Історичні причини Куликовської битви
Стаття присвячена проблемі визначення історичних причин битви на Куликовім полі. Виконаний аналіз численних історичних джерел для виявлення того, якими бачилися історичні причини цієї події літописцям і як їх оцінили дослідники цього історичного періоду. Проведене дослідження показало, що перемога в...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86777 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історичні причини Куликовської битви / В.С. Гаєцький // Наука. Релігія. Суспільство. — 2012. — № 1. — С. 8-14. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-86777 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-867772015-10-02T03:02:23Z Історичні причини Куликовської битви Гаєцький, В.С. Історія Стаття присвячена проблемі визначення історичних причин битви на Куликовім полі. Виконаний аналіз численних історичних джерел для виявлення того, якими бачилися історичні причини цієї події літописцям і як їх оцінили дослідники цього історичного періоду. Проведене дослідження показало, що перемога в Куликовській битві була здобута і завдяки складному політичному маневруванню Московського князя Дмитра Івановича. Статья посвящена проблеме определения исторических причин битвы на Куликовом поле. Вьполнен анализ многочисленных источников для определения того, какими виделись причины этого события летописцам и как их оценили исследователи этого исторического периода. Проведенное исследование показало, что победа в Куликовской битве была достигнута в том числе и благодаря сложному политическому маневрированию Московского князя Дмитрия Ивановича. In the article, Russian strategy in the Battle of Kulikovo is shown. The aim of this paper is to analyze the numerous historical sources in order to determine the location of Russian and Golden Horde troops before the battle, as well as to reconstruct the course of battle. This study showed that significant role in the successful preparation and ultimate victory of Russian troops in the Battle of Kulikovo was played by Moscow Prince Dmitry Ivanovich, who proved himself not only as a strategist and tactician, but also a skilled leader and organizer. 2012 Article Історичні причини Куликовської битви / В.С. Гаєцький // Наука. Релігія. Суспільство. — 2012. — № 1. — С. 8-14. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86777 94:355.48(470.312) uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Гаєцький, В.С. Історичні причини Куликовської битви Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
Стаття присвячена проблемі визначення історичних причин битви на Куликовім полі. Виконаний аналіз численних історичних джерел для виявлення того, якими бачилися історичні причини цієї події літописцям і як їх оцінили дослідники цього історичного періоду. Проведене дослідження показало, що перемога в Куликовській битві була здобута і завдяки складному політичному маневруванню Московського князя Дмитра Івановича. |
| format |
Article |
| author |
Гаєцький, В.С. |
| author_facet |
Гаєцький, В.С. |
| author_sort |
Гаєцький, В.С. |
| title |
Історичні причини Куликовської битви |
| title_short |
Історичні причини Куликовської битви |
| title_full |
Історичні причини Куликовської битви |
| title_fullStr |
Історичні причини Куликовської битви |
| title_full_unstemmed |
Історичні причини Куликовської битви |
| title_sort |
історичні причини куликовської битви |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86777 |
| citation_txt |
Історичні причини Куликовської битви / В.С. Гаєцький // Наука. Релігія. Суспільство. — 2012. — № 1. — С. 8-14. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT gaêcʹkijvs ístoričnípričinikulikovsʹkoíbitvi |
| first_indexed |
2025-07-06T14:18:59Z |
| last_indexed |
2025-07-06T14:18:59Z |
| _version_ |
1836907537140547584 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 8
УДК 94:355.48(470.312)
В.С. Гаєцький
Донецький національний університет, Україна
ІСТОРИЧНІ ПРИЧИНИ КУЛИКОВСЬКОЇ БИТВИ
Стаття присвячена проблемі визначення історичних причин битви на Куликовім полі. Виконаний аналіз
численних історичних джерел для виявлення того, якими бачилися історичні причини цієї події літописцям і
як їх оцінили дослідники цього історичного періоду. Проведене дослідження показало, що перемога в
Куликовській битві була здобута і завдяки складному політичному маневруванню Московського князя
Дмитра Івановича.
Куликовська битва займає одне з визначальних місць в історії людства. Актуальним
є вивчення причин, що привели до цієї історичної події, яка сприяла створенню міцної цен-
тралізованої держави, особливо в умовах сучасного процесу державотворення в Україні.
