До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Стебницький, П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Ad Memoriam
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89353
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) / П. Стебницький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 17-20. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89353
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-893532015-12-10T03:01:58Z До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) Стебницький, П. Ad Memoriam 2012 Article До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) / П. Стебницький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 17-20. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89353 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ad Memoriam Ad Memoriam
spellingShingle	Ad Memoriam Ad Memoriam Стебницький, П. До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) Археологія і давня історія України
format	Article
author	Стебницький, П.
author_facet	Стебницький, П.
author_sort	Стебницький, П.
title	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)
title_short	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)
title_full	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)
title_fullStr	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)
title_full_unstemmed	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)
title_sort	до біографії проф. хв.к. вовка (волкова)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Ad Memoriam
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89353
citation_txt	До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) / П. Стебницький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 17-20. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT stebnicʹkijp dobíografííprofhvkvovkavolkova
first_indexed	2025-07-06T17:13:48Z
last_indexed	2025-07-06T17:13:48Z
_version_	1836918535602831360
fulltext	17 П. с т е б н и ц ь к и й ДО бІОГРАФІї ПРОФ. хв.К. вОвКА (вОЛКОвА) Поважна постать покійного професора Вов- ка виразно відзначається серед численного гуртку громадських і наукових діячів Украї- ни. Один з найстаріших членів Київської «Старої Громади», представник генерації «се- мидесятників» української інтелігенції, що вперше зв’язала свою національно-культурну програму з висновками європейської політич- ної думки і соціальної науки, політичний еміг- рант, нарешті вчений, що заслужив признан- ня європейських фахівців і дійшов до вершин наукової ієрархії, — Хв.К. Вовк безперечно вартий широкого освітлення його складної біографії, громадської праці, національного значення і наукових заслуг. Такого освітлен- ня треба ждати від його ровесників — старих київських громадян та від його учнів, молодих українських вчених, що оточували проф. Вов- ка в останні 10 літ його життя, і були йому найблизшими людьми по світогляду і спіль- ним інтересам. Я з свого боку, для цих перших громад- ських зборів, присвячених пошані пам’яти проф. Вовка, можу подати лиш де-який урив- ковий біографічний матеріал та короткий на- рис останнього петроградського періоду життя небіжчика. Загальну схему свого життєпису склав сам Хв. К. незадовго до смерті в curiculum vitae, яке він виготовив для Київського університету з приводу своєї кандідатури на професорську катедру. З цим цікавим документом, в якім за- значені всі головні факти з життя й наукової діяльності покійного я перш за все і познайом- лю шановні збори. Хв.К. Волков народився в Крячковці на Полтавщині, 5 березня 1847 р. Середню освіту він одержав в Ніжинській гімназії, після того в 1865 р. вступив у Новоросійський, а далі в Київський університет по природничому відді- лу фізико-математичного факультету. Працю- вав він переважно по ботаніці у проф. Вальца та по хімії в лабораторії проф. Алєксієва; ще студентом він надрукував дві праці по цим на- укам. Скінчивши курс служив коло 2-х років у Київській Контрольній палаті. В початку 1873 р. брав участь, як член-основатель, в ор- ганізації Південно-західного відділу Імп. Росс. Географічного Товариства, був його дійсним членом, зробив кілька наукових докладів, склав більшу частину «Програми для зберіган- ня відомостей по етнографії», працював при одноденному перепису Києва 2 березня 1874 р. В-осені того-ж року брав участь в III Архео- логічнім з’їзді, зробив доклад про південно- руську орнаментику, надрукований потім в «Трудах» з’їзду. В 1875—1876 рр. брав участь в розкопках проф. В.