з платенбау та американським механізованим будів-
ництвом призвело до їх поєднання з вітчизняними доробками в радян-
ському варіанті дешевого соціального житла.
У грудні 1954 р. відбулася друга Всесоюзна нарада будівельників. Її
учасники, хоча й звикли від початку 1930-х рр. вважати «спрощенством»
житлове будівництво за типовими проектами, під впливом промови до
них Хрущова 7 грудня визнали доцільність індустріалізації будівництва
за типовими проектами. Це рішення мало відігравати роль експертного
схвалення нової програми держави, що її підвалини закладалися кількома
постановами ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР, зокрема, «Про розвиток
виробництва збірних залізобетонних конструкцій і деталей для будів-
ництва» (19 серпня 1954 р.), «Про заходи з подальшої індустріалізації,
поліпшення якості і зниження вартості будівництва» (23 серпня 1955 р.)
та знаменитою постановою «Про усунення надмірностей в проектуванні і
будівництві» (4 листопада 1955 р.)10. Ця програма полягала у масовому
будівництві мінімально комфортних п’ятиповерхових будинків за типо-
вим проектом.
Від початку грандіозні плани гальмувала властива плановій економіці
відомчість, підсилена нещодавнім розширенням самостійності мініс-
терств, а з іншого боку — халатність безпосередніх виконавців та,
здебільшого, низька якість будівництва на всіх етапах. Вже 1955 р. (втім,
як і щорік до того) жодне міністерство СРСР не виконало плану жит-
лового будівництва11. Про стан галузі свідчать, наприклад, такі доку-
менти, як лист ЦК КПРС, РМ СРСР та ВЦРПС від 16 травня 1956 р. «Про
укріплення трудової дисципліни на підприємствах і будівництвах промис-
ловості і транспорту, в МТС, радгоспах і установах», та постанова пле-
нуму ЦК КПСС з питань поліпшення керівництва народним господар-
ством СРСР від 24 грудня 1956 р. Втім, дійсний старт державній програмі
дала Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР від 31 липня 1957 р. «Про розвиток
житлового будівництва в СРСР»12.
Основні правила організації житлового будівництва в УРСР закла-
далися 1955 р. 5–7 травня Республіканська нарада будівельників запропо-
нувала шляхи здійснення заходів, розроблених другою Всесоюзною нара-
дою13, що їх 22 вересня затверджено спільною постановою ЦК КПУ і
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 135
Ради міністрів УРСР «Про заходи по дальшій індустріалізації, поліп-
шенню якості та зниженню вартості будівництва». Відтепер житлове
будівництво мусило здійснюватися за типовими проектами, виключення
допускалися лише за дозволом Держбуду УРСР, а в Києві — міськви-
конкому14. Фактично ж типові проекти в житловому будівництві респуб-
ліки стали домінувати починаючи з другої половини 1957 р.
Зауважимо, що забезпечення українського народу житлом на той час
стало проблемою в стані колапсу. В записці комісії РМ СРСР «Про стан
державного житлового фонду та заходи щодо поліпшення його експлу-
атації» (квітень 1957 р.) стосовно УРСР зазначалося, що зношування
житлових будинків місцевих Рад надто велике і становило 27%, в містах
республіки 3250 ветхих будинків; норми асигнувань на капітальний та
поточний ремонт житлових будинків місцевих Рад не встановлені, кошти
на ремонт виділялися значно менше від потреби15. Капітальний ремонт
житлових будинків у встановлені терміни, зазвичай, не вкладався, затягу-
вався на багато місяців, навіть на роки, і вартість його на 1 кв. м житлової
площі в низці випадків сягала вартості нового будівництва16. Стосовно
нового будівництва житла у вересні 1956 р. Харківський обком доповідав
у ЦК КПУ, що по лінії комунального господарства будівництво в місті
майже не проводиться, житлова ж площа, що передається міськвикон-
кому при введенні в експлуатацію відомчих будинків, зовсім не задоволь-
няє потреб і надається, в першу чергу, згідно урядових постанов, офі-
церам і генералам радянської армії, звільненим в запас (нагадаю, тоді
саме «кували мечі на орала» — О.Я.); але й цей контингент квартирами не
забезпечений — наразі в Харкові перебували на обліку на одержання
житлоплощі 6081 сім’я, а за 1956 р. одержано від різних організацій
5871,8 кв. м житлоплощі, на якій розміщено 180 сімей17. У Києві в сфері
житлового забезпечення станом на листопад 1956 р. в основному вико-
нано лише постанову союзних органів від 15 травня 1954 р. про поліп-
шення житлових умов старих членів КПРС та пенсіонерів союзного і
республіканського значення; відтак, міськком КПУ видав цілком таємну
директиву виконкомам райрад про припинення до особливого розпоряд-
ження взяття громадян на квартирний облік, і надання житлової площі
лише тим, хто взагалі не має житла або живе в непридатних для життя
приміщеннях та вже перебуває на квартобліку18. На адресу партійних та
радянських органів надходили стоси розпачливих листів від громадян і
трудових колективів19, як от лист 1956 р. колективу інституту «При-
дніпровський Промбудпроект» (Дніпропетровськ) до голови РМ СРСР
М. Булганіна та секретаря ЦК КПРС М. Хрущова про те, що інститут (445
осіб) вкрай потребує житла, але протягом 9 років не одержав жодного
квадратного метру20; або інформація директора видавництва «Радянська
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 136
Україна» до секретаря ЦК КПУ С. Червоненка, що понад 100 сімей
працівників редакції та робітників друкарні зовсім не мають житла21.
