Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві
Стаття є публікацією результатів палеоботанічних досліджень матеріалів, отриманих із археологічних розкопок по вул. Спаській, 35 у м. Києві.
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89520 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві / Н.А. Козловська, Г.О. Пашкевич, Н.В. Хамайко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 90-99. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89520 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-895202015-12-15T03:02:13Z Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві Козловська, Н.А. Пашкевич, Г.О. Хамайко, Н.В. Статті Стаття є публікацією результатів палеоботанічних досліджень матеріалів, отриманих із археологічних розкопок по вул. Спаській, 35 у м. Києві. Статья является публикацией результатов палеоботанических исследований материалов, полученных из археологических раскопок по ул. Спасской, 35 в г. Киеве. This paper is a publication of the results of paleobotanical materials obtained from archaeological excavations on the 35, Spas’ka str. in Kiev. 2013 Article Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві / Н.А. Козловська, Г.О. Пашкевич, Н.В. Хамайко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 90-99. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89520 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Козловська, Н.А. Пашкевич, Г.О. Хамайко, Н.В. Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття є публікацією результатів палеоботанічних досліджень матеріалів, отриманих із археологічних розкопок по вул. Спаській, 35 у м. Києві. |
| format |
Article |
| author |
Козловська, Н.А. Пашкевич, Г.О. Хамайко, Н.В. |
| author_facet |
Козловська, Н.А. Пашкевич, Г.О. Хамайко, Н.В. |
| author_sort |
Козловська, Н.А. |
| title |
Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві |
| title_short |
Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві |
| title_full |
Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві |
| title_fullStr |
Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві |
| title_full_unstemmed |
Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві |
| title_sort |
палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. спаська, 35 у м. києві |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89520 |
| citation_txt |
Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві / Н.А. Козловська, Г.О. Пашкевич, Н.В. Хамайко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 90-99. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT kozlovsʹkana paleobotaníčnímateríalizrozkopokpovulspasʹka35umkiêví AT paškevičgo paleobotaníčnímateríalizrozkopokpovulspasʹka35umkiêví AT hamajkonv paleobotaníčnímateríalizrozkopokpovulspasʹka35umkiêví |
| first_indexed |
2025-07-06T17:26:19Z |
| last_indexed |
2025-07-06T17:26:19Z |
| _version_ |
1836919323412660224 |
| fulltext |
90 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
н. а. козловська, Г. о. Пашкевич, н. в. Хамайко
пАЛЕОБОТАНІчНІ МАТЕРІАЛИ З РОЗКОпОК
пО ВуЛ. СпАСьКА, 35 у М. КИєВІ
стаття є публікацією результатів палеобота-
нічних досліджень матеріалів, отриманих із архе-
ологічних розкопок по вул. спаській, 35 у м. києві.
розкопками досліджено горизонти рубежу Х–ХІ – сер.
ХІ ст., що належать до рядових садиб давньокиївсько-
го Подолу. незважаючи на відносну бідність шарів на
знахідки з кольорових та чорних металів, скла, каме-
ню, вони виявилися сильно насиченими органічними
матеріалами (дерево, шкіра) завдяки гарним консер-
вуючим властивостям торф’янистого горизонту
сер. ХІ ст. серед палеоботанічних матеріалів осно-
вна частина належить залишкам проса. крім того,
наявні зернівки злаків, насіння овочів, фруктів, горі-
хи, насіння і зернівки великої кількості бур’янів, що
добре ілюструє не тільки побут і раціон давньорусь-
кого міського населення, але й дає матеріал для ре-
конструкції навколишнього середовища. Також було
виявлено велику кількість пасм моху, який, очевидно,
використовувався при будівництві.
ключові слова: розкопки, палеоботанічні ма-
теріали, зернівки, горіхи, кісточки, насіння, мох.
Охоронні археологічні розкопки на вул. Спась-
кій, 35 у м. Києві проводилися впродовж 2007,
2008 і 2011 рр. [Сагайдак, 2009; 2012]. Дослі-
джувана ділянка належить до давньої частини
Києва – стародавнього Подолу, і безпосередньо
наближена до прибережної його частини, де в
давнину в гирлі Почайни знаходилась гавань.
Під час археологічних робіт у 2007 і 2008 рр.
вдалося охопити розкопками площу 358 м2 і до-
слідити її на глибині максимально 5 м від рів-
ня денної поверхні. Досліджені культурні го-
ризонти включали 17 хронологічних страт (не
враховуючи стерильних алювіальних чи делю-
віальних прошарків та міжгоризонтних роз-
шарувань) – з сер. ХІ до поч. ХХІ ст., що мали
хронологічну лакуну починаючи із сер. ХІІІ ст.
до кін. ХVІ ст., зафіксовану на всій охопленій
розкопками площі.
У давньоруський час тут простежувалося ста-
більне існування двох садиб. Матеріали поч.
ХІ ст. були отримані з шурфа 5 (2008 р.). Резуль-
тати досліджень показали, що шари цього часу
формувалися на основі торфянистого грунту,
дуже щільного за своєю структурою, який до-
зволив зберегтися великій кількості органіки в
ньому. У межах шурфа 5 (×2 м) було виявлено
залишки дерев’яної споруди, а також фрагмен-
ти дубових і соснових дошок, частина з яких не-
сла ознаки архітектурних деталей (заповнення
Гор. 16 за нумерацією 2008 р.1). Окрім того, у за-
повненні цього горизонту неозброєним оком було
помічено значну кількість рослинних матеріа-
лів: горішки ліщини та їх шкаралупа, шкаралу-
па волоських горіхів, кісточки вишень та сливи
тощо. Надалі завдяки палеоетноботанічному до-
слідженню список цей значно збільшився.
Після дворічної перерви, у 2011 р., розкопки
відновилися. Археологічні дослідження продо-
вжилися у межах існуючих розкопів вглиб, од-
нак у процесі робіт площа розкопок була дещо
звужена за рахунок північно–західної пери-
ферії садиб без залишків об’єктів. Розкопи 2–3
вдалося пройти до Гор. 20 (5,4 м від R 0), а Р. 1 –
до Гор. 19 (5,27 м від R 0). Загальна досліджена
цього сезону площа склала 220 м2. Тут вдалося
виявити три садиби з житловими та господар-
ськими будівлями, розділеними парканами.
