Почути Донбас
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87556 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Почути Донбас / Ів.Ан.Ти. Сталкер // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). — С. 180-216. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-87556 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-875562015-10-22T03:02:20Z Почути Донбас Сталкер, Ів.Ан.Ти. Дискусійний клуб 2015 Article Почути Донбас / Ів.Ан.Ти. Сталкер // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). — С. 180-216. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87556 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб |
| spellingShingle |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб Сталкер, Ів.Ан.Ти. Почути Донбас Економічний вісник Донбасу |
| format |
Article |
| author |
Сталкер, Ів.Ан.Ти. |
| author_facet |
Сталкер, Ів.Ан.Ти. |
| author_sort |
Сталкер, Ів.Ан.Ти. |
| title |
Почути Донбас |
| title_short |
Почути Донбас |
| title_full |
Почути Донбас |
| title_fullStr |
Почути Донбас |
| title_full_unstemmed |
Почути Донбас |
| title_sort |
почути донбас |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Дискусійний клуб |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/87556 |
| citation_txt |
Почути Донбас / Ів.Ан.Ти. Сталкер // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). — С. 180-216. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT stalkerívanti počutidonbas |
| first_indexed |
2025-07-06T15:12:44Z |
| last_indexed |
2025-07-06T15:12:44Z |
| _version_ |
1836910918939705344 |
| fulltext |
Ів. Ан.Ти. Сталкер
180
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
Ів. Ан.Ти. Сталкер,
м. Хацапетівка
ПОЧУТИ ДОНБАС
Три стадії еволюції кацапа в Україні
1. Гиркин
2. Дыркин
3. Биркин
http://censor.net.ua/news/298063/otstavki_i_begstvo_glavareyi_terroristov_podtverjde
nie_kraha_putinskih_proektov_v_ukraine_shkiryak/sortby/tree/order/desc/page/1#comments
Сепар в Дамбасе гранату нашел,
И к правосеку он подошел,
- Дергни колечко, – нацик сказал,
Долго по небу сепар летал...
Народный фолкльор
Потому, потому, что мы с Донбасса.
Нам Донбасс, нам Донбасс родимый дом.
Мы сначала выбираем пидарасов,
Ну а думаем, а думаем – потом.
Нихельсон //
http://censor.net.ua/news/302621/spisok_bloka_poroshenko_v_radu_vozglavlyaet_klichko
«1 березня 2014 року в Донецьку розпочався про-
російський бунт. Цього дня сепаратистам вперше
вдалося зібрати масовий мітинг на головній площі мі-
ста. Тоді, за різними підрахунками, в акції взяло участь
від 10 тис. до 15 тис. осіб. Для традиційно пасивного
Донецька, де на демонстрації людей завжди зганяли за
наказом згори, а справжні мітинги за ідею зазвичай зби-
рали щонайбільше 2 тис. учасників, це було несподівано
багато. На сцену вискочив Павло Губарєв, до цього дня
практично нікому не відомий. Він закликав присутніх
брати участь в акціях непокори і вимагати проведення
на Донбасі «референдуму» про майбутній статус регі-
ону. На той момент у Криму вже розгорталися відомі
події. Парламент захопили «зелені чоловічки», яких
тоді ще не називали «ввічливими людьми», і було зрозу-
міло, що назріває серйозний конфлікт. Присутні на
площі Леніна донеччани вірили, що в їхнє місто, так
само як і в Сімферополь, ось-ось увійдуть російські
війська у своїй новій формі без розпізнавальних знаків.
Важко сказати, як повелися б донеччани, якби зазда-
легідь знали, що Росія не анексуватиме Донбас. Є по-
ширена думка, що якби там від самого початку усві-
домлювали, що Путін доведе справу до війни та відмо-
виться від Донеччини, то не брали б участі в завору-
шеннях. РФ, по суті, здійснила на Сході України гран-
діозну провокацію, пообіцявши проросійському насе-
ленню заступництво в разі повстання, а потім кину-
вши його під кулі та снаряди української армії. Сепа-
ратисти щовихідних збирали мітинги у великих міс-
тах Донбасу. А на початку квітня в Слов'янськ і Кра-
маторськ проникло терористичне угруповання росій-
ського диверсанта Іґоря Ґіркіна. Відтоді в регіоні по-
чалися справжні бойові дії, які забрали тисячі жит-
тів з обох сторін. І заручниками їх виявилися ті самі
російськомовні жителі, яких нібито обіцяв захищати
в Україні Кремль. Від перших заворушень, спровокова-
них росіянами в Донецьку і Луганську, минуло близько
дев'яти місяців. За цей час Донбас перетворився на
зону жорстоких бойових дій. Регіон, колись славний
своїми промисловими показниками, перетворився на
невизнану територію, де панують безправ'я і бід-
ність. При цьому головна мета, з якою затівалося по-
встання і заради якої багато людей на Донбасі йшли
на ризик і на смерть, не була досягнута. Регіон так і не
став частиною Росії. І в найближчому майбутньому,
як уже зрозуміло, не стане. Підсумок кривавих зітк-
нень і руйнівних артобстрілів – утворення на східних
українських кордонах невизнаної держави під керуван-
ням збройних банд, такого собі європейського Сомалі.
Зрозуміло, що не цього хотіли мешканці Донецької та
Луганської областей.
Спершу сепаратисти своєю головною метою де-
кларували возз'єднання з Росією. І саме на заклики возз'-
єднуватися з РФ відгукнулися жителі Донбасу. Тому що
одна справа – жити в Росії і геть інша–у Придністров'ї.
Якби від самого початку людям пообіцяли нове Придні-
стров'я, навряд чи хтось сприйняв би цю ідею всерйоз.
Щоб вивести людей на вулиці, потрібні були російські
прапори, а не прапори «Донецької республіки». Але обі-
цяні Губарєвим «ввічливі люди» на Донбасі так і не з'яви-
лися. Замість них з'явилися нечемні «ополченці». І стали
Ів. Ан.Ти. Сталкер
181
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
стріляти по українських військових із під'їздів житло-
вих будинків. Замість російських пенсій «як у Криму»
тамтешні мешканці не отримали ніяких зовсім. А за-
мість триколорів на мітингах у якийсь момент зама-
йоріли якісь незрозумілі полотнища, що символізують
прапори не бачених раніше республік. Людям підсунули
зовсім не той товар, який вони обирали. Яке майбутнє
очікує захоплену бандитами територію? Спрогнозу-
вати неважко. Будучи невизнаною, вона не матиме
змоги експортувати товари, а в умовах, коли бізнесме-
нів шантажують, грабують і вбивають, найімовір-
ніше, втратить і малий бізнес. Закони економіки обду-
рити важко. Втеча капіталів з Донбасу вже набула ха-
рактеру стійкої тенденції. Часи, коли в центрі Доне-
цька майже в кожній будівлі були офіси, минули. Пра-
цювати в Росії та отримувати московські зарплати,
як про це мріяли мешканці східних областей, уже не
вийде. Натомість доведеться працювати в «ДНР».
Поки що безплатно. За їжу. У буквальному сенсі. «ЛНР-
ДНР» хотіли до Росії, але від самого початку повернули
не туди. І завдяки провокаторам на всіх парах мчать не
до процвітання, а в економічну прірву. Та звернути з
цього шляху тепер набагато складніше, ніж навесні»
[22].
Як розпочав один зі своїх нарисів А.Плахонін:
«Цього разу про те, як я послухав Донбас, і про те,
що з цього вийшло. Часом у найзаяложеніших,
висміяних і давно вже не смішних партійних гаслах
усе ж продовжує залишатися зерно сенсу, абсо-
лютно несподівано як для тих, хто його формулю-
вав, так і для тих, хто свого часу, подібно до мене,
перетворив його на об’єкт своїх сатиричних напа-
док. Ось, наприклад, заклик «почути Донбас». Нам
здається, що лідер за державними дотаціями, го-
ловне джерело всіх талановитих сімей України від
найвищих державних посад до бізнесу та естради,
Донбас сказав уже все й тепер має хоча б з ввічли-
вості прислухатися до думки протилежної сторони.
Серйозні дядьки з Партії регіонів, «Українського ви-
бору» або навіть з самого Кремля захлинаючись
розповідають нам, чого насправді хоче цей Донбас,
і від багаторазового повторення одних і тих же ба-
нальних тез нам і самим починає здаватися, що те,
що ми чуємо від них, це і є саме та модель держав-
ного устрою України, прийняття якої може стати ос-
новою для укладення договору з бойовиками ДНР і
ЛНР. І тут до цієї ясної мов сонячний день картини
закрадається тінь сумніву – а як бачиться ідеальний
державний устрій безпосередньо самим лідерам те-
рористів? Адже гасла федералізації і, тим паче, де-
централізація України чомусь не прикрашають ву-
лиці захоплених терористами українських міст» [1].
Отже, спробуємо прислухатися якщо не до
думки Донбасу, то до думки тих, з ким доброзичли-
вці всіх мастей так наполегливо хочуть усадити
нашого президента за стіл переговорів. І, неначе ба-
жаючи полегшити наші зусилля, 15 червня 2014 р. в
Донецьку був створений методологічно-теоретич-
ний центр з розробки стратегії розбудови держав-
ності в республіках «Новоросії». Принаймні, саме
так мислять його роль творці «Новоросійської» філії
«Ізборського клубу». Оскільки в Україні мало хто
знає, що це за організація, дозволю собі трохи
відволіктися й розповісти про її діяльність у Росії.
«Ізборський клуб» порівняно нове утворення. Він
був створений в Росії 2012 року і з самого початку
позиціював себе як «антиліберальний» теоретичний
центр ідеології проголошеного раніше Володими-
ром Путіним великого ривка, на практиці сформу-
льованої в його т.з. «Ульянівській декларації» – син-
тезу неосталінізму, російського нацизму й право-
славного фундаменталізму. Його творці не прихо-
вували, що результатом їхньої діяльності стане гло-
бальна війна за встановлення нового порядку й по-
будову «Русского міра» як головного домінуючого
політичного, економічного й ідеологічного центру
на планеті. Серед творців «Ізборського клубу»
Олександр Проханов, Олександр Дугін, Сергій
Глазьєв – одні з найодіозніших представників сучас-
ного російського неонацизму.
Нижче наведено «Манифест отцов-основателей
Изборского клуба», прийнятий 8 вересня 2012 р. [2]:
«Российское государство в очередной раз
подвергается смертельной угрозе, исходящей из
либеральных центров: как внутри российского об-
щества, так и за его пределами. Работает всё та
же смертоносная идеологическая и информацион-
ная «машина», которая истребила все устои и цен-
ности «белой», романовской империи, а затем уни-
чтожила все базовые опоры «красной», совет-
ской империи, после чего обе империи пали, пре-
вратив великие евразийские пространства в хаос
враждующих народов, верований и культур, в поле
кровавых схваток. Эта либеральная «машина» по-
строена с помощью антропологов и историков, со-
циальных психологов и знатоков «теории хаоса»,
экономистов и мастеров информационных войн.
Она дробит фундаментальные принципы, на кото-
рых строится евразийское союзное государство.
Подавляет глубинные коды народного сознания,
помогающие народу одерживать победы и продле-
вать его существование в истории. Эта стенобит-
ная «машина» бьёт в православную церковь как ду-
ховную основу народа, препятствует оборонному и
военному строительству, делая Россию безоружной
в пору нарастающих военных конфликтов. Сеет
раздор в религиозное согласие главных российских
конфессий. Не позволяет преодолеть раскол исто-
рических русских эпох. Продлевает губительную рус-
скую смуту, демонтируя российского лидера и все
институты власти.
Участники интеллектуального Изборского
клуба, объединённые народно-патриотиче-
скими убеждениями, формулируют свои пред-
ставления о смыслах русской истории, миссии
Российского государства, глубинных основах
Ів. Ан.Ти. Сталкер
182
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
народного самосознания. Тысячелетняя история
русской государственности – это истории несколь-
ких евразийских империй, которые зарождались,
достигали невиданного расцвета и обрушивались в
«черную дыру», из которой, казалось, не было воз-
врата. Но государство вновь возрождалось, в
ином облачении, с иным историческим центром,
и вновь повторялся взлёт и расцвет с последующим
падением в пропасть. Эта цикличность, смерть
государства и победа над смертью придают рус-
ской истории пасхальный характер, в котором
русская цивилизация неизбежно воскресает.
Первая империя – Киевско-Новгородская. Вто-
рая империя – Московское царство. Третья империя –
Романовская. Четвертая империя – Советская. Ны-
нешнее государство Российское, несмотря на по-
терю великих окраин, носит имперский харак-
тер. Геополитика евразийского континента
вновь собирает насильственно отторгнутые
пространства. Об этом свидетельствует обна-
родованный Путиным «евразийский проект». Гря-
дущая евразийская империя будет империей особого
типа, без колоний и метрополий, где все народы
станут имерскообразующими, будут нести свою
долю ответственности за сбережение и развитие
империи. Каждый составляющий империю народ бу-
дет бесценным и незаменимым. Структурой этой
полифонической империи может стать струк-
тура, подобная Союзному государству России и
Беларуси.
Русскому сознанию присущи представления об
идеальном бытии, царстве справедливости и
добра. В нём живёт мечта о «царствии небес-
ном», о возможности построения «рая на земле».
Народные сказки, церковные проповеди, вся рус-
ская культура и философия, «красный смысл» со-
ветского государства провозглашают справедли-
вость высшим принципом человеческого бытия.
Псковский старец Филофей, автор теории «Москва-
Третий Рим», возлагал на русское государство мис-
сию сберегать православие как источник этих
«райских смыслов». Сегодня православная церковь
является драгоценной составляющей русской гос-
ударственности, привносит в земную жизнь боже-
ственные энергии, наполняя ими семью, гарнизон,
государственный институт. Именно эти боже-
ственные энергии придают России пасхальный
характер, делают её бессмертной. Православие и
ислам, проповедующие божественную справедли-
вость, станут основой евразийской идеологии,
сделают Евразийский союз привлекательным для
всех входящих в него народов.
Линия русской истории разорвана в не-
скольких местах. Волновод, по которому катится
историческая энергия из древности в наши дни,
рассечён. Происходят утечки драгоценной истори-
ческой субстанции, столь необходимой для взра-
щивания кристалла сегодняшнего государства.
Особенно трагичен разрыв между Третьей и Чет-
вертой империей, между романовским царством
и советским государством. По-прежнему обще-
ство расколото, идет распря между «красными» и
«белыми», отсутствует согласие, столь необхо-
димое для модернизации и развития. Обе империи
погибли под ударами либеральной «машины», и ли-
бералы препятствуют согласию и гражданскому
миру, в которых так нуждается непрочное государ-
ство. Соединение двух исторических времён,
стратегическое примирение «красных» и «белых»
перед лицом либеральной угрозы – это огромная
мировоззренческая задача истинных государствен-
ников. Такое примирение возможно в свете ми-
стической Русской Победы 1945 года, где «крас-
ный» строй получил молитвенную поддержку
всех святомучеников, погибших в годы церковных
гонений, а оружие «красной Победы» стало святым
русским оружием.. Грядущая русская Победа требует
единства «красных» и «белых». Требует создания
государства, в котором, как сказал В.В. Путин,
будет возможно жить «красным» комиссарам и «бе-
лым» офицерам.
Извечное противостояние России и Запада, че-
реда непрерывных нашествий на Русь объясняются не
только геополитическими противоречиями, не
только охотой за русскими пространствами и рус-
скими ресурсами. Русское мессианское сознание, ос-
нованное на учении о «рае земном», на идеальном бы-
тии, на православной мечте о божественной справед-
ливости, – всё это вызывает мировоззренческое от-
рицание России, атаки на её веру, культуру, историче-
ские коды. Военные вторжения в Россию – следствие
этой нетерпимости и глубинной враждебности. По-
этому тема русского оружия – священная для Рос-
сии тема. Русское оружие защищает не только го-
рода, территории, несметные богатства недр. Оно
защищает весь религиозный и культурный уклад Рос-
сии, все русские земные и небесные святыни. Восста-
новление оборонно-промышленного комплекса России,
разрушенного либералами, является не только техноло-
гической задачей, но и религиозной миссией. России
едва ли нужна скоропалительная политическая ре-
форма, но ей нужны оборонные заводы и алтари.
Потеря исторического времени, которое пере-
жила Россия после разрушения «красной» импе-
рии, стратегическое отставание от «либе-
рального» Запада требует от России рывка в
развитии. Этот рывок предполагает «мобилиза-
ционный проект», позволяющий сконцентриро-
вать все ресурсы нации для сбережения суверени-
тета и сохранения народа. Такой «мобилизационный
проект» требует усиления централизма, ослабле-
ния врагов развития, опоры на «гвардию развития»,
раскрытая в народе всех творческих и героических
потенциалов. Венцом идеологии нового Русского
государства становится Философия Русской Победы,
учение о ее неизбежности, в котором рациональный
исторический опыт сочетается с религиозным
Ів. Ан.Ти. Сталкер
183
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
представлением о Русском Чуде. Учение о Русской
Победе объединяет все предшествующие размыш-
ления о сути русской истории и русской судьбы.
Становится содержанием и смыслом в деятель-
ности лидера и всех граждан.
Постоянные члены Изборского клуба:
Александр Проханов – председатель, Виталий
Аверьянов – исполнительный секретарь, Алек-
сандр Нагорный – исполнительный секретарь;
Александр Агеев, Сергей Батчиков, Сергей Гла-
зьев, Михаил Делягин, Александр Дугин, Леонид
Ивашов, Максим Калашников, Андрей Кобяков,
Валерий Коровин, Юрий Ласточкин, Михаил
Леонтьев, Наталья Нарочницкая, Александр
Нотин, Юрий Поляков, Николай Стариков,
Шамиль Султанов, Андрей Фурсов, Михаил Ха-
зин, Сергей Черняховский, архимандрит Тихон
(Шевкунов), Максим Шевченко, Владислав Шу-
рыгин.
І ось стараннями одного з лідерів ДНР, само-
проголошеного донецького «народного губерна-
тора» Павла Губарєва філія цього «теоретичного
центру» 15 червня 2014 р. відкрилася в Донецьку.
Утім, на відміну від російської організації «Ізборсь-
кого клубу», його донецьку філію важко назвати
притулком виключно теоретиків. Так чи інакше
більшість її членів поєднують свої теоретичні до-
слідження з практичною діяльністю у сформованих
на Донбасі квазідержавних структурах, не просто
фантазують про майбутнє, а й намагаються це май-
бутнє втілити на практиці, використовуючи багато-
страждальних жителів Донбасу як піддослідних
кроликів у цій експериментальній лабораторії «Рус-
ского міра». Власне, за п’ять тижнів, що минули з
часу створення філії, відбулося два відкритих
засідання клубу, виступи на яких у викладі А. Пла-
хоніна [1] і стали підставою зробити деякі узагаль-
нення про погляди її апологетів на державний устрій
і про їхнє ставлення до демократичних інститутів.
Передусім, звісно, сам Павло Губарєв, як він
сам себе політично позиціонує у телеінтерв’ю – «ру-
скій націоналіст». Учора ще «Дід Мороз на виклик»,
а сьогодні вже державний муж, Павло Губарєв є єди-
ним з тих, чия думка хоч в якійсь частині збіглася з
тим, що озвучують нам представники Партії
регіонів або «Українського вибору». Власне,
«збройним переворотам Майдану» Павло Губарєв
протиставляє інститут референдумів, на яких мають
вирішуватися всі найважливіші державні питання.
Пестячи слух апологета ідеї референдуму як панацеї
від усіх державних хвороб Віктора Медведчука, з
другого боку, донецький мрійник з товаришами
власною практикою спростували чудодійні власти-
вості пропонованих ліків. Адже горезвісний «рефе-
рендум» на Донбасі, як і «референдум» у Криму,
був, швидше, мовою Ігоря Гіркіна, «історичною ре-
конструкцією», маскарадом, але тільки не реальним
волевиявленням народу, відвертий фарс якого виму-
шена була визнати навіть Громадська палата Росії.
Якщо ж не брати до уваги референдум, Павло Гу-
барєв порушив хіба що ще одне важливе питання, як
показали подальші промовці, що дуже цікавить
представників усіх ідейних угруповань терористів.
Йдеться про горезвісну націоналізацію – одну з го-
ловних тез прохановського неосталінізму, рівно
привабливу для апетитів як тих, хто збирається
взяти на себе її проведення, так і ласих до популіст-
ських гасел на кшталт «узяти й поділити» широких
люмпенізованих мас населення Донбасу.
На початку липня 2014 р. українська армія свят-
кувала першу вагому перемогу. Терористи після
виснажливого протистояння змушені були поки-
нути північ Донецької області та відступити в цен-
тральну частину Донбасу. Втекти від переслідувань
їм вдалося відносно малою кров’ю, проте під кон-
троль українського уряду повернулися велика тери-
торія та кілька великих промислових центрів:
Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костян-
тинівка. Щоправда, контроль цей можна вважати
вельми умовним. Військові визнають, що у звіль-
нених містах усе ще діють партизанські підпільні
угруповання сепаратистів. За свідченнями місцевих
жителів, бандити сидять у лісосмугах, а також по
квартирах, сховавши зброю і військову форму до
кращих часів. Настрої в суспільстві також панують
не надто райдужні. Українських солдатів часто
зустрічають лайкою та прокльонами, звинувачуючи
їх у руйнуваннях і смертях в окупованих терори-
стами містах. Кілька місяців населення Крама-
торська і Слов’янська діставало вкрай однобоку ін-
формацію й цілковито перебувало в російському
медіа-просторі з усіма відповідними наслідками.
Зрозуміло, що українському уряду й українському
суспільству ще доведеться вирішувати цю про-
блему. Попереду багато роботи, і виконувати її так
чи інакше доведеться, бо іншого виходу наша країна
просто не має.
У попередні роки українська гуманітарна
політика на Донбасі, кажучи відверто, не проводи-
лася. Цей регіон завжди був таким собі інформацій-
ним гетто, де зусиллями місцевих князьків формува-
лася особлива, донецька ідентичність, яка проти-
ставлялася українській. Проукраїнська громадян-
ська позиція силами регіональних еліт була оголо-
шена «деструктивною», «фашистською», а на її
носіїв вішалися ганебні ярлики. Наслідки насад-
ження таких традицій найповніше проявилися в
останні місяці, коли накачане ворожою пропаган-
дою населення охопив справжній психоз [4].
Очевидно, що тепер усі ці отруєні багаторіч-
ною брехнею люди потребують психологічної допо-
моги. І дуже важливо не тільки переконати їх у тому,
що вони не програли, а й роз’яснити їм, що їм бре-
хали. Часом здається, що зробити це нереально. Жи-
телів Донбасу завжди вважали непробивними, твер-
Ів. Ан.Ти. Сталкер
184
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
долобими, зомбованими до крайнощів людьми з ра-
дянською ментальністю, яких неможливо змінити.
Проте в історії людства є практика боротьби з мен-
тальною спадщиною тоталітарних режимів. Один із
найяскравіших прикладів – денацифікація нацистсь-
кої Німеччини після її розгрому в Другій світовій
війні.
Денацифікація була комплексом заходів, спря-
мованих на очищення німецького й австрійського
суспільств від впливу нацистської ідеології. По суті,
це брутальна люстрація, що стосувалася не тільки
політики, а й економіки, культури, освіти та преси.
Здавалося, очистити тоталітарну Німеччину від
нацистів неможливо, адже зовсім недавно світ бачив
кадри багатотисячних демонстрацій, учасники яких
обожнювали Гітлера й фанатично вітали кожен його
крок. Альтернативи нацизму там просто не було.
Здавалося, якщо усунути від влади всіх гітлерівців,
то працювати буде нікому. Знайома ситуація, чи не
так? Однак кропітка робота країн-переможців, які
взялися викорінювати нацизм у розгромленому
Третьому Рейху, дала свої плоди. Німеччина зміни-
лася. Вона стала іншою. Тамтешнє суспільство ніби
прокинулося після тяжкого сп’яніння, поступово
усвідомивши весь первісний жах того, у що дозво-
лило себе втягнути. Минули роки, і сьогодні вже
важко повірити в те, що нинішня Німеччина, одна з
найкультурніших, найуспішніших і найрозви-
неніших держав світу, могла стати ареною таких са-
танинських подій.
Донбас, що лежить у ментальних руїнах СРСР,
перебуває зараз у схожому становищі. Довгі роки
виснажливої економічної кризи, розвал системи
освіти, тотальне панування корупції та кри-
міналітету призвели до передбачуваного зростання
шовіністичних, радикальних настроїв. Радянське
суспільство було ідеалізоване пропагандистами,
ніби якийсь утрачений рай, котрий необхідно повер-
нути, подолавши темні сили. У ролі цих самих сил
зображували прихильників єдиної України, на яких
повсталі маси одурманених пропагандою люмпенів
і накинулися в першу чергу. Репресії проти україн-
ських священиків, активістів українських громадсь-
ких організацій, журналістів, що прокотилися на
Донбасі в травні – липні 2014 р., дуже нагадували
гоніння на євреїв. Масштаби, звичайно, не ті, але й
Донбас аж ніяк не Німеччина.
«Проросійські націонал-радикали в цьому
регіоні ще далеко не розгромлені, проте роботу з
очищення суспільної свідомості від деструктивних
ідей російського націонал-соціалізму, сталінізму й
імперіалізму необхідно починати вже зараз. Важ-
ливо розуміти, що вона не тільки не суперечить
принципам демократії, а, навпаки, затверджує їх.
Умова лише одна: наявність політичної волі. Мо-
мент для такої роботи вже назрів і навіть перезрів.
Життя довело, що активність російських спецслужб
та неофашистських угруповань в Україні – це не
міф, як часто стверджували раніше. Тож боротьба з
ними – то не полювання на відьом, а життєва необ-
хідність» [4].
