Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки

У статті висвітлюється історичний досвід участі науковців та інженерів України у вирішенні питань національної безпеки. Показано базове значення в цьому процесі розвитку фундаментальних наук та створення в 30-і рр. ХХ ст. мережі наукових інститутів в Україні. Показано науковий супровід академічними...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Литвинко, А.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2014
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86093
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки / А.С. Литвинко // Наука та наукознавство. — 2014. — № 4. — С. 116-122. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-86093
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-860932015-09-08T03:02:03Z Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки Литвинко, А.С. У статті висвітлюється історичний досвід участі науковців та інженерів України у вирішенні питань національної безпеки. Показано базове значення в цьому процесі розвитку фундаментальних наук та створення в 30-і рр. ХХ ст. мережі наукових інститутів в Україні. Показано науковий супровід академічними установами розробок у галузі ракетно-космічної техніки (Інститути механіки, математики, фізико-технічного низьких температур, проблем матеріалознавства, електрозварювання, кібернетики). В статье освещается исторический опыт участия ученых и инженеров Украины в решении вопросов национальной безопасности. Показано базовое значение в этом процессе развития фундаментальных наук и создания в 30- е гг. ХХ ст. сети научных институтов в Украине. Показано научное сопровождение академическими учреждениями разработок в области ракетно-космической техники (Институты механики, математики, физико-технический низких температур, проблем материаловедения, электросварки, кибернетики). The article deals with the historic experience of scientists and engineers in Ukraine in the sphere of national security. The basic value in this process of formation of the fundamental sciences and network of scientific institutions in Ukraine in the 30's XX century has been revealed. The scientific support in rocketry given by the academic institutes (Institutes for Mechanics, Mathematics, Low Temperature Physics and Engineering, Electric Welding, Cibernetics) was discussed. 2014 Article Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки / А.С. Литвинко // Наука та наукознавство. — 2014. — № 4. — С. 116-122. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86093 358.1:629.7(091) uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті висвітлюється історичний досвід участі науковців та інженерів України у вирішенні питань національної безпеки. Показано базове значення в цьому процесі розвитку фундаментальних наук та створення в 30-і рр. ХХ ст. мережі наукових інститутів в Україні. Показано науковий супровід академічними установами розробок у галузі ракетно-космічної техніки (Інститути механіки, математики, фізико-технічного низьких температур, проблем матеріалознавства, електрозварювання, кібернетики).
format	Article
author	Литвинко, А.С.
spellingShingle	Литвинко, А.С. Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки Наука та наукознавство
author_facet	Литвинко, А.С.
author_sort	Литвинко, А.С.
title	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки
title_short	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки
title_full	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки
title_fullStr	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки
title_full_unstemmed	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки
title_sort	історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2014
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86093
citation_txt	Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки / А.С. Литвинко // Наука та наукознавство. — 2014. — № 4. — С. 116-122. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT litvinkoas ístoričnijdosvídvítčiznânoínaukiítehníkivzabezpečennínacíonalʹnoíbezpeki
first_indexed	2025-07-06T13:31:12Z
last_indexed	2025-07-06T13:31:12Z
