Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
У статті розглянуто процес викладання на теологічному та, у різний час, на філософському, гуманітарному та історичному факультетах Львівського університету курсів з таких напрямків археологічної науки як біблійна, християнська, класична, праісторична та слов’янська археологія....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89360 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення / Н.М. Білас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 38-44. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89360 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-893602015-12-10T03:02:07Z Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення Білас, Н.М. Статті У статті розглянуто процес викладання на теологічному та, у різний час, на філософському, гуманітарному та історичному факультетах Львівського університету курсів з таких напрямків археологічної науки як біблійна, християнська, класична, праісторична та слов’янська археологія. Традиция преподавания археологии во Львовском университете, одном из старейших университетов страны, относится к первой половине ХIХ в., когда студентам теологического факультета читали курс библейской археологии. В дальнейшем свой вклад в становление археологии на философском факультете внесли И. Шараневич, М. Грушевский, Л. Цвиклинский. Первую кафедру классической археологии и праистории в университете возглавил К. Гадачек (1905—1914). Расцвет археологии в университете произошел в 1916—1939 гг., когда тут функционировали две кафедры археологии во главе с Э. Буляндой и Л. Козловским. В советское время университетская археологическая наука переживала как времена подъема (1940-ые, 1960-ые и 1980-ые гг.), так и упадка (1950-ые гг.). С утверждением украинской независимости в университете началось формирование новой генерации археологов. Базисом для их профессиональной подготовки должны стать не только традиции прошлого, но и усвоение новых методик и методологий, интердисциплинарность, активизация деятельности студентов в рамках научных семинаров, привлечение к преподаванию работников академических институтов. The tradition of archaeological studies in Lviv Universities extends to first half of the 19th century. At that time a course of the Biblical Archaeology was taught to the students of Theological Faculty. Professors of Philosophic Faculty I. Sharanevych, M. Grushevsky, L. Zviklinsky made a huge contribution into becoming of archaeological science. First department of the Classical Archaeology and Ancient History in University was headed by K. Hadaczek in 1905—1914. Archaeological studies flourished in Lviv University in 1916—1939. There were already two archaeological departments headed by E. Burlianda and L Kozlovsky. In Soviet period archaeological science survived. It thrived in 1940-ies, 1960-ies, 1980-ies but it was also largely suppressed in 1950-ies. New generation of archaeologists emerged with Ukraine Independence. Their source is formed on the basis of previous traditions and on the newest achievements as well. They implement new methods and methodology, support interdisciplinary studies, outline students activity, enroll academic scientists to the process of education. 2012 Article Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення / Н.М. Білас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 38-44. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89360 [902(091):37](477.83) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Білас, Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення Археологія і давня історія України |
| description |
У статті розглянуто процес викладання на
теологічному та, у різний час, на філософському,
гуманітарному та історичному факультетах
Львівського університету курсів з таких напрямків археологічної науки як біблійна, християнська,
класична, праісторична та слов’янська археологія. |
| format |
Article |
| author |
Білас, Н.М. |
| author_facet |
Білас, Н.М. |
| author_sort |
Білас, Н.М. |
| title |
Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення |
| title_short |
Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення |
| title_full |
Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення |
| title_fullStr |
Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення |
| title_full_unstemmed |
Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення |
| title_sort |
археологічна освіта у львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89360 |
| citation_txt |
Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення / Н.М. Білас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 38-44. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT bílasnm arheologíčnaosvítaulʹvívsʹkomuuníversitetízdobutkiminulogozavdannâsʹogodennâ |
| first_indexed |
2025-07-06T17:14:11Z |
| last_indexed |
2025-07-06T17:14:11Z |
| _version_ |
1836918559888900096 |
| fulltext |
38
Н. М. б і л а с
АРхЕОЛОГІчНА ОсвІТА у ЛьвІвсьКОМу уНІвЕРсиТЕТІ:
ЗДОбуТКи МиНуЛОГО, ЗАвДАННЯ сьОГОДЕННЯ
у статті розглянуто процес викладання на
теологічному та, у різний час, на філософському,
гуманітарному та історичному факультетах
Львівського університету курсів з таких напрям-
ків археологічної науки як біблійна, християнська,
класична, праісторична та слов’янська археологія.
К л ю ч о в і с л о в а: археологія, освіта, Львівсь-
кий університет.
Львівський університет по праву вважаєть-
ся найдавнішим університетом на українських
землях та одним з найбільш поважних вищих
навчальних закладів у Східній Європі. Не менш
славними є і досягнення львівської університет-
ської археологічної школи.
Важливим фактом, який засвідчує розвиток
археологічної науки у Львівському універси-
теті, стало подання філософським факультетом
у 1826 р. доповідної записки Галицькому край-
овому губернаторству про потребу викладання
археології [Білас, 2005, с. 49]. Однак першим у
Львівському університеті археологію (біблій-
ну) почав викладати з 1836 р. ксьондз Я. Ку-
харський — професор кафедри Біблії Старого
Заповіту та східних мов теологічного факуль-
тету (1836—1857). Його наступники на посаді
завідувачів кафедри Л. Солєцький (1857—1866)
та К. Сарніцький (1866—1902 рр. 1) також чи-
тали для слухачів першого року теологічного
факультету цей курс. У 1890-х рр. на факуль-
теті працювали ще два спеціалісти, які поряд
з К. Сарніцьким володіли археологічними
знаннями — Ю. Більчевський (1891—1900) та
1. Курс біблійної археології починає читати лише з
літнього півріччя 1884/85 навч. р.
