Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою
Обґрунтовано необхідність створення економічних центрів розвитку сільських територій і охоплення ними суб’єктів аграрного виробництва, науково-дослідних та освітніх закладів у територіальному та вертикальному розрізах Визначено основні завдання, функції таких центрів, і їх вплив на прийняття управлі...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87449 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою / П.Т. Саблук, Л.І. Курило // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 107–109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-87449 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-874492015-10-19T03:02:16Z Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою Саблук, П.Т. Курило, Л.І. Наукові статті Обґрунтовано необхідність створення економічних центрів розвитку сільських територій і охоплення ними суб’єктів аграрного виробництва, науково-дослідних та освітніх закладів у територіальному та вертикальному розрізах Визначено основні завдання, функції таких центрів, і їх вплив на прийняття управлінських рішень на регіональному рівні. Зазначено, що вирішення проблеми створення запропонованих центрів і заходів випливає з необхідності переведення результатів наукових досліджень у практичну площину, а також створення умов для залучення для цього наявного потенціалу регіональної освіти і науки, посилення координації. Наведено приклад організаційної структури Житомирського економічного центру на основі наукових, освітніх закладів, недержавних організацій, суб’єктів господарювання області. Визначено, що регіональний рівень найбільш наближений до сільгоспвиробника, враховує специфіку, можливості й ресурси, у тому числі фінансові, для впровадження інновацій в аграрне виробництво, його модернізації. Обоснована необходимость создания экономических центров развития сельских территорий и охвата ими субъектов аграрного производства, научно-исследовательских и образовательных учреждений в территориальном и вертикальном разрезах. Определены основные задачи, функции таких центров, и их влияние на принятие управленческих решений на региональном уровне. Отмечено, что решение проблемы создания предложенных центров вытекает из необходимости перевода результатов научных исследований в практическую плоскость, а также создание условий для привлечения для этого имеющегося потенциала регионального образования и науки, усиления координации. Приведен пример организационной структуры Житомирского экономического центра на основе научных, образовательных учреждений, негосударственных организаций, и субъектов хозяйствования области. Определено, что региональный уровень наиболее приближен к сельхозпроизводителю, учитывает специфику, возможности и ресурсы, в том числе финансовые, для внедрения инноваций в аграрное производство, его модернизацию. The necessity of creating of economic development centers of rural and coverage of subjects of agricultural production, research and educational institutions in the regional and vertical sections was substantiated. The main tasks, functions of these centers and their impact on decision-making at the regional level were defined. It is noted that the solution proposed creation of centers and activities arising from the need to transfer research results into practice and create conditions to attract potential for the existing regional education, strengthening coordination. It was shown an example of the organizational structure of the Zhytomyr economic center on the basis of scientific, educational institutions, non-governmental organizations, business entities. It were determined that the regional level is close to most farmers, taking into account the specifics, capabilities and resources, including financial, for introducting of innovations in agricultural production, its modernization. 2014 Article Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою / П.Т. Саблук, Л.І. Курило // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 107–109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87449 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Саблук, П.Т. Курило, Л.І. Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою Вісник економічної науки України |
| description |
Обґрунтовано необхідність створення економічних центрів розвитку сільських територій і охоплення ними суб’єктів аграрного виробництва, науково-дослідних та освітніх закладів у територіальному та вертикальному розрізах Визначено основні завдання, функції таких центрів, і їх вплив на прийняття управлінських рішень на регіональному рівні. Зазначено, що вирішення проблеми створення запропонованих центрів і заходів випливає з необхідності переведення результатів наукових досліджень у практичну площину, а також створення умов для залучення для цього наявного потенціалу регіональної освіти і науки, посилення координації. Наведено приклад організаційної структури Житомирського економічного центру на основі наукових, освітніх закладів, недержавних організацій, суб’єктів господарювання області. Визначено, що регіональний рівень найбільш наближений до сільгоспвиробника, враховує специфіку, можливості й ресурси, у тому числі фінансові, для впровадження інновацій в аграрне виробництво, його модернізації. |
