Створення музею-скансену «Древлянський Град»

У статті запропоновано концепцію створення археологічного музею-скансену, що передбачає спосіб експонування пам’яток матеріальної і духовної культури в умовах, максимально наближених до природних. Організація музею планується на місці городища в ур. Бабина гора в м. Олевськ Житомирської обл....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Петраускас, А.В., Петраускене, А.О., Коваль, О.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2013
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89450
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Створення музею-скансену «Древлянський Град» / А.В. Петраускас, А.О. Петраускене, О.А. Коваль // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 124-132. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89450
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-894502015-12-13T03:02:19Z Створення музею-скансену «Древлянський Град» Петраускас, А.В. Петраускене, А.О. Коваль, О.А. Статті У статті запропоновано концепцію створення археологічного музею-скансену, що передбачає спосіб експонування пам’яток матеріальної і духовної культури в умовах, максимально наближених до природних. Організація музею планується на місці городища в ур. Бабина гора в м. Олевськ Житомирської обл. Музеи под открытым небом — open air — способ экспонирования, который дает возможность демонстрировать памятники материальной и духовной культуры в условиях, максимально приближенных к природным, поскольку они представляют одну из интереснейших форм музеев. Так как это, по наблюдениям специалистов, позволяет реализовать более образный и всесторонний показ музейных экспонатов и делает это без отрыва от реальных условий существования, то познавательное значение и эмоциональное влияние таких музеев очень большое. В целом такой подход к демонстрации экспонатов признанными авторитетами в области народоведения признавался лучшей, наиболее совершенной, самой жизнеспособной и самой желанной формой. На месте древнего городища в ур. Бабина гора в г. Олевск Житомирской обл., которое имеет многолетнюю длительную историю исследования, планируется создание музейного комплекса под открытым небом. An open-air museum is a distinct type of museum exhibiting its collections out-of-doors, which makes it possible to show material and spiritual culture sites in conditions as close to natural. It helps to make imaginative and comprehensive display of museum objects and does the job of the real conditions of existence of a cognitive significance and emotional impact. At the site of the ancient city at Babyna Gora on Olevsk hillfort in the Zhytomir region is planned to create an open-air museum complex. 2013 Article Створення музею-скансену «Древлянський Град» / А.В. Петраускас, А.О. Петраускене, О.А. Коваль // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 124-132. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89450 [902(091):929](571.1/.5)”192” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Петраускас, А.В. Петраускене, А.О. Коваль, О.А. Створення музею-скансену «Древлянський Град» Археологія і давня історія України
description	У статті запропоновано концепцію створення археологічного музею-скансену, що передбачає спосіб експонування пам’яток матеріальної і духовної культури в умовах, максимально наближених до природних. Організація музею планується на місці городища в ур. Бабина гора в м. Олевськ Житомирської обл.
format	Article
author	Петраускас, А.В. Петраускене, А.О. Коваль, О.А.
author_facet	Петраускас, А.В. Петраускене, А.О. Коваль, О.А.
author_sort	Петраускас, А.В.
title	Створення музею-скансену «Древлянський Град»
title_short	Створення музею-скансену «Древлянський Град»
title_full	Створення музею-скансену «Древлянський Град»
title_fullStr	Створення музею-скансену «Древлянський Град»
title_full_unstemmed	Створення музею-скансену «Древлянський Град»
title_sort	створення музею-скансену «древлянський град»
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89450
citation_txt	Створення музею-скансену «Древлянський Град» / А.В. Петраускас, А.О. Петраускене, О.А. Коваль // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 10. — С. 124-132. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT petrauskasav stvorennâmuzeûskansenudrevlânsʹkijgrad AT petrauskeneao stvorennâmuzeûskansenudrevlânsʹkijgrad AT kovalʹoa stvorennâmuzeûskansenudrevlânsʹkijgrad
first_indexed	2025-07-06T17:21:49Z
last_indexed	2025-07-06T17:21:49Z
_version_	1836919040098959360
