Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років
У статті зіставляються основні аспекти діяльності українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті з огляду на сприйняття ними державотворчих процесів в Україні у період першої половини 1990-х років. Особливу увагу звернено на особливості українського національного відродження...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86834 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років / А.В. Сергєєв // Наука. Релігія. Суспільство. — 2012. — № 2. — С. 89-93. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-86834 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-868342015-10-02T03:02:04Z Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років Сергєєв, А.В. Історія У статті зіставляються основні аспекти діяльності українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті з огляду на сприйняття ними державотворчих процесів в Україні у період першої половини 1990-х років. Особливу увагу звернено на особливості українського національного відродження у цих регіонах. В статье сопоставляются основные аспекты деятельности украинских культурно-национальных обществ на Донеччине и Закарпатье в связи с восприятием ими государственных процессов в Украине в период первой половины 1990-х годов. Особенное внимание обращено на особенности украинского национального возрождения в этих регионах. In the article, the main aspects of activity of the Ukrainian cultural and national societies on the Donetchinа and Transcarpathiain the context of their perception of government processes in Ukraine in the period of the first half of the 1990s are compared. Special attention is paid to the peculiarities of the Ukrainian national renascencein these regions. 2012 Article Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років / А.В. Сергєєв // Наука. Релігія. Суспільство. — 2012. — № 2. — С. 89-93. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86834 342.725:323.174(342)«1990/1995» uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Сергєєв, А.В. Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті зіставляються основні аспекти діяльності українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті з огляду на сприйняття ними державотворчих процесів в Україні у період першої половини 1990-х років. Особливу увагу звернено на особливості українського національного відродження у цих регіонах. |
| format |
Article |
| author |
Сергєєв, А.В. |
| author_facet |
Сергєєв, А.В. |
| author_sort |
Сергєєв, А.В. |
| title |
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років |
| title_short |
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років |
| title_full |
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років |
| title_fullStr |
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років |
| title_full_unstemmed |
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років |
| title_sort |
діяльність українських культурно-національних товариств на донеччині та закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/86834 |
| citation_txt |
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державотворчих процесів у період першої половини 1990-х років / А.В. Сергєєв // Наука. Релігія. Суспільство. — 2012. — № 2. — С. 89-93. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT sergêêvav díâlʹnístʹukraínsʹkihkulʹturnonacíonalʹnihtovaristvnadoneččinítazakarpattívkontekstísprijnâttânimideržavotvorčihprocesívuperíodperšoípolovini1990hrokív |
| first_indexed |
2025-07-06T14:22:25Z |
| last_indexed |
2025-07-06T14:22:25Z |
| _version_ |
1836907753090580480 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2012 89
УДК 342.725:323.174(342)«1990/1995»
А.В. Сергєєв
Ясинуватський будівельний технікум транспортного будівництва, Україна
ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ КУЛЬТУРНО-НАЦІОНАЛЬНИХ
ТОВАРИСТВ НА ДОНЕЧЧИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ В КОНТЕКСТІ
СПРИЙНЯТТЯ НИМИ ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ
У ПЕРІОД ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1990-х років
У статті зіставляються основні аспекти діяльності українських культурно-національних товариств на
Донеччині та Закарпатті з огляду на сприйняття ними державотворчих процесів в Україні у період
першої половини 1990-х років. Особливу увагу звернено на особливості українського національного
відродження у цих регіонах.
В Україні, як і в інших республіках Радянського Союзу, процес національного відро-
дження розпочався з 1980-х років. Особливо він активізувався на рубежі 1980 – 1990-х ро-
ків, коли культурно-національні товариства стали суттєвою основою формування громад-
сько-політичних організацій і перших партій національно-демократичного спрямування
в Україні. Особливу увагу привертає характер цих подій у найбільш багатонаціональних
областях України – Донецькій і Закарпатській, оскільки це дає змогу зрозуміти глибинні
аспекти вказаних процесів у етнополітичному вимірі. Актуальність даної теми полягає
в необхідності ґрунтовного дослідження етнополітичного сприйняття державотворення
в Україні з боку населення Донеччини та Закарпаття з метою кращого осмислення сучас-
ного державного будівництва на основі досвіду зазначених регіонів.
