Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні

У статті запропоновано окремі напрями та шляхи щодо вирішення проблем безробіття в Україні з метою його зменшення та стабілізації ринку праці у процесі реалізації соціально-економічної політики держави на сучасному етапі. Використання запропонованих підходів надасть можливість комплексної розробки с...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Кірян, Т., Шаповал, М., Коваль, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89192
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні / Т. Кірян, М. Шаповал, С. Коваль // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 51–58. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89192
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-891922015-12-04T03:02:15Z Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні Кірян, Т. Шаповал, М. Коваль, С. Наукові статті У статті запропоновано окремі напрями та шляхи щодо вирішення проблем безробіття в Україні з метою його зменшення та стабілізації ринку праці у процесі реалізації соціально-економічної політики держави на сучасному етапі. Використання запропонованих підходів надасть можливість комплексної розробки стратегії політики зайнятості в Україні, направленої на п льше зниження обсягів безробіття населення. В статье предложены отдельные направления и пути решения проблем безработицы в Украине с целью ее уменьшения и стабилизации рынка труда в процессе реализации социально-экономической политики государства на современном этапе. Использование предложенных подходов даст возможность комплексной разработки стратегии политики занятости в Украине, нацеленной на дальнейшее снижение объемов безработицы населения. The article suggests some directions and ways to solve the problems of unemployment in Ukraine in order to reduce unemployment and stabilize the labour market in the process of implementation of social and economic policy at the present stage. The proposed approaches will enable the development of a comprehensive strategy of employment policy in Ukraine, aimed at further reduction of unemployment volumes. 2013 Article Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні / Т. Кірян, М. Шаповал, С. Коваль // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 51–58. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89192 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Кірян, Т. Шаповал, М. Коваль, С. Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні Вісник економічної науки України
description	У статті запропоновано окремі напрями та шляхи щодо вирішення проблем безробіття в Україні з метою його зменшення та стабілізації ринку праці у процесі реалізації соціально-економічної політики держави на сучасному етапі. Використання запропонованих підходів надасть можливість комплексної розробки стратегії політики зайнятості в Україні, направленої на п льше зниження обсягів безробіття населення.
format	Article
author	Кірян, Т. Шаповал, М. Коваль, С.
author_facet	Кірян, Т. Шаповал, М. Коваль, С.
author_sort	Кірян, Т.
title	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні
title_short	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні
title_full	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні
title_fullStr	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні
title_full_unstemmed	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні
title_sort	напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в україні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89192
citation_txt	Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні / Т. Кірян, М. Шаповал, С. Коваль // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 51–58. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT kírânt naprâmitašlâhipodalʹšogozmenšennâobsâgívbezrobíttâvukraíní AT šapovalm naprâmitašlâhipodalʹšogozmenšennâobsâgívbezrobíttâvukraíní AT kovalʹs naprâmitašlâhipodalʹšogozmenšennâobsâgívbezrobíttâvukraíní
first_indexed	2025-07-06T17:07:31Z
last_indexed	2025-07-06T17:07:31Z
_version_	1836918140804530176
fulltext	Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ 2013/№2 51 Таким чином, до чинників випереджаючого еко- номічного розвитку відносимо наступні: - наявність власної стратегії економічного розвит- ку на основі інноваційно-інвестиційного підходу з ура- хуванням соціально-економічних особливостей країни та своєчасно виявлених перспективних напрямів; - політична стабільність, мінімізація проциклічно- сті політики; - активне державне регулювання економічних проце- сів з орієнтацією реформ на заощадження та накопичення капіталу, створення привабливого інвестиційного клімату; - прозорість і доступність банківської системи; - державна підтримка національного економічного розвитку: спрощення бюрократичних процедур та по- даткового тиску, стимулювання підприємницької дія- льності, венчурного бізнесу; - стимулювання науково-технічного розвитку: фі- нансування науково-дослідної діяльності, фіскальне стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності пі- дприємств, розвиток нових високих технологічних уст- роїв, модернізація традиційних галузей; - виробництво і експорт високотехнологічної про- дукції; - активно задіяний компонент культурних тради- цій, система духовно-моральних цінностей, що має на меті перехід суспільства споживання до постіндустріа- льного, інформаційного суспільства; - мотивація до праці; - гнучка система освіти, що відповідає стратегіч- ним завданням країни, інвестиції в людський капітал, технологічний розвиток суспільства. З усіх перелічених чинників в Україні наявні лише стратегії економічного розвитку та державні програми активізації економіки, проте за відсутністю чіткого ме- ханізму їх реалізації, ефективність розроблених страте- гій залишається вкрай низькою, що слугує перепоною для формування решти чинників та гальмом національ- ного економічного розвитку. Перспективами подаль- ших досліджень в даному напрямі є розробка моделі випереджаючого національного економічного розвитку. Список джерел 1. Єфремов Д.П. Формування стратегії прискореного еконо- мічного розвитку України: дис. …канд. екон. наук: 08.00.01 / Єфремов Дмитро Петрович. – Київ, 2008. – 217 с. 2. Москаленко О.М. Сучасна політична економія і мейнстрим як методологічний інструментарій економічної політики випере- джаючого економічного розвитку країни / О.М. Москаленко // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – № 1 (8). – 2012. – С. 19-29. 3. Саймон Дж. Тезисы для прессы по главе 3 «Перспективы развития мировой экономики», апрель 2013 года / Дж. Саймон, T. Матесон, Д. Сандри [Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.imf.org/external/russian/pubs/ ft/weo/2013/01/pdf/sumr.pdf. – Назва з титул. екрану. 4. Геоекономічні сценарії розвитку і Україна: монографія / М.З. Згуровський, Ю.М. Пахомов, А.С. Філіпенко та ін. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 328 с. 5. Фукс А. Оцінка технологічного розвитку економіки України / А.Е. Фукс // Вчені записки. – 2009. – Вип. 11. – С. 29-32. 6. Global Information Technology Report 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/ issues/global-information-technology. 7. Гражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін / Н.