fulltext	124 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 а. в. П е т р а у с к а с, а. о. П е т р а у с к е н е, о. а. к о в а л ь СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ-СКАНСЕНУ «ДРЕВЛЯНСЬКИЙ ГРАД» * У статті запропоновано концепцію створення археологічного музею-скансену, що передбачає спосіб експонування пам’яток матеріальної і духовної куль- тури в умовах, максимально наближених до природ- них. організація музею планується на місці городища в ур. Бабина гора в м. олевськ житомирської обл.1 к л ю ч о в і с л о в а: музей, скансен, експозиція, експонат. На північно-східній околиці м. Олевськ жи- томирської обл. знаходиться археологічна пам’ятка — добре відоме у науковій літературі городище давньоруського часу в ур. Бабина гора. Більшість дослідників період його функціонуван- ня окреслювали досить вузько ІХ — початок ХІ ст. Зважаючи на досить маленькі розміри — його розцінювали як типове городище древлянського та початку давньоруського періоду [Антонович, 1901, с. 31; Звіздецький, 2008; Куза, 1996, с. 168; Кучера, 1982, с. 72—82; Кучера, 1975; Кучера, 1999, с. 196; Яроцкий, 1903, с. 183]. На вибір саме цього городища як перспектив- ного об’єкту для довготривалих досліджень з ме- тою вивчення проблеми генези та розвитку серед- ньовічного поліського міста значно вплинуло те, що городище та прилеглу до нього територію не пошкодили більш пізні антропогенні втручання. В 2009 р. розпочались регулярні планомірні археологічні дослідження Олевського археоло- гічного комплексу: городища, посаду та при- леглої поселенської округи. В результаті вста- * Стаття виконана в рамках проекту ДФФД–БРФФД «Палеоекономіка населення лісової зони України та Білорусі: археологічні реконструкції та моделювання», № Ф41.5/006 новлено конструктивні особливості оборонних споруд, внутрішнього планування майданчика городища, хронологію його функціонування. Виявлено велику кількість цікавих речових знахідок: ліпний та гончарний посуд, прикра- си, інструменти та ін. Зважаючи на важливість і, в багатьох випад- ках, унікальність виявлених знахідок, добру збереженість археологічної пам’ятки та перс- пективність її експонування як унікального ту- ристичного об’єкту, міською радою м. Олевськ 19 квітня 2011 р. було прийнято рішення № 71 про надання території городища та прилеглої до нього площі статусу заповідника. Паралельно із археологічними розкопками проводились роботи з експериментального від- творення давньоруських ремесел та промислів, рухомих та нерухомих об’єктів, виявлених під час дослідження городища. Після консультацій із вітчизняними спеціаліс- тами та фахівцями з різних європейських країн, було визнано важливість і перспективність ство- рення на місці городища в урочищі Бабина гора в м. Олевськ житомирської обл. музею під від- критим небом. Пропонована стаття представляє наукову концепцію створення даного музею. Актуальність створення музею-скансену Музеї просто неба — open air — спосіб екс- понування, який дає можливість демонстру- вати пам’ятки матеріальної і духовної куль- тури в умовах, максимально наближених до природних, відтак вони репрезентують одну з найцікавіших музейних форм, оскільки, за спостереженнями фахівців, це дозволяє реалі- зувати більш образний і всебічний показ му- зейних матеріалів і робити це без відриву від УДК [902(091):929](571.1/.5)”192” © А.В ПЕТРАУСКАС, А.О. ПЕТРАУСКЕНЕ, О.А. КОВАЛЬ, 2013 125 Петраускас а.в., Петраускене а.о., коваль о.а. Створення музею-скансену «Древлянський Град» ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 реальних умов існування [Маковецкий, 1963, с. 7, 8]. Пізнавальне значення і емоційний вплив таких музеїв дуже значні. Загалом оз- начений підхід до демонстрації експонатів виз- наними авторитетами в галузі народознавства вважався найкращою, найдосконалішою, са- мою життєвою і самою бажаною формою [Се- менов-Тяньшаньский, Филиппов, 1931, с. 62; Соколов, 1931, с. 133]. Музеї просто неба фор- муються на основі нерухомих об’єктів і архітек- турно-ландшафтних комплексів, створюваних пам’ятками та їх природним оточенням. Як міс- це зберігання та експонування таких об’єктів виступає музейна територія. Скансени можуть поєднувати різні види пам’яток: археологічні, дерев’яної архітектури, побутові, виробничі, етнографічні тощо. Досвід створення та фун- кціонування музеїв просто неба свідчить про їх значну роль у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини, розвитку ту- ризму. З урахуванням уваги до археологічної спадщини, особливо останнім часом, створення археологічних парків, скансенів, археодромів та експериментальних поселень називалось серед найактуальніших в числі нових підходів до тематико-експозиційних комплексів, а скан- сенологія — наука про музеї під відкритим небом — була запропонована до виділення у окремий розділ музеєзнавства [Відейко, 2002, с. 89—94; Кепін, 2002, с. 78—89; 2007, с. 132; Титова, Кепін, 2002, с. 49, 50; 2003, с. 145— 155]. Актуальність створення музею присвяченого саме древлянському місту обґрунтована важли- вою роллю Древлянської землі в історії станов- лення давньоруської держави та розвитку історії східного слов’янства. Саме досліджувана тери- торія вважається багатьма вітчизняними та за- рубіжними вченими колискою слов’янcьких на- родів. Відкриття першої достовірної слов’янської археологічної культури відбулось біля с. Корчак житомирського р-ну. Декілька століть поспіль на ґрунті місцевих слов’янських племен фор- мується древлянський племінний союз, який довгий час сперечався із київськими князями за зверхність між східними слов’янами. На думку дослідників (О. П. Моця), цьому в значні мірі сприяла низка факторів, зокрема етнічна однорідність