Садиба І досліджена частково (на ширину
8 м від дерев’яного паркану, що тягнувся з пів-
1. Гор. 16 за нумерацією шарів шурфа 5 (2008 р.), у 2011 р., після
виділення міжгоризонтних прошарків отримав назву Гор. 14.
© н.а. коЗловська, Г.о. ПаШкевич,
н.в. ХаМайко, 2013
91
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О., Хамайко Н.В. Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
ночі на південь з незначним (7º) відхиленням
на захід, і в довжину на 14 м. Садиба ІІ була
зафіксована розкопками на всю ширину (20 м)
і досліджена в довжину максимально на 14 м.
З обох боків вона була огороджена дерев’яним
парканом, обидві лінії якого були паралель-
ні одна одній. Садиба ІІІ була відкрита лише
частково – на ширину до 1,5 м максимально – у
західному куті Розкопу 2.
Забудова на площі Р. 1 (садиба I) починаєть-
ся з Гор. 19, а у Р. 2–3 (садиба II) – з Гор. 18,
що за керамічним матеріалом відносяться до
кінця Х – поч. ХІ ст.; у невеличкому фрагменті
садиби III, простеженому у Р. 2, об’єкти зафік-
совані з Гор. 14б.
Дерев’яний паркан між садибами І–ІІ за час
формування горизонтів 10–18 змінювався що-
найменше 4 рази, з відхиленням від початкової
лінії лише після потужного замиву (Гор. А11).
Паркан між садибами ІІ та ІІІ також понов-
лювався за вказаний період 4 рази, щоразу
впритул до попереднього, однак, на відміну від
першої межі, вона не продовжується в межах
розкопу вище Гор. 5, що вказує на зміщення
садиб І та ІІ у бік Дніпра у XII ст. [Сагайдак,
2012, с. 266].
Найбільш насиченими залишками органі-
ки виявилися горизонти, починаючи з Гор. 14 і
глибше. Причиною цього можна вважати гарні
консервуючі властивості щільного торф’янистого
грунту, що складав основу Гор. 14.
Переважна більшість досліджених споруд
представлена зрубами: об. 45, 49, 51 Р. 1, об. 37,
41 Р. 2, об. 11, 12, 12а, 13 Р. 3. Іншими типами
споруд є господарчі приміщення, зведені із за-
стосуванням стовпів та дошкових стін, запазо-
ваних у колоди – об. 46 Р. 1, об. 39 Р. 2, об. 14
Р. 3 та, вірогідно, об. 40, 43 Р. 2; споруди на ма-
сивних коротких підкладках – об. 50 Р. 1, об. 18
Р. 2; загороди – «галереї» – об. 17 Р. 3; загороди
із дошок і кілків – об. 16 Р. 3, решки яких у ви-
гляді великої кількості кілків різного розміру
відзначені по всій площі садиб навколо ста-
ціонарних споруд. Більшість споруд наземні,
що обумовлено топографічною близькістю до
Дніпра, який регулярно розливався повенями,
зафіксованими стратиграфічними розрізами у
вигляді алювіальних прошарків. У житлових
зрубах об. 12, 12а, 13 Р. 3, що послідовно зміню-
вали один одного в сталих розмірах, дослідже-
но також три етапи поновлення глинобитної
печі. Залишки ще трьох печей в інших гори-
зонтах виявлені вже у зруйнованому вигляді.
Порівняно нечисленні заглиблені об’єкти пере-
важно представлені ямами, з яких окремо слід
виділити об. 42, 45, 51 Р. 2, інтерпретовані за
глибиною і заповненням як туалети.
У Гор. 14а–б в садибі ІІ відзначимо також
дуже велику кількість стовпів, щільне роз-
ташування яких не дозволяє розглядати їх у
якості залишків споруди стовпової конструкції,
а скоріше підказує можливість існування спо-
руди, піднятої на палі.
У першій пол. ХІ ст. в рамках Гор. 14 просте-
жені два етапи пожеж, що повністю нищили усі
три садиби (Гор. 14а та 14б). Відсутність слідів
розгрому та негайне поновлення садиб у по-
передніх межах дозволяє віднести обидва епі-
зоди до побутових пожеж. Наявність у Гор. 12,
13 та 14а плінфи і смальти свідчить про синх-
ронність даних горизонтів часу активного цер-
ковного будівництва Ярослава Мудрого 20–40-
х рр. ХІ ст. [Сагайдак, 2012, с. 266–267].
Горизонти 15–19 відрізняються від Гор. 14,
14а, 14б значно меншою потужністю та біль-
шою вологістю. Органіка та деревина з даних
горизонтів гіршої збереженості. Забудова на
площі Р. 1 (садиба I) простежена з Гор. 19, а у
Р .2–3 (садиба II) – з Гор. 18, що за керамічним
матеріалом відносяться до кінця Х – поч. ХІ ст.
Матеріали рубежу Х–ХІ – сер. ХІ ст. показа-
ли значно меншу насиченість шарів знахідка-
ми престижного рівня, в т. ч. незначною вияви-
лася кількість імпортів, що так часто трапля-
лися у шарах кін. ХІ–ХІІ ст. Ранні горизонти
садиб представляють собою звичайні подвір’я
пересічних городян без явного характеру за-
нять, але з вираженою аграрною специфікою
(сліди перебування домашньої худоби, збері-
гання припасів і т. д.).
Відібрані в розкопах різних років (2008,
2011) зразки з органічними включеннями було
промито через сито з отвором 0,5 мм. Після про-
мивки на ситі лишалась суміш з зернівок та
насіння культурних рослин та бур’янів, кісто-
чок сливи та вишні, цілих горішків та їх улам-
ків ліщини, шкаралупи ліщини та волоського
горіха, лусок, дрібних часточок жорстви, моху,
шматочків кори, вугликів. Та не всі залишки
мали такий склад. Зразок № 18 (Р. 2, кв. І–1,
Гор. 14Б) являв собою чорну масу з великою
кількістю плівок світлого кольору (рис. 1). Під
мікроскопом видно, що ці плівки належать
просу. У таких плівках звичайно знаходяться
рис. 1. Зернівка проса звичайного
(Panicum miliaceum L.)
