Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення

Розкопками поселень слов’ян переддержавного періоду та доби Київської Русі накопичено матеріал, що дозволяє не лише аналізувати особливості домобудівництва, а й моделювати його структурні елементи. У статті охарактеризовано основні напрямки графічного реконструювання давніх жител і висвітлено можл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Готун, І.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89436
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 20-47. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89436
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-894362015-12-13T03:02:04Z Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення Готун, І.А. Статті Розкопками поселень слов’ян переддержавного періоду та доби Київської Русі накопичено матеріал, що дозволяє не лише аналізувати особливості домобудівництва, а й моделювати його структурні елементи. У статті охарактеризовано основні напрямки графічного реконструювання давніх жител і висвітлено можливість створення натурної моделі слов’яноруського будинку. Означений проект реалізується на Ходосівській базі експериментальної археології Північної експедиції Інституту археології НАНУ. Изученные на славяно-русских поселениях остатки жилищ служат ценным источником для анализа различных аспектов социально-экономической истории населения, указывают на высокий уровень развития селищных структур средневековья. Накопленный материал способствует более полному пониманию различных сторон общественного быта, а его полнота позволяет моделировать элементы домостроительства с конкретизацией деталей. Историография воссоздания облика построек сла- вян накануне образования древнерусского государства и эпохи Киевской Руси достаточно объемная, но продолжающиеся раскопки предоставляют новые факты для дальнейших изысканий, порождают новые идеи и подходы. Имеющиеся в литературе варианты реконструкции древних сооружений отражают различные конструктивные особенности последних, их планиграфические решения, специфику эксплуатации. Часть предположений не лишена определенных недостатков и просчетов, но продолжающиеся споры по этим вопросам свидетельствуют об актуальности темы. Опубликованные разработки позволяют перейти от графических реконструкций к натурному воссозданию реплик средневековых жилищ. Такой проект реализуется на базе Северной экспедиции Института археологии НАН Украины в Ходосовке возле Киева в рамках программы экспериментального изучения древних объектов, процессов и технологий. При работах используются инструменты, тождественные средневековым, находки их прототипов известны на окрестных древнерусских памятниках. Полученный опыт можно использовать при создании музея под открытым небом «Средневековое село», где действующими экспонатами будут собственно раскоп и воссозданные объекты. Подобный вариант музеефикации считается специалистами самым перспективным. О его востребованности свидетельствует интерес широкой аудитории к проводимым работам. Studies on the Slavic-Rus settlements of dwelling remains are a valuable source for the analysis of various aspects of social and economic history of the population, indicating a high level of rural medieval structures. Accumulated material enhances the understanding of the various aspects of social life, helps to reenact elements of homebuilding in details. Historiography of buildings reconstruction of ancient Slavs before the formation of the state of Kievan Rus is quite volumetric, due to the ongoing excavations provide new evidence for further research, generate new ideas and approaches. The published versions of the reconstruction of ancient buildings reflect different structural and maintenance features. Published elaborations let us go from graphic reconstructions up to full-scale reconstruction of the replica medieval dwellings. This project is being implemented on the basis of the Northern Expedition of the Institute of Archaeology of NAS in Hodosivka near Kiev as part of a pilot study of ancient objects, processes and technologies. The acting instruments are the tools which are equal medieval, have their prototypes in the surrounding ancient sites. This experience could be used to create an open-air museum «The Medieval Village» where the main showpieces are excavated artifacts along with reconstructed facilities. Museum`s inquiry is shown by the great interest among a wide audience. 2013 Article Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 20-47. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89436 904.3.004.68’’639/653’’ uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Готун, І.А. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення Археологія і давня історія України
description	Розкопками поселень слов’ян переддержавного періоду та доби Київської Русі накопичено матеріал, що дозволяє не лише аналізувати особливості домобудівництва, а й моделювати його структурні елементи. У статті охарактеризовано основні напрямки графічного реконструювання давніх жител і висвітлено можливість створення натурної моделі слов’яноруського будинку. Означений проект реалізується на Ходосівській базі експериментальної археології Північної експедиції Інституту археології НАНУ.
format	Article
author	Готун, І.А.
author_facet	Готун, І.А.
author_sort	Готун, І.А.
title	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення
title_short	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення
title_full	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення
title_fullStr	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення
title_full_unstemmed	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення
title_sort	слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89436
citation_txt	Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 20-47. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gotunía slovânorusʹkesílʹsʹkežitlotapitannâjogovídtvorennâ
first_indexed	2025-07-06T17:20:59Z
last_indexed	2025-07-06T17:20:59Z
_version_	1836918989856440320
fulltext	20 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 І. а. Г о т у н СЛОВ’ЯНО-РУСЬКЕ СІЛЬСЬКЕ ЖИТЛО ТА ПИТАННЯ ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ * розкопками поселень слов’ян переддержавного пе- ріоду та доби київської русі накопичено матеріал, що дозволяє не лише аналізувати особливості домобудів- ництва, а й моделювати його структурні елементи. У статті охарактеризовано основні напрямки гра- фічного реконструювання давніх жител і висвітле- но можливість створення натурної моделі слов’яно- руського будинку. означений проект реалізується на Ходосівській базі експериментальної археології Пів- нічної експедиції Інституту археології нанУ1 к л ю ч о в і с л о в а: середньовіччя, селища, слов’яно-руське домобудівництво, реконструкція, експериментальна археологія, конструктивні особливості будівель, натурна модель Проведені в останні десятиліття минулого — на початку нинішнього століття розкопки се- редньовічних поселень дозволили накопичити значний масив даних щодо масової житлової і господарської архітектури як міських центрів, так і сільських пунктів, причому це стосуєть- ся пам’яток, за якими стояли різні соціально- економічні і політичні функції. Показово, що у той час, як питання міської забудови в силу зростання джерельної бази вдалось розглянути раніше, специфіка сільської архітектури стала предметом спеціального дослідження лише останнім часом. Означена обставина зумовле- на тим, що донедавна на території Південної Русі не було сільського поселення не тільки повністю вивченого, а й навіть із більш-менш значною відкритою площею. І лише координо- вана відділом давньоруської та середньовічної * Стаття виконана в рамках проекту ДФФД–БРФФД «Палеоекономіка населення лісової зони України та Білорусі: археологічні реконструкції та моделювання», № Ф41.5/006 археології ІА НАНУ в руслі виконання кіль- кох фундаментальних наукових тем розробка давньоруської сільської проблематики очолю- ваним О. П. Моцею колективом дослідників та їх колегами дала змогу не тільки простежити особливості масової забудови південнорусько- го села, а й дійти висновку про високий рівень розвитку середньовічних селищних структур, провести певні паралелі між неукріплени- ми пам’ятками і міськими осередками [Моця, 1996, с. 45 та ін.; Село, 2003]. Аналіз отриманих під час означених дослід- жень матеріалів дозволив виділити різні об’єкти, що проливають світло на соціальні особливості масової забудови. Зокрема, були вивчені обійстя, де проживали представники соціальної верхів- ки із числа мешканців у Автуничах, Лісковому, Григорівці, розкопані заможні житла на низ- ці пунктів [Готун, 1993, с. 68—71; Шекун, 1990, с. 75; Петрашенко, 1991, с. 51; Південноруське, 1997, с. 73]. Завдяки цьому поставлене і успіш- но вирішене питання про соціальні відносини на селі в давньоруські часи [Моця, 1999, с. 50—59; Село, 2003, с. 195—197] та охарактеризовані об’єкти, відмінні не лише за рівнем добробуту, а й залишені різноетнічним населенням, полі- функціональні тощо [Готун, 1995, с. 374—376]. При розгляді специфіки споруд села Київської Русі також з’явилась можливість крім поселень землеробів, тваринників, промисловиків просте- жити пункти, де ремесла і промисли були до- поміжними відносно сільського господарства та осередки, де певна галузь була домінуючою, а землеробство і тваринництво — другорядними; більше того, поруч із довготривалими оселями до- слідники виділили тимчасові та сезонні, що теж впливало як на планувальну схему забудови, так на її окремі елементи [Готун, 1999, с. 206—212]. © І.А. ГОТУН, 2013 УДК 904.3.004.68’’639/653’’ 21 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 Крім того, об’єкти масової забудови, будучи скла- довою передусім матеріальної культури, несуть також певні елементи духовної, відображаючи знання і навички, смаки й уподобання, віру- вання і традиції [Готун, 2001, с. 24—30]. Відтак, висловлена свого часу констатація «ще менше розроблене питання про сільське поселення сто- совно його зовнішнього вигляду, планування, житла... Джерел з даних сторін поселення мізер- но мало» [Воронин, 1935, с. 10] стала історіогра- фічним фактом, а описаний ступінь наближення до об’єкта дослідження дав змогу більш детально говорити про архітектурний вигляд середньовіч- них селищ. Фахівцями відзначалось, що кінцева мета вивчення масової житлової забудови — архітек- турне моделювання її структурних елементів [Археология, 1985, с. 147], без моделювання ар- хітектурного вигляду багато питань культурно- го та історичного розвитку залишаться за межа- ми пізнання [Толочко, 1983, с. 127]. Слушність цих тверджень безсумнівна і хоч ситуативно вони стосувались конкретних пам’яток, проте в однаковій мірі актуальні для всіх населених пунктів, регіонів, типів поселень, історичних періодів. Адже, як підкреслювалось у літера- турі, саме реконструкція дозволяє у наглядній формі комплексно виявити співвідношення між елементами будівель точніше і тонше порівня- но з описом цих же елементів; в реконструкціях все зрозуміло, тут немає місця двозначним тлу- маченням, часто присутнім у словесних описах; це концентрована форма узагальнення, яка дозволяє наглядно перевірити розроблювані уявлення про житло [Борисевич, 1978, с. 283]. А глибоко і правильно судити про будь-який народ на тому чи іншому щаблі його історії не- можливо, не уявляючи досить чітко житла, що належали в той