Якщо влада України справді має намір покла-
сти край розгулу сепаратизму та українофобії на
Сході, її рішення мусять бути жорсткими. «Ніхто з
активних учасників сепаратистського руху не пови-
нен уникнути відповідальності за скоєне. Політичні
партії та організації, що підтримували сепаратистів,
потрібно розпустити й ліквідувати. Їхні лідери ма-
ють бути позбавлені права працювати на держс-
лужбі й обиратися до органів влади або бути засуд-
жені. Друковані медіа, які співпрацювали з терори-
стами, – ліквідовані судом і закриті. Виші та школи
повинні бути очищені від викладачів-шовіністів.
Перезавантаження повинне відбутися в усіх сферах.
Недемократично? А хіба демократично викрадати
людей за їхні політичні переконання і застосовувати
до них тортури? Чи, може, демократично громити й
спалювати редакції газет? Коли йдеться про відвер-
тий терор і насильство, навряд чи варто апелювати
до демократичних методів. Зрештою, демократія
теж повинна вміти захищати себе. Денацифікація
Донбасу – вимушений і необхідний захід, метою
якого є забезпечення в майбутньому стабільності та
миру в східних регіонах України. Після всього, що
сталося, інших альтернатив просто немає. Якщо ж
після закінчення АТО у вищих ешелонах влади
знову набуде популярності ідея «зрозуміти і проба-
чити», історія, дуже ймовірно, повториться знову, як
тільки недобиті терористи обростуть м’язами й
наберуться сил для нового ривка. Зрозуміло, тоді
маятник хитнеться ще сильніше» [4].
Журнал «Новое Время страны» [3] расспросил
российского военного эксперта Павла Фельгенгау-
эра о том, решится ли Москва на вооруженное втор-
жение в Украину, как далеко могут зайти россий-
ские войска вглубь страны и сможет ли им противо-
стоять обновленная украинская армия:
- Насколько вероятно вторжение России? –
Вероятность остается высокой. И это дело ста-
новится все серьезнее, потому что угроза падения
Донецка все более явна. А для Владимира Путина,
для Кремля, не думаю, что приемлемо падение До-
нецка и военный разгром Новороссии. Во всяком слу-
чае, до сих пор российское руководство делало все
возможное, чтобы перевести конфликт, как гово-
рил Путин, из военной плоскости в плоскость пере-
говорную. То есть с помощью перемирия, перегово-
ров, замораживания конфликта, сохранения в той
или иной форме – но сохранение Новороссии. Неко-
торые считают, и в Киеве, и в Москве, что Путин
Новороссию сдал. Якобы, кроме пропагандистского
фейерверка, на российских каналах ничего не будет.
Я в этом совершенно не уверен. Я не уверен, что
если дело дойдет до падения Донецка, а в дальней-
шем до падения Луганска и сворачивания всей Ново-
россии в трубочку, то Россия не вмешается. Чем
выше будет угроза падения Донецка и Луганска,
тем сильнее вероятность вмешательства России.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
185
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Это, конечно, крайнее средство, – открытое втор-
жение. Но его нельзя считать невозможным. До
этого [вторжения] есть какие-то другие шаги.
Например, вмешательство российской авиации под
видом того, что это – авиация Новороссии. Внесе-
ние на поле боя еще более мощных системе воору-
жения. Как, например, Буратино, тяжелых реак-
тивных огнеметов. И в крайнем случае – вторже-
ние. В ближайшие несколько недель наступает мо-
мент истины – допустит Москва падение Новорос-
сии или нет.
- То есть все таки открытая военная агрес-
сия? – Последние действия Путина и российского
руководства косвенно указывают на это. Напри-
мер, они сами ввели продовольственную блокаду
России, что Запад сам по себе никогда бы не стал
делать. Потому что даже Ирану продовольствен-
ную блокаду не объявляли. В мире продовольствен-
ные блокады не объявляют. А основной аргумент
[введения продовольственной блокады] был, что
нам все равно через месяц-другой еще не то объ-
явят, и лучше сейчас, пока у нас много своих рук, пе-
рейти на импортозамещение. По-видимому, исхо-
дят из того, что через месяц-другой отношения с
Западом будут на порядок хуже, чем сейчас. А из-за
чего это может произойти? Скорее всего, из-за эс-
калации российского вмешательства в Украине. На
это указывают не только слова, но и действия рос-
сийского руководства.
- Как вы считаете, тех ресурсов российской
армии, которые сосредоточены у восточной гра-
ницы Украины, их хватает для полноценного
вторжения?- Да, конечно. Тем более, что их не
надо там сильно сосредотачивать. Это все-таки
современная армия. Она не должна стоять вся
около границы. Воздушно-десантные войска могут,
допустим, высадиться в Харькове непосредственно
из Пскова. Им не надо быть на границе, чтобы со-
вершить прыжок. И другие войска, находящиеся на
расстоянии 100, 200, 300 км – они там загружа-
ются на ж/д платформы и едут. Через 48 часов по-
сле отдачи приказа они из Самары, из Волгограда
будут все на границе. Выстраивать их стройными
рядами на границе не имеет смысла. Плюс дорож-
ная сеть в этом районе границы довольно густая,
поэтому там не будет проблем выдвинуть войска,
которые на границе не стоят. Кроме того, авиация
может перелететь почти мгновенно с внутренних
аэродромов. Воздушно-десантные войска тоже за
несколько часов могут быть перекинуты. Готов-
ность [российских] войск сейчас достаточно высо-
кая. Проводится много маневров для поддержания
высокой боевой готовности. Август это, в прин-
ципе, самое хорошее время для войны. Земля сухая,
можно двигаться по полям в любом направлении, на
любом виде транспорта. Небо голубое. Наша авиа-
ция должна видеть, что они бомбят. А вот к ок-
тябрю уже распутица – мокрые черноземы, нифига
не выйдет.
- А как вы думаете, в случае вторжения, как
будут развиваться события: это будет блицкриг
или все же украинская армия уже научилась вое-
вать и будет оказывать сопротивление? – В
конце мая 2014 г. в одной из украинских передач я
обсуждал это с одним украинским генералом. Была
оценка европейских генералов о том, что россий-
ские войска за 3-5 дней до Приднестровья дойдут –
свернут Украину. Сейчас, наверное, нет. Но пре-
имущество все равно достаточно существенное.
Граница открыта в общем и целом. Сопротивление
будет, но преимущество российских вооруженных
сил достаточно серьезное. Тем более, что сейчас
время хорошее, войска могут необязательно дви-
гаться по дорогам, а выдвигаться во все стороны,
поля все проходимы. Но с другой стороны, у россий-
ских вооруженных сил нет ни возможностей, ни по-
литического желания идти и занимать всю терри-
торию Украины до Карпат. Хотя авиационный
компонент операции если начнется, он будет на
всю стратегическую глубину, вплоть до Карпат. То
есть и Киев бомбить будут, военные объекты ка-
кие-то. Что касается сухопутного компонента
операции – мы [Россия] пойдем только по части
территории и где-нибудь остановимся.
- А вы можете предположить, где?- Это уже
настоящая военная тайна. Это оперативные
планы. Я их не знаю. Может быть минимальная
операция, гуманитарная, только в районе Донбасса.
Может быть более широкая. Зависит это от мно-
гих компонентов. От позиции Запада, от сопротив-
ления украинских вооруженных сил – насколько оно
будет эффективным. На фоне апреля – мая 2014 г.
сопротивление украинской армии нарастает. Сей-
час чуть получше, чем весной, ваша армия выгля-
дит, хотя тоже не Бог весть. И у нас, в общем,
есть свои проблемы. Но мы лучше организованы, во-
оружение современное кое-какое есть. Преимуще-
ство точно будет на российской стороне, но сил на
оккупацию Украины, по-любому, нет. Да и замаха
такого нет. Значит где-то будут останавливаться
и будет там, как с Грузией, при западном посредни-
честве, какое-то прекращение огня, линия переми-
рия устанавливаться. Это, конечно, неочевидно,
что произойдет, но вероятность такая есть.
- А вы, вижу, невысоко оцениваете действия
украинской армии. – Гораздо лучше, чем раньше.
Многого удалось достигнуть. С этим спору нет. В
принципе, построить боеспособные вооруженные
силы – на это нужны годы, хотя бы несколько лет.
Вы многих изумили, что вообще хоть что-то полу-
чилось. Но делали вы все-таки не с нуля. Были какие-
то профессиональные вооруженные силы, правда в
жутко деморализованном состоянии, было тяже-
лое вооружение, были люди, которые что-то пони-
мают в организации общевойскового боя. Плюс по-
явились добровольцы с высоким моральным духом.
Хотя добровольцы плохо организованы. У них ко-
мандиры с высоким моральным желанием что-то
Ів. Ан.Ти. Сталкер
186
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
делать, но совершенно не понимающие, как органи-
зуют бой. Их бы совместить, этих добровольцев, со
старой профессиональной армией... Опять же –
нужны годы, чтобы из этого получились качествен-
ные вооруженные силы. Но это все гораздо лучше,
чем у повстанцев у этих, у сепаратистов. Потому
что там просто вооруженный сброд. Который сей-
час поэтому и терпит поражение, потому что во-
обще не в состоянии организовать общевойсковой
бой, наступательный. Поэтому они уже два месяца
только отступают. Огрызаются, но отступают.
И сколько в них оружия и добровольцев не вливай,
все равно ничего толком не выходит.
- А если Россия все же не вмешается –
сколько Украине надо времени, чтобы справиться
с сепаратистами? С учетом того, что придется
штурмовать Донецк и Луганск. – Все зависит от
того, когда там начнется бегство. Потому что
там никаких Сталинградов не будет. Скорее всего,
значительная часть драпанет. Потому что люди, в
отличие от компьютерных юнитов стратегиче-
ской игры, не будут биться до последнего человека.
Нормальные люди драпают, когда видят, что дело
плохо. Вообще, по идее, украинцы должны были бы
потратить несколько лет на создание вооружен-
ных сил, как это сделали хорваты. Они в 1992 году
воевали в Сербской Краине. Воевали там, воевали.
Средне удачно. В итоге заключили перемирие с сер-
бами на три года. А потом они готовились, воору-
жались. И потом была операция Буря. Они Краину
за два дня взяли, как метелкой прошлись. Была Кра-
ина – и нет Краины. Потому перемирие, как для
подготовки украинских вооруженных сил, покупки
нового современного оружия, было бы очень пра-
вильным. Сейчас у украинских бойцов хотя бы нако-
ленники, блин, появились. А налокотников – нет еще.
Я смотрю на фотографии – ходят в бой с закатан-
ными рукавами, без налокотников, не понимая, что
если что – надо падать на битый кирпич, не заду-
мываясь.
- В случае агрессии России, Запад вмешается,
поможет войсками? – Нет. Точно нет. Но это бу-
дет, как было во временна холодной войны. Запад
будет поддерживать оружием, может быть даже
пошлет советников. Может, поможет украин-
скому ВПК организовать выпуск продукции, кото-
рая нужна украинским вооруженным силам» [3].
У своєму зверненні до українців Петро Поро-
шенко зазначив, що «працелюбні й мирні люди,
якими є більшість донеччан і луганців, відчули нашу
симпатію, любов та пошану». Якими б правильними
не здавалися ці слова за нинішніх умов, особливих
ілюзій з приводу істотних змін у регіональній свідо-
мості сьогодні мати не варто. Втім, не слід мати такі
ілюзії і керівництву «Донецької народної респуб-
ліки» – чисельність її переконаних та принципових
прибічників серед місцевого населення навряд чи
зросла за час АТО. Очевидно, ситуація така: ті, хто
підтримував «ДНР» ще з березня, певною мірою
підтримує її і зараз (наприкінці літа 2014 р. ); ті, хто
був проти неї спочатку, не став позитивно ставитися
до неї в обстановці активних бойових дій. Це – якщо
намагатися говорити про тенденції загального ха-
рактеру.
«На чому можуть ґрунтуватися такі припу-
щення? Сутність питання скоріше полягає не в тих
чи інших регіональних оцінках політики офіційного
Києва і діяльності «республіки», а в тому, що
стоїть за цими оцінками. Йдеться про ментально-
ідеологічні позиції, які обумовлюють характерне
сприймання поточних подій і процесів. А такі речі
швидко не змінюються. Тим більше, коли за вікном
відбувається стрілянина й вибухи, а рівнобіжно з
цим набирає обертів інформаційно-психологічна
війна, яка більшою мірою сприяє зміцненню
вкорінених особистих або соціально-групових пере-
конань, ніж прийняттю нових ідей. Хоч би як там
було, «ДНР» поступово провалюється не лише на
фронті збройної боротьби, явно поступаючись си-
лою українським військам, але й на терені суспільно-
ідеологічної битви – «республіка» за станом на по-
чаток липня так і не дістала значної підтримки се-
ред мешканців Донбасу. На те, що Кремль не зва-
жується відкрито і повномасштабно вторгатися
на схід України, впливає ряд чинників. Один із визна-
чальних (якщо не найбільш визначальний) – це якраз
те, що переважна більшість донбаського населення
«Новоросії» не потребує. Не бачачи реально масової
та активної підтримки «республіканського» руху в
Донецькій і Луганській областях, російська влада не
вбачає для себе сенсу в тому, щоб запекло насту-
пати на український схід. Адже в цьому разі для РФ
найстрашнішим є не те, що її вважатимуть оку-
пантом у Львові чи в Києві, а саме в Донецьку та
Луганську» [5].
Тут варто звернути увагу на вельми показову
оцінку ситуації, висловлену нещодавно прокрем-
лівським діячем Миколою Стариковим:
«...Ми з вами не бачимо в мільйонному Донецьку
хоча б сто тисяч ополченців... У двох областях Дон-
басу мешкає вісім мільйонів осіб – скільки там лю-
дей в ополченні? Скільки людей зі зброєю в руках
вийшло захищати свій вибір? Декілька тисяч чо-
ловік. Тому, коли в Інтернеті патріоти пишуть,
чому Росія не вводить війська, виникає питання –
для захисту кого? Для декількох тисяч людей, які
мітингують на площі в Донецьку? А де решта, які
вимагають, просять, готові захищати? Цього
немає» [Цит. по: 5].
Навряд чи додало народних симпатій «ДНР» і
зіткнення 1 липня 2014 р. біля обласного управління
МВС у Донецьку. За словами «прем’єр-міністра»
Олександра Бородая, на якого посилаються про-
кремлівські «РІА Новості», воно було спровоковане
озброєними соратниками одного з польових коман-
дирів «республіки» Ігоря Безлера. Але пізніше з «но-
воросійського» боку з’явилася версія самого Без-
Ів. Ан.Ти. Сталкер
187
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
лера, яка звелася до того, що його команда не нама-
галася змістити донецьке керівництво «ДНР», а про-
сто вступила в бій із міліціонерами, лояльними до
київської влади. Можливо, так воно й було, але все
це, як не крути, дійсно вже схоже на якусь агонію.
Виявляється, «в риторике киевских СМИ стали
сегодня проглядывать черты российской пропа-
ганды в дни чеченской войны». Виявляється, «неко-
торые украинские СМИ заговорили языком пропа-
ганды вместо вдумчивого, человечного языка». Ви-
являється, «если украинская армия разгромит и за-
чистит Донецк (а это возможно сегодня только це-
ной огромного числа жертв, вопиющей жестоко-
сти), то это будет нравственным поражением
Украины». Отже, у підсумку «о построении при-
ветливого европейского государства, уважающего
права и свободы человека, придется забыть». А
вихід – один. «Если бы донецкие повстанцы, отка-
завшись от языка ненависти, предложили Киеву
начать переговоры о статусе ДНР и ЛНР в составе
Украины, заявив достаточно четко и убедительно,
что никаких притязаний на Киев у них нет, то, воз-
можно, удалось бы остановить разрастание ката-
строфы, усадив стороны за стол переговоров».
Якби це все написав хтось із російських так
званих системних лібералів, включених у фінансо-
вані Кремлем структури, не варто було би ані ди-
вуватися, ані взагалі звертати уваги. Але це –
квінтесенція наведеної нижче повністю статті
«Язык ненависти» [7], написаної Оленою Саннико-
вою – правозахисницею зі стажем – з 1981 року – і
відповідним списком репресій з боку КГБ (ув’язнення
в Лефортові, рік таборів, чотири роки заслання в
Магаданській області). Вона – давня і переконана
противниця режиму Путіна, співробітниця архіву
Центру «Меморіал», експерт руху «За права лю-
дини», учасниця акцій на підтримку України та
проти анексії Росією Криму. Тепер же вона прямо
звинувачує й офіційний Київ, й українські патріо-
тичні сили у наслідуванні російської пропагандист-
ської стилістики часів чеченської війни, в
брехні, розпалюванні ненависті й вимагає зупинити
АТО й почати мирні переговори. Ця сама вимога
міститься й у написаному нею зверненні росіян до
народу України, яке закликає негайно зупинити
війну і сісти за стіл переговорів.
«Мы подписываемся под тем, что скорбим о
каждом украинце, гибнущем на полях сражений,
как о родном сыне или брате. Мы также скорбим о
тех, кто воюет с вами, как о заблуждающихся, об-
манутых братьях, которые не ведают, что тво-
рят... Эта война ни чему не приведет. В ней не бу-
дет победы. Любая победа в ней – это нравствен-
ное поражение. Нам необходимо перемирие, пре-
кращение боевых действий и переговорный процесс
под наблюдением представителей интеллигенции
наших стран и международной общественности.
Мы призываем вас к инициации переговорного про-
цесса, к требованию прекращения огня обеими сто-
ронами. Стороны должны сесть за стол перегово-
ров и мирным путем решить судьбу Донбасса и Лу-
ганска с учетом интересов жителей этих регионов.
Нет ненависти и войне! Да взаимопониманию и
миру!»
Найпростіше було би звинуватити Санникову
в тому, що вона нині свідомо працює на ФСБ. Тим
більше, що поява її статті в «Ежедневном жур-
нале» та звернення до українців дивовижним чином
збіглася з двома знаковими подіями: відправкою
путінського «гуманітарного конвою» та заміною
«імпортованих з Москви» генералів і полковників
російських спецслужб у керівництві «ЛНД» та
«ДНР» на місцеві кадри (можливо, також офіцерів
ГРУ та ФСБ – але з паспортами України). Інакше
кажучи, Путін і Санникова несуть – кожен по-
своєму – мир на схід України, а заміна росіян на
«місцевих» дає підстави стверджувати, що відте-
пер «уряди» терористів представляють інтереси
Донбасу, є його «голосами».
Але, видається, такий розклад навряд чи спра-
ведливий у тій частині, яка стосується російської
правозахисниці. Зверніть увагу: у своїй статті (її
легко знайти в Інтернеті http://ej.ru/?a=note&
id=25806) вона пише про донецьких «ополченців» (бо
ж «терористи», «бандити», «бойовики» – це та
осоружна «мова ненависті»): «Люди умирают за
утопию. Подобно тем «комиссарам в пыльных шле-
мах» с вдохновенными глазами почти столетие
назад». Що тут скажеш? Відчувається, що це
щире бачення і розуміння ситуації на сході України.
Можна тільки зауважити, що ті романтично-
утопічні «комісари з натхненними очима» розгор-
нули небачений до того навіть за Середньовіччя
«червоний терор», винищуючи передусім інтеліген-
цію, а в есесівців, які мордували євреїв та циган,
теж була своя грандіозна утопія – і теж червоно-
прапорна й тоталітарна, як і в комісарів, як і в до-
нецьких терористів та їхніх поплічників – російсь-
ких нацистів. При цьому мій колега, фахівець з
військово-політичної історії (зі зрозумілих причин
прізвище називати не стану), який певний час про-
був у батальйоні «Айдар», оцінив число росіян серед
бойовиків приблизно в 20%, місцевих – у 80%, але за-
уважив: відчувається, що останні перебувають на
побігеньках в «імпортованих» із Росії командирів.
Отакі от «комісари з натхненними очима»...
Тож із ким вести переговори закликає Олена
Санникова? Кого Києву визнати владою на Донбасі
й виразниками його інтересів? Коли вона писала свій
текст, реальними очільниками терористів і «реч-
никами Донбасу» були, як влучно зауважив Андрій
Піонтковський, «генерали ФСБ РФ Бородай, Антю-
феєв, полковники ГРУ РФ Гіркін, Безлер». «На по-
верхні» залишився нині тільки «сірий кардинал» те-
рористів, громадянин Росії, колишній голова
«чекістів» Придністров’я Володимир Антюфеєв.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
188
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Плюс енна кількість також придністровських бан-
дюків на «міністерських посадах», плюс вишколені
російськими спецслужбами в минулі роки в різного
роду «навчальних центрах» (включно зі знаменитим
путінським Селігером, що засвідчено фото-
графіями) місцеві «діячі». Це вони – «голос Дон-
басу»? Чи все ж таки це «голос Путіна», точніше,
дрібні ретранслятори його?
І взагалі: чому, говорячи про «інтереси насе-
лення Донбасу», виносяться за дужки ті мешканці
краю, які зі зброєю в руках воюють проти теро-
ристів? До речі, соціологія засвідчує, що в регіоні
прихильників і противників незалежності України
порівну, то з якого дива треба брати до уваги
тільки останніх, які перебувають під гіпнозом то-
талітарної московської пропаганди?
Олена Санникова мала б добре знати російські
спецслужби з їхньою опорою на радянські традиції.
Чого ж її інвективи спрямовані проти українських
ЗМІ? «Распространяемые утверждения о том,
будто жилые кварталы Донецка обстреливают
сами ополченцы, очень похожи на российские заяв-
ления времен войны в Чечне, будто чеченские бое-
вики сами себя бомбят», – пише вона. Так, схожі –
як іхтіозавр схожий на дельфіна. Але перший – це
тупуватий ящір, а другий – кмітливий морський
ссавець. Переконаний, що і матеріали судового про-
цесу над Санниковою 1984 року були схожими на
правовий документ – але ж право тут було ні при
чому, чи не так? І чи не розказували кремлівські діячі
півсотні років, що полонених польських офіцерів у
Катині розстріляли нацисти, тоді як це зробили ра-
дянські «компетентні органи»? То хіба всі ці без-
лери-гіркіни чимось у позитивний бік відрізняються
від «пташенят беріївського гнізда»? Хіба для них
існує якесь моральне табу на злочини в ім’я «великої
Росії»?
І просто-таки смішним виглядає твердження
Санникової: «Многие видят происходящую траге-
дию как агрессию Кремля против Украины. Но
Кремль вряд ли сегодня рад, что разжег эту войну...
В рядах ополчения на юго-востоке Украины сегодня
задействованы силы, способные стать реальной
конкуренцией Путину». Ага, здатні – тільки для по-
чатку вони мають підпорядкувати собі російське
телебачення, структури ГРУ та ФСБ, олігархів,
орди чиновників та «чекістів» тощо. Так, російсь-
кий фашизоїдний плебс нині любить Стрєлкова-
Гіркіна. Але якщо телебачення перестане його по-
казувати, то через рік цей плебс не менш палко лю-
битиме когось іншого. Згадайте, яку популярність
мала ще недавно Анна Чепмен – і де вона зараз? Має
синекуру в якомусь банку? І де її грандіозні рей-
тинги?
Ну, а щодо «мови ненависті»... Візьміть про-
мови Вінстона Черчилля часів Другої світової війни
– вони сповнені дуже й дуже різких інвектив на ад-
ресу «новітніх гунів». Невже це була неправда? І не-
вже ж у Черчилля за це слід відібрати посмертно
Нобелівську премію з літератури? І з замиренням з
терористами – те саме. Невже ж вимога беззасте-
режної капітуляції нацистів, висунута Франкліном
Делано Рузвельтом, занапастила сучасний світ?
Невже в ім’я порятунку цивільного населення треба
було сісти з Гітлером за стіл переговорів і припи-
нити нальоти авіації союзників на німецькі проми-
слові центри, портові міста й залізничні вузли?
Інакше кажучи, невже світу було б краще, якби
Друга світова завершилася нічим, Гітлер зостався
при владі, а Третій Рейх продовжив існування?
Сумно, але схоже, що правозахисницю Санникову
«втемну» використали російські спецслужби задля
того, щоб захистити гіркіних-гітлерів та їхній то-
талітарний «донецький рейх» під омофором
Путіна, але (оцініть цинізм ідеї!) у складі України.
Санникова Е. Язык ненависти [7]. ««Ук-
ропы», «ватники», «колорады», «каратели», «тер-
рористы», «фашисты»… С обеих сторон звучит
риторика жгучей ненависти. Война захватила
души людей настолько, что услышать друг друга
они уже не могут. На днях руководство ДНР за-
явило, что готово к прекращению огня в целях «не-
допущения разрастания масштабов гуманитарной
катастрофы», однако каким же языком это было
сказано? «Кровожадные киевские власти», «укра-
инская агрессия», «нацисты»… Естественно, та-
кое заявление не может привести к прекращению
огня. Между тем перемирие необходимо. Гумани-
тарная катастрофа действительно разрастается
с чудовищной скоростью. Ежедневно гибнут люди.
Если украинская сторона решится на штурм До-
нецка, это будет второй Грозный, если не страш-
нее.
Как усадить стороны за стол переговоров,
если люди не слышат друг друга? Может быть, для
начала нужно отказаться от языка ненависти? За
что воюет Донбасс? Кто-нибудь понимает это?
«Прежде всего, мы сражаемся за Веру Христову,
завещанную нам нашими отцами и дедами», – гово-
рится в одном из заявлений ополченцев.
http://www.za-veru.ru/actual_info/15/6634/ И это пи-
шут люди, воюющие с украинцами, многие из кото-
рых – те же православные христиане. «Мы взяли
оружие, чтобы сражаться за Новороссию – своё
новое справедливое национальное Государство, в
котором не будет ни партийных диктатур, ни пра-
вящих воровских «элит», ни всевластных олигар-
хов… не будет коррумпированных чиновников, при-
тесняющих рядовых граждан…» Понятно: люди
умирают за утопию. Подобно тем «комиссарам в
пыльных шлемах» с вдохновенными глазами почти
столетие назад.
