Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки

В статье анализируются проблемы функционирования украинской экономики, связанные с ориентацией развития на модель с дешевой рабочей силой, и определены основные последствия реализации этой модели. Обоснована необходимость усиления мотивационных функций заработной платы, внедрения социального пакет...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Лібанова, Е.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2008
Schlagworte:	Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8926
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 2. — С. 5-19. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-8926
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-89262013-02-13T02:14:46Z Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки Лібанова, Е.М. Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки В статье анализируются проблемы функционирования украинской экономики, связанные с ориентацией развития на модель с дешевой рабочей силой, и определены основные последствия реализации этой модели. Обоснована необходимость усиления мотивационных функций заработной платы, внедрения социального пакета как неинфляционного источника повышения трудовых доходов населения. The problems of Ukrainian economy’s function connected with the orientation of development into the model with “cheap” labor force are investigated, the main consequences of the real-ization of this model are defined. The necessity of the strengthening of incentive functions of wage and the implementation of the “social packet” as a non-inflation source of population income are grounded. 2008 Article Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 2. — С. 5-19. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2072-9480 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8926 330.34.01.(477) uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки
spellingShingle	Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки Лібанова, Е.М. Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
description	В статье анализируются проблемы функционирования украинской экономики, связанные с ориентацией развития на модель с дешевой рабочей силой, и определены основные последствия реализации этой модели. Обоснована необходимость усиления мотивационных функций заработной платы, внедрения социального пакета как неинфляционного источника повышения трудовых доходов населения.
format	Article
author	Лібанова, Е.М.
author_facet	Лібанова, Е.М.
author_sort	Лібанова, Е.М.
title	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
title_short	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
title_full	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
title_fullStr	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
title_full_unstemmed	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
title_sort	соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Соціальні аспекти конкурентоспроможності національної економіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8926
citation_txt	Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 2. — С. 5-19. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT líbanovaem socíalʹníproblemiísocíalʹnívaželíkonkurentospromožnostíukraínsʹkoíekonomíki
first_indexed	2025-07-02T11:31:38Z
last_indexed	2025-07-02T11:31:38Z
_version_	1836534620581003264
fulltext	5 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УДК 330.34.01.(477) Е.М. ЛІБАНОВА, доктор економічних наук, член-кор. НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ І СОЦІАЛЬНІ ВАЖЕЛІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ Формування постіндустріального етапу економічного розвитку в поєднанні з не- стримною глобалізацією всіх суспільних процесів і інтеграцією ринків, включаючи ринок праці, означає істотні зрушення чинників стабільного економічного зростання. Основ ними неминуче стануть доступ до інновацій і комунікативних технологій, невпинне нарощування наукоємного виробництва (не тільки нового, а й до діючого), орієнтація менеджменту на пошук і цілеспрямовану підтримку точок зростання і конкурентних переваг. Які ж конкурентні переваги має сьогодні Україна? Які переваги не можуть бути втрачені через експорт або «розбазарювання»? Перша і найочевидніша перевага – це надзвичайно вигідне геополітичне положення, що дає можливість бути мостом між Європою і Центральною Азією, і залишиться най- важливішим позитивним чинником конкурентоспроможності України. Друга перевага – земельні ресурси. Якість українських чорноземів всесвітньо відо- ма, додатковим важелем є поглиблення світової продовольчої кризи. Але хижацьке ви- користання землі у поєднанні з украй низьким рівнем розвитку сільського господарства викликають серйозні побоювання. Як би там не було, агропромисловий сектор і, зокрема, харчова промисловість відіграватимуть в Україні важливу роль, а за певних умов – і в системному входженні в глобальну економіку. Вагомою конкурентною перевагою ряду країн – нових членів ЄС була розвинена інфраструктура. На жаль, в Україні ані соціальна, ані виробнича інфраструктури не ма- ють необхідного рівня розвитку, що є суттєвою перешкодою економічному прогресу. Це цілком стосується і більшої частини промислового потенціалу, особливо з урахуванням застарілості основних фондів. Третя конкурентна перевага України пов’язана із докорінною зміною на сучасному етапі розвитку цивілізації уявлення про рушійні сили конкурентоспроможності еконо- міки, співвідношення різних чинників розвитку, про роль і місце людини в цивіліза- ційному