Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років

Стаття присвячена постатям, долям та взаємовідносинам польських і українських археологів, що мешкали та працювали на Галичині у першій половині XX ст. Висвітлено загальновідомі і маловідомі імена дослідників, що стояли біля витоків сучасної польської і української археології....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Козловський, С.К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89376
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років / С.К. Козловський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 116-122. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89376
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-893762015-12-10T03:02:06Z Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років Козловський, С.К. Статті Стаття присвячена постатям, долям та взаємовідносинам польських і українських археологів, що мешкали та працювали на Галичині у першій половині XX ст. Висвітлено загальновідомі і маловідомі імена дослідників, що стояли біля витоків сучасної польської і української археології. Статья посвящена галицким археологам первой половины ХХ ст., стоявшим у истоков современной польской и украинской археологической науки. Прослеживаются процессы становления ученых, обучение в университетах, исследовательская и преподавательская деятельность во Львове, Кракове, Варшаве, Праге, Вене и других центрах. Судьбы исследователей рассматриваются на фоне сложных, порой трагических, политических и социальных событий того времени (распад империй, войны, революции, репрессии). Утверждается, что профессиональная львовская археология пережила в этот период два начала и две катастрофы. Освещаются хорошо известные и малоизвестные личности, внесшие вклад в развитие археологической науки двух стран. The article touches upon the subject about Galician archaeologists in first half of the twentieth century wich stood behind the modern Polish and Ukrainian archaeology. It traces the processes of scientists uprising, university education, teaching and research activities in Lvov, Krakow, Warsaw, Prague, Vienna and other centers. Article covers researchers’ fates considered on the background of complex and sometimes tragic, political and social events of the time (the breakup of empires, wars, revolutions, repressions). Author claims professional Lviv archeology survived two start-ups and two disasters within this period. Also well-known and less-known personalities who developed the archaeology of these two countries are highlighted. 2012 Article Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років / С.К. Козловський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 116-122. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89376 [902(091):929](475+477.8) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Козловський, С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена постатям, долям та взаємовідносинам польських і українських археологів, що мешкали та працювали на Галичині у першій половині XX ст. Висвітлено загальновідомі і маловідомі імена дослідників, що стояли біля витоків сучасної польської і української археології.
format	Article
author	Козловський, С.К.
author_facet	Козловський, С.К.
author_sort	Козловський, С.К.
title	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років
title_short	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років
title_full	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років
title_fullStr	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років
title_full_unstemmed	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років
title_sort	польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89376
citation_txt	Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років / С.К. Козловський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 116-122. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kozlovsʹkijsk polʹsʹkíukraíncííukraínsʹkípolâkiulʹvívsʹkíjarheologíí19051945rokív
first_indexed	2025-07-06T17:15:02Z
last_indexed	2025-07-06T17:15:02Z
_version_	1836918614035267584
