Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи

Визначено передумови формування електронної промисловості в Україні. Досліджено стан електронної промисловості на початку 90-х років ХХ ст. та її подальшу динаміку на протязі останніх 20-ти років. Окреслено перспективи розвитку електронної промисловості в Україні та заходи з її підтримки....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Романенко, В.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2013
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85972
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи / В.А. Романенко // Наука та наукознавство. — 2013. — № 3. — С. 49-54. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-85972
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-859722015-09-05T03:01:36Z Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи Романенко, В.А. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Визначено передумови формування електронної промисловості в Україні. Досліджено стан електронної промисловості на початку 90-х років ХХ ст. та її подальшу динаміку на протязі останніх 20-ти років. Окреслено перспективи розвитку електронної промисловості в Україні та заходи з її підтримки. Определены предусловия формирования электронной промышленности в Украине. Исследовано состояние электронной промышленности в начале 90-х годов ХХ в. и ее дальнейшую динамику в последние 20 лет. Очерчены перспективы развития электронной промышленности в Украине и меры по ее поддержке. Factors for building up electronic industry in Ukraine are identified. The electronic industry performance at early 90s of the past century and its subsequent tendency in the latest 20 years is studied. Future prospects of electronic industry in Ukraine and measures on its support are outlined. 2013 Article Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи / В.А. Романенко // Наука та наукознавство. — 2013. — № 3. — С. 49-54. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85972 001 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Романенко, В.А. Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи Наука та наукознавство
description	Визначено передумови формування електронної промисловості в Україні. Досліджено стан електронної промисловості на початку 90-х років ХХ ст. та її подальшу динаміку на протязі останніх 20-ти років. Окреслено перспективи розвитку електронної промисловості в Україні та заходи з її підтримки.
format	Article
author	Романенко, В.А.
author_facet	Романенко, В.А.
author_sort	Романенко, В.А.
title	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи
title_short	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи
title_full	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи
title_fullStr	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи
title_full_unstemmed	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи
title_sort	електронна промисловість україни: історія, сучасність, перспективи
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85972
citation_txt	Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи / В.А. Романенко // Наука та наукознавство. — 2013. — № 3. — С. 49-54. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT romanenkova elektronnapromislovístʹukraíniístoríâsučasnístʹperspektivi
first_indexed	2025-07-06T13:24:09Z
last_indexed	2025-07-06T13:24:09Z
_version_	1836904089803292672
fulltext	Наука та наукознавство, 2013, № 3 49 УДК 001 В.А. Романенко Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи Визначено передумови формування електронної промисловості в Україні. Дослід- жено стан електронної промисловості на початку 90-х років ХХ ст. та її подальшу динаміку на протязі останніх 20-ти років. Окреслено перспективи розвитку елек- тронної промисловості в Україні та заходи з її підтримки. Електронна промисловість є невід’ємною складовою інноваційного процесу. Саме досягнення науки, осо- бливо у сфері напівпровідників, спри- яли бурхливому розвитку цієї галузі. А сучасна електронна промисловість дає потужний імпульс науковим дослі- дженням і є місцем впровадження ба- гатьох інноваційних розробок. Розвиток електронної промисло- вості в сучасних умовах визначає рівень розвитку багатьох видів промисловості. Автоматизація виробничих процесів, гнучкі виробничі системи, робототех- ніка, інформаційно-комунікаційні системи, приладобудування – ці озна- ки сучасного виробництва базуються на досягненнях мікроелектроніки. Мі- кроелектроніка є також місцем впро- вадження наукових розробок у галузі нових матеріалів, приладобудування, технологічного