Про деякі проблеми сучасної економічної науки

У статті здійснюється критичний аналіз визначень таких економічних понять, як економіка, економія та виробничі відносини, а також здійснюється критика поглядів деяких сучасних економістів на співвідношення науки і теорії, теорії і політичної економії....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Золотов, А.Ф.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Дискусійний клуб
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88599
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Про деякі проблеми сучасної економічної науки / А.Ф. Золотов // Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2(36). — С. 213-217. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-88599
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-885992015-11-18T03:02:06Z Про деякі проблеми сучасної економічної науки Золотов, А.Ф. Дискусійний клуб У статті здійснюється критичний аналіз визначень таких економічних понять, як економіка, економія та виробничі відносини, а також здійснюється критика поглядів деяких сучасних економістів на співвідношення науки і теорії, теорії і політичної економії. В статье осуществляется критический анализ определений таких экономических понятий как экономика, экономия, производственные отношения, а также осуществляется критика взглядов некоторых современных экономистов на соотношение науки и теории, теории и политической экономии. It is given a critical analysis of definitions of such economic categories as economics, economy, relations of production and criticism of the views of some modern economists on the interrelation between science and theory, theory and political economy. 2014 Article Про деякі проблеми сучасної економічної науки / А.Ф. Золотов // Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2(36). — С. 213-217. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88599 330.101.-047.48 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дискусійний клуб Дискусійний клуб
spellingShingle	Дискусійний клуб Дискусійний клуб Золотов, А.Ф. Про деякі проблеми сучасної економічної науки Економічний вісник Донбасу
description	У статті здійснюється критичний аналіз визначень таких економічних понять, як економіка, економія та виробничі відносини, а також здійснюється критика поглядів деяких сучасних економістів на співвідношення науки і теорії, теорії і політичної економії.
format	Article
author	Золотов, А.Ф.
author_facet	Золотов, А.Ф.
author_sort	Золотов, А.Ф.
title	Про деякі проблеми сучасної економічної науки
title_short	Про деякі проблеми сучасної економічної науки
title_full	Про деякі проблеми сучасної економічної науки
title_fullStr	Про деякі проблеми сучасної економічної науки
title_full_unstemmed	Про деякі проблеми сучасної економічної науки
title_sort	про деякі проблеми сучасної економічної науки
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Дискусійний клуб
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88599
citation_txt	Про деякі проблеми сучасної економічної науки / А.Ф. Золотов // Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2(36). — С. 213-217. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT zolotovaf prodeâkíproblemisučasnoíekonomíčnoínauki
first_indexed	2025-07-06T16:23:51Z
last_indexed	2025-07-06T16:23:51Z
_version_	1836915393873051648
fulltext	213 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 Характерною рисою сучасної економічної науки є її вульгаризація, що виражається в поши- рені і в інтернеті, і в друкованих виданнях багатьох вульгарних трактувань таких понять як товар, ціна, вартість, прибуток та інших. Наприклад, замість ви- значення товару як продукту праці, призначеного для відплатного обміну, дається визначення товару, як будь-якої речі, яка обмінюється. Замість визначення ціни, як грошової форми вартості, дається визначення ціни, як кількості грошей, за яку продавець готовий продати, а покупець згоден заплатити за товар. За- мість визначення вартості, як втіленої в товарі праці, дається визначення вартості як цінності товару і інщі. Вживається таке поняття як економічний прибуток. Прибуток – це економічна категорія, тому таке трак- тування прибутку має тавтологічний зміст на зразок