До історії села Ведильці Чернігівського району

Перші поселення на горбистих берегах річки, згодом названої р. Пакулькою, лівого притоку р. Дніпра, з’явилися в XVI-XVII столітті. В історичних документах назва села «Деревня Виделци» згадувалась уже в 1619 р. як об`єднання хуторських поселень: Дворец, Старосілля, Малосілля, Рословка та ін. У 1730...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Рослий, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Історія міст і сіл
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88808
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історії села Ведильці Чернігівського району / І. Рослий // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 2. — С. 85-90. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-88808
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-888082015-11-24T03:02:07Z До історії села Ведильці Чернігівського району Рослий, І. Історія міст і сіл Перші поселення на горбистих берегах річки, згодом названої р. Пакулькою, лівого притоку р. Дніпра, з’явилися в XVI-XVII столітті. В історичних документах назва села «Деревня Виделци» згадувалась уже в 1619 р. як об`єднання хуторських поселень: Дворец, Старосілля, Малосілля, Рословка та ін. У 1730 р. населення села складалося з 159 монастирських селян, а до 1924 р. поступово збільшилося до 2768 людини, об`єднаних в одноосібних господарствах. З кількох версій походження сучасної назви більш вірогідною є: від назви гори «Відельци», де в XVIII столітті була збудована церква, навколо якої продовжувало розбудовуватися село з успішними землеробством, тваринництвом, різноманітними сільськогосподарськими ремеслами. Під час колективізації тридцятих років ХХ століття заможні одноосібні господарства були ліквідовані та організовані два колгоспи. Первые поселения на холмистых берегах реки, со временем названой р. Пакулькой, левого притока р. Днепра, появились в XVI-XVII столетиях. В исторических документах название села «Деревня Видельци» упоминалось уже в 1619 г. как объединение хуторских поселений – Дворец, Староселье, Малоселье, Рословка и др. В 1730 г. население села составляло 159 монастырских крестьян, а до 1924 г. постепенно увеличилось до 2768 человек, содержащие единоличные хозяйства. Среди нескольких версий происхождения современного названия села более вероятной следует считать – от названия горы «Видельцы», на которой в XVIII столетии построена церковь, а вблизи ее продолжало застраиваться село с успешными земледелиями, животноводством, разнообразными сельскохозяйственными ремеслами. Во время коллективизации сельского хозяйства 30-х годов ХХ столетия зажиточные единоличные хозяйства были ликвидированы, организовано два колхоза. The first settlements on the hills of the river later called Pakulka, left tributary of the Dnieper river, were built in the 16th-17th centuries. Historical sources tell that the name of the village ‘Videltsy village’ was mentioned as early as 1619 as an association of farm-steads, namely: Dvorets, Staroselie, Maloselie, Roslovka and others. There are several hypothesis explaining the etymology of the modern name of the village, beginning from the ancient «Palace of Kiev-Pechersk Lavra Monastery» dated back to 1729, the most probable one being derivative from the name of the mountain ‘Videltsy’, on which in the 18th century a church was built where about a village started building on with successful farming, cattle-breeding, various agricultural occupations developing. In 1730, the population of the village was 159 of monastery farmers. In 1755–1769 as many as 87 village families had 55 horses, 94 oxen, 151 cows, 245 sheep, 25 goats, 55 pigs in their households. The 18th and 19th centuries for the village were marked by active development of individual handicraft trades. From 1859 to 1928 as many as 39 