Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Швайка, М.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Дискусійний клуб
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87478
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 161–166. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-87478
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-874782015-10-19T03:02:29Z Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи Швайка, М.А. Дискусійний клуб 2014 Article Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 161–166. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87478 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дискусійний клуб Дискусійний клуб
spellingShingle	Дискусійний клуб Дискусійний клуб Швайка, М.А. Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи Вісник економічної науки України
format	Article
author	Швайка, М.А.
author_facet	Швайка, М.А.
author_sort	Швайка, М.А.
title	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи
title_short	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи
title_full	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи
title_fullStr	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи
title_full_unstemmed	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи
title_sort	боротьба народного руху україни за створення найважливіших економічних атрибутів української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Дискусійний клуб
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87478
citation_txt	Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 3 (27). — С. 161–166. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT švajkama borotʹbanarodnogoruhuukraínizastvorennânajvažlivíšihekonomíčnihatributívukraínsʹkoíderžavigrošovoísistemicentralʹnogobankubankívsʹkoísistemi
first_indexed	2025-07-06T15:07:49Z
last_indexed	2025-07-06T15:07:49Z
_version_	1836910610704498688
fulltext	ШВАЙКА М. А. 2014/№3 161 ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ М. А. Швайка академік АЕН України м. Київ БОРОТЬБА НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ ЗА СТВОРЕННЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЕКОНОМІЧНИХ АТРИБУТІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ, ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ, БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ Особливої уваги потребували питання забезпе- чення економічного суверенітету України, подолання наслідків колоніального минулого, створення власної української, незалежної від Москви грошово- кредитної і банківської системи, організація центра- льного банку України, фінансової системи та ін. У своїх опублікованих працях і виступах у період створення Рухівських осередків я намагався переко- нати громадськість, що без реального, у тому числі економічного суверенітету, що передбачає запрова- дження національної валюти, без повновладдя народу на своїй етнічній території, істотних зрушень в гор- бачовській перебудові, скерованій на подолання нас- лідків адміністративної системи, досягти буде немож- ливо. Я не просто домагався створення грошової сис- теми сталінського взірця, спотвореної в час кредитної реформи 1930-1932 рр., а сучасної кредитної грошо- вої системи, яка в ХХ столітті прийшла на зміну зо- лотогрошовій. [4, с. 205-215]. Для цих пропозицій у мене був вагомий науко- вий доробок. Свого часу я даремно намагався переве- сти радянську грошову адміністративну систему на кредитну основу і за допомогою цього заходу радив зжити черги у розподілі предметів споживання, това- рний дефіцит і добитися збалансованості економіки. Створювати гроші, тобто організувати грошову сис- тему, я пропонував не на вольових партійних рішен- нях, а згідно з вимогами володаря вищого рангу, тоб- то об’єктивно існуючого економічного процесу — обміну, на основі комерційних боргових зобов’язань. З цією метою я звернувся з цілою низкою допо- відних записок до найвищого партійного і державно- го керівництва. Навіть добився розгляду моїх пропо- зицій в правлінні Держбанку СРСР. Однак пробити цю мертву, консервативну систему мені не вдалось. Ця моя спроба завершилась виключенням мене з партії, звільненням з роботи і трьохрічним перебу- ванням на становищі безробітного. Цього добився В.Ю. Маланчук за допомогою приклеєння мені яр- лика ідеолога капіталізму, бандерівця і націоналіста, який до кінця не роззброївся і один за одним прояв- ляє рецидиви українського буржуазного націоналізму. Рішуче виступаючи проти моєї пропозиції щодо відродження комерційного кредиту, як бази створен- ня грошей, голова Держбанку СРСР В.В. Дєменцев в адресованому мені листі №16024 від 13.03.1986 р. пише: «За дорученням економічного відділу ЦК КПРС Правління Держбанку СРСР розглянуло ва- шого листа, адресованого Генеральному секретарю ЦК КПРС товаришу М.