Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело
Стаття присвячена актуальній темі в історичній науці, зокрема, в джерелознавстві. Звіти чернігівських архієреїв, накопичені в період з 1847 р. по 1916 р., досі не були предметом спеціального дослідження і не впроваджені до наукового обігу. Метою дослідження є з’ясування законодавчої бази та історичн...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2015
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88827 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело / О. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 3. — С. 43-49. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-88827 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-888272015-11-26T03:02:01Z Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело Тарасенко, О. Церковна старовина Стаття присвячена актуальній темі в історичній науці, зокрема, в джерелознавстві. Звіти чернігівських архієреїв, накопичені в період з 1847 р. по 1916 р., досі не були предметом спеціального дослідження і не впроваджені до наукового обігу. Метою дослідження є з’ясування законодавчої бази та історичних умов для появи та тривалого існування цього виду масової документації, встановлення ступеню збереженості звітів чернігівських владик про становище єпархії, проаналізування звітів на предмет повноти, інформативності, репрезентативності, верифікованості та джерельної цінності. Статья посвящена актуальной проблеме в исторической науке, в частности, в источниковедении. Отчеты черниговских архиереев, накопленные в период с 1847 г. по 1916 г., до сих пор не стали предметом специального исследования и не введены в научный оборот. Целью исследования является изучение законодательной базы и исторических условий для появления и длительного существования этого вида массовой документации, определение степени сохранности отчетов черниговских владык о состоянии епархии, проанализирование отчетов на предмет полноты, информативности, репрезентативности, верификованости и источниковой ценности. The article is devoted an actual theme in historical science, in particular. Reports of the Chernihiv bishops, accumulated in a period from 1847 to on 1916, until now were not the article of the special research and not inculcated to the scientific circulation. A research purpose is finding out of legislative base and historical situation for appearance and protracted existence of this type of mass document, establishment of degree of stored of reports of the Chernihiv bishops, about position of diocese, to analyse reports for the purpose plenitude, informing, presentable, objectivity and a spring value. Reports on position of the Chernihiv diocese are a source many-sided, presentable which contains various information on church religious life in a region. Evaluation descriptions of guidance of diocese (real or imaginary) densely accompanied with the richest actual material. Statistical materials of reports represent composition of diocese, change in the organs of management, amount of churches, monasteries, schools of church, quantity of congregation and clergy, their morally religious mood and educationally professional level. In reports the represented facts of opening/closing of monasteries, churches, building, re-erecting, repairs, sourcing. Valuable is also material, which touches activity of parochial and diocese care, spiritual schools and seminary, fraternities and other diocese establishments and organizations. The important feature of reports consists in that they engulf a considerable period (1847 – 1916), that characterized as a source of mass origin. It enables a researcher to use them for the study of history of the Chernihiv diocese in a dynamics, on the different stages of development and on the whole during the second half XIX – to beginning of XX century. 2015 Article Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело / О. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 3. — С. 43-49. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88827 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Тарасенко, О. Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело Сiверянський лiтопис |
| description |
Стаття присвячена актуальній темі в історичній науці, зокрема, в джерелознавстві. Звіти чернігівських архієреїв, накопичені в період з 1847 р. по 1916 р., досі не були предметом спеціального дослідження і не впроваджені до наукового обігу. Метою дослідження є з’ясування законодавчої бази та історичних умов для появи та тривалого існування цього виду масової документації, встановлення ступеню збереженості звітів чернігівських владик про становище єпархії, проаналізування звітів на предмет повноти, інформативності, репрезентативності, верифікованості та джерельної цінності. |
| format |
Article |
| author |
Тарасенко, О. |
| author_facet |
Тарасенко, О. |
| author_sort |
Тарасенко, О. |
| title |
Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело |
| title_short |
Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело |
| title_full |
Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело |
| title_fullStr |
Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело |
| title_full_unstemmed |
Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело |
| title_sort |
звіти чернігівських архієреїв хіх – початку хх ст. як історичне джерело |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88827 |
| citation_txt |
Звіти чернігівських архієреїв ХІХ – початку ХХ ст. як історичне джерело / О. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 3. — С. 43-49. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT tarasenkoo zvítičernígívsʹkiharhíêreívhíhpočatkuhhstâkístoričnedžerelo |
| first_indexed |
2025-07-06T16:41:47Z |
| last_indexed |
2025-07-06T16:41:47Z |
| _version_ |
1836916522029678592 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 43
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 94 (477)
Олександр Тарасенко.