| format |
Article |
| author |
Саблук, П.Т. Курило, Л.І. |
| author_facet |
Саблук, П.Т. Курило, Л.І. |
| author_sort |
Саблук, П.Т. |
| title |
Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою |
| title_short |
Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою |
| title_full |
Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою |
| title_fullStr |
Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою |
| title_full_unstemmed |
Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою |
| title_sort |
економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87449 |
| citation_txt |
Економічні центри розвитку сільських територій в управлінні аграрною економікою / П.Т. Саблук, Л.І. Курило // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 1 (25). — С. 107–109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT sablukpt ekonomíčnícentrirozvitkusílʹsʹkihteritoríjvupravlínníagrarnoûekonomíkoû AT kurilolí ekonomíčnícentrirozvitkusílʹsʹkihteritoríjvupravlínníagrarnoûekonomíkoû |
| first_indexed |
2025-07-06T15:05:56Z |
| last_indexed |
2025-07-06T15:05:56Z |
| _version_ |
1836910493646716928 |
| fulltext |
1072014/№1
Постановка проблеми. Характерною особливістю
агропромислового виробництва є його територіальна
розосередженість. Без доведення кожному суб’єкту гос-
подарювання, його підрозділам і окремим виконавцям
робіт, необхідної інформації управляти цією сферою
практично неможливо. Тому дуже важливою є продума-
на система організації управління АПК, що має охопити
всі його суб’єкти як у територіальному (горизонтально-
му), так і у вертикальному розрізах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазна-
чені питання досліджувались у роботах О. Г. Булав-
ка, В. С. Дієсперова, М. Ф. Кропивка, М. Й. Маліка,
Ю. О. Лупенка, О. Г. Шпикуляка, В. Я. Месель-Веселя-
ка [1–6]. Окремі аспекти, зокрема щодо вдосконалення
взаємодії науки і освіти, регулювання розвитку підпри-
ємництва, в роботах О. І. Амоші [7], В. І. Ляшенка [8]
та інших науковців. Метою даної статті є пошук шляхів
охоплення всіх суб’єктів аграрного ринку у територіаль-
ному та вертикальному розрізах за рахунок чіткої систе-
ми організації управління АПК.
Виклад основних результатів дослідження. У даний
час на макрорівні створено цілу низку державних і гро-
мадських структур, які утворили розгалужену мережу
своїх органів в областях, районах, сільських населених
пунктах. Однак їхня робота з точки зору узгодженості,
системності й комплексності функціонування та роз-
витку сільських територій, розміщення на них суб’єктів
господарювання в абсолютній більшості випадків не
взаємозв’язані й між собою не узгоджені. Наявні, на-
приклад, в областях вищі навчальні заклади, інститути,
коледжі, різноманітні громадські організації здебільшо-
го функціонують самі по собі й не націлені на досягнен-
ня високих кінцевих результатів суб’єктів господарю-
вання у сільських населених пунктах (їх на Україні 28
500 од.), облаштування конкретних територій, на яких
вони розташовані і де проживають селяни (16 млн).
Тому виникла об’єктивна потреба скоординувати
їхню діяльність, визначити роль і місце кожного для до-
сягнення бажаних кінцевих результатів. Із цією метою
в кожній області під керівництвом першої особи слід
було б створити економічний центр розвитку сільських
територій, на необхідність яких, як форми управління,
вказується в зверненнях перших осіб держави.
До їх складу слід ввести господарників та науков-
ців, в першу чергу спеціалістів економічного профілю,
усіх існуючих на території області державних і приват-
них інституцій, громадських організацій, підприємств
незалежно від відомчого підпорядкування. Об’єктом
інтересу цих центрів повинен стати кожний район
(можливо на правах їхніх філіалів), сільський населений
пункт, (включаючи людей, які там проживають), суб’єкт
господарювання. Єдина мета роботи центрів під мето-
дологічним керівництвом центральних державних, на-
укових і громадських організацій держави — підвищен-
ня економічного і соціального рівня життя сільських
жителів. Адже становище, коли урожайність культур,
продуктивність худоби, фондооснащеність аграрного
виробництва в 3 рази і більше нижчі, ніж у країнах Єв-
ропи, США не витримує ніякої критики. Немає ніякого
пояснення тому, що рівень оплати праці в цій сфері на
40 % нижчий, ніж у середньому по державі. І це в ситу-
ації, коли всі чудово розуміють, що перспективи розви-
тку має та держава, в якій розвиваються не тільки міста,
а й уся її територія. Особливо це стосується України та її
аграрного сектору.
