Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту
Здійснено науковий аналіз змісту проекту Програми створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року, яка спрямована на подолання кризових явищ, зроблено пропозиції щодо її удосконалення та посилення модернізаційного аспекту й забезпечення постіндустріаль...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автори: | , , , , |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Назва видання: | Управління економікою: теорія та практика |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88335 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту / В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко, О.Ф. Новікова, Є.В. Котов, М.М. Чумаченко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 3-26. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-88335 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-883352015-11-13T03:02:02Z Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. Новікова, О.Ф. Котов, Є.В. Чумаченко, М.М. Здійснено науковий аналіз змісту проекту Програми створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року, яка спрямована на подолання кризових явищ, зроблено пропозиції щодо її удосконалення та посилення модернізаційного аспекту й забезпечення постіндустріального розвитку даних територій. Изложен научный анализ содержания проекта Программы создания и сохранения рабочих мест в Донецкой и Луганской областях на период до 2017 года, которая направлена на преодоление кризисных явлений, сделаны предложения по ее усовершенствованию и усилению модернизационного аспекта и обеспечения постиндустриального развития данных территорий. In the article the scientific analysis of maintenance of project of Program of creation and maintenance of workplaces is expounded in Donetsk and Luhansk areas on a period to 2017, which is sent to overcoming of the crisis phenomena, suggestions are done on her improvement and strengthening of modernisation aspect and providing of postindustrial development of these territories. 2014 Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту / В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко, О.Ф. Новікова, Є.В. Котов, М.М. Чумаченко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 3-26. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88335 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Здійснено науковий аналіз змісту проекту Програми створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року, яка спрямована на подолання кризових явищ, зроблено пропозиції щодо її удосконалення та посилення модернізаційного аспекту й забезпечення постіндустріального розвитку даних територій. |
| author |
Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. Новікова, О.Ф. Котов, Є.В. Чумаченко, М.М. |
| spellingShingle |
Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. Новікова, О.Ф. Котов, Є.В. Чумаченко, М.М. Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту Управління економікою: теорія та практика |
| author_facet |
Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. Новікова, О.Ф. Котов, Є.В. Чумаченко, М.М. |
| author_sort |
Антонюк, В.П. |
| title |
Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту |
| title_short |
Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту |
| title_full |
Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту |
| title_fullStr |
Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту |
| title_full_unstemmed |
Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту |
| title_sort |
програма створення та збереження робочих місць у донецькій та луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88335 |
| citation_txt |
Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року і наукова експертиза її проекту / В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко, О.Ф. Новікова, Є.В. Котов, М.М. Чумаченко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 3-26. — укр. |
| series |
Управління економікою: теорія та практика |
| work_keys_str_mv |
AT antonûkvp programastvorennâtazberežennârobočihmíscʹudonecʹkíjtalugansʹkíjoblastâhnaperíoddo2017rokuínaukovaekspertizaííproektu AT lâšenkoví programastvorennâtazberežennârobočihmíscʹudonecʹkíjtalugansʹkíjoblastâhnaperíoddo2017rokuínaukovaekspertizaííproektu AT novíkovaof programastvorennâtazberežennârobočihmíscʹudonecʹkíjtalugansʹkíjoblastâhnaperíoddo2017rokuínaukovaekspertizaííproektu AT kotovêv programastvorennâtazberežennârobočihmíscʹudonecʹkíjtalugansʹkíjoblastâhnaperíoddo2017rokuínaukovaekspertizaííproektu AT čumačenkomm programastvorennâtazberežennârobočihmíscʹudonecʹkíjtalugansʹkíjoblastâhnaperíoddo2017rokuínaukovaekspertizaííproektu |
| first_indexed |
2025-07-06T16:05:41Z |
| last_indexed |
2025-07-06T16:05:41Z |
| _version_ |
1836914249842032640 |
| fulltext |
В.П. Антонюк, д.е.н.,
В.І. Ляшенко, д.е.н.,
О.Ф. Новікова,д.е.н.,
Є.В. Котов, к.е.н.,
М.М. Чумаченко
ПРОГРАМА СТВОРЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
РОБОЧИХ МІСЦЬ У ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ
ОБЛАСТЯХ НА ПЕРІОД ДО 2017 РОКУ
І НАУКОВА ЕКСПЕРТИЗА ЇЇ ПРОЕКТУ
Донецька та Луганська області є найбільш потужними в
економічному плані та найбільш густонаселеними регіонами
України. На початок 2014 р. у Донецькій області проживало
4384 тис. мешканців, у Луганській – 2240 тис., що складало
14,6% всього населення України1. Ці регіони мали також най-
більшу кількість економічно-активного населення: Донецька
обл. – 2134 тис., Луганська – 1078 тис.2, що становило майже
15 % у загальній кількості економічно активного населення
України. Останніми роками в цих областях зменшувалися мож-
ливості зайнятості, що загострювало проблеми працевлашту-
вання. Однак найбільш гостро проблема зайнятості постала
внаслідок сепаратистських дій, обумовленого ним збройного
конфлікту, що призвело до згортання роботи багатьох підпри-
ємств. В областях відбулося скорочення кількості юридичних
осіб. Якщо до початку 2014 р. їх кількість збільшувалася, то за
2014 р. їх чисельність у Донецькій області скоротилась на 13,6,
1 Демографічний щорічник «Населення України», 2013 рік /
Державна служба статистики України . – 2014 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: ukrstat.gov.ua.
2 Статистичний збірник «Економічна активність населення
України», 2013 рік / Державна служба статистики України. – 2014
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua.
© В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко,
О.Ф. Новікова, Є.В. Котов,
М.М. Чумаченко, 2014
3
у Луганській – на 7,3 тис1. Це обумовило зростання безробіття.
Якщо в 2013 р. його рівень у Донецькій області становив 8,2%
(за методологією МОП), то до кінця 2014 р. він перевищив 11%.
Тому виникла гостра необхідність розробки програми збере-
ження і створення робочих місць у даних регіонах України.
Міністерством економічного розвитку і торгівлі було підготов-
лено проект Програми створення та збереження робочих
місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017
року2, який визначав основні підходи до вирішення проблеми,
що є дуже актуальною, адже значна частина території цього
регіону зазнала бойових дій, підприємства та установи були
зруйновані або призупинили свою діяльність. Упродовж пері-
оду, на який розрахована програма, планувалося відновити
інфраструктуру областей, створити сприятливі умови для
працевлаштування як місцевим мешканцям, так і внутрішньо
переміщеним особам. Аналіз проекту Програми створення та
збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях
на період до 2017 року є якісним, ґрунтовним програмним до-
кументом, спрямованим на розв’язання значного кола проблем
подолання системної кризи в Україні та її східних регіонах у
Донецькій та Луганській областях. У той же час він має можли-
вості для подальшого удосконалення.
