Юридична соціологія і філософія права

Сущность связей между юридической социологией и философией права проявляется и на теоретическом, и на практическом уровнях. Однако в сфере предметной специфики необходимо констатировать принципиальное отличие их назначения и роли в познании права. Между ними существует концептуальное взаимодействие...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2003
Автор:	Савчук, С.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2003
Теми:	Юридична соціологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8677
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Юридична соціологія і філософія права / С.В. Савчук // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 176-181. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-8677
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-86772010-06-15T12:01:26Z Юридична соціологія і філософія права Савчук, С.В. Юридична соціологія Сущность связей между юридической социологией и философией права проявляется и на теоретическом, и на практическом уровнях. Однако в сфере предметной специфики необходимо констатировать принципиальное отличие их назначения и роли в познании права. Между ними существует концептуальное взаимодействие и в тоже время сохраняется определённый дуализм принципов функционирования. The essence of interrelation between legal sociology and philosophy of law is manifested on both theoretical and practical levels. However, consideration of their subject matter reveals a key difference in their mission and role in cognition of law. There is a conceptual interaction and concurrently a dualism of principles of functioning between legal sociology and philosophy of law. 2003 Article Юридична соціологія і філософія права / С.В. Савчук // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 176-181. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8677 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Юридична соціологія Юридична соціологія
spellingShingle	Юридична соціологія Юридична соціологія Савчук, С.В. Юридична соціологія і філософія права
description	Сущность связей между юридической социологией и философией права проявляется и на теоретическом, и на практическом уровнях. Однако в сфере предметной специфики необходимо констатировать принципиальное отличие их назначения и роли в познании права. Между ними существует концептуальное взаимодействие и в тоже время сохраняется определённый дуализм принципов функционирования.
format	Article
author	Савчук, С.В.
author_facet	Савчук, С.В.
author_sort	Савчук, С.В.
title	Юридична соціологія і філософія права
title_short	Юридична соціологія і філософія права
title_full	Юридична соціологія і філософія права
title_fullStr	Юридична соціологія і філософія права
title_full_unstemmed	Юридична соціологія і філософія права
title_sort	юридична соціологія і філософія права
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2003
topic_facet	Юридична соціологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8677
citation_txt	Юридична соціологія і філософія права / С.В. Савчук // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 176-181. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT savčuksv ûridičnasocíologíâífílosofíâprava
first_indexed	2025-07-02T11:17:22Z
last_indexed	2025-07-02T11:17:22Z
_version_	1836533723214905344
fulltext	176 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ © 2003 р. С. В. Савчук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ І ФІЛОСОФІЯ ПРАВА У науковій літературі не завжди в достатній мірі осмислюється значення юридичної соціоло- гії та філософії права для пізнання права, далеко ще не виявлені їх взаємозв’язки. Вчені розгля- дають ці науки або як взаємовиключні, або силу- тують їх, а часом й ототожнюють, не вбачаючи позитивних моментів у їх розмежуванні, зок- рема, якщо мова йде про орієнтацію правознавс- тва на вивчення реальних процесів. Ряд філосо- фів вважає, що в основі розвитку права лежить філософія, а саме: природна філософія соціаль- ного буття, яка одночасно є і джерелом права, і силою, яка дає імпульс для прогресу його