В першу чергу всім слід зрозуміти, що в основі еко-
номічної і фінансової діяльності держави є економіка і
фінанси підприємств, суб’єктів господарювання. Якщо
будуть позитивні результати в нижній ланці виробни-
цтва, такі ж результати будуть і в державі. Центр ваги
всіх ієрархічних ланок управління від державного до ра-
йонного рівня повинен бути направлений на первинні
ланки виробництва. Зокрема сьогодні вкрай необхідно:
1) провести необхідну роз’яснювальну роботу серед
селян про об’єктивну необхідність проведення та зміст
аграрної реформи і з їх участю зробити все можливе по її
завершенню. Слід викорінити з їх голів думку про те, що
земля як дар божий не повинна приймати участі у фор-
муванні економічних показників і цін на вироблювану
в сільському господарстві продукцію. Така позиція була
вигідна більшовикам (комуністам), щоб зробити свою
ідеологію привабливою. Під адміністративним тиском
вона в окремі періоди для більшовиків (комуністів)
спрацьовувала, а для селянства — ніколи. В них з кож-
ним роком зменшувався економічний інтерес до праці в
сільському господарстві, збільшувався диспаритет цін і
т. под., хоча на з’їздах партії селянське питання розгля-
далося. А причина тут очевидна — виключення ресурсу
землі з економічного обороту з кожним роком відкида-
ло аграрну економіку на узбіччя економічних процесів,
що відбувалися в державі і світі. За нашими підрахунка-
ми, по цій причині селяни щорічно втрачали і втрача-
ють 3000 грн з кожного гектара сільськогосподарських
угідь, а по державі в цілому 120 млрд грн.;
2) створити розгалужену мережу підготовки і пе-
репідготовки кадрів. Знання об’єктивних економічних
законів ринкової економіки, формування ціни вироб-
ництва, ціни пропозиції, ринкової ціни, прибутку в цій
економіці є обов’язковим для всіх і кожного. Фінансо-
ва діяльність суб’єктів господарювання все більше ви-
окремлюється в головну і нею повинні займатися підго-
товлені керівники і спеціалісти, здійснюючи постійний
моніторинг цих показників, обговорюючи їх рівень на
семінарах, конференціях, нарадах і т. под.;
П. Т. Саблук
д-р екон. наук, академік НААН
Л. І. Курило
д-р екон. наук
м. Київ
ЕКОНОМІЧНІ ЦЕНТРИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В УПРАВЛІННІ
АГРАРНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
САБЛУК П. Т., КУРИЛО Л. І.
108 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
3) активізувати, аж до охоплення всіх територій,
створення різного характеру кооперативів (заготівель-
них, постачальницьких, кредитних). Крім самих селян їм
цю роботу ніхто не зробить, але їх треба навчити цьому. В
даний час в Україні є більше 28 тис. сільських населених
пунктів, в кожному з яких повинен бути той чи інший об-
слуговуючий кооператив. На сьогодні таких кооперати-
вів є менше однієї тисячі. А хто ж організує їх ще біля 30
тисяч одиниць. Без загальної ідеології цієї роботи, через
центри, досягти цього, на наш погляд, неможливо;
4) розвиток інтеграційних процесів в кожному адмі-
ністративно-територіальному районі. Не може бути тако-
го становища, що в половині адміністративних районів
держави немає тваринницьких ферм, підприємств по пе-
реробці сільськогосподарської продукції. Обґрунтування
можливостей їх організації, забезпечення ефективного
функціонування повинно стати однією із задач центрів;
5) створення заготівельно-збутової системи. Кож-
ний сільський адміністративний район повинен мати
агроторговий дім, функцією якого повинна стати орга-
нізація заготівлі і реалізація через оптові ринки, по ка-
налах зовнішньої торгівлі, виробленої на території ра-
йону сільськогосподарської продукції;
6) впровадження і супровід досягнень науково-техніч-
ного прогресу, передових і новітніх технологій у виробни-
цтво, систему управління, економічну діяльність і т. под.;
7) вирішення економічних і правових проблем
власності на майно і землю всіх, хто проживає на сіль-
ській території. Власність кожного повинна бути не
лише, юридично захищена, а й мати дієвий механізм та-
кого захисту, та на повну силу працювати на її власника і
суспільство. Кожний селянин повинен знати свої права,
обов’язки і відповідальність за свою власність;
8) участь кожного, хто проживає на сільській тери-
торії у вирішенні проблем її розвитку. Приблизно до того,
як це робиться в релігійній діяльності, слід організову-
вати функціонування інших ділянок суспільного життя
громади (дороги, водопостачання, культура і т. под.).
