Хведір Кіндратович Вовк як передісторик

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Чикаленко, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Ad Memoriam
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89354
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик / Л. Чикаленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 21-25. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89354
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-893542015-12-10T03:02:02Z Хведір Кіндратович Вовк як передісторик Чикаленко, Л. Ad Memoriam 2012 Article Хведір Кіндратович Вовк як передісторик / Л. Чикаленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 21-25. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89354 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ad Memoriam Ad Memoriam
spellingShingle	Ad Memoriam Ad Memoriam Чикаленко, Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик Археологія і давня історія України
format	Article
author	Чикаленко, Л.
author_facet	Чикаленко, Л.
author_sort	Чикаленко, Л.
title	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик
title_short	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик
title_full	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик
title_fullStr	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик
title_full_unstemmed	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик
title_sort	хведір кіндратович вовк як передісторик
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Ad Memoriam
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89354
citation_txt	Хведір Кіндратович Вовк як передісторик / Л. Чикаленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 21-25. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT čikalenkol hvedírkíndratovičvovkâkperedístorik
first_indexed	2025-07-06T17:13:51Z
last_indexed	2025-07-06T17:13:51Z
_version_	1836918538782113792
fulltext	21 Л. ч и к а л е н к о хвЕДІР КІНДРАТОвич вОвК ЯК ПЕРЕДІсТОРиК Бажаючи змалювати постать покійного про- фесора Хв.К. Вовка як передісторика, я й хви- лини не думав зробити це в якіхсь вичерпую- чих розмірах, бо багато є причин, які роблять для мене неможливим виконати таке завдан- ня. Належучи до наймолодшої генерації уч- нів покійного, я зазнав його вже за часів, коли для змученого тяжким життям в закордонній еміграції організму, проминули часи розквіту сил і не було вже в ньому тої сили, які виявляв він раніше та й навіть в перші роки його при- їзду до Петербургу. На очах молодших учнів Хв.Кондр. проходила друга половина «кривої» життя і на наших очах відбувався повільний упадок сили покійного; по тому, що ми брали від Хв.Кондр. бачили ми надзвичайну постать ученого та учителя, яку могли-б нам надовше зберегти инші життєві обставини в минулому та кращий, а не Петербурзьський клімат в ос- танні роки життя покійного. Для того щоб дати повну характеристику наукової діяльности покійного треба-б от-же було мені перегляну- ти всі його праці ї по них прослідкувати роз- вій його, як передісторика, але сього зараз не можна зробити, бо не дістати тут, у Києві всіх праць покійного, друкованих здебільшого в за- кордонних виданнях. Таким чином моя спроба характеристики може ґрунтуватись на особис- тих вражіннях та спостереженнях над остан- нім періодом життя Хведора Кіндратовича та на тій невеличкій частині праць покійного, які я міг тут розшукати... Рідко мабуть можна зустрінути таку цільну та закінчену постать, якою був Федір Кінд- ратович. Вихований змолоду в ідеях матерія- лізму та позитивізму він вже по своїй освіті хеміка мав не аби який ґрунт для утворення наукового світогляду, так характерного для природознавців його генерації і який так яскраво відбився в творах великого, теж уже покійника, нашого земляка І.