С. Горбачову». За допомогою голих, догматичних штампів про переваги планової соціалістичної економіки над стихійною, ринковою, капіталістичною він відкидає мої пропозиції, не вни- каючи в їх суть [1, с. 195, 196]. Партійне і державне керівництво рішуче висту- пало проти комерційного кредиту, тому що він не дозволяв вільно маніпулювати грошовими ресурсами. При комерційному кредиті право створювати гроші має той, хто виробив товар і реалізував його. Інший високопосадовець, заступник голови пра- вління Держбанку СРСР В.С. Захаров в адресованому мені листі №16024 17.12.1987 р. зі здивуванням запи- тує в чому переваги комерційного кредитування в порівнянні з банківським, чому саме за допомогою комерційного кредиту можна ліквідувати негативні явища в грошовому обігу і взагалі він не має жодного відношення до грошової системи [1, с. 198]. Цей кредит ставить обмеження на прийняття свавільних рішень і тому парноменклатура від нього відмовилась. Розбалансованість економіки, товарні дефіцити, неможливість придбати населенням без черг найнеобхідніших товарів її не цікавило, тому що для неї існували спеціальні розподільники. Найбільше зусиль до критичної оцінки моїх ре- комендацій доклав інший заступник голови правлін- ня Держбанку СРСР Пчолін П.Я., який в адресова- ному мені листі №1618 від 13.02 1979 р. пише: «Розг- ляд з вашою особистою участю і участю наукових співробітників Інституту економіки АН СРСР, Мос- ковського фінансового інституту і спеціалістів Держ- банку СРСР рукописів надісланих до редакції журна- лу «Деньги и кредит», а також лист і доповідна запи- ска , надісланні до правління Держбанку СРСР міс- тять ряд рекомендацій теоретичного і практичного характеру, скерованих на удосконалення кредитного і розрахункового механізму, а також діяльності усієї банківської системи країни… Поставлене вами в тео- ретичному плані питання про утворення безготівко- вих засобів зводиться до принципово неправильного положення про утворення кредитних грошей за до- помогою комерційних боргових зобов’язань (а в цьо- му якраз суть кредитної грошової системи, яка в ХХ столітті прийшла на зміну золотогрошовій — М.Ш.). І комерційний кредит став гальмом на шляху дії і сві- домого використання економічних законів соціаліз- му, в тому числі закону планомірного, пропорційного розвитку (придуманого Сталіним — М.Ш.) [1, с. 193, 194]. Ще за В. Щербицького під псевдонімом М. Андріїв (від Михайла Андрійовича) я опублікував першу в Україні працю про українські гроші в некон- трольованій партією газеті. [6] З доповіддю про необ- хідність запровадження українських грошей, ство- рення власної кредитної і банківської системи висту- пав на першій установчій, насправді ще підпільній, Львівській крайовій конференції Руху 7 травня 1989 р. [7, с. 220]. Чітку позицію щодо запроваджен- ня національних грошей і переходу до ринкової еко- номіки я виклав на Всеукраїнському установчому ШВАЙКА М. А. 162 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ з’їзді Руху 8 вересня 1989 р., на якому я виступав з доповіддю. [8, с. 30,31]. Значна частина цих моїх статей, а також висту- пів на сесії Верховної Ради України з приводу ство- рення української грошової системи тепер опубліко- вана в книжці «Економічні атрибути незалежності України». [25]. На ці статті надійшли десятки відгуків. Так, п. Азошкіна з Києва (Полярна, 7, кв. 10 «д») писала: «Газета з Вашою статтею зачитана до дірок, перехо- дила з рук в руки, і зробила дуже багато для того, щоб українці, які забули свою віру, врешті-решт про- кинулись та стали захищати свою націю та Батьків- щину». [11]. Історик Руху В. Ковтун відзначає, що «в галузі економіки вже тоді професор М.А. Швайка пішов далі невиразного гасла «економічної самостійності в складі СРСР», а за ключові визначив завдання ство- рення в Україні власної фінансово-кредитної систе- ми, Українського національного банку, власної гро- шової одиниці, що на той час сприймалося як сенса- ція». [12, с. 128, 129]. За мою наполегливу працю в цій ділянці мене називають батьком гривни [13]. В Україні першу програму не лише економічних, ринкових реформ, а й державного будівництва, побу- дови незалежної України, яка згодом стала загально- національною, підготовлено рухівською командою, до складу якої входив і я. Працівники Інституту істо- рії НАН України, які вивчали діяльність Руху, на за- сіданні «круглого столу», присвяченого 20-річчю створення НРУ, 20 вересня 2009 року зазначили: «На початку своєї діяльності Рух у своїх лавах мав хорошу команду, яка вирізнялася на фоні «спокійних» акаде- мічних науковців. Серед них було чимало спеціалістів із макроекономіки, які, очевидно, брали участь у ро- зробці Декларації про державний суверенітет Украї- ни, Акта проголошення незалежності: В. Пилипчук, В. Черняк, М. Швайка» [31, с. 