Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій

Обґрунтовано, що для дослідження розвитку національної економіки слід використати макроекономічні пропорції, які виникають у структурі: розподілу суспільного продукту за проміжним споживанням і валовою доданою вартістю; приросту ВВП за основними факторами виробництва; галузевого розподілу ВВП; розпо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Бєлєнцов, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Економічна теорія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88573
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій / В.М. Бєлєнцов // Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2(36). — С. 50-55. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-88573
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-885732015-11-18T03:02:03Z Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій Бєлєнцов, В.М. Економічна теорія Обґрунтовано, що для дослідження розвитку національної економіки слід використати макроекономічні пропорції, які виникають у структурі: розподілу суспільного продукту за проміжним споживанням і валовою доданою вартістю; приросту ВВП за основними факторами виробництва; галузевого розподілу ВВП; розподілу ВВП за категоріями доходу та кінцевого споживання; сукупних ресурсів домогосподарств; доходів суспільства та населення, які витрачаються на споживання і заощадження. Обосновано, что для исследования развития национальной экономики следует использовать макроэкономические пропорции, которые возникают в структуре: распределения общественного продукта на промежуточное потребление и создание валовой добавленной стоимостью; прироста ВВП по основным факторам производства; отраслевого распределения ВВП; распределения ВВП по категориям дохода и конечного потребления; совокупных ресурсов домохозяйств; доходов общества и населения, которые тратятся на потребление и сбережение. Substantiated that for investigation of the development of the national economy should to use the macroeconomic proportions, which appear in structure: distribution of the public product on intermediate consumption and creation gross value added; the growth of GDP on the main factor production; branch distribution of GDP; distribution of GDP on category of the income and final consumption; the total resource of the household; the income of society and population, which are spent on consumption and saving. 2014 Article Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій / В.М. Бєлєнцов // Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2(36). — С. 50-55. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88573 330.3:330.526:167.3 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічна теорія Економічна теорія
spellingShingle	Економічна теорія Економічна теорія Бєлєнцов, В.М. Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій Економічний вісник Донбасу
description	Обґрунтовано, що для дослідження розвитку національної економіки слід використати макроекономічні пропорції, які виникають у структурі: розподілу суспільного продукту за проміжним споживанням і валовою доданою вартістю; приросту ВВП за основними факторами виробництва; галузевого розподілу ВВП; розподілу ВВП за категоріями доходу та кінцевого споживання; сукупних ресурсів домогосподарств; доходів суспільства та населення, які витрачаються на споживання і заощадження.
format	Article
author	Бєлєнцов, В.М.
author_facet	Бєлєнцов, В.М.
author_sort	Бєлєнцов, В.М.
title	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій
title_short	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій
title_full	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій
title_fullStr	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій
title_full_unstemmed	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій
title_sort	методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Економічна теорія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88573
citation_txt	Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій / В.М. Бєлєнцов // Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2(36). — С. 50-55. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT bêlêncovvm metodičnijpídhíddodoslídžennârozvitkunacíonalʹnoíekonomíkinaosnovístrukturnihproporcíj
first_indexed	2025-07-06T16:22:16Z
last_indexed	2025-07-06T16:22:16Z
_version_	1836915294001430528
