Природно-правові джерела формування позитивістської концепції
Исследуется естественное право в период зарождения позитивизма в Европе. Используются труды известных философов И. Канта, Й. Фихте, Г.В. Гегеля и Бентама, раскрываются причины критики естественного права. Доказывается необоснованность отрицания естественного права как одного из источников юридическ...
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8676 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Природно-правові джерела формування позитивістської концепції / С.С. Сливка // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 173-175. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-8676 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-86762010-06-15T12:01:21Z Природно-правові джерела формування позитивістської концепції Сливка, С.С. Філософсько-правові концепції Исследуется естественное право в период зарождения позитивизма в Европе. Используются труды известных философов И. Канта, Й. Фихте, Г.В. Гегеля и Бентама, раскрываются причины критики естественного права. Доказывается необоснованность отрицания естественного права как одного из источников юридического позитивизма. The articles presents a study into the natural law in the period of the origination of positivism in Europe. The reference is made to works of I. Kant, J. Fichte, G. W. F. Hegel, and J. Bentham. The reasons of criticism of natural are presented. The negation of natural law as one of the sources of legal positivism is proved to be groundless. 2003 Article Природно-правові джерела формування позитивістської концепції / С.С. Сливка // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 173-175. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8676 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософсько-правові концепції Філософсько-правові концепції |
| spellingShingle |
Філософсько-правові концепції Філософсько-правові концепції Сливка, С.С. Природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| description |
Исследуется естественное право в период зарождения позитивизма в Европе. Используются труды известных философов И. Канта, Й. Фихте, Г.В. Гегеля и Бентама, раскрываются причины критики естественного права. Доказывается необоснованность отрицания естественного права как одного из источников
юридического позитивизма. |
| format |
Article |
| author |
Сливка, С.С. |
| author_facet |
Сливка, С.С. |
| author_sort |
Сливка, С.С. |
| title |
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| title_short |
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| title_full |
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| title_fullStr |
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| title_full_unstemmed |
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| title_sort |
природно-правові джерела формування позитивістської концепції |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Філософсько-правові концепції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8676 |
| citation_txt |
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції / С.С. Сливка // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 173-175. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT slivkass prirodnopravovídžerelaformuvannâpozitivístsʹkoíkoncepcíí |
| first_indexed |
2025-07-02T11:17:20Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:17:20Z |
| _version_ |
1836533720508530688 |
| fulltext |
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 173
© 2003 р. С. С. Сливка
Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України
ПРИРОДНО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ
ПОЗИТИВІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
Засновником класичної течії був французький
філософ Огюст Конт, який і ввів у філософський
обіг сам термін “позитивізму”.
Дух позитивізму означав передусім радикальну
зміну цінностей: якщо в культурі феодального сус-
пільства пріоритет віддавався небесному, а все зе-
мне розглядалось як низинне, то тепер, в умовах
розвинутих ринкових відносин, пріоритетом було
поставлено земне ─ тілесна природа людини, її
практичні (матеріальні) інтереси і виробничо-
перетворююча діяльність у матеріальному світі
[6, с. 256]. Центральним принципом позитивізму
стало твердження про те, що все істинне (позити-
вне) знання може бути одержане лише як резуль-
тат окремих спеціальних наук і їх синтетичного
об’єднання, у зв’язку з чим потреба в філософії як
в особливій науці, що претендує на самостійне ви-
вчення реальності, заперечувалась.
Позитивізм зразу ж відбився на юридичній на-
уці, утворюючи при цьому новий, окремий на-
прям. Прихильники цього напряму обмежують
завдання юриспруденції вивченням позитивного
права (діючі нормативно-правові акти, право, вста-
новлене державою, волею законодавця, на відміну
від природного права). Юридичний позитивізм як
одна із філософсько-правових концепцій протисто-
їть природному праву [1, с. 439].
Позитивізм, отже, породив атеїзм, соціалізм,
комунізм, віру у “щасливе майбутнє” без природ-
ного права, віру у практичний розум людини, її
силу в підкоренні явищ природи. До О. Конта юри-
дичний позитивізм перебував у невідані, але його
тенденції поступово виявлялись. Звичайно, не всі
вчені-дослідники цього періоду були прихильни-
ками позитивізму, але названа філософська течія
певний вплив мала на світогляд будь-якої людини.