Мета даної статті полягає в характеристиці діяльності українських культурно-націо-
нальних товариств на Донеччині та Закарпатті в контексті сприйняття ними державо-
творчих процесів в Україні у період першої половини 1990-х років.
Вивченню культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті присвячено
роботи Т. Болбат [1], [2], В. Білецького, В. Оліфіренко, В. Тихої [3], В. Білецького [4], [5],
А. Земцової [6], Г. Попова, О. Бута, С. Кузнєцової, В. Попова [7], М. Басараба [8], за ред.
М. Вегеша та Ч. Фединець [9], М. Зана [10] та ін. У той же час проблема етнополітич-
ного сприйняття національного державотворення на Донеччині та Закарпатті в процесі
діяльності культурно-національних товариств залишається ще малодослідженою. Отже,
наукова новизна даної статті полягає у спробі зіставлення провідних аспектів діяльності
українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті з огляду на
сприйняття ними державотворчих процесів в Україні.
Концепція державної етнонаціональної політики виходить безпосередньо з комп-
лексу етнополітичних й етнонаціональних проблем, що постали перед молодою Україн-
ською державою. Серед них особливо виділяється такий важливий аспект, як націо-
нально-культурне відродження національностей країни [11, с. 440].
Починаючи з 1988 року на Донбасі розпочався процес національно-культурного від-
родження як українців, так і представників інших національностей регіону. У 1989 році
відбулося організаційне оформлення національно-культурних товариств, котрі виступили
в числі ініціаторів відродження національних мов і культур. Процес формування До-
нецької обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка (ДТУМ) –
першої національно-демократичної організації Донбасу – на початку відбувався в жорст-
кому протистоянні з обкомом Компартії України. Основним напрямом діяльності націо-
А.В. Сергєєв
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2012 90
нально-культурних товариств регіону на першому етапі був розвиток національних мов.
Національно-культурні товариства зазнавали значних труднощів матеріального характеру.
Також давалася взнаки відсутність професійних кадрів [1, с. 213]. Протягом 1989 року
на Донбасі, як в цілому й в Україні, йшло активне формування громадянських організа-
цій, спрямованих в основному на вирішення національних проблем. Першою масовою
громадсько-політичною організацією Донеччини стало Донецьке обласне Товариство
української мови ім. Т.Г. Шевченка (ДТУМ), яке було утворено 14 січня 1989 року.
У 1991 – 1992 роках воно мало близько 70 первинних осередків практично у всіх найбіль-
ших промислових містах області, 1500 фіксованих членів і стільки ж симпатиків, членами
ДТУМ були понад 30 докторів і кандидатів наук, обласне керівництво та очільники пер-
винних організацій в основному – науковці, вчителі, поети, активні кооператори, в шах-
тарських містечках – інженери-гірники. Основний найбiльш активний осередок ДТУМ
було створено в Донецьку. Тут зосереджувалося iнтелектуальне ядро органiзацiї, її коорди-
нуюча ланка – Правлiння. Також дiяли заснованi членами ДТУМ фiрми «Вiдродження»,
«Травень», а також – УКЦентр. I все це стало можливим лише завдяки активнiй позицiї
самих мешканців регіону. На початках Донецьке обласне Товариство української мови
ім. Т.Г. Шевченка налiчувало до 30 первинних органiзацiй, якi функцiонували, зокрема,