fulltext	50 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 Актуальність. Усе різноманіття досліджень розвитку національної економіки можна угрупувати за наступними цілями − оцінка стану, виявлення негатив- них явищ та процесів і прогнозування напрямку роз- витку. Для досягнення таких цілей в теорії економіч- ного аналізу існує багатий спектр макро економічних показників, але їх сумісне використання ускладнює узагальнення отриманих результатів. Тому в практиці використаються різні методичні підходи з обмеженим набором макроекономічних показників, що обира- ються дослідником в залежності від поставлених завдань та його суб’єктивних уявлень про організацію, функціонування та розвиток національної економіки. Методичний підхід к дослідженню може бути аспектним, коли обирається якась одна грань про- блеми по принципу актуальності. Більш високий рівень дослідження властивий системному підходу, де у комплексі розглядається певний спектр аспектів проблеми. Концептуальний підхід визначає спрямо- ваність, архітектоніку й спадкоємність дослідження. Наприклад, в такій послідовності можна представи- ти підходи до дослідження процесу розвитку − від виробничої функції Коба-Дугласа до неокласичних, неокейнсианських, монетаристських концепцій тощо. В будь якому випадку такі концепції базуються на домінанті однієї або декількох складових макроеконо- мічної системи (елементу, сфери, підсистеми). Вони формують певні структурні пропорції, за якими можна судити про її розвиток. В національній економіці як макроекономіч- ній системі існує певне різноманіття структурних пропорції, які визначають векторну спрямованість її розвитку. Виникає питання, які з них обрати для до- слідження, і за якими показниками їх слід оцінювати? Це обумовлює актуальність наукового обґрунтування відповідного методичного підходу і визначає мету дослідження. Мета статті − обґрунтувати основні макро- економічні структурні пропорції, що характеризують розвиток національної економіки Для досягнення поставленої мети необхідно узагальнити структурні елементи, які визначають основні макроекономічні пропорції, за якими можна комплексно оцінити розвиток національної еконо- міки. Для вирішення цього завдання, насамперед, слід визначитися з поняттям „розвиток”. Нерідко у наукових публікаціях поняття розвитку і зростання використають як синоніми, але вони відмінні. Сто- совно національної економіки в роботі [1] визначено змістовну характеристику цих процесів, де економічне зростання відбувається в результаті кількісно-якісного накопичення ресурсів і впливу НТП і є складовою економічного розвитку, що характеризує розвиток тех- нологічного способу виробництва в рамках певного типу національної економіки. Її переходу у принципо- во нову якість сприяє соціалізація інституціональної системи власності, що характеризує розвиток націо- нальної економіки. Розвиток будь-якої національної економіки уза- гальнено визначається двома діалектично поєднаними складовими − соціальним та економічним розвитком. Для визначення основних структурних пропорцій, що характеризують векторну спрямованість соціально - економічного розвитку слід встановити відповідний критерій відбору. Безсумнівно, що поставлена задача є багатокритеріальною, але узагальненим критерієм відбору може служити головна мета розвитку націо- нальної економіки − постійне задоволення закономір- но зростаючих потреб суспільства та кожного його члена [1]. Така мета досягається в процесі суспільного відтворення. Для всебічного дослідження процесу суспільно- го відтворення К. Маркс використовував розподіл су- спільного продукту в натуральній формі. Він уперше показав, що все суспільне виробництво ділиться на два великих підрозділи залежно від цільового призна- чення вироблених продуктів − виробництво засобів виробництва і виробництво предметів особистого споживання [2]. В макроекономічній системі як тен- денція діє закон переважного зростання виробництва засобів виробництва. Але в умовах інтенсифікації суспільного виробництва під впливом науково-тех- нічного прогресу (НТП) можливе зближення темпів зростання й навіть переважний розвиток виробництва предметів особистого споживання. Слід відзначити, що у сучасній системі націо- нальних рахунків така структуризація суспільного продукту не знайшла застосовування, але виробни- цтво базується на глибокому поділі праці, де виникає проміжне споживання певних видів виробленого УДК 330.3:330.526:167.3 В. М. Бєлєнцов, доктор економічних наук, Донецький державний університет управління МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ НА ОСНОВІ СТРУКТУРНИХ ПРОПОРЦІЙ В. М. Бєлєнцов Економічна теорія 51 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 В. М. Бєлєнцов продукту. В системі національних рахунків за його виключенням розраховується валовий внутрішній продукт (ВВП), „як суму валових доданих вартостей (ВДВ) видів економічної діяльності та податків на продукти за виключенням субсидій на продукти” [3, с. 28]. Саме випуск ВВП безпосередньо відповідає головній меті, і який є традиційним критерієм оцінки національних економік. Отже, по частці ВВП і про- міжного споживання у структурі випуску