С т а т т і
92 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
зернівки збіжжя проса до обмолоту. В даному
випадку плівки зберегли первісну форму, але
зернівок в них вже немає. Колір плівок зберіг-
ся. Вони жовтого або світло-коричневого кольо-
ру, що свідчить про те, що залишки не були під
дією вогню. Очевидно, зернівки проса зберіга-
лись у невимолоченому стані.
Зразки № 19, 20, 21 та 27 (Р. 2) складали-
ся з пасм моху. За визначенням старшого на-
укового співробітника Інституту ботаніки НАН
України канд. біол. наук М.В. Вірченка ці пас-
ма належать моху дрепанокладус Зендтнера
(Drepanocladus sendtneri (Schimp. ex H.Mull.)
Warnst). Цей мох характерний для складу рос-
линного покриву осоково-мохових боліт. Такі
болота були колись поширені в околицях Києва.
В деяких випадках зразки являли собою
сильно спресовану чорну масу, що важко під-
давалась дії води навіть з додаванням миючої
речовини. В такому випадку на ситі лишались
щільні грудки з органічним матеріалом.
Загальний склад палеоетноботанічних зна-
хідок виглядає таким чином:
Культурні рослини:
пшениця м’яка (Triticum aestivum s.l.) – 2
зернівки;
овес посівний (Avena sativa L.) – 1 зернівка;
жито посівне (Secale cereale L.) – 3 зернівки;
просо звичайне (Panicum miliaceum L.) –
1070 зернівок та 130 мл суміші зруйнованих
зернівок з плівками;
огірок (Cucumis sativus L.) – 21 ціла насіни-
на та 3 уламки;
слива домашня (Prunus domestica L.) – 1 ціла
та 3 половинки кісточок;
вишня (Prunus cerasus L.) – 16 цілих та 1 по-
ловинка кісточки;
горіх волоський (Juglans regia L.) – 6 уламків
шкаралупи
інжир (Ficus carica L.) – 70 насінин
Дикорослі рослини, які могли вживатись у
їжу:
ліщина (Corylus avellana L.) – 93 уламки, 35
половинок та 20 цілих горішків;
дуб звичайний (Quercus robur L.) – 1 жолудь;
ожина (Rubus caesius L.) – 5 насінин;
малина (Rubus idaeus L.) – 9 насінин;
суниці лісові (Fragaria veska L.) – 1 насінина;
яблуня лісова (Malus sylvestris Mill.) – 4 на-
сінини.
Бур’яни та інші трав’янисті рослини:
кукіль звичайний (Agrostemma githago L.) –
3 насінини;
лобода біла (Chenopodium album L.) – 115 на-
сінин;
гірчак березковидний або витка гречка бе-
резковидна (Fallopia convolvulus (L.) A.Löve.
) – 8 насінин;
куколиця біла (Melandrium album (Mill.)
Garcke ) – 7 насінин;
гірчак звичайний, спориш (Polygonum
aviculare L.) – 3 насінин;
гірчак перцевий, водяний перець (Polygonum
hydropiper L.) – 9 насінин;
гірчак волотистий (Polygonum paniculatum
Andrz. (Polygonum lapathifolium L. p.p.) – 3 на-
сінини;
гірчак шорсткий (Polygonum scabrum
Moench.) – 2 насінини;
щавель кислий (Rumex acetosa L.) – 11 насі-
нин;
щавель горобиний (Rumex acetosella L.) – 3
насінини;
мишій сизий (Setarіa glauca (L.)Beauv) – 46
зернівок;
мишій зелений (Setaria viridis (L.)Beauv) – 5
зернівок;
ряска мала (Lemna minor L.) – 1 насінина;
комиш (Scirpus sp.) – 2 зернівки;
кропива дводомна (Urtica dioica L.) – 19 на-
сінин;
жовтець їдкий (Ranunculus acris L.) – 1 на-
сінина;
гвоздичні Caryophyllaceae – 10 насінин;
смілка (Silene sp.) – 23 насінини;
зірочник (Stellaria sp.) – 2 насінини;
зірки (Lychnis sp.) – 1 насінина;
жовтий осот (Sonchus sp.) – 1 насінина;
складноцвіті Asteraceae – 3 насінини;
талабан польовий (Thlaspi arvense) – 2 насі-
нини;
осока (Carex sp.) – 3 насінини;
осока несправжньосмикавцева (Carex
pseudocyperus L.) – 1 насінина;
подорожник ланцетний (Plantago lanceolata
L.) – 1 насінина;
жабрій (Galeopsis sp.) – 1 насінина;
перстач (Potentilla sр.) – 11 насінин;
невизначені – 32 насінини.
Мох дрепанокладус Зендтнера
(Drepanocladus sendtneri) – визначено у 3-х
зразках.
Дослідження під мікроскопом показали,
що серед суміші рослинних решток переважа-
ють зернівки проса. Зразки № 18, р. 2, кв. І–1,
гор. 14б, № 25, р 2. кв. Б–1, гор. 15, № 27, р. 2,
кв. В–2, гор. 14 а складаються з великої кіль-
кості зернівок і лусок проса. В деяких випадках
зернівки проса вже немає, вона перегнила з
плином часу, але луски, більш міцної структу-
ри, не розпались, зберегли її форму (рис. 1, 1а)
Крім зернівок проса, в досліджених мате-
ріалах виявлені поодинокі зернівки пшениці
м’якої (2 насінини), жита посівного (3 насіни-
ни) та вівса посівного (1 насінина).
Археологічні розкопки на території Києва
ведуться більш ніж 100 років. Завдяки зна-
йденим матеріалам складено палеоетнобота-
нічний комплекс (ПБК) Києва ХІ–ХІІІ ст. Три
зернові культури – жито, просо та голозерна
пшениця – були головними в цьому комплек-
сі. До списку культурних рослин ще входили
ячмінь плівчастий, овес посівний, з бобових –
горох та сочевиця, з технічних культур – льон
93
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О., Хамайко Н.В. Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
та коноплі. Знахідки насіння малини, бузини,
кісточок вишень, сливи, дерену, винограду та-
кож є безпосереднім свідченням вживання цих
рослин в їжу і підтверджують існування садів
та виноградників на території та в околицях
міста [Пашкевич, 2010].