Метою статті є аналіз змісту проекту програми та науко-
вої експертизи щодо можливостей його удосконалення і умов
вирішення проблем.
Метою програми було визначено забезпечення стабіліза-
ції, відновлення та соціально-економічного розвитку східних
регіонів України, збереження існуючих та створення нових
робочих місць на територіях, постраждалих від наслідків
1 Дані державної служби статистики України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua.
2 Мінсоцполітики презентувало програму створення робочих місць та
стабілізації зайнятості на Донбасі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http: // www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247465978&cat_id=
244276429.
4
http://www.ukrstat.gov.ua/
збройного конфлікту, зокрема у Донецькій та Луганській облас-
тях (далі – Східні регіони).
Визначено, що розроблення програми обумовлено необ-
хідністю розв’язання проблем, які виникли у соціальній сфері,
та забезпечення життєво важливих потреб населення, у першу
чергу шляхом збереження, прискореного відтворення та ство-
рення нових робочих місць як основи зайнятості та добробуту
людей. Це мало здійснюватися шляхом: забезпечення консолі-
дації зусиль органів виконавчої влади, місцевого самовряду-
вання, організацій роботодавців і профспілок щодо стабілізації
економіки постраждалих регіонів для відновлення їх життєдія-
льності; відновлення інфраструктури, що зазнала повної або
часткової руйнації; дотримання прав і гарантій громадян, у то-
му числі на працю; створення умов для повернення громадян
східних регіонів. Наголошується, що необхідною умовою реалі-
зації програми є виконання урядових ініціатив з установлення
миру в східних регіонах, а також забезпечення взаємозв’язку
економічної політики держави в напрямі європейської інтегра-
ції та активної політики сприяння зайнятості.
Передумовою розробки програми став аналіз існуючого
стану та проблем. Головною проблемою східних регіонів на
сьогодні є збройний конфлікт. Унаслідок бойових дій в окремих
населених пунктах повністю зруйновано інфраструктуру та ро-
збалансовано систему життєзабезпечення, економіка східних
регіонів зазнає значних збитків. Зупинено понад 20 тис. підпри-
ємств (60%), більшість з яких є підприємствами малого та сере-
днього бізнесу. Жителі східних регіонів змушені лишати обжиті
місця та виїжджати до інших регіонів. Залишені об’єкти інфра-
структури занепадають або знищуються.
За незначний період до регіональних штабів із розміщен-
ня громадян України, які переміщуються з тимчасово окупова-
ної території країни та районів проведення антитерористичної
операції звернулися за допомогою десятки тисяч осіб із східних
регіонів. Ймовірно, кількість таких осіб може збільшитися,
оскільки в районах проведення антитерористичної операції
проживає більш ніж 4 млн, а інтенсивність такого переміщення
5
зростає у зв’язку з відновленням збройного протистояння. На
сьогодні здійснюються заходи, які спрямовані на забезпечення
соціальної підтримки зазначених громадян, у тому числі забез-
печення тимчасовим поселенням, призначення різних видів со-
ціальної допомоги. Для цих людей організовано системну робо-
ту всіх профільних структур у сфері соціального захисту насе-
лення, зокрема щодо соціального супроводу сімей, що попали у
складні життєві обставини, надання соціальних послуг, призна-
чення та продовження усіх належних страхових виплат, у тому
числі одиноким матерям, ветеранам, інвалідам та іншим соціа-
льно вразливим категоріям. За місцем тимчасового проживання
працездатним особам надається допомога з пошуку роботи та
працевлаштування, реєстрації та перереєстрації безробітних,
призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю за
спрощеною процедурою. Однак можливості працевлаштування
є обмеженими, що обумовлено сучасним станом економіки об-
ластей.
Економічний потенціал Донецької та Луганської облас-
тей. В економічному аспекті Донецька та Луганська області
мають вигідне географічне розташування для транскордонного
та міжрегіонального співробітництва і високорозвинений бага-
тогалузевий господарський комплекс, значні запаси вторинних
ресурсів та їх доступність, розвинену транспортну інфраструк-
туру, наявність науково-технічного та виробничого потенціалу
у вугільній промисловості, електроенергетиці, машинобудуван-
ні, металургії, хімії для розробки і освоєння інновацій, а також
наявність природно-рекреаційного та історико-культурного по-
тенціалу для розвитку туризму і культури.
Так, питома вага валового регіонального продукту Доне-
цької та Луганської областей складала 15,7% загального проду-
кту по Україні за підсумками 2012 р. (Донецька область –
11,7%, Луганська – 4%), що свідчить про значний економічний
потенціал цього регіону.
У Донецькій області в 2010-2013 рр. існували явні перева-
ги перед іншими регіонами України, зокрема: наявність багатої
мінерально-сировинної бази, рекреаційних місць і цілющих
6
родовищ, територій природно-заповідного фонду. Область за-
безпечувала більше 90% загальнодержавного видобутку
кам′яної солі та вогнетривкої глини (перше місце за обсягом
видобутку), 79% флюсового вапняку, 50% кам′яного вугілля,
в том числе коксівного – 74%. В області – 90% земельного фон-
ду – ґрунти чорноземного типу. Мінерально-сировинна база ре-
гіону була однією з найбільш багатогалузевих та розвинених за
обсягами видобутку і видами корисних копалин в Україні,
чверть якої експортувалася. Розвідано 677 родовищ із 40 видів
мінеральної сировини, з яких близько 300 родовищ розробля-
ються, з них щодо рідкісних, рідкісно-земельних, кольорових
металів, а саме Мазуровського, Азовського родовищ, Новодми-
трівського рудопрояву свинцю та цинку. Поглиблювалася пере-
робка природної мінеральної сировини, із залученням інозем-
них інвестицій створювалися нові сучасні виробництва будіве-
льних матеріалів: з гіпсу – виробництво гіпсокартонних пане-
лей та плит, сухих будівельних сумішей (ТОВ «Кнауф Гіпс
Донбас», ТОВ «Лафарж»), з вогнетривкої глини – виробництво
керамічної плитки, керамічних мас (ТОВ «Керамічні маси»,
ТОВ «Зевс Кераміка») тощо. Проте потребує впровадження
комплексного видобутку корисних копалин та технологій з пе-
реробки техногенних родовищ з отриманням продукції кінцево-
го споживання. Металургійний комбінат ім. Ілліча вже створює
на базі хіміко-металургійної фабрики сучасне виробництво з
переробки відходів збагачення Мазуровського родовища рід-
кісних металів.