галу- зей. Юридична соціологія трактується ними не стільки як особлива наука, скільки як одне із учень серед інших філософських учень, шукаюче єдине джерело права в глибинах суспільного життя, тобто фактично йдеться про те, що гносе- ологічним засновком юридичної соціології є со- ціологізм, методологічні й теоретичні засади якого знайшли найповніше вираження у погля- дах Е. Дюркгейма та його послідовників [3, с. 42- 46]. Аналогічно на позиціях соціологізму стоять і ті науковці, які наполягають на тому, що юри- дична соціологія спочатку перебувала у віданні філософії права, була її складовим елементом, далі вона немовби відгалузилась від філософії права та здобула самостійність як науковий на- прям дослідження, після того як отримала в своє розпорядження емпіричні методи пізнання, після експансії соціологічних методів аналізу (спосте- реження, експерименту, опитування, експертної оцінки тощо). Філософія права, стверджують во- ни, пильно наглядає за діяльністю юридичної соціології, оскільки вона й понині чутлива до змін парадигми юридичної соціології, до конце- птуальних відкриттів, фундаментальних розро- бок останньої [6, с. 38-39; 4, с. 106-107]. Залишаючи поза увагою критичний аналіз вищезазначених позицій, сформулюємо власну точку зору з питання співвідношення юридичної соціології з філософією права, чим висловимо ставлення до іншого трактування їх взаємодії. Безумовно, будь-яка позиція з цього питання вимагає насамперед конкретизації наукового ста- тусу філософії права. Адже, як відомо, вона роз- вивалась і розвивається до цього часу як і фі- лософська, і юридична наука. В чому ж конце- птуальна відмінність між філософією права як філософською наукою і філософією права як юридичною наукою? Ця різниця зумовлена самою специфікою фі- лософської та правової думки, науково-профе- сійної компетентності (особливостями предметів їх наукового інтересу). У філософії права як фі- лософській науці пізнавальний інтерес і дослід- ницька увага зосереджені на демонстрації гносе- ологічних можливостей та евристичного потен- ціалу певної філософської концепції в особливій сфері права, акцентовані на філософському ас- пекті права. Істотне значення при цьому нада- ється змістовній конкретизації відповідної кон- цепції відносно властивостей права, його осмис- ленню в руслі методології даної філософської концепції. В особі філософії права філософія са- мозасвідчується в тому, що її предметна і пізна- вальна всезагальність справді універсальна, що вона поширюється і на таку специфічну сферу, як право [24, с. 10, 28, 31]. Філософський же профіль досліджень філософії права як юридич- ної науки не зумовлений філософією, а детермі- нований потребами самої правової сфери в філо- софському осягненні. В її концепціях, розробле- них з позицій юриспруденції, як правило, домі- нують правові мотиви, напрями та орієнтири до- слідження. Звідси і переважний інтерес до онто- логічних, гносеологічних, аксіологічних і логіч- них засад права. Нерідко при цьому в полі ана- лізу опиняються і більш конкретні фундамента- льні питання правознавства, такі, наприклад, як: воля в праві, правопорушення, природа вини і відповідальності, норма права, злочинність і злочинці, смертна кара тощо [19, с. 11-16]. Коли філософ судить про право, він до кінця залишається філософом за методами дослі- дження, його теорія права перетворюється на ва- ріант власної філософської системи і лише відда- лено нагадує живе право, що функціонує в суспі- льстві. “Філософія права” Г.В.Ф. Гегеля – класи- чний приклад цієї ситуації. Філософ розглядає С.В. Савчук Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 177 право як ціле, а не через конкретну норму, інсти- тут, навіть не через сукупність галузей. Він мало приділяє уваги праву, адже воно, як і мистецтво, релігія чи наука, в кращому випадку, є тільки однією з численних проекцій глобальних онто- моделей світу, буття, до того ж, аби здійснити цю проекцію, крім логіки, треба знати ще й саме право. В центрі ж уваги юриста, незалежно від обраного напрямку дослідження (філософського, соціологічного, психологічного і т.