Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури

Виокремлено три групи теоретико-методологічних підходів до дослідження інфраструктури інновацій. Проаналізовано кожну групу підходів. Визначено головні напрями вдосконалення методів дослідження фізичної та соціальної інноваційної інфраструктури....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Шульга, Г.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Управління економікою: теорія та практика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88348
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури / Г.В. Шульга // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 199-211. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-88348
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-883482015-11-13T03:01:59Z Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури Шульга, Г.В. Виокремлено три групи теоретико-методологічних підходів до дослідження інфраструктури інновацій. Проаналізовано кожну групу підходів. Визначено головні напрями вдосконалення методів дослідження фізичної та соціальної інноваційної інфраструктури. Выделены три группы теоретико-методологических подходов к исследованию инновационной инфраструктуры. Проанализирована каждая группа подходов. Определены главные направления совершенствования методов исследования физической и социальной инновационной инфраструктуры. The article is divided into three groups of theoretical and methodological approaches to the research of innovation infrastructure. It is analyzed each group of approaches. It is identified the main directions of improving research methods of physical and social innovation infrastructure. 2014 Article Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури / Г.В. Шульга // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 199-211. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2221-1187 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88348 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Виокремлено три групи теоретико-методологічних підходів до дослідження інфраструктури інновацій. Проаналізовано кожну групу підходів. Визначено головні напрями вдосконалення методів дослідження фізичної та соціальної інноваційної інфраструктури.
format	Article
author	Шульга, Г.В.
spellingShingle	Шульга, Г.В. Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури Управління економікою: теорія та практика
author_facet	Шульга, Г.В.
author_sort	Шульга, Г.В.
title	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури
title_short	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури
title_full	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури
title_fullStr	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури
title_full_unstemmed	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури
title_sort	особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88348
citation_txt	Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури / Г.В. Шульга // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 199-211. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Управління економікою: теорія та практика
work_keys_str_mv	AT šulʹgagv osoblivostíteoretičnihpídhodívdodoslídžennâínnovacíjnoíínfrastrukturi
first_indexed	2025-07-06T16:06:30Z
last_indexed	2025-07-06T16:06:30Z
_version_	1836914301526343680
fulltext	Г.В. Шульга ОСОБЛИВОСТІ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Глобальний економічний розвиток у ХХІ ст. значною мірою залежить від виробництва та розповсюдження інновацій і знань. Розвиток й удосконалення інноваційної інфраструктури стають важливими засобами підтримки конкурентних переваг країни на міжнародному рівні. Комплексні інтерактивні відносини між окремими складовими інноваційної інфраструктури відображають потенційну можливість країни та її окремих регіонів підтримувати власну інноваційну діяльність. Основою для вдосконалення інфраструктури інновацій, а отже, поліпшення науково-технологічного потенціалу держави, є дослідження інноваційної інфраструктури як системи організаційно-економічних інститутів, які безпосередньо забез- печують ефективне здійснення інноваційної діяльності. Проблематикою розробки та