Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка)
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87497 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) / Л.М. Кіндрацька // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 9–13. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-87497 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-874972015-10-20T03:02:13Z Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) Кіндрацька, Л.М. 2015 Article Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) / Л.М. Кіндрацька // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 9–13. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87497 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Кіндрацька, Л.М. |
| spellingShingle |
Кіндрацька, Л.М. Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) Вісник економічної науки України |
| author_facet |
Кіндрацька, Л.М. |
| author_sort |
Кіндрацька, Л.М. |
| title |
Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) |
| title_short |
Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) |
| title_full |
Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) |
| title_fullStr |
Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) |
| title_full_unstemmed |
Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) |
| title_sort |
рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад м.г. чумаченка) |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87497 |
| citation_txt |
Рівновага прочитаного і узагальненого у наукових дослідженнях (приклад М.Г. Чумаченка) / Л.М. Кіндрацька // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 9–13. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT kíndracʹkalm rívnovagapročitanogoíuzagalʹnenogounaukovihdoslídžennâhprikladmgčumačenka |
| first_indexed |
2025-07-06T15:09:01Z |
| last_indexed |
2025-07-06T15:09:01Z |
| _version_ |
1836910685795123200 |
| fulltext |
КІНДРАЦЬКА Л. М.
2015/№1 9
Л. М. Кіндрацька
д-р екон. наук
м. Київ
РІВНОВАГА ПРОЧИТАНОГО І УЗАГАЛЬНЕНОГО
У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
(приклад М.Г. Чумаченка)
Минає 90 років з дня народження знаного в Ук-
раїні і за рубежем науковця-практика, талановитого
Вчителя, неординарної особистості, академіка НАН
України і найголовніше — Людини з великої літери —
Миколи Григоровича Чумаченка.
В народі кажуть, що життя Вчителя продовжу-
ється у його учнях, далі в учнях-учнів і так до безкіне-
чності. Вважати себе учнем мислителя-аналітика, ми-
слителя — стратега (саме таким був М.Г. Чумаченко)
до певної міри досить сміливо. Це велика відповідаль-
ність, яка накладає своєрідний відбиток на подальшу
діяльність, і, передусім, наукову. Тому, хочеш цього чи
ні, але важливі рішення, що стосуються професійної
діяльності маю приймати під кутом відповіді, “як би
це” сприйняв Микола Григорович? Оскільки він сві-
домо переосмислював будь-яку наукову гіпотезу, ду-
мку, не зневажав наукові здобутки попередників, не
спотворював їхнє бачення проблеми, то орієнтуватися
на це у наукових дискусіях вкрай непросто. Втім не-
обхідно, бо основне кредо професора М.Г. Чумаченка
— допоможи, якщо можеш, а критикуй тільки тоді,
коли твоя критика базується на чітких аргументах.
Можливо тому, Микола Григорович завжди заперечу-
вав наявність у наукових статтях, дисертаціях таких
словосполучень: на мою думку, я вважаю. Аргумент
був залізний: “Якщо це дослідження, то твоя думка
має бути обґрунтованою, а позиція — доведеною, що і
слід викласти у публікації”. Дійсно думка без аргуме-
нтів — це щось хоча і допустиме у дискусії, але тільки
не у науковій.
Вкрай негативно Микола Григорович сприймав
ситуацію, коли на його зауваження у відповідь зву-
чало: “А я думав, що …”. Якщо ж це озвучував хтось
із молодих науковців, Микола Григорович завжди жа-
ртував: “Молоді люди думають, що старі люди знають
мало, а старі люди знають, що молодим ще треба дуже
багато вчитися, щоб знати”.
Цілком очевидно, що Микола Григорович як
практик, володів власним баченням економічних про-
цесів. У науку він прийшов не із студентської лави, а
з посади головного бухгалтера Кутаїського автомобі-
льного заводу. Саме на практичній роботі він осягнув
ціну і сенс бухгалтерської професії, а далі поглибив це
навиками аналітичного мислення. Аби довести свою
думку, він досить ґрунтовно вивчав погляди поперед-
ників. Неодноразово спостерігала , як Микола Григо-
рович працював із газетними статтями. Кожна газета
не просто перечитувалася. Статті, які зацікавили, ви-
різалися і поповнювали окрему папку, яких було дуже
багато. Причому кожній папці таких вирізок присво-
ювалась окрема назва як то: регіональна економіка,
економічна теорія, досвід підприємств, госпрозраху-
нок і т.д. Багато з них і донині зберігаються у його
колишньому кабінеті у Київському національному
економічному університеті імені Вадима Гетьмана.