ін.), завжди залишається право і правові явища. Вихід юриста за межі права виправданий тією мірою, якою він необхідний для пізнання правових феноменів. Юридичне дослідження покликане давати розв’язання власних, а не інших проблем. Отже, головна відмінність між філософією права як філософською наукою і філософією права як юридичною наукою не в тій чи іншій сукупності тем, а, насамперед, у сутності їх осмислення і тлумачення з позицій відповідного предмета, в руслі його концептуального розгор- тання і конкретизації у загальному контексті су- часної філософської та правової думки. Розглянуте розрізнення значно полегшить наше завдання розкрити співвідношення і взає- модію юридичної соціології з філософією права, раціоналізує дослідну діяльність. Відповідно до профілю дослідження, нас, безумовно, цікавить саме філософія права як правова наука. Юридична соціологія і філософія права (тут і надалі за текстом мається на увазі правова сфе- ра знань) перебувають не в опозиції одна до од- ної, а у взаємодії, у взаємозумовленості. Досить глибокий і багатобічний зв’язок простежується за різними напрямами. Проте в літературі не при- пиняються спроби ізолювати юридичну соціоло- гію від філософії права, методологічним прин- ципом якої проголошується ненауковість. Філо- софія права фактично зводиться до вивчення проблем, які ще не дозріли для наукового розв’язання [20, с. 3-12; 30, с. 29-30]. Цим запе- речується сама можливість існування філософії права як відносно самостійного наукового фор- моутворення. Водночас необхідно також звер- нути увагу ще на одну інтригуючу точку зору, прихильники якої стверджують, що оскільки право – час і соціальною філософією, тобто юри- дичною соціологією [26, с. 17-19; 22, с. 72; 10, с. 22]. Навряд чи це правильно. Погодитись із та- кою думкою – означає розмивання предмета юридичної соціології. Філософія права, як і юридична соціологія, всупереч уявленням Г.В.Ф. Гегеля, в основному розроблялася і розробляється зусиллями юристів, особливо в континентальній Європі. Нарівні з юридичною соціологією вона історично і мето- дологічно виникла із загальної теорії права. У зв’язку з цим закономірно постає запитання: які ж критерії розмежування їх предметів? У чо- му відмінність між юридичною соціологією і філософією права? Спектр міркувань, вислов- лених у науковій літературі з цих запитань, до- сить широкий і розгорнутий. Так, Д.А. Керимов, усвідомлюючи надзви- чайне значення пізнавальної природи права, вба- чає різницю між юридичною соціологією та фі- лософією права в тому, що перша вивчає загальні закономірності розвитку правових об’єктів, явищ і процесів в їх онтологічному аспекті, дає науко- ву картину правової реальності, а друга – орієн- тується на виявлення їх гносеологічного сенсу і значення, розробляє проблеми теоретико- світоглядного підходу до пізнання права, інтег- рує всю сукупність принципів, шляхів і методів пізнання особливостей правової дійсності, її ди- наміки і практичного перетворення, об’єднує пі- знавальні можливості всіх юридичних наук. Тим самим філософія права як пізнавальний базис усієї системи правових наук озброює не тільки загальну теорію права, а й усі галузеві юридичні науки надійним гносеологічним інструментарієм, збагачує їх дослідницький потенціал [7, с. 8; 9, с. 6; 8, с. 3-26]. У даному випадку юридична соціо- логія фактично зводиться Д.А. Керимовим до онтології, а філософія права – до гносеології. Однак виникає запитання: яка онтологія і яка гносеологія? Якщо гносеологічним засновком вивчення права є вузьконормативний підхід, то і онтологічна картина правового феномену буде зведена до формально-логічного аналізу, опису прийнятих державою норм, тобто до догм права. Але ж від цього онтологія права не стане юриди- чною соціологією! Розуміння філософії права як теорії пізнання права не може не викликати амбівалентних по- чуттів. Між тим, зведення філософії права тільки до пізнання не лише нівелює її, але й відкидає фундаментальні проблеми взаємозумовленості, зокрема, онтології та гносеології. Цілком прави- льно наголошуючи, що не може бути онтології без гносеології, однаково як і навпаки, Д.