час його основним верствам, не маючи вичерпних даних про характерні риси цих жител, починаючи від їх загальної компо- нування і закінчуючи деталями внутрішнього і зовнішнього влаштування і вигляду; без цьо- го немислиме і скільки-небудь точне судження про зовнішній бік життя — про вигляд міст і сіл, тому найвиразнішим результатом вив- чення архітектурно-археологічної пам’ятки є графічна реконструкція [Спегальский, 1972, с. 5, 15]. Накопичення джерел щодо сільського будівництва в Київській Русі дозволило аналі- зувати гаданий зовнішній вигляд елементів забудови, залучаючи напрацювання з відтво- рення зовнішнього вигляду та інтер’єру інших слов’яно-руських пам’яток. Уже неодноразово відзначалось, що висловле- на свого часу І. І. Ляпушкіним думка про подіб- ність слов’янського селища зі спорудами напів- землянкового типу до курганного могильника, де тільки пічний дим та люди між житлами оживляли пейзаж, а також її графічне оформ- лення [Ляпушкин, 1958, с. 210] спростовані у ході подальших розробок питань давньоруського масового будівництва. І хибність такого суджен- ня, як зазначав Г. В. Борисевич, зумовлена без- посереднім перенесенням окремих типів існу- ючих будівель як готової реконструкції давніх споруд лише на підставі подібності конструкцій без урахування цільового призначення об’єктів. Дослідник припускав, що підставою для ототож- нень, про які йдеться, могло послужити вико- ристання як зразка для реконструкції погреба через подібність його плану до плану землянки [Борисевич, 1969, с. 48]. Для детальнішої характеристики сільського житла Русі доцільно звернутись до уже опуб- лікованих матеріалів з історії його реконстру- ювання [Звіздецький, 1997, с. 38—44], про- дубльованих в узагальнювальній праці про вигляд давніх поселень [Відейко, 2005, с. 130] і підсумковій роботі з археології села Півдня Русі1 [Село, 2003, с. 160, 161, рис. 55]. житла слов’ян переддержавного періоду з Новотроїцького городища відтворені І. І. Ля- пушкіним у межах заглибленої частини з перекритим землею двосхилим дахом, який спирається на краї котловану і підтримується опорними стовпами [Ляпушкин, 1958, с. 202, 204—206, рис 110, 112—114] (рис. 1, 1, 2), що було критиковано Г. В. Борисевичем. Дещо відрізняється реконструкція, запропонована П. О. Раппопортом. У випадках і зі зрубною на- півземлянкою VIII—Х ст. і з каркасно-стовпо- вою Х—ХІ ст., стіни підіймаються над поверх- нею, хоч житла повністю перекриті земляним насипом [Раппопорт, 1975, с. 158, 159, рис. 58, 59] (рис. 1, 3, 4). Подібний зовнішній вигляд каркасної та зрубної напівземлянок наводив і О. М. Приходнюк [Приходнюк, 1971, с. 31— 33, рис. 4; 5; 1975, с. 21, 22, рис. 7; 8] (рис. 2, 1, 2). У цьому варіанті одна із будівель не заси- пана. Земляний насип на жердинах над за- глибленою частиною був запропонований при реконструкції жител Суздаля. Автор розкопок вказує на те, що колоди перекриття впирались у ґрунт, а стіни облицьовувались обаполами, кілками або зміцнювались плотом [Дубынин, 1941, с. 93—96]. Одне із жител згодом було ре- конструйоване графічно [История, 1948, с. 210, рис. 128] (рис. 1, 5). Вказане відтворення під- давалось критиці з боку М. Ю. Брайчевсько- го за простоту і примітивність, а відтак — за архаїзацію давньоруського побуту [Рядовий, 1972, с. 30, 31]. А у Г. В. Борисевича виникли зауваження щодо бачення П. О. Раппопорта. Основні із них стосувались трактування на- земних частин, будівельно-технологічних і архітектурно-функціональних питань, а саме притискання до стовпів верхніх ділянок стін шляхом спорудження насипу по периметру 1. На жаль, в останньому випадку незалежно від автора при редагуванні ілюстрацій у підрисунковий підпис вкралась помилка; справжня належність реконструкцій адекватно відображена у першій публікації. с т а т т і 22 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 житла. Пропонувалось інше конструктивне вирішення: каркасно-стовпова обшивка стін заглиблення та зрубна (можливо — більших розмірів) або каркасно-жердинна з глиняною обмазкою надземна частина. Піддано сумніву також доцільність земляного перекриття, під- креслена проблематичність несучої спромож- ності тонкої підкладки під земляний насип [Борисевич, 1978, с. 284—288]. Неможливість використання земляних підсипок з огляду на обмежену несучу здатність дерева підкреслю- валась і А. В. Арциховським [Арциховский, 1959, с. 114]. Разом з тим, Ю. П. Спегальсь- кий аргументував наявність земляних наси- пів археологічними матеріалами [Спегаль- ский, 1972, с. 91, 92], а за спостереженнями О. М. Приходнюка, напівземлянки, анало- гічні реконструйованій ним за матеріалами Поділля, побутували в регіоні і в XX ст. і мож- ливість використання землі поверх дерев’яної конструкції підтверджується інженерними розрахунками [Приходнюк, 1971, с. 31, 34—36, рис. 6]. Складається враження, що у випадку із земляним перекриттям будівель створено про- блему, яка носить, певною мірою, надуманий, штучний характер. Суперечки перенесено у площину несучої спроможності конструкцій. У даному випадку не потрібно інженерної освіти для ствердної відповіді. Її дасть більшість із тих, хто проходив службу в армії. Адже саме так влаштовуються бліндажі і колоди їх пере- криття витримують не лише вагу земляного насипу, а й вибухи боєприпасів, хай не най- більшого калібру. Побудований на базі Пів- нічної експедиції погріб мав подібне конструк- тивне вирішення і слугував понад сім років. Він прийшов у непридатність не через вагу землі, якою був перекритий. Почали перегни- вати тонкі соснові колоди, скоріше — жердини перекриття, відібрані, до того ж, із сухостою. Не останню роль у цьому зіграв і піщаний ґрунт, який легко пропускав як воду, так і ки- сень. А залишки дерев’яно-земляних споруд часів Другої світової війни, викопаних у лесі і перекритих ним же, хай у досить поганому стані, доводилось зустрічати ще на початку цього століття. Тому життєздатність подібних конструкцій аргументації не потребує. Відтак, у питанні про перекриті землею житла аспект «чи технічно могли» варто замінити альтер- нативним «чи практикували». І відповідь на нього у подібному формулюванні досить про- ста: технічно — могли. Ще живе покоління, яке у повоєнні роки, втративши нормальне житло рятувалось у землянках. Але це не при- від вважати останні основним типом житла. Адже в Круглику у південних київських перед- містях сім’я, позбавлена під час війни домівки, тривалий час мешкала в залізобетонному ар- тилерійському напівкапонірі, хоч це не спону- кає включати останній до типології жител як окрему категорію. А значить, у питання землі на дахах необхідно вкладати не технічний, а соціальний зміст. Це ж стосується і загалом за- глиблення жител у землю. Безсумнівно, воно практикувалось, про що переконливо свідчать матеріали розкопок багатьох пам’яток. І один із суттєвих моментів у цьому відношенні — за- кладання основи споруди нижче рівня про- мерзання ґрунту. Але аналізувати заглиблені будівлі необхідно з урахуванням наведеної вище думки М. Ю. Брайчевського про помил- ковість шляху штучної архаїзації і примітиві- зації моделі життя за часів Київської Русі. Спорудження верхньої частини житлових будівель з дерева та глини припускалось і М. М. Вороніним [История, 1948, с. 208]. Подіб- ну думку мав також О. Л. Монгайт, який вва- жав, що двосхилий дах посередині і по кутах спирався на вертикальні стовпи; дослідник припускав і можливість спорудження зрубу в кілька вінців над заглибленим житлом. У той же час він відзначав, що на противагу примі- тивним, близьким до первісних жител, у дав- ньоруських будівель часткове заглиблення в землю було одним із способів зведення, при цьому напівземлянкове приміщення мог- ло входити до більш складних конструкцій. Вчений наполягав, що відкриття напівзем- лянок не виключає існування складного, на- віть багатокамерного житла, а сам термін «на- півземлянка», що відображає конструктивні особливості будівлі, не повинен створювати не- правильне враження про начебто примітивність давньоруських жител [Монгайт, 1953, с. 305]. Глинобитні стіни і дерев’яний каркас із кіль- кох вкопаних у землю вертикальних стовпів, з’єднаних між собою нечисленними переплете- ними пруттям дерев’яними перев’язями — так уявляв наземне вирішення напівземлянок М. К. Каргер. Нижня частина, на його думку, облицьовувалась дошками, закріпленими у пази дерев’яних стовпів, обмазувалась глиною [Каргер, 1953, с. 57; 1958, с. 350]. Запропоно- ване поєднання двох принципово відмінних інженерних вирішень було піддане критиці з боку П. П. Толочка як навряд чи можливе у дійсності [Толочко, 1981, с. 69]. Запазовування розколотих колод у повздовжні жолобки верти- кальних опор пропонував і П. І. Хавлюк, базу- ючись на вивченні сучасної архаїчної забудови [Хавлюк, 1963, с. 323]. Можливість комбінова- них способів зведення будівель із заглибленою основою підтримана і В. В. Приймаком [Прий- мак, 1990, с. 77]. Аналізуючи впущене в землю житло IX—Х ст., Б. О. Рибаков дійшов виснов- ку, що до його квадрату з двох боків на всю дов- жину прилягали неширокі, близько 2 м смуги; це був прикритий дахом «піл», що примикав до заглибленої основи, тобто фактично площа будівлі могла бути значно більшою площі за- глиблення [Рыбаков, 1993, с. 267, 268]. Подібної точки зору притримувався і Ю. Ю.Моргунов. На підставі аналізу матеріалів із Сампсонієвого 23 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 Острова він стверджував, що між несучою зруб- ною стіною і краєм котловану в інтер’єрі неми- нуче залишалась земляна сходинка; аналогічні сходинки-«лавки» добре відомі на Лівобережжі в напівземлянках роменської культури і хоч дещо рідше, але зустрічаються у давньоруських заглиблених будівлях XII—XIII ст. [Моргунов, 2003, с. 129]. Про подібне бачення гаданого зов- нішнього вигляду житла доби Київської Русі йтиметься нижче. Окремі дослідники залишились прибічника- ми думки про існування земляного насипу на покрівлі та навколо стін. Зокрема, О. В. Сухо- боков та С. П. Юренко наводили запропоновані І. І. Ляпушкіним реконструкції, відзначаючи, що вони навряд чи можуть викликати якісь за- перечення [Сухобоков, 1995, с. 44—46, рис. 19]. Подібний варіант за О. М. Приходнюком пуб- лікувався й І. С. Винокуром та П. А. Горішнім [Винокур, 1994, с. 138, рис. 67]. Він також зоб- ражений і при реконструкції житла Х—XI ст. з Володимира-Волинського [Кучінко, 1993, с. 19, рис. 4; 1994, с. 119, рис. 24], хоч в останньому випадку збігається з реконструкцією П. О. Рап- попорта і відрізняється від плану, на якому від- сутні сходинки входу (рис. 2, 3, 4). Суттєво, що подібно наведеним прикладам Г. В. Борисевич за матеріалами Старої Рязані реконструює не житло, а, як уже вказувалось, погріб [Даркевич, 1995, с. 128, 250, рис. 89, 1, табл. 22] (рис. 2, 5). Разом з тим, використання слов’янами земля- них покрівель на житлах допускалось і далі. Зокрема, Б. О. Тимощук так вважав і після оприлюднення критики наявних варіантів [Ти- мощук, 1982, с. 131, 132; 1990, с. 116; 1995, с. 84, 85, 127]. Думка про можливість побутування дерев’яно-земляного перекриття висловлюва- лась щодо Алчедарського поселення [Кашуба, 1997, с. 42] і давньоруських селищ загалом [Відейко, 2005, с. 140]. Деякі автори уникли спорудження земляного насипу над заглибленими будівлями. В. О Го- родцов типовий будинок Старої Рязані уявляв зрубним, наземним, з підпільними ямами [Го- родцов, 1927, с. 6, рис. 4] (рис. 1, 6). Г. Б. Федо- ров зобразив конструкції з лози, жердин і глини над котлованами з обмазаними