Поворот до системного житлового будівництва республіки позначили
постанова ЦК КПУ і РМ УРСР від 24 серпня 1957 р. «Про розвиток
житлового будівництва в УРСР», яка відводила на усунення нестачі
житла для трудящих 10–12 рр.22, та постанова РМ УРСР від 26 травня
1958 р. «Про застосування типових проектів у будівництві», що зменшила
висоту житлових приміщень до 2,5 м і започаткувала будівництво будин-
ків для малосімейних та одинаків (відомих, як «готельки»)23. Планува-
лося, що обсяг державного житлового будівництва в УРСР складе
29,5 млн. кв. м, індивідуальне житлове будівництво додасть ще
21,4 млн. кв. м, до того ж 860 тис. житлових будинків одержать мешканці
села24. Новою формою будівництва в містах стала забудова вільних тери-
торій житловими масивами, в плануванні яких передбачалося скориста-
тися напрацюваннями вітчизняних теоретиків містобудування 1930-х рр.
Комплексне будівництво включало озеленення, благоустрій, прокладання
підземних мереж та інженерне облаштуванням території. Водночас спри-
чинило зміну усвідомлення як організації міського простору, так і жит-
тєвого простору в помешканні. Сталися в нагоді забуті праці фахівця
будівельного управління НКВС Л. Черіковера, який ще в 1930-х рр.
здійснив, очевидно, величезну роботу з обрахунку мінімального простору
для виконання типових рухів людини й одержав, що, приміром, вдягання
черевиків потребує простору 50х85 см, вмивання — 70х50 см, витирання
рушником — 50х110 см, прасування білизни — 50х90 см, тощо. Тож,
вбиральня завширшки 75–80 см виявилася достатньою, аби стояти із
зігнутими в ліктях руками, передпокій довжиною 110 см — щоб роз-
дягнутися і повісити одяг, а чотириметрова кухня — для приготування
їжі. У шафі ж на кожну людину вистачить 50 см штанги, оскільки людина
потребує одного костюму і одного пальта25. У 1958 р. за розробками
Черіковера, розвинутими ентузіастами з Академії будівництва і архітек-
тури та Держбуду СРСР, були затверджені будівельні норми і правила
для житлових будівель.
Далі зібрали сукупність щоденних потреб, аж до потреби в безпеці
руху, розрахували середню кількість дорослих, дітей і літніх людей на
тисячу містян; визначили гранично припустиму відстань від будинку до
дитячого садочка (150–200 м), школи (200–300 м), дрібних торговельних
точок, установ побутового обслуговування, поліклініки (500 м), а також
кінотеатру, універмагу, хімчистки (1500 м — нетривала поїздка громад-
ським транспортом), зрештою лікарні і т. ін. Все це разом утворило
житловий мікрорайон, і саме мікрорайон став базовою одиницею міської
структури, що відтепер заступила поквартальну забудову. Територію,
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 137
окреслену транспортними магістралями, забудовували майже довільно,
дотримуючись лише санітарних норм освітленості квартир за рахунок
збереження відстані між сусідніми будівлями, приблизно рівної подвійній
висоті найвищої з них. 4 грудня 1958 р. ЦК КПУ і РМ УРСР ухвалили
постанову «Про заходи з поліпшення справи планування і забудови насе-
лених пунктів УРСР», у якій підкреслювалося винятково важливе зна-
чення саме районного планування. На цій основі готувалися проекти
генеральних планів 122 міст і 683 районних центрів, а згодом були
розроблені проекти понад 200 міст і багатьох селищ26.
У власне житловому будівництві було відкинуто всі інші індустріальні
методи будівництва й обрано найдешевший швидкісний варіант «індуст-
ріальними методами на основі серійного виробництва» — крупнозбірного
будівництва, в якому задля економії суттєво скоротили специфікацію
елементів: спочатку з цегляних панелей з залізобетонними перекриттями,
а згодом з залізобетонних панелей стали зводити й стінки, стеля буду-
валася занизька (в перших серіях 2,48 м, пізніше зросла до 2,50–2,55 м —
це економія не лише на об’ємі будівельних матеріалів, але й на довжині
комунікацій), крихітні кухні (від 4–4,5 кв. м) і коридор, суміщені й затісні
санвузли, прохідні кімнати тощо. Помешкання в будинках від одно- до
трикімнатних, в кухнях — газові плити, іноді газові колонки. Дешева
заслабка теплоізоляція стін та звукоізоляція між квартирами; близько 8%
зекономили, виключивши ліфт, але довелося зважити на застереження
лікарів, що без шкоди для здоров’я підніматися сходами слід не вище
5 поверху; іще дещицю — відмовившись від сміттєпроводу. Доволі швид-
ко виявилося, що така економія того не варта, обмежуючись п’ятьма
поверхами значно більше втрачали на зрослих міжбудинкових комуні-
каціях, але технології й новостворювана промисловість будматеріалів вже
були зорієнтовані на п’ятиповерхівки. Безумовно, всі розуміли тимчасо-
вість обраного розв’язку проблеми: інженерні рішення, будівельні тех-
нології і матеріали — все відверто було розраховано на 25–30–40 (за
документами — до 75) років експлуатації зі сподіванням на те, що ось
зміцніє економіка і країна перейде до будівництва дійсно комфорта-
бельного і довговічного житла.
Попри заяви, що проект будинку для масового будівництва обира-
тимуть на конкурсній основі, перший такий будинок в СРСР (серії К-7)
було впроваджено до виробництва не лише без конкурсу, але й без
рекомендованих експертами перевірок всіх його конструкцій, і все
завдяки тому, що ця п’ятиповерхівка з неповним каркасом на той час
виявилася найдешевшою і найпростішою для монтажу, оснащення і у
виробництві її елементів. Її будували лише за 45 днів, що з них 15 від-
водилося на монтаж, а решта — на опоряджувальні роботи. Міжквартирні
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 138
стінки були завтовшки 0,08 м, а міжкімнатні — 0,04 м. На щастя, в УРСР
не прижилася ця наймасовіша в СРСР і, в цілому, найневдаліша серія.