прибутковий прибуток, або грошові гроші. Нееконо- мічного прибутку не може бути. Крім того в сучасній економічній теорії має міс- це неглибокий аналіз, некритичне застосування навіть найважливіших категорій, та застарілих теоретичних положень, інколи відсутність логіки в міркуваннях, і навіть погане знання української мови, коли замість слова поверхневі знання, пишуть „поверхові знання”. Вимога до авторів навчальних посібників на- давати три рецензії за підписами докторів наук – це формалізм, який не здатен підвищити рівень еконо- мічної науки. Метою даної статті є дати критичний аналіз де- яких теоретичних положень, які містяться в сучасній економічній літературі, та звернути увагу на деякі проблеми, не до кінця вирішені сучасною економіч- ною наукою. Наука – це галузь народного господарства, яка займається виробництвом наукових (теоретичних) знань. Продуктом науки є теорія, тобто сукупність наукових або теоретичних знань. Наука і теорія дуже близькі, взаємопов’язані, але не тотожні поняття. Ці поняття не існують одне без одного. Теорія, як сукуп- ність наукових знань, не може існувати (виникнути) без науки. Наука теж не може існувати без теорії, бо якщо це діюча наука, то вона обов’язково повинна виробляти наукові знання (теорію). Якщо ж вона не виробляє наукових знань, тобто не виробляє теорію, вона не може називатись наукою. При цьому треба мати на увазі, що знання бувають наукові, вироблені наукою, а бувають емпіричні, які з’являються на основі життєвого досвіду людей, без будь-якої науки. Такі знання виникають і засвоюються людьми за до- помогою органів чуттів: слуху, зору, нюху, дотику, смаку. Наукові знання – це глибинні знання про вну- трішні властивості та зв’язки явищ, тоді як емпіричні знання – це поверхневі знання. Сукупність емпіричних знань про якесь явище, навіть послідовно і логічно вибудованих не є теорією, хоч інколи саме таку сукупність знань деякі люди на- зивають теорією. Наприклад, інструкція до якоїсь ма- шини може точно описувати будову машини, довати правильні рекомендації, як розбирати та складати, та як ремонтувати машину, не може називатись теорією, або науковим вченням. Наукове вчення, або теорія – це сукупність наукових знань, основу яких складають один, або декілька законів, відкритих наукою. Будь-яка галузь народного господарства має таку структуру: матеріально-технічну базу, кадри і технологію. Наука, як галузь народного господарства, має таку структуру: матеріально-технічну базу (примі- щення, прилади та інше обладнання), кадри (вчені), методологію, тобто сукупність методів, за допомогою яких вчені виробляють знання. Саме вчені, вико- ристовуючи приміщення, прилади та інші елементи матеріально-технічної бази науки, спираючись на вже існуючі наукові та емпіричні знання, застосовуючи певні методи виробляють нові знання, нові теорії. Загальне поняття, „наука” включає в себе всю сукупність конкретних наук таких як математика, фізика, хімія, біологія, географія, історія, педагогіка, психологія, лінгвістика та багато інших наук. Кожна наука має свій об’єкт дослідження і свій предмет до- слідження і виробляє певні наукові знання, виробляє і застосовує певні поняття (категорії), створює відпо- відні теорії. У взаємозв’язку науки і теорії провідну роль відіграє наука. Саме наука (вчені) застосовуючи певні методи досліджує ті чи інші явища і створює теорію. Теорія – це вже вироблені знання. Тому коли раніше в підручниках політичної економії була перша тема „Предмет та метод політичної економії” нас це абсолютно не дивувало, бо це була правильна назва теми. Коли ж ми в сучасних підручниках з економічної теорії читаємо таку назву теми: „Пред- мет та методи економічної теорії”, то це дивує. Хіба можуть знання щось досліджувати, застосовувати якісь методи? Звичайно ні. Це роблять вчені, тобто ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УДК 330.101.