угрупування і географіч- на віддаленість від ворожих кочівницьких орд та активного Хозарського каганату: спочатку поляни «... быша обидимы Древляны и инеми околними» [Моця, 2004, с. 212—214; Повесть временных лет, 1950, с. 16]. Київські князі не розглядалися представни- ками древлянського союзу як природні воло- дарі східнослов’янських територій. Порівнюючи згадки про протистояння древлян поляно-русам з кількістю фактів протистояння центра і місце- вих структур на інших територіях розселення східних слов’ян, слід відзначити, що в першо- му випадку, навіть у кількісному відношенні, вони були найбільш значними. Порівнюючи число конфліктів між Києвом і різними пів- денними угрупуваннями відзначимо, що в пи- семних джерелах зафіксовано шість випадків протистояння поляно-русів і древлян. Кількість військових акцій між столицею Русі і древляна- ми перевищує загальне число збройних конф- ліктів з іншими племенами південного регіону східнослов’янської ойкумени, що може свідчити про потужний військовий та економічний по- тенціал древлянського племінного союзу. Створення музейного комплексу, основа яко- го присвячена древлянському граду, викликана також важливою роллю міста в історії розвит- ку східних слов’ян. Варяги називали Київську Русь Гардарікою — країною міст. Міста були адміністративними, торговими та ремісничими центрами прилеглої до них округи. Одним із та- ких стародавніх міст можна вважати Олевськ. Перші письмові свідоцтва про місто відносять- ся до ХV ст. і повідомляють про будівництво замку на місці старого городища. Археологічні дослід- ження протягом ХХ ст. підтвердили існування на території міста укріпленого городища давньо- руського часу датованого в межах ІХ—ХІ ст. За результатами останніх планомірних архе- ологічних розкопок в місті та його окрузі на за- прошення Олевської міської Ради встановлено, що на його території знаходяться давньоруські курганні могильники, відкриті поселення та укріплене городище. Так під час досліджень 2009—2012 рр. було виявлено археологічні знахідки, які, ґрунтуючись на прийнятих на сьогоднішній день принципах датування ар- хеологічного матеріалу, дозволяють датувати існування городища в ур. Бабина гора часом VIII—ХVI ст. В центральній частині міста за- фіксовано безперервність у розвитку міста з VIII ст. до сьогодення. Крім того, зібрано числе- ний археологічний матеріал, який свідчить про вірогідність формування міста із двох містоутво- рюючих центрів — на Бабиній горі та в центрі сучасного міста. Під час розкопок отримано важливі дані про планувальні та конструктивні особливості горо- дища, яке запропоновано до музеєфікації. До- сліджено конструктивні особливості оборонних споруд: валу та рову, кам’яної дороги по пери- метру внутрішнього майданчика городища, по- бутових та господарських об’єктів. Результати археологічних досліджень було апробовано на двох міжнародних археологіч- них конференціях у 2010 р. (23—25 квітня) «На- селення лісової зони Східної Європи: система заселення, господарство, культура» та 2011 р. (30 вересня — 3 жовтня) «Середньовічні міста Полісся» за участю науковців з провідних на- укових установ України, Білорусі, Латвії, Гол- ландії, Чехії та Польщі. Для наукової апробації концепції майбут- нього музею та проведення попередніх робіт з підготовки рухомих та нерухомих експонатів с т а т т і 126 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 музею-скансену «Древлянський град» підго- товлено та проведено два міжнародних науко- во-практичних семінари з експериментальної археології: у 2011 р. (12—15 серпня) «Експе- риментальна археологія: ремесла та промис- ли населення лісової зони Східної Європи» та в 2012 р. (17—21 травня) «Експериментальна археологія: стародавня металургія та металооб- робка» за участю науковців з України, Білорусі, Чехії, Франції, Росії, Польщі та Грузії. Фактори, що сприяють розбудові і подальшому функціонуванню музею Як уже відзначалось, площа майданчика го- родища та прилегла до нього територія вияви- лась вільною від сучасної забудови та перепла- нувань нового та новітнього часів, що значно підвищує рівень збереженості та інформатив- ності археологічних матеріалів городища, їх наукову цінність. Слід також зауважити, що пропонована до музеєфікації територія вільна не тільки від наземних перепланувань та забудови але й від комунікаційних мереж, що дозволяє продовжу- вати дослідження пам’ятки і отримувати нові дані для поточнення уявлень про об’єкт му- зеєфікації та поповнення його експозиції. Не менш важливим для ефективності ство- рення музейного та заповідного комплексу на вказаній території є відсутність багатьох зе- мельних власників. Площа городища та при- леглого до нього посаду відноситься до кому- нальної власності міста Олевськ. Це створює сприятливі умови для можливості організації музейно-заповідного комплексу і виключає юридичні та організаційні складності, які мож- на прогнозувати за умови багатьох власників площі під час створення музею-заповідника та його подальшого функціонування. Не менш важливим для ефективного функ- ціонування музею є зручна комунікаційна ме- режа, яка