122]. Нажаль, започаткована нами, рухівцями, плідна діяльність зі створення ефективної ринкової грошо- во-кредитної і банківської системи України була пе- рекреслена банківськими мафіозі, які перетворили банківську систему із засобу державного будівництва у засіб пограбування народу, свого збагачення і махі- націй. Будучи обраним народним депутатом Верховної Ради України І скликання, працюючи заступником Голови постійної комісії з питань економічної рефо- рми і управління народним господарством, я відразу взявся за реалізацію Рухівської програми створення національної грошової системи. Я взяв на себе увесь тягар організаційної роботи стосовно запровадження гривні. В той час у Нацбан- ку і Кабінеті Міністрів не було не тільки окремих підрозділів, а й жодного працівника, який займався б питанням виготовлення грошових знаків, карбуван- ням монет і створенням національної грошової сис- теми. Знайшов художників, які виготовили взірці банкнот. Зв’язався із закордонними фірмами, які виявили бажання виконати замовлення України на друкування банкнот і карбування монет. Ознайомив- ся з можливостями цих фірм в Канаді, Швейцарії, Німеччині, Англії, Польщі. Оскільки в бюджеті дер- жави не було валюти для оплати замовлення, я домо- вився з керівником Чорноморського пароплавства Пилипенком Віктором Васильовичем про отримання позики. Мені довелось побувати на багатьох підприємст- вах ВПК і ознайомитися з їхніми технічними можли- востями для карбування монет. Найбільш придатним для карбування монет ви- явився Луганський верстатобудівельний завод, на якому зупинився мій вибір. У виданій Музеєм історії і культури м. Луганська праці А.С. Люльки наводить- ся підписаний мною, заступником Голови комісії з питань економічної реформи і управлінням народним господарством Верховної Ради України, адресований генеральному директору Луганського виробничого об’єднання «Верстатобудівельний завод» Є.І. Новоха- тку лист № 06-3/14-971 від 1 жовтня 1991 р., в якому говориться: «Просимо доручити своїм спеціалістам терміново опрацювати питання, пов’язані з випуском металічних монет. Пропозиції щодо розміщення зазначеного виро- бництва необхідно надіслати до 15 жовтня ц.р. Звертаємо Вашу увагу на особливу вагу цього питання». Цей мій лист від 1 жовтня 1991 р. історики, ну- мізмати, працівники музею історії і культури м. Лу- ганська і історик першого в Україні монетного двору і верстатобудівного заводу А.С. Люлько вважають початком зародження карбування монет в Україні. [15, c. 29] Я першим із трибуни Верховної Ради, на сесіях, засіданнях комісій і підкомісій, на урядових нарадах домагався запровадження національних грошей, а також відродження комерційного кредиту, комерцій- них банків, вексельного обігу, торгівлі грішми, ство- рення ефективної банківської системи, яка служила б народу, а не мафії, та інших атрибутів ринкової еко- номіки, скасованих Сталіним під час кредитної ре- форми 1930-1932 рр. Позитивний вплив на сприйняття ідеї запрова- дження національних грошей народними депутатами справила виголошена з трибуни Верховної Ради моя доповідь як претендента на посаду Голови Верховної Ради України 19.07.1990 р. і особливо дискусія, яка розгорнулась навколо її обговорення. [16]. На сесії Верховної Ради 04.01.1992 р. від Народ- ної ради я виступив з альтернативною рухівською програмою переходу України до ринкової економіки, в якій рішуче протестував проти бездумної реалізації положень «Вашингтонського конценсусу», ставив питання про державне регулювання економіки, за- стосування протекціоністської політики, ліквідацію сталіністської кредитно-банківської системи, негайне запровадження національної валюти — гривні, розбу- дову митниці та інших атрибутів державності. [17]. Наша рухівська програма переходу до ринку бу- ла повністю самостійницькою, без заходів шокової терапії, не допускала жорсткої монетарної політики, що її нам нав’язували ззовні, базувалася на чітких ринкових принципах й ефективних механізмах гос- подарювання. Номенклатурна більшість у Верховній раді схвалила програму лібералізації насамперед тому, що її прийняв північний сусід, за яким вона звикла плентатись у хвості. Моя законотворча робота в галузі грошово- кредитної і банківської політики не завершилась із закінченням депутатських повноважень у 1994 р. Я її продовжував, працюючи консультантом Верховної Ради України ІІ, ІІІ, IV, V, VI скликань, членом На- глядової Ради НБУ, економічним радником голови НБУ. Брав участь у підготовці законодавчих актів, тісно співпрацював з комітетами і фракціями. Верховна Рада видала мою працю «Яка банків- ська система потрібна Україні», яка була вручена всім ШВАЙКА М. А. 2014/№3 163 народним депутатам. Мною підготовано Концепцію перебудови банківської системи, під якою поставили свої підписи 79 депутатів Верховної Ради ХІІІ скли- кання й одностайно висловились за розгляд концеп- ції на сесії. Згідно з розпорядженням заступника Го- лови Верховної Ради О. Дьоміна від 18.01.96 р. Кон- цепцію було надруковано й розіслано в усі комітети і фракції із завданням обговорити і підготувати до роз- гляду на сесії. 