У матеріалах з розкопок по вул. Спаська, 35
переважає одна з головних зернових культур
часу Давньої Русі – просо. Очевидно, розкоп-
ками відкрито місце зберігання його припасів.
Просо посівне або просо звичайне чи просто
просо (Panicum miliaceum L.) – злакова куль-
тура, яка до епохи бронзи та залізного віку на
території України знайдена в дуже незначній
кількості. Можливо, тоді просо ще не входило
до складу вирощуваних рослин. Починаючи з
епохи бронзи, знахідки проса вже відомі в зна-
чній кількості з усієї території України – не
тільки зі степової, але також із лісостепової
та навіть лісової зон. Значення цієї зернової
культури у всіх палеоетноботанічних комп-
лексах кін. І-го тис. до н.е. – поч. І-го тис. н.е.
найбільші в порівнянні з іншими культурними
рослинами. Цей злак був серед трьох головних
вирощуваних слов’янами рослин протягом три-
валого часу, починаючи з III ст. до н.е. [Паш-
кевич, 1988, с. 171]. Назва проса походить від
латинської назви цієї рослини – «panis» – хліб.
Китайці вважають, що просо було першим
злаком, який Бог дав людям. Про це йдеться
у «Книзі пісень». Відомий спеціаліст з рослин-
ництва П.М. жуковський писав: «из хлебных
злаков просо, вероятно, наиболее древняя пи-
щевая культура китая. все наиболее древние
памятники китайской культуры за 2700 лет
до н.э. свидетельствуют об этом. Даже более
молодые документы, относящиеся к эпохе инь
(ХVIII–ХII до н.э.), говорят о ведущем значении
проса» [жуковский, 1964, с. 230].
Просо – одна з важливих круп’яних культур.
Крупа, яку отримують з проса – пшоно, має до-
брий смак. Високий вміст протеїнів (12–14 %)
ставить просо на одне з перших місць серед
інших круп, а за вмістом жирів (1–3,5 %) воно
поступається тільки вівсяній крупі та чумизі.
До того ж, пшоно швидко розварюється і лег-
ко засвоюється [Растениеводство, 1986, c. 143–
152]. Та на відміну від ячмінної, гречаної та
вівсяної круп, у пшоні мало клітковини, але
багато вітаміну РР та мікроелементів: міді, ні-
келю, марганцю, цинку. Протеїни в зернівках
швидко окислюються, завдяки чому крупа стає
гіркою. Крім зернівок, у господарстві викорис-
товуються й інші частини рослини. Адже від-
ходи обмолоту – просяна солома та полова – за
харчовими властивостями близькі до лучного
сіна. Післяжнивні посіви проса ідуть на зеле-
ний корм.
Найстаріший опис використання пшона зна-
ходимо у давньоримського автора Колумелли:
«из проса готовят хлеб, который можно не
без удовольствия есть, пока он еще не остыл.
из могара, если его обтолочь и отсеять от
отрубей, а также из пшена получается каша
в любом количестве; она даже вкусна, осо-
бенно с молоком» [Ученые земледельцы, 1970,
с. 149]. Каша з пшона легко і швидко готується
і добре засвоюється, про що є письмові свідчен-
ня давніх авторів. Пліній повідомляв, що сар-
мати готували з пшона кашу та смачний хліб:
«просо особливо полюбляють у кампанії, де з
нього роблять особливо білу кашу. Готують з
нього і дуже смачний хліб. сарматські племе-
на головним чином їдять цю кашу, а також
сиру муку, з додаванням кобилячого молока
або крові, пущеної з жил на стегні у коня. ефі-
опи не знають ніяких злаків, окрім проса та
ячменю» [Плиний, 1937, с. 312].
М.І. Вавілов визначав просо як улюбле-
ний злак кочовиків і саме з цими племенами
пов’язує його появу в Європі: «Просо может
высеваться очень поздно, в разные периоды и
не связывать кочевников. Для посева... тре-
буется очень малое количество семян; просо
чрезвычайно транспортабельно, необычайно
засухоустойчиво, идет даже на песчаных
почвах... и поэтому является до сих пор
непременным атрибутом кочевого хозяйства
полупустынных районов азии и юго-востока
европейской части рФ» [Вавилов, 1987, с. 65].
Просо має короткий вегетаційний пері-
од (60–90 днів), тому є доброю культурою для
районів з короткими вегетаційним періодом
та дощовим сезоном. Вважається «страховою
культурою» для пошкоджених морозами ози-
мих посівів пшениці або ранніх ярових. Важ-
ливим при цьому є те, що терміни пересіву
можуть бути пізніми, а також те, що кількість
насіння, яка необхідна для пересіву, невелика.
За підрахунками Колумелли, проса треба було
в 20 разів менше від середньої норми посіву
пшениці і в 40 разів менше норми посіву полби
[Ученые земледельцы, 1970, с. 149].
Зараз просо вирощують переважно в Схід-
ній та Центральній Азії, Індії. В останні роки
виробництво проса збільшилось у багатьох
рис. 1а. Зернівки і плівки проса
(Panicum miliaceum L.) у промитому зразку
С т а т т і
94 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
країнах Америки, Європи та Азії. В Україні ж
навпаки – за останні роки посівні площі проса
зменшилися майже вдвічі.
Зупинимось на характеристиці знахідок.
Огірок (Cucumis sativus L.). Кількість зна-
йдених насінин огірка досить велика – 21 ціла
насінина та 3 уламки. Середній розмір насі-
нини за 18-ма вимірами: 8,2×3,0 мм при max.
10,0 та min. 2,5 мм (рис. 2). Знахідки насіння
цієї рослини у викопних матеріалах звичайно
незначні. Дикі форми огірка зустрічаються на
півночі Індії, півдні Китаю, в Непалі, Бірмі і
Таїланді. Одомашнення його відбулось на пів-
ночі Індії і йшло по шляху позбавлення від
гіркого смаку. З Індії вже культурні форми
потрапили до Китаю та Японії, а звідти – до
Малої Азії, на територію між Чорним та Кас-
пійським морями, і далі – до Середземномор’я.
