Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України

Розглядається пенсійне забезпечення як складова системи соціальних зобов’язань держави. Досліджуються проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду, що обумовлені особливостями солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Визначаються причини незбалансованост...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Бережна, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89182
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України / А. Бережна // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 12–17. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89182
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-891822015-12-04T03:02:10Z Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України Бережна, А. Наукові статті Розглядається пенсійне забезпечення як складова системи соціальних зобов’язань держави. Досліджуються проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду, що обумовлені особливостями солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Визначаються причини незбалансованості Пенсійного фонду та пропонуються заходи її подолання. Рассматривается пенсионное обеспечение как составляющая системы социальных обязательств государства. Исследуются проблемы финансового обеспечения Пенсионного фонда, которые обусловлены особенностями солидарной системы общеобязательного государственного пенсионного страхования. Определяются причины несбалансированности Пенсионного фонда и предлагаются меры ее преодоления. In this article pension maintenance is considering like a part of a national social obligations system. Problems of financial maintenance of pension fund, which are stipulated by special features of united national pension insurance system, are researching into the work. In the and of the article determining reasons of national pension fund’s misbalance and advising some methods of its fixing. 2013 Article Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України / А. Бережна // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 12–17. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89182 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Бережна, А. Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України Вісник економічної науки України
description	Розглядається пенсійне забезпечення як складова системи соціальних зобов’язань держави. Досліджуються проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду, що обумовлені особливостями солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Визначаються причини незбалансованості Пенсійного фонду та пропонуються заходи її подолання.
format	Article
author	Бережна, А.
author_facet	Бережна, А.
author_sort	Бережна, А.
title	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України
title_short	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України
title_full	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України
title_fullStr	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України
title_full_unstemmed	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України
title_sort	проблеми фінансового забезпечення пенсійного фонду україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89182
citation_txt	Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України / А. Бережна // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 12–17. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT berežnaa problemifínansovogozabezpečennâpensíjnogofonduukraíni
first_indexed	2025-07-06T17:06:55Z
last_indexed	2025-07-06T17:06:55Z
_version_	1836918102853419008
fulltext	А. БЕРЕЖНА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 12 ництва, шляхом встановлення необхідного обсягу капі- тальних вкладень для досягнення запланованого кінце- вого результату роботи підприємства. Таким чином, за результатами дослідження можна зробити висновок, що доцільно розглядати інновації як впроваджені в процесі виробництва нововведення у ви- гляді інноваційних продуктів і технологій з метою ско- рочення витрат ресурсів підприємства та підвищення ефективності його функціонування, а ресурсозбережен- ня як процес зниження витрат всіх видів виробничих ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, капіта- льних та ін.), що забезпечує зростання ефективності ви- робництва, шляхом найбільш раціонального їх викори- стання за рахунок оновлення техніко-технологічної ба- зи та прогресивного розвитку підприємства. Крім того, встановлені чинники інноваційної дія- льності, що являють собою рівень витрат за напрямами інноваційної діяльності і впливають на ресурсоміст- кість та ефективність виробництва, дозволяють сфор- мувати систему показників витрат ресурсів виробницт- ва і витрат на інновації, моделювати та прогнозувати взаємодію виробничої і інноваційної діяльності підпри- ємства на основі цільових функцій, а також оптимізува- ти отримані результати. Що, у свою чергу, дає змогу створення механізму управління інноваційною діяльні- стю, яка забезпечує процес ресурсозбереження і сприяє поліпшенню результатів роботи підприємства. Список джерел 1. Чухно А. Науково-технологічний розвиток як об'єкт дослі- дження еволюційної економічної теорії // Економіка Укра- їни. – 2008. – № 1.