оточує майбутній музей та дозволяє швидко і зручно дістатися до нього майбутнім відвідувачам. У даному випадку за 200 м на за- хід від нього проходить міжнародна автотраса Олевськ—Лельчиці. За 6 км на південь проходить автомагістраль Київ—Ковель—Ягодин. За 200 м на південь від неї проходить залізнична дорога Київ-Львів. За 1,5 км на південний захід розташований за- лізничний вокзал м. Олевськ. Тип музею Враховуючи класифікацію музеїв за вида- ми, які поділяються на загальнотематичні і спеціалізовані, що репрезентують: 1) сільські заняття та техніку; 2) міські заняття та тех- нічні засоби; 3) технічну культуру (а — дови- робничі форми, б — виробничі форми); 4) ок- ремі види діяльності (скотарство, рибальство, бджільництво); 5) археологічні та змішані археологічно-етнографічні експонати. Таким чином, пропонована експозиція може бути віднесена до 5-ї форми спеціалізованих. За класифікацією Г. В. Борисевича, який виділяє федеративні, національні, зональні, регіональні, та локальні музеї за територіаль- ним охопленням майбутній музей на Бабиній горі можна віднести до локального типу [Бо- рисевич, 1969]. За особливостями тематичного змісту — за розробками З. Гудченко, Є. Чайковського, А. Ціппеліуса, що використовують поділ на загальнотематичні комплекси, які демонстру- ють народну культуру в межах тих чи інших етнічних утворень (села, міста, того й іншого одночасно) і спеціалізовані, які мають спе- цифічний профіль, присвячені окремим видам ремесел, промисловим формам, окремим галу- зям господарства (рибальству, чабануванню, бджільництву), а також пам’яткам археології, його можна охарактеризувати як спеціалізо- ваний присвячений пам’ятці археології [Гуд- ченко, 1971; Гудченко, 1981; Czajkowski, 1984; Zippelius, 1974]. Існуючі на сьогодні музеї під відкритим не- бом постають у різних (з певними варіантами) формах: 1) музеї рухомого типу — «скансени», які експонують на спеціально підібраній тери- торії пам’ятки історії та культури, перевезені із інших місць («Скансен» у Швеції; музей у Рож- нові-під-Радгоштем у Чехії); 2) музеї «in situ», які покликані зберегти споруди на історичних місцях перебування (село Холлоко в Угорщині; музей Арбер в Ісландії, музей в Коуржимі у Чехії); 3) музеї змішаного типу, де у середо- вище зі збереженими пам’ятками перевозять- ся нові споруди (музейний комплекс «Астра» в Румунії). Форма майбутнього музею передбачає ство- рення реконструкції фрагментів архітектурно- го, ремісничого та побутового-господарського комплексу декількох хронологічних періодів іс- нування городища, яка має максимально повно зберегти природній рельєф, рослинний світ і, в певною мірою, новітні антропогенні утворення, які оточують музейний комплекс. Враховуючи дані особливості пропонований комплекс більш вірогідно підходить до музеїв змішаного типу. В Україні налічується сім великих та се- редніх за площею музеїв просто неба і декіль- ка менших; більшість із них — у західних об- ластях. Найбільші розташовані в Ужгороді, Львові, Чернівцях, Галичі. У нас їх називають музеями народної архітектури та побуту. Од- ним із перших на Радянському просторі такий музей було створено у Переяславі-Хмельниць- кому у 1965 р.; нині — історико-етнографічний заповідник «Переяслав» [Титова, Кепін, 2003, с. 145—155; Музей народної…]. Найбільшим за площею (150 га) в Україні і Європі є музей народної архітектури і побуту 127 Петраускас а.в., Петраускене а.о., коваль о.а. Створення музею-скансену «Древлянський Град» ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 України НАН України в с. Пирогів. Наймен- шим же європейським скансеном є музей у Зубрницях, Чехія [Soubor…]. Враховуючи про- ектовану площу в 1,6 га майбутній музейний комплекс може бути віднесений до європейсь- ких музеїв із середньою площею. Культурно-хронологічна спрямованість експозиції відображатиме основні періоди, які виявлені під час археологічних досліджень старожитностей в м. Олевськ та його околи- цях: слов’янську епоху, давньоруський час та епоху пізнього середньовіччя, що дозволить представити в експозиції безперервність існу- вання середньовічного поліського міста, його особливості та відмінності у певний історичний період. Старожитності VIII — сер. Х ст., досліджені на городищі Бабина гора та в центральній частині міста, відображають самобутню ма- теріальну культуру древлянської спільноти до включення її в загальнодержавні економічні, культурні та політичні процеси напередодні утворення давньоруської держави. Репліки по- бутових та господарчих предметів, житлових споруд та частини оборонної стіни городища в експозиції дозволять представити специфіку повсякденного життя, ремесел та промислів, особливості древлянської фортифікації. Давньоруський час (друга половина Х ст. — перша половина ХІІІ ст.) — важливий період в історії древлянської землі: вона стає складо- вою потужної східно-слов’янської держави. На її теренах з’являються елементи матеріальної культури, розповсюджені в межах давньорусь- кої держави. На підставі виявлених археоло- гічних знахідок планується виготовити копії прикрас, ремісничих інструментів та побуто- вих