Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві

У статті розкривається економічна сутність інновацій і ресурсів підприємства. Проведено аналіз чинників, що впливають на процес ресурсозбереження та інноваційний розвиток промислових підприємств. Розроблено економічний механізм інноваційної діяльності, що забезпечує процес ресурсозбереження і зроста...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Багранова, І., Юдіна, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89181
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві / І. Багранова, О. Юдіна // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 7–12. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89181
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-891812015-12-04T03:02:10Z Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві Багранова, І. Юдіна, О. Наукові статті У статті розкривається економічна сутність інновацій і ресурсів підприємства. Проведено аналіз чинників, що впливають на процес ресурсозбереження та інноваційний розвиток промислових підприємств. Розроблено економічний механізм інноваційної діяльності, що забезпечує процес ресурсозбереження і зростання ефективності роботи підприємства. В статье раскрывается экономическая сущность инноваций и ресурсов предприятий. Проведен анализ факторов, влияющих на процесс ресурсосбережения и инновационное развитие промышленных предприятий. Разработан экономический механизм инновационной деятельности, обеспечивающей процесс ресурсосбережения и рост эффективности работы предприятия. The economical essence of innovations and resources of enterprise has been disclosed in this article. The analysis of factors, influencing on the process of resource saving and innovative development of industrial enterprises is conducted. The economic mechanism of innovative activity, providing the process of recourse saving and growth of work efficiency of enterprise is developed. 2013 Article Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві / І. Багранова, О. Юдіна // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 7–12. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89181 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Багранова, І. Юдіна, О. Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві Вісник економічної науки України
description	У статті розкривається економічна сутність інновацій і ресурсів підприємства. Проведено аналіз чинників, що впливають на процес ресурсозбереження та інноваційний розвиток промислових підприємств. Розроблено економічний механізм інноваційної діяльності, що забезпечує процес ресурсозбереження і зростання ефективності роботи підприємства.
format	Article
author	Багранова, І. Юдіна, О.
author_facet	Багранова, І. Юдіна, О.
author_sort	Багранова, І.
title	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві
title_short	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві
title_full	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві
title_fullStr	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві
title_full_unstemmed	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві
title_sort	роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89181
citation_txt	Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві / І. Багранова, О. Юдіна // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 7–12. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT bagranovaí rolʹínnovacíjuzabezpečenníresursozberežennânapídpriêmství AT ûdínao rolʹínnovacíjuzabezpečenníresursozberežennânapídpriêmství
first_indexed	2025-07-06T17:06:51Z
last_indexed	2025-07-06T17:06:51Z
_version_	1836918099146702848
fulltext	І. БАГРОВА, О. ЮДІНА 2013/№2 7 І. Багрова академік АЕН України О. Юдіна м. Дніпропетровськ РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ Глобалізація та активізація інноваційного процесу у сучасній світовій економіці, викликають необхідність інно- ваційного розвитку і інтелектуалізації виробництва, ринку та всієї економічної системи України, оскільки сприяють прогресивній зміні соціально-економічної структури суспі- льства і виробництва. Інноваційний тип розвитку припускає домінування науково-технічного прогресу в системі факто- рів виробництва, який став могутнім двигуном у вирішенні складних економічних та соціальних проблем. Наукові дос- лідження визначили зростаючу роль НТП в розвитку еко- номіки і суспільства. До початку XX століття фактор праці забезпечив 48% економічного зростання, тоді як на частку фактора капіталу припало 22% і фактора технологічного прогресу – 33%. У першій половині XX сторіччя на долю всіх факторів виробництва – капіталу, праці і технологічно- го прогресу – доводилося приблизно по третині загального економічного зростання, а в кінці 70-х років частка техно- логічного прогресу досягла 70% [1, с. 14]. У розвинених країнах внесок науково-технічного прогресу у приріст ВВП складає від 75% до 100% [1, с. 14]. З розповсюдженням ін- формаційно-комунікаційних технологій ситуація змінюєть- ся ще істотніше. НТП впливає на інноваційну діяльність і відображає дії промислових підприємств, що спрямовані на прогресивне оновлення техніко-технологічної бази, вико- ристання нововведень, нових способів і форм реалізації по- тенціалу суб'єкта господарювання, що, у свою чергу, впли- ває на зниження витрат ресурсів та підвищення ефективно- сті виробництва. Отже, у цьому зв’язку, впровадження ін- новацій стає важливим чинником науково-технічного та економічного розвитку виробництва. Дослідженню проблем, пов'язаних з інноваційним розвитком та формуванням механізму господарювання підприємств, присвячено значну кількість наукових ро- біт зарубіжних та вітчизняних авторів, серед яких Б.