Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії
Стаття присвячена особливостям застосування феноменологічного підходу в релігієзнавстві під час дослідження раціональності в релігії. Автор стверджує, що феноменологічний підхід є найбільш адекватним для комплексного релігієзнавчого дослідження, доповнюючи результати пошуків у галузі історії релігії...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86749 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії / Р.Х. Халіков // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 137-141. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-86749 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-867492015-10-01T03:02:09Z Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії Халіков, Р.Х. Релігієзнавство Стаття присвячена особливостям застосування феноменологічного підходу в релігієзнавстві під час дослідження раціональності в релігії. Автор стверджує, що феноменологічний підхід є найбільш адекватним для комплексного релігієзнавчого дослідження, доповнюючи результати пошуків у галузі історії релігії. Відзначено різницю між феноменологічним підходом та феноменологією релігії в її класичному розумінні. Статья посвящена особенностям использования феноменологического подхода в религиоведении при исследовании рациональности в религии. Автор утверждает, что феноменологический подход является наиболее адекватным для комплексного религиоведческого исследования, дополняя результаты поисков в области истории религии. Обозначена разница между феноменологическим подходом и феноменологией религии в классическом понимании. This article is devoted to the peculiarities of usage of phenomenological approach in religious studies at the research of the rationality in religion. The author maintains that phenomenological approach is the most adequate for the complete research in religious studies and it complements the results of researches in the field of history of religion. The difference between phenomenological approach and phenomenology of religion in the classical understanding is signified in the article. 2011 Article Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії / Р.Х. Халіков // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 137-141. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86749 165.172 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Релігієзнавство Релігієзнавство |
| spellingShingle |
Релігієзнавство Релігієзнавство Халіков, Р.Х. Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
Стаття присвячена особливостям застосування феноменологічного підходу в релігієзнавстві під час дослідження раціональності в релігії. Автор стверджує, що феноменологічний підхід є найбільш адекватним для комплексного релігієзнавчого дослідження, доповнюючи результати пошуків у галузі історії релігії. Відзначено різницю між феноменологічним підходом та феноменологією релігії в її класичному розумінні. |
| format |
Article |
| author |
Халіков, Р.Х. |
| author_facet |
Халіков, Р.Х. |
| author_sort |
Халіков, Р.Х. |
| title |
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії |
| title_short |
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії |
| title_full |
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії |
| title_fullStr |
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії |
| title_full_unstemmed |
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії |
| title_sort |
специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Релігієзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86749 |
| citation_txt |
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії / Р.Х. Халіков // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 137-141. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT halíkovrh specifíkazastosuvannâfenomenologíčnogopídhodupídčasdoslídžennâracíonalʹnogovrelígíí |
| first_indexed |
2025-07-06T14:17:21Z |
| last_indexed |
2025-07-06T14:17:21Z |
| _version_ |
1836907434604494848 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 137
УДК 165.172
Р.Х. Халіков
Донецький національний технічний університет, Україна
СПЕЦИФІКА ЗАСТОСУВАННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ
ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО В РЕЛІГІЇ
Стаття присвячена особливостям застосування феноменологічного підходу в релігієзнавстві під час
дослідження раціональності в релігії. Автор стверджує, що феноменологічний підхід є найбільш адекватним
для комплексного релігієзнавчого дослідження, доповнюючи результати пошуків у галузі історії релігії.
Відзначено різницю між феноменологічним підходом та феноменологією релігії в її класичному розумінні.
Актуальність методологічних студій у релігієзнавстві є досить значною попри те,
що цій науці вже близько 150 років, і процес її становлення від самого початку супро-
воджується пошуками найбільш адекватної методології для дослідження релігійних фено-
менів. Варто зазначити, що на відповідну проблему існують численні погляди, серед
яких тривалий час домінувала точка зору феноменологів релігії. Витіснення феномено-
логії релігії з рангу найуспішнішої методологічної парадигми призвело до безпідставної
відмови від використання всіх її набутків у релігієзнавстві [1, c. 172-175]. Між тим фено-
менологічний підхід може стати актуальним під час дослідження, яке не спрямоване на
вивчення особливостей лише однієї конкретної релігійної традиції, а намагається побу-
дувати цілісний образ того чи іншого феномену на підставі компаративного дослідження
його існування в межах різних традицій. До такого ґатунку відноситься й дослідження
раціонального компонента в релігії.