продукту та їх динаміці можна судити про економічне зростання. Але така оцінка не дає можливість повною мірою визначити ступінь інтенсифікації цього процесу. Випуск ВВП обмежується наявними ресурсами. Основними такими ресурсами або факторами вироб- ництва вважаються капітал, труд та НТП. Кількісно їх враховують відомі економіко-математичні моделі еко- номічного зростання, що описують взаємозв’язок між ВВП та факторами виробництва. Серед них особливу значимість має НТП, оскільки якісно змінює капітал і труд, що сприяє розвитку технологічного способу виробництва та істотно збільшує зростання ВВП. Наприклад, у розвинутих капіталістичних країнах майже одна третина приросту ВВП забезпечується за рахунок НТП [4, с. 195]. При цьому забезпечується не тільки переважний розвиток виробництва предметів особистого споживання, але і їх якість. Таким чином структура приросту ВВП за основними факторами виробництва визначає інтенсивність економічного зростання. ВВП традиційно розподіляється за галузевою структурою, що пов’язано із угрупуванням товарів за критерієм однорідності. Загальною закономірністю в світовій економіці є збільшення частки сфери послуг і знижується питомої ваги сільського господарства у структурі ВВП зі збільшенням дохідності країни, яка традиційно оцінюється за рівнем валового націо- нального доходу (ВНД) або ВВП на душу населення. При цьому частка промисловості спочатку зростає, а потім зменшується. Така закономірність обумовлена поступовим насиченням матеріальних потреб людей і відображає закономірний розвиток технологічного способу виробництва [1]. Отже, галузева структура ВВП характеризує економічний розвиток національ- ної економіки. Галузева структура ВВП формується у сфері виробництва, але вона залежить і від попиту, який формується у сфері споживання, де у порівнянні із попитом на засоби виробництва найбільш значимою структурною складовою є кінцевий споживчий по- пит на предмети особистого споживання. Саме їх виробництво безпосередньо відповідає головній меті розвитку будь-якій національної економіки. Ці сфери суспільного виробництва ще К. Маркс нерозривно пов’язував із сферами розподілу та обміну [2], але яка сфера є визначальною для розвитку? Виходячи з необхідності задоволення постійно зростаючих потреб суспільства і кожної людини можна зробити висновок про пріоритетність сфе- ри споживання. Але вона діалектично пов’язана зі сферою виробництва, що визначав ще К. Маркс: «производство производит ... предмет потребления, способ потребления и побуждение к потреблению» [5, с. 717]; „потребление само есть момент и усло- вие процесса воспроизводства” [6, с. 293]. Отже, у такій діалектичній єдності визначити пріоритетність будь-якої сфери для розвитку національної економіки неможливо. Проте з ієрархічної точки зору це сфери одного рівня, а розподіл і обмін, які їх опосередню- ють, − наступного рівня. Між тим сфера обміну за певних умов може істотно впливати на економічну динаміку, що досить переконливо доведено на практиці прихильниками монетаристських концепцій. Саме тут на перше місце виходить ціна продукту, як головного фактору сфери обміну. Навіть тому сучасні теоретики рин- кової економіки, продовжуючи традиції буржуазної політекономії, вважають фактори обміну основними в розвитку макроекономічної системи. Традиційно вва- жається, що ринкові ціни через механізм конкуренції стимулюють упровадження нової техніки і технологій, більш раціональне використання обмежених ресурсів і платоспроможний попит на продукцію. Іншими словами, стимулюють економічне зростання. Однак, у вирішенні проблеми збалансованості виробництва і споживання порівняно зі сферою розподілу вплив сфери обміну вторинний, оскільки вона лише опо- середковує виробництво та розподіл з одного боку, а споживання – з іншого. Отже найбільш пріоритетни- ми, з ієрархічної точки зору, для дослідження процесу розвитку національної економіки є макроекономічні пропорції, що виникають у сфері виробництва, роз- поділу та споживання, що тісно пов’язані між собою. Відомо, що для економічного зростання необхід- не збільшення споживання. Для цього потреба у виро- бленому продукті має бути забезпечена відповідними доходами суспільства. Зростання доходів викликає збільшення споживання. На думку М. Дж. Кейнса, зі зростанням доходів збільшуються заощадження, які можуть трансформуватися у виробничі інвестиції, але тільки за умови задоволення нагальних потреб більшої частини громадян. У разі його недотримання зникають не тільки мотиви, але і можливість зберіга- ти частину доходу, що, безсумнівно, призводить до дефіциту інвестиційя. Тому вчений цілком справед- ливо серед об’єктивних факторів, що впливають на споживання, визначальним вважав дохід суспільства 52 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 