Б. Антоновича в Київщині і на Волині. В 1879 р. через збільшення утисків проти українського руху, виїхав за кордон. В довгих подорожах робив етнографічні і історичні до- сліди над українською людністю Добруджи та ремісництвом Болгарії, які видруковав в Київських та Петербурських журналах за псев- донімами. Далі, одвідуючи в становищі домаш- нього вчителя, головні міста Австрії, Італії, Швейцарії та Франції, пильно студіював над великими археологічними та етнографічними колекціями Відня, Риму, Неаполю, Флоренції, Берна, Женеви, Цюриху й нарешті Парижу. Оселившись після того в Парижі, він від- дав свою увагу головним чином довголітньому студіюванню анатомічної антропології, дорів- нюючій етнографії та доісторичній археоло- гії, слухаючи лекції видатних професорів та Стебницький П. До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) 18 займаючись спеціяльними дослідами в лабо- раторіях. Видержавши іспит і оборонивши ди- сертацію (variations squelettiques du pied chez les Primates et dans les races humaines) дістав степень доктора природничих наук. В 1900 р. ХвК. Вовк брав участь в організації археологічного відділу Всесвітньої виставки і читав лекції в міжнародній школі на виставці. З 1901 по 1905 рік викладав соматичну антро- пологію, доісторичну археологію і етнографію в Російській вищій школі, організованій в Пари- жі Мечніковим та Ковалевським. В кінці 1905 р., — коли в Росії настали віль- ніші часи — Хв.К. було дозволено повернутися до Росії. Оселився він в Петрограді, де зазвичай найлегше було знайти грунт для наукової праці по його фаху. Взявшись за улаштовання етног- рафічного відділу Музею імп. Олександра III, Хв.К. разом з тим читав лекції по антропологіч- ним наукам в Вищій школі Лесгарта, а з 1907 р. зайняв приват-доцентуру по кафедрі Географії та Етнографії в університеті, читаючи анатоміч- ну антропологію, доісторичну археологію, порів- нюючу етнографію та ведучи практичні студії по остеометрії і помірам на живій людині. За 10 літ профессорування він опорядив свій кабінет пот- рібним знаряддям і струментом, зібрав великі колекції доісторичної стародавности, муляжів, скелетів, черепів, етнографічного матеріалу. З того ж 1907 р. Хв.К. призначено храните- лем етнографічного відділу музею Олександ- ра III. На цій посаді він відбув кілька великих етнографічних подорожів, переважно по Авс- тро-Угорщині, де робив детальні етнографічні і антропометричні досліди над українською людністю і зібрав велику колекцію етногра- фічного матеріалу та фотографічних знімків. З 1909 р. за допомогою кількох своїх слу- хачів, розпочав нескінчену ще й досі роскоп- ку великої палеолітичної стоянки в Мізині на Чернігівщині, яка вже дала дуже багаті наслідки, переваживши все, що було до того знайдено в інших стоянках тої доби на росій- ській території. Окрім того, зробив за той час кілька менш видатних розкопок. В кінці 1917 р. по представленню фізико- математичного факультету, Совіт Петроград- ського Університету обрав Хв. К. доктором Географії і Етнографії honoris causa. Хв.К. був членом учених товариств: Русск. Географического, Р. Антропологическаго и Общ. Землевлоденія — в Петербурзі; Общ. любит. естествознанія, антропології і етнографії — в Москві; Наукового т-ва в Києві і Наукового т-ва ім. Шевченка ві Львові; Société d’Anthropologie de Paris, S -té préhistorique de France, S -té des excursions scientifiques — в Парижі; Narodopis- noy Společnosti československéy в Празі. Він був головою і почесним членом Р. Антро- пол. общ., товаришом глови общ. землевлоденія, головою кількох комісій в етнографічному від- ділі геогр. общ. і т.п. Нарешті Хв. К. був членом редакції «l’anthropologie» в Парижі, редактором «Ма- теріалів до укр.-руської антропології» у Львові та «Матеріалов по етнографії Россії», що видавав етнографічний відділ музея Олександра III. * * * Цей сухий нарис, — сказати б, формуляр- ний список Хв.К. Вовка — лиш в грубих рисах характеризує сферу його наукових інтересів та той шлях, яким він поступав в теоретичній і практичній роботі по своїм фаху. Оцінка його наукового світогляду, методів його роботи та її наслідків — в друкованих працях і зібраних ма- теріалах — це діло спеціалістів. Я торкатимусь цієї частини діяльності Хв.К. постільки, поскіль- ки вона перепліталася з його участю в громадсь- кім житті, де він теж відограв не аби-яку ролю. Я вже зазначав на початку, що в 70-ті роки, працюючи на київським грунті, Хв.К. належав до тодішньої молодої генерації українців, в котрих в програму входили, окрім національ- них, також політичні і соціальні постулати. В ті часи, як відомо, адептам європейської полі- тичної думки не легко було працювати в Росії, і загострення урядових утисків проти українсь- кого руху в 1876 р. пояснялось, між іншим, тою причиною, що «пропаганда українофілів», як це зазначав в своїм доносі Юзефович, «маски- рувала собою ідеї соціалізму». З цієї причини мусів Драгоманів перенести свою наукову і гро- мадську роботу за межі Росії, — подібні обста- вини через кілька літ примусили емігрувати і Хв.К. Вовка. Отже значну частину свого закор- донного життя Хв.К. перебував в тіснім збли- женні з Драгомановим. Ці особисті стосунки з Драгомановим, участь в його політичній роботі і виданнях в’яжуть таким чином, цю сторінку життєпису Хв. К. з дуже важним періодом ук- раїнського руху. Звідси почались і близькі сто- сунки Хв.