За что воют украинцы, проще понять. Они во-
юют за свою долгожданную независимость. И если
я спрошу, зачем им Донбасс, приведший к власти
того же Януковича, стоит ли проливать кровь за
этот Донбасс и не легче ли будет без него ды-
шаться Украине, мне ответят: так они же дальше
Ів. Ан.Ти. Сталкер
189
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
на Киев пойдут, если не остановить… Многие ви-
дят происходящую трагедию как агрессию Кремля
против Украины. Но Кремль вряд ли сегодня рад,
что разжег эту войну. Можно понять, чем вызвана
была изначально убийственная риторика ненави-
сти и лжи против пробудившейся Украины: пани-
ческим страхом Кремля перед Майданом. Однако
от последствий в Кремле сегодня вряд ли в вос-
торге. В рядах ополчения на юго-востоке Украины
сегодня задействованы силы, способные стать ре-
альной конкуренцией Путину.
Возможно, Путину сейчас ближе и понятнее
Порошенко, чем Стрелков и его команда. А те из
нас, кто сочувствовал Майдану, упустили момент,
когда «свет Майдана» (выражение Ольги Седако-
вой) стал исходить отнюдь не от новоизбранного
официального Киева. В риторике киевских СМИ
стали сегодня проглядывать черты российской
пропаганды в дни чеченской войны. Да, к сожале-
нию, некоторые украинские СМИ заговорили язы-
ком пропаганды вместо вдумчивого, человечного
языка. А где пропаганда, там и ложь. Так, распро-
страняемые утверждения о том, будто жилые
кварталы Донецка обстреливают сами ополченцы,
очень похожи на российские заявления времен
войны в Чечне, будто чеченские боевики сами себя
бомбят.
К сожалению, миротворческие настроения в
обществе сейчас очень слабы. Многие из тех, кто
выходил с плакатами против войны в Чечне, сегодня
высказываются за скорейший разгром «террори-
стов» Донбасса, не учитывая число жертв такого
разгрома.
На опубликованное обращение россиян к укра-
инскому народу (также приведено ниже пол-
ностью. – В.Л.) (я благодарна тем немногим, кто
подписывает его) приходит много возражений.
Приведу одно из них, которое мне написала в фейс-
буке одна коллега по былым правозащитным ак-
циям: «Вы обратили внимание, что Путин и его
террористы тоже хотят перемирия? Прекраще-
ние огня им необходимо для того, чтобы подтянуть
свежие силы и новые арсеналы. Украина в настоя-
щий момент побеждает врага. Давайте не будем
им мешать». Люди, считающие так, не понимают,
что никакой победы в этой войне не будет. Если
украинская армия разгромит и зачистит Донецк (а
это возможно сегодня только ценой огромного
числа жертв, вопиющей жестокости), то это бу-
дет нравственным поражением Украины. О по-
строении приветливого европейского государства,
уважающего права и свободы человека, боюсь, при-
дется забыть. Если бы донецкие повстанцы, отка-
завшись от языка ненависти, предложили Киеву
начать переговоры о статусе ДНР и ЛНР в составе
Украины, заявив достаточно четко и убедительно,
что никаких притязаний на Киев у них нет, то, воз-
можно, удалось бы остановить разрастание ката-
строфы, усадив стороны за стол переговоров. Но
для этого необходимо распространение миротвор-
ческих настроений в обществе, как в России, так и
в Украине» [7].
Дорогие наши украинские братья и сестры!
[9].
«Мы, россияне, подписывающиеся под этим
обращением, глубоко скорбим о том, что между
нашими странами и народами развязана жестокая и
грязная война. Мы скорбим обо всех раненых и уби-
тых на юго-востоке Украины и просим у вас проще-
ния за то, что не сумели предотвратить эту войну.
Мы убеждены, что Украина – независимое, свобод-
ное государство, и граждане Украины вправе сами
решать свою судьбу. Мы возмущены агрессивной
антиукраинской пропагандой, которая льется с
наших телеэкранов.
Наш враг – это имперские амбиции нашей вла-
сти, а не Украина и не Запад.
Мы протестовали, как умели, открыто выражая
солидарность с Киевом в зимние дни Майдана. Мы
несли цветы к посольству Украины в Москве в па-
мять о Небесной сотне. Более 50 тысяч россиян вы-
шли 15 марта на улицы Москвы, чтобы выразить
протест против аннексии Крыма и высказаться за
мир с Украиной. Тысячи из нас выходили в знак
протеста к министерству обороны и на Манежную
площадь в Москве в конце февраля и начале марта.
Нас разгоняли дубинками, с применением грубой
силы волокли в автозаки, где долгие часы держали в
холоде и тесноте, нас приговаривали к администра-
тивным арестам, к большим штрафам. Многие в ре-
зультате протеста против оккупации Крыма лиши-
лись работы. Наши протесты ни к чему не привели.
Кремль развязал эту отвратительную и страшную
войну.
Мы подписываемся под тем, что скорбим о
каждом украинце, гибнущем на полях сражений, как
о родном сыне или брате. Мы также скорбим о тех,
кто воюет с вами, как о заблуждающихся, обману-
тых братьях, которые не ведают, что творят.
Мы хотим мира и вас призываем к миру.
Мы не хотим ненависти и вражды и вас призы-
ваем к отказу от ненависти.
Мы призываем вас к поиску совместных мир-
ных инициатив. Эта война ни чему не приведет. В
ней не будет победы. Любая победа в ней – это нрав-
ственное поражение. Нам необходимо перемирие,
прекращение боевых действий и переговорный про-
цесс под наблюдением представителей интеллиген-
ции наших стран и международной общественно-
сти.
Мы призываем вас к инициации переговорного
процесса, к требованию прекращения огня обеими
сторонами. Стороны должны сесть за стол перегово-
ров и мирным путем решить судьбу Донбасса и Лу-
ганска с учетом интересов жителей этих регионов.
Нет ненависти и войне! Да взаимопониманию и
миру!
Ів. Ан.Ти. Сталкер
190
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Кому: Гражданам Украины. Мы призываем вас
к поиску совместных мирных инициатив, к требова-
нию прекращения огня обеими сторонами» [9].
Усі сторони конфлікту в Україні мають піти на
поступки, каже російський експерт із зовнішньої
політики Федір Лук'янов [9]. В інтерв'ю Spiegel він
висловився за пакетне розв’язання. В іншому
випадку країні загрожує розвал.
SPIEGEL ONLINE: Пане Лук'янов, перші пе-
реговори між українськимі російським міністром
закордонних справ в Берліні завершилася без про-
риву. Чи бачите ви ще шанси для досягнення
згоди?
Лук'янов: Те, що після першого туру жодні ре-
зультати не були оголошені, виглядає для мене ско-
ріше оптимістично. Ми перебуваємо в катастрофіч-
ній політичній ситуації, з якої є лише декілька шля-
хів для виходу. Кожне необережне висловлювання
може поставити під загрозу переговорний процес.
Ми дізнаємося більш детальну інформацію про пе-
реговори, або якщо вони зазнають невдачі, або якщо
буде знайдене цілісне пакетне рішення.
SPIEGEL ONLINE: З чого воно може склада-
тися?
Лук'янов: всі повинні піти на поступки. Східна
Україна повинна отримати статус автономії. Москва
хотіла б, щоб лідерів проросійських сил визнали як
партнера по переговорах, на що Київ не готовий.
Було б корисно, створити політичне крило повстан-
ців, на кшталт Шинн Фейн в Ірландії, для того, щоб
був простір для політичної гнучкості. Газове пи-
тання необхідно вирішувати комплексно, з ураху-
ванням боргів України, ціни на газ, питання про тра-
нзит. Ще одне важливе питання: хто заплатить за ре-
конструкцію Україні? Я думаю, що Захід розуміє:
якщо Росія бойкотуватиме країну економічно, Укра-
їна не має шансів. Росія повинна, принаймні збере-
гти статус-кво економічних відносин. Четвертим
питанням переговорів є неприєднання України до
військових блоків.
SPIEGEL ONLINE: Що досягне тут Росія?
Лук'янов: В Росії, починаючи з розширення
НАТО на Східну Європу, більше не вірять в усні за-
певнення. Те, що Україна не буде членом НАТО, має
бути чітко письмово закріплено.
SPIEGEL ONLINE: Чи є питання Криму ча-
стиною переговорів?
Лук'янов: Для Росії – ні. Але президент Путін
у своїй нещодавній промові в Криму також визначив
межу (провів лінію): російські експансіоністські цілі
обмежені. Після приєднання Криму, він не має намі-
рів до подальшого розширення. Це був сигнал для
тих, хто вірить в російське вторгненняв Україну.
Вторгнення Росії не відбудеться.
SPIEGEL ONLINE: Що станеться, якщо пе-
реговори зазнають невдачі?
Лук'янов: Тоді нас очікує війна до повного
знищення країни.
SPIEGEL ONLINE: Але українська армія до-
сягла останнім часом військових успіхів.
Лук'янов: Країна перебуває в безвихідному
становищі: вона економічно і політично на межі,
тому Київ намагається знайти швидке військове рі-
шення. Якщо армія зупиниться на півдорозі, грома-
дяни спитають: за що ми пожертвували так багато?
Але навіть якщо військові будуть переважати на
сході, слід очікувати партизанську війну.
SPIEGEL ONLINE: Кілька лідерів сепарати-
стів з російської національністю вже передали
свої посади українцям. Що це означає?
Лук'янов: Те, що керівництво регіону було в
руках російських громадян, було дуже несприятли-
вим збігом обставин для Росії. На думку Москви по-
дії у Східній Україні є все-таки внутрішнім конфлі-
ктом.
SPIEGEL ONLINE: Наскільки великим є
вплив Москви на проросійські сили?
Лук'янов: Звичайно Москва має політичний
вплив, але не абсолютний. Але війна також має свою
логіку, яку Москва не може змінити.
SPIEGEL ONLINE: Чому Росія продовжує
далі підтримувати сепаратистів у Східній Укра-
їні?
Лук'янов: Для того, щоб забезпечити хорошу
відправну позицію на переговорах.
SPIEGEL ONLINE: На Заході нещодавно мір-
кували про розкол в російській еліті стосовно анти-
західної політики Путіна. Як ви думаєте, це мож-
ливо?
Лук'янов: Ні. Навіть, якщо в еліті є люди, які
незадоволені, що вони можуть зробити в умовах
триваючого зростання популярності Путіна в на-
роді?
SPIEGEL ONLINE: Як Путін діє в останні
місяці? Чи є у нього чіткий план?
Лук'янов: Ні, Путін реагує на зовнішні імпу-
льси. Але навіть якщо він тут цілком успішно діє,
все одно у багатьох людей зростає невизначеність.
Вони не розуміють, яку мету він прагне.
SPIEGEL ONLINE: Проте, рейтинг Путіна
наближається до 90 відсоткової позначки...
Лук'янов: Чим більший тиск із Заходу, тим бі-
льше так думають нормальні росіяни: ви можете
щось нам заподіяти. Ми не Північна Корея, з якою
можна поводитися безцеремонно! В очах багатьох,
Росія, в кінцевому рахунку залишається великою
державою, і протягом останніх 25 років ми завжди
йшли лише на поступки.
SPIEGEL ONLINE: Путін дає своїм грома-
дянам образ Росії як «обложеної фортеці». Чи
поділяєти ви цей образ?
Лук'янов: політика Заходу щодо Росії по-
вністю зазнала невдачі. Я згоден з Генрі Кіссіндже-
ром, який сказав: "демонізація Володимира Путіна
не є політикою, це привід для відсутності політики."
У перші роки Путін був досить відкритий для інте-
грації з Заходом. Але в останні роки зникла його
Ів. Ан.Ти. Сталкер
191
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
довіра спочатку до США, а потім і до Європи. Втру-
чання Заходу, починаючи від Афганістану, Іраку й
включно з Лівією є цинічними або помилковими в
його очах. Україна стала для нього, мабуть, останнім
підтвердженням» [9].
Вabushka 28 апреля 2014 [13]: « Ну что так
много желчи. Зачем так переживать за тех, кого
сегодня хотите с лица земли стереть. Не рента-
бельны мы для России. а для Украины? У каждого
есть право выбора.это по нашей Конститу-
ции,между прочим не самой худшей,но к сожалению
не работающей. И так, по порядку. Для того чтобы
рассказывать сказки о том, что мы, Донбасс, за-
кроет выход себе на мировые рынки- могу обрадо-
вать. На сегодняшний день инфраструктура края
ориентирована только на российские рынки.В от-
личие от западноукраинских, все наши трудовые ре-
сурсы сосредоточены именно в эти отрасли. Наш
трудовой ресурс не работает на процветание Ита-
лии, Польши. По поводу дотаций. Кто сказал, что
настроение наших работающих людей связано с
желанием иметь халяву? Все прекрасно понимают,
что только работая, можно жить. Наша промыш-
ленность в завале, но не потому, что не нужна, а
потому что 23 года никто не хотел, чтобы здесь
она развивалась. Когда человек доведен до состоя-
ния заложника концлагеря – он будет только о том
и думать, где взять кусочек хлебушка своему ма-
ленькому ребенку. Очень жаль, что молодежь с пре-
небрежением относится к георгиевской ленточке –
я когда вижу кадры, где озверелые молодчики, не по-
строившие ни одного дома, ни одной фабрики, не за-
работав ни одной трудовой копейки – только име-
ющие опыт работать на проукраинских митингах
за 25-30 грн в час – флажком помахать-пару часов
отстоять – мне жутко становится. От этого и
разогреваются подобные разговоры – дайте халяву.
При этом у нас такое мнение в Украине, что
только Киево-могилянка штампует высококвали-
фицированных спецов- вон они пришли сейчас само-
захватом к власти – и хочется заверить, что Аза-
ров со своим моразмом старческим и воровством –
был более рентабельным хозяйственником, в отли-
чие от них. Да, в Донбассе ранние пенсионеры, си-
туация демографическая сложная- на трех рабо-
тающих- один пенсионер, ну и иждевенцы. Так вот,
если доходы физических лиц составляют те ко-
пейки, которые правительство регулирует прожи-
точным минимумом – никогда не будет развития
регионов. И это вас касается тоже, милые друзья,
кричащие за развитую Украину. Сами жопы под-
нять должны и посмотреть – что в регионе подни-
мать нужно. Может в нынешних условиях уголь-
ный регион должен вновь поднять село- ведь села
заброшены – и это тоже стараниями всех прези-
дентов за 23 года независимости от кого только-
так и не понятно, наверно от спокойной размерен-
ной жизни всего народа. Так вот, понятие экономи-
ческого роста напрямую связано с доходами физ-
лиц, то есть с рабочими местами в стране, а не в
Италии и Польше, с доходами на прибыл, а не
только показателями ВВП. Что западные регионы
приносят в казну государства- что у них рабо-
тает? Почему уголь закупается на пониженных
ставках в условиях рынка, а не по себестоимости –
тогда бы не было разговоров о дотациях. Просто
доход региона был бы выше – плохо вам экономику в
Могилянке преподают. И не надо жалеть Донбасс,
не надо ни кого заставлять жить по своим меркам.
Никто из украинцев, уехавших за границу заробит-
чан – не чувствует себя там человеком – все угне-
тены еще больше, чем здесь. Просто работать
надо в своей стране – мир меняется и мозг вклю-
чать надо на благо своего региона и страны, а не
думать только о том – как сегодня прожить. Если
бы наши родители думали только об этом – ничего
бы не было. Трудно жилось в былые годы- никто не
говорит. Но именно благодаря тому, что постро-
ено при той власти – до сих пор не могут развалить
нашу страну.
Еще, демография изменится в ближайшие
годы в сторону лучшую для экономики, но с поте-
рями численности регионов. Еще очень много вы-
живших в годы войны, но они, к сожалению, не
вечны- и та ситуация, которая существует в Укра-
ине – нищета, не уважение старости, геноцид дет-
ства – не красит страну и не дает возможности
людям дожить, чувствуя себя не лишними в стране.
А ведь цивилизация определяется именно отноше-
нием к старикам и детям.
А по поводу перспектив региона – ребята, вы
думаете, что весь народ Донбасса – неучи, пьяницы
и тунеядцы? Недооценить врага – обречь себя на
поражение. Чем плохо в Абхазии и Осетии – тем
же, что и у нас на западной и в селах востока. Мо-
лодежь ушла в города, очень трудно заставить вер-
нуться в село. Это труд колоссальный – а не возро-
див село – не будет страны.
Так вот уехать из села просто- а вернуть лю-
дей туда – трудно. Все уехали в города, на зара-
ботки – а что сделали дома? Откуда процветание?
В Абхазии и Осетии остались преданные земле ста-
рики- которые лазят в своих мандариновых садах –
и занимаются тем, чем занимались их предки. И не
кому передать опыт своего рода. Нет молодых
крепких рук , чтоб развивать хозяйственную дея-
тельность. Как не понять, что только мы на месте
у себя дома своим трудом можем поднимать уро-
вень жизни, никто никогда за нас этого не сделает.
А по поводу расценок – пенсии и зарплаты – нахо-
дясь в едином экономическом пространстве – даже
те же горе олигархи будут вынуждены перейти на
единую тарифную сетку, а чтоб это произошло –
наша задача выработать механизм правовой, что
ж вы себя так не уважаете? Меньше надо на веру
брать – больше применять метод дедукции – мысль
Ів. Ан.Ти. Сталкер
192
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
включать, как наши деды. И по поводу неуважения
георгиевской ленточки – это не ленточка, это пять
лет жизни деда моих детей в окопах, под пролив-
ным дождем, обвальным снегом, в глинистой жиже
окопа, под залпами орудий – это символ победы над
фашистской – поверьте не самые хорошие желания
были у зондеркоманды СС к мирному населению и
Украины и России, ко всему славянскому роду, Гера-
нии. Как можно не помнить об этом – так вот, ко-
гда жгут ленту – я вижу как горит дед моих детей.
И это не прощается, при всей присущей доброте
славянскому народу.Как можно деградировать,
чтобы любить мачеху и ненавидеть мать, которая
тебя родила?
О каких ценностях можно говорить – вы что,
безродные там на западе? Или вы только желаете
свои ценности всему миру насадить? Не получится
ребята.И сейчас – наши работают, принося в казну
деньги с налогов – а ваши на Майдане в казну налоги
платят? Не надо жалеть Юго-восток, не надо жа-
леть Донбасс, вы ведь сами хотели уйти от быдла
– вы же интеллектом не обижены, в отличие от
нас – или это так, для балачок, а на деле панами без
штанцив хочется быть? У марионеток в Киеве –
понятное желание – шесть миллионов на востоке
расстрелять по закону о превентивном задержа-
нии, молодежь отправить в лагеря под Ждановку,
Снежное, где там еще стройки- да я думаю и од-
ного лагеря хватит, если там будет крематорий. И
вы хотите, чтобы Донбасс согласился лечь под об-
стрелы установок Град, добровольно пошел в кре-
маторий – вряд ли.
То, что происходит сейчас – было бы очень
смешно, если б не было так жутко. Проснитесь, се-
годня стреляют в нас – завтра вы на очереди. Да
вас уже пошерстили – та химия, которая в данный
момент разлагает печень ваших молодых ребят,
которые мирно бросались по Киеву коктейлями Мо-
лотова – уже делает свое дело. Жизнь на улице в
зимнее время для молодежи, которая не имеет
крепкого здоровья – не принесет дивидендов, они
уже сейчас умирают от почему то застарелых
пневмоний.
Так вот, если муж бьет жену – она ухо-
дит.Если муж не хочет кормить ленивую супругу –
они разводятся. Давайте разведемся. Пусть нам бу-
дет плохо – но лучше пожалеть о том, что сделал,
чем всю оставшуюся жизнь корить себя за то, что
мог сделать, но не сделал, и никогда не узнаешь –
прав ты или нет. А то, что Россия имеет планы на
то, чтобы пополнить Дальний Восток и Сибирь ра-
бочими кадрами- так это ребятя, периодически
происходит в государстве, где развивается инфра-
структура регионов – это были шахты Донбасса,
ваших много прибежало сюда, это был Днепрогесс
– опять из бедного села людей поимели, это были
стройки атомных станций, расширение городского
строительства, БАМ – огромное строительство- и
между прочим народ не возвратился оттуда, так и
живет там. Почему сейчас в Польшу прибираться
ездить престижно, имея диплом магистра эконо-
мики, учителя, инженера – хотя у вас технического
склада ума нет на 100 процентов – простите при-
рода не наделила – именно поэтому вы не ожидали
такой реакции на геноцид, который предложили
Донбассу, а работать на новостройках России –
нет?
Ведь Сибирь хохлы подняли, Магадан, Атка,
Палатка, Сахалин, Камчатка – а знаете почему -
Платят хорошо и пенсии по льготе – год за два.Ну
и напоследок, лучше быть голодным, но живым, чем
раз поесть и умереть. Когда ты жив – ты хочешь
есть, значит найдешь способ себя накормить. Не
думайте, что жить на свете просто, всегда чело-
век добывал себе кусок хлеба только трудом – это
евреям в пустыне манна с неба сыпалась. Давайте
просто без желчи и ненависти – думать о своей
стране – иначе просто такого народа не станет, и
земля наша – плодородная, цветущая – все в наших
руках – станет могильником и вашим, и нашим.
Нельзя даже думать, что национальный признак
может стать привилегией. Привилегии должны по-
лучать старики и дети. Одни, потому что уже все
что смогли нам отдали, другие – наша надежда,
что когда мы не сможем себя обрабатывать – они
нас накормят и присмотрят за нами. Вот так как-
то. А бряцанье оружием – это не средство для за-
работка – процент выхода – минималный, потому
что завтра не кому будет зарабатывать воякам,
народа не будет, который армию кормит и содер-
жит. Ценен только человек – производящий пред-
меты, выращивающий хлеб, в общем тот, кто про-
изводит материальные ценности, обеспечивающие
нашу жизнь, а деньги – это искусственный бумаж-
ный эквивалент, задумайтесь. Уже ведь было та-
кое – денег мешки – а кусок хлеба один. К сожале-
нию человек должен кушать, чтобы штаны на теле
носит. Думайте, не рассчитывайте на подачки и
милостыни – все можно заработать трудом, про-
сто жизнь вносит коррективы в потребностях –
сегодня столько много промышленного говна – и
так мало продуктов питания. Вот и вся задача на
сегодняшний день. Удачи в мозговом штурме.
И еще хочу добавить, просто не могу в себе
держать. Вы не знаете нашей инфраструктуры,
если до сих пор Россия поддерживала заказами
наше производство Восточного региона – то по-
чему она перестанет брать продукцию сейчас?
Неужели вы думаете, что раньше не закрывались
шахты – периодически это происходит – банка с
тушенкой тоже рано или поздно заканчивается –
но остается территория – которую можно пере-
направить в том русле, которое будет востребо-
вано- промышленность переработки сх, ведь необ-
ходимы кадры на обеспечение жизнедеятельности
перепрофилированого региона – посмотрите в Аме-
рике – целые города с убыточными или разоривши-
мися предприятиями стоят законсервированные,
Ів. Ан.Ти. Сталкер
193
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
но люди там живут – себя обрабатывать тоже
нужна инфраструктура – кафе, магазины, боль-
нички и т.д. И еще – в Донбассе каждый день гиб-
нет 2 шахтера, неужели вы думаете, если закроют
шахту – они расстроятся. Расстроятся если не за-
менить труд в шахте на труд на поверхности – вот
о чем надо думать. А вы как Маугли с пальмы вбе-
жали в старый свет – и думаете, что с вашей мен-
тальностью впишетесь органично. Нет ребята –
инородное рано или поздно всегда отторгается.
еще раз говорю – если из дома выносить, что вы де-
лаете работая за границей – то ничего в доме и не
будет – когда дома пол мыть – если вы в Польше и
Италии его моете, а может домой, да чтоб стала
ваша западная живой – тоже ведь молодежь раз-
бежалась в Киев и другие городки покрупнее – чтоб
не перетруждать мозги по развитию на местах ре-
гионов. А если вам нравится тот уровень – так по-
чему дома не стремитесь сегодня сделать так, как
там, а в перспективе – лучше. Просто у вас патри-
отичность – только кацапам та москалям головы
отрезать- а поработать дома и доказать, что вы
лучшие – слабо? То-то и оно. Потребители вы, а не
производители – вот вам бы кто-то организовал
бы, а нет ребята. спасение утопающего – дело рук
самого утопающего. Мелко думаете, плохо и жи-
вете. Мы на востоке бедно живем не потому что
мало работаем, а потому что все 23 года живем в
рыночных условиях по советскому распределению
себестоимости продукции. В Советском Союзе это
работало – а сейчас надо пересматривать – из чего
себестоимость складывается и на что прибыль
должна распределятся. Не заложено у нас в зар-
плату – ни платное обучение, ни платное лечение,
ни повышение тарифов и жилье – вот о чем думать
надо, люди с высоким коэффициентом IQ» [13].
«Багато киян ототожнюють Донецьк з «До-
нецькою республікою». Коли я говорю, що цю «рес-
публіку» складають люмпени, маргінали, комуністи,
що заблукали, і криміналітет, виникає запитання,
що ж робити донеччанам в цих умовах… Але на цій
підставі жоден донеччанин не захоче перетворити
улюблене місто на Тирасполь-2!. Знаю багато чино-
вників, регіоналів, заможних бюргерів, що мешка-
ють в центрі Донецька, які ще більше пристрасно,
ніж я, бажають, щоб якнайскоріше з серця міста
прибрали цього розсадника сміття і криміналу, на
який гобліни перетворили ОДА і прилеглі двори.