До світової фінансової кризи в Донецькій області спосте-
рігалися високі темпи зростання промислового виробництва (у
машинобудуванні, металургії та обробленні металу, виробницт-
ві будматеріалів, скла, хімічній та нафтохімічній промисловос-
ті), а також у виробництві сталі, чавуну, прокату чорних мета-
лів. Більше половини реалізованої промислової продукції від-
повідало міжнародним стандартам якості. У 2013 р. у Донець-
кій області зафіксовано зростання обсягів виробленої продукції
у виробництві харчової промисловості, напоїв і виробів з тю-
тюну на 1,8% порівняно з 2012 р., у той час як вироблення про-
7
дукції машинобудування знизилось на 21,2%, хімічної і нафто-
хімічної продукції – на 11,1%, виробництво будівельних мате-
ріалів – на 8,7%.
У Луганській області сформувалися три крупні промис-
лові вузли, а саме: Луганський вузол, спеціалізацію якого ви-
значають підприємства металообробки, машинобудування і
легкої промисловості; Алчевсько-Стахановський – металургійні
і машинобудівні підприємства; Лисичансько-Рубіжансько-
Сєвєродонецький – хімічні та нафтохімічні. Вугільна галузь пе-
реважно базується на півдні області в Краснодонському, Ан-
трацитівському та Свердловському районах, а також у містах
Ровеньках і Красному Лучі.
Основу економіки Луганської області складають підпри-
ємства машинобудування, металообробки, легкої промисловос-
ті, металургії, хімічної та нафтохімічної галузей. У Луганській
області видобувалося більше 30 % кам'яного вугілля України.
Переробна промисловість забезпечувала 85,2 % від загального
випуску товарів, зокрема це: нафтопереробний завод ЗАТ «Ли-
НІК», м. Лисичанськ (його потужність складає 16 млн т продук-
тів нафтопереробки на рік, єдиний в Україні комплекс з вироб-
ництва пропілену, ВАТ «Алчевський металургійний комбі-
нат» – одне з найрозвинутіших підприємств області, що має
найбільший обсяг експорту, серед інших підприємств чорної
металургії – ВАТ «Стахановський завод феросплавів», ЗАТ
«Луганський трубний завод», Лутугинський державний науко-
во-виробничий валковий комбінат. Кольорова металургія пред-
ставлена СП «Інтерсплав».
Провідними підприємствами хімічної промисловості,
якими вироблялося до 70 % продукції галузі, є: ЗАТ «Сєвєродо-
нецьке об'єднання «Азот» (мінеральні добрива, метанол, аміак,
ацетилен, оцтова кислота, побутова хімія), Сєвєродонецьке
ВАТ «Склопластик», Рубіжанський казенний хімічний завод
«Зоря» (вибухові речовини), ТОВ «Рубіжанський «Краситель»,
ВАТ «Лиссода», ТОВ НВП «Лисичанський ГТЗ». Провідними
машинобудівними підприємствами області є ВАТ ХК «Лу-
ганськтепловоз», ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»,
8
ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод», ВАТ «Крас-
нолуцький машзавод», Консорціум «УкрБат», ВАТ «Первомай-
ський електромеханічний завод», ТОВ «Луганський електроме-
ханічний завод» та інші.
Легка промисловість представлена трикотажною, швей-
ною, взуттєвою підгалузями. У структурі виробництва легкої
промисловості швейна займала 86 %, взуттєва – 13,2 %. Всього
в галузі здійснюють виробничу діяльність більше 80 підпри-
ємств різних форм власності. Провідними підприємствами є
ВАТ фірма «Глорія Джинс», ЗАТ фірма «Лутри», ВАТ «Сверд-
ловська швейна фабрика», ТОВ «Салама», АТЗТ «Ровеньківсь-
ка взуттєва фабрика».
Робота будівельного комплексу області спрямована на ре-
алізацію програм житлового будівництва, газифікацію населе-
них пунктів, будівництво об'єктів соціального і комунального
призначення, збільшення виробництва і розширення асортиме-
нту будівельних матеріалів. Підприємства галузі у повному об-
сязі забезпечуали попит області на будматеріали. Провідними
виробниками будматеріалів були: ЗАТ «Лисичанський скляний
завод «Пролетарій», КП «Лисичанський ЗЗБВ», ВАТ
«Об’єднання «Склопластик», ТОВ «Лутугинський ЗБМ», ЧП
«Момотов».
Наслідки кризових явищ. Варто відзначити, що впродовж
останніх десятиліть у східних областях наростали кризові яви-
ща. За випуском ряду найважливіших видів продукції економі-
ка областей була відкинута у минуле на 20-30 років, а за видо-
бутком вугілля, виробництвом цементу, скла віконного, шкіря-
ного взуття і деякими іншими показниками – більш ніж на 50
років. Основною причиною такого стану є технічна відсталість
матеріального виробництва та перевантаженість його підприєм-
ствами галузей важкої промисловості. Більшість технологічного
обладнання на цих підприємствах експлуатувалося понад 40
років. Продукція, що вироблена за старими технологіями, не
витримувала конкуренції на внутрішньому і зовнішньому рин-
ках. Формувалась тенденція зменшення видобутку вугілля, ви-
робництва готового вугілля, електроенергії. Генеруючі потуж-
9
ності теплових електростанцій областей використовувалися
лише на 25-30% від установлених.
До загальнодержавних проблем додалися специфічні регі-
ональні, пов’язані з початком процесу реструктуризації вугіль-
ної промисловості і закриттям безперспективних вуглевидобув-
них і вуглепереробних підприємств, які у багатьох містах і се-
лищах області були містоутворюючими. У результаті гірничих
підробіток посилилась руйнація житлового фонду і промисло-
вих споруд, комунікацій, транспортних мереж. Скорочення і
зупинка виробництва в областях викликали багаторазове зрос-
тання соціальних проблем, найважливіша з яких – проблема
зайнятості. Чисельність незайнятого працездатного населення
збільшилася в 2 рази.
Так, складна ситуація спостерігається у Луганській облас-
ті. У 2013 р. випуск продукції в добуванні корисних копалин
(крім кам’яного вугілля) та розробленні кар’єрів скоротився на
54,4%, виробництво продукції переробної промисловості – на
11%. Зниження обсягів виробництва торкнулось і харчової
промисловості (на 1,5% у 2013 р. проти 2012 р.). У 2013 р. спад
у металургійному виробництві, виробництві готових металевих
виробів (крім машин і устаткування) у Луганській області від-
бувався швидшими темпами, ніж у цілому по країні (8,8% в об-
ласті проти 5,8% у цілому по країні).