К. до молодого гуртка галицьких наро- довців-радикалів, що був під Драгоманівським впливом. Особливо близько зійшовся Хв.К. з Іваном Франком, з котрим далі ще тісніше зв’язали його спільні наукові інтереси. В парижськім періоді життя Хв.К. вже виключно віддався науковій роботі, але ця ро- бота своїм змістом присвячувалась в значній мірі Україні і сама служила для нього живим зв’язком з рідним краєм. Участь в науковім т-ві ім. Шевченка допомагала Хв.К. заховувати національний характер за матеріалом, яким оперувала його наукова думка, і надавала його праці певну планомірність Разом з тим, через Львів піддержувались і загальні відносини Хв.К. з громадянством і громадським життям України як закордонної так і російської, а це в свою чергу, робило Хв.К. в Парижі ніби не- офіційним представником української нації: він допомагав, по змозі, освідомленню фран- цузької громадської думки про українську 19 Стебницький П. До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) справу; коло нього завжди групувались наїзжі українці — з наукових і інших кругів інтеліген- ції, — постачали йому свіжі відомості з Украї- ни і обмінювались із ним думками по пекучим питанням українського життя. Довголітнє перебування в Парижі мало пев- ний вплив на характер наукової праці Хв.К. і навіть почасти на його світогляд. Французь- ка наука дала йому свою школу, свої методи і вихідні точки в дисціплинах його фаху і в поглядах і симпатіях Хв.К. взагалі помічались нахили, сказати-б, до французької орієнтації. З свого боку французи тепер шанували роботу і авторитет Хв.К. З цього вийшло навіть таке, що під час війни Хв. К. довелось стати об’єктом певного роду політичної маніфестації: фран- цузький уряд, для зміцнення франко-росій- ських симпатій , присудив кільком видатним діячам російської науки і політики орден «По- чесного легіона» за заслуги, що «сприяли збли- женню Росії та Франції», серед таких осіб був і Хв.К. З юмором одмахувався цей старий со- ціаліст-драгоманівець од приятельських приві- тань з цього приводу, але все ж його втішило це признання з боку Франції значіння його праці на французькому грунті. * * * Умови, при яких Хв.К. пощастило здобу- ти дозвіл на повернення до Росії, зробили для нього обвязковим переїзд до Петербургу, хоча й тоді він волів-би краще оселитись в одному з університетських міст України, щоб працювати для рідного краю. Але й Петербург як осередок російського політичного і громадського життя, давав українцям широке поле для національ- ної роботи. Поволі Хв.К. зробився необхідним співучасником усякої справи, сполученої з ін- тересами української культури і українського національного руху, координуючи з цими ін- тересами і свої службові та наукові завдання. Музей Олександра III переважно енергії і праці Хв.К. завдячує прекрасними колекціями по ет- нографії України, особливо закордонної. В уні- верситеті він читає лекції гуртку україно-знавс- тва, організує коло себе цілу маленьку школу з молодих прихильників його наукового фаху. З них він виробляє собі помічників в практичних дослідах по антропології української людності, по збіранню етнографічного матеріалу, по архе- ологічним розкопкам. Участь в організованих Хв.К. наукових екскурсіях та в розробці їх ре- зультатів поволі виробляла з молодих слухачів Вовка серійозних робітників на полі української науки. В їх осередку Вовк був справжнім учи- телем на зразок такого французького maоtre’a, або старогрецького філософа: молодь оточувала його великим пієтетом, не вважаючи на те, що він був для своїх слухачів досить суворим менто- ром і незрідка корив їх за ті хиби, в яких бачив брак наукового методу або серійозності думки. З цієї школи Вовка ми вже тепер маємо кількох закінчених молодих вчених. З українських організацій громадського ха- рактеру Хв.К. бере активну участь в «Товарист- ві імені Т.Г. Шевченка» для запомоги академіч- ній молоді. Користаючись своїми дружніми відносинам до проф. Максима Ковалевського, він запросив його в голови Т-ва, а сам взяв на себе обов’язки товариша голови, але фактично керував товариством на правах голови, або Ко- валевський не мав змоги дати т-ву щось більше окрім свого популярного і впливового ймення. Під керуванням Хв.К. це т-во і існувало до ос- танніх часів у Петербурзі. В другім петербурзькім українськім това- ристві — благодійним видавничім — Хв.К. був довгий час членом правління. Само собою, що зараз по переїзді до Петербургу він вступив і в Петербурзьку українську громаду, в якій був одним з самих активних членів, не вважаючи на своє обтяження всякою науковою та службо- вою працею. Без участі Хв. К. не обходилась ні одна справа, що виходила з ініціативи грома- ди або провадилась під її впливом. Він працю- вав у комісії по перегляду українського тексту св. Письма, що була організована при Академії наук; був членом комісії по виданню повного «Кобзаря» Шевченка; переважно його енергії треба дякувати за зроблене товариством імені Шевченка видання двох випусків репродукцій з шевченкових малюнків; він немало спричи- нився до організації видання на російській мові «Украинській народ в его прошлом и на- стоящем», що по своїй ідеї мало бути в де-якій мірі енциклопедією українознавства. Без цього видання ми майже не мали-б багатьох цінних і авторитетних праць, а в тім числі і власних двох статей Хв.