У будь-якій розмові із колегами, він ніколи не
дискредитував їх погляди, навіть якщо вони були ди-
летантські. А ще він вмів слухати і не завжди логічні
твердження, мотивуючи, це так: “оскільки до мене
прийшла людина, я маю її вислухати, навіть якщо це
мені абсолютно не цікаво”. Його ставлення до людей
базувалося на міцному фундаменті, закладеному ще у
молоді роки на фронтах Великої вітчизняної війни.
Саме цей період життя загартував міць людини, сфор-
мував його доброзичливе ставлення до колег, вибуду-
вав вміння орієнтуватися у ситуації, які реально бу-
вали і досить складними, непередбачуваними. Мабуть,
можна погодитися, що не завжди було можливим ді-
яти на власний розсуд. Знаю багато прикладів, які на-
водив М.Г. Чумаченко, коли рішення треба було
приймати відповідно до обставин, особливо коли до
цього були причетними партійні функціонери. Що ж,
виходить проблеми розв’язувались, але не завжди у
кращий спосіб. Важливо у таких випадках не зводи-
тися до образ чи, ще гірше, до прихованої неприязні.
Саме так вчив діяти Микола Григорович. Відповідно,
не варто при цьому поділяти істину на окремі свого
роду “підістини”. Життя рано чи пізно залишить осто-
ронь тих, хто діяв за власною вигодою, керуючись при
цьому безпідставними емоціями. І ще одне, не
знайшовши ясної відповіді на проблему, категорично
не слід нав’язувати комусь — окремій людині чи коле-
ктиву — свою власну позицію. Власна позиція тоді
буде власною, коли забезпечує обґрунтоване розв’я-
зання назрілої проблеми з наперед визначеним пози-
тивним результатом. Той, хто цього не розуміє, при-
речений на неминучу поразку.
Ось чому необхідно оперувати чіткими аргумен-
тами, а не тільки, наприклад бухгалтерськими понят-
тями, у відриві від виробничих процесів, як це нерідко
прослідковується у дисертаційних роботах (і кандидат-
ських, і докторських) за спеціальністю 08.00.09 “Бух-
галтерський облік, аналіз та аудит” (за видами діяль-
ності).
Будучи членом двох спеціалізованих Рад за цією
спеціальністю (у Тернопільському національному еко-
номічному університеті та ДВНЗ “Київський націона-
льний економічний університет імені Вадима Геть-
мана) доводиться мати справу із процедурою розгляду
дисертацій на предмет рекомендації до захисту. Трап-
ляються дослідження з наявними помилками і навіть
економічними викривленнями. Окремі рясніють цита-
тами науковців за темою дослідження без відповідних
авторських узагальнень і обґрунтування власної пози-
ції. У цьому зв’язку М.Г. Чумаченко завжди скерову-
вав до ґрунтовного вивчення праць науковців, а не ли-
стання сторінок з надією натрапити на потрібну ци-
тату і “втиснути” її у відповідний розділ дисертації.
Коли хочу зробити щось подібне, завжди згадую
його слова: “Вся наукова спільнота поділяється на дві
групи: читачі і писаки”. Розумію, результат дослі-
КІНДРАЦЬКА Л. М.
10 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
дження має бути оприлюднений, тобто спочатку на-
писаний як наукова праця, а далі — опублікований.
Втім такий підхід не під силу “писакам”, оскільки на-
писаному передує довгий період читання, узагаль-
нення, і врешті — виклад на папері узагальнення про-
читаного і власних аргументованих думок.
Коли вдуматися у його слова, відразу стає зрозу-
мілим: наукова праця — це дослідження, побудоване
на глибокому вивченні, аналізі, узагальненні напра-
цювань попередників і чіткій аргументації власного
підходу. Певна річ, неправим можна оголосити будь-
кого, хто має сумнів у доцільності ідей, висловлених
іншими. Втім, це не наука, а проста, нікому не потрі-
бна писанина.
Невтішні висновки напрошуються з усього цього.
Складається на те, що окремих дослідників цікавить
результат, тільки не науковий, а особливий — диплом
кандидата чи доктора наук.
