Українська спадщина Гната Стеллецького

Українська спадщина Гната Стеллецького

Археолог, спелеолог та музеєзнавець Г.Я. C теллецький сорок років присвятив пошукам бібліотеки Івана Грозного. У статті розглянуто його діяльність на території України у 1918—1923 рр....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Колибенко, О.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:Археологія і давня історія України
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89377
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Українська спадщина Гната Стеллецького / О.В. Колибенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 123-130. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-89377
record_format dspace
spelling irk-123456789-893772015-12-10T03:02:06Z Українська спадщина Гната Стеллецького Колибенко, О.В. Статті Археолог, спелеолог та музеєзнавець Г.Я. C теллецький сорок років присвятив пошукам бібліотеки Івана Грозного. У статті розглянуто його діяльність на території України у 1918—1923 рр. Археолог, спелеолог и музеевед И.Я. Cтеллецкий сорок лет посвятил поискам библиотеки Ивана Грозного. В статье рассматривается его деятельность на территории Украины в 1918—1923 гг. В этот период И.Я. Стеллецкий находился в Киеве и Лубнах. В Лубнах он основал краеведческий музей, существующий до сих пор, а также создал ряд научных обществ. Под эгидой этих обществ в тяжелых условиях Гражданской войны он проводил археологические экспедиции на территории Украины, практически не оставив отчетной документации и сделав ряд поверхностных выводов. The archeologist, cave explorer and specialist in museum management H.Y. Stelletsky has been devoted to researches of Ivan Grozny library for forty years. The article considers his activity on the territory of Ukraine in 1918—1923. During this period, Stelletsky residented in Kyiv and Lubny. In Lubny he founded local museum, that exists up to nowadays, and created a number of scientific societies. 2012 Article Українська спадщина Гната Стеллецького / О.В. Колибенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 123-130. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89377 [902(091):929](477) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Колибенко, О.В.
Українська спадщина Гната Стеллецького
Археологія і давня історія України
description Археолог, спелеолог та музеєзнавець Г.Я. C теллецький сорок років присвятив пошукам бібліотеки Івана Грозного. У статті розглянуто його діяльність на території України у 1918—1923 рр.
format Article
author Колибенко, О.В.
author_facet Колибенко, О.В.
author_sort Колибенко, О.В.
title Українська спадщина Гната Стеллецького
title_short Українська спадщина Гната Стеллецького
title_full Українська спадщина Гната Стеллецького
title_fullStr Українська спадщина Гната Стеллецького
title_full_unstemmed Українська спадщина Гната Стеллецького
title_sort українська спадщина гната стеллецького
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89377
citation_txt Українська спадщина Гната Стеллецького / О.В. Колибенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2012. — Вип. 9. — С. 123-130. — укр.
series Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv AT kolibenkoov ukraínsʹkaspadŝinagnatastellecʹkogo
first_indexed 2025-07-06T17:15:06Z
last_indexed 2025-07-06T17:15:06Z
_version_ 1836918617878298624
fulltext 123 О. в. К о л и б е н к о уКРАїНсьКА сПАДщиНА ГНАТА сТЕЛЛЕЦьКОГО Археолог, спелеолог та музеєзнавець Г.Я. cтел- лецький сорок років присвятив пошукам бібліо- теки Івана Грозного. у статті розглянуто його діяльність на території україни у 1918—1923 рр. К л ю ч о в і с л о в а: Г.Я. стеллецький, архео- логічні пам’ятки, Лубенський краєзнавчий музей, вуАК. Серед діячів української археології та му- зейної справи 20-х рр. ХХ ст. особливе місце належить Гнату Яковичу Стеллецькому. На відміну від багатьох українських археологів та музеєзнавців тієї доби, його ім’я було повер- нуте із забуття значно раніше, ніж кінець 80- х рр. ХХ ст. — ще на початку 60-х рр. Сталося це, очевидно, у зв’язку із значним суспільним резонансом, який викликали в атмосфері «хру- щовської відлиги» науково-популярна книга Р.Т. Пересвєтова «Тайны выцветших строк» (1961 р., перевидання 1970 р.) [Пересветов, 1970] та публікації в центральній газеті «Не- деля» (1962 р.) окремих розділів з неопубліко- ваної на той час книги Г.Я. Стеллецького про пошуки бібліотеки Івана Грозного. Нечисленні на сьогодні публікації, у яких висвітлена багатогранна діяльність цієї непе- ресічної особистості, відображають як широту його наукових зацікавлень, так і неоднозначну оцінку його внеску у дослідження археологіч- ної спадщини — від «подвижника» до «шкідни- ка». Так, на думку Б.С. Ванцака та О.Б. Супру- ненка, «нам, сьогоднішнім, гріх було б забути «фанатичного й невтихомирного» Гната Яко- вича стеллецького, який своєю діяльністю ніби завершив певний історичний цикл архе- олого-краєзнавчих розшуків на Лубенщині і Полтавщині Г.с. Кир’якова, Ф.І. Камінського, К.М. скаржинської. Теперішньому часові теж, ой, як потрібні подвижники, і їм є кого брати за взірець» [Ванцак, Супруненко, 1995, с. 82]. Зовсім іншої думки дотримується московський дослідник, археолог Л.А. Бєляєв: «в большинс- тве своем члены «старой Москвы» имели к археологии мало отношения, а те, что как будто считали себя, среди прочего, археоло- гами, — такие, например, как и.