З початку 2014 р. внаслідок політичної й економічної кри-
зи, збройного конфлікту відбувається зниження обсягів проми-
слового виробництва, яке прискорюється. У Донецькій області
порівняно з січнем-квітнем 2013 р. спад у металургійному ви-
робництві та виробництві готових металевих виробів складав
14,4%, у легкій промисловості – 30,1, у виробництві хімічних
речовин і хімічної продукції – 32,1, у машинобудуванні –
37,3%. Негативні тенденції мали місце в Луганській області. У
січні-травні 2014 р. порівняно з січнем-травнем 2013 р. спосте-
рігалося скорочення випуску продукції на підприємствах з лит-
тя металів на 59,7%, виробництві труб, порожнистих профілів і
10
фітингів зі сталі – на 33,5%, іншої продукції первинного оброб-
лення сталі – на 22,8%.
Однак слід відзначити, що проблеми економічного роз-
витку цих областей обумовлені не лише сучасною кризою, їх
причини були закладені у попередньому періоді внаслідок не-
достатності технологічних та структурних зрушень у провідних
галузях економіки та ігноруванні потреб постіндустріальної
модернізації.
Оцінка рівня модернізаційних процесів в областях на при-
кладі розвитку найбільших промислових міст. В останній чет-
верті ХХ століття розпочалися суттєві модернізаційні процеси в
економіці розвинутих країн на засадах постіндустріального і
неоіндустріального розвитку. Ці концепції соціально-еконо-
мічного розвитку домінують у державній політиці багатьох кра-
їн світу, конкуруючи між собою і визначаючи розвиток окремих
з них. Так, стратегія розвитку промисловості Європейського
Союзу до 2020 р. побудована на базі неоіндустріальної концеп-
ції. У березні 2010 р. ЄС була прийнята нова європейська стра-
тегія економічного розвитку – «Європа 2020: Стратегія розум-
ного, стійкого і інтегруючого зростання»1. Один з її розділів
присвячений проблемам формування і реалізації нової промис-
лової політики Європи в умовах глобалізації. Цей розділ перед-
бачає вирішення ряду завдань, спрямованих на диверсифікацію
промисловості, створення сильної і конкурентоздатної промис-
лової бази, розвиток розумного регулювання конкуренції і ста-
ндартизацію, поліпшення ділового середовища і активне вико-
ристання енергозберігаючих технологій. Проведені в Інституті
економіки промисловості НАН України дослідження рівня
постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації на прик-
ладі найбільших промислових міст показали, що економіка об-
ластей знаходиться лише на початковій стадії модернізаційного
процесу. Для оцінки було обрано групи економічних (ВРП та
його структура, структура зайнятості за ВЕД), соціальних (рі-
1Новая европейская стратегия "Европа 2020" [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://eulaw.ru/content/307.
11
http://eulaw.ru/content/307
вень урбанізації, очікувана тривалість життя та ін.) індикаторів,
індикаторів знання й інновацій (окремі показники НДДКР, осві-
ти, інтелектуального потенціалу тощо), які нормувалися до ви-
значених еталонних значень для індустріальної, постіндустріа-
льної та неоіндустріальної модернізації1.
Проведені розрахунки дали змогу оцінити та розподілити
міста Донецької та Луганської областей за рівнем модерніза-
ційних процесів на три групи: лідери (> 70 пунктів), середняки
(від 50 до 70 пунктів) і аутсайдери (≤ 50 пунктів)
(табл. 1-2).
Таблиця 1
Індекси постіндустріальної модернізації деяких
промислових міст Донецької і Луганської областей2
Міста Луганської
області 2000 2005 2008 2010 Міста Донецької
області 2000 2005 2008 2010
Лідери
Луганськ 58 72 71 71 Донецьк 74 76 78 76
Краматорськ 66 72 71 76
Середняки
Алчевськ 55 62 67 66 Слов'янськ 60 60 57 57
Сєвєродонецьк 55 68 59 56 Маріуполь 60 59 57 56
Аутсайдери
Свердловськ 45 44 44 47 Артемівськ 52 50 50 49
Стаханов 46 45 44 45 Єнакієво 47 47 47 49
Рубіжне 48 47 43 44 Макіївка 53 53 47 47
Антрацит 41 40 41 43 Авдіївка 42 45 43 43
Красний Луч 43 42 40 43 Горлівка 53 43 41 41
Лисичанськ 42 40 41 42 Красноармійськ 38 41 36 37
Ровеньки 43 42 41 42 Харцизьк 45 44 45 34
1 Ляшенко В.І. Україна ХХІ: неоіндустріальна держава або «крах про-
екту»?: моногр. / В.І.Ляшенко, Є.В.Котов; НАН України, Ін-т економіки
пром-сті; Полтавський ун-т економіки і торгівлі. – Київ, 2015. – С. 53.
2 Там само. – С. 89.
12
Таблиця 2
Індекс неоіндустріальної модернізації промислових міст
Донецької і Луганської областей1
Міста Луган-
ської області 2000 2005 2008 2010 Міста Донець-
кої області 2000 2005 2008 2010
Лідери
Луганськ 69 69 71 71 Донецьк 73 73 75 75
Середняки
Алчевськ 66 64 64 65 Краматорськ 56 66 63 68
Сєвєродонецьк 63 62 59 60 Маріуполь 56 59 60 60
Рубіжне 57 53 52 53 Слов'янськ 50 56 53 57
Макіївка 53 57 52 51
Артемівськ 48 51 51 51
Аутсайдери
Антрацит 50 48 50 50 Єнакієво 46 47 49 50
Красний Луч 52 49 48 50 Авдіївка 40 41 43 44
Лисичанськ 49 48 49 50 Горлівка 52 46 44 43
Свердловськ 50 48 49 50 Харцизьк 44 45 46 37
Ровеньки 50 48 49 49 Красноармійськ 35 42 35 36
Стаханов 51 48 49 49
Лідерами постіндустріальної модернізації були міста Лу-
ганськ, Донецьк та Краматорськ – інтелектуальні, виробничі і
культурні центри областей. Серед середняків міста Алчевськ і
Сєвєродонецьк, які є великими індустріальними центрами
Луганської області, в кожному з яких виробляється більше 22%
промислової продукції регіону. Результати оцінки стадій розви-
тку постіндустріальної модернізації міст Донецької та Лугансь-
кої областей показали, що усі міста знаходяться у підготовчій
фазі, лише міста Донецьк і Слов'янськ були на «півкроку» по-
переду основної групи. Але і вони, відірвавшись трохи, пода-
льшого прискорення убік розвитку процесів постіндустріальної
модернізації не проявляють. Головною перешкодою у приско-
ренні процесів постіндустріальної модернізації міст обох облас-
тей є орієнтація їх економіки на індустріальний розвиток. Серед
лідерів неоіндустріального розвитку – «столиці» кожної з дос-
ліджуваних областей. Це лідерство забезпечене концентрацією
1 Там само. – С.89.
