Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)

Дослідження Замкової гори в Любечі має довгу багаторічну історію. Загальновідомі цікаві та різноманітні знахідки давньоруського і пізньосередньовічного часу з пам’ятки. Окремо вивчались оборонні споруди Любецького замку. Одні з цікавих і малодосліджених категорій археологічних об’єктів, відкрити...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Ситий, Ю.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89527
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) / Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 152-164. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89527
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-895272015-12-15T03:02:00Z Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) Ситий, Ю.М. Статті Дослідження Замкової гори в Любечі має довгу багаторічну історію. Загальновідомі цікаві та різноманітні знахідки давньоруського і пізньосередньовічного часу з пам’ятки. Окремо вивчались оборонні споруди Любецького замку. Одні з цікавих і малодосліджених категорій археологічних об’єктів, відкритих під час широкомасштабних розкопок 50–60–хх рр. ХХ ст. – пізньосередньовічні поховання, аналізу яких присвячена дана стаття. Исследования Замковой горы в Любече имеет долгую многолетнюю историю. Общеизвестны интересные и многообразные находки древнерусского и позднесредневекового времени с этого памятника. Отдельно исследовались оборонительные сооружения Любецького замка. Одной из важных и малоисследованных категорий археологических объектов, открытых в ходе широкомасштабных раскопок 50–60–х гг. ХХ в., являются позднесредневековые погребения, анализу которых посвящена данная статья. Studies of Zamkova gora in Liubech have a long history. Researches have revealed interesting and diverse findings of ancient and late medieval times. There was hold research on Ljubech castle defence. One of the most important and unexplored category of archaeological objects are late medieval burials discovered during excavations in 1950–60–ies of XX century. This article deals with the analyze of mentioned burials. 2013 Article Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) / Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 152-164. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89527 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Ситий, Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) Археологія і давня історія України
description	Дослідження Замкової гори в Любечі має довгу багаторічну історію. Загальновідомі цікаві та різноманітні знахідки давньоруського і пізньосередньовічного часу з пам’ятки. Окремо вивчались оборонні споруди Любецького замку. Одні з цікавих і малодосліджених категорій археологічних об’єктів, відкритих під час широкомасштабних розкопок 50–60–хх рр. ХХ ст. – пізньосередньовічні поховання, аналізу яких присвячена дана стаття.
format	Article
author	Ситий, Ю.М.
author_facet	Ситий, Ю.М.
author_sort	Ситий, Ю.М.
title	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)
title_short	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)
title_full	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)
title_fullStr	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)
title_full_unstemmed	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)
title_sort	християнський цвинтар на замковій горі в любечі (за матеріалами звітів б. о. рибакова)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89527
citation_txt	Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) / Ю.М. Ситий // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 152-164. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT sitijûm hristiânsʹkijcvintarnazamkovíjgorívlûbečízamateríalamizvítívboribakova
first_indexed	2025-07-06T17:26:47Z
last_indexed	2025-07-06T17:26:47Z
_version_	1836919353162858496