М. Андрушків, І.В. Багрова, П.Т. Бубенко, В.О. Васи- ленко, В.Д. Веснін, Л.М. Гохберг, М.М. Громов, П.М. За- влін, С.Д. Ільєнкова, В.О. Оскольський, М. Портер, А.І. Пригожин, А.М. Сухоруков, Б. Твісс, В.А. Ткаченко, Л.М. Фатхутдинов, Б.І. Холод, А.А. Чухно, В.Г. Шмать- ко, Й. Шумпетер та ін. Проблеми створення механізмів інноваційного розвитку, що включають: механізм прива- тних капіталовкладень у сферу НДДКР; механізм активі- зації регіональних науково-технічних ресурсів, механізм технологічних трансфертів; венчурний механізм освоєн- ня нововведень; механізм фінансування інноваційної ді- яльності; механізм ресурсозбереження на основі розроб- ки методів вдосконалення внутрішніх і зовнішніх кому- нікацій розглядалися такими авторами, як А.А. Алабугін, Г.Д. Артеменко, Д.В. Валігурський, О.О. Гетьман, А.А. Дагаєв, І.Б. Ковальов, В.Б. Платонова, М.К. Топузов, А.І. Хорєв, П. Шеко. Проте, віддаючи належне теоретич- ній та практичній цінності попередніх наукових здобут- ків, на нашу думку, недостатньо розробленими залиша- ються питання щодо визначення підходів до оцінки впливу інноваційної діяльності та окремих її напрямів на підвищення ефективності використання ресурсів підпри- ємства, а також створення організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності з ресурсозбереження. Метою статті є визначення чинників інноваційної діяльності, які впливають на економічні показники підп- риємства і розробка механізму впровадження нововве- день, що забезпечує процес ресурсозбереження та підви- щення ефективності роботи підприємства на його основі. В економічній літературі приводиться велика кіль- кість визначень поняття інновації. Б. Твісс визначає ін- новацію як процес, в якому винахід або ідея набуває економічного змісту [2]. На думку Б. Санто, інновація – це такий суспільно-технико-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приво- дить до створення кращих за своїми властивостями ви- робів, технологій, і у випадку, якщо інновація орієнтова- на на економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може принести додатковий дохід [3]. Перша українська економічна енциклопедія пропонує розглядати іннова- цію як «новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія отримують переваги над конкурента- ми» [4]. С.Д. Ільєнкова вказує на те, що специфічний зміст інновацій складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни [5]. Й. Шумпетер в 1911 р. виділив п'ять типових змін: 1) ви- користання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купів- ля-продаж); 2) впровадження продукції з новими власти- востями; 3) використання нової сировини; 4) зміни в ор- ганізації виробництва та його матеріально- технологічного забезпечення; 5) поява нових ринків збу- ту [6]. Інновація також є і процесом, у разі, коли новов- ведення проходить певні стадії розвитку у часі. В. Веснін відзначає, що нововведення як процеси вдосконалення техніки і технології на основі досвіду трудової діяльнос- ті, мали місце на всіх етапах розвитку суспільства [7, с. 66]. М.М. Громов вказує на те, що поняття «нововведен- ня» («інновація») постійно збагачується новим змістом і в даний час визначається і як нововведення, і як процес введення цього нововведення в практику [8, с. 212]. Від- повідно до міжнародних стандартів інновація є кінцевим результатом інноваційної діяльності, що отримав втілен- ня у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впро- вадженого на ринку, нового або удосконаленого техно- логічного процесу, який використовується в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг [5]. Як наголошується у визначенні в «Green Bible of Innovation», яке прийняте в Євросоюзі: «Під інновацією розуміється процес, також як і результат цього процесу. Це трансформація ідеї в ринковому продукті або послу- ги, функціональний метод виробництва або розподілу – новий або вдосконалений – або той що відноситься до нового методу соціального обслуговування. Інновацій- ний процес також охоплює соціальні, інституційні та ор- ганізаційні нововведення, включаючи інновації в секторі обслуговування» [9, с. 308]. За твердженням В.О. Василенко, інновація – це нововведення, пов'язане з науково-технічним прогресом і полягає в оновленні ос- новних фондів і технологій, в удосконаленні управління та економіки підприємства [10]. Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведен- ня означає, що новітність використовується. З моменту прийняття до розповсюдження новітність набуває нову якість і стає інновацією. І. БАГРОВА, О. ЮДІНА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 8 У ході цього дослідження інновації розглядаються як впроваджені в процесі виробництва нововведення у вигляді інноваційних продуктів і технологій з метою скорочення витрат ресурсів підприємства та підвищення ефективності його функціонування. Існує безліч класи- фікаторів інновацій. З них найбільш відомі запропонова- ні такими авторами: А.