прогресі. Багато фахівців у сфері глобалістики стверджують, що в ХХІ сторіччі 6 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ конкуренція відбуватиметься не тільки за джерела сировини, включаючи нафту та газ, і навіть не за ринки збуту, а передовсім за робочу силу. З огляду на професійно-освітній рівень української робочої сили вона має розглядатися як найважливіша конкурентна перевага країни. Досвід і економічно розвинених країн і – ще більшою мірою – країн, що зробили економічний ривок (у різні періоди ХХ сторіччя: Японія, Корея, Німеччина Ірландія, Чехія, Угорщина, Словенія), свідчить про вирішальне значення саме людського капіталу, якості робочої сили і мотивації ефективної праці. Ця нова концепція конкурентоспро- можності, орієнтована на примат людського розвитку, замінила ту, рушійною силою якої було створення та запровадження нових технологій, нагромадження не стільки людського, скільки уречевленого капіталу. Відповідно змінилися і критерії конкурентоспроможності: від цінового критерію передові країни світу перейшли до критерію якості, і саме якість (товарів, послуг, ресурсів) почала визначати успішність розвитку як такого. Безперечно, є сумніви щодо відповідності якості української робочої сили світовим стандартам, її здатності швидко інтегруватися у світові економічні процеси. Взагалі теза про намагання України інтегруватися у глобальну економіку суперечить тому, що близько мільйона наших співгромадян вельми тривалий час працюють у найрозвиненіших краї- нах Європи. Власне кажучи, це є свідченням того, що населення України, її робоча сила вже успішно інтегрована в світову, зокрема європейську, економіку. І не так важливо, що українські лікарі працюють медичними сестрами, а вчителі – гувернерами. Це проблема не їх кваліфікації, а нострифікації дипломів, яка вирішиться одночасно із запровадженням в Україні міжнародних кваліфікаційних стандартів освіти в рамках Болонського процесу. А кваліфікація української робочої сили, безперечно, є достатньо конкурентною. Проте залишається питання щодо стійкості цієї конкурентної переваги, можливості її втрати. На жаль, відповідь на це питання є ствердною. Джерело: 1990–2007 роки – дані Держкомстату України; 2008–2050 роки – прогноз, розроблений Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України Рис. 1. Чисельність і розподіл населення України за великими віковими групами, на початок року Насамперед це пов’язано із несприятливими демографічними перспективами. Судя- чи з наведених на рис. 1 даних, історичного максимуму чисельності населення (52,3 млн. 7 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ чол. станом на 01.01.1993) досягти в осяжному майбутньому не вдасться, – депопуляція продовжуватиметься. Припинити її можна лише шляхом активного залучення в країну іммігрантів за прикладом більшості розвинутих країн світу. Але тільки для підтримання сучасної чисельності населення щорічний імміграційний приплив має сягати 300 тис. осіб. Враховуючи, що зазвичай імміграція здійснюється з менш розвинених країн до більш розвинутих, із бідних до більш заможних, результатом такої політики стане не тільки стабілізація чисельності населення, а й кардинальна зміна його складу. За результатами демографічного прогнозування, на тлі скорочення загальної чисель- ності населення випереджальними темпами зменшуватиметься чисельність населення найбільш активного в економічному сенсі віку – 20–64 років. А це означає, по-перше, неминуче скорочення сукупної пропозиції робочої сили на ринку праці, а по-друге, таке ж неминуче зростання співвідношення непрацюючого і працюючого населення. Зменшити скорочення сукупної пропозиції робочої сили на українському ринку праці можна через: 1) розширення рамок економічно активного віку і 2) підвищення рівнів економічної активності в кожному віці. Зрозуміло, що зростання вимог до про- фесійно-освітньої підготовки робочої сили практично унеможливлює підвищення рівня економічної активності молоді, навпаки із сучасних 18 років початок трудової діяльності майже неминуче переміщуватиметься в інтервал 20–22 роки. Що стосується більш пізнього припинення трудової діяльності, то тут Україна має значні можливості. Нинішній пенсійний вік є найнижчим у світі. Він був встановлений у 1930-х роках, коли середня очікувана тривалість життя при народженні чоловіків ледь сягала 43 років, а жінок – 48[1]. На той час середня тривалість життя після досягнення 60-річного віку становила 14 і 16 років відповідно. «Левова» частка міського населення, досягнувши пенсійного віку, припиняла трудову діяльність, оскільки ринок праці по- требував переважно фізично здорових людей для заповнення робочих місць, які значною мірою були орієнтовані на фізичну, а не на розумову працю. Упродовж більш як 75 років, що минули з того часу, істотних змін зазнали і ринок праці, і стан здоров’я населення, і мотивація до продовження трудової діяльності після досягнення пенсійного віку. На сучасному ринку праці робочі місця, орієнтовані на фізичні зусилля, вже не є домінуючими. Навіть там, де потрібна робоча сила низької кваліфікації, вимоги до фі- зичного стану не відіграють вирішальної ролі. На тлі значного зростання середньої очікуваної тривалості життя при народженні (з 43 і 48 до 62 і 73 років відповідно для чоловіків і жінок) середня тривалість життя після досягнення пенсійного віку збільшилась не так істотно, і нині становить 14 і 23 роки. Це віддзеркалює збереження переважною частиною пенсіоне- рів залишкової працездатності. Водночас незадовільне пенсійне забезпечення, можливості отримувати