І. Мечнікова. Люде сієї генерації не бачили науки по за ме- жами природознавства, вони може инколи пе- реходили межі в недовір’ю до всіх дисциплін, які не стояли на природознавчому ґрунті, але- ж людям цієї епохи завдячує природознавство силою нових відкрить, їм зобов’язані й инші дисципліни своїм розвитком, бо дякуючи їхнім тенденціям було внесено світло системи в тем- ні лябіринти повні ріжного матеріялу і свіжо- го, здорового і затхлого, непотрібного. З студентських часів ще у Хведора Кіндрато- вича було стремління до праці на громадсько- му ґрунті, з молодих років ще національне пи- таннє, таке близьке покійному впродовж цілого його життя, кликало його до чогось ширшого, ніж найбільш точні з природознавчих наук, ін- терес до котрих був продиктований Хведорові Кіндратовичу самим складом його розуму яс- ного гострого, що не міг оперувати непевними фактами та туманними образами. Все життє Хведора Кіндратовича є з сього боку надзвичайним зразком подвигу. Перед нашими очима проходе постать піонера, який в повному озброєнню іде в недосліджені краї, аби й в них на досвіді свого дослідженого краю завести нове життє та нові кращі порядки. Ми бачимо, як впродовж свого життя все далі й далі заходе Хведір Кінтратович в бік гумані- тарних наук, як поволі еволюціонують його інтереси, як хемію заміняє ботаніка, а далі зоологія, порівнююча анатомія, антропольогія анатомічна, етнографія і вже наприкінці пере- дісторія. Дійшовши до передісторії Хведір Кін- дратович зупиняється; правда, йому близькі були питання соціології ще, але далі йти він не Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик 22 хотів, не міг, для нього тут кінчалася вже на- ука. Передісторія була справді в житті Хведора Кіндратовича останньою хронольогічною дис- ципліною, якою він зацікавився і над розвоєм якої він працював. Правда, ще перебуваючи в Києві до своєї еміграції Хведір Кіндратович по- дорожує в 1875 та 1876 роках з Володимиром Боніфатієвичем Антоновичем по Київщині та Волині, допомагаючи йому в його археологіч- них дослідах, але в ті часи ми не бачимо безпо- середнього впливу сього на напрямок наукових інтересів Хведора Кіндратовича хоч взагалі сама постать Волод. Боніф. (теж природника по освіті), близьке знайомство з його наукови- ми інтересами та працями для розвитку сві- тогляду Хв. Кіндр. мали величезне значіннє. Портрети Володимира Боніфатієвича з ріжних часів його життя заімали завжде почесне місце в Кабінеті Ф.К., а згадки про Вол.Боніф. були завжде повні величної поваги, навіть пієтізму. Пізніше вже в еміграції ми бачимо, як Хведір Кіндратович перебуваючи проїздом в ріжних місцях Західньої Европи знайомиться з місце- вими музеями, але в сі часи ще більше мабуть цікавлять Хвед. Кіндратовича етнографічні коллєкції, бо на сі роки саме припадає ціла низка творів Хвед. Кінд. по Етнографії. Під час сих подорожувань очевидно під впливом ціка- вости до передісторії знайомиться та близько сходиться Хведор Кіндратович з відомим чесь- ким археольогом Любаром Нідерлє, працю якого він згодом перекладає на Російську мову. Тілько вже пізніше, в кінці восьмидесятих років, оставшись на довго в Парижі Хведір Кін- драт. близче береться до передісторії, вступив- ши слухачем в Паризьку ecole l’Anthropologie і слухаючи там лєкції по антропольогічних науках взагалі, а з окрема й курс передісторії самого Gabriel’a de mortillet батька сучасної передісторії. Хоч в сі роки центр ваги інтере- сів Хведора Кіндратовича ще на боці анатоміч- ної антропольогії, але очевидно, що підготовка його в той час в питаннях доісторії була не аби яка, бо дуже швидко ми бачимо Хведора Кін- дратовича діяльним співробітником товариств «Société Prehistorique de France», «Société