fulltext	116 с. К. К о з л о в с ь к и й ПОЛьсьКІ уКРАїНЦІ І уКРАїНсьКІ ПОЛЯКи у ЛьвІвсьКІЙ АРхЕОЛОГІї 1905—1945 РОКІв * стаття присвячена постатям, долям та взаємовідносинам польських і українських архео- логів, що мешкали та працювали на Галичині у першій половині XX ст. висвітлено загальновідомі і маловідомі імена дослідників, що стояли біля ви- токів сучасної польської і української археології.1 К л ю ч о в і с л о в а: історія археології, персо- налістика, україна, Польща. Українці і поляки, Богдан Хмельницький і Ярема Вишневецький, вільні козаки і польські «пани», Корсунь і Берестечко, уманська різа- нина і Брестська унія, Петлюра і Пілсудський, Львів і lwów. Українцями чи поляками ми є, тому що бать- ки, тому що віра, тому що мова, школа, вибір, історія, кохання. Можна бути повноцінним ук- раїнцем, або повноцінним поляком, або кимось поміж ними — польським українцем чи ук- раїнським поляком. Саме такими — повноцінними і не зовс- ім, були галицькі археологи перших років XX століття. Це вони стояли біля витоків сучасної польської і української археології. Ця розвідка буде присвячена саме їм. Вони жили в одній державі, в одному місті, можливо, у двох, належали до двох народів, їх ділило лише етнічне походження і прагнення народності, їх об’єднували молодечі приязні. Ось кілька слів про них. * * * Велика імперія, яка ще постійно розширюва- лася, велич Відня і убогість простих людей. Ба- гато народів, не завжди щасливих. * У статті збережено авторську редакцію На північно-східних кордонах цього потуж- ного об’єднання лежить Королівство Галичи- ни і Лодомерії, яке називали «Королівством Голичини і Голодомерії». У цьому королівстві два народи, два великі міста — Львів і Краків, в обох — університети, відповідно Франціш- ка I i Ягеллонський, і в обидвох вищих нав- чальних закладах — кафедри археології. У Львові — професор Кароль Хадачек, радше класик, у Кракові — проф. Пьотр Бєньковскі, теж класик і проф. Влодзімєж Деметрикевич (преісторик). Довкола Деметрикевича і Хадачка декілька років перед І Світовою війною зосереджується група молодих поляків і українців. Вони будуть одними з перших сучасних спеціалістів-архео- логів у своїй країні. У Львові це поляки: народжений у Самборі Влодзімєж Антоневич і народжений в Юр’єві Польському в Росії Роман Якимович, а також українці: народжений у Хирові Ярослав Пастер- нак і Володимр Гребеняк зі Львова, і нарешті, напівукраїнець, напівполяк Богдан Януш, та- кож зі Львова, хоча він не стане студентом, ос- кільки не має закінченої середньої освіти. Натомість у Кракові це будуть поляки: Юзеф Журовський з-під львівських Підгайців, але ви- пускник краківської гімназії, і Леон Козловсь- кий із Пшибиславіц під Мєховим, а також на- роджений в Сокалі сполонізований українець Міхал Древко. Пізніше появиться ще один по- ляк — Ґабріель Леньчик із Хусова під Ланцу- том. Молоді археологи здебільшого походили з родин галицької нижчої інтелігенції (греко-ка- толицький парох, вчитель, чиновник нижчого рангу, адміністратор маєтку), а також селян (Леньчик) і землевласників (Козловський).© С.К. КОЗЛОВСЬКИЙ, 2012 УДК [902(091):929](475+477.8) 117 Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років У Львові вони навчаються у 1909—1914 ро- ках, одні недовго, бо переїдуть до Кракова (Антоневич, Якимович), інші — аж до початку війни (Пастернак, Гребеняк), закінчуючи або майже закінчуючи навчання. У програмі є по- між іншими, археологія у Хадачка (класична), історія у видатного Михайла Грушевського, ан- тропологія і етнографія у Яна Чекановського i філософія у знаменитого Казимира Твардовсь- кого. Подібно у Кракові, але там більше преіс- торії в Деметрикевича, лекції з класики читає Бєньковскі, антропологію викладає Талько- Хринцевич, нумізматику — Ґумовскі, а Копе- ра веде історію мистецтв. Натомість у Кракові набагато краща музейна база, Деметрикевич є директором Преісторичного музею Академії умінь, у Львові натомість не надто багаті му- зейні надбання знаходяться в Науковому Това- ристві ім. Т. Шевченка, у музеї Дзєдушицкіх і в університеті. Навчання можна завершити звичайним дип- ломом або отримати ступінь доктора. Його важ- ко здобути то через війну, то з приводу смерті Хадачка, або через виїзд Деметрикевича. У Львові молодих людей скеровують