fulltext	152 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Ю. М. ситий  хРИСТИЯНСьКИЙ ЦВИНТАР НА ЗАМКОВІЙ ГОРІ В ЛюБЕчІ (за матеріалами звітів Б.О. Рибакова) Дослідження  Замкової  гори  в любечі  має  довгу  багаторічну  історію.  Загальновідомі  цікаві  та  різноманітні  знахідки  давньоруського  і  пізньосе- редньовічного  часу  з  пам’ятки.  окремо  вивчались  оборонні  споруди  любецького  замку.  одні  з  ціка- вих  і  малодосліджених  категорій  археологічних  об’єктів,  відкритих  під  час  широкомасштабних  розкопок 50–60–хх рр. ХХ ст. – пізньосередньовічні  поховання, аналізу яких присвячена дана стаття. ключові  слова: поховальний обряд, поховання,  тілопокладення, могильна яма, орієнтація кістя- ка, положення рук. Виявлення ґрунтових поховань під час ши- рокомасштабних робіт 1957–1960 рр. під керів- ництвом Б.О. Рибакова дозволяє охарактеризу- вати значну кількість поховальних пам’яток і за текстами розкопів зробити перші спроби уза- гальнення отриманого матеріалу. Локалізація церков на території міста визначає розташу- вання християнських кладовищ, і навпаки, ви- явлення таких кладовищ дозволяє припустити існування церков поруч із ними. Антропологічне обстеження здійснене Т.І. Алексєєвою, матеріали опубліковані і ши- роко застосовуються під час порівнянь з мате- ріалами з інших пунктів. Цвинтар, виявлений у північно–східній частині Замку, досліджувався два сезони – в 1958 р. (начальник розкопу Т.І. Макарова) та в 1960 р. (начальники розкопів І.К. Фролов та В.П. Даркевич) (рис. 1). У 1958 р. Т.І. Макаровою в розкопах ХІІ, ХІІІ, ХХ (у північно–східній частині території Замку древнього Любеча) були виявлені 45 поховань, здійснених за християнською обрядовістю. Поховання № 1 (розкоп ХІІ). У могильній, ямі 2,5×1,0 м, глибиною 0,2 м нижче рівня ма- терика (0,65 м від сучасної денної поверхні), ви- явлено поховання, здійснене на спині, головою на захід з невеликим відхиленням на південь. Поховання належить чоловіку похилого віку. Поховання № 2 (розкоп ХІІ). Могила, розта- шована за 1,5 м на північ від поховання № 1, мала розміри 2,5×1,0 м та глибину 0,2 м нижче рівня материка (0,6 м від сучасної денної по- верхні). Кістяк чоловіка лежав у витягнутому положенні на спині, головою на захід. Правиця покладена на груди, ліва рука – на живіт. Поховання № 3 (розкоп ХІІ). Здійснене за 0,1 м на південь від поховання № 1. Яма, розмірами 2,0×1,1 м, глибиною 0,2 м від рівня материка (0,6 м від дерну), містила залишки дитячого кіс- тяка поганої збереженості, покладеного на спині, головою на захід з відхиленням на південь. Поховання № 4 (розкоп ХІІІ). Поховання пе- рекривало поховання № 6. Виявлене на глиби- ні 0,6 м від сучасної денної поверхні в завалі обпаленої глини та пічини. Знайдено 2 черепи, кістки рук та ніг, що розташовані з порушен- ням анатомічного стану. Поховання № 5 (розкоп ХІІ). Частково зруй- новане ямою ХІІ–ХІІІ ст. На своєму місці зали- шилися кістки ніг, що вказують на здійснення поховання за християнською обрядовістю, го- ловою на південний захід. Могила сягає глиби- ни 0,7 м від сучасної денної поверхні. Поховання № 6 (розкоп ХІІІ). Яма шириною 1,0 м і глибиною 0,2 м нижче рівня материка (1,5 м від рівня сучасної поверхні) містила кіс- тяк людини, покладений у витягнутому поло- женні на спині, головою на захід. Поховання № 7 (розкоп ХІІІ). Розташоване на схід від попереднього. Могила мала розміри © Ю.М. СИТИЙ, 2013 153 Ситий Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 2,1×1,0 м, орієнтована по осі схід–захід. Глибина могили сягає 0,5 м від рівня материка (1,2 м від денної поверхні). Кістяк розташований на спині, правиця витягнута вздовж тіла, ліва рука покла- дена на груди. Зафіксований тлін від домовини. Поховання № 8 (розкоп ХІІІ). Могильна яма овальної форми, розмірами 2,0×1,0 м та гли- биною 0,7 м нижче рівня материка (1,9 м від дерну), містила кістяк, покладений головою на захід з відхиленням на південь. Руки складе- ні на животі. В районі шиї знайдені 2 бронзові ґудзики від комірця сорочки. Зафіксовані слі- ди домовини у вигляді тліну. Поховання нале- жить дорослому чоловіку. Поховання № 9 (розкоп ХІІІ). Впущене в дно споруди № 2. Яма розмірами 2,5×0,7 м мала глибину 0,75 м від рівня материка (1,8 м від дерну). Кістяк дорослого чоловіка покладено на спині, головою на південний захід. Руки складені на животі. Поховання № 10 (розкоп ХІІІ). Розташоване за 0,3 м на північ від поховання № 8. Кістяк ви- явлено на рівні материка на глибині 1,0 м від дерну. Кістки зміщені, порушено анатомічний порядок їх розташування. Поховання № 11 (розкоп ХІІІ). Кістяк жінки, пошкоджений спорудою № 1, лежав на спині, головою на захід на глибині 1,25 м від дерну. Відсутні окремі кістки рук та ніг. Поховання № 12 (розкоп ХІІІ). Розташоване за 0,9 м на північ від попереднього. Частково пошкоджене спорудою № 2. Кістяк старого чо- ловіка знаходився на глибині 1,35 м від дерну і лежав у витягнутому положенні, головою на південний захід. Руки витягнуті вздовж тіла. Поховання № 13 (розкоп ХІІІ) знищило кіст- ки ніг поховання № 11. Містило 2 черепи від зруйнованих ямою поховань та тлін від домо- вини на глибині 1,3 м від дерну. Поховання № 14 (розкоп ХІІІ). Розташова- не на захід від поховання № 12. Представлене кістками черепа, рук і хребців, що знаходилися на глибині 1,3 м від дерну і були переміщені спорудою № 1 та ямою. Скоріш за все, на своє- му місці залишилися лише кістки ніг, виявлені південніше поховання № 12. Поховання № 15 (розкоп ХІІІ). Частково зруйноване спорудою № 1. Виявлене на глиби- ні 1,1 м від дерну. Кістяк покладено у витягну- тому положенні, головою на південний захід. Правиця витягнута вздовж тіла, ліва рука не збереглася. Поховання належить жінці похи- лого віку. Біля лівої скроні виявлене срібне перснеподібне скроневе кільце. Поховання № 16 (розкоп ХІІІ). Розташоване за 0,5 м на південь від попереднього. Глибина поховання 1,0 м від дерну. Орієнтація окремих кісток, що збереглися на своїх місцях, здійсне- на по осі північний схід – південний захід. Поховання № 17 (розкоп ХІІІ). Могила за- фіксована в бровці до глибини 1,0 м від дерну. На своїх місцях збереглися кістки ніг, котрі вказують на орієнтацію поховання головою на південний захід. Поховання № 18 (розкоп ХІІ). Перекриває споруду № 1. На глибині 1,3 м від дерну вияв- лено кістяк дорослої людини, покладений у ви- тягнутому положенні, головою на південний за- хід. Руки зігнуті та покладені: права – на груди, ліва – на живіт. Зафіксований тлін від домовини. рис. 1. Цвинтар Любецького Замку за матеріалами робіт 1957 – 1960 рр. С т а т т і 154 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Поховання № 19 (розкоп ХІІІ). Могила роз- мірами 2,25×0,45–0,5 м та глибиною 1,1 м від рівня сучасної денної поверхні, сягала рівня материка та містила кістяк, покладений у ви- тягнутому положенні, головою на захід з не- великим відхиленням на південь. Поховання належить жінці похилого віку. Поховання № 20 (розкоп ХІІІ). Майже по- вністю зруйноване. На глибині 1,15 м від дер- ну збереглися: фрагмент черепа (зміщений) та довгі кістки ніг, що вказують на орієнтацію по- ховання головою на захід з невеликим відхи- ленням на південь. Поховання № 21 (розкоп ХІІ). Виявлене на глибині 0,7 м від дерну на краю ями ХІІ– ХІІІ ст. Кістяк покладено на спині, головою на захід. Руки складені на грудях. Біля похован- ня виявлено частину черепа від іншого (зруй- нованого) поховання. Поховання № 22 (розкоп ХІІ). Виявлене на глибині 1,1 м від дерну. Збереглися череп та довгі кістки ніг, що вказують на орієнтацію по- ховання головою на південний захід. Поховання № 23 (розкоп ХІІ). На глибині 1,1 м від дерну зберігся череп від зруйнованого поховання. Поховання № 24 (розкоп ХХ). На глибині 1,1 м від дерну на рівні материка виявлено кістяк, покладений у витягнутому положенні, головою на південний захід. Правиця витягну- та вздовж тіла, ліва рука покладена на живіт. Кістки ніг зруйновані кліттю № 1. Поховання належить дорослій жінці. Поховання № 24–а (розкоп ХХ). Біля ніг зна- йдена частина черепа іншого поховання. На лобі збереглися рештки тканини. Поховання № 25 (розкоп