К. по антропології і етнографії української людності. Взагалі, як не трудно було йому знаходити в своїй денній програмі вільну часину для яко- го нового діла, але він рідко коли відмовлявся допомогти справі, що мала якусь вагу в націо- нальнім розумінню. Коли з-початку війни, під впливом галицьких подій, серед петербурзь- ких громадян виникла думка піднести голос в оборону зруйнованої Галичини і разом дати російському громадянству широке та серйозне освітлення минулого і сучасного життя цеї краї- ни, Хв.К. пише для цього видання прекрасний нарис етнографії закордонної України. Коли, в зносинах з наїзжими англійськими вченими, виявилась потреба близше познайомити Ан- глію з українським рухом, Вовк пише в цій справі живу і інтересну статтю для місячни- ка «Russian Review». Він органічно не вмів писати злегка, поверхово, — і коли «благодій- не товариство» попросило у нього для свого календаря коротенької популярної статейки на тему, що таке слов’яни, наслідком явився стислий, але зовсім серійозний в науковім ро- зумінню нарис. Стебницький П. До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова) 20 Нездійсненою мрією Хв.К. — чи, певно од- ною з численних нездійснених мрій — зос- талась українська етнографія в українській мові. Цю працю він задумав зробити на про- хання «благодійного товариства», на підставі статті з видання «Український народ», але з новими даними, з додатком матеріалів, що не могли війти в російську статтю, яка була більш менш обмежена що-до розміру , і з більш численними ілюстраціями. Він вже був розпочав цю роботу, але здається, не зміг далеко в ній зайти і полишив її, між іншою нерозробленою науковою спадщиною, своїм наслідувачам-учням. Статті в виданні «Украинскій народ» були, здається, останніми великими розвідками Хв.К., які врешті дали йому й офіціальне визнання його заслуг від російських нау- кових кругів. Сталося це не без вагання, бо дехто з російських вчених знаходив в цих працях Вовка «мазепинську» тенденцію але все-ж об’єктивна оцінка взяла перевагу і Хв.К. в самім кінці минулого року дістав дуже втішну для нього звістку, що факуль- тет його представив, а університетська рада ствердила — доктором honoris causa. Тільки з цього моменту старий мав змогу ставити свою кандидатуру на професорську катедру в українським університеті і марити в надії на успіх, про переїзд на Вкраїну. В зв’язаних з цею мрією заходах перебігли останні місяці перебування Хв.К. в Петербурзі. Але за цей час не вважаючи на тяжкі умови життя в пригніченій большевицьким режимом росій- ській столиці, на своє фізичне знесилення через часті недуги та недоїдання, Хв.К. не зрікався громадської роботи. Останньою гро- мадською справою, в якій він брав активну участь, була організація гуртка фахових ук- раїнців для складання каталога української старовини та українського мистецтва по пе- тербурзьких музеях та колекціях. Цей гурток і тепер існує і нещо давно війшов в зносини з урядовими сферами України для улаштуван- ня цеї справи на певніщім грунті. * * * З розхитаним здоров’ям, з розбитими не- рвами, Хв.К. дійшов у кінці травня до повної незмоги терпіти довше петербурзький режим і вирушив на одчай Божий в небезпечну, при його віці, — бо дуже складну і невигідну по- дорож. Випадкові пригоди, хвилювання, хво- роба — зробили своє діло, і проф. Вовкові недовелось довершити своєї мрії. Навіть до української межі він не доїхав і упокоївсь, хоч на березі рідного Дніпра, але далеко від Києва. Перша російська революція повернула його з добровільного вигнання до конституційної Росії. Друга показала йому здалеку вільну Вкраїну, але забрала у нього фізичні сили і не дала йому до неї дістатись. В особі Хв.К. Вовка ми втратили дуже ба- гато. Це був чоловік твердої, кремезної вдачі, вихованої суворою школою особистого життя та європейською дисціплиною наукового труду. Серед нашого анемічного громадянства, отрує- ного гнилизною російської культури, він вигля- дав на якогось римського стоїка, де-коли може надто жорсткого та гострого в поводженні, але дорогоцінного в усякій реальній справі, де тре- ба було ясної думки, критичного розуму і ши- рокого світогляду. І як-би йому пощастило ще кілька літ пожити в добрих умовах на ріднім грунті, він би ще міг немало зробити для ук- раїнської науки, принаймні власними силами розробив-би хоч деяку частину своїх матерія- лів, які тепер він полишив у спадщину Україні і своїм заступникам на полі його фаху.

До біографії проф. Хв.К. Вовка (Волкова)

Репозитарії

Схожі ресурси