13
на їх території транспортних, фінансових, освітніх і наукових
центрів, наявністю сильного політичного впливу в регіоні.
Слід особливо підкреслити, що усі міста, які увійшли до
перших двох груп (лідери і середняки), досягли цього завдяки
проведенню на території міста науково-дослідних і дослідно-
конструкторських робіт, для яких необхідні кваліфіковані кадри
і відповідні фінансові витрати.
У переважній більшості міст процеси постіндустріалізації
і неоіндустріалізації носять стійкий «затухаючий» характер, що
вимагає внесення у стратегії розвитку областей і міст терміно-
вих і рішучих заходів щодо зміни тенденцій, які склалися. Ін-
акше на цих територіях можливе прискорення процесів деінду-
стріалізації, що призведе до подальшої деградації промислового
потенціалу і звуження можливостей зайнятості та використан-
ня нагромадженого людського капіталу.
Стан ринку праці східних областей України. Зміни в регі-
ональній економіці позначитись на макроекономічних показни-
ках сфери зайнятості, прогноз яких з початку 2014 р. неоднора-
зово переглядався убік погіршення. За підсумками 2013 р. чисе-
льність зайнятих осіб у східних регіонах становила майже 15%
зайнятого населення усієї України (у Донецькій – 1968,1 тис.
осіб, Луганській – 1011,7 тис. осіб, у цілому по країні – 20,4
млн осіб).
У Донецькій області рівень зайнятості населення упро-
довж 2010-2012 рр. перевищував середній показник по країні на
0,2-0,3 в.п. щороку, а в 2013 р. становив 60,3% (що відповідає
середньому рівню по країні). У Луганській області упродовж
2010-2012 рр. рівень зайнятості зберігався традиційно нижче
середнього по країні (на 1,2-1,9 в. п. щороку) і в 2013 р. стано-
вив 59,4% (проти 60,3% у середньому по країні).
З 1991 р. по 2013 р. у Донецькій та Луганській областях
вдвічі зменшилась середньооблікова чисельність штатних пра-
цівників (як і в цілому по Україні). При цьому тільки за останні
шість років (період подолання наслідків фінансової кризи) за-
значений показник у цих областях зменшився більш ніж на
14
15%, зокрема в Донецькій області майже на 182 тис. осіб, у
Луганській – на 81 тис. осіб.
Найбільше зменшення середньооблікової кількості штат-
них працівників з 2008 по 2013 р. по Донецькій області спосте-
рігалося у містах Маріуполь (на 39 тис. осіб), Донецьк (на 25
тис. осіб), Краматорськ (на 13,8 тис. осіб) та у містах Харцизьк,
Горлівка, Артемівськ, Слов’янськ. У Луганській області – у
містах Лисичанськ (на 12,1 тис. осіб), Луганськ (на 8,8 тис.
осіб), Алчевськ (на 8,4 тис. осіб), Сєвєродонецьк (на 7,5 тис.
осіб) та інших. Це обумовлено спадом економіки в цьому регіо-
ні, високою залежність від циклічності попиту та пропозицій на
світовому ринку на металопродукцію, наслідками реструктури-
зації вугільної промисловості і закриттям безперспективних ву-
глевидобувних підприємств, що вплинуло на середньооблікову
кількість штатних працівників убік зменшення: у період з 2008
по 2013 р. у Донецькій області – майже на 113 тис. осіб, у Лу-
ганській – на 44 тис. осіб.
Майже половина найманих працівників Донецької та Лу-
ганської областей працюють у промисловості, зокрема: близько
50% – у переробній галузі, з них майже 40 % на металургійно-
му виробництві, виробництві готових металевих виробів, реш-
та – на виробництві хімічної продукції, коксу, продуктів наф-
топерероблення, у машинобудуванні, в харчовій та легкій про-
мисловості; близько 35% – у добувній промисловості, з них
90 % працівників добуває кам’яне та буре вугілля; близько
15% – забезпечують здійснення процесу постачання електро-
енергії, газу та води тощо.
Інша половина працівників забезпечувала розвиток облас-
тей у галузях освіти, науки та охорони здоров’я, спорту і відпо-
чинку. Однак для обох областей залишається низьким рівень
штатних працівників у будівельній галузі, сільському, лісовому
та рибному господарстві, а також галузі програмного забезпе-
чення, що пояснюється ситуацією зростання неформального
сектору економіки в цілому по країні. Так, чисельність пра-
цюючих у неформальному секторі економіки зросла на 154,3
15
тис. осіб і в 2013 р. досягла 4,8 млн. осіб (23,6% загальної
кількості зайнятих).
У східних регіонах середня оплата праці була традиційно
вищою, ніж у цілому по Україні, що обумовлено домінуванням
галузей з високою інтенсивністю та важкими умовами праці.
Середньомісячна заробітна плата працівників за період січень-
травень 2014 р. у Донецькій області становила 3853 грн, що на
16 % більше, ніж по Україні, у Луганській області – 3386 грн,
що на 2 % більше, ніж по Україні, в тому числі у добувній про-
мисловості – близько 6000 грн, у хімічній – 3824 грн, металу-
ргійному виробництві – 4409 грн. Така заробітна плата випла-
чувалася значно меншій кількості робітників порівняно з попе-
редніми роками, що обумовлено значними звільненнями та зро-
станням безробіття.
Питома вага безробітних осіб у східних областях в 2013 р.
становить 14,7% чисельності усього безробітного населення в
Україні (у Донецькій – 165,6 тис. осіб, Луганській – 66,3, у ці-
лому по країні – 1,57 млн осіб (тут і далі – за методологією
МОП). Рівень безробіття Донецької області упродовж 2010-
2012 рр. перевищував середній по країні на 0,3-0,5 в.п. щороку,
а в 2013 р. становив 7,8% (проти 7,2% у середньому по країні).
У Луганській області цей показник є традиційно одним із най-
нижчим серед інших регіонів. Так, у 2010-2012 рр. його вели-
чина була нижчою за середньоукраїнський рівень на 0,9-1,3 в.п.
щороку, а в 2013 р. становила 6,2% економічно активного насе-
лення віком 15-70 років, поступаючись м. Києву (5,2%), Одесь-
кій (5,3%) та Київській (6,1%) областям.
У першій половині 2014 р. відбулося погіршення ситуації
на ринку праці як у цілому по країні, так і Східних регіонах.
Рівень безробіття (за методологією МОП) у першому кварталі
2014 р. у Донецькій області становив 9,1%, що перевищує
середній по країні (8,8%), проте зростав повільніше (на 0,5 в.п.