Метафізичне розуміння “зоряного неба”, мора-
льного закону кожної людини і дотримання норм
цього закону у вигляді категоричного імперативу
є основою природного права німецького філософа
Імануїла Канта. Мораль залишається індивідуаль-
ною, але вона не повинна суперечити законам Все-
світу. Бумерангова дія моральних законів свідчить
про несприйняття Всесвітом прояву суперечливих
природному праву думок та дій, що являє собою
своєрідний етичний постулат.
Тобто Кант розуміє природне право як сукуп-
ність норм, які наявні у свідомості людини, але не
залежні від цієї свідомості, від досвіду людини.
Природне право виникло до появи людини на світ,
але людина може його усвідомити, керуватись ним
як своєрідною “інструкцією життя”. Тому не див-
но, що Кант вважав позитивне право як голову без
мозку, яке часто відірване від природи з метою
узурпації вільної волі людини без жодних договір-
них засад. Не завжди вимоги законодавця є пра-
вом, оскільки часто відсутні емпіричні принципи,
систематичні знання принципів природного права.
Ці принципи повинна диктувати свідомість, розум
людини, в результаті чого природне право можна
назвати приватним правом, а позитивне ─ публі-
чним.
Природне право німецький філософ Йоган-Гот-
ліб Фіхте розуміє як проміжну ланку між природ-
ною стороною людини та її моральністю. Право,
на його думку, повинно з’єднати необхідність при-
роди і свободу духу. Цим воно сприяло б поро-
дженню людиною її “другої природи” – світу
об’єктивної свободи, де вона перебувала у самій
собі. Сама держава, згідно з Фіхте, є природним
станом людини, а її закони не повинні бути нічим
іншим, як реалізацією природного права. Тут
з’єднуються ідея права та ідея справедливості, но-
рма моралі і норма юридична. З погляду Фіхте, не
існує природного права і природного стану як чо-
гось закладеного від природи, але існує ідея права,
ідея справедливості, що розкриває суть позитив-
ного права [4, с. 185].
Тобто природне право як ідея, як проміжна лан-
ка між людиною і її моральністю впливає на свобі-
дну волю людини, сприяє її визначенню і ус-
відомленню нею свого онтологічного призначення.
Раціональне розуміння природного права призво-
дить до позитивного права, яке повинно сприяти
повній реалізації людини в суспільстві. Позитивне
право повинно бути синхронним до природного
права. Абсолютної тотожності досягнути між ними
неможливо. Але намагання жити у злагоді з приро-
дою, її законами принесе те вище благо, якого ча-
сто люди хочуть досягнути. На жаль, розум лю-
дини, на думку Фіхте, завжди перебуває з приро-
дою в постійній боротьбі [8, с. 30]. Ця вічна про-
С.С. Сливка
174 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
блема породжує проблеми позитивного права
у регулюванні суспільних відносин.
Георг Вільгельм Фрідріх Геґель ─ один із най-
більших представників німецької класичної філо-
софії досліджував філософію права, яку вважав
саме філософською, а не юридичною ди-
сципліною. Тобто у нього позитивна юриспруде-
нція є складовою частиною філософії [2, с. 488].
Це питання принципове, яке часто породжує
дискусії між філософами і правниками, навіть фі-
лософами права (є дві спеціальності: право і філо-
софія). На нашу думку, треба віддати належне ан-
тичним дослідникам, які вважали правомірною
таку послідовність наук: фізика, етика, математика,
філософія, а потім інші науки. У кожній з цих наук
об’єктом дослідження є природні закони. Фізика
найпершою почала їх досліджувати, оскільки на
них “тримається” світ. Фізичні процеси ─ це дія
природних законів, без людей, а етика це духовні
процеси, що стаються з людьми. Моральні норми
повинні бути синхронними з нормами фізичних
процесів, а це вже філософія права з юридичним
ухилом, але з використанням філософської логіки.
Тому філософія права може бути філософською
наукою, але лише для філософів, а для юристів во-
на є і повинна бути юридичною наукою, оскільки
потрібно використовувати норми природного пра-
ва для формування норм позитивного права. Це
зможе робити тільки юрист.
