Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89351 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф / Ан. Носів // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 14-16. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89351 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-893512015-12-10T03:01:56Z Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф Носів, Ан. Ad Memoriam 2012 Article Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф / Ан. Носів // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 14-16. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89351 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ad Memoriam Ad Memoriam |
| spellingShingle |
Ad Memoriam Ad Memoriam Носів, Ан. Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф Археологія і давня історія України |
| format |
Article |
| author |
Носів, Ан. |
| author_facet |
Носів, Ан. |
| author_sort |
Носів, Ан. |
| title |
Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф |
| title_short |
Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф |
| title_full |
Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф |
| title_fullStr |
Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф |
| title_full_unstemmed |
Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф |
| title_sort |
проф. хв.к. вовк — як етнограф |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Ad Memoriam |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89351 |
| citation_txt |
Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф / Ан. Носів // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 14-16. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT nosívan profhvkvovkâketnograf |
| first_indexed |
2025-07-06T17:13:42Z |
| last_indexed |
2025-07-06T17:13:42Z |
| _version_ |
1836918528997851136 |
| fulltext |
14
Ан. Н о с і в
ПРОФ. хв.К. вОвК — ЯК ЕТНОГРАФ
Становище наукової праці на Україні вза-
галі було досить прикре аж до революційного
часу, коли Україна здобула собі право на са-
мостійне життя й розвиток своїх внутрішніх
сил, своєї культури й наукового дослідування
минулого та сучасного життя рідного народу.
Загальне політичне становище України й міс-
це, яке вона займала до недавнього часу серед
культурного світу, не давали змоги найвидат-
нійшим діячам нашого громадського та куль-
турного життя вільно працювати на користь
України. Наукове життя мусило теж або замер-
ти, або припинитися, а в кращому разі десь ти-
хесенько знаходити собі притулок і можливість
для свого розвитка.
Все ж таки, не дивлячись на всі обставини
українського життя, наукові досліди України
не загинули. Між ними етнографія знайшла
собі місце, як наука, котра найближче тор-
кається народного життя, студіюючи його ма-
теріяльний та духовний побут.
Досить згадати наших визначних діячів:
Костомарова, Куліша, Маркевича, Чубінсько-
го, Антоновича, Драгоманова, Русова, Потеб-
ню, Ефіменкову, Сумцова, Багалія й багато
иньших, щоб побачити, що етнографія з давніх
часів звертала на себе увагу відомих українсь-
ких вчених. Але вони здебільшого займалися
однією частиною етнографії — фолькльором,
майже не торкаючи матеріяльного побуту жит-
тя народу.
Маємо декілька дослідувачів, котрі прилу-
чали до фолькльору й народній побут, обряд і
таке иньше, але всеж таки вони більше зупи-
нялись на першому, ніж на останнему, й тільки
проф. Хведір Кондратович Вовк, цей невтом-
ний діяч на науковій ниві, почав дивитися на
етнографію в ширшому розумінні цього слова,
ставлючи за головне побутову сторону життя
людности на зразок західноевропейських вче-
них, і дивлячись на фолькльор тільки, як на
окремну галузь етнографії. Цим проф. Вовк і
етнографію українського народу прилучив до
стану европейської науки, і сміло можемо його
рахувати дійсним піонїром української етног-
рафії.
Життя, побут, звичаї, обряди, думки, пісні
та иньше українського народу починають ціка-
вити Хв.К. Вовка ще з молодих літ, і бачимо,
що вже в 70-х роках він бере участь в роботі
Київського Відділу Географічного Товариства,
роблячись його визначним співробітником. З
цього часу й починається слід наукової етног-
рафічної праці незабутнього небіжчика, котру
він не кидав до самих остатніх часів свого до-
сить трудного життя.
Ми не ставимо собі завданням зазначити
тут повне значіння проф. Вовка, як етнографа,
це можливо буде зробити тільки після того, як
буде опрацьована в частині, що нас цікавить,
спадщина покійного, що зібрана у Кабінеті Ан-
тропології та Етнології ім. Хв. Вовка при Ук-
раїнській Академії Наук, увесь той чисельний
ще недрукований етнографічний матеріял,
котрий він не встиг обробити й надрукувати,
котрий залишився в рукописному стані в чис-
ленних замітках про власні його досліди та
наукові міркування. Ми хочемо тільки згада-
ти в загальних рисах де що з наукових праць
Вовка, що належе до етнографії українського
та иньших народів.
Ще в 70-х роках Вовк складає й друкує в
виданнях Київського Відділу Географічного
Товариства та иньших програму для збірання
матеріялу по етнографії, виголошує народні
назви рослин, пише про значіння ярмарок на
15
Носів Ан. Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф
селі, про характерні риси українського орна-
менту та иньше.
