Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні

Проаналізовано існуючі методи вибору пріоритетних сфер інноваційного розвитку. Запропоновано методичний підхід, який полягає у визначенні ефекту інновацій при створенні нових робочих місць. На цій основі виявлено пріоритетні галузі для вкладання інновацій, які в найбільшій мірі сприятимуть зростанню...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Яковлєв, А.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2013
Series:	Наука та наукознавство
Subjects:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85991
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні / А.І. Яковлєв // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 45-57. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-85991
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-859912015-09-06T03:01:57Z Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні Яковлєв, А.І. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Проаналізовано існуючі методи вибору пріоритетних сфер інноваційного розвитку. Запропоновано методичний підхід, який полягає у визначенні ефекту інновацій при створенні нових робочих місць. На цій основі виявлено пріоритетні галузі для вкладання інновацій, які в найбільшій мірі сприятимуть зростанню економіки держави. Наведено відповідні практичні розрахунки. Проанализированы существующие методы выбора приоритетных сфер инновационного развития. Предложен методический подход, состоящий в определении эффекта инноваций при создании новых рабочих мест. На этой основе выявлены приоритетные отрасли для инноваций, которые будут в наибольшей мере содействовать росту экономики государства. Приведены соответствующие практические расчеты. The existing methods for selecting priority fields of the innovation-driven development in Ukraine are analyzed. A new methodological approach is offered, based on measurement of the innovations effect for creation of new jobs, and used to select priority fields for investment in the innovations with the highest contributions to economic growth of Ukraine, with the attached practical calculations. 2013 Article Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні / А.І. Яковлєв // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 45-57. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85991 658.012.011.56 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Яковлєв, А.І. Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні Наука та наукознавство
description	Проаналізовано існуючі методи вибору пріоритетних сфер інноваційного розвитку. Запропоновано методичний підхід, який полягає у визначенні ефекту інновацій при створенні нових робочих місць. На цій основі виявлено пріоритетні галузі для вкладання інновацій, які в найбільшій мірі сприятимуть зростанню економіки держави. Наведено відповідні практичні розрахунки.
format	Article
author	Яковлєв, А.І.
author_facet	Яковлєв, А.І.
author_sort	Яковлєв, А.І.
title	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні
title_short	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні
title_full	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні
title_fullStr	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні
title_full_unstemmed	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні
title_sort	методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в україні
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85991
citation_txt	Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні / А.І. Яковлєв // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 45-57. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT âkovlêvaí metodičnízasadiviborupríoritetnihnaprâmívínnovacíjnogorozvitkuvukraíní
first_indexed	2025-07-06T13:25:19Z
last_indexed	2025-07-06T13:25:19Z
_version_	1836904160725827584
fulltext	Наука та наукознавство, 2013, № 4 45 УДК 658.012.011.56 А.І. Яковлєв Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні Проаналізовано існуючі методи вибору пріоритетних сфер інноваційного розвитку. Запропоновано методичний підхід, який полягає у визначенні ефекту інновацій при створенні нових робочих місць. На цій основі виявлено пріоритетні галузі для вкладання інновацій, які в найбільшій мірі сприятимуть зростанню економіки держави. Наведено відповідні практичні розрахунки. З урахуванням обмеженості ресур- сів і часу, важливим є вибір пріоритетів інноваційного розвитку, надання пе- реваги тим видам виробництв, галузей, які найбільшим чином сприятимуть за- гальному розвитку економіки держави. В Україні накопичено чималий досвід у цьому напряму. Ще в 60-70 рр. минулого сторіччя вийшли ро- боти Г.