Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля

Дослiджено розподiл внеску зовнiшнiх джерел у вiковi варiацiї геомагнiтного поля в 2003 р. за даними свiтової сiтки магнiтних обсерваторiй. Показано, що джерело внеску магнiтосферний кiльцевий струм й iоносфернi авроральнi та екваторiальний електроджети, величина його в горизонтальну й вертикал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Сумарук, Ю.П., Сумарук, Т.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Назва видання:	Доповіді НАН України
Теми:	Науки про Землю
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86717
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля / Ю.П. Сумарук, Т.П. Сумарук // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2013. — № 12. — С. 107–113. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-86717
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-867172015-09-28T03:02:02Z Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля Сумарук, Ю.П. Сумарук, Т.П. Науки про Землю Дослiджено розподiл внеску зовнiшнiх джерел у вiковi варiацiї геомагнiтного поля в 2003 р. за даними свiтової сiтки магнiтних обсерваторiй. Показано, що джерело внеску магнiтосферний кiльцевий струм й iоносфернi авроральнi та екваторiальний електроджети, величина його в горизонтальну й вертикальну компоненти залежить вiд географiчної широти мiсця спостереження. Максимальний внесок у горизонтальну компоненту на екваторi та у вертикальну на полюсах приблизно дорiвнює 20 нТл. У районах магнiтних аномалiй та в сейсмоактивних регiонах величина вiкових варiацiй вiд зовнiшнiх джерел значно збiльшується. Исследовано распределение вклада внешних источников в вековую вариацию геомагнитного поля в 2003 г. по данным мировой сети магнитных обсерваторий. Показано, что источник вклада магнитосферный кольцевой ток и ионосферные авроральные и экваториальный электроджеты, величина его в горизонтальную и вертикальную компоненты зависит от географической широты места наблюдения. Максимальный вклад в горизонтальную компоненту на экваторе и вертикальную компоненту на полюсах приблизительно равен 20 нТл. В районах магнитных аномалий и в сейсмоактивных регионах величина вековых вариаций от внешних источников значительно увеличивается. The contribution of external sources into secular variations of the geomagnetic field by the data of the world net of magnetic observatories in 2003 is studied. It is shown that the magnetospheric ring current and the ionospheric auroral and equatorial electrojets are sources of the contribution. The contribution to the horizontal and vertical components depends on the observational place latitude. The maximum contributions to the horizontal component at the equator and into the vertical component at the poles are equal about 20 nT. The secular variation values increase to a great extent at the regions of magnetic anomalies and at the seismoactive regions. 2013 Article Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля / Ю.П. Сумарук, Т.П. Сумарук // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2013. — № 12. — С. 107–113. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1025-6415 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86717 550.385 uk Доповіді НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Науки про Землю Науки про Землю
spellingShingle	Науки про Землю Науки про Землю Сумарук, Ю.П. Сумарук, Т.П. Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля Доповіді НАН України
description	Дослiджено розподiл внеску зовнiшнiх джерел у вiковi варiацiї геомагнiтного поля в 2003 р. за даними свiтової сiтки магнiтних обсерваторiй. Показано, що джерело внеску магнiтосферний кiльцевий струм й iоносфернi авроральнi та екваторiальний електроджети, величина його в горизонтальну й вертикальну компоненти залежить вiд географiчної широти мiсця спостереження. Максимальний внесок у горизонтальну компоненту на екваторi та у вертикальну на полюсах приблизно дорiвнює 20 нТл. У районах магнiтних аномалiй та в сейсмоактивних регiонах величина вiкових варiацiй вiд зовнiшнiх джерел значно збiльшується.
format	Article
author	Сумарук, Ю.П. Сумарук, Т.П.
author_facet	Сумарук, Ю.П. Сумарук, Т.П.
author_sort	Сумарук, Ю.П.
