Селище Петрушки у західних київських передмістях

Публікація присвячена результатам пам’яткоохоронних робіт на давньоруському селищі Петрушки у західних передмістях Києва. Характеризуються отримані матеріали, що висвітлюють особливості побуту і господарської діяльності мешканців поселення. Окрема увага звертається на особливості керамічного компл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Готун, І.А., Гунь, М.О., Казимір, О.М., Петраускас, А.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89514
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Селище Петрушки у західних київських передмістях / І.А. Готун, М.О. Гунь, О.М. Казимір, А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 23-30. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89514
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-895142015-12-15T03:02:24Z Селище Петрушки у західних київських передмістях Готун, І.А. Гунь, М.О. Казимір, О.М. Петраускас, А.В. Статті Публікація присвячена результатам пам’яткоохоронних робіт на давньоруському селищі Петрушки у західних передмістях Києва. Характеризуються отримані матеріали, що висвітлюють особливості побуту і господарської діяльності мешканців поселення. Окрема увага звертається на особливості керамічного комплексу пам’ятки. Актуальность изучения древнерусских сельских поселений неоднократно подчеркивалась специалистами, ведь селища дают материал для понимания структуры территориальной общины юга Руси, а средневековые города развивались за счет прибавочного продукта, создаваемого в аграрном секторе экономики страны. Интересные материалы получены в ходе охранных исследований поселения Петрушки в западных пригородах Киева. Памятник занимает образованный двумя обводненными балками мыс, частично поврежден грунтовой дорогой, распахивается, на его поверхности фиксируются следы грабительских раскопок с применением металлосканирующей аппаратуры. На нем собран материал древнерусского и монгольско–литовского времени, в том числе куски плинфы и обломки византийских амфор. С поселения происходит и относящийся к рубежу поздней бронзы – раннего железа обломок верхней части лепного сосуда с «жемчужинами» под венчиком. Культурный слой селища содержал находки, аналогичные выявленным при сборе подъемного материала. На памятнике частично исследованы остатки двух объектов эпохи Киевской Руси, собрана коллекция кухонной, столовой и тарной керамики рубежа X–XI вв., разных периодов XI в., XII – первой половины XIII вв., второй половины ХІІІ – ХІV вв. Индивидуальные находки представлены обломком жернова, железными ножами, наральниками, бронебойным наконечником стрелы, фрагментами косы, оковок, другими изделиями. Остеологическая коллекция состоит из костей домашних копытных. В результате работ получены новые данные о социально–экономическом феномене южнорусского села. The validity of old rural settlements study is being repeatedly emphasized by experts, because of villages providing material for understanding the structure of the territorial community of the south of Rus, and mediaeval towns developed a.o. the surplus product created in the agricultural sector of the economy. In course of protective researches on Petrushky settlement in the Western suburbs of Kiev interesting material obtained. The site is situated on the cape and partially damaged by dirt road; on its surface traces of marauding excavations are fixed. It contains ancient Lithuanian and Mongolian–time data, including plinfa pieces and fragments of Byzantine amphorae. The vessels with the specific ornament under the rim originates from this settlement. It is related to the Late Bronze Age – Early Iron age. Osteological collection consists of bones of domestic ungulates. As a result of works, new data on the socio-economic phenomenon of southern Russ village obtained. 2013 Article Селище Петрушки у західних київських передмістях / І.А. Готун, М.О. Гунь, О.М. Казимір, А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 23-30. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89514 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Готун, І.А. Гунь, М.О. Казимір, О.М. Петраускас, А.В. Селище Петрушки у західних київських передмістях Археологія і давня історія України
description	Публікація присвячена результатам пам’яткоохоронних робіт на давньоруському селищі Петрушки у західних передмістях Києва. Характеризуються отримані матеріали, що висвітлюють особливості побуту і господарської діяльності мешканців поселення. Окрема увага звертається на особливості керамічного комплексу пам’ятки.
format	Article
author	Готун, І.А. Гунь, М.О. Казимір, О.М. Петраускас, А.В.
author_facet	Готун, І.А. Гунь, М.О. Казимір, О.М. Петраускас, А.В.
author_sort	Готун, І.А.
