Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни
Стаття присвячена проблемі формування організаційних структур, створених Сполученими Штатами Америки та Великою Британією під час Другої світової війни. Мета роботи полягає у повному та всебічному аналізі складної організаційної структури. На основі архівних документів надається детальна характерист...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86757 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни / А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 23-28. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-86757 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-867572015-10-01T03:02:15Z Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни Бредіхин, А.В. Клиніна, Т.С. Історія Стаття присвячена проблемі формування організаційних структур, створених Сполученими Штатами Америки та Великою Британією під час Другої світової війни. Мета роботи полягає у повному та всебічному аналізі складної організаційної структури. На основі архівних документів надається детальна характеристика об’єднаних англо-американських рад і комітетів, їх функцій, повноважень та результатів їх діяльності. Зокрема, наголос робиться на Об’єднаному комітеті начальників штабів, як на найбільш ефективному англо-американському комітеті. Статья посвящена проблеме формирования организационных структур, созданных Соединёнными Штатами Америки и Великобританией во время Второй мировой войны. Цель работы заключается в полном и всестороннем анализе сложной организационной структуры. На основе архивных материалов отображена детальная характеристика объединённых англо-американских советов и комитетов, их функции, полномочия и результаты деятельности. В частности, упор делается на Объединённом комитете начальников штабов, как на наиболее эффективном англо-американском комитете. The article is devoted to the problem of formation of organizational structures, which were created by the United States and Great Britain during the Second World War. The study is aimed at a complete and comprehensive analysis of complex organizational structure. On the bases of the archive papers the article gives the detailed description of the joint British-American boards and committees, their functions, their powers, and their performance. In particular, the emphasis lays on the Combined Chiefs of Staff as the most effective British-American Committee. 2011 Article Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни / А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 23-28. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86757 327.5(410.1+73)«1939/1945» uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Бредіхин, А.В. Клиніна, Т.С. Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
Стаття присвячена проблемі формування організаційних структур, створених Сполученими Штатами Америки та Великою Британією під час Другої світової війни. Мета роботи полягає у повному та всебічному аналізі складної організаційної структури. На основі архівних документів надається детальна характеристика об’єднаних англо-американських рад і комітетів, їх функцій, повноважень та результатів їх діяльності. Зокрема, наголос робиться на Об’єднаному комітеті начальників штабів, як на найбільш ефективному англо-американському комітеті. |
| format |
Article |
| author |
Бредіхин, А.В. Клиніна, Т.С. |
| author_facet |
Бредіхин, А.В. Клиніна, Т.С. |
| author_sort |
Бредіхин, А.В. |
| title |
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни |
| title_short |
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни |
| title_full |
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни |
| title_fullStr |
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни |
| title_full_unstemmed |
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни |
| title_sort |
організаційна структура англо-американського блоку періоду другої світової війни |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86757 |
| citation_txt |
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої світової війни / А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 23-28. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT bredíhinav organízacíjnastrukturaangloamerikansʹkogoblokuperíodudrugoísvítovoívíjni AT klinínats organízacíjnastrukturaangloamerikansʹkogoblokuperíodudrugoísvítovoívíjni |
| first_indexed |
2025-07-06T14:17:48Z |
| last_indexed |
2025-07-06T14:17:48Z |
| _version_ |
1836907462922338304 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 23
УДК 327.5(410.1+73)«1939/1945»
А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна
Донецький національний університет, Україна
ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО БЛОКУ
ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Стаття присвячена проблемі формування організаційних структур, створених Сполученими Штатами
Америки та Великою Британією під час Другої світової війни. Мета роботи полягає у повному та
всебічному аналізі складної організаційної структури. На основі архівних документів надається детальна
характеристика об’єднаних англо-американських рад і комітетів, їх функцій, повноважень та результатів
їх діяльності. Зокрема, наголос робиться на Об’єднаному комітеті начальників штабів, як на найбільш
ефективному англо-американському комітеті.