handicraftsmen possessed 25 windmills and watermills, 10 hulling mills, 7 oil mills, 2 brickworks, 2 smithies. Building, carpentry, timberwork, weaving and clothing manufacture were widely developed. By the begining of the 20th century 2319 dessiatinas of fertile plough-lands were cultivated, so, together with pastures, the village possessed 3065 dessiatinas of land. Out of 2768 village residents only 379 people were considered poor, the rest were mainly prosperous peasants. During collectivization of the thirties in the 20th century, prosperous individual farms were liquidated, and two collective farms were organized instead. 2015 Article До історії села Ведильці Чернігівського району / І. Рослий // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 2. — С. 85-90. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88808 477.5 (–22) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Історія міст і сіл
spellingShingle	Історія міст і сіл Історія міст і сіл Рослий, І. До історії села Ведильці Чернігівського району Сiверянський лiтопис
description	Перші поселення на горбистих берегах річки, згодом названої р. Пакулькою, лівого притоку р. Дніпра, з’явилися в XVI-XVII столітті. В історичних документах назва села «Деревня Виделци» згадувалась уже в 1619 р. як об`єднання хуторських поселень: Дворец, Старосілля, Малосілля, Рословка та ін. У 1730 р. населення села складалося з 159 монастирських селян, а до 1924 р. поступово збільшилося до 2768 людини, об`єднаних в одноосібних господарствах. З кількох версій походження сучасної назви більш вірогідною є: від назви гори «Відельци», де в XVIII столітті була збудована церква, навколо якої продовжувало розбудовуватися село з успішними землеробством, тваринництвом, різноманітними сільськогосподарськими ремеслами. Під час колективізації тридцятих років ХХ століття заможні одноосібні господарства були ліквідовані та організовані два колгоспи.
format	Article
author	Рослий, І.
author_facet	Рослий, І.
author_sort	Рослий, І.
title	До історії села Ведильці Чернігівського району
title_short	До історії села Ведильці Чернігівського району
title_full	До історії села Ведильці Чернігівського району
title_fullStr	До історії села Ведильці Чернігівського району
title_full_unstemmed	До історії села Ведильці Чернігівського району
title_sort	до історії села ведильці чернігівського району
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історія міст і сіл
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88808
citation_txt	До історії села Ведильці Чернігівського району / І. Рослий // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 2. — С. 85-90. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT roslijí doístorííselavedilʹcíčernígívsʹkogorajonu
first_indexed	2025-07-06T16:40:38Z
last_indexed	2025-07-06T16:40:38Z
_version_	1836916449262698496
fulltext	Сіверянський літопис 85 УДК 477.5 (–22) Іван Рослий. ДО ІСТОРІЇ СЕЛА ВЕДИЛЬЦІ ЧЕРНІГІВСЬКОГО РАЙОНУ Перші поселення на горбистих берегах річки, згодом названої р. Пакулькою, лівого притоку р. Дніпра, з’явилися в XVI-XVII столітті. В історичних документах назва села «Деревня Виделци» згадувалась уже в 1619 р. як об`єднання хуторських поселень: Дво- рец, Старосілля, Малосілля, Рословка та ін. У 1730 р. населення села складалося з 159 монастирських селян, а до 1924 р. поступово збільшилося до 2768 людини, об`єднаних в одноосібних господарствах. З кількох версій походження сучасної назви більш вірогідною є: від назви гори «Відельци», де в XVIII столітті була збудована церква, навколо якої продовжувало розбудовуватися село з успішними землеробством, тваринництвом, різноманітними сільськогосподарськими ремеслами. Під час колективізації тридцятих років ХХ століття заможні одноосібні господарства були ліквідовані та організовані два колгоспи. Ключові слова: Чернігівський