ЗВІТИ ЧЕРНІГІВСЬКИХ АРХІЄРЕЇВ
ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. ЯК ІСТОРИЧНЕ
ДЖЕРЕЛО
Стаття присвячена актуальній темі в історичній науці, зокрема, в джерелознав-
стві. Звіти чернігівських архієреїв, накопичені в період з 1847 р. по 1916 р., досі не були
предметом спеціального дослідження і не впроваджені до наукового обігу. Метою до-
слідження є з’ясування законодавчої бази та історичних умов для появи та тривалого
існування цього виду масової документації, встановлення ступеню збереженості звітів
чернігівських владик про становище єпархії, проаналізування звітів на предмет повно-
ти, інформативності, репрезентативності, верифікованості та джерельної цінності.
Ключові слова: Церква, Чернігівська єпархія, архієпископ, звіт, діловодна докумен-
тація, історичне джерело, джерельний аналіз.
Звіти правлячих архієреїв другої половини ХІХ – початку ХХ ст. про становище
єпархій, що характеризуються певною повторюваністю, типовістю і однорідністю
інформації, можна кваліфікувати як джерело масового походження [1; 2, с. 469].
Поряд зі звітами губернаторів вони становлять досить інформативну джерельну
базу для вивчення регіональної історії, але у порівнянні з губернаторськими звітами,
звіти архієреїв гірше опрацьовані й рідше використовуються дослідниками. Така
нерівномірність пов’язана, очевидно, з специфікою розвитку, насамперед, церковно-
історичних студій, що був фактично зупинений через ідеологічні причини на порозі
назрілого піднесення саме на регіональному рівні.
У сучасній українській історіографії церковно-історичний напрямок розвиваєть-
ся досить динамічно, в тому числі й на регіональному рівні. Дедалі більше джерел з
церковно-релігійного життя оприлюднюється та використовується, але звіти черні-
гівських архієреїв ще не стали предметом спеціального дослідження і не впроваджені
до наукового обігу, що зумовлює актуальність обраної нами теми. За мету ми ставимо
з’ясувати законодавчу базу та історичні умови для появи та існування цього виду
масової документації, за результатами проведеної евристичної роботи встановити
ступінь збереженості звітів чернігівських владик про становище єпархії, проаналізу-
вати звіти на предмет повноти, репрезентативності, верифікованості та джерельної
цінності інформації, яку вони містять. Для цього, крім самих звітів, ми використали
законодавчі акти, статути духовних консисторій (основний документ регулювання
сфери єпархіального управління), іншу діловодну документацію та ряд наративних
джерел, що допомогло вирішити дослідницькі завдання та досягти мети.
Архієрейські звіти, як й інші документи, що спрямовувалися «на гору», відіграва-
ли роль зворотного зв’язку з вищим церковним колегіальним органом – Святійшим
Синодом. До початку ХІХ ст. зв’язок Св. Синоду з єпархіальним начальством від-
© Тарасенко Олександр Федорович – кандидат історичних наук, доцент кафедри
історії Центрально-Східної Європи ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка.
44 Сіверянський літопис
бувався, так би мовити, в робочому режимі, через нагальне діловодство. В єпархіях
отримували накази до виконання і рапортували в столицю про їхнє отримання. Зви-
чайно, на вимогу Св. Синоду архієреї надсилали витребувану інформацію. Владика
був зобов’язаний інформувати Св. Синод у випадку надзвичайної події в єпархії свою
думку. То вже можна кваліфікувати як власну його ініціативу. Хоча принагідно за-
значимо, що доносити інформацію до вищих органів державного управління, в тому
числі й до Св. Синоду, будь-яким особам дозволялося і навіть заохочувалося. Відтак
утаємничення інформації було справою доволі ризикованою.