Мета даної роботи – вивчити історичні причини, що привели до походу золото-
ординського темника Мамая на Русь у 1380 p., а також виявити, хто підтримав Москов-
ського князя для відсічі ординцям на Куликовім полі.
Завдання полягає у досягненні поставленої мети наукового дослідження, що ґрун-
тується на вирішенні наступних завдань:
– проаналізувати історіографічні та літописні джерела щодо причин, з яких відбулася
Куликовська битва;
– визначити, якими були фактори, що призвели до походу Мамая на Русь у 1380 p.;
– визначити, хто з руських князів приєднався до Московського князя для відсічі
ординцям на Куликовім полі.
Перші дослідження Куликовської битви у вітчизняній історіографії відбулися ще
в XVIII ст. Російський історик В.М. Татищев почав вивчення цієї історичної події за
літописним списком, який загинув у вогні московської пожежі 1812 р. [1].
Як не дивно, в історичних джерелах причинам, що призвели до зіткнення русичів і
ординців на Куликовому полі, присвячено дуже мало уваги. Саме це змусило багатьох
дослідників приділити увагу вивченню цього питання. З огляду на сучасні реалії слід
визнати чимало дослідників радянського періоду, які вивчали цю історичну подію після
1991 р., адже у дослідженнях таких російських вчених, як В.А. Кучкін, Б.Н. Флоря, В.Л. Єго-
ров, В.В. Каргалов, Б.М. Клосс, почасти підкреслюється визначальна роль Московського
князівства у процесі звільнення Давньої Русі з-під ординського іга.
Чітка політична карта руських князівств до Куликовської битви та розташування
політичних сил у Північно-Східній Русі подана у дослідженні В.А. Кучкіна «Русские
княжества и земли перед Куликовской битвой» [2]. Аналіз даної роботи дозволив виявити
тих, кого Московський князь Дмитро Іванович згуртував заради відсічі війську Мамая
на полі Куликовім. Міжнародним відносинам напередодні Куликовської битви присвячена
стаття І.Б. Грекова «Место Куликовской битвы в политической жизни Восточной Европы
конца XIV в.» [3]. У ній розкриті політичні тенденції Литовського князівства, яке прагнуло
об’єднати руські землі навколо Литви. Цікаві відомості щодо зовнішньої політики Литви
тих часів надано і в статті Б.Н. Флорі «Литва и Русь перед битвой на Куликовом поле» [4].
Уявлення про внутрішній стан Золотої Орди перед Куликовською битвою надає робота
В.Л. Єгорова «Золотая Орда перед Куликовской битвой» [5], у якій розкриті соціально-
економічні причини розмежування Золотої Орди і вказано на спроби Орди відновити
свою могутність шляхом нової агресії. Також привертає увагу дослідження українських
Історичні причини Куликовської битви
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 9
вчених О. Щербакова та І. Дзись «Куликовская битва» [6], у якому розкриваються при-
чини, що призвели до походу Мамая на Русь у 1380 р. Питанням щодо історичних
передумов Куликовської битви та підготовки до неї русичів приділяв увагу і В.В. Каргалов
у роботі «Конец ордынского ига» [7]. У статті Л.Г. Безкровного «Куликовская битва» [8]
звернуто увагу на підготовку русичів до битви. Таким чином, можна стверджувати, що
це питання в історіографічній літературі мало своє висвітлення, хоча не було система-
тизоване та узагальнене, чому присвячена дана стаття.
Методи дослідження: для досягнення поставленої мети був використаний науко-
вий метод, який включає систематизацію нових і отриманих раніше знань. За допомогою
принципу історизму дослідник намагався реконструювати ту складну ситуацію, у якій
опинилася Давня Русь напередодні Куликовської битви 1380 р. Спираючись на принцип
системності при дослідженні, дослідник вивчав різноманітні матеріали та дотримувався
комплексного підходу при їхньому аналізі.
