Федір Кіндратович Вовк як антропольог
Доклад виголошений на загальних зборах природничої секції Українського Наукового Товариства в Києві, присвячених памяти Хведора Кіндратовича Вовка.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89350 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Федір Кіндратович Вовк як антропольог / О. Алешо // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 10-13. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89350 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-893502015-12-10T03:02:25Z Федір Кіндратович Вовк як антропольог Алешо, О. Ad Memoriam Доклад виголошений на загальних зборах природничої секції Українського Наукового Товариства в Києві, присвячених памяти Хведора Кіндратовича Вовка. 2012 Article Федір Кіндратович Вовк як антропольог / О. Алешо // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 10-13. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89350 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ad Memoriam Ad Memoriam |
| spellingShingle |
Ad Memoriam Ad Memoriam Алешо, О. Федір Кіндратович Вовк як антропольог Археологія і давня історія України |
| description |
Доклад виголошений на загальних зборах природничої секції Українського Наукового Товариства в
Києві, присвячених памяти Хведора Кіндратовича Вовка. |
| format |
Article |
| author |
Алешо, О. |
| author_facet |
Алешо, О. |
| author_sort |
Алешо, О. |
| title |
Федір Кіндратович Вовк як антропольог |
| title_short |
Федір Кіндратович Вовк як антропольог |
| title_full |
Федір Кіндратович Вовк як антропольог |
| title_fullStr |
Федір Кіндратович Вовк як антропольог |
| title_full_unstemmed |
Федір Кіндратович Вовк як антропольог |
| title_sort |
федір кіндратович вовк як антропольог |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Ad Memoriam |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89350 |
| citation_txt |
Федір Кіндратович Вовк як антропольог / О. Алешо // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 10-13. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT alešoo fedírkíndratovičvovkâkantropolʹog |
| first_indexed |
2025-07-06T17:13:38Z |
| last_indexed |
2025-07-06T17:13:38Z |
| _version_ |
1836918525791305728 |
| fulltext |
10
О. А л е ш о
ФЕДІР КІНДРАТОвич вОвК
ЯК АНТРОПОЛьОГ
Доклад виголошений на загальних зборах природ-
ничої секції українського Наукового Товариства в
Києві, присвячених памяти хведора Кіндратовича
вовка.
Мені випала честь доповісти шановним збо-
рам про діяльність та значіння Хведора Кін-
дратовича як антропольога. Я не ставлю собі
завдання з’ясувати еволюцію світогляду та пос-
туповий розвиток наукової думки покійного.
Се, почасти зроблено попереднім докладчиком
добр. Л.Є. Чикаленком, котрий змалював пос-
тать Хведора Кіндратовича як ученого-доісто-
рика (доісторичної антропольогії). Цікаво було
б простежити розвиток наукової думки хоча б в
сфері чистої антропольогії. Се навіть необхідно
зробити, але ж, нажаль, у мене немає відповід-
них матеріалів для сього. Одже я спробую тіль-
ки накреслити, і то в загальних рисах, визнач-
ну постать покійного як антропольога.
В особі Хведора Кіндратовича європейська
наука втратила одного з видатніших учених,
а українська — першого українського антропо-
льога, глибокого та талановитого дослідувача
рідного народу, озброєного знаттям та методою,
що витворила західно-европейська наука.
Але ж не тільки науковою західно-европей-
ською школою відзначається покійний від ін-
ших учених Европейського Сходу, настільки
оригінальна і талановита його вдача, що пе-
ред тим як перейти до безпосереднього роз-
гляду наукової діяльности Хведора Кіндрато-
вича, конечно потрібно сказати декілька слів
про найголовніші особливості його інтелєкту.
Гострий та ясний розум, критицизм як най-
краще сприяють розвиткові позитивізму, що
характеризує світогляд покійного й проходить
через все його життє та наукову діяльнисть.
Нахил до позитивізму ми бачимо з самого по-
чатку наукового життя Хведора Кіндратовича,
коли він купчить свої інтереси на природни-
чих науках а найбільше на хемії до якої на-
лежить його перша науково друкована праця.