І. Пригожиним, П.М. Завліним, А.К. Казанцевої, Г.І. Морозової, Н.І. Морозової, В.Л.Ма- каровим, А.Є. Варшавським та ін., які наведені в табл. 1 [11; 12; 13; 14]. Таблиця 1 Класифікація інновацій Класифікаційна ознака Вид інновації Автори 1. За поширеністю Одиничні та дифузні А.І. Пригожин 2. За місцем у виробничому циклі Сировинні, продуктові та ті що забезпечують 3. За інновацій- ним потенціа- лом та ступе- ню новизни Радикальні, комбінаторні та ті що удосконалюють 4. За обхватом очікуваної ча- стки ринку Локальні, системні, стра- тегічні 5. За спадкоєм- ністю Замінюючи, поворотні, ретровведення, ті, що від- міняють та відкривають 1. За етапами НТП, резуль- татом яких стала інновація Наукові, технічні, техно- логічні, конструкторські, виробничі, інформаційні П.М. Завлін, А.К. Казанцева 2. За областю за- стосування Управлінські, організацій- ні, соціальні, промислові та ін. 3. За темпами здійснення інновацій Швидкі, сповільнені, зату- хаючі, наростаючі, рівно- мірні, стрибкоподібні 4. За ступенем інтенсивності «Бум», рівномірна, слабка, масова 5. За ефективніс- тю інновацій Економічна, соціальна, екологічна, інтегральна 6. За масштабом інновацій Трансконтинентальні, тран- снаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні 7. За результа- тивностью Висока, низька, середня 1. За предметом та сферою за- стосування Продуктові, ринкові, інно- вації – процеси Г.І.Морозова, Н.І. Морозова 2. З а причиною виникнення Реактивні, стратегічні 3. За характером потреб, що за- довольняються Орієнтування на існуючі потреби, орієнтування на формування нових потреб 1. За структур- ною характе- ристикою інновації Інновації на «вході» в під- приємство, інновації на «виході» з підприємства, інновації структури підп- риємства як системи, тоб- то її окремих елементів В.Л.Макаров, А.Є.Варшав- ський 2. За цільовими змінами Виробничі, економічні, технологічні, інновації в області управління, торго- ві, соціальні Інновація є кінцевим результатом науково- виробничого циклу. Отже, інновацію як результат потрі- бного розглядати нерозривно з інноваційним процесом. Інноваційний процес базується на науково-технічному прогресі, який у всьому світі вважається обов'язковою умовою довгострокового стабільного соціально-еконо- мічного зростання. Підвищення ролі та значення НТП у розвитку економіки стимулювало широке розгортання досліджень техніки та технології, підвищення їх провід- ної ролі в економічному підйомі. Саме на основі науково- технічного розвитку, в результаті здійснення інновацій- ного процесу, відбувається оновлення та зростання реа- льних секторів економіки, підвищення їх науково- технологічного рівня, що також сприяє розвитку профе- сійно-технічної і соціальної сфер суспільства. Так за да- ними всесвітнього банку, для подвоєння обсягу виробни- цтва на душу населення, що існував в 1970 році, Велико- британії потрібно було 58 років, США – 47 (з 1939 р.). Після другої світової війни Японія подвоїла виробництво на душу населення за 37 років. Згодом багато країн доби- лися цього ще швидше: Бразилія – за 18 років, Індонезія – за 17, Південна Корея – за 14, а Китай – за 10 [1, с. 13]. За офіційними даними Державного комітету статис- тики інноваційна діяльність промислових підприємств України, останніми роками, має тенденцію до зниження, не дивлячись на збільшення кількості підприємств, що впроваджували інновації, значно зменшився обсяг реалі- зованої інноваційної продукції промислових підприємств. Так, за проведеними розрахунками у 2003 р. питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному об- сязі реалізації складала 4,8%, а в останні роки величина цього показника не досягала 4%. Крім того, з 2006 по 2010 рр. в Україні зменшилося виробництво нових видів про- дукції, зокрема нових видів техніки, а також скоротилося впровадження нових технологій. За даними Держдепар- таменту інтелектуальної власності, щорічно в країні вида- ється 15-20 тисяч патентів, проте застосування знаходить не більше 1%. У Дніпропетровській області також спосте- рігалося істотне зниження цих показників. Так кількість промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2002 р. склало – 108, у 2003 – 72, у 2004 – 75, у 2005 – 75, у 2006 – 66, у 2007 – 70, у 2008 р. – 63, а їх ча- стка в загальній кількості підприємств дорівнювала 3,55%, 2,22%, 2,27%, 2,24%, 1,94%, 2,08%, 1,9% відповідно. А в умовах глобалізації економічне зростання та конкуренто- спроможність підприємств і країни в цілому, визначається їх здатністю генерувати та швидко впроваджувати іннова- ції. В інноваційному розвитку України найважливішу роль відіграють промислові підприємства, оскільки саме вони здійснюють інноваційну діяльність. Крім того, су- б'єкти господарювання є носіями організаційного ресурсу, який активізує їх потенціал, створює умови, необхідні для реалізації наявних можливостей. На сучасному етапі інно- вації стають головним засобом ресурсозбереження та зро- стання ефективності виробництва, необхідною умовою підвищення якості та кількості продукції, появи нових то- варів та послуг, що