Є. Скроховський (1891—1896). Таким чином,
саме вченим-теологам слід віддати належ-
не у становленні археологічної науки у стінах
університету, оскільки вони першими почали
читати цю дисципліну, щоправда лише в рам-
ках курсу біблійної (християнської) археології
[Білас, 2007, c. 80—83].
Поява в другій половині ХІХ ст. дієвих осо-
бистостей, зацікавлених у розвитку археологіч-
ної науки у стінах університету, а також зміна
державної політики в галузі охорони та дослід-
ження пам’яток минулого, привели до позитив-
ного вирішення питання початку археологічних
студій також на філософському факультеті. Од-
нак ще задовго до відкриття окремої кафедри ар-
хеології відомості з цього предмету викладалися
деякими професорами в рамках тих курсів, які
вони читали. З цього приводу згадаємо передусім
І. Шараневича — професора кафедри австрій-
ської історії (1871—1899) та М. Грушевського —
професора кафедри загальної історії зі спеціаль-
ним оглядом історії Східної Європи (1894—1916),
дослідження яких дали цілеспрямований пош-
товх археологічним студіям в Західній Україні і
виробленню модерної археологічної методології.
Також добровільно і понад свої обов’язки протя-
гом багатьох років заняття з класичної археоло-
гії проводив професор Л. Цвіклінський, директор
кабінету класичної археології [Білас, 2002, c. 80—
83; Білас, 2005, с. 49—60]. Лише у 1903 р. посаду
приват-доцента класичної археології обійняв
К. Гадачек (1873—1914), затверджений у 1905 р.
надзвичайним професором кафедри класичної
археології та праісторії Львівського універси-
тету (з 1909 р. — звичайний професор, керував
археологічним семінаром). Оскільки кафедра
тоді ототожнювалася з професором, який вів са-
мостійний курс, то саме 1905 р. можна по праву © Н.М БІЛАС, 2012
УДК [902(091):37](477.83)
39
Білас Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
вважати за рік завершення процесу становлення
археологічної освіти в університеті [Білас, 2005,
с. 60—64].
К. Гадачек читав такі курси: «Пояснення окре-
мих римських саркофагів», «Грецька скульптура
в Іv ст. до н. е.», «Пояснення опису Афін Пав-
санія», «Єгипетське мистецтво», «Культура Греції
перед Гомером», «Рельєфи римських саркофа-
гів», «Вибрані стародавні скульптури», «Грецька
архітектура», «Вибрані грецькі вази», «Фідій і
його школа», «Огляд археологічних досліджень
на території колишньої Польщі», «Доба металу в
праісторії Польщі». Співвідношення годин кла-
сичної і праісторичної археології становило 9:1.
[Козловський, 2006, с. 94—95].
Нова сторінка в історію розвитку археології в
університеті була вписана у міжвоєнний період,
коли археологічні дослідження були предметом
діяльності двох кафедр — кафедри археології та
історії матеріальної культури (частіше викорис-
товувалась назва — кафедра класичної археоло-
гії) та доісторичної археології зі спеціальним ог-
лядом праісторії польських земель (вживалася
ще назва кафедра праісторії). Доісторична ар-
хеологія разом з історією первісного суспільства
та антропологією вивчались як суміжні галузі
антропологічних знань, оскільки були пов’язані
предметними взаємозв’язками 1. Натомість кла-
сична археологія — єдиний навчально-науко-
вий підрозділ окремої однойменної спеціаліза-
ції — була віднесена до ряду таких наукових
дисциплін, як класична філологія, історія ста-
родавнього світу, історія античного мистецтва.
У 1916—1939 рр. завідувачем кафедри кла-
сичної археології був відомий знавець анти-
чного мистецтва професор Е. Булянда (1882—
1954). За штатним розкладом на кафедрі мали
працювати один звичайний професор, два
старші асистенти, один препаратор-лаборант.
У звіті про діяльність кафедри класичної ар-
хеології, складеному 22 червня 1939 р., подано
такий її особовий склад: керівник — Е. Булян-
да, ад’юнкт доктор І. Старчук (у 1930—1935 рр.
асистент), старший асистент доцент К. Маєвсь-
кий (з 1930 р. асистент, з 1935 р. ад’юнкт), за-
ступник асистента К. Євгеніум, старший му-
зейний їздовий А. Козловський. У попередні
роки співробітниками кафедри були К. Міха-
ловський (асистент у 1924—1933 рр.), Є. Куль-
чицький (асистент у 1922—1934 рр.), Р. Пете-
ленз-Лукасєвич (старший асистент-волонтер
у 1930—1931 рр.), Я. Орушувна (демонстратор
археологічного семінару у 1920 р., асистент у
1921—1928 рр.) та інші.
Кафедра займала чотири приміщення загаль-
ною площею 175 м2 в будинку по вул. св. Мико-
лая (тепер — вул. М. Грушевського, 4). Перше
приміщення — кімната професора і зал засідань
1. Викладачі кафедри праісторії також чита-
ли лекції студентам, які спеціалізувалися на
«слов’янознавстві».