title	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля
title_short	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля
title_full	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля
title_fullStr	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля
title_full_unstemmed	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля
title_sort	про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Науки про Землю
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86717
citation_txt	Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля / Ю.П. Сумарук, Т.П. Сумарук // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2013. — № 12. — С. 107–113. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Доповіді НАН України
work_keys_str_mv	AT sumarukûp provkladzovníšníhdžereluvíkovuvaríacíûgeomagnítnogopolâ AT sumaruktp provkladzovníšníhdžereluvíkovuvaríacíûgeomagnítnogopolâ
first_indexed	2025-07-06T14:15:36Z
last_indexed	2025-07-06T14:15:36Z
_version_	1836907324917153792
fulltext	УДК :550.385 Ю.П. Сумарук, Т.П. Сумарук Про вклад зовнiшнiх джерел у вiкову варiацiю геомагнiтного поля (Представлено академiком НАН України В. I. Старостенком) Дослiджено розподiл внеску зовнiшнiх джерел у вiковi варiацiї геомагнiтного поля в 2003 р. за даними свiтової сiтки магнiтних обсерваторiй. Показано, що джерело внеску — магнiтосферний кiльцевий струм й iоносфернi авроральнi та екваторiальний електроджети, величина його в горизонтальну й вертикальну компоненти залежить вiд географiчної широти мiсця спостереження. Максимальний внесок у горизонтальну компоненту на екваторi та у вертикальну на полюсах приблизно дорiвнює 20 нТл. У ра- йонах магнiтних аномалiй та в сейсмоактивних регiонах величина вiкових варiацiй вiд зовнiшнiх джерел значно збiльшується. Вiковi варiацiї (ВВ) геомагнiтного поля мають перiоди вiд десяткiв до сотень рокiв i бiль- ше та обчислюються як рiзниця мiж середньорiчними значеннями елементiв геомагнiтного поля на данiй обсерваторiї. Довгий час вважалось, що всi джерела ВВ розмiщенi всерединi Землi. Таке твердження базувалось на припущеннi, що середньорiчнi значення елементiв поля, за якими обчислюють ВВ, не мiстять у собi компонент вiд зовнiшнiх джерел, тому що вони iррегулярнi i при усередненi за рiк повиннi зникати. Дослiдження останнiх рокiв пока- зали, що таке припущення невiрне, оскiльки ВВ, що обчисленi вказаним методом, мiстять достатньо велику складову вiд зовнiшнiх джерел [1–4]. Знання динамiки змiн ВВ головного магнiтного поля Землi (МПЗ) дуже важливi для побудови механiзмiв генерацiї цього поля. Середньорiчнi значення елементiв МПЗ широко використовуються для моделювання поля ядра, створення регiональних моделей ВВ [5, 6], дослiдження джеркiв у ВВ [7, 8], тому виключення компоненти ВВ вiд зовнiшнiх джерел має принципове значення як для покращення моделювання, так i вивчення вiкових змiн головного МПЗ. Основними зовнiшнiми джерелами, якi дають внесок у ВВ, є кiльцевий магнiтосферний струм, струми на магнiтопаузi та в хвостi магнiтосфери та iоносфернi авроральнi електро- джети, екваторiальний [9] i полярний електроджети [10]. Величина вищевказаних струмiв залежить вiд iнтенсивностi корпускулярного й електро- магнiтного випромiнювання Сонця та напряму мiжпланетного магнiтного поля (ММП) [9– 11]. Значний внесок у ВВ дає система iоносферних динамострумiв (Sq), iнтенсивнiсть якої в основному залежить вiд електромагнiтного випромiнювання Сонця. Частота появи та iн- тенсивностi зовнiшнiх джерел залежить вiд сонячної активностi. Просторовий розподiл варiацiй вiд зовнiшнiх джерел дуже складний. Так, магнiтосфер- нi джерела: кiльцевий магнiтосферний струм та струми на магнiтопаузi, якi знаходяться далеко вiд поверхнi Землi, генерують майже однорiдне магнiтне поле, величина якого є най- бiльшою за абсолютною величиною в горизонтальнiй (H) компонентi на екваторi (зменшує © Ю. П. Сумарук, Т.