– С. 12-23. 2. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведения- ми. – М: Экономика, 1999. – 316 с. 3. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер. с венг. / под ред. Б.В. Сазонова. – М: Прогресс, 2007. – 214 с. 4. Економічна енциклопедія / Під ред. Мочерного. – Тернопіль: Академія, 2001. – Т. 1. – 864 с. 5. Ильенкова С.Д. Экономика и статистика фирм: монография / С.Д. Ильенкова, В.Е. Адамов, Т.П. Сиротина. - М.: Фи- нансы и статистика. – 2002. – 258с. 6. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Про- гресс, 1992. – 211 с. 7. Веснин В.А. Стратегическое управление. – М.: ТК Велби, Изд-во: «Проспект». – 2006. – 328 с. 8. Громов Н.Н. Менеджмент на транспорте. – М.: Академия, 2003. – 328 с. 9. Papadaskalopoulos A. The Innovation strategy in urban centres // A. Papadaskalopoulos, A. Tasopoulos, M. Chistofakis. – Jornal of European economy. – 2003. – №3. – P. 307-325. 10. Василенко В.О. Креативне управління розвитком соціально-економічних систем: монографія. – К.: Освіта України, 2010. – 772 с. 11. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики) – М.: Политиздат, 1999. – С. 270-275. 12. Завлин П.Н. Инновационный менеджмент / П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Э. Миндели. – М., 2008. – 396 с. 13. Морозова Г.И. Инновационный менеджмент / Г.И. Моро- зова, Н.И. Морозова. – СПб: ИД Питер, 2007. – 460 с. 14. Макаров В.Л. Инновационный менеджмент в России. / В. Макаров, А. Варшавский. – М.: Наука, 2004. – 410 с. 15. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: ЗАО «Книжный мир», 2009. – 860 с. 16. Електронний ресурс. – Wiktionary: mathematical model. Режим доступу: http: // en.wiktionary.org/wiki/ mathemati- cal_ model. 17. Ткаченко В.А. Философия оперативного управления вир- туальным предприятием: монография / В.А. Ткаченко, Б.И. Холод и др.; Под ред. Ткаченко В.А. – Дн-ск: МОНО- ЛИТ, 2010. – 448 с. А. Бережна академік АЕН України м. Полтава ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ Становлення України як соціальної держави вима- гає перебудови всієї системи соціального захисту. Ос- новними засадами такої перебудови є те, що людина, її життя та здоров’я визнаються найвищою соціальною, а громадяни мають право на соціальний захист (ст. 3, 46 Конституції України) [1]. Пенсійне страхування посідає значне місце в системі соціального страхування як за своїм значенням у матеріальному забезпеченні пенсіо- нерів, так і за обсягами фінансових ресурсів. Проблема реформування наявної пенсійної системи актуальна не перший рік. На державному рівні задекларовані основні напрями пенсійної реформи, зокрема, створення трирі- вневої системи пенсійного забезпечення, яка ґрунтуєть- ся на поєднанні принципів солідарної та накопичуваль- ної систем пенсійного забезпечення. Актуальність теми визначається необхідністю пог- либленого вивчення проблемних питань у сфері пен- сійного забезпечення з метою створення надійної і аде- кватної ринковим умовам системи соціального захисту для населення, яке втратило працездатність, з ураху- ванням наявних тенденцій фінансового забезпечення та збалансування ресурсів бюджету пенсійного фонду. Метою роботи є дослідження проблемних питань у сфері пенсійного забезпечення України ,а саме форму- вання фінансових ресурсів достатніх для виконання ві- дповідних соціальних зобов’язань та формування тео- ретичних і практичних рекомендацій щодо можливих шляхів вирішення даних проблем. Перехід до ринкової системи господарювання не су- проводжувався в Україні диверсифікацією системи фінан- сування соціальної сфери. Головним джерелом витрат був та залишається держбюджет. Між тим, досвід висвітлив суттєві проблеми у бюджетному фінансуванні соціальної сфери в Україні: недостатні розміри фінансування, непо- слідовність та фрагментарність фінансування, неефектив- на структура фінансування, слабка соціальна спрямова- ність. Постала нагальна потреба у відміні старих правил виконання соціальних зобов'язань. Причиною невдач ре- формувань, з одного боку, є певний консерватизм більшої частини суспільства, яка звикла до споживацького відно- шення до держави, з іншого – не достатньо виважена схе- ма обґрунтування пропозицій стосовно відміни або реор- ганізації тих