Студіювання хемії, можно гадати, й дало Хве-
дору Кіндратовичу тонкий та точний аналіз,
що характеризує всі його наукові роботи. Ши-
рока та жива натура покійного не могла обме-
жити свої інтереси рамцями чисто природни-
чих наук, Хведір Кіндратович (як громадський
діяч) цікавиться ще соціальними науками а
найбільше дисциплінами які досліджують на-
роднє життє, цікавится він безпосередньо ук-
раїнським народнім життєм та побутом. В сий
сфері інтерси його сягають дуже глибоко —
Хведір Кіндратович друкує цілу низку робот
по ріжним царинам етнографії. Досліджуючи
народнє життє, покійний і тут лишається при-
родничником як по своєму світогляду так і по
науковій методі. Цілком зрозуміло, що він, як
природник мусів логічно дійти до студіювання
фізичного типу людности а разом й людського
організму — як більш тривкого, коли можна
сказати позитивного природничого матеріалу.
Справді коли доля закинула покійного до Па-
рижу, сього центру — всесвітньої лабораторії
антропольогічних наук, він весь віддається
науковим студіям в сій сфері. Слухаючи кур-
си по етнографії, доісторії, соціології та іншим
наукам, що досліджують життє людности,
Хведір Кіндратович, найбільше сил та енергії
віддає студіюванню анатомічної антропольо-
гії та зв’язаним з нею біологічним наукам, як
порівнюючій анатомії, ембріології та іншим.
Чисто природничий характер, точна мета,
ясно зазначені межі та завдання антропольо-
гії французької школи, цілком відповідають
11
Алешо О. Федір Кіндратович Вовк як антропольог
позитивізму, ясному та критичному розумові
покійного. Антропольогія тут розуміється як
природнича історія людини; студіюючи фізич-
ні прикмети людности, людський організм вза-
галі та його еволюцію вона, таким чином яв-
ляється чисто біологічною наукою. Студіюваннє
антропольогії витворило з Хведора Кіндрато-
вича природника-еволюціоніста, котрий на всі
явища життя дивиться через призму еволюції.
Еволюція для нього являється не гіпотезою або
теорією, се непорушний закон живої природи,
якому однаково підлягає як організм так й все
життя організму. Яскравий доказ правдивости
еволюціонізму дав сам Хведір Кіндратович в
своїй роботі про ступню «variations squelettiques
du pied chez les Primates et dans les races
humaines». Ся класична праця по порівнюючий
анатомії уявляє з себе капітальний внесок й до
скарбниці антропольогічних наук, тому почи-
наючи нарис наукової діяльності в сій сфері,
розглянемо її як першу велику наукову студію
Хведора Кіндратовича по анатомічній антро-
польогії більш докладно. В передмові покій-
ний пише, що ся робота є наслідок студій його
на протязі багатьох літ де він використовувал
весь матеріял, який знайшовся в Парижі, про
приматів взагалі, а зокрема по антропоїдним
мавпам та примітивним расам. З характерною
для нього обережністю, Хведір Кіндратович дає
не багато висновків, але всі вони мають велику
вагу і надзвичайно ґрунтовні. Поминаючи де
яки зупинимося на найнаголовніших. Звязав-
ши, послідовними формами ступни, людність
через антропоїдив з нижчими приматами та
іншими звірятами, Хведір Кіндратович разом
з сим з’ясовує еволюцію ступні людських рас
в межах людности. «скелет людської ступні
(людських рас)», пише він «має багато ясних
слідів пристусовання (ступні) до лазання яке
мало бути попереднім перед ходою на ногах».
Шо до людської ступні: «взагалі етнічні особ-
ливості скелета ступні дають послідові фор-
ми розвитку; од ступні криво поставленої та
плискуватої (примітивні раси) — до рівної та
сводчатої (європейці)». З’ясувавши еволюцію
ступні Хведір Кіндратович довів необхідність
студіювання її, як однієї з важних антрополь-
огічних відзнак. Конкретним наслідком сього
являється внесення в систему помірів живої
людини — мірання довжини та широкости і
інші поміри ступні. Показчиком форми ступні
приймається встановлений Хведором Кіндра-
товичем index — відношення широкости ступ-
ні до довжини її та інші пропорції. Таким чи-
ном, розглядаючи сю роботу, шо до її наукової
вартості, мусимо констатувати, що тут Хведір
Кіндратович являється визначним західно-
европейськми ученим й стає поруч з такими
французськими антропольогами як Манувріє,
Мортільє та інші.