П. Сумарук, 2013 ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2013, №12 107 поле) та у вертикальнiй (Z) компонентi на полюсах Землi (збiльшує поле). Величина H-ком- поненти вiд магнiтосферних джерел повинна змiнюватись за законом косинуса широти, Z-компоненти — за законом синуса. Вплив авроральних електроджетiв найбiльше вiдображається на авроральних i субавро- ральних широтах, полярного електроструменя — в полярних шапках Землi, а екваторiаль- ного — на широтах геомагнiтного екватора. Авроральнi електроджети: захiдний (AL) змен- шує H-компоненту на широтах ∼60–70◦, а схiдний (AU) збiльшує її [12]. Пiд час магнiтних бурь вони розвиваються, але оскiльки захiдний електроджет iнтенсивнiший, нiж схiдний, то на авроральних широтах сумарна величина збурення буде вiд’ємною. Величина цiєї рiзницi AO = \|AU \| − \|AL\| регулярно публiкується [htpp://www.isgi.cept.ipsl.fr]. Отже, знаючи AO, можна обчислити внесок авроральних електроджетiв у середньорiчнi значення H-компо- ненти поля. Тобто, пiд час бурь на обсерваторiях, якi розмiщенi пiд електроджетами, змiни ВВ будуть негативними. В середнiх широтах пiд час бурь збурення генеруються зворотними струмами вiд авроральних електроджетiв i знак їх повинен бути позитивним [13]. Екваторiальний iоносферний електроджет спостерiгається на широтах ±10◦ переважно в схiдному напрямi [9], що спричинює додатнi варiацiї в горизонтальнiй компонентi, тобто частина вiд’ємних варiацiй вiд кiльцевого магнiтосферного струму компенсується. 2003 р. був вiднесений до фази спаду 23 циклу сонячної активностi (максимум циклу спо- стерiгався в липнi 2000 р.). До середини жовтня 2003 р. сонячна активнiсть була низькою. В другiй половинi жовтня ситуацiя рiзко змiнилася. На Сонцi появились три надзвичайно активнi групи плям, якi викликали 16 великих сонячних спалахiв, 11 з яких мали найвищий рентгенiвський бал X. Надзвичайно потужнi потоки енергiйних частинок вiд спалахiв виве- ли з ладу прилади, що записували параметри мiжпланетного середовища на космiчних апа- ратах, тому даних про ММП та параметри плазми мiжпланетного середовища 28–30 жовтня та 3 листопада 2003 р. немає. Коли Сонце повернулось знову активною стороною до Землi (2324 оберт за Бартельсом), активнi областi на ньому генерували збурення ММП. Повна напруженiсть ММП досягла B > 50 нТл, вертикальна компонента BZ = −50 нТл. Потiк ра- дiовипромiнювання Сонця на хвилi 10,7 см 29 жовтня — F10,7 = 270 Вт·м−2 ·Гц−1, а 19 листо- пада — F10,7 = 178 Вт·м−2 ·Гц−1. Такi надзвичайнi подiї на Сонцi викликали на Землi екстра- бурi 29–31 жовтня та 20–21 листопада 2003 р. Магнiтна буря 29–31 жовтня 2003 р. розвива- лась у два етапи, максимальнi значення iндексiв Ap = 189 нТл, Kp = 9 нТл, Dst = −401 нТл, пiковi значення компонент геомагнiтного поля в середнiх широтах досягли X > 1200 нТл, Y > 700 нТл, Z > 250 нТл. На авроральних широтах iндекс AL > 2000 нТл. Друга буря 20–21 листопада була коротшою. Вона тривала приблизно одну добу. Iндекси активностi приймали значення: Ap = 117 нТл, Kp = 8–9 нТл, Dst = −465 нТл. Цi бурi неодноразово вивчалися [13, 14], вони значно вплинули на середньорiчнi значення поля всiх обсерваторiй свiтової сiтки. Оскiльки вiкова варiацiя геомагнiтного поля вираховується як рiзниця мiж середньорiчними значеннями елементiв поля, характерний пiк ВВ у 2003 р. дає змогу визна- чити розподiл на Землi складової ВВ вiд джерела, iнтенсивнiсть якого достовiрно вiдома. Мета даної роботи — оцiнити внесок у вiкову варiацiю геомагнiтного поля зовнiшнiх джерел, величина якого значно зросла пiд час надзвичайних подiй на Сонцi у 2003 р. та його розподiл на поверхнi Землi. Нами використано середньорiчнi значення повної напруженостi геомагнiтного поля i її горизонтальної та вертикальної компонент на працюючих на сьогоднi обсерваторiях свiтової сiтки (127 обсерваторiй) за 2002–2004 рр. Данi опублiковано в http://www.geomag.bgc.ac.uk/ gifts/annual_means.shtml. 