20 жовтня 1999 р. (№ 4122) Верховна Рада видала мою Концепцію вдосконалення грошо- во-кредитної політики і зміни принципів діяльності банків і вручила всім народним депутатам для зако- нотворчої діяльності. Для того, щоб вирватись з кігтів хижака — імпе- рії зла і створити державницькі інститути незалежної України — армію, митницю, фінансову систему треба було докласти багато зусиль. З метою доведення ідей РУХу до армії ми відвідували військові частини. Я разом з В. Мулявою, П. Кислим зустрічався з офіце- рами авіаційної армії, командиром якої був К. Морозов, який згодом став Міністром оборони України, підпавши під вплив самостійницьких рухів- ських ідей. [27, с. 692] В сучасних умовах глибокої кризи, яка охопила усе українське суспільство, надзвичайно великого значення набуває опрацювання заходів по її здолан- ню. Поруч з розв’язанням політичної кризи великої ваги набуває подолання економічної кризи, що поз- бавляє українців праці і засобів існування. Усунення від влади бандитського режиму Януковича В.Ф. відк- риває можливості для порятунку і відродження укра- їнської економіки, яка доведена до жалюгідного ста- ну: фінансові ресурси розтринькані, виробничий по- тенціал, що підпорядкований особистому збагаченню олігархів, зруйнований. Україна розкрадена і пограбована. Багатства України розтягуються по усьому світу. Мільярди до- ларів щорічно скеровуються в офшори, де осідають на валютних рахунках українських олігархів і мафіозі. В українців вкрадено більш 100 млрд доларів і виве- зено за кордон. Повернення народові України вкра- деного національного багатства є першочерговим, невідкладним завданням. Успішна реалізація нової програми відродження і активізації розвитку економіки України в револю- ційних умовах перезавантаження потребує усунення усіх перешкод, які стоять тут на заваді. Однією з них є паразитична, лихварська банківська система. Гро- шовий капітал розтягується олігархами по усьому світу. Гривна ослаблена злочинною доларизацією. На українському ринку володарює чужинець і зайда до- лар, що пожирає емісійний доход. Через доларизацію усі проблеми розвитку еко- номіки зводять до курсу долара. Не було б долариза- ції, не було б цих проблем. Надмірна свобода з валю- тними операціями нищить Україну. Нацбанк помилково вважає, що курс гривни має врегулювати ринкова стихія. Нацбанк покладається на ринок, забуваючи про його неефективність. Саме він розкручує валютну спекуляцію. У нас існує реальний тиск на гривню, бо пропо- зиція долара у нас менша ніж попит, який є штуч- ним. Через недовіру до гривни люди купують долари і цим самим ще більше послаблюють грошову систе- му України. Голова Нацбанку В. Гонтарєва та її перший за- ступник О. Писарук не спеціалісти з макроекономі- ки, а фахівці з фондового ринку і тому проблем підп- риємств не знають. Нинішнє керівництво Нацбанку не до кінця розуміє суть грошових процесів. І своєю некомпетентністю створює величезні проблеми для країни. Нацбанк створює тепличні умови для валютних спекулянтів. Котирування інтервенцій Нацбанк нази- ває о 11-12-й годині ранку, а продаж валюти здійс- нює ближче до 16-ї години, під завісу роботи міжба- нківського ринку. Таким чином, комерційні банки, які подали заявки на аукціон, мають час до вечора розігнати курс, аби потім купити валюту в НВУ де- шевше за ринкову ціну. І перепродати її вже наступ- ного дня — за ринковою… Ці щоденні, щотижневі стрибки курсу гривни створюють для економіки багато проблем, паралізу- ють економічне життя. Те, що відбувається з курсовою політикою, – спра- вжня трагедія для країни. Перше, убожіє населення. Ка- тастрофічно падає купівельна спроможність. Люди вже відчули це, купуючи медикаменти. Страшно уявити, що буде через шість-дев'ять місяців. Девальвація гривні – удар по малому й серед- ньому бізнесу, у якого внутрішній ринок – єдине джерело доходу. Виграють від цього тільки експортери. Падіння курсу національної валюти фактично підтримали тільки олігархи, які заробляють на експорті сирови- ни. Влада загралася у валютну лібералізацію. Націо- нальний банк не виконує своїх зобов'язань. Виділив чималі ресурси на рефінансування комерційних бан- ків. Хто контролює ці гроші? Де адмінресурс НБУ, який повинен контролювати кожну копійку і стежи- ти, щоб ці гроші не вийшли на валютний ринок? Нічого цього немає. Тут є вина й уряду. Він нічо- го не робить для того, щоб поліпшити інвестиційний клімат в Україні. Нічого не змінилося. Осідлали ті схеми, які були побудовані "сім'єю" Януковича. І сьо- годні