Втім, логічно тут акцентувати ще одну проблему,
пов’язану зі змістом дисертацій, на що також нерідко
вказував М.Г. Чумаченко. Йдеться про таке. На захист
має виноситися наукова новизна — чітко сформульо-
вана із зазначенням приросту у науці з досліджуваних
проблем. Саме так, а не своєрідний перелік назрілих
проблем, без розгляду їх суті і обґрунтування напрямів
вирішення. Можна своїми науковими “репліками” чи
не обґрунтованими позиціями просто збурити наукову
спільноту, що не принесе користі нікому, ані здобува-
чеві наукового ступеня, ані науці, оскільки виокре-
мити проблему — це тільки початок дослідження.
Знову ж таки, як вже зазначалося вище, дослідження
— це кропітка робота, відтак висловлювання “я вва-
жаю”, “на мою думку”, “було б добре, якби …”, “слід
пам’ятати, що …”, “всім відомо, що …”, “треба змі-
нити норми Закону” скоріше стосуються публічних
виступів на зборах чи мітингах, але жодною мірою не-
прийнятні як стиль викладу результатів наукових дос-
ліджень.
Наприкінці 90-х років, вже минулого 20- сторіччя
академік М.Г. Чумаченко ініціював розгляд проблеми
управлінського обліку в Україні. По суті це стало ло-
гічним продовженням його досліджень у цьому на-
прямі, що виконувались в 70 роках в процесі річного
стажування в Іллінойському університеті (США). В
опублікованій праці “Учет и анализ в промышленном
производстве США» він показав, що термін “вироб-
ничий облік” все частіше став замінюватися терміном
“управлінський облік”, завдання якого вбачав у забез-
печенні управління аналітичним матеріалом [1, с.9].
Піднімаючи проблему управлінського обліку,
Микола Григорович саме звернувся до своїх поперед-
ніх досліджень. Виникає питання, чому від зазначеної
публікації пройшло більше 20 років? Тут якраз і спра-
цювала притаманна йому обережність, вміння обми-
нати гострі кути. Дійсно, в той період, як зазначив сам
Микола Григорович, було б непатріотично рекоменду-
вати перенесення досвіду управлінського обліку аме-
риканських компаній у практику соціалістичних підп-
риємств. Але досвід був і залишається корисним і
тому його рекомендовано під назвою “оперативного
управління собівартістю продукції [2]. Якщо б він по-
ступив по-іншому, то не було б ані книги, ані, напе-
вне, кар’єрного зростання. Тому немає нічого див-
ного, що проникливий розум Чумаченка стримав тоді,
а протягом життя ще багато разів від прямої конфро-
нтації з тим, щоб повернутися до розгляду багатьох
назрілих проблем, зокрема і щодо управлінського об-
ліку саме тоді, коли це стало на часі. З дня публікації
зазначеної книги (1971) пройшло вже 43 роки. Не ди-
влячись на це, актуальність ідей, викладених на її сто-
рінках, з часом не знижується, а навпаки — зростає.
Підтвердженням цьому є посилання на цю книгу
майже у всіх дисертаціях, що захищаються за спеціа-
льністю “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит”. Вже
нині сучасний управлінський облік розглядається в
контексті стратегії і тактики бізнесу, що, відповідно,
визначає необхідність опрацювання адекватних ін-
струментів, і не тільки облікових, а й аналітичних, ко-
нтрольних, а також планування.
Дійсно, Микола Григорович старався не висувати
такі наукові думки, які б ставили під сумнів його вла-
сні підходи до вирішення назрілих проблем. Саме так
сталося і з управлінським обліком, перепони до впро-
вадження якого зникли з переходом до формування
ринкових відносин у країнах пострадянського прос-
тору, зокрема і в Україні.
Слід зазначити, що об’єктивні передумови цього
складалися поступово. Багато питань, що нині покла-
даються на підсистему управлінського обліку, посту-
пово вирішувались через теоретичні розробки і прак-
тичні дії з посилення уваги до формування собіварто-
сті продукції на кожному підприємстві.
По мірі активізації інструментів ефективного уп-
равління підприємством, облік виробничих затрат і
калькулювання собівартості продукції (саме це М.Г.