Першими масовими «хрущовками» в УРСР стали будинки серії 1-438,
що її розробила київська проектна організація «Гіпроград» зі своєю
харківською філією; їх будували від 1958 р. Конструктивна схема буді-
вель серії — безкаркасна з поздовжніми несучими стінами; фундамент
бутобетонний, стіни цегляні, зовнішні завтовшки 0,51–0,6 м, внутрішні —
0,38, 0,51 і 0,64 м; перегородки — гіпсобетонні, міжквартирні завтовшки
0,16 м та міжкімнатні — 0,08 м; перекриття — зі збірних залізобетонних
пустотних плит.
Дещо згодом, але також 1958 р., розпочалося будівництво серії 1-480,
розробленої в КиївЗНДІЕП, що стала наймасовішою з-поміж будинків
«хрущовських» серій. Перші будинки споруджувалися з цегляних блоків,
іноді з цегли ручної кладки. Згодом цеглу замінили залізобетонними
панелями, вкритими керамічною плиткою. Несучі стінки були завтовшки
0,45 м як у цегляних, так і у бетонних модифікацій (проти 0,51–0,6 м серії
1-438). В половині 1960-х рр. серію було модифіковано до 9 поверхів з
ліфтом.
І, нарешті, серія 1-464, розроблена московським інститутом «Гіпро-
стройіндустрія». Перші п’ятиповерхівки серії з’явилися в київських райо-
нах Чоколівка та Відрадний 1964 р., але вже від наступного року почалася
переможна хода модернізованих в КиївЗНДІЕП 9-поверхових модифі-
кацій серії, які будувалися до кінця 1970-х рр., згодом навіть в 12-повер-
ховій модифікації. Таким чином, ця апробована в УРСР серія стала дійсно
всесоюзною і вже не зовсім «хрущовкою», оскільки планування квартир
поліпшилося, кухні збільшилися до 6–7кв.м, з’явився ліфт, а там і сміт-
тєпровід. Будинки серій 1-464 зводилися з панелей з бетону рекордно
низької товщини 0,35 м, малою відстанню поперечних несучих стін 2,6–
3,2 м. Але, за всіх недоліків, серія виявилася найпростішою, економ-
нішою й технологічнішою з усіх на той час, що дозволяло виконувати й
перевиконувати плани будівництва житла.
Індустріалізація будівництва зменшувала витрати на будівництво, зни-
жувала собівартість житлової площі та витрати на експлуатацію основних
механізмів. Втім, вона привела до перебудови галузі в цілому СРСР.
Першу механізовану лінію для виробництва панелей та перекриттів було
закуплено у Франції. Замість численних дрібних створювалися великі
спеціалізовані підприємства (трести і будівельно-монтажні організації,
об’єднані спеціалізованими управліннями), які потребували нової техніки —
баштових кранів, екскаваторів, бульдозерів, компресорів. Для розширен-
ня виробництва та застосування принципово нових будівельних матері-
алів й обладнання широко залучалися суміжні галузі економіки УРСР.
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 139
Споруджувалися нові промислові підприємства, наприклад, автомати-
зований завод з виробництва бетону в Новій Каховці. Це потребувало
часу і коштів. Капіталовкладення в житлове будівництво республіки
протягом 1950–1958 рр. зросли майже в 3,5 рази27. Можна сказати, що
утворилася нова галузь — промисловість будівельних матеріалів. Зазна-
вали впливу навіть, здавалося б, далекі галузі, як виробництво меблів
(традиційні меблі неспівмірні з малогабаритною квартирою) тощо.
Джерелами фінансування програми житлового будівництва були дер-
жавні асигнування, кошти підприємств та індивідуальні кошти громадян.
Щоб зменшити тиск на державний бюджет, були дозволені житлові
кооперативи, до яких людина могла вступити, беручи зобов’язання спла-
тити всю вартість квартири самотужки, помісячно протягом 15 років. На
вступ до кооперативу також існувала черга і потрапити до неї теж було не
просто, та й багаторічний тягар щомісячних виплат могла винести далеко
не кожна радянська сім’я. Втім, зазвичай, потрапивши до цієї черги,
вселитися до нової квартири можна було набагато швидше, то ж житлові
кооперативи швидко набули поширення.
Цікава особливість стосовно права власності на квартиру. Одержавши
квартиру від держави (чи то через своє підприємство, чи через орган
місцевого самоврядування) начебто «безкоштовно», людина ставала її
пожиттєвим орендарем, сплачуючи в квартплаті вартість оренди (дійсно,
доволі символічну) та вартість комунальних послуг. «Збудувавши» ж
кооперативну квартиру, людина не ставала власником цієї квартири,
оскільки за законом (аби не потурати приватновласницьким інстинктам)
власником всіх квартир кооперативного будинку ставав кооператив.
Отже, сплативши вартість будівництва квартири власними грошима,
людина потім платила кооперативові квартплату, начебто винаймаючи її.
Реалізація програми житлового будівництва в УРСР сприяла швидкому
зростанню житлового фонду — в 1956–1965 рр. в республіці введено в
експлуатацію 4101,3 тис. квартир житловою площею 182,423 млн. кв. м;
17,9 млн. громадян переїхали з бараків, підвалів і напівпідвалів та кому-
налок до індивідуальних квартир з незвичними для них зручностями28.