сприяє прогресивному розвитку і по- ліпшенню результатів роботи підприємств. Таким чином, впровадження інновацій стає невід'ємною частиною виро- бничої та підприємницької діяльності. Також необхідність інноваційного розвитку промислового комплексу України викликана високим рівнем інноваційного зростання в сві- товій економіці, та застарілою техніко-технологічною ба- зою промислових підприємств. Активізація інноваційної діяльності вітчизняних підприємств у напрямку ресурсо- збереження стає ще актуальнішою у зв'язку з інтеграцією України в систему світового господарства та її вступом до Всесвітньої торгової організації. Важливість цього проце- су у відновному зростанні економіки України зростає з урахуванням кризових явищ в економічної системі, обу- мовлених крім всього, ще і технічним відставанням про- мисловості України, що викликає необхідність переорієн- тації виробничого потенціалу на створення конкурентоз- датних підприємств. Проте, на думку багатьох вчених, криза також як і стабільний стан, необхідний системі для її розвитку. Криза розглядається як переломний момент у розвитку системи, яка створює умови та забезпечує прос- тір для нового. Вона змінює тенденції життєдіяльності си- І. БАГРОВА, О. ЮДІНА 2013/№2 9 стеми, руйнує її стійкість і радикальним чином оновлює. А інновації впливають на динаміку економічного зростан- ня, відкривають нові можливості для розширення еконо- міки, і в той же час, ослабляють можливість продовження цього розширення в традиційних напрямах. Відповідно до теорії Й. Шумпетера, інновації супроводжуються творчим руйнуванням економічної системи, викликаючи її перехід з одного стану рівноваги в інше [6]. М. Менш вважає, що орієнтуючись на поточний прибуток, підприємці керу- ються економічною кон'юнктурою, упускаючи з поля зору довгострокові альтернативи технічного розвитку, і впро- вадження інновацій в виробництво відбувається в резуль- таті різкого падіння ефективності інвестицій в традиційні напрями, коли вже накопичені надмірні потужності, які крім того, мають значний моральний і фізичний знос. В цьому випадку впровадження інновацій стає єдиною мож- ливістю прибуткового вкладення коштів і в результаті ін- новації дозволяють подолати кризовий процес. Інноваційний процес можна представити як пев- ний вид діяльності підприємств, яка створює послідов- ний ланцюжок подій, що бере початок від інноваційної ідеї і приводить до її практичної реалізації шляхом створення інноваційного продукту, застосування його в практичній сфері та реалізації на ринку. Успішне впровадження інновацій на підприємстві, залежить від чинників, що здатні або загальмувати, або прискорити інноваційний процес. Чинник виступає як рушійна сила економічних і виробничих процесів, оскі- льки є істотним об'єктивним причинним явищем, або процесом у виробництві, під впливом якого змінюється рівень його ефективності. До чинників відносяться умо- ви, причини, параметри, показники, що роблять вплив на економічний процес і результати цього процесу [15]. У економічній літературі приводяться наступні основні чинники, що впливають на розвиток інноваційного про- цесу, які приведені в таблиці 2 [16]. У результаті аналізу чинники, що впливають на зао- щадження ресурсів, а також характеризують інноваційний розвиток підприємства, розподілено на дві групи, які складаються із зовнішніх та внутрішніх для підприємства чинників. Крім того, кожен чинник групи диференційова- но на складаючи його підгрупи чинників. Для здійснення практичної оцінки ступеня впливу чинників запропонова- но конкретні економічні показники, які є окремими скла- довими певного чинника групи. Виходячи з вищевикладе- ного для вивчення розвитку інноваційної діяльності підп- риємств і її впливу на заощадження ресурсів, пропонуєть- ся наступна класифікація внутрішніх чинників, обумовле- них даним процесом (рис. 1). Необхідність звуження круга чинників, яки безпосередньо включаються в економічний механізм, викликана тім, що облік широкого складу чин- ників в організаційно-економічному механізмі інновацій- ної діяльності з ресурсозбереження на підприємстві зро- бить його дуже громіздким і слабо керованим. Виходячи із необхідності забезпечення управління даними чинника- ми з боку підприємства, логічним є обмеження дослі- дження внутрішніми чинниками, що являють собою на- прями інноваційної діяльності, які впливають на збере- ження ресурсів підприємства, безпосередньо відобража- ють його інноваційну політику та характеризують сферу виробництва. Тому провідними є: рівень витрат на інно- ваційну діяльність підприємств; рівень інноваційних ви- трат на придбання нових машин, обладнання, установок, інших видів виробничих фондів; рівень інноваційних ви- трат на впровадження нових технологій; рівень витрат на проведення досліджень і розробок. В економічній літературі немає однозначного визна- чення поняття «ресурсозбереження», його сутності та зміс ту. Ресурсозбереження в широкому сенсі застосовується відносно всіх видів ресурсів, а в більш вузькому – відносно Таблиця 2 Основні чинники, що перешкоджають та сприяють інноваційної діяльності Група чинників Чинники, що перешко- джають інноваційній діяльності Чинники, що сприя- ють інноваційній діяльності