І. Гранжевська. – К.: Знання, 2008. – 431 с. 8. Задоя А.О. «Нова індустріалізація» в стратегії випереджа- ючого переслідування / А.О. Задоя // Теоретичні та прик- ладні питання економіки. – Вип. 27, т.1. – С. 21-29. 9. Monthly Bulletin of Statistics Online [Електронний ресурс]. – Реж. доступу: http://unstats.un.org/unsd/mbs/app/DataSearchTable.aspx. 10. Козка В.М. Еволюційні процеси в китайській економіці та необхідність трансформації моделі розвитку / В.М. Козка // Економічний Часопис – ХХІ. – №1-2. – 2012. 11. Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. – Сумы: Университетская книга, 2005. – 430 с. 12. Устиян И. Эффективность экономической реформы Китая / И. Устиян // Экономист. – М., 2007. – №8. – С. 74-86. 13. Орнат М.Р. Механізм ефективного реформування та зрос- тання економіки Китаю як конструктивний чинник здобут- тя лідерства у системі міжнародних економічних відносин / М.Р. Орнат // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, пра- во. – №6. – 2010. – С. 64-65. 14. Илларионов А. Тайна китайского экономического чуда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.libertarium.ru/l_ptchina_china. 15. Кудирко Л.П. Міжнародна компонента феномену китайської економіки в контексті глобального лідерства / Л.П. Кудирко, К.Й. Пугачевська, К.С. Пугачевська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.12. – С. 172-177. 16. IMSEE Monaco Statics Bulletin de l’Economie, 1er trimestre 2012. No. 33. Juin 2012. – 4 p. 17. Чудаєва І.Б. Технополіси: економічна суть, причини ство- рення та японський досвід / І.Б. Чудаєва // Економічний Часопис-ХХІ. – №11-12. – 2010. – С. 55-59. Т. Кір’ян академік АЕН України М. Шаповал академік АЕН України С. Коваль м. Київ НАПРЯМИ ТА ШЛЯХИ ПОДАЛЬШОГО ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ Ринкові перетворення в Україні внаслідок своєї об’єктивної сутності та характеристики супроводжу- ються багатьма відчутними соціально-економічними наслідками для суспільства, в тому числі й безробіттям населення як соціально-економічним явищем, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди)  необхідного джерела існування. Тому, зменшення обся- гів безробіття в Україні має стати не лише першочерго- вою умовою, а й, водночас,  одним із кінцевих резуль- татів розвитку соціально орієнтованої економіки та ефективної системи господарювання всієї країни. Необхідність вирішення проблем безробіття в сучас- ному суспільстві набуває все більшої актуальності внаслі- док багатьох причин, і однією з них є соціальна гострота тих чинників цього явища, що мають регулюватися на державному рівні, оскільки держава виступає загальносу- спільним інститутом, який створює умови для реалізації потреби в суспільно корисній праці суб’єктів суспільства. Слід зазначити, що Європейська рада вважає зниження обсягів безробіття одним із пріоритетних напрямків для ліквідації наслідків фінансово-економічної кризи в Украї- http://www.imf.org/external/russian/pubs/%20ft/weo/2013/01/pdf/sumr.pdf http://www.imf.org/external/russian/pubs/%20ft/weo/2013/01/pdf/sumr.pdf http://www.weforum.org/ http://unstats.un.org/unsd/mbs/ Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 52 ні. Тому зусилля щодо вирішення проблем безробіття по- винні бути спрямовані насамперед на цільове державне регулювання суспільних відносин, що формуються на ри- нку праці, оскільки для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання  надійного захисту безробітних. Характерну особливість соціально-економічних умов, що нині складаються в Україні, головним чином формує реалізація комплексу реформ в різних сферах суспільного життя. Труднощі, які виникають на шляху сучасного етапу реформування економіки України се- ред іншого загалу проблем спричиняють, зокрема, зни- ження загального рівня зайнятості, а неминучі вироб- ничі та структурні зміни в економіці призводять до зро- стання структурного, часткового, прихованого та інших видів безробіття населення. Потенційне безробіття, а відтак й значну загрозу для окремих осіб і соціально-економічної стабільності суспі- льства, утворюють ті групи населення, які є соціально не- захищеними та вразливими до змін кон’юнктури ринку праці. Особливо це стосується молоді, жінок з неповнолі- тніми дітьми, осіб передпенсійного віку, а також мешкан- ців депресивних територій, працівників неперспективних підприємств і т. ін. Сьогодні український ринок праці перебуває під впливом багатьох соціально-економічних чинників, оскільки можливими є «вливання» до лав безробітних вивільнених працівників з різних секторів економіки, в тому числі з державного. Цілком прогнозованим нас- лідком впливу таких проблем в соціально-економічній сфері може стати зростання офіційного безробіття, адже очікується посилення конкуренції між суб’єктами господарювання, підвищення ефективності функціону- вання підприємств (робочих місць) на основі впрова- дження науково-технічних досягнень, зростання мобі- льності робочої сили та професійно-кваліфікаційних вимог до неї тощо. Таким чином, у короткотерміновій перспективі може постати загроза додавання до існую- чих масштабів безробіття ще доволі значної чисельнос- ті працездатних осіб, що перебуватимуть без роботи, а тому проблеми зменшення безробіття населення зали- шаються актуальними і на сьогоднішній день. Той факт, що значні зусилля вчених-теоретиків, практиків господарювання, політиків і урядовців спря- мовані на подолання негативних соціально-економічних наслідків безробіття, знаходження і запровадження ме- тодів регулювання економіки, спрямованих на підви- щення зайнятості, є невипадковим, оскільки багато пред- ставників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільс- тва, невід’ємним атрибутом ринкової економіки. Питання функціонування ринку праці, механізму його дії, причини виникнення безробіття і т.ін. знайшли висвітлення в численних працях науковців, досліджен- нях вчених – економістів і соціологів: З.П. Бараник, Д.П. Богині, В.С. Васильченка, М.І. Долішнього, Г.І. Ку- палової, Е.М. Лібанової, В.В. Онікієнка, В.О. Покрищука, Л.Г. Рождєственської, В.А. Савченка, Г.Г. Трофімової, О.М. Уманського, В.М. Шамоти, Л.С. Шевченко та ін. Але на даний час в Україні бракує фундаменталь- них наукових праць, в яких би був присутній комплек- сний підхід до вивчення процесу безробіття, його видів та якісних особливостей, взаємозв’язків як на рівні кра- їни, так і на рівні окремого регіону. Відсутні методоло- гічні положення щодо здійснення аналізу безробіття за екстенсивним та інтенсивним напрямами. Потребують на особливу увагу питання вивчення впливу складу економічно активного населення на чисель- ність безробітних і методів стандартизації відносних рівнів безробіття. Нерозв’язаною на сьогоднішній день є пробле- ма виокремлення якісно однорідних регіональних зон без- робіття тощо. Разом з тим, у світовому досвіді накопичено певні теоретичні знання та практичні підходи для зменшен- ня цього загалом негативного для суспільства явища. З огляду на вищезазначені обставини, вже най- ближчим часом настане нагальна потреба як в ефектив- ному використанні відповідних наукових надбань (що потребує їх адаптації до специфічних національних умов соціально-економічного розвитку), так і в теоре- тичних узагальненнях та розробці на