Я. стеллец- кий, — принесли ей больше вреда, чем пользы» [Беляев, 2011, с. 46—47]. Однією з перших наукових публікацій про Г.Я. Стеллецького є невелика замітка Б.С. Ванцака, надрукована у тезах доповідей та повідомлень другого обласного науково- практичного семінару «Охрана и исследова- ние памятников археологии Полтавщины» під промовистою назвою: «И.Я. Стеллецкий: архе- олог, историк, романтик» [Ванцак, 1989]. У 1993 р. у видавництві «Московский рабо- чий» вийшла друком книга Г.Я. Стеллецько- го «Мертвые книги в московском тайнике», де оповідалось про історію бібліотеки Івана Гроз- ного та її пошуки. Книга містила передмову Т. Бєлоусової [Белоусова, 1993] та післямову А. Амосова [Амосов, 1993], у яких названі ав- тори окреслювали основні віхи його життєвого шляху, акцентуючи увагу читачів на головній справі його життя — пошуку бібліотеки Іва- на Грозного. Цьому ж присвячено й ще одну книгу Г.Я. Стеллецького «Поиски библиотеки Ивана Грозного», видану в Москві у 1999 р. [Стеллецкий, 1999]. Наступною працею про Г.Я. Стеллецького є один із розділів цитованої вище невеликої мо- нографії Б.С. Ванцака і О.Б. Супруненка, що висвітлює життєвий і творчий шлях кращих © О.В. КОЛИБЕНКО, 2012 УДК [902(091):929](477) Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького 124 представників Лубенського осередку археоло- гічного збиральництва кінця ХІХ — початку ХХ ст. Ця робота містить низку цікавих архів- них документів про діяльність Г.Я. Стеллець- кого, опублікованих уперше [Ванцак, Супру- ненко, 1995, с. 71—82, 103—107]. У іншій своїй монографії, характеризуючи археологічну діяльність Лубенського музею К.М. Скаржинської, О.Б. Супруненко дає ко- ротку характеристику пам’яткоохоронної та музейної роботи і археологічних досліджень Г.Я. Стеллецького, проведених ним на Полтав- щині [Супруненко, 2000, с. 55, 203, 240, 256]. Кілька близьких за змістом публікацій про археологічні дослідження Г.Я. Стеллецького у с. Суботові на Чигиринщині опублікувала Н.В. Кукса [Кукса, 2001; 2002а; 2002б; 2002в]. У одній з її публікацій було вміщено малюнок Г.Я. Стеллецького — «план поховання Богдана Хмельницького» [Кукса, 2002б, с. 17], вперше оприлюднений друком у невеличкій замітці О.В. Сидоренка і А.О. Супруненко [Сидоренко, Супруненко, 2001]. Звернення до мережі Інтернет показало, що інформація про Г.Я. Стеллецького знаходиться там не лише у «Вікіпедії», але й на численних сайтах типу «Старинная Москва», сайтах спе- леологів, діггерів тощо [Проклятые сокровища; Тайники и рудники; Игнатий Стеллецкий]. Крім того, у 2008 р. ТК «Цивилизация НЭО» було знято й продемонстровано на 1 каналі Російського телебачення (ОРТ) документаль- ний фільм «Игнатий Стеллецкий» у серії «Ге- нии и злодеи ХХ века» [Игнатий Стеллецкий: Док. фильм]. Наявна на цих сайтах інформа- ція про Г.Я. Стеллецького перегукується з ано- тацією до названого фільму й зображує його таким собі «гуру» підземників («воинствующий подземник»), «першим російським діггером» у сучасному розумінні цього слова: «игнатий Яковлевич стеллецкий, историк, археолог, первый отечественный спелеолог (пещеровед), всю свою жизнь был одержим одной идеей, всю жизнь он посвятил ее осуществлению. сорок лет он искал библиотеку ивана Грозного» [Гении и злодеи]. Практично нічого про «український» період активної діяльності Г.Я. Стеллецького (1918— 1923 рр.) названі джерела не повідомляють. Як правило вони містять два стандартних речен- ня: «После начала Октябрьской революции и Гражданской войны, стеллецкий оказался на украине. с 1918 года он — профессор украин- ского университета в Киеве, где читает курс археологии» [Стеллецкий,_Игнатий_Яковле- вич]. Зрозуміло, що насправді фонд Г.Я. Стел- лецького (ф. 823) у Російському державному архіві літератури та мистецтва (РГАЛИ) міс- тить значно більше інформації про його діяль- ність в Україні. В усякому випадку, серед його паперів там зберігаються й близько двадцяти автобіографій та автобібліографій за 1918— 1948 рр., спогади під українською назвою «Мої шукання», датовані 1934—1948 рр., а також щоденники за 1917—1949 рр. та маса інших документів (статті, лекції, нариси, записні книжки, листи) [Стеллецкий И.Я. Краткий об- зор архивного фонда РГАЛИ]. Отже, спробуємо визначити місце Г.Я. Стел- лецького у розвитку вітчизняної археології та музеєзнавства, скориставшись у якості джерел опублікованими та неопублікованими доку- ментами з Наукового архіву Інституту археоло- гії НАН України та Лубенського краєзнавчого музею. Як уже зазначалося, збереглося досить багато автобіографій Г.Я. Стеллецького. Власноручно переписану копію однієї з них, датовану 21 лис- топада 1923 р., надіслала з Москви у 1951 р. на прохання директора Лубенського краєзнавчо- го музею В. Буніної друга дружина Г.Я. Стел- лецького М.М. Ісаєвич. Ця копія автобіографії, як і лист М.М. Ісаєвич до В. Буніної, датований 20 березня 1951 р., та доповідь на тему: «Кем был И.Я. Стеллецкий», прочитана на присвя- ченому його пам’яті засіданні, зберігаються у фондах Лубенського краєзнавчого музею (копії названих документів надав нам, на наше про- хання, полтавський науковець В. Подрига, за що ми висловлюємо йому щиру подяку). Отже, як свідчать ці документи, Гнат Яко- вич Стеллецький народився 3 лютого (29 січ- ня за ст. стилем) 1878 р. в с. Григорівка Олек- сандрівського повіту Катеринославської губ. (нині — Запорізького р-ну Запорізької обл.) у духовній сім’ї. Ще у дитинстві разом з батька- ми переїхав у с. Балаклію Зміївського повіту Харківської губ. (нині м. Балаклія, районний центр Харківської обл.). Початкову освіту от- римав у селі, середню — в Харкові, вищу — у Київській духовній академії, яку закінчив у 1905 р., захистивши дисертацію на перший учений ступінь. Після закінчення духовної академії Г.