семінару; друге — кімната асистента і збірка діа-
позитивів, негативів, місце зберігання знахідок;
третє — бібліотечний зал та майстерня на 26 міс-
ць і зал засідань учасників просемінарських за-
нять; четверте — кімната асистента разом із збір-
кою фотографій, гіпсових відбитків (відливів),
таблиць. Щорічний бюджет кафедри приблизно
становив 5 тис. злотих. Найбільшим фінансовим
надходженням була одноразова дотація на суму
50 тис. злотих, отримана в 1938 р. для закупівлі
часописів та літератури. При кафедрі існувала
фотолабораторія. Персонал кафедри займався
вивченням та викладанням історії матеріаль-
ної та духовної культури середземноморських
цивілізацій епохи еллінізму, особлива увага
приділялася поглибленому вивченню античного
мистецтва [Білас, 2005, с. 64—67]. Е. Булянда ке-
рував роботою археологічних занять та семінару і
читав такі курси: «З історії грецької релігії», «На-
рис праісторії Європи», «Живопис помпейський»
(1919/20 навч. р.), «Грецька скульптура Iv ст.»,
«Стародавній театр» (1920/21 навч. р.), «Нарис
історії римського мистецтва», «Археологія кла-
сична», «Грецька традиція у світлі стародавнього
мистецтва», «Полігнот» (1921/22 навч. р.), «Історія
грецької скульптури», «Археологічні дослідження
у ХvІІІ—ХІХ ст.» (1922/23 навч. р.), «Грецька ар-
хітектура», «Грецька скульптура Iv ст.», «Історія
і топографія Афін», «Грецька скульптура ІІІ ст.»
(1923/24 навч. р.), «Історія стародавнього малярс-
тва», «Вибрані уривки з грецької і латинської
техніки» (1924/25 навч. р.), «Стародавній театр»,
«Аппелес, життя і твори», «Мистецька крити-
ка в стародавньому світі» (1925/26 навч. р.), «Іс-
торія грецької скульптури (частина 1)» (1926/27
навч. р.), «Грецька скульптура v ст.» (1927/29
навч. рр.), «Історія грецької скульптури Іv ст.»
(1929/30 навч. р.), «Вступ до класичної археоло-
гії», «Римський і грецький портрети» (1930/31
навч. р.), «Історія римського мистецтва», «Нарис
латинського епіграфіки» (1931/32 навч. р.), «Ат-
тика і Афіни», «Основні проблеми латинської
епіграфіки» (1932/33 навч. р.), «Історія і культура
етрусків», «Вибрані уривки латинського епігра-
фіки» (1933/34 навч. р.), (1934/35 навч. р.), «Егей-
ська культура», «Нарис римської епіграфіки»
(1934/35 навч. р.), «Грецька скульптура», «Виб-
рані уривки латинської епіграфіки» (1935/39
навч. рр.).
Кафедра праісторії була заснована у 1921 р. Її
очолював відомий археолог, політичний та гро-
мадський діяч професор Л. Козловський (1892—
1944). На кафедрі впродовж 1921—1939 рр.
працювали: К. Стояновський (асистент у 1922—
1926 рр.), Я. Брик (асистент у 1926—1932 рр.),
М. Смішко (асистент з 1932 р., ад’юнкт з 1937 р.),
Т. Сулімірський (1931—1935 рр. — приват-
доцент, 1935—1937 рр. — ад’юнкт), В. Ягєлло
(1937—1938 рр. — молодший асистент), К. Жу-
ровський (1938—1939 рр. — молодший асис-
тент). Окрім цього, у зв’язку з політичною діяль-
ністю професора Л. Козловського, керівництво
Білас Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
40
кафедрою та інститутом доісторичної археології
з 5 грудня 1930 р. здійснював професор кафед-
ри етнології зі спеціальним оглядом етнографії
польських земель А. Фішер. У 1931/32 навч. р.
рада гуманітарного факультету керівництво
кафедрою праісторії (в якості заступника про-
фесора) довірила доценту Т. Сулімірському, а з
1932/33 навч. р. він же очолив й інститут доіс-
торичної археології та праісторичний семінар.
Л. Козловський повернувся до керівництва ка-
федрою та інститутом 1 липня 1935 р.
Спочатку кафедра праісторії знаходилася в
старому корпусі університету по вул. св. Мико-
лая, 4 (у приміщеннях кафедри класичної архе-
ології?), потім — в одній з кімнат Музею Дідуши-
цьких, а в другій половині 1920-х рр. — в будівлі
по вул. Т. Костюшка, 9. У 1930-х рр. кафедри
праісторії та класичної археології знаходилися
на другому поверсі головного корпусу універси-
тету по вул. Маршалківській (тепер — вул. Уні-
верситетська), 1 [Білас, 2010, с. 329—333].
