Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе....
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8678 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі / Р.В. Іванюк // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 182-183. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-8678 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-86782010-06-15T12:01:22Z Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі Іванюк, Р.В. Юридична соціологія Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе. The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be resolved only as a result of research of and taking into account judico-sociological factors in the law-making process. 2003 Article Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі / Р.В. Іванюк // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 182-183. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8678 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Юридична соціологія Юридична соціологія |
| spellingShingle |
Юридична соціологія Юридична соціологія Іванюк, Р.В. Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| description |
Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе. |
| format |
Article |
| author |
Іванюк, Р.В. |
| author_facet |
Іванюк, Р.В. |
| author_sort |
Іванюк, Р.В. |
| title |
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| title_short |
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| title_full |
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| title_fullStr |
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| title_full_unstemmed |
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| title_sort |
специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Юридична соціологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8678 |
| citation_txt |
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі / Р.В. Іванюк // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 182-183. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívanûkrv specifíkaûridikosocíologíčnihčinnikívvpravotvorčomuprocesí |
| first_indexed |
2025-07-02T11:17:25Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:17:25Z |
| _version_ |
1836533725772382208 |
| fulltext |
ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ
182 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
© 2003 р. Р. В. Іванюк
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
СПЕЦИФІКА ЮРИДИКО-СОЦІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ
В ПРАВОТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ
Правотворчість є складним, багатогранним,
юридико-соціальним процесом, детермінованим
взаємодією об’єктивно-суб’єктивних факторів
(економічних, природно-екологічних, політико-
правових) [8, с. 76-110]. Сучасне трактування пра-
вотворчості базується на концепціях тотожності та
розмежування права і закону. Умовно їх можна
звести до трьох основних: позитивно-норматив-
ної, природно-правової та юридико-соціологічної
[6, с. 83]. Згідно нормативної концепції праворозу-
міння, яка превалювала в українській юридичній
науці досить довгий час, під правом розуміється
продукт держави, тобто наказ офіційної влади,
формальне джерело позитивного права (закон,
указ, постанова і т.ін.) [4, с. 24-25]. В даній інтер-
претації простежується виключно легістське ото-
тожнення права і закону, що є сутністю, принци-
пом та смислом юридичного позитивізму. Право –
це норми, які викладені в законах та інших норма-
тивних актах. Достатньо очевидним, в даному ви-
падку, є той факт, що під правотворчістю розумі-
ється форма владної діяльності уповноважених
державних органів, спрямована на утворення, змі-
ну та скасування нормативно-правових актів, за
допомогою яких в чинну юридичну систему за-
проваджуються, змінюються чи скасовуються
правові норми [1, с. 161]. Тобто в даному випадку
яскраво прослідковується легістсько-позитивістське
ототожнення права і закону, що приводить до змішу-
вання понять "законотворчість" та "правотворчість".
З позицій природно-правової концепції очеви-
дно, що право – це не тільки сухі тексти законів,
але і форма правосвідомості, осмислена суспільс-
твом система понять про загальнообов’язкові но-
рми, заборони, права, обов’язки, умови їх виник-
нення та реалізації, порядок та форми захисту
[5, с. 263-269]. Позитивні закони старіють і не
завжди своєчасно оновлюються. Правосвідомість
дає можливість більш динамічно реагувати
суб’єкту права на суспільні потреби та інтереси,
ніж це робить законодавець. Крім того, норматив-
но-правовий акт не може бути власне правом до
тих пір, поки він не вплине на свідомість індивіда.
А тому, в розрізі даної концепції, під правотворчі-
стю слід розуміти не тільки діяльність держави,
але й окремо взятого індивіда, направлену на
встановлення, зміну та скасування правових норм.
Необхідно відзначити, що природно-правове
трактування права критикується юридико-соціо-
логічною концепцією праворозуміння [2, с. 328-
338; 3, гл. ІІ; 4, с. 270-274]. Адже навіть самі іде-
альні уявлення про право не є гарантом існування
правопорядку. Вони лише окреслюють можливі
напрямки поведінки, проте не містять достатніх
вольових імпульсів для їх здійснення. "Тобто, іс-
нування права можливе, але не у вигляді простих
текстів закону (вони не діють без усвідомлення)
і не як правові знання та уявлення (вони дещо різ-
номанітні та недостатньо дієві), але як порядок
суспільних відносин у діях та поведінці людей"
[5, с. 270]. Саме на такому розумінні засновані
юридико-соціологічні концепції права, з позиції
яких поняття правотворчості має зовсім інший
зміст. Право, як об’єктивне соціальне явище, не
є продуктом державно-владної волі. В даному се-
нсі актуальною є позиція висловлена Євгеном Ер-
ліхом, що "центр ваги розвитку права в наш час,
як і в усі інші часи, знаходиться не в законодав-
стві, не в юриспруденції чи судочинстві, а в са-
мому суспільстві" [12]. З цього приводу, необ-
хідно наголосити, що результатом правотворчості
виступає не юридична норма у формі того чи ін-
шого нормативно-правового акту або судового
рішення, а норма права як міра поведінки, котра
зазвичай формується в рамках взаємодії людей.