устаткування. Величез- ні перспективи відкриваються перед мікроелектронікою у зв’язку з упро- вадженням наноматеріалів та нано- технологій. За розрахунками спеціалістів Єв- ропейської співдружності, кожний вкладений у мікроелектроніку долар приносить двадцять доларів прибутку і забезпечує створення робочих місць утричі більше, ніж інші галузі промис- ловості. В Україні електронна промисло- вість набула розвитку в 60-х рр. ХХ ст. як складова частина електронної промис- ловості СРСР. Враховуючи, що Мінеле- кронпром СРСР належав до військово- промислового комплексу, інформація про діяльність галузі була вкрай обмеже- на. Перші спроби дослідити стан елек- тронної промисловості в Україні почали- ся з набуттям незалежності. У 1993 р. було розроблено робочий варіант Комплек- сної програми науково-технічного про- гресу в машинобудуванні, де містився й розділ «Електронна промисловість». Але цю програму так і не було затверджено. У подальшому окремі аспекти діяльнос- ті електронної промисловості досліджу- вались у рамках наукової тематики Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Інформація щодо розвитку електро- нної промисловості і нині є вкрай обме- женою, не дивлячись на те, що з цього виду діяльності вже знято статус секрет- ності. Повних даних стосовно стану мі- кроелектроніки на сьогодні в Держком- статі немає. Недостатня кількість публікацій та обмеженість інформації про стан цієї стратегічної для кожної країни галузі і спонукали автора до написання цієї стат- ті, метою якої є: висвітлення історичних передумов, сучасного стану та перспек- тив розвитку електронної промисловос- ті в Україні. Електронна промисловість України формувалась як складова загальносо- юзного військово-промислового комп- лексу. Вона об’єднувала понад сто під- © В.А. Романенко, 2013 В.А. Романенко Science and Science of Science, 2013, № 350 приємств. Найбільший розвиток у га- лузі отримали розробки та промисло- ве виробництво інтегральних мікро- схем (близько 20% від загальносоюзно- го обсягу) і надвисокочастотних при- строїв (понад 50% вироблених у краї- нах СНД). До них можна додати засо- би відображення інформації, кінеско- пи, комутаційні вироби, ферити, радіо- кераміку, деякі види спеціального тех- нологічного обладнання тощо [1]. Наукове забезпечення розвитку елек- тронної промисловості здійснювали: Науково-дослідний інститут «Оріон» (м. Київ) – розробка твердоті- лих НВЧ генераторів; Науково-дослідний інститут електронного спецмашинобудування – розробка спеціального технологічно- го обладнання (м. Київ); Науково-дослідний інститут мі- кроприладів – розробка інтегральних схем, мікропроцесорів, операційних підсилювачів (м. Київ); Науково-дослідний інститут «Сатурн» (м. Київ) – розробка малошум- них підсилювачів на кріостатиці; Науково-дослідний інститут «Бу- кон» (м. Хмельницький) – розробка облад- нання для виробництва алюмінієвих елек- тролітичних конденсаторів; Науково-дослідний інститут «Ге- лій» (м. Вінниця) – розробка рідкокриста- левих індикаторів, інтегральних схем; Центральний науково-дослідний інститут «Інфракон» (м. Вінниця) – роз- робка відеомоніторів, графічних дисплеїв. Безпосереднє відношення до елек- тронної промисловості мали й окре- мі інститути НАН України: Проблем матеріалознавства ім. І.Н. Францеви- ча, Фізики напівпровідників. Всього у виробництві виробів електронної тех- ніки брало участь більше 250 тис. пра- цюючих [1]. Стан електронної промисловос- ті за останні понад 20 років засвідчує наявність катастрофічних тенденцій, що проявляються в демонтажі цього високотехнологічного виробництва в Україні. Так, якщо в 1990 р. частка електро- нної промисловості за обсягом виро- бленої (реалізованої) продукції стано- вила 7,2%, то в подальшому вона по- стійно знижувалась, досягши рівня 0,28% у 2011 р., тобто зменшилась у 26 разів. Аналогічна динаміка - із чисель- ністю промислово-виробничого пер- соналу (кількістю найманих працівни- ків). За вказаний період вона скороти- лася з 215096 чол. до 3914 осіб, або в 55 разів (табл.1). Найбільше негативні тенденції проявилися в 1992–1996 рр. Виробни- цтво продукції мікроелектроніки за цей період знизилося на 90%. Якщо в 1991 р. заводи мікроелектроніки Укра- їни виробили й реалізували 316,4 млн штук інтегральних схем (майже на 500 млн крб.), то в 1996 р. їх випуск стано- вив лише 8,1 млн штук (менш ніж 8,7 млн грн.). У 2011 р. було виготовлено 3,3 млн штук інтегральних схем [1]. Таблиця 1 Показники діяльності підприємств електронної промисловості Рік 1990 1997 2000 2008 2010 2011 Кількість підприємств (одиниць) 71 107 228 159 * * Обсяг виробленої (реалізованої) продукції (тис. грн.) 3491778 (тис. крб.) 84416 197694,6 696265,9 630736 427588,1 % до машино- будування 7,2 0,9 1,0 0,57 0,54 0,28 ЕЛЕКТРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, ПЕРСПЕКТИВИ Наука та наукознавство, 2013, № 3 51 Кількість найманих працівників, осіб 215096 56288 39966 5138 3655 3914 Середня кількість працівників на підприємстві 3030 526 175 32 * * Джерело: розраховано автором за даними Держкомстату України *згідно інформації Держкомстату України данні відсутні Ситуація з електронною промисло- вістю в Україні не відповідає загально- світовим тенденціям, які свідчать про стрімкий розвиток цієї галузі. Так, об- сяг світового ринку радіоелектроніки становив у 2011 р. 2,3 трлн дол. США. Частка радіоелектронної промисловос- ті в додатковій вартості світового об- робного виробництва зросла з 2000 р. до 2010 р. з 17% до 26%. Радіоелектро- ніка – найбільш швидкозростаюча га- лузь промисловості у світі, у якій реа- лізується значна кількість інновацій- них проектів; темпи її росту за останні 30 років складали в середньому близь- ко 8 % щорічно [2]. Якщо порівняти стан електронної промисловості в Україні з колишніми радянськими республіками, які були приблизно в рівних стартових умовах, то ситуація теж не на користь нашої держави. Так, у 2011 р. російські орга- нізації виробили товарної продукції на 12 млрд доларів. В Україні обсяг реалі- зованої продукції виробництва апара- тури для радіо, телебачення та зв’язку, що включає й виробництво електро- та радіокомпонентів за цей же період становило приблизно 400 млн доларів, тобто у 30 разів менше. Це при тому, що в 1990 р. така різниця становила в се- редньому 4 рази. Радіоелектронна про- мисловість Росії забезпечує на сьогодні 275 тис. робочих місць і вносить суттє- вий вклад у ВВП країни. В Україні в ра- діоелектронній промисловості в 2011 р. було задіяно лише 15592 найманих пра- цівників, а частка цього виробництва у структурі реалізованої продукції маши- нобудування складала близько 2%. Електронна промисловість Білорусі повністю відновила свій потенціал піс- ля спаду 90-х років, і сьогодні ця країна експортує продукцію мікроелектроні- ки, зокрема, в Китай. Які ж причини катастрофічного стану електронної промисловості в Україні? 1. Спеціалізація виробництва, що проводилася Міністерством електро- нної промисловості СРС, призвела до того, що після отримання незалежнос- ті України понад 70% виробленої про- дукції електронної промисловості від- правлялося в інші країни СНД, пере- важно – в Росію, а за такими видами, як НВЧ техніка, понад 90% виготовляло- ся для підприємств інших держав СНД. У той же час промислові підприємства України, головним чином радіопромис- ловість, промисловість засобів зв’язку, приладобудування, лише на 10–15% за- довольняли власні потреби виробами електронної промисловості України. У 1992 р. у рамках програми «Конверсія» було зроблено спробу привести виробництво електронних комплектуючих у відповідність до власних потреб. Ставилося завдан- ня створити до 1995 р. номенклатуру виробів, що закривали б потреби під- приємств України на 40–50%, а по окремих напрямах – на 70%. Однак, у зв’язку з відсутністю необхідного фінансування ці плани не були реалі- зовані. Ускладнював розвиток елек- тронної промисловості й той факт, що деякі напрями не мали необхід- ного наукового забезпечення. І якщо у провідних закордонних виробників електроніки в науці зайнято 10–15% від працюючих і їм надається фінан- сування в обсязі 7–25% від обсягу реалізованої продукції, то в Україні В.А. Романенко Science and Science of Science, 2013, № 352 ці показники становлять відповід- но 3–5 % та 1,5–2%, тобто в 10 разів нижче, ніж необхідно для динаміч- ного розвитку галузі [1]. Не дивлячись на те, що в Україні було розміщено ряд передових високотех- нологічних виробництв, зокрема НВО «Сатурн», налічувалось багато підпри- ємств, що випускали морально застарілу продукцію, яка йшла на ремонтно-екс- плуатаційні потреби вже встановленого обладнання. 