Люди на собі вже випробували усі принади насиль-
ницького злиття з «республіканцями». Не говорячи
про інших адекватних жителів Донецька, свідомих,
що ніколи окупований путлером Донбас не стане по-
вноцінною частиною Росії. Відсоток люмпенів-мар-
гиналів-титушок приблизно один і той же у будь-
якому місті. Дай їм волю – створять свою «респуб-
ліку» і в Києві! Але тільки тут подібної для них во-
льниці ніхто не дозволить! Якщо ж «нерозумні» ки-
яни на чолі з Тимошенко, Турчиновим, Яценюком від-
дадуть Донбас на відкуп «Дон. республіці» і її доно-
рам – це стане злочином не лише проти Донетчины,
але і проти України в цілому. Оскільки ні путлер, ні
його вірні пси на цьому не зупиняться.Що стосу-
ється моєї «втечі», я не утекла, а евакуювала сім'ю.
Не страждаю провінційною мрією перетворитися
на столичну пані, ніколи нею не стану. Залишаюся
дончанкой і з'являтимуся в Донецьку регулярно. До-
нецьк – це не місто титушок і маргіналів. Донецьк
– це наше місто» [14]. А ось і відповіді:
Наталья (25 августа 2014): «А кто вообще го-
ворил о присоединении к России, люди просто хо-
тят федерализацию в составе Украины, просто
провести выборы и все, раздули из мухи слона, да
еще и пошли своих граждан убивать, после такого
и впрямь захочется в Россию сбежать от такого
правительства, которое приказы ЦРУ выполняет.
Откуда столько ненависти к своему собственному
народу, это же ваши граждане, да разные, но ваши,
с другими взглядами, так мы все люди разные, надо
уметь находить компромиссы, а не жилать друг
другу смерти. Читаю коменты и волосы дыбом
встают, как будто бес в людей вселился». – Где ло-
гика: «Это вы серьезно о федерализации??? Это
было в начале,наивная.США нет на территории
Украины,есть российские сепаратисты и
ложь.Был бы мир,если ни пришли они с территории
России.А мирные жители,это для прикрытия и
СМИ.Я уже давно ни смотрю ЦТВ,стала пони-
мать.Вопросы:1)Что делают сепаратисты в
Украине,откуда они,для чего?!2)Почему Флаги,сим-
волика РФ на территории другого государ-
ства?!Это часть вопросов.Ответьте себе и пой-
мёте,что к чему.И приемлемо это делать на своей
территории,РФ?!» – Свет туши (20 апреля 2014):
«Не хочу обидеть русских в украине, но почему там
где они есть, происходят срачи и выбросы и подни-
мается криминал с помошью гру и фсб ... Уже бы
пора определиться чего вы хотите, и желательно
побыстрее. Вот например Сумская и Полтавская
области где все практически говорят по русски, но
при этом 99% считают себя украинцами, у них нет
никаких имбицилов в администрации с гру во главе.
А что там коррупция была меньше? или там менты
менее продажные? ... Все дело в людях, где больше
русских которые до сих пор живя в украине 30-40-
50 лет ностальгируют по СССР и все еще думают
что они русские. Посмотрите на крым, что там
происходит, так это теперь россия, а у вас в до-
нецке может быть приднестровье. Да и просто за-
думаться, после всех событий и пропаганды, вам не
стыдно считать себя русскими?» – Львов (20 ап-
реля 2014): «Не соглашусь что на Донбассе так уж
мало пророссийски настроеных. Вот не удивлюсь
если большинство. Совершенно согласен что Рос-
сии Донбасс не нужен и его используют как размен-
ную монету. Да, если он не останется в составе
Ів. Ан.Ти. Сталкер
194
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Украины его ожидает участь Тирасполя. Кажись
угрозу отсоединения от Украины начал понимать и
Ахметов-вчера провел совещание и призвал к един-
ству (думаю испугался и перестал торговатся с но-
вой властью угрожая им отсоединением). Хотя как
по мне-я бы и правда там провел референдум и от-
соединил Донбасс. С проукраинскими жителями ре-
шили бы как-то, думаю надо было бы менятся жи-
льем с прорусскими жителями других областей». –
Со стороны (20 апреля 2014): «Да хватит юрод-
ствовать. Домбас – это сборище маргиналов, с од-
ной стороны, и бздунов – с другой. При наличии воли
гопников, захвативших СБУ, можно было выкурить
оттуда за пару дней. Как, например, разогнали про-
путенную шваль Николаевны. Но 'лоханчане' – это
стадо врожденных баранов. Их необходимо присо-
единить к РФ как можно скорее, чтобы в ней всё
это сборище сгнобили поскорее».
«Был в Луганске, готов поделиться впечатле-
ниями. В связи с приходом осени, очень остро стал
вопрос отсутствия теплых вещей для всей семьи,
кроме того, в Луганске осталась машина жены, ко-
торую так-же хотелось вывезти. И самое главное,
хотелось посмотреть на дом/квартиру и понять,
что стало с тем, что до войны я считал своим биз-
несом. Маршрут был такой: двигаемся из Харькова
до Зимогорья через Северодонецк, там нас устраи-
вают на ночлег в квартиру и рано утром, мы выдви-
гаемся в Луганск. Маршрут специфический только
потому, что была задача попасть в Зимогорье. По
маршруту из Северодонецка до Зимогорья установ-
лены 4-5 блок-постов ВСУ и 2-3 сепаратистов. На
украинских блок-постах часто выстраиваются
длинные очереди, легко можно застрять на 1-2
часа, планируя поездку это следует учитывать,
так-как блок-посты пропускают транспорт до
20:00. Бойцы на всех украинских блок-постах хо-
рошо вооружены и экипированы, где-нибудь из ку-
стов торчит башня БТР или БМД. Проверяют до-
кументы водителя и пасажиров, просят открыть
багажник и иногда просят показать содержимое
выбранной солдатом сумки. Далее начинаются
блок-посты сепаров, там печальнее, ополченцы вы-
глядят менее презентабельно, хуже экипированы и
менее учтивы в общении. В основном одеты в каму-
фляже, некоторые в майке и шортах, бронеже-
леты и каски для них, видимо, экзотика, но пого-
ловно вооружены автоматами калашникова. Неко-
торые блок-посты оборудованы пулеметами и еще
реже бронетехникой. Ну и иногда встречаются
блок-посты в виде небольшой кучи мешков набитых
землей и 2-х нетрезвых и невооруженных казачков,
которые так-же могут требовать документы.
Двигаясь по трассе в зоне АТО, старайтесь лишний
раз не съезжать с дороги на обочину, особенно в
районах блок-постов и местах боевых действий,
могут быть мины! Имейте в виду, для передвиже-
ния по контролируемой ЛНР территории, требу-
ется Луганская или областная прописка, это обяза-
тельно. Если вы гражданин РФ, то скорее всего вас
тоже пропустят, но я не проверял. Если на терри-
тории контролируемой ЛНР вам будут задавать
вопросы, то, само собой разумеется, вы поддержи-
ваете ЛНР, Путин все делает правильно и вообще
вы едете домой, потому что город уже освобож-
ден. Такие слова как: сепаратисты, террористы,
боевики – запрещены к употреблению, независимо
от ваших политических взглядов и личных убежде-
ний – это ополченцы или просто "наши"! Везде и
всегда при себе должен быть паспорт, обяза-
тельно. Приветствуется наличие пророссийской
символики и категорически запрещено иметь при
себе символику украинскую. Также рекомендуется
удалить из телефона фотографии, которые могут
не понравиться сеператистам. Если вы везете с со-
бой ноутбук или планшет, то позаботьтесь о том,
чтобы в нем небыло "нежелательного" контента и
была заряжена батарея (для проверки присутствия
этого самого контента на вашем устройстве), в
противном случае можете остаться без устрой-
ства. На момент моей поездки (10.09.2014), Зимо-
горье контролировалось ополченцами.
В городе не было сотовой связи, однако, была
городская телефонная, было электричество, рабо-
тало кабельное телевидение (говорят даже были
украинские каналы, но не проверял), была холодная
вода. С продовольствием в городе тоже было все
более-менее. Утром 11 сентября мы отправились в
Луганск, теперь мы двигались только по террито-
рии контролируемой ЛНР. На выезде из Зимогорья
мы поднялись на гору, где появилась связь Киевстар.
До Луганска двигались по "бахмутке" до большого
блокпоста, на перекрестке перед Тепличным, на нем
повернули направо в сторону Южного и далее в го-
род. За два дня я был на юге, в центре, Городке ОР
и на востоке, передвигался только на машине и
наблюдал все с дороги.
Разрушенных зданий в городе видел не много,
но очень много зданий без стекол, есть сгоревшие
здания, частные дома и квартиры, но не буду об
этом, обо всех разрушениях пишут новостные
сайты. На момент моего присутствия в городе,
действовало перемирие и было действительно
тихо, где-то вдалеке я слышал несколько взрывов и
какие-то выстрелы, но "местные" на них никак не
реагировали и я решил, что все это допустимо. Мо-
бильной и стационарной телефонной связи в городе
естественно нет, электричества нет, вода ме-
стами тонкой струйкой (судя по всему – вода не
хлорируется, будьте осторожны). Людей не много,
но ходят, машины ездят, но тоже не много и недо-
рогие. По городу носятся сепаратисты на машинах
с включенной аварийкой, если встретите, держи-
тесь от них подальше. Открытых магазинов я не
видел, но говорят, что они есть, видел несколько
открытых ларьков на восточном рынке. Не смотря
на то, что местные уже привыкли, они не живут,
Ів. Ан.Ти. Сталкер
195
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
а выживают, любое действие – проблема, в том
числе добыть воду или еду. Денег практически нет,
тем кто работает платят в основном пайками.
Бензин большой дефицит. По поводу частного
бизнеса скажу так, многие предприятия, склады,
офисы, торговые центры и т.д. и все что "внутри"
формально находится под "охраной" ЛНР от маро-
деров. Это означает, что на объекты "охраняе-
мые" ЛНР от мародеров, никто, включая владель-
цев, не имеет права являться или вывозить что-
либо без предварительного согласования со специ-
альным человеком в ОГА. Что будет дальше – не
знаю, не обращался. В городе отжимают машины,
если у вас дорогая машина или внедорожник, вы в
группе риска, вывозить машину или оставить в го-
роде решайте сами. На обратном пути мы выгнали
кроссовер средней ценовой категории и никто нам и
слова не сказал, но знаю много случаев отжимов, в
т.ч. среди друзей и знакомых. Когда наступает ве-
чер, помните, в городе действует "комендантский
час" с 06:00 до 23:00, передвигаться по городу после
23:00 крайне опасно, старайтесь добраться до ме-
ста ночевки пока не стемнело. С наступлением
темноты, Луганск погружается в полнейщий мрак
и тишину, которую местами нарушает гул генера-
торов, используемых ополченцами для добычи элек-
тричества. Мирные жители стараются не нару-
шать тишину, даже если у них еще не отжали ге-
нератор, чтобы не привлекать внимание. Утром
город снова подает признаки жизни, люди выходят
на улицы для решения базовых проблем, о которых
я писал выше. Выезжали мы той же дорогой, по
"бахмутке", на Северодонецк и дальше на Харьков.
Чтобы избежать очень плохого участка дороги
Сватово-Купянск, в Кременной свернули на Крас-
ный Лиман и далее через Изюм на Харьков. Но пла-
нировать маршрут нужно исходя из актуальной
карты боевых действий. Всем Мира» [16].
«Почитал отзывы о поездке в Луганск и понял
что я не в том городе живу. Девочка радуется миру
и порядку что везде метут улицы, что разрушений
особых не видно... Порядок не в том, что метут. А
если не будут мести – всё, уже нет мира что-ли? У
вас что мозг вообще отказывается картинку вос-
принимать? Ну так езжайте на квартал Южный,
посмотрите на дом с 4-мя уцелевшими квартирами
из 36. Посмотрите на уничтоженную школу №51.
Зайдите на улицу Очаковскую, на Победоносную
напротив кв.Героев Сталинграда, сходите на горо-
док Щорса. Да мало ли где в Луганске люди жилья
лишились. А ещё сходите на перекрёсток Королёва
и Будённого – пусть души погибших людей расска-
жут как они «сходили за хлебушком». Вас цены в
магазинах устраивают? Тогда вы наверное имеете
возможность деньги в банкомате снимать кото-
рые вам в качестве зарплаты родное предприятие
начислило? Ну, вы молодец. Вы один такой – МАЛА-
ДЕЦ. Потому как весь Луганск работы не имеет,
зарплату не получает, пенсию никому не носят.
Слава ЛНР за такую ситуацию! Спасибо ЛНР за
разграбленные ПОЛИПАК, ЛМЗ, ЛЭМЗ, за разворо-
ванный и сожженный Автоклапан, за разворовыва-
емый Центрокуз, за вскрытые дома, за отобранные
машины, за бензин в 3-х местах по 20 гривен, за яйца
по 20 грн, за то, что зимовать будем с плёнкой на
окнах вместо стёкол – двойной респект. Особо спа-
сибо Плотницкому за гарантии неприкосновенно-
сти частной собственности и за отжатые на сле-
дующий же день дома на Буревестнике. Спасибо за
обдолбаных «ополченцев» выгребающих у меня из
карманов последние 50 гривен. Особая благодар-
ность за урок моему 9 летнему сыну – он теперь ми-
номётный выстрел от гранатомётного отличает
с первого раза. Мой сосед будет до конца жизни
благодарить болотовских подонков за исчезновение
19 летней дочери – пошла через дорогу за хлебом и
исчезла, как оказалось сама надела мешок себе на
голову и залезла в багажник машины с вооружён-
ными людьми. Где бл.дь ВСЁ ХОРОШО??? Там где
метут??? Так не срите чтобы не надо было мести.
Я в Луганске всю оккупацию, не уезжал ни мае, ни в
остальные месяцы. Выехал первый раз за 4,5 месяца
сегодня потому что лекарств нет у матери – нашёл
аж в Северодонецке. Пережил все ужасы ночных
обстрелов от пидоров-лугандонов, и только те, кто
не видел как ..ашит ГРАД с белой горы на Павлов-
ской по городу будут рассказывать фантазии про
переодетых нацгвардейцев. У вас из двора-колодца
9-ти этажек гаубица стреляла? НЕТ? Зря – вы
много потеряли. Я видел как лугандоны стреляют с
рынка ЛЕНКОМА по Южному и Заречному, я видел
как укуренный «ополченец» стреляет из автомата
в ГАДЖИ на Героев Сталинграда, как вскрывается
на Нечуй-Левицкого заправка, как чечены на овощ-
ных рядах у МИЗЕРА бьют прикладом в лицо про-
давщицу косо на них посмотревшую. Кто-то спра-
шивает как могут они стрелять сами по себе? По
себе говорите? Почему тогда попадания только по
мирным людям. Вода у лугандонов как была так
есть, свет украденные генераторы работающие на
украденном же бензине дают. Жрачку они просто
тырят, свет и вода есть, девок на улице схватят и
в машину забросят. Рай для садиста и убийцы. Я
был на вскрытых оптовых складах, видел рабов ко-
торые выгружают п.зженый товар в магазине
СТАХАНОВСКИЙ что на Косиора, видел избитых
мирных граждан после ночи проведённой в подвалах
на заводе Ленина. Я вместе со всеми черпал воду из
луж и купался во время дождя под ливнёвкой у ГЕР-
МЕСА на Ленкома. Вместе с бабушками с кравчуч-
ками ездил за водой на Ольховку на Достоевского и
также стоял за водой на Короленко когда с сосед-
ней улицы бил миномёт по улице Шахтёрской, а
сепары торгующие бензином в 20 метрах даже не
реагировали на выстрелы – а зачем реагировать,
когда миномёт то их.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
196
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Блондинки и блондины пишут, что в город
можно возвращаться. Куда возвращаться – к от-
сутствующей работе, опасности быть погружен-
ным в машину с мешком на голове, неработающим
аптекам, очередям за водой, вечерам при свечах,
мобильной связи на соседней улице, к ебанутым це-
нам на продукты и деньгам которые заканчива-
ются-заканчиваются-заканчиваются. Если у вас
прихватит аппендицит – приготовьте 500 долла-
ров для Володи Климова + оперирующему персоналу
и отправляйте кого-нибудь в Счастье за лекар-
ствами. Если у вас заболит зуб – готовьтесь его
удалять по цене протезирования, обезболивающее
не забудьте раздобыть. Почему удалять – да по-
тому что никто лечить не будет – света нет, по-
ставщики разъехались, врачи следом за ними. Вер-
нуться и повести ребёнка в школу без окон с плёнкой
на рамах, с неработающим отоплением, туалетом,
столовой. Не надо пиздеть про то, что всё есть и
радоваться, что везде метут. Поживите в Луган-
ске с мая по сегодня, посидите в подвалах, по-
стойте в очередях за водой и хлебом, побегайте от
выстрелов в течении всего дня якобы «нацгвардии»
из посадки за домом. Теперь задумайтесь что в го-
роде те же люди из-за которых вы уехали в мае-
июне (а тогда даже и не стреляли), что у вас в Лу-
ганске престарелые мама-папа, дом-квартира-ма-
шина, собака-рыбки, когда-то была работа, у де-
тей школа-бассейн-танцы. И всё это было! И это
называется всё хорошо? Хорошо, что обещают по-
следние 3 месяца пенсию в рублях по курсу 1 к 1? –
это между прочим 1/3 от той, что была до этих
ушлёпков из ЛНР, не верите – читайте новости лу-
гандонов. Хорошо, что обещают дипломы ВУЗов
ЛНР? – и куда эти дипломы всунуть? Обещают
протянуть свет из РФ – ну это вообще смешно учи-
тывая продолжительность этих обещаний, про
техническую невозможность этого в принципе –
вообще сказать нечего, я как раз знаю, о чём говорю
в силу работы. Обещают-обещают-обещают.
Возьмите любое обещание и напишите на листочке
хотя 3 условия для его выполнения. Для пенсий: 1 –
начислить (пенсионный не работает); 2 – перечис-
лить (казначейство не работает, все базы нахо-
дятся у украинских властей); 3 – выдать (ни почта,
ни банки – не работают и не будут работать –
деньги любят тишину). Для образования: 1 – от-
крыть школы (вода? свет? столовая? отопление?
ремонт? учебники?); 2 – учителя (собрать их по го-
родам и весям и убедить выйти на работу, платить
зарплату – чем и как?); 3 – обеспечить безопас-
ность детей при нынешнем количестве вооружен-
ных и неадекватных людей с оружием на улицах.
Ещё желательно обеспечить родителей детей ра-
ботой и зарплатой. Можно продолжать до беско-
нечности – опереточное правительство не в состо-
янии обеспечить самостоятельно выполнение ни
одного своего обещания. Путин ВАМ поможет? Я
не психиатр – из мира иллюзий выводить не могу.
Пишите, говорите что угодно – только не забудьте
поговорить об этом в ноябре. Время всё лечит – и в
этот раз вылечит тех, у которых ВСЁ ХОРОШО.
Горожане возвращаются за вещами, поддавшись на
угрозы отжима жилья, для того что бы привезти
оставшимся родственникам лекарства-продукты-
деньги. Возвращаются для того что бы уехать.
Жить, учиться, работать в Луганске ОПАСНО до
тех пор, пока у власти садисты и убийцы с Россией
в голове вместо мозгов» [15].
«Для ярых сторонников отсоединения Дон-
басса от Украины об особом статусе некоторых
районов Донецкой и Луганской областей:"Нашему
Президенту, несомненно, стоило бы поискать дру-
гого спикера для презентации закона, вместо Лу-
ценко. Его пренебрежительное «лугандон», его за-
явления о необходимости окружить оккупирован-
ные территории какими-то инженерными соору-
жениями не выдерживают критики. Основной по-
сыл, который пытался донести советник Прези-
дента – якобы, люди, которые сейчас остались в
Донецке и Луганске, сами хотели того, что полу-
чили, то есть ДНР и ЛНР. А потому нечего с ними
церемониться. Всех за колючую проволоку и на эко-
номическую блокаду. У такой точки зрения появи-
лось немало сторонников в центральной и западной
Украине. В обществе нарастает тенденция – и это
особенно остро ощущают на себе вынужденные пе-
реселенцы из зоны АТО – перекладывания вины за
развязывание войны именно на жителей востока. А
раз виноваты, то и поделом. Изолировать, и пусть
живут, как хотят. Но сторонникам такой точки
зрения неплохо было бы подумать, а чем провинился
Новоазовск? А еще предложить сравнить настрое-
ния людей в освобожденном Славянске и оккупиро-
ванном Донецке. Это в Славянске, а не в Донецке,
народ бросался под украинские танки, пытаясь
разоружить десантников. И это в Славянске, а не
Донецке, половина мужского населения стала под
ружье в армию Стрелкова. Это в Донецке, а не в
Славянске люди выходили на многотысячные про-
украинские митинги уже в осажденном террори-
стами городе, рискуя своими жизнями. Так что, До-
нецк намного больше заслуживает того, чтобы
остаться украинским. И не вина дончан, что их
родной город, в отличие от Славянска, освобо-
дить украинская армия не смогла. Иначе и они, по
примеру мариупольцев, могли бы показать, что
умеют ценить мир и Украину. А потому полити-
кам стоит отказаться от пренебрежительных вы-
сказываний и навешивания ярлыков и рассматри-
вать вопрос о введении особого статуса для окку-
пированных территорий не только в части эконо-
мической и политической, но также и в части со-
циальной: как помочь тем, кто в силу разных причин
не может покинуть эти территории, но при этом
хочет, чтобы его права как гражданина именно
Украины, а не какой-то там ДНР/ЛНР были при-
знаны и защищены» [17].
Ів. Ан.Ти. Сталкер
197
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
«Вікно в минуле. Те, що відбувається нині на
Донбасі, дуже схоже на грандіозну історичну ре-
конструкцію. І це не заслуга одного з лідерів теро-
ристів колишнього офіцера ГРУ історика-рекон-
структора Стрєлкова/Гіркіна. Власне, ця трагічна
постать мало в чому визначає хід подій на сході
України, хоча і його хвора уява відродила у Слов’ян-
ську, що в облозі, традиції сталінської епохи. За
межами Слов’янська, на території Донбасу, кон-
трольованій терористичними угрупованнями, час
повернув назад ще далі – за часів Громадянської
війни. Ні, я далекий від того, щоб вважати події на
сході України громадянською війною. Аналогії тут
іншого плану. – Безвладдя, засилля на місцях бан-
дитських угруповань, розгул криміналітету, тісно
пов’язаного з місцевою «революційною владою»,
експропріації державного і корпоративного майна,
конфіскації приватної власності. Приголомшлива
людиноненависницька пропаганда і повсюдне полю-
вання на відьом. Людина з автоматом будь-якої
миті може виселити тебе з помешкання, за-
брати машину, зажадати викупу за викраденого
члена твоєї родини. Розграбовані музеї, банки, захо-
плені бойовиками університетські містечка, ци-
вільні заручники, відсутність світла, води... Для по-
вноти занурення в далекий 1919-й бракує лише лю-
тої голодної зими та епідемій. Відмінність від подій
100-річної давнини ще в одному. – Голод і холод
1919-го були наслідком кривавого громадянського
конфлікту; а 2014-го гуманітарна катастрофа є
метою новоз’явлених «революціонерів», їхньою го-
ловною зброєю досягнення мети – руйнування
української держави, розв’язування вже не локаль-
ного громадянського, а провокація повномасштаб-
ного військового конфлікту між Україною і Росією.
Як і далекого 1919-го, зростає втома місцевого
населення від війни. Так, дуже багато, якщо не біль-
шість місцевих мешканців не можна назвати
патріотами України чи навіть її симпатиками.
Проте, відчувши «красу» сепаратизму, більшість із
них, всупереч своїм ілюзіям і переконанням, готові
зараз підтримати будь-яку владу, що забезпечить
їм мир і спокій, – чи то така бажана їм Росія, чи
такий ненависний їм Київ. І відстрочення чи зовсім
відмова від прямої збройної агресії Кремля дає
київській владі шанс не просто повернути бунтівні
області, знищивши під час воєнної операції теро-
ристів, а й завоювати серця людей, що вчора ще ди-
вилися на Київ з підозрою і нетерпимістю. Головна
битва на Донбасі ведеться зараз не на полях битв,
– тут триває битва за тих, кого ми зневажливо і
часто-густо заслужено називаємо «совками». Ці
люди з надією дивилися на Москву, але та замість
обіцяного раю дала їм лише війну, руйнування,
смерті близьких. Що принесуть їм українські сило-
вики, які порохом і кров’ю звільняють зараз україн-
ську землю від чобота окупанта? Як вони прийдуть,
як переможці, як завойовники, нав’яжуть меш-
канцям Донбасу чужий їм спосіб життя чи прине-
суть із собою права і свободи, про які стільки гово-
рили на Майдані, – передусім право на власні пере-
конання? Відповідей на ці запитання чекають зараз
майже всі мешканці Донбасу, і саме з відповідей на
ці запитання і слід було б розпочати той самий
«діалог із Донбасом», про який стільки говорять
останніми місяцями.