М. Доброва, В.М. Глушкова, В.М. Міхалевіча, Б.Л.Смірнова [1] та ін. У них започатковано основи ме- тоду проблемно-орієнтованої оцінки науково-технічного потенціалу, який дає можливість виконати виважений аналіз можливості реалізації тих або ін- ших науково-технічних ідей. Подаль- ші здобутки в цьому напряму визна- чились у розробках Ю.М. Бажала [2], В.М. Геєця [3], Л.І.Федулової [4] та ін. У результаті одержали подальший розвиток не тільки відповідні теоретич- ні засади, але й наробки для їх практич- ного втілення [5]. У них пріоритетність визначається як формування певної іє- рархії відповідно до першочерговості або необхідності вирішення конкрет- них задач у даному часовому періоді. Як випливає із вищенаведеного, прі- оритетність визначається за допомогою прогнозування. На сьогодні найбільш по- ширеним і достовірним вважається ме- тод, названий форсайтом (Foresight) [6]. Однак у форсайті недостатньо ви- користовуються принципи альтерна- тивного вибору варіантів: витрати – ви- годи, врахування змін у оцінці суспіль- ного продукту у грошовому вартісному вимірі, а також динаміка змін у струк- турі, якісному та кількісному складі ро- бочої сили, внесок якої має переважне значення в здобутку ефекту суспільного виробництва в епоху економіки знань, коли головним рушієм прогресу стають інтелект, знання людини. В останні роки з’явилась низка ро- біт вітчизняних та зарубіжних авто- рів у напряму визначення пріорите- тів соціально-економічного розвитку з застосуванням інновацій. Г.А. Кри- вов та ін. [7] розглядають сценарії роз- витку подій у авіаційній промисловос- ті України. Вони фіксують увагу пере- важно на рівні ресурсного забезпечен- ня галузі. О.В. Михайленко [8] наво- дить критерії вибору стратегічних рі- шень при здійсненні аналізу альтер- нативних шляхів вирішення проблеми соціально-економічного розвитку. Се- ред них називається й ефективність у вигляді інтегрального ефекту, що вклю- чає в себе суму економічного, екологіч- ного та соціального ефекту. Однак за- собів його розрахунку автор не наво- дить. О. Білорус та Ю. Мацейко [9] про- понують основи систематизації визна- © А.І. Яковлєв, 2013 А.І. Яковлєв Science and Science of Science, 2013, № 446 чення відповідних пріоритетів за до- помогою використання двох складо- вих: структурно-технологічних іннова- ційних змін, побудови економіки знань та соціально-демократичних перетво- рень. Однак належного економічного обґрунтування автори не наводять. Проблемі, що аналізується, при- свячено чимало робіт російських уче- них. В.І.Полікарпов [10] зосереджуєть- ся переважно на удосконаленні проце- дур формування пріоритетних НДДКР, критичних технологій, замовлень дер- жави на науково-технологічну продук- цію. Ю.В. Яковець [11] та ін. визнача- ють необхідні пріоритети з загально- державних позицій на основі логічних міркувань, необхідності розвитку кон- кретних видів критичних технологій. Серед розробок зарубіжних авторів набула широкого розповсюдження сис- тема збалансованих показників, розро- блена американськими фахівцями Р. Ка- планом, Д. Нортоном [12]. Однак вона призначена в першу чергу для оцінки ді- яльності та вибору пріоритетів суб’єктів підприємництва. Ф. Фрері [13], навпаки, зосередився на стратегічному аналізі ма- кросистем. Він пропонує розглядати ряд аспектів, серед яких - національні інтере- си та цілі розвитку. Вони являють собою системи, що характеризуються сукупніс- тю об’єктивних параметрів, яких вона прагне досягти. Пропозиції викладено в загальній постановці. Аналогічним чином побудовано систему стратегічного планування у Ве- ликобританії [14]. У ній на законодавчо- му рівні розглядаються напрями, які по- винні забезпечити державі сталий роз- виток та високу якість життя населення. Отже, є необхідність у розробці більш досконалих методів визначення соціально-економічної ефективності вибору пріоритетних напрямів еконо- мічного розвитку держави, визначен- ня соціально-економічної ефектив- ності нововведень. У теперішній час в Україні діє єдиний документ у цьо- му напряму [15]. Однак у ньому за- лишено поза увагою низку необхід- них аспектів визначення ефективнос- ті нововведень. Зокрема те, що в епо- ху економіки знань змінюється струк- тура робочої сили, збільшується част- ка висококваліфікованої інтелектуаль- ної праці. Саме вона є основним руші- єм науково-технологічних звершень. При впроваджені передових іннова- цій, збільшенні рівня