під час студій, а навіть раніше — за участю Богдана Януша їм організовують екскурсії, вони фото- графують, читають книги з бібліотеки вчителя, пишуть популярно-наукові статті, ходять до бібліотеки Оссолінеум і співпрацюють із Нау- ковим Товариством ім. Т. Шевченка, досліджу- ють околиці, виїжджають у гори. Потім поляки поїдуть на навчання до Кра- кова (також незадоволені професором?), нато- мість українці залишаться у Львові до початку війни. У Кракові молодь єднає Преісторичний му- зей Академії умінь, Деметрикевич висилає Ан- тоневича, Древка, Козловського і Журовського на розкопки, Козловський додатково працює в Еразма Маєвського у Варшаві, веде також власні розкопки від імені Деметрикевича і Маєвського, їздить зі Шмітом на Кавказ. На од- норічне навчання приїздить до Кракова Юзеф Костшевскі. * * * Потім все зруйнувалося — вибухла Вели- ка Війна, росіяни захопили Львів і дійшли до Кракова, Хадачек наклав на себе руки. Демет- рикевич виїхав на кілька років до Швейцарії, а молоді пішли на війну, з якої не всі повернули- ся, або емігрували, як Древко. Дипломи отримали Антоневич і Древко, Гре- бенякові, Журовському і Якимовичу теж уже до цього недалеко. Докторати вони здобудуть піс- ля війни, а Козловський і Антоневич захистять їх до закінчення війни, перший — у Шміта, другий — у Бєньковського. У Кракові війна також порушує галицький спокій, бо майже від самого початку професор виїхав у Цюрих, але Древко вже отримав дип- лом, Антоневич захистив дисертацію в Бєнь- ковського, а Козловський — в Tюбінгені. Молоді краків’яни, як і львів’яни, йдуть на війну, захищати Цісарство (Імперію), але й за- кінчити навчання — хто у Відні (Антоневич, Журовський), хто у Празі (Антоневич, Якимо- вич). З львів’ян Пастернак пізніше навчати- меться у Празі, але перед тим досліджуватиме музеї у Брно та Тріесте. Проте тепер треба боротися «Pro císaře pána a jeho rodinu», як нас навчає чеська військо- ва пісня, а улюблену археологію залишити на потім, хоча можливість навчатися у Відні, Празі, Тюбінгені чи Тріесте траплялася не раз. На фронт ідуть поляки й українці. В 19 пол- ку landwehr і в 30 полку галицького фронту воюють Гребеняк і Антоневич, на італійському фронті (а раніше в Галичині) служать Пастер- нак, Журовський і Леньчик (відповідно у пол- ках 41, 16 landwehr і 17). Молоді ведеться по-різному: навесні 1915 року в битві за Галич гине велика надія української археології — Володя Гребеняк, у цьому ж році поранено його близького приятеля. Влодек Ан- тоневич поранений під карпатським Ужохом, натомість інша надія української археології — Ярослав Пастернак серйозно поранений в одній з битв на річці Ісонцо. У той же час Леон Козловський у 1 полку уланів Легіонів Польських проходить келецько- малопольську кампанію, потрапляє до лікарні (після нещасного випадку під час кінної їзди), а пізніше на деякий час потрапляє до австрійсь- кої в’язниці в Замості. Після відновлення сил, Антоневич і Пас- тернак можуть продовжити навчання, то у Відні у Хоернеса і Менгіна, то в музеї Фран- цішка Йозефа в моравському Брно, з фронту до Відня повертається Журовський, це дозво- лить йому вивчати археологію у Менгіна та історію мистецтва у Стшиговського. До війська не пішли Древко, оскільки він був учителем і Якимович як російський грома- дянин, однак обидвоє виїхали: перший — до Відня (польська гімназія), другий — до Пра- ги (студії у Нідерле і робота в Національному музеї). Єдиним із нашої групи, який під час вій- ни залишився у Львові, був Богдан Януш, напівукраїнець, напівполяк, нещасна лю- дина поміж двома націями, без закінченої середньої освіти, без вищої освіти, радше за- служений антиквар, ніж археолог, вчитель Пастернака, Гребеняка, Якимовича і Анто- невича, пов’язаний із НТШ, потім із музеями в Станіславові і Тернополі, зберігач археоло- гічних пам’яток Південно-східних кресів. Від- кинений обома націями, він урешті покінчив життя самогубством. Однак перед тим напи- сав кілька хороших книг, поміж іншими опи- сав «293 дні російської окупації у Львові». Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років 118 119 Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років * * * Листопад 1918 року приніс занепад Австро- угорської імперії, а також розбудив польську й українську надію. Обидва народи прагнули не- залежності, одному це вдалося — постала Річ Посполита, іншому — ні, українці ще довго не могли осягнути своєї Самостійної України. Західна Україна стала територією двосто- ронніх претензій, поляки вважали її своєю істо- ричною польською провінцією (з XIv століття). Українці у листопаді 1918 року створили Захід- но-Українську Народну Республіку зі столицею у Львові і обрали президентом Євгена Пруше- вича. На базі легіону Січових стрільців, а також демобілізованих українських відділів австрійсь- кої армії було організовано Українську Галиць- ку Армію, яку поділили на бригади. Львів було захоплено на початку листопада. Через опір по- ляків війська вивели з міста, але розпочалася блокада міста. Пізніше поляки вислали т. зв. Пе- ремиську відсіч і витіснили противника. У тісному зв’язку з українським зривом і поль- ською відповіддю знаходяться долі трьох архео- логів, двох українських (Пастернак і Смішко) і польського (Леньчик). Чотар Пастернак з 7 Стрийської/Львівської бригади воюватиме проти підпоручника Лень- чика. Чотар програє й у зв’язку з подальшими польськими репресіями змушений залишити країну (втік до Чехословаччини), стрілець Cміш- ко залишився у Польщі, він не зізнався у тому, що воював, а навіть пізніше відслужив у Війську Польському. Поляк після демобілізації став учи- телем, потім склав іспити на атестат зрілості і за- кінчив археологію у Кракові (з докторатом). Ось так Україна, а також Польща втратили на кілька років в особі Пастернака визначного архе- олога, можливо, професора Львівського українсь- кого університету, обіцяного українцям польсь- кою владою, але так і не створеного. Через кілька років він однак повернувся до Польщі доктором університету Кароля у Празі, нострифікував чеський диплом у Антоневича у Варшаві (старі знайомства), потім деякий час був пов’язаний із Ставропігійським інститутом і митрополитом Шептицьким (братом польського генерала), роз- копував Старий Галич, потім був професором за часів перших совєтів, працював у німецькому Ін- ституті досліджень Сходу і знову, бідний, мусів утікати — шкода видатного вченого. Результати Великої Війни для oдних були ко- рисними, для інших — ні. Зникає Австро-Угор- щина, з’являється Польща, Чехословаччина, Угорщина, Югославія, Литва, Латвія і Естонія, не втримаються вільна Білорусь і Українська Народна республіка зі столицею у Києві та Захід- но-Українська Народна республіка зі столицею у Львові — першу знищать більшовики, другу — поляки. У результаті українська наука втратила мо- лодих археологів — Гребеняка, який загинув в галицькій офензиві, Пастернака, бо емігрував, а також Лeвка Чикаленка, учня Федора Вовка з Санкт-Петербурга, дослідника Мезина і Городка під Рівним, ІІ секретаря Великої і члена Малої Ради Української Народної Республіки. Це там Михайло Грушевський став прем’єром, Симон Петлюра — отаманом, це саме його Юзеф Піл- судський буде перепрошувати «Ja Was Panowie bardzo przepraszam». Лекції Грушевського у Львові раніше відвідували Антоневич і Гребеняк, можливо, Якимович, але не Пастернак (чому?). Чикаленко, син видатного українського дія- ча, втікає у 1920 році до Польщі, потім у Празі у Вільному Українському університеті захищає дисертацію. Пізніше він відвідує Францію, вив- чає матеріали у Варшаві і Львові, але професійно не займається археологією, хоча іноді проводить розкопки (напр., Червень Нестора). Під кінець ІІ Світової війни він емігрував на Захід. Це велика втрата. Так уперше розпався львівський археологіч- ний осередок, помер професор Хадачек, на війні загинув Гребеняк, виїхали Антоневич і Якимо- вич, емігрував Пастернак, виїхав Чикаленко. Практично все треба було починати спочатку, хоча Януш (до 1930 р.), а потім Пастернак, який повернувся з Праги й Чикаленко з Парижа, ще підтримували традиції. Ще до завершення Світової війни, у січні 1918 року, у Львові з’явився Юзеф Костшевські, пізніше познанський професор і видатний поль- ський археолог. Він отримав пропозицію стати завідувачем кафедри археології у місцевому університеті, тому габілітувався на доцента там же, у Чекановського, Буланди і Семірадського. Австрійська