Чи готові ми говорити з Донбасом? Так вже
склалося, що теза «почути Донбас» для більшої ча-
стини України набула негативного іронічного зву-
чання. – Ті люди, які від імені Донбасу вимагали
діалогу, насправді думали лише про торг ім’ям Дон-
басу за збереження звичних їм привілеїв, місця в
політичній еліті країни, за доступ до годівниці дер-
жавного бюджету. Поступки їм, на які була зму-
шена йти останніми місяцями київська влада, як їй
здавалося, в ім’я примирення, лише підкинули
дрівець у вогонь, в очах багатьох донеччан і луган-
чан скомпрометувавши її як режим обридлих і Дон-
басові олігархів. У багатьох із нас склалося переко-
нання, що на Донбасі воюють лише російські най-
манці і місцевий криміналітет, хоча серед тих, хто
взявся тут за зброю, багато ідеалістів, що мислять
категоріями соціальної революції чи просто бо-
ротьби із прогнилим корумпованим режимом, скла-
довою частиною якого є олігархічні клани, подібно
до паразитів, що смокчуть кров української еко-
номіки. І в перемовинах із Києвом з їхніх вуст неод-
норазово звучав докір у тому, що нова українська
влада залишила на волі таких одіозних осіб, як,
наприклад, Олександр Єфремов. Як пояснити їм, що
саме збройне протистояння на Донбасі заважає
негайному розпускові парламенту – головного
оплоту однаково ненависного у всіх частинах
України злочинного режиму, що відходить у ми-
нуле?
На сході є з ким говорити. Ні, це не депутати-
регіонали, які давно втратили будь-яку підтримку в
місцевого населення, і не комуністи, які стали на
шлях прямої державної зради, і, як партія, яка до-
живає в Україні свої останні дні. З російськими най-
манцями та озброєними бандитами розмова може
йти лише про умови здачі, лише в крайньому випад-
кові права безперешкодного відходу на територію
Росії. Говорити тут варто лише з простими луган-
чанами і донеччанами, якими б глухими до наших
звернень, якими б прорадянськими вони б спершу не
здавалися. Хтось заперечить: «До цих людей немо-
жливо докричатися!» – Так, докричатися, як пра-
вило, не можна ні до кого з людей. Криком переда-
ються лише найпростіші гасла і команди. Криком
цими людьми вже керували багато років місцеві
бандити у владі, а вже командира або штатного
пропагандиста з чужого їм середовища ці люди
геть зовсім не слухатимуть. Як же з ними гово-
рити? Простий і доступний рецепт розмови з цими
людьми виклали ще далекого 1975 року письменники
Аркадій та Георгій Вайнери в своєму романі «Ера
Ів. Ан.Ти. Сталкер
198
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
милосердя», відомому нам за досі популярним ра-
дянським серіалом «Місце зустрічі змінити не
можна». Пам’ятаєте, що там радив початківцеві-
оперативникові бувалий у бувальцях вовк розшуку
Гліб Жеглов: «...Будь до людини уважний, і прагни
наблизити її до розмови про неї саму... Знайди тему,
яка їй цікава... Виявляй до людини щиру цікавість...
Вникни в неї, дізнайся, чим вона живе...». – Якщо ти
хочеш, щоб тебе почули, навчися спершу слухати
сам.
Справді, на сході України надається унікаль-
ний шанс. Державний апарат, – місцеві ради, дер-
жавні адміністрації, міліція, практично знищено.
Відновлювати їх, знову вручивши владу тим, хто
сьогодні словом, грошима або безпосередньою співу-
частю в терористичній діяльності виступає проти
України? Або віддати Луганську і Донецьку області
на відкуп олігархічним кланам у обмін на гарантії
лояльності до Києва? – Це прямий шлях остаточно
втратити Донбас, зрадивши тих небагатьох, хто
зберігає тут вірність нашій країні і в ці важкі дні,
поховавши надії тих, хто чекає на реальні зміни.
Шанс України полягає в тому, щоб розпочати ре-
форми, переоблаштування держави з Донбасу. Як
ще почути справжній Донбас, якщо не відро-
дивши місцеві громади, не розпочавши обіцяну де-
централізацію зі східних областей України?! Як ще
зберегти Донбас у складі України, як не повністю
відновивши склад і змінивши принцип фор-
мування місцевої міліції, як не на 100% відновивши
суди і прокуратуру?! Чи варто зараз на руїнах у
диму на Донбасі відбудовувати злиденні радянські
бараки, чи, замість цього, розпочати будівництво
нової України там, де розвал старої системи про-
ступає найбільш очевидно?! Ми стільки говорили
про те, що Донбас є мало не головним гальмом
України на її шляху до Європи. То чом би не пере-
творити це гальмо на локомотив настільки бажа-
них нами змін, на майданчик реформ і експери-
ментів? Стільки років голоси з Донбасу твер-
дили, що решта України лише базікає, поки Донбас
працює. То чом би не дати шанс Донбасу довести це
справою?!
Ми всі дуже довго жалілися на те, що наші
опоненти не хочуть нас чути, не розуміють нас.
Можливо, красномовніше за всі слова виявляться
реальні справи, реальні зміни в повсякденному
житті людей, які живуть на Донбасі. І добре б,
щоб зміни ці розпочалися не з мовних питань, і не зі
знесення пам’ятників, а з відкритої влади, чесних
судів, порядку на вулиці, доступної медицини та
освіти, – з маленьких, але таких важливих покра-
щень, яких Донбас не бачив ще за всі роки своєї
історії. Можливо тоді, хай і не відразу, з роками,
але ці люди визнають, що головною цінністю для них
є не символи минулого, а ті принципи, за якими живе
велика частина цієї країни. Можливо тоді вони
визнають цю державу своєю. – Це буде важка роз-
мова, але зволікати далі вже нікуди!» [18].
«На весь посёлок их было человек десять. Опол-
ченцев. Они так себя называли–«ополченцы». Правда, ни-
кто из них толком не мог объяснить, против кого они,
собственно, ополчились. Никто из местных этим вопро-
сом особо не интересовался. В Донбассе в принципе не
принято задавать лишние вопросы, а задавать их людям
с оружием – уж и подавно. Посёлок – функционирую-
щий некрополь постиндустриальной эпохи. Истлев-
ший, осыпающийся мемориал человеческой жадно-
сти и недальновидности. Склеп. Из развлечений –
водка, «винт» и еженедельная привозная дискотека
в местном клубе: женские сумки, сваленные в центр
круга танцующих, вспарывающий сознание эклек-
тикой дресс-код и неизбежная коллективная драка
с вечно заспанным участковым, скорой и парой-
тройкой диагнозов «закрытая черепно-мозговая
травма» в финале. Из закостеневшей зацикленной
рутины выбивается разве что Пасха, очень специ-
альный праздник, когда местные, основательно загру-
зившись на кладбище халявной едой и алкоголем,
жгут шины. Выволакивают их на холмы, поджигают
и продолжают пить, попутно вдыхая едкий химиче-
ский дым. Не знаю, почему именно на Пасху, не знаю,
почему именно шины. Мне в принципе неведом смысл
этого ритуала, как неведом он, собственно, и жите-
лям посёлка. До войны они работали кто где. Один
за копейки долбил породу в издыхающей шахте, дру-
гой состоял при местном магазине на неподвластной
времени и трудовому законодательству должно-
сти «принеси-подай», третий основательно и про-
фессионально пил – тоже, можно сказать, был
при деле.
Когда в Луганске начался «русский бунт» и по
посёлку понеслись слухи, что за сопричастность к
нему платят уж совсем заоблачные деньги, они всей
компанией ломанули туда и примерно через месяц,
получив по паспортам оружие, камуфляж и чёрно-
рыжие полосатые шевроны, вернулись домой уже
«ополченцами» и на импровизированной сходке ав-
тохтонов объявили, что отныне они будут защи-
щать родной посёлок от кровожадных укропских
войск. Суровые будни «ополченцев» не отличались
разнообразием: то они в полной боевой выкладке фла-
нировали по поселковым грунтовкам на отжатой у
местного олигарха «десятке», то как бы между про-
чим наведывались к окончательно утратившему
сон, высохшему от страха участковому («не забы-
вай, кто здесь закон, сука»), то многозначительно-
наглядно, держа калаши наперевес, разрешали хо-
зяйственные, семейные и даже геополитические
споры. Последняя разновидность споров, впрочем,
случалась в посёлке крайне редко, так как картина
мира для «ополченцев» и их подопечных была пре-
дельно ясна: на светлой стороне – Святая Русь, на
тёмной – «пиндосы», «жиды» и прочие «правосеки».
Вечером наступало время активного отдыха:
«ополченцы» пили водку, рассказывали малолетней
пацанве о своих подвигах и тискали местных сипло-
Ів. Ан.Ти. Сталкер
199
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
голосых барышень в розовых спортивных костю-
мах. «Укропы» всё не шли, а война казалась далёкой и
безобидной, как с звуки артиллерийских канонад, к
торые в посёлок порой забрасыв суматошный степ-
ной ветер. «Укропы» так и не пришли. Пришли
«чехи» – коренастые немногословные кадыровцы с
лоснящимися от каннабиноидов, бликующими в тем-
ноте глазами. «Чехи» прибыли не с пустыми ру-
ками, собой они привезли миномёты, к сколько ору-
дий и ящики с боеприпасами. Расставили всё это
добро на футбольном поле прямо возле школы.
Война, ещё день назад казавшаяся далёкой и фан-
тасмагоричной, внезапно приобрела четкие реаль-
ные очертания. Весть о том, что кадыровцы
oборудовали возле школы артиллерийскую батарею,
облетела посёлок буквально за минуту. Возле поссовета
который «ополченцы» временно превратили в офис, со-
бралась стихийная летучка. Пришедшие, не углублялись
в казуистику, быстро выразили своим защитникам
недоумение по поводу столь внезапной милитаризации
посёлка, а также высказали мнение, что копчёные
кадыровские вояки очень слабо похожи на обещан-
ных русоволосых и белолицых братьев славян. «Опол-
ченцы» выслушали, вооружились и, пообещав донести
vox populi до сознания незваных гостей отправились
на переговоры. Никто не знает, какие факты и ри-
торические приёмы «ополченцы» использовали в каче-
стве аргументов, однако через несколько часов после
переговоров «чехи» собрались и уехали из посёлка.
Это был тот самый момент славы, о котором
втайне мечтает каждый из нас. Местные пели
«ополченцам» осанны и едва ли не носили их руках.
Те смущённо улыбались чего уж там, чувствовали
себя освободителями. Война снова переместилась в
параллельную реальность. Следующей ночью «чехи»
вернулись. Вернулись не сами, а в провождении ока-
ющих белолицых братьев-славян. Буквально за пол-
часа всех десятерых «ополченцев» в исподнем выта-
щили из постели, под конвоем усадили в кузов грузо-
вика и увезли. Уже к рассвету на футбольном поле
возле поселковой школы снова стояли направленные
стволами в сторону шоссе орудия. А ещё через не-
сколько дней местные «розовые спортивные ко-
стюмы» кокетливо прогуливались с невозмути-
мыми «чехами» по поселковым грунтовкам. Об
«ополченцах» больше никто ничего слышал. И
вслух не спрашивал. Жизнь – это редкая, прерыви-
стая цепь вспышек надежды на фоне монотон-
ности разочарований. Доказано Донбассом» [19].
«Академік Елла Лібанова – знаний український
фахівець з соціоекономіки, і її статті та інтерв’ю
завжди викликають неабиякий інтерес. Так і зараз,
тим більше, що інтерв’ю дослідниці опубліковано в
московській «Новой газете» – одному з небагатьох
друкованих органів у РФ, якому дозволена певна
фронда і який може давати російській освіченій ау-
диторії більш-менш об’єктивну інформацію про по-
дії на Донбасі (вимушено часом присмачені репор-
тажами з табору «ополченців» про порушення пе-
ремир’я клятими «укропами»). У заголовок ін-
терв’ю (авторка Ольга Мусафірова) винесено ци-
тату Лібанової – «Войны на Донбассе никто не хо-
тел, никто не ожидал» – і побудовано воно на
аналізі специфіки регіону, настроїв місцевого насе-
лення та шляхам реконструкції «вугільних обла-
стей» у разі, якщо вони будуть підконтрольні
Україні. Оцінки та пропозиції академіка Елли Ліба-
нової, як на мене, вельми цікаві та слушні (хоча деякі
з них, як і належить справжній науці, спонукають
до дискусії), слід сподіватися, що «нагорі» до них
прислухаються. Хоча, можливо, комусь і не дуже
сподобається формула вченої: «Государство либо
диктует свою волю олигархам, либо танцует под их
музыку. Перед выборами президента меня спросили,
как оцениваю перспективы Порошенко. Я сказала:
все зависит от самого Петра Алексеевича, кем он
захочет стать – украинским реформатором Пет-
ром Первым или миллиардером Порошенко». Але
правда завжди краща, ніж лестощі, чи не так?
А разом із тим видається, що Елла Лібанова
недооцінює цілеспрямований негативний вплив на
ситуацію в Донбасі з боку Кремля, Старої площі
(там був розташований ЦК КПРС) та Луб’янки,
який чітко простежується у повоєнні радянські
часи і пізніше. Я розумію, що легальна московська
газета навряд чи може дозволити собі говорити
правду (навіть вустами інтерв’юйованої) про
російську агресію проти України та брутальну за
стилістикою обробку населення Донбасу за допомо-
гою засобів масової дезінформації (Лібанова це все
виносить «за дужки»: «Давай исходить из того,
что дело разрешится в нашу пользу, поскольку
иначе в рассуждениях смысла нет»), але все ж про
деякі речі розповісти російській аудиторії треба
було. Та і самим зрозуміти, що закоріненість про-
блем регіону значно масштабніша і глибша. Ска-
жімо, Лібанова акцентує увагу на цілеспрямова-
ному формуванні владою у жителів «шахтарського
краю» уявлення про їхню «унікальність»,
«виключність», «винятковість» як пролетарів, мо-
вляв, ви – це найкращі представники робітничого
класу, на вас усе тримається, тобто на підґрунті
офіційної марксистсько-ленінської ідеології. Але це
тільки один бік справи. Інший – це національний
вимір. Ще в Олександра Фадєєва у романі «Молодая
гвардия» хоч і наявні сліди чогось українського в
цьому регіоні, але Уляна Громовa вже фігурує як
Уляна Грoмова, й українські риси Донбасу затерті
російськими. Далі – більше. Не буду нагадувати
відомі «реформи» освіти кінця 1950-х, які різко по-
силили русифікацію та деукраїнізацію. Зверну увагу
на описання «шахтарського краю» у призначеному
для дитячої й підліткової аудиторії романі Лева
Кассіля «Чаша гладіатора» (1958–1960).
Сюжет роману побудований на тому, що у
другій половині 1950-х, після ХХ з’їзду КПРС, до рід-
ного шахтарського селища Сухоярка повертається
Ів. Ан.Ти. Сталкер
200
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
з-за кордону, куди він потрапив під час громадянсь-
кої війни, знаний у всьому світі борець вільного
стилю Артем Незабудний, сам колишній шахтар, а
тепер лише пенсіонер, разом із своїм прийомним си-
ном з числа нащадків російських емігрантів. Не буду
торкатися радянських ідеологем, якими пронизаний
цей небезталанно в суто літературному сенсі напи-
саний роман, а зверну увагу тільки на неприховану
російську великодержавну пропаганду, яка є його
наскрізною лінією. Прізвища персонажів – Незабуд-
ний, Тулубей, Колоброда, Забуга, Архипчук, Хмелько
тощо. «Вот могучий Павло Лиходий, глава целого
рода прославленных забойщиков. Вот веселый юр-
кий Микола Семибратный. Жив еще старик, не сда-
ется. Подошел и Макар Зелепуха, а с ним Максим
Халилеев и Никита Перегуд». Не просто українські,
а козацькі прізвища у майже всіх персонажів – але
всі вони вважають себе «русскими». Корінь
«україн-» у романі фігурує лише двічі. Один раз –
коли йдеться про нацистського офіцера, який в
числі інших територій побував під час війни і «на
Украине». Вдруге – коли головний герой «в смятении
сыпал то украинскими, то французскими, то рус-
скими словами». Все! Головний герой роману (воче-
видь списаний з Івана Піддубного, ідейного українця)
думає про себе так в еміграційні часи: «А он, Артем
Незабудный, русский человек, не имел ни родины, ни
дома...» Радянський офіцер Григорій Богданович Ту-
лубей, якого Незабудний порятував в Італії, коли
той утік з полону, пише своєму рятівникові: «Спа-
сибо вам, что отбили мне жизнь. Если надо, снова
отдам ее за наше дело. А если суждено мне будет
сохранить ее до победы, то, надеюсь, встретимся,
и я вас поблагодарю русским спасибо на русской
земле». Ну а такі дрібниці, як внутрішні роздуми
школяра Сєні Грачика (по-батькові, до речі, Тарасо-
вича) щодо образи, яка була завдана його другу-вір-
менину, продовжують головну лінію: «Надо было
подойти к нему и сказать: «Сурик в тысячу раз
больше тебя русский, в общем, для нас свой, наш.
Его отец тут всю жизнь всех лечит и с партиза-
нами был...» Я вже не кажу про дівчинку, яку звуть
Ксана Тулубей (ясна річ, яка ще Оксана?)...
Отож коли академік Лібанова говорить: «А с
1960-х годов отличия формировали целенаправ-
ленно. Донбасс укрепляли в его значимости», – це
далеко не все, ба більше – не головне. Донбас
зміцнювали (навіть на рівні книжок для дітей та
юнацтва!) у його неукраїнськості, і не з 1960-х, а
раніше. Лев Кассіль був битим жаком, який зумів
вивернутися 1938 року, коли його брата роз-
стріляли як «ворога народу», він завжди тримав ніс
за вітром, та й цензура ніколи не пропустила б та-
кої відверто шовіністичної книжк, якби на неї не
було замовлення зі Старої площі, найшвидше, з
відомства секретаря ЦК КПРС Михайла Суслова,
який з середини 1950-х керував ідеологічною робо-
тою у всьому СРСР і був запеклим російським вели-
кодержавником. Наслідок цієї роботи (яку потім
підхопили пахолки «кремлівських чекістів») – те, що
зросли кілька поколінь жителів Донбасу, які, маючи
українські прізвища й українське походження, вва-
жали себе «русскими» та розмовляли таким «язи-
ком», про який московський тележурналіст Сергій
Доренко колись влучно сказав: «Который они по-
чему-то считают русским». Тож коли Елла Ліба-
нова говорить: «Донецкая, Луганская области и
Крым всегда видели себя в первую очередь жите-
лями региона, а уж потом – гражданами страны»,
– то це теж не вся правда. Бо ж значне число жи-
телів цих регіонів бачило себе не громадянами
України, а «гражданами СССР», «советскими
людьми». І це в останні десятиліття цілеспрямо-
вано культивувалося. Ну а тепер – про те, що у ми-
нулі роки начебто «войны на Донбассе никто не хо-
тел, никто не ожидал». І хотіли, і чекали – рекомен-
дую охочим подивитися випущений у квітні 2012
року і неодноразово показаний тоді місцевими те-
леканалами «художній» фільм-короткометражку
«Украина. 2015» (http://www.youtube.com/watch?v=
0WEml4NhNZk), де йдеться саме про таку війну –
про те, як «Восточный освободительный корпус»,
сформований у Донбасі з «цивільних добровольців»,
наступає на Київ зі швидкістю більшою, ніж швид-
кість просування танкових колон Вермахту улітку
1941 року, – щоб вибити зі столиці сили «Комітету
опору диктатурі», який скинув «законного прези-
дента України». Власне, фільм цей унаочнив той
сценарій, про який ведуть останнім часом деякі
російські політологи – мовляв, на 2015 рік Путін за-
планував спровокувати бунт проти кримінального
режиму Януковича, щоб потім придушити цей бунт
за допомогою проросійських («євразійських») сил,
«цивільних добровольців у куплених в магазинах ка-
муфляжах» з метою повного підпорядкування всієї
України чи її більшої частини. Але ж увесь цей сце-
нарій було наочно показано у зробленому під егідою
«Євразійського союзу» фільмі, який завершується
входженням України – після переможного маршу
донецьких легіонів на захід – до СССР-2, тобто
«Союза Свободных Славных Республик»! Ну а про
численні табори для «євразійської» молоді, де її нав-
чали «правильної» ідеології та вчили володіти
зброєю, про прапор «Донецької республіки» над мо-
лодіжною делегацією регіону на Селігері, де Путін
проводив багаторічний вишкіл нового покоління
будівничих імперії, про антиукраїнську діяльність
низки місцевих олігархів, яким ще Кучма віддав Дон-
бас «на відкуп», і говорити не доводиться. До речі:
автор цих рядків саме рік тому був запрошений на
«5 канал» поговорити про загрозу фашизму в
Україні, де прямо сказав: загроза ця йде з Донбасу, і
не лише з «верхів», а й з «низів», і навіть – виходячи
з даних соціологів – цифру палких прихильників
російсько-радянського тоталітаризму назвав:
близько 40%. З того часу мене «5 канал» чомусь пе-
рестав запрошувати...
Ів. Ан.Ти. Сталкер
201
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Отож сьогоднішня ситуація на Донбасі ви-
никла як унаслідок цілеспрямованого формування її
з Москви (ще за радянських часів), так і нехлюйства
(якщо не сказати більше) та неуважності до «дріб-
ниць» з боку керівників незалежної України. І
сьогодні над тим, як залагодити справу, всебічно її
проаналізувавши та змалювавши певні сценарії ро-
звитку подій, має міркувати передусім науково-
експертне середовище, і саме воно повинно мати
пріоритетний доступ у ЗМІ, насамперед на телеба-
чення (а не записні телеполітологи, готові вести
мову про все, що ворушиться). І тоді навіть мос-
ковські мас-медіа змушені будуть давати більш
«стереоскопічну» картину ситуації. Ну а справа
влади – хоча б трохи дослухатися до думок неза-
лежних експертів» [20].
«Мы, жители Донецка, должны просто изви-
ниться перед всеми нашими согражданами за то,
что сейчас происходит на Донбассе. Мне 30 лет
рассказывали с местного ТВ и со страниц газет,
что "Донбасс никто не ставил на колени", а получи-
лось так, что пришла группа нариков-алкашей и за-
ставила весь Донбасс ползать. Но пришла она не
потому что они все супер-крутые парни, а потому
что местная власть 30 лет мне рассказывала о ко-
ленях Донбасса, об "исключительности" этого ре-
гиона, которой на самом деле нет, о каких то ми-
фах о Паши Ангелиной (на парах в универе – на пол-
ном серьезе). А выяснилось, что все это бутафория
– нет никакой эксклюзивности у Донбасса, нет и
быть не может. Нет никакой привлекательности,
нет вообще там ничего. Только сейчас появляется в
Славянске, в Артемовске, Мариуполе. И еще – наши
тн "донбассовцы" не идут в военкоматы потому
что им не понятно зачем. А непонятно им потому
что им вообще все непонятно – им понятно схо-
дить на референдум. Как неблагонадежные под-
ростки в школе пьют водку на последней парте и
думают, что они очень крутые. 30 лет я наблюдал
за этой вакханалией и теперь я, как дончанин,
прошу у всех украинцев прощения за своих земляков.
Что поделать, вот такая у нас судьба...» [21]. –
Leroy: « Очередные вороны уселись на еврозабор и
каркают за шматок сыра. Вы и про Крым так же
плетёте... По-русски это – БРЕД СИВОЙ КО-
БЫЛЫ Привет вам из Севастополя! Майданутые
упыри!!!!!!!! Как без вас, сволоты бандеровской,
свободно и легко дышится!!!Дышится легко и сво-
бодно, правда денег нету, но ничего на данном
этапе хватит и свободно дышать». – nifl: «ДОН-
БАС Україна, а все ватники будут закопаны под
псковом (эта славная традиция уже начата). ват-
ники, у вас скоро одни собаки останутся. всех ваших
"элитных" "сынков" уже успокоили. Больше смот-
рите кисилевщины!!! треть вашей сраной армии
уже на донбассе, и них@я не может сделать. как
вы, пидоры, собрались на всю Украину валить?? ВЫ
ВСЕ ЗДОХНЕТЕ. Иисус акбар!» – Гость: «Практи-
чески война идет за населенные пункты, ведь не
укры закрепляются в городах. В итоге видим , что
террористы прикрываясь населением и вызывая
ненависть населения, путем уничтожения их жи-
лья, спасают свою шкуру. А по успехам ДНР и ЛНР
вижу их успех только в отжиме машин у жителей
и разграблении магазинов. Ни на что большее они
просто не способны. Ведь ни одна битва не была
выграна этой мразью». – Евгений: «Украина
наступает все годы "незалежности" на одни и те
же грабли! Уже лоб в кровь разбили! Ан нет...А вот
и грабли: – игнорирование факта многонациональ-
ности;- игнорирование факта, что русских и укра-
инцев почти поровну; – игнорирование факта, что
языком общения именно русский считают 65%
населения; – игнорирование факта, что историче-
ски никогда восток, а тем более Крым,не были
Украиной. Один "подарок" Ленина, а другой Хру-
щёва; – навязывание бандеровской идеологии всему
населению ("Слава Украине! Героям слава!") Чи-
тать "Манифест ОУН" 1940 года. А всё начина-
ется с языка!!! Язык – это не только "общение на
кухне"! Нам видите ли "позволили" говорить... Язык
– это корни, культура, самосознание,индентифика-
ция человека! Если я говорю на английском – стал я
американцем или англичанином? Это же бред! Так
что... Ворона каркает... Грабли бьют...». Миша:
«Донбасские жители Украины и ихние элиты не
поддержали Украину, в отличие от всех остальных
регионов, кроме Крыма. Захотели погавнить, ото-
мстить Киеву, тоже характерец показать как
"майданутые". Но по тупости своей отыграли по
сценарию Кремля и призвали войну в Украину». –
Гость: «Донбасс заслужил то, что сейчас происхо-
дит. Я видел как женщины Донбасса встречали че-
ченцев целуя приветствовали их, истерили от радо-
сти.Так вот и не обижайтесь, что заказали то и
получили. Хотели чтобы рашап пришла к вам и вот
она пришла. Неужели вы не понимали, что зовете
войну к себе в дом?». – MYRA: «Научитесь думать
совсем деградировали, если не можете думать так
хотя бы, посмотрите украинского журналиста
https://twitter.com/anatoliisharii» – Исаак: «Наконец-
то прозрели... Правильно пишут – да надо было не
украинских военных останавливать, а росийский
конвой, который не только несет смерть, но и гра-
бит Украину. "Благодаря" донбасскому "патрио-
тизму" там гибнут люди... Долго вы будете про-
стить прощения у украинского народа».- Елена:
«Алексей, вам то чего извиняться? Вы – нормаль-
ный, мыслящий человек и всегда таким были. А ваши
земляки-манкурты, как мне кажется, все равно ни-
чего не поймут. как говорила покойная Новодвор-
ская, если Гондурас пообещает им пенсию на три
доллара выше, чем Россия, они будут звать Гонду-
рас... Вам же лично – здоровья и сил!» – Женя:
«Ваш сраный донбасс все время нагибал Украину в
виде рыгов, янухряка тому подобное. "Кормилец
страны" гребаный. Потом орал "рассея-рассея,
введи войска"! Вот она их и ввела, чем аборигены
Ів. Ан.Ти. Сталкер
202
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
недовольны? Теперь жуют сопли, что они бедные-
несчастные. Я их ненавижу, ублюдков. Выперлись в
другие регионы страны, и теперь тут у нас все за-
сырать будут. Ходят как ни в чем не бывало по Ки-
еву, и спокойно обсуждают, что там у них в дау-
нецке разбомбили. Здоровые мужики! А элита
нации за них гибнет каждый день. А еще больше бе-
сит, что мы теперь будем десятилетиями эти во-
нючие регионы восстанавливать, вместо того,
чтобы потратить финансы, например на лечение
больных детей. Я имею в виду нормальных детей, а
не тех, которые радуются "как красиво хунтовский
самолет сбили"! Пусть вам путин ваш регион вос-
станавливает!» – Zales: «Присоединяюсь к Алек-
сею, и извиняюсь за все наших земляков».
