Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань

Стаття присвячена дослідженню епістолярної спадщини Федора Кіндратовича Вовка, яка зберігається в наукових архівах різних установ та країн.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Наулко, В.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89365
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань / В.І. Наулко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 181-185. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89365
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-893652015-12-10T03:02:15Z Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань Наулко, В.І. Статті Стаття присвячена дослідженню епістолярної спадщини Федора Кіндратовича Вовка, яка зберігається в наукових архівах різних установ та країн. Эпистолярное наследие Ф.К. Вовка — важный источник научных знаний, синтез оригинальных мыслей, пример высокой культуры. Они дают возможность объективно и непредвзято изучать роль их автора в научной деятельности и общественно-политической жизни. Проблема исследования и публикаций писем Ф.К. Вовка усложняется тем, что они рассредоточены по различным архивам Украины, Европейских стран и даже США. Наибольший массив — 4479 эпистолярий — находится в личном фонде Ф.К. Вовка в Научном архиве Института археологии НАНУ. Наиболее сложным является выявление писем самого Ф.К. Вовка, поскольку, кроме территориальной распыленности, они нередко подписывались разными псевдонимами и криптонимами. Исследование эпистолярного наследия Ф.К. Вовка возможно лишь в случае сплочения усилий исследователей. Epistolary heritage of Fedir Vovk is an important source of scientific knowledge. It combines original researche’s thoughts and his high culture. This heritage makes possible to examine the role of the author in science and public life objectively. The problem of the study and publication of Fedor Vovk’s letters is complicated by the fact that they are scattered in various archives in Ukraine, European countries and even the United States. The largest ammount — 4479 epistolary — is in personal Fedor Vovk’s fund in Scientific Archives of the Institute of Archaeology of the NASU. The most difficult is to identify the letters’ belonging to Fedir Vovk, because he often signed various by pseudonyms and cryptonym. To study epistolary of Fedir Vovk there is a need of concerted researchers’ efforts. 2012 Article Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань / В.І. Наулко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 181-185. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89365 [929:349.92] (091) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Наулко, В.І. Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена дослідженню епістолярної спадщини Федора Кіндратовича Вовка, яка зберігається в наукових архівах різних установ та країн.
format	Article
author	Наулко, В.І.
author_facet	Наулко, В.І.
author_sort	Наулко, В.І.
title	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань
title_short	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань
title_full	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань
title_fullStr	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань
title_full_unstemmed	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань
title_sort	епістолярна спадщина ф.к. вовка — важливе джерело наукових знань
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89365
citation_txt	Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань / В.І. Наулко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 181-185. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT naulkoví epístolârnaspadŝinafkvovkavažlivedžerelonaukovihznanʹ