бюрократія передбачала ще під- твердження докторського ступеня у міністерстві у Відні, однак через загальний воєнний безлад затвердження відбулося з великим запізненням настільки, що Імперія перестала існувати, нато- мість з’явилася Польща. Отож Костшевські міг внести власний вклад у започаткування універ- ситету в Познані, в якому для нього було створе- но відповідну кафедру. Саме так Львів у 1918 році не здобув професо- ра, який може був би менш прихильним до ук- раїнських справ, ніж Леон Козловський, якого взяли на роботу в університет Яна Казимира у 1921 році. Достеменно не відомо, яку саме назву мала докторська дисертація Костшевського, це, прав- доподібно, могла бути «Великопольща у доісто- ричні часи». * * * У 1920 році, коли Пастернак уже був у Че- хословаччині, а Чикаленко саме приїхав до Польщі, Леон Козловський у Кракові захис- тив докторську дисертацію з археології. Він сподівався, що працюватиме у Варшавсько- му університеті, але дії Антоневича йому це Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років 120 121 Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років унеможливили. Антоневич стане професором у Варшаві, а Козловський «отримає» Львів (у 1920 р., у 1921 р. після більшовицької війни, він став завідувачем кафедри). З’являються також студенти: поляки Ян Брик, Тадеуш Сулімірскі, Казімєж Журовскі, Хелена Цехак, Ірена Сівек, українці Маркіян Cмішко і mихайло Клапчук, росіянин Ігор Свєшніков і єврейка Юзефина Фоґель. Це лише ті, хто закінчив навчання. Спочатку Kозловський взяв на роботу по- ляка — Я. Брика, але після того як він став бурмістром Кам’янки Струмилової, бере ук- раїнця — М. Смішка, пізніше ще приймає Т. Сулімірського і К. Журовського, а перед початком війни — І. Сівек до нового музею Червенської землі. Козловський пропонував також роботу Людвікові Савіцькому, а піз- ніше сам став міністром і прем’єром, отож кафедру передав Сулімірському, який піс- ля повернення керівника став професором у Кракові після смерті Ю. Журoвського. Польсько-українські відносини бувають напруженими, Степан Бандера організовує замах на міністра Перацького. Козловський у відповідь створює табір у Березі Картузькій, але в археології Козловський і Старчук, Жу- ровський і Смішко, Кобильнік і Сулімірскі, Пастернак і Рейман, Фітцке і Цинкаловскі й надалі працюють разом. Студент Клапчук от- римує стипендію, а Смішко — гроші на довші виїзди до Kракова і СРСР. Після вторгнення совєтів Пастернак і Cмішко приймуть до себе поляків. Але Януша відкинули, немає українсько- го університету у Львові, тим не менш, Цин- каловскі співпрацює з Музеєм Археології в Варшаві (PmA), Полянські дає матеріали Круковському, а РМА дозволяє Чикаленкові проводити розкопки. Але це одне — за шкалою макро, зовсім інше — за шкалою мікро. * * * Совєти ввірвалися до Польщі / Західної України 17 вересня 1939 року, «захищаючи» братні народи від «утисків польських панів». Однак, маленький львівський археологічний світ не розпався, хоча відтепер українці ста- ли керівниками, а поляки — підвладними. Але, звичайно, не Київ чи Львів вирішу- ють долі людей. Вирішує Москва, діючи з допомогою НКВД, яке використовує давню ворожість між людьми. Спочатку такий собі Олександр Прусевич доносить НКВД на Леона Козловського, у ре- зультаті чого він отримує на Луб’янці смерт- ний вирок. Однак Бог його оберігає і професор потрапляє до польської армії в Бузулуку, вті- кає з неї і здається німцям на фронті під Тулою. Врешті він опиниться в Берліні й там помре під час бомбардування. Наступний — Ян Брик, бурмістр Кам’янки Струмилової, якого «визволителі» розстріля- ли у Биковні під Києвом, третя — Ірена Сі- век, яка потрапила в Гулаг, і лише пізніше, після різних перепитій, опинилася на За- ході. Але страждали не лише поляки, Михайло Клапчук виявився «українським націоналіс- том», отже також опинився в таборі, а пізніше в Союзі йому не дозволили захистити дисер- тацію. Інші «націоналісти», тобто українсь- кі патріоти Пастернак і Чикаленко також отримали покарання — вони були змушені емігрувати на Захід, схоже як це вчинив раніше Тадеуш Сулімірскі. Чикаленка вза- галі не цитували в радянській літературі. Пояснення до карт: 1 — переміщення