ХХ). Виявлене на глибині 1,25 м від дерну. Зберігся лише череп дорослої людини. Поховання № 26 (розкоп ХІІ). На глибині 1,25 м виявлене зруйноване поховання, пред- ставлене частиною черепа та кістками ніг, ко- трі вказують на орієнтацію поховання вздовж осі північний схід–південний захід. Поховання № 27 (розкоп ХХ). На глиби- ні 1,0 м від дерну виявлені череп, щелепа та фрагмент черепа іншого поховання. Поховання № 28 (розкоп ХІІ). Могила част- ково прорізана ямою ХІІ–ХІІІ ст. і перекриває рештки більш раннього поховання (№ 28–а), здійсненого у глибшій вузькій могилі. Яма по- ховання № 28, розмірами 2,0×0,5 м та глибиною 0,3 м, орієнтована по осі північний схід–півден- ний захід. На рівні передматерика виявлено кістяк, покладений у витягнутому положенні. Руки складені на животі. Поховання належить чоловіку похилого віку. Поховання № 29 (розкоп ХІІ). Розташоване за 0,45 м на північ від попереднього. Могила, роз- мірами 1,75×0,5 м та глибиною 1,8 м від дерну, містила кістяк, покладений у витягнутому по- ложенні на спині, головою на південний захід. Ліва рука покладена на живіт, права не збе- реглася. Поховання належить дорослій жінці. Поховання № 30 (розкоп ХІІІ). На глибині 1,3 м від дерну (на 0,3 м заходить в материк) виявлено кістяк в могильній ямі шириною 0,9 м, покладений на спині, головою на захід з відхиленням на південь. Поховання № 31 (розкоп ХІІІ). Розташоване за 0,8 м на північ від попереднього. В могилі, завширшки 1,0 м, виявлено кістяк, покладе- ний на спині, головою на захід з незначним відхиленням на південь. Поховання належить дорослій жінці. Поховання № 32 (розкоп ХІІІ). На глибині 1,5 м від дерну виявлено кістяк, покладений у витягнутому положенні, головою на півден- ний захід. Ліва рука покладена на таз, права не збереглася. Поховання належить дорослій жінці. Поховання № 33 (розкоп ХІІІ). Яма частково зруйнована внаслідок ерозії краю Замку. Збе- реглися частина черепа, кістки тазу та ніг, що вказують на орієнтацію поховання по осі схід– захід. Поховання № 34 (розкоп ХІІІ). Виявлено кістки дорослої жінки (ребра, кістки ніг, череп) від зруйнованого поховання, що розташовува- лося південніше поховання № 20. Поховання № 35 (розкоп ХІІІ). Яма овалопо- дібної форми на глибині 1,2 м від дерну місти- ла череп, кістки рук та ребра. Поховання № 36 (розкоп ХІІІ). Могила, роз- мірами 1,8×0,5 м, сягала глибини 1,15 м від дерну, мала округлі контури та містила кістяк, покладений на спині, головою на захід. Прави- ця покладена на живіт, ліва рука – на груди. Поховання належить чоловіку похилого віку. Поховання № 37 (розкоп ХІІ). На глибині 1,25 м виявлені частини двох черепів від зруй- нованих поховань. Поховання № 38 (розкоп ХІІ). У заповненні житла роменської культури на глибині 0,8 м від дерну виявлено кістяк, покладений на спи- ні, головою на південний захід. Правиця по- кладена на живіт, ліва рука не збереглася. По- ховання належить чоловіку похилого віку. Могильні ями поховань №№ 39–43, виявле- ні в північно-східній частині розкопу ХІІІ, були законсервовані для подальших досліджень. Поховання №№ 44, 45 виявлені на північ від поховання № 21 (розкоп ХІІ), у пошуковій траншеї на глибині 0,6 та 0,9 м від дерну. Під час досліджень 1958 р. Т.І. Макарова віднесла християнські поховання на Замку до об’єктів третього шару. В розкопах ХІІ, ХІІІ, ХХ виявлено залишки 45 поховань, з яких лише 15 збереглися непошкодженими, інші поруйно- вані спорудами, що відносяться до верхніх ша- рів. Поховання сягають рівня передматерика, окремі з них заглиблені в материк [Рыбаков, 1958, С. 30–41]. Датування поховань північно- східної частини Замку залежить від датування 155 Ситий Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 об’єктів, що їх прорізають. Кліті №№ 2, 3 зруй- нували поховання №№ 25–27, 37. Споруда № 1 поруйнувала поховання №№ 11, 12, 14, 16, 18. Поховання №№ 20, 22, 34 зруйнувала споруда, від якої зафіксовані лише стовпи. Споруда № 2 зруйнувала і перекрила похо- вання №№ 9, 42, 43. За спостереженнями Т.