Статут духовних консисторій, схвалений 27 березня 1841 р. [3], був першим уза-
гальненим (кодифікованим) законодавчим актом, що комплексно врегульовував
єпархіальне управління та судочинство, матеріальні відносини, права і обов’язки
різних єпархіальних посадовців і структур, порядок зносин, звітність тощо. Зокрема
від архієрея вимагалося повідомляти Св. Синод про отримання наказу (іменного
чи циркулярного), щорічно надавати інформацію про кількість і становище шкіл
при церквах і монастирях (ст. 14), «перечневую табель» (екстракт) зі сповідальних
книг (ст. 16), «о просвещенных в течении года св. крещением евреях, магометанах и
язычниках» (ст. 31). З власної ініціативи очільник єпархії мав доповідати лише тоді,
«если откроется что либо противное» (ст. 7).
Але вже у жовтні 1847 р. правлячі архієреї отримали циркулярний указ про під-
готовку щорічних звітів і доставку їх у Св. Синод не пізніше січня наступного року
[4, арк. 2]. У додатку до указу надсилався перелік «предметов ежегодного донесения
епархиального преосвященного архиерея о состоянии епархии» [4, арк. 3–4]. Звіт
мав складатися з 10 розділів: «Устройство и состояние управления», «Обозрение
епархии», «Монастыри», «Церкви», «Духовенство», «Паства», «Катехизические
поучения», «Училища при монастырях и церквах», «Разные сведения и замечания»,
«Общий взгляд на состояние епархии», що складалися з кількох пунктів (запитань).
Така структура (формуляр) щорічних архієрейських звітів з незначними змінами
зберігалася до кінця імперського періоду. Деякі поправки стосувалися безпосередньо
Чернігівської єпархії. Так, у 1858 р. Чернігівський архієпископ Павло (Подлип-
ський) отримав секретний указ Св. Синоду, згідно з яким слід було «строго обязать
местных благочинных, миссионеров, приходских священников дабы они усугубили
пастырскую ревность о просвещении утопающих в заблуждениях раскола» и «о
том, как будет исполняться всё предписанное доносить по истечении каждого года
в отчетах о состоянии вверенной епархии отдельными статьями» [4, арк. 172–173].
У другій редакції Статуту духовних консисторій (1883 р.) «перечневая табель»
зі сповідних книг, як й інші відомості, наприклад, про кількість приєднаних до
православ’я, за визначеною формою подавалася в додатку до звіту про становище
єпархії [5]. Згодом у формуляр звітів запровадили ще три розділи, досить актуальні
для Чернігівської єпархії, «Единоверие», «Старообрядцы» і «Сектантство», а також
пункти, як-от «Особые учреждения». У звітах про становище Чернігівської єпархії
йшлося, зокрема, про діяльність Емеритальної каси духовенства, єпархіального
братства Св. Михайла, кн. Чернігівського, братства Св. Димитрія Ростовського в
Новгороді-Сіверському, братства Божої Матері «Всех скорбящих радости» в Ні-
жині та Хрестовоздвиженського православного трудового братства («Нєплюєвське
братство»). На початку ХХ ст. у звіти потрапила інформація про діяльність «Чер-
ниговского епархиального древлехранилищ». Нарешті, зауважимо, що на підставі
архієрейських звітів готувалися і, спочатку не регулярно, а з 1889 р. регулярно, опри-
люднювалися «Всеподданнейшие отчеты обер-прокурора Св. Синода по ведомству
православного исповедания», якими, до речі, найчастіше користуються дослідники
історії Церкви [6].
Звертаючись безпосередньо до звітів чернігівських архієреїв, відзначимо, що
протягом 70 років (з 1847 р. по 1916 р.) накопичився колосальний матеріал, який
є цінним історичним джерелом як у загально-церковних масштабах, так і в межах
Чернігівської єпархії. Збереженість «чернігівських» звітів достатньо добра. Зазвичай
один примірник відсилався до Св. Синоду, другий залишався у духовній консисторії.