Як вважає чимало дослідників історії давньоруського періоду, причиною Мамаєвого
походу у 1380 р. стало політичне піднесення Москви, зміцнення добросусідських зв’язків
між руськими князівствами, підтвердженням чому виявилася нанесена русичами на річці
Вожі 11 серпня 1378 р. поразка ординцям. Так, про похід Мамая на Русь улітку 1380 року
в «Рассказе о Куликовской битве» у складі Рогозького літописця й Симеонівського літо-
пису читаємо: «Того же льта безбожньш злочестивьш ординскьш князь Мамай поганьш
собравь рати многы и всю землю Половечьскую и Татарьскую и рати понаимовавь Фря-
зьы и Черкаси и Ясьы, и со всьми сими поиде на великого князя Дмитриа Ивановича и
на всю землю Русскую. И бысть мьсяца августа, приидоша от Ордьі вьсть кь князю к
великому Дмитрию Ивановичю, аже вьздвизаеться рать Татарьскаа на христианьї, поганий
род Измалтескьш, и Мамаи нечестивий лють гньвашеся на великаго князя Дмитриа о
своих друзьх и любовницьх и о князях, иже побиени бысть на рьць Вожь, подвижася
силою многою, хотя пльнити землю Русскую» [9, с. 9]. Отже, цей літопис причиною по-
ходу Мамая називає бажання помститися християнам та полонити землю Руську, що з
точки зору історичних реалій видається абсолютно неможливим.
Слід зазначити, що в Симеонівському літописі, в «Рассказе о Куликовской битве»
Новгородського І літопису й інших джерелах як головна причина походу Мамая 1380 року
фігурує саме бажання помститися слов’янам за поразку, що була понесена від них ордин-
цями на річці Вожі 11 серпня 1380 року на території Рязанського князівства: «И Мамай
нечестивий лютегневашеся на великого князя Дмитриа о своих друзех, и о любовницех,
и о князих иже побьени бнша на реце на Воже» [10, с. 22].
Менш ймовірна версія, якої дотримувалися автори Ніконовського і Новгородського
IV літописів, що стверджували, начебто Мамай пішов на Русь, щоб знищити руський
народ, християнські церкви й викорінити православну віру: «Пойдем на русского князя
и на всю Рускую землю, христианство потеряемь, а церкви божиа попалим огнем, закон
их погубим, а кровь христианьскую пролием» [11, с. 65-66]. Ці літописні твердження
видаються занадто спрощеними і потребують вивчення історичних реалій того часу.
Єрмолинський і Львівський літописи серед причин, що підштовхнули Орду до по-
ходу, називають і те, що Мамай домагався збільшення розмірів данини, що сплачувалася
руськими князівствами в Орду [12]. Ця думка наштовхує на висновок, що автор – або ж
переписувач даних літописів – був більш обізнаний з політичною обстановкою, намагався
повідомити про справжні історичні обґрунтовані причини походу Мамая на Русь у 1380 р.
А також вказаний визначальний фактор будь-якого агресивного нападу – економічний,
значення якого неможливо недооцінити.
О. Щербаков вказує, що Куликовська битва була наслідком кровопролитної і не
дуже вдалої участі Москви у внутрішньому ординському заколоті, яка, однак, спричинила
до наступного розвитку Русі у сприятливому для неї руслі [6, с. 43].
В.С. Гаєцький
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 10
На думку І.Б. Грекова, якщо досі правителям Орди вдавалося підтримувати рівновагу
між Володимирським і Литовсько-Руським княжіннями шляхом насадження «місцевого»
сепаратизму, а також заохоченням «великодержавних» зазіхань цих великих княжінь через
їхнє зіткнення, то тепер, у зв’язку з явним посиленням Північно-Східної Русі та виходом
Москви з послуху, Орда перейшла від дипломатичного впливу на політичне життя до
чисто військового, тобто до організації серії військових походів, що завершилися появою
військ Мамая на Куликовім полі в 1380 р.
В.В. Каргалов називає головною причиною, що змусила Мамая зрушити сили Орди,
поступове вивільнення Русі з-під ординського ярма [7, с. 45].
Аналіз тогочасних історичних умов, а також письмових джерел, змушує погоди-
тися з думкою О. Щербакова та І.Б. Грекова та дійти висновку, що похід Мамая на Русь
у 1380 р. був наслідком як внутрішніх політичних проблем Золотої Орди, так і зовніш-
ньої політики щодо руських князівств, які темник Мамай намагався вирішити за допо-
могою переможного походу.