_version_	1836904531293634560
fulltext	ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2014, № 4116 Економічна потужність та оборо- ноздатність держави як ключові фак- тори її національної безпеки великою мірою визначаються рівнем розвитку фундаментальних наукових та техніч- них знань. Це зумовлює необхіднсть дослідження історичного досвіду за- хисту вітчизняними вченими націо- нальних інтересів, актуальність якого значно посилюється також нинішнім історичним етапом необхідності про- тистояти зовнішній агресії на сході та півдні української держави. Закон України «Про основи на- ціональної безпеки України» окрес- лює ризики, які виникають при не- достатності уваги до розвитку на- уково-освітньої галузі. Це наростаюче науково-технологічне відставання від розвинених країн, низька конкурен- тоспроможність внутрішнього рин- ку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технологічної експан- сії, зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів, падіння престижу науково-технічної праці, відплив учених, виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних тех- нологій та речовин, комп’ютерна зло- чинність та розголошення інформації, яка становить державну таємницю. © А.С. Литвинко , 2014 У подоланні цих загроз ключова роль належить використанню фун- даментальних наукових та технічних знань, які започатковують нові при- кладні напрями, технології та матері- али. Так, від такої фундаментальної науки, як біологія, походять прикладні напрями – тваринництво, рослинни- цтво, гігієна, від хімії – металургія, ви- робництво фарбників та пластмас, від фізики – радіоелектроніка та ядерна енергетика, від математики – програ- мування та математична статистика. Безумовно, держава, яка дбає про свій імідж, міжнародний авторитет та за- хист інтересів, має сприяти підтримці та розвитку фундаментальних дослі- джень, незважаючи на те, що вони не завжди є рентабельними. В Україні фундаментальні науки по- чали формуватись у 30-і рр. ХХ ст., коли була усвідомлена необхідність переходу до перспективної форми наукової орга- нізації – наукового інституту – та ство- рення мережі інститутів (Харківський фізико-технічний інститут, Інститут фізичної хімії, Інститут фізики). Саме завдяки впровадженню такої структури вчені змогли повноцінно брати участь у вирішенні питань оборонної тематики у Велику Вітчизняну війну. Так, перший вітчизняний польо- вий напірний хлоратор, сконструйо- ваний Л.А. Кульським у 1928–1930 рр., використовувався санітарними час- УДК 358.1:629.7(091) А.С. Литвинко Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки У статті висвітлюється історичний досвід участі науковців та інженерів України у вирішенні питань національної безпеки. Показано базове значення в цьому процесі розвитку фундаментальних наук та створення в 30-і рр. ХХ ст. мережі наукових інститутів в Україні. Показано науковий супровід академічними установами розробок у галузі ракетно-космічної техніки (Інститути механіки, математики, фізико-технічного низьких температур, проблем матеріалознавства, електрозварювання, кібернетики). іСТОричний дОСВід ВіТчизнянОї нАУки і Техніки В зАБезПеченні нАціОнАЛьнОї БезПеки ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2014, № 4 117 тинами Радянської Армії для знезара- ження питних вод для фронту і тилу, а розроблений ним електрохімічний метод одержання великої кількості де- зінфікуючих розчинів срібла – для лі- кування поранених. О.О. Богомольцем було винайдено імунну цитотоксичну антиретикулярну сиворотку, що прискорювала загоєн- ня ран та застосовувалась на фронтах у радянських шпиталях. Дослідження А.В. Палладіна виявили кровоспинну властивість аналогу вітаміну К, вироб- ництво якого було швидко організова- но для потреб фронту, а його сполука під назвою вікасол увійшла в медичну практику. Є.