З самого початку Другої світової війни в Англії та Сполучених Штатах Америки
окреслились різні сфери стратегічних прерогатив. Незважаючи на те, що Великобританія
прагнула забезпечити собі домінуючий вплив в Європі і на Середньому Сході, а США –
на Тихому океані, обидві країни, безумовно, хотіли взяти безпосередню участь у стра-
тегічному керівництві війною на обох театрах військових дій. Однак поділ світу на
стратегічні сфери впливу був неможливим без створення централізованого органу, за
допомогою якого союзники могли б брати участь у керівництві військовими діями на
кожному театрі. 7 грудня 1941 р. японські агресори розв’язали війну на Тихому океані
проти Сполучених Штатів та Англії, в результаті чого Лондон отримав офіційного союз-
ника на Заході. Саме тому після вступу США у війну на порядок денний постало питання
про створення спільних військово-політичних організаційних структур, здатних регулю-
вати різні аспекти англо-американських відносин.
Метою даної статті є повний та всебічній аналіз організаційної структури англо-
американського блоку періоду Другої світової війни, з урахуванням чого авторами став-
ляться наступні завдання:
– охарактеризувати процес створення об’єднаних організаційніх структур Великої
Британії та Сполучених Штатів;
– проаналізувати діяльність та значимість англо-американських рад та комітетів;
– розглянути ступінь впливу Лондона та Вашингтона на ті чи інші об’єднані органи.
Для вирішення поставлених завдань використовувалися наукові методи, які спира-
ються на принцип історизму та принцип наукової об’єктивності. Зокрема, джерелознав-
чий метод дозволив провести інтерпретацію змісту джерел та оцінити їх інформаційні
можливості: системно-структурний метод дозволяє авторам уявити цілісну картину
досліджуваної проблеми.
Відмінною рисою історичної літератури з питання створення організаційних струк-
тур є відсутність узагальнюючої роботи про місце і роль даних об’єднаних органів в
англо-американських відносинах періоду Другої світової війни. Багато зарубіжних і
вітчизняних досліджень, матеріали і висновки яких враховувалися автором при написанні
цієї статті, присвячені або питанню стратегії, або економічним і дипломатичним відноси-
нам США і Великобританії в період Другої світової війни. Джерельна база дослідження
невелика, але зважена та суттєва, і складається з мемуарної літератури, архівних доку-
ментів зовнішньої політики Англії і США, офіційних документальних видань британської
та американської політики.
Союз Англії і США почав формуватися до офіційного вступу США у війну. Одним
із важливих етапів на цьому шляху були секретні переговори представників штабів обох
країн, що проходили у Вашингтоні у січні – березні 1941 року і були закодовані як «АВС»
А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 24
(American-British Conversations). Доповідь «АВС-1», що стала головним результатом
переговорів і військовою основою майбутнього союзу, окреслила основні завдання англо-
американської стратегії, а розроблена пізніше програма ленд-лізу стала військово-еко-
номічною базою англо-американського блоку. Однак даного механізму регулювання
відносин було не достатньо.
11 грудня 1941 р. Черчілль і Рузвельт домовилися зустрітися і обговорити спільні
проблеми ведення війни. З 22 грудня 1941 р. по 14 січня 1942 р. у Вашингтоні проходила
англо-американська конференція, відома під кодовою назвою «Аркадія», підсумковим
рішенням якої стало створення Об’єднаного комітету начальників штабів (далі – Об’єд-
наний комітет) – верховного військового органу США та Англії, а також трьох цивільних
органів – Об’єднаних рад з військових замовлень, з сировини і з регулювання судно-
плавства. Влітку 1942 року додатково були створені ще дві Об’єднані ради – рада з
продовольства і рада з планування виробництва і розподілу ресурсів, які відіграли
велику роль щодо обміну інформацією та внесення коректив у розроблення планів [1].
Так з’явилася організація – Об’єднаний комітет, яку згодом начальник імперського гене-
рального штабу Алан Брук визначив як «найбільш ефективну з усіх будь-коли створених ор-
ганізацій для координування і узгодження стратегії у військових діях союзників» [2, р. 18].