Чумаченко вважав виробничим обліком) поступово
трансформуються в управлінський облік. Якщо ж йти
далі, то впровадження на підприємстві управлінського
обліку, стало основою створення системи управління
собівартістю, яка має включати планування і прогно-
зування, нормування виробничих витрат, облік фак-
тичних витрат, калькулювання фактичної собівартості
продукції, аналіз собівартості і відхилення від норм
витрат, контроль і регулювання собівартості. Управ-
ління собівартістю є складною сферою управлінської
діяльності, що в процесі виробництва, виокремлює все
нові завдання, розв’язання яких великою мірою зале-
жить від дієвості підсистеми управлінського обліку,
яка функціонує паралельно із підсистемою фінансо-
вого обліку. Їх взаємодія суттєво підвищує результа-
тивність системи бухгалтерського обліку на підприєм-
стві, створюючи передумови формування інтегрованої
інформаційної системи управління.
Тут логічно навести таку думку С.Ф.Голова:
“Якщо фінансовий облік описує операції, що вже
мали місце, то головним завданням управлінського
обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій
[3, с.20]”, висловлену ним ще у 2000 році. Як видно,
пройшло майже 15 років, втім і нині полеміка (саме
так, а не дискусія) стосовно управлінського обліку, не-
обхідності і важливості його існування все ще ве-
деться. Для чого — не знаю, видно це потрібно тим
псевдонауковцям, які не бачать наявних обліково-ана-
літичних проблем, а тому характеризуються з позиції
“писак” у науці.
Управлінський облік довів не тільки своє право
на існування, а й набув ознак важливої складової сис-
теми управління. Водночас, по мірі розвитку економі-
чних наук і бухгалтерський облік отримує нові імпу-
льси до вдосконалення. За багатьма позиціями розви-
ток облікової практики випереджує розвиток теорії.
Втім, не завжди вдається запобігти непродуктивному
КІНДРАЦЬКА Л. М.
2015/№1 11
обговоренню багатьох, інколи і не продуманих варіа-
нтів розв’язання проблем, як це свого часу мало місце
стосовно управлінського обліку.
У монографії “Метатеорія обліку або якою по-
винна стати теорія” М.С.Пушкар зазначає, що в пуб-
лікаціях з обліку немає оригінальних підходів до пода-
льшого розвитку теорії, нових ідей, концептуальних гі-
потез, широких узагальнень [4, с.9]. Звучить доволі ка-
тегорично. Втім, теорію обліку, особливо в умовах су-
часних економічних трансформацій треба бачити у ро-
звитку, інакше будемо консервувати старі ідеї, позба-
вляючи користувачів інформацією можливості виді-
ляти важливі варіанти впливу на результативність гос-
подарських процесів. Певна річ, активність розвитку
облікових концепцій, визначення їх змісту повністю
залежить від комплексної інформації, широкої за змі-
стом і глибокої за структурою, що потрібна управлін-
цям різних рівнів. Хочемо цього чи ні, але в управлін-
ських цілях пріоритет необхідно надавати саме запи-
там користувачів в інформації, а вже потім - висувати
нові облікові гіпотези, опрацьовувати методики з ура-
хуванням потреби практики.