Відбиттям складної політичної боротьби за вплив серед слов’янських князівств
виявилася підтримка Мамая литовським князем Ягайлом і рязанським князем Олегом.
У той же час обережний і підступний князь Олег, щоб застрахуватися від несподіванок
і виявитися у виграші при будь-якому результаті війни, таємно послав у Москву попе-
редження про напад Мамая, що готувався, й запевнив Дмитра Івановича у своїй дружбі
(за що в літописах Рязанського князя називали Іудою). Аналіз тогочасних історичних
умов, у яких опинилося Рязанське князівство, змушує заперечувати однозначне ставлення
літописців до ролі Рязанського князя, адже не слід забувати, що саме через його князів-
ство проходив шлях нищівних нападів Золотої Орди, отже, щоб його захистити, цьому
князю треба було проводити дуже обережну політику як з ординцями, так і з іншими
руськими князівствами. На це натякає і той факт, що попередження князя Олега запізни-
лося. Автор «Рассказа о Куликовской битве» у Софійському І літописі старшого ізводу
повідомляє, що в Москві вже знали про небезпеку. Можна, навіть, впевнено твердити,
що Московський князь очікував на цей похід, адже далеко за межами московських воло-
дінь біля Дону на звичайному шляху руху ординських навал стояла московська застава:
«Крепкие сторожевые по имени Родион Жидовинов, да Андрей Попов сьн Семенов да
Федор Стремен Милюк, и иньх 50 человек удалых людей двора великого князя» [13, с. 45].
Ординські роз’їзди зуміли захопити руських дозорців у полон, коли вони об’їжджали вій-
сько Мамая, щоб установити його чисельність. Однак один зі сторожів (Андрій Попов)
зумів втекти з полону. За матеріалами Л.Г. Безкровного, він прискакав у Москву 23 черв-
ня [8, с. 225], В.В. Каргалов стверджує, що це трапилося 23 липня [7, с. 60]. Про перера-
хованих вище сторожів немає згадувань у Новгородському IV літописі [11]. У «Сказании
о Мамаевом побоище» в основній редакції за Єрмолаєвським списком Андрій Попов
повідомив Великого князя Дмитра Івановича про небезпеку: «Идет на тебя, государь,
царь Мамай со всеми силами ордьшскими, а ньше на реке на Воронеже» [14, с. 232].
У «Пространной редакции Задонщины» за списком Державного історичного музею лише
згадується: «Были зорки сторожа руськи увидели онь Мамая и сумели дозорнь татарске
разьезды взять в плень стажу дозорньх, но одному из них удалось бежать это быль Анд-
рей Попов» [15, с. 98]. У «Сказании о Мамаевом побоище» у редакції Синопсиса так
висвітлено цю подію: «Князь великий Дмитрий Ивановичь со братом своим и со всьми
совьтниками подумавши, посла на стражь противь Мамая крьпкихь своихь и разум-
ньїхь оружниковь: Иоанна Ржевского, Иакова Усатого и Василия Тупника, и многихь с
ними богатьровь. И повель им ехати со всякими опасениемь под Орду языка доставати
и правды о Мамаевом намьрении довьдатися. Потомь же повель великий князь грамоты
разослати по всьм градомь, да всь будут готовы на брань з безбожными Агаряны, и да
снемлются всь на Коломнь вь Успение пресвятыя богородицы» [16, с. 320].
Історичні причини Куликовської битви
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 11
В «Полном собрании русских летописей» з приводу розвідки сказано: «Видячи ве-
ликий князь Димитрий, же першая сторожа забавилася на вьдати чему, знову порадив-
шися з братом своим из боярами, послал другую сторожу, Климента Полянина, Йвана
Полянина, Йвана Свяслова, Григория Судока и инших, много росказуючи им, абы вора-
чалися скоро. А гды поьхали, стрьтили на дорозь Василия Тупника и инших з татар-
скими язьїком, котрый язык сказал великому князю Димитрию, же правдивее идет
Мамай на Русь и як обослалися з ним Олег резанский и Олгерд литовский князие; и не
спешит, ждет осени» [17, с. 47]. Таким чином, можна зробити висновок, що напад з боку
Орди очікувався.