108 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2013, №12 Рис. 1. Залежнiсть вiкової варiацiї вiд зовнiшнiх джерел у 2003 р. (кружки) i географiчної широти в гори- зонтальнiй (H) та вертикальнiй (Z) компонентах (вiдповiдно а та б ). Обсерваторiї: TNB — Терра Нова, HYD — Хайдарабад (а); SYO — Сьова, SAB — Сабхавала, HER — Херманус, TKT — Ташкент, KRC — Карачi (б ). Трикутниками показано модельнi значення, чорними кружками — ВВ на обсерваторiях авроральної зони Результати дослiджень. Величину варiацiї вiд зовнiшнiх джерел обчислювали за фор- мулою: ∆SV = SV2003 − SV2002 + SV2004 2 , (1) де SV — вiкова варiацiя напруженостi геомагнiтного поля та її складових за певний рiк (вказаний iндексом). Ми припускаємо, що змiна ВВ вiд внутрiшнiх джерел вiдбувається повiльно i тому, беручи рiзницю мiж послiдовними роками, вона виключається. Змiни величини ВВ вiд зовнiшнiх джерел у горизонтальнiй компонентi поля залежно вiд географiчної широти демонструє рис. 1, а. Оскiльки кiльцевий магнiтосферний струм, який тече на захiд, дає зменшення повної напруженостi поля, то в горизонтальнiй складовiй зменшення поля на екваторi буде мак- симальним, а на полюсах — дорiвнювати нулю, що ми й спостерiгаємо в даному випадку. Величина варiацiї ∆SV (H) є вiд’ємною i зростає за абсолютною величиною вiд високих широт до екватора. Тобто, їх джерелом є кiльцевий магнiтосферний струм. Магнiтне поле вiд далеко розташованого кiльцевого магнiтосферного струму (вiдстань вiд центра Зем- лi ∼3–4 RE, де RE — радiус Землi) — однорiдне, тому широтну залежнiсть ∆SV (H) можна представити законом косинуса: ∆SV1(H) = −∆SV (H)max · cosφ, (2) де φ — широта обсерваторiї; ∆SV (H)max — максимальна величина ∆SV (H) на екваторi, в цьому випадку дорiвнює 20 нТл. На рис. 1, а трикутниками показано величину ВВ вiд зовнiшнiх джерел, обчислених за формулою (2). На авроральних обсерваторiях, розташованих на широтах 60–70◦, спостерi- гається значне вiдхилення ∆SV (H) вiд модельної кривої (позначеної чорними кружками), ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2013, №12 109 Рис. 2. Залежнiсть вiкової варiацiї напруженостi геомагнiтного поля вiд зовнiшнiх джерел у 2003 р. (кружки) i географiчної широти за даними свiтової сiтки магнiтних обсерваторiй (експериментальнi значення). Обсерваторiї: HYD — Хайдарабад, TKT — Ташкент що свiдчить про вплив iоносферних авроральних електроджетiв. Середнє вiдхилення вiд модельної кривої в авроральнiй зонi дорiвнює ∼10 нТл. В авроральнiй зонi пiвденної пiвкулi магнiтних обсерваторiй мало, тому зробити таке узагальнення є неможливим. На австралiйськiй обсерваторiї Маусон, що розташона в пiв- денних авроральних широтах, вiдзначено вплив iоносферних авроральних електроджетiв аналогiчно до впливу пiвнiчної авроральної зони. У районi екватора спостерiгаються також значнi вiдхилення ∆SV (H) вiд модельної кривої на обсерваторiях о-ва Паматай (PPT); Фукуеня (FUQ), Алiбаг (ABG). Оскiльки ∆SV (H) тут зменшується за абсолютною величиною, це свiдчить про вплив на ВВ iоно- сферного екваторiального електроджету, величина варiацiї вiд якого додатна. Великi вiд- хилення ∆SV (H) вiд модельної кривої на обсерваторiях — iндiйськiй Хайдарабад (HYD), пакистанськiй Квета (QUE) i туркменськiй Ашхабад (ASH) — найiмовiрнiше вiдобража- ють вплив пiдстилаючих поверхонь. Вiдхилення на антарктичнiй обсерваторiї Терра Нова (TNB), найiмовiрнiше, пов’язанi з експериментальними помилками. Графiк змiни величини ВВ вiд зовнiшнiх джерел у вертикальнiй компонентi поля за- лежно вiд географiчної широти демонструє рис. 1, б. Величина варiацiї ∆SV (Z) зростає вiд екватора до високих широт. Знаки ∆SV (Z) протилежнi в пiвнiчнiй i пiвденнiй пiвкулях, що є ще одним доказом впливу кiльцевого магнiтосферного струму. Затемненi трикутники по- казують величину варiацiї, розрахованої за моделлю синуса ∆SV1(Z) = ∆SV (Z)max · sinϕ. ∆SV (Z)max = 20 отримано за