автоматизації і ме- ханізації має місце й скорочення потре- би в робочій силі. Однак високопродук- тивні інновації повинні сприяти значно- му зростанню обсягів виробництва, що в кінцевому рахунку приведе до збільшен- ня потреби в робочій силі. Це відпові- дає постулатам неокейсіанської теорії, де визначається, що зі зростанням попиту спостерігається наявність вільної робо- чої сили та незайнятих виробничих по- тужностей [16]. У свою чергу, зростання величини національного доходу вимага- тиме збільшення виробничих потужнос- тей або кращого їх використання, що та- кож збільшує потребу в робочій силі. У цьому зв’язку визначення пріоритетів ін- новаційного розвитку пропонується про- вадити через розрахунок ефекту від ство- рення інноваційних робочих місць, а конкретно - створення одного робочо- го місця. Під інноваційним робочім міс- цем розуміється таке, на якому в резуль- таті застосування прогресивних іннова- цій різко підвищується продуктивність праці. Загальний ефект можна розраху- вати, помноживши ефект від створення одного робочого місця на їх кількість, що матиме місце при впровадженні іннова- цій у конкретні виробництва. При цьому порівнюватимуться результати від ство- рення одного робочого місця з витрата- ми на його створення на основі застосу- вання концепції вигоди-витрати. Резуль- тати (вигоди) полягатимуть у одержанні прибутку від роботи одного працюючо- го, зниження питомих умовно-постійних витрат у собівартості продукції в резуль- таті збільшення обсягів виробництва від діяльності одного працівника. Остання складова, на жаль, не завжди враховуєть- МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2013, № 4 47 ся в розрахунках ефективності інновацій. А як свідчать наведені нижче розрахунки, вона має чималий вплив на кінцеві ре- зультати подібних розрахунків. У якості показника ефективнос- ті приймається чиста поточна вар- тість (ЧПВ) або чистий грошовий до- хід (ЧГД), що широко використовуєть- ся при оцінці нововведень у міжнарод- ній практиці. Витрати полягатимуть у розрахунку величини коштів, необхідних для створення одного робочого місця. Їх визначення має певні складності, бо на сьогодні в Україні нема офіційних нормативів такого роду. Подібний аналіз виконано нами [17]. У результаті вивчення зарубіжних джерел встановлено, що в середньо- му вартість створення одного робочого місця К 1 у національному господарстві можна прийняти в розмірі 15,4 тис. €. При курсі валют 10,5 грн за одиницю € вона складатиме в середньому 160 тис. грн. Що стосується створення іннова- ційних, високопродуктивних робочих місць, то для них можна скористатися рекомендаціями фахівців ЦДПІН ім. Г.М. Доброва. Згідно з їх розрахунка- ми можна в середньому прийняти зна- чення в 250 тис. грн та 400 тис. грн для більш досконалих інновацій. Методичний підхід, що пропону- ється, побудовано на основі, що ефект від створення нових робочих місць спо- стерігатиметься у трьох сферах, а саме: а) у суб’єктів підприємництва; б) у на- селення; в) у держави. Для проведення відповідних розрахунків складемо та- блиці вихідних даних. Вони наведені з використанням даних «Статистичного щорічника України» за 2010 р. [18]. З метою проведення достатньо ар- гументованих розрахунків, які охоплю- ють значну долю прибуткових галузей національного господарства, у якості об’єктів дослідження обрано: 1) націо- нальне господарство; 2) сільське госпо- дарство; 3) промисловість. Враховую- чи, що найбільша частка прибутку над- ходить з промисловості, проаналізуємо цю галузь найдокладніше. У промисло- вості розглянемо галузі, завдяки яким формується найбільша частка прибут- ку: 1) добувна; 2) машинобудування; 3) харчова. Такий важливий вид ви- робництва, як металургія та виробни- цтво металевих виробів, не аналізував- ся, оскільки нині його результати зага- лом від’ємні. Вихідні данні для розра- хунку наведено в табл. 1 та 2. Спочатку виконаємо відповід- ні розрахунки для національного господарства в цілому. При застосу- ванні засобів праці, що переважно використовуються у теперішній час, і невикористанні амортизаційних накопичень за їх безпосереднім при- значенням, суттєвого ефекту досягти неможливо. При роботі в нинішніх умовах ефект досягається лише через 9 років. Тому необхідним є застосу- вання інновацій. Як показали розра- хунки, ефект від створення нових ін- новаційних робочих місць для суб’єк- тів підприємництва матиме місце при збільшенні обсягів реалізації і, відпо- відно, продуктивності праці в 2 рази порівняно з величинами відповідних показників 2010 р. Отримано наступ- ні результати. 