Але за цей час загальні обставини політично-
го життя значно міняються, й Хв.К. Вовк при-
мушений покинути Україну, як і инші українсь-
кі діячі, подався за кордон. На деякий час він
зупиняється в Румунії, збіраючи етнографічний
матеріял, їде на Дунай, в Добруджу, Болгарію
й иньші міста західної Европи, роблючи свої
наукові досліди, та пишучи численні заміт-
ки по окремих галузях побутової етнографії та
фолькльору, котрі після служили йому цінним
матеріялом для наукових праць і викладання
лєкцій по етнографії.
Потім Хв.К. Вовк їде в Паріж, де на довгий
час свого життя віддається науковим працям.
За цей період Вовк друкує у француських та
инших виданнях свої етнографічні праці про
Задунайську Січ, колонії в Добруджі, українсь-
ке рибальство в Добруджі, пише про обряди та
звичаї весільні на Україні, Болгарії та у инших
словян, пише про народні оповідання, про во-
гонь з креміння та грім на Україні, про санки
у похоронних обрядах на Україні, де що з ук-
раїнського фолькльору, пише про людські жер-
тви в Великоросії, писанки у Франції, амулєти
кримських татар. Багато ще чого писав Вовк по
етнографічним питанням за часи перебування
за кордоном, але всього тут тепер ще не пере-
лічиш; приходиться обмежитись друкованими
працями, не торкаючи поки що його сирого ма-
теріялу, ще не розробленого.
Зазначемо ще тільки, що, коли було запроха-
но Хв.К. Вовка до Львова, вже як відомого вче-
ного, він пише в етнографічних виданнях На-
укового Товариства імені Шевченка у Львові,
наїздом там читає лєкції, редагує «Матеріяли
до українсько-руської етнології» й висловлює
свій погляд на тогочасний стан та новіші за-
вдання української етнольогії.
За весь цей довгий тридцятилітній час за-
кордонного життя Хв.К. Вовк здобув собі при-
знаннє й славу відомого західно-европейського
вченого з великим досвідом та широким знат-
тям етнографії народів, їх побуту, звичаїв і таке
инше, головним чином, етнографії українсько-
го й взагалі славянських народів. Коли в Петер-
бурзі почав упорядковуватися Етнографічний
Музей, як частина б. Музею Олександра ІІІ
(маючого тепер назву «Русского Музея»), в яко-
му бракувало фаховця по південним та захід-
ним частинам Росії, дякуючи заходам відомого
етнографа Клеменца (тодішнього директора
Музею), викликано було з закордону Хв.К. Вов-
ка й доручено йому цю галузь Музею.
Кілька літ працював він в Музею, збіраючи
етнографічний побутовий матеріял головно
український та південних славян, а потім і
других західних славян. Ідея належности ук-
раїнців до групи південних словян з спільною з
ними культурою (т.з. «адріятична раса») завж-
ди мала для нього значну вагу, і він старався,
порівнюючи, показати це на побутових зразках
цих народів.
Збірати музейський матеріял Хв.К. Вовк або
сам їздив, або значно помогав своїми порадами
та великим знаттям тим, кому Музей доручав
збірати цей матеріял.
Наслідком такої Вовкової праці Росія має пер-
ший Етнографічний Музей словян по кількості
зібраних народніх річей, особливо українсь-
ких, і тому, що вони сістематично подібрані та
виставлені для оглядання по окремих питан-
нях побутового життя народів. Музей цей, дя-
куючи Хв.К. Вовку, має багато цінних колєкцій
народньої одежі, побутового знаряддя, народ-
ніх виробів, колєкції керамічні та по склу й ба-
гато ще инших. Зібрано остільки багато річей й
частинами так сістематично, що, разглядаючи
їх, більш менше одержується повний малюнок
життя, особливо українського народу, як в був-
шої Росії, так і в закордонній Україні.
Що належить да инших словян, то вони
зібрані далеко не так повно, бо цьому шкодили
умови збірання за кордоном та инші причини,
але все ж таки пощастило зібрати де що по ет-
нографічним питанням білорусів, сербів, бол-
гар, чехів, поляків і инших.
Коли приходилось зустрічатися з Хв.К. Вов-
ком в його музейному районі, то, розглядаю-
чи разом з ним і балакаючи про етнографію
українського народу, бувало почуваєш з яким
щирим інтересом відносився він до кожної
дрібненької на погляд речі, але маючої в жит-
тю народа своє особливе значіння, і завжди
починав він шукати чогось для порівняння у
других народів із зібраного в Музею, або почи-
нав згадувати що таке, або подібне, істнує у та-
ких то народів особливо ж у південних словян;
іноді дуже жалкував Хведір Кондратович, що
приходиться упорядковувати Музей етногра-
фії, між иншим і українського народу, далеко
від України, та що тогочасний уряд робить не-
можливим все зробити, як хотілося б, згідно з
його загальним досвідом та знаттям.