Л. Козловський керував роботою праісторич-
ного семінару і читав такі лекції: «Найдавніші
осілі люди на польських землях», «Огляд доісто-
ричних пам’яток Східної Малопольщі» (1921/22
навч. р.), «Епоха бронзи і раннього заліза в Поль-
щі», «Вступні відомості з праісторії», «Музейниц-
тво і польові дослідження з праісторії» (1922/23
навч. р.), «Кам’яна доба в Європі», «Лужицька
культура в Польщі» (1923/24 навч. р.), «Пробле-
ма походження слов’ян у світлі праісторії», «Ти-
пологічний аналіз кераміки» (1924/26 навч. рр.),
«Найдавніші культури в Європі», «Вступні відо-
мості з праісторії» (1926/27 навч. р.), «Молодша
кам’яна доба в Польщі (неоліт)», «Аналіз доісто-
ричної кераміки» (1927/28 навч. р.), «Доісторич-
ні пам’ятки Східної Малопольщі», «Бронзова
доба в Європі» (1928/29 навч. р.), «Походження
індоєвропейців і проблема походження слов’ян
у світлі праісторії» (1929/30 навч. р). «Проблеми
походження слов’ян у світлі археологічних до-
сліджень» (1930/31 навч. р.), «Польські землі на
рубежі н. е.», «Кургани на території південно-
східної Польщі» (1935/36 навч. р.), «Кам’яна доба
в Польщі», «Вступні відомості з праісторії разом
із заняттями» (1936/37 навч. р.), «Нарис праіс-
торії Східної Малопольщі», «Вступні відомості з
праісторії» (1937/38 навч. р.), «Початки мистец-
тва», «Походження слов’ян у світлі археологіч-
них досліджень», «Вступні відомості з праісторії»
(1938/39 навч. р.). Т. Сулімірським були прочи-
тані наступні курси: «Епоха бронзи і раннього за-
ліза в Польщі», «Передісторичні пам’ятки Схід-
ної Малопольщі» (1931/32 навч. р.), «Польські
землі у І тис. до Р. Х. на тлі європейської історії»,
«Вступні відомості з праісторії» (1932/33 навч. р.),
«Епоха бронзи і раннього заліза в Європі»,
«Початкові відомості про праісторію» (1933/34
навч. р.), «Польські землі на рубежі н. е.», «До
питання духовної культури в доісторичні часи»,
«Вступні відомості з праісторії» (1934/35 навч. р.),
«Скіфська проблематика на польських землях»
(1935/36 навч. р.), «Питання бронзової доби на
території Східної Малопольщі» (1936/37 навч. р.)
[Білас, 2009, с. 218—224].
На теологічному факультеті упродовж між-
воєнного 20-річчя археологічною проблемати-
кою у певному обсязі займалися кафедри історії
церковного мистецтва із спеціальним оглядом
християнської археології, біблійних наук Нового
Завіту, біблійних наук Старого Завіту та інсти-
тут християнської археології та історії церков-
ного мистецтва (викладали професори В. Жила,
Е. Булянда, П. Стах, А. Клявек, доцент Ю. Поп-
ліха та лектор монах Ф. Атаназій-Урбан) [Білас,
2007, c. 83—86].
На початку Другої світової війни західноук-
раїнські землі були зайняті радянськими війсь-
ками. Нова влада особливого значення надавала
організації у Львові українського університету,
який було створено на базі Університету Яна
Казимира у Львові. Вже з початку 1940 р. уні-
верситет почав працювати на підставі стату-
ту і програм, властивих радянським вузам. У
1939/40 і 1940/41 навч. рр. на гуманітарному, а з
1940 р. — історичному факультеті діяли кафед-
ри історії матеріальної культури та археології
(завідувач Я. Пастернак) та стародавньої історії
(завідувач К. Маєвський). Попри усі перешкоди
(матеріальні, політичні), археологія в універ-
ситеті в перші роки радянської влади розвива-
лася досить активно, з огляду на закладений у
міжвоєнне двадцятиріччя міцний фундамент.
Проводилися і польові дослідження: у 1940—
1941 рр. студенти історичного факультету про-
ходять археологічну практику в Крилосі (керів-
ник Я. Пастернак) [Романюк, 2005, с. 172].
На 1941 р. кафедра археології залишалася в
будинку по вул. Університетській, 1 і займала
вісім кімнат загальною площею 254,73 м2. На
кафедрі було 20 робочих місць для студентів та
п’ять — для наукових працівників; лабораторія,
в якій могла працювати група студентів чи-
сельністю 25—30 чоловік (таких груп у 1941 р.
було шість); бібліотека (3,5 тис. книг). Персо-
нал кафедри — завідувач проф. Я. Пастернак
(1892—1969), доценти М. Смішко та І. Старчук,
старший лаборант В. Тисс та старший препара-
тор М. Клапчук. Можемо припустити, що вісім
приміщень кафедри археології у 1941 р. — це
колишні приміщення (та матеріально-технічна
база) двох кафедр: праісторії та класичної архе-
ології [Білас, 2010, с. 334].
Я. Пастернак гідно презентував кафедру у
1940 р. на Всесоюзному конгресі дослідників не-
оліту і бронзової доби у Києві та сесії АН УРСР,
яка проходила в Львівському університеті, а в
1941 р. — на Всесоюзному конгресі в Ленінграді,
а пізніше — в Москві [Петегирич, Павлів, Фи-
липчук, 1993, с. 9; Романюк, 2005, с. 172—173].
Великої шкоди університету завдала ні-
мецька окупація Львова: вже 30 червня 1941 р.
навчання було перерване. Після звільнення
30 липня 1944 р. довелося фактично починати
41
Білас Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
все з початку, адже наукове обладнання, бібліо-
течні збірки, меблі та інше майно було знище-
но, цінності та лабораторні зразки, інкунабули
та інші стародруки, давні рукописні пам’ятки
пограбовано. Попри це, вже у 1944 р. на істо-
ричному факультеті була створена кафедра
історії стародавнього світу і археології, яку очо-
лив І. Вейцківський (1900—1977). Її працівники
забезпечували читання курсів з історії первісно-
го суспільства, методики археологічних дослід-
жень, основ археології, історії стародавнього сві-
ту, спеціальних курсів «Південно-Східна Європа
в III—II тис. до не.» (М. Смішко), «Археологія
Греції та Риму» (І. Старчук), «Повстання рабів в
Італії і Сицилії в II—І ст. до н.е.» (І. Вейцківсь-
кий), «Скіфи» (І. Старчук) [Бандровський, 2000,
с. 17]. Значна увага приділялась також польо-
вим археологічним дослідженням, зокрема роз-
копками давньоруського літописного городища
Пліснеськ у 1946—1949 рр. керував І. Старчук.