чи інших зобов'язань держави. Згідно з Конституцією України та іншими законо- давчими актами соціальні зобов’язання держави в рин- ковій економіці являють собою доходи у грошовій або натуральній формі, які отримує населення з централізо- ваних фінансових фондів, насамперед з Державного бю- джету, Пенсійного фонду тощо. Загальна класифікація соціальних зобов’язань держави [5] наведена на рис. 1. Зменшення соціальних зобов'язань у разі нестачі коштів можна здійснювати шляхом переходу до адресної системи реалізації частини з них або відміни для високо- дохідних груп населення. В умовах недофінансування соціальних зобов'язань держави постає питання про їх невідповідність реальним фінансовим можливостям, і як http://en.wiktionary.org/wiki/mathematical_model А. БЕРЕЖНА 2013/№2 13 Рис. 1. Класифікація соціальних зобов’язань держави наслідок, необхідності згортання або відміни конкретних соціальних програм. Реструктуризація соціальних зобо- в'язань держави є найбільш дискусійним питанням ре- формування системи соціальних зобов'язань держави. Змістовно він полягає насамперед у відміні частини со- ціальних зобов'язань що не фінансуються зовсім або не- достатньо фінансуються. Слід відмітити, що такий варі- ант зменшення соціальних зобов'язань держави носити- ме характер «соціального дефолту» і скоріше за все буде негативно сприйматися суспільством. Правове регулювання у сфері пенсійного забезпе- чення можна визначити як форму регулювання суспіль- них відносин у цій сфері, за допомогою якої поведінка учасників цих відносин приводиться у відповідність до вимог, що містяться у нормах права. Що стосується за- конодавчої та нормативно-правової бази пенсійного за- безпечення, то згідно зі ст. 46 Конституції України гро- мадяни України мають право на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної, част- кової або тимчасової втрати працездатності, втрати го- дувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених за- коном [1]. Це право гарантується загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням за рахунок страхо- вих внесків громадян, підприємств, установ та організа- цій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Саме ця норма Конституції є правовою основою системи загальнообов’язкового державного пе- нсійного страхування, частиною якого є пенсійне стра- хування. Сьогодні питання пенсійного забезпечення в Україні регулюється більш ніж двадцятьма законами України, які встановлюють спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Діюча структура системи пенсійного забезпечення в Україні (рис. 2) має наступні рівні [2, 3]: Рис. 2. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні - Перший рівень – солідарна система загальнообо в'я- зкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення ви- плати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок кош- тів ПФУ на умовах та в порядку, передбачених законом. - Другий рівень – накопичувальна система загаль- нообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахо- ваних осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування Солідарна система Накопичувальна система Система недержавного пенсійного страхування Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Накопичувальне пенсійне забезпечення Ознака Соціальні зобов’язання держави Перша група – соціальні зо- бов’язання, що фінансуються на основі страхових принципів Друга група – соціальні зо- бов’язання, що не носять страхового характеру і фінансуються з бюджету За джерелом фінансування Страхові виплати на користь можливого реципієнта здійснюються іншим страхувальником роботодавці (до 39% на- рахованого заробітку) Можливим реципієнтом є сам страхувальник – наймані працівники (3% від зарплати) з Державного бюджету з місцевих бюджетів Допомоги з тимчасової непрацездатності Допомоги по безробіттю Соціальний захист та соціальне забезпечення Освіта та охорона здоров’я Духовний і фізичний розвиток За обов’язковістю виконання безумовні зобов’язання щодо вип- лати у відповідності до діючого законодавства соціальних трансфертів умовні зобов’язання затверджу- ються бюджетами на рік і не мають систематичного характеру державні пенсії, допомоги по безробіттю, виплати, пов’язані з нещасним випадком на виробництві безпосередні зобов’язання перед юридич- ними особами опосередковані зобов’язання перед фізичними особами Державні трудові пенсії, пенсії по інвалідності, пенсії у зв’язку з втратою го- дувальника, пенсії за вислугу років А. БЕРЕЖНА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 14 довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. - Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної уча- сті громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Перший та другий рівні