практично продовжують те саме. Досить крас- ти. Держава повинна визначитися із пріоритетами й чітко їх дотримуватися. Всі країни світу, які хотіли добитися чогось, завжди захищали свої пріоритети. Англія – 350 років тому. Франція – 250. Індія, Бра- зилія це роблять сьогодні, потужно, незважаючи ні на що. Що робить Україна? Україна втратила стиму- ли розвитку. Рузвельту вдалося здолати велику депресію за допомогою закриття банків і вилучення усього золота з приватного використання і за допомогою цих захо- дів усунути чинники, які підривали економічну стабі- льність. Україні це треба зробити з доларом. [32]. З 176 банків половина проблемних. Надійніс- піь фінустанови залежить від того, куди керівництво інвестує кошти. Більшість банків діють, як фінансові піраміди. Залучають нових клієнтів, щоб за рахунок їхніх коштів виплачувати депозити попереднім вкла- дникам. Давно пора опрацювати і реалізувати свою еко- номічну політику, побудовану на економічному наці- оналізмі. Для цього треба створити нову модель від- родження української економіки, звільнену як від совдепівських пережитків адміністративної системи, так і від хаосу, породженого нав’язаною Україні по- літикою саморегуляції, сформульованої у Вашингтон- ському консенсусі та засадничих принципах так зва- ної шокової терапії. Особливої уваги потребує по- ліпшення діяльності банківської системи, яка носить лихварський характер і паразитує не лише на підпри- ємствах, а й на громадянах. Через брак кредитів і їхню дорожнечу активні і ініціативні люди не можуть займатись бізнесовою, в першу чергу виробничою діяльністю. Це ж стосується і підприємств. В той час, ШВАЙКА М. А. 164 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ як в країнах Європейського Союзу плата за кредит становить 1,5%, в Україні вона в десятки разів вища. На сьогоднішній день практично ні один банк не пропонує кредитів готівкою менше ніж під 35% річних. В деяких установах такі кредити ще дорож- чі — 45—50 % річних. При сплаті 20—25 і більш процентів за кредит виробництво не може розвиватись. Ці грабіжницькі, надмірно високі проценти за користування кредитом не мають жодного обґрунтування і виправдання. До- ти, поки кредити не будуть доступними для енергій- них, працьовитих людей малий та середній бізнес не розвиватиметься. Таким чином, одним з недругорядних чинників, що стоїть на заваді розвитку України, залученню людей до результативної та продуктивної праці є недосконала, точніше лихварська, паразитична бан- ківська система з її високими процентними ставками, недосконалими формами обслуговування. Слово кредит тепер частіше інших зустрічається на парканах, стовпах, вікнах вагонів метро і в рекла- мних таблоїдах. Створюється помилкове враження, що гроші самі йдуть в руки. Невже ми стаємо краї- ною фінансового достатку? Не слід випускати з поля зору питання куди йдуть кредитні ресурси, чим за- йняті банки, на що вони скеровують свої зусилля? Банки зовсім не переймаються інвестиціями, відк- риттям вітчизняних підприємств, організацією виро- бництва товарів, а переважно наданням короткостро- кових споживчих кредитів на короткий термін під високі проценти. Величезні кредитні ресурси скеро- вуються на придбання імпортних товарів. В той же час реальний сектор страждає від безгрошів’я через труднощі в кредитуванні. І подібний кредитний бум у споживному секторі в цілому тепер не на користь розвитку економіки і нам не по кишені. Українські і міжнародні експерти відзначають, що при такій величезній дорожнечі кредитів еконо- міка не може взагалі розвиватись. Тому треба негай- но вжити невідкладних заходів до виправлення ситу- ації. Хто ж повинен навести порядок у кредитуванні і в діяльності банків? Це повинні зробити держава і її представник в банківської системі — Національний банк України, який не справляється із своїм завдан- ням. Нацбанк став простим статистом, що лише фік- сує стан справ на грошовому ринку. З контролера за діяльністю банків він став їхнім представником в ор- ганах влади і захисником їхніх інтересів. Держава не лише не використовує дешевих кре- дитів, як можливого засобу допомоги підприємствам, а навпаки за допомогою збільшення податкового тя- гаря душить виробництво як податками, так і грабіж- ницькими банківськими відсотками. Існуюча банківська система має істотні вади то- му її треба докорінно змінити. Що треба зробити, щоб банки були зацікавленими вкладати гроші у ви- робництво, а не в спекулятивні посередницькі опера- ції? Для забезпечення пільгового кредитування потрі- бні значні фінансові ресурси. Де їх взяти, хто їх може дати? Національний банк не може самостійно вирі- шити цієї проблеми, хоч дещо міг би зробити в цій справі. Для забезпечення пільгового кредитування міг би використовувати емісійний доход, який сьогодні невідомо куди дівається. У країні