І. Макарової, на східній ділянці досліджено два горизонти по- ховань: нижній, глибиною 1,3–1,9 м від дерну, розташований на східному краю, і верхній, що має глибину 0,6–0,7 м від дерну. На думку до- слідниці, утворення могильника розпочалося зі східного краю Замку (нижній горизонт), з ча- сом він поширився у західному напрямку. Зна- чна глибина більш ранніх поховань пов’язана з їх більш раннім датуванням і підсипками ґрунту, здійсненими на схилі городища. В розкопі VII 1960 р. (начальник розкопу І.К. Фролов), розташованому на північ від роз- копу ХІІІ (1958 р.), виявлено 5 поховань, до- сліджених з півдня, південного заходу та пів- нічного заходу від споруди № 1 (розкоп VII). Поховання орієнтовані головою на південний захід. Поховання №№ 1, 2, 5 пошкоджені спо- рудою № 1. Від поховань №№ 1, 2 (розкоп VII) зберегли- ся лише контури могильних ям. Поховання № 3 (розкоп VII). Кістяк було по- кладено на правому боці у дещо скорченому по- ложенні, головою на південний захід. Поховання № 4 (розкоп VII). Кістяк покла- дено у витягнутому положенні на спині. Руки складені на животі. Ноги частково прорізані. Поховання № 5 (розкоп VII). Кістяк орієнто- ваний головою на південний захід. Руки скла- дені на животі. Ноги зруйновані спорудою ХІІ– ХІІІ ст. Усі поховання безінвентарні, в межах розко- пу розташовані у два ряди. У розкопі ХІ, ХІХ (1960 р.) В. П. Даркевич дослідив продовження порядових поховань, виявлених 1958 р. Поховання № 1 (розкоп ХІ). Виявлено кістяк жінки похилого віку, довжиною 1,6 м, покладе- ної у витягнутому положенні на спині, головою на південний захід. Руки складені на животі. Під головою та ногами небіжчиці зафіксовано уламки плінфи товщиною 3,0 та 3,5 см. Від до- мовини збереглися 6 цвяхів. У заповненні моги- ли виявлена кераміка зарубинецької культури. Поховання № 2 (розкоп ХІ). Кістяк дитини віком 3–4 роки, довжиною 0,9 м, лежав на спи- ні, головою на захід. В районі щелепи та лівої ключиці виявлено окисли зеленого кольору та знайдено бронзовий грушеподібний ґудзик. Поховання № 3 (розкоп ХІ). Досліджено кіс- тяк дитини віком 5–6 років, довжиною 1,1 м, покладеної на спині, головою на захід. Поховання № 4 (розкоп ХІ). Виявлена ниж- ня частина кістяка дорослої жінки, покладеної у витягнутому положенні на спині, головою на захід. Права рука покладена на таз. Біля пра- вої ноги знайдено тонкі смужки шовкової тка- нини із золотими нитками. Поховання № 5 (розкоп ХІ). Досліджено кіс- тяк дорослої жінки, довжиною 1,6 м, покладе- ної на спині, головою на захід з відхиленням на південь. Біля черепа знайдено уламок плінфи товщиною 4,5 см, біля ніг – два камені. Поховання № 6 (розкоп ХІ). Кістяк чоловіка похилого віку, довжиною 1,8 м, покладено у ви- тягнутому положенні на спині, головою на за- хід. Біля черепа виявлено невеликий камінь. В заповненні могили знайдено: цвях, фрагмент скляного виробу з орнаментом у вигляді пря- мих червоних і хвилястих жовтих смуг та поло- вину дротяного персня з мідного сплаву. Поховання № 7 (розкоп ХІ). У могилі знахо- дився кістяк довжиною 1,65 м, покладений на спині, головою на захід. Правиця покладена на живіт. Біля черепа зафіксовано уламок плінфи шириною 20 см та товщиною 4,5 см. Поховання № 8 (розкоп ХІ). Збереглися фрагменти черепа, ліва половина таза та кіст- ки лівої ноги дорослої людини, похованої у ви- тягнутому положенні, головою на захід. Біля черепа виявлений камінь. Поховання № 9 (розкоп ХІ). Виявлено кістяк дорослого чоловіка, покладеного у витягнутому положенні на спині, головою на захід з невели- ким відхиленням на південь. Права рука по- кладена на живіт, ліва витягнута вздовж тіла. Поховання № 10 (розкоп ХІ). Від кістяка збе- реглися: череп, кістки правої руки, покладеної на груди, і кістки правої половини грудей. Усі інші кістки зруйновані похованням № 9, роз- ташованим дещо вище. Орієнтація поховання головою на захід з відхиленням на південь. Поховання № 11 (розкоп ХІ). В могилі вияв- лено кістки правої руки, таза та ніг, які дозво- ляють