Геґель (як чистий філософ і богослов) природне
право ототожнював з філософським правом. Під
природним правом він розумів філософію позитив-
ного права як права розумного за своїм поняттям
[9, с. 489]. У нього не йдеться про природно-правові
норми, а лише про філософське обґрунтування по-
зитивного права, що він і називав природним пра-
вом.
У вступі до гегелівської “Філософії права” міс-
титься положення німецького вченого: “Все дійсне
розумне, все розумне дійсне”. Це положення викли-
кало у свій час і продовжує викликати великі супе-
речки. Одні вбачають у цьому вислові філософську
згоду деспотизму і поліцейської держави. Інші оці-
нюють його цілком інакше, закликаючи розуміти іс-
торію як проце [3, с. 299]. Головна метафізична гіпо-
теза Геґеля про те, що лише розумне насправді стає
“дійсним”, має дуже мало сенсу. Воно хибує насам-
перед з погляду практичного критерію: як можна від-
різнити “розумне” право від просто “випадкового”
або “розумні державні структури” від “випадкових”?
І де потрібно вести пошуки справедливості “форм та
справ розуму”? Чи ми повинні вважати розумним
просте існування народної правової свідомості? [5,
с. 103]. На нашу думку, цю гегелівську тезу потрібно
проаналізувати з позицій позитивного права і з пози-
цій природного права, поставивши запитання: що є
дійсним і що є розумним?
Перша позиція безсумнівно призводить до кри-
тики, оскільки позитивне право хоча і є дійсним,
але не завжди розумним. Хоча й тут можна вести
дискусію про те, що шкідливі норми позитивного
права, які суперечать здоровому глузду та природ-
ному праву не є довговічними, тому й можливо не
дійсними, а також й нерозумними. Але дійсність не
визначається часом, вона відображає реальність не-
зважаючи на те скільки існувала негативна правова
норма. Вона визначається тим, чи реально вона бу-
ла, піддавалась реалізації, хоч ефекту в регулюванні
суспільних відносин не приносила. Тобто в абсолю-
тному аспекті ця норма не дійсна, а у відносному
аспекті ─ дійсна і законодавцеві; державі в цілому
вона видається розумною. Цей випадок свідчить про
фальшиву дійсність і фальшиву розумність.
З позицій природного права означена теза за-
слуговує на увагу, оскільки природне право є дійс-
ним і розумним (і навпаки). Однак позитивістам не
так легко довести дійсність природного права. Во-
ни твердять, що його не існувало і не існує, бо ніде
не зафіксовано, не санкціоновано і т.д. Для цього
посилаються на Гегеля. Отже, безспірний автори-
тет Гегеля вніс (або підсилив) серйозну дискусію
про природне право, що негативно відбилося на
вірі у всесильність позитивного права, його мож-
ливостях досконало врегулювати суспільні відно-
сини.
Бентам Ієремія ─ англійський філософ і теоре-
тик права та моралі є родоначальником теорії ути-
літаризму. У його теорії містяться філософські ідеї
попередників у вигляді чотирьох постулатів:
1) отримання задоволення та виключення страж-
дання складають смисл людської діяльності; 2) ко-
рисність ─ найбільш значний критерій оцінки всіх
явищ; 3) мораль створюється усім тим, що орієнту-
ється для отримання найбільшого щастя для найбі-
льшої кількості людей; 4) максимізація всезагаль-
ної користі шляхом встановлення гармонії індиві-
дуальних та суспільних інтересів [5, с. 359].
У розумінні права Бентам ─ послідовний юри-
дичний позитивіст. Для нього право ─ аж ніяк не
ідол, не справедливість, а свобода, воля суверена.
Суб’єктивне право ─ основа закону, тоді як природне
право ─ анахронізм, у якому закладено ідею неповаги
до чинного права. З великою кількістю уточнень Бен-
там ладен був визнати концепцію природного права
ідеалом, який визначає загальні принципи, але катего-
рично виступав проти об’єднання, змішування природ-
ного права і позитивного права [8, с. 153].