немає потужних контрольних органів за діяльністю банків, що створює сприятливі умови для крадіжок, махінацій, різних зловживань, яких, за сві- дченнями правоохоронних органів, у банківській сис- темі найбільше. Кредитно-банківська система Украї- ни досі перебуває під впливом кримінальних елемен- тів. Навколо наших банків формуються різного роду конвертаційні пункти та інші посередницькі структу- ри, через які мільярди гривень перетворюються у дола- ри, розкрадаються і вивозяться за кордон. Через ненадійність банківської системи України одні громадяни тримають гроші в матрацах, другі в банках (консервних), треті перекачують в офшорні зони на о. Науру і Вануату, Кіпру, Греції, Панами, чет- верті — вкладають в швейцарські, американські, англій- ські та інші банки. Нацбанк України повністю випустив з рук регу- лювання грошового обігу. У виданій Верховною Радою для використання народними депутатами в законотворчій діяльності моїй праці «Яка банківська система потрібна Україні? (до концепції становлення і розвитку банківської си- стеми України)» є такий спеціальний розділ «Яка економічна політика потрібна Україні?», в якому да- ється чітка відповідь: «Реформи слід почати не з шо- кової терапії, абсолютної лібералізації ринку, а з пос- тупової ін'єкції в державну економіку підприємниць- кої активності, надання підприємцям допомоги де- шевими кредитами і податковими знижками. Україні потрібна розумна державна регуляторна політика». Ні США, ні Німеччина не сформувались як сві- тові потуги за допомогою політики лібералізму і відк- ритого ринку, яку нам нав'язували. Америка як і Ні- меччина досягли успіхів без торгової лібералізації. Українській владі замість того, щоб на європей- ських і світових смітниках підбирати найгірший дос- від треба було вчитись на взірцях позитивного досві- ду. Українська економіка опинилася без своєї фі- нансової інфраструктури, позбавлена можливості створення єдиного платіжного простору в країні і забезпечення стабільності власної валюти. Про великі негаразди в банківській системі України говорить те, що перший заступник голови Нацбанку Борис Приходько міг вкрасти в лютому 2014 р. 2 млрд 69 млн гривень. Відбувається спотворення національної банків- ської системи, яка перестає слугувати цілям націона- льного розвитку та все більше стає інструментом за- безпечення інтересів міжнародних фінансових груп, головним чином шляхом захоплення внутрішнього споживчого ринку країни, що призводить до структу- рної деформації та деградації внутрішнього виробни- цтва. Безрозсудне допущення українською владою ні- чим не обмеженого кредитування імпорту товарів народного споживання від “мобілки” до автомобілів не лише постачає ресурси чужим економікам, але й вбиває вітчизняних виробників, зменшує кількість робочих місць і зайнятість населення — матеріальну основу життя суспільства. Не можна чекати, що буде стабільною валюта країни, яка набагато більше купує за кордоном, ніж продає. За минулий рік ми купили товарів на 16,4 мільярда доларів, більше, ніж продали. Питання, а де ми взяли гроші? Коштів, які ми отримали за наші товари і послуги, не вистачило б, аби купити усі ці імпортні товари. Ці гроші — зовнішні позики та золо- товалютні резерви, які в нас на той час були. Ніде в світі ви не знайдете країну, де б лікар, учитель, держ- чиновник отримали високу легальну заробітну плату, якщо там немає промисловості. Хороші зарплати в бюджетному секторі є в тих державах, де високороз- винена промисловість. ШВАЙКА М. А. 2014/№3 165 Так що для того, щоб організувати сучасну кре- дитну грошову систему і реалізувати ефективну кре- дитну політику треба ще багато трудитись, мобілізу- вати національний інтелектуальний потенціал, увесь науковий доробок країни. Доля української революції залежить від успіхів в економічному будівництві, від зрушень у розвитку виробництва, якому слід приділяти першочергову увагу. Люди повинні відчути її результати через гама- нець і споживчий кошик. Треба здійснити перехід від експортно-орієнтованого виробництва, що базується на грабуванні багатств України, до виробництва для внутрішнього ринку. Треба відмовитись від банківсь- кої таємниці. Банки треба наблизити до виробницт- ва, змусити їх вкладати кошти у створення підпри- ємств і займатись їхнім технічним розвитком. Треба створювати механізм довгострокового кредитування на комерційній основі під великі модернізаційні про- екти для придбання технологій, завезення обладнан- ня в реальний сектор економіки. Давно пора створи- ти державний потужний інвестиційний банк. В Україні всі крупні капітали виникли в резуль- таті грабіжницької приватизації, різного роду махіна- цій і корупційних угод з владою. Олігархи прихову- ють реальні прибутки, уникають оподаткування, ви- бивають мільйонні пільги для своїх підприємств, за- тримують