В. М. Бєлєнцов [7, с. 97]. Дохід суспільства формується з різних дже- рел, але які з доходів найбільш значущі для розвитку національної економіки? В сучасній науці існують два принципово різ- них підходи до структуризації доходу суспільства – марксистська і маржиналістська концепція. Перша розглядає його як сукупність доходів власників своєї робочої сили і власників капіталу, що використається у методології національних рахунків при структу- ризації первинного розподілу ВВП за категоріями доходу. Друга розглядає процес структуризації дохо- ду на ринку ресурсів, де їх власниками виступають домогосподарства. В Україні такий підхід застосо- вується при структуризації сукупних ресурсів домо- господарств за видами грошових коштів і доходів у натуральному вигляді, а також пільг та субсидій. Проте для аналізу більш значущим є застосування першого підходу, оскільки він виявляє основне економічне протиріччя, яке є головною рушійною силою розвитку національної економки. Саме право власників як особистої робочої сили, так і капіталу привласнювати певну частину доходів визначає осно ву капіталістичного господарства, а не розподіл суспільства на працюючи або непрацюючі групи, як вважає М. Туган-Барановський [8, с. 141], адже серед непрацюючих є велика група непрацездатних – не власників капіталу. З часової точки зору узагальнено існують на- ступні категорії власників робочої сили, які стануть найманими працівниками в майбутньому (діти), є найманими працівниками у теперішній час та які втратили працездатність (пенсіонери). Разом вони складають визначальну для споживчого попиту час- тину населення. До того чисельно власників капіталу непорівнянне менше, чим найманих працівників, які безпосередньо створюють суспільний продукт. Саме зі зростанням доходів усіх категорій власників робо- чої сили розвивається внутрішній споживчий ринок і створюються умови для зростання заощаджень су- спільства і їх трансформацій у виробничі інвестиції. У результаті зростає виробництво, збільшуються доходи суспільства і процес повторюється. Таке уявлення про циклічну безперервність процесу соціально-економіч- ного розвитку та його взаємозв’язок зі структурними елементами сфер відтворення суспільного продукту властиве більшості неокласичних, неокейнсіанських та інституціональних концепцій (рис. 1). У теперіш- ній час це знайшло відповідне місце у методології формування системи національних рахунків. У системі національних рахунків структура розподілу ВВП за категоріями доходу містить опла- ту праці найманих працівників, валовий прибуток й змішаний доход та податки за виключенням субси- дій на виробництво та імпорт. З них певна частина доходів привласнюється державою через систему оподаткування і далі перерозподіляється на соціаль- ні, економічні й владні потреби суспільства. Таким чином, розподіл доходів суспільства проходить дві стадії: первинну – розподіл між власниками своєї робочої сили, власниками капіталу та державою; вторинну – державний перерозподіл частини доходів, отриманих у виді відрахувань в бюджет з первинної стадії розподілу. Основними джерелами формування доходів державного бюджету на вторинній стадії розпо- ділу є податки та інші відрахування з первинних доходів. До основних неподаткових джерел нале- жать доходи від державної (комунальної, муніци- пальної) власності, які формуються на первинній стадії розподілу. Далі значна частина доходів державного бюджету направляється на соціальні та інші потокові трансферти. Із них формуються доходи непрацездатної частини населення і за- робітна плата працівників владних структур. Ці доходи разом із первинними після оподаткування становлять доходи населення. Доходи населення і частина доходів держави, що залишилася, витра- чаються на споживання ВВП. Його структура за категоріями споживання включає споживчі витрати домашніх господарств, споживчі витрати сектору загального державного управління, валове нагрома- дження основного капіталу та чистий експорт. Згідно кейнсіанської концепції, зростанню ви- робництва сприяє не тільки та частина доходів, що ви- трачається на споживання, але й інша, котра відклада- ється у вигляді заощаджень і може бути використана як для споживання невиробничих товарів у майбут ньому, так і для виробничих інвестицій у сьогоденні та майбутньому. Заощадження і витрати на споживання діалектично пов’язані між собою не тільки в стати- ці, але й в динаміці. С точки зору сукупного попиту найбільш значущими для економічного зростання є витрати на споживання і заощадження населення. Вплив чистого експорту на економічне зростан- ня має нестабільний і незначний характер, оскільки існуюча суперечливість економічних інтересів різних країн вирішується шляхом підтримки відносно ста- більного балансу між їх експортом