при iнститутах УкрНДIВЕ, IНФОВ НАН України, «Пiвдендiпрогаз», «Теплоенергоуп-
равлiннi», обласнiй фiлармонiї, телерадiокомiтетi, Донецькому державному унiверситетi,
Донецькому полiтехнiчному iнститутi, в рядi шкiл, училищ, були й територiальнi осеред-
ки [3, с. 8-9]. Ще в 1989 році ДТУМ поставило собі за мету – створити прецедент віднов-
лення сучасно обладнаної‚ укомплектованої висококваліфікованими‚ творчо мислячими
вчителями української школи в самій «столиці» Донбасу – місті Донецьку. За дорученням
Правління ДТУМ, інспектор Донецького міського відділу народної освіти Л.Г. Громовий
розпочав виконувати комплекс підготовчих робіт – підбирати майбутній вчительський
колектив‚ учнів‚ підручники‚ шукати й готувати приміщення. Для допомоги Л.Г. Громо-
вому у підборі кадрів Правлінням ДТУМ з фахівців Товариства (професури‚ науковців)
була сформована спеціальна дорадча комісія. В газетах було оголошено про конкурсний
відбір вчительського персоналу української школи [6]. Таким чином, насамперед завдяки
ДТУМ в регіоні було утворено першу українську ДГСШ № 65 з поглибленим вивченням
іноземних мов, що відіграло значну роль у процесі поступового відродження українського
шкільництва на Донеччині загалом. На її прикладі формувалися аналогічні школи в Ма-
ріуполі‚ Слов’янську, Горлівці й низці інших населених пунктів Донецької області.
В умовах розбудови Української держави особливого значення набуває консолідація
українського народу – громадян України всіх національностей. При цьому вирішення
проблем консолідації безпосередньо залежить від дотримання прав національних меншин.
За даними перепису 1989 року, в Донецькій області проживали представники 116 на-
ціональностей, у тому числі 50,7% населення складали українці, 43,65% – росіяни, по
1,6% – греки та білоруси, по 0,5% – євреї та татари. Тобто близько 48% жителів області
складали представники нетитульної нації. Причому тут проживало (від їхнього загаль-
ного числа в Україні) 17% білорусів, 17% вірменів, 84% греків, 6% євреїв, 16% німців,
20% росіян, 19% татар, 10% ромів (циган). Сьогодні на Донеччині діє 92 національно-
культурних формування (1 місце по Україні), що об’єднують у своїх рядах понад 70 тисяч
осіб. Відповідно до соціологічних досліджень, проведених облстатуправлінням у 1991 році,
32% жителів області усвідомлюють себе представниками українського народу, 25,5% –
російського, а 36,5% – українського й російського народів одночасно, при цьому 51% заяв-
ляли, що на формування їх як особистості впливала одночасно культура як українського,
так і російського народу [7, с. 217-218]. Така ситуація, коли трохи більше половини насе-
лення краю була не в змозі визначити власну ідентичність, стала закономірним результатом
радянської національної політики, спрямованої на фактичну денаціоналізацію.
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті…
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2012 91
Національно-культурну самоідентифікацію жителів Донбасу можна оцінити за да-
ними опитування, котре у 1991 і 1996 роках провели місцеві газети «Жизнь Луганска» і
«Наша газета». 54,9% 1991 року та 45,4% 1996 року від числа опитаних визначили: «Насе-
лення Донбасу – особлива спільність людей, що мають джерела як в Україні, так і в
Росії», – тобто українсько-російські чи російсько-українські біетнори.