глиною і обпа- леними стінками [Федоров, 1953а, с. 118, 119, рис. 50, Б; 1953б, с. 142, вкл. між сс. 144, 145] (рис. 3, 1, 2). Це бачення знайшло підтримку з боку Ю. С. Асєєва [Історія, 1966, с. 141, рис. 102] та М. Ю. Брайчевського [Рядовий, 1972, с. 31, 32, рис. 2]. Аналогічно зображена і кісткорізна майстерня XII ст. з Пересопниці [Кучінко, 1995, с. 103, мал. 48] (рис. 3, 3). Інші приклади назем- них або малозаглиблених споруд — житло VI ст. з поселення Рашків III [Баран, 1988, с. 43, 44, рис. 18, 19] (рис. 2, 6), будинки IX ст. [Археоло- гия, 1986, с. 342, рис. 83, 1] (рис. 3, 4) та IX—Х ст. з Монастирка [Максимов, 1988, с. 85, рис. 66; Славяне, 1990, с. 273, рис. 57; Петрашенко, 2001, с. 34] (рис. 3, 5), житло з Новгорода [Археология, 1985, с. 189, табл. 52, 10] (рис. 3, 6). Стосовно одного із жител з Монастирка варто висловити кілька міркувань. При дослідженнях, як ска- зано в публікації, простежено два ряди колод вздовж стін. Це трактується як обшивання на- півколодами котловану (крім пічного кута) і на- ступне зведення також із колотих навпіл колод стін будинку всередині обшитого заглиблення [Максимов, 1988, с. 82, 85, рис. 66; Відейко, 2005, с. 122—124]. У літературі наводились прикла- ди облицювання стін котловану, якщо останній використовували для проживання, виробничої діяльності, господарських потреб тощо. Відоме і наступне забутовування шаром чи материковою породою простору, що утворювався між власне житлом і стінками заглиблення, викопаного для його зведення. І це зрозуміло: доступ до різних частин споруджуваної будівлі у разі складання стін впритул до землі був би проблематичним і котлован робили більшим, ніж саму спору- ду. Особливо це суттєво для зведення зрубів «в обло». Забутовка, наприклад, простежена при розкопках передгороддя давнього Чернігова, поселення в Софіївській Борщагівці, подібне відзначене і стосовно колодязів у Автуничах та на Чернігівському посаді. Але при логічності обшивання стін заглибленого приміщення і за- бутовування котловану навколо будівлі після завершення зведення, у чому полягала логіка укріплення деревом стін заглиблення, якщо проміжок між будівлею і цими стінами однак був засипаний землею? Наступне питання пов’язане з улаштуванням власне стін реконструйованого житла. У описі вони названі складеними з на- півколод і підпертими зсередини стовпчиками, на графічній реконструкції зображено брус. Яким чином кріпились ці матеріали? Якщо це зруб — проблематичне влаштування печі у від- повідності до опису решток об’єкта. Наявність же стовпів у кутах не відзначена, вони зафіксовані лише посередині довгих боків. Зрештою, незро- зумілим залишається і характер кутів, у яких на рисунку деталі стін просто переходять з одного фасаду у інший, а також спосіб облаштування настилу, який простежений у вигляді завалу об- вуглених дошок, але не залишив жодної стовпо- вої ями в долівці. Відомі також споруди давньоруського часу, відтворені так, що заглибленою була лише цен- тральна частина житла. Це наведені П. П. То- лочком і В. О. Харламовим будівлі з Києва: XI ст. з території Михайлівського Золотоверхого монастиря [Археология, 1986, с. 342, рис. 83, 2; Давня, 1995, с. 112] (рис. 4, 1) та XII ст. з Де- сятинного провулку, 5 [Милецкий, 1989, с. 56; Археология, 1985, с. 186, табл. 49; Давня, 1995, с. 145] (рис. 4, 2). Так графічно реконструйо- вані Т. М. Нікольською та Г. В. Борисевичем напівземлянка теслі з городища Слободка [Ни- кольская, 1987, с. 69, рис. 33] (рис. 4, 3), а також будівлі зі Старої Рязані (рис. 4, 4). Стосовно ос- танньої пам’ятки вказувалось, що тут відкрито с т а т т і 24 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 лише наземні житла, окремі мали заглиблені підкліти та підпілля, зафіксовані і «полички» в інтер’єрі між обшивкою стін та окладним він- цем [Даркевич, 1995, с. 179, табл. 42, 7]. Актуальність аналізу досліджуваних со- ціально-економічних утворень із зображенням їх гаданого зовнішнього вигляду спричинила публікації різних підходів до вирішення оз- наченого питання. Передусім варто згада- ти відтворення зрубного наземного будинку X—XI ст., запропоноване П. О. Раппопортом [Раппопорт, 1975, с. 160, рис. 60; Археология, 1985, с. 189, табл. 52, 10] (рис. 5, 6). Числен- ні реконструкції, чи, скоріше, схеми гаданого зовнішнього вигляду жител сіверян та в’ятичів запропоновані О. В. Григорьєвим. За спостере- женнями дослідника, характер зафіксованих у розкопах нижніх конструкцій споруд дозволяє поділити їх на три основні категорії: будинки із заглибленою житловою (опалюваною) час- тиною, з нежилим котлованом і без будь-якого заглиблення. В свою чергу, заглиблені житла демонструють дві схеми обшивання котлова- ну: із притиснутих стовпами до материкових стінок дошок і безстовпову. Остання взагалі не передбачала облицювання чи була зрубною. Серед заглиблених виділяються ті, що мали котлован по всій площі споруди або в її поло- вині чи меншій частині [Григорьев, 2005, с. 33, 36—41]. Рисунки супроводжуються польовими матеріалами, масштабовані. Дах на запропоно- ваних означеним автором зображеннях жител показаний у межах стін, схематично, ймовірно, за браком даних щодо його влаштування. Не- зрозумілим залишається характер оформлення кутів у зрубах, хоч стосовно деяких прототипів відзначене зведення «в лапу». Натомість чітко простежується конструктивне вирішення стін, наявність чи відсутність заглибленої частини і відношення її площі до загальної площі будів- лі, матеріал, використаний для виготовлення опалювального пристрою та місце розташуван- ня останнього в інтер’єрі. Вікна показані тра- диційно у межах половин двох суміжних колод. На деяких із зображень відзначене місце роз- ташування входу. Показові зрубний будинок із заглибленою основою із Горбова [Григорьев, 2000, с. 89, рис. 32] (рис. 5, 1) та зруб над необ- шитим котлованом з піччю із поселення Тор- хово [Григорьев, 2005, с. 39, рис. 9] (рис. 5, 2). У останньому варіанті, щоправда, дещо бенте- жить розташування важкого зрубу надто близь- ко до стінок заглиблення, хоч подібне бачення і знайшло підтримку серед археологів [Енукова, 2007, с. 57, 77, 174, рис. 66]. Зруби інших будин- ків із поселення Торхово, а також із поселень Уткіно і Тазово теж наземні і відрізняються від запропонованої торховської реконструкції місцем розташування печі, її орієнтацією та використаним для зведення опалювального пристрою матеріалом, наявністю чи відсутніс- тю припічних ям, стовпом під кутом будинку [Григорьев, 2000, с. 102, рис. 38; 2005, с. 44, 45, 48, 50, рис. 12—15]. Одна із горбовських буді- вель зображена як двоярусна, з дерев’яною обшивкою заглибленої частини, з потужними стовпами, на яких тримається міжповерхове перекриття і зі зрубом на краю заглиблення [Григорьев, 2000, с. 88—91, рис. 33] (рис. 5, 3). Подібне відтворення виглядить дещо штучним, адже підлога другого поверху традиційно конс- труктивно пов’язується зі стінами без подібних помостів на стовпах, що височіють з підкліту, тому більш переконливими здаються наведені вище підходи дослідників до відтворення жи- тел із заглибленим центром. Натомість менше питань викликає споруда із городища Супру- ти, реконструйована повністю у зрубній техніці з опалюваним ярусом на горішньому поверсі і двома камерами знизу. Одна із останніх була додатково заглиблена в землю [Григорьев, 2005, с. 53, рис. 16] (рис. 5, 4). Конструктивно схожа двоярусна будівля з пам’ятки знизу мала лише одне заглиблене у землю приміщення, до того ж — без обшивки стін [Григорьев, 2005, с. 42, рис. 11], що знову викликає питання про тиск на незакріплений ґрунт. Будівля з поселення Уткіно репрезентує тип заглиблених споруд з облицьованим дошками котлованом і зрубом на поверхні [Григорьев, 2005, с. 40, рис. 10] (рис. 5, 5). Опубліковані також спроби відтворення га- даного зовнішнього вигляду будівель Канівсь- кого поселення. Заглиблене житло показане з голими стінами, перекрите земляним насипом на підпертій стовпами дерев’яній основі, дещо нагадує описані вже реконструкції І. І. Ля- пушкіна, але позбавлене обшивки котловану. Робота, що вийшла у 1965 р., цілком відоб- ражає звичні тоді уявлення про особливості слов’янського домобудівництва. Стіни напів- землянки представлені складеними з колод і обмазаними глиною [Мезенцева, 1965, с. 49, 50, рис. 24, 25] (рис. 6, 1—4). Оприлюднено варіанти ймовірного вигляду каркасно-стовпо- вих споруд VIII—X ст. із частково заглибленою основою з Верхнього Попруття та наземної з підвалом з городища Ревне I [Михайлина, 1997, с. 40, рис. 17; 2007, с. 89, рис. 42] (рис. 6, 5, 6). Висловлено думку про уявний вигляд каркас- но-стовпової будівлі IX—X ст. з древлянського селища поблизу Гульська [Звіздецький, 1997, с. 38, рис. 5] (рис. 7, 2) та зрубного житла-май- стерні гончаря з селища X — першої полови- ни XIII ст. біля с. Автуничі [Коваленко, 1997, с. 141, рис. 3] (рис. 7, 1). У останньому випад- ку споруда на реконструкції В. П. Коваленка та І. М. Ігнатенка показана із заглибленим холодним нижнім ярусом для сировини і опа- люваним верхнім, де розташовувалось робоче місце майстра. Піч з урахуванням вивчення сучасного кустарного гончарства зображена з комином на дерев’яному каркасі. У відношенні відведення диму варто відзначити, що стосовно 25 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 періоду Київської Русі широке розповсюджен- ня димарів не простежене. Фахівці підкреслю- вали опалення будинків по-чорному, гіпоте- тично ототожнюючи з димоходами лише кілька випадків наявності фрагментів глиняних труб. Достовірними свідченнями побутування при- строїв для відведення диму вважається фікса- ція тригранних жолобів у розвалах двох круп- них печей з багатих жител на Ленківецькому поселенні, смуг цегли, із якої вони могли бути складеними у Вщижі, пристрою із сирцевої цегли в Києві [Археология, 1985, с. 143; То- лочко, 1968, с. 186—193; 1983, с. 116]. Подібні ототожнення робились і щодо інших об’єктів Києва, Пліснеська та ін. [Ратич, 1954, с. 10; 1972, с. 14; Харламов, 1976, с. 35; Гупало, 1981, с. 144; Якубовський, 1986, с. 147]. У той же час, П. П. Толочко наголошував, що однозначного рішення питання про наявність чи відсутність димоходів не може бути прийнято, оскільки іс- нували будинки як з ними, так і з опаленням по-чорному [Толочко, 1983, с. 116]. Тим більше, що курні хати зафіксовані етнографами стосов- но XIX і навіть початку XX ст. [Сілецький, 1996, с. 305]. Відтак, наявність означеного елемента у зображенні автуницького житла за відсут- ності відповідних знахідок потребує додаткової аргументації. Привертають увагу відтворені будівлі з Гри- горівської групи пам’яток. Аналізуючи архітек- турні особливості давніх поселень, В. О. Пет- рашенко підкреслювала, що порівняно з додержавним періодом житла на давньорусь- ких пунктах стають більш різноманітними за конструкцією і внутрішнім інтер’єром [Відейко, 2005, с. 140]. Завдяки цьому реконструйовані григорівські споруди теж характеризують- ся несхожими будівельними вирішеннями та особливостями внутрішнього облаштування. Так, при розкопках в ур. Чернече дослідже- но котлован з глинобитною піччю, а в одному із кутів розчищено розвал ще одного опалю- вального пристрою. Будівля зображена дво- ярусною каркасно-стовповою на житловому підкліті [Петрашенко, 2001, с. 60; 2005, с. 35, рис. 20; Відейко, 2005, с. 146, 147, рис. 329] (рис. 8, 1, 3). Але у той час, як підставами для реконструкції нижнього ярусу слугують стовпові ями у долівці, зображення горішнього більш гіпотетичне. Воно