знарядь найбільш характерних для даного періоду. Пізнє середньовіччя від післямонгольського часу і до новітнього періоду — найбільш про- тяжний за кількістю століть, найбільш ближ- ній до нашого часу та найбільш висвітлений письмовими джерелами період. На жаль, в плані археологічного вивчення він є найменш дослідженим. Виявлені розкопками, законсер- вовані та відтворені елементи фортифікацій- них споруд і господарчого будівництва дозво- лять, певною мірою, поповнити наші уявлення про матеріальну культуру даного часу. Специфікою розвитку матеріального та ду- ховного комплексу житомирського Полісся є виразна консервативність, яку відзначають дослідники історії даного регіону. В ХХ ст. і в наш час даний регіон привертає пильну увагу не тільки археологів, а також етнографів, лін- гвістів. Особливості природного середовища, історичної долі древлянської землі, в широко- му розумінні слова, дозволили зберегти певні елементи духовної культури, господарства та побуту, близькі аналоги яким ми знаходимо серед археологічних старожитностей. Музей- ний комплекс, який представляє поліський ре- гіон не можна вважати повним та завершеним, якщо він не буде утримувати етнографічні ма- теріали. Вони меншою мірою стосуються місь- кої культури, якій притаманні більш стрімкі темпи розвитку, яка більш швидко реагує на хронологічні, економічні та соціально-політич- ні зміни. Етнографічні матеріали більш повно характеризують оточення середньовічного міс- та Полісся — базу, на якій воно утворилося, змінювалося і зростало. Без розуміння цього оточення висвітлення матеріальної культури древлянського граду буде завжди неповним і не об’єктивним. Експозиція музею включатиме три голо- вних розділи: городище, передмістя та розділ живої історії — етнографічний. Першим розділом музею планується городище в урочищі Бабина гора. Він включа- тиме в себе нерухомі об’єкти, які мають достат- ню наукову базу для проведення їх натурної реконструкції: оборонний рів, в’їзд, оборонна стіна древлянська; оборонний вал литовської доби; колодязь; кам’яна «дорога», житлово-гос- подарські споруди; медуша. оборонний рів, сильно замулений, за- фіксовано ще на початку ХХ ст. [Яроцький, 1904]. Дослідженнями 2011 р. встановлено, що він має глибину до 1,8 м, ширину до 20 м та містить матеріали, які мають датування в межах давньоруського періоду. Пропонується реконструкція частини рову навпроти в’їзду в його північній частині на місці виходу до безіменного струмка, що обмежує городище з півночі. За умови такого розташування ре- конструйованої частини рову він становитиме окрему композицію із в’їздом і слугуватиме початком огляду експозиції городища. Над ровом навпроти в’їзду пропонується зведення мосту. Його рештки не збереглись, проте ана- логи подібним конструкціям відомі за пові- домленнями літописних джерел [Ипатьевская летопись, 2001, с. 49]. В’їзд на городище, зафіксований М. П. Ку- черою, знаходиться в крайній північно-захід- ній його частині на місці, де оборонний рів виходить до струмка, що омиває північний край городища [Древнерусские, 1984, с. 29]. Він ледь вигнутим півколом, оминаючи край валу, піднімається по краю городища. Довжи- на підйому — 20 м, ширина — 2 м. Вірогідно, що в цьому місці могла бути дерев’яна конс- трукція для подолання рову. Пропонується відтворити в’їздну браму на місці в’їзду та окремі супутні елементи даної частини фортифікаційної системи. оборона стіна древлянського часу була досліджена розкопками 2011 р. в нижній час- тині насипу валу. Вірогідно, саме виявлені с т а т т і 128 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 залишки становили перший етап будівництва городища. Зважаючи на добрий стан збереже- ності і відносно невеликі розміри обгорілих залишків оборонних клітей, найбільш ефек- тивним було б представлення їх в експозиції музею у законсервованому вигляді під про- зорим накриттям. Супутніми експонатами можуть стати репліки синхронних речових знахідок, які виявлено під час археологічних розкопок оборонної стіни. оборонний вал зафіксований першими дослідниками городища, був віднесений ними до давньоруської фортифікації [Антонович, 1901, с. 31; Звіздецький, 2008; Кучера, 1982, с. 72—82; Яроцкий, 1904, с. 183]. Проте вже під час першого нашого огляду городища в 2009 р. було поставлено питан- ня про протиріччя між ранньою датою існу- вання городища ІХ—ХІ ст., його маленькими розмірами і потужним оборонним валом. За своїми відносними розмірами він значно пере- вищував оборонні споруди рядових древлянсь- ких городищ. Після отримання на городищі в ході досліджень 2010—2011 рр. знахідок, які можуть бути датовані другою половино ХІІ— ХІІІ ст., його зведення було віднесено саме до цього періоду, коли зводяться більш потужні оборонні споруди. Після проведення наукової апробації результатів розкопок 2009—2011 рр. в ході міжнародної археологічної конференції було визнано, що час його зведення з ураху- ванням отриманих в ході розкопок даних, має бути віднесений до литовської доби. В. Ю. Не- помящих було висловлено припущення, що наземна частина фортифікації на валу мала вигляд однорядної стіни з