заробітну плату і пенсії в повному обсязі і численні вакансії, заповнювати які не погоджуються особи працездатного віку, створюють передумови для мотивації пенсіонерів продовжувати трудову діяльність. Відповідно 25% чоловіків і 20% жінок 60–70 років цілком легально пропонують свою робочу силу на ринку праці. Це є свідченням того, що de facto вікові межі економічно активного віку розширю- ються, хоча de jure рамки працездатного віку і не змінюються. Значно гірші тенденції рівнів економічної активності населення працездатного віку. Навіть після деякого зростання упродовж 2005–2007 рр. все ще не вдалося досягти рівня 1999 року (73,7% серед осіб обох статей, 71,5% серед жінок і 75,9% серед чоловіків) і, за даними 2007 року, відповідні показники становлять 71,7, 68,2 і 75,0%1. Абсолютний мінімум спостерігався в 2005 році, серед чоловіків – у 2004. 1 Дані Обстежень населення з питань економічної активності за 1999–2007 рр., які проводить Держкомстат України. 8 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Джерело: Обстеження населення з питань економічної активності, які систематично проводить Держкомстат України Рис. 2. Рівні економічної активності населення працездатного віку, % Найбільш помітним виявилось зниження економічної активності молодих жінок, яке збіглося в часі зі зростанням народжуваності. Видається, що саме відсутність доступних закладів дитячого дошкільного виховання належної якості спричинило цю тенденцію. Дану обставину варто врахувати у соціальній політиці, особливо в контексті її прона- талістської гілки. Джерело: Обстеження населення з питань економічної активності, які систематично проводить Держкомстат України Рис. 3. Рівні економічної активності жінок 25–29 років, % Однак у цілому, навіть якщо вдасться забезпечити деяке зростання рівнів економічної активності населення і працездатного, і пенсійного віку, це не зможе повністю компен- сувати очікувані втрати чисельності населення 20–64 років. Другим компенсатором може стати покращання якості населення, зокрема його економічно активної частини. Йдеться про стан здоров’я, поширеність хронічних за- хворювань та інвалідність, передчасну смертність, зокрема від зовнішніх та неприродних 9 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ чинників, підвищення рівня професійно-освітньої підготовки, формування настанов на власну відповідальність за свій добробут, за своє майбутнє. Таким чином, Україна має здійснювати економічний ривок в умовах скорочення чи- сельності робочої сили. Нині основним критерієм конкурентоспроможності в Україні вважається не стільки висока якість, скільки низька ціна. Дешевизна товарів та послуг при цьому забезпечу- ється не завдяки економічним технологіям – такі технології дорого коштують. Перевага надається використанню дешевих компонентів виробництва – дешевій сировині, дешевій робочій силі. Такий підхід, безперечно, і сьогодні приносить успіх, особливо в коротко- строковому періоді. Але він притаманний не європейським, а азійським країнам (Індія, Китай, Корея). Одним з наслідків його реалізації є формування соціальної структури, докорінно відмінної від європейської: замість домінування середнього класу і вельми помірного рівня розшарування – поляризоване суспільство з високою часткою бідного населення. Важливо, що низькому в цілому рівню життя відповідають і низькі його стан- дарти, які приймає населення. Сформовані в економічно розвинених країнах високі стандарти рівня життя до- сягаються, головним чином, через високі доходи від зайнятості, і саме це є важливим мотивом активізації поведінки населення на ринку праці. Декларовані Україною прагнення юридичної, а не тільки фактичної європейської інтеграції мають на меті і формування європейського способу життя, і перехід на відпо- відну модель розвитку. До цього ж спонукає і поширення серед українського населення європейських стандартів життя, неминуче при інтенсивних поїздках українців за кордон. На практиці це означає прагнення більшості українців мати цілком європейське житло, харчуватися, одягатися і відпочивати як середній європеєць. Звичайно, для цього потрібні гроші, відповідно саме рівень оплати праці став сьогодні основним критерієм вибору робочого місця. Зокрема, за даними Інституту соціальних досліджень, так вважають 95% опитаних жителів України. Безперечно, низька заробітна плата – зовсім не наслідок тільки державної політики незалежної України. Значною мірою низькі стандарти оплати праці успадковані від адміні- стративно-командної економічної системи. Але тоді штучні обмеження заробітної плати були більш-менш адекватними всій ціновій політиці – штучно стримувалися ціни на всі товари і послуги, і дешева робоча сила функціонувала в середовищі з низькими цінами на більшість товарів (питання їх якості і доступності лежить в іншій площині), реально безплатною освітою і охороною здоров’я, практично безкоштовними житлово-комунальними послугами2. Значна частина споживання реально здійснювалася через суспільні фонди. За стандартами розви- нутих країн населення України і тоді було бідним, але розрив між життєвими стандартами і реальним рівнем життя не був таким величезним, як сьогодні. Від початку формування ринкового економічного середовища впроваджуються і ринкові методи ціноутворення. Ліквідовано практично всі дотації товаровиробникам, відкриття ринків спричинило поступове «підтягування» внутрішніх цін до світових. Суспільні фонди споживання значною мірою зруйновані, а соціальні послуги переважно стали платними (хоча дуже часто плата стягується незаконно і нелегально). І попри пере- розподіл значної частини ВВП через соціальні трансферти тим верствам населення, яким суспільство забезпечує посилений соціальний захист, основним джерелом доходів сімей з працюючими особами є заробітна плата. Безумовно, вкрай низька заробітна плата не забезпечувала – і не могла забезпечити – потреб працюючих та їхніх утриманців. Логіка управління кризовою економікою в умовах багатократного зростання цін на енергоносії вимагала мінімізації решти витрат. Фактично йшлося про виживання 2 Переважно таких принципів дотримується в своїй економічній політиці Китай. 