Слід ураховувати, що інформація виконує функ-
цію інструмента технології управлінської діяльності. З
одного боку вона має відбивати специфіку діяльності
того структурного підрозділу суб’єкта господарю-
вання, у якому процедурно завершився процес здійс-
нення операції, а з іншого — не повинна бути абсолю-
тно персоніфікована, оскільки до процесу виконання
операції залучається багато інших підрозділів, що сут-
тєво ускладнює обліковий процес. Тут знову підійшли
до важливості ведення управлінського обліку через ви-
окремлення відповідних центрів відповідальності, що
сприятиме формуванню інформації на якісно новій
організаційній основі. Поширюючись на властивості і
методики інших підсистем бухгалтерського обліку, ак-
тивізується весь обліковий механізм, а відтак взаємно
доповнюється кожен із видів господарського обліку,
що забезпечує зростання корисності інформації і під-
вищення результативності обліку в процесі
розв’язання всіх облікових завдань. Керуючись стан-
дартами облікової методології в бухгалтерії узагальню-
ються інформаційні потоки кожної підсистеми, кож-
ного виду обліку, завдяки чому формується потрібна
звітність: фінансова, управлінська, статистична, пода-
ткова. Це підтверджує, що систему бухгалтерського
обліку визначають безпосередньо інформація і її ко-
ристувачі. Іншими словами, поза користувачами нема
дієвої облікової системи, а без користувачів інформа-
ції обліковий процес втрачає сенс. Отже, теорію пере-
глядати необхідно, але не слід легковажно відкидати
напрацювання попередників у царині бухгалтерського
обліку. Нині є над чим працювати, як у теоретичному,
так і методологічному напрямі. Про це, зокрема наго-
лошує З.В. Гуцайлюк, ставлячи проблему визначення
ролі обліку і контролю у ринковій економіці через
призму формування нової концепції і підвищення со-
ціальної ролі бухгалтерського обліку [5]. Якщо справа
дійшла до необхідності формування нової концепції
обліку, то це означає необхідність розв’язання назрі-
лих проблем як у теоретичному, так і в методологіч-
ному плані. Більше того, бухгалтерський облік як
складна динамічна система в своїй основі вже має за-
датки до самовдосконалення. Якщо під концепцією
розуміти систему “… понять про ті чи інші явища,
процеси; спосіб розуміння; тлумачення цих явищ, по-
дій; основну ідею будь-якої теорії [6, с.519], то конце-
пцією бухгалтерського обліку логічно визнати головну
точку зору на його вдосконалення, спосіб усвідом-
лення необхідності цього вдосконалення, розуміння
сутності і потреби у здійснюваних змінах з орієнтацією
на потреби менеджерів в інформації. При опрацю-
ванні нової концепції слід відійти від своєрідного зма-
гання науковців та практиків за сферу реформаторсь-
ких змін у системі бухгалтерського обліку і звітності,
як це має місце стосовно змін у змісті національних
положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
У новій концепції мають бути відображені під-
ходи до креативного та стратегічного обліку, профе-
сійного судження бухгалтера, інституціональної теорії
бухгалтерського обліку, а також обліку в системі забез-
печення сталого розвитку суб’єкта господарювання.
Важливо наголосити, що нова концепція не повинна
бути відірваною від виробничої сфери підприємства як
основної ланки суспільного економічного відтво-
рення. У ній також важливо врахувати внутрішньоси-
стемні інформаційні потреби менеджменту, працюю-
чих і власників [7, с.41].
Вводячи нові фундаментальні постулати в облі-
кову сферу, наприклад креативність обліку, важливо
відійти від довільного тлумачення їх змісту. Інакше
отримаємо логічно некоректні, теоретично не підтве-
рджені характеристики. Якщо під креативним обліком
розуміти творчий підхід бухгалтера до відображення в
обліку фактів господарського життя, то така творчість
може призвести до неправдивих облікових даних, що
завжди вважалось неприпустимим. Більше того, серед
принципів бухгалтерського обліку — акцентується
об’єктивність бухгалтерської інформації, що нині та-
кож ставиться під великий сумнів. Можливо заради
надання цифр, які бажає бачити керівник, бухгалтер і
використає свою креативність, порушуючи при цьому
вимоги облікових стандартів, але це вже буде не
об’єктивність інформації, а не що інше як суб’єктив-
ність, диктована керівником.
Отож, творчу бухгалтерію не будуть запроваджу-
вати в облікову практику суб’єкти господарювання,
які працюють “по білому”, уникаючи порушень зако-
нодавчо встановлених норм і правил. Водночас не слід
вести мову і про “ідеальну” систему обліку, оскільки
її просто бути не може. До речі об’єктивність її існу-
вання доводить М.С.Пушкар у монографії “Ідеальна
система обліку: концепція, архітектура, інформація.
Було б цілковито не щиро, не зазначити, що до цієї
монографії мав відношення і М.Г. Чумаченко як один
із авторів. Це мабуть одна із публікацій, де загальні ідеї
не можу сприйняти як ідеї, висловлені ним особисто.
Можливо він хотів підкреслити свою повагу до нова-
цій М.С. Пушкара, з яким їх зв’язували добрі стосу-
нки, оскільки М.Г. Чумаченко багато в чому допоміг
в процесі підготовки і захисту ним докторської дисер-
тації. Не міг М.Г. Чумаченко підписатися під такими
словами “облік опинився в повній ізоляції від інших
наук, ні з ким не контактує і не запозичує наукові ідеї
з інших наук для свого розвитку, які і від нього нічого
не беруть, зважаючи на те, що він не спроможний
щось запропонувати для них [8, с.65]. Хай пробачить
мені Микола Григорович, але він у цій монографії ві-
дійшов від одного дуже важливого правила, якого зав-
жди вчив дотримуватись: “Якщо у книзі є більше од-
ного автора, то вкрай необхідно у вступі зазначати чи
то пункти, чи сторінки, чи, можливо, розділи, які на-
КІНДРАЦЬКА Л. М.