Сіверянський літопис 45
У фонді Св. Синоду Російського державного історичного архіву в м. Санкт-Петербург
зберігаються звіти чернігівських архієреїв за 1856, 1857, 1859, 1861, 1862, 1865, 1866,
1868–1876, 1878, 1880, 1882–1887, 1889–1901, 1903–1915 роки [7]. У фонді Черні-
гівської духовної консисторії Державного архіву Чернігівської області відклалися
архієрейські звіти за 1847, 1848, 1849, 1850, 1851, 1852, 1853, 1854, 1855, 1856, 1857,
1858 [4], 1871 [8, арк. 63–72], 1876 [9], 1877 [10], 1878 [11], 1879 [12], 1880 [13, арк.
7–36], 1882 [14, арк. 51–88].
Відтак, два архівні фонди дещо компенсують один одного, але за деякі роки звітів
про становище Чернігівської єпархії все-таки бракує, зокрема, не знайдено звіти за
1860, 1863, 1864, 1867, 1881, 1888, 1902, 1916 роки. Звіт за 1917 рік, очевидно, не був
підготовлений. Наприкінці 1917 р. почався наступ більшовицьких військ на Україну,
а на початку 1918 р. вони взяли Чернігів.
Слід відзначити, що у фонді Чернігівської духовної консисторії збереглося кілька
чорнових варіантів звітів та підготовчі матеріали до них за різні роки [8, арк. 1–62],
[15], [16], [17]. Це дозволяє реконструювати й проаналізувати процес підготовки
звітної документації. На деяких звітах залишилися власноручні правки і замітки
чернігівських архієреїв. Принагідно зауважимо, що ці маргіналії, разом із резолюці-
ями владик на інших діловодних документах, становлять цікавий та іноді достатньо
цінний джерельний матеріал, який поволі починають вивчати і використовувати в
біографічних дослідженнях про церковних діячів [18; 19].
Зазвичай архієрейські звіти готувалися у консисторії. Спочатку столоначальни-
ки консисторії збирали інформацію про становище єпархії з різних питань, кожний
по сектору, за яким був закріплений. Наприклад, підготовчі матеріали за 1880 р.
свідчать, що відповіді на шістнадцять питань розподілялися між існуючими натоді
в консисторії чотирма столами. Відомості постачали благочинні, духовні правління,
керівництво монастирів, навчальних закладів і єпархіальних установ, свічкового за-
воду чи єпархіального древлесховища. Чернігівська духовна консисторія отримувала
також інформацію від чернігівського губернського правління, наприклад, маршрути
і графіки пересування архієрея по губернії під час огляду єпархії, відомості про пра-
вопорушення тощо. Принагідно зауважимо, що консисторія у свою чергу постачала
інформацію губернському правлінню, зокрема, для укладання щорічних «Отчетов»
чернігівського губернатора.
Зведенням до купи підготовчого матеріалу займалися секретарі консисторії. Од-
нак повний текст звітів не завжди готували секретарі. Наприклад, існують відомості
про безпосередню участь у цій справі членів «присутствія» Чернігівської духовної
консисторії. А багаторічний член «присутствія», кафедральний прот. Андрій Стра-
домський у щоденнику занотував, що особисто і власноручно писав текст звітів
принаймні за 1868 і 1869 рр. Записи у віднайденому та опублікованому щоденнику
уриваються на 1870 р. [20, с. 58]. Але аналіз стилістики тексту звітів за наступні роки
свідчить про причетність прот. А. Страдомського до їхнього укладання. Безумовно,
це робилося на прохання архієрея, очевидно, з причини слабенької освіти і недо-
статньої фахової підготовки консисторських канцеляристів. (Прот. А. Страдомський
був знаним далеко за межами Чернігівської єпархії публіцистом й істориком). Потім
звіт переглядав владика, вносив правки, іноді вимагав від консисторії додаткову чи
уточнюючу інформацію.