Проте з самого початку англо-американські комітети і ради набули рис замкненої
організації. У пункті 3 Пам’ятної записки англо-американського об’єднаного штабу від
14 січня 1942 року (далі – Пам’ятна записка) вказувалося, що «об’єднаний англо-амери-
канський штаб включає членів комітету начальників штабів Великобританії і членів
комітету начальників штабів Сполучених Штатів» [3]. Інші країни антигітлерівської коа-
ліції протягом усієї війни доступу до них так і не отримали. Єдине виключення було
зроблено для Канади, представник якої був включений до складу Об’єднаної ради з
планування виробництва і розподілу ресурсів, але не до Об’єднаного комітету начальників
штабів. Англійські історики Хол і Ригелі вказували, що «британо-американське об’єд-
нання залишалося єдиним у своєму роді і не змінювалося до закінчення війни» [4, р. 208].
Особливий характер організації, яка включала тільки Великобританію і Сполучені
Штати, підкреслювався і самою термінологією. Об’єднані англо-американські комітети
і ради позначалися англійським словом «Combined», яке не вживалося у відносинах з
іншими державами антигітлерівської коаліції; щодо них застосовувалося слово «United».
Різниця в застосуванні даних слів вказувалася в пункті 2 Пам’ятної записки, який свідчить,
що «для уникнення непорозумінь слово “об’єднаний” (united) додається до міжсоюз-
ницьких органів, в яких можуть бути представлені дві і більше союзних держав» [3].
У центрі військово-політичної структури США і Великої Британії перебував Об’єд-
наний комітет начальників штабів. Функціональними підрозділами Об’єднаного комітету
були Об’єднаний комітет з планування, до функцій якого входила розробка планів та
інших документів з таких питань, які могли бути включені до порядку денного засідань
Об’єднаного англо-американського штабу, і Об’єднаний секретаріат, що займався веден-
ням, підготовкою та розсилкою необхідної документації [5].
Основні функції Об’єднаного комітету регулювалися пунктом 6 Пам’ятної записки
і стосувалися:
– визначення сил і засобів, необхідних для здійснення основного стратегічного плану;
– представлення спільних директив щодо порядку розподілу наявного озброєння;
– визначення черговості перекидання військ, озброєння і предметів постачання на
різні заморські театри військових дій [3].
Між тим слід зазначити, що ідея «замкнутості» об’єднаних англо-американських
комітетів і рад з’явилася не відразу. На початковому етапі Другої світової війни у
Вашингтоні і Лондоні не виключали можливості залучення до сфери стратегічного керів-
ництва більшої кількості країн. Про це, зокрема, свідчить те, що в лютому 1941 року
комітети штабів Англії та США схвалили ідею про створення військового органу, подіб-
ного Верховній військовій раді, що існував під час Першої світової війни. Тим не менш,
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої cвітової війни
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 25
згодом ця ідея була відкинута. 23 грудня 1941 року, на наступний день після початку
Вашингтонської конференції, Черчілль повідомив представників домініонів про досягнуту
між ним і Рузвельтом домовленість, а саме про обмеження до мінімуму числа учасни-
ків передбачуваного військового органу [6, р. 344-345]. Практично до нього увійшли лише
США і Великобританія. СРСР, домініони та інші країни, які підписали Декларацію Об’єд-
наних Націй, залишилися поза рамками «Об’єднаного комітету» [7, с. 105]. Протягом усієї
війни час від часу висувалися пропозиції щодо створення «союзного комітету начальників
штабів» за участю СРСР, але вони так і не були реалізовані. Зокрема, на Каїрській конфе-
ренції, що проходила в листопаді 1943 року, було відхилено пропозицію про тісну спів-
працю Англії, США і СРСР шляхом розширення апарату Об’єднаного комітету начальників
штабів [8, с. 189-190]. По суті, СРСР залишився поза системою «Об’єднаного штабу»,
створеного для координації зусиль західних союзників у війні. З самого початку це поло-
ження, на думку американського історика Метлоффа, ускладнило досягнення повного
взаєморозуміння між СРСР з одного боку і США – Англією – з іншого [9, с. 26-27].