О. Патон в евакуації Інституту електрозварювання до Нижнього Тагі- лу впровадив у виробництво хребтових балок вантажних вагонів одну з перших установок автоматичного зварювання під флюсом та технологію швидкісного автоматичного зварювання броньових сталей танку Т-34. Цей досвід у після- воєнні роки дозволив у найкоротший термін застосувати таку технологію для відновлення і будівництва нових мета- локонструкцій, виготовлення машин, шахтних вагонеток, труб, трубопрово- дів, резервуарів. Практично відразу після пере- моги над фашистською Німеччиною почався період геополітичної, вій- ськової, економічної та ідеологічної конфронтації між СРСР і Заходом – так званої холодної війни. Необхідно було розгортати роботи зі створення ракетно-реактивної техніки. Початок цьому було покладено постановою Ради Міністрів СРСР «Питання реак- тивного озброєння» від 13 травня 1946 р. №1017-419сс, в якій був закладений комплексний підхід до формування інфраструктури та підготовки кадрів ракетної галузі [1, с. 36–42]. Завдяки створенню стратегічних ракетних комплексів СРСР був забез- печений паритет із Заходом у галу- зі ракетно-ядерної зброї. Вони стали потужним фактором стримування та привели згодом до досягнення міжна- родних домовленостей про обмеження стратегічних озброєнь, а потім і до їх кардинального взаємного скорочення. Серед них – низка ракет, розроблених ОКБ-586 (пізніше КБ «Південне»), під керівництвом М.К. Янгеля, В.Ф. Уткі- на та їх колективів, насамперед, найпо- тужніша міжконтинентальна балістич- на ракета SS-18, названа у США «Са- таною», твердопаливна міжконтинен- тальна балістична ракета «Скальпель» шахтного та залізничного базування SS-24. Пізніше закладені в цих виробах ідеї були використані в екологічно чис- тих космічних ракетних комплексах «Циклон» і «Зеніт», міжнародних про- ектах «Морський старт», «Наземний старт» та комплексі «Енергія-Буран», у понад 300 космічних апаратах різного призначення – супутниках «Цілина», «Тайфун», «Океан». До дослідної роботи широко залу- чався потенціал академічних установ. КБ «Південне» та його Головний кон- структор М.К. Янгель тісно взаємодія- ли з інститутами Академії наук УРСР і провідними вищими навчальними закладами . Питома вага науково-до- слідних робіт, наприклад, у матеріа- лознавчому комплексі дорівнювала приблизно 40%, і цей обсяг упродовж 10 років до початку 80-х рр. зріс більш ніж удвічі. При наступному Генераль- ному конструкторі КБ «Південне» В.Ф. Уткині обсяг замовних науково- дослідних робіт зріс утричі. В.Ф. Уткін писав: «Ця співпраця взаємно збагачувала й учених, і роз- робників ракетних комплексів. По- перше, тому, що така співдружність давала можливість впроваджувати пропозиції та бачити результати сво- го творчого вкладу у відносно короткі терміни; по-друге, у постанови уряду, у рішення Військово-промишленної комісії записувалися нові розробки, і тим самим підвищувався авторитет на- укових організацій» [2, c. 205]. Так, 1960 р. у закритій тематиці брали участь академічні інститути – А.С. ЛиТвинкО ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2014, № 4118 математики, механіки, фізики, радіо- фізики та електроніки, металофізики, теплоенергетики, загальної та неорга- нічної хімії, органічної хімії, фізичної хімії, мінеральних ресурсів, геоло- гічних наук, електротехніки, теплое- нергетики, чорної металургії, обчис- лювальний центр [3]. Згідно зі Звітом про роботи інститутів Академії наук УРСР за перше півріччя 1963 р. з обо- ронної тематики, тематика досліджень охоплювала матеріали для ракетної і космічної техніки, космонавтики та ядерної енергії, ракетні палива, ста- тичну та динамічну міцність, коливан- ня та стійкість руху ракет, зварювальні технології, кібернетику, імітацію кос- мічного простору та техніку низьких температур, радіофізику, радіотехніку, електроніку, інфрачервону техніку, електротехніку, методи виявлення під- водних човнів [4]. Яскравий приклад спільних робіт – це забезпечення герметичності рідин- них ракет тривалого зберігання, коли Інститутами електрозварювання та проблем матеріалознавства АН УРСР і заводами: Південним машинобудів- ним, «Запоріжсталь», «Дніпросталь», Нікопольським південнотрубним – були виконані дослідження фізики руху газів та рідін у мікрокапілярах, проник- ності. Це дало можливість збільшити гарантійний термін перебування ра- кет у заправленому стані з 10 до понад 25 років. Інший приклад – вирішення проблеми