Аналіз архієрейських звітів засвідчив, насамперед, що не всі їхні розділи однаково
інформативні та репрезентативні. Так, із року в рік десятиліттями слово в слово по-
вторювався текст про катехізичні повчання та «Общий взгляд на состояние епархии».
Текст останнього розділу в першому звіті за 1847 р., що «черниговская паства по
духовному и нравственному состоянию находится в добром положении, духовенство
должности своей исправляет ревностно и с назидательностью, народ к вере усерден,
особенно чрез духовных наставников в сельских училищах, как рассадниках перво-
начального просвещения и развития понятий, … дальнейшее же улучшение много
будет зависеть от рачительного назидания духовенства народа в вере благочестия к
сему и будет прилагаться должные поощрения» [4, арк. 19 – 19 зв.] «тримався» до
46 Сіверянський літопис
1870-х рр., коли був «замінений» на лапідарний: «Из всего изложенного и из офици-
альных донесений благочинных видно, что Черниговская епархия по управлению и
нравственно-религиозному быту находится в удовлетворительном состоянии, вера
и благочестие по милости Божией не оскудевают» [21, арк. 72].
З цього можна зробити висновок, що протягом тривалого часу «официальным
донесениям благочинных» і відповідно архієрейським звітам з певних питань була
притаманна не лише офіційність, але й формальність. Досить «стабільними» в звітах
залишалися деякі пункти про становище духовенства та пастви. Духовенству повсяк-
час кортіло ліпшої «поощряемости», а «содержание оного, не смотря на получение
от казны оклада, более недостаточно, потому что большая часть приходов не имеет
не только для причтов домов, от не имения по местам ружной земли и прихожане со
своей стороны не вознаграждают от недостатка другими пособиями». В той же час
«состояние благочестия в народе твердо и охотные пожертвования к поддержанию
и благолепию церквей показывают возвышение оного» [4, арк. 16 зв. – 17].
З часом на оціночні характеристики у звітах впливали поточні завдання чи ви-
моги часу і церковної політики. Так, у черговому звіті надибуємо думку, що «у народа
ослабела тяга к пьянству, несмотря на хитрость евреев-корчмарей давать водку в
кредит и под всевозможные залоги даже ворованных вещей; уменьшаются случаи
конокрадства и торговли ворованным лесом» [9, арк. 24 зв.]. Змінювалися форму-
лювання, але сутність залишалася незмінною. Уважний аналіз звітів дає підстави
говорити про поляризацію оцінок ситуації в єпархії. Ближче до зламу ХІХ – ХХ ст.,
судячи зі звітів, паства ставала дедалі більш «просвещенной», а пастирі – освіченіши-
ми і непохитно ревними щодо своїх обов’язків. У той же час у звітах уже неможливо
було приховати поширення в єпархії старообрядництва, протестантських уподобань,
антирелігійних настроїв, а випускники-семінаристи не охоче йшли на церковну ниву,
в результаті чого Чернігівській єпархії хронічно бракувало добре підготовлених ка-
дрів. Лише у 1910-х рр. зусиллями останнього і надзвичайно діяльного архієпископа
Василія (Богоявленського) ситуація з кадрами в Чернігівській єпархії вийшла на
задовільний рівень, коли майже всі вакансії були заповнені й майже все духовенство
мало середню (семінарія) і вищу (академія) духовну освіту, навіть були священики
з університетською освітою [22, арк. 19 – 41 зв.].
Формальність і відповідно адекватність/неадекватність деяких характеристик
реаліям встановлюється порівнянням пунктів між собою, бо вони часто-густо су-
перечать один одному, і перевіркою іншими джерелами, зазвичай незалежними від
позиції єпархіального начальства. Це можуть бути, наприклад, синодальні ревізії та
перевірки, єпархіальні літописи, тогочасна публіцистика, наукова і художня літера-
тура, щоденники, спогади, приватні листи духовенства і цивільних осіб тощо. Напри-
клад, наприкінці 1870-х – на початку 1880-х рр. у Чернігівській духовній семінарії
розгорівся конфлікт між ректором В. Розовим і інспектором Ф. Дмитревським.