показане напівмансардним з додатковим перекриттям під самим дахом. Покрівля — із притиснутого жердинами матеріалу, тобто очеретяна або солом’яна. Схоже, другий поверх цієї споруди був іншим. По-перше, здається проблематичним влашту- вання печі під легкозаймистою покрівлею. По-друге, навіть при використанні сучасних утеплювачів облаштування мансарди для комфортного проживання — справа нелегка. Зрештою, такий прийом навряд чи міг практи- куватись у минулому, оскільки жодного разу не відзначений етнографічними матеріалами, хоч останні згадують ночівлю у нежитлових при- міщеннях, а влітку — в повітці чи взагалі на возі у дворі. Не безсумнівна і трактовка стов- пової ями біля печі як основи стелажа з поли- чками. Влаштування останнього перед пічни- ми челюстями викликало б незручності, хоч це цілком можливо у напрямку тильної стіни. Ще одна двоярусна будівля у каркасно-стовповому виконанні репрезентує житло на холодному підкліті, розміри поверхів у ній, як і конструк- ція стін збігаються [Відейко, 2005, с. 149, 151, рис. 333; Петрашенко, 2005, с. 37] (рис. 8, 2, 4). На відміну від описаних, наступне житло ре- конструйоване з опалюваним нижнім ярусом і холодним верхнім. Згідно публікації, заглиб- лена у землю камера споруджена у дні оваль- ної ями. Горішній ярус більший за площею від нижнього, виконаний у зрубній техніці, зведе- ний з поверхні. Міжповерхове перекриття спи- рається на стовпи, які фіксують обшивку стін заглиблення (про подібне вже йшлось при роз- гляді споруди з Горбова). Причини викопуван- ня великої овальної ями навколо значно мен- шої з обшивкою стін не пояснюються [Відейко, 2005, с. 149, 150, рис. 331, 332; Петрашенко, 2005, с. 35—37, рис. 21] (рис. 9, 1, 2). Схоже ба- чення конструктивних особливостей з обшитим заглибленням і зрубом за його межами пропо- нувалось свого часу стосовно Донецького горо- дища, хоч у означеному випадку споруда пока- зана одноповерховою. Аргументом на користь відступу стін будинку від центрального заглиб- лення у даному випадку слугували простежені під час розкопок приямки для вікон [Дьяченко, 1998, с. 41, рис. 5] (рис. 9, 3). Черговий випадок поєднання різних конструктивних вирішень, а саме обшивання дошками заглиблення в землі зі складанням зрубу на поверхні пропо- нувалось стосовно житла із ур. Підтополеве. У результаті воно відтворене як двокамерне з трьохсхилою покрівлею, про що йтиметься ниж- че. У плані житло також має поєднання двох конструкцій: сіни показані у каркасно-стов- повій техніці, причому, за розмірами вони знач- но перевершують заглиблення входу і набли- жаються до розмірів основної камери [Козюба, 1998, с. 28—46, рис. 6, 7] (рис. 10, 3, 4). Подібне трактування було підтримане керівником робіт [Відейко, 2005, с. 142—144, рис. 325—327; Пет- рашенко, 2005, с. 32, 33, рис. 18] та деякими ін- шими дослідниками, хоч з акцентуванням на зайвому ускладненні і пропозицією вбачати у об’єкті традиційний рублений п’ятистінок [Ену- кова, 2007, с. 63, 64, 66]. У складі Григорівсь- кої групи пам’яток побутували й інші споруди, зокрема з глиняними стінами на дерев’яному каркасі. Так представлене житло зі стовпови- ми ямами в кутах і посередині довгих стін та з обгорілою обмазкою в заповненні. Велика піч у його кутку, добре випалений майданчик поруч на долівці та нетрадиційне конструктивне ви- рішення спричинили інтерпретацію об’єкта як с т а т т і 26 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 такого, що поєднував функції житла і майстер- ні [Відейко, 2005, с. 148, рис. 330; Петрашенко, 2005, с. 38, 39, рис. 23] (рис. 10, 1, 2). житловим спорудам Посем’я роменської доби і, за спостереженнями дослідниці, відчут- но схожим на них давньоруським присвячено спеціальну працю О. М. Єнукової, де серед ін- ших питань розглядаються і проблеми реконс- трукції їх зовнішнього вигляду та інтер’єру. Крім аналізу відомих у літературі розробок публікація презентує приклади авторського бачення тих чи інших об’єктів. Наведено зруб- ні, у тому числі і двоповерхову будівлі зі Щук- линського, Великого Горнальського і Липинсь- кого городищ [Енукова, 2007, с. 56, 171—173, рис. 63—65] (рис. 11, 1—3). Характеризуються також «будинки з житловими котлованами» з липинського селища, які ідентифікуються як рублені п’ятистінки з відкритими чи закри- тими сіньми [Енукова, 2007, с. 66, 182, 183, рис. 74, 75] (рис. 12, 1—3). За наявними під- пільними ямами, розвалами печей, концент- рацією знахідок виділяються і відтворюються наземні житла. Відзначається можливість по- бутування каркасно-стовпової обшивки котло- ванів зрубних будівель. Пропонуються гіпоте- тичні бачення двоповерхових споруд, у тому числі — на холодних підклітах з Липинського селища, Рильська [Енукова, 2007, с. 89, 91, 215, 217, рис. 108, 110] (рис. 11, 4, 5). Окремої уваги заслуговують реконструкції жител і супутніх їм надвірних споруд, виконані за прототипами, вивченими під час розкопок у Києві. Частина їх згадувалась при розгляді різ- них підходів до відтворення, варто також дода- ти, що вдалось зафіксувати деталі, які характе- ризують особливості конструктивних вирішень, переконливо свідчать про наявність двоярусних будинків. П. П. Толочком та іншими дослід- никами були реконструйовані каркасно-стов- повий будинок на холодному підкліті і зрубні будівлі в складі садиб з аргументацією їх особ- ливостей [Новое, 1981, с. 134—139, рис. 51—54, 56, 57; Толочко, 1983, с. 120, 121, 123, рис. 59, 61; Харламов, 1976, с. 47—55] (рис. 13). Охарактеризовані теоретичні напрацюван- ня з відтворення житла слов’яно-руського періоду та їх графічне виконання виклика- ють зацікавленість не тільки як академічні розробки і не стільки як такі. Реалізація подіб- них реконструкцій у натурі може відіграти суттєву роль у збереженні та популяризації культурного надбання, розвитку туризму. З урахуванням уваги до археологічної спад- щини, особливо — останнім часом, створення археологічних парків, скансенів, археодро- мів та експериментальних поселень назива- лось серед найактуальніших у числі нових підходів до тематико-експозиційних комплек- сів, а скансенологія — наука про музеї під від- критим небом була запропонована до виділен- ня у окремий розділ музеєзнавства [Відейко, 2002, с. 89—94; Кепін, 2002, с. 78—89; 2007, с. 132; Титова, 2002, с. 49, 50; 2003, с. 145—155]. Демонстрація пам’яток матеріальної куль- тури в умовах, максимально наближених до природних — одна з найцікавіших музейних форм. На думку фахівців, це дозволяє реалі- зувати більш образний і всебічний показ ма- теріалів близько до реальних умов існування [Маковецкий, 1963, с. 7, 8], відтак пізнавальне значення і емоційний вплив таких експозицій дуже значні і ця форма музейництва схвалена як найкраща, найдосконаліша, сама життєва і сама бажана [Соколов, 1931, с. 133; Маковец- кий, 1963, с. 8]. Фахівці також виділяли архе- ологічні мікрорайони, що утворюють унікаль- ні археологічні території та наголошували на необхідності пошуку і впровадження системи підходів для збереження і відродження істори- ко-культурного надбання у вигляді функціо- нування пам’яток у сучасному соціокультур- ному середовищі, поєднання функцій показу об’єктів з археологічними і науково-технічни- ми дослідженнями як форми інтелектуально- го заохочування відвідувачів [Пряхин, 1995; Дорофеев, 2002, с. 53—62; Гайко, 2007, с. 156, 159]. Таке поєднання суто наукових дослід- жень з демонстрацією відтворених пам’яток і охороною культурної спадщини можливе на польових базах експериментальної археології. Вони, хоч і при досить скромних фінансових можливостях, діють у житомирській та Пів- нічній експедиціях Інституту археології НАН України [Готун, 2011, с. 38—82]. У останньому випадку в Ходосівці на пів- день від Києва, де перебуває головний загін експедиції, здійснені спроби відтворення пев- них аспектів виробництв, аналогічних серед- ньовічним: гончарства (спорудження круга, будівництво різних горен, виготовлення посуду з варіюванням формувальних мас і його випал), чорнометалургійного виробництва (виготов- лення міхів, зведення горна та агломераційної печі, підготовка сировини і палива, відновлен- ня заліза), лісохімічних промислів (добування смоли і дьогтю в корчагах і ямах, випал вугіл- ля) та ін. [Готун, 2010, с. 100, 105—107]. Сут- тєво, що експериментальні пошуки науковців відбуваються серед мальовничих природних утворень і в оточенні виняткових археологіч- них пам’яток. Територіальна наближеність до столичного мегаполісу зумовила пожвавлене відвідування місця базування експедиції, а зростаючий в суспільстві інтерес до вітчизняної історії диктує затребуваність робіт, розрахова- них саме на широкий загал. Це добре прояви- лось після встановлення по периметру одного із досліджуваних поселень охоронних знаків. Останні стали сприйматись як рекламні щити і кількість відвідувачів експедиції (необхідно підкреслити: з благородним бажанням пізнан- ня вітчизняної історії!) стала дещо надмірною. Інший аргумент — численні звернення щодо 27 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 продовження терміну роботи організованої ек- спедицією в Ходосівці тимчасової виставки ма- теріалів розкопок. Остання готувалась скоріше як заявка на можливість розвитку тут місцевого музейництва і її популярність серед навколиш- ніх жителів також перевершила сподівання. Сама ж ідея експериментально-експозиційних осередків типу Ходосівки отримала підтримку не лише у колах науковців, а й з боку засобів масової інформації, передусім під час реаліза- ції давньоруського етапу прес-туру «Історія Ук- раїни. Нові факти» для вітчизняних ЗМІ. Тоді крім констатаційно-схвальних відгуків відомих мас-медіа журналістами піднімалось і питання актуальності переходу на рівень серйозного за- кладу для широкого загалу. Але і при наявності на експедиційному майданчику натурних реконструкцій реплік давніх споруд і пристосувань, розмови про ор- ганізацію знайної пізнавальної екскурсійно- просвітницької роботи були б передчасними. Вказані моделі створені для наукових пошуків і компоненти для масового обслуговування відвідувачів не передбачені. Не всюди можна організувати зручний огляд, відсутні інформа- ційні стенди. Неодмінно виникнуть проблеми із розміщенням на відпочинок, адже база ек- спедиції, де люди живуть і виконують дослід- ницькі функції — не краща пропозиція для обох сторін. Те ж стосується організації харчу- вання, побутового сервісу, облаштування місць для паркування тощо. У той же час, на цій базі можна було б апробувати наукову складову і враховувати набутий досвід при реалізації про- екту повноцінного археопарку. Означена апробація передбачає створення експозиції «Слов’яно-руське село», де діючим експонатом був би розкоп на певній ділянці пам’ятки, а доповнювали б його відтворені жит- ло, гончарне та металургійне горна з допоміж- ними конструкціями, дігтярня та смолокурня, повітка, загін для худоби, зруб колодязя, бор- ті, човни тощо [Готун, 2011, с. 82]. Основний компонент — реконструкція слов’яно-руського будинку перебуває в стані втілення (рис. 14). Власне моделюванню передували обробка на- явних літературних і архівних джерел, вивчен- ня матеріалів з народознавства, систематизація напрацювань у означеній галузі, узагальнення опублікованих теоретичних і графічних реконс- трукцій, підготовка експериментальної бази, пошук сировини та ідентичних середньовічним інструментів. Було додатково проаналізовано експозицію Музею народної архітектури і по- буту НАН України стосовно традиційної буді- вельної справи регіону. За