1. Ефект підприємств, організацій. 1) Збільшення прибутку від залу- чення одного працюючого розрахову- ється як Пр 1 = Пр / n пр (1) Пр 1 = 5444,3 10 2,686 20,266 10 ⋅ ⋅ тис. грн. 2) Зменшення накладних (умов- но-постійних) витрат на одиницю про- дукції ∆С уп у результаті праці одного робітника на одному новоствореному робочому місці пропонується розрахо- вувати за формулою А.І. Яковлєв Science and Science of Science, 2013, № 448 МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2013, № 4 49 А.І. Яковлєв Science and Science of Science, 2013, № 450 У даному випадку: тис. грн. Відповідно, Тоді загальні вигоди від впроваджен- ня інновацій на одного працюючого В г1 = Пр 1 + ΔС уп1 = 2,686+25,524=28,21 тис. грн. За строк служби основних фондів з урахуванням фактору часу В гΣ1 =180,039 тис. грн. А ефект Эпр 1 = В г Σ1 – К 1 = 28,21 – 160= -131,789 тис. грн, де К 1 – середні витра- ти на створення одного робочою місця. Відповідно, за строк служби фондів ЭΣпр 1 = В г Σ1 – К 1 =180,039 тис. грн – 160 тис. грн = 20,039 тис. грн. Згідно з проведеними розрахун- ками, ефект від упровадження інно- вацій досягається практично через 9 років без використання амортизацій- них накопичень у якості джерела фі- нансування інвестицій. За цих умов впровадження інновацій в національ- ному господарстві є неефективним. 2. Ефект трудівників полягає у збіль- шенні доходів Р ЗП1 за рахунок виплати заробітної плати з нарахуваннями Р ЗП1 =% Зп (Зп 1 · n міс. ) (4) де n міс. – кількість місяців. Р ЗП1 =1,39(2,600 · 12)(1-0,2)=29,876 тис. грн. З урахуванням фактору часу за де- сять років РΣ ЗП1 =183,563 тис. грн. 3. Ефект держави сумується з таких складових: а) збільшення надходжень подат- ків з заробітної плати та прибутків при збільшенні зайнятості на одного працюючого. Податки збираються як з фізичних Пф 1 , так із юридичних осіб Пюр 1 . Відповідно, П 1 = 5,374+0,671=6,045 тис. грн. За 10 років з урахуванням фактору часу П 1Σ=36,957 тис. грн. б) зростання надходжень податків на додану вартість За 10 річний період ПДВ Σ1 =216,95 тис. грн. в) Зменшення допомоги по безро- біттю Дб 1 Дб 1 = n д1 ·n міс.б =0,87·7=6,09 тис. грн. За 10 років = 37,4 тис. грн. З урахуванням того, що подібну до- помогу одержують 0,544 частки безро- бітних, Дб 1 = 6,09·0,544=3,313 тис. грн. За 10 років ДΣб1 = 20,255 тис. грн. г) збільшення зростання спожи- вання домашніх господарств при зрос- танні доходів сімей Дх 1 .Згідно статис- тичних даних, співвідношення зрос- тання споживання домашніх госпо- дарств при зростанні доходів працюю- чих у теперішній час складає в Україні γ=0,75. Відповідно, де γ % від – відсоток від нарахувань дер- жаві від продажу товарів та послуг. У се- редньому його величину можна при- йняти в розмірі 30 відсотків, як середню величину податків при продажу товарів і наданні послуг населенню України. Тоді ДхΣ1 =0,75 · 2239 · 12 · 0,3=6045,3 тис. грн. За 10 років Дх 1 = 36,93 тис. грн. Загальний ефект держави від ство- рення одного робочого місця становить Эд 1 = Пф 1 + П юр1 + ПДВ 1 + Дб 1 + Дх 1 =5, 374+6,045+35,484+3,313+6045,3=60955,16 тис. грн. За 10 років ЭΣД1 =372679,84 тис. грн. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2013, № 4 51 Застосування запропонованого ме- тоду дозволить визначити, наскільки ефективним є залучення нових робіт- ників у економічні процеси. Як випли- ває з проведених розрахунків, ефект для національного господарства при заміні нинішньої техніки новою при її існуючих техніко-економічних ха- рактеристиках досягається лише в ди- наміці за рахунок позитивних величин ефекту держави та її трудівників. Однак для суб’єктів підприємни- цтва на значний 9 річний період ефект заміни засобів праці лишається нега- тивним. У ринкових умовах виробники погодяться на випуск товарів, як і спо- живачі на їх використання, якщо вони приносять їм дохід, і не повинні згоди- тись на випуск і споживання продук- ції, що приносить їм збиток. Тому по- дальші розрахунки проведемо виключ- но для суб’єктів підприємництва, бо для інших ланок – трудівники, держа- ва - ефект при створенні нових робочих місць, як показали наведені вище роз- рахунки, матиме позитивне значення. Для розрахунку ефекту нами вико- ристовувалась формула чистої поточ- ної вартості (ЧПВ) або чистого грошо- вого доходу (ЧГД). Додаткова складаю- ча ∆С уп мала місце за рахунок додатко- вого випуску продукції новим працюю- чим. Слід відзначити також, що зазна- чені розрахунки виконувались за умо- ви повного завантаження дорогого ви- сокопродуктивного