Економ- мічні, тех- нологічні Недолік коштів для фінан- сування інноваційних про- ектів, слабкість матеріаль- ної і науково-технічної бази, відсутність резерв- них потужностей, доміну- вання інтересів поточного виробництва Наявність резерву фі- нансових і матеріаль- но-технічних засобів, прогресивних техно- логій, необхідної гос- подарської та науко- во-технічної інфра- структури Політичні, правові Обмеження з боку анти- монопольного, податково- го, амортизаційного, пате- нтно-ліцензійного законо- давства Законодавчі заходи (особливо пільги), що заохочують інновацій- ну діяльність, державна підтримка інновацій Соціально- психо- логічні, ку- льтурні Перебудова нової роботи та способів поведінки дія- льності, порушення стере- отипів і традицій, що склалися, боязнь невизна- ченості, та покарань за не- вдачу Визнання, забезпе- чення можливостей самореалізації, звіль- нення творчої праці, нормальний психоло- гічний клімат в тру- довому колективі Організа- ційно- управ- лінські Стала організаційна струк- тура компанії, зайва центра- лізація, авторитарний стиль управління, переважання вертикальних потоків інфо- рмації, відомча замкнутість трудність міжгалузевих і мі- жорганізаційних взаємодій, жорсткість в плануванні, орієнтація на складені ринки, орієнтація на короткостро- кову окупність, складність узгодження інтересів учас- ників інноваційних процесів Гнучкість оргструк- тури, демократичний стиль управління, пе- реважання горизонта- льних потоків інфор- мації, самоплануван- ня, допущення корек- тувань, децентраліза- ція, автономія, фор- мування цільових ро- бочих груп матеріально-сировинних ресурсів, що зустрічається часті- ше. На нашу думку, ресурсозбереження являє собою про- цес зниження витрат всіх видів виробничих ресурсів (ма- теріальних, трудових, фінансових, капітальних та ін.), що забезпечує зростання ефективності виробництва, шляхом найбільш раціонального їх використання за рахунок онов- лення техніко-технологічної бази та прогресивного розви- тку підприємства. На основі аналізу праць багатьох авторів було виявлено, що найбільшого поширення набула конце- пція виділення в сукупності ресурсів підприємства наступ- них елементів: технічні (виробничі потужності, їх особли- вості, устаткування, машини та ін.); технологічні (техноло- гії, наявність конкурентоздатних ідей, «ноу-хау», наукові розробки та ін.); трудовий або кадровий склад (кваліфіка- ція, демографічний склад працівників, їх прагнення до знань і удосконалення, інтелектуальний потенціал); інфор- маційні (кількість і якість інформації про внутрішнє і зов- нішнє середовище, каналів і можливостей її розширення, підвищення достовірності інформаційної бази і т.д.); ресу- рси організаційної структури системи управління (харак- тер і гнучкість керівної системи, швидкість проходження керівного впливу і т.д.); фінансові (власний і позиковий капітал, стан активів, ліквідність, наявність кредитних лі- ній і т.д.); просторові (характер виробничих приміщень і територій підприємства, розміщення об'єктів нерухомості, комунікацій, можливостей розширення та ін.). Наявність у власності підприємств відособленого майна забезпечує матеріально-технічну можливість функ- ціонування, їх економічну самостійність і надійність. До нього (майна) відносяться основні фонди підприємств, які у свою чергу поділяються на основні виробничі і осно- вні невиробничі фонди. І. БАГРОВА, О. ЮДІНА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 10 Рис.1. Класифікація чинників ресурсозбереження на підприємстві Аналіз ефективності використання такого провідного матеріального ресурсу, як основні виробничі фонди, а та- кож трудових ресурсів підприємств показав, що за період 2002-2008 рр. у сфері промислового виробництва України спостерігалася тенденція збільшення фондовіддачі, за ра- хунок чого більшою мірою і відбувся приріст продукції, що випускалася, зросла фондоозброєність та продуктив- ність праці, відповідно знизилася фондомісткість, але по- казники капіталомісткості виробництва стали вищими. Проте за останній період спостерігалася тенденція зни- ження обсягу інвестицій, спрямованих на прогресивне оновлення основних виробничих фондів, що негативно вплинуло на вказані показники. Впровадження різного ро- ду нововведень на вітчизняних підприємствах, як правило, здійснюється час від часу, а не на постійній основі, це обу- мовлене низькою інноваційною активністю в Україні. Так у розвинених країнах (наприклад, Німеччині) питома вага промислових підприємств, які здійснювали інноваційну діяльність, ще в 1999 році досягала 70% [1], і надалі спо- стерігалося її збільшення, а в нашій країні за останні десять років цей показник не перевищував 10-12%. Одній з при- чин такої низької інноваційної активності підприємств в Україні, разом з недоліком фінансових ресурсів, а також невизначеністю і високим ризиком інноваційної діяльнос- ті, є відсутність належного досвіду в управлінні нововве- деннями і ефективного цілісного організаційно- економічного механізму інноваційної діяльності з ресурсо- збереження, який передбачав би чітку впорядкованість йо- го елементів та ефективність їх взаємодії. Оскільки «про- ходження по інноваційному шляху розвитку економіки вимагає створення системи науково-інноваційної