-047.48 А. Ф. Золотов, кандидат економічних наук ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” А. Ф. Золотов ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ 214 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 наука, а не теорія. Тому можна говорити (писати) про предмет та методи науки, а не теорії. Теорію не можна ототожнювати ні з наукою взагалі, ні з окре- мим видом науки. Тому дивно, коли деякі економісти пишуть: „Но общей основой всех этих наук является экономическая теория, или как ее называли раньше, политическая экономия”. [1, с. 5]. Чому раніше, що зараз не існує політекономія? Далі той же автор там же пише: „Необходимость… привела к возникновению специальной науки – экономической теории” [1, c. 6]. Автор плутає назви навчальних дисциплін з назвами наук. Існують підручники з такими назвами: „Економіка”, „Основи економічної теорії”, „Еконо- мічна теорія”. Це підручники з певних навчальних дисциплін, а не назви наук. Автор наведених цитат пов’язує економічну теорію саме з політичною економією. Подібної точки зору дотримується і академік А. А. Чухно, який пише: „…економічна теорія входить до системи економіч- них наук. Вона є фундаментальною наукою, теоре- тичною основою всіх економічних наук” [2, с. 20]. З цієї цитати видно, що академік А. А. Чухно, говорячи про економічну теорію, має на увазі саме політичну економію. На наш погляд, економічні науки так само, як і фізичні науки можна розрізняти як фундаментальні та прикладні, але аж ніяк не як теоретичні та нетеоре- тичні. Фундаментальні економічні науки, до яких на- лежить і політична економія, досліджують найбільш загальні економічні явища, дію загальних та всеза- гальних економічних законів та закономірностей, незалежно від сфери економіки, галузі виробництва і навіть від способу виробництва. Вони розглядають особливості дії всезагальних економічних законів у кожній суспільно-економічній формації. Прикладні ж економічні науки досліджують дію тих економічних законів, які діють лише в тій чи іншій сфері еконо- міки або галузі виробництва, а також особливості дії загальних економічних законів у кожній сфері економіки або галузі виробництва. Наприклад, дію всезагального закону підвищення продуктивності праці в кожній галузі виробництва. Адже закон під- вищення продуктивності праці зовсім по різному діє, наприклад, в металургії і в сільському господарстві. Кожна з цих галузей має різні виробничі умови і різні фактори підвищення продуктивності праці. Тому дію цього закону в кожній галузі виробництва повинна досліджувати окрема економічна наука, га- лузева економіка. Галузеві економіки, на відміну від політичної економії, є прикладними економічними науками. Найбільш фундаментальною економічною наукою можна уважити політичну економію. Але не можна розглядати політичну економію як єдину теоретичну науку і навіть як саму економічну теорію. Виходить, що політична економія виробляє наукові знання, тобто економічну теорію, тоді як інші економічні науки, в тому числі і фінансова наука, не виробляють наукових знань, не виробляють еконо- мічної теорії. Колись фінансові відносини і фінансові проблеми вивчала тільки політична економія, яка була теоретичною наукою. Зараз фінансові відноси- ни і фінансові проблеми вивчає окрема, самостійна економічна наука, фінансова, яка відокремилась від політичної економії. Виходить, що вона вже не є теоретичною наукою, оскільки на роль теоретичної науки претендує тільки політекономія. Дивна логіка. В усіх підручниках з політичної економії вка- зується, що політекономія виконує світоглядну функцію, тобто формує світогляд тих, хто вивчає цю науку. Але світогляд формує і філософія, причому світоглядний потенціал філософії набагато більший, ніж у політекономії, бо політекономія формує лише економічні погляди на світ, тобто економічний світо- гляд, тоді як філософія формує найбільш загальний погляд на світ, перш за все, на співвідношення матерії і свідомості, відповідає на питання, чи пізнаваний світ, тобто, чи можна його пізнати. Хоч політекономія має і менший світоглядний потенціал, вона всерівно виконує світоглядну функ- цію, формує економічний світогляд. Виходячи з того, що „теория – обобщенный в сознании опыт людей, совокупность знаний об объек- тивном мире…” [3, с. 409], правильно буде сказати, що не тільки філософія і політекономія, а будь-яка теорія, яку виробляє наука, формує світогляд людей. Навіть такі прикладні науки, як галузеві економіки, формують економічний світогляд людей, хоч, звичайно, політична економія має набагато більший світоглядний потенціал ніж галузеві економіки