Мета даної статті – виявлення специфіки застосування феноменологічного підходу
для дослідження феномену раціональності в релігійному дискурсі. Об’єктом роботи обрано
методологію дослідження раціональності в релігійному дискурсі, а безпосереднім пред-
метом дослідження є досяжність феномену раціональності для феноменологічного вивчення.
Проте, коли йдеться про феноменологію релігії, необхідно чітко прояснити сутність
і специфіку феноменологічного підходу в релігієзнавстві, а також зазначити, що розу-
міння феноменології релігії різниться залежно від дослідника. Феноменологія релігії
об’єднує два різних варіанти – в першому досліджується сам феномен релігії (Священне,
Божественне як його покажчики); в іншому розгляду піддані окремі феномени, які зу-
стрічаються в різних релігійних традиціях (різні типи ієрофаній). Другий підхід є своє-
рідною типологізацією та систематизацією релігійних феноменів і його можна знайти
в працях М. Еліаде, Ґ. Віденґрена тощо (К.Ю. Блеєкер називає другий тип дескриптив-
ним [1, с. 165-166]). Такий підхід досі є актуальним у релігієзнавстві, незважаючи на те,
що феноменологія релігії в першому значенні відійшла до минулого, поступившись ком-
паративному релігієзнавству. Його застосування під час дослідження феномену раціо-
нальності в релігійному дискурсі дозволяє побудувати цілісну картину, спираючись на
дослідження конкретних дискурсів.
Олександр Сарапін, проводячи розподіл феноменології релігії на три формати –
дескриптивний (П.Д. Шантепі де ла Соссе, У. Бреде-Кристенсен, Ґ. Віденґрен), класичний,
або аналітичний (Р. Отто, М. Шелер, К.Я. Блеєкер) та герменевтичний (Ґ. ван дер Леув,
М. Еліаде, П. Рікер) – стверджує, що лише останній має змогу здолати кризу феноме-
нології релігії. Методологія такого підходу така: «Насамперед на матеріалі релігійних
Р.Х. Халіков
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 138
традицій виявляються певні, найбільш значущі, сакральності та з’ясовуються їхні семан-
тичні навантаження. При цьому важливими є суто “традиціоналістські” смисли цих сакраль-
ностей, тобто їх бачення з позицій тієї релігії, з якої вони вихоплюються. Відповідно,
“знімаються” будь-які інтерпретації, судження та оцінки, подані з інших альтернативних
позицій. Подальший аналіз “традиціоналістських” смислів має за мету виявлення се-
мантичної детермінанти та амбівалентності сакральностей. Потім в інших релігійних
традиціях шукаємо аналогічні типи, щоб у перспективі універсалізації відкинути зайві
семантичні конотації… Після цього демонструємо потенціал цих сакральностей, у тих
історико-культурних ситуаціях, в яких вони найбільш помітно маніфестовані. Звісно,
мірою реалізації такої процедури подаються узагальнені інтерпретації релігійних феноме-
нів» [2, с. 155-156]. Варто зазначити, що такий підхід, певною мірою, об’єднує та розвиває
методологію перших двох форматів феноменології релігії, як їх характеризує цей дослідник.
Ще одне зауваження до розмежування різних форматів феноменологічного дослі-
дження релігії робить В.Л. Хромець, стверджуючи, що феноменологія релігії є складовою
частиною релігієзнавчої науки і не має претендувати на побудову цілісної теорії, нато-
мість це може зробити феноменологічний підхід у релігієзнавстві як цілісна дослід-
ницька парадигма. «Феноменологія релігії відрізняється від феноменологічного підходу
тим, що в підході використовується феноменологічна методологія у побудові загальної
теорії дослідження релігії» [3, с. 26]. Дослідник аналізує засади феноменологічного під-
ходу і доходить висновку, що він є продуктивним у сучасному релігієзнавстві та може
використовуватися як у фундаментальних, так і в конкретних дослідженнях. Методологія
феноменологічного підходу дозволяє на основі критерію сакрального виокремити певну
сукупність релігійних феноменів і досліджувати їх, реконструюючи внутрішній образ
релігійної традиції, як її сприймають адепти.