наведеними на рисунку експериментальними даними, оче- видно, його величина не може бути бiльшою за коефiцiєнт у формулi (2). Надзвичайно великi вiдхилення ∆SV (Z) вiд модельної кривої спостерiгаються на обсерваторiях Карачi (KRC) i Ташкент (TKT), що свiдчить про неоднорiдностi у пiдстилаючих поверхнях на цих обсерваторiях. У пiвденнiй пiвкулi бiльшiсть обсерваторiй (як приклад, дивись обсерваторiю Татока (TTB)) розташована на берегах океанiв або на островах, тому їх данi спотворенi береговим ефектом або океанськими течiями [15]. Внесок у ВВ вiд зовнiшнiх джерел у повну напруженiсть поля ∆SV (F ), що обчисле- нi за експериментальними даними, демонструє рис. 2. У приекваторiальних широтах зов- нiшнi джерела спричинюють зменшення ВВ напруженостi геомагнiтного поля. Очевидно, тут вiдображається вплив магнiтосферних джерел: кiльцевого магнiтосферного струму та 110 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2013, №12 Таблиця 1 Обсерваторiя Геомагнiтна широта, град ∆SV (H), нТл ∆SV (Z), нТл ∆SV (F ), нТл Херманус −34 −16(−17) −57(−11) 4 Ташкент 32 −4(−15) −29(13) −30 Ашхабад 31 — 21(13) 20 Квета 22 116(−17) 164(12) 217 Сабхавала 21 −17(−17) 37(11) 15 Карачi 17 −15(−18) −47(9) −13 Алiбаг 10 −4(−19) −4(7) −7 Хайдарабад 08 32(−19) 6(7) 31 Татока 08 −17(−20) 17(0) 14 Адiс-Абеба 05 −12(−20) 3(5) −32 Таманрассет 05 −22(−29) 7(8) −16 Гуам 05 −22(−20) −4(6) −23 Пондiчерi 03 −21(−20) 16(5) −22 Кодайканал 01 −44(−20) — — струмiв на деннiй поверхнi магнiтосфери, який фiксується магнiтографами горизонтальної складової поля. В середнiх широтах внесок у повну напруженiсть поля на обсерваторiях неоднаковий, що свiдчить як про вплив зовнiшнiх джерел, так i про вплив iндукованих струмiв у пiдстилаючих поверхнях обсерваторiй. У високих широтах зовнiшнi джерела од- нозначно збiльшують ВВ напруженостi геомагнiтного поля, якi на окремих обсерваторiях у 2003 р. досягли ∼40 нТл. На графiках залежностi величини внеску зовнiшнiх джерел у ВВ у горизонтальну, вер- тикальну та повну напруженiсть поля на окремих обсерваторiях спостерiгаються значнi вiдхилення вiд модельних кривих. ВВ вiд зовнiшнiх джерел на деяких обсерваторiях свi- тової сiтки в 2003 р. та величини варiацiй демонструє табл. 1. У другому стовпцi таблицi наведено геомагнiтну широту обсерваторiй, по якiй визначено положення екваторiально- го електроджету. Цифри в дужках показують розрахованi за вiдповiдними моделями ве- личини ВВ. Як можна бачити, вiдхилення вiд модельних величин у горизонтальнiй ком- понентi спостерiгаються на обсерваторiях, розмiщених пiд екваторiальним електроджетом (ϕ = 10–01◦), а у вертикальнiй компонентi — в сейсмоактивних регiонах — на границях лiтосферних плит (обсерваторiї Квета (QEU), Сабхавала (SAB), Карачi (KRC)) або близь- ко до них (Ташкент (TKT), Ашхабад (ASH)) та в регiонах глобальних магнiтних аномалiй Херманус (HER). Таким чином, надпотужнi магнiтнi бурi 2003 р. дали значний внесок у ВВ геомагнiтного поля. У низьких широтах i на екваторi внесок у горизонтальну компоненту ВВ дорiвнює приблизно 20 нТл. На полюсах внесок у вертикальну складову приблизно дорiвнює ±20 нТл. Особливо чiтко спостерiгається вплив на ВВ iоносферних авроральних електроджетах. У се- реднiх широтах вплив магнiтної активностi на ВВ вiдображається як в горизонтальнiй, так i в вертикальнiй компонентах поля, i величина його змiнюється залежно вiд характеру змiн iндукцiйних струмiв у пiдстилаючих поверхнях. У районах магнiтних аномалiй, в сейсмо- активних регiонах, на границi лiтосферних плит величини вiкової варiацiї вiд зовнiшнiх джерел значно збiльшуються. 1. Verbanac G., Lühr H., Rother M. Evidence of the ring current effect in geomagnetic observatories annual means // Geofizika. – 2006. – 23. – P. 13–20. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2013, №12 111 2. Verbanac G., Lühr H., Rother M. et al. Contributions of the external field to the observatory annual means and the proposal for their corrections // Earth Planets Space. – 2007. – 59. – P. 251–257. 