Найдавніші знахідки насіння огірка відомі
з Єгипту і мають дату 700 років до н.е. Відо-
мі знахідки насіння огірка в межах Римської
імперії. Про його вирощування іде мова у тво-
рах грецьких та римських письменників. Зна-
хідки насіння огірків на території Польщі та
Чехії відомі лише з VIII ст., а в північно–захід-
ній частині Росії – з X ст. М. Літинська–Заяц
та К. Василікова, польські палеоетноботаніки,
подаючи відомості про огірок, посилаються на
думку Е. Оправіла, згідно якої розповсюджен-
ня огірка на східних теренах Римської імперії
пов’язане зі слов’янськими племенами. До За-
хідної Європи огірок міг потрапити в середньо-
віччі саме завдяки слов’янам [Litynska–Zajac,
2005, s. 149–150].
У зразку № 27 (Р. 2, Гор. 14а, кв. 2) знайдено
одну насінину льону (Linum usitatissimum L.)
розміром 4,5×2,0 мм (рис. 3). Знахідки насіння
льону в викопних матеріалах Давньої Русі до-
сить звичні. Ця технічна рослина вирощува-
лась в цей час як для виготовлення тканин, так
і для отримання олії [Пашкевич, 2010; Пашке-
вич 2012, с. 119–121].
Кісточки сливи (Prunus domestica L.). Зна-
йдено дві половинки і одна ціла кісточка роз-
міром 17×10 мм (рис. 4). Вона має обидва за-
гострені кінці.
За даними палеоетноботаніки, кісточки
сливи, знайдені у середньовічних матеріалах,
мають значну різноманітність морфологічних
ознак. Це стосується об’ємів, розмірів, структу-
ри поверхні. Найбільша різноманітність від-
значена у пізньо- та постсередньовічних мате-
ріалах (XI–XIX ст.), відкритих під час розкопок
старого міського центру Гронінгена [Cultivated,
2000]. Тут знайдено тринадцять морфологіч-
них типів кісточок. При порівнянні з фотогра-
фіями, кісточка з досліджених матеріалів на
вул. Спаській, 35 подібна до кісточок сливи
звичайної (Prunus domestica subsp. domestica),
за номером Gro-7 в таблиці № 6. Це традиційна
європейська слива, що звичайно зустрічається
в межах широкого ареалу: як на півночі Гер-
манії, так і на півдні Франції [Cultivated, 2000,
s. 27 , fig. 6]. В наш час у Європі відома значна
різноманітність сортів слив, і також відомо, що
рис. 2. Насіння огірка (Cucumis sativus L.)
рис. 3. Насінина льону (Linum usitatissimum L.)
рис. 4. Кісточка сливи домашньої
(Prunus domestica L.)
95
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О., Хамайко Н.В. Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
деякі з них мають тільки регіональне значен-
ня. Та визначити приналежність до певного
сорту викопної знахідки, згідно вимог спеці-
алістів, можна лише при порівнянні з кісточ-
ками від живих рослин. Крім того, треба мати
на увазі, що у викопних матеріалах кісточки
могли бути з привозних сушених слив, а не з
місцевих садів.
П.М. жуковський вважав, що слива вини-
кла внаслідок схрещування терену та аличі
з подальшим подвоєнням хромосом у гібриді.
Відбулося це на Кавказі. Там можна знайти
зарості природних гібридів терну та аличі без
подвійних хромосом. Давні землероби Кавказу
звернули увагу на цю рослину і ввели її в куль-
туру, а згодом вона потрапила до Середньої Азії
та у Середземномор’я. Там вона збагатились
мутаціями, виникли сорти домашньої сливи, а
згодом, у XVII ст. із Західної Європи вони по-
трапили в Росію [жуковский, 1964, с. 509–510].
П.М. жуковський пише, що до групи слива
домашня, європейська (Prunus domestica L.)
входять типово як східноєвропейські, так і се-
редньоазійські домашні сливи, а число куль-
турних сортів складає зараз біля двох тисяч.
Для них характерна велика різноманітність за
формою, забарвленням, величиною, ароматом,
смаком, кислотністю плодів і зовнішнім вигля-
дом дерев [жуковский, 1964, с. 509].
Кісточки вишні звичайної (Cerasus vulgaris
Mill., syn. Prunus cerasus L.). Знайдено 16 ці-
лих та одну половинку. Кісточки мали такі
морфологічні ознаки: форма їх округла і злег-
ка продовгувата, поверхня пошерхла (рис. 5).
Черевний шов кілюватий, широкий, виступає
і тому здається, що кісточка злегка сплющена.
Рубчик знаходиться в заглибленні, а навкру-
ги рубчика розходяться боріздки. Середні роз-
міри кісточок (по 10 вимірах) = 8 мм. За цими
ознаками кісточки можна віднести до вишні
звичайної (Cerasus vulgaris Mill.). Вважається,
що вишня звичайна виникла внаслідок схре-
щування дикорослої черешні (Cerasus avium
L.) з вишнею кущовою (Cerasus fruticosa (Pall.)
Woron). Це відбулось в північно-східних ра-
йонах Анатолії або в південно-східній Європі,
між Балканським півостровом та сучасною те-
риторією України. Знайдені кісточки в шарах
неоліту та бронзи належать плодам, зібраним з
дикорослої черешні [Zohary, 2000]. Такі кісточ-
ки відомі з шарів неоліту та бронзи у Вірменії, з
шарів трипільської культури (5570 років тому)
поселення Путинешти у Молдові [Janushevich,
1978] та шару гальштатського часу в Польщі
[Litynska–Zajac, 2005, s. 136]. Згідно письмо-
вих даних римського часу можна вважати, що в
І ст. до н.е. черешня вже вирощувалась у садах.
У середньовіччі, відповідно до археологічних
знахідок, черешня вже була у значній кількос-
ті в Польщі, Чехії, Словаччині.