обладнання. Якщо ж суттєво не поліпшити організацію ви- робництва і залишити коефіцієнт облад- нання використання на рівні 0,3, як це має місце у теперішній час, то позитив- ні результати від упровадження іннова- цій доведеться чекати десятиріччями. На наш погляд, при використанні широко розповсюдженого показника ЧПВ або ЧГД не враховується важли- ва обставина. ЧПВ розраховується як (6) де Прt, At, К – відповідно прибуток, амортизація і капіталовкладення у t-ому році, в тис. грн, Et – коефіцієнт дисконтування. Його чисельна величина приймається рівною 0,1, як це переважно прийнято нині у світовій практиці. tП, tК – відповідно розрахунковий початковий і кінцевий роки життєвого циклу нововведень. При накопиченні суми амортизації, якщо враховувати її за принципами аннуїтету, величини ∑А і К за строк служби інновацій фактично співпадають. Амортизаційні накопичення компенсують витрати на відтворення основних фондів, що дорівнюють величині первісних капіталовкладень, тобто у формулі (6) фактично залишається один прибуток. На нашу думку, такий характер формули (6) є пов’язаним з тією обставиною, що показник ЧПВ, як і показник строку окупності Ток, має ще й фінансову сутність. Він враховує ще одну складову, що використовується на фінансування нововведень, а саме – амортизаційну. В умовах розвинутої економіки вона відіграє в цьому сенсі суттєву роль. Показники Ток та ЧПВ мають од- накову структуру. Дійсно, строк окуп- ності розраховується за формулою (7) звідки (8) З цього випливає, що формула для розрахунку Ток відрізняється від формули розрахунку ЧПВ переста- новкою складових і неврахуванням фактору часу. Перейдемо до розгляду величини амортизаційних накопичень у сучас- них умовах економіки України. Як свідчать наведені нижче розрахун- ки, вже при використанні 25 % част- ки амортизаційних накопичень на А.І. Яковлєв Science and Science of Science, 2013, № 452 реінвестування від їх загальної вели- чини ефект від створення і реаліза- ції інновацій збільшується, хоча сут- тєвий вплив матиме місце при вико- ристанні не менш 50 відсотка відпо- відної суми. На жаль, нині в Україні, як по- казали наші дослідження, на бага- тьох промислових підприємствах амортизаційні кошти фактично ви- користовуються для інших цілей – виплат заробітної плати, штрафів, пені тощо. Керівники суб’єктів під- приємництва вимушені робити це через нестачу відповідних коштів, тим більше, важко на сьогодні го- ворити про поширення застосуван- ня інструменту прискореної амор- тизації в Україні. У промисловос- ті 40 % підприємств є збитковими. Тому застосування прискореної амортизації підвищить ціни на то- вари і зробить їх випуск ще більш збитковим. Слід відзначити також, що при невикористанні або недостатньому використанні амортизаційних на- копичень на фінансування іннова- цій матиме місце викривлене зна- чення чисельної величини коефі- цієнта Бівера, який розраховуєть- ся як відношення різниці між чис- тим прибутком і нарахованою амор- тизацією до суми дострокових і по- точних зобов’язань. При наведених вище обставинах чисельна величи- на коефіцієнту Бівера збільшується, що, згідно прийнятій теорії, свідчи- тиме про покращення фінансового стану суб’єкта підприємництва. Од- нак з точки зору проведення іннова- ційної діяльності таке співвідношен- ня стає негативним. Отже, як і у ви- падку використання проаналізова- них вище показників ефективнос- ті нововведень, чисельні величини вимірювання результатів господар- ської та інноваційної діяльності мо- жуть не співпадати. Тим не менш, потрібно вишуку- вати резерви. Тому пропонуємо для визначення суб’єктів підприємни- цтва інноваційними, для яких пе- редбачено відповідні пільги (споді- ваємося на їх відновлення відповід- но до Закону України «Про іннова- ційну діяльність»), поставити їм ви- могу використовувати не менш 25 % амортизаційних накопичень за їх прямим призначенням. Як довів аналіз роботи підприємств, це мож- ливо. А в подальшому – збільши- ти цю частку до 50 % при наданні суб’єктам підприємництва відповід- них пільг при проведенні інновацій- ної діяльності. У наведених нижче розрахунках при базовому існуючому виробітку, який ми приймаємо за одиницю, ви- користаємо відповідну частку амор- тизації (% А) на рефінансування ін- новацій. Вона становитиме відповід- но 0,25, 0,5 та 1. Результати розра- хунків зведено у табл. 3. Розрахунки свідчать, що при ви- користанні за призначенням 0,25 частки амортизації, інновації в на- ціональному господарстві в цілому є неефективними навіть за строк їх служби. При