des excursions scientifiques» та инших які ставили собі метою розвій передісторії... Але гігантські кроки, якими йде в ті часи розвій передісторії Франції та других близьких країн, дякуючи цілком новим ідеям та заса- дам внесеним в передісторію низкою геологів, притягують до себе більшу увагу Хведора Кін- дратовича і він сам береться до праці на сьому новому для нього науковому полі. Всіма свої- ми думками та почуттями на Україні перебу- ваючи, Хведір Кіндратович бере на себе важку місію зв’язати українську науку з французсь- кою і стає на довгі часи єдиним містком через який наукові думки Західної Европи доходять до нас і навпаки. Хведір Кіндратович починає в французських виданнях друкувати досить чис- ленні розвідки в яких знайомить Західну Ев- ропу з видатнішими знахідками нашої землі: освітлює їх з точки погляду західно европейсь- кої науки, з другого боку Хведір Кіндратович в численних в Російських та Українських видан- нях освітлює наш матеріял, вказує на його все- европейське значіннє і в той же час доводить, що тілько тоді стане у нас передісторія та архе- ольогія на науковий ґрунт, коли ми зазнайоми- мось з її придбаннями в Західній Европі а не будемо тішитися з своєї начебто самобутності... Найвидатнішими етапами в науковому роз- витку передісторії Східної Европи були архео- льогічні з’їзди, що відбувались приблизно що 2—3 роки по головніших містах Россії та Украї- ни і от Хведір Кіндратович починає знайоми- ти з працями сих з’їздів французські наукові кола, друкуючи в l’Anthropologie регулярні огляди діяльності сих з’їздів та підкреслюючи той чи инший докляд, який на думку Хведора Кіндратовича міг мати більше значіннє для Европейської науки. Знаходять собі таке ос- вітленнє з’їзди у Вільній, Ризі, Київі, Харкові та инші. Подаючи огляд розвою всієї передіс- торії на території Росії сам Хведір Кіндратович найблизче зацікавлюється первістною добою людської культури, кам’яним віком і то голо- вне найдавніщою його частиною — палєолітом. Увагу Хведора Кіндратовича притягують до себе розкопки д. Хвойки у Києві на Кирилівсь- кій вулиці, яких той не міг науково з’ясувати і на прохання Хведора Кіндратовича пересилав до Парижу потрібний до наукового розгляду матеріял. Праця Хвед. Конд. з приводу сієї роз- копки, яка з’являється в Bulletin de la Société d’Anthropologie показує нам Хведора Кіндрато- вича, як досвідченого Західньо Европейського вченого, який опанувавши цілком і теоретично і практично здобутками палєоліту у Франції освітлює темне питаннє нашої передісторії. В сій праці Хведір Кіндратович ґрунтуючись на надісланому д. Хвойкою матеріялі, головним чином фотографіях, детально студіює кремін- ну індустрію сієї стоянки і хоч які не були бідні з сього боку знахідки та надіслані матеріяли, висловлює думку, що цю стоянку треба зара- хувати до останніх часів палєоліту а саме до магдаленської доби. Крім типологічних рис кремінної індустрії за таке розуміння сієї сто- янки і обставини ті, при яких було знайдено зразки сієї індустрії і та картина, яку уявляє собою сама стоянка. Все ж таки в сій першій своїй статті з приводу стоянки на Кирилівсь- кій вулиці Хведір Кіндратович не міг довести цілком об’єктивно своєї думки за браком ма- теріялу і то не тілько у себе під руками а вза- галі за браком знайденого матеріялу на самій стоянці. Не аби який досвід, який перейшов вже в чуттє обґрунтовував висловлену думку і він же казав, що найближчі роки мусять дати матеріялу переконуючого і для людей менш досвідчених. Дійсно розкопки ближчих років 23 Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик справдили пророкування Хведора Кіндрато- вича і д. Хвойкою були знайдені зразки гра- вюри на іклі мамута остілько характерні для магдаленської доби, що