При цьому протягом семирічки 1959–1965 рр. у містах і робітничих
селищах УРСР коштом держави, кооперативних організацій і коштом
робітників і службовців було збудовано 96,4 млн. кв. м житла проти
44,5 млн. кв. м за попередні сім років; а ще 911,5 тис. житлових будинків
було споруджено в сільській місцевості29. Як результат — гострота жит-
лової проблеми дещо спала. Крім того, після понад 40 років радянського
врядування громадянам СРСР нарешті дозволили визнати, що спільне
життя кількох сімей в одному помешканні не є природною формою
організації побуту людини.
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 140
Незважаючи на небувалий розмах будівництва, житлова проблема
лишалася далекою від вирішення. Ось, наприклад, як в 1959 р. чиновники
м. Дніпродзержинськ, підсумовуючи розгляд пересічної скарги на жит-
лові умови, мимоволі характеризують забезпеченість житлом (і якість
того житла!) робітників промислових центрів УРСР: «т. Бессмертный со
своей семьёй в количестве 4-х человек проживает в благоустроенной
квартире и занимает комнату 15 кв.м Проверкой установлено, что на
Баглейском коксохимическом заводе (где работает Бессмертный) около
200 семей, состоящих из 4–5 чел., проживают в аналогичных условиях,
как и семья тов. Бессмертного. Кроме того, в 1959 г. завод должен
переселить 149 семей с бараков, подлежащих сносу ввиду непригодности
для жилья»30. Здебільшого не в кращих умовах мешкали робітники і в
інших регіонах, зокрема у столиці: «16 жовтня 1959 р. в ЦК КП України
звернулись з скаргою 22 працівники Дарницького шовкового комбінату.
В бесіді вони заявили, що живуть в надзвичайно тяжких умовах, по
декілька сімей в одній кімнаті. Зараз в 46 кімнатах загальною площею
734 кв. м проживає 76 сімей і 15 холостяків — всього 209 чол., причому
44 сім’ї живе по декілька сімей в одній кімнаті. В 4 кімнатах разом з
сімейними живуть холостяки (чоловіки). Так, наприклад, в одній кімнаті
проживає 2 сім’ї і 7 холостяків, в другій кімнаті — 3 сім’ї і 2 холостяки.
До цього ж слід додати, що в будинку проживає молодь — молоді сім’ї і
молоді холостяки. В багатьох сімей є малолітні і грудні діти»31.
Стосовно ролі житла, як стимулу до праці, в СРСР існувала практика
відомчого житла: працюючи на підприємстві, в установі, шахті тощо,
працівник одержував від роботодавця житло для себе і сім’ї; при зміні ж
місця роботи він мав негайно звільнити це житло, незалежно від того, чи
є в нього куди відселити сім’ю. 1953 р. ця практика, як один з символів
безправ’я людини, була змінена: указом Президії ВР СРСР замість адмі-
ністративного було запроваджено судовий порядок виселення з будинків
державних підприємств і установ робітників і службовців, які припинили
з ними трудові відносини32. Невдовзі серед господарських керівників
розвернулася протидія виконанню указу з подальшим намаганням скасу-
вати його, як, зокрема, звернення господарського активу республіки до
президії ЦК КПРС у 1956 р., де йшлося про те, що внаслідок указу «в
ряде отраслей промышленности и строительных организациях УССР
создались исключительно тяжёлые условия. За время действия Указа со
многих предприятий и строек республики самовольно ушло большое
количество рабочих и служащих, проживающих в ведомственных домах
этих организаций. В результате этого предприятия и стройки испытывают
большой недостаток в рабочей силе, так как не могут обеспечить их
жильём, в то же время значительное число лиц, проживающих в ведом-
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 141
ственных домах, не занимается трудовой деятельностью. В целях закреп-
ления рабочих и служащих за предприятиями и стройками и обеспечения
их жильём считаем необходимым отменить Указ от 10 сентября 1953 г.»33.
Відколи ж запрацювала державна програма житлового будівництва, у
людей з’явилася перспектива одержання житла. В черзі на отримання
державного, відомчого або кооперативного житла люди просувалися по-
вільно, чекаючи багато років, але просувалися; й місце в квартирній черзі
отримало чи не найвищий пріоритет серед нечисленних цінностей радян-
ського громадянина. На швидкість просування впливали виробничі показ-
ники, ступінь участі в житті колективу, стосунки з начальством тощо, що
відкривало необмежені можливості для тиску на працівників. Ось тоді
поліпшення житлових умов набуло значення найдієвішого матеріального
стимулу як до праці, так і лояльності взагалі. І вже зовсім окремою
історією можна розглядати, якими дивами люди потрапляли до тієї черги
квартобліку, навіть маючи на те об’єктивних підстав.
Існували й інші аспекти розподілу житлоплощі. Наприклад, великі
промислові підприємства хоча б одержали право використовувати час-
тину власних коштів на будівництво житлових будинків для співробіт-
ників. Працівники ж невеликих підприємств або ж бюджетної сфери
чекали на розподіл житла від місцевої влади, тобто збудованого дер-
жавою або долю від збудованого підприємствами. Скільки можна було
чекати — свідчить історія мешканців бараків-гуртожитків Дніпровського
пароплавства на вул. Набережно-Хрещатицькій у Києві. У жовтні 1954 р.
до редакції газети «Київська правда» надійшов лист «Забуті гуртожитки»:
«У кількох гуртожитках Дніпровського басейнового управління мешкає
багато людей. Житлові умови тут погані. Майже на всіх будинках про-
дірявлена покрівля, під час дощів вода протікає в кімнати, трапляються
обвали. Вікна, двері, підлога не справні, в квартирах холодно. Більшість
печей потребує ремонту. Про вентиляцію квартир нічого й говорити.