Усього ж на Донбасі біетнорів близько 50% від усього населення з тенденцією все
більшої самоідентифікації як частини російської культури. Очікування українізації, що
були високими в 1991 році, з часом суттєво зменшилися, а оцінка респондентами кіль-
кості українців на Донбасі сягає всього 10% проти 63% в Україні [4, с. 57]. У своїх «Дум-
ках про рідний Донецький край (вперше опублікованих у [12, с. 141-158]) О. Тихий писав,
що в Донецькій області живуть 2,7 млн українців, 1,9 млн росіян, 103 тис. греків, білоруси,
євреї, вірмени, татари та ін. Однак національне питання тут не розв’язане, і розв’язане
воно буде лише тоді, коли кожен українець буде свідомий того, що належить до свого
народу, йому служить, для нього живе, за нього бореться. Коли доброзичливі щодо укра-
їнського народу чужинці на Донеччині матимуть свої національно-культурні товариства,
газети, книги рідною мовою, дитячі садки та школи (російські, грецькі, білоруські, вір-
менські та ін.). Прикладом цьому можуть служити Закарпатська область, де мадяри, ру-
муни, росіяни мають свої школи, засоби самодіяльності тощо [13, с. 47, 65]. Дійсно, так
склалося історично, що на Закарпатті як національні меншини, так й українці мали значно
кращі умови національно-культурного життя.
Закарпатське обласне Товариство української мови ім. Т. Шевченка (ЗТУМ), яке
виникло на початку 1989 року, проводило активну пропагандистську діяльність стосовно
якнайширшого застосування української мови в державному діловодстві, вимагало пере-
йменування вулиць, рекламних вивісок, інших інформаційних засобів українською мовою,
реагувало на будь-які спроби зневажити рідну мову. Завдяки старанням членів това-
риства почався процес найважливішого завдання тогочасних трансформаційних змін –
боротьба за незалежність України через усвідомлення національно-культурної ідентич-
ності й політичної нації.
12 жовтня 1991 року на ІІІ конференції Товариства в Києві ТУМ ім. Т. Шевченка
було перейменоване у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, хоча його
легалізація в краї відбулася дещо пізніше. Члени організації вважали, що ця зміна має по-
кликати громадян до глибин українського просвітницького руху, надати нового дихання її
діяльності. Однак на Закарпатті подібне рішення було дійсно сприйняте неоднозначно
через те, що в області вже діяло крайове товариство «Просвіта», яке претендувало на
спадкоємність товариства «Просвіта» в 20 – 30-х роках ХХ століття. Місце і роль відро-
дженої «Просвіти», як правонаступниці «Просвіти» 20 – 30-х років ХХ століття, прояви-
лися, насамперед, у своєрідному поштовху до відродження у свідомості людей почуття
національної гідності [8, арк. 107, 113, 119]. Саме участь у національно-культурному
житті краю сприймалася багатьма закарпатцями одним із тих засобів, завдяки котрому
була б можливою в подальшому розбудова національного державотворення.
В епіцентрі українського національного відродження на Закарпатті стояла крайова
організація Народного Руху. Адже боротьба за незалежність України первісно відбува-
лася у формі самоусвідомлення мовно-культурної ідентичності та політичної самодос-
татності поневоленої нації. Цей процес видався нелегким, затяжним і нерідко болісним
у подоланні стереотипів викривленого історичного мислення. Вони були нав’язані про-
тягом десятиліть правлячим режимом, котрий проводив системну політику асиміляції та
русифікації української нації при зовні привабливому антуражі [9, с. 392]. Незважаючи
на таку тенденцію, український етнос у поліетнічному Закарпатті завжди був домінуючим.
Застерігаючи від надмірної гіперболізації проблеми поліетнічності Закарпаття, Михай-
ло Зан підкреслював, що попри окремі твердження про наявність у краї понад 100 націо-
А.В. Сергєєв
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2012 92
нальностей і народностей, перепис 1989 року зафіксував на Закарпатті 76 національно-
стей [10, с. 18-19]. Із числа цих національностей і народностей, яких історично доля звела,
на початок 1990-х років понад 78,4% населення краю складали українці [14, с. 112]. Попри
низку проблем, пов’язаних зокрема з політичним русинством, переважна більшість на-
селення Закарпаття схильна ідентифікувати себе українцями.