слідуюча величенька праця Хведора Кіндратовича «Магдаленсь- ке майстерство на Україні» надрукованій в XlvI томі Записок Наукового Товариства імені Шевченка у Львові з непохитністю доводить (те, що раніше, швидше передчувалось) не- переможною силою об’єктивних порівнянь та фактів. Думка Хведора Кіндратовича вислов- лена в сій праці є тепер загально прийнятий науковий факт, проте правда де хто з нею не згоджується. Не позгоджується з Хведором Кіндратовичем д. Хвойка, бажаючи віднести цю стоянку до найдавніших часів палєоліту в порівнянню з якими й Ашельська доба є добою вже пізнього, але, з огляду на те, що д. Хвойка взагалі не уявляє собі добре, що він мав перед собою і що міг мати, до його голосу не можна уважно й ставитись. Досить подати хоч би те, що в колєкції зібраній Хвойкою майже немає справжнього викінченого начіння і зовсім бра- кує так званих мікролітів, тих характерних для магдаленських стоянок, богатих гравірованою кістю. Це не випадок, а очевидячки наслідок того як собі уявляв д. Хвойка палєолітичного чоловіка та зразки його індустрії. Инші мір- кування керували певне д. Обермаєром авто- ром відомої книги «Передісторична Людина» коли він зараховував у своїй праці Кирилівсь- ку стоянку до так званої «орін’якської» доби, доби яку він разом з абатом Брейлем ввели в своїх творах як поправку до загальноприйня- тої класіфікації Габр. де Мортільє, і яку вони широко так скрізь пропагують. Чого ж саме він зараховує її до «орін’яку» зрозуміти досить таки важко. Він каже, що знахідка д. Хвойка належить не до магдаленської доби як думає д. Вовк, Пьєт та инші, а до кінця орін’якської або до початку солютрейської через те, що вона нагадує відому стоянку в Пржедмості, а там де він розглядає Пржедмостську стоянку він сю останню зараховує до кінця солютрейської або до початку магдаленської. От-же-ж Хведір Кіндратович про Кирилівську стоянку й каже, що вона «по матеріялу відповідає першій епоці, а по розвою майстерства — другій епоці магда- ленської доби». От-же до чого було згадувати «орін’якську» добу, коли Кирилівська стоянка подібна до Пржедмостської, а та належить до магдаленської — зрозуміти просто й неможли- во. Цікаву дуже думку підніс Хведір Кіндра- тович з’ясовуючи оцю начебто подвійність рис Кирилівської стоянки. Тримаючись того погля- ду, як наприклад і Бойд Доукінс, що людність західньої Европи емігрувала за часів палєоліту з Заходу на схід за льодовцем, який зменшу- ючись з півдня не так все ж таки швидко від- ступав на північ в Східній Европі, як в Захід- ній, Хведір Кіндратович й каже, що за часів, коли в західній Европі щез вже мамут, у нас на Україні він ще був найвигіднішою поживою тутешньої людности і коли в другій половині магдалєнської доби палєолітичне населення для своїх виробів користується вже рогом пів- нічного оленя, у нас воно має ще до своїх пос- луг уже незнану в сі часи на Заході мамутову кість (ivoire). Висновок з сего для дальнійших дослідів на Україні Хведір Кіндратович зробив такий: «Вважаючи на те, що Київ стоїть трохи не на самому краї льодовенної просторони і пригадуючи, що на Чорноморю знайдено вже становище мустєрської доби, треба думати, що мабуть незабаром Київо-Кирилівське станови- ще не буде найдавнішим і на Україні». Це пе- редбаченнє справдилося через декілька років знахідками в с. Мізині на Чернигівщині до- сліджуваними на сей раз самим Хведором Кін- дратовичем. Ся стоянка справедливо може вважатись без- доганно дослідженою. На жаль тілько доля не судила довести Хведорові Кіндратовичу сих до- слідів до кінця, а головне навіть опублікувати, хоч все те в більш меньш закінченому вигляді, що вже було зроблено до сього часу. Як ученик покійного, котрому випало близько стояти впро- довж трьох літ до помоги