Варто наголосити, що феноменологічне дослідження раціонального в релігії ус-
кладнюється занепадом уваги релігієзнавчої спільноти до феноменології релігії загалом
і сумнівом у її здібності до побудови адекватних теорій, що забезпечені компаративним
аналізом різних релігійних традицій. Більшість сучасних вчених стоїть на позиціях
неможливості дослідження інокультурного феномену, через неможливість остаточно
зрозуміти світогляд іншої культури, а також через нетотожність базових категорій однієї
культури та іншої, наприклад, європейської та індійської тощо. Через це деякі автори
відмовляються від дослідження інокультурних феноменів, а інші зосереджуються лише
на певній культурі, не займаючись власне рідною, як це можна побачити на прикладі
багатьох сходознавців. З одного боку, така позиція дозволяє поглиблено вивчати кон-
кретну культурну та релігійну традицію, наприклад, індобуддистську чи арабомусуль-
манську; з іншого – створює небезпеку свідомого звуження предмета свого дослідження,
відмови від переваг, які дають компаративістські методи.
Вузьке дослідження, яке не передбачає можливості абстрагування, має меншу прак-
тичну вартість, оскільки його результати не можна застосувати, наприклад, для прогно-
зування релігійної ситуації в конкретній країні, де маються схожі початкові умови та
схожий предмет. Через це зосередження на інокультурних традиціях, без намагань засто-
сувати висновки для компаративного зіставлення з власною культурою, стає подібним на
науку заради науки, як у відомому романі Г. Гессе «Гра в бісер». Такий підхід можна
було виправдати за радянської доби, коли сходознавство стало певним дисидентським
рухом, «інтелектуальною еміграцією», формою ескапізму. Нині, за умов більш плюраліс-
тичної наукової спільноти, немає потреби займатися чистим теоретизуванням, а є мож-
ливість вивчати та порівнювати різні культури та висловлювати будь-які висновки, в
тому числі щодо власної традиції, держави.
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 139
Еміль Дюркгайм досить вичерпно пояснив таку позицію, обґрунтовуючи необхід-
ність дослідження прадавніх релігійних систем: «Ми намагатимемося описати економіку
цієї системи з тією достеменністю й старанністю, які тільки можуть бути властиві етно-
графові чи історикові. Але наше завдання цим не обмежується. Соціологія ставить перед
собою інші проблеми, ніж історія чи етнографія. Вона не намагається вивчити застарілі
форми цивілізації з єдиною метою – пізнати їх і відтворити. Одначе, як будь-яка пози-
тивна наука, вона ставить перед собою мету – передусім пояснити сучасну дійсність,
близьку до нас, здатну, зрештою, вплинути на наші помисли й вчинки. Цією дійсністю
є людина, головним чином, зокрема людина сучасна, бо ми вельми зацікавлені її досте-
менно вивчити. Тож ми не вивчатимемо надто архаїчну релігію, про яку тут ставиться
питання, з єдиною втіхою, аби наговорити всіляких дивовижних речей та нісенітниць.
Якщо ми взяли її за предмет свого дослідження, то це тому, що вона видалася нам най-
придатнішою, ніж будь-яка інша, аби зробити зрозумілою релігійну природу людини,
цебто відкрити собі головний і постійний аспект людської природи» [4, с. 5]. Таким чином,
обрання предметом дослідження традиції, що не пов’язана з вітчизняною ні в часі, ні в
просторі, все ж зумовлене необхідністю краще зрозуміти власну традицію. Дослідження
інокультурних феноменів дозволяє в подальшому використати результати для компара-
тивного аналізу та виведення закономірностей, що дозволяють, у свою чергу, краще
зрозуміти сучасну ситуацію в конкретному суспільстві.
Позитивний внесок поглиблених досліджень конкретної традиції полягає, можливо,
найбільше в тому, що вони слугують матеріалом для подальшого розвитку науки. На-
приклад, дослідження індо-тибетської та далекосхідної культур сходознавчою школою,
що продовжує лінію Ф.І. Щербатського, дають матеріали для розуміння процесу раціо-
налізації релігійного дискурсу в ході полемічних процесів та дозволяють використати
набутки цієї школи для компаративного дослідження подібних процесів у інших куль-
турних ареалах, що не стало завданням цієї школи, висновки якої можуть стати, зде-
більшого, надбанням вузького кола сходознавців. Натомість, результати подібних вузько-
профільних досліджень набагато важливіші, ніж просте поглиблення ерудиції завдяки
збору історичних фактів – ними треба оперувати в феноменологічних та компаративних
дослідженнях, що торкаються розуміння раціональності та раціоналізації релігійного
дискурсу взагалі. Як відзначає Г. Гофман, «феноменологія релігії напевно є доповненням
історичних (а частково також і психологічних, етнологічних, соціологічних тощо) релі-
гієзнавчих досліджень. Історія релігії збирає та опрацьовує (при цьому порівнює) дослід-
ницький матеріал навколо історичного (хронологічного, динамічного) принципу, натомість
феноменологія релігії намагається впорядкувати його за принципом систематичним
(синхронічним, статичним)» [5, s. XXI]. Отже, феноменологія релігії дозволяє абстрагу-
ватися від конкретного досліджуваного хронотопу, систематизуючи отримані в різних
регіонах дані з галузі історії релігії.