вертикальних, чи, найвірогідніше, горизонтальних колод, фраг- ментарні сліди від яких зафіксовано в розкопі. Переважна частина археологічних залишків оборонної стіни знищена траншеєю періоду другої світової війни [Непомящих, 2012]. колодязь у вигляді неглибокої запади- ни в західній частині городища зафіксовано під час обстеження городища М. П. Кучерою, який відзначив, що на майданчику городища впритул до валу знаходиться западина, яка на думку М. П. Кучери могла утворитися внаслі- док заповнення котловану колодязя. Діаметр западини — 9 м, глибина — 0,3 м [Древнерус- ские, 1984, с. 29]. Подібні споруди добре відо- мі на давньоруських селищах відкритого типу та укріплених поселеннях. В деяких випад- ках (Автуничі) [Веремейчик, 1995, с. 82—94] нижні частини колодязів, зважаючи на стра- тиграфічні особливості ґрунту сприятливі для зберігання деревини, зберігаються у стані за- довільному для подальшої реконструкції та відновлення. Після проведення археологіч- них обстежень він може слугувати як діючий відтворений елемент городища. Вимостка вздовж внутрішнього пери- метру городища досліджена археологічними розкопками 2011 р. Смуга викладена з каменів розмірами 0,1—0,3×0,1—0,4 м. Аналогічні об’єкти зафіксовані на пізньосередньовічних укріплених поселеннях [Непомящих, 2012]. Вірогідно, вони виконували функцію дороги для зручного пересування гарнізону фортеці вздовж оборонних стін. Після консервації об’єкту, він може стати одним із елементів ек- спозиції музею. Медуша. Музейний комплекс, який пред- ставляє давньоруське місто, його центральну частину, важко уявити без такого важливого атрибуту як медуша, в якій зберігались запаси питного меду для княжих пирів та інших важ- ливих подій. Нагадаємо, що і перші писемні відомості про слов’ян пов’язані саме із питним медом. Традиційність та споконвічність да- ного напою підтверджують також і літописні давньоруські повідомлення — в порівнянні з вином, мед згадується рідше і майже виключ- но, як напій під час культових подій. Актуальність розміщення в музейному ком- плексі на Бабиній горі реконструкції медуші пояснюється також тим, що в межах Олевсь- кого району збереглись рештки реліктового бортного промислу майже в первинному виг- ляді. Створення подібної реконструкції з роз- міщенням у ній відтворених зразків питного меду дозволить не тільки використовувати їх як виразний елемент експозиції, але і створи- ти безпосередній зв’язок із реально існуючи- ми на сьогодні старовинними місцевими бор- тними промислами та створити сприятливі умови для їх вивчення, підтримки та подаль- шого розвитку. Об’єкти давньоруського часу, які можна ідентифікувати з медушами, досить рідкісні. Вони представлені спорудами в Чернігові, Новгород-Сіверському, Путивлі. Виявлені добре документовані рештки медуші в Києві. На їх підставі ми можемо зробити реконс- трукцію розмірів споруди, характеристику її окремих елементів, матеріалів, які викорис- товувалися для її побудови та внутрішнього інтер’єру. Посад. Для міста пізньосередньовічного періоду типовим є наявність неукріпленої час- тини, розташованої поза межами оборонних споруд — посаду, на якому розташовувалась торгово-реміснича частина. Біля олевського городища обстеженнями 70-х рр. ХХ ст., архе- ологічними розвідками і розкопками 2009— 2011 рр. виявлено посад площею біля 8 га, на якому зафіксовано археологічні рештки господарських та ремісничих споруд та ре- чові знахідки, найбільш ранні серед яких да- туються третьою чвертю І тис. н. е. (празько- корчацька культура). В межах даного розділу можливе роз- міщення реконструкцій, які репрезенту- ють різні напрямки ремісничої та торгі- вельної діяльності: гончарства, металургії, 129 Петраускас а.в., Петраускене а.о., коваль о.а. Створення музею-скансену «Древлянський Град» ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 бронзоливарної справи. Прототипи для подіб- них реконструкцій добре відомі на давньо- руських та слов’янських пам’ятках і пройшли апробацію у вигляді теоретичних та натурних моделей на декількох експериментальних майданчиках [Готун, 2011, с. 29—92]. Під час проведення науково-практичних семінарів з експериментальної археології в Олевську в 2011—2012 рр. було виконано натурні ре- конструкції металургійного та ковальського горен, побутової печі та ін. Обстежено місцеві родовища сировини для виготовлення буді- вельного матеріалу для зведення піротех- нічних споруд, обстежено поклади місцевих гончарних глин та болотної руди для виго- товлення заліза. В експозиції музею подібні реконструкції можуть бути використані як експонати, а та- кож для дослідження стародавніх технологій та в рамках проведення туристичних і екс- курсійних програм. Середньовічне населення міст не розрива- ло остаточно зв’язків із сільськогосподарськи- ми заняттями. Не можна виключати, що частина знахідок землеробських знарядь на давньоруських городищах засвідчують саме подібні випадки. В ході виконання робіт з експеримен- тальної археології по вивченню господарс- тва населення лісової зони України поруч із олевським городищем у 2011 р. було закладе- но ділянку з експериментальними посівами