Вирішення проблеми створення запропонованих
центрів і заходів випливає з необхідності переведення
результатів наукових досліджень у практичну площину,
а також створення умов для залучення для цього наяв-
ного потенціалу регіональної освіти і науки, посилення
координації (рис. 1).
В цілому, основні функції Центру з врахуванням
вищеперелічених невідкладних задач можуть бути на-
ступними:
— обговорення і прийняття рішень щодо основних
напрямів діяльності агропромислового виробництва на
регіональному рівні (району, області);
— розробка програм розвитку агропромислового
виробництва і сільських територій;
— розгляд пропозицій щодо ефективного викорис-
тання наявного потенціалу аграрного сектору, впрова-
дження досягнень аграрної науки у виробництво;
— обговорення питань соціально-економічного
розвитку сільських територій;
— прийняття участі у створенні регіонального бан-
ку завершених наукових розробок та здійснює допомогу
у їх апробації та реалізації.
— здійснення заходів щодо підвищення кваліфіка-
ції фахівців агропромислового комплексу на всіх рівнях;
— надання консультаційно-методичної допомоги
виробничим підрозділам, сільським радам, районним
господарським органам;
— здійснення маркетингової діяльності шляхом ор-
ганізації виставкової діяльності, демонстраційних полі-
гонів, аукціонів;
— встановлення зв’язків із зарубіжними країнами
(компаніями) з питань агропромислового виробництва;
— створення сприятливого інвестиційного кліма-
ту та обґрунтування проектів з залученням державних,
приватних та іноземних інвестицій з метою забезпечен-
ня інноваційного розвитку АПК та соціально-еконо-
мічного розвитку сільських територій.
Нами запропонована організаційна структура Жи-
томирського економічного центру на основі наукових,
освітніх закладів, недержавних організацій, суб’єктів
господарювання Житомирської області (рис. 2).
Основні завдання Центру:
— аналіз соціально-економічних відносин в АПК об-
ласті та підготовка пропозицій органам виконавчої влади;
— аналіз розвитку сільських територій області і розроб-
ка пропозицій щодо їх соціально-економічного розвитку;
— обґрунтування пропозицій щодо ефективного
використання грунтово-кліматичного потенціалу, ма-
теріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів,
передових технологій в агропромисловій діяльності;
— координація роботи освітніх, наукових установ і
агроформувань з метою апробації і впровадження новіт-
ніх науково-технічних розробок;
— інформаційно-консультаційне забезпечення
держаних та недержавних установ і організацій аграрної
сфери області, району, сільської території;
— налагодження комерційних зв’язків з зарубіжни-
ми партнерами в сфері науки, освіти і агровиробництва.
Рішення, що приймаються на засіданнях Центру
доводяться керівникам обласних, районних і сільських
територій, навчальних закладів і громадських організа-
цій аграрного профілю.
Обсяг фінансування Центру формується на етапі
розробки програми наукового забезпечення агропро-
мислового виробництва області за рахунок:
місцевих бюджетів; надходження коштів від вико-
нання наукових інноваційно-інвестиційних регіональ-
них програм і проектів, робіт здійснюваних на договір-
них засадах; благодійних внесків.
Рис. 1. Організаційна структура економічних центрів
розвитку сільських територій
САБЛУК П. Т., КУРИЛО Л. І.
1092014/№1
Важливим питанням розвитку сільськогосподар-
ського виробництва та сільських територій є інфор-
маційне забезпечення, зокрема забезпечення іннова-
ційної діяльності в аграрній сфері. Для цього вкрай
необхідно створити мережу центрів як на місцях, так
і в Інтернет-мережі. З кожного напряму інноваційної
діяльності доцільно створити інформаційний портал,
що інтегруватиме відомості про теоретичні та науко-
во-прикладні досягнення у вибраній сфері, наявні ін-
формаційні ресурси, організації та фахівців, які займа-
ються даною проблематикою, тощо. Наявність такого
порталу сприятиме досягненню оперативності інфор-
маційного забезпечення, розвитку відповідних науко-
вих і прикладних напрямів. Економічні центри та сіль-
ськогосподарські дорадчі служби повинні містити всю
необхідну законодавчу базу зі створення та реалізації
інновацій, а також базу інновацій-пропозицій, інфор-
мацію про мережу організацій, наукових установ, які
займаються розробками. Крім того, доцільним є фор-
мування бази суб’єктів, які хотіли б мати доступ до ін-
новаційної продукції, з метою можливості отримання
інформації про розробників, виробників необхідної ін-
новаційної продукції і своєчасного використання цієї
інформації суб’єктами сільськогосподарської іннова-
ційної діяльності (фермерські господарства, господар-
ські товариства тощо).