при дослідженню сієї стоянки, я мав нагоду спостерігати в дрібницях величезну працю покійного і пізнати його не тілько, як лектора, а й як дослідувача. Поли- шаючи повну оцінку зроблених над сією стоян- кою дослідів до того часу, коли з’являться вони у друку, я все-ж не можу не згадати де яких фактів так характерних для методу досліджу- вання. Коли попередні невеличкі розкопки 1908 та 1909 років з’ясували в якому напрям- кові іде верства з останками палєолітичної культури, то в 1911 році Хведір Кіндратович організує вже розкопки на широку скалю, ба- жаючи аби кожне окреме питання в розкопці розробляли фахівці. Матеріяльні засоби тілько не дозволили всього поставити так, як би хоті- лося. Про те виділивши всі геолього-палеонто- логічні питання до вирішення гурткові геоль- огів Московського Універсітету д.д. Павлову, Павловій та Мирчинку Хведір Кіндратович, притягнувши до праці низку своїх учеників, зробив по питанням палєоетнологічним все, що було можливо… Тілько на самій праці виявля- ються дійсні наукові знання та методи дослідів, тілько на праці самій виявляється чи має до- слідувач школу та хист і Мізинські розкопки показали з сього боку Хведора Кіндратовича у всій його величности. Видко було як школа та науковий досвід перемагають темперамент та елєменти особистости в відношенню до справи. Беручись до дослідів, часто дослідувачі скла- дають собі апріорі якусь думку про обєкт свого дослідження і инколи напередприбрана думка весь час заважає бачити дійсність і зрозуміти взаємне відношеннє спостережених фактів. Відомо, яке сумне значіннє мали такі апріор- ні ідеї в дослідах славетного Шлімана, близче Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик 24 відомо результат впливу сих апріорних ідей в дослідах д. Хвойки, який шукаючи якихсь при- мітивних палиць та довбень не звернув уваги на те що було у нього під руками… Не те було в праці Хведора Кіндратови- ча… Ще з за кордону, слідкуючи за працями українських археологів, зокрема над їх розко- пками останків Трипільської (передмікенської) культури, Хведір Кіндратович в статті, надру- кованій в «Археологической Летописи Юга Рос- сії» за 1906 рік, ставить цілу низку питань але швидче риторичних, бо на них він не сподівався відповіди кому їх ставив. Він твердо й з певніс- тю вказує на значіннє методів при розкопках, звертає увагу на те, що розкопки виводячи на світ із забуття пам’ятки старовини в той-же час навіки нищать їх унеможливлюючи підхід до тої самої пам’ятки з иншими знаннями та до- свідом. Вказавши на вагу сього боку дослідів Хведір Кіндратович завважає, що коли дослі- дувач не відповість в своїй праці на ті питан- ня, які ставить сучасний стан науки кожному дослідувачеві, то краще б він зовсім не брався і не нищив того, що инші з більшою користю для науки дослідили б пізніше... Хоч, як згадувано, сю розвідку було написа- но з приводу останків неолітичної культури, а саме так званих «площадок», значіння яких дякуючи відсутности систематичних наукових дослідів досі ще остаточно не з’ясоване, всі за- киди сі Хведора Кіндратовича можна віднести до будь яких розкопок у нас на Україні. От-же з сього боку самому Хведорові Кіндратовичу не може бути зроблено жодних уваг. Все було передбачено, обмірковано і зроблено так, що хто-б забажав ближче придивитись до праці, знайшов би в матеріялах найдрібніші вказів- ки і до рельєфу поверхні сучасної стоянки і до пляну заляганнє кісток, до числа знайдених звірячих кістяків, до числа кремінного начин- ня відповідно кожному квадратовому метрові. З розкопок було брато все, навіть те, що тепер, при сучасному станові науки, не має видимо- го значіння, але далі може його мати. Головні моменти було зафіксовано численними фо- тогр. знімками, було навіть зроблено