Значні знахідки кісточок вишні звичайної в
Європі відомі з шарів римського часу та серед-
ньовіччя [Zohary, 2000, p. 181–182].
За П.М. жуковським, походження назви
Cerasus у Плінія пояснюється таким чином:
«Прежде, чем люциус лукул победил Митри-
дата, в италии не было вишен. По основании
рима он, т.е. лукул, привез из Понтийской
области впервые церазус, который в течение
менее чем 120 лет распространился до Брита-
нии». И далі П.М. жуковский пише: «слово це-
разус происходит от керазуна, одного из пор-
тов Понтийской области, откуда лукул, ви-
димо, и взял вишню» [жуковский, 1964, с. 534].
Горіх волоський (Juglans regia L.) – 6 улам-
ків шкаралупи (рис. 6). Згідно письмових дже-
рел римських авторів, волоський горіх вирощу-
вали на території Римської імперії, але римля-
ни вживали горіхи не в їжу, а для фарбування
вовни та волосся у рудий колір. Очевидно, що
для більшої частини Європи горіх був імпорто-
ваною рослиною. Як імпорт із земель Римської
імперії подає його у свої знахідках на території
Англії [Greig, 1991, с. 312]. Знахідки шкаралу-
пи горіху волоського відомі з матеріалів грець-
ких міст-колоній Північного Причорномор’я –
Ольвії та Мірмекію [Pashkevich, 2001, p. 536].
Можливо, що вони теж були імпортом. Свідо-
рис. 5. Кісточки вишні (Prunus cerasus L.)
рис. 6. Фрагменти шкаралупи горіха волоського
(Juglans regia L.)
С т а т т і
96 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
цтва про вирощування горіха волоського на те-
риторії Польщі походять лише з середньовіччя
[Litynska–Zajac, 2005, s. 147]. Місце входжен-
ня в культуру горіха волоського з впевненістю
не встановлено. Вважається, що це могла бути
Середня Азія, північно-східна частина Туреч-
чини, північ Ірану та Кавказ [Zohary, 2000,
p. 189]. У цих краях горіх волоський росте в
дикому стані в складі широколистяних лісів в
суміші з кленом, ясенем, яблунею, і подекуди
утворює горіхові ліси, як наприклад, в Серед-
ній Азії, переважно в Киргизії на схилах Фер-
ганського, Чаткальського та Атойнакського
хребтів на висоті 1400–2400 м над рівнем моря.
За своїми розмірами ці ліси – єдині в світі. Вони
розташовані на крутих схилах гір і виконують
водоохоронну та ґрунтозахисну роботу.
Горіх волоський відомий тим, що ядро його
плода містить більш як 70 % жирів, до 30 % біл-
ків та цукру, вітаміни А, В, С. Ядро горіха пе-
ревищує в три рази за своєю поживністю пше-
ничний хліб, в сім разів – картоплю, в десять
разів – молоко.
П.М. жуковський вважав, що розчищення
заростей дикого горіха привело до утворення
лісо-садів і це стало першим етапом одомаш-
нення. Звільнившись від конкурентів, дерева
розростались, крони їх збільшувались, і разом
з цим і плоди [жуковский, 1964, с. 579].
Ліщина (Corylus avellana L.). Знайдено 93
уламки, 35 половинок та 20 цілих горішків.
Найбільший розмір горішка – 22 мм, наймен-
ший – 10 мм, середній –14,8 мм (рис. 7). Ліщи-
на – кущ, що входить до складу широколистя-
них та мішаних лісів поясу широколистяних лі-
сів Європи. Горішки ліщини здавна вживались
у їжу. Знахідки, найчастіше шкаралупи, відомі
з часів неоліту. Знайдені вони також в матері-
алах епохи бронзи, середньовіччя по всій Євро-
пі. Використовувались і гілки ліщини, при ви-
готовленні загорож та палок для подорожей. Є
відомості, що за часів Римської імперії ліщину
спеціально вирощували [Zohary, 2000, p. 190].
Не випадково до списку їстівних рослин
включено знахідку жолудя дуба (рис. 8). Мож-
ливо, він потрапив до рослинних решток з де-
рев, що були біля садиби. Та принагідно тут
згадати, що в скрутні часи з жолудів робили
муку, з якої пекли оладки, коржики тощо. При
додаванні зернового борошна (для в’язкості),
отримують смачний хліб. У Франції та Англії
жолудеве борошно і тепер використовують для
приготування тістечок, тортів, печива. Приго-
тування жолудевого борошна – досить копіткий
і тривалий процес (подрібнення, вимочування,
знову висушування та подрібнення), деталь-
ний опис якого наводять М.Л. та Н.Н. Реви у
книзі «Дикі їстівні рослини України» [Рева,
1976, с. 97–98].
Невеликі знахідки насіння малини (9 шт.),
ожини (5 шт.), суниць лісових (1 шт.) також є
рис. 7. Горішок ліщини (Corylus avellana L.)
рис. 7а. Цілі горішки ліщини (Corylus avellana L.)
та їхні фрагменти
рис. 8. жолудь дуба звичайного (Quercus robur L.)
97
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О., Хамайко Н.В. Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
безпосереднім свідченням вживання цих рос-
лин в їжу. Їх насіння могло потрапити з рос-
лин, що росли в навколишніх лісах та луках,
або вже на той час вирощувались на присадиб-
них ділянках. У цьому ж горизонті було 4 насі-
нини (розміром 6,2×3,2 мм), які можна віднести
до тих, що походять з плодів яблуні або груші.
З впевненістю визначити їх приналежність без
плодів складно.
Кісточки інжиру (70 шт.), знайдені в матері-
алі зразка № 27 (Р. 2, Гор. 14а), свідчать про
наявність імпортних товарів (рис. 9).
Застосування промивки зразків дало можли-
вість отримати велику кількість дрібного насін-
ня, що, як показало дослідження, належить пе-
реважно бур’янам або тим рослинам, що росли
на подвір’ї садиби чи були принесені з околиць.
Насіння бур’янів було принесено разом
зі збіжжям. Та частина таких рослин могла
утворювати рослинний покрив біля садиби.