класифікації підходів до дослідження інноваційної інфраструктури займались зарубіжні та вітчизняні вчені О. Амоша, О. Бутнік-Сіверський, Т. Городиський, С. Єгембердієва, А. Землянкін, М. Канаєва, С. Кацура, В. Колосов, П. Левін. О. Орлюк, М. Палкіна, М. Рахова, А. Ширяєв, C. Edquist, P. Edwards, J. Fagerberg, R. Galli, Z. Griliches, A. Kayal, P. Lin, K. Matatkova, Y. Smirnova, G. Tassey, M. Teubal та ін. Проте наразі у вітчизняній літературі питання сучасних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури, зокрема за кордоном, висвітлено недостатньо. Метою статті є узагальнення та систематизація теоретич- них підходів і методів дослідження інноваційної інфраструктури. Слід зазначити, що підходи та критерії, використовувані для дослідження й оцінки інноваційної інфраструктури, коли- © Г.В. Шульга, 2014 199 ваються залежно від її стану та складових інноваційної інфраструктури. Аналіз досліджень вітчизняних та російських учених дозволив виокремити три групи теоретико- методологічних підходів до дослідження інфраструктури інновацій (рис. 1). Рис. 1. Підходи до дослідження інноваційної інфраструктури, які використовуються у вітчизняній та російській науці Особливості кожного із цих підходів залежать від визна- чення інноваційної інфраструктури, яким користуються автори. Так, основу системного підходу становить дослідження інноваційної інфраструктури як системи. Згідно з даним підходом інноваційна інфраструктура досліджується як система взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих організацій різної спрямованості та різних організаційно-правових форм, а також порядок їх взаємодії, які забезпечують реалізацію етапів інноваційного процесу. Підходи до дослідження інноваційної інфраструктури Системний Ж. Уланова, В. Кортев, О. Аванесян, М. Рахова, С. Єгембердієва, П. Левін, О. Орлюк, О. Бутнік- Сіверський, М. Канаєва Комплексний А. Ширяев, О. Балакирєва, А. Єдилерська, Т. Городиський, В. Кабаці, Б. Легка Структурно- функціональний Г. Гамидов, В. Колосов, Н. Османов, І. Дежина, Б. Салтиков, М. Маренков, Т. Ісмаїлов 200 Відносини між елементами надають системі додаткової якості, суть якої полягає в тому, що сукупність взаємозалежних частин, тобто регіональна інноваційна інфраструктура в цілому, набуває таких властивостей, яких не мають її окремі складові частини. Характеризуючи інноваційну інфраструктуру як систему, автори враховують основні принципи системного підходу: цілісність, сумісність елементів цілого, функціонально- структурну будову цілого, розвиток, структуризацію, множинність. На регіональному рівні системний підхід застосований у дослідженнях М. Рахової [10]. Автором було запропоновано алгоритм дослідження й оцінки ефективності розвитку інноваційної інфраструктури регіону, який складався з таких етапів. 1. Визначення рейтингу інноваційних інфраструктур регіонів за допомогою побудови комплексних індикаторів та індексу розвитку інноваційної інфраструктури регіону. 2. Визначення динаміки показників регіональної інноваційної інфраструктури за характеристиками забезпеченості й ефективності. 3. Побудова прогнозної моделі розвитку інноваційної інфраструктури на основі комплексу індикаторів розвитку інноваційної інфраструктури регіону. У першому напрямі методики визначаються комплексні індикатори й інтегральний індекс рівня ефективності розвитку інноваційної інфраструктури. Результати розрахунків використовуються для складання матриць співвідношення рівня збалансованості та інтегрального індексу розвитку інноваційної інфраструктури. Для кожного регіону виконується аналіз комплексних показників, порівняння яких дає уявлення щодо зміни стану фінансової, кадрової та виробничої складових інноваційної інфраструктури, а також щодо рівня комерціалізації інновацій та зміни ефективності інноваційної інфраструктури в цілому. 