А. Ке- римов, тим не менше, допускає різке розмежу- вання предметів, місця і ролі юридичної соціоло- гії та філософії права, хоча й наголошує на умо- вному характері цього. Та чи інша гносеологія не може не бути зумо- влена явно чи неявно прийнятою онтологією, а певна гносеологія зумовлює і специфічну логі- Юридична соціологія і філософія права 178 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. ку пізнання права [12, с. 199-200; 24, с. 70]. Не випадково С.Л. Сєргєвнін, збагнувши глибинну взаємодетермінацію вказаних засад права, ви- значає юридичну соціологію вже як “онтологію права з позицій соціологічного (соціолого-юри- дичного. – С.С.) підходу” [23, с. 15]. Нерозрив- ний зв’язок пізнавального та соціального аспек- тів права не залишився поза увагою і відомого українського теоретика-правознавця П.О. Не- дбайла. За його словами, “гносеологічний аналіз можливий тільки у поєднанні з соціологічним, адже специфіка відображення органічно пов’язана з особливістю права як соціального явища”. Тому “єдність гносеологічного та соціального аспектів у дослідженні права вельми важлива для його пі- знання і перетворення” [17, с. 16, 17]. З таким принциповим висновком важко не погодитись. Як бачимо, практично неможливо провести чітку межу між філософією права та юридичною соціологією, обмеживши фронт їх інтересів суто гносеологічним і онтологічним. Неможливо не помітити єдності того та іншого як у філософії права, так і в юридичній соціології. Однак мо- жна, й навіть необхідно, вибирати певні наукові пріоритети, щоб не підміняти один предмет до- слідження іншим, адже будь-яка предметна сфе- ра науки потребує використання певного пі- знавального інструментарію в тому порядку, який відповідає її істотним структурним якостям. Немає сумнівів, що вчені усвідомлюють гли- бинний взаємозв’язок онтологічних, гносеологі- чних, аксіологічних і логічних аспектів права, але в своїх філософсько-правових концепціях, зокрема при визначенні предмета філософії пра- ва, часто акцентують увагу на якомусь одному з них. Так, коли в тій чи іншій концепції абсолю- тизується гносеологічний аспект (як, наприклад, у А.А. Козловського [11, с. 4-10; 13, с. 71-82; 14, с. 3-16]), то утворюються гносеологічні концеп- ції права; коли абсолютизується онтологічний аспект – виникають онтологічні концепції права (наприклад, онтологічна концепція “права буття” Р. Марчіча [19, с. 629-635], концепція “онтологі- чної структури права” А. Кауфмана [25, с. 107- 115]); коли ж абсолютизується аксіологічний ас- пект, як у Н. Неновські [18], то формуються аксі- ологічні концепції права і т.д. Насправді філосо- фія права вивчає всі вказані аспекти права, зако- номірності їх взаємодії. М. Ребіндер у своїх працях намагається вирі- шити питання співвідношення юридичної соціо- логії з філософією права за допомогою концепції трьох вимірів права. Право, по-перше, це наука про цінності (тут вона постає як філософія пра- ва). Інакше кажучи, філософія права нівелюється теорією цінностей, тобто фактично зводиться до аксіології права, відкидаючи тим фундаментальні проблеми взаємозумовленості аксіології та он- тології, логіки і гносеології, гносеології та онто- логії та ін. По-друге, право – це наука про норми (тобто догматична юриспруденція). По-третє, право – це наука про реальність (юридична со- ціологія). Юридична ж соціологія диференцію- ється на генетичну (займається дослідженням соціогенезису права) та операціональну (вивчає вплив права на суспільне життя) [6, с. 69]. Ця концепція, переконаний М. Ребіндер, сприятиме сполученню емпіричного внеску юридичної со- ціології з результатами досліджень, які прово- дяться в рамках філософії права, націленої на вивчення правових цінностей і морально- етичних принципів [29, с. 11]. Інші дослідники розмежовують юридичну со- ціологію та філософію права за критерієм спе- цифіки методів пізнання. Серед них – В.