У 1949 р. кафедра історії стародавнього сві-
ту та археології була об’єднана з кафедрою іс-
торії середніх віків (створена в 1945 р., керівник
Д. Похилевич) в одну кафедру — історії старо-
давнього світу і середніх віків (1949—1994). За-
відувачем був обраний І. Вейцківський, який
очолював її до 1970 р. (у 1971—1977 рр. — про-
фесор кафедри). Однак загалом археологічна
наука в університеті занепадає: в 1950 р. по-
мирає І. Старчук, а в 1954 р. кафедру залишає
М. Смішко. Так в університеті не залишилося
жодного професійного археолога-практика, хоча
у 1954—1955 р. тут викладачем основ археології
працював (за сумісництвом) І. Свєшніков [Гене-
га, 2000, с. 151]. Ще раз в штаті кафедри історії
стародавнього світу і середніх віків І. Свєшніков
фігурує в 1961—1963 рр. [Ситник, 2005, с. 23].
Викладачі кафедри читали спецкурси «Дже-
рела до історії стародавньої Греції і стародав-
нього Риму», «Зовнішня політика Риму в III ст.
до н.е.» (І. Вейцківський), «Абсолютна монархія
в Західній Європі» (А. Лозинський), «Серед-
ньовічне помістя» (Д. Похилевич), семінар «Се-
редньовічне місто» (Ю. Гроссман), «Історіогра-
фія історії середніх віків» (у різний час читали
Д. Похилевич, Ю. Гроссман, З. Калініна) та ін.,
а також курси з допоміжних і спеціальних дис-
циплін (епіграфіка, палеографія, сфрагісти-
ка, нумізматика, хронологія, архівознавство,
історична географія та ін.); керували роботою
студентських наукових гуртків з питань історії
стародавнього світу, історії середніх віків, архе-
ології [Бандровський, 2000, с. 18].
З 1949 р. при кафедрі діяв музей сфрагістики,
геральдики і нумізматики, через десять років ре-
організований у музей допоміжних історичних
дисциплін історичного факультету (директор
І. Шпитковський). У 1967 р. на його базі створе-
но археологічний музей (директори: В. Зварич
(1967—1972), Р. Чайка (1972—2005), Т. Милян
(2005—2006), Я. Погоральський) [Еncyclopedia,
2011, с. 152—153].
У 1963—1967 рр. у підпорядкуванні уні-
верситету перебував Інститут суспільних
наук АН УРСР, співробітники відділу архе-
ології якого на чолі з О. Чернишем керували
археологічною практикою студентів історич-
ного факультету, читали спецкурси (І. Cвєш-
ніков), брали активну участь у створені ар-
хеологічного музею (Л. Крушельницька,
І. Свєшніков), зокрема передали матеріали зі
своїх розкопок [Ситник, 2005, с. 24—25].
У 1970-ті рр. на кафедрі відбулися деякі
кадрові зміни. У 1971 р. її очолив Ю. Грос-
сман (1919—2003). У 1970 р. на кафедрі по-
чав працювати к. іст. н. М. Пелещишин,
який забезпечив читання лекційних курсів з
основ археології, історії первісного суспільс-
тва, основ етнографії. Наукова проблематика
кафедри була доповнена його археологічни-
ми дослідженнями (поселення стжижовської,
лендельської, поморської та інших археоло-
гічних культур). В 1973 р. на кафедру при-
йшов к. іст. н. І. Лісовий, наукові інтереси
якого були пов’язані з дослідженнями історії
Херсонесу, проблем історіографії античності.
Він підготував лекційний курс з історії Ста-
родавньої Греції і Риму. Ще два нові праців-
ники (В. Кривонос та Р. Шиян) займалися
вивченням історії міст і торгівлі.
Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х рр.
на кафедрі гостро постала проблема підго-
товки кадрів (помер І. Вейцківський, вийшли
на пенсію А. Лозинський, З. Калініна).
У 1975/76 навч. р. перестала існувати спе-
ціалізація зі стародавньої і середньовічної
історії (останній випуск за цим профілем —
1981 р.), у 1978—1984 рр. існувала лише
спеціалізація з археології. Для студентів чи-
тались такі спецкурси: «Методика археоло-
гічних досліджень» (доцент М. Пелещишин),
«Археологічні дослідження Стародавнього
Сходу» (професор Ю. Гроссман), «Археоло-
гічні дослідження Стародавньої Греції та
Риму» (доцент І. Лісовий) [Бандровський,
2005, с. 118—119]. У кінці 1980-х рр. були за-
проваджені такі спецкурси: «Етнокультурні
зв’язки населення України в період переходу
від первісної епохи до цивілізації» (професор
М. Пелещишин), «Криза Римської імперії
і формування ранньофеодальних держав в
Центральній та Західній Європі» (асистент
О. Бандровський), «Європейська торгівля
зі Сходом в епоху пізнього середньовіччя»
(доцент В. Кривонос), «Гуманізм і Відрод-
ження в Західній Європі» (доцент Р. Шиян)
[Бандровський, 2000, с. 21—22]. У 1980-ті рр.
викладачами та аспірантами кафедри було
підготовлено і захищено одну докторську
(М. Пелещишин) і шість кандидатських ди-
сертацій (А. Козій, В. Кривонос, Р. Шиян,
О. Бандровський, Р. Шуст, А. Кос). При ка-
федрі розпочала діяльність аспірантура по
профілю археології та всесвітньої історії.