Тому, що вікна поперекошувались, їх наглухо закрили і ніколи не від-
кривають. Їжу жильці готують на примусах в коридорах, кімнат під
загальні кухні не відведено. З цього приводу багато паперу списано на
різні скарги, та заяви, але, як кажуть, віз і нині там. Дніпровське
басейнове управління (виконуючий обов’язки начальника тов. Лазебник)
не вживає заходів до поліпшення наших житлових умов. У підготовці до
зими дещо могли б зробити і самі жильці, так нема ніяких будівельних
матеріалів»34. Згодом іншій газеті — московським «Известиям» — уже
інший начальник Дніпровського басейнового управління повідомив про
ремонт 1200 кв. м. даху і відведення коштів на пічні, столярні, теслярські
та малярні роботи в тих бараках35. З плином часу до діючих осіб лис-
тування мешканці по черзі залучили секретарів ЦК КПУ О. Іващенка та
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 142
О. Ляшка, першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного, нарешті, самого
Першого секретаря ЦК КПРС Голову РМ СРСР М. Хрущова. Залежно від
тогочасних пріоритетів держави людям обіцяли спочатку відремонтувати
бараки, потім розселити мешканців у нові квартири; вони, навіть, дістали
копію розпорядження, що у 1960 р. мешканцям усіх п’яти бараків мають
надати нові квартири36. Дійсно, перших людей з бараків почали розселяти
по квартирах …у 1963 р. І не всіх. В останньому із знайдених на цю тему
документів від 17 липня 1963 р. зав. відділом транспорту і зв’язку ЦК
КПУ Губський запевняє секретаря ЦК КПУ О. Іващенка, що «…в най-
ближчий час питання про переселення мешканців Бараку № 5 буде роз-
глянуто в Київському промисловому обкомі КП України»37.
На «виправдання» адресатів всього того понад десятирічного листу-
вання можна зауважити лише те, що, по-перше, мешканців тих робіт-
ничих гуртожитків багато і всіх переселити непросто, можливо, паро-
плавство в той час надавало квартири працівникам, що жили у ще гірших
умовах; по-друге, всі вони не були впливовими в робітничо-селянській
державі. Натомість, кілька фактів тих років протилежного характеру.
Ось для порівняння два фрагменти акту ревізії ЦК КПУ за 1961 р.
Перший: «Ревизионная комиссия отмечает, что для парторганов и парт-
учреждений Украины в 1961 г. осуществлялось строительство 250 зданий,
в том числе: 46 административных зданий и 204 жилых домов на 2320
квартир общей площадью 85900 кв. м. На указанное строительство в
1961 г. было ассигновано 7 млн. руб., фактически освоено 7,2 млн. руб.,
что составляет 104,8%. Как правило, все здания и жилые дома в парт-
органах строятся по улучшенным типовым проектам. Заметно улучшено
качество строительных работ»38. Інший фрагмент стосується видавництва
«Радянська Україна»: «План капитального строительства выполняется
издательством неудовлетворительно. В 1961 г. из 2360,2 тыс. руб. освоено
1599,2 тыс. руб. или 67,7%, в т.ч. по жилому строительству из выде-
ленных 596,7 тыс. руб. освоено 292,8 тыс. руб. или 49%»39.
Зауважимо, що розглядаючи численні скарги людей на радянську прак-
тику втілення житлової політики (відмови в розселенні мешканців непри-
датного до використання житла, ігнорування звернень громадян органами
місцевої влади, надання ними житла в обхід черги і т. ін.), сучасні до-
слідники відзначають різке зростання кількості скарг (як персональних,
так і колективних) з кінця 1950-х рр., позаяк такі звернення впевнено
посідали перше місце з-поміж питань, що хвилювали населення. Нажаль,
робота зі зверненнями громадян була поставлена вкрай погано й нарос-
таюча їхня кількість здебільшого не мала позитивних наслідків для заяв-
ників, а до найзаповзятіших скаржників не зрідка застосували репресивні
заходи, як от, переміщення у кінець черги40.
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 143
Певним підсумком першого етапу радянської програми житлового
будівництва в УРСР можуть бути тези промови П. Шелеста на Респуб-
ліканській нараді будівельників 17–18 квітня 1963 р., фрагменти з яких
подаємо нижче: «За 4 года семилетки в республике построено 56 млн. кв.
метров жилой площади, что на 25 млн. метров больше в сравнении с
предыдущими годами. В сельской местности было выстроено свыше
600 тыс. жилых домов…»41; «План жилищного строительства за первый
квартал текущего года по капиталовложениям выполнен на 91 процент и
по вводу жилой площади — на 83 процента. Не использовано капитало-
вложений 12 млн. рублей и недодано 132 тыс. квадратных метров жилья.