10 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ підприємств і цілих галузей. Отже, теза про те, що основною конкурентною перевагою української економіки є дешевизна достатньо кваліфікованої робочої сили, на той час була справедливою. Ситуація змінилася – або, точніше, мала змінитися – з початком економічного зростання (2000–2001 роки). Потрібні були структурні реформи, нові технології та інвес- тиції, кваліфікована робоча сила, здатна і охоча інтенсивно працювати. Проте результати аналізу структурних зрушень у зайнятості населення свідчать, швидше, про відсутність помітних позитивних змін. Таблиця 1 Структура зайнятих за кваліфікаційними групами, % 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Законодавці, вищі державні службовці, керівники 7,1 7,1 7,6 7,3 7,1 7,0 7,1 7,3 7,6 Професіонали 13,0 12,9 13,1 12,8 13,3 12,8 12,0 12,2 12,6 Спеціалісти 15,7 15,0 14,5 13,7 13,8 12,6 12,2 12,0 11,4 Технічні службовці 4,1 4,1 4,1 4,4 4,1 3,8 3,7 3,7 3,6 Працівники сфери обслугову- вання і торгівлі 10,9 11,3 12,1 12,6 13,2 13,1 13,1 13,2 13,6 Кваліфіковані аграрії 3,1 3,0 2,5 2,3 2,0 1,8 1,7 1,5 1,3 Інструментальники 13,4 13,3 13,3 13,5 13,4 12,4 13,2 12,0 12,6 Оператори і складальники устат- кування і машин 15,8 15,4 14,8 14,7 14,2 13,3 13,1 12,8 12,6 Представники найпростіших професій 16,9 17,7 18,1 18,7 18,8 23,2 24,9 25,4 24,7 Розраховано за даними Обстежень населення з питань економічної активності Судячи з наведених у табл.1 даних, порівняно з 1999 роком – роком найглибшої економічної кризи – доволі помітно знизилась питома вага у загальній чисельності працюючих професіоналів (з 15,7 до 12,0%) і операторів та складальників устаткування і машин (з 15,8 до 12,8%), інструментальників (з 13,4 до 12,0%), кваліфікованих аграріїв (з 3,1 до 1,5%). Меншою мірою, але все ж, знизилися частки професіоналів і технічних службовців. Загалом частка кваліфікованих працівників індустріального сектору змен- шилась з 62 до 52,6%. Натомість істотно – з 16,9 до 25,4% – зросла питома вага представ- ників найпростіших професій. Також збільшилась (з 10,9 до 13,2%) частка працівників сфери обслуговування і торгівлі, кваліфікація яких у більшості випадків залишає бажати кращого. Отже, за доволі вже тривалий (восьмирічний) період економічного зростання у структурі зайнятих відбулося зменшення питомої ваги кваліфікованих працівників і зростання частки працівників низької кваліфікації. Такі структурні зрушення притаманні країнам, що розви- ваються – тільки там через перенесення туди відповідних виробництв і загалом сировинну орієнтацію економіки відбуваються подібні процеси. Натомість у розвинутих країнах і в краї- нах, що розвиваються високими темпами, стрімко зростає питома вага професіоналів, зокрема фахівців з IT-технологій, комунікацій, генної інженерії тощо. Інновації потребують не лише і навіть не стільки коштів для придбання нових технологій, як персоналу для їх впровадження і, якщо не розроблення, то принаймні подальшого розвитку. 11 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Розраховано за даними Обстежень населення з питань економічної активності Рис.4. Структура зайнятих за кваліфікаційними групами Зазвичай, прихильники моделі з дешевою робочою силою посилаються на досвід повоєнної Німеччини або Ірландії 1980-х років, де держава стимулювала не зростання, а заморожування заробітної плати. Проте відбувалося це в умовах, принципово відмінних від сучасних українських реалій. На відміну від цих країн економічний підйом в Україні не супроводжується масштабним безробіттям, та його не спостерігалося навіть під час кризи. Рівень безробіття, визначеного за методологією МОП, в Україні дещо вищий за показники Словенії, Чехії і країн Балтії, але значно поступається показникам Македонії, Сербії, Польщі, Словаччини (рис.5, табл.3). Джерело: Віденський інститут міжнародного порівняльного аналізу WIIW Рис. 5. Рівень безробіття населення 15–64 років, 2007 р., % Більш того, Державна служба зайнятості України систематично реєструє вакантні робочі місця – приблизно по 2 млн. щорічно упродовж 2-х останніх років. Проте “ле- вова” їх частина пропонується із заробітною платою в межах 100–110% прожиткового мінімуму, що звичайно не сприяє заповненню. Основна проблема українського ринку праці – це не безробіття (хоча, безперечно, є труднощі із зайнятістю молодих матерів і взагалі молодих жінок, пошуком першого робочого місця тощо), а неконкурентні робочі місця і відплив робочої сили за межі країни. 