Перебуваючи в Парижі Хведір Кіндратович
не пориває зв’язків з Україною, навпаки він й
в сфері антропольогії всі свої сили та наукове
знаття мріє приложити на рідній ниві. Покій-
ний цікавиться антропольогією українсько-
го племени, а разом й словян взагалі; пробує
з’ясувати місце як перших так і других серед
інших племен та рас. Не маючи змоги підійти
до безпосереднього студіювання, Хведір Кінд-
ратович уважно слідкує за літературою та і сам
містить в французьких антропольогічних жур-
налах статті, замітки, рецензії по антропольогії
українців (Можна гадати, що погляди визнач-
них французьких вчених, як напр. Денікера,
що до фізичного типу українців та, почасти, й
словян складалися не без участи покійного).
Тільки з 1903 року небіжчик має спроможність
почати дослідженнє фізичного типу українців.
На протязі од 1903 по 1906 рік (в літку) Хведо-
ром Кіндратовичем переводяться антропомет-
ричні поміри українського населення Галичи-
ни, Буковини та Угорщини.
Аналіз сього (нового) досить численного ма-
теріалу дозволяє Хведору Кіндратовичу перш
всього більш докладно вияснити, бодай в го-
ловних антропольогічних рисах, фізичний тип
українців, по друге зазначити певне місце ук-
раїнців серед інших словян. В своїй роботі над-
рукованій в Записках Львівського Наукового
Товариства Хведір Кіндратович рішучо при-
єднує українців до західних (виключаючи по-
ляків) та південно-західних словян, а гуцулів
визнає найбільш чистими українцями котрі
ясною брахіцефалією, високим зростом (вище
1700), темною пігментацією як волося так й
очей, та іншими антропольогічними рисами,
«звязують між собою східно-українськи групи
з південними словянами». Сі висновки безпосе-
редньо стосуються до західних українців, хоча
в загальних рисах можна було б поширити їх і
на все українське плем’я. Але ж Хведора Кінд-
ратовича не задовольняють наслідки своєї пра-
ці й він прагне дослідити український тип на
більш широкому матеріялові який би захопив
територію й Придніпрянської України.
В 1907 році, коли Хведір Кіндратович по-
вернувшися з закордону розпочинає наукову
працю в Петербурзі, з’являється можливість
для нього перевести пляномірне дослідження
України. Читаючи курс анатомічної антропо-
льогії, доісторії (доісторичної антропольогії), та
етнографії, покійний гуртує антропольогічну
школу з своїх слухачів-студентів Петербурзь-
кого універсітету. Дякуючи тому що учні, які
складають сю школу в більшості українці —
вдалося на протязі кількох літ переміряти біля
5000 українців, при чому поміри їх захопили
всю теріторію України. На основі сього матерія-
лу, Федір Кіндратович гадав видати антропо-
льогічну мапу України.
В антропольогічній лябораторії Петербур-
зького Універсітету, під керуваннєм Хведора
Кіндратовича його учнями проводиться науко-
ве обробленнє антропометричних матеріялів.
Алешо О. Федір Кіндрато вич Вовк як антропольог
12
Робота по підготовці матеріялу до мапи була
закінчена але ж політичні події не дали змоги
видрукувати мапу, не довелося Хведору Кінд-
ратовичу довести видання її до кінця й пізніше.