Отже, для розв’язання поставленого нами в дослідженні завдання можна відшу-
кати в літописних джерелах достатньо натяків і прямих вказівок, адже автори літописів
намагалися увічнити імена захисників землі Руської. Саме ці переліки допоможуть нам
зрозуміти, які руські землі підтримали прагнення московського князя остаточно вивіль-
нитися з-під влади Золотої Орди. Так, в «Полном собрании русских летописей» вказу-
ється: «По повельнию великого князя Димитрия приидоша рускии князи и воеводы и
многое воинство на назначенный день Успения Пресветья Богородиць на Москву и всь
радуючися о великом князь своем Димитрии, єдиними усты глаголаху: “Соверши, боже,
течение наше имени ради святого твоего”. Такожде приидоша и князи Бьлоозерскии з
великим велми войском, порадне до войны устроенньм, князь Феодор Семеновичь, князь
Семен Михайловичь, князь Андрей Скимский, князь Гльб Каргополский и князи Ярослав-
ствии со своьми силами: князь Андрей Ярославский, князь Роман Прозоревский, князь
Лев Курбский, князь Димитрии Ростовский и иные мнози князи и с ними многие боляре
и дьти боярские» [17, с. 351]. В.М. Татищев в «Истории Российской», яка ґрунтується
на літописному джерелі, що не дійшло до нас, вказує: «20 августа князь великий поиде
в Церковь святого архистратига Михайла и молився со слезы многими, отдаде поклон у
гробов родителей своих, пристися. Идяху же разными пути, да не оскудят в корме, ни
утеснятся в переправах, поят же тогда князь великий с тобою десять мужей сурожан
гостей видения ради: аще прилучится недостаток в коей потребе, и си куплю сотворяют
по обычаю их. Сии же суть имена их: Василей Капица, Сидор Елферьев, Костянтин, Ко-
зьма Коверя, Семион Онтонов, Михайло Саларев, Тимофей Весяков, Дмитре Черной,
Дементей Саларев, Йван Ших. И прийде князь великий на Коломну в суботу месяца
августа в 24 день» [1, с. 143].
Цікаво відзначити, хто з давньоруських князів приєднався до майбутнього походу
вже в Коломиї. Як стверджує A.M. Кирпічніков у своєму дослідженні «Куликовська
битва» [18], тоді приєдналися загони з Володимира, Переяславля-Залеського, Юр’єва,
Костроми, Новгорода Великого, Єльця, Городця Мещерського, Мурома, Друцька й самої
Коломни. До Березуя підійшли люди з Пскова, Брянська і, можливо, деяких русько-ли-
товських міст, наприклад, Полоцька. Уже до Дону, про що свідчить список полків, що
зберігся в Новгородському IV літописі, зійшлися загони з Оболенська, Таруси, Новосиля,
Смоленська, Мологи, Стародуба та Кашина. Відповідно до списку боярських втрат, вмі-
щеного в «Сказании о Мамаевом побоище», і згадувань в інших джерелах, на Куликовім
полі билися вихідці з Димитрова, Можайська, Углича, Галича, Ржеви, Дорогобужа, а
також приведені, мабуть, братами Ольгердовичами литовські пани.