12 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Розраховано за даними Держкомстату України Рис. 6. Середня заробітна плата, Україна, грн. на місяць в цінах 1994 року Зростання середньої заробітної плати в Україні розпочалося одночасно із почат- ком економічного підйому (рис.6). Однак, попри дуже значне підвищення особливо в 2004–2006 роках, відставання від сусідніх країн не тільки не зменшилося, в більшості випадків зросло: порівняно з Латвією і Румунією – на 146 євро на місяць, з Естонією – на 125, з Росією – на 114. Зменшився розрив в оплаті праці тільки з Болгарією (на 36 євро). Самі ж розміри відставань виглядають украй переконливо, особливо порівняно із Словенією (1090 євро у 2007 році), Чехією (586 євро), Угорщиною (541 євро). При такій різниці в оплаті праці українська робоча сила, яка користується сталим попитом на зов- нішніх ринках праці, неминуче виїжджатиме за межі країни. Таблиця 2 Характеристика оплати праці в окремих країнах Центральної і Східної Європи, євро на місяць Країна Середня заробітна плата Різніця між рівнем оплати праці в референтній країні та Україні Зміна у відмінностях оплати праці в Україні і референтних країнах за 2004–2007 рр. 2004 2005 2006 2007 2004 2005 2006 2007 Болгарія 150 166 181 220 61 40 17 25 -36 Угорщина 578 638 648 736 489 512 484 541 +52 Латвія 314 350 430 566 225 224 266 371 +146 Литва 333 373 434 525 244 247 270 330 +86 Македонія 501 591 637 711 412 465 473 516 +104 Польща 188 243 315 386 99 117 151 191 +92 РФ 202 264 326 422 113 138 162 227 +114 Румунія 314 350 430 566 225 224 266 371 +146 Словенія 1120 1157 1213 1285 1031 1031 1049 1090 +59 Україна 89 126 164 195 ХХХ ХХХ ХХХ ХХХ ХХХ Чехія 565 639 713 781 476 513 549 586 +110 Естонія 466 516 594 697 377 390 430 502 +125 Розраховано за даними Віденського інституту міжнародного порівняльного аналізу WIIW 13 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Зростання вартості робочої сили, зокрема підвищення заробітної плати, звісно, має спиратися на економічні можливості, передовсім, на підвищення ефективності ви- користання робочої сили і зростання ВВП – за інших умов збільшення грошової маси спричинятиме інфляцію. Але ця теза справедлива лише за умови економічної обґрунтованості “стартових” співвідношень. Оцінити ступінь такої обґрунтованості можна за допомогою міжнародних порівнянь, наприклад, співвідношень України із сусідніми країнами за по- казниками продуктивності праці (непрямою характеристикою в міжнародній статистиці вважається показник об’сягу ВВП в розрахунку на одну особу) і середньої заробітної плати. Якщо обидва співвідношення – майже однакові, ступінь об’єктивності і еконо- мічної обґрунтованості рівня оплати праці в Україні приблизно відповідає референтній країні, коли співвідношення вище по продуктивності праці, зарплата є заниженою, а якщо нижче – навпаки, завищеною. Судячи з наведених у табл. 3 даних, за рівнем продуктивності праці Україна посту- пається чи не всім країнам: найбільший розрив за цим показником – із Словенією (ВВП на душу населення в Україні складає всього 25,9% показника Словенії) і Чехією (28,8%). Набагато прийнятніші результати порівнянь з Македонією (80,7%) і Туреччиною (68,7%). А випереджаємо ми лише Албанію – 108,7%. Таблиця 3 Співвідношення України з окремими країнами за основними макроекономічними показниками, 2007 рік % Референтна країна За ВВП на особу (у євро за ПКС) За зарплатою (у євро на місяць) За рівнем еконо- мічної обґрунто- ваності зарплати За рівнем інфляції За рівнем без- робіття 1 2 3 4=3/2 5 6 Албанія 108,2 70,4 65,1 109,6 45,7 Болгарія 61,2 88,6 144,8 104,1 92,8 Угорщина 36,4 26,5 72,8 104,4 86,5 Латвія 40,3 34,5 85,6 102,5 104,9 Литва 39,1 37,1 94,9 106,7 148,8 Македонія 80,7 49,4 61,2 110,3 18,3 Польща 42,8 27,4 64,0 110,0 66,7 РФ 47,2 50,5 107,0 103,4 104,9 Румунія 58,1 46,2 79,5 107,6 98,5 Сербія 64,7 40,3 62,3 105,4 34,0 Словаччина 34,2 32,7 95,6 109,7 58,2 Словенія 25,9 15,2 58,7 108,9 130,6 Туреччина 68,7 24,6 35,8 103,7 64,6 Хорватія 44,1 20,3 46,0 109,6 64,0 Чехія 28,8 25,0 86,8 109,7 120,8 Естонія 32,7 28,0 85,6 105,8 136,2 Розраховано за даними Віденського інституту міжнародного порівняльного аналізу WIIW 14 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Співвідношення за рівнем оплати праці – ще гірше. Відповідний показник варіює від 15,2% (порівняно із Словенією) до 88,6% (порівняно із Болгарією). Дані, наведені у ст.4 табл.3, дають можливість інтегрувати результати порівнянь за кожним із цих двох ключових показників. З’ясовується, що тільки порівняно із Болга- рією та Росією відставання України за продуктивністю праці перевищує відставання за заробітною платою. Від решти країн Україна набагато сильніше відстає саме за рівнем оплати праці. Максимальний розрив – із Туреччиною та Хорватією. Ступінь „експлуатації найманих працівників” у Туреччині на 64,2%, а в Хорватії на 54% нижче, ніж в Україні. Приблизно рівним з Україною цей показник виявився у Литві (на 5,1% нижче), Словач- чині (на 4,4% нижче) і Росії (на 7,0% вище). Значно менш справедливою, ніж в Україні, є заробітна плата в Болгарії (ступінь „експлуатації” на 44,8% вищий). За таких умов зайнятість закономірно не є гарантією від бідності: 85% бідних сімей мають у своєму складі бодай одну працюючу особу, а ризик бідності практично не за- лежить від наявності працюючих. Поширення бідності, низький рівень життя в цілому створюють непереборні пере- шкоди для впровадження повномасштабної системи соціального страхування, а отже, і для належного соціального захисту населення. Сьогодні будь-яке серйозне захворювання, стихійне лихо і значне пошкодження будинку або квартири, автомобільна аварія тощо практично неминуче прирікають усю родину на зубожіння. Система соціального захисту, що діє в країні, орієнтована переважно на уразливі верстви населення, а їх підтримка реалізується у формі соціальної допомоги. Разом з тим поширення на дійсно широкі верстви населення добровільного страхування обумовило б багаторазове зниження ри- зику бідності у разі настання страхової події, а отже, зменшило б і необхідність надання соціальної допомоги за рахунок бюджету. Досі не набуло належного поширення добровільне пенсійне страхування – практично всі кошти вносить працедавець при створенні корпоративної пенсійної програми. Станом на 01.07.2007 з накопичених на рахунках недержавних пенсійних фондів 244,4 млн.