Використав Хведір Кіндратович сей матеріал
тільки за для своєї статті, шо була надрукована
в II-му томі енціклопедії «Украинскій Народ в
его прошлом и настоящем. (Антропологическіе
особенности украинского населенія)». Аналіз
сих помірів переконав Хведора Кіндратовича
в правдивості його міркувань (що до фізичного
типу українців) які він висловив в попередній
розвідці про західних українців, багато виник-
ло нового. Перш всього виявилося що українсь-
ке племя, по головнішим антропольогічним
рисам, має більш або менш одноманітний та
суцільний тип, а коли ж і спостерігаємо відміни
від сього типу, то тільки на окраїнах Українсь-
кої території, й сі відміни є наслідок домінуван-
ня елементів суміжних етнічних груп, домішок
якіх мали місце в новітні часи. Виключається
можливість того, щоб українське племя з давних
часів, так сказати первородне або стародревнє,
мало складний ріжнородний етнічний тип. Ще
більш упевняється Хведір Кіндратович в тім,
що українці стоять найближче до південних
та західних (виключаючи поляків) слов’ян — і,
таким чином, належать до адріятичної або ди-
нарської, по поглядам французьких антропо-
льогів, раси. В порівнянню з іншими — північ-
ними слов’янами (білорусами та великорусами)
українське племя заховало багато древніх рис
фізичного типу словян себ то: брахіцефалію,
високорослість, темну пігментацію волосся та
очей та інше. Білоруси ж та великоруси, вбі-
раючи до себе багато чужеродніх етнічно еле-
ментив (переважно фінських племен), значно
відмінили свій стародревній тип й зараз ха-
рактеризуються комплексом таких антрополь-
огічних відзнак або рис як субрахицефалія а
то навіть і мезоцефалія, яснішю кольорацією
волосся та очей (волоссям в більшості русявим,
ясними очима), вищесереднім а то в большости
середнім зростом та иншими рисами. Сі вислі-
ди йшли в розріз з тими поглядами які панува-
ли серед російських вчених й викликали серед
останніх цілу бурю незадоволення. Виходило
що великороси не є характерний тип словянсь-
кої раси, навпаки чисто словянського захова-
лося у них дуже мало, далі, шо до українсь-
кого племени то воно дає, в загальних рисах,
суцільний антропольогічний тип, і се племя
треба рахувати більш слов’янським й ближ-
чим до західних та полудневих словян ніж до
північних себ то великоросіян. Але ж висновки
Хведора Кіндратовича грунтувалися на зовсім
новому та великому матеріялові, найголовніше
однородному (всі поміри переводилися по сис-
темі Брока, значно доповненій яка між іншим
була принята на останньому міжнародному
конгресі антропольогів в Женеві), між тим як
дослідження великоруського племени в таких
розмірах не переводилося. Можно ще зазначи-
ти, що послідуючи систематичні обслідування
окремих російських антропольогів як напр.
Д.А. Золотарьова показали, що в відношенню
до великорусів певної території, приходиться
констатувати ріжньородність та неодноманіт-
ність антропольогічного складу населення (Та-
кої ріжнородности у великоросів можно споді-
ватися, приймаючи на увагу велику кількість
домінування різних фінських племен, й для
всієї території Московії). Сі поміри українсько-
го населення являються в історії науки єдиним
пляномірним дослідженням, переведенним в
таких широких розмірах, одного з словянських
племен; вони ясно показали необхідність такого
ж пляномірного дослідження й инших словян.
Хведір Кіндратович подає ініціятиву такого
обслідування. В Записках Російської Академії
Наук за 1912 рік він містить статтю про органі-
зацію досліджування словян взагалі. Але ж
становище антропольогії в бувшій Російській
Державі не дало змоги перевести хоч частину
тих проектів та плянів, що намічає покійний.
Закінчуючи нарис наукової діяльности Хве-
дора Кіндратовича неможно поминути ще од-
нієї характерної риси його наукової вдачі. Не-
біжник ніколи не був чисто кабінетним вченим,
в його особі ми бачимо борця, котрий по всяк
час дбає про інтереси науки, завзято їх обстоює.