Небезпечність протилежної позиції полягає в тому, що, доводячи відмову від дослі-
дження інокультурних феноменів до її логічного фіналу, потрібно задовольнятися ме-
жами лише власного мовного середовища та національно-культурного ареалу. Таким
чином ставиться межа не тільки між Європою та не-Європою, а, наприклад, між Україною
та Західною Європою. Це також унеможливлює практичне застосування результатів до-
сліджень, що присвячені, наприклад, історії західної філософії та західнохристиянської
цивілізації. Варто згадати відомий приклад У. Куайна щодо невизначеності перекладу
слова «гавагаї» [6, с. 18-40.], та розширити його на переклад таких слів, як «Wissenschaft,
laïcité» тощо. Таким чином, орієнтація на будь-яку світоглядну систему або культурну
традицію загрожує нагромадженням неповного та некорисного знання, що не є само-
цінним і може лише слугувати допоміжним матеріалом для подальших досліджень.
Р.Х. Халіков
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 140
З іншого боку, некоректно виводити суто умоглядні положення під час вирішення
проблеми, яка передбачає практичне спрямування – для повноцінного дослідження по-
трібно звертатися до матеріалу з різних галузей. Для виведення загальних положень та
для підтвердження їхньої легітимності потрібно використовувати матеріали з історії ре-
лігій; аналізувати матеріали, що стосуються релігійної філософії та вирішення в її межах
проблеми актуальності раціонального в релігійному дискурсі; досліджувати філософські
тексти, матеріали з історії розвитку правової думки, а також власне нормативні акти,
що стосуються застосування принципів раціональності у праві щодо свободи совісті.
Феноменологія релігії, завданням якої, ще за П. Шантепі де ла Соссе, є узагальнення та
групування різноманітних релігійних явищ, а цим – забезпечення переходу історії релігій
до філософії релігії [7, с. 201], дозволяє робити узагальнення на підставі фактичного
історичного матеріалу, вже від нього рухаючись у напрямку схематизації та абстрагу-
вання. Такий підхід вбачається перспективнішим, ніж спроба побудувати загальну кон-
цепцію сутності релігії умоглядним шляхом, а з іншого боку – перспективнішим за
принципово дескриптивний підхід, який відмовляється від узагальнень через надання
переваги перерахуванню чистих фактів.
Якщо праця не передбачає зосередження на конкретній традиції чи хронологічному
відрізку, а спрямована на дослідження феномену як такого, то найбільш доцільним є
звернутися до феноменологів релігії, які вже розглядали предмет релігієзнавства з подіб-
ного ракурсу. Феноменологічний підхід, зокрема, дозволяє відмежуватися від проблеми,
яка сформульована у відомому вислові М. Мюллера: «Хто знає одну релігію – не знає
жодної», – що став, за твердженням А.Н. Краснікова, «девізом новонародженої науки
про релігію» [1, с. 33]. Мюллер розмежував поняття релігії як конкретного віро-
сповідання та релігії як феномену, під яким розуміють «здатність розуму чи схильність,
яка незалежно від почуттів і розуму, а іноді навіть і всупереч їм, дає людині можливість
осягати Нескінченне під різними іменами та в різноманітних формах» [8, с. 42]. Фено-
менологічний підхід як методологічна парадигма дозволяє ліквідувати розрив між до-
слідженням східної та західної культури, вітчизняної та іноземної завдяки зосередженню
на сутності феномену та абстрагуванню від конкретно-історичних умов. Феноменологічне
дослідження взагалі дозволяє, певною мірою, відволіктися від мінливих рис конкретної
культурної чи релігійної традиції та звернутися напряму до феноменів, які складають
глибинну сутність процесів, що досліджуються на матеріалах конкретних прикладів.