діяльнос- ті і механізмів її функціонування, адекватних поставленим цілям» [17]. Такий механізм повинен складатися, перш за все, з наступних елементів, які відображають послідовність операцій в результаті його використання (рис. 2): цільове управління інноваційною діяльністю з ресурсозбереження; визначення завдань, функцій і форм інноваційної діяльнос- ті з ресурсозбереження на підприємстві; визначення чин- ників інноваційного розвитку підприємства на основі інно- ваційної діяльності; моделювання взаємодії і визначення ступеня впливу інновацій на економічні показники роботи підприємства; оптимізація процесу ресурсозбереження і ефективності діяльності підприємства на основі інновацій; формування величини і структури інвестицій в інновації на основі індикаторів результативності інноваційної діяльно- сті; планування інноваційної діяльності. Поняття «механізм» в перекладі з грецького означає «машина». У економічному словнику механізм визнача- ється як послідовність станів, процесів, що визначають собою яку-небудь дію або явище, а також як система, Група чинників Витрати за напрямами інноваційної діяльності Питомі оцінні показники іннова- ційних витрат 1 . Т ех н іч н і 2 . Т ех н о - л о гі ч н і 3 . І н ф о р м а- ц ій н і 4 . О р га н із а- ц ій н і 5 . Ф ін ан со ві 2.1. Інноваційні витрати на наукові дос- лідження і розробки. 2.2. Інноваційні витрати на впрова- дження нових технологій. 2.3. Інноваційні витрати на придбання патентів, ліцензій 3.1. Інноваційні витрати на впрова- дження обчислювальної техніки і програм. 3.2. Інноваційні витрати на оплату пос- луг у сфері інформатизації 4.1. Інноваційні витрати на маркетинго- ву діяльність. 4.2. Інвестиційні витрати на інновацій- ну діяльність. 4.3. Витрати на організаційну діяльність 5.1.Обсяг власних коштів підприємства. 5.2.Обсяг позикових коштів підприємства 5.3.Обсяг залучених коштів підприємства 6.1. Соціальний склад працівників 6.2. Кількісний склад працівників 6.3. Професійно-кадровий склад 6.4. Функціональний склад 6.5. Підготовка та перепідготовка кадрів для роботи з новою технікою і технологією 1.1.1. Рівень витрат на впровадження нових машин та обладнання 1.2. 1.Рівень витрат на нові матеріали 2.1.1. Рівень витрат на наукові дослі- дження і розробки 2.2.1. Рівень витрат на впровадження нових технологій 2.3.1. Рівень витрат на придбання пате- нтів, ліцензій 3.1.1. Рівень витрат на впровадження обчислювальної техніки і програм. 3.2.1. Рівень витрат на оплату послуг у сфері інформатизації 4.1.1. Рівень витрат на маркетингову діяльність. 4.2.1. Рівень витрат на інноваційну діяльність. 4.3.1. Рівень витрат на організаційну діяльність 5.1.1.-5.3.3.*Рівень витрат на інвести- ційну діяльність за напрямами іннова- ційної діяльності 6.5.1. Рівень витрат на підготовку та перепідготовку кадрів для роботи з новою технікою і технологією З н и ж ен н я р ес у р со м іс тк о ст і та п ід в и щ ен н я е ф ек ти в н о ст і в и р о б н и ц тв а н а за са д ах і н н о в ац ій н о ї д ія л ь н о ст і 6 . К ад р о ві Результат впливу 1.1. Інноваційні витрати на впровадження нових машин та обладнання 1.2. Інноваційні витрати на нові матеріали Чинники внутрішнього середовища Чинники ресурсозбереження на підприємстві І. БАГРОВА, О. ЮДІНА 2013/№2 11 Рис. 2. Організаційно-економічний механізм забезпечення інноваційної діяльності з ресурсозбереження на машинобудівному підприємстві пристрій, що визначає порядок якого-небудь виду дія- льності, та внутрішній устрій (система ланок) машини, приладу, апарату, що приводить їх в дію [15]. Стосовно економічної системи поняття «механізм» може бути ви- значено як сукупність взаємопов’язаних елементів сис- теми, що забезпечують її функціонування і приводять до певного економічного результату. Стратегічними цілями управління інноваційною діяльністю підприємства, спрямованою на ресурсозбере- ження, є зниження витрат ресурсів виробництва та підви- щення його ефективності. Стратегічними інструментами служать: інноваційно-інвестиційна політика підприємства, нові знання і технології, нові основні виробничі фонди, капітал підприємства і фінансові ресурси, що забезпечу- ють інвестиції в матеріальні і нематеріальні активи, ресур- си виробництва. А ресурсозбереження, особливо в умовах ринкової кризи, викликає необхідність забезпечення захо- дів щодо зниження витрат виробництва. Тому, процес управління інноваційною діяльніс- тю, спрямованою на заощадження ресурсів і забезпе- чення економічного зростання складається з наступних дій: аналізу та оцінки впливу інновацій на економічні показники підприємства; прогнозування величини по- казників ресурсомісткості та ефективності виробництва залежно від впровадження нововведень, їх оптимізації і планування; регулювання величини і структури інвес- тицій в інновації для досягнення цільових показників. З метою забезпечення ефективності даного процесу на вітчизняних підприємствах повинні створюватися від- повідні системи реалізації вказаних функцій, тобто не- обхідно приділяти окрему увагу створенню ефективно- го механізму інноваційного розвитку підприємства, як в теорії, так і на практиці. Механізм інноваційної діяльності з ресурсозбере- ження ґрунтується на стратегічному плануванні, яке є алгоритмом