декілько акварелів аби на завжде зберегти кольор сві- жо розкопаної довколишньої глини (льос) та культурної верстви в ній. Коли під час розкопок виникали нові питан- ня, то робилося все аби знайти їм в дальнійшо- му відповідь, але ріжні здогадки було відкидано Хведором Кіндратовичем з характерним йому юмором, а инколи то й з суворістю. «Робочі гі- потези» казав завжди Хведор Кіндратович, річ хороша але нею негодиться зловживати. Особ- ливо боровся Хведор Кіндратович з тенденція- ми з’ясувати незрозумілі з’явища анальогіями з сучасного культурного життя, а надто з ріжни- ми міркуваннями від «здравого разсудка». Сам Хведір Кіндратович був одним з першорядних знавців побуту сучасних арктичних народів і в Музею Імп. Александра ІІІ в Петербурзі, він і керував сим відділом поряд з відділом Ук- раїнським та південнословянським. З огляду на се Хведір Кіндратович був для спостережень порівнянь та висновків над палєолітичним побу- том в надзвичайно сприяючих умовах. Особливо цікавився Хведор Кіндратович побутом алеутів та чукчів і дійсно для з’ясовання де яких питань з Мізенських розкопок ці знання Хведора Кінд- ратовича були просто неоцінимими… Переконаний еволюціоніст Хведор Кіндра- тович мав твердий крітерій для своїх спосте- режень та міркувань. Він переконано учив, що природознавство наших часів мусить в найдрібніщих своїх галузях прикласти та роз- винути цю теорію. Знаючи це легко зрозуміти характерну рису Хведора Кіндратовича сю вой- овничу ворожість навіть до найобережніще вис- ловлених тенденцій якось зменшити значіння еволюції, якось вплутати до чистої еволюційної науки наменьші крихотки чогось непозитивно- го. Риторизм Хведора Кіндратовича був надз- вичайний. Часто торкаючись в своїх розмовах природознавчих методів в науках, він закидав неприродознавчим наукам взагалі брак науко- вости особливо ж не любив Хведор Кіндратович у антропольогів ріжних екскурсів в сфери пси- хольогії етики та релігії… Таке відношеннє до наукових дослідів роби- ло те, що кожну думку свою раніше ніж пусти- ти її до друку Хведір Кіндратович довго пере- віряв та обмірковував, а наслідком сього і було невелике порівнюючи число друкованих праць покійного. Він завжде додержувався правила яким наставляв і своїх учеників: «ніколи не вискакувати з непродуманою, не розміркова- ною зо всіх боків думкою. Раніше ніж друкува- ти щось, треба перечитати написане так, якби читалась не власна праця, а чиясь чужа, а для того треба щоб написана праця вилежалась і автор до неї зміг віднестися без авторського са- молюбства, а з безсторонністю стороннього чо- ловіка…». Таке відношення не дозволило Хве- дорові Кіндратовичу видрукувати ще за життя свого свою лебедину пісню, хоч в деяких своїх замітках та рефератах на конгресах по пере- дісторії він в загальних рисах намічав головні думки свого твору. Стисло викладені вони в до- датках до праці «Гернеса» 1, що вийшла не що давно на російській мові під редакцією Хведора Кіндратовича. Там Хведір Кіндратович відво- дить Мізинську стоянку до кінця магдаленсь- кої доби власне навіть до переходової доби від магдаленської до турасської, але до аналізу сього визначення з боку покійного можливо приступити тілько тоді коли з’являться друком спеціяльні досліди над сією стоянкою, з окре- ма дослід над костяною індустрією, які Хведор Кіндратович здається встиг довести до кінця… 1. Проф. М. Гернесъ. Первобытная культура. Русск. изд. «Sammlung Göschen» 25 Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик Але не тілько одною палєолітичною добою цікавився Хведір Кіндратович. Йому самому правда не судилось провести якихсь широких подібно Мізинським, дослідів з поля инших культур, проте не меньш палєоліту близьки- ми були Хведорові Кіндратовичу питання