first_indexed	2025-07-06T17:14:28Z
last_indexed	2025-07-06T17:14:28Z
_version_	1836918577403265024
fulltext	181 в. І. Н а у л к о ЕПІсТОЛЯРНА сПАДщиНА Ф.К. вОвКА — вАжЛивЕ ДжЕРЕЛО НАуКОвих ЗНАНь стаття присвячена дослідженню епістоляр- ної спадщини Федора Кіндратовича вовка, яка зберігається в наукових архівах різних установ та країн. К л ю ч о в і с л о в а: персоналістика, епісто- лярій, Ф. вовк, архівний фонд. 17 березня цього року виповнилося 165 років від дня народження видатного вченого і громад- ського діяча другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Федора Кіндратовича Вовка. Інститут української археографії та джере- лознавства ім. М.С. Грушевського НАН Ук- раїни, спільно з архівними закладами вже багато років готує до видання його величезну епістолярну спадщину. Про обсяг її свідчить той факт, що лише відомих нам листів до Ф. Вовка, які зберігаються в архівах України, налічується понад 5700, від сотень кореспон- дентів — видатних політичних і громадських діячів, вчених, митців, письменників, збира- чів пам’яток історії та культури. Поза сумнівом, не менше було й листів-від- повідей Ф. Вовка, надзвичайно змістовних. Листи Ф. Вовка — важливе джерело науко- вих знань, синтез оригінальних думок, зразок високої культури. Вони дають змогу об’єктивно і неупереджено вивчати роль їхнього автора в науковій діяльності та громадсько-політич- ному житті. Епістолярії Ф. Вовка визначають, передусім, його самовіддану працю в галузі науки, високий рівень національної свідомості, патріотизм і любов до свого народу за для якого він пройшов нелегкий життєвий шлях, зазнав- ши всіляких утисків і переслідувань, вимуше- ну еміграцію, а за радянського часу, незважа- ючи на високе європейське визнання, навіть занедбання. Попри все, його досягнення в ет- нографії, археології і антропології не втратили свого значення і дотепер, хоча, безперечно, не все з його багатющої спадщини витримало вип- робування часом. Не менший інтерес виклика- ють листи дописувачів, адресовані йому. Про роль Ф. Вовка в галузі народознавчих наук написано чимало. Досить нагадати, що він був автором 455 наукових праць, опубліко- ваних у багатьох європейських країнах, докто- ром Сорбони, професором Санкт-Петербурзь- кого і Київського університетів, президентом асоціацій антропологів Росії. За дослідження в галузі палеоантропології нагороджувався Паризьким антропологічним товариством ве- ликою медаллю П. Брока та щорічною пре- мією Е. Годара. За відкриту (1908 р.) мізинсь- ку палеолітичну стоянку одержав у Женеві міжнародну археологічну премію Д. Кана. За фундаментальні узагальнюючі праці з культури та побуту українського народу «Ет- нографічні особливості українського народу» та розвідку з антропології «Антропологічні особ- ливості українського народу» (вперше вийшли друком у ІІ-му томі енциклопедичного видання «Украинский народ в его прошлом и настоя- щем», Петроград, 1916), був нагороджений Великою Золотою медаллю російського гео- графічного товариства. 8 вересня 1916 р. за видатну наукову діяльність французький уряд нагородив Ф. Вовка найвищою держав- ною нагородою — Орденом почесного легіону. Величезне значення праць Ф. Вовка полягає в тому, що вони виконувалися відповідно су- часної, як на тоді, європейської методики, за науково обґрунтованими програмами з ураху- ванням історико-етнографічного районування України.© В.І. НАУЛКО, 2012 УДК [929:349.92] (091) Наулко В.І. Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань 182 Проблема дослідження і публікації листу- вання Ф. Вовка ускладнюється тим, що воно розкидано за різними архівними фондами Ук- раїни, європейських країн і навіть Америки. Найбільший масив — 4479 епістолярій, знаходиться в особистому фонді Ф. Вовка (Ф. 1) у Науковому архіві Інституту археоло- гії (далі — НА ІА НАН України). Він охоп- лює 755 кореспондентів. Це всесвітньо відомі вчені, громадсько-політичні діячі, письменни- ки, митці, збирачі етнографічних матеріалів, робітники, селяни. Серед них: М. Грушевсь- кий, І. Франко, М. Коцюбинський; чеський славіст Л. Нідерле; австрійський етнограф Р. Кайндль; відомі французькі антропологи та етнографи; російські вчені академіки: О. Шах- матов, Д. Анучин, М. Ковалевський, Л. Берг, С. Ольденбург; видатні українські народознав- ці: М. Біляшівський, Д. Яворницький, М. Сум- цов, В. Гнатюк, З. Кузеля, М. Кордуба, В. Крав- ченко; історики: І. Житецький, О. Лазаревський, В. Ляскоронський, О. Покровський; перший президент української Академії наук В. Вернад- ський; український державно-політичний діяч С. Петлюра; колеги вченого по петербурзькому музею: М. Могилянський і Д. Клеменц; схо- дознавець А. Кримський; діячі НТШ: О. Бар- вінський, К. Студинський, С. Томашівський, В. Шухевич; етнографи-аматори: М. Дикарєв, В. Ястребов, П. Рябков, П. Литвинова-Бартош, О. Малинка, Є. Радакова; митці та мистецт- вознавці: М. Антокольський, О. Новицький, В. Щербаківський; народовольці і револю- ційні діячі: О. Михалевич, П. Стебницький. П. Аксельрод, В. Засулич; учні і колеги вче- ного: І. Раковський, П. Єфименко, С. Руденко, О. Русов, В. Алешо, Л. Чикаленко та інші. Набагато складнішим було виявлення листів самого Ф. Вовка, оскільки крім «територіальної» розпорошеності вони нерідко підписувалися різними псевдонімами і криптонімами (Лупулеску, Кондратович, Хв. В., Волков — в російських виданнях (та інш.) [Словник, 1969, с. 450]. Слід також наголосити, що епістолярна спадщина Ф. Вовка опублікована ще недостатньо. Йдеться про листування з Іваном Франком (вийшло друком у зб. «Літературна спадщина» К., 1956, і у повному зібранні творів Івана Франка); Кирилом Студинським було опубліковано листування між Головою НТШ у Львові О. Барвінським і Ф. Вовком, а також з К. Студинським (див.: Кирило Студинський. Листування Ф. Вовка з Ол. Барвінським // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Т. Cl. — Львів, 1929. — С. 405—427). Ці ж листи були передруковані у збірці «У півстоліт- ніх змаганнях. Вибрані листи до К. Студинсь- кого» К., 1993. Причому, п’ять листів Ф. Вов- ка до О. Барвінського упорядники помилково «переадресували» К. Студинському, насправ- ді Ф. Вовк надіслав йому лише два листи (за 1904 і 1905 p.); у Болгарії (у зб. Българо-руски научни връзки ХІХ—ХХ-век. Документи. Со- фия, 1968. — С. 407) опубліковано 13 листів Ф. Вовка до професора Івана Шишманова, зятя М. Драгоманова. Вони стосувалися, передусім, можливостей працевлаштування Ф. Вовка у Болгарії. У журналі «Український історик» за 1988 (№ 1—3) та 1989 р. (№ 1—4) були опублі- ковані листи В. Антоновича до Ф. Вовка. Лис- ти-відповіді Ф. Вовка, за словами онука В. Ан- тоновича, президента Вільної академії наук, проф. Марка Антоновича, найімовірніше не збереглися, оскільки своїм змістом стосувалися гострих політичних питань, а В. Антонович був надто «обережною людиною». У часописі «Берегиня» (1995, № 2—3) нами, у співавторстві з В. Старковим, було опуб- ліковано все відоме на сьогодні листування Ф. Вовк — Василь Кравченко, яке стосувалося етнографічної діяльності Ф. Вовка на Волині. Всього вісім листів, з яких чотири листа Ф. Вов- ка зберігаються у Відділі рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАНУ (ф. 15—40, оп. 268, арк. 165—170). У «Полтавському ар- хеологічному збірнику» (1995, № 4) Ж. Коно- ненко і О. Супруненком опубліковано дев’ять листів Вадима Щербаківського до Ф. Вовка з НА