район, село Ведильці, історія розвитку, господарство. Якщо перекази предків з життя села Ведильці та щорічні спостереження за зміною його природи не фіксуються, то об`єктивність історії поселень втрачається. Послідовність подій виникнення і розвитку населеного пункту повинна базуватися на вирішенні низки важливих питань – коли, де, чому і в яких природно-кліматичних умовах з’явилися перші поселенці на сучасній освоєній площі? Як змінювалося життя перших поселень? Які позитивні чи негативні фактори впливали на їхній побут і розвиток? Чому в корінних селян мова така, а не інакша? Із низки подібних питань історично достовірним можна вважати фактор первинних надзвичайно сприятливих природно-кліматичних умов для першого поселення: повноводна річка із притоками і протоками та численні озера мали багаті рибні ресурси. В окремих ділянках лісу водилася дичина, долини і безкраї поля рясніли квітами і соковитими травами. На берегах плавнів і зеленої річкової долини височіли яскраво золотисті піщані дюни (Горбельовка), які за кілька кілометрів можна було спостерігати ще в 50-ті роки минулого ХХ-го століття. З часів перших особистих сприйняттів річки, поля, лісу, болота і луків з числен- ними заводненими кар`єрами відпрацьованих покладів торфу і ознак колишніх дамб, водяних млинів, порівняння із року в рік стану цих виробничих і геоморфологічних форм в різні пори року, особливо, після весняних повенів і літніх злив, то вражали зміни основного русла, згодом названого р. Пакулькою, з підсиленою ерозійною дією бокових притоків (Малєйки, Чоботарки – правих; В`язовки, Кархівської, Дранів- ської – лівих та ін.) (див. рис.). Напрошується висновок, що басейн річкової системи утворився наприкінці танення Дніпровського льодовика (~200-100 тис. р. тому), а протягом багатьох тисячоліть така система створювала специфічні геоморфологічні форми рельєфу на площі майбутнього села. Піщані горби поблизу берегів, горбистий рельєф зустрічаємо в сучасному лісі (Шелухова гора, Страмоуска, Памірки), про- тяжні піщані субпаралельні гряди з міжгрядовими пониженнями (пагонами: Пагун, Любецкой пагон, пагон вздовж дороги на с. Мньов та ін.). Такі форми свідчать, що річкова мережа з притоками, протоками і природними джерелами води утворилася Тут і далі всі власні назви приведені згідно з місцевим (Ведильцівським) діалектом. © Рослий Іван Степанович – доктор геологічних наук, старший науковий спів- робітник, уродженець села Ведильці. 86 Сіверянський літопис на східній межі льодовика. Уже за один-півтора кілометра на схід від русла основної річки ознак льодовика не зустрінуто, простори полів були тоді і зараз є відносно підвищеними. Отже, у першому тисячолітті нашої ери в басейні основної річки природним шляхом сформувався ландшафт із міжріч піскуватих гряд і підвищень, прибережних піщаних горбів і височінь, яким перші мандрівники давали назви, що збереглися до наших днів: Горбельовка, Локотьков, Відельци, Могилєв, Білі Кручі та ін., похо- дження яких говорило само за себе. Наприклад, з однієї високої прибережної гори проглядався чудовий краєвид з рельєфними деталями і особливостями річкової сис- теми, окремими кущами лози і дерев. Тому і назвали гору «Відельци», а в давні часи православ’я збудували там церкву, яку в 30-их роках при «будівництві комунізму» зруйнували. Зразу за горою русло основної річки (Пакульки) об`єднувалося з дво- ма притоками – Кархівським і Драньовським, що з гори мало вигляд виделки (див. рис.). На ділянці злиття русел утворилося велике озеро з островом посередині, на якому найвірогідніше з`явилося перше поселення і, можливо, оточений частоколом будинок (будівлі), тому що в народі збереглася назва цього острівка, зараз оточеного болотами, – Дворец. Скоріше за все це був монастирський двір, про який зазначено в описі Видельців 1755 року: «В той деревне двор монастырский