з поля нового камінного віку та й новіщих часів. Особливо притягувала до себе наукову увагу покійного переходова від неоліту до бронзи доба так звана домікенська та у нас на Україні відома під назвою трипільської. З памятка- ми сієї культури добре ознайомився він ще в Південно Европейських музеях, а особливо по Австрійських, під час своєї еміграції; особливо притягували до себе увагу покійного останки будівель з часів сієї культури. В них Хведір Кіндратович бачив натяки на напівпідземні будівлі сучасних нам балканських народів та й нашу українську хату з маленьким надпічним віконцем в затильній стіні та одним справж- нім вікном з причілку. До сього типу будівель відносив Хведір Кіндратович і ті напівпідземні житла з часів неоліту, які було досліджено на Дніпрових берегах коло Києва В.Б. Антонови- чем та д. Хвойкою… Між ненадрукованими ще працями Хведо- ра Кіндратовича лишилася велика праця по деяким питанням сієї домікенської культури; головніші думки сієї праці подає Хведір Кін- дратович в згадуваних вже додатках до «Пер- вобытная культура» Гернеса. Виводячи нарід якій ніс з собою ознаки сієї культури на Украї- ну з Середньої Азії в напрямкові з SO на SW, Хведір Кіндратович відкидає думку наприклад проф. Штерна начеб на Балкани ся культура пе- рейшла з України через Тесалію. Він вказує на те, що ся культура одночасово майже опановує всією Середньою та Малою Азією Месопотамією і що відтіля вона перейшла в Грецію та далі на Балкани… Бронзовий вік та залізний меньш цікавили Хведора Кіндратовича. Він не бачив можли- вости сістематичних дослідів на полі сих куль- тур ученому вихованому на природознавчих дісціплінах хоч до праць по досліджуванню пам’яток цих часів ставився завжди дуже уваж- но. Обурювали покійного того типу досліди, які провадилися петроградськими вченими з Имп. Археологичної Коміссії, які науку поверну- ли в звичайне шукання кладів, золота для при- краси Ермітажу і до них часто звертався Хведір Кіндратович й словесно на наукових зборах і друком молючи їх принаймні не нищити при своїх «дослідах» кістяків людських та звірячих, які могли дати природознавчому досліжуванню величезної ваги матеріял. За малими винятка- ми сі мольби проходили марне і ще довго по- бажання Хведора Кіндратовича лишатимуться «гласом вопіющого в пустині»… В закінченні сієї спроби характеристики Хведора Кіндратовича, як передісторика, тре- ба сказати декілько слів про нього як про вчи- теля… Покійний не робив з науки якоїсь речі досяжної тілько «ізбраним». Всім на його думку широко мусять бути відчинені двері і кожен, хто схоче, той і може увійти. Цікавою рисою пе- дагогічних методів Хведора Кіндратовича було те, що він дуже швидко пускав своїх учнів до самої відповідальної праці, тоді навіть, коли вони може навіть не мали відповідної ерудиції. Найбільшу увагу звертав він на загальну при- родознавчу освіту і коли студент добре скінчив праці практичні по хемії та порівнюючій ана- томії, то вже міг рахувати на найкраще та най- приязніще відношення до своїх праць по ант- ропольогічним дисціплінам. А бути учеником се багато значило. Це значило бути і співробіт- ником і молодшим товаришом, з яким обмір- ковуються не тілько дробні питання з біжучої праці, але який і в широких загальних питан- нях наукового значіння та в розробці питань будучої практичної діяльності бере найближчу участь. Тому й була така надзвичайна атмос- фера в Антропольогічному Кабінеті Петрог- радського університету на 16 лінії Вас.острова. Там не було неприязні, не було сварки, а були найкращі відносини найщиріше співробітниц- тво, які певне ніколи не щезнуть з памяти у тих, хто знав покійного та мав щастя бути його учеником.

Хведір Кіндратович Вовк як передісторик

Репозитарії

Схожі ресурси