Нагадаю тільки то обурення та суворе осуджен-
нє «варварського поводження» (як він називав)
де кого з російських вчених з дорогоцінними
останками людських та звірячих кісток, — обу-
рення поводженням легковажних «археологів»,
які геть викидали кістки при раскопках. Коли в
1915 році Російське Міністерством Освіти намі-
чає реформу універсітетів Хведір Кіндратович
містить в «Ежегоднике Русского Антропологи-
ческого Общества при С-Петербургском Универ-
ситеті» статтю (Антропологія и ея преподаваніе
в Унивеситетах) в який висуває необхідність
окремої катедри по антропольогії найменше з
трьома спеціяльними курсами: по анатомічній
антропольогії, доісторії (доістор. антропол.) та
етнографії. При катедрі повинні існувати спе-
ціяльні кабінети та лябораторії пристусовані
до наукових студій, які б разом складали ан-
тропольогічний інститут. Відбитки сієї статті
він подає до Міністерства Освіти, вживає ще
инших заходів але на жаль вони не мають ре-
альних наслідків, позаяк Хведір Кіндратович
один тільки виступає в оборону науки, — росій-
ські антропольоги не підтримують покійного.
Поруч з боротьбою за кращу долю своєї науки,
Хведір Кіндратович й при кепських обстави-
нах Російського життя, шо до антропольогії вс-
тигає багато збудувати й залишити після себе
дорогоцінну наукову спадщину. Читаючи курс
в Петербурзькому Універсітеті, небіжчик, на
мізерні кошти що асигнуються там на антро-
польогію, збірає по антропольогії та етногра-
фії невеликий але надзвичайно коштовний з
13
Алешо О. Федір Кіндратович Вовк як антропольог
науково-педагогічного боку музей, обрехтовує
лябораторію комплексами різного антропо-
льогічного струменту та приладдя. Найго-
ловніше значіннє для науки має жива лабо-
раторія — антропольогічна школа, шо Хведір
Кіндратович згуртував біля себе. Мало того,
що він передав цій школі своє знаттє методу
західноеврпейської науки — Хведор Кіндрато-
вич вселив в своїх учнів щиру любов до науки.
Як природник, небіжчик виховує обережність
в висновках, суворе бореться з безпідставними
вигадками, без пощади критикує роботи своїх
учнів. Але ж поруч з сим він не пригнічує своїм
авторитетом та науковою ерудіцією, навпаки
всіма силами розвиває ініціативу, доручаючи
учням відповідальні роботи. Коли хто з них
вагався, Хведір Кіндратович говорив: «Робіть
аналіз, зробіть свої висновки а тоді подиви-
тесь що про се говорять инші. На авторите-
ти не важайте, не приймайте ні одної думки
без критики». Крім суворої наукової школи,
багато щирої любові лишається у небіжчика
до своїх учнів, з котрими звязує його не тіль-
ки спільність інтересів в науковій сфері, а ще
любов до рідного краю. Для своїх учнів Хведір
Кіндратович був не тільки авторитетним учи-
телем та визначним українським діячем — він
був старшим високоповажаним та щиро люби-
мим приятелем, до якого всі вони сходилися за
порадою в тяжких обставинах життя, для роз-
вязання не тільки складних наукових але ж й
питань свого особистого життя. На все життя
залишаться у кожного з учнів світлі, найкращі
спогади про велику постать свого учителя.
* * *
Непоправну втрату понесла українська на-
ука в особі Хведора Кіндратовича, залишилась
після нього велика наукова спадщина, наш
обов’язок зберігти її якнайкраще і закінчити
то, чого не дало життє закінчити небіжчику.
Своє власне наукове майно — книгозбірню та
матеріали по антропольогії, етнографії та доіс-
торії, все, що було зібрано на протязі всього
життя передав він українським науковим інс-
титуціям. По постанові ввірників (душоприка-
щиків) все се передається Українській Академії
Наук, як основа майбутнього Антропольогіч-
ного інституту Академії. Але ж крім сього, ще
инші матеріяли залишилися в антропольо-
гічній лябораторії Петербурзького універси-
тету. Се поміри — антропольогічні матеріали
українського населення. Наукове Товариство,
як всеукраїнська наукова інституція, повин-
но подбати про повернення сих матеріялів на
Вкраїну. Се легко зробити, знявши з них копії.
Ще раз прошу шановні збори вибачити мені
сей коротенький та неповний доклад. Коли
вдалося хоча скільки небудь, накреслити в за-
гальних рисах визначну постать Хведора Кінд-
ратовича Вовка — я виконав своє завдання.
12 січня 1919 року
|