визначити, що небіжчик був похований на спині, головою на захід. Із заповнення мо- гили походить уламок псевдовитого браслета із зеленого скла. Поховання № 12 (розкоп ХІ). Від верхньої частини кістяка зрілого чоловіка збереглися: роздавлений череп, хребці, ребра та кістки рук, що вказують на західну орієнтацію поховання. Під черепом виявлено уламок плінфи товщи- ною 3,5 см. Поховання № 13 (розкоп ХІ). У могилі ви- явлено кістяк дорослої людини без черепа, зі зміщеними ребрами, покладеної головою на за- хід. Верхня частина скелета була перекопана у XVII ст. Біля стоп знайдено уламок плінфи товщиною 5,5 см. Поховання № 14 (розкоп ХІ). В ямі виявлено кістяк чоловіка похилого віку, довжиною 1,7 м, покладеного головою на захід. Від домовини збереглися 9 цвяхів. Поховання № 15 (розкоп ХІ). В могилі не- правильних обрисів виявлено кістки нижньої С т а т т і 156 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 частини скелета (тазу та ніг), котрі вказують на орієнтацію поховання головою на захід. Поховання № 16 (розкоп ХІ). Виявлені за- лишки зруйнованої перекопом могили, в якій знайдені кістки дорослої людини. Верхня час- тина кістяка зруйнована. Орієнтація похован- ня головою на захід. Поховання № 17 (розкоп ХІ). В могилі вияв- лений кістяк довжиною 1,6 м, покладений на спині, головою на захід. У заповненні могили знайдено цвях та бронзове вістря трилопатевої стріли скіфського часу. Поховання № 18 (розкоп ХІ). В ямі, розмі- рами 1,85×0,6 м, досліджено кістяк людини довжиною 1,7 м, представлений черепом та кістками ніг. Кістяк покладено у витягнутому положенні на спині, головою на захід з неве- ликим відхиленням на південь. Під головою та біля ніг виявлено 5 уламків плінфи. В заповне- нні знайдено 2 уламки крученого псевдовитого браслету з сірого скла. Поховання № 19 (розкоп ХІХ). В могилі ви- явлено кістяк чоловіка похилого віку, довжи- ною 1,75 м, покладеного у витягнутому поло- женні на спині, головою на захід. Від домовини збереглися 6 цвяхів. Поховання № 20 (розкоп ХІХ). В ямі вияв- лено кістяк чоловіка похилого віку, довжиною 1,66 м, покладеного на спині, головою на захід. Поховання № 21 (розкоп ХІХ). В могилі, роз- мірами 1,45×0,4 м, досліджено рештки кістяка дівчинки, грудна клітка якого поруйнована. Поховання здійснене у витягнутому положенні на спині, головою на захід з невеликим відхи- ленням на південь. Біля лівого плеча на шиї знайдено неширокі смуги шовкової тканини фіолетового кольору із золотою ниткою в осно- ві. На окремих шматках збереглися залишки берести від основи комірця. Поряд розташовані 7 бронзових грушоподібних ґудзиків з вушка- ми, 2 з яких знаходилися безпосередньо на за- лишках стрічок. Поховання № 22 (розкоп ХІХ). В ямі вияв- лені кістки дорослої людини, за виключенням черепа. Кістки плеча змішані внаслідок пере- копу. Орієнтація поховання головою на захід з відхиленням на південь. Поховання № 23 (розкоп ХІ). Збереглися че- реп та кістки ніг, котрі вказують на орієнтацію поховання головою на захід. Від домовини збе- реглися 2 цвяхи. Поховання № 24 (розкоп ХІ). На своєму місці в ямі лежали кістки таза та ніг, котрі вказують на орієнтацію поховання головою на захід. Поховання № 25 (розкоп ХІ). В могилі, ви- явлено кістяк чоловіка похилого віку, довжи- ною 1,64 м, покладеного на спині, головою на південний захід. Права рука покладена на живіт, ліва – на груди. З правого боку від таза знайдено лите бронзове орнаментоване поясне кільце. Між стопами виявлено бронзову пряж- ку. Лицевий бік пряжки мав форму овалу, зво- ротній – у вигляді бляшки. Залізний язичок пряжки не зберігся. Поховання № 26 (розкоп ХІ). В могилі вияв- лено кістяк, довжиною 1,48 м, покладений на спині, головою на захід. На черепі біля скронь збереглися шматки шовкової стрічки шириною 2 см. Окремі уривки тканини та берести – за- лишки комірця сорочки – були виявлені поряд із бронзовим ґудзиком в районі шиї. Поховання № 27 (розкоп ХІ). Могила місти- ла кістяк людини довжиною 1,57 м, покладеної на спині, головою