З приводу участі в Куликовській битві загонів із Суздаля й Нижнього Новгорода ба-
гато істориків висловлюють сумніви, враховуючи історичні обставини того часу. У 1370-х
pоках це князівство піддавалося кількаразовим татарським набігам і навряд чи могло
виставити в 1380 р. численний загін. Однак певна присутність нижньогородських і суз-
дальських воїнів у битві на Куликовім полі можлива [18, с. 46]. Ця думка підтверджується
й вивченням письмових джерел. У різних списках «Сказания о Мамаевом побоище» серед
убитих згадані 50 бояр із Суздаля й від 50 до 100 – з Нижнього Новгорода. Так, в «Сказа-
В.С. Гаєцький
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 12
нии о Мамаевом побоище» (варіант Ундольського) говорить рахівник московський боярин
Михайло Олександрович князеві Дмитру Івановичу: «Господине князь велики Дмитрии
Ивановичь, ньсть, господине, у нас 50 бояринов Суздалских, да 100 бояриновь Новгорада
Нижняго» [19, с. 292]. У «Сказании о Мамаевом побоище» у редакції літописця князя
І.Ф. Хворостиніна наводяться інші цифри: «51 бояринов суздальских, да 120 бояринов
Новгорода Нижнево» [20, с. 292]. Не прийшли на поміч Дмитрію Донському загони Твер-
ського князя Михайла Олександровича та князя рязанського Олега. Хоча в джерелах гово-
риться про загиблих бояр Твері і Рязані. Ось як про це говорять джерела. «Простран-
ная редакция Задонщины по списку Государственного Исторического Музея»: «Ньту
у нас туто 70 бояринов резаньских» [15, с. 131], в «Сказании о Мамаевом побоище» у
редакції літописця князя І.Ф. Хворостиніна говориться так: «Ньту государь 104 бояри-
нов тверських» [20, с. 292].
Привертає нашу увагу загальновійськове розташування руських загонів на Дівочому
полі в Коломні, адже воно дуже показове з політичної точки зору. Так, в «Сказании о
Мамаевом побоище» у редакції Синопсиса прямо сказано: «Вь утрие великий князь
повель всьм воєводам з войсками в поле Девиче вьіехати, и бяше толико великое воин-
ство на поляхь коломенских, яко очима созрьти всего воинства не мощно бяше. И постави
великий князь надь полками воєводь: себь вь полкь прияль князей Бьлоозерских. Правую
руку себь содьла брата своего князя Владимира, давшь ему ярославскихь князей. А львую
руку себь устроил князя Гльба Брянского. Передового полку воєвода Димитрий Всеволож,
коломенского же полку Микула Василиевич, Володимерский воєвода Юревский Тимофей
Волуевич, костромской воєвода Ивань Радионович, переяславский воєвода Андрей Сер-
кезовский. А у князя Владимира воеводы Данило Велевуж, или Белеутяк, князь Феодорь
Елецкий, князь Юрий Мещерский, князь Андрей Муромский» [16, с. 322]. A.M. Кирпічні-
ков уточнює, що полки були поділені на Сторожовий, яким командували воєводи Микула
Васильович Вельямінов, Тимофій Волуєвич, Іван Родіонович Діжа, Андрій Серкизович;
Передовим полком командували князі Дмитро Всеволож і Володимир Всеволод; полком
Правої руки – князь Гліб Друцький і новгородські посадники; Великим полком коман-
дували білозерські князі й Великий князь Дмитро Іванович, полком Лівої руки – воє-
води Данило Білоус і Костянтин Кононович, а також князі Володимир Андрійович, Федір
Єлецький, Юрій Мещерський, Андрій Муромський і Ярославський князі [18, с. 39].