На великий жаль, Хведір Кондратович не
дожив до часу відкриття Руського Музею, а ра-
зом і часу — коли зібраним їм матеріялом гро-
мадянство з подякою почало би користуватися.
З наукових праць Хв.К. Вовка по етнографії
за часи пребування в Петербурзі, окрім своєї
роботи в Музеї, можемо поки що зазначити те,
що він пише про старовинні церкви на Волині,
про етнографічні колєкції з бувших російсь-
ко-американських колоній, складає програму
збірання матеріялів про весілля у великоросів
та інородців східної Росії, пише про наукові пра-
ці П.П. Чубінського та проф. Сумцова, про ук-
раїнські закрутки і инше. Особливо ж цінну за
ці часи маємо працю Хв.К. Вовка по етнографії
українців , надруковану в виданні «Украинский
народ в его прошлом и настоящем». Се була виз-
начна праця Вовка, в котрій він популярно вис-
ловив свої погляди на походження українського
Носів Ан. Проф. Хв.К. Вовк — як етнограф
16
народу й на зближеннє його з південними та за-
хідними словянами, в той же час він почав пи-
сати другу велику працю по етнографії України
на українській мові, де мав думку докладніше
розібрати й освітлити це питання, але, на жаль,
скінчити таку працю він не встиг.
І як остання його етнографічна праця —
можна зазначити статтю про словян, де в
загальних рисах Хв.К. Вовк висловив свої
погляди на сліди впливу старої середьземно-
морської культури, особливо давніх грецьких
та рімських колоній, на словян, і на існуючі
спільні етнографічні риси у словян взагалі.
Окрім згаданого тут, Вовк за цей час реда-
гує видання Етнографичного Відділу Музея
Олександра ІІІ — «Матеріялы по етнографіи
Россіи», І і ІІ т.
Згадуючи етнографічну працю Хв.К. Вовка
після його приїзду з закордону, треба зазна-
чити, що крім праці в «Русскому Музею», він
бере участь в загальній етнографічній роботі
Географичного Товариства в Петербурзі; по-
чинає підготовчу працю для складання ет-
нографічної мапи народів, бувшої Росії, для
чого заснована при Російській Академії Наук
«комиссія по изученію племенного состава
населенія Россіи»; окрім цього, він був голо-
вою «Русскаго Антропологическаго Общества
при Петроградском Университете», в діяль-
ности й засіданнях котрого Вовк завжди брав
широку участь докладами або оповідаючи
між иншим про всі новини в антропологічній
й етнографічній науках і виступаючи діяль-
ним промовцем в дебатах, котрі провадились
після антропологічних та етнографічних до-
кладів.
Не можна не зупинитися ще на одній виз-
начній стороні послуг небіжчика на етногра-
фічному ґрунті — це викладання ним лєкцій
по етнографії в Петербурському Універсітеті.
Невеликий гурток слухачів на 16 лінії
Вас. Остр., щирий відношенням до свого любо-
го вчителя проф. Вовка, завжди був осередком
наукових етнографічних студіювань й мірку-
вань під його цінним керуванням. Професор
Вовк читав курс порівнюючої етнографії, на-
даючи особливу увагу українській етнографії
й порівнюючи її з етнографією инших народів.
На ці лєкції він приносив свої картки-замітки
більшою частиною з власного подорожуван-
ня, а іноді виписаних із дослідів кого иншого
з етнографів. Сі картки є спадщина небіжчика
великої наукової ваги, бо по ним можливо дові-
датися більш менш про все, що знав сам небіж-
чик, чим цікавився в цій науковій галузі його
фаху й як дивився він на те, чи инше питан-
ня етнографічного життя народів. Тому коли
в який час весь його науковий матеріял буде
сістематично розібраний і приведений до ладу,
тоді тільки громадянство дійсно пізнає Вовка
й виявиться вся його надзвичайна постать,
мудрість та значіння як визначного вченого за-
хідно-европейської школи по всім галузям його
наукового фаху, а з окрема по етнографії.
Із усього, що тут в загальних рисах сказано,
бачимо невтомну працю проф. Вовка по роз-
витку погляду на етнографію як науку в широ-
кому розумінню, бачимо освітлення побутового
життя українського народу науковим етногра-
фічним досліджуванням і старання проводити
ідею зближення українців з південними сла-
вянами по спільним етнографічним рисам цих
народів (останнє він підкреслював і в своїх ант-
ропологічних працях).
Тепер, коли Україна вийшла на шлях віль-
ного культурного й наукового життя, смерть
Хведора Кондратовича Вовка визначного пред-
ставника й праводаря ідей західно-европейсь-
кої наукової школи — це тяжка болюча втрата
для громадянства й української науки взагалі.
|