осіб 2 — музеї 3 — навчання 4 — смерть 5 — Голокост 6 — смертний вирок 7 — лікарня 8 — фронт 9 — в’язниця, табір 10 — райони військових дій Іменний покажчик: WD — Влодзімєж Деметрикевич; lK — Леон Козловський; JK — Юзеф Костшевскі; KH — Кароль Хадачек; mD — Міхал Древко; Gl — Ґабріель Леньчик; RJ — Роман Якимович; JŻ — Юзеф Журовський; WA — Влодзімєж Антоневич; TS — Тадеуш Сулімірскі; JP — Ярослав Пастернак; BJ — Богдан Януш; WH — Володимир Гребеняк; HC — Хелена Цехак; mK — Михайло Клапчук; JB — Ян Брик; mŚ — Маркіян Смішко; lCz — Левко Чикаленко; KŻ — Казімєж Журовскі; ISw — Ігор Свєшніков; IS — Ірена Сівек; Jv — Юзефіна Фоґель; SK — Стефан Круковскі. Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років 122 Урешті поляки — Журовскі (ще перебував в ув’язненні Гестапо), чи Маєвскі і Буланда «репатрійовані» до нової Польщі, натомість Юзефіна Фоґель загине під час Голокосту. Статистика трагічна — подумати тільки, що, схоже, поляки й українці не терпіли один одного, але в результаті обидві групи архео- логів страждали не від взаємних репресій, а від окупантів. Отже, попри пропаганду, ук- раїнці і поляки співпрацюють на ниві архе- ології за часів «перших совєтів» (Історичний музей, університетська кафедра на чолі з Пастернаком, Інститут археології АН УРСР), натомість під час німецької окупації україн- ці працюють в німецькому Інституті Східної Праці, а поляки радше займаються різною принагідною роботою. І знову все зруйнувалося в львівській ар- хеології: не жили професор Козловський, магістр Фоґель, доктор Брик, урешті Богдан Януш, на Захід виїхали професор Пастер- нак, доктор Чикаленко і професор Сулімір- скі, а дорогою через Гулаг була вигнана на Захід магістр Сівек. Казімєж Журовскі, Та- деуш Журовскі, Казімєж Маєвскі і Едмунд Буланда виїхали зі Львова до нової Польщі. До Варшави повернувся Стефан Круковскі, а доктор Цехак ще до початку війни виїха- ла у Вільнюс, натомість студента Клапчука НКВД вислало в табір у Казахстані, а над- бання вчених німці вивезли на захід. Ой, знову не мала щастя львівська архео- логія, не мала. * * * Так закінчилися перші 40 років історії про- фесійної львівської археології, два початки, дві катастрофи і наступний, уже третій початок, на щастя, зі Смішком і Свєшніковим зі старого складу. Той третій початок відбувся, проте, в ін- ших історичних умовах і в більшості, з іншими акторами, ніж раніше …, така доля. с. К. К о з л о в с к и й ПОЛьсьКиЕ уКРАиНЦы и уКРАиНсКиЕ ПОЛЯКи вО ЛьвОвсКОЙ АРхЕОЛОГии 1905—1945 ГОДОв Статья посвящена галицким археологам первой половины ХХ ст., стоявшим у истоков современной польской и украинской археологической науки. Прослеживаются процессы становления ученых, обучение в университетах, исследовательская и пре- подавательская деятельность во Львове, Кракове, Варшаве, Праге, Вене и других центрах. Судьбы исследователей рассматриваются на фоне сложных, порой трагических, политических и социальных событий того времени (распад империй, войны, ре- волюции, репрессии). Утверждается, что професси- ональная львовская археология пережила в этот период два начала и две катастрофы. Освещаются хорошо известные и малоизвестные личности, вне- сшие вклад в развитие археологической науки двух стран. S. k. k o z ł o w s k i polSiSh ukrAiniAnS And ukrAiniAn polES in ukrAiniAn ArchAEology in 1 905—1945 yEArS pEriod The article touches upon the subject about Galician archaeologists in first half of the twentieth century wich stood behind the modern Polish and Ukrainian ar- chaeology. It traces the processes of scientists uprising, university education, teaching and research activities in lvov, Krakow, Warsaw, Prague, vienna and other centers. Article covers researchers’ fates considered on the background of complex and sometimes tragic, political and social events of the time (the breakup of empires, wars, revolutions, repressions). Author claims professional lviv archeology survived two start-ups and two disasters within this period. Also well-known and less-known personalities who developed the ar- chaeology of these two countries are highlighted.

Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905—1945 років

Institution

Ähnliche Einträge