системи пенсійного забез- печення в Україні становлять систему загальнообов'яз- кового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного за- безпечення. Громадяни України можуть бути учасни- ками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різ- них рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Головною функцією системи пенсійного страху- вання є формування у спеціальних страхових фондах фі- нансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріа- льних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання відповідних соціальних ризиків. Згідно до цього основними завданнями системи пенсійного забез- печення є: створення та забезпечення функціонування страхових інститутів; акумуляція у страхових фондах необхідних фінансових ресурсів через цільові платежі (страхові внески) страхувальників, тобто осіб, які спря- мовують (відкладають) частину власних коштів (доходу) на користь осіб, які потребують захисту від страхових ризиків (застраховані особи); розподіл ресурсів страхо- вих фондів між застрахованими особами в разі виник- нення страхового ризику (настання страхового випадку) у вигляді страхових виплат – пенсій; регулювання відно- син між учасниками страхової системи страховиком, страхувальниками та застрахованими особами. Принцип солідарності, на основі якого побудована сучасна система пенсійного забезпечення в Україні, поля- гає в тому, що кошти, зібрані від застрахованих осіб, які не досягли пенсійного віку (та акумульовані у Пенсійному фонді України), розподіляються не між ними, а між тими громадянами, які в поточний момент мають право отри- мувати пенсію. Такий підхід виправдовується соціальною необхідністю, але при його застосуванні з’являється роз- рив між пенсійними платежами та пенсійними виплатами для кожної застрахованої особи. Тому відсутня економіч- на зацікавленість у здійсненні платежів в таку пенсійну систему як для самого робітника, так і для роботодавця. Саме цей фактор сприяв виникненню тіньових схем ви- плати доходів. Конкретний розмір пенсії в такій системі значною мірою визначається макроекономічними і демо- графічними факторами. Сума ж пенсійних платежів в конкретний момент часу залежить від величини бази для нарахування пенсійних внесків, яка, у свою чергу, визна- чається розміром доходів працюючих громадян до опода- ткування. При цьому скорочення кількості працездатного населення для забезпечення незмінного рівня пенсій має компенсуватись відповідним зростанням заробітної плати та інших доходів громадян, з яких сплачуються внески. Пенсійний фонд, на який покладено обов’язки забез- печення коштами солідарної частини загальнообов’язко- вого державного соціального страхування, має бути мак- симально самоокупним [6, 30-31]. Однак незважаючи на істотне зростання доходів Пенсійного фонду коштів про- тягом останніх років хронічно не вистачає. На сьогодні у сфері національних фінансів солідарна пенсійна система є другою за обсягом після державного бюджету системою акумулювання та розподілу коштів. Дефіцит Пенсійного фонду України покривається за рахунок бюджету, тому ризики незбалансованості бюджету Пенсійного фонду стають ризиками Державного бюджету України. Пенсійний фонд України з метою забезпечення фінансування відповідних соціальних зобов’язань дер- жави (або видатків фонду) мобілізує власні та передані доходи (Рис. 3). Власні доходи Пенсійного фонду – це надходження в формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від фінансових санкцій та комерційної діяльності фонду. До переданих доходів відносяться кошти, що переда- ються в фонд з державного та місцевого бюджетів, а та- кож з державних цільових фондів. Переважна частина доходів Пенсійного фонду – це власні доходи, в струк- турі власних надходжень більше 80% припадає на обо- в'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності [4, 143-144]. Це встановлені законодавством України від- рахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб-підприємців до Пенсійного фонду. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна та дода- ткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.). Обов'язкові внески громадян – це відрахування від заробітної плати, що виплачується працівникам, які за- лучаються до роботи суб'єктами підприємницької дія- льності, а також фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Надходження до Пен- сійного фонду у вигляді регресивних вимог – це дохо- ди, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання в минулі періоди. У ви- падках невиконання обов'язкових внесків та інших зо- бов'язань перед фондом згідно із чинним законодавст- вом керівництво Пенсійного Фонду має право наклада- ти штрафи на порушників. Тоді мають місце надхо- дження від фінансових