Тобто, правотворчість з позицій юридико-соціоло-
гічного підходу можна визначити як діяльність
держави і суспільства, спрямовану на створення,
підтримку і розвиток системи законодавчих актів
та інших правових норм. Частиною правотворчо-
сті є власне законодавча діяльність. Проте, на
жаль, не завжди проводиться юридико-соціологі-
чне обґрунтування соціальних передумов, механі-
змів та наслідків дії законодавства, а саме при-
чинно-наслідкових зв’язків у відносинах між ін-
дивідами. "Причинний зв’язок між людьми насті-
льки складний, що, вірогідно, повністю він ще
довго залишиться непізнаним. Тим не менше
в наші дні його існування стало достатньо очевид-
ним, що будь-хто, хто здатний думати, міг прийти
до висновку: перш ніж втручатися в соціальні
Р.В. Іванюк
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 183
процеси, їх потрібно ретельно вивчити" [9, с. 134].
В результаті нехтування даною обставиною за-
кони, що приймаються, не діють і досить суттєво
розходяться із юридико-соціальною практикою.
Ще одна вагома роль юридичної соціології
в даному напрямку визначається характеристикою
ступеню впливу стратифікації суспільства на пра-
вотворчий процес. Л. Мейх’ю, зокрема, досліджу-
вав вплив стратифікації американського суспільс-
тва на діяльність суду присяжних. Ним було вста-
новлено, що особи, які належать до середнього кла-
су, з більшою імовірністю попадуть до складу суду
присяжних і будуть обрані старшинами колегії при-
сяжних, внаслідок чого зможуть більш вагомо впли-
вати на правотворчість суду [7, с. 224-225].
Досить актуальними нині залишаються про-
блеми ролі стратифікації у впливі на правотвор-
чість через представників інших професій, зок-
рема, адвокатів, слідчих, прокурорів та інших.
Значний науковий інтерес викликають також пи-
тання причин появи та існування тіньової право-
творчості як системи фактичних прав. Дослідни-
ками спостерігається певна взаємодія між факти-
чними правами і юридичним полем прав людини,
яка може набувати ознак взаємовиключеності або
примату та панування фактичних прав над юри-
дичними. Наприклад, юридичне право на працю,
закріплене в статті 43 Конституції України, прак-
тично знецінюється та не діє повною мірою, якщо
керівник присвоює собі фактичне право оцінки
хорошої роботи як поганої [11, с. 133-135].
З упевненістю можна сказати, що всебічне вра-
хування обставин взаємодії фактичного правового
поля з юридичною системою прав людини – акту-
альний напрямок юридико-соціологічних до-
сліджень. Як висновок, автор стверджує, що ви-
користання юридико-соціологічного підходу до
правотворчості є ефективним та необхідним засо-
бом оптимізації державно-правових перетворень,
подальшого удосконалення соціально-економічних
і юридичних механізмів управління суспільством.
Список літератури
1. Загальна теорія держави і права / За ред.
В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
2. Карбонье Ж. Юридическая социология. – Б.:
БГК им. И.А. Бодуэна дэ Куртенэ, 1998.
3. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современ-
ная социология права.: Учебник для вузов. – М.:
Юристъ, 1995.
4. Лапаева В.В. Социология права / Под ред.
академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. –
М.: Издательство НОРМА (Издательская групп
НОРМА-ИНФРА· М), 2000.
5. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы тео-
рии и философии права. – М.: ИКД “Зерцало - М”,
2002.
6. Мальцев Г.В. Понимание права. Подходы
и проблемы. – М., 1999.
7. Мейхью Л. Социология права // Американс-
кая социология. – М., 1972.
8. Поленина С.В. Законотворчество в Российс-
кой Федерации. – М., 1996.
9. Спесер Г. Грех законодателей // Социологи-
ческие исследования. – 1992. – № 2.
10. Шебанов А.Ф. Форма советского права. –
М., 1968.
11. Юридическая социология. Учебник для ву-
зов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская
групп НОРМА-ИНФРА· М), 2000.
12. Ehrlich E. Grundiegung der Soziologie des
Rechts. Mьnchen und Leipzig, 1913. Vorrede.
Р. В.Иванюк
СПЕЦИФИКА ЮРИДИКО-ОСОЦИОЛОГИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ
В ПРАВОТВОРЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ
Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека мо-
жет разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в пра-
вотворческом процессе.
R. V. Ivaniuk
JURIDICO-SOCIOLOGICAL APPROACH TO THE STUDY OF LAW-MAKING PROCESS
The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be resolved only
as a result of research of and taking into account judico-sociological factors in the law-making process.
|