ІА. В часописі «Пам’ять століть» надруко- вано листування Ф. Вовка з Д. Яворницьким [Наулко, Старков, 1997]. Листи Ф. Вовка до Яворницького зберігаються у Дніпропетровсь- кому краєзнавчому музеї. Листи до М. Сум- цова знаходяться у ЦДІА у Києві, (ф. 2052, оп. 1, спр. 258), а А. Кримського — в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАНУ (ф. XXXvI, № 213). Два листи Симона Петлюри до Ф. Вовка були опубліковані нами у газеті «Жива вода» (№ 7, 1996), в яких йшлося про статтю Ф. Вовка до 30-річчя смерті П. Чубинського у московсь- кому часописі «Украинская жизнь». Важливою подією у науковому житті стала публікація листування двох найвидатніших українських вчених Ф. Вовка і М. Грушевсь- кого [Листування М. Грушевський — Ф. Вовк 2001], яка охопила 145 кореспонденцій, в тому числі 73 листа Грушевського (знаходяться в НА ІА НАНУ, ф. 1, В/1904—1997) і 72 листа Вовка (зберігаються у ЦДІА у Києві, ф. 1235, оп. 1, № 389). Листування розпочалося з ініціа- тиви М. Грушевського у квітні 1895 p. через рік після призначення його професором кафедри новітньої історії Львівського університету і про- довжувалося майже 20 років. Воно стосувалося питань переїзду Ф. Вовка з Парижу до Львова, його участі у роботі НТШ, організації народоз- навчих видань, підготовки на західноукраїнсь- ких землях кадрів етнографів, антропологів, посилення зв’язків з Великою Україною, об- міну науковими відомостями з європейськими установами, популяризації української науки за кордоном. Значне місце в їхньому листуван- ні займали методичні й теоретичні проблеми 183 Наулко В.І. Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань народознавства, питання участі М. Грушевсь- кого у роботі Вищої російської школи суспіль- них наук у Парижі, його діяльності у Києві на чолі Українського наукового товариства, від- критої Ф. Вовком Мізинської палеолітичної стоянки. Опубліковано також окремим виданням листування Ф. Вовка з Миколою Біляшівським [Наулко, 1997а; Наулко, 2002а] і Борисом Грін- ченком [Листування Б. Грінченко — Ф.Вовк, 2001]. Перше охоплює 84 епістолярії, з них 49 кореспонденцій М. Біляшівського. Як щас- ливий випадок листування між обома вчени- ми зосереджено в одному закладі — Науково- му архіві Інституту археології (НА ІА НАНУ, ф. 1, В/375—422; В/820—856). Воно розпочало- ся у квітні 1899 р. і продовжувалося до смер- ті Ф. Вовка у 1918 р. Листування стосувалося археологічних інтересів обох вчених, відкрит- тя М. Біляшівським при «Киевской Старине» нового часопису «Археологическая летопись Южной России», популяризації археологічних досліджень у зарубіжних часописах, мізинсь- кої палеолітичної стоянки. Крім археологічних проблем чільне місце займала етнографічна тематика, зокрема Ф. Вовк постійно звертався з проханням надсилати йому потрібну науко- ву літературу, повідомляти про наслідки екс- педицій, музейні етнографічні колекції. Особ- ливо пожвавилось листування після того як Ф. Вовк, протягом 1902—1906 рp., накладом НТШ у Львові і Санкт-Петербузького музею, здійснив етнографічні й антропологічні дослід- ження на західноукраїнських землях, наслід- ком яких була не лише поява ґрунтовних праць Ф. Вовка, а й формування експозиції та фондів музеїв НТШ, Центрального історичного у Києві та імператорського музею ім. Олександра ІІІ у Санкт-Петербурзі. Особлива увага обома вче- ними приділялася збереженню традиційної спадщини, пам’яток історії та культури. Ок- ремим виданням опубліковане й листування Ф. Вовк — Володимир Гнатюк (упорядники В. Наулко, Н. Карповець, О. Франко) [Листу- вання Федора Вовка з Володимиром Гнатюком, 2001]. На жаль, якщо листи В. Гнатюка зберег- лися повністю (106 епістолярій у НА ІА НАНУ, ф. 1, В/1629—1662, В/3944—3950), то