Я. Стеллецький був призначений викладачем історії та географії у російсько- арабську семінарію в Палестині. На одному кораблі з ним туди ж пливла й вихованка Лу- бенської жіночої гімназії та історичного відділу Одеських жіночих педагогічних курсів Ганна Супруненко — його майбутня дружина, яка мала викладати у м. Латталії російську мову [Ванцак, Супруненко, 1995, с. 73]. Як свід- чить у своїй автобіографії Г.Я. Стеллецький, «з р. 1905 мандрував з науковою метою по ближньому сходові: балканах, єгипту, сірії й М. Азии, при чому біля двох років прожив в Назареті та єрусалимі, уважно студіюючи з осібна печерний світ» [ЛКМ, № 2424/1, 2 арк.]. Про цей же період у його житті М.М. Ісаєвич так написала у своїй доповіді: «Окончив ученье, он устремился в Палестину, как к источни- ку древностей, обильному многочисленными подземными тайнами. Там он произвел много 125 Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького исследований, отыскал таинственную кре- пость — пещеру иотапаты, связанную с ио- сифом Флавием, которую много ученых иска- ли и не могли найти, пещеру Адуламы, столь же таинственную и труднодоступную. в процессе этих работ он вполне осознал себя прирожденным археологом-подземником» [ЛКМ, № 2424/1, 5 арк. 1]. Повернувшись у 1907 р. до Росії, Г.Я. Стел- лецький вступив на навчання до новостворе- ного Московського Археологічного Інституту, який закінчив у 1910 р. зі званням ученого ар- хеолога. У ньому ж він невдовзі став професо- ром та дійсним членом Інституту, читав лекції по археології Сходу. Ще у 1908 р. Г.Я. Стеллецький був при- йнятий на службу до Московського архіву міністерства юстиції, де, окрім офіційних кан- целярських обов’язків, займався збиранням інформації про пам’ятки старовини з території усієї Російської імперії. Одночасно, він брав участь у Археологічних з’їздах та проводив роз- копки. В автобіографії він пише, що «для чер- нигівського провадив розкопки по дорученню і на кошти Д.Я. самоквасова, могильників і го- родища в м. снітині на Лубенщині, у р. 1908; для Новгородського з’їзду, по дорученню Моск. Археол. Тов-ва, на цвинтарі Київо-софійсько- го собору і замку вишневецького в м. Лубнях; для Псковського з’їзду — який не відбувся, — дослідував Прибалтику на кошти Моск. Архе- ол. Т-ва» [ЛКМ, № 2424/1, арк. 1]. Перша світова війна негативно вплинула на проведення археологічних досліджень у євро- пейській частині Російської імперії, однак не завадила Г.Я. Стеллецькому продовжити свої археологічно-спелеологічні розшуки в іншо- му регіоні. Навіть навпаки — він скористався своєю участю у ній для вивчення печерного сві- ту Закавказзя: «На прикінці 1916 доброволь- цем, з науковою метою, подався до Кавказу, де Головним управлінням завойованих країн Туреччини в Тіфлісі був запроханий на посаду археолога, з дорученням утворити археологич- ну експедицию в прифронтовій смузі Трапе- зунд — багдад. Але встиг я пройти лише ту- рецьку вірменію, тримаючись слідів «Десяти тисяч» Ксенофонта: Трапезунд — болібурт — Гепір — Ерзерум — Карс — Александрополь — Каракілісса — Мелаперт — Муш — бітяіс» [Там само]. Експедиція закінчилась на початку 1918 р., коли Г.Я. Стеллецький переїхав до Києва, де влітку того року читав лекції з археології Ук- раїни на курсах для вчителів середніх шкіл (очевидно, саме ці курси й називались «Ук- раїнським народним університетом»). Пізніше він «зайняв посаду у відділі охорони старови- ни й провадив тут розкопки печер на Звірин- цю од управління по забудованню Київа та його околиць. Тоді ж таки, сукупно з небіжчи- ком археологом А.Д. Ертелем, дослідував під- земелля, мамутів та числені дюнові стоянки на околицях Київа» [Там само]. Дружина Г.Я. Стеллецького — Г.В. Супру- ненко, яка теж закінчила Московський Архе- ологічний Інститут (1914 р.), ще у 1916 р. по- вернулась з Москви до Лубен, де працювала вчителькою у приватній гімназії О.М. Климо- вої. У 1918 р. вона працювала у шкільній уп- раві, потім завідувала дитбудинком у с. Снітин на Лубенщині, викладала на курсах ліквідації неписьменності для червоноармійців, учите- лювала у сільських школах [Ванцак, Супру- ненко, 1995, с. 74—75]. На початку 1920 р. до Лубен з Києва переїхав і Г.Я. Стеллецький, де очолив заснований ним же ще 1 серпня 1918 р. «Український народний музей». Цей період свого життя він так описав у своїй автобіогра- фії: «Об’їхав і описав усі панські руїни Лубен- щини й зібрав з недобитків та недогарків до- сить великий для повітового міста музей. За 3½ роки праці на Лубенщині за підтримкою й на кошти соввлади, провадив розкопки замку вишневецького, розкопки могильників, горо- дищ, майданів і таємничого схову в с. хелеп- цях. Обійшов майже усі села, в яких прочитав двадцять п’ять лекцій на тему про історичні новини україни й про місцеву старовину. За- снував по селах низку аматорських гуртків охорони старовини й занотував місценаход- ження дванадцяти мамутів Лубенщини. Здо- буті колєкції передав по акту до ЛубнарМу- зею, в серпні 1923 р.» [ЛКМ, № 2424/1, арк. 2]. Взагалі, лубенський період діяльності Г.Я. Стеллецького досить детально відображе- ний у документах НА ІА НАНУ. Це, в основ- ному, листи, прохання та звіти про наукову роботу, надіслані Г.