Благодушний і до того ж хворий Чернігівський єпископ Серапіон (Маєвський) був
не в змозі залагодити конфлікт. У звітах це також не відображено. Новопризначений
Чернігівський єпископ Веніамін (Биковський) негайно повідомив у листі обер-проку-
рора Св. Синоду К. П. Побєдоносцева (теж щойно призначеного на свою посаду) про
необхідність розв’язання напруженої ситуації та «переместить ректора Черниговской
семинарии в Самарскую, а самарского – в Черниговскую семинарию» [23]. До Чер-
нігова була спрямована ревізія, яка виявила купу проблем у духовному навчальному
закладі. За результатами ревізії ректор був відсторонений від посади [24, арк. 43 – 43
зв.], хоча це не вирішило багатьох проблем у семінарії. Так само нещодавно опри-
люднена синодальна ревізія Чернігівської єпархії 1917 р. подає дещо інші погляди
на становище єпархії, ніж офіційне діловодство початку ХХ ст. [25]. Відмітимо, що
екстраординарні випадки та негаразди в єпархіальному управлінні майже не відо-
бражені у звітах. Очевидно, владики навмисно уникали цього, а за необхідності в
робочому порядку підтримували зв’язок з Св. Синодом і з його обер-прокурорами
так, як це зазначалося у нормативних документах.
Варто зауважити також, що офіційна документація, в тому числі архієрейські звіти
Сіверянський літопис 47
про становище єпархії, у свою чергу, також слугують засобом перевірки адекватності
та правдивості, наприклад, джерел особового походження, які часто-густо містять
украй суб’єктивну інформацію.
Незважаючи на висловлені зауваження, звіти містять цінний фактичний мате-
ріал, зокрема, статистичні дані про чисельність православного і не православного
населення єпархії, конфесійну мобільність, кількість і динаміку духовної корпорації,
становище духовних навчальних закладів і учнів, склад і діяльність інших установ
та організацій. Відтак, накопичено значний матеріал для застосування статистичних
і математичних методів дослідження. У звітах обов’язково відображалися факти
будівництва, перебудови та ремонту монастирів, храмів, навчальних закладів єпар-
хії. На нашу думку важливо, що в звітах наводилися списки меценатів на церковні
справи. Статистичний матеріал дає змогу аналізувати матеріальне становище і
фінансове забезпечення різних сфер єпархіального життя. Цінними є відомості про
гуманітарні заходи в Чернігівській єпархії у зв’язку з війнами 1853–1855, 1877–1878,
1904–1905, 1914–1916 рр. У звітах чернігівських архієреїв про становище єпархії
так чи інакше відображалися наслідки запровадження загально-церковних реформ
на регіональному рівні.
Не рідко у звітах трапляється інформація про факти, що навряд чи зафіксовані
в інших джерелах. Зокрема, у розділі «Обозрение епархии» часто надибуємо до-
сить цікавий, рідкісний матеріал. Очевидно, владики нотували свої враження під
час подорожей і потім деякі сюжети вставляли у звіти. Так, у звіті про становище
Чернігівської єпархії у 1879 р. правлячий єпископ Серапіон (Маєвський) вмістив
розповідь про зустріч і розмову з сектантом: «По приезде в с. Лопатни, остановился
в доме православного прихожанина. По моему приглашению явился козак Семен
Савенко. Из беседы с ним о Церкви и власти церковной я убедился, что он, Савенко,
неправославно толкуя места Св. Писания о нерукотворных храмах, признает само
Слово Божие вместо Церкви и отвергает богоучрежденность власти церковной. Не
получив никакого научительного образования, Савенко отличается начитанностью
Библии и знанием многих стихов оной наизусть, без понимания смысла стихов в
контексте речи и соотношения их между собою. Савенко неразборчив в словах до
дерзости и говорлив до безрассудства» і т.д. [12, арк. 7 зв. – 8]. Роком раніше той же
владика занотував у звіті про свою подорож до Ніжина і свої враження від екзамену
Закону Божого в Історико-філологічному інституті [11, арк. 5–5 зв.].