на захід. Права рука зігнута та піднята до плеча. Поховання № 28 (розкоп ХІХ). Яма, містила кістяк, довжиною 1,63 м, покладений у витяг- нутому положенні на спині, головою на захід. Правиця зігнута і піднята до плеча, ліва по- кладена на живіт. Поховання № 29 (розкоп ХІ). Виявлено кіс- тяк дорослої людини, довжиною 1,57 м, покла- деної на спині, головою на захід. Біля ключиці та хребців шиї простежено окисел від ґудзиків комірця сорочки. Поховання № 30 (розкоп ХІ). Могила місти- ла поховання жінки похилого віку, довжиною 1,5 м, покладеної за християнською обрядовіс- тю, на спині, головою на захід. Поховання № 31 (розкоп ХІ). Яма містила скелет жінки похилого віку, довжиною 1,43 м, похованої на спині, головою на захід. Могили, виявлені в 1958 і 1960 рр., утворю- вали три ряди, що продовжувалися у північно- му напрямку і вийшли за межі ділянки дослі- джень 50–60–х рр. ХХ ст. У звітах зазначено, що усі поховання здійснені в могильних ямах, викопаних в материку і перекритих культур- ним шаром ХІІІ–XVII ст. Кілька поховань на ділянці досліджень розкопу ХІ були зруйнова- ні перекопами і спорудами XVI–XVII ст. Могили в розкопі ХІ утворювали три ряди, відстань між якими становила 0,5–1,0 м, між могилами – 0,15–0,2 м. Наявні окремі випад- ки перекриття могилами одна одної. Всього в межах розкопу ХІ досліджено 31 поховання, здійснені у прямокутних у плані могилах гли- биною 0,3–0,5 м, орієнтовані головою на захід (в окремих випадках з незначним відхиленням на південь). За спостереженнями В.П. Дарке- вича, небіжчиків ховали в підпрямокутних у плані домовинах, від яких подекуди зберегли- ся сліди трухлої деревини, а також цвяхи від скріплення дощок. Усі небіжчики, виявлені в розкопі ХІ, були поховані у витягнутому положенні на спині, головою на захід та з невеликим відхиленням на південь. Руки складені на животі чи на гру- дях. Біля могильних ям фіксувалися ямки, ко- трі, на думку дослідників, залишилися на місці встановлення дерев’яних хрестів. До поховань з плінфою під головою і ногами відносяться поховання №№ 1, 18. Плінфу під головою та каміння під ногами виявлено в по- 157 Ситий Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 хованні № 5; каміння під головою – у похован- нях №№ 6, 8; плінфу під головою – у похован- нях №№ 7, 12; плінфу під ногами – у похованні № 13. Таким чином, у 8 похованнях (№№ 1, 5–8, 12, 13, 18) приблизно по середині шири- ни Замку виявлені підкладені під тіло плінфа чи камені. Плінфа мала товщину 3,0 см; 3,5 см (2 випадки); 4,5 та 5,5 см і може бути датова- на ХІІ ст. На думку І.М. Ігнатенка, плінфа з Любеча може відноситися до двох груп, схожих за особливостями формування з чернігівською плінфою першої половини ХІІ ст. (досить не- численна) і кінця ХІІ ст. (більш розповсюдже- на). Перша група могла бути привезена у малій кількості, інша, на думку О.В. Шекуна, ймовір- но відноситися до мурованого храму, збудова- ного на території західної частини Фортеці. В заповнені зустрічаються речі, що потрапи- ли до могил випадково: кераміка зарубинець- кої культури, бронзове вістря стріли скіфського часу, у 2 похованнях – уламки скляних псевдо- витих браслетів. Речі в похованнях представлені залишками одягу та прикрас і супроводжуються інвента- рем. Ґудзики (від 1 до 7 екземплярів) від комір- ців походять з 5 поховань, у 2 випадках – разом із залишками шовкової тканини із золотними нитками та берестою (основа виробу). Ґудзики і, відповідно, комірці від сорочки фіксуються як у похованнях жінок, так і в похованнях чоло- віків та дітей. У одному випадку знайдено за- лишки шовкової тканини із золотними нитка- ми біля ноги, що, на нашу думку, є наслідком пошкодження цілісності поховання. Прикраси в жіночих похованнях представ- лені: скроневим перстнеподібним кільцем (1 поховання) та пов’язаними на голові біля скронь шовковими стрічками шириною 2 см (2 поховання). В чоловічому похованні знайдено бронзове лите орнаментоване поясне кільце та бронзову пряжку із залізним язичком. У по- хованні чоловіка похилого віку з каменем біля черепа зафіксовано уламок скляного виробу з орнаментом у вигляді смуг (сльозниця ?) та по- ловинку дротяного мідного кільця, яке могло потрапити до могили випадково. Таким чином, невелика кількість речей у похованнях дозво- ляє підтвердити датування цвинтаря, зробле- не за стратиграфічними спостереженнями. Стан збереженості. Експедицією Б.