В. Вар- чук, який стверджує, що метод філософії права – це дедукція та умоглядний підхід. Вона викорис- товує тлумачення, аргументацію, логічне су- дження та інші форми риторики, тоді як метод юридичної соціології – індуктивний і фактологі- чний [5, с. 16]. При цьому юридична соціологія фактично зводиться до рівня конкретних емпі- ричних досліджень. Постає низка запитань: хіба допустимо необґрунтовано відривати індукцію від дедукції, теоретичне від фактологічного? Чи ж правомірно зводити юридичну соціологію ли- ше до фактологічного та емпіричного знання? Невже юридична соціологія не використовує і загальнонаукові методи пізнання, зокрема інду- кцію і дедукцію? Відповідь очевидна: мова може йти лише про різне співвідношення та різні місце і роль кожної з цих нерозривних сторін науко- вого пізнання (фактологічного та теоретичного, конкретного та абстрактного, індукції та дедукції і т.п.) в тій чи іншій науці. Часто на сторінках наукових видань вислов- люється думка, що юридична соціологія, на від- міну від філософії права, використовуючи емпі- ричні методи, вивчає право, не намагаючись зба- гнути його сутність, його онтологічну глибочінь, нібито вона обмежується зовнішньою стороною фактів, не звертаючись до їх трансцендентально- сті. Юридична соціологія, наголошують прихи- льники даної концепції, здійснює “еволюційні” (виявляє тенденції реформування юридичної складової життя суспільства) та “структурні” (розглядає правило щодо реальності, яка його породжує і яка підпадає під його вплив та зумов- С.В. Савчук Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 179 лює характер зв’язків між різними явищами юридичного порядку) дослідження. Філософія ж права, в якій більше власне філософії, ніж права, навпаки, прагне за рахунок вивільнення права від його технічного апарату осягнути метаюридичне значення права, його сенс і призначення [1, с. 11; 2, с. 15-24, 294-295]. На нашу думку, юридична соціологія аж ніяк не зупиняється перед пізнанням сукупності ста- лих, повторюваних ознак і властивостей права, тобто його суті, пошуки якої починаються там, де є розуміння невідповідності будь-якого явища своєму первісному призначенню. Вона вивчає сутність на своєму рівні і своїми методами. Роз- криваючи об’єктивні межі правової регламента- ції суспільних відносин, механізм трансформації соціальних чинників у правові норми, процес і умови соціальної дії права, вплив чинників на його функціонування та розвиток і т.ін., юриди- чна соціологія по-своєму (в соціолого-юридич- ному аспекті, з позицій соціолого-юридичного підходу) виявляє сенс права, тому не може не робити свій внесок в онтологію права. Розкриття сутності права, його фундаментальних характе- ристик є необхідним етапом пізнання його зако- номірностей. Юридична соціологія і філософія права взає- модоповнюють одна одну, але разом з тим вони не взаємозамінюють одна одну. Між ними існує концептуальна взаємодія, та водночас зберіга- ється й розподіл принципів роботи. Кожна з них, незважаючи на спільність об’єкта, має свій пред- мет, який не дублюється іншими науками. Якщо юридична соціологія займається виявленням і вивченням закономірностей соціогенезу та соці- альної дії, функціонування права як динамічного соціально-юридичного феномену, то філософія права, згідно з уявленнями, що склалися про неї, має справу із закономірностями «вивчення сутні- сної природи права як динамічної єдності його онтологічних, гносеологічних, аксіологічних і логічних засад» [12, с. 199-201]. На відміну від вивчення права юридичною соціологією з пози- цій соціолого-юридичного підходу, філософія права досліджує його в філософському, ціннісно- смисловому аспекті [24, с. 29], акцентуючи увагу на закономірностях взаємодії і взаємозв’язку он- тологічних (аналізуються фундаментальні засади правової реальності, сутнісна природа права), гносеологічних (розкриваються закономірності правового пізнання, пізнавальна природа права), аксіологічних (вивчаються цінності в праві і право як цінність, ціннісна природа права) і логічних (пізнаються закономірності застосування логічних теорій, логічна природа права) засад [16, с. 125-126; 21, с. 51; 15, с. 14; 24, с. 71]. В юридичній соціології в основному мова йде про вивчення права таким, яким воно є. Філосо- фію ж права більше цікавить не те, що є право, а те, яким воно повинно бути. Підтвердження да- ного тезису ми знаходимо в працях Є. Ерліха. Питання про те, яким повинно бути право не охоплюється юридичною соціологією. Цим, за Є.