та інші економічні науки, тому вона формує більш широкий економічний світогляд. Треба зазначити, що світогляд (сукупність по- глядів на світ) формують не тільки науки, а й засоби масової інформації, батьки, родичі, друзі, сусіди, знайомі, саме життя. Ці погляди на світ не завжди бувають правильні. Правильний, науковий світогляд формують тільки науки. Кожна наука, формує світо- гляд людини, яка вивчає цю науку, її погляди саме на цю сферу або галузь. Отже, будь-які наукові знання є частиною за- гального поняття теорії, мають світоглядний характер і формують світогляд людей. Тому не можна серед всіх економічних наук уважати теоретичною наукою тільки політекономію. Будь-яка економічна наука, оскільки вона виробляє наукові знання (теорію) є в певній мірі наукою теоретичною, а оскільки різні еко- номічні науки мають різний світоглядний потенціал, охоплюють більш широку, або більш вузьку сферу економічного дослідження, їх можна розрізняти лише як фундаментальні та прикладні, а не як теоретичні А. Ф. Золотов 215 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 та нетеоретичні. Тим більше не можна розглядати економічну теорію як окрему, спеціальну науку. Не можна взагалі ототожнювати науку і теорію. Свого часу серед економістів актуальним було питання – чи є збирання фактів частиною науки, чи це лише передумова для виникнення науки. Тут треба мати на увазі, що факти бувають різні. Є такі факти (явища), які були відомі, встановлені випадково ще до виникнення науки, яка потім їх досліджувала. Оскільки люди не могли пояснити природу цих фактів (явищ), це спонукало людей (суспільство) до створення такої науки, яка б дослідила ці явища, або до нового напряму досліджень з боку вже існуючої науки. Такі факти (яви- ща) були лише передумовою виникнення науки. Процес пізнання безперервний. Те, що було невідоме, стає відомим. Те, що було не зрозумілим завдяки науковим дослідження стає зрозумілим. Така діалектика пізнання. Явища розрізняють як вже пізнанні і як ще непізнанні. І сьогодні існують такі непізнанні явища як НЛО, або явища, які відбуваються у так званому Бермудському трикутнику. Сучасна наука досі не може пояснити ці явища. Але подальші наукові дослідження будуть вста- новлювати все нові і нові факти, які в решті-решт дадуть змогу пояснити сутність і причини цих явищ, їхній вплив на навколишній світ і їхню роль у світі. Ці факти, які встановлені наукою є частиною наукового процесу, частиною самої науки. Наприклад, той факт, що листя на деревах зелене був відомий людям ще первісного суспільства, коли ще не існувала жодної науки. Це був лише можливий об’єкт для майбутнього дослідження. А ось факт утворення в листі такої речовини, як хлорофіл, який спричиняє зелений колір листя, був встановлений біологічною наукою. Цей факт є елементом наукового процесу, елементом самої науки. Така класифікація фактів дає можливість уточ- нити відповідь на питання про співвідношення теорії і практики. Якщо теорія – це сукупність наукових знань, вироблених людством, то практика в широ- кому розумінні слова – є життєдіяльністю людства. Будь-яка діяльність людей, в тому числі і наукова, є елементом практики. Отже, процес створення теорії є складовою частиною практики. Низка проблем, не до кінця вирішених сучас- ною економічною накою, пов’язана з наступними питаннями: 1. Що означає поняття „економіка”? 2. Хто вперше вжив поняття „економіка” – Ксе- нофонт чи Аристотель? 3. Чи тотожні поняття „економіка” та „е кономія”? 4. Що означають поняття „економія” та „хрема- тистика”: види багатства, види діяльності чи галузі знань (науки)? Про сутність першої з цих проблем свідчать наступні положення: „За военные заслуги спартанцы подарили ему (ред. – Ксенофонту) имение, где он и занимался организацией своего рабовладельческо- го хозяйства. Последнее обстоятельство, по всей вероятности, послужило ему основанием составить руководство по управлению домашним хозяйством рабовладельца под. названием „Экономикос”, что на русском языке соответствует понятиям „домострой”, „домостроительство”. Однако следует иметь в виду, что под домашним хозяйством понималось и то хозяй- ство, которое было вне дома, даже в другом городе, то есть все хозяйство рабовладельца” [4, c. 