санкцій. Доходи від комерційної та інвестиційної діяльності включають надходження нараховані на інвестиції в цінні папери, депозити в ко- мерційних банках, паї в господарських товариствах, доходи від проведення лотерей, консультативної діяль- ності тощо. Передані фонду кошти – це ресурси, які пе- редаються Пенсійному фонду з метою забезпечення пе- нсійних та пов'язаних з ними виплат, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. До них, зокрема, відно- ДОХОДИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ Власні Передані Обов’язкові внески суб’єктів підприємницької діяльності Обов’язкові внески громадян Регресивні вимоги Надходження від фінансових санкцій Доходи від комерційної і інвестиційної діяльності Доходи за користування тимчасово вільними коштами фонду Добровільні та благодійні внески Кошти Державного бюджету Кошти місцевих бюджетів Кошти Фондів соціального страхування Рис.3. Структура доходів Пенсійного фонду України В. БОРЕЙКО 2013/№2 15 сяться кошти державного бюджету, Фонду захисту громадян та потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'я- зкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інші. Передача таких коштів Пенсійному фонду України зумовлена тим, що мобілі- зація доходів для забезпечення зазначених витрат про- водиться державними установами, а їх виконавцем є Пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законо- давством України з метою організації більш ефективно- го пенсійного обслуговування. Так, кошти державного бюджету передаються фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям. Фонд Чорнобиля перехо- вує частину своїх доходів з метою забезпечення пен- сійних виплат громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Власні надходження мають бути основою форму- вання бюджету Пенсійного фонду. За аналізований пері- од їх частка у загальній структурі доходів планувалась на рівні 80,37%, 73,19%, 68,92%, 76,0%, 77,7%, 75,8% від- повідно у 2006-2012 р. Фактично становила у 2010-2011 роках – 65%, 70,5%. Значну частку у структурі дохідної частини бюджету Пенсійного фонду України становлять кошти Державного бюджету України. Загальна частка дотацій з Державного бюджету у структурі надходжень Пенсійного фонду України планується на рівні 15,48%, 26,03%, 28,03%, 23,7%, 23,0%, 21%, 22,7% у відповідних періодах 2006-2012 рр. Фактично становила у 2010-2011 роках – 34,9%, 29,5%. При цьому не враховуються кошти Державного бюджету, що використовуються на покриття поточного дефіциту ПФУ. Тенденція зміни частки влас- них надходжень Пенсійного фонду України та дотацій з Державного бюджету в загальному обсязі фінансових ресурсів, що використовуються для пенсійного забезпе- чення (рис. 4), є небезпечною. 0 20 40 60 80 100 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 власні надходження ПФУ кошти Державного бюджету України Рис. 4. Зміна частки власних надходжень та коштів Державного бюджету у структурі джерел форму- вання доходів Пенсійного фонду України За аналізований період власні надходження Пен- сійного фонду України зросли майже в 2,5 рази, кошти з держбюджету в 2,55 разів. Однак структурні зміни є більш показовими, так частка власних доходів ПФУ зменшилася на 3,5% (або на 9,5%), однак, майже у 1,5 рази зросла частка коштів Державного бюджету Украї- ни у структурі надходжень Пенсійного фонду. Збалансування дохідної та видаткової частини бю- джету Пенсійного фонду України відбувається за раху- нок коштів, наданих Державним бюджетом України як у формі дотацій на покриття дефіциту фонду, так і у формі короткострокових бюджетних (казначейських) позичок на покриття тимчасових касових розривів. За даними офіційного сайту Пенсійного фонду України внаслідок законодавчого обмеження джерел надходжень до бю- джету Пенсійного фонду та незадовільної платіжної дис- ципліни страхувальників у 2004 р. ним недоотримані 1,1 млрд. доходів, а за 2005 р. – 1,3 млрд. грн. Дефіцит Пен- сійного фонду України у 2006 р. – 7,3 млрд. грн., який профінансовано за рахунок дотації з державного бюдже- ту (та складає 11,2% від видаткової частини державного бюджету на відповідний рік). В 2009 р. дефіцит бюджету ПФУ планувався в обсязі 13 млрд. грн. (профінансовано за рахунок Державного бюджету 18 млрд. грн., складає 6% видаткової частини держбюджету). В 2010 р. дефіцит ПФУ планувався в обсязі 26,6 млрд. грн., профінансова- но з Державного бюджету в обсязі 38 млрд. грн. (що складає 12,5% бюджетних видатків). В 2011 р. дефіцит ПФУ планувався в обсязі 17,75 млрд. грн., профінансо- вано з Державного бюджету в обсязі 13,2 млрд. грн. (що складає 3,9% бюджетних видатків). Ефективність функціонування Пенсійного фонду (показник самозабезпечення) оцінюють, обчисливши співвідношення власних надходжень