грн. лише 13,7 млн., тобто 6% (менше 10% по відкритих фондах) становлять внески фізичних осіб3. Це означає, що, по-перше, і надалі основним джерелом пенсій залишатиметься со- лідарна система, по-друге, не будуть задіяні дуже важливі чинники „детінізації” заробітної плати, а отже, і економіки в цілому, і, по-третє, економіка України не отримає значних внутрішніх, неінфляційних, довгострокових інвестицій, оскільки саме страхові фонди – перш за все пенсійні – є надзвичайно могутнім джерелом інвестицій у економіку. За своїми масштабами у більшості розвинутих країн вони істотно перевищують державні бюджети. Низький рівень заробітних плат спонукає значну частину населення шукати роботу за межами України. За різними оцінками, 2,5–3 млн. осіб в середньому протягом 6 місяців працюють за кордоном. Сама по собі масштабна трудова міграція є досить поширеним явищем у бідних країнах – це важлива складова процесу їх інтеграції в глобальні ринки, зокрема в ринок праці. Зрозуміло, що в кожній країні-донорі міграційний відплив не тільки зменшує чисель- ність населення, головним чином економічно активного, а й призводить до зниження народжуваності. Однак слід мати на увазі, що переважною мірою донорами є країни з доволі високим рівнем народжуваності і відповідно низьким рівнем демографічного старіння. Україна ж в цьому сенсі від них істотно відрізняється. До того ж більшість мі- 3 Дані Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України. 15 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ грантів, особливо працюючих у країнах ЄС, відверто прагне залишитися там назавжди. А оскільки виїжджають переважно молоді, освічені, активні особи, їх неповернення завдає великої шкоди і демографічному, і освітньому, і трудовому потенціалам України. Досить сказати, що Перший всеукраїнський перепис населення (2001 року), попри півтораразове збільшення обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, вперше за повоєнні часи за- фіксував зниження їх питомої ваги у складі населення 25–34 років (рис. 7). Розраховано за даними Переписів населення 1989 і 2001 рр. Рис. 7. Частка осіб з вищою освітою у складі населення відповідного віку, % Отже, нехтування необхідністю зміни політики оплати праці спричиняється до того, що багатомільйонні бюджетні витрати на вищу освіту реально спрямовуються на підтримку економіки інших країн. Таблиця 4 Розподіл зайнятих робочих місць за кваліфікаційними групами, тис. 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Зміна Законодавці, вищі державні службов- ці, керівники 1427 1460 1530 1495 1466 1424 1470 1506 1589 +162 Професіонали 2615 2635 2653 2603 2731 2595 2485 2523 2634 +19 Спеціалісти 3142 3061 2933 2790 2836 2549 2530 2489 2383 -759 Технічні службовці 821 845 823 901 848 770 755 759 753 -68 Працівники сфери обслуговування і торгівлі 2179 2305 2450 2576 2706 2655 2700 2729 2843 +664 Кваліфіковані аграрії 629 617 503 459 420 375 361 310 309 -320 Інструментальники 2684 2726 2683 2754 2760 2525 2727 2498 2634 -50 Оператори і скла- дальники устатку- вання і машин 3162 3152 2994 3000 2920 2697 2705 2650 2634 -528 Представники найпростіших про- фесій 3388 3619 3670 3823 3868 4707 5146 5268 5163 +1775 Разом 20048 20420 20238 20401 20555 20296 20680 20730 20905 +857 Розраховано за даними Обстежень населення з питань економічної активності 16 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Додержуючись принципу забезпечення конкурентоспроможності за рахунок низької ціни, а не високої якості, працедавці не докладають особливих зусиль для створення ро- бочих місць, що вимагають освіченого персоналу, а віддають перевагу некваліфікованим низькооплачуваним працівникам, зберігаючи стійкий попит на некваліфіковану робочу силу. За 2000–2007 рр. кількість осіб, працевлаштованих Державною службою зайнятості на робочі місця, що не потребують професійних знань, виросла більш ніж удвічі. Особливо значний попит на некваліфіковану робочу силу спостерігається в сільському господар- стві, промисловості, торгівлі. Дешева робоча сила не стимулює підприємців до її економії шляхом впровадження сучасних технологій, до створення високоефективних робочих місць. Наслідком цього стали деформації ринку робочих місць, зокрема зростання пропозиції робочих місць з низькими вимогами до якості робочої сили. Таким чином, результати статистичного аналізу дають змогу визначити основні на- слідки орієнтації економіки України на модель з дешевою робочою силою: – працедавці не мотивуються до впровадження нових технологій і економії живої праці, через що у складі зайнятих надмірно високою є питома вага некваліфікованих працівників; – наймані працівники не стимулюються до ефективної трудової діяльності; – підприємства, що достатньо динамічно розвиваються, потерпають від браку кваліфікованої робочої сили (це стосується як інженерно-технічних, так і робочих професій); – найбільш активні і кваліфіковані верстви населення масово виїжджають за кордон, тобто бюджетні витрати на їх підготовку не компенсуються, а на- томість українська робоча сила працює на економіку інших країн; – в економіці є численні вакансії, на які практично немає попиту; – значна частина населення, в тому числі працюючого, потребує державної допомоги, що невиправдано збільшує обсяги соціальних трансфертів; – відсутність