Таким чином, під час дослідження процесу раціоналізації релігійних традицій най-
повніше розуміння сутності цього феномену дозволяє отримати зіставлення конкретних
прикладів появи та вкорінення раціонального чинника в різних релігійних традиціях.
Феноменологічний підхід у релігієзнавчому дослідженні є актуальним через кілька причин.
По-перше, він дозволяє абстрагуватися та узагальнювати, типологізуючи та системати-
зуючи певні релігійні феномени, хоча ці узагальнення й залишаються побудованими на
історичних фактах, а не на умоглядних припущеннях. По-друге, феноменологічний підхід
сприяє об’єднанню результатів досліджень різних культурних ареалів, різних релігійних
традицій, виведенню загальної характеристики окремого феномену, яку в подальшому
можна накладати на конкретну ситуацію в потрібному контексті. По-третє, такий підхід
дозволяє розглянути феномен раціональності в релігії в його цілісності, уникнути залеж-
ності від позиції певної школи чи точки зору. Ці особливості роблять феноменологічний
підхід актуальним і важливим для дослідження раціонального в релігії.
ЛІТЕРАТУРА
1. Красников А.Н. Методологические проблемы религиоведения : [учебное пособие] / Красников А. –
М. : Академический Проект, 2007. – 239 с.
2. Сарапін О. Феноменологія релігії : Чи можливе подолання її змістової і методологічної невизначе-
ності? / Олександр Сарапін // Феноменологія і релігія : Щорічник Українського феноменологічного
товариства, 2009. – К. : Дух і Літера, 2010. – С. 149-156.
Специфіка застосування феноменологічного підходу під час дослідження раціонального в релігії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 141
3. Хромец В.Л. К проблеме феноменологического подхода в религиоведении / Виталий Леонидович
Хромец // Феноменология религии: между сакральным и профанным : материалы международной
зимней религиоведческой школы / [науч. ред. : А.В. Белокобыльский, О.С. Киселев]. – Донецк : Дон-
басс, 2011. – С. 20-30.
4. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії / Еміль Дюркгайм ;
[пер. з фр. Г. Филипчука та З. Борисюк]. – К. : Юніверс, 2002. – 424 с.
5. Hoffmann H. Geo Widengren i fenomenologia religii / Henryk Hoffman // Geo Widengren. Fenomenologia
religii. – Kraków : Nomos, 2008.
6. Куайн У.В.О. Онтологическая относительность / Куайн У.В.О. // Современная философия науки: знание,
рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада : учебная хрестоматия / [сост., пер., примеч. и
коммент. А.А. Печенкина]. – М. : Логос, 1996. – С. 18-40.
7. Шантепи де ла Соссе П. Учебник по истории религий / Пьер Шантепи де ла Соссе // Классики миро-
вого религиоведения. Антология / [пер. с англ., нем., фр.] ; сост. и общ. ред. А.Н. Красникова. – М. :
Канон+, 1996. – Т. 1. – С. 197-215.
8. Мюллер М. Введение в науку о религии / Макс Мюллер // Классики мирового религиоведения. Анто-
логия. / [пер. с англ., нем., фр.] ; сост. и общ. ред. А.Н. Красникова. – М. : Канон+, 1996. – Т. 1. –
С. 31-143.
Р.Х. Халиков
Специфика использования феноменологического подхода
при исследовании рационального в религии
Статья посвящена особенностям использования феноменологического подхода в религиоведении при
исследовании рациональности в религии. Автор утверждает, что феноменологический подход является
наиболее адекватным для комплексного религиоведческого исследования, дополняя результаты поисков
в области истории религии. Обозначена разница между феноменологическим подходом и феноменологией
религии в классическом понимании.
R.K. Khalikov
Specificity Usage of Phenomenological Approach to Research of the Rationality in Religion
This article is devoted to the peculiarities of usage of phenomenological approach in religious studies at the
research of the rationality in religion. The author maintains that phenomenological approach is the most adequate
for the complete research in religious studies and it complements the results of researches in the field of history
of religion. The difference between phenomenological approach and phenomenology of religion in the classical
understanding is signified in the article.
Стаття надійшла до редакції 01.12.2011.
|