Особенно неудовлетворительно осуществлялось жилищное строительство
в Одесской области, где квартальный план ввода жилья выполнен всего
лишь на 2 процента, Житомирской — 3, Херсонской — 11, Николаевской —
13, Ивано-Франковской — 42, Харьковской — 52 процента»42; «К воп-
росу о качестве строительства. В конце 1960 года и начале 1961 года в
ряде городов республики имели место 9 случаем обрушений и аварий на
строящихся объектах с тяжелыми последствиями — человеческими жерт-
вами. (обрушение на 4-х жилых домах Киева, Кадиевки и Кривом Роге)…
ЦК КП Украины и Совет министров УССР 12 апреля 1961 года приняли
постановление “О предупреждении случаев обвалов и аварий на стройках
УССР” в котором обязывало партийные, советские и хозяйственные ор-
ганы обследовать строящиеся объекты и устранить причины могущие
вызвать обвалы и аварии, обеспечить строгий контроль за соблюдением
технических условий производства работ и правил техники безопасности,
чтобы на стройке не могла попасть недоброкачественная техническая
документация»43; «В результате ослабления внимания и снижения требо-
вательности в конце 1962 года и начале 1963 года произошло 12 обру-
шений и аварий на строящихся объектах в т.ч. в Одессе — 4 случая,
Ивано-Франковске, Херсоне, Николаеве, Жданове, Львове, Стрые, Ровно
и Дубно. Причины аварий: грубые просчёты проектировщиков; наруше-
ние технологии производства работ; отсутствие грамотного технического
надзора за строительством; неудовлетворительное качество строительных
конструкций; безответственное отношение инженерно-технических ра-
ботников к контролю за выполнением работ»44; «…качество строительно-
монтажных работ в жилищном строительстве. Уж слишком много фактов,
когда квартиры отделываются небрежно, много брака в малярных, шту-
катурных, санитарно-технических и столярных работах. В результате чего
большинство жилых домов сдаётся с удовлетворительной оценкой. Трест
„Киевгорстрой № 3” в 1962 году только 6 процентов жилых домов сдал с
оценкой „хорошо”, а остальные с оценкой „удовлетворительно”. Не луч-
ше положение с качеством жилстроительства в Одессе, Харькове и ряде
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 144
других городов»45; «Несмотря на большой экономический эффект круп-
нопанельного домостроения, мощности многих предприятий, использу-
ются крайне неудовлетворительно. Так львовский комбинат использует
мощности на 15 процентов, Винницкий — 12%, Черкасский — на 30%,
Киевский № 3 — на 35%. Сейчас только 30% изделий производится на
специализированных предприятиях. Специализация заводов позволила
бы значительно увеличить выпуск сборного железобетона для строек»46;
«В 1962 году директивные нормы выработки в среднем по республике
выполнены: бульдозерами — на 87%, кранами автомобильными — на
96%, автогрейдерами — на 72%, многоковшовыми экскаваторами — на
32%. Большинство механизмов работает в одну смену, велики простои из-
за организационных неувязок, плохо поставлено дело ремонта машин и
механизмов. …В 1962 году задание по росту производительности труда
не выполнила половина строительных трестов республики, а в одной-
пятой части трестов уровень производительности труда даже снизился по
сравнению с 1961 г.»47; «На производительность труда влияют и большие
потери рабочего времени. Так например, в комбинате „Луганскшахто-
строй” потери рабочего времени составили за год 540 тысяч человеко-
дней, а это значит, что из 9100 рабочих комбината ежедневно в течение
года не работало 1800 человек»48.
Втім, нехай і поганенькі, «хрущоби» на той час урятували систему від
краху, підживлюючи широкомасштабну ідеологічну кампанію з пропа-
ганди переваг радянського ладу і радянського способу життя. Хоча саме
властиві ладові й способу життя риси щороку зривали виконання планів
будівництва. Ось, Криворізький міськком КПУ звітує за 1958 рік:
«Жилищное строительство не обеспечивается своевременно и в необхо-
димых количествах стройматериалами, в результате чего кладка стен
производится в квартале, в котором дома сдаются в эксплуатацию. Это
приводит к штурмовщине, перенапряжению рабочего коллектива, сни-
жению качества строительства и не даёт возможность вести сдачу жилья
в эксплуатацию ритмично по месяцам. Особенно плохо со строи-
тельством жилья для горняков. По тресту „Дзержинскруда” при плане
6,9 тыс. м кв. введено 264 кв. м или 4%. По тресту „Ленинруда” при плане
12,2 тыс. м кв. введено 5,8 тыс. м кв. или 48%. А такие рудники, как:
м. Кирова, им. Орджоникидзе, им. Розы Люксембург — не получили ни
одного квадратного метра жилья. Строительные тресты комбината „Крив-
басстрой” плохо строят жильё не только для заказчиков, но и собственное
жильё. При годовом плане 95,8 тыс. кв. м введено в эксплуатацию
20,3 тыс. м кв. или 21%»49. А так 1960 р. Вінницький обком партії пояс-
нював зрив виконання минулорічної будівельної програми: «несвоєчас-
ним забезпеченням багатьох будов технічною документацією, фінансу-
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 145
ванням, матеріалами, механізмами і автотранспортом; витяганням мате-
ріальних ресурсів на роботи, непередбачені державним планом; послаб-
ленням уваги до будівництва пускових об’єктів, розвитку промбаз і
підприємств промбудматеріалів, незадовільним добором і розстановкою
керівних і інженерно-технічних кадрів, недостатньою вимогливістю до
підрядних організацій і замовників, низьким рівнем планування і орга-
нізації робіт, слабкою постановкою масово-політичної і культурно-вихов-
ної роботи серед колективів будівельників»50. Нарешті, «порочним сти-
лем керівництва» Ради народного господарства, яка «Замість оператив-
ного керівництва будівництвом, … обмежувала свою діяльність багатьма
засіданнями і розпорядженнями. Протягом року вона 20 раз на своїх
засіданнях обговорювала питання будівництва, видала 108 постанов і
розпоряджень, але належного контролю за їх виконанням не організу-
вала»51. Полтавський обком партії у 1961 р.: «Качество строительных
работ не всегда соответствует техническим условиям, не производится
замоноличивание железобетонных многопустотных перекрытий, окна и
двери не соответствуют проектам. На объектах отсутствуют механизмы
по вертикальному подъёму стройматериалов, что ведёт к ненужному
увеличению ручного труда и затягиванию строительства»52.
Окрім конструктивних вад, що були свідомою поступкою на користь
швидкості будівництва і його вартості, великою, можна сказати, систем-
ною проблемою вкотре виявилась низька якість будівництва. Ось кілька
листів з УРСР до редакції газети «Правда» за 1961 р.: «В Киеве по-
строено, наверное, сотни таких домов, безусловно при стройке соблюдали
и соблюдают темпы как бы побольше построить, а о качестве не думают.