їх основі практич- них заходів щодо вдосконалення механізму регулюван- ня ринку праці, маючи за орієнтир зниження рівня його розбалансованості та отримуючи в кінцевому рахунку зменшення обсягів безробіття. Метою наукової статті є запропонувати окремі на- прями і шляхи щодо вирішення проблем безробіття в Україні з метою його зменшення та стабілізації ринку праці у процесі реалізації соціально-економічної полі- тики держави. З переходом до ринкової економіки питання безро- біття все гостріше виступають на порядку денному, адже безробіття – це невід’ємний елемент ринку праці, соціаль- но-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів і послуг. У реальному еко- номічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Тобто, безробіття  це таке явище, яке відповідає стану незайнятості працез- датного населення, коли чисельність бажаючих отримати роботу є більшою, ніж кількість робочих місць (це і є пе- реважанням пропозиції робочої сили над її попитом). Без- робіття вважається, з одного боку, важливим стимулято- ром активності працюючого населення, а з іншого – вели- ким суспільним лихом, оскільки несе в собі економічні, демографічні та соціальні втрати для суспільства. Тому явище безробіття має перебувати під постійним контро- лем і регулюючим впливом з боку держави. На вирішення цієї і багатьох інших актуальних проблем сьогодення націлений Закон України «Про за- йнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, згідно з яким основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення, зокрема, пов’язаної зі зме- ншенням обсягів безробіття, мають стати 1: 1) збалансування попиту і пропонування щодо об- сягу та рівня кваліфікації робочої сили на ринку праці шляхом системного прогнозування потреб економіки; 2) сприяння зайнятості громадян; 3) забезпечення створення рівних можливостей для реалізації суб’єктами господарювання інфраструк- турних проектів і цільових програм, що фінансуються за рахунок державних коштів; 4) координація та контроль діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні; 5) взаємодія органів виконавчої влади, органів мі- сцевого самоврядування, роботодавців і професійних спілок з метою забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості, зокрема здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення; 6) повернення безробітних до продуктивної зайня- тості. Вагомі зміни у структурному поділі видів економіч- ної діяльності в Україні, значні масштаби малопродуктив- ної неформальної зайнятості в економіці, вузька економі- чна спеціалізація малого та середнього бізнесу та безліч інших причин істотно ускладнюють повернення безробіт- них до продуктивної зайнятості, звужують можливості забезпечення гідної праці населення 2. Нагальною пот- ребою сьогодення є забезпечення можливостей продукти- вної зайнятості не лише економічно активного населення, а й вирішення завдань залучення безробітних до активної продуктивної зайнятості, зокрема, завдяки: - підвищенню рівня конкурентоспроможності еко- номічно активного та безробітного населення в сучас- них умовах розвитку ринку праці; Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ 2013/№2 53 - сприянню розвитку самозайнятості та зайнятості на малих і середніх підприємствах з метою забезпечен- ня можливостей працевлаштування для вивільнених працівників; - спрощенню адміністрування податкової, ліцен- зійної, дозвільної та звітної політики у сфері малого пі- дприємництва; активізації програми державної підтри- мки малого підприємництва тощо. Держава має забезпечувати реалізацію політики у сфері зайнятості та безробіття населення шляхом 1: 1) проведення податкової, кредитно-грошової, ін- вестиційної, бюджетної, соціальної, зовнішньоекономі- чної та інноваційної політики з метою розширення сфе- ри застосування праці, забезпечення повної, продукти- вної, вільно обраної зайнятості, підвищення рівня ква- ліфікації та конкурентоспроможності робочої сили; 2) визначення у загальнодержавних програмах економічного та соціального розвитку, програмах еко- номічного і соціального розвитку Автономної Респуб- ліки Крим, областей, районів, міст показників розвитку ринку праці та зайнятості населення, а також їх оціню- вання за результатами реалізації таких програм; 3) включення до системи регулювання ринку праці заходів щодо запровадження стимулювання вітчизня- ного виробництва до створення нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки та сільській місцевості; 4) сприяння підвищенню конкурентоспроможності робочої сили та зайнятості населення; 5) соціального захисту громадян у разі настання безробіття; 6) сприяння самозайнятості населення шляхом стимулювання відкриття власного бізнесу, в тому числі в сільських населених пунктах та на депресивних тери- торіях; 7) розвитку сільського аграрного туризму, класте- рів народних художніх промислів; 8) створення умов для забезпечення підвищення конкурентоспроможності робочої сили та її мобільності; 9) прогнозування та оцінки впливу на ринок праці політики у сфері зайнятості тощо. Такі завдання значною мірою пов’язані з розроб- кою стратегії політики зайнятості, яка б зосереджувала зусилля усіх зацікавлених сторін у досягненні бажаного результату  високого рівня ефективності основних пропорцій ринку праці. Є сенс поділяти погляди науко- вців, які вважають, що досягнення високої ефективнос- ті будь-якого ринку є стратегічною метою, оскільки це особливий стан економічної рівноваги, який об’єктивно потребує застосування економічних важелів довготри- валого терміну дії. Отже, з такого розуміння випливає велика значущість прикладних розробок стратегічного характеру, зорієнтованих на віддалену перспективу. Визнання стратегічного характеру досліджуваної нами проблеми не суперечить тактичним завданням щодо розвитку ринку праці, спрямованим на вирішення нагаль- них проблем короткострокового періоду, серед яких: - мінімізація соціально небезпечних форм безробіття; - локалізація кризових явищ в окремих секторах територіального ринку праці; - підвищення рівня заробітної плати для окремих категорій працівників тощо. Тактичні цілі і завдання мають бути підпорядковані стратегічним і опрацьовуватися конкретно за окремими позиціями. Такий підхід забезпечить єдність і цілісність стратегії і тактики щодо формування та розвитку сталого за своїми параметрами територіального ринку праці. За- лежно від бажаних результатів можна використовувати різні методологічні підходи до наукового обґрунтування і вибору необхідної стратегії досягнення ефективного розвитку ринку праці. Проте, за будь-яких методологіч- них особливостей необхідно одночасно стимулювати платоспроможний попит на висококваліфіковану робочу силу та сприяти перерозподілу пропозиції робочої сили між неофіційним і офіційним секторами економіки на користь останнього. Таким чином, зміни в обсягах, рівні і структурі попиту на робочу силу мають відповідати змінам в аналогічних характеристиках робочої сили. Си- нхронність цих зрушень може бути досягнута на основі розробки науково обґрунтованих і виважених економіч- них прогнозів, програм, проектів, адаптованих до реалій української економіки. У загальноекономічному розумінні будь-яка стра- тегія  це проект або план з чітко визначеною довго- строковою метою, а також