Я. Стеллецьким до УАН і ВУАК у період з 23.07.1921 р. по 8.08.1922 р. Навіть зважаючи на односторонній та дещо суб’єктивний характер цих документів (всі вони написані власною рукою Г.Я. Стеллецько- го), все ж необхідно визнати, що наявна у них інформація підтверджує надзвичайну енергій- ність і невгамовний характер цього дослідника, його намагання охопити пам’яткоохоронною роботою широкі верстви населення, талант по- пуляризатора історичних знань, значний вне- сок у врятування багатьох історичних пам’яток та музейних цінностей. Першим з цих документів є лист Г.Я. Стел- лецького до УАН від 23 липня 1921 р., в якому він пише: «вважаючи на командіровку, одер- жану мною од Академії наук у 1919 р. за для досліду й охорони старовини на Полтавщині, мушу довести до відома Академії, що за цей термін мною засновано і відчинено на Лубен- щині (у Лубнях): 1) українського історично- го музея (відчинена досі «Лубенська Галерія мистецтва»), 2) чотирі філії музея, 3) цент- ральний архив Лубенщини, 4) наукову бібліо- теку, 5) укр. Т-во охорони пам’яток старови- ни Лубенщини, 6) Археологично-мистецький Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького 126 гурток, і, вкупі з М.М. Павловим-сільвансь- ким, 7) Комітет Науки та Культури на Луб- нях і 8) філію Наукового Т-ва у Київі, що за- раз при Академії Наук. Три секції — іст-філ, соц.-економ. і природнича — заклали собою перший семестр Лубенського університету. Іст.-археол. курси, під орудою Т-ва охорони, утворили екскурсію на могилу Шевченка, про наукові наслідки якої я зараз читаю цікл лек- цій в селбудинку. Таким чином, як Київщина у 1919 р., так Полтавщина у 1920 р., простудійовані мною з боку старовини наочно. На черзі — досліду- вання памяток старовини білорусії й волині, для чого гадаю скористуватися двохмісячним відпуском. українську ж Академію Наук прохаю взяти, як і раніш, під свою егіду мої наукові досліди і дати відповідну наукову командіровку до біло- русії й волині» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 154—154 зв.]. Через три дні (26 липня 1921 р.) Г.Я. Стел- лецький звертається до УАН як голова Ук- раїнського Товариства по дослідуванню й охороні пам’яток старовини та мистецтва на Лубнях, завідувач Лубенським музеєм, вчений археолог з таким проханням: «Додаючи при цьому звіт про діяльність Лубенських науко- вих установ за рр. 1920—21 щиро прохаю Ака- демію звернути свою високу увагу й приняти під свій авторітетний протекторат цей на- уковий вогник життя Лубенщини, без чого, за можливим від’їздом головних діячів, він може цілковито завмерти. Крім того, прохаю укр. Академію Наук до- помогти мені в моєму науковому завданню: зібрати як найбільше матеріялів по архео- логії україни шляхом особистих екскурсій і роз’їздів по її терріторії й за для цього дати мені наукову командіровку на білорусію й волинь. Нарешті, прохаю Академію зглянутись на мою посилену діяльність на користь рідної іс- торії та археології й оказати моральну під- тримку, удостоївши високої чести — звання члена-кореспондента укр. Академії Наук» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 192—192 зв.]. До цього прохання Г.Я. Стеллецький додав «Звіт про діяльність наукових установ м. Лу- бень на Полтавщині», у якому зазначив, що 1 серпня 1918 р. у м. Лубнах було засновано музей, фундатором якого був вчений археолог Гнат Якович Стеллецький, який на той час перебував на службі у ВУКОПИС. Коли на початку 1920 р. Г.Я. Стеллецький повернувся до Лубен, він очолив цей музей, який з цього моменту став осередком діяльності місцевих культурно-наукових сил: «Перш за все при му- зеї заснувалося «українське Т-во охорони й до- слідування памяток старовини й мистецтва на Лубнях», статута якого було затверджено без жадних перешкод. Т-во зробилось десницею музея, стягаючи до нього, безпосередньо і через своїх членів та агентів, речі й книжки зо всіх поруйнованих місцевостей та садиб повіту». Згідно зі звітом, протягом літа 1920-го р. було обстежено зруйновані чи пограбовані садиби практично усіх лубенських поміщиків, спи- сок яких Г.Я. Стеллецький наводить у звіті. У результаті в Лубнах склався досить вели- кий як для повітового міста музей («Лубенсь- кий Український історичний музей») з такими відділами: археологічним, історичним, побу- товим, галереєю образотворчого мистецтва, біб- ліотекою з археографічним відділом та цент- ральним архівом Лубенщини. 1 лютого 1921 р. архів відокремився у самостійну установу, те ж саме відбулося й з бібліотекою. Однак, не- забаром музей було перенесено з просторого приміщення колишньої чоловічої гімназії до менш зручного — колишнього повітового земс- тва, хоч Г.Я. Стеллецький і намагався чинити супротив та писав клопотання до голови ВУЦ- ВК Г.І. Петровського. Однак це не допомогло, і музей виселили, щоб розмістити в цьому при- міщенні госпіталь для червоноармійців [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 182—186; Ванцак, Супруненко, 1995, с. 79—80]. Незважаючи на це уже в червні 1921 р. було складено каталог музею й запрацювала «Лу- бенська галерія мистецтва». Ще раніше, на початку 1921 р., було відкрито міську філію музею — «Кірьяковський музей на Плютен- цях», завідувачкою якого стала М.М. Ісаєвич, у майбутньому — друга дружина Г.Я. Стеллець- кого. Крім того, на кошти здраввідділу було відкрито окремий санітарно-освітній музей та закладено музейні філії по селах: імені Нали- вайка — у с. Засуллі, імені Л.О. Яновської — у с. Таранівщині, імені Д.