Наприклад, дуже поширена рослина лобода
біла відома як засмічувач всіх зернових куль-
тур. Трапляється вона також поблизу жител,
на смітниках, уздовж доріг та на пасовищах
[Бур’яни України, 1970, с. 96]. Крім того, ця
рослина відома ще в недавні часи як їстівна.
В їжу ідуть молоді листки та стебла. З них го-
тують салати, овочеве пюре, додають в юшку,
а з насіння робили крупу для каш та муку для
млинців, бо воно багате на білки та олію, до
того ж його легко збирати. Адже одна рослина
продукує близько трьох тисяч насінин. У Чілі
та Перу лободу і тепер культивують як салат-
ну, борошнисту та овочеву рослину (рис. 10).
Підмаренник чіпкий трапляється в посівах
ярих та озимих хлібів, також і на городах, силь-
но засмічує зерно, оскільки одна рослина утво-
рює до 1000 плодів.
До дуже шкідливих ярових бур’янів на-
лежить гірчак березковидний (витка гречка
березковидна). Обплітаючи стебла культур-
них рослин, він призводить до їх полягання,
ускладнює збирання врожаю. Зустрічається
як бур’ян у посівах польових культур, по горо-
дах, садах, по засмічених місцях, чагарниках,
вздовж канав [Бур’яни України, 1970, с. 83]. З
її насіння раніше одержували крупу і вжива-
ли замість гречаної. Деякі вчені вважають, що
борошно з насіння виткої гречки березковидної
не поступається за своїми якостями перед бо-
рошном культурної рослини – гречки посівної.
Мишій сизий (Setaria glauca (L.) Beauv.) –
яровий однорічний бур’ян, що шкодить посі-
вам проса звичайного та трапляється в інших
посівах інших зернових культур, біля жител,
уздовж доріг. Дуже виснажує ґрунт та руйнує
його структуру. Належить до післяжнивних
бур’янів, адже насіння, якого утворюється ба-
гато (до 6 000 насінин на одній рослині), про-
ростає по стерні після збору врожаю і щільно
вкриває ґрунт, виснажує його, руйнує струк-
туру. Особливо шкідливий мишій для посівів
проса.
Мишій зелений Setaria viridis L. (Beauv.).
Ця рослина засмічує посіви як ярових, так і
озимих культур.
Обидва види – мишій зелений та мишій си-
зий – мають невеликі зернівки, розміром 1,8–
2,0×1–1,4 мм, які знаходяться в лусках. Зер-
нівка мишію зеленого має гладенькі квіткові
луски на відміну від зернівки мишію сизого
з щільно прилеглими поперечно-зморшкува-
тими лусками (рис. 11) Але луски рідко збері-
гаються у обгорілому стані та у відбитках. Ці
рослини зустрічається також на межах, біля
житла, на парових полях. Зернівки можуть
вживатись в їжу. Колоски збирають, висушу-
ють та вимолочують. З зернівок роблять кру-
пу, яка за поживністю не поступається пшону
[Рева, 1976, с. 86].
Куколиця біла (Melandrium album (Mill.)
Garcke ) – росте на узбіччях доріг, смітниках,
луках, у чагарниках, посівах, садках по всій
Україні. Одна рослина утворює 10000–15000
насінин попелясто-сірого кольору [Бур’яни
України, 1970, с. 131].
Спориш звичайний (Polygonum aviculare
L.) – pосте по засмічених відкритих місцях,
інколи серед польових та городніх культур по
рис. 9. Насіння інжиру (Ficus carica L.)
рис. 10. Насіння лободи білої
(Chenopodium album L.)
С т а т т і
98 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
всій Україні [Бур’яни України, 1970, с. 80].
Щавель горобиний (Rumex acetosella L.) зу-
стрічається по місцях з порушеним рослинним
покривом, на смітниках, багатих мінеральни-
ми речовинами, а також у посівах.
Серед знайдених насінин та зернівок бур’янів
значна частина належить рослинам, що ростуть
у вологих місцях. Ось перелік цих знахідок:
Гірчак перцевий (водяний перець) (Polygonum
hydropiper L.); гірчак волотистий (Polygonum
paniculatum Andrz) (рис. 12); гірчак почечуй-
ний (Polygonum persicaria L.); гірчак шорсткий
(Polygonum scabrum Moench). Ці рослини зустрі-
чаються на луках, по берегах водойм. Останній
відомий також як бур’ян на полях і городах.
Про близьке розташування садиби до водо-
йми свідчать також знахідки насіння комиша
(Scirpus sp.) та ряски (Lemna minor L.) у зразку
№ 17, р. 2, кв. І–3, гор. 14). Комиш зустрічаєть-
ся на низинних болотах, по берегах водойм, по
заболоченим лукам по всій Україні, ряска – в
стоячих водах теж по всій Україні.
Висновки. Висока вологість торфянистого го-
ризонту, на якому розташовувалась садиба сер.
ХІ ст., сприяла доброму збереженню органіч-
них решток (дерева, шкіри) і палеоботанічних
залишків. Серед палеоботанічних матеріалів
є зернівки, луски, насіння, горіхи. Крім зна-
хідок неозброєним оком (горіхи та лушпиння),
значна кількість виявлена завдяки промив-
ці. Найбільша знахідка – залишки проса. Це
одна з трьох головних в Давній Русі зернових
рослин разом з житом та голозерною пшени-
цею. Очевидно, що тут зберігався запас неви-
молоченого збіжжя проса. В ньому були також
зернівки типових засмічувачів проса – мишію
сизого та мишій зеленого. Представлено також
насіння інших типових бур’янів: підмаренника
чіпкого, гірчаку березковидного, лободи білої,
кукілю звичайного, щавлю горобиного та щав-
лю звичайного, споришу звичайного. Частина з
них поширюється також по засмічених місцях з
порушеним грунтовим покривом. Насіння огір-
ків, кісточки вишні, сливи, насіння яблуні/гру-
ші, горіхи ліщини та волоського горіха, насіння
малини, ожини, суниць, насіння інжиру – весь
цей перелік свідчить про склад рослин, відо-
мих та вживаних в їжу мешканцями дослідже-
ної садиби.
Бур’яни України: (визначник–довідник) / відп. ред.