хімічного наддуву баків, коли компоненти палива мали займатись і наддув баків здійснювався тиском про- дуктів згоряння. Таким чином, стало можливим відмовитись від великих балонів з газом високого тиску. Міно- метний старт важких ракет викликав сумніви в його реалізації, проте був ре- алізований КБ «Південне» спільно з Ін- ститутом технічної механіки. Виключно складним було вирі- шення проблеми забезпечення підви- щеної стійкості ракет SS-18 і SS-24, що знаходяться в польоті до вражаючих факторів ядерного вибуху. КБ «Пів- денне» спільно з Інститами механіки та проблем міцності розробили за- хисне багатофункціональне покриття. Були також створені нові види палив, конструкційні, теплозахисні та ерозій- ні матеріали, технологія виготовлення методом намотування пластикових корпусів типу «кокон». Постановою Президії АН УРСР від 29 серпня 1960 р. з 15 серпня 1960 р. було затверджено склад закритої вченої ради АН УРСР з розгляду оперативних наукових питань з ракетної тематики під головуванням директора Інститу- ту механіки АН УРСР А.Д. Коваленка (член-кор. АН УРСР Коваленко А.Д. – голова ради, д-р техн. наук Голубен- цев О.М., канд. техн. наук Георгієвська В.В. – вчений секретар ради, академік АН УРСР Белянкін Ф.П., академік АН УРСР Савін Г.М., академік АН УРСР Швець І.Т., д-р техн. наук Кільчевський М.О., д-р техн. наук Лазарян В.А., д-р техн. наук Малашенко С.В., канд. техн. наук Бессонов В.Г., канд. техн. наук Хотяинцев В.П., інженер По- номаренко Н.М., начальник I відділу Степаненко В.І.) [5]. Згодом у 1968 р. при АН УРСР було створено Комісію з космічних досліджень, у 2001 р. її було перетворено на Раду з космічних до- сліджень НАН України та Національ- ного космічного агенства України. Інститут механіки АН УРСР на початку 60-х рр. виконував значний обсяг наукових робіт для ОКБ № 586 з проблем міцності, стійкості, та за- побігання коливанням балістичних і міжконтинентальних ракет, конструк- тивної міцності пластмас, утомної міцності матеріалів для більш точного виведення супутників і космічних ко- раблів на орбіту. Так, було розроблено аналітичну теорію гофрованих оболо- нок, що знизило їх вагу приблизно на 30% та значно спростило технологію виготовлення, досліджено темпера- турні поля й теплові напруги в рото- рах турбонасосного агрегату і газових рулях рідинного реактивного двигуна, що запобігало втраті несучої здатності іСТОричний дОСВід ВіТчизнянОї нАУки і Техніки В зАБезПеченні нАціОнАЛьнОї БезПеки ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2014, № 4 119 конструкцій, обгрунтовано метод мо- делювання, на основі якого створено моделі ракет для випробувань; запро- поновано конструювання деталей ра- кет із пластичних матеріалів, зокрема, високоміцного конструкційного скло- пластику з новим армуючим матеріа- лом – базальтовим волокном [6–8]. Коментуючи проведену 26–27 травня 1960 р. в ОКБ-586 першу звітну наукову конференцію Інституту меха- ніки АН УРСР, Головний конструктор ОКБ М.К. Янгель серед найважливі- ших результатів вказував на роботи з динаміки ракет дальньої дії, пов’язані з коливаннями та гасінням вібрацій конструкцій на різних ділянках тра- єкторії, недопущенням їх руйнування та забезпеченням більшої надійності ракетної зброї (О.М. Голубенцев, В.А. Лазарян, М.О. Кільчевський). Гово- рячи про роботи з термопружності та термопластичності (А.Д. Коваленко) та створення наукових основ кон- структивної міцності пластмас (Н.М. Пономаренко), він навів приклади, що перехід на запропонований інститутом пламасовий перехідник для ракети Р-16 знизив вагу цієї деталі на 41%, а затра- ти праці – утричі. Розробка станка для намотки пластмасових деталей дору- чалась заводу ім. Горького (Київ), ав- токлава – заводу «Більшовик» (Київ), а програмних приладів до них – Київ- ському інституту автоматики. КБ також підтримувало своїх суміжників, зверта- ючись до ЦК КПУ з проханням спри- яти скорішому створенню експеримен- тальної бази Інституту механіки [9]. В Інституті математики АН УРСР було організовано три відділи з роз- витку досліджень у галузі кібернети- ки, динаміки та моделювання систем управління, та спецлабораторію ака- деміка М.