сукупністю напрямів, за- вдань і механізмів, необхідних для досягнення цієї стратегічної мети. У сучасних наукових публікаціях, присвячених методологічним і методичним проблемам формування стратегії розвитку національної економіки, регіонального розвитку чи розвитку ринку праці, окре- слюється саме такий склад елементів загальної страте- гії. Відмінності полягають лише в ступені деталізації тих чи інших її складових залежно від рівня національ- ної економіки чи об’єктів, стосовно яких ведеться роз- робка стратегічних напрямів розвитку. Виходячи з розуміння стратегії політики зайнятос- ті, можна зробити висновок, що завдання зменшення безробіття полягає в опрацюванні цілей і механізмів за- безпечення ефективності, збалансованості територіаль- ного ринку праці, оптимізації системи зайнятості та безробіття з урахуванням існуючих можливостей тру- дового потенціалу населення, системи загроз і обме- жень прикладання праці. Необхідно окремо зазначити концептуальну важливість визначення такої системи загроз та обмежень, оскільки саме ці аспекти набувають першорядного значення в умовах, коли економічною системою ще не досягнуто рівня сталого розвитку. Звичайно, основним базовим елементом будь-якої стратегії є її цілі та завдання, які визначаються на осно- ві аналізу передумов і оцінюються як сприятливі чи не сприятливі для забезпечення ефективного розвитку ри- нку праці. Проведені аналітичні дослідження дають змогу зробити висновок про те, що в цілому в націона- льній економіці сформувалися необхідні соціально- економічні передумови для розробки і успішної реалі- зації стратегії збалансованого, ефективного розвитку ринку праці України. Проте, на сьогодні пошук стратегічно важливих і соціально ефективних напрямів розвитку національного ринку праці ведеться емпіричним шляхом з використан- ням переважно монетарних методів впливу на економіч- ну систему. Внаслідок цього соціально-економічні від- носини залишаються недемократичними, з диктатом ро- ботодавця і постійним порушенням прав найманого пра- цівника, що перешкоджає встановленню рівноваги у сформованій системі соціального партнерства, що діє на ринку праці. Слід зазначити, що збалансованість як про- яв економічної рівноваги є якісною ознакою ринку праці, досягнення якої потребує акумуляції відповідних матері- ально-технічних, трудових, фінансових ресурсів та опра- цювання відповідних механізмів. На нашу думку, невирішеність соціальних про- блем, насамперед пов’язаних з надмірною поляризаці- єю суспільства, є вагомою перешкодою на шляху дося- гнення збалансованого стану ринку праці, регулювання якого має базуватися на системі гармонійних відносин між ринковими суб’єктами. Слід погодитися також з думкою про те, що посилення поляризації населення України за рівнем доходів набуло стійкого і загрозли- вого характеру. Воно спричиняє фрагментацію єдиної соціальної структури суспільства на чисельні автономії та ізольовані верстви і групи, знижує рівень соціальної солідарності, що в остаточному результаті витісняє Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 54 окремі категорії із суспільного виробництва на перифе- рію економічного та соціального життя 3. У розробці стратегії досягнення ефективного розвит- ку ринку праці необхідно виходити з того, що соціальні інтереси  це основа формування ефективно функціоную- чого ринку праці. Перехід до реалізації в економічній по- літиці соціальних пріоритетів та розбудова соціальної держави вимагають наукового обґрунтування цілісної стратегії перспективного розвитку ринку праці з ураху- ванням досягнень світового та вітчизняного досвіду. Новітній світовий досвід регулювання ринку праці надає перевагу структурно-інвестиційним методам. Держава має проводити активну політику прямого і не- прямого регулювання ринку праці та зайнятості насе- лення, спрямовану на запобігання масовому безробіттю і одночасно на прискорення технічного прогресу шляхом надання податкових пільг і кредитів високотехнологіч- ним галузям, а також на створення нових підприємств в регіонах, де існує надлишок робочої сили. При цьому високою активністю щодо впливу на ринок праці виріз- няється підприємницький сектор економіки. Наприклад, в розвинених країнах світу постійно формуються спеціа- льні фонди, які акумулюють державні кошти, внески приватних банків і кредитних установ, великих компа- ній, та використовуються для кредитування процесу створення робочих місць підприємцями. Світовий досвід доводить, що існує безліч засобів та інструментів забез- печення збалансованого стану ринку праці на регіональ- ному і національному рівнях. Вони є цілком придатними для України, яка знаходиться на етапі вибору стратегіч- них напрямів розвитку ринку праці. З метою планування соціального розвитку держа- ви на майбутнє стратегічними напрямами діяльності Міністерства соціальної політики України передбача- ється розроблення Концепції соціального розвитку України на 2013-2023 роки. Стратегічно важлива ціль  досягнення кількісно-якісних пропорцій ринку праці  означає вирішення певних завдань, серед яких: - розробка самого алгоритму формування стратегії розвитку ринку праці; - обґрунтування можливостей, потенціалу, систе- ми ризиків та обмежень у досліджуваній сфері; - визначення основних положень стратегії (страте- гічних змін у системі регулювання ринку праці та за- йнятості), керуючись якими можна забезпечити бажа- ний стан ринку праці; - оцінка очікуваних соціально-економічних нас- лідків запропонованої стратегії. На відміну від існуючих підходів до вирішення проблем безробіття, пропонується стратегія, яка перед- бачає розв’язання цієї проблематики в контексті завдань розбудови соціальної держави, основне з яких  здійс- нювати політику, зорієнтовану на ефективне працевлаш- тування, продуктивну зайнятість, забезпечення достой- них умов праці, задоволення життєвих потреб усіх верств населення, ствердження принципів соціальної справедливості. У Конституції України окреслені основ- ні завдання соціальної держави, проте, їх виконання пот- ребує піднесення економіки, формування необхідних коштів для реалізації соціальних програм і проектів. Ви- ходячи з цього, необхідно визначити послідовні етапи, конкретні заходи і механізми, спроможні трансформува- ти ситуацію на ринку праці у напрямі збалансованості попиту на робочу силу та її пропозиції, покращання які- сних характеристик робочої сили та залучення останньої до сфери продуктивної трудової діяльності. Перший етап. На цьому етапі необхідно змінити форму короткострокового характеру участі держави в реалізації політики зайнятості та емпіричні методи дер- жавного втручання у процеси на ринку праці. Принци- пового значення для розвитку ринку праці набуває дов- гострокова стабільність соціальної політики, її зорієнто- ваність на продуктивну зайнятість і зростання доходів населення. Через відновлення основних функцій заробі- тної плати необхідно забезпечити домінування економі- чних методів впливу на обсяги і структуру пропозиції робочої сили, її відповідність потребам реального секто- ра економіки. З цією метою пропонується посилити фун- кцію держави щодо розподілу і перерозподілу ВВП (за- сади такого регулювання закріплені у Конвенції МОП 117 про основні цілі та норми соціальної політики 4, с. 688-694), оскільки