Таким чином, архієрейські звіти про становище Чернігівської єпархії – джерело
багатопланове, репрезентативне – містить різноманітну інформацію щодо церковно-
релігійного життя в регіоні. Оціночні характеристики керівництва єпархії (реальні чи
уявні) щільно перемежовуються з багатющим фактичним матеріалом. Статистичні
матеріали звітів відображають склад єпархії, зміни в органах управління, кількість
церков, монастирів (їхніх насельників), церковнопарафіяльних шкіл (їхніх учнів),
чисельність пастви і духовенства, їхній морально-релігійний настрій та освітньо-про-
фесійний рівень. У звітах відображені факти відкриття/закриття монастирів, церков,
будівництво, перебудови, ремонти, джерела фінансування. Цінним є також матеріал,
який стосується діяльності парафіяльних і єпархіальних попечительств, духовних
училищ і семінарії, братств та інших єпархіальних установ і організацій. Важлива
особливість звітів полягає в тому, що вони охоплюють значний період (1847 – 1916),
тобто характеризується як джерело масового походження. Це дає змогу досліднику
використовувати їх для вивчення історії Чернігівської єпархії в динаміці, на різних
етапах розвитку і в цілому протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
__________________
1. Литвак Б.Г. Очерки источниковедения массовой документации ХІХ века /
Б.Г. Литвак. – М., 1979.
2. Історичне джерелознавство: Підручник / Я.С. Калакура, І.Н. Войцехівська,
С.Ф. Павленко та ін. – К., 2002.
3. Устав духовных консисторій. 1841 г. // ПСЗ. Собр. ІІ. – СПб., 1842. – Т. 16. –
С. 221 – 263 (№ 14409).
48 Сіверянський літопис
4. Указ Правительственного Синода о форме донесений епархиальных архиереев,
отчет о состоянии Черниговской епархии // Держархів Чернігівської області, ф. 679,
оп. 2, спр. 4791. – 187 арк.
5. Устав духовных консисторий. 1883 г. // ПСЗ. Собр. ІІІ. – СПб., 1886. – Т. 3. –
С. 111 – 155 (№ 1495).
6. Фирсов С.Л. Отчеты обер-прокуроров Святейшего Синода как источник по ис-
тории Русской православной Церкви 1903–1914 гг. / С.Л. Фирсов // Вспомогательные
исторические дисциплины. – Л., 1991. – Т. ХХІІІ. – С. 75–84.
7. Отчеты о состоянии Черниговской епархии // Російський державний історич-
ний архів у Санкт-Петербурзі, ф. 796, оп. 442, спр. 81, 125, 234, 255, 305, 354, 405, 454,
506, 560, 612, 664, 717, 821, 914, 987, 1010, 1059, 1114, 1168, 1218, 1320, 1371, 1378,
1430, 1487, 1543, 1601, 1653, 1704, 1760, 1817, 1878, 1935, 2010, 2070, 2129, 2189, 2252,
2313, 2369, 2432, 2497, 2559, 2620, 2682, 2744, 2802, 2809, 2817.
8. О присылке сведений в канцелярию обер-прокурора Св. Синода нужных для
составления отчетов по духовному ведомству (10 января 1872 г. – август 1872 г.) //
Держархів Чернігівської області, ф. 679, оп. 2, спр. 4936. – 86 арк.
9. Отчет о состоянии Черниговской епархии за 1876 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4949. – 36 арк.
10. Отчет о состоянии Черниговской епархии за 1877 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4957. – 50 арк.
11. Отчет о состоянии Черниговской епархии за 1878 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4958. – 32 арк.
12. Отчет о состоянии Черниговской епархии за 1879 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4959. – 45 арк.
13. Сведения о состоянии епархии за 1880 г. // Держархів Чернігівської області,
ф. 679, оп. 2, спр. 5147. – 37 арк.
14. Описание Черниговской епархии и отчет за 1882 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4966. – 93 арк.
15. Сведения к отчету о состоянии епархии за 1879 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4960.
16. Дело о предоставлении Синоду отчетности по Черниговской епархии за 1880 г.