та імпортом на світовому ринку. В іншому разі одні країни одержують економічні переваги за рахунок інших. Крім того, че- рез надмірно високу частку експорту не розвивається власне виробництво окремих товарів, які заміщуються імпортними. У сукупності вищевикладене можна представити у вигляді узагальненої схеми взаємозв’язку структури розподілу доходів суспільства із залежною від неї 53 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 В. М. Бєлєнцов структурою споживання ВВП (рис. 2). Структурні пропорції, що виникають між елементами доходів та споживання ВВП, насамперед, визначають відносини власності, оскільки є визначальними у первинному розподілі доходу в суспільстві. Отже за структурою розподілу доходів і споживання ВВП можна оціню- вати розвиток національної економіки. Всі норми і правила у сфері розподілу доходів являють собою певні інститути, а організації, через які вони реалізуються, – відповідні інституції. У резуль- таті інститути й інституції, які відіграють розподільну роль у процесі суспільного відтворення, утворюють інституціональну систему розподілу [9]. В неї із ді- алектичної точки зору необхідно виділяти базисну і надбудовну підсистеми. Базисну підсистему розподілу утворюють інститути й інституції власності. Відносно неї надбудовною виступає інституціональна система державного управління, основу якої становлять інсти- тути й інституції вторинного перерозподілу доходів як певні відносини власності, але вже не з приводу присвоєння засобів виробництва [1, 9]. Структуру інституціональної система власності узагальнено визначають приватна і суспільна влас- ність. Саме від них, згідно системі національних рахунків, залежить величина оплат праці найманих працівників, валовий прибуток і змішаний дохід власників капіталу (фізичних осіб і держави) та податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт, що відраховуються в державний бюджет. Щодо інституціональної системи державного управ- ління, то вона дозволяє державі привласнювати і перерозподіляти частину національного доходу як на первинній, так і на вторинній стадії розподілу. У розвинених країнах, на які припадає близько 2/3 світового ВВП, у середньому це складає до 50% національного доходу, але інституціональні систе- ми державного управління і власності діалектично пов’язані. Від них залежить структуризація доходів Рис. 2. Узагальнена схема розподілу доходу суспільства та споживання ВВП доходи населення валовий прибуток, змішаний доход споживчі витрати населення соціальні трансферти оплата праці найманих працівників Дохід суспільства (ВВП) споживчі витрати держави Споживання ВВП валове нагромадження основного капіталу чистий експорт доходи держави податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт Заощадження Рис. 1. Взаємозв’язок процесу соціально-економічного розвитку зі структурними елементами сфер суспільного відтворення [1] Домінуючий розвиток внутрішнього споживчого ринку Зростання зовнішніх інвестицій у виробництво Зростання виробництва Зростання доходів держави Зростання доходів населення Зростання споживання Зростання заощаджень і їх трансформація у виробничі інвестиції 54 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 як на первинній стадії розподілу, так і остаточне фор- мування доходів домогосподарств, які у сукупності, згідно маржиналістської концепції, визначаються їх ресурсами. Отже, по структурі форм власності, пер- винному розподілу доходів суспільства та структурі сукупних ресурсів домогосподарств можна оціню- вати ступінь розвитку інституціональної системи розподілу. Вищевикладене дозволяє узагальнити основні структурні елементи сфери виробництва, споживання і розподілу, які визначають розвиток національної економіки (рис. 3). Висновок. При дослідженні розвитку націо- нальної економіки на основі структурних пропорції слід оцінювати: • проміжне споживання і валову додану вар- тість у загальному випуску товарів, робіт та послуг; • частку НТП, основного капіталу і праці у структурі приросту ВВП; • частку сільського господарства, промисловості та сфери послуг у галузевій структурі виробництва ВВП; • суспільну і приватну власність у структурі основного капіталу; • кінцеві споживчі витрати, валове нагромад- ження капіталу і чистий експорт у структурі спожи- вання ВВП; • оплату праці найманих працівників, валовий прибуток й змішаний дохід та податки за виключен- ням субсидій на виробництво й імпорт у структурі первинного розподілу ВВП за категоріями доходу; • сукупні ресурси домогосподарств за видами грошових надходжень і доходів у натуральному ви- гляді, а також пільг та субсидій; • витрати населення і держави на споживання і заощадження. Для кількісного аналізу їх взаємозв’язку із роз- витку національної економіки слід розробити відпо- відну