У визначенні цілей Об’єднаного комітету і складу його учасників розбіжностей між
Вашингтоном і Лондоном не виникало. Зовсім по-іншому було з питанням про визна-
чення місця розташування Об’єднаного комітету, яке де-факто і визначало б усю військову
політику органу. Англійські політичні кола прагнули зробити Лондон центром союзного
планування та військового керівництва. Ще 12 червня 1941 року Черчілль виступав за
створення «міжсоюзницької ради», яка мала бути розташована у Лондоні, керувати
війною, розробляти стратегічні плани і впроваджувати їх у життя. Справа, однак, далі
зустрічі представників Англії, союзних держав і домініонів не дійшла [10, с. 512]. Тому, коли
в січні 1942 року був створений Об’єднаний комітет начальників штабів, місцем його
розташування, а отже, і центром коаліційного керівництва був обраний Вашингтон.
Англійська сторона, будучи незадоволеною таким результатом справи, не бажала нада-
вати надмірні права Об’єднаному комітету, намагаючись обмежити його діяльність лише
оборонним плануванням. Однак і ця англійська пропозиція не була підтримана амери-
канцями, і функції Об’єднаного комітету начальників штабів були розширені до повного
«стратегічного керівництва війною». Англійські автори видання «Велика стратегія»
вказують, що одним із головних недоліків штабу було його перебування у Вашингтоні,
в результаті чого начальники штабів Великобританії були представлені в Об’єднаному
комітеті тільки їх заступниками. Автори так само вважають, що сам вибір Вашингтона
як резиденції основного союзного органу відображав зростаюче значення військових
зусиль Сполучених Штатів [11, с. 290]. З цим важко не погодитися, особливо враховуючи
той факт, що США, на відміну від воюючої два роки Великобританії, вступили у війну
з нарощеними військовими ресурсами і добре налагодженою військовою економікою.
Незважаючи на широке коло повноважень, якими був наділений Об’єднаний комітет,
він по суті справи не був самостійним органом. На думку Алана Брука, Комітет тільки
«координував і погоджував союзну стратегію». Отже, розробка самої стратегії пере-
бувала в руках урядів США і Великобританії, а саме в руках Рузвельта і Черчілля, яким
і був безпосередньо підпорядкований Об’єднаний комітет. З цього випливає, що в рамках
англо-американського союзу комітет був головним стратегічним органом, чого не можна
сказати про систему коаліційного керівництва, в якій англо-американському штабу від-
водилася другорядна роль.
В рамках англо-американського союзу Об’єднаному комітету начальників штабів
була підпорядкована Об’єднана рада з військових замовлень. У Пам’ятній записці англо-
американського штабу від 20 січня 1942 р. зазначалося, що всі військові ресурси Велико-
британії і США вважаються єдиним фондом, тому в Лондоні і Вашингтоні будуть створені
ради, підпорядковані Об’єднаному англо-американському штабу. Також зазначалося,
що ці ради будуть здійснювати розподіл ресурсів як щодо кількості, так і щодо термінів
поставок матеріалів Великої Британії, Сполучених Штатів та інших країн Об’єднаних
націй відповідно до їх стратегічних потреб [12]. Що стосується інших англо-американ-
А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 26
ських цивільних рад, то Об’єднаний комітет з ними практично не співпрацював. У період
між сесіями Об’єднаного комітету зв’язок з американським комітетом начальників штабів
підтримувався через місію англійського комітету начальників штабу у Вашингтоні, очолю-
вану фельдмаршалом Джоном Діллом (до кінця 1944 року) і Генрі Мейтленд Вілсоном
(з січня 1945 року). Всього за роки війни Об’єднаний комітет начальників штабів провів
200 офіційних засідань, з них – 89 на конференції в Касабланці, Вашингтоні, Тегерані,
Каїрі, на Мальті і в Ялті [6, р. 354-355].