Пенсійного фонду та коштів, витрачених на фінансування виплат пенсій, допомоги та інших видатків:    видатківіншихтадопомогпенсійвиплачених ПФУнадходженьвласних Е , Обчисливши співвідношення, у динаміці (2006- 2011 рр.) маємо значення 0,72; 0,73; 0,68; 0,70; 0,62; 0,66 грн. власних надходжень Пенсійного фонду Украї- ни на 1 грн. пенсійних виплат, що свідчить про неспро- можність Пенсійного фонду фінансувати за рахунок власних надходжень виплату пенсій, допомоги у пов- ному обсязі та зростання залежності від інших джерел надходження коштів. Важливим є показник пенсійного навантаження, що визначається співвідношенням бази для визначення страхових внесків (загального фонду оплати праці) та коштів, витрачених на фінансування виплат пенсій, до- помоги та інших видатків:   виплатпенсійних ФОП К пн За досліджуваний період (2006-2011 рр.) маємо на- ступну динаміку коефіцієнту пенсійного навантаження – 0,31; 0,3; 0,26; 0,28; 0,26; 0,29 грн./грн. (на 1 грн. випла- ченої пенсії припадає 0,29 грн. фонду оплати праці). Серед основних причин фінансової незбалансова- ності Пенсійного фонду можна виділити такі: - тіньова заробітна плата та зайнятість; - поширення пільг щодо сплати пенсійних внесків, дострокового виходу на пенсію та переваг для певних категорій щодо обчислення розмірів пенсій; - заборгованість із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ і організацій; - постійне збільшення розмірів пенсійних виплат незалежно від фактичної сплати страхових внесків; - підвищення розміру пенсії за віком до рівня прожи- ткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що не узгоджено із зростанням заробітної плати та реаль- ними фінансовими можливостями Пенсійного фонду; - низький рівень оплати праці, виплата заробітної плати в натуральній формі та заборгованість з її випла- ти звужують базу нарахування пенсійних внесків; - відсутність зв’язку між розміром пенсії та стра- ховими внесками впродовж трудової діяльності; - демографічні зміни у структурі населення, зумо- влені постійним зниженням народжуваності та зрос- танням смертності, процесом міграції; - неналежний розвиток накопичувального пенсій- ного забезпечення тощо. Порівняємо законодавчо встановлені розміри про- житкового мінімуму, мінімальної пенсії та заробітної плати, середнього розміру місячної пенсії (рис. 5). За період 2006-2012 рр. встановлений законодавством ро- змір прожиткового мінімуму збільшився в 3,13 разів. А. БЕРЕЖНА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 16 Паралельно зростанню даного показника відбулося збі- льшення мінімального розміру пенсії за віком в 2,5 ра- зи. Значно швидшими темпами відбулося зростання ро- зміру середньомісячної пенсії – в 3,44 рази, збільшено мінімальний розмір заробітної плати в 3,24 рази, серед- ній розмір заробітної плати збільшено майже втричі. Тобто, підвищення рівня пенсійного забезпечення від- бувається темпами, не адекватними зростанню заробіт- ної плати. В результаті виникають диспропорції у бю- джеті Пенсійного фонду, дефіцит якого покривається за рахунок державного бюджету. 0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 встановлений розмір мінімальної заробітної плати встановлений розмір мінімальної пенсії за віком встановлений розмір прожитового мінімуму для осіб, що втратили працездатність середній розмір місячної пенсії середній розмір заробітної плати Рис.5. Динаміка встановлених розмірів мінімальної заробіт- ної плати, пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та розмірів середньомісячної пенсії, заробітної плати в Україні у 2006-2012 рр. Солідарна пенсійна система, основним принципом якої є утримання контингенту пенсіонерів наступним поколінням працюючих, може бути надійною і ефекти- вною лише за умови розширеного відтворення поко- лінь. Головним чинником поширення накопичувальних пенсійних систем є демографічні тенденції, зокрема звужений режим відтворення та зростання тривалості життя, що є ключовим чинником подальшого старіння населення та зростання демографічного навантаження на населення працездатного віку, а отже, зростання пе- нсійних видатків у майбутньому. При цьому рівень ефективності розвитку пенсійної системи, її конкретні характеристики визначаються переважно національною соціально-економічною моделлю, зокрема організацією ринку праці, наявністю традицій соціального діалогу в країні тощо [7, с. 24-25]. Загалом процес старіння населення можна оцінювати як позитивну тенденцію, що виявляється за достатньо ви- сокого ступеня соціального розвитку і є свідченням дося- гнень людства щодо зниження смертності та збільшення тривалості життя. Проблема полягає в тому, що в Україні цей процес розвивається надзвичайно швидко і переважно за рахунок зниження народжуваності, але не