24]. Страницей ранее в этой же работе авторы пишут: „Домашнее хозяйство рабовладельцев, учение об его организации называлось „экономия”” [4, c. 23]. З цих цитат не можна зробити висновок про те, що ж означає ксенофонтове „Економікос” – економі- ку, чи економію, чи це одне і теж. Далі М. К. Каратаєв та І. Г. Степанов пишуть: „Определив предмет эко- номии, Аристотель перешел далее к характеристике практической части науки наживать состояние, по- вторив круг тех вопросов, которым занимался „Эко- номикос” Ксенофонта” [4, c. 35]. Зі змістом цієї цитати можна зробити висновок, що „економія” і „Економікос” поняття тотожні, бо розглядають одне і те ж коло питань. Так це, чи ні можна з’ясувати при аналізі наступних проблем. Дру- га проблема полягає в тому хто перший вжив поняття „економіка” – Ксенофонт, чи Аристотель? Ось що з цього приводу пише І. В. Ліпсіц: „Само на звание этой науки (ред. – экономики) было дано ве - ликим ученым Древней Греции Аристотелем путем соединения двух слов „эйкос” – „хозяйство” и „номос” – закон, так что „экономика” в буквальном переводе с древнегреческого означает „законы хозяйства””[5, c. 13]. Близька до цієї точка зору міститься в „Эконо- мической Энциклопедии. Политическая экономия”. В ній дається таке визначення економіки: „Экономика (от греч. оikonomike, букв. – искусство управление домашним хозяйством)” [6, c. 438 ]. Якщо поняття „економіка” походить від давньо- грецьких слів „эйкос” та „номос” і означає закони господарства або мистецтво управління домашнім господарством, а Ксенофонт назвав це поняттям „Еко- номікос”, то це означає, що давньогрецькою мовою економіка називалась „економікос”. М. К. Каратаєв та І. Г. Степанов пишуть: „„Эко- номикос” Ксенофонта составленный им, по всей вероятности, между 401 – 399 гг. до н.э…” [4, c. 25]. Перші наукові праці Аристотеля були опубліковані не раніше 360 року до н.е., тобто майже на 30 років пізніше ніж „Экономікос” Ксенофонта, тому непра- вильно уважати, що поняття „економіка” вперше вжив Аристотель. Вперше це поняття вжив Ксенофонт. По- няття „Економікос”, під яким Ксенофонт і стародавні греки розуміли закон господарства або мистецтво господарювання – це і є те, що сучасна економічна А. Ф. Золотов 216 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 наука називає економікою. Але сучасне поняття „економіка” має набагато ширший зміст ніж той, який мали на увазі Ксенофонт і стародавні греки. Сучасне поняття „економіка” вживається в таких значеннях: 1) народне господарство; 2) система виробничих відносин; 3) стан та результати господарювання. Економіка – це об’єкт, який досліджує економіч- на наука, тому не можна називати економіку наукою, інакше не уникнути тавтології (економіка – це наука про економіку). За цією логікою виходить, що мате- матика – це наука про математику, хімія – наука про хімію, а тавтологія – є тавтологією. Вирішивши другу проблему – хто перший вжив поняття економіка і з’ясувавши, що означає поняття „економіка”, ми можемо впевнено відповісти на третє питання – чи тотожні поняття „економіка” та „еконо- мія” – ні. Економія за Аристотелем означає мистецтво наживати майно або багатство у натуральній формі як сукупність споживних вартостей. Отже виходить що поняття „економія” має набагато вужче значен- ня ніж поняття „економіка”. Економія – це лише окремий аспект економіки, пов’язаний з вмінням господарювати, тоді як економіка – це вся система виробничих відносин, яка включає в себе і відносини власності, і фінансові відносини, і товарно-грошові відносини, і ринкові відносини тощо. Таким чином, думка М. К. Каратаєва та І. П. Степанова про те, що домашнє господарство рабовласника, вчення про його організацію називалась економія – є помилковою. Домашнє господарство рабовласника і вчення про нього називалось економікою а не економією. Разом з поняття „економія” Аристотель ввів по- няття „хрематистика”. Що це різні за змістом поняття зрозуміло, тут не якої проблеми для науки не має, а от що виражають ці поняття – різні види багатства, чи різні види діяльності (мистецтва), чи різні галузі науки – це є проблема для економічної науки. Про це свідчать і слова самого Аристотеля, і висловлюван- ня сучасних економістів. В своїй праці „Політика” Аристотель