методику дослідження. ВВП капітал інституціональна система власності інституціональна система державного управління Сфера виробництва Сфера споживання приватна власність суспільна власність праця НТП сільське господарство промисловість сфера послуг Сфера розподілу (інституціональна система розподілу) кінцеві споживчі витрати валове нагромадження капіталу чистий експорт оплата праці найманих працівників валовий прибуток, змішаний доход податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт Сфера обміну проміжне споживання доходи домогосподарств у натуральній формі пільги та субсидії домогосподарствам грошові доходи домогосподарств витрати на споживання заощадження Рис. 3. Основні структурні елементи сфери виробництва, споживання і розподілу, які визначають розвиток національної економіки В. М. Бєлєнцов 55 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 Література 1. Бєлєнцов В. М. Методологія формування оптимальної структури власності як основи еконо- мічного розвитку України: дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.03 / В. М. Бєлєнцов; Донец. держ. ун-т упр. − До- нецьк, 2009. − 434 с. 2. Маркс К. Капитал. Критика по- литической экономии. − Т.2, кн. 2: Процесс обра щения капитала // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – М. : Политиздат, 1961. – Т.24. − С. 3 – 648. 3. Статис- тичний щорічник України за 2011 рік / Державна служба статистики України; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Август Трейд, 2012. − 559 с. 4. Економічна ен- циклопедія: У трьох томах / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Академія, 2000. – Т.1. – 864 с. 5. Маркс К. Из рукописного наследства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – М. : Политиздат, 1964. – Т. 12. – С. 709 – 738. 6. Маркс К. Теория прибавоч- ной стоимости (IV том „Капитала”) [Пролетарские противники политико-экономов, исходившие из рикардовской теории] // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – М. : Политиздат, 1964. – Т. 26, ч.3. – С. 245 – 336. 7. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, про- цента и денег / Дж. М. Кейнс: пер. с англ. – М. : Гелиос АРВ, 2002. - 352 с. 8. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. / М. І. Ту- ган-Барановський. – К. : Наук. думка, 1994. − 262 с. 9. Ляшенко В. И. Регулирование развития экономи- ческих систем: теория, режимы, институты / В. И. Ля- шенко. − Донецк: ДонНТУ, 2006. – 668 с. Бєлєнцов В. М. Методичний підхід до дослі- дження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій Обґрунтовано, що для дослідження розвитку національної економіки слід використати макро- економічні пропорції, які виникають у структурі: розподілу суспільного продукту за проміжним спо- живанням і валовою доданою вартістю; приросту ВВП за основними факторами виробництва; галузе- вого розподілу ВВП; розподілу ВВП за категоріями доходу та кінцевого споживання; сукупних ресурсів домогосподарств; доходів суспільства та населення, які витрачаються на споживання і заощадження. Ключові слова: національна економіка, структу- ра, пропорція, додана вартість, продукт. Беленцов В. Н. Методический подход к ис- следованию развития национальной экономики на основе структурных пропорций Обосновано, что для исследования развития национальной экономики следует использовать ма- кроэкономические пропорции, которые возникают в структуре: распределения общественного продукта на промежуточное потребление и создание валовой до- бавленной стоимостью; прироста ВВП по основным факторам производства; отраслевого распределения ВВП; распределения ВВП по категориям дохода и конечного потребления; совокупных ресурсов до- мохозяйств; доходов общества и населения, которые тратятся на потребление и сбережение. Ключевые слова: национальная экономика, структура, пропорция, добавленная стоимость, про- дукт. Belentsov V. N. Methodical Approach to Investigation of the Development of the National Economy on Base to Structured Proportions Substantiated that for investigation of the development of the national economy should to use the macroeconomic proportions, which appear in structure: distribution of the public product on intermediate consumption and creation gross value added; the growth of GDP on the main factor production; branch distribution of GDP; distribution of GDP on category of the income and final consumption; the total resource of the household; the income of society and population, which are spent on consumption and saving. Key words: national economy, structure, proportion, value added, product. Стаття надійшла до редакції 20.02.2014 Прийнято до друку 25.06.2014 В. М. Бєлєнцов

Методичний підхід до дослідження розвитку національної економіки на основі структурних пропорцій

Репозитарії

Схожі ресурси