О. Лаврентьєва, де було ви- конано роботи з кумуляції та теорії форм динамічної втрати стійкості, до- слідження міцності металу під водою шляхом вибуху та міцності металу бро- ні. Під керівництвом О. Ю. Ішлінсько- го також проводилися обчислювальні роботи з розробки ракет Р-16 та Р-17 для автономного управління дальністю їх польоту, створення теорії гіроскопів. Колектив Фізико-технічного ін- ституту низьких температур працював у галузі кріогенної ракетної техніки, кріогенного ракетного палива та апа- ратури для космічного матеріалознав- ства. Роботи передбачали забезпечен- ня космодромів низькокиплячими рі- динами для ракет та супутників, про- ектування барокамер для моделюван- ня космічного простору та вивчення його впливу на властивості матеріалів і деталей ракетної техніки, забезпечен- ня гелієм космічних пунктів зв’язку в Сімферополі та Євпаторії, розробку малогабаритних систем охолодження приймачів інфрачервоного випромі- нювання на ракетах. В інституті було виготовлено високовакуумні камери з джерелами протонно-електронного випромінювання, м’якого рентгенів- ського і вакуумного ультрафіолету, криогенні пристрої для них та для тер- мостатування ракетних палив у кос- мічних і наземних умовах. В Інституті проблем матеріалознав- ства АН УРСР та Харківському фізико- технічному інституті для ОКБ-586 під керівництвом академіків І.М. Фран- цевича і В.І. Трефілова були створені ерозійно стійкі теплозахисні радіопо- глинаючі матеріали та технології їх на- несення для головних частин і елемен- тів конструкцій міжконтинентальних ракет та антиракет, матеріалів сопло- вого блоку камер згоряння ракетних двигунів, які працюють в умовах інтен- сивного впливу високотемпературних газових котлів, а також конструкційні термостійкі теплозахисні матеріали для супутників. У ракетах знайшли за- стосування всі види полімерних ком- позиційних матеріалів, склопластики, органопластики та вуглепластики, без чого неможливим було б створення со- плових блоків ракетних двигунів та на- конечників голових частин. Вуглецеві матеріали випускалися на Броварському заводі порошкової А.С. ЛиТвинкО ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2014, № 4120 металургії, Дніпропетровському за- воді металовиробів «Динамо», Київ- ській фабриці дитячого трикотажу, трикотажній фабрикці «Дніпрянка» у Дніпропетровську. На чолі розробки вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів і технології піролітично- го ущільнення, які дозволили істотно знизити масу соплових блоків і виклю- чити застосування дефіцитного воль- фраму, стояв директор Харківського фізико-технічного інституту академік В.Ф. Зеленський. У Фізико-технічно- му інституті АН УРСР розроблено та- кож методи й умови термомеханічної обробки й легування урану, які дають можливість у широких межах керувати структурою металу, і, отже, здатністю до формозміни при радіаційному та ін- ших видах впливу. Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона було вирішено задачу контактного стикового зварювання складних профілів з алюмінієвих спла- вів і неповоротних стиків труб, ство- рено багатокомпонентні жароміцні сплави на основі ніобію та розроблено технологію нанесення захисних тепло- ізоляційних хромових покриттів на елементи ракетних комплексів. Для герметичності другої ступені ракети застосували біметалічний пе- рехідник, що виготовляється методом зварювання вибухом на базі ІЕЗ у Гле- васі. Пізніше в КБП при активному сприянні Б.Є. Патона була побудо- вана експериментально-промислова база зварювання вибухом. Спільно з ІЕЗ (Л.