дій, пов’язаних в просторі і в часі, націле- них на виконання стратегічних завдань, що виходять із стратегії підприємства. Дія механізму заснована на управлінні інноваційною діяльністю шляхом форму- вання необхідного обсягу інвестицій за її напрямами, які вимірюються рівнем витрат на інновації і впливають на зниження ресурсомісткості та зростання ефективно- сті виробництва, а також забезпечують поліпшення ре- зультатів роботи підприємства. Тому виявлення та по- яснення закономірності зміни досліджуваних економіч- них показників під впливом чинників інноваційної дія- льності, а також оцінка їх взаємозв’язку, можуть бути проведені за допомогою економіко-математичного мо- делювання на основі функції цілі. Оскільки цільова фу- нкція є математичним виразом деякого критерію якості якого-небудь процесу у порівнянні з іншим, і дозволяє уявити процеси, що відбуваються, і взаємозв’язки між ними у вигляді економетрічної моделі. З метою визначення впливу кожного чинника ін- новаційної діяльності на економічні показники, а також ступеня їх взаємодії, складається кореляційна залеж- ність даних параметрів, яка описується за допомогою регресійної моделі: I = F(Ii/Кi) + Bi, (1) де: F(Iі/Кі) = f(Кі) – функція регресії Ii на Кi; Ii – залежна (з’ясовна) змінна або показник витрат ресурсів; Кi – не- залежна (пояснююча) змінна або рівень витрат за на- прямами інноваційній діяльності підприємства; f(Кi) – детермінована невипадкова компоненту процесу; Bi – випадкова компоненту процесу. На величину витрат ресурсів (Ii) впливають такі вхідні величини як рівень загальних витрат на інновації (К1), рівень інноваційних витрат на впровадження но- вих машин, обладнання та інших технічних засобів (К2), рівень інноваційних витрат на впровадження но- вих технологій (К3), рівень витрат на проведення дослі- джень і розробок (К4) в розрахунку на одного працівни- ка, а також рівень загальних витрат на інновації (К5), рівень інноваційних витрат на впровадження нових ОВФ (К6), рівень інноваційних витрат на впровадження нових технологій (К7), рівень витрат на проведення до- сліджень і розробок (К8) в розрахунку на одну гривню реалізованої продукції. Регресійна модель має вираз математичної формули, яка пояснює взаємозалежність вказаних показників, та описує кількісне співвідношен- ня показників інноваційної і виробничої діяльності. Визначення закономірностей впливу інноваційних витрат на заощадження ресурсів підприємства дозволяє провести оцінку інноваційної діяльності і розрахувати прогнозні показники ресурсомісткості та ефективності виробництва залежно від величини інвестицій в іннова- ції, тобто за допомогою регресійних моделей можливо встановити зміну величини витрат виробничих ресурсів за рахунок зміни рівня витрат на інновації. Це дає мож- ливість управління економічними показниками, що ха- рактеризують ресурсомісткість та ефективність вироб- Планування інноваційної діяль- ності і цільових економічних показників підприємства Цільове управління інноваційною діяльністю з ресурсозбереження Визначення чинників іннова- ційної діяльності, що вплива- ють на заощадження ресурсів та зростання ефективності ви- робництва Моделювання взаємодії виробничого і інновацій- ного процесів, визначення ступеня впливу інновацій на економічні показники підприємства та прогнозування їх величини Оптимізація показників ресурсомісткості та ефективності виробництва на основі впровадження інновацій Формування величини і струк- тури інвестицій в інновації на основі індикаторів результативності інноваційної діяльності Організаційно-економічний ме- ханізм інноваційній діяльності з ресурсозбереження на підприємстві 1 3 Визначення цілей, завдань, фун- кцій і форм інноваційної діяль- ності з ресурсозбереження 4 7 2 5 6 А. БЕРЕЖНА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 12 ництва, шляхом встановлення необхідного обсягу капі- тальних вкладень для досягнення запланованого кінце- вого результату роботи підприємства. Таким чином, за результатами дослідження можна зробити висновок, що доцільно розглядати інновації як впроваджені в процесі виробництва нововведення у ви- гляді інноваційних продуктів і технологій з метою ско- рочення витрат ресурсів підприємства та підвищення ефективності його функціонування, а ресурсозбережен- ня як процес зниження витрат всіх видів виробничих ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, капіта- льних та ін.), що забезпечує зростання ефективності ви- робництва, шляхом найбільш раціонального їх викори- стання за рахунок оновлення техніко-технологічної ба- зи та прогресивного розвитку підприємства. Крім того, встановлені чинники інноваційної дія- льності, що являють собою рівень витрат за напрямами інноваційної діяльності і впливають на ресурсоміст- кість та ефективність виробництва, дозволяють сфор- мувати систему показників витрат ресурсів виробницт- ва і витрат на інновації, моделювати та прогнозувати взаємодію виробничої і інноваційної діяльності підпри- ємства на основі цільових функцій, а також оптимізува- ти отримані результати. Що, у свою чергу, дає змогу створення механізму управління інноваційною діяльні- стю, яка забезпечує процес ресурсозбереження і сприяє поліпшенню результатів роботи підприємства. Список джерел 1. Чухно А. Науково-технологічний розвиток як об'єкт дослі- дження еволюційної економічної теорії // Економіка Укра- їни. – 2008. – № 1.