Коли руська рать підійшла до урочища Березуй, тут до князя Дмитра Івановича
приєдналися дружини князів Дмитра й Андрія Ольгердовичів. Цікаво, що причинам, які
спонукали їх зрадити політиці батька та піти проти брата (Ягайло), літописці приділили
неабияку увагу: вони згадані в «Сказании о Мамаевом побоище» у редакції Літописця
князя І.Ф. Хворостиніна, у В.Н. Татищева в «Истории Российской», а також в «Полном
собрании русских летописей»: «В той же час сыны Олгердовы, Андрей, князь Полоцкий,
и Димитрий князь Бранский, будучи окрещены в православную вьру через мачеху свою
Анну, почювши, же в великом фрасунку велики князь московский для нашествмя без-
божнаго Мамая, собользньваху ему и они о том. Старший брат же, князь Андрей, послал
к меншому брату своєму Димитрию потаємний лист, который лист был так написаный:
“Вьдаеш, брате, же нас отец Олгерд от себе откинул и возненавидьл для того, же приня-
лисмо вьру православную христианскую, але нас бог принял яко отец и создатель наш
подвизаймося ж и до смерти за святую вьру, а поидьм на помочь великому князю Ди-
митрию и всему христианскому народу против поганого царя Мамая”. Прочитавши лист
князь Димитрий брянский от брата своего Андрея, умилися и сослезами сам в собь
мовил: “Дай нам, господи боже благое и угодное тобь хотьние совершити”, и послал до
брата свого отвьт таковый: “Готов естем, брате, йти с тобою з войском своим, котрое
маю зобраное на дунайские татаре, и дорога нам лежит на Сивьр к Дону, да потай и отца
нашего идьм, абы нам не заборонил нашего намьрения и зыдемся с тобою на Сьверу, и
Історичні причини Куликовської битви
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 13
пойдем до великого князя Димитрия”. А так пошедши, за малые дни зышлися з тобою з
великою охотою, як нигде Иосиф з Вениамином, цьловалися любовнь и скоро пошли со
всьми своими воинствы ко великому князю Димитрию и недалеко Дону з ним злучилися
на мьсце, названном Березуе» [21, с. 53]. Отже, літописець впевнений, що цих литовців
спонукало приєднатися до Московського князя прагнення підтримати православних, однак
не варто забувати, що ці князі вели запеклу політичну боротьбу з Ягайлом (саме він ма-
ється на увазі під іменем Ольгерда, який на той час вже помер). Дослідження B.C. Єлагіна
вказує, що з цими литовцями пов’язаний похід взимку 1379 р. на Литву. У названому
поході Дмитра Івановича підтримали псковсько-полоцькі дружини (адже Андрій Оль-
гердович княжив у Полоцьку), тоді був захоплений Стародуб, а Трубчевськ був добро-
вільно зданий Дмитром Ольгердовичем, який там княжив і перейшов на бік Москов-
ського князя [22, с. 42]. Як запевняє дослідник, відстрочення з’єднання сил Ольгердовичів
затримало війська Ягайла – основного спільника Мамая. Отже, створені Московським
князем політичні передумови дозволили зібрати значні військові сили для відсічі загарб-
ників та запобігти вчасному приєднанню спільників до Мамая, що створило передумови
для перемоги русичів на Куликовім полі.
Вивчення теми даної статті має великий потенціал у виявленні нових типів джерел,
наприклад, чеських, турецьких, і питань з результатом або комплексом питань з врегу-
лювання інших битв, наприклад, битва на Косовому полі, битва за Відень.
Висновки
Отже, проведене дослідження показало, що історичні передумови Куликовської
битви дуже неоднозначні. Адже напад Мамая на Русь у 1380 р. став наслідком як по-
треби Мамая укріпити внутрішні позиції в Золотій Орді за рахунок переможного походу,
так і намаганням придушити політичне піднесення Московського князівства, що під-
тверджується за літописними джерелами, які вказували, що підтримку князю Дмитру
Івановичу надали представники Московського та Володимирського князівств (яке також
належало Московському князю), що є новизною в розгляді даної історичної проблеми.
За свідченням літописів, Північно-Східна Русь справді об’єдналася на заклик Москов-
ського князя. Наслідками складної політичної підготовки Московського князя Дмитра Іва-
новича до опору ординцям можна також вважати затримання сил Ягайла, який не зміг
вчасно надати підтримки Мамаю. На підставі аналізу історичних та літописних джерел
можна стверджувати, що історичні умови, які склалися на Русі, в Золотій Орді та Литві,
стали поштовхом до зустрічі полків під приводом Московського князя Дмитра Івановича
і ординців на чолі з Мамаєм.
ЛІТЕРАТУРА
1. Татищев В.Н. История Российская / Татищев В.Н. – М. ; Л. : Наука. – Т. V. – 1965. – 345 с.
2. Кучкин В.А. Русские княжества и земли перед Куликовской битвой // Куликовская битва : сб. статей /
В.А. Кучкин. – М. : Наука, 1980. – 320 с.
3. Греков И.Б. Место Куликовской битвы в политической жизни Восточной Европы конца XIV в. // Кули-
ковская битва : сб. статей / И.Б. Греков. – М. : Наука, 1980. – 320 с.
4. Флоря Б.Н. Литва и Русь перед битвой на Куликовом поле // Куликовская битва : сб. статей / Б.Н. Флоря. –
М. : Наука, 1980. – 320 с.