злакових, яка може бути в подальшому ви- користана не тільки для проведення науко- вих експериментів для вивчення стародавніх сільськогосподарських технологій, але і для експонування в музейному комплексі. Кінце- вий продукт з дослідної ділянки може бути включений до подальших досліджень сіль- ськогосподарських промислів та стародавніх харчових технологій. Традиційне господарство поліської зони передбачає комплексний характер: в ньому переплітаються сільське господарство, ре- месла, промисли, збиральництво. Зважаючи на наявність у Поліссі розгалуженої гідроме- режі, в ньому завжди були присутні річкові промисли. Річка слугувала також важливою транспортною артерією. Найбільш пошире- ним для невеликих поліських річок транс- портним засобом були човни, виготовлені із цілого стовбура дерева. Вони відомі за пись- мовими джерелами, археологічними знахід- ками та чисельними етнографічними дани- ми. Більшість з них мають декілька метрів в довжину і незначну осадку, що дозволяє долати часті повороти та мілини, властиві поліським річкам. Діючі репліки стародавніх човнів-одноде- ревок можуть бути експонатом музею та ви- користовуватись для різноманітних турис- тичних та фестивальних програм. * * * Особливістю розташування городища в ур. Бабина гора можна вважати оточення його північно-східної частини приватними города- ми місцевих мешканців та ділянками, вільни- ми від будь-якої господарської діяльності, які примикають до р. Уборть. За умови незначного доповнення та організаційного оформлення, ця територія може бути використана для розді- лу музею, який буде представляти етнографію житомирського Полісся. Базою для створення етнографічного розділу може виступати сільська округа міста Олевськ. Завдячуючи природному оточенню (ліси, важ- копрохідні болота), відсутності швидких мігра- ційних процесів, в межах району добре зберег- лись в архаїчному вигляді побут, господарство, мова, традиції та обряди, які можуть слугувати як об’єктом для вивчення, так і джерелом для корегування та поповнення майбутньої експо- зиції. Нагадаємо, що в Рудні Замисловичі вже на початку ХХ ст. діяла так звана «болотна станція», яка досліджувала особливості веден- ня господарства в умовах Полісся. Дещо пізні- ше в 20—30 рр. в Замисловичах продовжувала дослідження етнографічна станція науковців Кабінету (Музею) антропології та етнології ім. Ф. Вовка по монографічному дослідженню села [НА ІА НАНУ, ф. 1, спр. 432, арк. 117]. Оформлення етнографічної експозиції можна виконати у формі сільської садиби, в якій будуть представлені рухомі та нерухомі експонати, що відображатимуть різні напрямки матеріальної культури Полісся, побуту, сільського господарс- тва, тваринництва, лісохімічних промислів, ри- бальства та полювання, бортництва, збираль- ництва, ремісничої діяльності. Частину експозиції можна виконати із вико- ристанням діючих моделей, які дозволять від- творити різні процеси господарчої та побутової діяльності. Напрямки подальшого розвитку музею Створюваний музей попри безсумнівно пози- тивне значення експонування досліджених та відтворених об’єктів чи виробів може також ви- конувати функцію реконструкції моделей жит- тя у давніх суспільствах, не лише демонструва- ти певний соціум на певному етапі історичного розвитку, а й виконувати низку дослідницьких завдань. У разі розвитку в даному напрямку музейна експозиція буде не статичною — вона буде розвиватися і постійно поновлюватися. Музей може приймати участь у виконанні державних наукових програм з вивчення ма- теріальної культури середньовічного полісько- го міста, використовуватись як перспективний туристичний об’єкт з інтерактивною експози- цією, використовуватись для культурно-освіт- ницьких та виховних програм. с т а т т і 130 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 антонович в. Б. Археологическая карта Волынской губернии / В. Б. Антонович // Труды ХІ АС. — М., 1901. — С.1—132. — С.31. Борисевич Г. в. Историко-теоретические основы ор- ганизации музеев народного деревянного зодчест- ва (на примере музея в Новгороде). — Автореф. дис. … канд. архитект. / Г. В. Борисевич. — М., 1969. веремейчик о. М. Колодязі на давньоруських сіль- ських поселеннях / О. М. Веремейчик, І. А. Готун // Археологія. — 1995. — № 4. — С. 82—94. весельська н. М. Рудня-Радовельська болотна дослід- на станція / Н. М. Весельська. — К., 2011. — 113 с. відейко М. Ю. Заповідник та археологічний фести- валь в Біскупіні (Польща) / М. Ю. Відейко // Ржи- щівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 89—94. Готун І. а. Музеї під відкритим небом та експо- зиційні можливості експедиційних баз експери- ментальної археології / І. А. Готун, О. М. Казимір, О. А. Коваль, А. В. Петраускас, А. О. Петраускене // Експериментальна археологія: завдання, методи, моделювання. — К., 2011. — С. 29—92. Гудченко З.