Білас Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
42
З самого початку існування історичного
факультету 1 щорічно студенти проходили
археологічну практику. Спочатку до керів-
ництва нею залучались фахівці з відділу ар-
хеології Інституту суспільних наук АН УССР.
З середини 1960-х рр. працівники історично-
го факультету розгорнули широкі розкопки
на Північному Прикарпатті і Західній Во-
лині. Так, В. Баран (у 1962—1967 рр. стар-
ший науковий співробітник відділу архео-
логії Інституту суспільний наук АН УРСР; у
1967—1969 рр. доцент кафедри історії УРСР)
досліджував селища східнослов’янських пле-
мен vІ—ІХ ст., а М. Пелещищин — пам’ятки
доби енеоліту (культур лійчастого посуду,
трипільської та інших). Після переходу у
1970 р. на кафедру, М. Пелещишин постійно
керував археологічними загонами історич-
ного факультету. Незмінними керівниками
практики були Р. Чайка і В. Зварич (кафед-
ра історії СРСР). З 1981 р. до цієї роботи було
залучено О. Бандровського, наукова пробле-
матика якого — археологічні дослідження
пам’яток римського часу.
З 1986 р. основну увагу кафедри зосеред-
жено на дослідженні пам’яток археології в
зонах новобудов на території західних об-
ластей України. Перші госпдоговірні роботи
проводились у 1986—1988 рр. на території
Закарпаття (керівник теми — О. Бандровсь-
кий). Після розширення тематики дослід-
жень у 1985 р. у структурі університету була
створена Науково-дослідна лабораторія істо-
рико-археологічних досліджень (завідувач
В. Касюхнич). Майже всіма госпдоговірними
темами керував М. Пелещишин [Рудий, 2005,
с. 202—211].
У другій половині 1980-х рр. посилились
наукові зв’язки Львівського університету у
галузі археології, античності та середньовіч-
чя з Московським, Кишинівським, Ужго-
родським та Чернівецьким університетами.
Зокрема, було підписано договір про науко-
ву співпрацю з Московським і Білоруським
університетами, Інститутом археології Сло-
вацької АН. На кафедрі проводились нау-
кові конференції (наприклад, І, ІІ та ІІІ-ті
читання пам’яті С. Лур’є), окремі спецкурси
та лекції читали запрошені провідні науков-
ці: В. Кузіщін, А. Брагіна, Ю. Бессмертний,
К. Ревяко, Ю. Заборовський, Е. Балагурі,
Я. Махнік, І. Климишин. Університет був
організатором всесоюзної школи-семінару з
вивчення етнокультурних та етносоціальних
процесів першої половини І тис. н. е. у схід-
нокарпатському та суміжних регіонах (1986).
[Бандровський, 2005, с. 119].
1. І в міжвоєнний період студенти активно залуча-
лися до проведення польових археологічних дослід-
жень, мали практичні заняття з виїздом на місця
розкопок.
На початку 1990-х рр. кафедра знову пе-
реживала процес зміни кадрів: у 1989 р. за-
відувачем став М. Пелещишин (1933—1999),
кафедру залишили Ю. Гроссман (1990) та
І. Лісовий (1991). Професор М. Пелещишин,
асистенти В. Рудий 2 та Р. Берест 3 сконцент-
рували свої зусилля на забезпеченні археоло-
гічної проблематики, а доценти В. Кривонос,
Р. Шиян та А. Козій розробляли навчальну
і наукову тематику середньовічної історії.
Доцент О. Бандровський забезпечував викла-
дання стародавньої історії, а доцент І. Глічов
вів предмети, пов’язані з методикою викла-
дання історії в середній школі. У 1996 р. він
вийшов на пенсію, а на кафедрі розпочав
діяльність Я. Онищук. У липні 1999 р. помер
М. Пелещишин. У 2001 р. кафедру очолила
Р. Шиян (з 1999 року — в. о. зав. кафедри).
У 1994 р. кафедра історії стародавнього сві-
ту та середніх віків була перейменована на ка-
федру археології, античності та середньовіччя.
Це було пов’язано з необхідністю забезпечити
належний рівень підготовки спеціалістів у га-
лузі археології. На кафедрі починають діяти
спеціалізації «Археологія та стародавня іс-
торія», «Середньовічна історія». В 1996 р. були
затверджені спеціальності «Археологія Украї-
ни» та «Історичне краєзнавство», а в межах
спеціальності «Всесвітня історія» залишилась
одна спеціалізація з античної та середньовіч-
ної історії. З посиленням уваги до підготовки
спеціалістів-археологів, у 1997 р. Археологіч-
ний музей підпорядковано кафедрі, виділене
приміщення для навчальної археологічної ла-
бораторії. З 1996 р. почав виходити щорічний
науковий збірник «Археологічні дослідження
Львівського університету», присвячений ак-
туальним проблемам археології та давньої іс-
торії, підсумкам регіональних археологічних
досліджень і розкопок окремих пам’яток, іс-
торії археологічної науки.
У 1998 р. спеціальність «Археологія» була
закрита і підготовка спеціалістів знову ве-
деться зі спеціалізацій «Археологія України»
та «Античність і середньовіччя». З 2002 р.
кафедра стала ініціаторами відкриття нової
спеціальності з археології. У 2002/03 навч. р.
на ній навчалося 15 студентів. Для забез-
печення навчального процесу в межах но-
вої спеціальності залучені як спеціалісти
кафедри (Я. Онищук, В. Рудий, Р. Берест),
так і археологи-практики з Києва та Львова
(професор Л. Мацкевий (1999—2000), профе-
сор Д. Козак (з 2001 р.), професор В. Баран
(1999—2003), професор Л. Крушельницька
(2001—2003), доцент М. Филипчук (з 1999).