М. Лобанов) були впроваджені методи неруйнівного контролю, на- приклад, метод акустичної емісії, уль- тразвукової дефектоскопії, рентгено- контроля, томографії для дослідження структури. Фізико-механічним інститутом створено діючий прилад для виявлення шлакових включень у тілі пресованих панелей ракет без їх руйнування, за- пропоновано рекомендації з побудови апаратури для автоматичного розпіз- нання донних і придонних мін, вияв- лених електроннооптичним методом, а також рекомендації з розробки ана- логової обчислювальної апаратури для визначення координат цілі щодо по- точного телевізійного кадру. В Інсти- туті теплоенергетики було винайдено каталітичну добавку для покращення балістичних властивостей реактивних порохів та розроблено генератор поро- хових газів. Обчислювальний центр АН УРСР розробляв оптимальні програми для різних типів електроно-обчислюваль- них машин для розв’язання задач, що виникають при конструюванні та екс- плуатації багатоступінчатих ракет на активній, пасивній та атмосферній ді- лянках польоту. Досліджувались мож- ливості зменшення обсягу обчислень, вівся порівняльний аналіз різних мето- дів розв’язання лінійних та нелінійних диференціальних рівнянь з метою ви- явлення методів, що дають найбільші швидкість та точність. Були також ви- конані роботи, пов’язані з досліджен- ням операцій у системі протиповітря- ної оборони. Під керівництвом канд. техн. наук Г.А. Михайлова розробляла- ся цифрова електрона спеціалізована машина «Кашалот-Т», що входила до комплексу артилерійського навігацій- ного обладнання. Пізніше Інститутом кібернетики виконано дослідження надійності блоків запису, розроблено накопичувач на магнітній стрічці та магнітні головки, налагоджено авто- матизовану обробку гідроакустичної інформації для задачі виявлення і ви- значення координат підводних човнів. На Морський гідрофізичний ін- ститут покладалася функція головної організації в галузі космічної океано- логії і аналізу результатів супутни- кових спостережень. Був створений комплекс вимірювальної пошукової апаратури для виявлення підводних човнів за температурним кільватерним струменем з протичовнового підвод- ного човна. У Чорноморському відді- ленні інституту в селищі Кацивелі був створений полігон з далеко винесеною іСТОричний дОСВід ВіТчизнянОї нАУки і Техніки В зАБезПеченні нАціОнАЛьнОї БезПеки ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2014, № 4 121 в море платформою для підсупутнико- вих вимірювань мінливості параметрів гідрофізичних і метеорологічних по- лів контактними методами, результати яких використовувалися для калібру- вання бортових супутникових вимірю- вальних приладів. На перші океаногра- фічні космічні апарати «Космос-1076» і «Космос-1151» три з шести приладів трассерного типу було розроблено в МГІ АН УРСР. Науковці Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР проводили під шифром «Акула» дослідження умов дальності поширення радіолокаційних сигналів в океані. Досліджено багато- частотну роботу радіолокатора міліме- трового діапазону; розроблено загальні принципи, конкретні методи і схеми приймально-передавальної антени з програмним електричним керуванням променя; створено технологію виго- товлення уповільнюючих систем ге- нераторів субміліметрового діапазону частот; створено імпульсні магнетрони на хвилю 3,1 мм з потужністю до 30 квт в імпульсі. Інститут електротехніки АН УРСР займався розробкою потужних гене- раторів перешкод (шифр «Фонтан- УВО»). Учені Інституту радіотехнічних проблем працювали над розробкою за- собів радіопротидії радіолокаційним та ракетним установкам. Проводили- ся дослідження з ядерної енергетики в Інституті фізики АН УРСР. Особливу увагу було приділено урану, завдяки проектам застосування в атомній енер- гетиці і в якості вибухівки. Зокрема, в Інституті фізики АН УРСР на цикло- троні (діє з 1953 р.) та експеримен- тальному ядерному реакторі (з 1960 р.) вивчалися взаємодія нейтронів із різ- ними речовинами, що було необхідно для вибору конструкційних матеріалів при будівництві промислових атомних електростанцій, ядерних установок для суден та ядерної зброї (М.В. Пасічник, В.Й. Стрижак та ін.). Досліджувалось також інфрачервоне випромінювання об’єктів та фонів демаскуючих ознак з метою розробки апаратури та методів ведення розвідки з супутників. Розро- блено швидкодіючі болометри («Роза», «Метеор», «Актін»). Не можна не сказати про діяльність суміжних організацій у цій галузі. У Харкові в 1957 р. було організовано КБ з розробки систем управління. Головним конструктором став Б.М. Коноплев, а з 1960 р. – В.Г. Сергеєв ("Хартрон"). Су- міжниками з розробки систем управ- ління та прицілювання для Р-36 були головні конструктори В.