огорожен… в нем строение изба началницкая…» У довоєнний час там був клуб, господарські будівлі. Частину заболоченого озера у 80-ті роки земснарядом очищено, це організував ко- лишній голова колгоспу М. І. Шпилька. Підтвердженням існування подібної будівлі на острові знаходимо в реєстрі архіву 1729 року – «Дворец преежий монастыря Киево-Печерской Лавры» [1]. У середині ХVІІІ століття, коли Ведильці входили до складу Пакульської про- мислової вотчини Києво-Печерської лаври, у цьому місці знаходилися споруди монастирського двору, про який зазначено також в описі Видилців 1755 року: «В той деревне двор монастырский огорожен кругляком в замет, в нем строение изба начал- ницкая… За началницкой избой коморка… и за оною колодязь ставнеях огорожен… Против колодезя комора рубленая под кришкая дрань за которая пекарня з сенми… За пекарне клетка для вяле сиров на столпах в ставне зделанная… Подле пакарне погреб входит з двома дверми з дубини рублених... Подле ворот овчарская курная изба з сенми… Во дворе кошара для скота з сараями рубленними соломою покрити- ми. При дворе огородов два ворем огорожений» [2]. У довоєнний час там був клуб, адміністративні та господарські будівлі, що були спалені гітлерівцями у 1943 році. Геоморфологічні спостереження долини р. Пакульки і її притоків свідчать, що ця основна артерія в часи Київської Русі для невеликих човнів і парусників була суд- ноплавною. Широка річка мала глибину 2-3 м, судячи по тих вирізах, заглибленнях і ямах, що збереглися до цього часу. Тобто перші мандрівники до місць осідлості на пагорбах припливали на човнах по воді від р. Дніпра. Цілком ймовірно, що мандрів- ники, неодноразово припливаючи і відпливаючи до забудованих місць від гирла річки до її верхів`я, називали таку водну артерію провідною, ведучою або Ведилкою. Проте нелогічно, навіть тоді в давнину, називати так окремий пункт з незрозумілою заміною закінчення назви Ведилка на Ведильці. Першим поселенням був хутор без назви. Прибували інші групи людей. Вони поселялись у сприятливих місцях на берегах річки, озер, біля джерел, групуючись в окремі хутори. Згодом, за різними ознаками, з’являлися їхні назви – за прізвищами сімей, прикметами місцевостей Сіверянський літопис 87 тощо. Поступово, внаслідок розселення сімей, хутори утворювали єдине село, а згодом хуторські поселення стали називатися вулицями (табл.1). Таблиця 1. Перелік назв хуторів по умовній черзі та часу появи 1. Старосілля 9. Круг 2. Малосілля 10. Пагун (Харбин) 3. Рословка 11. Милий Хутор 4. Бусловка 12. Хабловка 5. Самойловка 13. Драньовка 6. Яковенковка 14. Балакиновка 7. Охоновка 15. Турицин 8. Чечовка (острів) 16. Карховка (через поле) * Стосовно походження назви села «Ведильці» існують різні думки:* від назви річки Ведилка [4]; від назви високої гори Відельци (див. рис.); від назви місцевості злиття течій трьох, в минулому повноводних, річок, що на місцевому діалекті звучала як «Видьолка» (виделка)(див. рис.). Згадана у джерелі [4, ст. 694] річка Ведилка як приток р. Пакульки (теперішня долина, рів. Карховський) не могла бути основою для назви села тому, що перші поселення виникли осторонь. Вірогіднішою, але в історичному плані нелогічною була також назва від слова болотисто-озерної місцевості злиття річок «Видьолка» (білоруський говір). У перших історичних письмово зафіксованих документах виникає назва «Видилци» [1, 2], яка, напевне, була у вжитку місцевих селян і на- вколишніх поселень. Назва, очевидно, походить від високої гори Відельци, яка в свою чергу була природною – з її вершини відкривався чудовий живописний краєвид, відкритий, ще не зарослий густими лісами і гаями (див. рис., карту). На її вершині згодом у 70-х рр. XVIII ст. була побудована церква, на жаль, знищена в 30-тих роках минулого століття. На перших географічних, наступних топографіч- них, адміністративних