виплату зарплат робітникам, виплачують її в конвертах. Позбутися треба злодійства. Слід змуси- ти всі офшорні компанії, що мають власність в Укра- їні, перереєструватися тут. Повернути сюди кошти з- за кордону. Половина піде в бюджет, решта зали- шиться на рахунках компаній для власного розвитку: інвестицій у виробництво, вирішення екологічних проблем, підвищення соціального захисту. Якщо олі- гарх не поверне грошей сюди, його підприємства перейдуть у держвласність. Одне лише дотримання в Україні чинних зако- нів, припинення відпливу грошей з країни через оф- шори дозволить збільшити державний бюджет на десятки процентів, а то й у рази, що дозволить роз- в'язати багато поточних і майбутніх проблем нашої країни. Усі вкрадені в народу гроші, серед них з бюдже- ту, і сховані в офшорах треба повернути. Надзвичайно велике значення в організації дер- жави відіграє грошова система. При недосконалій її організації через її посередництво відбувається розк- радання народних багатств. Тому питання організації і удосконалення грошової системи потребують по- всякденної уваги. Список використаних джерел 1. Швайка М.А. Нариси з історії економічних поглядів / М.А. Швайка. — К.: В-во Київського між- народного університету, 2006. 2. Швайка М. А. Українська гривня / М.А. Швайка. — К.: В-во Київського міжнародного універ- ситету, 2004. 3. Швайка М.А. З історії українських грошей / М.А. Швайка. — К.: В-во Київського міжнародного університету, 2006. 4. Овсянникова Оксана. Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи / О. Овсянникова // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4 (14). — С. 206-215. 5. Shvayka Mykhailo A. The Credit Monetary System: Ist Essence and Peculiarities of its Functioning. — Kyiv: Publishing house of Kyiv International University, 2008. 6. Андріїв М. (псевдонім Михайла Швайки) Гроші госпрозрахункової України / М. Андріїв // Поступ. — Червень. — 1989. — № 5. 7. Камінський А. На перехідному етапі «глас- ність», «перебудова» і «демократія» на Україні / А. Камінський. — Мюнхен: Український Вільний уні- верситет. — Серія: Монографії. — Ч. 51. — С. 220. 8. Три дні вересня вісімдесят дев’ятого \\ Мате- ріали Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову. — К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. Грушевського НАН України. 2000. 9. Швайка М.А. Економічний суверенітет Укра- їни. І все-таки карбованець / М.А. Швайка // Радян- ська Україна. — 28 червня. — 1990. 10. Швайка М.А. На шляху до євроатлантичної інтеграції України / М.А. Швайка. — К.: В-во Київ- ського міжнародного університету, 2008. — С. 211- 216. 11. «Народне слово», «Селянин» за 19 березня 1994 р. 12. Ковтун В. Історія Народного Руху України / В. Ковтун. — К.: Факт. 1999. — С. 128-129. 13. Жайвір. Літературно-мистецький альманах. — Бережани. 2002. - № 2 (78), квітень. 14. Факти, 2000. — 2 сентября. — С. 5. 15. Люлько А.С. Луганский станкостроительный завод — первый монетный двор Украины. — Часть 1. Первые шаги. — Луганск. — Шлях, 2000. — С. 29. 16. Радянська Україна. 1990. — 22 липня. 17. «Пробудження». — 1992. - № 2; «Голос Укра- їни». — 1992. — 22 січня. 18. Концепція переходу Української РСР до ри- нкової економіки // Відомості Верховної Ради Украї- нської РСР, 1990. — № 48. — 27 листопада. — С. 884- 898. 19. Яка банківська система потрібна Україні (до концепції становлення і розвитку банківської систе- ми України). — К.: В-во Верховної Ради України. 1995. 20. Швайка М.А. Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності / М.А. Швайка. — К.: Парламентське видавництво, 2000. — 196 с. 21. Shvayka Mykhailo A. The issues of formation from the crisis stimulator into provoker of world financial crisis. - Kyiv: Publishing house of Kyiv International University, 2009. 22. Швайка М.А. Кредитна грошова система: її суть та особливості функціонування / М.А. Швай- ка. — К.: В-во Київського міжнародного університету, 2008. 23. Швайка М.А. Банківська система України: проблеми становлення і удосконалення / М.А. Швайка. - К.: В-во Київського міжнародного універ- ситету, 2010. 24. Швайка М.А. Удосконалення банківської си- стеми як передумова подолання кризи платежів / М.А. Швайка // Економіка України та шляхи її по- дальшого реформування. Матеріали Всеукраїнської наради економістів 14-15 вересня 1995 р. — Видавни- цтво «Генеза», Київ. 1996. 25. Швайка М.А. Економічні атрибути незалеж- ності України / М.А. Швайка. — К.: В-во Київського міжнародного університету, 2011. 26. Ратай В. Хто є автором української гривни? / В. Ратай // Шлях перемоги. — 2013. — 24 квітня. 27. Здобуття незалежності України 1991. Історія проголошення, документи, свідчення. У двох томах. Том 2. Житомир. «Рута». 