розвиненої системи страхування (йдеться не тільки про загально- обов’язкове і взагалі соціальне страхування) обмежує інвестиційні можли- вості країни і не стимулює розвиток відповідних фінансових інструментів; – економія витрат на робочу силу з боку приватних підприємців супровод- жується недостатнім надходженням коштів до місцевих бюджетів (у формі податків) та фондів соціального страхування (у формі внесків) і надмірними витратами центрального бюджету на виплату допомог та субсидій (через відповідні субвенції місцевим бюджетам); таким чином економія коштів приватних осіб спричиняє не тільки додаткові бюджетні витрати, а й усклад- нення і без того доволі заплутаних міжбюджетних відносин. В умовах глобалізації і формування транснаціональних ринків праці економіка стає ефективною лише за адекватної вартості робочої сили, яка стимулює і працедавців, і най- нятих робітників до зростання ефективності праці. Самі по собі докази заниження вартості робочої сили в Україні, навіть дуже перекон- ливі, навряд чи важливі без практичних рекомендацій з приводу зміни ситуації. Головні питання – хто і що повинен робити, які є ризики, як (і чи) можна їх мінімізувати? Вкрай важливо, щоб підвищення зарплат не спровокувало інфляцію або неконкурен- тоспроможність українських товарів. Розрахунки свідчать, що за належної поступовості цього процесу і орієнтації не стільки на мінімальні, скільки на доволі високі заробітні плати значного зростання цін не відбудеться. Більш того, сплеск інфляції в 2007–2008 17 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ рр., поза сумнівом, пов’язаний зі зростанням купівельної спроможності населення, спровокований не зростанням заробітних плат, а стрімким підвищенням чи не всіх со- ціальних трансфертів, нарощуванням обсягів наданих населенню кредитів, нагнітанням інфляційних очікувань. Досить сказати, що сума виданих упродовж 2007 року кредитів населенню склала 43% роздрібного товарообігу, а загальна їх сума вперше перевищила суму банківських депозитів населення. Що стосується ризику надмірного зростання виробничих витрат, то він також не є надто великим через вкрай низьку питому вагу витрат на утримання робочої сили – в 2006 році вони становили лише 18% витрат по реалізації продукції (за винятком витрат, пов’язаних із перепродажем). Через домінування в економіці України об’єктів приватної власності основним важе- лем державного впливу на рівень оплати праці є законодавче встановлення мінімального її рівня. Зростання мінімальної заробітної плати, хоча і є достатньо грубим методом по- літики оплати праці, все ж, як свідчать результати аналізу, з певним невеликим лагом (не більше 2–3 місяців) призводить до підвищення і середнього рівня заробітків. Тому такі кроки дають певний ефект. Розрахунки, виконані в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України, свідчать, що кращих результатів можна добитися внаслідок не одноразового, хоча і достатньо помітного, підвищення мінімальної заробітної плати, а багаторазового і більш поступового. У зв’язку з яскраво вираженим сезонним коливанням і заробітної плати, і цін, більш ефективним є підвищення мінімальної заробітної плати навесні і на початку літа. Тоді – через збільшення надходжень прибуткового податку з громадян – швидше компенсуються додаткові бюджетні витрати, український виробник встигає підготуватися до зростання платоспроможного попиту населення, збільшивши пропозицію товарів та послуг, і, відповідно, не зростають ані імпорт, ані ціни на товари (або принаймні зростання не є надто значним). Другим можливим напрямом дій є підвищення рівня оплати праці в бюджетній сфері. Оскільки окремі сектори економіки не ізольовані, зміна оплати праці або соціального пакета в одному з них неминуче спричиняє, можливо і не такі самі, але досить близькі зміни в інших секторах. Практика показує, що при всіх підвищеннях заробітних плат у бюджетній сфері через 4–5 місяців їхнє співвідношення із середніми заробітками в еко- номіці України все одно приходить до традиційних 70%. Отже, підвищення заробітної плати в бюджетній сфері так чи інакше відбивається в аналогічних зрушеннях і в інших секторах, приводячи тим самим не тільки до поліпшення матеріального становища пра- цюючих і членів їхніх сімей, а й до зростання податкових надходжень до бюджету. Видається доволі перспективним поєднання підвищення заробітної плати – в менших розмірах – із збільшенням соціального пакета: впровадженням додаткового пенсійного забезпечення, медичного страхування або часткової компенсації витрат на оплату освіти самих працівників чи їхніх дітей (онуків). Враховуючи специфічний склад працівників бюджетної сфери (наприклад, вищий рівень освіти і вище значення освіти дітей як цін- ності), такий підхід може дати навіть кращі результати, ніж пряме підвищення заробітної плати. Важливою його перевагою є майже повна відсутність інфляційних наслідків. Держава зберігає також можливості впливу на політику оплати праці на приватних під- приємствах через участь і чітку позицію в соціальному діалозі, причому ця участь не повинна обмежуватися тільки переговорами за Генеральною тарифною угодою. Не менше значення має участь представників держави в процесі ухвалення галузевих тарифних угод і окремих колективних договорів, де вони можуть брати на себе захист інтересів тих найманих праців- ників, які не є членами профспілок, або чиї права профспілки захищають недостатньо. 