багато кореспонденцій Ф. Вовка поки що не знайде- но. Зокрема, у відділі рукописів Львівської на- ціональної бібліотеки ім. В. Стефаника (ф. 101, п. 5) знаходяться лише 26 його листів, від 1900 p., тоді як листування розпочалося в жов- тні 1897 р. і продовжувалося до червня 1914 р. Не зважаючи на відсутність окремих листів Ф. Вовка, його переписка з В. Гнатюком охоп- лює надзвичайно широке коло проблем, пере- дусім етнографічно-фольклорних: діяльності народознавчих підрозділів НТШ, програм і за- питальників для проведення досліджень, виз- начення маршрутів експедицій, конкретних етнографічних відомостей, тогочасної терміно- логії, структури і змісту часописів, популяриза- ції українських видань у західноєвропейських часописах, участі В. Гнатюка в написанні ста- тей до французького часопису «Kpvptadia» (де друкувався сороміцький фольклор) і першої енциклопедії українства «Украинский народ в его прошлом и настоящем». Загальна характе- ристика листування Ф. Вовка з В. Гнатюком, як, до речі з М. Грушевським, наведена у пуб- лікаціях відомого дослідника творчої спадщи- ни Ф. Вовка Оксани Франко [Старков, 1999; Франко, 1990] Внаслідок кропіткої пошукової роботи нам пощастило частково віднайти лис- ти-відповіді Ф. Вовка. Так, в Інституті рукописів НБУВ НАНУ є 8 листів Ф. Вовка до Бориса Грінченка (ф. III, № 35951—35958), два листа до Володими- ра Антоновича (ф. ІІІ, № 46941—46942), три листа до історика й археолога Василя Ляско- ронського, які вимагають особливої уваги з боку археологів (ф. 90, № 173—175), один лист до народовольця Опанаса Михалевича (ф. 203, № 78), лист до статистика й етнографа Олек- сандра Русова (ф. 159, № 8), сім листів до Петра Стебницького, громадсько-політичного діяча і публіциста, одного з керівників української громади в Петербурзі (ф. III, № 51973—51979), лист до відомого мовознавця академіка Ф. Кор- ша (ф. І., № 25954), чотири листи до видатного громадського діяча і публіциста Євгена Чика- ленка (ф. 44, № 301—304). У відділі рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАНУ, крім згаданих листів до проф. В. Кравченка, зберігається лист Ф. Вовка до художника-етнографа Порфирія Мартиневича (ф. 11—3/145). У науковому ар- хіві Інституту літератури знаходяться листи Ф. Вовка до Івана Франка, які, як зазначалося, опубліковані, а також листи до письменника Олександра Кониського (8 одиниць, ф. 3/1605), західноукраїнського історика і економіста Гри- горія Величка (2 листи, ф. 3/4256—4257) і один лист до громадського діяча і етнолога Павла Рябкова (ф. 3/4263). Ще три листи до П. Рябко- ва знаходяться в Кіровоградському обласному державному архіві (ф. 304, оп. 1, спр. 255, Лис- ти 11—12) [Наулко, 2001б]. У відділі рукописів Львівської наукової біб- ліотеки ім. Василя Стефаника НАНУ, крім згаданих листів до В. Гнатюка, є лист Ф. Вов- ка до юриста, одного із засновників НТШ Тіта Реваковича (фонд Рев. 14. П—І). Центральний державний історичний архів у Львові збері- гає два листи Ф. Вовка до Михайла Павлика (лист М. Павлика до Ф. Вовка — ф. 663, оп. 1, спр. 209), три листи до літературознавця, дійсного члена НТШ Михайла Мочульського (ф. 379, оп. 1, спр. 12), два листи до відомого етнографа Володимира Шухевича (ф. 735, оп. 1, спр. 11) й згадані вище листи до Олександра Барвінського і Кирила Студинського. Завдяки люб’язній допомозі Магдалени Ласло-Кутюк, завідуючої кафедрою української Наулко В.І. Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань 184 мови Бухарестського університету, ми одержали копії листів Ф. Вовка до Замфіра Арборе, румунського громадсько-політичного діяча й публіциста [Листування Ф. Вовка з З. Арборе, 1976]. Їхні оригінали знаходяться в Центральному архіві літератури і мистецтва у Москві (ф. 1019). Наявність цих листів забезпечує дослідження двостороннього листування Ф. Вовка з зазначеними особами. Важкодоступними на сьогодні залишаються листи Ф. Вовка, які знаходяться у зарубіжних країнах. Так в архівах Росії зберігаються його листи до Олександра Ляцького, хранителя етнографічного відділу Російського музею у Санкт-Петербурзі, тепер Російського етнографічного музею (2 листи у рукописному відділі Пушкінського Дому в Санкт-Петербурзі — ф. 163, оп. 2, № 117). У рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки Москви є багато листів до відомого антрополога та географа Д. Анучина і шість листів до власника книжкових магазинів у Москві Павла Шибанова (ф. 342, оп. 14, спр. 49). У рукописному відділі Російського етнографічного музею знаходиться кілька десятків листів Ф. Вовка до завідуючого етнографічним відділом Російського музею в Петербурзі Миколи Могилянського (ф. 1, оп. 2, спр. 73, арк. 1—5, 72, 77). В Архіві Російської академії наук є листи Ф. Вовка до члена-кореспондента АН Росії славіста-мовознавця Бодуена де Куртене (ф. 102, оп. 2, № 65), академіка-сходознавця С.Ф. Ольденбурга (ф. 208, оп. 3, № 123), відомого палеонтолога, академіка АН України М.В. Павлової (ф. 311, оп. 2, № 44), бібліографа й історика, директора колегії П. Ґалаґана, пізніше професора Ніжинського інституту народної освіти Якова Колубовського (ф. 868, оп. 1, № 4), лінгвіста й етнографа Е.К. Пекарського (ф. 202, оп. 2, № 93), академіка мовознавця Олексія Шахматова. Дуже значний науковий інтерес становить листування Ф. Вовка з зарубіжними вченими: чехами Любором Нідерле, Ченеком Зібртом [Наулко, 2001; Наулко, 2003; Наулко, 2004; Наулко, 2001с], Іржі Поливкою, автрійцем Раймундом Кайндлем [Наулко, 2005а], болгарином Іваном Шишмановим, румуном Замфіром Арборе, росіянами Олексієм Шахматовим, Дмитром Анучиним, Левом Бергом [Листи Л.С. Берга до Ф.К. Вовка; Наулко, 2002б], польськими етнографами і французькими антропологами [Наулко, 2008]. Так, навіть за відсутністю листів- відповідей Ф. Вовка з Л. Нідерле, ми маємо повну уяву про їхній зміст. Зокрема, в них йдеться про антропологічну структуру давніх слов’ян в аспекті їхнього етногенезу. З листів видно, що Ф. Вовк рішуче виступав проти концепції Л. Нідерле щодо довгоголовості (доліхокефалії) давніх слов’ян. Публікація листів окремих респондентів Ф. Вовка міститься в працях В. Старкова, О. Франко та Н. Руденко [Листи Мирона Кор- дуби, 2005; Наулко, 2002д; Старков, 1999]. Однак, зазначені листи становлять лише частину величезної епістолярної спадщини Ф. Вовка. Досить сказати, що дотепер зали- шається невідомою доля його листів до Ми- хайла Драгоманова (тоді як лише в Інсти- туті рукописів НАНУ зберігається 114 листів М. Драгоманова до Ф. Вовка. Ф.X. 34791— 34905). Теж стосується листів до В. Антоно- вича. Не знайдені листи Ф. Вовка до відомо- го славіста Любора Нідерле та французьких вчених, із якими він мав інтенсивну перепис- ку. Не знайдені кореспонденції до Л. Берга, В. Ястребова, М. Дикарєва, П. Литвинової- Бартош, Є. Радакової, Є. і Л. Чикаленків і багатьох інших. Дослідити епістолярну спадщину Ф. Вовка можна лише спільними зусиллями; ми були б вдячні будь-яким відомостям про знаходжен- ня листів славетного вченого і його дописува- чів і сподіваємось на творчу співпрацю з пра- цівниками архівних та наукових закладів. Листи Л.с. берга до Ф.К. Вовка /упор. В.Наулко // Схід-Захід (історико-культурологічний збірник) — Харків, 2001. — Вип.3. — С.149—165. Листи Мирона Кордуби до Михайла Грушевського та Федора Вовка // Упоряд. і автори передмови та комен- тарів В.Наулко і В. Старков.