2011. ЛЯШЕНКО В. І. 166 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 28. Горобець О. Чи з’явиться портрет академіка Михайла Швайки на українських грошах? / О. Горо- бець // Постскриптум плюс: всеукраїнська щотижне- ва газета. — № 1 лютий, 2007. 29. Швайка М. А. Экономические методы уско- рения воспроизводственных процессов. Институт экономики АН УССР. К.: 1979, с. 27-49. 30. Ковтун С. Історія Народного Руху України / С. Ковтун. — К.: Факт, 199. — С. 128—129. 31. Падалка С.С. Проблеми вітчизняної економі- ки та політичної практики НРУ. Народний Рух Укра- їни: історія, ідеологія та політична еволюція (1989- 2009): матеріали круглого столу, присвяченого 20- річчю створення НРУ за перебудову; (20 вересня 2009). — НАН України; Інститут історії. — К., 2010. 32. Швайка М.А. Банківська система України: проблеми становлення і удосконалення / М.А. Швайка. — К.: Видавництво Київського міжнародно- го університету, 2010. — 760 с. 33. Weekly UA. — 04. — 10.06.2009. — С. 17. 34. Georg W. Kolodko. Russia Shold Put its People First // New York Times, july 7, 1998. 35. Щвайка М.А. Соціально-економічні пробле- ми європейського шляху розвитку України / М.А. Швайка // Україна в умовах європейської інтеграції та глобалізації світу [ за ред. О.А. Чумаченко]. — К. : КиМУ, 2013. — С. 243—344. В. І. Ляшенко м. Донецьк МІФИ ПРО ЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ВПК ВІД РОСІЙСЬКОГО. ЧАСТИНА 1. Тест для русских патриотов. - Где Янукович? - В России. - Где бывший министр МВД Украины? - В России. - Где бывший Глава СБУ? - В России. - Где бывший министр обороны Украины? - В России. - Где бывший министр юстиции Украины - Лукаш? - В России. - Кто их инструктировал? - Россия. - Кто оккупировал Крым? - Россия. - Кто проводил циничный брехливый "референдум" в Крыму? - Россия. - Кто держит 100-тысячную группировку войск на наших границах? - Россия. - Кто вмешивается в наши внутренние дела, указывая, какое государственное устройство у нас должно быть, какая конституция, какой язык и т.п.? - Россия. - А кто во всем виноват? - Америка! http://censor.net.ua/news/284953/yanukovich_podal_golos_iz_ rostovanadonu_potreboval_vyvesti_ukrainskie_voyiska_iz_ukrainy Останніми роками Україна стабільно входила в десятку найбільших світових експортерів озброєнь, разом з Італією і Ізраїлем замикаючи цей список. За інформацією Стокгольмського міжнародного інститу- ту досліджень проблем світу(Stockholm International Peace Research Institute - SIPRI), в 2013 р. країна за- йняла 9-е місце в рейтингу експортерів зброї, прода- вши його на $1, 334 млрд. Це складає приблизно 2% світового ринку озброєнь, на якому домінують США (30%) і Росія (26%); далі слідують Німеччина (7%), Франція (6%) і КНР (5%). Провідні імпортери озбро- єнь — Індія (12%), Китай (6%), Пакистан і Південна Корея (по 5%), Сінгапур (4%), країни Перської зато- ки в сукупності - 7% [1]. У загальному обсязі закупівель, які роблять в нашої країни інші держави, традиційно чималу долю складає стара зброя, що дісталася нам від СРСР. Як відомо, на момент розпаду Союзу на території Украї- ни розташовувалося військове угрупування, що налі- чує близько 1 млн чоловік, на озброєнні якої перебу- вало 9 тис. танків, 11 тис. бронемашин, 18 тис. арти- лерійських установок, близько 4 тис. літаків і верто- льотів, не рахуючи 176 міжконтинентальних балісти- чних ракет з боєголовками і 2883 одиниць оператив- но-тактичних і тактичних ядерних зарядів. Ще біль- ше вражаючими були стратегічні запаси армійських складів, розраховані на мобілізацію (у разі нападу на СРСР) 10 млн чоловік. За деякими даними, на них зберігалося військового майна приблизно на $90 млрд. Згодом велику частину цієї військової техніки і озброєнь, придатних для подальшої експлуатації, продали за рубіж, а неліквіди пустили на металоб- рухт. Проте і сьогоднішні можливості деяких підпри- ємств ВПК не слід недооцінювати. Тільки харківське ДП «Завод ім. Малышева» за роки незалежності при- несло країні біля $1,5 млрд. У 1996-1999 рр. харків'я- ни поставили Пакистану 320 танків Т-80УД на $650 млн. В 2009-му за допомогою США був укладений контракт на постачання іракській армії 420 БТР— 4 різні призначення (командирські, лінійні, штабні, медичні і ремонтно-евакуаційні) на $457 млн. Прав- да, постачання першої партії йшло із затримкою, а закінчилося поверненням виробникам декількох ма- шин через дефекти і штрафними санкціями на $3 млн. Але в 2011-2012 рр. були укладені два великі контракти з Таїландом: один — на постачання 121 БТР-ЗЕ1 більш ніж на $140 млн; інший — на 49 тан- ків «Оплот» вартістю $250 млн. Не самою останньою подією у світовому авіабудуванні стало кілька років тому рішення ВПС Індії модернізувати в нашій краї-

Боротьба Народного Руху України за створення найважливіших економічних атрибутів Української держави: грошової системи, центрального банку, банківської системи

Репозитарії

Схожі ресурси