с. Архитектурно-планировочные про- блемы создания музеев на открытом воздухе в Ук- раинской ССР / З. С. Гудченко. — Автореф. дис. … канд. архитект. — Харьков, 1971. Гудченко З. с. Музеї народної архітектури України / З. С. Гудченко. — К., 1981. Давньоруські пам’ятки Середнього Подніпров’я. — К., 1984. Звіздецький Б. а. Городища ІХ-ХІІІ ст. на території літописних древлян / Б. А. Звіздецький. — К., 2008. ипатьевская летопись. — Рязань: Александрия, 2001. — 674 с. — (Русские летописи, т. 11). кепін Д. в. «Археопарки»: проблеми та перспекти- ви /Д. В. Кепін // Ржищівський археодром. Архе- ологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 78—89. кепін Д.в. Типологічна характеристика музеїв просто неба / Д. В. Кепін // ПЦП. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 131—155. куза а. в. Древнерусские городища Х—ХІІІ вв. Свод археологических памятников / А. В. Куза. — М., 1996. — 256 с. кучера М. П. Нові дані про городища житомир- щини / М. П. Кучера // Археологія. — 1982. — Вип. 41. — С. 72—82; кучера М. П. Звіт про розвідку городищ у 1975 р. / М. П. Кучера // НА ІА НАНУ. — 1975в/27. кучера М. П. Слов’яно-руські городища VIII-ХІІІ ст. між Саном та Сіверським Дінцем / М. П. Кучера. — К., 1999. — 252 с. Маковецкий и. в. Принципы организации музеев под открытым небом и их задачи / И. В. Маковец- кий // СЭ. — 1963. — №2. — С. 7—18. Моця о. П. Київ та Іскоростень в контексті поля- но-древлянського протистояння / О. П. Моця // Ста- родавній Іскоростень та слов’янські гради VIII— IX ст. — К., 2004. — С. 212—214. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: [Електронний ресурс]. — Точка доступу: http://niez-pereyaslav.com.ua/ua/m-16, віль- ний, заголовок з екрана. Повесть временных лет. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — Ч. 1. — 405 с. семенов-Тяньшаньский в. П. Перспективы Госу- дарственного центрального географического музея в Ленинграде на 2-ю пятилетку / В. П. Семенов- Тяньшаньский, А. И. Филиппов // СМ. — 1932. — № 4. соколов Б. М. Построение и деятельность советских этнографических музеев / Б. М. Соколов // СЭ. — 1931. — №3—4. — С. 125—135. Титова о. М. Музейний показ давніх жител Ук- раїнського Полісся (за археологічними матеріала- ми) / О. М. Титова, Д. В. Кепін // ПЦП. — К., 2002. — Вип. 4. — С. 49—71. Титова о. М. Музеї просто неба на Київщині / О. М. Титова, Д. В. Кепін // Від Трипільської культу- ри до сучасності (Відпочивайте в селах Київщини): Путівник-довідник / Упорядник О. В. Трачук. — К., 2003. — С. 145—155. яроцкий я. в. Могильники по среднему течению р. Уборти / Я. В. Яроцкий // АЛЮР за 1903 г. — 1904. — С. 174—193. Czajkowski J. Muzea na wolnim powietrsu w Europie / J. Czajkowski. — Preszow, 1984. Soubor lidové arcitektury Zubrnice: [Електронний ресурс]. — Точка доступу: http://www.zubrnice.cz, вільний доступ, назва з екрану. Zippelius A. Handbuch der europäischen Freilichtmu- seen / A. Zippelius. — Köln, 1974. а. в. П е т р а у с к а с, а. а. П е т р а у с к е н е, а. а. к о в а л ь СОЗДАНИЕ МУЗЕЯ-СКАНСЕНА «ДРЕВЛЯНСКИЙ ГРАД» Музеи под открытым небом — open air — способ экспонирования, который дает возможность демонс- трировать памятники материальной и духовной культуры в условиях, максимально приближенных к природным, поскольку они представляют одну из интереснейших форм музеев. Так как это, по на- блюдениям специалистов, позволяет реализовать более образный и всесторонний показ музейных экспонатов и делает это без отрыва от реальных условий существования, то познавательное значе- ние и эмоциональное влияние таких музеев очень большое. В целом такой подход к демонстрации эк- спонатов признанными авторитетами в области на- родоведения признавался лучшей, наиболее совер- шенной, самой жизнеспособной и самой желанной формой. На месте древнего городища в ур. Бабина гора в г. Олевск житомирской обл., которое имеет многолетнюю длительную историю исследования, планируется создание музейного комплекса под от- крытым небом. A. P e t r a u s k a s, A. P e t r a u s k i e n e, O. K o v a l The cOncepT OF The SkAnSen «The DReVLyAnSky GRAD» An open-air museum is a distinct type of museum exhibiting its collections out-of-doors, which makes it possible to show material and spiritual culture sites in conditions as close to natural. It helps to make imagi- native and comprehensive display of museum objects and does the job of the real conditions of existence of a cognitive significance and emotional impact. At the site of the ancient city at Babyna Gora on Olevsk hillfort in the Zhytomir region is planned to create an open-air museum complex. 131 Петраускас а.в., Петраускене а.о., коваль о.а. Створення музею-скансену «Древлянський Град» ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 1. Загальний план схема музею з підрозділами: 1 — городище; 2 — посад; 3 — етнографічний розділ рис. 2. Схема городища з елементами реконструкції: 1 — оборонний рів; 2 — в’їзд на городище; 3 — фраг- мент древлянської стіни; 4 — вал литовської доби; 5 — кам’яна дорога; 6 — колодязь с т а т т і 132 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2013, вип. 10 рис. 4. Споруди музею під відкритим небом в Тржиниці рис. 3. Міський голова Олевська Анатолій Васильович Повар під час проведення міжнародного науково-практичного семінару з експерементальної археології

Створення музею-скансену «Древлянський Град»

Institution

Ähnliche Einträge