Як відомо, становлення національних держав супроводжується процесом національ-
ної самоідентифікації, етнічним ренесансом, підвищенням інтересу до етнічної історії та
культури. Розбудова цивілізованої держави можлива лише у суспільстві, що має високу
культуру. А високий рівень культури досягається у тому числі і за рахунок збереження
системи національних традицій [6]. 4 квітня 1990 року була здійснена спроба об’єд-
нання низки громадських організацій, зокрема національно-культурних товариств. У ре-
зультаті з’явився Донецький обласний союз демократичних сил «Єднання». Проте його
діяльність була лише формальною [2, с. 118]. Основними організаціями, котрі відстоюють
ідею Української демократичної держави з переважно Європейською орiєнтацiєю, стали:
Донецьке обласне Товариство української мови, Кальмiуська паланка українського коза-
цтва, «Народний Конгрес Донеччини», Донецькi вiддiлення «Нової України», «Мемо-
рiалу», «Просвiти», «Союзу офiцерiв України», «Союзу українок», «Суспiльної служби
України», «Фонду культури», «Спiлки української молодi», «Спiлки українського сту-
дентства», «Української студентської спiлки», Український Культурологiчний Центр,
блок «Демократична Донеччина» тощо [5, с. 104].
1 грудня 1991 року 83,9% населення Донеччини (до речі, рівно стільки, скільки й
населення Луганщини) ствердно проголосувало на референдумі щодо підтвердження
Акту про незалежність. На переговорах у Біловезькій Пущі, що відбулися через кілька
днів, реакція Бориса Єльцина на це була наступною: «Що, навіть Донбас проголосував:
“За”?» [15, с. 277]. Згідно з результатами референдуму 1 грудня 1991 року, С. Грабов-
ський робить припущення, що антиукраїнська налаштованість бульшості мешканців пів-
денного сходу України – міф [16, с. 48-49]. Варто додати, що такого роду міфи (наприклад,
русинства – на Закарпатті) штучно політизуються окремими силами антидержавни-
цького спрямування.
Загалом слід підсумувати, що діяльність культурно-національних товариств на До-
неччині та Закарпатті була досить тісно пов’язана з процесом національного відродження
в Україні. Її народ, незважаючи на тривале винищення державотворчих традицій, зміг
зробити вибір у напрямку самостійного політико-правового і національно-культурного
розвитку.
Наслідком зазначеного процесу стало здобуття Україною незалежності, що логічно
оформило прагнення українського етносу мати свою незалежну державу. При цьому
особливо актуальною стальна потреба проводити державну політику, спрямовану на від-
родження культури як титульного етносу, так і національних меншин.
У подальшому ході дослідження важливо розглянути ставлення українських громад-
сько-політичних організацій Донеччини та Закарпаття до процесу державотворення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Болбат Т. Первые национально-культурные общества Донбасса (1988 – 1989 гг.) / Т. Болбат // Істо-
ричні і політологічні дослідження. – 2003. – № 2. – С. 210-214.
2. Болбат Т. Проблема национально-государственного устройства в программных документах обществен-
ных объединений Донбасса (конец 1980-х – 1993 гг.) : тези доп. / Т. Болбат // Міжрегіональна наук.-
практ. конф. «Регіони в незалежній Україні: Пошук стратегії оптимального розвитку». – Харків : ХДУ,
1994. – С. 91-119.
3. Ми йдемо! (Нариси з історії Донецького обласного ТУМ) / [Білецький В., Оліфіренко В., Тиха В. та ін.] ; за
заг. ред. В. Білецького. – Донецьк : Український культурологічний центр ; ТОВ «Рапіт», 1998. – 224 с.
Діяльність українських культурно-національних товариств на Донеччині та Закарпатті…
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2012 93
4. Білецький В. Історія Донецької Крайової організації Народного Руху України (1989 – 1991 рр.) / Біле-
цький В. – Донецьк : Український культурологічний центр ; Донецьке відділення НТШ, 2009. – 172 с.
5. Білецький В.С. Громадсько-політичні рухи на Донеччині: зародження, розвиток, трансформація / В.С. Бі-
лецький // Нові сторінки історії Донбасу ; [за ред. З.Г. Лихоболової]. – Кн. 7. – Донецьк, 1999. – С. 90-107.