через ці процеси не тільки реалізу- ється принцип соціальної справедливості, але й встанов- люються суспільно необхідні пропорції на ринку праці. Процес додаткового стимулювання попиту на робочу силу має відбуватися згідно з вимогами спеціальних (кейнсіанських) методів регулювання ринку праці, тобто на основі непрямих економічних важелів впливу, спира- ючись на наявність розгалуженої кредитно-банківської інфраструктури з потужним потенціалом. Необхідно змінити чинну систему зобов’язань робо- тодавців щодо працевлаштування окремих категорій гро- мадян на систему їх активного стимулювання щодо ство- рення універсальних робочих місць, придатних для праце- влаштування різних категорій населення, у тому числі із обмеженою працездатністю. Цим має бути створене підґ- рунтя для активізації процесів створення робочих місць у реальному секторі економіки та збереження економічно ефективних  у державному. Чинна практика бронювання робочих місць, як відомо, є низько ефективною, оскільки більше зорієнтована на умови централізованої системи го- сподарювання. Нові механізми спонукання роботодавців до сприяння працевлаштуванню населення повинні спира- тися на пільгове кредитування їх витрат на створення ро- бочих місць у пріоритетних сферах господарювання. Чин- ним законодавством передбачені певні дотації роботодав- цям на покриття витрат на заробітну плату осіб, працевла- штованих за направленням державної служби зайнятості, за рахунок фонду загальнообов’язкового державного соці- ального страхування України на випадок безробіття. Проте, на сьогодні цих заходів недостатньо. Необ- хідно сформувати нову структурно цілісну систему еко- номічного стимулювання роботодавців до комплексного вирішення проблем зайнятості: від професійної підготов- ки кадрів відповідного профілю  до їх працевлаштуван- ня. Для початку бажано було б значно збільшити (при- наймні, у 2,5-3 рази) розмір витрат роботодавців на про- фесійну підготовку та перепідготовку персоналу. Встано- влення розміру витрат роботодавців на професійну підго- товку та перепідготовку персоналу у значно збільшеному розмірі з його диференціацією за сферами економічної ді- яльності дасть змогу регулювати потоки підготовки і роз- поділу робочої сили. Світовий досвід доводить доціль- ність саме такого шляху активного залучення роботодав- ців до вирішення проблеми забезпечення збалансованих пропорцій ринку праці на основі піднесення попиту на робочу силу в усіх секторах економіки. На особливу увагу потребують ринки праці депреси- вних територій зі значним поширенням застійних форм безробіття. Саме в умовах подолання фінансово- економічної кризи на цих територіях має бути запровадже- ний спеціальний режим стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць на основі пільгового або безповоротного кредитування проектів, які забезпечують працевлаштування незайнятого населення на певний тер- мін з гарантованим доходом на рівні, не нижчому ніж 70- 75% середнього на підприємстві рівня оплати праці. При цьому, доцільно вивчити можливості запровадження піль- гових ставок податку на прибуток та додану вартість, ди- ференціювавши їх розмір залежно від активності робото- давців у сфері створення нових робочих місць та працев- лаштування незайнятого населення. Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ 2013/№2 55 Необхідно сформувати розгалужену територіальну інфраструктуру ринку праці, яка б охоплювала не тільки діючі центри зайнятості, але й ефективно працюючі у сфері трудового посередництва приватні структури, що володіють повною інформацією стосовно існуючих ва- кансій на ринку праці та професійно-кваліфікаційних ха- рактеристик незайнятого населення, яке прагне реалізу- вати свою трудову активність. Існуюче на сьогодні висо- ке навантаження на працівників центрів зайнятості зумо- влює низьку ефективність цієї роботи, тобто унеможлив- лює працевлаштування претендентів відповідно до їх ці- льових професійних настанов чи уявлень про бажану за- йнятість, відповідний рівень винагороди і т. ін. Другий етап. На цьому етапі слід здійснити систему заходів, спрямованих на оперативність ринку праці у реа- гуванні на зміни ринкової кон’юнктури, тобто кількісно- якісне співвідношення попиту на робочу силу та її пропо- зиції. Необхідно зосередити зусилля на трансформації структури національної економіки та подальшій реструк- туризації, а також системи професійної підготовки та пе- репідготовки кадрів. За умов модернізації національної економіки і зміни її основних територіально-галузевих пропорцій можна очікувати на істотну диференціацію структури попиту на робочу силу в професійно- кваліфікаційному розрізі, що вимагає реалізації нових під- ходів в організації діяльності системи підготовки кадрів вищої кваліфікації на таких принципах як сегментація по- слуг із працевлаштування, гнучкість нових програм ква- ліфікаційно-освітньої підготовки кадрів та випереджаючі темпи підготовки фахівців за спеціальностями, на які утримується високий попит на ринку праці. Основними заходами в системі забезпечення від- повідних механізмів регулювання ринку праці мають бути такі: - відновлення системи державних замовлень на пі- дготовку фахівців, необхідних для галузей національної економіки; - розвиток тендерних засад у сфері фахової підго- товки; - поширення цільових форм професійного навчання; - розвиток різних форм співробітництва між на- вчальними закладами, державною службою зайнятості, об’єднаннями роботодавців; - створення інформаційних центрів з метою розви- тку координаційних зв’язків між представниками робо- тодавців, посередниками, що надають послуги з праце- влаштування, та незайнятим населенням. Істотне значення для покращання ситуації на ринку праці має розгалуження мережі міжшкільних навчально- виробничих комбінатів з відповідною їх орієнтацію на перспективні кадрові потреби. Необхідно перейти на но- ві, передові технології професійного навчання та профе- сійної орієнтації молоді, використовуючи практику про- ведення тематичних семінарів за участю представників державної служби зайнятості та вищих навчальних за- кладів конкретного регіону з використанням інформації стосовно законодавства про працю та зайнятість. Головне призначення викладених вище пропози- цій  підвищити якісні характеристики робочої сили, що вперше виходить на ринок праці, та забезпечити зростання конкурентоспроможності та професійно- кваліфікаційного потенціалу працівників, які вивільня- ються з галузей економіки внаслідок реструктуризації та зміни структурних характеристик ринку праці. Враховуючи особливості структури національної економіки, що характеризується високою часткою базо- вих галузей промисловості, необхідно трансформувати у напрямі досягнення високої гнучкості саме цей сектор ри- нку праці. Виходячи з динаміки показників обсягів вироб- ництва, оновлення виробничого потенціалу, використання робочого часу, у промисловому секторі ринку праці в ме- жах базових галузей промисловості нагромаджено знач- ний «негативний» потенціал (приховане безробіття, не- оплачувана зайнятість, низькопродуктивне використання робочої сили). Вивільнення робочої сили та її міжгалузе- вий і територіальний рух нерідко набувають асоціального характеру, тобто відбувається поповнення маргінальних верств