«Сотрудники Госпогранслужбы задержали со-
став с грузом украинского горно-металлургиче-
ского холдинга «Метинвест», предназначавшимся
для угледобывающей компании «Краснодонуголь»
(Луганская область). В вагонах перевозились кре-
пежные материалы для шахт, которые использу-
ются для добычи угля. В «Метинвесте» заявляют,
что перечень грузов был утвержден Государствен-
ной фискальной службой, СБУ, штабом АТО. Гру-
зовые перевозки на не подконтрольные Украине
территории уже давно стали прибыльным бизне-
сом с обеих сторон фронта. Широкий резонанс вы-
звало заявление замкомбата добровольческого ба-
тальона «Торнадо» МВД Украины Николая Цукура,
прямо обвинившего своего непосредственного руко-
водителя, начальника луганской милиции Алек-
сандра Науменко, в «крышевании контрабанды и
бизнес-сотрудничестве с боевиками». «Недавно
такой груз задержали бойцы 24-й бригады, – рас-
сказал Николай Цукур в интервью „Громадському
ТВ“. – Поезд двигался со стороны Попасной до Ки-
ровска, который временно находится под контро-
лем боевиков „ЛНР“. По документам в составе
были два или три вагона с углем, засыпанные напо-
ловину. И уголь, по тем же документам, из Аме-
рики. Мы не успели отъехать, как встретили поезд
уже на нулевом цикле, который шел из Кировска в
сторону Попасной, где наша территория, в составе
35 вагонов, и все c углем. Мы сняли видео, сфото-
графировали документы, но опять-таки – мы не
могли им препятствовать в передвижении и допу-
стили поезд на территорию Украины: пусть с
этим разбираются компетентные органы». Через
сутки после первых заявлений Цукура его дом на ок-
купированной территории в Перевальске был со-
жжен. Неизвестные разбили окна и облили мебель
горючей жидкостью. К счастью, замкомбата
давно уже вывез свою семью в безопасное место.
Как считает Цукур, поджог – это «весточка от
Науменко». По информации замкомбата, поезд из
Луганска в Счастье ходит ежедневно, везет неза-
конно добытый уголь, а обратно – продукты и
вещи. «Одна ходка – это десять миллионов гривен
чистой прибыли. Этот бизнес крышует
Науменко», – заявил Цукур. Сам глава луганской ми-
лиции обвинения в свой адрес отрицает. В интер-
вью интернет-изданию «Гордон» он заявил, что та-
ким образом батальон «Торнадо» пытается
скрыть преступления, якобы совершаемые бойцами
подразделения. По словам генерал-лейтенанта, про-
тив сотрудников батальона открыто 28 уголовных
дел. В самом «Торнадо» предоставили «ФАКТАМ»
документ из областной прокуратуры, где указано,
что по со состоянию на 20 мая 2015 г. на террито-
рии области открытые уголовные производства
против бойцов «Торнадо» не значатся. Напомним,
Анатолий Науменко получил свою должность в
конце апреля прошлого года. «По моим данным,
назначение Науменко начальником УМВД в Луган-
ской области стало результатом компромисса
между умеренным крылом луганских сепаратистов
и Киевом и призвано, с одной стороны, немного
остудить горячие головы в Ватниклэнде, а с другой
– навести хоть какой-то порядок внутри самой ми-
лиции», – написал в «Фейсбуке» луганский активист
Сергей Иванов» [24].
«– У губернатора есть претензии к премьер-
министру, который не общается с ним, не вникает
в суть многочисленных проблем, – отмечает Та-
рута. – Сегодня нельзя подходить к проблемам До-
нецкой и Луганской областей, как ко всем осталь-
ным регионам. Я понимаю, что именно в этом и со-
стоит конфликт. Плюс несовершенная пропускная
система, отсутствие государственной политики в
отношении работы тех предприятий, которые
оказались на оккупированной территории. Обще-
ству дают понять, что эти предприятия будут
финансировать террористов, и люди не понимают
сути происходящего. Все разговоры о финансирова-
нии террористами и сепаратистами абсолютно не
соответствуют действительности, потому что и
те, и другие работают по безналичному расчету.
Промышленные предприятия (не беру сейчас роз-
ничную сеть) перечисляют деньги за все матери-
алы, сырье и оборудование по безналичному расчету
в украинские банки и платят налоги в украинскую
систему. Они перечисляют жителям на карточки
зарплату, платят НДС, платят ЕСВ, платят подо-
ходный, и это все идет в украинский бюджет. Я по-
нимаю, что это является сейчас основной пробле-
мой губернатора, когда к нему обращается огром-
ное количество директоров заводов, собственников
и просят, чтобы оказали содействие в работе. А в
ответ мы слышим: «Там же сепаратисты». Никто
не говорит, каким образом обеспечить жизненные
потребности тех, кто там проживает, а там сей-
час около трех миллионов человек. Если мы не будем
их обеспечивать, там начнется голод. К сожале-
нию, еще с зимы, когда де-факто началась блокада
оккупированных территорий и стали вводить силь-
ные ограничения на передвижения различных видов
грузов (я имею в виду прежде всего гуманитарных),
там начали умирать люди. Боевики их не кормят и
Ів. Ан.Ти. Сталкер
203
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
не планируют кормить, россиянам они также не
нужны. Кто же будет поддерживать этих жите-
лей? Если на каждую семью на проживание надо
минимум 100 гривен в день. Количество семей вый-
дет около миллиона. 100 гривен в день и миллион се-
мей – это 100 миллионов гривен в день гуманитар-
ной помощи.
Есть ли у Украины возможность выплачивать
три миллиарда в месяц? Таких денег у нас нет, по-
этому единственная возможность, чтобы хоть
как-то люди получали зарплату, – работа предпри-
ятий, и мы не должны сегодня мешать этой ра-
боте. Разговоры о том, что они финансируют тер-
рористов, глубочайшее заблуждение и непонима-
ние реальной ситуации. Боевики имеют деньги не
от предприятий, а из других источников. Но обще-
ству навязывают мнение, будто предприятия рабо-
тают на сепаратистов. У нас война или все-таки
внутренний конфликт? Если война, то жители
этих территорий оказались в оккупации, и задача
прежде всего гаранта Конституции и всех, кто у
власти, гуманитарных, общественных, волонтер-
ских движений – помочь, чтобы люди были живы и
не голодали. Я думаю, это является главным про-
блемным вопросом, по которому они не нашли об-
щего языка. Армия с огромным количеством воен-
ных не может освободить эти территории, а мир-
ные жители без артиллерии и танков вдруг могут?
Существует ли хоть один прецедент в истории
войн, чтобы мирные граждане победили вооружен-
ных до зубов всеми видами оружия террористов,
для которых человеческая жизнь не представляет
никакой ценности? Ответ очевиден – нет. Почему
мы тогда предъявляем претензии этому региону?
Есть боевики с украинскими корнями, они не только
с Донбасса. Некоторые руководители самого высо-
кого уровня из Винницкой, Хмельницкой, Киевской,
Одесской и Львовской областей. Нельзя сейчас де-
лать акцент на том, что это проблема лишь Дон-
басса и пусть он справляется с этой историей сам.
Никто не говорит правду о том, какие будут по-
следствия в случае введения блокады. Народу посы-
лается информация: «У нас головная боль в стране.
Если мы эту территорию заблокируем, станет
лучше». Руководство страны должно донести, ка-
кие сценарии развития возможны при таком вы-
боре. Если спросить у каждого жителя Украины:
«Согласны ли вы на экономическую блокаду оккупи-
рованных территорий, но при условии, что война
может прийти в ваш дом не только из-за того, что
вы будете посылать сыновей и мужей на фронт, а
также потому, что в вашей области начнутся та-
кие же военные действия?», мне кажется, 99 про-
центов скажут: «Нет, мы не согласны». Я абсо-
лютно уверен, что, если начнется экономическая
блокада оккупированных территорий, огонь, кото-
рый уничтожил Донбасс, уничтожит всю Украину.
Люди, доведенные до голода, зомбированные инфор-
мацией, окончательно разуверятся в украинской
власти и будут думать, что она хочет их истре-
бить. Тогда единственным источником получения
дохода станет служба у террористов, и таких бо-
евиков может быть 300-400 тысяч человек. Им
Россия будет подбрасывать оружие и боеприпасы,
их руками украинские боевики с украинскими пас-
портами будут воевать и уничтожать остальную
часть нашей страны. Путин и дальше будет под-
брасывать дрова в разные очаги и поливать это
бензином в виде денег. Народ, имеющий претензии
к власти и уставший от войны, начнет в каждом
регионе свои массовые вооруженные протесты.
Тем более трофейного оружия пруд пруди. Везде по-
явятся такие же оккупанты, такие же сепарати-
сты, маргиналы и криминал, боевики. Во всех регио-
нах! Поэтому нужно правильно ставить вопросы, и
тогда исчезнут многие иллюзии» [26].
«Гордый Донбасс проснулся, собрался больше
трех и вышел на "первый митинг за мир", хотя у него
и так все митинги всегда были за мир, и даже рефе-
рендум прошлой весной тоже был исключительно за
мир. Благодаря этому донецкие люди завоевали себе
свободу и очень интересную жизнь, однако хотелось
бы еще немножко больше уважения и новую квар-
тиру. Типичный житель Донбасса на митинге "за
мир", интервью "LifeNews": "Уже наболело, набо-
лело. Я с Октябрьского поселка, и каждый день
слышу эти обстрелы, гибнут люди, старики, дети,
разрушаются наши дома. Но нас никто, так думаю,
не слышит в данный момент. Забыли, в Куйбышев-
ском районе, Петровском районе, Киевском районе,
что там живут люди, что мы тоже дончане, ува-
жение к нам пропало совсем, неинтересно, полное
равнодушие, значить, действий никаких не предпри-
нимается, чтобы прекратить эту войну. Я, ко-
нечно, не специалист в военном деле, но что-то
надо делать, чтобы одна и другая сторона к чему-
то пришла. Если другая сторона это не хочет де-
лать мирно, значит, надо их силой заставить
пойти на мир, а ждать так каждый день, что вот
завтра, вот послезавтра, ну постреливают, ну так
вроде перемирие, ну какое это перемирие, ребята...
Что нам делать, скажите? Вы подумайте, люди
добрые, я обращаюсь не только к украинским этим,
если есть там здравые силы, и к России обращаюсь:
пожалуйста, помогите развязать этот дамоклов
узел, дайте подышать людям Донбасса, ликвиди-
руйте эту войну! Вы можете, я знаю, ваша сила – в
русском духе!".
Митинг "за мир", состоявшийся 16 июня 2015
г. в Донецке, украинская общественность воспри-
няла с определенным любопытством, схожим с ин-
тересом ученого-энтомолога. Надежд на то, что
дремлющие умственные способности типичных жи-
телей Донбасса со временем пробудятся хотя бы под
влиянием сильных внешних раздражителей – страха
смерти, например, – давно уже не осталось: как убе-
дительно доказала героическая история становления
Ів. Ан.Ти. Сталкер
204
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
славной Новороссии, мозг типичного жителя Дон-
басса готов идти на самые чудовищные ухищрения,
только чтобы не просыпаться, и в этом отношении
его изобретательность поистине не знает границ.
Получив пулю в задницу из проезжающего мимо
джипа с обдолбанными носителями русского духа,
житель Донбасса троекратно прокричит "молодцы!"
и бросит в ответ цветы, а самого себя убедит в том,
что в него стрелял украинский снайпер, наверняка
негр, из наемников, а если и негр не поможет, всегда
можно прикинуть, что да, встречаются еще у нас
иногда отдельные перегибы на местах, но где-то на
фронте бьются с фашизмом честные ополченцы, вот
они вернутся и наведут порядок, и еще денег дадут,
и пожрать тоже.
И тут бац – митинг, собралось больше трех,
центральную улицу перекрыли, а кто-то осмелел
настолько, что повысил голос возле здания "прави-
тельства", и ничего ему за это не было, во всяком
случае сразу, только сфотографировали, на память,
наверно. Оптимисты прониклись недоверчивым ин-
тересом: неужели в голове у донецких что-то начало
постепенно раздупляться? В конце концов, не по-
слышалось же кому-то, что кто-то вроде бы как тре-
бовал от кого-то прекратить обстрелы украинских
позиций? Увы, эти одинокие голоса быстро где-то
затерялись, а диалог жителей Донбасса с народным
героем Захарченко свелся к куда более практичным
вещам: раздаче квартир в новостройках, и как бы
устроить такое наступление, чтобы отодвинуть
фронт подальше на украинскую территорию с той
целью, чтобы мирным гражданам Новороссии
больше ничего не прилетало.
За последний год жители Донбасса изрядно
поднаторели в искусстве иносказательного общения
со своей народной властью и внешним миром. Дон-
басс по-прежнему твердо стоит на своей принципи-
альной позиции, что войну он не звал, и сейчас он ее
тоже не зовет, он просто говорит, что "если другая
сторона это не хочет делать мирно, значит, надо их
силой заставить пойти на мир". То есть не расши-
рять территорию боевых действий, не воевать, ко-
нечно, не дай бог желать такого братским волно-
вахцам или там мариупольцам, а просто вот как-то
так силой, ну, принудить к миру, мы же все за мир.
А чтобы конкретизировать намек и обозначиться в
системе "свой-чужой" во избежание попадания в
подвал, надо сразу же обязательно прибавить про
силу русского духа, способного не только ликвиди-
ровать любую войну, но и сделать то, что раньше во-
обще никому не удавалось, – развязать дамоклов
узел.
Что это за штука такая и откуда она взялась,
сказать трудно, наверняка ясно только то, что это
уродливое дитя дамоклова меча и гордиева узла по-
явилось на свет благодаря рафинированной дрему-
чести жителя Донбасса, в которой он до сих пор при-
вычно обвиняет всех, кроме себя, разве что теперь
делает это, как он считает, более осторожно и умно.
Раньше жители Донбасса громко, смело и без оби-
няков кричали: "Нас никто не слышит!". Теперь этот
же тезис звучит здесь так: "Нас никто, так думаю, не
слышит в данный момент". Чтоб, значит, никто не
подумал, будто кто-то здесь недоволен новой вла-
стью, упаси боже, она прекрасно нас слышит, про-
сто вот сейчас, в данный момент, временно не слы-
шит, но это не то чтобы тенденция какая-то, это про-
сто я так думаю, наверно, ошибаюсь. И плохо вот
еще, что "уважение к нам пропало совсем". Аж
странно, как так получилось, ведь жители Донбасса
так хорошо себя вели все это время – говорили на
русском языке, топтали кровавые конфеты "Рошен",
ходили дружно на девятое мая и накидали там на
танки целую гору цветов, широко праздновали день
референдума, били пленных укров на специальных
парадах и плевали им в лицо, никогда не упускали
случая поклониться ближайшему ополченцу, а если
он разрешит, то и преданно лизнуть сапог.
Ну как таких замечательных людей можно не
уважать? Они же не какие-то там мерзкие преда-
тели, продавшие родину за тупую мечту о пенсии в
рублях, они гордый Донбасс, а гордый Донбасс лю-
бит, шоб к нему со всем уважением. Вот попросили
люди на митинге у Захарченко квартиры в но-
востройках, а тот им отвечает: рад бы, да коммуни-
каций там никаких нет, укропы не успели трубы
проложить, потому что русский мир пришел, а рус-
скому миру не по чину в земле ковыряться, он циви-
лизацию спасает, – и так уважительно Захарченко
все это объяснил, что прямо на сердце потеплело,
ну, попросились тогда еще к Ринату в отели пожить,
сами своей шутке посмеялись, расстались в хоро-
шем настроении, отличный получился митинг. Дон-
басс проснулся, гордо поднял гордую голову и
громко заявил, что он не халявщик – он партнер:
"Что нам делать, скажите?" А ничего не делать. Свое
вы уже сделали. Самое время расслабиться и полу-
чать удовольствие [25].
«– Население Донецка относится ко всем по-
разному. Если кто-то думает, что здесь кладбищен-
ское единодушие, то это не так. Настроение граждан
подвержено серьезным испытаниям: есть обстрелы,
появились жертвы и разрушения – настроение одно.
Случилась тихая мирная ночь – и утром настроение
совершенно другое. Я бы не сказал, что присут-
ствует какой-то один вектор. Решительно все без
преувеличения в восхищении от работы жилищно-
коммунального хозяйства. Слово «восхищение»
здесь без иронии, потому что в эти тяжелые времена
работа этих служб выше всяческих похвал. Такого
не было даже в мирное время. При том, что Донецк
– не гиблое место, здесь всегда были порядок и чи-
стота по сравнению с другими регионами Украины.
А сейчас просто безукоризненно. Восстановление
разрушений, вывоз мусора, водоснабжение, элек-
троснабжение и прочее на высшем уровне. В этом
население единодушно, – заявил Рогалин.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
205
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Митинг, который произошел в Донецке 15
июня, дончанин прокомментировал так: «В До-
нецке люди вышли на митинг сказать, что так жить
дальше невозможно – бесконечные обстрелы,
опасно даже простое передвижение. Вышли с про-
тестом не против власти «ДНР», а против военных
будней. Они не говорили, что власть бездействует и
забросила ветеранов или забыла тех, кто остался без
крова, без средств к существованию. Вышли в ос-
новном представители Октябрьского и Железнодо-
рожного поселков. Они приравниваются к прифрон-
товым районам, куда даже «скорая помощь» вы-
ехать не может – не потому, что не хочет или «ДНР»
бензина не дала, а потому, что туда не пускают из-
за обстрелов. Был ли вчерашний митинг организо-
ван кем-то или сформировался стихийно? Я думаю,
и то, и другое. Митинг мог стихийно организо-
ваться, а кто-то попытался его «оседлать». Или,
наоборот, были разжигатели страстей – те, кто заво-
дит народ, сначала искусственно организовали ми-
тинг, а потом присоединились стихийно возмущен-
ные массы. И так, и так может быть. Однозначно не
могу сказать. Я бы не стал сравнивать донецкий ми-
тинг с Майданом. Думаю, такое сравнение неоправ-
данно, – отметил дончанин.
По словам Рогалина, большинство жителей
Донецка уверены, что город обстреливают укра-
инские войска. «Доминирующее мнение в Донецке
– стреляет украинская сторона. Ополченцы же не
стреляют сами в себя? Нет. А куда стреляют украин-
ские войска? Может, стреляют в воздух? Нет. Мо-
жет быть, они стреляют внутрь по контролируемой
территории? Тоже нет. Куда же они стреляют? Они
стреляют из артиллерии и танков в сторону города,
где детский сад, больница, универсам, детский сана-
торий. Куда ни стреляй, везде мирные жители.
Нельзя этого делать. Вот такие выводы горожан.
Люди осуждают украинское правительство, которое
освобождает через разрушения и убийства. Убий-
ства в основном мирного населения. Попасть в
ополченца – это все равно что найти иголку в стоге
сена. В Донецке такое общественное мнение: огонь
должен быть прекращен немедленно, никакого
оправдания для него нет, – сказал Рогалин.
Он подчеркнул, что в цивилизованном мире
очень высоко ставят ценность человеческой
жизни. – Люди здесь не пытаются оправдать зло-
дейские действия украинских властей. Конечно,
если руководствоваться лозунгом «Україна понад
усе!», то, может быть, так и можно действовать. Но
во всем цивилизованном мире превыше всего ставят
человеческую жизнь, а не территорию. А по поводу
того, что Украина превыше всего, то мне это напо-
минает лозунг «Deutschland uber alles» («Германия
превыше всего» – строчка из произведения ХІХ века
«Песнь немцев», позднее использовавшаяся наци-
стами. – «ГОРДОН»), – говорит Рогалин» [27].
«– В Донецке около 20-30 процентов – сторон-
ники Украины, около 10-15 процентов – очень ак-
тивные сторонники России, у которых здравого
смысла нет и они никаких аргументов не слышат.
Остальные – сомневающиеся. Люди начинают гово-
рить: «Мы не за тех и не за этих. Мы за мир». В силу
недостатка информации люди не могут составить
объективную картину, свое мнение и выглядеть
плохо в глазах соседей тоже не хотят, – отметил Бо-
рис Кудлай. – По его мнению, власть и представи-
тели общественности в Украине распростра-
няют идею о неполноценности Донбасса. – У
меня сложилось впечатление, что украинская власть
заинтересована в том, чтобы конфликт развивался, и
специально делает все, чтобы своих сторонников,
оставшихся на Донбассе, оттолкнуть от Украины.
Самый простой пример – пропускной режим. От-
кройте любую социальную сеть и увидите, что
очень много так называемых «вышиватников» под-
держивают идею, что Донбасс нужно огородить, что
там люди какие-то не такие, там есть враги и что с
ними нужно бороться. Я уверен, что и властями та-
кая политика поддерживается: эта идея никак не
опровергается, а, наоборот, поддерживается и мус-
сируется из одного издания в другое, – сказал акти-
вист. – По его словам, даже некоторые предста-
вители Донбасса в парламенте отказались от
того, чтобы отстаивать интересы региона. – Я
недавно был на одном круглом столе, и меня там
очень удивил донецкий депутат Егор Фирсов, кото-
рый считает, что Донбасс какой-то не такой... А ведь
депутаты должны отстаивать интересы своего реги-
она. Но они по какой-то причине поддерживают
идею, что Донбасс надо оградить от всех или что-то
с ним делать. Мне кажется, что люди везде одина-
ковы и у всех ценности одни и те же – здоровье, се-
мья, дети. Принципиальных отличий нет. Все отли-
чия надуманные – языковые, ментальные, – убеж-
ден Кудлай. – Думаю, надо продвигать идею, что
люди в разных регионах хотят одного и того же:
больше общаться. Многие говорят: «Мы патриоты,
а на Донбассе – не патриоты». На мой взгляд, истин-
ные патриоты Украины как раз из Донбасса. Те, кто
под влиянием тяжелых обстоятельств все равно
остались при своем мнении. Быть патриотом где-ни-
будь в Ивано-Франковской или Львовской области
очень легко, потому что вокруг все такие же, все
тебя поддерживают. А быть патриотом на Донбассе
гораздо сложнее, – считает Борис. Кудлай под-
черкнул, что из-за таких факторов, как экономи-
ческая блокада, пропускной режим и отсутствие
соцвыплат, многие люди на Донбассе находятся в
бедственном положении. – У нас угнетается от-
дельная территория. На Донбассе очень много обыч-
ных, нормальных людей, пенсионеров, которые ко-
леблются, есть патриоты, есть разные люди. Из них
не все в прошлом году выходили на митинги в под-
держку России. Многие сейчас говорят, мол, вышли
тогда – теперь они враги. Судов пока никаких не
Ів. Ан.Ти. Сталкер
206
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
было, значит, они не враги, а высказывали свою
точку зрения. А людей за это третируют. Экономи-
ческая блокада поддерживается правительством.
Сделали пропускной режим, ограничили социаль-
ные выплаты. Из-за трех факторов – экономической
блокады, пропускного режима, отсутствия соцвы-
плат – у людей нет средств к существованию. По
сути, их лишили гражданских прав, а потом уже
подтянули под это законодательство. Создали фак-
торы, которые способствуют физическому уничто-
жению «донецких». Людей банально не выпускают,
загнали в стойло и смотрят, что с ними произойдет.
Люди мучаются, умирают. Мы статистики не знаем,
но умирают многие. Все это мне дает повод гово-
рить о геноциде, а точнее, донбассоциде со стороны
украинских властей, –говорит активист» [28].
«– Майданы и революции возможны там, где
есть зачатки свободного гражданского общества.
Говорить о том, что на оккупированных террито-
риях есть зачатки гражданского свободного обще-
ства, нельзя. Основная масса активного населения,
носителей здравого смысла, оттуда выехала – ядро
утрачено. Люди, которые там остались, – это пас-
сивная масса, которая больше рефлексирует, чем со-
знательно идет на сопротивление. Для бунта нужно
сознательное сопротивление, а не рефлексия загнан-
ной в угол курицы. Я вижу только одну перспективу
развития – если Украина освободит эту территорию
и будут получены гранты, инвестиции для развития.