Природно-правові джерела формування позитивістської концепції
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 175
Природне право не може призвести до анархії,
оскільки на ньому побудований світ, онтологічні
засади. Але для людини зі свобідною волею воно
виглядає хаотичним. Природний хаос не може при-
звести до анархії, оскільки всі життєві процеси са-
мореалізовуються. Основне, щоб людина глибше
“прислухалася” до природного права. Тому в одній
з основних праць Бентама “Деонтологія, або наука
про мораль” він виводить принцип внутрішнього
імперативу обов’язку людини, який ґрунтується на
природному праві, але виступає у формі мораль-
ного обов’язку.
Саме слово “деонтологія” Бентам ввів не-
свідомо із природного права, де фігурує “онто-
логія”. Фактично “деонтологія” означає життєді-
яльний процес під кутом зору природного права.
Життя людини складається з суцільних обов’язків.
Виконати їх можна у полі позитивного права і у
просторі природного права. Але у першому випад-
ку якість буде нижчою, ніж у другому. Тому біль-
ше користі у другому випадку. Ось і бентамівський
утилітаризм (користь) полягає у внутрішньому ім-
перативі обов’язку, як природному обов’язку лю-
дини.
Тобто у Бентама теорія природного права роз-
вивається на “тіньовому принципі”. Він вдається
до розвитку природно-правового вчення, але за-
тьмарений юридичним позитивізмом, формулює
непослідовні думки, не вникає у глибинну сут-
ність природи.
Отже, поява юридичного позитивізму в За-
хідній Європі є закономірним явищем, оскільки
поява великої кількості видатних філософів у пері-
од бурхливого розвитку капіталістичних відносин,
масових відкриттів у фізиці, біології, астрології,
хімії сприяли раціональному поясненню природ-
ного права. Не знаходячи аналогічних відкриттів у
природному праві, філософи почали обґрунтовува-
ти позитивне право, яке швидко розвивалось і не
встигало за летом технічного і суспільного прогре-
су XIX століття. Тому появилося філософське пра-
во, яке, не заперечуючи природних законів, дослі-
джувало ідею позитивного права. При цьому нада-
вались пріоритети етичним постулатам, моральним
законам та імперативам щоб доповнити позитивне
право, не доводити його до повної неспроможності
регулювати суспільні відносини. Існувала лише
апріорність природного права, яку зводили до мо-
ралі, ідеї без метафізики. Пізніше усвідомлення
природного права поступово змінює ситуацію
з його розумінням на кращу.
Список літератури
1. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухаре-
ва, В.Е. Крутских. ─ 2-е изд, перераб. и доп. ─ М.: ИНФРА ─
М, 2001.
2. Геґель Г.В.Ф. Философия права / Пер. с нем. ─ М.:
Мысль, 1990.
3. Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. по-
собие. ─ К.: Юринком Интер, 2000.
4. История философии права. – СПб.: Юрид. ин-т, 1998.
5. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правово-
го государства. ─ СПб.: Лань, 2001.
6. Нерсесянц В.С. Философия Геґеля. ─ М.: Юрист, 1998.
7. Новая философская энциклопедия: В 4т. Том 3 / Ин-т
философии РАН. – М.: Мысль, 2001.
8. Навч. Посіб / За заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф.
Чміля. ─ К.: Юрінком Інтер, 2000.
9. Фихте И.Г. Несколько лекций о назначении ученого / Пер.
с нем. ─ Минск: ООО “Попурри”, 1998.
С. С. Сливка
ЕСТЕСТВЕННО-ПРАВОВЫЕ ИСТОКИ ФОРМИРОВАНИЯ
ПОЗИТИВИСТСКОЙ КОНЦЕПЦИИ
Исследуется естественное право в период зарождения позитивизма в Европе. Используются труды из-
вестных философов И. Канта, Й. Фихте, Г.В. Гегеля и Бентама, раскрываются причины критики естест-
венного права. Доказывается необоснованность отрицания естественного права как одного из источников
юридического позитивизма.
S. S. Slyvka
NATURAL AND LEGAL SOURCES OF THE FORMATION OF POSITIVISM CONCEPTION
The articles presents a study into the natural law in the period of the origination of positivism in Europe. The
reference is made to works of I. Kant, J. Fichte, G. W. F. Hegel, and J. Bentham. The reasons of criticism of natu-
ral are presented. The negation of natural law as one of the sources of legal positivism is proved to be groundless.
|