5. Егоров В.Л. Золотая Орда перед Куликовской битвой // Куликовская битва : сб. статей / В.Л. Егоров. –
М. : Наука, 1980. – 320 с.
6. Щербаков А. Куликовская битва. 1380 / А. Щербаков, И. Дзысь. – М., 2001.
7. Каргалов В.В. Куликовская битва / Каргалов В.В. – М. : Воениздат, 1980. – 126 с.
8. Бескровный Л.Г. Куликовская битва // Куликовская битва : сб. статей / Л.Г. Бескровный. – М. : Наука,
1980. – 320 с.
9. Рассказ о Куликовской битве в составе Рогожского летописца и Симеоновской летописи / [сост. : Зи-
мин А.А., Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф., Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц,
1998. – 414 с.
В.С. Гаєцький
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2012 14
10. Рассказ о Куликовской битве в Новгородской І летописи / [сост. : Зимин А.А., Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф.,
Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
11. Рассказ о Куликовской битве в Новгородской IV летописи / [сост. : Зимин А.А., Клосс Б.М., Кузьми-
на Л.Ф., Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
12. Ермолинская и Львовская летописи / [под. ред. В.А. Кучкина] // Полное собрание русских летописей. –
М. ; СПБ. : Наука. – Т. XXXVI. – 1775 – 2008. – 200 с.
13. Рассказ о Куликовской битве в Софийской І летописи старшего извода / [сост. : Зимин А.А., Клосс
Б.М., Кузьмина Л.Ф., Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
14. Сказание о Мамаевом побоище в Основной редакции по Ермолаевскому списку / [сост. : Зимин А.А.,
Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф., Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
15. Пространная редакция Задонщины по списку Государственного исторического музея / [сост. : Зимин А.А.,
Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф., Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
16. Сказание о Мамаевом побоище в редакции Синопсиса / [сост. : Зимин А.А., Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф.,
Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
17. Полное собрание русских летописей / [под. ред. Б.А. Рыбакова]. – М. : Наука. – Т. XXXII : Хроники :
Литовская и Жмойтская, и Бьховца. Летописи : Баркуловская, Аверки и Панцырного 1975. – 235 с.
18. Кирпичников А.Н. Куликовская битва / Кирпичников А.Н. – Л. : Наука, 1980. – 124 с.
19. Сказание о Мамаевом побоище (вариант Ундольского) / [сост. : Зимин А.А., Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф.,
Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
20. Сказание о Мамаевом побоище в редакции Летописца князя И.Ф. Хворостинина / [сост. : Зимин А.А.,
Клосс Б.М., Кузьмина Л.Ф., Кучкин В.А.] // Памятники Куликовского цикла. – СПб. : Блиц, 1998. – 414 с.
21. Полное собрание русских летописей / [под. ред. Б.А. Рыбакова]. – М. : Наука. – Т. XI. – 1957. – 240 с.
22. Елагин B.C. Летопись России: Дмитрий Донской и его время / Елагин B.C. – Новосибирск : Изд-во НГПУ,
1998. – 127 с.
В.С. Гаецкий
Исторические причины Куликовской битвы
Статья посвящена проблеме определения исторических причин битвы на Куликовом поле. Вьполнен анализ
многочисленных источников для определения того, какими виделись причины этого события летописцам
и как их оценили исследователи этого исторического периода. Проведенное исследование показало, что
победа в Куликовской битве была достигнута в том числе и благодаря сложному политическому манев-
рированию Московского князя Дмитрия Ивановича.
V.S. Gaezkiy
Historical Reasons for the Battle of Kulikovo
In the article, Russian strategy in the Battle of Kulikovo is shown. The aim of this paper is to analyze the numerous
historical sources in order to determine the location of Russian and Golden Horde troops before the battle, as well
as to reconstruct the course of battle. This study showed that significant role in the successful preparation and
ultimate victory of Russian troops in the Battle of Kulikovo was played by Moscow Prince Dmitry Ivanovich, who
proved himself not only as a strategist and tactician, but also a skilled leader and organizer.
Стаття надійшла до редакції 19.12.2011.
|