населення або контингенту безробітних. Позбави- вши низові економічні структури можливості соціальної підтримки своїх працівників, сама держава опинилася не- спроможною виконувати ці функції через дефіцит бюдже- тів різних рівнів. У розв’язанні цієї проблеми необхідні компромісні рішення, які б враховували життєві потреби населення та можливості виробничого, інвестиційного і соціального потенціалів суспільства. На цьому етапі необхідно збільшити рівень заванта- ження виробничих потужностей щонайменше у 2 рази та завершити процес реструктуризації базових видів еконо- мічної діяльності, оптимізувавши чисельність зайнятих працівників відповідно до потреб суміжних галузей гос- подарського комплексу. Органи територіального управ- ління повинні забезпечити керованість міграційних про- цесів на цих територіях, які мають ознаки депресивності та монопрофільності, а також трансформацію приховано- го безробіття у зареєстровану форму, тобто таку, що від- повідає умовам офіційного сектора економіки. Здійснення цих змін має відбуватися у межах проектів і програм рест- руктуризації видів економічної діяльності в Україні. Третій етап. Особливістю цього етапу є набли- ження пропорцій ринку праці до сталого стану на осно- ві мобілізації та ефективного використання соціальних стандартів щодо рівня життя, безпечних умов праці, соціальних гарантій та соціального обслуговування на- селення. Порівняно з попередніми, цей етап базується на максимальному використанні можливостей соціаль- но-нормативного підходу до забезпечення розвитку ри- нку праці з тим, щоб поступово досягти європейських значень індикаторів рівня життя населення. Узагальнення дослідження дозволяє стверджувати, що проблеми в правовому полі регулювання безробіття породжені недостатньою науково-теоретичною обґрун- тованістю як уже введеного в практику механізму регу- лювання зайнятості та безробіття населення, так і конце- птуального бачення перспектив розвитку ринку праці і його нормативно-правового забезпечення. До цього до- дамо, що й з практичного боку український ринок праці інституціонально не сформувався ні під жодну з сучас- них теорій ринку праці. Однією з головних причин цьо- го, на нашу думку, є те, що в реальності регулювання безробіття ще не склалося в повноцінний напрям держа- вної політики на ринку праці і тому на сьогодні він являє собою конгломерат підходів, асиметричних за своїм по- тенціалом впливу на принципові умови досягнення ви- значеної мети – зменшення безробіття в країні (рис. 1). Соціально-нормативне планування та прогнозу- вання має стати надійною основою якісних змін на ри- нку праці на основі зростання вартості робочої сили до рівня світових стандартів з метою забезпечення еквіва- лентності у відтворювальних процесах на товарному ринку, ринку капіталу і робочої сили. Через соціальні нормативи необхідно прискорити якісні зміни на ринку праці, мобілізуючи його внутрішні резерви саморозвит- ку. Саме на цьому етапі має бути повною мірою реалі- зована соціальна функція ринку праці, спрямована на забезпечення усім зайнятим такого рівня доходу, який би був достатнім для нормальної життєдіяльності та ро- зширеного відтворення робочої сили. Необхідно активі- зувати розробку регіональних програм розвитку освіти, охорони здоров’я, культури, які б прискорювали пози- тивні зміни на ринку праці через вплив на якісні харак- теристики робочої сили. Досягнення якісного стану ринку праці  основне завдання цього етапу. Зрушення у структурі попиту на робочу силу і її пропозиції на користь високоінтелектуа- Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 56 Рис. 1. Узагальнена схема державної політики, спрямованої на зменшення безробіття льних видів праці мають відбуватися синхронно на осно- ві комплексного підходу до розробки та реалізації нор- мативних і програмних документів. Передбачається, що до завершення цього етапу в цілому буде сформований ефективний механізм соціальної підтримки населення, який нівелюватиме небажані зрушення на ринку праці. Крім того, для успішної реалізації даного етапу стратегії необхідно, щоб на попередніх етапах були створені не- обхідні організаційно-економічні підвалини для здійс- нення соціальних проектів щодо зростання рівня доходів населення та його захищеності від ринкових коливань. Фактично мова йде про формування нової соціальної політики, серед основних завдань якої визначено ефекти- вний розвиток ринку праці з гнучкими регуляторами про- цесів обігу робочої сили. Економічною основою такої по- літики може бути лише випереджаюче зростання плато- спроможного попиту та внутрішнього споживання, під- вищення його частки в структурі валового внутрішнього продукту. Для реалізації соціальних програм і проектів, у тому числі стосовно ринку праці, необхідною є стабіліза- ція економічної кон’юнктури, перехід господарюючих суб’єктів до розширеного типу відтворення. З метою до- сягнення бажаних результатів у соціальній політиці дер- жава повинна обмежувати подальше соціальне розшару- вання суспільства. На початку 90-х років співвідношення між доходами десяти відсотків найбільш і найменш забез- печених громадян складало близько чотирьох разів, а нині воно майже подвоїлося. Поряд із зменшенням соціальної диференціації суспільства необхідно активно стимулюва- ти формування середнього класу 3. Використання можливостей підприємництва у фо- рмуванні ринку праці стримується такими чинниками: - недостатньою державною підтримкою цього сек- тора економіки; - правовою незахищеністю інтересів малих підп- риємств щодо самофінансування; - звуженням кредитних можливостей та недоско- налістю системи оподаткування; - слабкою інноваційною та інвестиційною спро- можністю. Формування регульованого, соціально орієнтованого ринку праці вимагає посилення ролі підприємництва у зростанні попиту на робочу силу в усіх галузях економіки, насамперед шляхом створення сприятливих умов для за- лучення інвестицій і накопичення капіталу в цьому секто- рі економіки. Для покращання ситуації на ринку праці ва- жливо комплексно вирішити нагальні проблеми розвитку підприємництва, зокрема ті, що пов’язані з визначенням і об’єктивною оцінкою його впливу на обсяги і структуру попиту на робочу силу, оцінкою спроможності до дивер- сифікації виробництва і зміною форм соціально- економічного руху робочої сили. Необхідно посилити по- зиції і розширити вже існуючі можливості підприємницт- ва в забезпеченні розвитку ринку праці через розробку і реалізацію ефективних регіональних програм розвитку малого та середнього підприємництва, активізувавши дія- льність територіальних органів управління, місцевих ор- ганів виконавчої влади щодо пошуку ефективних важелів впливу на розвиток підприємництва. Таким чином, внаслідок реалізації запропонованої стратегії ефективність ринку праці має набути нових ознак  це збалансованість за критерієм оптимальності як з боку попиту на робочу силу, так і з боку її пропо- зиції. Економічна система в цілому та її регіональні Стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць Створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи Зростання зайнятості та зменшення безробіття Сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем; сприяння зайнятості інвалідів та інших не- конкурентоспроможних категорій