201 У подальшому зазначений підхід було застосовано для дослідження інноваційної інфраструктури на національному рівні. Так, базуючись на методичних підходах, запропонованих М. Раховою, С. Єгембердієвою, було здійснено систематизацію показників ефективності функціонування інноваційної інфраструктури Казахстану за принципом комплексної характе- ристики всіх її складових: фінансової, інформаційно- консалтингової, виробничо-технологічної та кадрової. Емпіричну перевірку показників із використанням методів кореляційно-регресійного аналізу було виконано для дослідження інноваційної інфраструктури Казахстану [4, c. 340- 345]. Системний підхід при аналізі методичних підходів та сис- теми відповідних критеріальних показників до дослідження й оцінки ефективності інноваційної інфраструктури був викори- станий П. Левіним [7, c. 469-474]. О. Орлюк та О. Бутнік- Сіверський із застосуванням системного підходу досліджували інноваційну інфраструктуру в контексті національної інноваційної системи [3, с. 330-344]. Використовуючи методи системного підходу до дослідження інноваційної інфраструктури, М. Канаєвою було розроблено класифікацію складових та елементів інноваційної інфраструктури [5, c. 35- 38]. Системний підхід для дослідження інноваційної інфраструктури дозволяє виявляти й оперувати властивостями інноваційної інфраструктури, які відсутні у її елементів і які є наслідком їх взаємодії. На основі системного підходу з’являється можливість обґрунтувати й ефективно застосовува- ти системні методи управління інноваційною діяльністю в регіоні. Слід відзначити, що більшість авторів при розгляді та визначенні поняття інноваційної інфраструктури використову- ють системний підхід [1, c. 138-163; 6, c. 315-341]. За умов комплексного підходу регіональна інноваційна інфраструктура досліджується як комплекс організаційно- економічних інститутів, що безпосередньо забезпечують умови реалізації інноваційних процесів господарюючими суб’єктами за принципами економічної ефективності як національної 202 економіки в цілому, так і її економічних суб’єктів в умовах кон’юнктурних коливань ринку. За допомогою інструментарію комплексного підходу до дослідження інноваційної інфраструктури Т. Городиським та ін. було розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу регіону [2, c. 13-14]. Згідно із структурно-функціональним підходом інноваційна інфраструктура досліджується як сукупність дея- ких статичних структур (підсистем), що виконують певні функції, зокрема, доступ до певних видів ресурсів і послуг, а саме до: основних фондів – будівель, споруд, обладнання, приладів; фінансових ресурсів безпосередньо або через отримання частки в ринковій вартості суб'єктів; необхідної інформації; кадрових ресурсів необхідної кваліфікації; систем, які забезпечують підвищення кваліфікації; спеціальних послуг. За умов використання даного підходу інноваційна інфраструктура при дослідженні розподіляється на такі підсистеми: виробничо-технологічна, фінансова, інформаційна, кадрова, експертно-консалтингова. Слід зазначити, що при структурно-функціональному підході інноваційна інфраструктура зберігає цілісний вигляд, за якого її складові досліджуються як взаємопов’язані компонен- ти. Ключова роль тут відводиться потребам, які має задоволь- нити інноваційна інфраструктура. Виходячи із цих потреб, формується сукупність функцій, для виконання яких створю- ються елементи системи. На думку окремих авторів, структур- но-функціональний підхід до дослідження інноваційної інфраструктури дозволяє йти не шляхом удосконалення існуючої інноваційної інфраструктури, а від зворотного, ство- рюючи принципово нову інфраструктуру, що максимально задовольняє нові умови і потреби економіки [8; 9, c. 18-19]. 203 Аналіз досліджень західних економістів дозволив згрупу- вати підходи до дослідження інноваційної інфраструктури за- лежно від її складових елементів: фізичної інфраструктури (hard infrastructure); соціальної (сервісної) інфраструктури (soft infrastructure). До фізичної інноваційної інфраструктури належать спо- руди, технологічні парки, інноваційні науково-дослідні центри, бізнес-інкубатори, лабораторії тощо. Соціальна інноваційна інфраструктура (або інфраструктура знань, knowledge infrastructure) включає освітні установи, університети та ін. bringing organization, здатні організувати вертикальний і горизонтальний трансфер знань між учасниками інноваційного процесу. Деякі дослідники включають сюди бізнес-інкубатори, організовані на базі університетів [13, c. 354-355]. Також соціальна інфраструктура включає систему