2. У 1991—2001 рр. — асистент, 2001—2009 рр. —
доцент кафедри.
3. У 1994—1999 рр. — асистент, 1999—2009 рр. —
доцент кафедри.
43
Білас Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
Наукова проблематика кафедри в цей
період зосереджена на таких напрямах: ар-
хеологія України (В. Рудий, Р. Берест та
Я. Онищук, М. Филипчук), антична історія,
типологічні особливості стародавніх цивілі-
зацій (О. Бандровський 1), середньовічна
торгівля та аграрні відносини в добу пізньо-
го середньовіччя (доценти В. Кривонос і
Р. Шиян, асистенти Ю. Овсінський і М. Чор-
ний). У 2000 р., для організації та проведен-
ня фундаментальних досліджень у галузі
археології на теренах західних областей Ук-
раїни, в університеті створено Інститут ар-
хеології (директор М. Филипчук). Напрямки
наукових досліджень його працівників — ет-
ногенез слов’ян і становлення державотвор-
чих процесів в Українському Прикарпатті в
другій половині І тис. н.е. Колектив інститут
провів міжнародні археологічні конференції
«Етногенез та рання історія слов’ян: нові на-
укові концепції на зламі тисячоліть» (2001)
та «Нові технології в археології» (2002). З
2006 р. почав виходити науковий збірник
«Вісник Інституту археології».
У 2004 р. відбулася наступна реорганізація
кафедри, в результаті якої були створені: ка-
федра історії середніх віків та візантиністи-
ки та кафедра археології та історії стародав-
нього світу (в. о. завідувача — Я. Онищук). У
2005—2010 рр. кафедру очолював О. Ситник. У
2005 р., з нагоди 100-річчя кафедри археології
та історії стародавнього світу, була проведена
міжнародна конференція. У 2010 р. назву ка-
федри знову змінено — археології та спеціаль-
них галузей історичної науки. Її очолив профе-
сор Л. Зашкільняк.
Колектив кафедри зараз — це три професори
(Л. Зашкільняк, Д. Козак, О. Ситник), чотири
доценти (М. Филипчук, Я. Онищук, О. Банд-
ровський, Н. Білас) та три асистенти (А. Бауко-
ва, Н. Стеблій, Я. Погоральський).
Кафедра забезпечує викладання норматив-
них курсів з культурної антропології, архео-
логії, історії стародавнього світу та історії ан-
тичних цивілізацій; проведення археологічної
практики; готує фахівців (спеціалістів та ма-
гістрів) зі спеціальності «археологія».
Структура спеціалізації кафедри: норма-
тивні курси — «Видатні дослідники українсь-
кої археології» (Я. Погоральский), «Етногенез
східних слов’ян за археологічними даними»
(М. Филипчук), «Палеоліт України у контексті
європейського континенту» (О. Ситник), «Ет-
нокультурна історія України в першій поло-
вині І тис. н.е.» (М. Филипчук), «Археологічна
наука у світі» (Н. Білас); дисципліни вільного
вибору студентів — «Методика польових та ка-
меральних досліджень» (Д. Козак), «Первісні
1. Підручник «Історія стародавнього світу» (1998),
написаний О. Бандровським, визнано базовим для
шостого класу загальноосвітніх шкіл України.
технології» (О. Ситник), «Актуальні проблеми
української археології», «Актуальні проблеми
європейської археології», «Біблійна і христи-
янська археологія», «Археологічні фонди Ук-
раїни», «Археологічна наука у Львівському
університеті» (Н. Білас), «Античні впливи на
матеріальну і духовну культуру населення Ук-
раїни в першій половині І тис. до н.е. — першій
половині І тис. н.е.», «Методика складання ар-
хеологічного кадастру» (Н. Стеблій), «Антична
археологія» (А. Баукова), «Провінційно-рим-
ські культурні впливи на території України»,
«Поховальний обряд населення ранньозалізно-
го віку України» (Я. Онищук), «Етногенез схід-
них слов’ян» (М. Филипчук).
При кафедрі діє аспірантура зі спеціальності
«07.00.04 — Археологія»; за останні десятиліття
захищено шість докторських і понад 20 канди-
датських дисертацій з різних спеціальностей.
Отже, за останні два десятиріччя археоло-
гічна освіта у Львівському університеті зазна-
ла значних перетворень: кілька реорганізацій
кафедри і навіть її перенесення у нове (далеко
не краще) приміщення, відкриття Інституту
археології, започаткування двох профільних
наукових видань («Археологічні дослідження
Львівського університету» та «Вісник Інститу-
ту археології»), майже повне оновлення пер-
сонального складу викладачів, запроваджен-
ня нових лекційних курсів тощо. Завдання
майбутнього — щонайменше зберегти кращі
традиції археологічної науки в університеті
та докласти максимум зусиль, щоб найближчі
десятиліття стали кращими часами львівської
університетської археологічної школи.
бандровський О. Вивчення історії стародавнього світу у
Львівському університеті / О. Бандровський // Археоло-
гічні дослідження Львівського університету. — Львів,
2005. — Вип. 8. — С. 115—121.
бандровський О. Кафедра археології, античності та се-
редньовіччя / О. Бандровський // Історичний факультет
Львівського національного університету імені Івана
Франка (1940—2000). Ювілейна книга / Упоряд. О. Він-
ниченко, О. Целуйко. — Львів, 2000. — С. 17—29.