title	Селище Петрушки у західних київських передмістях
title_short	Селище Петрушки у західних київських передмістях
title_full	Селище Петрушки у західних київських передмістях
title_fullStr	Селище Петрушки у західних київських передмістях
title_full_unstemmed	Селище Петрушки у західних київських передмістях
title_sort	селище петрушки у західних київських передмістях
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89514
citation_txt	Селище Петрушки у західних київських передмістях / І.А. Готун, М.О. Гунь, О.М. Казимір, А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 23-30. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gotunía seliŝepetruškiuzahídnihkiívsʹkihperedmístâh AT gunʹmo seliŝepetruškiuzahídnihkiívsʹkihperedmístâh AT kazimírom seliŝepetruškiuzahídnihkiívsʹkihperedmístâh AT petrauskasav seliŝepetruškiuzahídnihkiívsʹkihperedmístâh
first_indexed	2025-07-06T17:25:54Z
last_indexed	2025-07-06T17:25:54Z
_version_	1836919297256980480
fulltext	23ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11  І. а. Готун, М. о. Гунь,  о. М. казимір, а. в. Петраускас  СЕЛИщЕ пЕТРушКИ у ЗАхІДНИх КИїВСьКИх пЕРЕДМІСТЯх Публікація  присвячена  результатам  пам’ятко- охоронних робіт на давньоруському селищі Петруш- ки у західних передмістях києва. Характеризуються  отримані матеріали, що висвітлюють особливості  побуту  і  господарської  діяльності  мешканців  посе- лення.  окрема  увага  звертається  на  особливості  керамічного комплексу пам’ятки. ключові слова: південноруське село, пам’ятко- хоронні дослідження, сільськогосподарські знаряддя,  побутовий інвентар, кухонний, столовий, тарний  посуд. Актуальність розробки сільської пробле- матики у працях провідних вітчизняних фа- хівців підкреслювалась неодноразово. Зокре- ма, характеризуючи неукріплені поселення Київської землі, П.П. Толочко акцентував на найменшому ступені вивченості даної катего- рії пам’яток і звертав увагу на наявність се- ред них великих землеробських сіл у зонах розповсюдження родючих ґрунтів, наводя- чи приклад селища неподалік Іван–Гори із сільськогосподарськими знаряддями – на- ральниками, косами, серпами серед знахі- док [Толочко, 1980, с. 162–163]. Дослідник відзначав, що постійний приток створеного у сфері сільськогосподарського виробництва до- даткового продукту був основою бурхливого зростання і розвитку міст на Русі і наголошу- вав на необхідності вивчення неукріплених поселень – пунктів, де проживала основна маса зайнятого сільським господарством на- селення; пам’яток, дослідження яких дає матеріал щодо структури територіальної об- щини півдня Русі. Вчений зауважував, що правильне розуміння соціально–економічної природи давньоруського міста багато в чому залежить від знання господарської структу- ри округи, її економічного і демографічного потенціалу, природних умов [Толочко, 1989, с. 79; 1990, с. 3–4]. На важливість вивчення давньоруської сільської проблематики нео- дноразово вказував і О.П. Моця [Моця, 1995, с. 141; 1996, с. 45 та ін.]. А підводячи підсумки робіт з давньоруської сільської проблематики і окреслюючи перспективи подальших дослі- джень середньовічних селищ він констатував фіксацію різноманітних типів поселень, за якими стояли їх конкретні соціально–еконо- мічні функції, що досить різнились між собою [Моця, 1991, с. 7–8]. Відтак, розробка археоло- гами сільської тематики залишається одним із пріоритетних завдань навіть з урахуванням останніх напрацювань, підсумованих у фун- даментальних працях [Південноруське, 1997; Село, 2003 та ін.]. Певні дані щодо специфіки сільської округи отримано в ході недавніх ро- біт на поселенні Петрушки у західних перед- містях Києва [Петраускас, 2012, с. 263–264]. Пам’ятка відкрита у 1996 р. П.М. Покасом та О.Б. Солтисом, згодом опублікована О.К. Сиро- мятниковим [Сиромятников, 2003, с. 259]. Роз- ташована у південній частині Петрушківської сільської ради Києво–Святошинського р–ну на південний захід від села, на межі із землями Шпитьківської сільради (с. Горбовичі) цього ж району, займає поверхню зорієнтованого у меридіональному напрямку мису, утвореного обводненими балками зі ставком у східній та струмком у західній. Незначні за обсягом ро- боти на ній проведено у листопаді 2011 р. у зв’язку з проектуванням зовнішнього електро- постачання житлового будинку в пров. Боброва стежка у с. Горбовичі у вигляді повітряної лінії © І. А. ГОТУН, М. О. ГУНЬ, О. М. КАЗИМІР, А. В. ПЕТРАУСКАС, 2013 С т а т т і 24 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 електропередач, яка мала пройти через указа- ну ділянку. На території пам’ятки у широтному напрям- ку проходить зорієнтована впоперек мису ґрун- това дорога, підсипана щебенем; її західна час- тина на глибину до 0,20 м частково пошкодила культурні нашарування. На поселенні помітні сліди грабіжницьких робіт, характерні для по- шуків металевих виробів із використанням ме- талоскануючої апаратури. Простежено наяв- ність чорного гумусованого шару, що включав деревні вуглики та мікрофрагменти обпаленої глини. На поверхні зібрано численний під- йомний матеріал, репрезентований шматками печини та обгорілої глиняної обмазки, улам- ками керамічного посуду доби Київської Русі, які за особливостями моделювання верхнього краю можуть бути віднесені до різних періодів XI ст. і до XII – першої половини XIII ст., хоч наявні також форми, які могли побутувати і пізніше, за монгольсько–литовської доби, зо- крема у другій половині XIII ст. Зустрічаються вінця із залишками манжета, з валиком – ру- диментом манжета та із закраїною під кришку; деякі прикрашені традиційною для доби Київ- ської Русі лінійно–хвилястою орнаментацією (рис. 1, 3). Привертає увагу фрагмент вінця корчаги (рис. 1, 14). Показовий ошлакований уламок плінфи товщиною 3,5 см, світло–сірого кольору зі слідами зрізування на одній із по- верхонь і відбитками піщаної підсипки на ін- шій, з домішками крупних включень шамоту та піску в тісті (рис. 1, 17). За спостереженнями Д.Д. Йолшина, він міг належати виробу остан- ньої третини XI ст. і, очевидно, був повторно використаний у конструкції печі [Готун, 2011, с. 450, Прилож. № 28]. Підібрано також фраг- мент вінця горщика з «перлинним» орнамен- том, який, на думку С.Д. Лисенка, належить до рубежу пізньої бронзи – раннього заліза (рис. 1, 22). Показовий уламок стінки візантій- ської амфори (рис. 1, 18), виготовленої, за спо- стереженням В.В. Булгакова, у майстернях на південний схід від Константинополя. У Серед- ньому Подніпров’ї вони були поширені з серед- ини X до середині XIII ст. [Готун, 2011, с. 492, Прилож. № 35]. Для з’ясування можливості установки тут трьох опор лінії електропередач було закладе- но три шурфи площею 1 м2, зорієнтовані стін- ками по вісях сторін світу. Шурф № 1 розташо- ваний у західній частині мису неподалік схилу. У ньому простежено чорно–сірий гумусований шар потужністю до 0,30 м з дрібними печиною та вугликами, із включенням уламків керамі- ки доби Київської Русі, археозоологічних знахі- док. Шурф № 2 закладений у середній частині мису. Тут культурні нашарування значно по- рис. 1. Уламки гончарного (1–15, 18–21) і ліпного (22) посуду та плінфи (16, 17) з поселення Петрушки 25 Готун І.А., Гунь М.О., Казимір О.М., Петраускас А.В. Селище Петрушки у західних київських передмістях ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 тужніші: на глибину до 0,30 м залягає згаданий вище чорно–сірий гумусований шар з печиною, вугликами, фрагментованою давньоруською керамікою, уламками пірофілітового сланцю та кістками тварин. Як і у зібраного на поверх- ні селища матеріалу, особливості профілюван- ня вінець із шурфів дозволяють віднести їх по- бутування до XII – першої половини XIII ст., хоч зустрічаються форми, притаманні рубежу X–XI ст. та різним періодам XI ст. Уламки де- нець – зі слідами зрізання з кола, деякі стінки мають типову для Київської Русі лінійно–хви- лясту орнаментацію. Привертає увагу фраг- мент з густими врізними прямими і хвиляс- тими лініями, що, як правило, є характерним для досить ранніх посудин. Цей шар підстеля- ється сіро–жовтим суглинистим шаром потуж- ністю до 0,20 м з аналогічними включеннями. У південно–східному куті шурфу на глибині близько 0,50 м виявлено частину плями запо- внення об’єкта. Шурф № 3 закладений на схід- ному краю мису, де шар потужністю не більше 0,20 м світліший, менш насичений. Крім озна- чених трьох шурфів на протязі 4 м проведено зачистку відслонення західного схилу мису біля вже зведеного фундаменту майбутньої трансформаторної підстанції, де також виявле- но нашарування потужністю 0,20–0,30 м з ха- рактеристиками, аналогічними простеженим на поверхні. Тут зібрано уламки кераміки доби Київської Русі та шматок металургійного шла- ку. Особливості оформлення верхнього краю зафіксованих у процесі означеної зачистки ві- нець характерне як для рубежу X–XI ст., так і для XI ст., а також для XII – першої половини XIII ст. (рис. 1, 1–3,  5–12). З огляду на стрім- кість схилу, не виключене переміщення шару внаслідок ерозійних процесів вниз, у напрямку струмка. Після уточнення проекту на місці елек- троопор викопано ще три шурфи загальною площею 4,0 м2. Шурф № 4 розташований на північний захід від шурфу № 1. Його площа становила 2,0 м2 з огляду на встановлення тут додаткового підпірного стовпа. Просте- жено наявність культурного шару потужніс- тю до 0,30 м, аналогічного зафіксованому раніше, зібрано уламки кружального посуду давньоруської доби, шматки печини. Шурф № 5 площею 1,0 м2 закладений на схід від шурфу № 2. У ньому відзначено наявність малопотужного притаманного поселенню культурного шару, що на глибині близько 0,10 м переходить у материк. Незначна тов- щина відкладень разом з практично повною відсутністю орного шару дозволяє висловити припущення про їх знищення роботами при спорудженні дороги. Шурф № 6 закладений на південний схід від шурфу № 3. З огляду на наявність тут перекопу його площа склала 1,0 м2, хоч запланована у цьому місці елек- троопора теж подвійна. При спостереженні за проведенням зем- ляних робіт по прокладанню кабелю на схи- лі мису (траншея № 1) простежено наявність культурних нашарувань потужністю в серед- ньому до 0,20 м. Тут зібрано нечисленний мате- ріал, загалом характерний для селища: улам- ки кераміки, печину, археозоологічні знахідки. На деяких денцях простежено сліди підсипки. Привертають увагу уламки вінець з профілю- ванням, притаманним посуду рубежу X–XI ст., різним періодам XI ст., XII – першої половини XIII ст. і могольсько–литовської доби, а також фрагменти вінець, денця та стінок кружально- го горщика з характерним для першої полови- ни XI ст. профілюванням. Показовий уламок вушка посудини, подібний до вушок амфорок київського типу (рис. 1, 15). У центральній час- тині траншеї, на відстані близько 17,5–24,0 м на північ від майбутньої трансформаторної підстанції виявлено заповнення археологічно- го об’єкта. Тут було закладено шурф № 7 роз- мірами 7,0×1,3 м (на півметра на схід і на за- хід від траншеї для кабелю). У ньому зібрано матеріал, аналогічний простеженому в тран- шеї, зокрема уламки вінець та верхніх частин горщиків, профілювання яких характерне для X–XI ст., ХІІ – першої половини ХІІІ ст., ХІІІ– ХІV ст. У числі знахідок – уламок стінки кор- чаги великого діаметру та фрагмент гончарної ручки, вкритої темно–зеленою поливою. При- вертає увагу уламок керамічної сковорідки з невисоким бортиком – досить нечисленної ка- тегорії посуду. Більшість знахідок виявлено на рівні фіксації плями заповнення об’єкта, їх логічно пов’язувати з верхньою частиною на- шарувань останнього (рис. 1, 4). Шурф № 2 з огляду на фіксацію у ньому ре- шток давньої споруди, що отримала умовну на- зву об’єкта № 1, розширений до площі 7,5 м2. При зачистці плями крім більш виразних, ніж у шарі керамічних уламків зафіксовано також клинок залізного  ножа  (рис. 2, 8), фрагмент залізного окуття у вигляді пластини непра- вильної форми (рис. 2, 12) та половину (?) за- лізного виробу  (рис. 2, 13). З ідентифікацією останньої знахідки виникають певні проблеми: з одного боку вона схожа на калачеподібні кре- сала XI ст., з іншого – деформація саме робо- чої частини змушує сумніватись у даному ото- тожненні, хоч у ході досліджень і зустрічались дуже пошкоджені вироби, наприклад, клинок ножа, складений майже вдвоє. Вигин з іншого боку при товщині 4–5 мм не дозволяє інтерпре- тувати знахідку і як, наприклад, скобу чи ві- дерне вушко. Відтак, її визначення залишаєть- ся проблематичним. На рівні фіксації об’єкта зібрані фрагменти гончарного посуду періоду Київської Русі, які мають профілювання верх- нього краю вінець, характерне для рубежу X– XI ст., різних періодів XI ст., XII – першої по- ловини XIII ст.; їх орнаментація також типова для горщиків давньоруської доби. С т а т т і 26 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Зафіксована частина об’єкта № 1 – під- трикутна (можливо, належала розрізаній по діагоналі підпрямокутній споруді, витягнутій довгою віссю з північного сходу на південний захід і, відповідно, зорієнтованій кутами при- близно за сторонами світу), її розміри по схід- ній бровці становили 3,2 м, кут фіксувався на відстані 2,0 м від означеної бровки. Заповне- ння складене сіро–жовтим пістрявим суглин- ком, більш світлим у нижній частині. Воно включало шматки печини, деревні вуглики, уламки давньоруської кераміки і заходило у материк до відзначки 1,3 м від сучасної по- верхні. У куті та біля бровки (інші кути (?), се- редина стін (?) простежено стовпові ями. Дно відносно рівне, пласке, без слідів підмазки. У ході робіт зібрано уламки кераміки доби Ки- ївської Русі з характерною лінійно–хвилястою орнаментацією, бортик глиняної жаровні, ос- теологічний матеріал, численні шматки пе- чини та обгорілої глиняної обмазки. Просте- жено наявність горщиків з профілюванням, притаманним посуду рубежу X–XI ст., різних періодів XI ст., XII – першої половини XIII ст. У об’єкті знайдено також шматок випаленої гончарної маси. Індивідуальні знахідки, крім виявлених під час попереднього шурфування, репрезентовані уламком аргиллітових (?) жо- рен з частиною центрального отвору (рис. 2, 1), крупним шматком плінфи з дуже чіткими гранями (рис. 1, 16), який, на думку Д.Д. Йол- шина, також використаний повторно і, не ви- ключено, міг належати виробу XIII ст. [Готун, 2011, с. 450, Прилож. № 28], зігнутим залізни- ми ножем (рис. 2, 9), стрижнем  (рис. 2, 10), уламком коси (?) (рис. 2, 5), цвяхом (рис. 2, 11),  цілим та фрагментованим (збереглась лише втулка) наральниками (рис. 2, 3, 4), наконеч- ником стріли асиметрично–ромбічної форми зі зламаним черешком (рис. 2, 6). Подібні ві- стря А.Ф. Медвєдєв відносить до типу 83 – «бронебійні з масивною голівкою ромбоподіб- них обрисів і ромбічного перетину, з шийкою», розповсюдженого в XI ст. Вони варіювались за перетином шийки (круглий, квадратний, пря- мокутний), могли мати тупокутне вістря, сяга- ли довжини 43–85 мм (голівка – 27–60 мм) при ширині 9–20 мм. Аналогії їм відомі з Княжої гори, Дівич–гори, Вишгорода та ін. [Медве- дев, 1966, с. 81, 149–150, табл. 19 :12]. Виявле- ний у заповненні наральник за Ю.О. Красно- вим відноситься до групи I втульчастих вузь- колопатевих (з середньою шириною втулки 5,3–11 см; відношенням загальної довжини до найбільшої ширини від 1,2 до 3,2; з помірно загостреним, рідше – загостреним або окру- глим робочим кінцем), широко розповсюдже- них у слов’ян напередодні утворення давньо- руської держави та у давньоруського населен- ня протягом усього домонгольського періоду. Аналогії йому відомі у Віті Поштовій, Рай- ках, Вщижі та ін. [Древняя, 1985, с. 222, 236, табл. 84; Краснов, 1987, с. 29, 31–33, рис. 6, 9; Південноруське, 1997, с. 111–112, рис. 47; Село, 2003, с. 71–72, рис. 22]. Найімовірніше, втулка іншого належала аналогічному зна- ряддю. Привертає увагу уламок коси (?), вияв- лений у об’єкті. Незначні розміри фрагмента не дозволяють точно визначити призначен- ня знахідки. Він міг належати як серпу, так рис. 2. Фрагменти жорен (1, 2), залізні наральники (3, 4), уламки коси (5), наконечник стріли (6), ножі (7–9), стрижень (10), цвях (11), окуття (12, 14) та уламок неатрибутованого виробу (13) з досліджень селища Петрушки 27 Готун І.А., Гунь М.О., Казимір О.М., Петраускас А.В. Селище Петрушки у західних київських передмістях ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 і косі. Але фіксація ще одного, за візуально простеженими особливостями віднесеного до одного з описаним знаряддя, схиляє саме до означеної інтерпретації. Знахідка має анало- гії серед давньоруських виробів та матеріалів останньої чверті I тис. [Древняя, 1985, с. 225, 238, табл. 86; Село, 2003, с. 79–80, рис. 26; Гор- баненко, 2010, с. 215–216, 250–251, рис. 7.12, 8.4]. Суттєво, що у разі правильності припу- щення про належність одному виробу фраг- ментів із об’єктів № 1 і № 2, отримано дані про певні закономірності розповсюдження шару, а також про деякі планіграфічні особливості досліджуваного селища. Показово, що опра- цювання О.П. журавльовим та О.Г. Сенюком остеологічної колекції, зібраної як в означе- ному комплексі, так і у решті нашарувань, дозволило дійти висновку щодо належності археозоологічного матеріалу лише домашнім тваринам (бику свійському, вівці та козі, сви- ні свійській та коню свійському) [Готун, 2011, с. 499–501, Додаток № 37], що характеризує господарську спеціалізацію означеного пунк- ту на противагу селищам, звідки походили рештки і диких тварин. Заповнення заглибленої частини споруди у траншеї № 1 та шурфі № 7, що отримала умовну назву об’єкта № 2, характеризувалось більш темним забарвленням, концентрацією керамічного та археозоологічного матеріалу, наявністю металургійних шлаків і трьох інди- відуальних знахідок: залізних ножа  зі спра- цьованим лезом (рис. 2, 7), уламка коси  (?)  (рис. 2, 5) та фрагмента окуття  (рис. 2, 14). Про можливу належність виявленого уламка коси виробу із заповнення об’єкта № 1 уже йшлось. Розміри простеженої частини об’єкта у меридіональному напрямку складали 5,8 м. Заглиблена частина споруди заповнена чор- но–сірим суглинком, який зі збільшенням глибини без чітко вираженої межі переходив у сіро–жовтий. Дно фіксується на глибині близько 1,25 м від рівня сучасної денної по- верхні. Стінки простеженої частини об’єкта похилі, перехід у дно плавний. Із об’єкта похо- дили численні уламки кружальної кераміки давньоруської доби, археозоологічні знахідки, крупні шматки печини, металургійні шлаки. Привертає увагу фрагмент аргиллітових (?) жорен (рис. 2, 2). Зібрано уламки вінець та верхніх частин горщиків, як неорнаментова- них, так і з характерним для Київської Русі врізним лінійним і хвилястим оздобленням. Показовий уламок гончарної стінки з густим врізним лінійно–хвилястим орнаментом. У числі знахідок – фрагмент денця з частиною тавра. На інших простежено сліди підсипки полови, попелу, піску, зрізання з кола. Зібра- но уламки вінець та верхніх частин горщи- ків, особливості моделювання верхнього краю яких знаходять аналогії серед посуду рубежу X–XI ст., різних періодів XI ст., XII – першої половини XIII ст. Окремі вінця мають про- філювання, притаманне і більш пізній, мон- гольсько–литовській добі (рис. 1, 9–12). При- вертає увагу фрагмент стінки візантійської амфори з рифленням на поверхні (рис. 1, 19), що, на думку В.В. Булгакова, зі значним сту- пенем ймовірності належав посудині, уламок якої походив з культурного шару [Готун, 2011, с. 492, прилож. № 35]. Крім фрагментів серед- ньовічного кружального посуду із заповнення об’єкта походив уламок денця і придонної час- тини ліпного горщика, морфологічні особли- вості якого, за спостереженнями С.Д. Лисен- ка, дозволяють відносити його побутування до доби пізньої бронзи – раннього заліза. Як уже відзначалось, під час робіт на пам’ятці зібрано керамічний матеріал, пере- важно – доби Київської Русі. Він включає фраг- менти кухонного, столового і тарного посуду. Зупинимось на його характеристиці. Кухонний посуд репрезентований традицій- ними горщиками та сковорідкою (рис. 1, 1–12). З огляду на незначну кількість колекційних матеріалів, аналіз його типології на даний мо- мент був би передчасним. Раціональніше його розглядати, розбивши на групи відповідно хро- нології. Перша група складає 36 % від загально- го числа колекційних одиниць (117 екз.) і охоплює Х–ХІ ст. До неї відносяться посу- дини з яскраво вираженими манжетоподіб- ними вінцями та листоподібними профіля- ми (рис. 1, 1,  5–7). Внутрішня закраїна, що продовжує манжет, вузька, видовжена, різко спрямована вгору. Досить часто зустріча- ються слабопрофільовані посудини, у яких манжет виражений невеликим потовщенням ззовні вінця. Шийки високі, дещо ввігнуті, з плавним переходом у плічко, хоча трапля- ються і колінчасті плічка. Орнамент просте- жити не вдалось з огляду на значну фрагмен- тованість колекції. Тісту притаманна висока щільність, воно світло–сірих, світло–корич- невих та цегляно–коричневих тонів. Основна домішка – дрібнозернистий пісок. У складі гончарної маси досить часто наявна слюда, але, якнайскоріше, це – природна складова сировини. Випал нерівномірний, черепки на зламі дво– чи тришарові. Керамічний матеріал рубежу ХІ–ХІІ ст. та- кож складає 36 % від загальної кількості. Це горщики із невеликими загнутими досеред- ини закраїнами, внаслідок чого вінце набу- ває підокруглої форми (рис. 1, 8). Такий тип поширений у першій половині ХІІ ст. на всій території Київської Русі. На низці уламків збереглись чіткі сліди процесу формування вінець. Шийки невисокі, ввігнуті. Орнамент майже не зберігся. Тісто переважно світло- сірого кольору, іноді з рожевим відтінком. Значно рідше зустрічається цегляно–корич- неве забарвлення. Тісто щільне, з домішкою С т а т т і 28 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 крупно– чи середньозернистого піску, відзна- чені поодинокі випадки досить крупних за- лізистих включень у незначній концентрації. Випал переважно якісний, рівномірний, хоча трапляються фрагменти з темними непропе- ченими «язиками» посередині зламу. Близько 9 % кераміки припадає на другу по- ловину ХІІ – першу половину ХІІІ ст. Це гор- щики з прямими різко відігнутими назовні горловинами, низькими шийками і округлобо- кими плічками (рис. 1, 2,  3,  9,  10). Орнамент розташований по плічку і поєднує елементи врізних прямих і хвилястих ліній, нанесених паличкою або гребінкою. Тісто стало грубішим, хоч і зберегло щільність. Серед домішок тра- пляється крупнозернистий пісок, залізисті та карбонатні включення, слюда, яка, знову ж таки, могла входити до складу сировини. Окре- мі фрагменти містять зерна крупної жорстви. Випал нерівномірний, черепки на зламі дво– або тришарові. Лише 3 % керамічних знахідок відносяться до другої половини ХІІІ–ХІV ст. Це грибопо- дібні вінця на низьких ввігнутих чи цилін- дричних шийках, що плавно переходять у округлобокі плічка (рис. 1, 11,  12). Вражає масивність та грубість виконання знайде- них екземплярів: при діаметрі близько 20 см товщина стінок сягає 1 см, а вінець – 1,8 см. Орнаментальні композиції не збереглись. Тісто світло-сірого кольору, іноді з рожевим відтінком, досить щільне, з домішками круп- нозернистого піску, залізистими та поодино- кими карбонатними включеннями. Випал нерівномірний. Лише в одному випадку від- значено ангобування поверхні. Нижні частини з огляду на відсутність чіт- ких хронологічних індикаторів поділено на дві групи: з підсипкою і зрізані з поверхні кола. Перші помітно переважають. Виконані вони досить якісно, що, на думку фахівців, свідчить про використання донного чи донно-ємкісного начину [Бобринский, 1978, с. 131–135]. Як під- сипку використано пісок, попіл, тирсу. На од- ному денці зберігся фрагмент тавра у вигляді частини кола, хоч, імовірно, сюжет мав також інші елементи (рис. 1, 20). На підставі наявних розробок можна стверджувати, що для виго- товлення цього посуду використовувалось лег- ке ручне коло [Рыбаков, 1948, с. 169; Оногда, 2010, с. 95]. Кілька денець зрізані з гончарного кола і ре- тельно оброблені, вони зберегли досить глибокі концентричні врізні лінії від обточування ін- струментами у придонній частині та відбитки нитки, якою дно зрізали з поверхні (рис. 1, 21). Це, на думку фахівців, вказує на перехід до важкого ручного кола [Рыбаков, 1948, с. 169; Оногда, 2010, с. 95]. Аналогічні відмітини від зрізання ниткою чи тонкою мотузкою просте- жено і на фрагменті плінфи із досліджуваної пам’ятки (рис. 1, 17). Охарактеризовані групи горщиків відпо- відають загальній хронології побутування означеного посуду. Кераміка Х – першої по- ловини ХІІ ст. мала якісне дрібнодисперсне тісто, основною домішкою виступає дрібний пісок. Починаючи з другої половини ХІІ ст. тенденції змінюються. Щільність залишаєть- ся високою, але значно збільшується кількість домішок, які не відсіюються так ретельно. Тіс- то стає грубим, як і профілюючі форми. Ви- тончені манжети залишаються в Х–ХІ ст., їм на зміну приходять грибоподібні вінця, які в другій половині ХІІІ–ХІV ст. відомі на всіх давньоруських землях. Як уже відзначалось, кухонний посуд на по- селенні репрезентовано також єдиним екземп- ляром сковорідки (рис. 1, 4). Вона мала діа- метр 17,5 см, висоту 2,2 см при товщині стінок до 1 см. На дні наявні сліди підсипки попелу. Гончарна маса зрізана у нижній частині на ви- соту 1 см. Фрагмент має щільне тісто рожево- коричневого кольору з домішками піску, кар- бонатними та залізистими вкрапленнями та рівномірним випалом. Столовий посуд на пам’ятці репрезентова- ний вушком і полив’яними ручкою та дрібним фрагментом стінки (рис. 1, 13, 15). Дугоподібна ручка глека має рожеве щільне тісто з домішками дрібнозернистого піску та поодинокими залізистими вкрапленнями не- значних розмірів. Випал якісний, черепок на зламі одношаровий. Поверхня уламка вкрита густою високоякісною темно-зеленою поливою. Фрагмент стінки надто дрібний для інтерпре- тації. Її тісто світло-сіре, щільне, якісно випа- лене, з домішкою дрібнозернистого піску. Зо- внішня поверхня вкрита темно-зеленою густою поливою гарної збереженості. Уламок вушка має тісто сірого кольору з домішками піску та залізистими вкрапленнями. Його структура щільна, випал рівномірний. Виходячи з масив- них розмірів, можна припустити належність фрагмента горщику з високим прямим горлом; такі відомі в Автуничах, Григорівці та ін. [Го- тун, 1995, с. 69–71; Петрашенко, 2005, с. 51, 53]. Тарний посуд на селищі представлений верхньою частиною корчаги, фрагментом стін- ки іншої та уламками амфор. Фрагментована корчага (рис. 1, 14) має пря- ме вінце з неглибоким жолобком, дещо відігну- те назовні і прикрашене валиком. Його діаметр становить 11 см при товщині стінок 1,3–1,5 см. Відповідно, посудина була досить товстостінна, хоч і незначного об’єму. Найімовірніше, вона мала підсферичний тулуб з різким переходом плічка у невисоку шийку. Тісто щільне, темно- сіре, місцями з рожевим відтінком. По вінцю простежено чорні плями, що, можливо, вини- кли при випалі. Серед домішок наявний серед- ньозернистий пісок та поодинокі дрібні карбо- натні вкраплення. Посудини з аналогічними верхніми частинами відносяться до ХІІ–ХІІІ ст. 29 Готун І.А., Гунь М.О., Казимір О.М., Петраускас А.В. Селище Петрушки у західних київських передмістях ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 і відомі на поселеннях Ходосівка–Рославське, Григорівка [Петрашенко, 1992, с. 9, 16, рис. 3], у Києві, зокрема, по вул. Велика житомирська, 14 [Новое, 1981, с. 289, рис. 125] та на низці ін- ших пам’яток. Фрагмент стінки належить іншій посудині. Вона має щільне тісто сірого кольору з доміш- ками крупнозернистого піску та жорстви, кар- бонатними та масивними залізистими вклю- ченнями у значній концентрації. Випал нерів- номірний, тришаровий. Корчага виготовлена в техніці джгутового наліпу. Її поверхня досить грубо затерта. За складом тіста, способом фор- мування та обробки поверхні простежено зна- чну подібність цієї посудини до однієї із вияв- лених на селищі Ходосівка–Рославське. Наявність уламків полив’яного посуду, ам- фор, корчаг свідчить про досить високий рівень добробуту мешканців поселення. Керамічні матеріали демонструють традиційні для Русі форми та способи їх виготовлення. У порівнян- ні з синхронними пам’ятками регіону, варто відзначити спільну тенденцію загрубіння тіста з другої половини ХІІІ ст. та єдині для дослі- джуваної території напрямки змін виробничих традицій. Відтак, керамічний комплекс сели- ща відображає єдину лінію розвитку гончар- ного виробництва, ґрунтовану на елементах традиційності та спадковості, зберігаючи при цьому індивідуальні риси. Незважаючи на незначні обсяги робіт, їх пам’яткоохоронну специфіку, у результаті отримано нові дані щодо особливостей побуту та господарської діяльності мешканців одного з поселень у передмістях Києва. Вони харак- теризують конкретний прояв такого соціаль- но-економічного феномену, як південноруське село. Бобринский  а.а.  Гончарство Восточной Европы. Источники и методы изучения / А.А. Бобрин- ский. – М.: Наука, 1978. – 269 с. Горбаненко с.а. Землеробство давніх слов’ян (кі- нець I тис. до н. е. – I тис. н. е.) / С.А. Горбаненко, Г.О. Пашкевич. – К.: Академперіодика, 2010. – 316 с.: 30 табл., 117 рис. Готун  І. Автуничі – селище гончарів X–XIII сто- літь / І. Готун, Л. Шевцова // Українське гончар- ство. За рік 1994. – Опішне, 1995. – Кн. 2. – С. 62– 76. Готун  І.а. Звіт про роботи Північної експеди- ції на Ходосівському археологічному комплексі у 2011 р. / І. А. Готун, О. М. Казимір, О. І. Григорчук та ін. // НА ІА НАНУ, ф. експедицій, №2011/1. Древняя Русь. Город. Замок. Село / Г.В. Борисе- вич, В.П. Даркевич, А.Н. Кирпичников и др. – М.: Наука, 1985. – 432 с. – (Археология СССР с древ- нейших времен до средневековья в 20–ти т.). краснов Ю.а. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы / Ю.А. Краснов. – М.: Наука, 1987. – 238 с. Медведев а.Ф. Ручное метательное оружие (лук и стрелы, самострел) VIII–XIV вв. / А. Ф. Медведев // Археология СССР. Свод археологических источни- ков: Вып. Е1–36. – М., 1966. – 182 с.: ил. Моця  а.П. Южнорусское село: результаты и перспективы исследований / А.П. Моця // Древне- русская деревня. Археологическое исследование микрорегионов: тез. докл. науч. конф. 20–22 февр. 1991 г. – М., 1991. – С. 7–8. Моця  а.П. Южнорусское село: результаты и перспективы исследований / А.П. Моця // Славян- ская археология 1990: Раннесредневековый город и его округа. – М., 1995. – С. 136–141. – (Материалы по археологии России. Вып. 2). Моця о.П. Київська Русь: результати та перспек- тиви досліджень / О.П. Моця // Український істо- ричний журнал. – 1996. – № 4. – С. 41–49. новое в археологии Киева / П.П. Толочко, Я.Е. Бо- ровский, Г.А. Вознесенская и др. – К.: Наукова думка, 1981. – 456 с. оногда  о.в. Про одну групу Київської середньо- вічної кераміки / О.В. Оногда, С.А. Балакін // Ар- хеологія. – 2010. – № 1. – С. 91–96. Петраускас а.в. Давньоруська пам’ятка у с. Пе- трушки на Київщині / А.В. Петраускас, І.А. Готун, О.І. Григорчук та ін. // Археологічні дослідження в Україні. 2011. – К., 2012. – С. 263, 264. Петрашенко в.а. Древнерусское село. По матери- алам поселения у с. Григоровка / В. А. Петрашен- ко. – К.: ИА НАН Украины, 2005. – 262 с. Петрашенко  в.а. Керамика Х–ХІІІ вв. Среднего Поднепровья / В.А. Петрашенко // Древнерусская керамика. – М., 1992. – С. 7–20. Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки ма- теріальної культури) / О.П. Моця, В.П. Коваленко, В.О. Петрашенко та ін. – К.: ІЗМН, 1997. – 180 с. рыбаков  Б.а. Ремесло древней Руси / Б.А. Рыбаков. – М.: Изд–во АН СССР, 1948. – 792 с. село Київської Русі (за матеріалами південно- руських земель) / С.О. Біляєва, О.М. Веремейчик, Г.О. Вознесенська та ін. – К.: Шлях, 2003. – 232 с. сиромятников  о.к. Нововиявлені пам’ятки ар- хеології Київщини / О.К. Сиромятников // Архе- ологічні відкриття в Україні. 2001–2002 рр. – К., 2003. – С. 258–259. Толочко П.П. Древнерусский феодальный город / П.П. Толочко. – К.: Наукова думка, 1989. – 256 с. Толочко  П.П. Задачи историко–археологичес- кого изучения Южной Руси / П. П. Толочко // Проблемы археологии Южной Руси: Материалы ист.–археолог. семинара «Чернигов и его округа в IX–XIII вв.», Чернигов, 26–28 сент. 1988 г. – К., 1990. – С. 3–6. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху фео- дальной раздробленности XII–XIII веков / П.П. То- лочко. – К.: Наукова думка, 1980. – 224 с.. и. а. Готун, М. а. Гунь,  а. н. казимир, а. в. Петраускас СЕЛИщЕ пЕТРушКИ В ЗАпАДНых КИЕВСКИх пРИГОРОДАх Актуальность изучения древнерусских сельских поселений неоднократно подчеркивалась специали- стами, ведь селища дают материал для понимания структуры территориальной общины юга Руси, а средневековые города развивались за счет приба- вочного продукта, создаваемого в аграрном секторе экономики страны. Интересные материалы полу- чены в ходе охранных исследований поселения Пе- трушки в западных пригородах Киева. С т а т т і 30 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Памятник занимает образованный двумя обвод- ненными балками мыс, частично поврежден грун- товой дорогой, распахивается, на его поверхности фиксируются следы грабительских раскопок с при- менением металлосканирующей аппаратуры. На нем собран материал древнерусского и монгольско– литовского времени, в том числе куски плинфы и обломки византийских амфор. С поселения происхо- дит и относящийся к рубежу поздней бронзы – ран- него железа обломок верхней части лепного сосуда с «жемчужинами» под венчиком. Культурный слой се- лища содержал находки, аналогичные выявленным при сборе подъемного материала. На памятнике частично исследованы остатки двух объектов эпохи Киевской Руси, собрана коллекция кухонной, столо- вой и тарной керамики рубежа X–XI вв., разных пе- риодов XI в., XII – первой половины XIII вв., второй половины ХІІІ – ХІV вв. Индивидуальные находки представлены обломком жернова, железными но- жами, наральниками, бронебойным наконечником стрелы, фрагментами косы, оковок, другими издели- ями. Остеологическая коллекция состоит из костей домашних копытных. В результате работ получены новые данные о со- циально–экономическом феномене южнорусского села. I. Gotun, M. Gun,  A. Kazimir, A. Petrauskas PeTrushKy villAge neAr Kyiv wesTern suburbs The validity of old rural settlements study is being repeatedly emphasized by experts, because of villages providing material for understanding the structure of the territorial community of the south of Rus, and medi- aeval towns developed a.o. the surplus product created in the agricultural sector of the economy. In course of protective researches on Petrushky settlement in the Western suburbs of Kiev interesting material obtained. The site is situated on the cape and partially dam- aged by dirt road; on its surface traces of marauding excavations are fixed. It contains ancient Lithuanian and Mongolian–time data, including plinfa pieces and fragments of Byzantine amphorae. The vessels with the specific ornament under the rim originates from this settlement. It is related to the Late Bronze Age – Early Iron age. Osteological collection consists of bones of do- mestic ungulates. As a result of works, new data on the socio-economic phenomenon of southern Russ village obtained.

Селище Петрушки у західних київських передмістях

Репозитарії

Схожі ресурси