Я. Самоквасова — у с. Хорошках. Крім власне музейної роботи, Товариство охорони старовини вело й напружену науко- ву роботу. Згідно зі звітом Г.Я. Стеллецького, читались лекції у Горошині та Києві. У серпні 1920 р. разом з М.М. Павловим-Сильванським він заснував ще й «Комітета Науки та Куль- тури на Лубнях», до складу якого увійшли «представники усіх національно-культур- но-наукових організацій м. Київа і який мав засідання що суботи через тиждень» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 187—188]. Тоді ж було засновано й Лубенську філію Українсько- го Наукового Товариства у Києві, яка склада- лася із трьох секцій. Влаштовані цими секція- ми навесні 1921 р. тимчасові курси, на думку Г.Я. Стеллецького, стали підвалиною майбут- нього Лубенського університету. Тому, «За- значене само по собі малює досить яскравими фарбами бучний розвій наукового життя на Лубнях, не дивлячись на тяжкі зовнішні умо- вини, як от постійні перешкоди що до акаде- мичного пайка, або з приводу друку: Ревком побажав був надрукувати доклад Г.Я. стел- 127 Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького лецького про Гаркушу, та не знайшов паперу!» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 189]. Характеризуючи розкопки на Лубенщині у 1920 та 1921 рр., Г.Я. Стеллецький пише, що вони проводились як силами учнів та слухачів різних курсів, так і «мобілізованими на вос- кресники мешканцями Лубень, иноді до 300 чоловіка. За цей термін було розкопано низку кур- ганових могил кам’яної доби (на «Замковій Горі» над Лубнями), скитської (там же та в мгарськ. лісі) й словянської (в снітині)» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 189]. Уже 30 липня 1921 р., перебуваючи у Києві, Г.Я. Стеллецький пише прохання до Археоло- гічної Комісії при УАН про «наукову коман- діровку за кордон», де зазначає: «Мій науковий фах — археологія. улюблена галузь на царині останньої — спелеологія. <…> Немає на світі такого старого, з сім’ї історичних, народу, котрий би не мав своїх власних памяток під- земної старовини. Таким є і нарід українсь- кий. Та останній є дуже молодий в порів- нянню з народами старої культури сходу» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 155—155 зв.]. Коротко охарактеризувавши свої наукові мандрівки по країнах Сходу та Закавказзя, Г.Я. Стеллецький вказує, що їх наслідком ста- ли лекційні курси спелеології та археології Ук- раїни, читані ним у різний час у різних нав- чальних закладах Москви, Києва та Лубен: «Та археологія україни з її спелеологією — дрібни- ця в порівнянню з основною науковою метою, яку я собі поставив: оглянути й дослідувати печері, — штучні й натуральні, особливо доіс- торичних часів, — усієї земної кулі. <…> Про- те, сходу мною дослідувано досить, в той час, як Захід залишається невичерпаним. Між тим, саме на Заході корінці спелеології, голо- вним чином, у Франції. <…> Ось ті мотиви, які змушують мене стати на цей тернистий шлях! <…> На підставі всього вищезазначено- го, щиро прохаю молоду Археологичну Комісію україни, виходячи з відповідного § власного статуту, дати мені, яко своєму членові й на- уковому співробітникові української Академії Наук, трьохмісячну наукову командіровку за кордон (Франція), з послідуючим звітом. Мушу додати, що з боку мови перешкод до наукової праці не буде, позаяк володію так мовою французською, як і есперанто» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 156—156 зв.]. У верхньому лівому куті першої сторінки цього документу з НА ІА НАНУ міститься ре- золюція за підписом ученого секретаря Архе- ологічної Секції В. Козловської: «На засіданні Арх. секції 15 серпня 1921 р. було постанов- лено: позаяк сучасним завданням у 1шу чергу являється студіювання українських памяток старовини, то секція утрудняється дати за- кордонну командіровку Г.Я. стеллецькому» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 155]. Не отримавши відрядження ні до Білорусі з Волинню, ні до Франції, Г.Я. Стеллецький натомість у серпні 1921 р. здійснив розвідкову експедицію по Наддніпрянщині, й 18 вересня 1921 р. з Крилова (Новогеоргіївськ) надіслав листа до Археологічного Комітету УАН: «Маю шану повідомити, що археологична експе- діція, виряжена для розвідок укр. Акад. Наук і Київським Археологичним Інстітутом у серпні 1921 р., набула важливих наукових ре- зультатів…». Далі Г.Я. Стеллецький стисло (7 пунктів) наводить ці результати, серед яких привертає увагу чергова згадка «мамута», якого було «запаковано в 11 скринь й перевезено па- роплавом до Кременчука, звідки буде переправ- лено у свій час до укр. Академії Наук». Крім цього та п’яти інших відкритих «мамутів», було відкрито 6 городищ (2 неолітичних — у Воронів- ці (Тепляківське укріплення) та в Андрусівці), 2 запорозьких коша — «Отаманський городок» та «Запорожська гулянка» (Андрусівка), 4 дю- нові стоянки кам’яної доби (м. Коропівка Подо- рожня, Андрусівка, Пеньківка) й острів «Цер- ковище» на Тясмині — неолітична стоянка для полювання, селище кам’яної доби з печерами в ур. «Вищепаново», під Андрусівкою; розкопано: «могилу під Новогеоргієвським, плиту на полі під с. Таборищем, мамута в Андрусівці, зазна- ченого острова «Церковище» й могилу з річами б. хмельницького під Андрусівкою». Крім цьо- го, «читаються по містах і селах лекції про мамута й кам’яну добу, засновуються й набу- ваються музеї (Кременчук, Крилів, чигирин, Олександрія). селяне лекціями цікавляться дуже й слухають з захопленням. <…> Дослі- ди продовжуються» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 3, арк. 224—224 зв.]