ноу-хау, патентів, зареєстрованих промисло- вих зразків тощо [11, c. 350-351; 16, c. 30; 17, c. 98; 18, c. 325]. Наразі основна увага приділяється дослідженням інфраструктури знань, що обумовлено зростаючим значенням поширення інформації та трансферу технологій в інноваційному процесі сьогодення. Аналіз теоретичних досліджень дозволив згрупувати підходи до дослідження фізичної інфраструктури у дві основні групи: доступна на практичному рівні кількісна та якісна оцінка економічного впливу поточної або завершеної відповідної про- грами з розвитку інфраструктури (ретроспективний аналіз); доступне визначення (встановлення) нових технологій і секторів економіки, які потенційно можуть розглядатись як такі, що потребуватимуть підтримки в майбутньому (стратегічне планування). Дослідження інноваційної програми або проекту розвитку інфраструктури має враховувати той факт, що вихід (результати роботи) не є чітко вираженими (на відміну від товарів і послуг). Крім того, часто подібні результати не можуть бути порівнянними між собою або кількісно оцінені [15, c. 171-177]. 204 Саме ці обмеження унеможливлюють точну оцінку фізичної інноваційної інфраструктури. Основним моментом для побудови того чи іншого дослідження є наявність даних, зокрема для кожного етапу інноваційної активності (інновація, виробництво, комерціалізація), яка здійснюється за допомогою засобів інноваційної інфраструктури. Якщо фізична інноваційна інфраструктура підтримується за рахунок державних інвестицій, стандартні методи і технології дослідження, на дум- ку аналітиків, мають використовуватися до початку втручання держави (у вигляді інвестицій), саме на початку життєвого цик- лу інноваційного продукту або технології. На думку головного спеціаліста Національного інституту стандартів і технологій США (National Institute for Standards and Technology – NIST) G. Tassey, фактично основна роль уряду в найбільш індустріально розвинутих країнах полягає в тому, щоб просува- ти технології дослідження інноваційної інфраструктури саме на ранніх стадіях життєвого циклу (early life-cycle) інновації за до- помогою методик, розроблених інститутом у рамках Програми розробки перспективних технологій (Advanced Technology Program – ATP) та відповідної Європейської рамкової програми (Europe’s framework program). Проте за відсутності даних для побудови часових рядів та економічних трендів до втручання держави аналітики викори- стовують так звану «гіпотетичну» методологію («counterfactual» technique) для дослідження й оцінки стану розвитку інфраструктури. Фактично це полягає в тому, що респонденти (суб’єкти інноваційного процесу) відповідають на питання «що буде, якщо…?» («what if») стосовно виникнення додаткових витрат, яких зазнає промисловість, якщо не розвиватимуться об’єкти фізичної інфраструктури. Науковці підкреслюють, що така методологія найкраще працює для дослідження інфраструктури, в розвиток якої втручається держава [19, c. 625-626]. Подібна гіпотетична методологія активно використовува- лася Національним інститутом стандартів і технологій США 205 для оцінки економічних наслідків розвитку фізичної інноваційної інфраструктури. Проте варто зазначити, що такий «гіпотетичний» підхід є субоптимальним («second-best») рішенням для оцінки витрат за період до державного втручання в розвиток інноваційної інфраструктури, оскільки щорічні дані щодо витрат не можуть бути точно оцінені. Основні показники, що використовуються за умов «гіпотетичного» підходу до дослідження й оцінки ефективності фізичної інноваційної інфраструктури, наведено на рис. 2. На сучасному етапі дослідження соціальної інноваційної інфраструктури здійснюються в рамках підходів, що впровад- жуються «живими лабораторіями» Living Labs, у яких компанії, університети та користувачі (public-private-people partnership) можуть співпрацювати в розробці, тестуванні нових інноваційних продуктів, процесів і систем в умовах їх реально- го використання. Рис. 2. Показники, що використовуються для дослідження ефективності фізичної інноваційної інфраструктури в рамках «гіпотетичної» методології К ор от ко ст ро ко ви й п ер іо д Потенціал інноваційно- го зростання: технології; патенти; публікації; промислові