супроводжу- ється стійкими тенденціями щодо збільшення тривалості життя (особливо у працездатному віці). Нині Україна має катастрофічну демографічну ситуацію та проблеми стосо- вно забезпечення державними пенсіями українських гро- мадян. Україна займає 113 місце в світі за тривалістю життя, а за показниками народжуваності – одне з останніх місць у Європі. За даними Інституту демографічних дос- ліджень НАН України до 2055 р. чисельність населення за оптимістичним прогнозом зменшиться на третину, за пе- симістичним – удвічі. Чисельність населення буде скоро- чуватися не зважаючи на зростання народжуваності, а в структурі населення зменшиться частина людей працезда- тного віку. Як наслідок, будемо мати збільшення наван- таження пенсіонерів на працездатне населення. За даними Державного комітету статистики Украї- ни в останні роки стрімкими темпами відбувається зме- ншення чисельності населення нашої держави. Так, станом на 01.01.2001 р. чисельність населення України становила 48,9 млн. чол. Станом на 1 січня 2012 року кількість жителів України становить 45,6 млн. чол., а чисельність пенсіонерів складає 13,7 млн. чол., що ста- новить 30% всього населення України, тоді як критич- ний показник – 18%. Щодо співвідношення пенсіонерів та зайнятого населення, то станом на 01.06.2011 р. 14 млн. працюючих утримували 13,76 млн. пенсіонерів, станом на 01.01.2012р. – 10,4 млн. працюючих утриму- вали 13,4 млн. пенсіонерів, тобто в середині 2011 року один працюючий утримував одного пенсіонера, а в кін- ці року десять працюючих утримували 13 пенсіонерів [8, 9]. За прогнозними розрахунками інституту демо- графічних досліджень НАН України в найближчі кілька років чисельність пенсіонерів буде стабільною і навіть трохи зменшиться, але починаючи приблизно з 2015 року почне стійко зростати, до 2040 р. загальна чисель- ність населення нашої країни зменшиться втричі, в свою чергу, майже на 40% зменшиться чисельність на- селення працездатного віку. При цьому кількість пенсі- онерів України збільшиться на 25%, що свідчить про старіння нації досить швидкими темпами та зростання демографічного навантаження на зайняте населення. Проблема старіння нації та постійного зменшення чисельності населення – це глобальна проблема. Політи- ка держави в боротьбі з демографічною кризою мусить бути комплексною: удосконалення організаційного і но- рмативно-правового механізмів та реалізації комплексу заходів, спрямованих на збереження і зміцнення здоров’я населення України; формування нових цінностей та орі- єнтацій суспільства й держави; формування соціальної та особистісної мотивації до збереження та зміцнення здо- ров’я; здійснення комплексу заходів, спрямованих на зростання народжуваності в країні. Що стосується сфери пенсійного забезпечення, то враховуючи макроекономічну та демографічну ситуації в країні, необхідно визначити стратегію подальшого розвитку пенсійної системи з метою забезпечення її фінансової стабільності, посилення страхових принци- пів у солідарній системі, запровадження накопичуваль- ної системи загальнообов’язкового державного пенсій- ного страхування та подальшого розвитку добровільно- го недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійна реформа, розпочата в 2004 році та акти- візована в 2010-2012 рр. спрямована на поліпшення ма- теріального становища осіб пенсійного віку з урахуван- ням фінансових можливостей держави та збалансова- ності бюджету пенсійного фонду. Цілі реформування пенсійної системи наведені на рис. 6, 7. Рис. 6. Цілі реформування пенсійної системи України Максимальна залежність пенсійних виплат від персоніфікованих внесків застрахованих осіб Пенсійна реформа Диверсифікація джерел фінансування пенсій за рахунок внесків у солідарну систему, а та- кож обов’язкових та добровільних накопичень Підвищення рівня доходів осіб пенсійного віку Посилення стимулів до праці та легалізація заробітної плати Заохоченя заощаджень на старість застрахова- них осіб В. БОРЕЙКО 2013/№2 17 Рис. 7. Пенсійна реформа як інструмент удосконалення соціально-економічних відносин в Україні Пенсійне страхування посідає значне місце в системі соціального захисту громадян, однак в останні роки збері- гається стала тенденція щодо зростання ризиків недостат- нього фінансування пенсійних програм. Основною при- чиною цього є незбалансованість бюджету Пенсійного фонду України, що стало наслідком постійного зниження народжуваності, зростання смертності, міграції та відпові- дно високого пенсійного навантаження на роботодавців. Низький рівень задекларованої заробітної плати та тіньова зайнятість значної частини працездатного населення також уповільнюють вдосконалення солідарної системи і усклад- нюють формування бюджету Пенсійного фонду України. Дефіцит Пенсійного