основу відтворюваного модуля стін взяті вивчені на селищах X—XІІ ст. будівлі зі збереженими певними конструктивними де- талями у вигляді обгорілих решток. Разом з тим, вцілілі частини споруд не дають відповіді на низку питань. Це стосується дверей, вікон, даху тощо. Тому при зведенні моделі викорис- товувались документовані аналогії з інших синхронних пам’яток. Природні особливості майданчика реконструкцій Північної експе- диції детермінували будівництво наземної, а не заглибленої споруди. Означене збігалось і з планами подальшого використання зведено- го житла для тимчасових виставок матеріалів розкопок, які практикуються експедицією уже не перший сезон. Відтак, на основі наявних публікацій відібрано поліський зруб на «стоя- нах», широко відомий за даними народознав- чих студій, археологічних розкопок і загалом такий, що може репрезентувати уніфікований середньостатистичний слов’янський будинок регіону кінця I — рубежу I—II і перших століть II тис. Вивчення побутової культури населення XVIII — початку XX ст. показує, що при зве- денні дерев’яного будинку заготівля лісома- теріалів відбувалась взимку. Обумовлено це кількома обставинами: незайнятість на робо- тах з вирощування і збирання врожаю; зруч- ніші можливості транспортування; наявність часу для висихання деревини до будівництва та ін. Самі будівельні роботи, як правило, при- ходились на другу половину літа. Оскільки ці чинники залишались актуальними протягом усього середньовіччя, адже традиційний спосіб ведення натурального господарства не міняв- ся, логічно припустити дотримання подібної схеми і за доби Київської Русі, тим більше, що джерела частково відобразили вказані момен- ти. Згідно цієї схеми будинок споруджувався із завчасно заготовленої деревини в один етап, але відомі й винятки з означеного правила: у випадку пожеж, іншого стихійного лиха, коли в холодну пору року доводилось будувати дім з непідготовленого матеріалу. Тоді при настанні сприятливої погоди він розбирався, підтісував- ся і знову складався — уже для використан- ня протягом тривалого часу. За відсутністю можливості вести заготівлю будматеріалів са- мостійно, означений етап експерименту було опущено і колоди куплено у відповідній лісогос- подарській організації. А оскільки лісоматеріа- ли для будівництва репліки придбані сирими, в експерименті моделювалось зведення будин- ку не заплановане завчасно, а «авральне», з по- дальшим перебиранням після висихання. Відомо, що самим розповсюдженим на Русі видом ділової деревини в будівництві були сосна і ялина, листяні породи йшли на виго- товлення побутових речей. Деревина берези, липи, клена, осики нестійка проти грибкових пошкоджень і на відкритому повітрі швидко руйнується. Ця негативна властивість була добре відома будівельникам і житла вони споруджували із більш довговічної деревини хвойних. Хвойні, причому переважно сосна, на противагу сукуватій ялині, використовува- лись і для столярних виробів. Стійка і щільна с т а т т і 28 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 деревина дуба була дефіцитною і вживалась лише для виробів підвищеної міцності [Ар- хеология, 1985, с. 138, 254]. Відсутність серед будівельного матеріалу бука, граба, клена, ясеня та деяких інших листяних дерев від- значена і для Прикарпаття [Филипчук, 1995, с. 231]. Використання практично завжди тіль- ки круглих окорованих соснових колод (за винятком єдиного прикладу, коли в зрубі по всьому периметру один вінець був виконаний із окантованого восьмигранником дуба, а та- кож оборонних споруд Верхнього міста, які були виключно дубовими) зафіксовано і сто- совно Київського Подолу — пункту, з досить обширним статистичним матеріалом і з озна- ченої проблеми і пам’ятки, хронологічно і те- риторіально максимально наближеної до місця зведення моделі [Сагайдак, 2010, с. 537, 539]. Сосновими були збережені частини спаленого будинку в ур. Підтополеве біля Григорівки [Ко- зюба, 1998, с. 30], ймовірно сосновими — деталі конструкції житла на селищі Кощіївка 8 [Ма- териалы, 2012, с. 55]. Залишки використан- ня сосни у конструкції стін простежені в ході вивчення Північною експедицією загиблих у пожежі жител поселення Софіївська Борща- гівка. Винятком може слугувати трикамерна будівля №6 з Ліскового 2, де, за спостережен- нями дослідників, стінки підкліту складені з неокорованих березових колод, зовнішні стінки холодної кліті — із вертикально встановлених дубових обаполів, з обаполів, порода деревини яких дослідниками не вказана, зведені і стіни сіней. На думку цих же авторів, березові колоди підкліту для запобігання гниттю попередньо були обпалені [Шекун, 1999, с. 33, 34]. Цікаво, що в останньому випадку відзначено прийом, не практикований народним будівництвом. Зрештою, наведених прикладів цілком достат- ньо для використання при зведенні репліки житла саме соснової деревини. Запроектований зруб зводився за допомогою інструментів, відомих за часів Київської Русі. Наявність у середньовічного населення сокир сумнівів не викликає. За спостереженням фах- івців, крупніші з цих інструментів слугува- ли лісорубам і теслям, дрібніші — столярам і бондарям. Відзначимо, що вказані знахідки походили і з розкопу на селищі Ходосівка— Рославське, розташованого на відстані візуаль- ного контакту від місця будівництва моделі. Сокирою в ході зведення житла вибирались чашки в кутах, віконні отвори тощо. На згада- ному поселенні виявлене пероподібне свердло. Схожий народний інструмент XIX ст. — бу- рав — застосований для просвердлювання отворів у колодах споруджуваного будинку. Обробка поверхні лісоматеріалів здійснюва- лась втульчастим теслом також позаминулого століття. Наявні серед знахідок з Ходосівського археологічного комплексу знаряддя відрізня- ються від використаного інструмента, але такі, що могли бути його прототипами зафіксовані у двох пов’язаних із деревообробкою спорудах, вивчених експедицією під час досліджень по- саду давнього Чернігова. Єдиний інструмент, не відзначений у матеріалах Північної експе- диції — пилка. Проте її застосування, причому у двох варіантах: ножівки для поперечного роз- пилювання і лучкової для повздовжнього відо- ме не лише для Давньої Русі загалом [Архео- логия, 1985, с. 256, 283, табл. 99, 1—5], а й для селищ Середнього Подніпров’я, а саме — для Ліскового, зокрема [Петраускас, 2006, с. 73, 75, рис. 14]. Будинок зводився в техніці рубки «в обло» з кутовою вирубкою у верхній колоді. Джерелами для часів Давньої Русі зафіксова- но переважно її нижнє розташування, зокрема, так збудована основна маса зрубів Київського Подолу [Сагайдак, 2010, с. 537], але у даному випадку свідомо відступлено у бік етнографіч- но зафіксованого прийому для запобігання потрапляння до чашки дощової і талої води, що дозволяло уникнути гниття в ослаблених вирубкою кутах, відтак — забезпечувало дов- говічність будівлі. Вінці протесувались «на рів- но», без жолоба. Ретельно оброблені площини, які лише іноді мали жолоб для утеплювача, відзначені стосовно численних жител давньо- руської доби, простежених на Київському По- долі [Сагайдак, 2010, с. 538]. Після висихання зрубу будинок розібрано, після чого розпочато його остаточне складання з прокладанням мохом щілин між колодами. Останнє зафіксоване археологічно, причому як загалом на Русі [Археология, 1985, с. 139, 140], так і на її Півдні, зокрема в Києві [Сагайдак, 2010, с. 538], Лісковому [Шекун, 1999, с. 33]. На Поліссі воно практикується до сьогодення [Радо- вич, 1999а, с. 88—90, 95—97; 1999б, с. 113, 114], слугуючи як для термоізоляції при будівництві загалом, так і для виправлення певних огріхів роботи аж до побутування прислів’я «якби не клин і мох, то плотнік би здох», почутого від майстрів з Олевська. Р. Радович, зафіксувавши подібний вислів і на Овруччині, відносить його саме до стиків між колодами, трактуючи клин як інструмент для конопачення мохом [Радович, 1999б, с. 113]. Щодо згаданих будівельників з Олевська — вони у даному випадку мали на увазі клиноподібні підкладки для вирівнюван- ня наявних перекосів як у горизонтальній, так і у вертикальній площині, вживши його стосовно щілин між дверною рамою і стінами. Цікаво, що у давньоруських житлах Києва проміжки між колодами крім моху іноді прокладались шмат- ками берести [Сагайдак, 2010, с. 538]. При пов- торному складанні робились отвори для вікон та дверей. Вікна вибирались у половинах двох суміжних колод, такий прийом зафіксований се- ред старих будівель навіть у минулому столітті [Бломквист, 1956, с. 119, 121, рис. 16] (рис. 15). Перетнуті дверним отвором деталі шипувались дубовими кілками-тиблями «наскрізного» типу 29 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 (тобто такими, що одну колоду проходили пов- ністю, іншу — наполовину, на відміну від «на- бивних», які заходили в обидві на 1/2—1/3). У літературі підкреслювалось, що найсклад- ніше питання, яке постає при археологічному вивченні жител — з’ясування влаштування їх верхніх частин. Зафіксовані при розкопках ре- штки дозволяють запропонувати у кращому ви- падку тільки надто гіпотетичні реконструкції і ті лише у вигляді загальної схеми. Складність, а багато в чому і спірність бачення верхніх час- тин робить поки що неможливим їх досить пере- конливе і детальне графічне відтворення [Ар- хеология, 1985, с. 143]. Крім конструкції даху, що серед матеріалів розкопок представлена де- якими деталями, поки не до кінця з’ясований сам покрівельний матеріал слов’яно-руських жител та способи його укладання. Наряду з уже згаданою думкою щодо земляного перекриття, за результатами розкопок відоме використан- ня ґонту, соломи, очерету. Зокрема, будинки із землею на даху показані в А. Ф. Дубиніна, І. І. Ляпушкіна, Г. Г. Мезенцевої, П. О. Рап- попорта, О. М. Приходнюка, М. М. Кучінка (рис. 1, 1—5; 2, 1, 3; 6, 1, 2). Покрівля із дерева пропонувалась П. О. Раппопортом, Б. О. Кол- чиним та Г. В. Борисевичем, П. П. Толочком та В. О. Харламовим, В. П. Коваленком та І. М. Ігнатенком, В. О. Петрашенко, О. М. Єну- ковою (рис. 3, 6; 4, 1, 2; 7, 1; 8, 2, 4; 12, 1—3; 13, 1, 2). Солома чи очерет зображені на ре- конструкціях Г. Ф. Федорова, М. М. Кучінка та Г. В. Охріменка, П. П. Толочка та В. О. Хар- ламова, Г. В. Борисевича, П. О. Раппопорта, В. О. Петрашенко, В. К. Козюби, схоже — на одному із будинків у О. М. Єнукової та на зга- даному вже житлі з Гульська; конструктивні особливості верхньої частини споруди зі Сло- бодки теж дозволяють припускати настеляння м’якого покрівельного матеріалу (рис. 3, 1—4; 4, 3, 4; 5, 6; 7, 2; 8, 1, 3; 9, 1, 2; 10, 1—4; 11, 1). У реконструкціях В. О. Городцова, В. Д. Ба- рана, О. М. Приходнюка, В. О. Петрашенко, О. В. Григорьєва, Г. Г. Мезенцевої, А. Г. Дья- ченка, Л. П. Михайлини, О. М. Єнукової дана обставина, ймовірно — за браком даних за- лишилась невідображеною (1, 6; 2, 2; 3, 5; 5, 1—5; 6, 3—6; 9, 3; 11, 2—5). Принагідно варто зазначити, що частиною фахівців саме очерет вважається якщо не єдиним, то основ- ним матеріалом для спорудження покрівлі слов’яно-руського житла, причому це стосуєть- ся Прикарпаття, тобто регіону з традиційним розповсюдженням ґонтових дахів [Филипчук, 1995, с. 231]. Висловлювалась також думка, що саме очерет разом з деревом застосовувався у містах у той час, коли солому використовували для сільського житла [Рядовий, 1972, с. 52]. До того ж, зараз саме очерет виявився найбільш доступним. Тому в рамках підготовки до відтво- рення житла була проведена заготівля остан- нього та використання в якості покрівельного матеріалу для повітки над