пише: „…вопрос о том, представляет ли искусство наживать состояние часть науки о до- мохозяйстве, или оно является особой, отличной от нее отраслью знаний, возбуждает разнообразные толкования…” [4, с. 35]. Як бачимо, Аристотель роз- глядає економію як галузь знань. Далі він пише: „На правильном пути исследования стоят те, кто опреде- ляет богатство и искусство наживать состояние как … вещи различные: искусство наживать состояние относится к области домохозяйства, богатство при- надлежит к кругу торговой деятельности, дающей возможность составлять состояние не как попало, но исключительно путем обмена на деньги” [4, с. 35]. З цих цитат видно, що Аристотель і економію, і хрематистику розглядав як різні види багатства та як різні види діяльності, спрямованої на надбання різних видів багатства. Можливо саме Аристотель започаткував у науці такий методичний підхід одним і тим же словом називати різні за змістом явища. Так, поняття „економія” у нього означає і вид багатства, як сукупність споживних вартостей, і вид діяльності, спрямованої на надбання майна та інших споживних вартостей, тобто багатства у натуральній формі, і галузь знань, науки про це багатство та про вид ді- яльності, спрямованої на надбання цього багатства або як мистецтво наживати майно. І „хрематистика” у нього теж має три значення: вид багатства, а саме грошове багатство, вид діяльності, спрямованої на надбання грошового багатства, галузь знань (науки) про грошове багатство та шляхи його створення. Але вживання таких понять спричиняє тавтологію, наприклад, економія – це наука про економію, а еко- номіка – наука про економіку. Щоб уникнути тавтології при вживанні бага- тозначних понять ті, хто їх вживає, змушені вказува- ти, про які явища йде мова, або який аспект вжитого поняття вони мають на увазі, інакше може виникнути плутанина. Що стосується визначення: „економі- ка – це наука про…”, доцільніше, логічніше писати: „Економічна наука – це наука про економіку”. Якщо у визначення включати всі три значення економіки, то визначення виявиться дуже громіздким. Треба мати на увазі, що зміст понять може з часом змінюватись. Так, наприклад, поняття „еконо- міка” набуло три значення, значно змінило свій зміст. Поняття „економія” набуло зовсім іншого змісту ніж той, який в це поняття вкладав Аристотель. Сьогодні поняття „економія” означає результат або процес скорочення витрат. Зекономити, значить, досягти того ж результату при менших витратах, наприклад, придбати товар за меншу ціну ніж раніше або виро- бити такий самий продукт, витративши на це менше сировини або менше коштів, тобто скоротивши ви- трати. Економія може бути пов’язана з економним витраченням грошей. Це інший аспект економії, пов’язаний з мистецтвом збереження, а не збільшення грошового багатства. Крім розглянутих існують і інші проблеми еко- номічної науки, зокрема, відсутність чіткого розумін- ня сутності виробничих відносин, їх розмежування з сімейними, етичними, політичними, юридичними та іншими суспільними відносинами. Сучасна економічна наука визнає, що суспільне виробництво складається з матеріального та духовного виробництва. Будь-яка праця, яка створює матеріаль- ний або духовний продукт – це процес виробництва. За допомогою людської праці створюються статути певних закладів та організацій, програми політичних партій, юридичні закони, наукові теорії (в тому числі й економічні), літературні та музичні твори тощо. А. Ф. Золотов 217 Економічний вісник Донбасу № 2 (36), 2014 Те, що ці продукти є продуктами людської праці, а, отже, і продуктами виробництва не викликає ніякого сумніву. Не викликає сумніву і те, що всі ці продукти не є продуктами матеріального виробництва. Тоді виходить, що це духовні блага, продукти духовного виробництва і, значить, з приводу виробництва цих продуктів виникають виробничі відносини. Виникає питання, чим же відрізняються виробничі відносини від політичних, юридичних та інших суспільних від- носин, адже програми політичних партій регулюють політичні відносини, а юридичні закони регулюють юридичні відносини. Якщо ці продукти не є духовни- ми благами, не є продуктами духовного виробництва і з приводу їх виробництва не виникають виробничі відносини, тоді виходить, що