використанні 0,5 част- ки амортизації позитивний ефект досягатиметься на 5-му році реалі- зації інновацій, при використанні її повної величини – через 4 роки. Ви- ходячи з реалій, найближчого часу не варто розраховувати на викорис- тання та реінвестування більше 0,5 частки амортизаційних накопичень. Використання амортизаційних на- копичень покращує кінцеві резуль- тати, але в разі застосування інно- вацій, які не збільшують продуктив- ність праці та, відповідно, обсяг реа- лізації, ефект від застосування ново- введень є невеликим. Припустимо, що продуктивність праці та обсяг реалізації продукції при застосуванні інновацій збільшу- МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2013, № 4 53 ється в 1,5 раза. У цьому випадку ма- тимемо наступні результати, зведен- ні в табл. 4. При збільшенні виробітку та продуктивності в 2 рази результати відповідних розрахунків наведено в табл. 5. Як свідчать результати розрахун- ків, прийнятна ефективність ново- введень матиме місце при збільшен- ні продуктивності інновацій у півто- ра рази і використанні 0,25 частки амортизаційних накопичень на ре- фінансування нововведень, а також при зростанні продуктивності інно- вацій у 2 рази – навіть без викорис- тання амортизаційних відрахувань за їх призначенням. Результати відповідних розрахунків для промисловості.зведено в табл. 6–8, при цьо- му величину К 1 , як впливає із попереднього, приймаємо в розмірі 250 тис. грн. Як бачимо, у промисловості результати впровадження іннова- цій передбачаються вищими, ніж у цілому по національному госпо- дарству. Це природно, оскільки прибуток і продуктивність праці у промисловості вищі, а кількість працюючих – значно нижча. Од- нак прийнятні результати мати- муть місце при використанні на рефінансування 0,25–0,5 величини амортизаційних накопичень при базових показниках продуктивнос- ті праці. Якщо величина К 1 досягатиме 400 тис. грн. (у подальшому це ло- гічно, бо виникне необхідність у за- стосуванні більш досконалих і, від- повідно, більш дорогих інновацій), то позитивний ефект спостерігати- меться при збільшенні виробітку в 1,5 раза і використані повних амор- тизаційних накопичень через 3,5 роки, а при збільшенні виробітку в 2 рази і використанні 50% амортизації – на третьому році їх реалізації. Таблиця 3 Визначення ефекту нововведень при створенні робочого місця при використанні частки амортизаційних накопичень на рефінансування інновацій у національному господарстві А.І. Яковлєв Science and Science of Science, 2013, № 454 Таблиця 4 Ефективність впровадження інновацій при збільшенні виробітку в 1,5 раза Питома вага використання амортизації, відносні одиниці Період досягнення позитивного ефекту, роки 0 6 0,25 4,2 0,5 3,6 1 2,8 Таблиця 5 Ефективність впровадження інновацій при збільшенні виробітку в 2 рази Питома вага використання амортизації, відносні одиниці Період досягнення позитивного ефекту, роки 0 3,5 0,25 3,1 0,5 2,75 1 2,2 Таблиця 6 Ефективність впровадження інновацій в промисловості при базовій продуктивності праці Питома вага використання амортизації, відносні одиниці Період досягнення позитивного ефекту, роки 0 6 0,25 5 0,5 4,15 1 3,29 Талиця 7 Ефективність впровадження інновацій у промисловості при збільшенні виробітку в 1,5 рази Питома вага використання амортизації, відносні одиниці Період досягнення позитивного ефекту, роки 0 3,5 0,25 3,3 0,5 3 1 2,6 МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2013, № 4 55 Результати розрахунків для най- більш прибуткових галузей промисло- вості матимуть наступний вигляд. Машинобудування. Прийнятний ефект досягатиметься навіть при ба- зовій продуктивності праці при вико- ристанні 0,5 величини амортизацій- них накопичень і матиме позитивне значення зі збільшенням базової про- дуктивності праці навіть при повному невикористанні амортизаційних на- копичень. Тобто, ця галузь є перспек- тивною для інновацій, однак потребує значних коштів для технічного переос- нащення. У добувній промисловості позитив- ні результати матимуть місце і при нинішньому стані роботи. Однак, щоб ця галузь не втратила свого значення (на сьогодні вона забезпечує переваж- ну частку валютних надходжень у де- ржаві), вона потребує переоснащення. Якщо вдасться збільшити валютні над- ходження, їх можна використати й для розвитку інших галузей, наприклад, машинобудування. Харчова промисловість. Як свідчать результати розрахунків, упроваджен- ня інновацій у данній галузі є вельми ефективним. Період досягнення пози- тивного ефекту навіть без використан- ня амортизаційних