– С. 12-23. 2. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведения- ми. – М: Экономика, 1999. – 316 с. 3. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер. с венг. / под ред. Б.В. Сазонова. – М: Прогресс, 2007. – 214 с. 4. Економічна енциклопедія / Під ред. Мочерного. – Тернопіль: Академія, 2001. – Т. 1. – 864 с. 5. Ильенкова С.Д. Экономика и статистика фирм: монография / С.Д. Ильенкова, В.Е. Адамов, Т.П. Сиротина. - М.: Фи- нансы и статистика. – 2002. – 258с. 6. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Про- гресс, 1992. – 211 с. 7. Веснин В.А. Стратегическое управление. – М.: ТК Велби, Изд-во: «Проспект». – 2006. – 328 с. 8. Громов Н.Н. Менеджмент на транспорте. – М.: Академия, 2003. – 328 с. 9. Papadaskalopoulos A. The Innovation strategy in urban centres // A. Papadaskalopoulos, A. Tasopoulos, M. Chistofakis. – Jornal of European economy. – 2003. – №3. – P. 307-325. 10. Василенко В.О. Креативне управління розвитком соціально-економічних систем: монографія. – К.: Освіта України, 2010. – 772 с. 11. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики) – М.: Политиздат, 1999. – С. 270-275. 12. Завлин П.Н. Инновационный менеджмент / П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Э. Миндели. – М., 2008. – 396 с. 13. Морозова Г.И. Инновационный менеджмент / Г.И. Моро- зова, Н.И. Морозова. – СПб: ИД Питер, 2007. – 460 с. 14. Макаров В.Л. Инновационный менеджмент в России. / В. Макаров, А. Варшавский. – М.: Наука, 2004. – 410 с. 15. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: ЗАО «Книжный мир», 2009. – 860 с. 16. Електронний ресурс. – Wiktionary: mathematical model. Режим доступу: http: // en.wiktionary.org/wiki/ mathemati- cal_ model. 17. Ткаченко В.А. Философия оперативного управления вир- туальным предприятием: монография / В.А. Ткаченко, Б.И. Холод и др.; Под ред. Ткаченко В.А. – Дн-ск: МОНО- ЛИТ, 2010. – 448 с. А. Бережна академік АЕН України м. Полтава ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ Становлення України як соціальної держави вима- гає перебудови всієї системи соціального захисту. Ос- новними засадами такої перебудови є те, що людина, її життя та здоров’я визнаються найвищою соціальною, а громадяни мають право на соціальний захист (ст. 3, 46 Конституції України) [1]. Пенсійне страхування посідає значне місце в системі соціального страхування як за своїм значенням у матеріальному забезпеченні пенсіо- нерів, так і за обсягами фінансових ресурсів. Проблема реформування наявної пенсійної системи актуальна не перший рік. На державному рівні задекларовані основні напрями пенсійної реформи, зокрема, створення трирі- вневої системи пенсійного забезпечення, яка ґрунтуєть- ся на поєднанні принципів солідарної та накопичуваль- ної систем пенсійного забезпечення. Актуальність теми визначається необхідністю пог- либленого вивчення проблемних питань у сфері пен- сійного забезпечення з метою створення надійної і аде- кватної ринковим умовам системи соціального захисту для населення, яке втратило працездатність, з ураху- ванням наявних тенденцій фінансового забезпечення та збалансування ресурсів бюджету пенсійного фонду. Метою роботи є дослідження проблемних питань у сфері пенсійного забезпечення України ,а саме форму- вання фінансових ресурсів достатніх для виконання ві- дповідних соціальних зобов’язань та формування тео- ретичних і практичних рекомендацій щодо можливих шляхів вирішення даних проблем. Перехід до ринкової системи господарювання не су- проводжувався в Україні диверсифікацією системи фінан- сування соціальної сфери. Головним джерелом витрат був та залишається держбюджет. Між тим, досвід висвітлив суттєві проблеми у бюджетному фінансуванні соціальної сфери в Україні: недостатні розміри фінансування, непо- слідовність та фрагментарність фінансування, неефектив- на структура фінансування, слабка соціальна спрямова- ність. Постала нагальна потреба у відміні старих правил виконання соціальних зобов'язань. Причиною невдач ре- формувань, з одного боку, є певний консерватизм більшої частини суспільства, яка звикла до споживацького відно- шення до держави, з іншого – не достатньо виважена схе- ма обґрунтування пропозицій стосовно відміни або реор- ганізації тих чи інших зобов'язань держави. Згідно з Конституцією України та іншими законо- давчими актами соціальні зобов’язання держави в рин- ковій економіці являють собою доходи у грошовій або натуральній формі, які отримує населення з централізо- ваних фінансових фондів, насамперед з Державного бю- джету, Пенсійного фонду тощо. Загальна класифікація соціальних зобов’язань держави [5] наведена на рис. 1. Зменшення соціальних зобов'язань у разі нестачі коштів можна здійснювати шляхом переходу до адресної системи реалізації частини з них або відміни для високо- дохідних груп населення. В умовах недофінансування соціальних зобов'язань держави постає питання про їх невідповідність реальним фінансовим можливостям, і як http://en.wiktionary.org/wiki/mathematical_model

Роль інновацій у забезпеченні ресурсозбереження на підприємстві

Репозитарії

Схожі ресурси