гончарним кругом та як вологозахисного пристрою для репліки гончарного горна. Покрівля виявилась стійкою до літніх злив, осінніх дощів, танення снігу піс- ля зими, відтак очерет можна застосовувати і при реконструкції будинку. Умовне вирішення питання з покрівельним матеріалом не розв’язує автоматично проблеми влаштування даху. Фахівцями пропонувались підходи до обчислення його висоти та кута на- хилу [Филипчук, 1995, с. 228—230]. Але в пер- шу чергу постає питання скільки схилів — два чи чотири — мала покрівля. Археологічні ма- теріали репрезентують лише окремі деталі за- вершення будинків навіть на пам’ятках із добре збереженими частинами споруд, що й не дивно. Втім, наявні дані та археологічно-етнографічні паралелі дозволяють робити певні припущен- ня й аргументувати їх. Згідно усталеної думки, покрівлі були частіше двосхилими, причому ко- ньок орієнтували переважно поперек топки печі і, відповідно, поперек входу, хоч відзначені ви- падки, коли його спрямовували вздовж осі печі, від входу до тильної стіни. Втім, дуже ймовірно, що робили і чотирьохсхилі дахи, охарактеризо- вані Ібн-Русте як дерев’яні, гострокінцеві, подіб- ні до церковних [Археология, 1985, с. 138]. Саме двосхилим зображене зрубне житло у складі Подільської садиби на реконструкції П. П. То- лочка, що стала хрестоматійною [Толочко, 1980, с. 82, 83] (рис. 13, 2), хоч у будинку стов- пової конструкції вчений допускає наявність чо- тирьохсхилої покрівлі [Толочко, 1980, с. 70, 71] (рис. 13, 1). На інших графічних відтвореннях гаданого зовнішнього вигляду будинків дахи, як видно з наведених ілюстрацій, зображені як двосхилими, так і чотирьохсхилими. Компроміс у вигляді трьох схилів був придуманий В. К. Ко- зюбою з огляду на влаштування входу у відтво- реній споруді через сіни завширшки з сам бу- динок, а також для більшого обігріву житла за рахунок зменшення його внутрішнього об’єму і кращого протистояння сильному вітру [Козюба, 1998, с. 36—38, рис. 6, 7] (рис. 10, 3, 4). Дану ідею важко підтримати через відсутність даних щодо широкого розповсюдження подібних вирішень у традиційному народному будівництві. У той же час, публікація плану решток григорівського житла-прототипу дозволяє вбачати у ньому од- нокамерний дім з сінцями чи ґаночком. Остан- ній компонент міг примикати до будинку як з чотирьохсхилим дахом, так і з двосхилим. Від кількості схилів даху, в свою чер- гу, залежить ще один принциповий аспект: якщо відтворена чотирьохсхилою покрівля вірно чи хибно але просто фіксує певні реалії, варіант із двосхилою породжує суттєве питання щодо влаштування фронтонів. Частина дослід- ників, можливо, за браком даних уникла цієї де- талі реконструкції: на спорудах зі Старої Рязані та Монастирка (рис. 1, 6; 3, 4) автори показують означене місце порожнім. Наявні випадки, коли с т а т т і 30 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 фронтонами слугує продовження стін каркасної (рис. 1, 2, 4; 2, 3; 3, 1—3; 6, 1—6; 7, 2) чи зруб- ної конструкції (рис. 1, 3, 4; 2, 2, 6; 5, 6; 8, 1, 3; 9, 1). Залишається незрозумілим, на чому три- малось означене продовження стін і як воно поєднувалось із дахом. При зображенні у фрон- тоні колод навіть у випадку їх шипування тиб- лями і пов’язування системою пазів і виступів конструкція була б надто хиткою. Також про- понувалось вертикальне зашивання дошками трикутника між модулем житла і крайньою кроквою. Подібним чином вирішується дана проблема в сучасному будівництві, так зобра- жено гаданий зовнішній вигляд житла з Монас- тирка (рис. 3, 5). Схожий варіант припускався в одному із Григорівських будинків: використані також дошки, але укладені горизонтально (рис. 10, 4). У цих випадках необхідно врахову- вати доступність означеного матеріалу зараз і трудомісткість його отримання розпилюванням лучковою пилкою чи розколюванням колод і витісуванням раніше. Адже саме тесані дошки простежені у Києві, Новгороді та ін. [Сагайдак, 2010, с. 540; Археология, 1985, с. 148], тесаними була і частина деталей колодязів з Автуничів та Чернігова. Зрозуміло, дошки широко засто- совувались, вони фіксувались при розкопках і на підставі конкретних знахідок зображені на одній із самих детальних реконструкцій [Архео- логия, 1986, с. 342, рис. 83, 2] (рис. 4, 1). Але при відтворенні вигляду давніх споруд можна пере- дбачити і конструкцію, яка не вимагала їх за- стосування, що вже пропонувалось [Милецкий, 1989, с. 56] (рис. 4, 2). Фахівцями підкреслювалось, що заглиблена в землю частина споруд — єдине, що дійшло до нас у більш-менш автентичному вигляді, решту доводиться реконструювати на підставі побіж- них даних чи без будь-яких даних взагалі, що призводить до цілком довільних бачень [Рядо- вий, 1972, с. 30; Спегальский, 1972, с. 11]. При гіпотетичному відтворенні виконання фрон- тонів слов’яно-руських жител відсутність від- повідних археологічних знахідок чи їх низька інформативність зумовлює залучення етногра- фічних аналогій, як правило — з-поміж самих розповсюджених. У той же час загальновідомо, що природні та соціально-економічні умови Полісся спричинили в регіоні архаїчність ба- гатьох рис матеріальної культури. Передусім це стосується особливостей побуту та народної архітектури [Волков, 1916, с. 475; Данилюк, 1991, с. 21; Приходько, 1970, с. 54; Таранушен- ко, 1969, с. 8, 22, 23]. Тому здається логічним по- шук простих будівельних вирішень саме серед реліктів поліського будівництва. Поруч дахів на кроквах та на стовпцях, як один із найдавніших варіантів облаштування завершення будинку там зафіксовано дахи на сволоках, врубаних у трикутні фронтони. Як відзначав Р. Радович, який присвятив даному питанню спеціальну розвідку, така конструкція І. Фундуклеєм у середині XIX ст. описана в Радомишльському повіті (з констатацією її поширення далі на пів- ніч, у зону курних хат), Є. Бломквист, А. Дани- люком, Т. Косміною простежена у північних та північно-західних областях Росії, в Білорусі та на сході Українського Полісся, зокрема в окре- мих районах Рівненщини, Київщини, Чернігів- щини та Сумщини, С. Таранушенком виділе- на у окремий тип, а наприкінці XX ст. стала предметом спеціальних народознавчих студій. Вказане вирішення полягає в тому, що бокові стіни продовжуються догори, звужуючись так, що заміняють крокви; у давніших будівлях цей елемент виконував функцію стелі. У деяких етнографічно зафіксованих хатах дахи з колод поєднувались зі стелею при відсутності остан- ньої в коморах. Подібна конструкція покрівлі передусім запобігала проникненню злодіїв. Зус- трічались варіанти з розрідженими колодами даху, виносом ніші над входом до споруд, додат- ковими сволоками для укріплення фронтонів [Радович, 1999 а, с. 87—98]. Фахівцями наведе- но схеми та фото пам’яток народної архітектури із саме таким конструктивним вирішенням, за- фіксованих на Овруччині та Народиччині [Ра- дович, 1999а, с. 88, 91, 93, 94, 97, рис. 1, 4, 6, 8, 9, 11] (рис. 16). Р. Радовичем також наголошено на суттєвому в контексті відтворення зовнішнього вигляду слов’яно-руського житла припущен- ні П.Ф. Лисенка, що за києво-руської доби такі дахи були властиві всім східним слов’янам [Ра- дович, 1999а, с. 87]. Саме так реконструйовані зруби з Києва [Толочко, 1983, с. 123, рис. 61; Ар- хеология, 1986, с. 342, рис. 83, 2] (рис. 4, 2; 13, 2) та Липинського селища [Енукова, 2007, с. 182, 183, 217, рис. 74, 75, 110] (рис. 12). Авторка ос- танніх, базуючись на етнологічних джерелах, розглядала в числі можливих розріджене ви- конання означеного варіанту [Енукова, 2007, с. 27, 133, рис. 24]. Аргументом на користь побу- тування рублених фронтонів слугують «самці», виявлені при розкопках, зокрема в Києві [Но- вое, 1981, с. 129]. Описана техніка влаштування даху — лише один із варіантів зведення верхнь- ої частини будівель. Наполягати виключно на ній було б нелогічним. У той же час, здається неправильним позбавляти її належної уваги. Подібний підхід вирішував би проблему з фрон- тонами при однакових витратах будматеріалів і при менших затратах праці порівняно з доща- тим, а дах, хай навіть при використанні додат- кових колод (що не було проблематичним при доступності лісоматеріалу) у результаті ставав як мінімум важкодоступним для зловмисників. Наведений розгляд історії відтворення дав- нього житлобудівництва демонструє як акту- альність проблематики, так і наявність низки невирішених питань. Обґрунтованість біль- шості із запропонованих дослідниками реконс- трукцій отримала перевірку часом. Тим більш нагальним постає питання переходу від тео- ретичних і графічних моделей до їх втілення 31 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 в натурі. Саме натурні реконструкції вбача- ються і певним підсумком кабінетних напра- цювань і важливим заходом у справі популя- ризації культурного надбання. Як приклад реалізації подібного проекту можна навести зведення зрубного п’ятистінка при відтворенні садиби XII ст. у рамках організації культурно- археологічного комплексу в Пересопниці. Спо- руда збудована з двосхилим критим дошками дахом, дощатими стелею та підлогою. У кутку споруджено глинобитну піч на дерев’яному каркасі з димарем із лози, обмазаним глиною [Прищепа, 2012, с. 409, 410, рис. 1, 2; 2013, рис. 1, 2] (рис. 17). З приводу самої моделі виника- ють певні запитання. Частина з них пов’язана із влаштуванням димаря, про що вже йшлось вище, інша стосується конструкції печі: під час розкопок доводилось зустрічати переваж- но пристрої, менш витягнуті у висоту, дещо інакше в них оформлена верхня частина, за- стосування каркасу простежене переважно у спорудах, зведених на материковій долівці, а не на підлозі. Проте, ключове тут не зауважен- ня. Означений проект відбувся, і це — одна з нечисленних спроб виходу на новий рівень до- сліджень і популяризації історико-культурної спадщини. А вирішення наявних наукових і пам’яткоохоронних проблем шляхом будівниц- тва реплік різних типів об’єктів здаються своє- часними і перспективними. археология СССР: Древняя Русь. Город. Замок. Село / Г. В. Борисевич, В. П. Даркевич, А. Н. Кир- пичников и др.. — М.: Наука, 1985. — 432 с. археология Украинской ССР в 3 т. Т. 3: Раннесла- вянский и древнерусский периоды / В. Д. Баран, Р. С. Орлов, П. П. Толочко и др. — К.: Наук. дум- ка, 1986. — 576 с. арциховский а. в. О Новгородской хроноло- гии / А. В. Арциховский // СА. — 1959. — № 4. — С. 107—127. Баран в. Д. Пражская культура Поднестровья (по материалам поселения у с. Рашков) / В. Д. Ба- ран. — К.: Наук. думка, 1988. — 160 с. Бломквист е. Э. Крестьянские постройки рус- ских, украинцев и белорусов (Поселения, жили- ще и хозяйственные строения) / Е. Э. Бломквист // Восточнославянский этнографический сборник. — М., 1956 — С. 3—458. — (Труды Института эт- нографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. Новая се- рия. — Т. XXXI). Борисевич Г. в. Рец. на: Раппопорт П. А. Древ- нерусское жилище... / Г. В. Борисевич // СА. — 1978. — № 4. — С. 282—288. Борисевич Г. в. Роль макета в реконструкции древнерусского жилища / Г. В. Борисевич // КСИА. — 1969. — № 120. — С. 46—50. винокур І. с. Бакота. Столиця давньоруського По- низзя / І. С. Винокур, П. А. Горішний. — Кам’янець- Подільський: Центр Поділлезнавства, 1994. — 362 с. відейко М. Ю. Давні поселення України / М. Ю. Відейко, Р. В. Терпиловський, В. О. Петра- шенко. — К., 2005. — 190 с. відейко М. Ю. Заповідник та археологічний фести- валь в Біскупіні (Польща) / М. Ю. Відейко // Ржи- щівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 89—94. волков Ф. к. Этнографические особенности укра- инского народа / Ф. К. Волков // Украинский народ в его прошлом и настоящем. — Петроград: Книго- изд-во «жизнь и знание», 1916. — С. 455—647. воронин н. н. К истории сельского поселения феодальной Руси. Погост, свобода, село, де- ревня / Н. Н. Воронин // ИГАИМК. — 1935. — Вып. 138. — 74 с. Гайко Г. І. Проект музеєфікації давнього руд- ника Картамиш / Г. І. Гайко, Ю. М. Бровендер // ПЦП. — Вип. 12. — К., 2007. — С. 155—160. Городцов в. Раскопки городища Старой Рязани / В. Городцов // Хочу все знать. — 1927. — №1. — С. 5—7. Готун І. а. Археологічні матеріали про роль будівель в духовному житті давнього населення / І. А. Готун // Етнокультурні процеси у Середньо- му Подніпров’ї за матеріалами археологічних до- сліджень: Матер. наук. конф., присвяч. 