. Наступний документ у фондах НА ІА НАНУ, написаний рукою Г.Я. Стеллецького, — це звіт про діяльність Української наукової екс- педиції, датований 8 серпня 1922 р. Названа експедиція була проведена Г.Я. Стеллецьким з 1 вересня й майже до кінця грудня 1921 р. Початково вона організовувалась з обмеже- ною метою — «за для палеонтологичних роз- відок про мамута, який одкрився випадково в с. Андрусівці на Кременчучщині». Однак, уже в Кременчуці ця розвідкова, з обмеженими завданнями, експедиція «набула характеру важливого наукового підприємства, завдяки, з одного боку, широким уповноваженням, на- даним їй Кремгубнаросвітою що до організації повітових музеїв та комітетів охорони ста- ровини, а з другого — наряду Опродкомарма про харчове утримання на місцях перебуван- ня» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 4, арк. 36]. Згідно зі звітом Г.Я. Стеллецького, діяль- ність експедиції поділяється на три періоди: «Крилівський» (з 1 по 28 вересня 1921 р.), «Чиг- ринський з Кам’янським» (жовтень-листопад 1921 р.), «Суботівський з Холодним Яром» (гру- день 1921 р.). Під час першого з них у Крилові Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького 128 було влаштовано музей під назвою «Крилівсь- кий музей старовини й мистецтва», знайдено 7 «мамутів» в околицях, зразки кісток взято до музею, розшукано цілого кістяка «мамута» з Варвариної балки під Криловим, виритого під час будування залізничної гілки у 1916 р. Кістки описано й у 11 скринях, вагою 72 пуди, відправлено Дніпром до Кременчука, а звідти до Києва, до музею УАН. Також відкрито 6 го- родищ (з них 3 неолітичних), 6 дюнових стоя- нок кам’яної доби, кілька неолітичних печер, селищ та ловецьких стоянок на островах р. Тяс- мина, констатовано 3 запорозьких коша, за до- помогою «комтруда» розкопано «могилу» над Криловим та неолітичну стоянку на острові р. Тясмина під Андрусівкою. Про результати досліджень поінформоване місцеве громадянс- тво у формі прилюдних лекцій у Крилові та с. Андрусівці. Під час другого періоду експедиції спочат- ку, у жовтні, досліджувався Чигирин з околи- цями, а у листопаді — Кам’янка з околицями. Засновано «Чигиринський історичний музей імені Богдана Хмельницького», з комітетом з трьох осіб на чолі. При музеї закладено «Нау- кове товариство охорони пам’яток старовини й мистецтва», почесними членами якого обрано Г.Я. Стеллецького та священика О. Єримови- ча. До музею Г.Я. Стеллецьким доставлено з Бужина чумацький маж, палеонтологічними розвідками виявлено 5 «мамутів», археологіч- ними — 3 неолітичних стоянки та 3 неолітич- них городища. У Чигирині розкопано місце палаців Б. Хмельницького та митрополита Й. Нелюбовича-Тукальського, а також підзем- ний хід з палацу Б. Хмельницького. Під Чиги- рином розкопано пошкоджену «скарбошукате- лями» могилу енеолітичної доби. У Кам’янці описано склад книжок з бібліотек околишніх відомих панських родин, в с. Боровиці дослід- жено місце табору, у зв’язку з чим прочитано місцевим селянам 2 прилюдні лекції, та по одній в Чигирині й Кам’янці, з демонстрацією знахідок. Суботівський період експедиції, що припав на безсніжний грудень, на думку Г.Я. Стел- лецького, «дав найблискучійші наукові наслід- ки». У с. Суботові знайдено 2 «мамутів» (одно- го з них — у «Білому Яру» на гл. 1,5 аршина від поверхні), розкопано підземний хід поруч історичної кам’яної баби, досліджено маєток Б. Хмельницького, констатовано місце Шев- ченкового «Великого Льоху», ретельно обсте- жено «домовину України» — кам’яну церкву св. Іллі: «в середині оббито стіну, на якій при- бито мідяну табличку, що там, мовляв, похо- вано тіло хмільницького. Оказалась звичай- нісінька спекуляція великим йменням; саму табличку взято до музея». Г.Я. Стеллецький вважав найголовнішим відкриттям цієї екс- педиції виявлення залишків загубленого «ос- танку» Богданового: «На цвинтарі, перед ол- тарем богданової церкви, стоїть два хрести, різаних з каміню і змальованих Тарасом. Під більшим з них, датованим 1799 р., розкопка- ми одкрито в круглій ямі рештку спалених костей богданових! частина їх взята для де- монстрації й доказу» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 4, арк. 36—40]. Г.Я. Стеллецький констатував також цілко- виту недослідженість Холодного Яру, де ним обстежено городище з двома лініями валів, яке, на його думку, належало до кам’яної доби, але використовувалось і в скіфський час як багата грецька колонія, а за часів Юстиніана — як ві- зантійська факторія, куди підпливали великі кораблі, «остов одного такого корабля й зараз видно в намулі озера». Великі й складні «май- дани» оглянуто під сс. Косаркою та Грушівкою, а у с. Медведівці констатовано «типову неолі- тичну печерю». Закінчуючи звіт, Г.