Торкаючись питання про ступінь впливу США і Англії в Об’єднаному комітеті
начальників штабів, слід зауважити, що воно не було однаковим. Найбільш яскраво,
правда, ознаки такої асиметрії простежувалися вже на заключному етапі війни, коли
«Сполучені Штати ще нарощували свою міць, а Великобританія вже відмобілізувалась
до межі», в результаті чого вплив вашингтонського комітету в об’єднаному штабі неми-
нуче зростав, а лондонського – зменшувався [11, с. 293-301]. Наприкінці січня 1943 року
англійський посол у США Галіфакс повідомляв міністру закордонних справ Великої
Британії Ідену про намір США закріпити за Вашингтоном, де вже розташовувався Об’єд-
наний комітет начальників штабів, роль основного центру союзного оборонного планування
Заходу [13, р. 425]. Алан Брук визнавав: «В ході війни, у міру посилення США, началь-
никам англійського штабу доводилося змагатися з американськими колегами “на менш
ніж рівних умовах”» [2, р. 23].
Після закінчення Другої світової війни Об’єднаний комітет втратив своє колишнє зна-
чення, хоча формально ліквідований не був. Про припинення його діяльності було оголо-
шено лише у вересні 1949 року. По суті, він автоматично влився в нову військову струк-
туру західних країн, ставши одним з каналів військових консультацій в рамках НАТО.
Поряд з Об’єднаним комітетом начальників штабів Англія і США, як вже згаду-
валось вище, створили об’єднані цивільні ради. Формально обидві держави мали рівне
право голосу у цих радах. Фактично, за деяким винятком, американські представники і
тут займали головне місце. Основне значення англо-американських рад полягало в тому,
щоб забезпечити інтеграцію військового виробництва і розподілу ресурсів [7, с. 108].
Важливе місце в усій системі рад відводилось створеній влітку 1942 року Об’єднаній
раді з планування виробництва і розподілу ресурсів. Від США до неї увійшли – голова
Управління військового виробництва Д. Нелсон, від Англії – міністр виробництва О. Літл-
тон, від Канади – міністр озброєння і постачання С. Хови [14]. Головним завданням
ради стало забезпечення єдності програми виробництва трьох країн і використання всіх
наявних у них ресурсів для військово-стратегічних потреб, які визначалися Об’єднаним
комітетом начальників штабів [15].
Проте англійські й американські офіційні видання вказують, що це завдання в ході
Другої світової війни так і не було вирішено. Рада Нелсона – Літлтон – Хови не здійс-
нювала ані довгострокового планування економічних ресурсів США, Англії та Канади,
ані поточного планування військового виробництва цих країн [16]. У результаті цього
роль Об’єднаної ради з планування виробництва і розподілу ресурсів звелася до ролі
чисто нарадчого та інформаційного органу, який був розпущений у грудні 1945 року.
Таким же малоефективним, як Об’єднана рада з планування виробництва і розпо-
ділу ресурсів, виявилася і рада з військових замовлень. На конференції «Аркадія», де
було вирішено заснувати даний об’єднаний орган, Англія запропонувала наступну схему
розподілу військових замовлень: британські та частина вироблених в США військових
матеріалів надходять до Англії і розподіляються нею в англійській зоні відповідальності.
Англійська зона включала Британську Співдружність Націй, країни Європи, Африку
(крім Французької Північної Африки), Близький і Середній Схід. В американську зону
відповідальності входили країни Американського континенту та Китай [7, с. 113]. США
відкинули цю пропозицію, наполягаючи на створенні об’єднаного органу, до функції
якого входило б розміщення всієї англо-американської військової продукції відповідно
до рекомендацій Об’єднаного комітету начальників штабів, а оскільки штаб-квартира
Організаційна структура англо-американського блоку періоду Другої cвітової війни
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 27
Об’єднаного комітету перебувала у Вашингтоні і військове виробництво США переви-
щувало військове виробництво Англії, це забезпечило б Сполученим Штатам вирішаль-
ний голос. Однак це не влаштовувало Великобританію. Здавалося, що вирішення питання
зайшло у глухий кут, проте в результаті активних переговорів сторони дійшли компро-
місу, згідно з яким Об’єднана рада з військових замовлень створювалася в двох частинах.