10—річчю відкриття комплексу археол. пам’яток між селами Малополовецьке та Яхни Фастів. р-ну Київ. обл. (груд. 2001 р., м. Фастів). — К., 2001. — С. 24—30. Готун І. а. Давньоруські селища Середнього Подніпров’я: соціальні особливості масової забу- дови / І. А. Готун // Історичне краєзнавство в Ук- раїні: традиції і сучасність. Матер. VII Всеукр. наук. конф. — К.: Рідний край, 1995. — Ч. II. — С. 374—376. Готун І. а. Музеї під відкритим небом та експо- зиційні можливості експедиційних баз експери- ментальної археології / І. А. Готун, О. М. Казимір, О. А. Коваль та ін. // Експериментальна архео- логія: завдання, методи, моделювання: Зб. наук. праць. — К.-М., 2011. — С. 29—92. — (Археологія і давня історія України. Вип. 4). Готун І. а. Соціальний аспект в забудові та хро- нологічні етапи функціонування давньорусько- го селища Автуничі / І. А. Готун, О. П. Моця // Слов’яни і Русь у науковій спадщині Д. Я. Самок- васова: Матер. іст.-арх. семінару, присв. 150-річчю від дня народження Д. Я. Самоквасова. — Чер- нігів: Сіверянська думка, 1993. — С. 68—71. Готун І. а. Функціональні особливості неукріпле- них поселень Середнього Подніпров’я Х—ХІІІ ст. / І. А. Готун // Vita Antiqua. — 1999. — № 2. — С. 206—212. Готун І. а. Ходосівський археологічний комплекс: вивчення, охорона, експериментальне моделювання / І. А. Готун, О. М. Казимір // Про- блеми давньоруської та середньовічної археоло- гії. — К., 2010. — С. 100—108. — (Археологія і давня історія України. Вип. 1). Григорьев а. в. Северянская земля в VIII — начале ХI века по археологическим данням / А. В. Григорь- ев // Труды Тульской археологической экспедиции: Вып. 2. — Тула: «Гриф и К°», 2000. — 263 с: ил. Григорьев а. в. Славянское население водораз- дела Оки и Дона в конце I — начале II тыс. н. э. / А. В. Григорьев. — Тула: Гос. музей-заповедник «Ку- ликово поле», ЗАО «Репроникс», 2005. — 207 с., ил. Гупало к. н. Деревянные постройки древнекиевс- кого Подола / К. Н. Гупало // Древности Среднего Поднепровья. — К.: Наук. думка, 1981. — С. 136— 158. Давня історія України: У 2 кн. Кн. 2 / П. П. Толоч- ко, Д. Н. Козак, О. П. Моця та ін. — К.: Либідь, 1995. — 224 с., іл. с т а т т і 32 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 Данилюк а. Г. Українська хата / А. Г. Данилюк. — К.: Наук. думка, 1991. — 112 с. Даркевич в. П. Древняя столица Рязанской земли XI—XIII вв. / В. П. Даркевич, Г. В. Борисевич. — М.: Кругъ, 1995. — 448 с. Дорофеев в. н. Научная концепция природно-ар- хеологического музея-заповедника «Картамыш» / В. Н. Дорофеев, А. Д. Пряхин, В. В. Отрощенко, Ю. М. Бровендер // Украинско-российская экспе- диция по изучению древних памятников горного дела Донбасса (итоги полевого сезона 2001 года и перспективы исследований). — К.-Воронеж, 2002. — С. 53—62. Дубынин а. Ф. Археологические исследования г. Суздаля (1936—1940 гг.) / А. Ф. Дубынин // КСИИМК. — 1941. — Вып. XI. — С. 91—99. Дьяченко а. Г. О характере жилищно-хозяйствен- ной архитектуры и планировке Донецкого горо- дища в IX — начале X вв. / А. Г. Дьяченко // Ар- хеология славянского Юго-Востока: Материалы к межвузовской научной конференции. — Воронеж, 1991. — С. 37—43. енукова о. н. Домостроительство населения меж- дуречья Сейма и Псла в IX—XIII вв. / О. Н. Енуко- ва // Труды НИИ археологии юго-востока Руси. — Вып. 1. — Курск: Курск. гос. ун-т, 2007 — 220 с. Звіздецький Б. а. Будівлі селища Гульськ та їх значення для вивчення соціально-економічного феномену поліського села кінця I тис. / Б. А. Звіз- децький, І. А. Готун // Археологія. — 1997. — №2. — С. 32—52. история культуры древней Руси. Т. I: Домонголь- ский период. Материальная культура / Под ред. Н. Н. Воронина, М. К. Каргера и М. А. Тихано- вой.— М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. — 483 с. Історія українського мистецтва: В 6-ти т. Т. 1: Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі / редкол.: Ю. С. Асєєв (відп. ред.). — К.: Гол. ред. укр. рад. енциклопедії, 1966.— 455 с. каргер М. к. Древний Киев / М. К. Каргер // По следам древних культур. Древняя Русь. — [Б.м.], 1953. — С. 35—74. каргер М. к. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города: В 2 т. / М. К. Каргер. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. — Т. 1. — 579 с. кашуба М. Т. Алчедарское древнерусское посе- ление (раскопки 1987—1989 гг.) / М. Т. Кашуба, Н. П. Тельнов, Т. А. Щербакова. — Тирасполь: «Мако», 1997. — 106 с. с ил. кепін Д. в. «Археопарки»: проблеми та перспекти- ви / Д. В. Кепін // Ржищівський археодром. Архе- ологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 78—89. кепін Д. в. Типологічна характеристика музеїв просто неба / Д. В. Кепін // ПЦП. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 131—155. коваленко в. жилища гончаров ХІ—ХІІ вв. на се- лище Автуничи на Черниговщине / В. Коваленко, А. Моця // ГАЗ. — 1997. — №12. — С. 135—142. козюба в. к. Південноруське сільське житло (ма- теріали до реконструкції заглибленого житла XI— XIII ст.) / В. К. Козюба // Археологія. — 1998. — №1. — С. 28—46. кучінко М. М. Археологічні пам’ятки Волині / М. М. Кучінко, Г. В. Охріменко. — Луцьк: Вежа, 1995. — 167 с. кучінко М. М. Історико-культурний розвиток За- хідного Побужжя в IX—XIV століттях / М. М. Кучін- ко. — Луцьк: Надстир’я, 1993. — 159 с. кучінко М. М. Нариси стародавньої і середньовіч- ної історії Волині (від палеоліту до XIV ст.) / М. М. Кучінко. — Луцьк: Надстир’я, 1994. — 208 с. ляпушкин и. и. Городище Новотроицкое. О куль- туре восточных славян в период сложения Киев- ского государства / И. И. Ляпушкин // МИА. — 1958. — №74. — 327 с. Маковецкий и. в. Принципы организации музеев под открытым небом и их задачи / И. В. Маковец- кий // СЭ. — 1963. — № 2. — С. 7—18. Максимов е. в. Славянские памятники у с. Монасты- рек на Среднем Днепре / Е. В. Максимов, В. А. Пет- рашенко. — К.: Наук. думка, 1988. — 148 с. Материалы Фастовской археологической экс- педиции: Вып. 1. Многослойное поселение Ко- щеевка-8 / С. Д. Лысенко, Е. И. Шкляревский, М. В. Квитницкий, Д. К. Черновол. — К.-Фастов, 2012. — 332 с., 24 табл. Мезенцева Г. Г. Канівське поселення полян / Г. Г. Мезенцева. — К.: Вид-во Київського універ- ситету, 1965. — 121 с. Милецкий а. М. Парк-музей «Древний Киев» / А. М. Милецкий, П. П. Толочко. — К.: Наук. дум- ка, 1989. — 152 с. Михайлина л. П. Населення Верхнього Попруття VIII—Х ст. / Л. П. Михайлина. — Чернівці: Рута, 1997. — 143 с. Михайлина л. П. Слов’яни VIII—Х ст. між Дніпром і Карпатами / Л. П. Михайлина. — К.: Інститут археології НАН України, 2007. — 300 с. Монгайт а. л. Раскопки Старой Рязани / А. Л. Монгайт // По следам древних культур. Древ- няя Русь. — [Б.м.], 1953. — С. 289—320. Моргунов Ю. Ю. Сампсониев Остров: Погранич- ная крепость на посульской окраине Южной Руси в XI—XIII вв. / Ю. Ю. Моргунов. — М.: Наука, 2003. — 187 с., 87 ил. Моця о. П. Київська Русь: результати та перспек- тиви досліджень / О. П. Моця // УІж. — 1996. — № 4. — С. 41—49. Моця о. П. Соціальні відносини на селі в давньо- руські часи / О. П. Моця // Археологія. — 1999. — № 2 — С. 50—59. никольская Т. н. Городище Слободка XII—XIII вв. К истории древнерусского градостроительства в Земле вятичей / Т. Н. Никольская. — М.: Наука, 1987. — 185 с. новое в археологии Киева / П. П. Толочко, Я. Е. Бо- ровский, Г. А. Вознесенская и др. — К.: Наук. дум- ка, 1981. — 456 с. Петраускас а. в. Ремесла та промисли сільського населення середнього Подніпров’я в IX—XIII ст. / А. В. Петраускас. — К.: КНТ, 2006. — 200 с. Петрашенко в. а. Древнерусские поселения Ка- невского Поднепровья / В. А. Петрашенко // Древ- нерусская деревня. Археологическое исследование микрорегионов: Тезисы докл. науч. конф. (20— 22 февраля 1991). — М., 1991. — С. 51, 52. Петрашенко в. а. Древнерусское село (по матери- алам поселений у с. Григоровка) / В. А. Петрашен- ко. — К., 2005. — 264 с., 130 илл. Петрашенко в. о. Трахтемирів. Подорож у дав- нину / В. О. Петрашенко, Є. В. Максимов. — К., 2001. — 102 с., 84 іл. Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури) / О. П. Моця, В. П. Ко- валенко, В. О. Петрашенко та ін. — К.: ІЗМН, 1997. — 180 с. Приймак в. в. Охранные исследования па- мятников VIII—Х вв. в Верхнем Поворсклье / 33 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 В. В. Приймак // Археологические исследования на Полтавщине: Сб. науч. трудов. — Полтава, 1990. — С. 76—86. Приходнюк о. М. Ранньослов’янське житло на Поділлі / О. М. Приходнюк // Археологія. — 1971. — Вип. 3. — С. 26—37. Приходнюк о. М. Слов’яни на Поділлі (VI—VII ст. н. е.) / О. М. Приходнюк. — К.: Наук. думка, 1975. — 154 с. Приходько М. Особливості сільського житла на Поліс- сі / М. Приходько // НТЕ. — 1970. — № 6. — С. 50—54. Прищепа Б. а. Відтворення давньоруської печі в с. Пересопниця Рівненської обл. / Б. А. Прищепа, О. П. Войтюк // АДУ. 2011. — К.: Волинські старо- житності, 2012. — С. 409, 410. Прищепа Б. а. Відтворення давньоруської печі в с. Пересопниця Рівненської обл. / Б. А. Прищепа, О. П. Войтюк // Відтворення давньоруської печі в с. Пересопниця Рівненської обл. – «Волинські старожитності» ДП ОАСУ, 2013. – http://volynski- starozitnosti.net/publ/pam_39_jatkoznavstvo/ prishhepa_b_a_vidtvorennja_davnoruskoji_pechi_v_ s_peresopnicja_rivnenskoji_obl/30-1-0-217. Пряхин а. Д. Археология и археологическое на- следие / А. Д. Пряхин. — Воронеж: Квадрат, 1995. — 208 с. радович р. Релікти архаїчного поліського житла / Р. Радович // Полісся України: матеріали істори- ко-етнографічного дослідження / За ред.: С. Пав- люка, М. Глушка. — Львів, 1999. — Вип. 2: Овруч- чина. 1995. — С. 87—98. радович р. Технологія зведення зрубу житла (XIX — початок XX ст.) / Р. Радович // Полісся Ук- раїни: матеріали історико-етнографічного дослід- ження / За ред. С. Павлюка, М. Глушка. — Львів, 1999. — Вип. 2. Овруччина. 1995. — С. 99—116. раппопорт П. а. Древнерусское жилище / П А. Раппопорт // САИ: Вып. E1—32. — Л.: Наука, 1975. — 180 с. ратич о. о. Підсумки дослідження древньорусь- ких археологічних пам’яток на території Гальць- кої і Волинської земель / О. О. Ратич // Матеріали і дослідження по археології УРСР: Наукові запис- ки. —1954. — Т. II. — C. 5—15. ратич о. Стародавній Пліснеськ / О. Ратич. — Львів: Каменяр, 1972. — 19 с.: іл. рыбаков Б. а. Киевская Русь и русские княжес- тва XII—XIII вв. / Б. А. Рыбаков. — М.: Наука, 1993. — 592 с. рядовий міщанський будинок у Києві XI—XIII ст. / [М. Ю. Брайчевський] // Київська старовина. — К., 1972. — С. 26—54. сагайдак М. а. Гражданская архитектура Киева X—XII вв. (некоторые аспекты изучения восточнос- лавянского жилища) / М. А. Сагайдак // Славяно- русское ювелирное дело и его истоки: Матер. Меж- дународ. науч. конф., посвящ. 