накопичень при існуючих обсягах виробництва стано- вить 4 роки. Це призведе до збільшен- ня валютних надходжень при продажу високоякісної української харчової продукції за кордон. Зростання об- сягів виробництва в цілому виклика- тиме збільшення доходів працюючих і, відповідно, зростання купівельної спроможності трудівників, що спри- ятиме збільшенню попиту на продо- вольчі товари на внутрішньому ринку. Це, у свою чергу, сприятиме вирішен- ню важливої соціальної задачі, а саме – поліпшенню здоров’я нації, збіль- шенню тривалості життя людей, і, від- повідно, зростанню продуктивності праці працездатної частини населення. Отже, пріоритетними напрямами вкладання інновацій у промисловості є харчова та добувна промисловість, а та- кож машинобудування, яке є основою розвитку інших галузей промисловості та національного господарства. Пози- тивні зрушення в них матимуть місце навіть при використанні 0,25 частки амортизаційних накопичень на реін- вестування, що реально. Розглянемо ефективність вкладан- ня інновацій у таку прибуткову галузь національного господарства, як сіль- ське господарство. Наші розрахунки свідчать, що інноваційний розвиток сільського господарства може при- нести найбільш позитивні результа- ти в порівнянні з іншими галузями. Щодо соціально-економічної ефек- тивності сільського господарства, то до цієї галузі стосуються всі позитивні моменти, викладені вище при аналізі впровадження інновацій у харчову промисловість. Ще одним фактором необхідності пріоритетного розвитку сільського господарства є прогнози щодо набли- Таблиця 8 Ефективність впровадження інновацій у промисловості при збільшенні виробітку в 2 рази Питома вага використання амортизації, відносні одиниці Період досягнення позитивного ефекту, роки 0 2,6 0,25 2,5 0,5 2,15 1 2 А.І. Яковлєв Science and Science of Science, 2013, № 456 ження найближчого часу у світі про- довольчої кризи. Це зумовить зрос- тання прибутку цієї галузі, як і галузі харчового виробництва, при збіль- шенні поставок за кордон українсь- ких продуктів та компонентів для їх виробництва. Тому дану галузь можна вважати пріоритетною для вкладання коштів на інноваційні перетворення, тим більш, що для досягнення високих результатів у сільському господарстві потрібні менші фінансові вкладення, ніж у промисловості. Отже, пріоритет інноваційного розвитку нині слід віддати сільському господарству, а в промисловості – до- бувній, харчовій та машинобудівним галузям. Як свідчать розрахунки, процес широкого впровадження інновацій потребує чималих грошей і часу і не може здійснитись швидко. Для його реалізації необхідно виконати чимало передумов, основні з яких, окрім пе- релічених у даній статті, полягають у наступному: 1. Нововведення повинні бути не тільки високопродуктивними, а й ви- сокоякісними з високім рівнем надій- ності, бо вихід з ладу високопродук- тивної техніки приводить до її простоїв і, відповідно, до великих втрат у безпе- рервному виробництві. Наприклад, гнучкі виробничі сис- теми на низці підприємств у Японії мають настільки високу надійність, що забезпечує їх безперервну роботу впро- довж 6 років при роботі в три зміни з одним вихідним на місяць. У той же час, на багатьох автоматичних лініях, що використовувались у 80–90 рр. минулого сторіччя на харківських ма- шинобудівних підприємствах, відмови тільки електрообладнання виникали через 10 годин роботи. Досконалі інновації допоможуть виготовленню високоякісної продук- ції, яка повинна знайти попит як на внутрішньому, так і міжнародному ринках. Це дозволить обґрунтовано підвищити ціни на нові товари і, від- повідно, збільшити прибуток від їх ре- алізації, що, у свою чергу, зменшить строки досягнення позитивного ефек- ту від реалізації інновацій. 2. З метою забезпечення конку- рентоздатності інновацій у світовій економіці спостерігається тенденція зростання якості продукції при зни- женні витрат на її виробництво. Ще славетний підприємець Генрі Форд відзначив: «Мета моя полягала в тому, щоб виробляти з мінімальною вит- ратою матеріалів і людської сили та продавати з мінімальним прибутком, причому у відношенні сумарного при- бутку я покладався на розміри збуту» [19, с. 23]. Це, у свою чергу, сприятиме зменшенню кількості вітчизняних під- приємств, обсяги виробництва яких знаходяться нині нижче рівня беззбит- ковості. Інший напрям підвищення ефективності інновацій полягає, зок- рема, у відновленні впровадження в практику роботи підприємств і органі- зацій методу функціонально-вартіс- ного аналізу, націленого на зниження зайвих та необов’язкових витрат. Цей метод приносив хороші результати раніше, але на сьогодні про нього неза- служено забули, як і про використання відомого показника зниження витрат на 1 грн товарної продукції. У резуль- таті такого зниження пропонується не оподатковувати частину додатково одержаного прибутку, залишаючи її в розпорядженні відповідних суб'єктів підприємництва. Це націлюватиме їх на зниження витрат на виробництво. Наведені у статті науково-мето- дичні розробки і рекомендації спри- ятимуть більш аргументованому виб- ору пріоритетів інноваційних галузей і виробництв та прискоренню процесу створення інноваційної моделі еконо- міки України. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2013, № 4 57 1. Отчет Академии Наук УССР Государственному комитету СССР по науке и технике по темам «Разработка методики экспертных оценок для перспективного планирования в области вычисли- тельной техники», «Разработка долгосрочного прогноза развития вычислительной техники 1970– 1980 гг. с учетом потребностей народного хозяйств страны» / Научный консультант В.М.Глушков, науч. руков. В.М. Михалевич, Г.М. Добров, Л.Н. Смирнов. – К., 1969. – 159 с. 2. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін / Ю.М. Бажал. – К.: Заповіт, 1996. – 240 с. 3. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – Х.: Конс- таннта, 2006. – 262 с. 4. Федулова Л.І. Стратегії соціально-економічного розвитку України / Л.І. Федулова (ред.). – К.: ІЕП НАНУ, 2011. – 656 с. 5. Маліцький Б.А. Методичні рекомендації щодо проведення прогнозно-аналітичного дослід- ження в рамках державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України / Б.А. Маліцький, О. С. Попович, В.П. Соловйов. – К.: ЦДПІН НАН України, 2004. – 51 с. 6. Martin Ben R. Technology foresight in rapidly globalizing/international Practice in Technology Foresight. – Vienna: UNIDO.– 2002. 7. Кривов Г.А., Матвиенко В.А., Зворыкин Л.О., Зворыкин К.О. Опыт разработки национальной и государственной программ промышленного развития / Г.А. Кривов и др. // Технологические системы №4. – К.: 2004. – с. 30–40. 8. Михайленко О.В. Теоретико-методологічні засади розроблення стратегій розвитку соціаль- но-економічних систем // Технологічний імператив стратегії соціально-економічного розвитку України / О.В. Михайленко. – К.: НАНУ, ІЕП, 2011. – с. 151–169. 9. Білоус О., Мацейко Ю. Глобальна перспектива сталий розвиток (системні маркетингові до- слідження). – К.: МАУП, 2005, с.19. 10. Поликарпов В.И. Механизм выбора приоритетов развития науки и технологий / В.И. Поли- карпов / Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук: 08. 00.05. – М.: МГУ, 2005. – 158 с. 11. Яковец Ю.В. и др. Стратегические приоритеты инновационно-технологического развития России / Ю.В. Яковец и др. – М.: МФК, 2002. – 179 с. 12. Каплан Р., Нортон Д.П. Сбалансированная система показателей / пер. c англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», – 2004. – 320 с. 13. Frery F. The Fundamental Dimensions of Strategy. MIT Sloan Management Review, 2006. [Элек- тронный ресурc]. – URL: http://sloanreview.mit.edu/article/the-fundamental-dimensions-of-strategy. 14. Planning and Compulsory Purchase Bill [Электронный ресурс]. – URL: http// www.publications. parlament.uk/pa/cm200203/cmbills/012/0312/i-vii.htmo. 15. Методика визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво. – К.: Мінекономіки, 2006. – 18 с. 16. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс. – М.: Гелеос АРМ, 1999. –352 с. 17. Яковлєв А. Визначення соціально-економічної ефективності робочої сили в умовах інно- ваційного розвитку / А. Яковлєв, М. Черненко // Економіка України. – К.: Мінеконрозвитку і торгівлі, Мінфін, НАНУ. – 2012. – №4. – С.16–24. 18. Статистичний щорічник України за 2010 р. – К.: ТОВ «Август трейд», 2011. – 760 с. 19. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения / Г. Форд. – М.: Финансы и статистика, 1989. Одержано 18.06.2013 А.И. Яковлев Методические основы выбора приоритетных направлений инновационного развития в Украине Проанализированы существующие методы выбора приоритетных сфер инно- вационного развития. Предложен методический подход, состоящий в определении эффекта инноваций при создании новых рабочих мест. На этой основе выявлены приоритетные отрасли для инноваций, которые будут в наибольшей мере содейс- твовать росту экономики государства. Приведены соответствующие практичес- кие расчеты.

Методичні засади вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку в Україні

Institution

Similar Items