населення Забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру Збереження робочих місць на діючих підприємствах Професійна орієнтація та професійне навчання Регулювання тривалості ро- бочого часу Регулювання міграційних процесів Соціальний діалог Посилення гнучкості зайнятості Заробітна плата (доходи) Напрямок 2: збалансування попиту на робочу силу та її пропозиції Напрямок 1: створення попиту на робочу силу Напрямок 3: формування пропозиції робочої сили Політика на ринку праці щодо зменшення безробіття Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ 2013/№2 57 складові повинні орієнтуватися виключно на оптималь- ні кадрові потреби на ринку праці, які відповідають ви- могам роботодавців  з одного боку, та завданням пос- тупового нарощування потенціалу конкурентоспромо- жних виробництв,  з іншого. Не менш важливо спрог- нозувати наслідки здійснюваних перетворень, оскільки будь-які трансформаційні зміни нерідко несуть у собі непередбачувані чи негативні наслідки. Оскільки запропонована стратегія не суперечить за- гальноекономічним трансформаціям, основними соціаль- но-економічними наслідками її реалізації повинно стати: - зростання попиту на інтелектуальну, наукомістку, творчу працю, до якої може бути залучена лише робоча сила з високим освітньо-професійним потенціалом; - оптимізація кількісно-якісної структури пропо- зиції робочої сили, її наближення до реальних потреб господарських комплексів регіонів; - перерозподіл робочої сили між секторами еконо- міки, галузями, сферами економічної діяльності; - скорочення, принаймні у 2-2,5 рази, рівня прихо- ваного безробіття та нерегламентованої зайнятості; - зменшення середньої тривалості офіційно зареєс- трованого безробіття, скорочення обсягів застійного безробіття; - істотне підвищення гнучкості ринку праці, дося- гнення певної стабільності його кон’юнктури; - зростання соціальної мобільності робочої сили, її адаптаційного потенціалу. Така стратегія надасть змогу вийти на якісно но- вий рівень розвитку ринку праці, якому властиві висо- кий рівень платоспроможного попиту на робочу силу, його відповідність обсягам і структурі пропозиції робо- чої сили, їх узгодженість між собою і т. ін. У сучасній соціально-економічній практиці вирішення тих чи інших проблем, пов’язаних з порушенням рівноваги на ринку праці (загострення проблем зареєстрованого і прихованого безробіття, руйнація територіально-галузевої схеми робочих місць, масове вивільнення працівників то- що), здійснювалось переважно на емпіричній основі чи ви- ходячи з наявних фінансових ресурсів. А це, значною мі- рою, пов’язано з недостатнім концептуальним опрацюван- ням даної проблематики, а також з відсутністю відповідних цільових посилань у програмних документах. Україні, як державі, що інтегрується у світове еко- номічне співтовариство, слід орієнтуватися на досяг- нення розвинених країн світу щодо захисту власних ін- тересів у сфері соціально-трудових відносин, насампе- ред, ринку праці. Водночас необхідно враховувати осо- бливості власного соціально-економічного розвитку, зокрема: низьку вартість робочої сили і неадекватну їй оплату праці; високе майнове розшарування суспільст- ва, відсутність середнього класу; статево-вікові особли- вості структури пропозиції робочої сили; надзвичайно низький рівень платоспроможного попиту на робочу силу; значну територіальну диференціацію показників ринку праці та зайнятості і т. ін. Проведений аналіз існуючих моделей ринку праці та світового досвіду щодо його регулювання свідчить про те, що не існує єдиної універсальної моделі забезпечення ефективного ринкового розвитку з відповідною сукупніс- тю стабільних економічних регуляторів, здатних позитив- но вплинути на ситуацію, що складається на національно- му ринку праці. Пошук нових концептуальних підходів до розв’язання цієї проблеми зумовлений необхідністю на- рощування економічного потенціалу територій та перехо- ду на нові принципи територіального господарювання. Не викликає сумнівів важливість вирішення на державному рівні такої проблеми регулювання ринку праці, як стимулювання активності безробітних до по- шуку роботи, яка багато в чому визначається ознаками, критеріями і порядком визнання людини безробітною. Не заперечуючи цьому твердженню в цілому, слід за- значити, що активність безробітних, насамперед, зале- жить від мотивації до праці. Саме через сукупну дію матеріальних і моральних стимулів до праці формуєть- ся певний рівень активності безробітних у пошуку під- ходящої роботи, який безпосередньо впливає на рівень ефективності територіального ринку праці. Отже, саме відсутність таких стимулів у зв’язку з низьким рівнем оплати праці у сфері офіційної економі- ки є головною причиною, зокрема, тіньової зайнятості значної частини працездатного населення, що, безумов- но, знижує напругу на офіційному ринку праці, але зу- мовлює зростання обсягів нерегульованих потоків робо- чої сили. Зберігається і недосконалість самої процедури реєстрації безробітних, внаслідок чого відсутньою є об’єктивна оцінка щодо реальних обсягів безробіття. За міжнародною практикою безробітними вважаються осо- би, які «не можуть отримати підхожу роботу, здатні і го- тові працювати та справді шукають роботу» (Конвенція 168 МОП) і відповідають критеріям: відсутність оплачу- ваної роботи, готовність і здатність приступити до під- ходящої роботи, активність у пошуку роботи 5. Безумовно, ці ознаки з певними корективами мають бути враховані у вітчизняному трудовому законодавстві. На нашу думку, слід підтримати ідею щодо широкого використання усіх можливих засобів сприяння самоор- ганізації безробітних, об’єднанню їх зусиль з фахівцями центрів зайнятості у вирішенні проблеми працевлашту- вання. У зв’язку з цим у нормативно-правовому аспекті необхідно вирішити цілий ряд проблем, зокрема: - забезпечити додаткове стимулювання роботодав- ців (на основі надання дотацій) до створення нових продуктивних робочих місць для соціально вразливих верств населення; - поширити практику створення нових робочих місць за рахунок страхового фонду, державного і міс- цевих бюджетів; - врегулювати питання співпраці центрів зайнятос- ті та підприємств стосовно створення і регулювання кі- лькості робочих місць в розрізі професій, спеціальнос- тей і т.