100-летию со дня рождения Г. Ф. Корзухиной (Санкт-Петербург, 10— 16 апреля 2006 г.). — СПб., 2010. — С. 530—545. село Київської Русі (за матеріалами південнорусь- ких земель) / С. О. Біляєва, О. М. Веремейчик, Г. О. Вознесенська та ін. — К.: Шлях, 2003. — 232 с. сілецький р. Система опалення традиційного житла Полісся 1-ї половини XX ст. (за експедицій- ними матеріалами) / Р. Сілецький // Полісся: мова, культура, історія: Матер. міжнарод. конф. — К., 1996. — С. 303—306. славяне Юго-Восточной Европы в предгосударствен- ный период / В. Д. Баран, Е. В. Максимов, Б. В. Ма- гомедов и др. — К.: Наук. думка, 1990. — 488 с. соколов Б. М. Построение и деятельность советских этнографических музеев / Б. М. Соколов // СЭ. — 1931. — № 3—4. — С. 125—135. спегальский Ю. П. жилище Северо-Западной Руси IX—XIII вв. / Ю. П. Спегальский. — Л.: На- ука, 1972. — 276. с. сухобоков о. Опошнянское городище (по мате- риалам археологических исследований 1975 г.) / О. Сухобоков, С. Юренко. — Препринт № 6. — Полтава, 1995. — 72 с. Таранушенко с. Давнє поліське житло / С. Тара- нушенко // НТЕ. — 1969. — № 1. — С. 8—23. Тимощук Б. а. Восточнославянская община VI— Х вв. н. э. / Б. А. Тимощук. — М.: Наука, 1990. — 192 с. Тимощук Б. а. Восточные славяне: от общины к городам / Б. А. Тимощук. — М.: Изд-во Московско- го университета, 1995. — 261 с. Тимощук Б. о. Давньоруська Буковина (X — пер- ша половина XIV ст.) / Б. О. Тимощук. — К.: Наук. думка, 1982. — 206 с. Титова о. М. Музейний показ давніх жител Українського Полісся (за археологічними матеріалами) / О. М. Титова, Д. В. Кепін // ПЦП. — 2002. — Вип. 4. — С. 49—71. Титова о. М. Музеї просто неба на Київщині / О. М. Титова, Д. В. Кепін // Від Трипільської куль- тури до сучасності (Відпочивайте в селах Київщи- ни): Путівник-довідник. — К., 2003. — С. 145—155. Толочко П. П. Древний Киев / П. П. Толочко. — К.: Наук. думка, 1983. — 328 с. Толочко П. П. Из работ Киевской археологичес- кой экспедиции / П. П. Толочко, С. Р. Килиевич, В. Д. Дяденко // АИУ в 1967 г. — К., 1968. — Вып. II. — С. 186—193. Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—XIII веков / П. П. Толочко. — К.: Наук. думка, 1980. — 224 с. Толочко П. П. Массовая застройка Киева X— XIII вв. / П. П. Толочко // Древнерусские горо- да. — М.: Наука, 1981. — С. 63—94. Федоров Г. Б. Городище Екимауцы (работа Славяно-Днестровской экспедиции в 1951 г.) / Г. Б. Федоров // КСИИМК. — 1953 а. — Вып. L. — С. 104—126. Федоров Г. Б. Славяне Поднестровья / Г. Б. Фе- доров // По следам древних культур. Древняя Русь. — [Б.м.], 1953 б. — С. 121—154. Филипчук М. а. Східнослов’янське житло X — початку XI ст. в Українському Прикарпатті / М. А.Филипчук // МДАПВ. — 1995. — Вип. 6. — С. 219—233. Хавлюк П. и. Раннеславянские поселения Семен- ки и Самчинцы в среднем течении Южного Буга / П. И. Хавлюк // Славяне накануне образования Киевской Руси. — МИА. — 1963. — № 108. — С. 230—350. Харламов в. о. Конструктивні особливості дерев’яних будівель Подолу X—XIII ст. / В. О. Хар- ламов // Археологічні дослідження стародавнього Києва. — К.: Наук. думка, 1976. — С. 47—55. Харламов в. а. Реконструкция киевской усадьбы Х века / В. А. Харламов // Строительство и архи- тектура. — 1976. — №11. — С. 34, 35. Шекун а. в. К вопросу территориального разви- тия древнерусской селищной структуры (по мате- риалам Черниговщины) / А. В. Шекун // Пробле- мы археологи Южной Руси: Матер. ист.-археолог. семинара «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.», Чернигов, 26—28 сент. 1988 г. — К., 1990. — С. 73—76. с т а т т і 34 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 Шекун о. в. Давньоруське поселення Ліскове / О. В. Шекун, О. М. Веремейчик. — Чернігів: РВК «Деснянська правда», 1999. — 184 с. якубовський в. І. Давньоруське житло порубіжжя Київського і Галицько-Волинського князівств XII—XIII ст. / В. І. Якубовський // Проблеми етног- рафії Поділля: Тези доп. наук. конф. — Кам’янець- Подільський, 1986. — С. 147. и. а. Г о т у н СЛАВЯНО-РУССКОЕ СЕЛЬСКОЕ ЖИЛИщЕ И ВОПРОСЫ ЕГО ВОССОЗДАНИЯ Изученные на славяно-русских поселениях остат- ки жилищ служат ценным источником для анали- за различных аспектов социально-экономической истории населения, указывают на высокий уровень развития селищных структур средневековья. На- копленный материал способствует более полному пониманию различных сторон общественного быта, а его полнота позволяет моделировать элементы домостроительства с конкретизацией деталей. Историография воссоздания облика построек сла- вян накануне образования древнерусского государс- тва и эпохи Киевской Руси достаточно объемная, но продолжающиеся раскопки предоставляют новые факты для дальнейших изысканий, порождают но- вые идеи и подходы. Имеющиеся в литературе вари- анты реконструкции древних сооружений отражают различные конструктивные особенности последних, их планиграфические решения, специфику эксплу- атации. Часть предположений не лишена опреде- ленных недостатков и просчетов, но продолжаю- щиеся споры по этим вопросам свидетельствуют об актуальности темы. Опубликованные разработки позволяют перейти от графических реконструкций к натурному воссо- зданию реплик средневековых жилищ. Такой проект реализуется на базе Северной экспедиции Институ- та археологии НАН Украины в Ходосовке возле Ки- ева в рамках программы экспериментального изуче- ния древних объектов, процессов и технологий. При работах используются инструменты, тождественные средневековым, находки их прототипов известны на окрестных древнерусских памятниках. Полученный опыт можно использовать при создании музея под открытым небом «Средневековое село», где дейс- твующими экспонатами будут собственно раскоп и воссозданные объекты. Подобный вариант музеефи- кации считается специалистами самым перспектив- ным. О его востребованности свидетельствует инте- рес широкой аудитории к проводимым работам. I. G o t u n The SLAVIc-RuS RuRAL DweLLInG AnD RecOnSTRucTIOn IDeAS Studies on the Slavic-Rus settlements of dwell- ing remains are a valuable source for the analysis of various aspects of social and economic history of the population, indicating a high level of rural medieval structures. Accumulated material enhances the un- derstanding of the various aspects of social life, helps to reenact elements of homebuilding in details. Historiography of buildings reconstruction of an- cient Slavs before the formation of the state of Kievan Rus is quite volumetric, due to the ongoing excava- tions provide new evidence for further research, gen- erate new ideas and approaches. The published ver- sions of the reconstruction of ancient buildings reflect different structural and maintenance features. Published elaborations let us go from graphic re- constructions up to full-scale reconstruction of the replica medieval dwellings. This project is being im- plemented on the basis of the Northern Expedition of the Institute of Archaeology of NAS in Hodosivka near Kiev as part of a pilot study of ancient objects, processes and technologies. The acting instruments are the tools which are equal medieval, have their prototypes in the surrounding ancient sites. This ex- perience could be used to create an open-air museum «The Medieval Village» where the main showpieces are excavated artifacts along with reconstructed facil- ities. Museum`s inquiry is shown by the great interest among a wide audience. 35 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 1. житлові споруди з Новотроїцького городища за І. І. Ляпушкіним (1, 2), зрубне VIII—X ст. і каркасно- стовпове X—XI ст. житла за П. О. Раппопортом (3, 4), землянка із Суздаля за розкопками А. Ф. Дубиніна (5), наземний будинок із Старої Рязані за В. О. Городцовим (6) с т а т т і 36 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 2. Каркасно-стовпове та зрубне житла із заглибленою основою з Поділля за О. М. Приходнюком (1, 2), реконструкція та план житла з Володимира-Волинського за М. М. Кучінком (3, 4), погріб за Г. В. Борисевичем (5) і житло з поселення поблизу с. Рашків за В. Д. Бараном (6) 37 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 3. Частково заглиблені в землю житла з Подністров’я за Г. В. Федоровим (1, 2), кісткорізна майстерня із розкопок В. С. Терського з Пересопниці за М. М. Кучінком та Г. В. Охріменком (3), житла з Монастирка за В. О. Харламовим та П. П. Толочком (4) і за В. О. Петрашенко (5), будинок з Новгорода за П. О. Раппопортом, Б. О. Колчиним та Г. В. Борисевичем (6) с т а т т і 38 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 4. житла із заглибленою центральною частиною з території Михайлівського Золотоверхого монастиря і з Десятинного провулку, 5 в Києві за П. П. Толочком та В. О. Харламовим (1, 2), з городища Слободка і зі Старої Рязані за Г. В. Борисевичем (3, 4) 39 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 5. Зрубна заглиблена споруда з Горбова (1), житло з необшитим котлованом з поселення Торхово (2), двоярусні будівлі з обшивкою заглибленої частини з Горбова (3) та зрубними нижніми камерами з городища Супрути (4), заглиблена споруда з облицьованим дошками котлованом з поселення Уткіно (5) за О. В. Гри- горьєвим і наземний рублений будинок X—XI ст. за П. О. Раппопортом (6) с т а т т і 40 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 6. Заглиблене (1, 2) та наземне з дещо заглибленою основою (3, 4) житла з Канівського поселення за Г. Г. Мезенцевою, каркасно-стовпові частково заглиблена споруда VIII—X ст. із Верхнього Попруття (3) та наземна будівля з підвалом з Ревного I за Л. П. Михайлиною (4) 41 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 7. Зрубне житло-майстерня з Автуничів за В. П. Коваленком та І. М. Ігнатенком (1) і каркасно-стовпове житло IX—X ст. з Гульська за Б. А. Звіздецьким та І. А. Готуном (2) рис. 8. Зовнішній вигляд та інтер’єр двоярусних каркасно-стовпових жител на житловому (1, 3) і холодному (2, 4) підклітах і з Григорівки за В. О. Петрашенко с т а т т і 42 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 9. Реконструкції двоярусного житла комбінованої конструкції (1, 2) з Григорівки за В. О. Петрашенко та житла з Донецького городища (3) за А. Г. Дьяченком рис. 10. житло-майстерня з каркасними стінами за В. О. Петрашенко (1, 2) та будинок комбінованої конструкції за В. К. Козюбою (3, 4) з Григорівки 43 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 11. житла зі Щуклінського (1), Великого Горнальського (2), Липинського (3) городищ, Рильська (4) та Липинського селища (5) за О. М. Єнуковою с т а т т і 44 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 12. житла із Липинського селища за О. М. Єнуковою рис. 13. Каркасно-стовповий будинок (1) та садиба зі зрубним житлом (2) з Києва за П. П. Толочком 45 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 14. Етапи зведення натурної моделі житла на майданчику експериментальної археології в Північній експедиції с т а т т і 46 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 15. Старий будинок з косящатим і волоковими вікнами в Карелії за Є. Е. Бломквіст рис. 16. Схеми влаштування зрубних верхніх частин будівель та пам’ятки народної архітек- тури означеної конструкції з житомирщини за Р. Радовичем 47 Готун І.а. Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 17. Деталі інтер’єру реконструйованого житла з Пересопниці за Б. А. Прищепою та О. П. Войтюком. 1 — глинобитна піч з Пересопниці; 2 — глинобитна піч з комином

Слов’яно-руське сільське житло та питання його відтворення

Репозитарії

Схожі ресурси