Г.Сергеєв, В.І.Кузнецов (командні гіроскопічні прилади), С.П. Парняков (системи при- цілювання); в Україні з систем управлін- ня – завод «Арсенал», Київський радіо- завод, завод «Комунар» [10]. Київський радіозавод і його дирек- тори (В.Ф. Славгородський, з 1970 р. – Д.Г.Топчій), використовуючи наявний досвід розробок мобільних напівпро- відникових радіолокаційних станцій для військ СРСР і країн Варшавського договору, у 1958 р. розпочали роботи з серійного виробництва систем управ- ління бойових ракетних комплексів стратегічного призначення всіх класів – шахтного, залізничного та морсько- го базування, від знаменитого першо- го виробу Р-12 (8К63) (за документа- цією, розробленою СКБ харківського заводу «Комунар» під керівництвом А. М. Гінзбурга) до стратегічної раке- ти Р-36М2 (15А18М – «Сатана») роз- робки КБ «Південне» (Генеральний директор В.Ф.Уткін), а також роботи зі створення систем для космічних програм СРСР 60–90-х рр. ХХ ст. [11]. Центральне місце на цьому шляху за- йняла розробка системи автономного бортового управління ракетою з гі- роскопічним комплексом і системою бортової обчислювальної техніки, що дозволило посадити корабель в авто- матичному режимі. Слід зазначити, що «Шаттл», наприклад, садили в руч- ному режимі. У новому БЦВК вперше використовувалися інтегральні схеми з високим рівнем інтеграції та підви- щеної тактовою частотою. Це реалі- А.С. ЛиТвинкО ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2014, № 4122 зувалося в успішних запусках ракети- носія «Енергія» з космічним кораблем «Скіф» 15 травня 1987 р. і з космічним кораблем «Буран» 15 липня 1988 р. Зазначені вище розробки вітчиз- няних науковців сприяли посиленню обороноздатності України та захисту її національних інтересів. 1. Задача особой государственной важности. Из истории создания ракетно-ядерного оружия и Ракетных войск стратегического назначения (1945–1959 гг.): сб. документов. – М.: Российская по- литическая энциклопедия, 2010. – 1207 с. 2. Уткин. Звезды Генерального конструктора. – Днепропетровск: АРТ-Пресс, 2013.– 672 с. 3. ЦДАГО України, ф.1, оп.24, спр. 5202, арк.15. 4. ЦДАГО України, ф.1, оп.24, спр.5795, арк.7–157. 5. ЦДАГО України, ф.1, оп.24, спр.5113, арк. 36–38. 6. Літвінов О.П. Створення і впровадження провідних технологій ракетобудування під керівни- цтвом Б. Є. Патона / О.П. Літвінов // Питання історії науки і техніки. – 2008. – № 3. – С. 19–25. 7. Колтачихіна О.Ю. Основні періоди та етапи розвитку ракетно-космічної техніки України (до 60-річчя КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля). Ч. 1 / О.Ю. Колтачихіна, Ю.О. Храмов // Наука та наукознав- ство. – 2014. – № 1. – C. 85–100. 8. Онищук О.О. Розвиток наукових досліджень з оборонної тематики в АН УРСР у другій полови- ні 1950-х – першій половині 1960-х рр. / О.О. Онищук // Дев’ятнадцята всеукраїнська наукова кон- ференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів, присвячена 95-річному ювілею Національної академії наук України: Мат. конф., 18 квітня 2014 р., м. Київ. – К., 2014. –С.137–140. 9. ЦДАГО України, ф.1, оп.24, спр.5113, арк. 18–21. 10. Сергеев Владимир Григорьевич – Главный конструктор систем управления. К 100-летию со дня рождения / Под общей ред. Н.И. Вахно. – Харьков: ПАО “Хартрон”, 2014. – 448 с. 11. Василенко Б.О. Дмитро Гаврилович Топчій. Розповідь про Генерального директора / Б.О.Василенко. – Д.: Верба, 2008. – 416 с А.С. Литвинко Исторический опыт отечественной науки и техники в обеспечении национальной безопасности В статье освещается исторический опыт участия ученых и инженеров Украины в решении вопросов национальной безопасности. Показано базовое значение в этом процессе развития фундаментальных наук и создания в 30- е гг. ХХ ст. сети научных институтов в Украине. Показано научное сопровождение академическими учреждениями разработок в области ракетно-космической техники (Институты механики, математики, физико-технический низких температур, проблем материаловедения, электросварки, кибернетики).

Історичний досвід вітчизняної науки і техніки в забезпеченні національної безпеки

Institution

Ähnliche Einträge