В домах, построенных крупнопанельным способом (особенно в угловых
квартирах), жильцы должны как это положено благодарить правительство
за новые квартиры, однако, когда при 5–6 градусном морозе по стене
течет вода, а щели, где блоки соединяются, затыкают тряпками, настрое-
ние у этих жильцов возникает довольно неприглядное, и они в адрес
Киевглавстроя посылают бесконечные жалобы и недовольствия…»53.
І так від столиці й «до самих до окраїн»: «Мы, шахтёры шахты «Будён-
новская Глубокая» треста «Будённовуголь», Сталинского совнархоза,
весьма довольны тем, что администрация, партийная и профсоюзная
организация шахты проявили о нас заботу и дали нам квартиры по
ул. Скаблова, дом № 3. Однако к великому нашему удивлению строители
Сталинского совнархоза отнеслись к своему делу безответственно.
Во-первых, полы в квартирах взделись, как барханы, разошлись и покры-
лись смолой, выступившей из-под пола. Во-вторых, в некоторых квар-
тирах полы, вместо дерева постланы из каких-то плиток, подобно це-
менту. Дети ходят с вечным насморком, а мы, шахтёры, вынуждены
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 146
одевать спец-обувь. В-третьих, совершенно непонятно, на каких основа-
ниях нас лишили элементарно-бытовых нужд — ванн. В туалетах, где
должны стоять ванны, вроде в насмешку над нами, сделали только место
для ванн»54.
Строго кажучи, очікуваних результатів програма забезпечення житлом
не досягла. Збудоване на шкоду якості житло швидко морально заста-
рівало, переставало задовольняти потреби зрослих сімей, низькою була
якість будівництва. За результатами перших соціологічних опитувань в
СРСР, здійснених восени 1960 р. Інститутом суспільної думки газети
«Комсомольская правда», розвиток житлового будівництва і мережі до-
шкільних закладів, як найнагальнішу проблему, визначили 72,1% респон-
дентів; водночас, зростання життєвого рівня, пов’язане з поліпшенням
умов життя, відчули лише 11,2%55. Але, зважаючи на те, що невеликі
проценти означають мільйони громадян, які значно покращили умови
свого існування, житлове будівництво виявилося чи не найбільш успіш-
ним проектом протягом 1953–1964 рр., а житлова проблема — однією з
небагатьох соціальних проблем, що в них радянська влада спромоглася
подолати негативну тенденцію і здобути відносно позитивний результат:
нестачу житла хоча й не ліквідувала, але гостроту проблеми значно
зменшила. Принаймні, наслідком хрущовської реформи були, по-перше,
різке кількісне збільшення обсягу житлового будівництва (яке певний час
навіть переважало зростання міського населення), а по-друге, якісна зміна
житлового будівництва виявилася в переході до масового будівництва
індивідуальних квартир, що спричинило заміну покімнатного заселення
нових житлових будинків посімейним. Зауважимо, що навіть на початку
ХХІ ст. в Україні налічувалося 25,5 тис. будинків перших масових серій
загальною площею 71,4 млн. кв. м, (тобто близько 20% від всієї загальної
площі багатоквартирного житлового фонду країни), в яких мешкала
майже чверть населення держави56.
Загалом, в другій половині 1950-х рр. відбулася разюча зміна у став-
ленні радянської держави до житлових проблем громадян. Відтоді було
реалізовано низку заходів, що, з одного боку, дійсно сприяли їх
вирішенню, а з іншого — експлуатувалися як доказ соціальної орієнто-
ваності та гуманності комуністичної системи аж до самого її краху. Втім,
навіть в найуспішніші свої роки житлове будівництво, попри бурхливий
розвиток, відверто не встигало за промисловим57.
Янковская Оксана (г. Киев)
Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела истории Украины
второй половины ХХ века, Института истории Украины НАН Украины.
Бачинский Дмитрий (г. Черновцы)
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 147
Кандидат исторических наук, доцент Педагогического колледжа
Черновицкого национального университета им. Ю. Федьковича.
Реформы в УССР в социальной сфере (1950–1960-е гг.): жилищное обеспечение.
На основе архивных находок, законодательных и подзаконных актов, действовавших
в течение исследуемого периода и современных научных публикаций в статье осве-
щается генезис и реализация программы массового жилищного строительства в УССР
середины ХХ в.
Ключевые слова: жилищная проблема; массовое жилищное строительство; хру-
щёвка; распределение жилья, как средство манипуляции.
Oksana Iankovska (Kyiv)
Senior Research Fellow of the Department of Ukrainian History in the Second Half of the 20th
Century at the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine,
Candidate of Historical Sciences.
Dmytro Bachynskyj (Chernivtsi)
Associate Professor of the Pedogogical Colledge at the Yuri Fedkovych Chernivtsi National
University, Candidate of Historical Sciences
UkrSSR reforms in the social sector (1950–1960s): Housing provision.
On the basis of archival findings, legislative and regulatory acts in force during the studied
period and new scholarly publications, the article highlights genesis and implementation of a
housing construction program in the USSR in the mid-twentieth century.
Keywords: problem of housing, mass construction of houses, khruschevka; distribution of
housing as a means of manipulation.
______________
1 Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи(1946–1980-і рр.). —
К.: Альтернативи, 1999. — 304 с.; Даниленко В. Спроби «соціалізації» радянської еко-
номіки в роки хрущовської «відлиги» (1955–1965 рр.) // Україна ХХ ст.: культура, ідео-
логія, політика. — К.: Інститут історії України, 2011. — № 16. — С. 5–20; Даниленко В.М.,
Новохатько Л.М. Економіка України в добу десталінізації (1956–1965) // Економічна
історія України. В 2-х тт. — Т. 2. — К., 2011.