18 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Не можна нехтувати також мотивуючими діями. І в цьому контексті дуже важлива роль належить місцевій владі, оскільки саме вона отримує основні дивіденди від зростання заробітної плати і прибуткового податку, надходження від якого є основним джерелом коштів місцевих бюджетів. Зокрема, через державне замовлення можна забезпечити підготовку кваліфікованої робочої сили або за рахунок місцевих бюджетів фінансувати будівництво тимчасового житла для підприємств, власники яких забезпечують належ- ний соціальний захист своїх працівників (прийнятний рівень оплати праці, достатній соціальний пакет). Може бути поширена і практика компенсації (повної або часткової) працедавцеві його витрат на підготовку кваліфікованої робочої сили. Вагомим важелем впливу на працедавців може стати і включення у вимоги до емітента цінних паперів, що бажає пройти процедуру лістингу, інформації про соціальний пакет. Світова практика свідчить, що лістинг своїх цінних паперів використовується емітентом для підвищення власної інвестиційної привабливості, що зрештою дає змогу отримувати кредити й інші позики, зокрема у формі облігацій, за нижчими ставками. Таким чином, лістинг є вельми ефективним способом здешевлення запозичених фінансових ресурсів. Сьогодні, на жаль, емітенти українських цінних паперів мало зацікавлені в проходженні процедури лістингу і котируванні власних паперів на фондових біржах. Так, з 11 тисяч відкритих акціонерних товариств лістинговані на ПФТС усього 323. Причин тут багато – і достатність фінансових ресурсів у більшості мажоритарних власників, і можливості запозичень за межами України у формі, наприклад, субординаційного кредиту за ниж- чими ставками. Та з часом ситуація зміниться, і лістинг стане достатньо привабливим, принаймні для крупних емітентів. Тоді цей напрям виявиться вельми перспективним. Висновки. Перехід від моделі з дешевою робочою силою до моделі з високим рівнем оплати ефективної праці, безумовно, спровокує зниження зайнятості, насамперед пра- цівників низької кваліфікації. Постане необхідність створення нових робочих місць, але за таких нових умов йтиметься про якісно інші робочі місця, ніж ті, що сьогодні створю- ються в секторі самостійної зайнятості. Це і буде першим кроком на шляху формування конкурентної економіки. Перспективи України позв’язуються зі стрімким економічним розвитком, з необхід- ністю подолання нинішнього гігантського відставання від розвинутих країн. Не викликає сумнівів, що цього можна досягти тільки за умов переходу на якісно новий – іннова- ційний – етап, що можна забезпечити лише через нарощування 2-х взаємопов’язаних складових: технологічного і людського капіталу. Це потребуватиме упродовж найближчого десятиліття великих витрат на відтворення на новій технологічній базі основних фондів і зростання інвестицій у соціальну сферу, створення і впровадження системи соціальних стимулів до праці, до накопичень і інвестицій, до розподілу ризиків зубожіння через втрату роботи, здоров’я тощо. Цілком зрозуміле безглуздя гонитви одночасно за двома зайцями, навіть якщо вони біжать і не в протилежні боки. Влада і суспільство мають робити вибір і розставляти ак- центи в політиці, виходячи із конкретних пріоритетів і цілей розвитку. Цілком можливо, що на певному етапі в черговий раз переможе орієнтація на капіталовкладення виключно в основні фонди, і ми спробуємо “левову” частину коштів спрямувати на створення/ку- півлю нових технологій. Однак без адекватної оплати праці нікому буде працювати за цими новими технологіями – частина кваліфікованих працівників постаріла і перестала працювати, частина виїхала або виїде в найближчому майбутньому. Влада, звичайно, може і повинна при необхідності йти на непопулярні заходи, але це може принести успіх тільки за суспільної підтримки самого напряму руху. А сьогодні суспільство сприймає рух тільки у бік зближення реального рівня життя з тими високи- 19 СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ми соціальними стандартами, які сформовані значною мірою під впливом розвинутих європейських країн. Переважну більшість людей обурює величезний, несправедливий розрив у рівнях життя різних верств, неможливість для дуже багатьох чесних і кваліфікованих працівників забезпечити своєю працею пристойне життя собі і своїй родині. Нині дешева робоча сила стала перешкодою економічним успіхам, в майбутньому може стати або каталізатором політичної кризи, або прямою загрозою безпеці країни, оскільки просто нікому буде ані народжувати дітей, ані годувати людей похилого віку. Джерела 1. Месле Ф., Валлен Ж., за участю Школьникова В., Пирожкова С., Адамця С. Смертність та причини смерті в Україні у ХХ столітті / Пер. з франц. Є. Марічева, за ред. С.Пирож- кова. – К.: ВД „Стилос”, 2008. – С. 320. Аннотация. В статье анализируются проблемы функционирования украинской экономики, связанные с ориентацией развития на модель с дешевой рабочей силой, и определены основные последствия реализации этой модели. Обоснована необходимость усиления мотивационных функций заработной платы, внедрения социального пакета как неин- фляционного источника повышения трудовых доходов населения. Summary. The problems of Ukrainian economy’s function connected with the orientation of development into the model with “cheap” labor force are investigated, the main consequences of the real- ization of this model are defined. The necessity of the strengthening of incentive functions of wage and the implementation of the “social packet” as a non-inflation source of population income are grounded. Стаття надійшла до редакції журналу 18.07.2008 року.

Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки

Institution

Ähnliche Einträge