Это идеальный вариант, и пока не известно, будет
ли он реализован, – отметил журналист. По его
словам, местные жители негативно относятся
к «ДНР», но боятся высказывать открытое со-
противление. – К «ДНР» отношение негативное,
это однозначно. Но все боятся об этом говорить –
боятся за свою жизнь – и поэтому иногда стихийно
собираются «кучками» по 500 человек. Это показа-
тель, который говорит сам за себя. Если посмотреть,
как происходил этот митинг, что люди говорили так
называемому главе «ДНР» Александру Захарченко
и как он реагировал, то видно, что это была пока еще
робкая попытка наезда на тех, кто называет себя
«новой властью. Ситуация на оккупированных тер-
риториях трагична и настолько абсурдна, что не
укладывается в рамки здравого смысла, потому что
идет война. До тех пор пока эти территории не будут
очищены от боевиков, бандитов, преступников, мы
не увидим там ничего здравого, не будет хоть ка-
кого-то прогресса. Это умирающий, а во многом
умерший регион, из которого в основном уже вы-
ехали умы, активное население и все еще пытаются
выехать простые люди, чтобы найти пропитание на
других территориях. Невозможно жить там, где ты
постоянно находишься под угрозой физического
уничтожения. Уничтожение может быть не только
от прилетающих снарядов, но и просто на улице от
любого пьяного так называемого ополченца. На са-
мом деле, это не ополченцы, а обычные бандиты, ко-
торые в прошлом году взяли автомат в руки и фак-
тически держат в заложниках местное население, –
сказал журналист. По его мнению, если бы Укра-
ина обещала оккупированным территориям осво-
бождение, люди бы верили в него и ждали. – У лю-
дей появляется большое разочарование, когда укра-
инская армия заходит в город и потом из него выхо-
дит. Эти территории в прошлом году были остав-
лены украинской стороной. Враг заходил туда, куда
ему давали возможность зайти, в том числе и в зда-
ние СБУ в Луганске, которое было планомерно
сдано. Как можно говорить о какой-то надежде, если
люди не видят, что их собираются освобождать?
Есть люди, которые поддерживают боевиков, – в об-
ществе есть определенная часть умственно отста-
лых людей, психически нездоровых, обманутых, ко-
торые играют в АО «МММ». Это просто масса, ко-
торой манипулируют. Если бы Украина вела себя
как освободитель, императивно внедряя посыл осво-
бождения этих территорий, то люди бы ждали, – от-
метил Торба» [29].
«Ось уже рік я живу в замкненому просторі. В
обмеженому морально, географічно, ідеологічно...
Ось уже рік я – в Донецьку. Я й перед цим жила тут
довгі десятиліття. Але раніше це було зовсім інше
місто – світле, ласкаве, сповнене перспектив для
мене та моєї родини. Той Донецьк ніби виїхав, зали-
шився цей... Ось уже рік я живу в замкненому про-
сторі. В обмеженому морально, географічно, ідео-
логічно... Ось уже рік я – в Донецьку. Я й перед цим
жила тут довгі десятиліття. Але раніше це було
зовсім інше місто – світле, ласкаве, сповнене пер-
спектив для мене та моєї родини. Той Донецьк ніби
виїхав, залишився цей... І я намагалася виїжджати.
Минулого літа. Повернулися з чоловіком – спочатку
в серпні інфаркт у батька після влучення снаряда в
сусідній будинок та загибелі його найкращого друга.
На кінець літа і свекруха злягла. У вільній Україні
залишили тільки дітей-студентів, не бачили пер-
спектив для них тут. Не бачили й не бачимо. А ста-
рих тут залишати не можна. Не виживуть. І ви-
везти їх неможливо. У нашому випадку – спочатку
фізично, а потім – "нікуди я не поїду, вдома вмира-
тиму", "це ви виїдьте, я своє вже віджила, а вам
онуків піднімати"... Ось так і зависли ми в цій ірре-
альності. Спочатку виживали на рештки зао-
щаджень (основні витратили на оренду житла,
коли виїжджали) та на гуманітарку від Гуманітар-
ного штабу "Поможем" Р.Ахметова, яку отри-
мували на наших старих. Чоловікове підприємство
виїхало в Україну минулого літа. У Донецьку знайти
роботу неможливо досі, через рік. Вакансій – маса,
але зарплата – у перспективі. Тому восени
вирішили: чоловік повернеться в Харків на своє
підприємство, щоб було на що жити і підтри-
мувати дітей. Я ж залишилася з любими старими.
Час від часу друзі дають підробіток. Пощастило з
професією – перекладачеві байдуже, де перебувати,
був би Інтернет, а він у Донецьку поки що є.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
207
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Щоденні сімейні клопоти не дали збожеволіти, си-
ломіць витягували на вулицю. Та ще раз на тиждень
треба оббігти квартири подруг у різних районах
міста – де квіти полити, де батарею прорвало, де
двері виламали... В'язки ключів – тепер найважче в
моїй сумці. А колись, трохи більше року тому, була
косметичка…Незважаючи на батьків, людей нав-
коло, окремих давніх знайомих, що теж залишилися,
моє нинішнє існування – це самотність. Са-
мотність у замкненому просторі. І мова не так про
чотири стіни. Точніше, не про них. Адже тільки в
рамках своєї квартири я почуваюся вільною. Всере-
дині неї немає війни, немає смерті, немає руїни. У
межах квартири здається, що за вікном все той
незмінний світлий, ласкавий, сповнений перспектив
український Донецьк.
Найнестерпніше – зовнішній простір. Особ-
ливо усвідомлювати, що це – реальність, і тобі в ній
жити. Ці прапори, прапори, прапори... Зелені
"Уралы" на шляхах, "захисники" у вуличних кафеш-
ках... Банери: "ДНР – все только начинается",
"ДНР. Пенсия – достойная", "ДНР – Донецкий
Народ Решает".... Ці аудіооголошення в супермар-
кетах, нескінченний телепотік про досягнення
"нашей молодой республики"... Я намагаюся уни-
кати черг – від цього хаосу обертом іде голова:
"Нас обстреливает Украина", "Да что ж эти вояки
творят? От нас стреляют, в нас же и вернется",
"Порошенко хочет, что б мы тут все с голоду
сдохли", "Да куда же смотрит Захарченко? Клуб-
ника в июле опять 100 гривен, огурцы – 25", "Мы
освободим Мариуполь и Славянск от этих фаши-
стов и заживем как люди. Нужно только потер-
петь", "Терпеть уже нет сил, пенсию начислили
1000 гривен, а молоко по 20", "Наши мальчики нас
защищают", "Ну вот как в стельку пьяный, так
обязательно в камуфляже"... Я, практично, не спіл-
куюся з місцевими знайомими. У них така сама де-
пресія й зацикленість. Ми тут усі зациклені на
чомусь одному: або як усе буде зле, або як усе буде
добре. Намагалася зрозуміти радісних "всебудетхо-
рошо". Не можу, не виходить навіть мовчазною
усмішкою підіграти в розмові. Вкотре чути з теле-
фонної трубки від інших, як усе зле, –теж сил нема.
Бачити це, відчувати на собі, та ще й на слух сприй-
мати... – вже нестерпно. Зв'язок з Україною – це
телефонні дзвінки від чоловіка та дітей. Дуже
радію їм, відпочиваю душею, а поклавши трубку –
ридаю... Я не можу їм сказати, як мені тут. Не
можу засмучувати. Але вони й самі розуміють, що
означає моє незмінне "у нас усе гаразд".
Розповідати мені їм особливо нічого – більше запи-
тую і слухаю. Ще один пласт спілкування – соцме-
режі. У більшості. Особливо в таких самотніх, як
я. За рік такого "спілкування" з друзями, рідними,
що виїхали, я впіймала себе на думці: мені простіше
писати, ніж говорити й слухати. Я просто розучи-
лася говорити й слухати. Мені ні з ким підтри-
мувати ці навички. І я їх втрачаю. За рік у Донецьку
я розучилася спілкуватися. Це, мабуть, найстраш-
ніше моє особистісне усвідомлення цієї війни.
Днями телефонувала подруга-донеччанка –
вже півроку в Дніпропетровську. Її знайома їде в До-
нецьк. Перше запитання – що передати, чого у вас
немає? Як пояснити, що в мене немає найголов-
нішого – вас, моїх чоловіка, сина й донечки, моїх
найближчих друзів? Як пояснити, що ця ситуація
виснажила мене повністю? Що я вичавлена без-
вихіддю. Що кожен день упродовж усього року по-
рожній. Що я живу, як рослина, і допомагаю так
само жити своїм старим. Що цей рік, коли я могла
продовжувати робити кар'єру, відпочивати з
сім'єю, виїжджати кудись із друзями на вихідні, –
просто викреслений із мого життя… А скільки та-
ких років попереду? Якою після цього буду я? Я
знаю, якою. Остаточно німою... Місяців три тому
зателефонувала ще одна знайома. Теж переселенка.
Квартира залишилася на Путилівці, за нею нагля-
дала сусідка. Але й та не витримала, виїхала. Моя
сумка побільшала ще на одну в'язку ключів. Три
місяці тому мій графік перевірки квартир розши-
рився ще на один район. А моє життя – ще на одну
самотню душу, тепер нас дві. Після чергових об-
стрілів Путилівки поїхала перевірити квартиру по-
други (дякувати Богу, її будинок уцілів). Дорога на
зупинку – повз приватний сектор. Тут давно вже
нікого немає. Інколи господарі або такі самі "ключ-
ниці" навідуються перевірити, чи все ціле. Ціле не
все. Біля одного з таких "поранених" будинків по-
чула писк. Зайшла в перекошену хвіртку... Під купою
руїн був він. Сірий пухнастий клубок. Кошеня... Те-
пер мені є з ким розмовляти у своїй самотній квар-
тирі. І в ці моменти я по-справжньому щаслива.
Тут, у цьому Донецьку.
Що означає – жити в Донецьку. Ось уже
більше року Донецьк перебуває в особливих умовах.
У війні, в "ДНР", у блокаді... Проте люди продов-
жують жити й прилаштовуватися до нових реалій.
Сьогодні "донецький" – це не розпальцьований, не
чиновник першої величини на "лексусі", не олігарх, не
шахтар, не вчитель... Та й, взагалі, професії і
соціальний статус тут уже не важливі.
Сьогоднішніх донеччан поєднують і виділяють
зовсім інші життєві дрібниці. Отож, ти живеш у
Донецьку, якщо вже давно знаєш, яка частина твоєї
квартири найбезпечніша (у когось це – коридор, у
когось – ванна) і де найміцніші несучі стіни. Ти
знаєш, де розміщується найближче бомбосховище.
Дорогою на роботу звертаєш увагу на покажчики
"Убежище", які нанесені фарбою по всьому місту
(таблички може просто знести вибуховою хвилею,
а ось яскрава фарба на асфальті або стіні будинку
– те що треба). Якщо тобі пощастило і в твоєму
будинку є підвал, то він уже давно обладнаний на
випадок просидіти в ньому, мінімум, добу (є стільці,
лежаки, запаси води, ліхтарі й навіть книжки). По
квартирі розставлені "баклажки" з водою, у комірці
– купа свічок, провіант на випадок пошкодження
Ів. Ан.Ти. Сталкер
208
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
після обстрілів водо- або електропостачання. Ти –
фахівець з обклеювання вікон. І не як раніше – щоб
не завівало. А щоб зменшити кількість осколків на
випадок вибуху. Скло не врятувати, але захистити
себе зірочкою зі скотчу по ширині рами, обов'язково
з перетинанням смуг по центру – цілком реально.
Якщо від осколка снаряда вікно трохи пошкодилося,
не поспішаєш міняти склопакет. А сенс? Може ще
"прилетіти". А тріщинки й отвори у вікні просто
ретельно заклеюєш тим-таки скотчем. Якщо жи-
веш на околиці, то твоє "вікно" – це дикт або
натягнутий поліетилен. На жаль, тут замінювати
навіть вибиті склопакети немає сенсу.
Facebook/Сергей Голоха
Ну й, звісно, "тривожна валізка" завжди напо-
готові... Ти живеш у Донецьку, якщо:
– слово "аеропорт" асоціюється тільки з
війною і страхом. І якщо раптом над містом проле-
тить літак, то це однозначно викличе загальну
паніку. Бо літак, у твоєму розумінні (неважливо, які
на ньому розпізнавальні знаки), може пролітати,
тільки щоб бомбити;
– ти забув, як їде поїзд, адже з серпня 2014-го
залізничний вокзал прилягає до зони бойових дій;
– у твоєму лексиконі з'явилося: там – "в
Україні", "на великій землі" і тут – "у денеері". Най-
суворішим випробуванням до червня 2015-го було
отримати "паперову" перепустку на проїзд "в
Україну". Тепер – відстояти від 10 годин на пунктах
пропуску, на трасі серед полів, під палючим сонцем
без елементарних умов – ні клозетів, ні кіосків із во-
дою. Не встиг за день (а перші тижні роботи нової
системи пропуску показали, що однозначно не
встигнеш) – ночуєш у полі. Кілька разів зіштовхнув-
шись із цією системою або просто наслухавшись
розповідей бувалих, плюєш на все і сидиш у місті
безвилазно;
– містом пересуватися легко – машин мало,
ніякої товкотнечі в громадському транспорті.
Хоча в Донецьку справді багато людей (згідно з
останніми даними на червень, близько 750 тис. чо-
ловік; виїхало – всього 28%), але вони не полишають
своїх районів без особливої потреби. А потреб те-
пер – мінімум. Тим, у кого є робота, пощастило, але
таких небагато. Пенсіонери, матері з дітьми їз-
дять у пункти видачі допомоги того ж таки штабу
"Поможем" або в найближче відділення "респуб-
ліканського банку" по пенсії та соцвиплати, а та-
кож по різних місцевих відомствах для оформлення
документів для їх нарахування;
– у службу таксі спокійно можна додзвони-
тися навіть у зливу, – лінія завжди вільна, через 8–
10 хвилин машина гарантовано приїде (якщо тільки
тобі не їхати на околицю, де не припиняються бой-
ові дії, – туди можуть відмовитися везти навіть у
період затишшя, просто після таких районів так-
систам постійно доводиться замінювати колеса).
А ти не поведешся на розмови водіїв про політику,
бо впевнений: вони працюють на внутрішні спец-
служби. Та й взагалі, з незнайомцями намагаєшся
такі теми не обговорювати, відмахуючись за необ-
хідності – "я – за мир".
– тебе вже не пригнічують ціни у два з полови-
ною рази вищі, ніж "в Україні". Ти з цим змирився й
приймаєш як даність. Зате, якщо хтось зі знайомих
виїжджає за лінію розмежування, одразу замов-
ляєш цілий список: від пачки кави до зубної пасти;
– ти давно вже не купуєш крупів, макаронів,
консервів, олії тощо. Це є в продуктових наборах
Гуманітарного штабу "Поможем" Р.Ахметова, які
видаються щомісяця. І навіть якщо ти сам не вхо-
диш до категорії одержувачів, то у твоєму ото-
ченні обов'язково знайдеться той, хто поділиться;
Ів. Ан.Ти. Сталкер
209
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
– ти забув поняття "мережеві торгові марки",
акції, сезонні розпродажі. Хоча торгові центри
працюють, сьогодні в них переважно торгують
продавці з ринкових точок або ж дорозпродують
товар орендарі закритих бутиків. Та й ти більше не
балуєш себе "новинками сезону". Доходи зменши-
лися в рази, і ти тратиш заощадження на одяг або
взуття тільки тоді, коли вони цілком зносилися;
Facebook/Сергей Голоха – Київський проспект.
– тебе вже не здивує відсутність сметани, мо-
лока або кетчупу у великому продуктовому супер-
маркеті. Все залежить від поставок із Росії та
можливості ввезти "з України" сировину для місце-
вого молокозаводу;
– у магазині ти насамперед дивишся навіть не
на ціни, а на етикетки. Пральні порошки "Ять",
"Аист", "Большая стирка", "Маара"; мийні для по-
суду "Лазурит", "Золушка"; шампуні "Любава", "Ре-
цепты бабушки Агафьи", "Русское поле"; олія "Ку-
бань", "Затея"; вершкове масло "Кремлевское",
"Волгодонское"; молочні продукти "Вкуснотеево",
"Кубанская буренка". Те саме щодо соків, алкоголь-
них і безалкогольних напоїв. Переважно – товари з
Росії, але багато й білоруського виробництва (вони
надходять через кордон із РФ). Їх дорожнеча при-
мушує активно обмінюватися інформацією через
соцмережі – хто чим користувався, яке воно на
смак, як відпирає;
– новації: пральний порошок на вагу, рідке мило
і шампуні – на розлив. Завезена з Росії побутова
хімія – "не дуже". Тому малі підприємці правдами й
неправдами доставляють з української території
якісніші порошки, але в мішках, продаючи на вагу.
По мило чи шампунь треба приходити зі своєю "та-
рою";
– "хіт сезону" – бівалютна система. Тепер у
справжніх донеччан гаманець, у буквальному сенсі,
удвічі грубіший, бо зарплати й соціальні допомоги
виплачують переважно в російських рублях за кур-
сом 1 гривня – 2 рублі. До речі, у червні частина
пенсіонерів почали одержувати соцвиплати в дола-
рах. Якщо так і далі піде, то доведеться заводити
третій гаманець.
Але найбільший, масовий страх донеччан – це
навіть не обстріли (вони переважно на околицях), а
втрата українського паспорта! Бо це – "погибель".
У Донецьку, максимум, видадуть посвідку, що за-
свідчує особистість, але з печаткою "ДНР". Офор-
мити новий повноцінний документ можна тільки на
території України. Але... без паспорта ти не перет-
Ів. Ан.Ти. Сталкер
210
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
неш пункт пропуску, а довідку з "двоголовим пта-
хом" на українському блокпосту навіть не нама-
гайся показувати. Тому місто обвішане оголошен-
нями про втрату документів і прохання повернути
за винагороду. Вже рік ніхто не гуляє вечірнім або
нічним містом: о 23.00 – комендантська година, але
всі намагаються добратися додому до 21.00. З цієї
ж причини давно вже не запрошують у гості друзів,
максимум – зустрічаються вдень, на кілька годин, і
знову – "в нірку". І головне: ти маєш справу з усім
цим щодня, і вже не ниєш і не скиглиш, а терпиш і
сподіваєшся, що все це колись скінчиться.... А в
тому, що це скінчиться, ти просто впевнений» [30].
Додатки
Дещо про кордони на Донбасі
Граница, которой нет [10]
- Сейчас на Донбассе идет полноценная
война с террористами, во что трудно было пове-
рить еще какие-нибудь полгода назад. Как вы счи-
таете, можно ли было ее избежать или хотя бы
локализовать на раннем этапе? – Я еще в 2007
году в интервью Сергею Лещенко на "Украинской
правде" говорил, что будет война с Российской Фе-
дерацией. 7 лет назад это было. Почему это было
неизбежно? Работая главой областной админи-
страции, я понимал, что такая ситуация скоро про-
изойдет. У нас в то время была такая программа –
"Контрабанде – стоп". Шла мощная пропагандист-
ская кампания со стороны Президента Виктора
Ющенко. И нам много рассказывали об эффектив-
ных мерах, которые, якобы, применяются... А когда
я детально ознакомился с ситуацией по границе, по-
нял, что у нас ее просто нет! (Фото 1). У меня есть
целый архив документов по всем этим вопросам. И
когда кто-то из высоких киевских гостей приезжал
на территорию Луганской области, мы первым де-
лом отправляли их на границу – показывать, в каком
она состоянии. Вот, узнаете, кто это? (показы-
вает фотографию 2. – Ред.)
- Нет. – Это Литвин (Николай Литвин, брат
экс-спикера Владимира Литвина. – Ред.). Сейчас он
– главный пограничник страны. Впрочем, как и все-
гда. Работает на этой должности с 2001 года. Так
долго на должности такого уровня, я думаю, у нас
не работал никто… А вот еще фото 3 – будущий
исполняющий обязанности министра обороны – Ко-
валь Михаил… Как понимаете, все были в курсе…
Фото 1. Фото 2. Фото 3.
- Отлично. Все остались на местах, получа-
ется? – Ну да! А вот знаменитое фото 4 из Изва-
рино. Такой фотографии нет ни у кого! Вот по
этой небольшой дорожке контрабандисты подъез-
жали до границы и спокойно проезжали на украин-
скую территорию. В 50 метрах от официального
пункта пропуска. А вот этот ров копали мы (фото
5). Вернее, глава областного МЧС, по моей просьбе.
Потому что пограничники сразу сказали, что у них
нет техники, и, вообще, у них ничего нет, они бед-
ные, босые, голые... Граница у нас была практиче-
ски открытой. Были только официальные пункты
пропуска. А ребята из погранслужбы в центре осва-
ивали деньги, выделенные Евросоюзом и ежегодно
выделяемые украинским бюджетом. Было замеча-
ние представителя Евросоюза в Украине Яна Том-
бинского, когда начались все эти события: "Куда
же вы деньги дели?". Эти ребята осваивали деньги
только на помпезные фасады и таблички на пунк-
тах пропуска. А на саму границу они закрыли глаза.
Пограничники просто плакали, работая с нами, по-
тому что мы поставили задачу – закрыть границу
всеми имеющимися средствами. А вот еще на фото
6 – уже наши сепаратисты-"террористы".
Фото 4. Фото 5. Фото 6.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
211
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Они уже тогда были – "ополчение луганское".
Потом эти люди и стали движущей силой так
называемого протеста. Никуда они не делись. А
вот, смотрите, это уникальная фотография- 7 :
вот это наша граница. А теперь отгадайте, где
здесь российская территория, а где украинская? За-
гадка! И мы рвами перекрывали эти "велосипедные
дорожки" через границу. Это была первая заноза
от команды Данилова всем этим товарищам. И по
поводу войны... Вот вы видите базы, раньше это
были базы контрабандистов (фото 8, 9).
Фото 7. Фото 8. Фото 9.
Сегодня, однозначно, – базы террористов! Они
к этому готовились очень давно, они знают все
ходы и выходы. По минутам рассчитано время
"подскока" с той или иной точки РФ вдоль границы
до нужной точки на территории Луганщины.
- И сейчас по давно налаженным контрабан-
дистским "коридорам" идут караваны россий-
ской военной техники… – Совершенно верно. По-
чему основные действия происходят в Изварино?
Потому что у российских спецслужб все эти ре-
бята были "заряжены" еще Бог знает когда. ФСБ и
ГРУ на это не жалели ни денег, ни времени, ни дру-
гих ресурсов, начиная еще с 2002 года. Страна си-
дела на поводке у ФСБ. – Но в итоге у вас даже
"своими силами" создать хоть какое-то подобие
государственной границы не получилось? – Меня
очень быстро убрали с должности главы областной
администрации... Мы тогда решили провести боль-
шую Международную конференцию по газификации
углей. Все четко понимали, что вопрос независимо-
сти государства Украины фактически зависел от
энергетической безопасности. Но Ющенко тогда
меня уволил, причем, без каких-либо объяснений,
буквально через неделю после этой конференции. Я
думаю, что для многих товарищей эта конферен-
ция стала последней каплей – такого "сумасшед-
шего" нужно срочно убирать! – И когда я у Романа
Петровича (Бессмертного. – Ред.) спросил: "Ро-
ман Петрович, а что случилось? Что такое про-
изошло, что надо было меня таким вот обра-
зом?…" – Он мне ответил: "Ты знаешь, за послед-
нее время, за неделю на тебя стали выливать
столько всякого разного...". Меня никто не спросил,
не выслушал, а просто уволили. О своем увольнении
я узнал из интернета. – Интересно, как раз тема
газификации начала опять подниматься на госу-
дарственном уровне год назад. Даже Бойко пы-
тался строить заводы по газификации углей в Лу-
ганской области…- Единственный человек в этой
стране, кто мне за все время задал вопрос по поводу
газификации углей, который вообще спрашивал об
этом – это был Юрий Бойко. Потому что он этот
вопрос, на самом деле, понимал гораздо глубже, чем
остальные товарищи. – Я как раз хотел об этом
поговорить. Янукович, каким бы он ни был, еще
год назад собирался подписать Ассоциацию с ЕС,
представитель его команды Бойко собирался га-
зифицировать угли, но потом Путин заставил их
фактически развернуться на 180 градусов… – Это
все иллюзия. Ни в какую Европу Янукович не дви-
гался. Виктор Федорович думал, что он такой са-
мостоятельный и может, что называется, повы-
сить ставки в торге с Путиным. Но освободиться
от российского поводка достаточно трудно, фак-
тически в его ситуации – невозможно. И то, что он
находится сегодня в Ростове, читай – в заложниках
– яркое тому подтверждение.
Почему, кстати, многие ожидали других дей-
ствий от Ахметова по отношению к событиям на
Донбассе? На самом деле, Ринат Леонидович очень
долго занимался своим имиджем, нанимал дорогие
английские адвокатские компании, которые защи-
щали его от любого посягательства на его репута-
цию и имя. Но он связан с Москвой обязатель-
ствами особого рода. Но здесь вопрос в первую оче-
редь к нашим спецслужбам, начиная от контрраз-
ведки, СБУ, МВД... И вообще, вопрос к власти до-
статочно интересный. Разобраться, где "наши", а
где "не наши" – очень и очень трудно. После того,
как у нас назначают министрами обороны граждан
Российской Федерации, главой Службы безопасно-
сти государства назначают человека с российским
паспортом... Сейчас же они сбежали не в Лондон,
не в США, а именно к своим хозяевам. Откуда они
пришли, с чьих рук ели – туда же убежали. Все ло-
гично. С другой стороны, есть достаточно инте-
ресная вещь: сын Ефремова живет в Москве.