Я. Стеллецький скромно відзначав: «По свойому діапазону й науковим наслідкам зазначена експедіція по вкраїні — перша після експедіції Гільденштедта 1774 р.». Про її результати він зробив доповідь у січні 1922 р. у «Науковому Комітеті» в Хар- кові, 11 березня 1922 р. опублікував у одній з харківських газет замітку під назвою «Тарас Шевченко про Богданову могилу», а з квітня 1922 р. переніс діяльність експедиції (в одній своїй особі) на Лубенщину, де «по мандату ви- конкома та освіти прочитано лекції по всіх волостях, переведено силами селян чи мало розкопок і одкрито багато слідів кам’яної доби та останки мамутів в сс: Гонцях (нові), Тара- динцях, Мгарі, снітині, Литвяках, а всього на вкраїні 54 мамута» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 4, арк. 40-41]. Деякі підсумки цієї «Української наукової експедиції», на нашу думку, підбиває лист за підписом голови ВУАК академіка О. Новицько- го, надісланий 21 травня 1925 р. до Централь- ного Пролетарського Музею Лубенщини, у яко- му зазначено: «вуАК просить Музей подати більш повні інформації за розкопи, переведені в останні роки Луб. Наук. Т-вом та Музеєм, бо ті відомости, що їх було подано в свій час до Кабінету Ант. та Етн. — вуАН, далеко не задовольняють. На підставі відомостів за розкопи попередніх років вуАК вважає за не- обхідне попередити, що подібні розкопи навряд чи можна санкціонувати надалі. Разом із тим вуАК просить поінформу- вати про стан археологічних дослідів у ць- ому році /що намічено до вивчення, хто має переводити розшуки, де саме і т.п./ і пода- ти списки осіб, кому можна доручити ті досліди. Насамкінець, вуАК просить подати адресу Г. стелецького, що переводив розкопи в Луб- нях і звіту не надіслав. За відомостями вуАК- а гр. стелецький перебуває в Москві» [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, спр. 24, арк. 94—94 зв.]. 129 Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького Дійсно, з кінця 1923 р. Г.Я. Стеллецький знаходився вже у Москві, куди він виїхав «з метою закінчення давно розпочатих науко- вих праць» [ЛКМ, № 2424/1, арк. 2]. До Москви Г.Я. Стеллецький поїхав уже з другою дружи- ною — М.М. Ісаєвич, з якою він їздив у описану вище експедицію, про що вона згадує у листі до В. Буніної [ЛКМ, № 2424/1, арк. 3]. За спога- дами його доньки (від першого шлюбу) худож- ниці Л.Г. Григор’євої, з Г.В. Супруненко вони «розійшлися по-інтелігентному, неофіційно» [Ванцак, Супруненко 1995, с. 80]. Другий московський період життя Г.Я. Стел- лецького є широковідомим, однак найменш ви- світленими його епізодами є дві пошукові експе- диції на Україну — у 1934 та 1939 рр. Перша з них була пов’язана з пошуками срібних копалень гетьмана Мазепи, друга — від Літературного му- зею — називалась «Слідами Ігоря Сіверського». За свідченням М.М. Ісаєвич — учасниці названої експедиції, «в 1939 г. он совершил экспедицию от Лит. музея «По следам похода князя игоря северского против половцев». в отчете по экс- педиции он отстаивал мысль, что цель похода игоря была патриотическая, стремление объ- единить родную землю» [ЛКМ, № 2424/1, арк. 2]. Крім того, у листі до В. Буніної, вона писала: «Мо- нография «По следам игоря северского», в числе других рукописей хранится в ГосЛитарх. Если хотите, я вам пришлю 4 тетради об этой эк- спедиции, но он писал карандашом, с многими перечеркиваниями и поправками. Архивистов не смущают никакие неудобочитаемые рукопи- си. Если у ваших сотрудников будет желание и терпение разобрать эти тетради, то кое что интересное можно в них найти. Я тоже писа- ла заметки об этой экспедиции, но чисто бы- товые, т. к. на мне лежал гл. обр. быт. Есть и карта к этому вопросу» [ЛКМ, № 2424/1, с. 9]. Доля цих паперів невідома, можливо, вони були надіслані до Лубенського музею у 1951 р., а, мож- ливо, потрапили до Російського державного ар- хіву літератури та мистецтва (РГАЛИ) у ф. 823. Очевидно, зацікавлення Г.Я. Стеллецького цією темою, спроби перекладу «Слова о полку Ігоревім» сучасною російською мовою були пов’язані з його близькими родинними стосунками з В.І. Стел- лецьким — відомим фахівцем у цій галузі та пе- рекладачем «Слова». М.М. Ісаєвич згадує у листі такий цікавий факт: «и.Я. пробовал переводить слово о полку игореве. владея стихом, я ему по- могала. Нас поразило место «растекашася мыс- лию по древу». <…> и.Я. стал рыться в архивах и выискал, что на древнем славянском языке белка называлась «мысь». Теперь стало понят- но: белкой разбегался по дереву. Потом мы об- ратили внимание на выражение «под трубами повиты». <…> вспомнилось, что по украински «повити» значит родить. <…> гораздо естест- веннее в переводе сказать «Под трубами рожде- ны», чем «Под трубами пеленаты». и.Я. заявил эти два соображения в о-ве изучения слова о полку игореве. Приняли к сведению с большим интересом. <…> Недавно вышел в свет перевод сл. о пол. иг. племянника и.Я. влад. ив. стел- лецкого. Он использовал эти данные в своем пе- реводе» [ЛКМ, № 2424/1, арк. 9—10]. Наведені документи з фондів НА ІА НАНУ та ЛКМ, у сукупності з вже опублікованими до- кументами з Лубенського міського державного архіву, Черкаського краєзнавчого музею та Де- ржавного архіву Черкаської обл., дозволяють скласти певне уявлення про внесок Г.Я. Стел- лецького у дослідження археологічних пам’яток України. Перше, що кидається в очі — це його настійливе намагання зробити якесь величезне відкриття й повідомити про нього якомога біль- шій кількості оточуючих, у першу чергу — лю- дям абсолютно не підготовленим до сприйняття і правильного розуміння мети і завдань археоло- гічних досліджень. Особливо показовим у цьому сенсі є приклад «з’ясування історичної тайни богдана», результати якого сам Г.Я. Стеллець- кий вважав чи не найвищим своїм досягненням в археології України, і який було детально про- аналізовано у публікаціях Н. Кукси [Кукса, 2001; 2002а; 2002б; 2002в]. Використовуючи скарбошу- кацький ентузіазм простих мешканців Лубен, Г.Я. Стеллецький, мабуть, уперше у вітчизняній археологічній практиці використав комуністич- ні «воскресники» для проведення досліджень. Однак, одночасне використання до 300 робіт- ників, засліплених бажанням знайти скарби Я. Вишневецького, неминуче перетворювало ці розкопки (при одному керівникові) у неконтро- льоване розривання міського валу без будь-якої фіксації. Напіваматорський характер дослід- жень Г.