в області проти 0,8 в.п. у країні). У Луганській області він ста-
новив 8,4%.
У першому півріччі поточного року до державної служби
зайнятості надійшла інформація про заплановане масове ви-
16
вільнення 106,5 тис. працюючих, із них у Донецькій області –
10 тис. осіб, у Луганській – 4,5 тис. осіб. Вивільнення працюю-
чих, як правило, відбувається з підприємств реального сектору
економіки, в основному промисловості та суміжних галузей
внаслідок скорочення обсягів виробництва, спричиненого об-
меженням ринків збуту, виведенням російського та частково
білоруського інвестиційних капіталів. Для цих областей скоро-
чення і зупинка виробництва викликали багаторазове зростання
соціальних проблем. Однією з найважливіших є проблема
зайнятості, маргіналізації ринку праці, зниження професійного
рівня робочої сили, втрата інтелектуального капіталу внаслідок
відпливу за межі цих регіонів малого та середнього бізнесу,
працівників соціальної та культурної сфери, науки, освіти.
Задля збереження існуючих робочих місць роботодавці
вимушені переводити працівників у режим неповної зайнятості,
роботу в умовах скороченого робочого дня (тижня) або перебу-
вання в неоплачуваних відпустках на період припинення вико-
нання робіт. Кількість працівників у Донецькій області, переве-
дених з економічних причин на неповний робочий день, досяг-
ла 86 тис. осіб, або 8% загальної кількості працівників в облас-
ті; у Луганській – 33,4 тис. осіб (7% загальної кількості праців-
ників).
Наявність структурної диспропорції між попитом на ро-
бочу силу та її пропозицією є фактором, що обмежує як можли-
вості працевлаштування безробітних, так і задоволення потреби
роботодавців у працівниках. Так, у червні 2014 р. порівняно з
червнем 2013 р. у Донецькій області в 2,3 раза збільшився пока-
зник навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакан-
сію (з 8 до 18 безробітних), у Луганській – з 8 до 9 безробітних.
При цьому таке навантаження в цілому по Україні також зросло
за рахунок переселенців із східних регіонів та АР Крим.
Напрями розв’язання проблем та подолання кризових
процесів на регіональних ринках праці, які передбачені програ-
мою. Враховуючи, що проблеми регіональних ринків праці та
зайнятості акумулюють у собі результати та наслідки діяльності
національної та регіональної економіки і мають важелі впливу
17
на стан соціальної сфери в регіоні, мета і цілі, які спрямовані на
збереження і розвиток людського потенціалу східних регіонів
та забезпечення їх сталого соціально-економічного розвитку,
будуть досягатися виходячи із можливостей та потенціалу еко-
номіки Донеччини і Луганщини, з урахуванням їх специфіки
природно-географічного розташування, можливостей сировин-
ної бази, загального розвитку національної економіки, в тому
числі пріоритетних галузей, які дадуть поштовх створенню но-
вих робочих місць у суміжних галузях східних регіонів.
Урядом планується залучити технічну місію Міжнародної
організації праці, яка, спираючись на досвід ООН у подоланні
післявоєнних наслідків в інших країнах, надаватиме допомогу
для максимального сприяння зайнятості та визначення най-
більш ефективних для інвестування сфер економіки регіонів,
перегляду підходів до здійснення соціального діалогу з ураху-
ванням доцільності ефективного освоєння інвестицій за даними
оперативної оцінки завданих збитків економіці та населенню
для усунення наслідків кризи.
Під час визначення напрямів спрямування інвестицій для
розвитку східних регіонів доцільно врахувати економічний та
соціальний ефект їх освоєння, у частині наслідків створення
нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки в Укра-
їні, що дасть поштовх створенню нових робочих місць у суміж-
них галузях. Зокрема, створення одного робочого місця у бу-
дівництві, суднобудуванні, авіабудуванні, машинобудуванні, в
тому числі сільськогосподарському, забезпечить створення до
6-10 додаткових робочих місць у суміжних галузях (добувній та
переробній галузі, зокрема у металургії та хімічній, нафтохіміч-
ній та електроніки), а також інших перспективних для східних
регіонів, зокрема в туристичній сфері, сільському господарстві,
в галузі програмного забезпечення та IT-індустрії.
Стратегія розвитку Донецької та Луганської областей по-
винна будуватися на основі моделі неоіндустріалізації, яка пе-
редбачає розвиток сфери високотехнологічної індустрії, авто-
матизації і комп'ютеризації технічної бази виробництва, заміну
фізичної праці розумовою, що кардинальним чином поміняє
18
характеру праці і структуру трудового потенціалу. Пріоритет-
ному розвитку мають підлягати галузі і сектори економіки, що
використовують досягнення фундаментальної і прикладної нау-
ки, інженерної і конструкторської думки для забезпечення пе-
реходу на інноваційний шлях розвитку.
Для забезпечення прискореного відновлення соціально-
економічного стану східних регіонів діяльність центральних та
місцевих органів виконавчої влади, сторін соціального діалогу
(із залученням міжнародних інституцій) будуть спрямовані на
виконання таких завдань:
відновлення об’єктів інфраструктури, в тому числі соціа-
льної (школи, лікарні, дитячі садочки тощо), транспортної (до-
роги, мости), торгово-промислової, комунально-житлової, що
постраждали внаслідок збройного конфлікту;
забезпечення сприятливих умов для розвитку підпри-
ємств, які здійснюють діяльність у пріоритетних галузях еко-
номіки як у східних, так і в інших регіонах;
сприяння розвитку сільськогосподарського виробництва
(переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської про-
дукції), а також ефективне використання новітніх розробок у
сфері агротехніки, біотехнології й агроекології та створення і
впровадження на основі інноваційних технологій високоефек-
тивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та но-
вих високопродуктивних порід тварин;
розширення туристичної сфери, в тому числі сільського
„зеленого” туризму;
прискорення реструктуризації вугільної промисловості і
закриття безперспективних вуглевидобувних і вуглепереробних
підприємств та забезпечення соціальної підтримки працівникам
вугільної галузі;
викорінення нелегального приватного видобування
кам’яного та бурого вугілля і застосування праці на них непов-
нолітніх;
перехід на видобування і комплексну переробку сировини
на основі найбільш досконалих технологій, які сприяють орга-
нізації безвідходного виробництва;
19
переорієнтація підприємств, пов’язаних економічними,
господарськими та соціальними зв’язками з Російською Феде-
рацією, на внутрішній ринок або споживчі ринки країн-членів
Європейського Союзу;
освоєння виробництва нових конструкційних матеріалів у
хімічній та нафтохімічній промисловості для задоволення пот-
реб високотехнологічних виробництв;
створення у машинобудуванні машин і обладнання ново-
го покоління для металургійного і агропромислового комплек-
сів, енергетики, транспорту, широке впровадження ресурсо- та
енергозберігаючих технологій, обладнання з числовим програ-
мним управлінням, оптимізація виробничих потужностей гір-
ничого машинобудування та розвиток виробництва складної
побутової техніки;
сприяння розвитку малих підприємств та підтримка під-
приємницької ініціативи;
розвиток державно-приватного партнерства, в тому числі
у сфері зайнятості;
створення умов для визначення «територій зростання»;
в енергетичній галузі – технічне переоснащення та опти-
мізація виробничих потужностей теплових електростанцій,
впровадження екологічно чистих технологій спалювання вугіл-
ля, ефективних способів очищення газів та розробка альтер-
нативних видів енергопостачання;
перехід до інноваційної моделі розвитку в легкій промис-
ловості та інтенсивного оновлення виробничих потужностей,
відхід від давальницьких схем виробництва, насичення спожив-
чого ринку товарами легкої промисловості регіонального виро-
бництва;
запровадження міжтериторіального і міжгалузевого пере-
розподілу робочої сили, включаючи можливості працевлашту-
вання з наданням житла.