Внучка Александра Сергеевича уже оформилась в
Ів. Ан.Ти. Сталкер
212
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
московскую школу... Они уже практически полно-
стью перебрались! Причем уехали они туда из Лу-
ганска еще в первых числах марта. – Знали, к чему
все движется? – Но сам Александр Сергеевич нахо-
дится здесь, и вся луганская псевдоэлита тоже
находится здесь, в Киеве. Даже его подчиненный
Клинчаев жарит шашлыки в Киеве на Днепре
(Фото 10). И его люди пытаются сейчас разде-
литься на несколько групп: мол, вроде я участия ни
в чем не принимал, я самостоятельная единица...
Сегодня все "самостоятельные". На самом деле, их
"работа" еще не закончена. Они будут пытаться
заходить в администрации, в Кабмин и во все дру-
гие структуры, пользуясь своими старыми комсо-
мольско-партийными связями. Если это будет про-
исходить успешно, то, конечно, все очень печально.
Но, с другой стороны, я могу сказать, что
украинцы обречены на победу.
Фото 10. Фото 11.
Буткевич Б. Життя на стрічці [12].
Коли говорять про вояків на Сході, то в голові
одразу з’являються героїчні десантники, браві
нацгвардійці або замурзані артилеристи та
танкісти. Про прикордонників згадують менше й
нерідко в досить зневажливому тоні. Мовляв, це ті,
що кордон здали. Такий підхід нічого спільного з
істиною не має – саме ці підрозділи чи не найпер-
шими почали вступати в прямі бойові зіткнення з
ворогом, а кордон, за незначними винятками, хлопці
в зелених беретах тримали до останнього проти
втричі переважаючого супротивника, маючи на ру-
ках тільки легке озброєння. «Тиждень» проїхався
вздовж лінії прикордонних застав Донеччини, що
вже три місяці воюють на «стрічці», як називають
українсько-російську межу самі військовослуж-
бовці.
«СТРІЧКА» В ПУСТЕЛІ. Багато хто з тих,
хто стежить за війною по телевізору чи інтер-
нету, думає, що південно-східна частина Донецької
області, яку на картах РНБО завжди заспокійливо
замальовують у кольори національного прапора, –
спокійне місце. Це зовсім не так. Новоазовський і
Тельманівський райони кожної ночі спалахують ве-
ликими чи маленькими боями на кордоні або на узбе-
режжі Азовського моря. Не кажучи вже про Ста-
робешівський та Амвросіївський райони, які є аре-
нами кровопролитних боїв між армією та терори-
стами. Кожного дня через кордон намагаються
прорватись нові терористи та диверсанти. На
дорозі від Маріуполя до Новоазовська минаєш поси-
лений військовий блокпост, де перевіряють кожну
машину майже до гвинтиків, а потім, на в’їзді до
Новоазовська, стоїть даішний, який уже не викли-
кає жодної довіри – міліціонери, яких тепер нагнали
в район Маріуполя зі всієї Донецької області,
спокійно вимахують своїми жезлами, ніби навколо й
війни нема. А трохи згодом починається кордон.
Місця тут настільки типово по-українськи красиві,
що порівняти це можна з якоюсь Черкащиною чи
Полтавщиною, та й заселені вони переважно
українцями. Ось тільки за цією оманливою красою
та пасторальним спокоєм ховається щоденна
війна. Кожного дня через кордон прориваються нові
терористи та диверсанти. «Відстрілюємо їх як мо-
жемо, – розповідає Олексій, рядовий з мобільного
прикордонного загону, що діє в районі селища
Сєдово Новоазовського району. – Буквально з ніг
збиваємося. Тим більше важко, коли вони на човнах
з моря підпливають, обстрілюють і швиденько
тікають. Узагалі, тут місцевість надто важка –
дуже багато балок, різних ярів тощо. Тобто теп-
ловізори часто не допомагають – вони ж
працюють гарно на рівній поверхні, а якщо людина
повзе по яру, то її прибори не побачать».
Дорога понад кордоном майже геть порожня,
тож ніхто не заважає їхати швидко – власне, це й
потреба заради безпеки. «Ви їдьте не менше як 80
км, – каже нам телефоном старший лейтенант
Сергій С. з Кіровоградщини, у гості до якого, на при-
кордонний пункт «Успенка» Амвросіївського рай-
ону, ми їдемо з волонтерами. – У нас тут постійно
з «зеленки» пострілюють, чим хутчіше їдеш, тим
більше шансів, що не поцілять». На швидкості ма-
шина починає тихенько підвивати. Річ у дорожнь-
ому покритті, яке спереду і ззаду вкрите слідами
від гусениць, саме тому, коли шини труться об реб-
ристий асфальт, і виникає це специфічне виття.
Шлях в’ється гадюкою прямо поруч із кордоном,
який буквально за полем, на пагорбі. Але його при-
сутність нічого не видає – ні контрольно-слідової
Ів. Ан.Ти. Сталкер
213
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
смуги, ні паркана, ні стовпів. За всі 120 км, проїха-
них уздовж кордону, ми тільки один раз побачили
табличку «Державний кордон». Ніяких широко
розпіарених свого часу «ровів Тарути» тут і
близько немає. Як розповіли нам прикордонники з
Новоазовська, ще в березні працівники фірми брата
колишнього губернатора Донеччини Шишацького
прорили в районі контрольно-пропускного пункту
«Новоазовськ» кілька кілометрів декоративного
рову, звезли туди всі телеканали для красивої кар-
тинки, і на тому все зупинилося. Жодного дальшого
укріплення кордону губернатор не здійснював.
Особливо весело, коли бачиш, як за пагорбами,
вже на російських територіях, здіймається стовп
куряви, який буває тільки тоді, коли швидко їде бро-
нетехніка. Місцеві жителі пояснюють, що кордон
із російського боку постійно патрулюють БМП.
Натомість у наших прикордонників вистачає сил
та людей тільки тримати під контролем головні
дороги та вузлові розв’язки. Тож для охочих неле-
гально перетнути межу є тисячі способів – і
непомітних стежок, і полів, де ніхто не помітить і
не завадить. Щоправда, вздовж цієї дороги через
кожні 30–40 км стоять армійські та прикордонні
блокпости. Хлопці спокійні, але все в їхніх рухах ви-
дає миттєву готовність до бою, які їм тут дово-
диться вести часто. Звичайно, тут не так гаряче,
як північніше по кордону, але війна відчувається в
кожному русі. Раптом кілометрів за 10 у полі в небо
здіймаються величезні хмари диму, який швидко
стає трикольоровим – жовто-коричнево-чорним – і
довго ще висить над цим місцем. Як згодом пояс-
нили прикордонники, це українська армія обстрілю-
вала черговий караван зі зброєю, який прорвався че-
рез кордон. Сказали, успішно.
Ближче до лінії фронту на дорозі взагалі стає
геть порожньо. Села ніби покинуті – люди в них є,
але більшість відсиджується вдома. Ось тільки в
полях кипить робота, адже вони – це єдиний засіб
виживання місцевого населення. Тут немає жодних
шахт, усі селяни зайняті в сільському господарстві.
Може, саме тому тут не було бази для сепара-
тизму – над селами завжди висіли українські пра-
пори. Місцеві мешканці взагалі погано орієнту-
ються в політиці, хоча не ставлять під сумнів, що
живуть в Україні. Щоправда, і з Росією псувати
стосунки не хочуть – мовляв, там родичів багато.
Зв’язок із РФ відчувається й у тому, що на мобіль-
них телефонах постійно випливає оголошення про
роумінг та перебування в зоні дії російських мобіль-
них операторів.
ВОГНЯНА ЗЕМЛЯ. Перед контрольно-про-
пускним пунктом «Успенка» нас зустрічає заки-
нута заправка та кілька десятків машин з охочими
перебратися в Росію. Спілкуватися ці люди не ба-
жають – вони не агресивні, але дуже налякані. По-
кірливо дають себе обшукувати й з надією див-
ляться в бік Росії, де їх чекають похмурі та нервові
російські прикордонники. Як кажуть наші «по-
гранці», росіяни зовсім не раді новим біженцям і
сприймають їх вельми суворо. Нас особисто
зустрічає старший лейтенант Сергій С. із Кірово-
градщини, бо додзвонитись нереально – районну
вишку зі зв’язком терористи підірвали кілька
місяців тому, тепер ледве-ледве працює тільки один
із двох провідних операторів, і то не завжди. Війсь-
ковий широко всміхається й тисне нам руки чор-
ними від машинного мастила долонями – він борт-
стрілок у БТРі, а за сумісництвом іще й механік.
Прикордонний пункт «Успенка» укріплений до-
статньо серйозно – тут і бетонні блоки, й окопи, й
укріплення з мішків із піском. На спроби фотогра-
фувати прикордонники реагують миттєво – не
можна. Усі бійці знають, що вони – передовий
рубіж і в будь-який момент на них здатні напасти,
тож фото може допомогти ворогу в орієнтуванні.
І якщо цей напад буде з боку російської регулярної
армії, то їх вистачить десь на годинку активного
бою. Але відступати не збирається ніхто. Одразу
наступного дня після нашого від’їзду на сусідній з
«Успенкою» відділ «Василівка» вночі напали теро-
ристи та розстріляли його впритул із РПГ. У ре-
зультаті 5 загиблих та понад 10 поранених.
«Ми вже тут три місяці сидимо, – розповідає
Сергій. С. – Перекидають нас між «Василівкою»,
«Маринівкою» та «Успенкою» (три північні прикор-
донні загони Донеччини. – Ред.). – Одразу за нами
починається так звана вогняна земля». Так прикор-
донники йменують район стратегічної висоти
Савур-Могила прикордонного пункту «Маринівка»,
який постійно переходить з рук у руки вже два
місяці. Поряд із районом Ізварине на Луганщині
саме це місце є стратегічним для терористів, адже
тут проходить один із основних каналів поставок
російського озброєння, людських та матеріальних
ресурсів. Найбільша проблема в тому, що прикор-
донну службу останні 10 років перетворювали з
армійської на поліцейську. І раптом виникла по-
треба знову стати армією. Кожного дня тут
ідуть бої, а з території РФ, з району так званого
Матвіївського кургану, російська ж артилерія весь
час проводить планомірні та жорстокі обстріли
позицій наших військ. Так само постійно на
«стрічці» йдуть бої з диверсійно-розвідувальними
групами противника, які намагаються швендяти
через кордон в усі боки. «У нас тут щоночі така
свистопляска починається, – розповідає старший
лейтенант Сергій С. – Постійно російські «Гради»
працюють у бік Савур-Могили, важка артилерія
б’є, трасери тощо. Нас «Градами» не б’ють – сенсу
нема витрачати. Але нещодавно базовий табір об-
стрілювати з мінометів, тоді загинуло семеро
хлопців. Узагалі, кожної ночі наші мобільні групи
Ів. Ан.Ти. Сталкер
214
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
вступають у бій. Наша «Успенка» – це найбільший
перевалочний пункт між великою землею та цією
«кишкою» вздовж південного кордону, яку наші
хлопці тримають».
Війна на «Успенці» відчувається одразу – бук-
вально за будинком контрольно-пропускного пункту
стоять швидка з пораненими, яких щойно привезли
з пункту «Маринівка», та БТРи супроводження –
закіптюжені, щойно з бою. Поруч у тіні лежать
утомлені бійці – в повній амуніції, зі зброєю. Вони
щойно вийшли з жорсткого нічного бойовиська, і в
їхніх очах немає нічого, окрім щастя, що можна ось
так нікуди не бігти, попити води, не чуючи вибухів
російських снарядів. Далі – ще кілька БТРів, КрАЗи з
вантажами, патрульні прикордонні машини. Дещо
оддалік стоїть на цеглинах легендарний трофейний
БТР, який «погранці» відбили в так званого ба-
тальйону «Восток» іще в травні на тій самій «Ма-
ринівці». «Він російського походження, – розповідає
майор Олександр Л. – Під час бою в ньому заклинило
баштовий кулемет, і росіяни кинули його майже не-
ушкодженим. Тепер ось ми його використовуємо.
Щоправда, лагодити доводиться часто – у тому
бою наші гарно його «покоцали». Зараз ось будемо
нові колеса ставити, що волонтери підвезли».
«Найбільша проблема в тому, що нашу службу
останні 10 років перетворювали з армійської на
поліцейську, – пояснює майор Олександр Л. – У нас
на момент початку війни не було важкого
озброєння, у бійців – щонайбільше по 3 магазини на
автомат, а це на 15 хв активного бою.
І раптом виявилося, що ми маємо бути все ж
таки армією, до того ж воювати проти втричі
більшого за кількістю супротивника з важким
озброєнням. Дуже було неприємно, коли всі кричали,
що ми зрадники, що воювати не вміємо. Насправді у
нас тут усі бойові хлопці, б’ємося як можемо, у бой-
ових умовах доводиться повністю переучувати осо-
бовий склад». Більшість бійців на «Успенці» – це
мобілізовані в останні місяці, які відправлені на по-
силення застав. Фактично кадрових військовослуж-
бовців тут зі старих, довоєнних часів – відсотків
30. «Я зі Львова, – розповідає місцевий лікар. – Пе-
ревели на посилення. Що сказати – війна тут. Он
учора привезли хлопця з «Маринівки», у нього ре-
альна контузія, від кожного гучного звуку одразу па-
дає й вуха затискає. У туалет нормально сходити
не може – боїться тепер замкнених просторів».
Побут прикордонників достатньо суворий – увесь
час перебої з питною водою, тільки під кінець дру-
гого місяця зняли проблеми з харчуванням та бензи-
ном. Найбільше нарікань викликає вдвічі менша, ніж
в армії, зарплата. «Десантники отримують по 8–9
тис. з усіма доплатами, – розповідають прикордон-
ники. – А в нас майор одержує 2,5 тис., більшість
бійців – по 1400 грн або 1800 грн. Ясно, ми ж не
Міністерство оборони, але як нам родини годувати,
от скажіть?»
Раптом обличчя бійців витягуються – приїхав
транспорт із двома «двохсотими» з тієї-таки «Ма-
ринівки», яких тепер перевозять на велику землю.
Бійці похмурнішають й одразу перестають спілку-
ватись – усі кидаються до своєї буденної роботи,
ніби намагаючись утопити в ній біль та тривогу.
Хтось із люттю починає чистити зброю, хтось ки-
дається лагодити БТР, хтось просто тихенько
ховається в тіні. «Ми будемо захищати Батьків-
щину, але як набридло кожного дня бачити стільки
зради й дурості, – кажуть бійці наостанок. – По-
вірте, от закінчимо тут, а потім зі зброєю всі на
Київ підемо».
«– Бо без патріотизму, який має виховувати
і театр, війни не виграєш... Що спричинило цю
війну, яку дуже по-різному розуміють? – Її причини
створювалися століттями. Території Приазов’я
та Причорномор’я завжди були неспокійними,
варто почитати історію, щоб це зрозуміти. До всь-
ого ж, коли Російська імперія набрала сили за раху-
нок поневолених нею народів, на землях, які тепер
називаємо Донбасом, Кремль штучно створював
умови для конфліктів. Перш за все, за рахунок засе-
лення території дуже неоднорідним населенням, з
яким державі завжди складно мати справу. Між
тим, на цих землях, де проживали переважно
українці, різні народи – нащадки козаків, татари,
греки та інші – знаходили спільну мову. Проблеми,
які маємо зараз, там почалися з тих часів, коли Дон-
бас було заселено декласованими й денаціоналізова-
ними елементами з люмпенів та зеків, щоби ті
розбудовували шахти й заводи. Паралельно нищи-
лося українське населення, Голодомор для цього й
було організовано. На заміну винищених українських
селян приїжджали угро-фіни, яких завдяки Петрові
І тепер називають «русскими». Але вони до Русі, до
русичів, русинів, русів, які є частиною великої
української нації, жодного стосунку не мають. Ви-
никає питання: чиї вони «русские» – татарські,
мордовські чи башкирські? Тепер вони там, в РФ,
усі себе називають «русскими». Так-от, представ-
ників різних народностей імперії переселяли на Дон-
бас, де вони, почуваючись чужинцями, почали боро-
тися за своє вкорінення на чужих землях. Найбільше
біди, як відомо, у своїй облудній «національній
політиці» наробили більшовики зі своєю інду-
стріалізацією. Через неї люмпенів, які не знають
свого роду-племені, які не вкорінені в жодну куль-
туру, на Донбасі значно збільшилося. Так були ство-
рені умови для нинішнього воєнного конфлікту на
цих українських землях. Між тим, і там люди різних
націй навчилися співіснувати одне з одним, вони не
знали антагонізму, доки політики не починали сва-
рити народи поміж собою. Ми бачимо, як це робить
Кремль: він починає спекулювати на так званому
Ів. Ан.Ти. Сталкер
215
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
мовному питанні, сіючи дезінформацію про утиски
російської мови. Але російська мова там панувала
останні десятиліття, тоді як російськомовному
населенню, яке проживає на сході України, варто
було б пригадати своє коріння і подбати про розви-
ток своєї рідної мови: української, татарської,
грецької та ін. До всього ж, жителям Донбасу та
інших русифікованих регіонів України, яким
укорінювали радянську жебрацьку психологію
безініціативного пролетаріату, треба відвикати
від поганої звички чекати, що хтось зробить тебе
заможним та щасливим. Треба відвикати від «ха-
ляви», від подачок «щедрого пана», до яких нас при-
вчали в СРСР. Хочеш стати заможним – зароби,
прояви ініціативу, хоча, звичайно, за наших умов це
поки що непросто робити. А ті ж, хто покла-
дається не на державу, а на себе – а таких більше в
столиці й у Західній Україні, – заробляють попри
недосконалість наших законів. Українці завжди
були самодостатніми і цілком могли прожити й без
опіки держави, аби тільки вона не заважала. Так що
колотнеча, яка влаштована на Донбасі, нинішня
братовбивча війна відбувається там через
політиків, які завжди ставали причиною воєн. – Чи
не просилися на роботу до керованого вами те-
атру переселенці з Донбасу? – Приїжджав актор,
але ми його поки що не взяли. Я з ним спілкувався і
зрозумів, що він навряд чи приживеться в нашому
колективі. Переселенці з Донбасу, на жаль, не
завжди себе по-людськи поводять. У нас був випа-
док, коли нащадки радянських люмпенів побили ша-
нованого в України письменника Володимира Лиса,
чий твір іде на нашій сцені. Чоловік ішов вулицею і
почув, як хлопці позаду нього характерною російсь-
кою мовою з елементами суржику говорили про
якесь свято, свідками якого стали: «Эти банде-
ровцы сейчас выпьют и детей будут кушать». Лис,
почувши таку дурню, попросив хлопців не обра-
жати людей, які їх гостинно прийняли на своїй
землі, і у відповідь отримав кастетом по голові... Це
відомий стиль Партії регіонів, яка і довела до Май-
дану, до війни. Між тим, ми мирний народ, ми
нікого не чіпаємо, але це не значить, що можна за-
зіхати на нашу землю. Якщо у нас ростуть берізки –
це ще не привід вважати Україну «исконно русской
землей» [23].
Література
1. Плахонин А. Семь пятниц на неделе. 18.07–
24.07.2014 // День. – 2014. – 24 июля. – С. 19. 2. Ма-
нифест отцов-основателей Изборского клуба, 8 сен-
тября 2012 года // Изборский клуб. – 2013. – № 1. –
С. 7-8. 3. Огиенко В. "Август – самое хорошее
время для войны" – российский военный эксперт
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://nvua.net/publications/Rossiyskiy-voennyy-eks
pert-Avgust-samoe-horoshee-vremya-dlya-voyny-72
71.html. 4. Казанський Д. Важке похмілля Донбасу
// Тиждень. – 2014. – №28. – С. 12. 5. Середа Є.
Агонія «ДНР» // День. – 2014. – 20 липня. – С. 6.
6. Российская правозащитница стала в оборону
«донецкого рейха» // [Электронный ресурс]. – Ре-
жим доступа: http://www.day.kiev.ua/ru/article/miro
vye-diskussii/rossiyskaya-pravozashchitnica-stala-v-ob
oronu-doneckogo-reyha. 7. Санникова Е. Язык нена-
висти // [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://3.3.ej.ru/?a=note&id=25806. 8. [Электронный
ресурс]. - Режим доступа: www.change.org/p BD?
share_id=ZZOdKXTIbu&utm_campaign=share_button
_action_box&utm_medium=facebook&utm_source=sh
are_petitionCанникова Елена Никитична.
9. Лук'янов озвучив план Путіна по Україні //
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://censor.net.ua/resonance/298851/lukyanov_ozvuc
hiv_plan_putna_po_ukran. 10. Алексей ДАНИЛОВ:
Война в Украине закончится развалом России
Україні // [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://politikum.in.ua/post/14aug2014/interview/373-
aleksey-danilov-voyna-v-ukraine-zakonchitsya-razva
lom-rossii.html. 11. Буткевич Б. Життя на стрічці.
Тривожна ділянка українсько-російського кордону
// Тиждень. – 2014. – №32. – С. 6-8. 12. Мацука А.
Мы, жители Донецка, должны просто извиниться
перед всеми нашими согражданами // [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа: http://uainfo.org/
blognews/380089-my-zhiteli-donecka-dolzhny-prosto-
izvinitsya-pered-vsemi-nashimi-sograzhdanami.html.
13. Казанский Д. Здравствуй, независимость. Как
будет жить Донецкая республика // [Электронный
ресурс]. – Режим доступа: http://uainfo.org/blognews/
314466-zdravstvuy-nezavisimost-kak-budet-zhit-donec
kaya-respublika.html. 14. Заровная Т. Никогда окку-
пированный путлером Донбасс не станет полноцен-
ной частью России // [Электронный ресурс]. – Ре-
жим доступа: http://uainfo.org/blognews/311183-
nikogda-okkupirovannyy-putlerom-donbass-ne-stanet-
polnocennoy-chastyu-rossii.html. 15. Оlele: Дно Лу-
ганска, или Снизу еще стучат... // [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа: http://censor.net.ua/news/
302549/rossiya_proigrala_gibridnuyu_voyinu_i_putin_
eto_ponimaet_glava_minoborony. 16. Кузьменко А.
Как поехать в Луганск и вернуться живым – рассказ
очевидца // [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://uainfo.org/blognews/394487-kak-poehat-v-lugan
sk-i-vernutsya-zhivym-rasskaz-ochevidca.html.
17. Sergey P // [Электронный ресурс]. – Режим до-
ступа: http://censor.net.ua/news/302595/partiya_ regio
nov_ne_budet_uchastvovat_v_dosrochnyh_vyborah_ra
dy_kolesnikov_obnovleno. 18. Плахонін А. «13.06–
19.06.2014» // День. – 2014.– 19 червня. – С.19.
19. Иванов С. Ополченцы исчезают в полночь. Как
за «русский мир» на украинской земле воюют не-
многословные чеченцы // Фокус. – 2014. – №42. –
С. 12. 20. Грабовський С. Хто хотів війни на сході.
Ів. Ан.Ти. Сталкер
216
Економічний вісник Донбасу № 1(39), 2015
Або Коли і як московська пропаганда розпочала де-
українізацію Донбасу? // [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http://www.day.kiev.ua/uk/article/
media/hto-hotiv-viyni-na-shodi. 21. Мацука А. Мы,
жители Донецка, должны просто извиниться перед
всеми нашими согражданами // [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа: http://uainfo.org/blognews/
380089-my-zhiteli-donecka-dolzhny-prosto-izvinitsya-
pered-vsemi-nashimi-sograzhdanami.html. 22. Казан-
ський Д. Поворот не туди // Світ у 2015. – 2014. –
С. 125. 23. Єфимов О. Про реформи. Не лише теат-
ральні.Петро ЛАСТІВКА, відомий режисер із
Луцька: «Якщо у нас ростуть берізки – це ще не при-
від вважати Україну «исконно русской землей» //
День. – 2015. -20 квітня. – С.11. 24. Топчий А.
«Одна ходка поезда с незаконно добытым углем –
это десять миллионов гривен чистой прибыли» //
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://
fakty.ua/200839-odna-hodka-poezda-s-nezakonno-do
bytym-uglem-eto-desyat-millionov-griven-chistoj-pri
byli. 25. Рыбников В. Дамоклов узел // [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа http://censor.net.ua/
r340247. 26. Стукало А. Бывший глава Донецкой
областной госадминистрации Сергей ТАРУТА:
«Если начнется экономическая блокада оккупиро-
ванных территорий, огонь, который разрушил Дон-
басс, уничтожит всю Украину» // [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа http://www.bulvar.com.ua/
arch/2014/77/558c393734d40/. 27. Стукало А. Жи-
тель Донецка Яков РОГАЛИН: «В городе единоду-
шие есть только в одном вопросе – все в восхищении
от работы ЖКХ. И здесь нет иронии...» // [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа www.bulvar.com.ua/
arch/2014/77/558c6fe531a3e/. 28. Стукало А. Жи-
тель Донецка Борис КУДЛАЙ: «В Донецке около
20-30 процентов – сторонники Украины, около 10-
15 процентов – активные сторонники России.
Остальные – сомневающиеся» // [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа http://www.bulvar.com.ua/
arch/ 2014/77/558c6f3790aec/. 29. Стукало А. Луган-
ский журналист Валентин ТОРБА: «Для бунта про-
тив «ДНР» нужно сознательное сопротивление, а не
рефлексия загнанной в угол курицы» // [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа http://www.bulvar.
com.ua/ arch/2014/77/558c6eba7fc06/. 30. Нечаєва Н.
Самотність у Донецьку // Дзеркало тижня. – 2015. –
№26. – С. 13.
Стаття надійшла до редакції 03.04.2014
Прийнято до друку 09.04.2015
|