3. Ладынин А.В., Попова А.А. Квазипериодические флуктуации скорости векового хода геомагнитного поля по данным мировой сети обсерваторий за 1985–2005 гг. // Геология и геофизика. – 2008. – 49, № 12. – С. 1262–1273. 4. Шевнин А.Д., Левитин А. Е., Громова Л.И. и др. Солнечная циклическая вариация в магнитных элементах обсерватории “Москва” // Геомагнетизм и аэрономия. – 2009. – 49, № 3. – С. 315–320. 5. Korte M., Holme R. Regularization of spherical cap harmonics // Geophys. J. Int. – 2003. – 153. – P. 253–262. 6. Максимчук В.Ю., Городиський Ю.М., Кузнецова В. Г. Динамiка аномального магнiтного поля Зем- лi. – Львiв: Євросвiт, 2001. – 306 с. 7. Головков В.П., Симонян А.О. Джерки в вековых геомагнитных вариациях на интервале 1930– 1980 гг. // Геомагнетизм и аэрономия. – 1989. – 29, № 1. – С. 164–167. 8. Mc. Lead M. Signal and noise in magnetic observatory annual means: mantle conductivity and jerks // J. Geophys. Res. – 1992. – 97. – P. 17261–17290. 9. Яременко Л.Н. Экваториальный струйный ток. – Киев: Наук. думка, 1970. – 115 с. 10. Сумарук П.В., Фельдштейн Я.И., Белов Б.А. Полярная электроструя в период магнитной бури 23–24 марта 1969 г. // Геофиз. журн. – 1992. – 14, № 3. – С. 79–81. 11. Акасофу С.И., Чепмен С. Солнечно-земная физика. Ч. 2. – Москва: Мир, 1975. – 509 с. 12. Davis T.N., Sugiura M. Auroral electrojet activity Index AE and its universal time variations // J. Geophys. Res. – 1966. – 71. – P. 785–801. 13. Сумарук Ю.П. Варiацiї геомагнiтного поля вiд магнiтосферних та iоносферних джерел пiд час ду- же великої магнiтної бурi 20–21 листопада 2003 p. // Геофиз. журн. – 2008. – 30, № 6. – С. 127– 130. 14. Лаба I.С., Пiдстригач I.Я., Сумарук Ю.П. та iн. Надзвичайна сонячна и геомагнiтна активнiсть в жовтнi-листопадi 2003 p. // Журн. фiз. дослiджень. – 2010. – 14, № 3. – С. 3902–3915. 15. Ryskin G. Secular variation of the Earth’s magnetic field: induced by the ocean flow? // New J. Physics. – 2009. – 11. – 063015, 23 pp. Надiйшло до редакцiї 12.06.2013Iнститут геофiзики iм. С. I. Субботiна НАН України, Київ Ю.П. Сумарук, Т.П. Сумарук О вкладе внешних источников в вековую вариацию геомагнитного поля Исследовано распределение вклада внешних источников в вековую вариацию геомагнитного поля в 2003 г. по данным мировой сети магнитных обсерваторий. Показано, что источник вклада — магнитосферный кольцевой ток и ионосферные авроральные и экваториальный электроджеты, величина его в горизонтальную и вертикальную компоненты зависит от географической широты места наблюдения. Максимальный вклад в горизонтальную компо- ненту на экваторе и вертикальную компоненту на полюсах приблизительно равен 20 нТл. В районах магнитных аномалий и в сейсмоактивных регионах величина вековых вариаций от внешних источников значительно увеличивается. 112 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2013, №12 Yu.P. Sumaruk, T. P. Sumaruk On the contribution of external sources into secular variations of the geomagnetic field The contribution of external sources into secular variations of the geomagnetic field by the data of the world net of magnetic observatories in 2003 is studied. It is shown that the magnetospheric ring current and the ionospheric auroral and equatorial electrojets are sources of the contribution. The contribution to the horizontal and vertical components depends on the observational place latitude. The maximum contributions to the horizontal component at the equator and into the vertical component at the poles are equal about 20 nT. The secular variation values increase to a great extent at the regions of magnetic anomalies and at the seismoactive regions. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2013, №12 113

Про вклад зовнішніх джерел у вікову варіацію геомагнітного поля

Репозитарії

Схожі ресурси