2. Наступний чинник кризового ста- новища – організаційний. Електрона промисловість в Україні була представ- лена близько 100 підприємствами і ор- ганізаціями, які, вийшовши з підпоряд- кування Мінелектромпрому СРСР, за- лишились наодинці з ринковою стихією. Було зрозуміло, що в умовах формування економіки незалежної держави при од- ночасній трансформаційній перебудові від командно-адміністративної до рин- кової економіки потрібно було створи- ти організаційну структуру відповідно до вимог часу. Світовий досвід свідчить, що основу сучасної електронної промисло- вості складають великі корпорації (IBM, Intel, Samsung тощо), прибутки кожної з яких складають мільярди доларів. У світовій мікроелектроніці існує та- кож велика кількість малих інноваційних організацій, але вони знаходяться в тіс- них коопераційних зв’язках з великими. Більшість невеликих інноваційних під- приємств будується навколо існуючих центрів технологічного розвитку, які ін- тегрують «нішові» розробки в глобальні рішення, просувають їх на світовий ри- нок, володіють крупними фінансовими ресурсами і готові поглинати перспек- тивні інноваційні компанії (в тому числі за рахунок державної підтримки) [2]. А що маємо в Україні? Сьогодні кількість найманих працівників у роз- рахунку на одне підприємство у вироб- ництві електро- та радіокомпонентів становить e середньому 30 осіб (див табл.1). Така подрібненість та відсут- ність координації є, безперечно, нега- тивним чинником. На відміну від України, у Російській федерації 378 організацій, пов’язаних з електронною промисловістю, об’єднані в 9 великих інтегрованих структур, 4 з яких входить до складу Державної кор- порації «Ростехнології» [2]. Спроби ство- рити подібні структури в Україні в серед- ині 90-х років (наприклад, «Укрелекор») не знайшли необхідної підтримки. 3. Недостатня увага з боку держави до проблем розвитку електронної про- мисловості є третім і найголовнішим чинником кризового стану цього ви- сокотехнічного виробництва. На про- тивагу більшості країн, де проводиться активна державна промислова політи- ка для успішної реалізації тієї чи іншої моделі розвитку, в Україні такої полі- тики, направленої на розвиток вітчиз- няної мікроекономіки, взагалі нема. Хоча є достатньо прикладів, коли певні преференції з боку держави надаються ресурсномістким і сировинним вироб- ництвам, які належать до нижчих тех- нологічних укладів, зокрема металургії. Для об’єктивності слід зазначи- ти, що в Україні робилися неодноразо- ві спроби надати державну підтримку розвитку електронної промисловості. Так, 14 вересня 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про засади відродження та розвитку електронної промисловості в Україні» [3], у якому, зокрема, передбачалося: - скасування податку з прибутку підприємств-виконавців Закону з 2005 до 2010 рр. і використання його для розвитку підприємств; - скасування пені та штрафів з підприємств-виконавців Закону та ре- структуризація їх боргів; - виділення цільових ресурсів, іннова- ційних кредитів та фонду енергозбережен- ня на виробництво та впровадження ві- тчизняної електроніки; - прийняття законів, спрямованих на сприяння впровадженню енерго- та ресурсозберігаючих виробів вітчизня- ної електроніки; - заборона закупівлі підприємства- ми та державними установами імпорт- ЕЛЕКТРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, ПЕРСПЕКТИВИ Наука та наукознавство, 2013, № 3 53 ної техніки за рахунок виділених ко- штів, окрім закупки ліцензій з передо- вими технологіями. Якби діяли вимоги цього закону і, зокрема, останнє із зазначених поло- жень, то Україна не закупила б близь- ко 1 млн штук телевізійних декодерів у рамках упровадження цифрового теле- бачення на сотні млн гривень за раху- нок бюджетних коштів. Це величезне замовлення мало б дістатися ВАТ «Ме- ридіан» ім. С.П. Корольова, яке розро- било власну модель телетюнера. Але згаданий закон не був підпи- саний Президентом України, і Верхо- вна Рада України прийняла постано- ву «Про скасування рішення Верховної Ради України щодо прийняття Закону України «Про засади відродження та розвитку електронної промисловості в Україні» 17 травня 2001року. Постановою Кабінет Міністрів України від 21 листопада 2007 р. було за- тверджено Державну цільову науково- технічну програму «Розроблення і осво- єння мікроелектронних технологій, ор- ганізація серійного випуску приладів і систем на їх основі» на 2008–2012 рр. Метою програми був, зокрема, роз- виток нових конкурентоспроможних напрямів виробництва наукомістких матеріалів електронної техніки та елек- тронного приладобудування на базі ві- тчизняних технологій, а також суттєве (до 15 відсотків) збільшення обсягів їх виробництва, зростання експертного потенціалу тощо. Загальний обсяг фінансування Програми мав становити 80 млн гри- вень. Але таке фінансування є вкрай недостатнє. За оцінками зарубіжних спеціалістів, витрати на створення од- ного невеликого заводу мікроелек- троніки оцінюються в 450 млн доларів США. На фінансування лише частини федеральної цільової програми Росій- ської Федерації «Розвиток електронної