2 Ковпак Л.В. Соціально-побутові умови життя населення України в другій половині
ХХ ст. (1945–2000 рр.). — К., 2003.
3 Гирич Я.М. Вплив містобудівної політики на урбанізацію в УРСР (друга половина
50-х — початок 60-х років ХХ століття) // Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. Історія. — К.: Київський університет, 2007. — № 89/90. —
С. 73–76; Його ж. Урбанізація за планом // Український тиждень. — 2012. — № 37 (254). —
13 вересня. — С. 40–43.
4 Лук’янець О.А. Житлове будівництво у містах Української РСР (1950-ті роки) //
Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки: наук. вісник: Зб. наук.
праць. Вип. 37. — К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. — С. 160–165; Його ж.
Розвиток житлово-комунального господарства в містах України в 1950-х рр. // Вісник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — 2010. —
Вип. 101. — С. 23–25.
5 Стенограмма июльского (1953 г.) пленума ЦК КПСС. 2–7 июля 1953 г. // Лаврентий
Берия. 1953. Стенограмма июльского пленума ЦК КПСС и другие документы / Под ред.
акад. А.Н. Яковлева; сост. В. Наумов, Ю. Сигачев. — М.: МФД, 1999. — С. 133.
Оксана Янковська, Дмитро Бачинський 148
6 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі — ЦДАГО
України). — Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 2898. — Т. 2. — Арк. 12.
7 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 2898. — Т. 2. — Арк. 172.
8 Там само. — Арк. 230.
9 Там само. — Спр. 3862. — Арк. 4.
10 Радянська культура. — 1955. — 10 листопада.
11 Шестаков В.А. Социально-экономическая политика советского государства в
50-е — середине 60-х годов. — М., 2006. — С. 255.
12 Собрание постановлений Правительства СССР. — 1957. — № 9. — С. 332–338.
13 Правда Украины. — 1955. — 6 мая.
14 Хронологічне зібрання законів, указів президії Верховної ради, постанов і роз-
поряджень уряду УРСР. — Т. III (1952–1956). — К., 1963. — С. 700–709.
15 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 4568. — Арк. 167–168.
16 Там само. — Арк. 171.
17 Там само. — Спр. 4309. — Арк. 31.
18 Там само. — Спр. 4327. — Арк. 307–308.
19 Див., приміром: ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 24. — Справи 4109, 4327; Там
само. — Оп. 41. — Справи 117, 118, 120, 123, 4237.
20 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 41. — Спр. 118. — Арк. 175.
21 Там само. — Спр. 123. — Арк. 125.
22 Хронологічне зібрання законів…. — Т. IV (1957–1958). — К., 1964. — С. 265–275.
23 Там само. — С. 509–511.
24 Радянська Україна. — 1957. — 2 серпня.
25 Чериковер Л.3. Размещение мебели и габариты малометражной квартиры. — М.,
1944.
26 Дьомін М.М., Наймарк Й.І., Фомін І.О. Містобудівництво в Українській PCP у
семирічці. — К., 1961. — С. 34.
27 Ковпак Л.В. Соціально-побутові умови життя населення України в другій половині
ХХ ст. (1945–2000 рр.). — К., 2003. — С. 46.
28 УРСР у цифрах в 1974 році. Короткий статистичний довідник. — К., 1975. —
С. 170–171.
29 Розвиток народного господарства Української PCP в 1917–1967 роках: У 2 т. — К.,
1967. — Т. 2. — С. 456–457.
30 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 41. — Спр. 150. — Арк. 190.
31 Там само. — Спр. 154. — Арк. 158–159.
32 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 вересня 1953 р. «Об отмене админи-
стративного выселения из домов государственных предприятий, учреждений и органи-
заций рабочих и служащих, прекративших трудовые отношения».
33 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 4327. — Арк. 273.
34 Там само. — Оп. 41. — Спр. 225. — Арк. 17.
35 Там само. — Арк. 18.
36 Див.: ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 41. — Спр. 254. — Арк. 131, 133; Там само. —
Спр. 273. — Арк. 5.
37 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 41. — Спр. 273. — Арк. 4.
38 Там само. — Оп. 24. — Спр. 5577. — Арк. 16.
39 Там само. — Арк. 120.
40 Див.: Кулевиг Э. Народный протест в хрущёвскую эпоху. Девять рассказов о
неповиновении в СССР. — М.: АИРО-XXI, 2009.
41 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 5730. — Арк. 7.
Реформи в УРСР у соціальній сфері (1950–1960-ті рр.): житлове забезпечення 149
42 Там само. — Арк. 11.
43 Там само. — Арк. 16.
44.Там само. — Арк. 17.
45 Там само. — Арк. 18.
46 Там само. — Арк. 20.
47 Там само. — Арк. 23.
48 Там само. — Арк. 24.
49 Там само. — Спр. 4775. — Арк. 23.
50 Там само. — Спр. 5236. — Арк. 1.
51 Там само. — Арк. 2.
52 Там само. — Спр. 5443. — Арк. 53.
53 там само. — Оп. 41. — Спр. 238. — Арк. 140.
54 Там само. — Арк. 152.
55 Иванова Г.М. На пороге «государства всеобщего благосостояния». Социальная
политика в СССР (середина 1950-х — начало 1970-х годов). — М., 2011. — С. 101.
56 Кірюшин В.М., Лотоцький О.Б., Руденко В.А., Онищук І.І. Деякі аспекти реконст-
рукції будинків перших масових серій // Реконструкція житла. — 2004. — Вип. 5. —
С. 4.
57 Даниленко В.М., Новохатько Л.М. Економіка України в добу десталінізації (1956–
1965) // Економічна історія України. В 2-х тт. — Т. 2. — К., 2011. — С. 427.
|