зразки. Залучення венчурного капіталу Д ов го ст ро ко ви й п ер іо д Вигоди для промисловос- ті: прибуток на інвестиції; вплив на ВВП С ер ед нь ос тр ок ов ий п ер іо д Комерціаліза- ція: нові товари; нові процеси; ліцензування. Формування стратегічних альянсів. Розширення асортименту 206 До завдань, які виконуються у Living Labs, входять також дослідження й оцінка ефективності соціальної інфраструктури. Для цього використовуються новітні підходи, засновані на концепції колективного робочого середовища (Collaborative Work Environments – CWE) [12, c. 28; 13, c. 17-18; 20, c. 577- 580]. Порівняння традиційних і новітніх методів дослідження ефективності соціальної інфраструктури для різних етапів життєвого циклу інноваційного продукту відображено на рис. 3. Аналіз теоретичних підходів дозволив виокремити голов- ні напрями вдосконалення методів дослідження фізичної та со- ціальної інноваційної інфраструктури, над якими працюють у розвинутих країнах світу. 1. Створення та розвиток механізмів для довготермінових і масштабних досліджень інноваційної інфраструктури. Зокре- ма, це стосується якісних досліджень, які перебувають на пере- тині досліджень інноваційної інфраструктури та інституційного середовища. 2. Створення умов для розвитку міждисциплінарного співіснування природничих та соціальних наук. Йдеться про подальший розвиток соціотехнічного підходу до дослідження інноваційної інфраструктури, який передбачає врахування взаємозв’язку між фізичною інноваційною інфраструктурою, що використовується безпосередньо для виконання робіт, і соціальним об’єктом інноваційної інфраструктури, у якому ці роботи виконуються. 3. Подальший розвиток методів порівняльного аналізу (comparative analysis), які використовуватимуться для вивчення великих масивів даних. Наразі методи порівняльного аналізу є найпоширенішими якісними методами, використовуваними для дослідження інноваційної інфраструктури; як зазначено вище, вони дозволяють встановити ключові подібності та відмінності. До того ж забезпечення порівнянності даних є одним із голов- них чинників можливості поширення відповідної інформації. 207 Рис. 3. Традиційні та новітні методи дослідження ефективності соціальної інфраструктури для різних етапів ЖЦ інноваційного продукту Ідея інноваційного продукту Традиційні методи дослідження: • вивчення претензій споживачів; • інтерв’ю; • використання фокус-груп; • емпатичний дизайн; • творчі групи; • вивчення пропозицій споживачів. Підхід CWE: • on-line інтерв’ю; • on-line фокус-групи; • банк ідей on-line; • on-line творчі групи; • служба дослідження ринку Концепція інноваційного продукту Традиційні методи дослідження: • декомбінаційний аналіз (conjointanalysis); • структурування функції якості (quality function deployment); • перевірка концепції продукту основними користувачами. Підхід CWE: • декомбінаційний аналіз у режимі web Розвиток інноваційного продукту Традиційні методи дослідження: • семінари за участю користувачів; • тестування промислових зразків; • перевірка ергономічності; • виробничі випробування. Підхід CWE: • динамічна реєстрація соціальних структур; • метод вибіркового контролю (experience sampling method); • on-line тестування промислових зв’язків; • комп’ютерне моделювання Вихід інноваційного продукту на ринок Традиційні методи дослідження: • тестування інноваційного продукту; • здійснення пробних постачань; • перевірка ергономічності. Підхід CWE: • вивчення переміщень робітників; • on-line тестування інноваційного продукту; • on-line здійснення пробних постачань; • on-line тестування промислових зразків 208 4. Інтеграція якісних підходів зі статистичними методами та аналізом соціальних мереж. Переваги якісних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури (деталізованість, всебічність, орієнтація на змістовне наповнення) мають бути поєднані з кількісними та напівкількісними (semi-quantitative) підходами, зокрема аналізом соціальних мереж (social network analysis), сильними сторонами якого є масштабність й адитивність. Література 1. Активізація інноваційної діяльності: організаційно- правове та соціально-економічне забезпечення: монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с. 2. Городиський Т.