Очікувані результати реалізації програми. Результатом
реалізації програми очікується відновлення виробничого та
трудового потенціалу східних регіонів, збереження існуючих та
створення нових робочих місць, зменшення обсягів нелегальної
20
(тіньової) зайнятості, зростання надходжень до бюджетів усіх
рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального
страхування, зменшення відпливу економічно активного насе-
лення за кордон. Очікується, що в 2014-2015 рр. у відбудову
економіки східних регіонів буде вкладено значні обсяги бюдже-
тних та інвестиційних ресурсів.
Наукова експертиза щодо можливостей удосконалення
проекту програми. Аналіз показує, що зміст проекту програми
є конструктивним, спрямованим на прогресивне відновлення та
розвиток східних регіонів, збереження існуючих і створення в
них нових робочих місць та подолання наслідків збройного
конфлікту. Але можливості його удосконалення не вичерпано.
Головним недоліком програми є її спрямованість на від-
творення існуючої, застарілої, переобтяженої базовими галузя-
ми структури економіки Донецького та Луганського регіонів,
орієнтованими на технології 3-4 технологічних укладів. У той
час як у всьому світі має місце збільшення питомої ваги сфери
послуг, малого та середнього підприємництва шляхом упро-
вадження саме в цьому секторі технологій 5-6 технологічних
укладів, стимулювання цих процесів та створення нових робо-
чих місць саме в цих сферах. Тому необхідно сприяти розвитку
високотехнологічних інформаційних та інноваційних секторів
економіки.
Не викликає сумніву необхідність переорієнтації збуту
традиційних потоків товарного експорту на нові ринки. Але для
цього необхідне створення відповідної інфраструктури. Зусиль
лише Торгово-промислової палати для здійснення відповідних
проривів замало. Тому необхідно шукати та широко використо-
вувати іноземний досвід формування елементів відповідної ін-
фраструктури стимулювання експорту. Одним із таких елемен-
тів є створення відповідних торгових домів, орієнтованих як на
великі макрорегіони, так і на окремі країни.
Самотужки забезпечити відродження конкурентоспро-
можних підприємств легкої промисловості (швейної, трикотаж-
ної, взуттєвої та інших) складно та недоцільно. У зв’язку з цим
21
пропонується залучати для цього іноземних партнерів, що не
передбачено проектом програми.
Поза увагою залишились вкрай важливі та актуальні про-
блеми переробки промислових і побутових відходів, які в схід-
них регіонах загострились та не розв’язуються. Пропонується
забезпечити створення підприємств із переробки промислових і
побутових відходів, що вирішуватиме проблеми зайнятості та
поліпшення екологічного середовища.
Слушною є пропозиція щодо розвитку в регіонах сфери
туризму. Але її необхідно конкретизувати, розширити та спря-
мувати не лише на забезпечення розвитку "зеленого туризму", а
модернізацію туристичної і рекреаційної галузі шляхом розвит-
ку інфраструктури азовського узбережжя, природних парків та
заповідників, індустріального й екстремального туризму.
Євроінтеграційні процеси розширюють можливості для
модернізації освітніх процесів та надбання якісних трудових
компетенцій. Пропонується включити до проекту програми по-
ложення з підвищення мобільності робочої сили та рівня її
компетентності шляхом реалізації програм стажування в краї-
нах ЄС, проходження там виробничої практики студентами, ор-
ганізації виїзду на сезонні роботи в зарубіжні країни.
У проекті програми чітко не визначено джерела та обсяги
фінансування заходів. Це перетворює її в гарний декларативний
документ та обумовлює недовіру щодо його реалізації. Тому
доцільно обґрунтувати обсяги необхідних фінансових ресурсів
та забезпечити залучення донецьких і луганських олігархів до
фінансування й реалізації програми.
Поза увагою залишились питання реалізації програми за
умов децентралізації влади та управління в Україні. Ці процеси
можуть і сприяти, і перешкоджати реалізації програми. Ризики
доцільно було б визначити та попередити.
У загальній частині програми визначено необхідність за-
безпечення консолідації зусиль органів виконавчої влади, міс-
цевого самоврядування, організацій роботодавців та профспілок
щодо стабілізації економіки постраждалих регіонів для віднов-
лення їх життєдіяльності. Але визначених у проекті програми
22
заходів щодо розвитку соціального діалогу та державно-
приватного партнерства недостатньо. До них доцільно включи-
ти чинні механізми договірного регулювання соціально-
економічних і соціально-трудових процесів взагалі та у сфері
зайнятості зокрема. Це Угода регіонального розвитку між обл-
радами та Кабінетом Міністрів України, регіональні стратегії
розвитку, Генеральна, регіональні та галузеві угоди і колективні
договори.
Необхідні умови реалізації визначених завдань та потре-
би переорієнтації економіки східних областей на нові зовнішні
ринки збуту. Важливою передумовою економічного розвитку
східного регіону є високий рівень професійно-кваліфікаційної
підготовки фахівців, наявність достатньої кількості різнопрофі-
льних спеціалістів практично в усіх галузях господарства. По-
дальше залучення кількості спеціалістів з вищою освітою в
економіку народного господарства сприятиме забезпеченню
сталого зростання виробництва.
Наявна власна трудоресурсна база, її високий науково-
технічний рівень – основа і запорука прискореного розвитку
економіки регіону. Для східного регіону перспективним є
розвиток лізингу, особливо в галузях із нагальною потребою
оновлення технічного парку і технологій виробництва.