Одна, очолювана Гопкинсом, повинна була знаходитися у Вашингтоні, інша, на чолі з
Бівенбруком, – у Лондоні [17]. Англійський уряд розглядав цей захід як тимчасовий,
проте такий стан справ зберігався протягом усієї війни, причому, що і слід було очікувати,
лондонська рада з військових замовлень відігравала другорядну роль. Пізніше, в 1944 році
уряд США вирішив жорсткіше регламентувати функції Англії в лондонській раді шляхом
заперечення права англійського уряду розпоряджатися без американської згоди озброєнням
англійського походження у випадку, якщо озброєння такого ж виду Англія отримувала
за ленд-лізом. Що стосується «третіх» країн, то їм постачання повинно було здійснюватися
тільки за взаємною домовленістю між англійськими і американськими владами [18].
Такою ж самою утопією став і англо-американський крок у сфері судноплавства.
Об’єднана рада з регулювання судноплавства так і не стала органом, який розподіляв
торгові судна союзників відповідно до їх вимог [19, р. 427]. Рада не змогла вирішити го-
ловне питання – гостру кризу тоннажу, яку Великобританія переживала в 1942 – 1943 роках.
Нездатність вирішити дане питання полягала і в небажанні США поповнювати за раху-
нок американського суднобудування втрати Англії і відновлювати британський торговий
флот до його довоєнного рівня. І хоча Об’єднана рада з регулювання судноплавства
формально існувала до кінця війни, насправді ж вона вже з початку 1943 року при-
пинила свою діяльність.
Більш плідними були підсумки діяльності Об’єднаної ради з сировини. Зокрема,
це пов’язувалося із залежністю США від імпорту сировини з британських джерел, в
результаті чого в цій галузі був досягнутий досить високий ступінь регулювання англо-
американських відносин [20].
Таким чином, після вступу Сполучених Штатів у Другу світову війну намітились
суттєві зрушення в системі організаційної структури англо-американського блоку. Не ра-
хуючи Об’єднаного комітету начальників штабів і Об’єднаної ради з сировини, практичні
результати діяльності англо-американських об’єднаних рад були невеликі. Наділені доку-
ментально широкими повноваженнями, ради, тим не менш, грали другорядну роль і
виконували представницькі та виконавчі функції. Тим часом не варто забувати і про ту
функцію об’єднаних органів союзників, яку вони виконували самим фактом свого існу-
вання, а саме: були місцем зіткнення англійської та американської систем, їх сполучною
ланкою. Слід враховувати, що дані ради і комітети були породженням свого часу і могли
діяти тільки при цілком певних умовах: твердій політичній лінії, наявності двох партнерів,
приблизно однакового вкладу у війну і спільності мови і традицій. Наукова новизна
роботи визначається тим, що в ній на основі архівних документів була зроблена спроба
системного аналізу формування організаційних структур англо-американського блоку.
Практична значущість статті полягає в тому, що результати роботи можуть бути ви-
користані при розгляді проблем, пов’язаних з аналізом зовнішньої політики США і
Великобританії у зазначений період, а також знайти застосування в навчальному про-
цесі при розробці відповідних тем, спецкурсів та семінарських занять з новітньої історії
країн Заходу.
ЛІТЕРАТУРА
1. War Cabinet Papers. Operation «Arcadia» : conference between the Prime Minister and the President of USA
in Washington / Public Record Office (PRO), Great Britain (Kew, London). – Dec. 1941 – Jan. 1942 : admi-
nistrative arrangement. – CAB 120/26.
2. Bryant A. Triumph in the West 1943 – 1946. Based on the Diaries and Autobiographical Notes of Field
Marshal Alan brook / Bryant A. – London, 1957.