білас Н. Археологічна наука у Львівському універси-
теті (ХІХ— 30-ті роки ХХ ст.) / Н. Білас // Археологічні
дослідження Львівського університету. — Вип. 8. —
Львів, 2005. — С. 46—114.
білас Н. Викладання біблійної археології у Львівсько-
му університеті / Н. Білас // Вісник Інституту археоло-
гії. — Вип. 2. — Львів, 2007. — С. 80—87.
білас Н. І. І. Шараневич та його внесок у розвиток ар-
хеологічної науки / Н. Білас // Археологія. — 2002. —
№3. — С. 152—156.
білас Н. Леон Козловський — професор кафедри доіс-
торичної археології зі спеціальним оглядом праісторії
польських земель (1921—1939) університету Яна Кази-
мира у Львові / Н. Білас // Profesor leon Kozłowski / Red.
Stefan Karol Kozłowski, Oleksandr Sytnyk. — lwów—
Warszawa, 2010. — S. 328—367.
Білас Н.М. Археологічна освіта у Львівському університеті: здобутки минулого, завдання сьогодення
44
білас Н. Організація навчального процесу на кафедрі
праісторії Львівського університету у 1921—1939 рр. /
Н. Білас // Археологічні дослідження Львівського уні-
верситету. — Львів, 2009. — Вип. 12. — С. 204—225.
Генега Р. Свєшніков Ігор Кирилович / Р. Генега // Іс-
торичний факультет Львівського національного уні-
верситету імені Івана Франка (1940—2000). Ювілейна
книга / Упоряд. О. Вінниченко і О. Целуйко. — Львів,
2000. — С. 151.
Козловський с.-К. Володимир Антонєвіч і Кароль Га-
дачек / С.-К. Козловський // Археологічні досліджен-
ня Львівського університету. — 2006. — Вип. 9. —
С. 89—96.
Петегирич в. Ярослав Пастернак і українська архео-
логія / В. Петегирич, Д. Павлів, М. Филипчук // Studia
archaeologica. — Львів, 1993. — Т. 1. — C. 5—11.
Романюк Т. Наукова діяльність Ярослава Пастернака
у період Другої світової війни (1939—1944 рр.) / Т. Рома-
нюк // Археологічні дослідження Львівського універси-
тету. — Львів, 2005. — Вип. 8. — С. 169—178.
Рудий в. Микола Пелещишин — дослідник археоло-
гічних пам’яток Розточчя / В. Рудий // Археологічні до-
слідження Львівського університету. — Львів, 2005. —
Вип. 8. — С. 202—213.
ситник О. Постаті археології Львівського університету
у фокусі столітньої історії / О.Ситник // Археологічні до-
слідження Львівського університету. — Львів, 2005. —
Вип. 8. — С. 11—45.
Encyclopedia. Львівський національний універси-
тет імені Івана Франка: в 2 т. Т. 1: А—К. — Львів,
2011. — 716 с.
Н.Н. б и л а с
АРхЕОЛОГичЕсКОЕ ОбРАЗОвАНиЕ
вО ЛьвОвсКОМ уНивЕРсиТЕТЕ:
ДОсТижЕНиЯ ПРОШЛОГО,
ЗАДАНиЯ буДущЕГО
Традиция преподавания археологии во Львовском
университете, одном из старейших университетов
страны, относится к первой половине ХIХ в., когда
студентам теологического факультета читали курс
библейской археологии. В дальнейшем свой вклад в
становление археологии на философском факультете
внесли И. Шараневич, М. Грушевский, Л. Цвиклинс-
кий. Первую кафедру классической археологии и пра-
истории в университете возглавил К. Гадачек (1905—
1914). Расцвет археологии в университете произошел
в 1916—1939 гг., когда тут функционировали две ка-
федры археологии во главе с Э. Буляндой и Л. Коз-
ловским. В советское время университетская архео-
логическая наука переживала как времена подъема
(1940-ые, 1960-ые и 1980-ые гг.), так и упадка (1950-
ые гг.). С утверждением украинской независимости в
университете началось формирование новой генера-
ции археологов. Базисом для их профессиональной
подготовки должны стать не только традиции про-
шлого, но и усвоение новых методик и методологий,
интердисциплинарность, активизация деятельности
студентов в рамках научных семинаров, привлечение
к преподаванию работников академических институ-
тов.
n. B i l a s
thE ArchAEologicAl EducAtion
in lviv univErSity.
prEviouS AchiEvEmEntS And
futurE oBjEctivES
The tradition of archaeological studies in lviv Universi-
ties extends to first half of the 19th century. At that time
a course of the Biblical Archaeology was taught to the
students of Theological Faculty. Professors of Philosophic
Faculty I. Sharanevych, m. Grushevsky, l. Zviklinsky
made a huge contribution into becoming of archaeological
science. First department of the Classical Archaeology and
Ancient History in University was headed by K. Hadac-
zek in 1905—1914. Archaeological studies flourished in
lviv University in 1916—1939. There were already two
archaeological departments headed by e. Burlianda and
l Kozlovsky. In Soviet period archaeological science sur-
vived. It thrived in 1940-ies, 1960-ies, 1980-ies but it was
also largely suppressed in 1950-ies. New generation of ar-
chaeologists emerged with Ukraine Independence. Their
source is formed on the basis of previous traditions and
on the newest achievements as well. They implement new
methods and methodology, support interdisciplinary stud-
ies, outline students activity, enroll academic scientists to
the process of education.
|