ін. Соціальний захист від безробіття має бути пов’язаний з поліпшенням якості обслуговування насе- лення з метою поступового досягнення європейських стандартів надання соціальних послуг, цільовим та про- зорим використанням фінансових ресурсів Фонду зага- льнообов’язкового державного соціального страхуван- ня України на випадок безробіття для виплати матеріа- льного забезпечення зареєстрованим безробітним, під- вищенням ефективності роботи його виконавчої дирек- ції. З метою повернення зареєстрованих безробітних до активної трудової діяльності та забезпечення їх соціа- льного захисту необхідно: - активізувати взаємодію з роботодавцями щодо поповнення банку вакансій для інформування населен- ня про можливості працевлаштування; - впровадити нові технології пошуку роботи; - розширити практику підготовки кадрів із незайня- того населення, зареєстрованого в державній службі за- йнятості, на замовлення роботодавців під конкретні робо- чі місця та стажування безпосередньо на робочих місцях; - удосконалити форми і методи сприяння підприє- мницькій ініціативі зареєстрованих безробітних; - забезпечити інформування та консультування на- селення з питань вибору сфери професійної діяльності, зокрема шляхом організації роботи консультаційних пунктів у сільських і селищних радах, районних держ- адміністраціях, податкових інспекціях, запровадити си- стему надання автоматизованих консультацій тощо. Таким чином, запропоновані підходи та шляхи на- дадуть можливість розробки комплексного застосуван- ня наукових методів у процесі подальшого вирішення проблеми зменшення безробіття населення України. Т. КІР’ЯН, М. ШАПОВАЛ, С. КОВАЛЬ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 58 Із переліку основних умов, за яких можливо дося- гнути зменшення безробіття, виходить, що потрібна чі- тка відповідна націленість державної політики як щодо ринку праці, так і соціально-економічної політики в ці- лому. У зв’язку з цим, вирішення завдання зменшення безробіття має бути усвідомленим і задекларованим на- прямком державної політики ринку праці, суть якої по- лягає у регулюванні сукупності факторів, що виклика- ють зменшення чисельності безробітних серед працез- датних осіб працездатного віку. Разом з тим втручання держави у функціонування ринку праці з метою змен- шення безробіття є необхідним, але при цьому воно має бути оптимальним, обґрунтовано обмеженим. Критері- єм таких меж може слугувати ступінь врахування і за- безпечення інтересів різних соціальних суб’єктів  на- йманих працівників, роботодавців, держави – всі вони є носіями специфічних, властивих тільки їм інтересів. Проте, в сучасних умовах розвитку ринку праці мати за мету лише абстраговане зменшення безробіття є неаде- кватним завданням, оскільки в умовах ринкової парадиг- ми розвитку економіки безробіття є об’єктивним явищем, яке за всю історію існування цих умов мало розширений режим відтворення. Нині, на нашу думку, мова має йти про зменшення безробіття не тільки в кількісному, об’ємному сенсі (чисельність безробітних, рівень безро- біття), а й стосовно якісних його параметрів (зменшення періоду безробіття в трудовому житті індивідуумів, зни- ження чисельності контингенту довготривало безробіт- них, а також відсотку у складі безробітних осіб, які не ма- ють професії, молоді, жінок і т.ін.). Для покращення «яко- сті безробіття» потрібні відповідні зусилля держави, сис- темність яких вибудовується в межах відповідного науко- во обґрунтованого підходу. Як доведено теоретично та практично реалізується у розвинених країнах, зміна пока- зників безробіття можлива лише через здійснення держа- вного регулювання ринку праці, власне, через механізм якого й повинне зменшуватися безробіття як результат збільшення збалансованості між обсягами та структурою попиту і пропозиції робочої сили. Список джерел 1. Закон України «Про зайнятість населення». [Електрон. ресурс]. – Реж. доступу: http: // zakon3.rada.gov. ua/laws/show/5067-17. 2. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризи- ків (колективна науково-аналітична монографія) / За ред. Е.М. Лібанової.  К.: Ін-т демографії та соціальних дослі- джень ім. М.В. Птухи НАН України, Держкомстат Украї- ни, 2010.  496 с. 3. Розроблення теоретичних та практичних підходів до змен- шення безробіття в сучасних умовах соціально- економічного розвитку України / Звіт НДІ праці і зайнято- сті населення Міністерства соціальної політики України і НАН України (держр. №0112U003197).  К., 2012.  185 с. 4. Конвенція 117 про основні цілі та норми соціальної політи- ки. / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною ор- ганізацією праці 1919-1964.  Женева, 1999.  Т. І.  775 с. 5. Конвенція 168 про професійну реабілітацію та зайнятість ін- валідів. / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964.  Женева, 1999.  Т. І.  775 с. П. Кливец академик АЭН Украины г. Днепропетровск ИННОВАЦИОННЫЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ПОДГОТОВКЕ СПЕЦИАЛИСТОВ ДЛЯ РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ Подготовка молодых специалистов традиционно базируется на так называемом «знаниевом» подходе, который заключается в усвоении комплекса основных и специализирующих дисциплин. Высшая школа все еще пытается обеспечить качество подготовки количеством передаваемых знаний, тогда как работодатели ожидают определенных умений и даже профессиональных навы- ков. На рынке труда усиливается противоречие между предложением со стороны высшей школы и спросом со стороны работодателей. Причины можно рассматривать на различных уровнях: - на всеобщем: между теорией и практикой; - на уровне особенного: отраслевая реструктуриза- ция в сфере высшего образования отстает от структур- ных сдвигов в народном хозяйстве; - на уровне единичного: слабая гибкость большин- ства вузов и чрезмерный практицизм, ориентация на быструю отдачу у большинства работодателей, пред- принимателей. Задача состоит в изучении опыта отдельных вузов с позиций общих тенденций и обосновании собствен- ных обобщений и предложений по ослаблению сущест- вующих противоречий, и возможному решении их в недалеком будущем. Высшее образование призвано обеспечить уровень профессиональной подготовки специалистов, отвечаю- щих современным требованиям рыночной экономики. Впрочем, наблюдается существенное расхождение ме- жду спросом рынка труда и предложением специали- стов, которых готовит система высшего образования. Опыт последних лет убеждает, что сложилось опреде- ленное противоречие в представлениях о качестве про- фессиональной подготовки молодых специалистов со стороны учебных заведений и требованиями работода- телей. Об этом свидетельствуют явления: безработица среди молодых специалистов значительно выше его среднего уровня; более 2/3 выпускников работают не по специальности. В целом падает престиж высшего образования, которое органично сочетает два начала: знания и нравственность, а разрыв между ними неиз- бежно порождает эгоистов, моральных калек [1, с. 5]. Подготовка специалистов для условий рыночной экономики в Украине ориентирована на предоставление суммы знаний и некоторых умений, а не формирование креативного мышления и способностей к анализу кон- кретных ситуаций. Причем, анализу нового типа – сис- темном и рефлексивном, нацеленном на определение аль- тернатив деятельности, их комбинаторику и дальнейшую оценку по различным критериям для принятия решений. Действующие методологические подходы – «зна- ниевый» и даже «обучающий» и «специализирующий» – не фокусируют усилия на методах, технологиях, приемах, техниках и инструментах системного анализа, что является и задачей, и условием эффективной подго- товки специалистов. Задачи обучения в контексте развивающего мето- дологического подхода – это использование разносто- ронних знаний теории и практики рыночных отноше- ний как основы формирования специалиста. И осуще- ствляется это преимущественно с помощью активных, тренинговых методов, для получения специфических навыков и умений в профессиональной деятельности. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 n118 n119 n120 n126 n127 n128 n129 n130 n131 n133 n134 n135 n136 n137 n138 n139 n140 n141 n142 n143 n144 n145 n146 n147 n148 n149 101 102 103 104

Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси