Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу
Здійснена оцінка рівня нормативно-правового забезпечення формування локальних виробничих систем кластерного типу. Доводиться, що Україна має великі резерви створення кластерних систем. Показано, що в розрізі територіальних утворень і окремих галузей кластеризація розвивається нерівномірно. Найбільшо...
Збережено в:
Дата: | 2013 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
Назва видання: | Вісник економічної науки України |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89198 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу / Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 74–77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-89198 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-891982015-12-04T03:02:09Z Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу Куриляк, Є. Наукові статті Здійснена оцінка рівня нормативно-правового забезпечення формування локальних виробничих систем кластерного типу. Доводиться, що Україна має великі резерви створення кластерних систем. Показано, що в розрізі територіальних утворень і окремих галузей кластеризація розвивається нерівномірно. Найбільшого розповсюдження вони набули у будівництві, туризмі, харчовій і швейній промисловості. Аналізуються кластери, географічно розміщені у Донецькій, Івано-Франківській, Полтавській, Одеській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій областях та в автономній республіці Крим. Аналізуються кластерні утворення приморських і прикордонних, у тому числі транскордонних територій. Осуществлена оценка уровня нормативно - правового обеспечения формирования локальных производственных систем кластерного типа. Обосновывается, что Украина имеет большие резервы создания кластерных систем. Показано, что в разрезе территориальных образований и отдельных отраслей кластеризация развивается неравномерно. Наибольшее распространение они получили в строительстве, туризме, пищевой и швейной промышленности. Анализируются кластеры, географически расположенные в Донецкой, Ивано-Франковской, Полтавской, Одесской, Ровенской, Харьковской, Херсонской, Хмельницкой областях и в автономной республике Крым. Исследуются кластерные образования приморских и приграничных, в том числе трансграничных территорий. Estimation of the level of regulatory support for the formation of local production systems of cluster type is made. Ukrainian large reserves for clustering are highlighted. It is shown that in the context of the territorial entities and individual sectors of clustering the developing part fostered unevenly. The largest part they spread in construction, tourism, food and textile industry. Analyzed clusters are geographically located in Donetsk, Ivano-Frankivsk, Poltava, Odessa, Kharkiv, Kherson, Khmelnytsky regions and the Autonomous Republic of Crimea. The education clusters in the coastal and cross-border part, including transboundary territories are examined. 2013 Article Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу / Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 74–77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89198 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Наукові статті Наукові статті |
spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Куриляк, Є. Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу Вісник економічної науки України |
description |
Здійснена оцінка рівня нормативно-правового забезпечення формування локальних виробничих систем кластерного типу. Доводиться, що Україна має великі резерви створення кластерних систем. Показано, що в розрізі територіальних утворень і окремих галузей кластеризація розвивається нерівномірно. Найбільшого розповсюдження вони набули у будівництві, туризмі, харчовій і швейній промисловості. Аналізуються кластери, географічно розміщені у Донецькій, Івано-Франківській, Полтавській, Одеській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій областях та в автономній республіці Крим. Аналізуються кластерні утворення приморських і прикордонних, у тому числі транскордонних територій. |
format |
Article |
author |
Куриляк, Є. |
author_facet |
Куриляк, Є. |
author_sort |
Куриляк, Є. |
title |
Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу |
title_short |
Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу |
title_full |
Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу |
title_fullStr |
Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу |
title_full_unstemmed |
Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу |
title_sort |
розвиток в україні локальних виробничих систем кластерного типу |
publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
publishDate |
2013 |
topic_facet |
Наукові статті |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89198 |
citation_txt |
Розвиток в Україні локальних виробничих систем кластерного типу / Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 74–77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
series |
Вісник економічної науки України |
work_keys_str_mv |
AT kurilâkê rozvitokvukraínílokalʹnihvirobničihsistemklasternogotipu |
first_indexed |
2025-07-06T17:07:53Z |
last_indexed |
2025-07-06T17:07:53Z |
_version_ |
1836918162886492160 |
fulltext |
Є. КУРИЛЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 74
відпрацьованої схеми функціонування пілотних і дуп-
лікованих наукових парків для використання в інших
містах і районах Донецької і Луганської областей.
Список джерел
1. Cluster policy in Europe. A brief summary of cluster policies in
31 European countries, 2008, P. 17 [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://www.clusterobservatory.eu/system/
modules/com.gridnine.opencms.modules.eco/providers/getpdf.j
sp?uid=100146].
2. Martin P. Public support to clusters: A firm level study of
French ―Local productive systems‖ / Martin P., Mayer, T. and
Mayneris F // Mimeographed, University of Paris I, 2010, p. 4.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://perso.uclouvain.be/florian.mayneris/rsue.pdf.
3. Баль-Вожняк Т. Економічні мережі як ефективні механізми
координації інноваційної діяльності / Тереза Баль-Вожняк
// Міжнародна економічна політика [Електронний ресурс] :
наук. журн. – 2011. – № 12–13.
4. Європейська Рада схвалила стратегію Європа-2020. Євро-
бюлетень. – квітень 2010. – № 4.
5. The European Cluster Memorandum. Promoting European
Innovation through Clusters: An Agenda for Policy Action.
Prepared by The High Level Advisory Group on Clusters,
chaired by Senator Pierre Laffitte [Електронний ресурс]. Ре-
жим доступу: http://www.vinnova.se/upload/dokument/
VINNOVA_gemensam/Kalender/2008/Klusterkonferens_jan0
8/European%20Cluster%20Memorandum%20Final.pdf.
6. Андриянов В. Научные парки. Юго-восточный вариант / В.
Андриянов // Внешняя торговля. – 1990. – № 9.
7. Иванов М.М. США: Управление наукой и нововведениями
/ М.М. Иванов, С.Р. Колупаев . – М. : Наука, 1990. – 231 с.
8. Каратаев А. Научные парки развитых капиталистических
стран. / А. Каратаев // Внешняя торговля. – 1990. – № 9.
9. Масенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку:
монографія / В.К. Васенко // Суми: Довкілля, 2004. – 348 с.
10. Ляшенко В.І. Перспективи розвитку наукових парків як еле-
ментів інфраструктури малого інноваційного підприємництва
в Україні / В.І. Ляшенко, А.І. Землянкін, І.Ю. Підоричева,
Т.Ф. Бережна // Вісник економічної науки України. – 2012.
11. Мазур О.А. Технологічні парки. Світовий та український
досвід / О.А. Мазур, В.С. Шовкалюк. – К.: Прок-бизнес,
2009. – 70 с.
12. Семиноженко В. Технологічні парки в Україні: перший
досвід формування інноваційної економіки / В. Семиноже-
нко // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 6.
13. Технологічні парки. Світовий та український досвід / за
ред. Д.В. Табачника. – К.: Вид-во Тп ІЕЗ, 2004. – 48 с.
14. Дослідницькі університети як центри інноваційного роз-
витку країни [Електронний ресурс] / Інтерв’ю ректора На-
ціонального технічного університету «Київський політех-
нічний інститут» журналісту газети «Дзеркало тижня» //
Дзеркало тижня. – 2011. – № 2. – Режим доступу : http
://www. dt. ua/articles/73711#article.
15. Дежина И. Г. Государство, наука и бизнес в инновацион-
ной системе России / И. Г. Дежина, В. В. Киселева. – М.:
Институт экономики переходного периода, 2007. – 184 с.
16. Нємець Л. До питання функціонування технопарків у світі
і в Україні / Людмила Нємець, Надія Грищенко// Часопис
соціально-економічної географії. Міжрегіональний науко-
вий збірник. – 2010. – № 8.
Є. Куриляк
м. Тернопіль
РОЗВИТОК В УКРАЇНІ ЛОКАЛЬНИХ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ
КЛАСТЕРНОГО ТИПУ*
Важливою тенденцією розвитку сучасної економіки
є формування локальних виробничих систем, що забезпе-
чують раціональне використання регіональних ресурсів. В
умовах функціонування великої за територією і населен-
ням країни, якою є Україна, вони мають певну специфіку
через різноманітність видів економічної діяльності і регіо-
нальну спеціалізацію. Локальні виробничі системи ство-
рюються за кластерним принципом і мають різну ефекти-
вність і неоднаковий вплив на розвиток національних
економік. Як свідчить зарубіжний досвід, деякі з них ста-
ють загальновідомими і конкурентоспроможними на між-
народному ринку. Світового визнання набули, наприклад,
авіаційний кластер EMBRAER у Сан-Хосе-дус-Кампусі
(São José dos Campos), галузь телекомунікаційного облад-
нання у Кампінасі (Campinas) та ряд інших кластерів у
традиційних галузях таких, як виробництво меблів, взуття,
кераміки, текстилю та одягу, що створені у Бразилії [1].
Україна перебуває на етапі поширення кластерного підхо-
ду до формування нових локальних виробничих систем,
проте саме такі тенденції формуються у процесі її еконо-
мічного розвитку. Однак в Україні не створено інституцій
збору і узагальнення інформації щодо нових виробничих
систем. Це стримує розробку політики забезпечення кон-
курентоспроможності кластерів.
У науковій літературі нині виділяється тенденція
зростання інтересу науковців до проблем регіонального
розвитку на основі створення локальних виробничих
систем кластерного типу. Відповідно аналізується іс-
нуюча практика. Це характерно для публікацій
З. Варналія, М. Войнаренка, Л. Ганущак-Єфіменко,
О. Кузьміна, Г. Семенова, С. Соколенка, Р. Сороки,
Ю. Ульянченко, Л. Федулової, О. Чорної, В. Чужикова
та ін. Проте, ці автори аналізують діяльність окремих
кластерів, досліджуючи вибрані ними проблеми.
Метою статті є систематизація даних про кластери
з метою створення бази розробки методології і методик
розвитку кластерних систем в Україні. Такі досліджен-
ня мають усунути інформаційний дефіцит, який утво-
рився в Україні через відсутність статистичного обліку
процесів формування і функціонування локальних ви-
робничих систем кластерного типу. При цьому будуть
враховані інформаційні особливості щодо кластерів в
Україні. Зокрема, в українській економіці на даний час
більшою мірою можна сконцентрувати дослідження на
регіональній спеціалізації та конкурентоспроможності.
Іноземні ж дослідники, маючи кращу інформаційну ба-
зу, пов’язують аналітичні розробки з оцінкою фактору
розташування та побудовою кривої локалізації, яка
представляється локальним коефіцієнтом Джині [2].
Представлені у статті дані базуються на публікаціях у
науковій і галузевій пресі.
Стратегічний розвиток України відбувається пере-
важно за програмами урядових партій, тому що відсутня
довгострокова програма, схвалена на парламентському і
*Стаття підготовлена за результатами дослідження в рамках проекту «Сьомої рамкової програми» Європейського
Союзу «Функціонування системи місцевого виробництва в умовах економічної кризи (порівняльний аналіз і бенчмаркінг
для країн ЄС та поза його межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis
(Comparative Analysis and Benchmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050.
http://perso.uclouvain.be/florian.mayneris/rsue.pdf
http://www.vinnova.se/upload/dokument/
Є. КУРИЛЯК
2013/№2 75
урядовому рівні. У зовнішньоекономічному просторі кра-
їна працює відповідно законам, що регулюють світову та
європейську інтеграцію. Виконання програм розвитку, що
задекларовані під час виборчих компаній Президента і
Верховної ради здійснюється шляхом періодичного при-
йняття законів, які кладуться в основу певних перетворень
чи (використовуючи термінологію партій більшості) «ре-
формувань». Проте, поступовий розвиток попри періоди-
чні загострення і спади в економіці в цілому або в окре-
мих сферах все ж таки відбувається.
В процесі економічного розвитку України регіони
поступово перетворюються в основні суб’єкти реалізації
соціально-економічних програм у сфері економіки, інфра-
структури, охорони здоров’я, освіти, культури тощо. Од-
нак, ці перетворення не набули системного і збалансова-
ного характеру, через що залишаються в цілому невирі-
шеними внутрішні регіональні проблеми, як то надмірні
диспропорції, структурні анахронізми, посилення репре-
сивності, низька міжрегіональна співпраця. Серед урядо-
вих документів, спрямованих на покращення законодав-
чого регулювання розвитку, можна виділити «Концепцію
державної регіональної політики», схвалену Указом Пре-
зидента України 25 травня 2001 року; Закон України від 8
вересня 2005 року №2850-IV «Про стимулювання розвит-
ку регіонів»; «Державну стратегію регіонального розвитку
на період до 2015 року», затверджену постановою Кабіне-
ту Міністрів України від 21 липня 2006 року № 1001; Пос-
танову Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 ро-
ку № 860 «Про затвердження Порядку здійснення моніто-
рингу показників розвитку регіонів, районів, міст респуб-
ліканського в Автономній Республіці Крим і обласного
значення для визнання територій депресивними». При
цьому залишаються невизначеними основні принципи,
підходи та інструменти державної регіональної політики;
напрямки і джерела інституційно-правового забезпечення
територіального розвитку; основи реформування адмініс-
тративно-територіального устрою.
Попри наявність певного правового забезпечення
регіонального розвитку, його державне регулювання і
стимулювання залишається переважно поза сферою пос-
тійного системного впливу. У цілому спостерігаються
розгалуження пріоритетів відповідно електоральним
симпатіям виборців, що перешкоджає і не дозволяє ви-
робити і здійснити ефективну регіональну політику. В
цих умовах для переважної більшості регіонів перспек-
тивним стало використання кластерних форм розвитку з
творчим включенням у цей процес досвіду розвинених
країн, насамперед європейського. Нині правомірно від-
значити наявність тенденцій до створення регіональних
виробничих кластерів, що підпорядковуються пріорите-
тним цілям розвитку областей і районів та підвищення їх
конкурентоспроможності. Одночасно в рамках міст, ра-
йонів і сел започатковується створення локальних клас-
терів, в рамках яких здійснюється структурування еко-
номічного простору і вирішуються проблеми місцевого
значення. На часі формування національних кластерів
світового і європейського типу, спрямованих на досяг-
нення лідерства України у певних сферах.
В Україні використання кластерної форми організа-
ції виробництва і сфери послуг гальмується недостатнім
нормативно-правовим забезпеченням. Нині частіше
йдеться про доцільність використання кластерів, ніж
здійснюються реальні кроки у напрямку їх створення та
інституційного забезпечення. Визначення термінів і до-
кументів, у яких міститься необхідність розвитку класте-
рної моделі організації промисловості, зокрема іннова-
ційного типу, було зроблено в Державній програмі роз-
витку промисловості на 2003-2011 рр., прийнятої в липні
2003 р. [3] Проте, це завдання не набуло практичної реа-
лізації. Пізніше, у 2008 році Кабінетом Міністрів Украї-
ни було прийнято Концепцію проекту Програми розвит-
ку промисловості України до 2017 р., в якій вказано на
необхідність «розробки нормативно-правової бази для
створення і впровадження моделі кластерної організації
промисловості» [4]. Проте, ці постанови не створили но-
рмативно-законодавчої бази кластеризації.
Слабкість нормативно-правового забезпечення клас-
теризації не зупинило ці процеси взагалі. З огляду на сві-
товий досвід і наукові досягнення зарубіжних і українсь-
ких науковців практика кластерного підходу до розвитку
економіки в Україні постійно розвивається. До вивчення
можливостей кластеризації в Україні залучаються євро-
пейські і американські фірми. Так, створена засновником
теорії кластерів М. Портером консалтингова компанія
«Monitor Group», вивчаючи економіку Донецької області і
ідентикувавши в її економічній базі понад 40 кластерів,
визначила чотири найбільш конкурентоздатних з них –
металургія, машинобудування, будівництво і сільське гос-
подарство. Однак, перевагу для початку віддано двом го-
ловним галузям краю – металургії і сільському господарс-
тву з переробкою, а інші залишено на потім [5]. Між тим,
на прикладі Донецької області видно, що в Україні є вели-
кі резерви імплементації кластерних форм у цілях розвит-
ку локальних виробничих систем. Особливо це торкається
галузей металургійної, вугільної, машинобудівельної, хі-
мічної промисловості та енергетики через наявність висо-
ких коефіцієнтів локалізації виробництва в розрізі галузей
промисловості та їх спеціалізації (табл. 1 і табл. 2).
Таблиця 1
Коефіцієнти локалізації виробництва галузей
промисловості Донецької області [6]
Галузь 2007 2008 2009 2010 2011
Харчова
промисловість
0,38 0,35 0,40 0,38 0,40
Хімічна
промисловість
0,74 0,72 0,64 0,56 0,60
Металургійна
промисловість
2,11 2,02 2,29 2,16 2,22
Добувна
промисловість
1,49 1,42 1,74 1,30 1,29
Машинобудування 0,76 0,78 0,92 0,97 0,88
Енергетика 0,60 0,61 0,71 0,64 0,61
Таблиця 2
Коефіцієнти спеціалізації галузей промисловості
Донецької області [6]
Галузь 2007 2008 2009 2010 2011
Харчова промисло-
вість
0,56 0,56 0,62 0,61 0,61
Хімічна промисло-
вість
1,11 1,16 0,98 0,90 0,93
Металургійна
промисловість
3,15 3,25 3,52 3,47 3,43
Добувна
промисловість
2,23 2,28 2,67 2,08 1,99
Машинобудування 1,13 1,25 1,42 1,56 1,36
Енергетика 0,90 0,98 1,09 1,03 0,94
Аналогічна ситуація має місце і в інших областях
України, адже в умовах планової економіки здійснювало-
ся централізоване закріплення підприємств певних галу-
зей за окремими регіонами і цю спадковість ще не подо-
лано. Зрозуміло, що при цьому мають бути враховані су-
часні тенденції структурних змін.
Аналіз публікацій свідчить про те, що в розрізі тери-
торіальних утворень і окремих галузей кластеризація роз-
вивається нерівномірно. Найбільшого розповсюдження во-
ни набули у будівництві, туризмі, харчовій і швейній про-
мисловості. Успішно почали працювати в Івано-
Франківській області кластери з туризму і виробництва су-
венірної продукції «Сузір’я», а також кластер «Ліжникарст-
во та інші художні промисли на Прикарпатті» з виготов-
лення виробів з овечої вовни. У Рокитнівському районі Рів-
Є. КУРИЛЯК
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 76
ненської області зареєстровано кластер з деревообробки, у
Херсонській області – транспортно-логістичний кластер
«Південні ворота України», у Полтавській – кластер еколо-
гічно чистого дитячого харчування «Полтавщина», в Оде-
ській – кластер органічного землеробства і зеленого сільсь-
кого туризму у Придунав’ї, у Харківській – кластер свинар-
ства та м’ясних виробів і у місті Севастополі – 7 кластерних
об’єднань, у т. ч. туристсько-рекреаційні «Херсонес» та
«Байдари-тур» [7]. Варто додати, що у місті Севастополі
сформувався новий підхід до створення локальних вироб-
ничих систем, який проявився у створенні на базі семи кла-
стерних об’єднань мега-кластера «Севастополь», від якого
очікується отримання більшого ефекту синергії.
У всіх областях будівельної сфери України створені і
функціонують кластери. Перший з них у цій галузі і фак-
тично в Україні кластер «Поділля» створено у місті Хме-
льницькому в 1998 році. Він об’єднав більше 30-ти
пов’язаних з будівництвом підприємств і організацій, що
розташовані на території Хмельницької області, майже всі
з яких співпрацюють донині, забезпечуючи робочими мі-
сцями близько п’яти тисяч чоловік. Кластер виконує ори-
гінальні замовлення як в Україні, так і закордоном в рам-
ках українсько-польської програми ділової співпраці [8].
Створення будівельного кластеру на Хмельниччині стало
можливим завдяки наявності на території області корис-
них копалин, що використовуються у будівельній індуст-
рії, а також відповідного наукового, виробничого і кадро-
вого потенціалу. Не останню роль відіграла і та обставина,
що через місто Хмельницький проходять великі фінансові
потоки завдяки тому, що за останні десятилітті в ньому
сформувалися великі оптові ринки.
Якщо досвід кластеру «Поділля» можна оцінювати як
вихід на міжнародний ринок у формі експорту будівельних
послуг, то в Харківській області спільно з Білгородською
областю Російської Федерації створили транскордонний
будівельний кластер єврорегіону «Слобожанщина» [9]. До
його складу увійшли представники органів місцевої влади,
підприємства і установи інфраструктури, громадські орга-
нізації, підприємницькі структури, будівельні організації,
що спеціалізуються на наданні послуг з проектування, ви-
робництві будівельних матеріалів, будівництві, наданні
послуг у будівельному комплексі, технічній експлуатації,
реконструкції і капітальному ремонті об’єктів житлового,
цивільного і промислового призначення Білгородської і
Харківської областей. Організаторами кластеру виступили
Білгородський обласний фонд підтримки малого підприє-
мництва, Білгородський державний технологічний універ-
ситет імені В.Г. Шахова, відкрите акціонерне товариство
«Харківський регіональний фонд підтримки підприємниц-
тва» і Харківський державний технічний університет буді-
вництва і архітектури. Головні завдання, що вирішуються в
рамках кластеру, полягають у зниженні собівартості робіт і
підвищенні якості будівельної продукції; освоєнні нових
видів будівельної продукції, матеріалів і технологій; впро-
вадженні міжнародних стандартів системи менеджменту
якості ІСО 9001 у будівельному комплексі і зростанні вво-
ду в експлуатацію об’єктів (в тому числі житлових) з під-
вищення їх якості [9].
Приклад Хмельницької області щодо об’єднання
зусиль у рамках кластерної організації бізнесу для ці-
лей підвищення його конкурентоспроможності набуває
все більшої популярності в Україні. Регіональні адміні-
страції і підприємці розглядають Хмельниччину як на-
вчальний центр для пошуку найбільш прийнятних мо-
делей використання конкурентних переваг у своїх регі-
онах і галузях. Завдяки цьому відбувається поступове
зростання процесів кластеризації. Найбільш наполегли-
ві і динамічні з них протягом останніх десятиліть спро-
моглися досягнути певних успіхів.
До вдалих ініціатив, які функціонують останні де-
сять років завдяки об’єднанню, відноситься Хмельни-
цьке обласне громадське об’єднання «Швейний клас-
тер», що зареєстроване у 2001 році. До нього увійшли
підприємства легкої і текстильної промисловості, Хме-
льницький національний університет і «Студентський
будинок моделей». Підприємства цього кластеру відій-
шли від масового виробництва уніформ і розпочали
формувати свої модельні лінії, раціонально розподіли-
вши між собою ринки збуту продукції.
Успішно функціонує у сфері виробництва товарів
широкого споживання кластер «Краматорськ ювелірний»,
створений у 2010 році. Партнерами в його організації ви-
ступили власники ювелірних заводів і Торгово-
промислова палата Донецької області. У його моделі реа-
лізується мета з диверсифікації міської економіки і вико-
ристання брендингу території як національного центру
машинобудування. Об’єднання розпочало велику роботу з
навчання і підвищення кваліфікації персоналу. У 2011 ро-
ці було проведено 14 семінарів та тренінгів за участю ке-
рівників, менеджерів, представників рекламних підрозді-
лів підприємств кластеру. У березні 2011 року відбулася
робоча поїздка представників кластеру до Німеччини. У
ході візиту вивчено досвід застосування кластерної моделі
ювелірів Німеччини, тенденції та напрямки європейського
дизайну ювелірних прикрас. Досвід інноваційних та ево-
люційних змін у ювелірній промисловості України в сер-
пні 2011 року презентовано на тематичному засіданні
КАЙДЗЕН-клубу з проблем розвитку малого і середнього
бізнесу в Україні. У вересні ювелірний кластер як бізнес-
асоціація був презентований на конференції проекту
Центра міжнародного приватного підприємництва «CIPE»
«Розвиток потенціалу бізнес-асоціацій в Україні», у якій
приймали участь представники торгово-промислових па-
лат та бізнес-асоціацій України, Росії, Білорусі [10].
Велика зацікавленість виявляється нині до локаль-
них мереж організації виробництва у приморських регі-
онах. Україна – велика морська держава. Вона володіє
морськими портами у Азовсько-Чорноморському ба-
сейні, які являють собою вузловий елемент побудови
конкурентоспроможної національної транспортної сис-
теми. Проте, у галузі вже друге десятиліття не здійсню-
валися структурні перетворення, а державні підприємс-
тва мають у своєму розпорядженні наднормативну зно-
шеність основних фондів. У цих умовах здійснюється
м’яко кажучи непрозора приватизація і розвивається по-
за межами правового поля мережа приватних морських
терміналів. Проте, стрімко зростає вантажопотік і кіль-
кість інвестиційних проектів, які орієнтовані на розви-
ток портового господарства. Однак, через відсутність
взаємодії з іншими транспортними галузями, особливо
із залізницею, не має достатньої відповідності між по-
тужностями портів та портовою інфраструктурою.
Все це створило господарську ситуацію, розв’язання
проблем якої потребує створення морських кластерів. На
нинішньому етапі обговорюються різні кластери, що оріє-
нтовані на зростання ролі морського транспорту в еконо-
міці країни. У Державній адміністрації морського і річко-
вого флоту ініціюється модель «національного морського
кластеру [11]». Він складається з системи морських клас-
терів: Дунайського (порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ);
Одеського (порти: Одеса, Іллічівськ, Южний, Білгород-
Дністровський); Миколаївського (порти: Миколаїв, Ок-
тябрськ, Херсон, Скадовськ); Кримського (порти: Євпато-
рія, Севастополь, Ялта, Керч); Азовського моря (порти:
Маріуполь, Бердянськ). Організаційний потенціал такого
проекту визначений такими складовими, як технологічна
зрілість у сфері стратегічного, проектного і програмного
управління, чіткістю бачення майбутнього і першого кро-
ку реалізації проекту. Вважається, що така структура на-
ціонального морського кластеру забезпечує гнучкість в
управлінні, планування діяльності і координацію дій
окремих кластерів, а також суттєве підвищення конкурен-
тоспроможності і рівномірніше завантаження портів [12].
Є. КУРИЛЯК
2013/№2 77
Інша концепція створення морських кластерів засно-
вується на регіональному підході та ініціативі «знизу».
Вона передбачає функціонування двох груп кластерів: та-
ких, що зароджуються (emerging cluster) і пре-кластерів
або агломерацій [13]. Кластери, що зароджуються, відпо-
відно сучасній теорії відносяться до другої стадії цикліч-
ного кластерного розвитку, яка виходить з того, що у регі-
оні з’являється декілька компаній, які об’єднуються задля
спеціалізації у «ключовій» сфері діяльності кластеру і ро-
зширення загальної перспективи співробітництва. Для ре-
гіональних кластерів приморської території припускають-
ся галузі, що спеціалізуються на рибному господарстві,
морському транспорті і логістиці, що відповідає досвіду
Канади по реалізації програми підтримки морегосподар-
ських кластерів і Норвегії по створенню умов по розвитку
кластера «морське господарство».
Використання пре-кластерів у системі морського го-
сподарства орієнтується на неформальне об’єднання ком-
паній малого і середнього бізнесу судноремонтної судно-
будівельної сфери діяльності. Їх місія в умовах перебу-
вання цих підгалузей у кризовому стані визначається у
формуванні конкурентоспроможної мережі фірм, що за-
безпечують успішний розвиток регіону на основі викори-
стання місцевих і галузевих конкурентних переваг.
В економічному просторі прикордонних регіонів зро-
стає актуальність транскордонної кооперації на основі фо-
рмування єдиної інноваційної інфраструктури, забезпечен-
ня ефективного використання місцевого науково-
технічного потенціалу, створення умов для модернізації
промисловості та її прискореного розвитку. Це особливо
характерно для Придунайських територій після вступу Ру-
мунії до Європейського Союзу і виникнення в результаті
цього нових можливостей, які може дати об’єднана Європа.
Нині розробляються проекти кластеризації на території
українського Придунав’я з урахуванням його унікальності
як однієї з найважливіших транспортних артерій Європи.
Для розробки стратегії створення кластерних систем має
враховуватися розташування Придунайського регіону на
перетинанні важливих міжнародних шляхів з Європи в
Азію, що включає три морських торговельних порти (міста
Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайск), 2 судноремонтних заводи,
Державну судноплавну компанію ВАТ «Українське Дунай-
ське пароплавство», 4 залізничних станцій; локомотивне
депо, ряд підприємств автомобільного транспорту, аеро-
порт «Ізмаїл». Відповідно висновків експертів у регіоні до-
цільно створити навчальний та інформаційно-аналітичний
кластер на основі якого можна буде набути навички і досвід
в аналізі локальних виробничих систем і здійснювати пода-
льше формування кластерів різного типу на територіях Єв-
рорегіону «Нижній Дунай» (Румунія, Молдова) [13]. Щодо
залучення іноземних інвестицій в економіку Придунав’я, то
воно потребує вирішення нагальних проблем відновлення
технологічної бази підприємств регіону, модернізації дію-
чих і перепрофілювання виробництв, які простоюють. При
цьому пріоритетними мають бути напрямки розвитку, що
включають удосконалення і розширення транспортних ме-
реж і портів та розширення й диверсифікацію експортного.
Локальні виробничі системи кластерного типу в Укра-
їні набувають поширення. Вони створюються у всіх галузях
та областях. Проте, подальший розвиток цих процесів пот-
ребує узагальнення накопиченого досвіду та удосконалення
нормативно-правового механізму функціонування.
Список джерел
1. Suzigan W. Local production and innovation systems in the
state of São Paulo, Brazil / Wilson Suzigan, João Furtado,
Renato Garcia // [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://geein.fclar.unesp.br/arquivos/pesquisacluster/new/localpr
oductionandinnovationsystems.pdf.
2. Haddad, P. R. Medidas de localização e de especialização. In P.
R. Haddad et al. (Editors), Economia Regional: Teorias e
Métodos de Análise. Fortaleza: BNB, 1989; Isard, W. Methods
of Regional Analysis. Cambridge: MIT Press, 1960.
3. Про схвалення Державної програми розвитку промисловос-
ті на 2003-2011 роки / Постанова Кабінету Міністрів Укра-
їни від 28 липня 2003 р. №1174. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу з: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1174-2003-%EF.
4. Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної ці-
льової економічної програми розвитку промисловості на
період до 2017 року // Кабінет Міністрів України. Розпоря-
дження вiд 9.07.2008 № 947-р. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу з: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/
laws/main.cgi?nreg=947-2008-%F0&p=1222860236039635.
5. Лях О.В. Формування екологоорієнтованого будівельного
кластеру в старому промисловому районі / Лях О.В., Осе-
редчук О.І. // Вісник Донецького університету, сер. В. Еко-
номіка, право, спецвипуск, Т.2, 2011, с. 50; Бетина Н. Реги-
оны начинают и выигрывают / Наталия Бетина // «Зеркало
недели». – №21. – 13 июня 2009. – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://zn.ua/articles/57150.
6. Балабанові Н.В. Використання кластерних структур в під-
вищенні конкурентоспроможності регіону / Балабанова
Н.В. // Вісник Маріупольського державного університету.
Серія: Економіка – 2012. – Вип. 4.
7. Захарченко В. Конкурентоспроможність регіонів України:
кластерний підхід / Володимир Захарченко, Сергій Захар-
ченко // Краєзнавство. Географія. Туризм. (Всеукраїнська
газета)[Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.vmurol.com.ua/upload/publikatsii/nauka/pdf_2012/
Concurentospromozhnist_regioniv_Ukrayini.pdf.
8. Соколенко С. Динаміка кластеризації економіки Польщі:
уроки для України /С.І. Соколенко: Доповідь на міжнарод-
ному семінарі МОН України 22.04.2010 р. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://ucluster.org/ sokolenk-
o/2010/04/dinamika-klasterizaci%D1%97-ekonomiki-polshhi-
uroki-dlya-ukra%D1%97ni/. – Загол. /з екрану/.
9. Строительный кластер Еврорегиона «Слобожанщина». –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.
mb31.ru/page/klaster_slob.
10. Інформація про стан роботи з підтримки малого підприє-
мництва в Донецькій області за 2011 рік.
11. Козырь Б.Ю. Морские кластерные системы и Николаевс-
кий регион // Порты Украины.2010. — № 7 (99).
12. Козырь Б.Ю. Кластерные системы в проектах развития
морских торговых портов Украины / Козырь Ю. Б. //
Управління розвитком складних систем. Збірник наукових
праць. Випуск 6. – Київ: Київський національний універси-
тет будівництва і архітектури, 2011. – С. 99-102.
13. Колесник И.Н. Перспективы развития региональных мор-
ских кластеров в Украине / Колесник И.Н. // Вісник Доне-
цького національного університету, сер. В: економіка і
право, вип. 1, т. 1, 2011. Коваленко С.І. Транскордонна ко-
операція українського Придунав’я в межах кластерної мо-
делі / С.І. Коваленко // Вісник соціально-економічних дос-
ліджень. Збірник наукових праць. – 2009. – № 38.
К. Кутикіна
м. Луцьк
ОЦІНЮВАННЯ НЕТАРИФНИХ ЗАХОДІВ РЕГУЛЮВАННЯ НА ПОТЕНЦІЙНИХ
РИНКАХ ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА
В умовах вступу нашої країни до СОТ підприємс-
твам птахівництва необхідно довести свою життєздат-
ність, можливість вести гідну конкурентну боротьбу на
основі ефективного використання ресурсів в умовах
ринку. На етапі жорсткої конкуренції з імпортною про-
дукцією вітчизняні виробники одержали певні перева-
http://geein.fclar.unesp.br/arquivos/pesquisacluster/new/localproductionandinnovationsystems.pdf
http://geein.fclar.unesp.br/arquivos/pesquisacluster/new/localproductionandinnovationsystems.pdf
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/
http://ucluster.org/
http://www/
|