Ерліхом, повинна займатися філософія права [27, с. 314; 28, с. 202]. Іншими словами, йдеться про різні наукові пріоритети, а не про те, що юридична соціологія постає у вигляді пасивного спостерігача життєвих процесів, ”живого права”, а її науковість зводиться до голої, безоціночної констатації фактів. За своєю природою філософія права пов’язана з практикою опосередковано, через проміжні ланки, узагальнення даних і досягнень галузевих юридичних наук. Часом її зв’язки з практикою виступають завуальовано. Між тим, зв’язок юри- дичної соціології з практикою, в основному, – безпосередній, прямий, явний. Юридична соціо- логія більш близька до наукової методики, суть якої полягає в тому, щоб звертатися до самих явищ і процесів, спостерігати їх в конкретній ре- альності, в “житті”, а на цій основі вже і вияв- ляти закономірності, розробляти теоретично об- ґрунтовані та практично виправдані пропозиції з підвищення ефективності правового регулю- вання. Увага зосереджується на переході нау- ково-пізнавальної діяльності до безпосередньо практичної. Вона в першу чергу приваблива для законодавця. Адже щоб пізнати право, видати корисний та дійовий нормативно-правовий акт, необхідно вивчати законодавство в дії, зокрема розкривати чинники, які перешкоджають, зава- жають реалізації тих або інших норм у конкрет- них відносинах. Соціально-реалізоване буття пи- саних норм – джерело їх постійного удоскона- лення, виявлення прогалин у законодавчому ре- гулюванні суспільних відносин. На жаль, як пра- вило, юристи ще слабо володіють прийомами трансформації інформації, отриманої в ході со- ціолого-юридичних досліджень, у практичні ре- комендації, і часто обмежуються порадами зага- льного характеру. Ці загальнотеоретичні правові науки повинні не йти слідом за практикою, а випереджати її, передбачувати нові явища та забезпечувати про- гресивний послідовний розвиток права і процесів його реалізації в конкретних відносинах. Філо- софсько і соціолого-юридичного обґрунтування потребують не лише такі фундаментальні про- Юридична соціологія і філософія права 180 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. блеми загальної теорії права, як проблеми сут- ності і функцій права, його зв’язків з суспільст- вом, державою та економікою, але й всі інші, зо- крема проблеми джерел права, правотворчості, прогалин у праві, тлумачення права, правової свідомості і правової культури, законності і пра- вопорядку, правопорушення і юридичної відпо- відальності тощо. Відсутність же такого обґру- нтування робить правознавство приреченим на стихійність розвитку методом спроб і помилок. З теоретичного погляду важливе значення має використання в процесі вивчення правових явищ висновків і узагальнень, зроблених у рамках фі- лософії права та юридичної соціології. Особливої значущості при цьому набувають навіть ті досить дискусійні та суперечливі судження і поняття, яким за межами, наприклад, філософії права, по- за філософським контекстом, підходом і фоном приділялося би значно менше уваги (зокрема розгляд права як форми екзистенціального розв’язання конфлікту). Використання галузе- вими юридичними науками широких за обсягом і глибиною знань методологічно навантажених загальнотеоретичних правових наук дозволяє уникати однобокості у розв’язанні специфічних проблем. Знання якостей, законів, форм і механі- змів більш загального порядку – необхідна умова і передумова правильного підходу до пізнання якостей, законів, форм і механізмів менш загаль- ного порядку. В сучасних умовах юридична соціологія та філософія права, беручи участь у науковому розв’язанні актуальних питань теорії і практики правового розвитку, набувають особливого гро- мадського звучання. Вони можуть і повинні ста- ти не лише закономірним наслідком, але й твор- чою умовою позитивного розвитку правового процесу. Сутність їх зв’язків проявляється як на теоретичному, так і на практичному рівнях. У площині ж предметної специфіки, конце- птуальної орієнтації, наукових пріоритетів вияв- ляється відмінність їх призначення та ролі у пі- знанні права. Список літератури 1. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Издате- льство БЕК, 1994. 2. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. – М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. 3. Боботов С.В. Буржуазная социология пра- ва. – М.: Юридическая литература, 1978. 4. Варчук В.В. Социология права – отрасль социологии // Социологические исследования. – 1996. – № 11. 5. Варчук В.В. Социология права. – М.: Союз, 1997. 6. Карбонье Ж. Юридическая социология. – Б.: БГК им. И.А. Бодуэна де Куртенэ, 1998. 7. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта, 2000. 8. Керимов Д.А. Основы философии права. – М., 1992. 9. Керимов Д.А. Предмет философии права // Государство и право. – 1994. – № 4. 10. Козлов В.А. Правопонимание и общая тео- рия права: логико-методологический аспект // Правоведение. – 1987. – № 6. 11. Козловський А.А. Пізнання як форма існу- вання права // Науковий вісник Чернівець-кого університету: Збірник наукових праць. Вип. 1: Правознавство. – Чернівці: Рута, 1996. 12. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. 13. Козловський А.А. Правова трансформація пізнання // Науковий вісник Чернівецького уні- верситету: Збірник наукових праць. Вип. 11: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1997. 14. Козловський А.А. Цілі правового пізнання // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 45: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1999. 15. Ксенофонтов В.Н. Социология права: учебное пособие / Изд-е 2-е. – М.: Р-Центр, 1998. 16. Кузнецов Э.В. Философия права в России. – М.: Юридическая литература, 1989. 17. Недбайло П.Е. Объективное и субъектив- ное в праве (к итогу дискуссии) // Правоведение. – 1974. – № 1. 18. Неновски Н. Право и ценности. – М.: Про- гресс, 1987. 19. Нерсесянц В.С. Философия права. Учеб- ник для вузов. – М.: Издательская группа ИН- ФРА⋅М, 1997. 20. Пермяков Ю.Е. Лекции по философии права: Учебное пособие. – Самара: Издательство «Самарский университет», 1995. 21. Право и социология. – М.: Наука, 1973. 22. Сергевнин С.Л. О социологии права // Вес- тник Ленинградского университета. – Серия 6. История КПСС, науч. коммунизм, философия, право. – Л., 1988. – Вып. 1. 23. Сергевнин С.Л. Социология права: теория и конкретные исследования // Логические и ма- тематические методы в правовой теории и прак- тике: Межвузовский сборник. – Ленинград, 1989. С.В. Савчук Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 181 24. Філософія права: Навч. посіб. / за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. 25. Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – Москва: Наука, 1988. 26. Явич Л.С. Характер философских проблем правовой науки // Советское государство и пра- во. – 1987. – № 7. 27. Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. – München und Leipzig: Duncker & Hum- blot, 1913. 28. Ehrlich E. Soziologie des Rechts in die Geist- eswissenschaften 1913 / 1914. 29. Rehbinder M. Zur Einfürung in die Rechts- soziologie. Ein Textbuch für Studenten der Rechtswissenschaft. – Fr. am M., 1971. 30. Timasheff N.S. An Introduction to the Sociol- ogy of Law. – Cambridge (Mass.), 1939. С. В. Савчук ЮРИДИЧЕСКАЯ СОЦИОЛОГИЯ И ФИЛОСОФИЯ ПРАВА Сущность связей между юридической социологией и философией права проявляется и на теорети- ческом, и на практическом уровнях. Однако в сфере предметной специфики необходимо констатиро- вать принципиальное отличие их назначения и роли в познании права. Между ними существует кон- цептуальное взаимодействие и в тоже время сохраняется определённый дуализм принципов функ- ционирования. S. V. Savchuk LEGAL SOCIOLOGY AND PHILOSOPHY OF LAW The essence of interrelation between legal sociology and philosophy of law is manifested on both theo- retical and practical levels. However, consideration of their subject matter reveals a key difference in their mission and role in cognition of law. There is a conceptual interaction and concurrently a dualism of princi- ples of functioning between legal sociology and philosophy of law.

Юридична соціологія і філософія права

Репозитарії

Схожі ресурси