6. Земцова А.С. Національно-культурне відродження українців Донбасу в 1989 – 2009 рр. [Електронний
ресурс] / А.С. Земцова. – Режим доступу : http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=475711
7. Попов Г. Реалізація міжнародних стандартів та норм дотримання прав національних меншин в Доне-
цькій області / Г. Попов, О. Бут, С. Кузнєцова, В. Попов // Історичні і політологічні дослідження. –
2003. – № 2. – С. 217-223.
8. Басараб М.М. Роль громадських організацій Закарпаття в державотворчих процесах наприкінці 80-х –
на початку 90-х рр. ХХ ст. : дис. … кандидата іст. наук : 07.00.01 / Басараб Михайло Михайлович. –
К., 2005. – 208 с.
9. Закарпаття 1919 – 2009 років : історія, політика, культура (україномовний варіант українсько-угорського
видання) / [за ред. М.М. Вегеша, Ч. Фединець ; редколег. : Ю. Остапець, Р. Офіцінський, Л. Сорко,
М. Токар, С. Черничко ; відп. за вип. М. Токар]. – Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2010. – 720 с.
10. Зан М. Етнодемографічна структура населення Закарпаття за матеріалами перепису 2001 року / М. Зан //
Pегіоналістика : інформаційно-аналітичний журнал Науково-дослідного інституту політичної регіоналі-
стики. – 2011. – Вип. 1. – С. 18-24.
11. Етнос. Нація. Держава : Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду / [Ю.І. Римаренко,
М.М. Вівчарик, О.В. Картунов та ін.]. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2000. – 516 с.
12. Тихий О. Думки про рідний Донецький край / О. Тихий // Донбас. – 1991. – № 1.
13. Олекса Тихий. Думки про рідний Донецький край / [упоряд. В.В. Овсієнко, М.В. Олійник, В.Ф. Півень,
Є.Б. Фіалко]. – Донецьк : ТОВ Поліграфічний будинок «Донеччина», 2012 – . – Т. 1. – 416 с.
14. Малець О. Етнічний склад населення та етнічні процеси на Закарпатті в 1945 –1990 рр. / О. Малець //
CARPATICA-КАРПАТИКА : збірник наукових праць. – Ужгород, 1999. – Вип. 6 : Етнічні та історичні
традиції населення українських Карпат кінця XVIII – XX ст. – С. 94-119.
15. Вільсон Е. Українці : несподівана нація / Е. Вільсон ; [пер. з англ. О. Гриценко, Н. Гончаренко]. – К. :
«К.І.С.», 2004. – 552 с.
16. Грабовський С. Етнічний склад населення та етнічні процеси на Закарпатті в 1945 – 1990 рр. / С. Гра-
бовський // Український тиждень. – 2012. – № 49. – С. 48-49.
А.В. Сергеев
Деятельность украинских культурно-национальных обществ на Донеччине
и Закарпатье в контексте восприятия ими государственных процессов
в период первой половины 1990-х годов
В статье сопоставляются основные аспекты деятельности украинских культурно-национальных обществ
на Донеччине и Закарпатье в связи с восприятием ими государственных процессов в Украине в период
первой половины 1990-х годов. Особенное внимание обращено на особенности украинского национального
возроджения в этих регионах.
A.V. Sergyeyev
Activities of the Ukrainian Cultural and National Societies in the Donetchinа and Transarhathiain
the Context of their Perception of Public Processes in the Period of the First Half of the 1990s
In the article, the main aspects of activity of the Ukrainian cultural and national societies on the Donetchinа and
Transcarpathiain the context of their perception of government processes in Ukraine in the period of the first half
of the 1990s are compared. Special attention is paid to the peculiarities of the Ukrainian national renascencein
these regions.
Стаття надійшла до редакції 18.04.2012.
|