Я. Стеллецького, відсутність звітної до- кументації, поверховість багатьох висновків, оче- видно, слід пов’язувати як з «післядипломністю» його археологічної освіти, так із особливостями його своєрідної натури (чого варті хоча б зйомки в епізодичній ролі у фільмі Юлія Райзмана «По- езд идет на восток» («Мосфільм», 1947 р.), майже за рік до смерті) [ЛКМ, № 2424/1, арк. 5]. Разом з тим, завдяки його непосидючому та авантюрному характеру, Г.Я. Стеллецький зміг багато зробити на ниві охорони вітчизняної культурної спадщи- ни у складних умовах громадянської війни. Амосов А.А. Слово о великом искомом / А.А. Амо- сов // Стеллецкий И.Я. Мертвые книги в московс- ком тайнике. — М., 1993. — С. 243—268. белоусова Т. От составителя / Т. Белоусова // Стел- лецкий И.Я. Мертвые книги в московском тайни- ке. — М., 1993. — С. 3—16. беляев Л.А. А.В. Арциховский и первые програм- мы археологического изучения средневековой Москвы / Л.А. Беляев // Новгородские археологи- ческие чтения — 3. Материалы Международной конференции «Археология средневекового города. К 75-летию археологического изучения Новгоро- да». — Великий Новгород, 2011. — С. 46—57. ванцак б. Подвижники українського музейниц- тва: (Григорій Кир’яков, Федір Камінський, Кате- Колибенко О.В. Українська спадщина Гната Стеллецького 130 рина Скаржинська, Гнат Стеллецький) / Б. Ван- цак, О. Супруненко. — Полтава, 1995. — 135 с. ванцак б.с. И.Я. Стеллецкий: археолог, историк, романтик / Б.С. Ванцак // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины: Второй обл. науч.-практ. семинар. — Полтава, 1989. — С. 106—108. Гении и злодеи. Игнатий Стеллецкий: [Эл. ре- сурс]. Точка доступа: http://www.ruarchive.com/ archives/6445 игнатий стеллецкий. Док. фильм: [Эл. ресурс]. Точка доступа: http://www.1tv.ru/documentary/ fi4942/sn43 Кукса Н.в. Наукові досліди Гната Яковича Стел- лецького по «з’ясуванню історичної тайни Бог- дана» в Суботові (20-ті рр. ХХ ст.) / Н.В. Кукса // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 2002а. — №1. — С. 156—159. Кукса Н. «Наукові» досліди Гната Яковича Стел- лецького по «з’ясуванню історичної тайни Богда- на» в Суботові (20-ті рр. ХХ ст.) / Н. Кукса // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 2002б. — Вип. 11. — С. 10—17. Кукса Н. Історичні поховання XvII—XvIII ст. в Суботові / Н. Кукса // Біографічна некрополісти- ка в контексті сучасної історичної науки (джерела та результати досліджень. — Т. 9. — К., 2002в. — С. 227—241. Кукса Н. Церква святого пророка Іллі в Суботові: до питання дослідження і реставрації / Н. Кукса // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 2001. — № 2. — С. 134—136. Лубенський краєзнавчий музей (далі — ЛКМ) № 2424/1, 12 арк. Лист М. Ісаєвич до В. Буніної, 20.03.1951 р. ЛКМ, № 2424/1, 2 арк. Curriculum vitae. Гнат Яков- левич Стеллецький. Автобіографія. 21.11.1923. Копія. ЛКМ, № 2424/1, 5 арк. Кем был И.Я. Стеллецкий: доклад. НА ІА НАНу, ф. ВУАК, спр. 3. НА ІА НАНу, ф. ВУАК, спр. 4 НА ІА НАНу, ф. ВУАК, спр. 24 Пересветов Р.Т. Тайны выцветших строк / Р.Т. Пе- ресветов. — М., 1970. — 287 с. Проклятые сокровища рода Вишневецких.:[Эл. ресурс]. Точка доступа: http://metall-detector.com/ proklyatyie-sokrovishha-roda-vishnevskix.html сидоренко О.в. Невідомий план поховання Богда- на Хмельницького / О.В. Сидоренко, А.О. Супру- ненко // Археологічний літопис Лівобережної Ук- раїни. — Полтава, 2001. — № 2. — С. 179. стеллецкий, Игнат Яковлевич: [Эл. ресурс] Точка доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Стеллецкий,_ Игнатий_Яковлевич стеллецкий Игнатий Яковлевич (1878—1949) — историк, археолог, спелеолог. Краткий обзор архи- вного фонда РГАЛИ: [Эл. ресурс]. Точка доступа: http://libinfo.org/index/index.php?id=114977 стеллецкий и.Я. Мертвые книги в московском тайнике / И.Я. Стеллецкий. — М., 1993. — 272 с. стеллецкий и.Я. Поиски библиотеки Ивана Гроз- ного / И.Я. Стеллецкий. — М., 1999. — 400 с. супруненко О.б. Археологія в діяльності першо- го приватного музею України (Лубенський музей К.М. Скаржинської). — К. — Полтава, 2000. — 392 с. Тайники и рудники :[Эл. ресурс]. Точка доступа: http://www.metallsearch.ru/nenkladi/56.htm А. в. К о л ы б е н к о уКРАиНсКОЕ НАсЛЕДиЕ иГНАТА сТЕЛЛЕЦКОГО Археолог, спелеолог и музеевед И.Я. Cтеллецкий сорок лет посвятил поискам библиотеки Ивана Гроз- ного. В статье рассматривается его деятельность на территории Украины в 1918—1923 гг. В этот пери- од И.Я. Стеллецкий находился в Киеве и Лубнах. В Лубнах он основал краеведческий музей, сущес- твующий до сих пор, а также создал ряд научных обществ. Под эгидой этих обществ в тяжелых ус- ловиях Гражданской войны он проводил архео- логические экспедиции на территории Украины, практически не оставив отчетной документации и сделав ряд поверхностных выводов. o. k o l y b e n k o ukrAiniAn hEritAgE of hnAt StrEllEcky The archeologist, cave explorer and specialist in museum management H.Y. Stelletsky has been de- voted to researches of Ivan Grozny library for forty years. The article considers his activity on the terri- tory of Ukraine in 1918—1923. During this period, Stelletsky residented in Kyiv and lubny. In lubny he founded local museum, that exists up to nowadays, and created a number of scientific societies.

Схожі ресурси