// Держархів Чернігівської області, ф. 679, оп. 2, спр. 4961. – 44 арк.
17. Дело о предоставлении Синоду отчетности по Черниговской епархии за 1881 г.
// Держархів Чернігівської області, ф. 679, оп. 2, спр. 4962. – 46 арк.
18. Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Геть-
манату Павла Скоропадського / В.І. Ульяновський. – К., 1997. – 320 с.
19. Стародуб А.В. Резолюции митрополита Антония (Храповицкого) за 1918 г.
как источник по истории Русской православной Церкви / А.В. Стародуб // Режим
доступу: http:// krotov.info/history/20/1910/1918hrapo.htm
20. Тарасенко О.Ф. Щоденник протоієрея Андрія Страдомського як джерело з
історії Чернігівської єпархії / О.Ф. Тарасенко // Сіверянський літопис. – 2013. –
№ 2. – С. 42 – 58.
21. Отчет о состоянии Черниговской епархии за 1871 г. // Держархів Чернігівської
області, ф. 679, оп. 2, спр. 4936, арк. 63 – 72.
22. Отчет о состоянии Черниговской епархии за 1915 г. // Російський державний
історичний архів у Санкт-Петербурзі, ф. 796, оп. 442. – 99 арк.
23. НБУ. Інститут рукопису, ф. XIII, спр. 3943, арк. 1.
24. РГИА, ф. 802, оп. 9, д. 4, л. 1 – 147.
25. Священномученик Василий (Богоявленский), архиепископ Черниговский
и Нежинский: Материалы к жизнеописанию / Сост. и авт. вступ. ст. Е.А. Логунова,
А.Ф. Тарасенко. – М.: Изд-во ПСТГУ, 2014. – 452 с.
Статья посвящена актуальной проблеме в исторической науке, в частности, в
источниковедении. Отчеты черниговских архиереев, накопленные в период с 1847 г.
по 1916 г., до сих пор не стали предметом специального исследования и не введены
Сіверянський літопис 49
в научный оборот. Целью исследования является изучение законодательной базы и
исторических условий для появления и длительного существования этого вида массо-
вой документации, определение степени сохранности отчетов черниговских владык о
состоянии епархии, проанализирование отчетов на предмет полноты, информатив-
ности, репрезентативности, верификованости и источниковой ценности.
Ключевые слова: Церковь, Черниговская епархия, архиепископ, отчет, делопро-
изводственная документация, исторический источник, источниковедческий анализ.
Oleksandr Tarasenko
Reports of Chernihiv bishops XIX – to beginning of XX century as a historical source
The article is devoted an actual theme in historical science, in particular. Reports of the
Chernihiv bishops, accumulated in a period from 1847 to on 1916, until now were not the article
of the special research and not inculcated to the scientific circulation. A research purpose is
finding out of legislative base and historical situation for appearance and protracted existence
of this type of mass document, establishment of degree of stored of reports of the Chernihiv
bishops, about position of diocese, to analyse reports for the purpose plenitude, informing,
presentable, objectivity and a spring value.
Reports on position of the Chernihiv diocese are a source many-sided, presentable which
contains various information on church religious life in a region. Evaluation descriptions of
guidance of diocese (real or imaginary) densely accompanied with the richest actual material.
Statistical materials of reports represent composition of diocese, change in the organs of
management, amount of churches, monasteries, schools of church, quantity of congregation
and clergy, their morally religious mood and educationally professional level. In reports the
represented facts of opening/closing of monasteries, churches, building, re-erecting, repairs,
sourcing. Valuable is also material, which touches activity of parochial and diocese care,
spiritual schools and seminary, fraternities and other diocese establishments and organizations.
The important feature of reports consists in that they engulf a considerable period (1847 –
1916), that characterized as a source of mass origin. It enables a researcher to use them for the
study of history of the Chernihiv diocese in a dynamics, on the different stages of development
and on the whole during the second half XIX – to beginning of XX century.
Key words: Church, Chernihiv diocese, archbishop, report, office work document, historical
source, spring analysis.
|