О.Д. Вісюліна. – К.: Наукова думка, 1970. – 508 с.
вавилов н.и. Происхождение и география
культурных растений / Н.И. Вавилов. – Л.: Наука,
1987. – 440 с.
жуковский П.М. Культурные растения и их
сородичи / П.М. жуковский. – 2-е изд. – Л.: Колос,
1964. – 752 с.
Пашкевич Г.а. Палеоботанические исследования в
области славянской археологии / Г.А. Пашкевич //
Труды V Международного Конгресса археологов–
славистов. – К., 1988. – Т. 4: Древние славяне. –
С. 169–174.
Пашкевич Г.о. Палеоетноботанічні дослідження
давньоруського часу та середньовіччя на території
України / Г.О. Пашкевич // Проблеми давньоруської
та середньовічної археології. – К., 2010. – С. 477–
483. – (Археологія і давня історія України. Вип. 1).
Пашкевич Г.о. Хліб давньої України /
Г.О. Пашкевич. – К., 2012. – 160 с.
Плиний. Естественная история. Кн. ХVШ / Плиний. –
М.–Л., 1937. – 304 с.
растениеводство / П.П. Вавилов и др. – М.:
Агропромиздат, 1986. – 512 с.
рева М.л. Дикі їстівні рослини України / М.Л. Рева,
Н.Н. Рева. – К.: Наукова думка, 1976. – 168 с.
сагайдак М.а. Нові дослідження торгівельно–
ремісничих садиб давньокиївського Подолу /
М.А. Сагайдак, Н.В. Хамайко, О.І. Вергун //
Археологічні дослідження в Україні. 2008. – К.,
2009. – С. 264–267.
сагайдак М.а. Дослідження давньоруських садиб
на вул. Спаській, 35 у м. Києві / М.А. Сагайдак,
Н.В. Хамайко, О.В. Комар, О.І. Вергун // Археологічні
дослідження в Україні. 2011. – К., 2012. – С. 265–268.
Ученые земледельцы Древней Италии: Катон,
Варрон, Колумелла, Плиний / Пер. с лат., прим. и
введ. М.Е. Сергеенко. – Л.: Наука, 1970. – 292 с.
рис. 11. Зернівки мишію сизого ( Setaria glauca)
рис. 12. Насіння гірчаку волотистого
(Polygonum paniculatum Andrz.
( Polygonum lapathifolium L. p.p.)
99
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О., Хамайко Н.В. Палеоботанічні матеріали з розкопок по вул. Спаська, 35 у м. Києві
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11
Cultivated and wild plants in Late– and Post–Medieval
Groningen. A study of archaeological plant remains /
W. van Zeist, R.T.J. Cappers, M.G. Ouderkerken,
R.M. Palfenier–Vegter, G.J. de Roller & F. Vrede. –
Groningen, 2000.
Greig J. The British Island / James Greig // Progress in
Old World Palaeoethnobotany. A retrospective view on
occasion of 20 years of the International Work Group
for Palaeoethnobotany. – Rotterdam, 1991. – P. 299–
334.
Janushevich Z.V. Prehistoric food plants in the south–
west of the Soviet Union / Z.V. Janushevich // Bericht
Deutche Botanische Geshichte. – 1978. – Bd. 91. –
S. 59–66.
Lityńska–Zając M. Przewodnik do badań
archeobotanicznych / Maria Lityńska–Zając, Krystyna
Wasylikowa. – Poznań: Sorus, 2005. – 566 s. –
(Vademecum geobotanicum).
Pashkevich Galina A. Archaeobotanical studies on the
northern coast of the Black Sea / Galina A. Pashkevich //
Eurasia antiqua. – Berlin, 2001. – Bd. 7. – S. 511–567.
Zohary D. Domestication of Plants in the Old World /
D. Zohary, M. Hopf. – New York: Oxford University
Press, 2000. – 316 p.
н.а. козловская, Г.а. Пашкевич, н.в. Хамайко
пАЛЕОБОТАНИчЕСКИЕ МАТЕРИАЛы
ИЗ РАСКОпОК пО уЛ. СпАССКАЯ, 35
В Г. КИЕВЕ
Статья является публикацией результатов пале-
оботанических исследований материалов, получен-
ных из археологических раскопок по ул. Спасской,
35 в г. Киеве. Раскопками исследованы горизонты
рубежа X–XI – сер. XI в., принадлежавшие рядо-
вым усадьбам древнекиевского Подола. Несмотря
на относительную бедность слоев находками из
цветных и черных металлов, стекла, камня, эти го-
ризонты оказались насыщенными органическими
материалами (дерево, кожа), благодаря хорошим
консервирующим свойствам торфянистого горизон-
та сер. XI в. Среди палеоботанических материалов
основная часть принадлежит остаткам проса. Кроме
того, присутствуют зерновки злаков, семена овощей,
фруктов, орехи и большое зерновок и семян коли-
чество сорных растений, что хорошо иллюстрирует
не только быт и рацион древнерусского городского
населения, но и дает материал для реконструкции
окружающей среды. Также было обнаружено боль-
шое количество прядей мха, использовавшегося,
очевидно, при строительстве.
N. Kozlovska. G. Pashkevych, N. Khamaiko
PAleObOTAnicAl mATeriAls
frOm ArchAeOlOgicAl
excAvATiOns On The
35, sPAs’KA sTr. in Kyiv
This paper is a publication of the results of paleobo-
tanical materials obtained from archaeological excava-
tions on the 35, Spas’ka str. in Kiev. Excavations have
revealed horizonts during the period of late 10th – mid-
dle 11th centuries, belonging to ordinary mesuiges of
early Kyiv Podil. Despite the relative poverty of find sat-
uration layers with artifact of ferrous and non–ferrous
metals, glass, stone, they were highly saturated with
organic materials (wood, leather) due to good preserva-
tive properties peaty horizont of middle 11th century.
Among the identified samples paleobotanic bulk materi-
als belong millet. Also available is cereal grains, seeds
of vegetables, fruit, nuts and weeds, well illustrates not
only the way of life and diet of ancient urban popula-
tion, but also provides material for the reconstruction
of the environment. It was also found a large number of
strands of moss which was used in construction.
|