Інноваційна діяльність дає очікувані результати
тільки при раціональній організації. Причому досвід
розвитку світових економік довів, що найбільш резуль-
тативною ця діяльність є при орієнтації, в основному, на
регіональні потреби в інноваціях. В умовах обмежених
бюджетних ресурсів для підтримання інноваційної ді-
яльності необхідно створити позабюджетний фонд ін-
новацій. Для підприємств і організацій науково-іннова-
ційної сфери передбачити зниження процентної ставки
кредитів за рахунок обласного бюджету; розвиток цен-
трів щодо підтримки підприємств, які впроваджують
інноваційну продукцію, субсидування частини витрат,
пов’язаних із розвитком малого інноваційного підпри-
ємництва (на обласному і районному рівнях).
Для активізації інноваційної діяльності необхід-
но залучати кошти підприємницького сектора, реа-
лізувати проекти державно-приватного партнерства,
створювати інвестиційний фонд, розвивати малий і
середній бізнес, розвивати інноваційну інфраструкту-
ру, стимулювати інноваційний процес. Всі ці функції
по координації процесу повинні взяти на себе Центри
економічного розвитку як найбільш орієнтовані і на-
ближені ланки до регіональних потреб виробництва і
сільських територій.
Висновки. В розвинених країнах світу в основі дій
владних структур головною турботою наукових інсти-
туцій є фермер, житель сільського населеного пункту.
Такий підхід до низинних ланок виробництва слід по-
всюдно забезпечити і в Україні. Досягти цього можливо
лише шляхом створення економічних центрів в регіонах
(областях і районах), які б займалися питаннями розви-
тку сільських територій.
Регіональний рівень найбільш наближений до
сільгоспвиробника, враховує специфіку, можливості й
ресурси, у тому числі фінансові, для впровадження ін-
новацій в аграрне виробництво, його модернізації. При
цьому зміст аграрної освіти і науки повинен органічно
відповідати потребам сільськогосподарського ви-
робництва і максимально бути наближеним до нього.
Список використаних джерел
1. Кропивко М. Ф. Організаційні форми впро-
вадження інновацій в агропромислове виробни-
цтво з використанням потенціалу аграрної науки /
М. Ф. Кропивко, Т. С. Орлова // Економіка АПК. —
2007. — № 7. — С. 11–18.
2. Малік М. Й. Підприємництво у розвитку аграр-
ного ринку / М. Й. Малік, О. Г. Шпикуляк // Економіка
АПК. — 2007. — № 11. — С. 138–149.
3. Стратегічні напрями розвитку сільського гос-
подарства України на період до 2020 року / за ред.
Ю. О. Лупенка, В. Я. Месель-Веселяка. — К. : ННЦ
ІАЕ, 2012. — 182 с.
4. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інститу-
ціональний аспект: моногр. / [Саблук П. Т., Шпикуляк
О. Г., Курило Л. І. та ін.]. — К. : ННЦ ІАЕ, 2010. — 706 с.
5. Булавка О. Г. Стан та проблеми управління соці-
альним розвитком сільських територій — вітчизняний
та світовий досвід / Булавка О. Г. // Управління комп-
лексним розвитком агропромислового виробництва і
сільських територій; за ред. П. Т. Саблука, М. Ф. Кро-
пивка. — К. : ННЦ ІАЕ, 2011. — С. 156–176.
6. Дієсперов В. С. Сталий сільський розвиток: про-
блеми становлення / В. С. Дієсперов. — К. : ННЦ ІАЕ,
2011. — 216 с.
7. Амоша О. І. Підгрунтя інноваційного розвитку.
Проблеми і перспективи взаємодії академічної науки
й освіти / О. Амоша, А. Землянкін, Г. Моісеєв // Вісн.
НАН України. — 2006. — № 10. — С. 3–16.
8. Ляшенко В. І. Регулювания развития малого
предпринимательства в Украине: проблемы и пути ре-
шения : монография / В. И. Ляшенко / НАН Украины.
Ин-т экономики промышленности. — Донецк, 2007. —
452 с.
Рис. 2. Організаційна структура Житомирського
економічного центру розвитку сільських територій
САБЛУК П. Т., КУРИЛО Л. І.
|