крім матеріального та духовного виробництва існує третій вид виробництва, який не є складовою ні матеріального, ні духовного виробництва. Чи можна уважати витрати праці на створення Державного гімну України та на створення Конституції України витратами виробництва? Чи є виробничими відносини з приводу цих витрат? Що таке взагалі виробничі відносини? Чіткої відповіді на ці питання сучасна економічна наука не дає. І. П. Ніколаєва вважає, що „Под производствен- ными отношениями понимаются отношения, которые возникают между людьми в процессе производства, распределения, обмена и потребления материальных благ. Сегодняшняя экономическая теория считает правомерным и постановку вопроса о том, что про- изводственные отношения существуют не только в сфере материального производства, но и в непроиз- водственной сфере” [1, с. 7 – 8]. З приводу цієї цитати виникають такі мірку- вання: або І. П. Ніколаєва уважає, що сьогоднішня економічна теорія помиляється, що виробничі відно- сини існують у невиробничій сфері, тоді її визначення виробничих відносин можна уважати правильним, або вона визнає точку зору сьогоднішньої економічної науки (а не теорії) правильною, тоді її міркування і визначення виробничих відносин не можна назвати логічними, бо незрозуміло, як можуть виробничі відносини, тобто відносини з приводу виробництва матеріальних благ виникнути у сфері, яка не виробляє матеріальних благ. Ці та інші проблеми економічної науки усклад- нюють процес взаєморозуміння і співробітництва еко- номістів а також ускладнюють викладання економіч- ної теорії. Тому можна погодитись з К. В. Павловим, що потрібна узагальнююча, синтезована економічна теорія і щоб вона була якомога швидше створена, необхідно розробити метатеорію економічної науки, призначену для вивчення основ економічної теорії. [Див. 7, с.60]. Література 1. Николаева И. П. Экономическая теория : учеб- ник / И. П. Николаева. – М. : КНОРУС, 2006. – 224 с. 2. Основи економічної теорії : підручник / А. А. Чух- но, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін. ; за ред. А. А. Чух - на. – К. : Вища шк., 2001. – 606 с. 3. Философский сло- варь / под ред. М. М. Розенталя. – Изд. 3-е. – М. : Поли- тиздат, 1972. – 496 с. 4. Каратаев Н. К. История эконо- мических учений Западной Европы и России (до воз- никновения марксизма). – / Н. К. Каратаев, И. Г. Сте- панов. – М. : Изд-во соц.-экон. лит., 1959. – 440 с. 5. Липсиц И. В. Экономика : учеб. для студ. вузов, обучающихся по направлению подг. „Экономика” / И. В. Липсиц. – 3-е изд., стер. – М. : Омега ; Л., 2007. – 656 с. 6. Экономическая энциклопедия. Политическая эко- номия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Сов. энцикл., 1980. – Т. 4. Социология – Я. – 672 с. 7. Павлов В. К. Патологические процессы в экономике / В. К. Павлов // Екон. вісн. Донбасу. – 2007. – № 1. – С. 50 – 60. Золотов А. Ф. Про деякі проблеми сучасної економічної науки У статті здійснюється критичний аналіз визна- чень таких економічних понять, як економіка, еко- номія та виробничі відносини, а також здійснюється критика поглядів деяких сучасних економістів на спів- відношення науки і теорії, теорії і політичної економії. Ключові слова: наука, теорія, економіка, еконо- мія, виробничі відносини. Золотов А. Ф. О некоторых проблемах совре- менной экономической науки. В статье осуществляется критический анализ определений таких экономических понятий как эко- номика, экономия, производственные отношения, а также осуществляется критика взглядов некоторых современных экономистов на соотношение науки и теории, теории и политической экономии. Ключевые слова: наука, теория, экономика, эко- номия, производственные отношения. Zolotov A. F. About Some Problems of the Modern Economic Science It is given a critical analysis of definitions of such economic categories as economics, economy, relations of production and criticism of the views of some modern economists on the interrelation between science and theory, theory and political economy. Key words: science, theory, economics, economy, relations of production. Стаття надійшла до редакції 10.04.2014 Прийнято до друку 25.06.2014 А. Ф. Золотов

Про деякі проблеми сучасної економічної науки

Institution

Ähnliche Einträge