і навіть на геологічних картах [5] село звалося Видельци (рос. «Видельцы»). Тільки протягом ХХ-го століття вже назва трансформувалася на «Ведильці»(див. карту). Отже, перша згадка про населений пункт як об`єднання хуторів була в 1619 р. [4]. Село продовжувало активно заселятися і господарськи розвиватися. Вже в 1730 році населення складалося з 159 монастирських селян, а до 1924–1928 р. р. кількість осіб збільшилася до 2768 людини [4]. Трудолюбиві жителі і новосели займалися не тільки землеробством і скотарством, а й різноманітними ремеслами – будівель- ними, деревообробними, плотницькими, столярними, ткацькими, кравецькими, кузнецькими, мукомольними і маслобойними та іншими, а такі місцеві умови, як віддаленість від промислових центрів і погіршання водного шляху сполучення (об- міління річки), змушували селян майже повністю переорієнтовуватися на ремісниче самообслуговування. Об`єктивні дані свідчать, що з кожним століттям заможність і добробут селян поліпшувалися. Так, наприклад, у 1755–1769 р. р. 87 сімей у своїх господарствах мали 55 коней, 94 воли, 151 корову, 245 овець, 25 кіз, 55 свиней [2,4]; у 1924 – 1928 р. р. (перед колективізацією) у складі 2768 жителів села бідняками вважалося тільки 379 людини, інші були середняками і заможними (табл. 2). На широких степових просторах пахотні землі освоювалися за межами села, в першу чергу, біля кругів, заповнених водою (невеликих озер карстового походжен- ня), і в зволожених низовинах. До останнього часу збереглися назви полів і озер * Перша письмова згадка про сусідське село Кархівка датована 1712 р., тоді як згадку про «Ви- делці» зустрічаємо в грамотах короля Сігізмунда ІІІ в 1619 р. [4]. Розміщення будівель Кархівки, сучасного села, свідчить, що перші хуторяни поселялися близько озер і джерел води вздовж верхів`я притоки Ведилки (Карховського). 88 Сіверянський літопис за прізвищами господарів, які ці землі обробляли – Кабенкові Дуброви, Сидорове, Козлянчишине поле, Смоліговка, Фролова гора, Приходьки, Рульов Берізник; озе- ра (круги): Рогозин, Ракитний, Василінов, Назаров, а серед піщаних гряд і горбів, що простяглися на 12 км до самого Дніпра – Воробейков і Свиной круги, Зномова копанка. На піщаних і піскуватих ділянках в останні два століття активно прово- дилися лісонасадження. Сьогодні безлісі ділянки до самого Мньовського болота і дніпровських плавнів зустрічаються тільки на площах планових вирубок вікових сосен і беріз. Отже, простий перелік іменних земельних ділянок, водних джерел, іменних і колективних ремесел, широка галузь одноосібного тваринництва, інтенсивне зем- леробство на лоні сприятливих природних умов свідчать про те, що жителі села Ведильці в дореволюційний період в переважній своїй більшості були заможними селянами (табл. 2). – У нашому селі панів не було, – згадували старожили, – одноосібно було кра- щим життям. Географічна карта ХІХ століття Корінним чином змінилося життя і розвиток села після колективізації його жителів, з організацією двох колгоспів і практичного знищення одноосібних гос- подарств. Але цей період історії села потребує особливої уваги, неполітизованого розгляду, аналізу і об`єктивного викладу. За надані архівні документи автор висловлює щиру подяку Андрію Леонідовичу Курданову. Сіверянський літопис 89 Таблиця 2. Заселення і розвиток села Ведильці (за даними [4]) Роки Демографія, кількість Земля, десятин, пахотна всього Ремесла, кількість дворів, сімей людей 1755-1769 68, 87 сімей [1] н.д.* 174/н.д. землеробство, скотарство, деревообробка, добування смоли, дьогтю 1859-1866 218 1635 н.д./7463 25 вітряків 10 крупорушек, 7 маслобоєн, 2 цегельні, 2 кузні, 39 кустарів 1896-1901 276 1511 н.д. 1919-1928 501 2768 2319/3065 1. Центральний державний історичний архів Києва (ЦДІАК), ф. 108, оп. 2, спр. 1893, арк. 42. Реєстр 1729 р.* 2. Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 128, оп. 4 (вотчини), спр. 118, арк. 44 зв., 1755 р. 3. Чернігівський державний архів Чернігівської області, ф.р-942, оп.1, спр. 6399, арк.23. – Топографічна карта Пакульської волості. 4. История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. Киев: Институт истории Академии наук УССР, 1983.– С. 694–700. 5. Структурная карта Днепровско-Донецкой впадины. Масштаб 1:500000 /Тка- чишин С.В., Самойлюк А.П., Забелло Г.Д. – Киев: Укргеофизика, 1985. – 1 л. * н. д. – відсутність даних ** На географічній карті XIX століття на околицях села позначено тільки вісім вітряків. Решта – можливо, всі вітряки Пакульського волосного правління. Збереглися деякі персифіковані назви млинів села – Оліфірів, Ціпакові (три), Муровца. 90 Сіверянський літопис Иван Рослый К ИСТОРИИ СЕЛА ВЕДИЛЬЦЫ ЧЕРНИГОВСКОГО РАЙОНА Первые поселения на холмистых берегах реки, со временем названой р. Пакулькой, левого притока р. Днепра, появились в XVI-XVII столетиях. В исторических доку- ментах название села «Деревня Видельци» упоминалось уже в 1619 г. как объединение хуторских поселений – Дворец, Староселье, Малоселье, Рословка и др. В 1730 г. на- селение села составляло 159 монастырских крестьян, а до 1924 г. постепенно увели- чилось до 2768 человек, содержащие единоличные хозяйства. Среди нескольких версий происхождения современного названия села более вероятной следует считать – от названия горы «Видельцы», на которой в XVIII столетии построена церковь, а вблизи ее продолжало застраиваться село с успешными земледелиями, животноводством, разнообразными сельскохозяйственными ремеслами. Во время коллективизации сель- ского хозяйства 30-х годов ХХ столетия зажиточные единоличные хозяйства были ликвидированы, организовано два колхоза. Ключевые слова: Черниговский район, село Ведильцы, история развития, хозяйство. Ivan Roslyy SOME HISTORICAL FACTS ABOUT VEDILTSY VILLAGE, CHERNIGOV DISTRICT The first settlements on the hills of the river later called Pakulka, left tributary of the Dnieper river, were built in the 16th-17th centuries. Historical sources tell that the name of the village ‘Videltsy village’ was mentioned as early as 1619 as an association of farm-steads, namely: Dvorets, Staroselie, Maloselie, Roslovka and others. There are several hypothesis explaining the etymology of the modern name of the village, beginning from the ancient «Palace of Kiev-Pechersk Lavra Monastery» dated back to 1729, the most probable one being derivative from the name of the mountain ‘Videltsy’, on which in the 18th century a church was built where about a village started building on with successful farming, cattle-breeding, various agricultural occupations developing. In 1730, the population of the village was 159 of monastery farmers. In 1755–1769 as many as 87 village families had 55 horses, 94 oxen, 151 cows, 245 sheep, 25 goats, 55 pigs in their households. The 18th and 19th centuries for the village were marked by active development of individual handicraft trades. From 1859 to 1928 as many as 39 handicraftsmen possessed 25 windmills and watermills, 10 hulling mills, 7 oil mills, 2 brickworks, 2 smithies. Building, carpentry, timberwork, weaving and clothing manufacture were widely developed. By the begining of the 20th century 2319 dessiatinas of fertile plough-lands were cultivated, so, together with pastures, the village possessed 3065 dessiatinas of land. Out of 2768 village residents only 379 people were considered poor, the rest were mainly prosperous peasants. During collectivization of the thirties in the 20th century, prosperous individual farms were liquidated, and two collective farms were organized instead. Key-words: Chernigov district, Vediltsy village, development history, household.

До історії села Ведильці Чернігівського району

Репозитарії

Схожі ресурси