12 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
писані конкретною особою, що “включена до автор-
ського колективу”. Це так, перші емоції від моногра-
фії. З іншого боку, чому б обліку не бути у реальності
ідеальним. Якщо під ідеалом розуміти досконалість,
взірець, найвищу мету прагнень — то саме такою має
бути система обліку, а вірніше інформація, яку вона
продукує. Якщо ж під ідеалом розуміти важку для ре-
алізації концепцію, стан, що протиставляється дійсно-
сті як бажаний, але недосяжний [9, с.507] то кому у
цьому разі потрібний ідеальний облік, його концепція,
архітектура, інформація.
Маємо визнати безпідставність підходів до бухга-
лтерського обліку як до самостійної системи, відокре-
мленої від управління економікою підприємства, і,
відповідно, бухгалтера - від команди управлінців. Ін-
акше виникатимуть протиріччя між керівництвом і бу-
хгалтерським підрозділом, співробітники якого замість
активної участі в управлінні підприємством будуть
займатися пошуком формальних облікових порушень,
в межах функціонування специфічної ідеальної сис-
теми обліку.
Певна річ, ефективна облікова система, можливо
у цьому сенсі і ідеальна, має виключати появу некон-
трольованих ситуацій у господарській практиці через
накопичення потрібної інформації. Це створює
об’єктивні умови для успішного розв’язання багатьох
критичних проблем в системі управління, пов’язаних
із прогнозуванням, плануванням, координацією дій,
стимулюванням виробництва, обліком, аналізом, кон-
тролем.
Врешті це забезпечить підвищення якості підпри-
ємницької діяльності, рівень якої логічно оцінювати
за результативністю сторін магічного трикутника, а
саме: прибутку, рентабельності, конкурентоспромож-
ності. Безперечно, джерелом оцінки є інформаційна
система, яка накопичує величезний масив інформації
із внутрішніх і зовнішніх джерел, тим самим забезпе-
чуючи інформаційну підтримку управлінських рішень.
Ключовим елементом цієї системи є бухгалтерський
облік, а основним носієм його методики — бухгалтер,
що його М.Г. Чумаченко завжди відносив до “бухгал-
терського цеху” як це свого часу визначив професор
А.С. Маргуліс. Нині “бухгалтерський цех” значно
омолодився, багато докторів наук за нашою спеціаль-
ністю — люди віком до 50 років і значно молодші. Від-
повідно мають право на існування їх нові підходи і по-
гляди на проблеми реформування бухгалтерського об-
ліку, що певною мірою сприяє підвищенню ролі бух-
галтера у суспільстві і його зарахування до бригади
управлінців. Неодноразово Микола Григорович підк-
реслював, що бухгалтер не повинен замикатися у си-
стему “єдиного бухгалтерського обліку”, бути техніч-
ним виконавцем рутинної праці. Необхідно досягати
чіткої позиції в управлінні виробництвом своєю еру-
дицією, логікою мислення у поєднанні з навичками
аналітичних узагальнень.
Визначальною рисою М.Г. Чумаченка як науко-
вця була простота і доступність викладу матеріалу і це
не дивлячись на те, що практично кожна його публі-
кація активізувала дослідження науковців і практиків.
По суті він вносив певну ідею, але при цьому давав їй
чітку інтерпретацію. Думаю — це свідчення глобально-
сті його мислення. У його працях відсутні надумані
проблеми, відірвані від життя, що не завжди характе-
рно для сучасних дослідників.
Такий підхід слід обирати кожному, хто працює у
царині бухгалтерського обліку. А ще важливо навчи-
тися не критикувати думку опонентів, якщо їх ідеї не
співпадають із твоїми. Кожну думку необхідно аргуме-
нтовано довести, бачити її у розвитку, що позитивно
вплине на загальний процес вдосконалення бухгалтер-
ського обліку. Це справа досить непроста, тим більше,
що багато нових ідей потребують глибокого переосми-
слення. Ось приклад. На П Міжнародній науково-
практичній конференції в Національному університеті
“Львівська політехніка”, організатором якої була ка-
федра обліку та аналізу, професор С.Ф. Голов опри-
люднив свою доповідь “Футорологія бухгалтерського
обліку”. Супротив відразу викликала теза автора про
втрату значимості для управління показників прибутку
і собівартості продукції (робіт, послуг). Знову Сергій
Федорович “збурив” тих, хто чув його виступ. Втім
збурення — це скоріше позитив, ніж негатив. Відразу
рука потягнулася на полицю за енциклопедією для
уточнення сутності поняття футорологія (від лат. —
майбутнє і від грец. (вчення). Якщо вірити т. 12. Ук-
раїнської радянської енциклопедії 1985 року видання,
то “футорологія часто вживається як синонім прогно-
зування й прогностики. Можливо автор саме і висло-
влює свою думку щодо прогнозування розвитку бухга-
лтерського обліку.
С.Ф. Голов наголошує, що ключовим показни-
ком для прийняття рішень є продуктивний маржина-
льний дохід як різниця між доходом від продажу та
витратами, які виникають на рівні одиниці продукції
та змінюються прямо пропорційно обсягу продаж. [10,
49]. Нова ідея для вітчизняного бухгалтерського обліку
— безперечно, хоча для практики багатьох закордон-
них корпорацій — це вже не проблема, оскільки пере-
ведена у практичну площину. Що ж, є над чим поду-
мати, особливо щодо опрацювання процедури оцінки
діяльності підприємства на основі показника вартості,
доданої до продукту за допомогою капіталу і праці, яка
підлягає, як зазначає С.Ф. Голов розподілу і відобра-
жає внесок підприємства у розвиток суспільства [10,
49]. Це важливо, оскільки протягом останніх років на-
уковці сміливо заявляють про необхідність забезпе-
чення соціальної спрямованості бухгалтерського об-
ліку і посилення вимог до розрахунку результативних
показників діяльності.
Бухгалтерський облік має продукувати інформа-
цію, на основі якої можливо запропонувати комплекс
показників і новий аналітичний товар — методику ді-
агностики фінансового стану господарюючого
суб’єкта. Слід зазначити, що над питаннями аналізу
господарської діяльності Микола Григорович також
працював досить плідно, досліджував їх глибоко і до-
водив, що бухгалтерський облік і економічний аналіз
є нерозривними ланками загального процесу облі-
ково-аналітичного забезпечення прийняття управлін-
ських рішень. Його напрацювання у цій сфері досить
вагомі, тому потребують окремого висвітлення. Відо-
кремлення питань обліку від питань економічного
аналізу в економічній літературі є не чим іншим як
способом ідентифікації відірваних об’єктів спостере-
ження від економічних реалій господарської прак-
тики.
У підсумку хочу підкреслити, що процес науко-
вого дослідження має включати певну кількість пози-
тивних спроб побороти власну інтелектуальну інерцію
НЄБРАТ В. В.
2015/№1 13
з тим, щоб формальний апарат досліджень набув фун-
даментального значення.
Цього принципу у науці дотримувався академік
М.Г. Чумаченко і це заповідав своїм учням і послідо-
вникам.
Список використаних джерел
1. Чумаченко Н.Г. Учет и анализ в промышлен-
ном производстве США / Н.Г. Чумаченко. — Москва:
Финансы, 1971. — 240 с.
2. Чумаченко Н.Г. Роль бухгалтерского учета в
управлении себестоимостью продукции / Н.Г. Чума-
ченко // Бухгалтерский учет. — 1982. — № 5. — С. 3-9.
3. Голов С. Проблеми і перспективи реформу-
вання бухгалтерського обліку в Україні / С. Голов //
Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — № 11. — С. 7-
11.
4. Пушкар М.С. Мета теорія обліку або якою по-
винна стати теорія: монографія / М.С. Пушкар. — Тер-
нопіль: Карт — бланш, 2007. — 359 с.
5. Гуцайлюк З.В. Облік і контроль у ринковій
економіці: елементи концепції: монографія / З.В. Гу-
цайлюк. — Тернопіль: Крок, 2013. — 176 с.
6. Філософський енциклопедичний словник /
[голова редкол. В.І. Шинкарук]. — К.: Абрис, 2002. —
742 с.
7. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и уни-
фикация методологии бухгалтерского учета: научный
доклад / Г.Г. Кирейцев. — Житомир: ЖГТУ, 2007. —
68 с.
8. Пушкар М.С. Ідеальна система обліку: конце-
пція, архітектура, інформація: монографія / М.С. Пу-
шкар, М.Г. Чумаченко. — Тернопіль: Карт — бланш,
2011. — 336 с.
9. УСЕ: Універсал. Словник — енцикл. [гол. ред.
радн. чл.кор. НАНУ М.Попович]. — 4-е вид., пере-
робл., доп. — К.: Тека, 2006. — 1432 с.
10. Голов С.Ф. Футурологія бухгалтерського об-
ліку / С.Ф. Голов // Тези доповідей ІІ Міжнародної
науково-практичної конференції “Обліково-аналітич-
не забезпечення системи менеджменту підприємства”.
— Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. —
236 с.
В. В. Нєбрат
д-р екон. наук
м. Київ
НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ АКАДЕМІКА М.Г. ЧУМАЧЕНКА
Й АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СЬОГОДЕННЯ
1 травня 2015 р. виповнюється 90 років від дня
народження Миколи Григоровича Чумаченка — акаде-
міка НАН України, доктора економічних наук, профе-
сора, лауреата Державної премії України в галузі науки
і техніки, лауреата премій АН УРСР ім. О.Г. Шліхтера
та НАН України ім. М.І. Туган-Барановського, Заслу-
женого діяча науки і техніки України. М.Г. Чумаченко
зробив вагомий внесок у розвиток теорії та методології
економічної науки, розроблення практичних проблем
економіки, актуальність яких зберігається сьогодні, а
в окремих випадках — навіть зростає. Його наукова та
громадянська позиція визначалася прагненням ви-
явити резерви підвищення ефективності суспільного
виробництва, відкрити нові можливості забезпечення
добробуту населення на основі економічного зрос-
тання.
Вже перші праці вченого були присвячені дослі-
дженню ключових питань теорії та практики управ-
ління економічним розвитком — вдосконаленню гос-
подарського обліку та економічного аналізу. Саме з
позицій оптимізації управління виробництвом у 1950—
1960-х роках М.Г. Чумаченко розробив новий підхід
до класифікації методів обліку виробничих витрат та
калькулювання собівартості продукції, запропонував
інтеграцію усіх видів господарського обліку на основі
функціонально-вартісного аналізу [1]. Метою науко-
вих досліджень у цьому напрямі було створення такої
системи організації бухгалтерського обліку і економі-
чного аналізу на підприємстві, яка сприяла б макси-
мальному використанню інформації в господарському
управлінні. Одним із пріоритетних завдань він вважав
виявлення резервів підвищення ефективності в про-
цесі виробництва, тому низка його праць присвячена
методиці економічного аналізу на мікрорівні, узагаль-
ненню досвіду обліку та економічного аналізу на під-
приємствах США, комплексному підходу до вивчення
діяльності підприємства, розвитку системного аналізу.
Запропонувавши новий підхід до організації
системи так званого управлінського обліку, М.Г. Чу-
маченко дав визначення поняттю «інформаційна сис-
тема управління» [2], розробив методичні основи ана-
лізу чутливості управлінських рішень з використанням
математичних методів. Особливого значення вчений
надавав вирішенню проблем обліку і аналізу в автома-
тизованій системі управління виробництвом (АСУВ).
У контексті розроблення проблематики держав-
ного регулювання виробничої сфери, вдосконалення
управління економікою у 1970-х роках він звернувся
до теоретичних основ науки управління. Варто відмі-
тити, що серед принципів прийняття управлінських
рішень одним із ключових вчений вважав принцип
відповідальності, що передбачає підвищення організа-
ційної культури та ефективності управління в аспекті
взаємозв’язку економічних і соціальних результатів су-
спільного виробництва [3]. М.Г. Чумаченко зробив ва-
гомий внесок в обґрунтування ролі теорії організації в
науці управління, принципів делегування повнова-
жень та оптимізації рішень [4].
Аналіз причин „пробуксовування” реформ сис-
теми управління радянською економікою, пошук шля-
хів вдосконалення господарських відносин і підви-
щення ефективності виробництва сприяли поглиб-
|