// Старожитності Півден- ної України. — Вип. 14. — Запоріжжя, 2005. — 100 с. Листування б. Грінченко — Ф. Вовк // Старожит- ності Південної України. — Запоріжжя, 2001. — Вип.7. — 51 с. Листування М. Грушевський — Ф. Вовк / упор. В. Наулко // Листування Михайла Грушевсько- го. — Т.ІІ. Серія: Епістолярні джерела Грушевськоз- навства. — Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 2001 — С. 94—101, 351—376. Листування Ф. вовка з З. Арборе публ. Магдолене Ласло-Кутюк (laszlo-Kutiuk m. Corespondenta dintze Zampfir Arbore si Fedor volkov // Raportvile literature romanoslave. — Buharesti, 1976.) Листування Федора вовка з Володимиром Гнатю- ком /Упоряд.: В. Наулко, Н. Руденко і О. Франко. — Львів—Київ, 2001. — С. 3—5. Наулко в. До питання українсько-чеських взаємин: листи Любора Нідерле і Ченека Зібрта до Ф. Вов- ка (Волкова) / В. Наулко // Ukrajinistika na prahu nového stoleti a tisičileti. — Problemy jazika, literatury, kultury. — Sbornik pŕispévků. — Olomouc, 2001. — С. 263—268. Наулко в. З історії українсько-французьких науко- вих зв’язків. Листи французьких антропологів до Ф.К. Вовка (Волкова) / В. Наулко // Університет. — 2008. — №4. — С. 5—18. Наулко в. Історико-культурна спадщина Запорозько- го козацтва в епістолярії Ф.К. Вовка і його дописува- чів / В. Наулко // Матеріали наук.—практ. конф. Істо- рико-культурна спадщина Нікопольського району та проблеми історії запорозького козацтва. — Нікополь, 2001а. — С. 305—309. Наулко в. Листи Зенона Кузелі до Ф.К. Вовка / В. Наулко // Питання стародавньої історії, археології 185 Наулко В.І. Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань й етнології. — Зб. наук. праць Чернівецького націо- нального університету. — Чернівці, 2002. — Т.1. — С. 189—209. Наулко в. Листи Мирона Кордуби до Ф.К. Вовка / В. Наулко // Університет. — 2005. — № 4(6). — С. 67— 75. Наулко в. Листи Раймунда Фрідріха Кайндля до Михайла Грушевського і Федора Вовка / В. Наулко // Кайндль Р.Ф. Вікно в європейську науку. Матеріали ІІ Міжнародного наукового семінару. Чернівці 28— 29 травня 2005 р. — Чернівці, 2005а. — С. 340—347. Наулко в. Листування Любора Нідерле з Федором Вовком (Нові віднайдені листи) / В. Наулко // Вісник Київського славістичного унівкрситету — серія «Іс- торія». — Вип.14. — К., 2003. — С. 283—300. Наулко в. Листування М.Ф. Біляшівський — Ф.К. Вовк / В. Наулко // Старожитності Південної Ук- раїни. — Вип.8. — Запоріжжя, 2002а. — 75 с. Наулко в. Листування Павла Рябкова з Федором Вовком / В. Наулко // Південна Україна XvII — XIX століття: Зап. Наук.-досл. лабор. Історії Півд. Украї- ни ЗДУ. — 2001б. — №6. — С. 105—125. Наулко в. Листування Ф.К. Вовка (Волкова) з російськими вченими / В. Наулко // Вісник Київ. ін-ту «Слов’янський університет» — Вип. 12. — К., 2002б. — С. 196—199. Наулко в. Листування Федора Вовка з Володимиром Шухевичем (1901—1907 рр.) / В. Наулко // Вісник Київського славістичного університету. — 2008а. — № 38. — С. 214—217. Наулко в. Неопубліковані листи Ореста Фотинського до Федора Вовка / В. Наулко // Українська культура в іменах і дослідженнях: Наукові записки Рівненського і-ту культури. — Рівне, 1997б. — Вип. І. — С. 42—43. Наулко в. Нові віднайдені листи Любора Нідерле до Федора Вовка / В. Наулко // Ukrainca I. Soucasna ukrajinistika. — Olomouc, 2004. — C. 385 —397. Наулко в. Нововідкриті сторінки історії украї- нознавства: Листування Федора Вовка з Миколою Біляшівським / В. Наулко // Народна творчість та ет- нографія — 1997а. — №4. — С. 62—74. Наулко в. Що доводиться чути етнографові: Листу- вання В. Вовка з М. Сумцовим та Д. Яворницьким / В. Наулко, В. Старков // Пам’ять століть. — 1997б. — № 1. — С. 37—41. Наулко в. Чернігівщина в епістолярній спадщині Ф.