Внаслідок розриву економічних, господарських та соці-
альних зв’язків з Російською Федерацією загострюється про-
блема вивільнення працюючих з підприємств східних регіонів,
продукція яких була орієнтована на ринки збуту країн-членів
Митого союзу. Переорієнтація таких підприємств на внутріш-
ній ринок або споживчі ринки країн-членів Європейського Со-
юзу потребуватиме значних фінансових ресурсів, оскільки ос-
новні галузі спеціалізації східних регіонів є енергоємними та
технологічно відсталими (вугільна галузь, чорна металургія,
машинобудування, хімічна, нафтохімічна галузі).
Проте необхідно враховувати, що Донеччина і Луганщина
є найменш залежними від внутрішнього ринку України, спів-
відношення експорту до ВРП тут сягає 85-91%, за кордон
спрямовується більш як половина продукції видобувної та пе-
23
реробної промисловості. При цьому економіка Донецької та
Луганської областей, всупереч стереотипам щодо залежності
від російського ринку збуту, орієнтована на європейські пів-
денні ринки збуту. Частка Росії в експорті регіону (20,5%)
нижча, ніж середня по Україні. При цьому частка експорту до
ЄС (25,6%) перевищує на Донеччині та Луганщині частку екс-
порту до Росії, а переважна його частина припадає на країни
Азії та Африки.
Драматичний спад активності України на традиційних
ринках збуту змушує до пошуку експортних ніш, ринків по той
бік Чорного моря, нових можливостей у глобальній економіці,
де центри зростання розташовані в країнах, що розвиваються.
Регіон Перської затоки, Північна, Західна, Центральна, Півден-
на Африка – нові потенційні джерела попиту та інвестицій в
Україну. Так, партнерство з країнами Перської затоки здатне
принести стратегічні інвестиції в транспортну інфраструктуру і
ланцюжок створення доданої вартості в харчовій промисловос-
ті, перетворивши Україну на харчовий центр для країн, що роз-
виваються на Близькому Сході та в Африці. Незавершена урба-
нізація і гігантська кількість людей, які ще не є «забезпеченими
споживачами», – відмінна стартова позиція для переорієнтації
товаропотоків та розвитку агропромислового сектору економі-
ки, для якого Україна та східні регіони мають значні природні
ресурси.
Створення Торгового Дому Україна–Африка це пілотний
проект зміни експортної структури, термінового позбавлення
залежності економіки країни від однобічної орієнтації експорту
на Росію, переорієнтації промислових пріоритетів України на
нову географію – на країни Африканського континенту з вико-
ристанням сучасних інтегрованих інформаційних технологій.
Передумовою ідеї створення Торгового Дому саме з країнами
Африки є чинники, які випливають на підставі аналізу еволюції
GVCs (глобальних ланцюжків вартості), а саме: 1) відносно
низький стартовий рівень середньодушових доходів в Афри-
канських країнах в умовах урбанізації і диверсифікації економік
веде до швидкого зростання попиту на продукти харчування
24
для населення і промислові товари, необхідні для розвитку ін-
фраструктури; 2) низький рівень доходів у країнах Африки ви-
значає попит на відносно дешеві недиференційовані товари, які
Україна може експортувати негайно; 3) товари/продукція, які
поставляються на ринки країн Африки, відповідають нижчим
стандартам продуктів і процесів, ніж товари/продукція, що екс-
портуються на ринки ЄС, і це надасть змогу українським това-
ровиробникам отримати певний перехідний період для гармоні-
зації продукції за світовими стандартами; 4) українська еконо-
міка, яка продукує товар, має структуру господарства і траєкто-
рії розвитку промисловості, аналогічні товароспоживачам у
країнах Африки. Як результат, розвиток економіки України та
розвиток економік країн Африки будуть стимулювати один од-
ного.
Таким чином, природний потенціал створює передумови
для отримання ключовою продукцією східних регіонів конку-
рентних переваг на європейському, азіатському, африканському
ринках за умови залучення значних інвестицій у розвиток виро-
бництва, зокрема у модернізацію індустріального виробництва,
запровадження інноваційних технологій, заходів з енергозбере-
ження, розвитку сільського господарства, харчової та легкої
промисловості та переорієнтації на нові ринки збуту.
Висновки. Запропонований проект програми формує ком-
плексний підхід у формуванні умов для прискореного відтво-
рення старих та створення нових робочих місць, необхідних для
забезпечення зайнятості й ефективного використання трудового
потенціалу та подолання негативних наслідків воєнних дій для
ринку праці цих областей. Він створює умови для відновлення
об’єктів інфраструктури, промислових приміщень, житла та ін-
ших складових системи життєзабезпечення і буде сприяти по-
верненню біженців та мігрантів у східні регіони, що робить цей
програмний документ політично зрілим та соціально привабли-
вим. У той же час необхідно посилити модернізаційний аспект
даного документа, сформувати умови для неоіндустріального та
постіндустріального розвитку даних територій, що створить не-
обхідні умови подальшого прогресивного розвитку територій.
25
Доопрацьований та затверджений Кабінетом Міністрів
України зміст програми доцільно широко представити у ЗМІ,
особливо довести до відома населення цих регіонів, щоб зміни-
ти їх стан відчаю в реальні очікування покращення ситуації та
життєвого рівня. Програма має значний політичний контекст і є
вагомим важелем повернення довіри до влади населення схід-
них регіонів. Але це стане можливим за умов дійсної та приско-
реної реалізації програми. Для попередження виникнення кон-
фліктів щодо нереалізованості програми доцільно залучити
представників громадськості (об’єднання із захисту прав гро-
мадян, профспілки, роботодавці тощо) до контролю за її вико-
нанням.
Надійшла до редакції 19.11.2014 р.
Ю.З. Драчук, д.е.н.,
Н.В. Трушкіна
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІНВЕСТИЦІЙНО-
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НА ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ1
Вугледобувні підприємства у процесі інвестиційно-
інноваційної діяльності підпадають під вплив ряду ризиків, що
негативно позначаються на виробничих та фінансових показни-
ках. Компанії прагнуть зменшити ризики, що перебувають у
сфері їх контролю, і враховувати можливі негативні наслідки
ризиків, які не в змозі контролювати.
Актуальним завданням для вугледобувних підприємств є
ефективне управління ризиками. І складним завданням у
1 Дослідження виконано в рамках НДР ІЕП НАН України «Розвиток
інституціонального середовища промислового виробництва з урахуванням
галузевої специфіки» (номер держреєстрації 0113U004371).
© Ю.З. Драчук,
Н.В. Трушкіна, 2014
26
|