А.В. Бредіхин, Т.С. Клиніна
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 28
3. War Cabinet and Cabinet Chiefs of Staff Committee : мemoranda, Arcadia / PRO, Great Britain (Kew,
London). – 1942, Jan. 14. – CAB 80/61/15.
4. Hall H.D. Studies of Overseas Supply / H.D. Hall, C.C. Wrigley. – London, 1956.
5. Combined Chiefs of Staff Committee and Joint Staff Mission, Washington: organization and appointments /
PRO, Great Britain (Kew, London). – 1941 Apr. – 1943 Nov. – CAB 120/57.
6. Hall H.D. North American Supply / H.D. Hall. – London, 1955.
7. Поздеева Л.В. Англо-американские отношения в годы Второй мировой войны, 1941 – 1945 / Поздее
ва Л.В. – М. : Наука, 1969.
8. Эрман Дж. Большая стратегия. Август 1943 – сентябрь 1944 / Дж. Ерман. – М. : Изд-во иностранной
литературы, 1958.
9. Мэтлофф М. От Касабланки до «Оверлорда» / Мэтлофф М. – М., 1964.
10. Батлер Дж. Большая стратегия. Сентябрь 1939 – июнь 1941 / Батлер Дж. – М. : Изд-во иностранной
литературы, 1959.
11. Батлер Дж. Большая стратегия. Июнь 1941 – август 1942 / Дж. Батлер, Дж. Гуайер. – М. : Изд-во
иностранной литературы, 1967.
12. War Cabinet Papers. Chief of Staff Committee: meeting arrangements / PRO, Great Britain (Kew, London). –
1941 Jan – 1946 Nov.
13. Eden Anthony. The Memoirs. The Reckoning / Eden Anthony. – London, 1965.
14. War Cabinet and Cabinet : мemoranda / PRO, Great Britain (Kew, London). – Joint War Production Staff. –
CAB 66/23/12.
15. War Cabinet Papers. Meetings between the British and American Chiefs of Staff in London / PRO, Great
Britain (Kew, London). – July 1942. – CAB 120/82.
16. Industrial mobilization for war. – Washington, 1947. – Vol. 1. – P. 225.
17. War Cabinet and Cabinet : сommonwealth and International Conference : Minutes and Papers / PRO, Great
Britain (Kew, London). – 1941 Dec. 13 – 1942 Jan. 14. – CAB 99/17.
18. USA. Department of State. Foreign Relations of the United States. Diplomatic Papers 1944. – Vol. III : The
British Commonwealth and Europe. – 1965. – P. 89-90.
19. Hancock W.K. British War Economy / W.K. Hancock, M.M. Gowing. – London, 1949.
20. War Cabinet Papers. Joint Planning Staff : organization / PRO, Great Britain (Kew, London). – 1940 Aug. –
1944 Mar. – CAB 120/49 and Future operational Planning Staff : organization. – 1940 Aug. – 1942 June. –
CAB 120/50.
А.В. Бредихин, Т.С. Клынина
Организационная структура англо-американского блока периода Второй мировой войны
Статья посвящена проблеме формирования организационных структур, созданных Соединёнными Штатами
Америки и Великобританией во время Второй мировой войны. Цель работы заключается в полном и
всестороннем анализе сложной организационной структуры. На основе архивных материалов отображена
детальная характеристика объединённых англо-американских советов и комитетов, их функции, полномочия
и результаты деятельности. В частности, упор делается на Объединённом комитете начальников штабов,
как на наиболее эффективном англо-американском комитете.
А.V. Bredihin, T.S. Klynina
Organizational Structure of the British-American Block during World War II
The article is devoted to the problem of formation of organizational structures, which were created by the United
States and Great Britain during the Second World War. The study is aimed at a complete and comprehensive
analysis of complex organizational structure. On the bases of the archive papers the article gives the detailed
description of the joint British-American boards and committees, their functions, their powers, and their performance.
In particular, the emphasis lays on the Combined Chiefs of Staff as the most effective British-American Committee.
Стаття надійшла до редакції 30.08.2011.
|