компонентної бази і радіоелектроніки» на 2008–2013 рр. було виділено 29490,7 млн рублів, що незрівнянно більше, ніж в Україні. Які ж перспективи розвитку електро- нної промисловості в Україні? Україна входить до 17 країн світу, які володіють мікроелектронними тех- нологіями і втратити цей статус вона не має права, оскільки саме мікроелектро- ніка сприяє становленню високотехно- логічних укладів економіки, підвищен- ню конкурентоспроможності продук- ції, розв’язанню важливих соціальних завдань. У першу чергу необхідно виріши- ти питання в економічній площині. Про мікроелектроніку кажуть, що це курка, яка несе золоті яйця, але для того, щоб це сталося, по-перше, по- трібен певний час, а по-друге, певне «харчування». Саме реалізація еконо- мічних стимулів, передбачених у ска- сованому Законі України «Про заса- ди відродження та розвитку електро- нної промисловості в Україні», дозво- лить зробити мікроелектроніку інвес- тиційно привабливою. А за існуючих умов в Україні одним з найбільш при- вабливих видів економічної діяльнос- ті є добування корисних копалин. Наступним кроком повинно ста- ти створення декількох інтегрованих структур на базі підприємств електро- нної промисловості, а також спожива- чів їхньої продукції – підприємств ра- діопромисловості, промисловості за- собів зв’язку та приладобудування. Це дозволить поглибити спеціалізацію, ліквідувати дублювання випуску про- дукції, сконцентрувати ресурси на прі- оритетних напрямах. І, на завершення, потрібно виріши- ти питання завантаження роботою, і тут особливої уваги заслуговують питан- ня внутрішнього ринку. Саме вітчизня- ним виробникам радіоелектроніки слід надавати пріоритет при закупках за бю- джетні кошти різноманітного облад- нання. Внутрішній ринок має стати по- штовхом до розвитку вітчизняного ви- робництва, а не іноземних конкурентів. Держава має надавати підтрим- ку підприємствам і розробникам нової техніки. В.А. Романенко Science and Science of Science, 2013, № 354 Так, наприклад, у Росії діє держав- на програма по розробці на власній еле- ментній базі цифрового радіоприйма- ча. Тут дійсно відкриваються величезні можливості для комерціалізації цього проекту у зв’язку з передбачуваною ма- совою заміною аналогового обладнан- ня на цифрове. Україна в галузі радіо- техніки та відповідної мікроелектроні- ки мала значні досягнення. Варто зга- дати лише мікросхеми серії К 174 ХА 42 (однокристальний ЧМ приймач), які були розроблені на початку 90-х років і не поступалися аналогічним виробам таких світових лідерів, як «Philips». Тож і в створенні сучасних цифрових при- строїв Україна має зайняти свою нішу як на внутрішньому так і на міжнарод- ному ринку. Кроком, направленим на відроджен- ня і розвиток вітчизняної електронної промисловості є реалізація Державної цільової науково-технічної програми «Розробка і впровадження енергозбе- рігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі». Великі перспективи цього проекту по- в`язані з курсом держави на енергозбе- реження, у рамках якого передбачається масова заміна традиційних ламп розжа- рювання на енергозберігаючі світлоді- одні. У цьому зв’язку, важливо повністю виконати Державну програму, яка, зо- крема, передбачає «розроблення нових та удосконалення наявних технологій і матеріалів для виробництва високоефек- тивних напівпровідникових випроміню- вальних елементів» [4]. 1. Машинобудування в Україні / Під ред. Б.М. Данилишина. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 308с. 2. Государственная програма Росийской Федерации «Развитие электронной и радиоэлектрон- ной промышленности на 2013–2025 годы». 3. Постанова Верховної Ради №2414-III від 17.05.2001 «Про відміну рішення Верховної Ради України відносно прийняття Закону України «Про засади відродження та розвиток електронної про- мисловості в Україні». 4. Постанова Кабінету Міністрів України №1395 від 21 грудня 2011р. «Про внесення змін до Дер- жавної цільової науково-технічної програми «Розробка і впровадження енергозберігаючих світлоді- одних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі». Одержано 04.09.2013 В.А. Романенко Электронная промышленность Украины: история, современность, перспективи Определены предусловия формирования электронной промышленности в Украине. Исследовано состо- яние электронной промышленности в начале 90-х годов ХХ в. и ее дальнейшую динамику в последние 20 лет. Очерчены перспективы развития электронной промышленности в Украине и меры по ее поддержке.

Електронна промисловість України: історія, сучасність, перспективи

Institution

Ähnliche Einträge