К. Вовка / В. Наулко // Університет. — 2009. — № 1. — С. 18—24. Наулко в. Питання української етнографії в епісто- лярній спадщині Ф.К. Вовка / В. Наулко, Н. Руден- ко // Пам’ять століть. 2002д. — № 2. — С. 111—115. Наулко в. Пишу ж я, щоб якомога частіше нагаду- вати людям, що є на світі Україна: Листування Ф. Вовка з М. Грушевським / В. Наулко, Ю. Філіпова // Родовід. — 1997. — №15. — С. 17—22. Наулко в.І. Етнографічна спадщина як джерело дослідження історії України / В. Наулко // Історич- на наука на порозі XXI століття: Мат. Всеукр. наук. конф. — Харків, 1995. — С. І49—153. Наулко в.І. Південна Україна і Бесарабія у науковій та епістолярній спадщині Ф.К.Вовка / В. Наулко // Матеріали до української етнології. — К., 1995а. — Вип. І — С. 35—47. Наулко в.І. Програмні дослідження культури та по- буту людності України за матеріалами епістолярної спадщини Ф.К. Вовка / В. Наулко // Політологія, Ет- нологія. Соціологія: III Міжн. Конгрес україністів. — Харків, 1996. — С. 92—97. Наулко в. До питання українсько-чеських взаємин: листи Любора Нідерле і Ченека Зібрта до Ф. Вовка (Волкова) / В. Наулко // Слов’янські культури в євро- пейській цивілізації. — К., 2001с. — С. 206—242. словник українських псевдонімів та криптонімів XvI-XX ст. — К., 1969. — С. 450. старков валерій. Митрофан Дикарев — повпред нації. Листи М.Дикарева до Ф. Вовка / Валерій Старков // Берегиня. — 1999. №4. — С. 5—20. Франко О.О. Неопублікована епістолярія Михай- ла Грушевського з Федором Вовком (1895—1913) / О.О. Франко // Тези конференції, присвяченої 100- річчю переїзду М. Грушевського до Львова. — Львів, 1994. Франко О. О. Листування В. М. Гнатюка з В.К. Вов- ком / О.О. Франко, А.Д. Франко // Тези доповідей і повідомлень Тернопільської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції. — Тернопіль. 1990. — С. 6—7. в. и. Н а у л к о ЭПисТОЛЯРНОЕ НАсЛЕДиЕ Ф.К. вОвКА — вАжНыЙ исТОчНиК НАучНых ЗНАНиЙ Эпистолярное наследие Ф.К. Вовка — важный источник научных знаний, синтез оригинальных мыслей, пример высокой культуры. Они дают воз- можность объективно и непредвзято изучать роль их автора в научной деятельности и общественно- политической жизни. Проблема исследования и публикаций писем Ф.К. Вовка усложняется тем, что они рассредоточены по различным архивам Украины, Европейских стран и даже США. На- ибольший массив — 4479 эпистолярий — находит- ся в личном фонде Ф.К. Вовка в Научном архиве Института археологии НАНУ. Наиболее сложным является выявление писем самого Ф.К. Вовка, пос- кольку, кроме территориальной распыленности, они нередко подписывались разными псевдонима- ми и криптонимами. Исследование эпистолярно- го наследия Ф.К. Вовка возможно лишь в случае сплочения усилий исследователей. v. n a u l k o EpiStolAry hEritAgE of fEdir vovk AS An importAnt SourcE of SciEntific knowlEdgE epistolary heritage of Fedir vovk is an important source of scientific knowledge. It combines original researche’s thoughts and his high culture. This herit- age makes possible to examine the role of the author in science and public life objectively. The problem of the study and publication of Fedor vovk’s letters is complicated by the fact that they are scattered in vari- ous archives in Ukraine, european countries and even the United States. The largest ammount — 4479 epis- tolary — is in personal Fedor vovk’s fund in Scientific Archives of the Institute of Archaeology of the NASU. The most difficult is to identify the letters’ belonging to Fedir vovk, because he often signed various by pseu- donyms and cryptonym. To study epistolary of Fedir vovk there is a need of concerted researchers’ efforts.

Епістолярна спадщина Ф.К. Вовка — важливе джерело наукових знань

Institution

Ähnliche Einträge