І. Концептуальні підходи до оцінки інноваційного потенціалу регіону / Т.І. Городиський, Б.І. Кабаці, В.М. Легка // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку: матеріали ІІІ Всеукр. наук.- практ. інтернет-конф. (21-23 травня 2007 р.). – К., 2007. – С. 13- 14. 3. Економіко-правові теоретичні та практичні аспекти пе- реходу економіки України на інноваційну модель розвитку: монографія / О.П. Орлюк, О.Б. Бутнік-Сіверський, Н.М. Миро- ненко, С.Ф. Ревуцький, В.І. Нежиборець; Акад. прав. наук України. – К., 2010. – 412 c. 4. Єгембєрдієва С. Модель оцінювання ефективності інноваційної інфраструктури Казахстану / С. Єгембєрдієва, Т. Азатбек, А. Арінова // Аctual Рroblemsof Еconomics. – 2012. – № 12 (138). – С. 340-345. 5. Канаєва М. Класифікація складових та елементів інноваційної інфраструктури / М. Канаєва // Вісник Київського національного університету iм. Тараса Шевченка. Сер.: Економiка. – 2008. – Вип. № 99-100. – C. 35-38. 6. Кацура С.Н. Становление инновационной системы в Украине: национальный и региональный аспекты: моногр. / 209 С.Н. Кацура; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2011. – 504 с. 7. Левин П.Б. Методические вопросы определения эффек- тивности инновационной инфраструктуры / П.Б. Левин // Соци- ально-экономические аспекты промышленной политики: мате- риалы Bсеукр. науч.-практ. конф. (Донецк-Мелекино, 9-10 сент. 2002 г.). – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. – Т.1. – С. 469-474. 8. Палкина М.В. Инфраструктурное обеспечение иннова- ционного развития промышленного комплекса региона [Элек- тронный ресурс] / М.В. Палкина, В.С. Ноговицына. – Режим доступа: http://vernadsky.tstu.ru/pdf/2009/10/rus_ 29_2009_10.pdf. 9. Райхлина Г.В. Формирование и развитие инфраструк- туры инновационной деятельности: автореф. дис. ... канд. экон. наук по спец. 08.00.05 / Г.В. Райхлина. – Ярославль, 2012. – 26 с. 10. Рахова М.В. Методическое обеспечение оценки эффективности развития инновационной инфраструктуры региона: автореф. дис… канд. экон. наук по спец. 08.00.05 / М.В. Рахова. – Владимир, 2011. – 25 с. 11. Edquist C. Systems or Innovation: Technologies, Institu- tions and Organizations / C. Edquist. – Routledge, 2013. – 408 р. 12. Edwards P. Knowledge Infrastructures: Intellectual Frameworks and Research Challenges / P. Edwards, S. Jackson; National Science Foundation and the Sloan Foundation University of Michigan School of Information. – May, 2013. – 40 p. 13. Galli R. Paradigmatic Shifts in National Innovation Sys- tems / R. Galli, M. Teubal; In: Systems of Innovation: Technologies, Institutions and Organizations, ed. by C. Edquist. – Pinter Publish- ers, London, 1997. – Р. 342-370. 14. Guide to Living Labs and Innovation Spaces in IST-Africa Partner Countries / IST-Africa Consortium, 2015. – 45 p. 15. Griliches Z. Economic Problems or Measuring Returns on Research / Z. Griliches; Іn: Towards A Metric of Science: The 210 Advent of Science Indicators, Vehuda Elkana (ed.) NewYork: John Wiley&Sons, 1977. – Р. 171-177. 16. Innovation and Research Strategy or Growth / BIS Eco- nomics Paper. – № 15. – Dec., 2011. – 162 p. 17. Matatkova K. Descriptive analysis of the regional innova- tion system – novel method or public administration authorities / K. Matatkova, J. Stejskal // Transylvanian Review of Administra- tive Sciences. – 2013. – № 39 E/2013. – Р. 91-107. 18. Smirnova Y. The Innovation Infrastructure of Kazakhstan: Why did the Innovation “Boom” not Happen? / Y. Smirnova; In: Al-Khakim L., Chen J. (Eds.) Quality Innovation: Knowledge, The- ory and Practices. – Hershey, PA (USA): BusinessScience. IGA Global. – 640 p. 19. Tassey G. Modeling and measuring the roles or technolo- gy infrastructure / G. Tassey // Economics or Innovation and New Technology. – 2008. – № 17. – Р. 617-631. 20. Geibler J. Exploring the Potential of a German Living Lab Research Infrastructure for the Development of Low Resource Products and Services / J. Geibler, L. Erdmann, C. Liedtke / Resources. – 2014. – № 3. – Р. 575-598. Надійшла до редакції 12.11.2014 р. 211

Особливості теоретичних підходів до дослідження інноваційної інфраструктури

Institution

Ähnliche Einträge