фонду покривається за рахунок дота- цій з Державного бюджету України, внаслідок чого зростає ризик збереження самостійності Пенсійного фонду, що в майбутньому може призвести до включення пенсійних ви- плат до статей видатків Державного бюджету України. На нашу думку, на даному етапі доцільним є здій- снення наступних заходів: - розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації доходів та підвищення рівня за- робітної плати (через оформлення трудових відносин, посилення ролі соціального діалогу під час установлен- ня рівня доходу, з якого справляються внески на зага- льнообов’язкове державне пенсійне страхування, ско- рочення неповної зайнятості та безробіття); - поетапного впровадження паритетної сплати страхо- вих внесків страхувальниками та застрахованими особами; - створення та моніторинг державного реєстру со- ціального страхування; - виключення можливості ухвалення рішень про пе- регляд розмірів пенсій без врахування реальних можливо- стей бюджету Пенсійного фонду та відповідних актуар- них розрахунків (фінансовий аналіз коротко- і довгостро- кових наслідків функціонування системи загальноо- бов’язкового державного пенсійного страхування, що міс- тить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зо- бов’язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний аналіз коротко- і довгострокових фі- нансових наслідків будь-яких змін у цій системі); - поетапне підвищення вартості одного року стра- хового стажу застрахованої особи під час обчислення розміру пенсії; - створення кадрового потенціалу на підприємствах; - перегляд пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя (підвищення пенсійного віку сприя- тиме частковому подоланню дефіциту фонду, змен- шення навантаження на платників внесків, також забез- печенню рівності трудових, пенсійних прав громадян незалежно від статі). Подальший ефективний розвиток пенсійної систе- ми України можливий лише за умови поєднання прин- ципів солідарної та накопичувальної систем пенсійного забезпечення. Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чут- лива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопи- чувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансова- ною та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для громадян. Список джерел 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua 2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсій- не страхування” від 09.07.2003 №1058-IV // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua. 3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua 4. Базилевич В.Д. Державні фінанси. Навчальний посібник / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик, за ред Базилевича. – К.: Атіка, 2004. – 368 с. 5. Чечетов М.В. Бюджетний менеджмент: Навчальний посіб- ник / М.В. Чечетов, Н.Ф. Чечетова, А.Ю. Бережна. В 2-х ч. Ч. 2. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 448 с. 6. Наукові підходи до реформування пенсійної системи в Україні та країнах Європейського Союзу / І.Ф. Гнибіденко, А.О. Непокульчицький // Проблеми науки. – 2006. – №4. – C. 30-37. 7. Шляхи подальшого реформування пенсійної системи України / Л. Ткаченко // Вісник пенсійного Фонду України. – 2008. – №8. – C. 24-26. 8. Офіційний веб-сайт Пенсійного фонду України. [Електрон- ний ресурс]. Режим доступу: http: www.pfu.gov.ua. 9. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики Укра- їни. [Ел. ресурс]. Режим доступу: http:www.ukrstat.gov.ua. В. Борейко академік АЕН України м. Рівне МОЖЛИВІСТЬ ПОЄДНАННЯ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІКАХ ІДЕЙ КЕЙНСІАНСТВА ТА МОНЕТАРИЗМУ Після глибокої фінансово-економічної кризи 2008- 2009 років національна економіка України ось уже три роки знаходиться у фазі стагнації і перспективи для ви- ходу із неї, поки що, не спостерігається. В цих умовах Пенсійна реформа Фінансова стабілізація пенсійної системи Удосконалення соціально- економічних відносин в країні Підвищення довіри населення до пенсійної системи, забезпечення соціальної справедливості шля- хом дотримання страхових принципів у функціонування солідарної системи, запровад- ження накопичувальної системи пенсійного страхування Розширення бази сплати страхо- вих внесків, збільшення питомої ваги внесків застрахованих осіб, поступове зменшення наванта- ження на роботодавців щодо сплати страхових внесків Розвиток державної пенсійної системи з урахування особливо- стей країни, міжнародного досвіду реформування системи соціального страхування і рекомендацій Міжнародної організації праці http://www.rada.gov.ua/ http://www.rada.gov.ua/ http://www.rada.gov.ua/ http://www.pfu.gov.ua/ http://www.ukrstat.gov.ua/

Проблеми фінансового забезпечення Пенсійного фонду України

Репозитарії

Схожі ресурси