О. Риба- кова розкопано 81 поховання, 29 з яких мають різний ступінь пошкодження (35% від загаль- ної кількості). Поховання нижнього рівня част- ково зруйновані похованнями верхнього рівня. Останні, в свою чергу, пошкоджені спорудами першої половини ХІІІ ст., ХV–ХVІІІ ст., окопа- ми Великої Вітчизняної війні та природною ерозією. Поховання верхнього рівня орієнто- вані головою на південний захід, поховання нижнього рівня – головою на захід та з неве- ликим відхиленням до півдня, що дозволяє за- пропонувати поділ цвинтаря на два горизонти поховань і розділити зведений план поховань (рис. 1) на два різні плани. В розкопі ХІ в окре- мих випадках помітно три рівні поховань, що фіксуються по взаємному перекриттю та про- різанню. Положення тіла. У похованні № 3 розкопу VІІ небіжчик лежав на правому боці. В інших випадках, де стан збереженості був задовіль- ній, тіла похованих лежали у випростаному по- ложенні на спині. Судячи з досить рівних рядів, поховання три- валий час зберігали наземні ознаки. Дослідни- ки відзначали наявність невеликих стовпових ям і припускали існування поряд з могилами дерев’яних хрестів. Положення рук з’ясовано для 24 поховань. Простежується 16 різновидів покладення рук або однієї руки, що збереглася. Спроба просте- жити зв’язок між положенням рук і статтю по- хованої людини (див. таблицю № 1) через малу кількість антропологічних визначень та стан збереженості рук буде продовжена після публі- кації матеріалів робіт 2010–2011 рр. Руки (рука), покладені на тіло, простежені у 75% поховань. В одному чоловічому похован- ні (4% від загальної кількості випадків) руки лежать вздовж тіла. Ще в 1 випадку (4%) одна збережена рука лежала вздовж тіла. У трьох похованнях одна рука лежала на тілі, інша – уздовж тіла. Для двох поховань з плінфою ви- значені положення рук (руки), покладених на живіт. Загалом слід зазначити, що цвинтар Любецького Замку демонструє досить високий відсоток покладання рук на тіло, якщо врахо- вувати розмаїтість походження населення, яке могло проживати в місті, розташованому на ве- ликій магістралі середньовіччя, що з’єднувала південь і північ Європи. Різноманітність по- ходження населення характерна для міст, розташованих на транс’європейських шляхах. Також не можна виключати, що частина похо- вань більш рання, що і могло позначитися на положенні рук небіжчиків. Загалом, в розкопах 1958–1960 рр. можна виокремити щонайменше 2 горизонти похо- вань християнського цвинтаря, що займав ма- лопридатну для забудови північно-східну час- тину Замку. Орієнтація поховань. Орієнтацію головою на захід мають 30 поховань (47% від всіх поховань з визначеною орієнтацією); 22 поховання (34%) спрямовані головою на південний захід; 12 по- ховань (19%) – головою на захід з невеликим відхиленням на південь. Орієнтація головою на південний захід можливо залежала від дов- гої осі храму. Територія Замку витягнута з пів- денного заходу на північний схід, тому церква, маючи орієнтацію по осі схід-захід, перегороди- ла б внутрішній майданчик і перекрила б до- ступ до його північної частини. Нерівність поверхні ділянки ускладнюва- ла її забудову, тому до виникнення щільної С т а т т і 158 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 забудови вона і була відведена під кладо- вище. Східний край майданчика похилий у південно-східному напрямку – в бік рівчака, яким сьогодні прокладена бруківка на поділ. Північно-східний край Замку має нахил в бік рівчака Гончарівка. Від західного краю до середини ширини майданчик Замку більш- менш рівний, а далі на схід та північ має на- хил, що призводило до певних незручностей і тому ділянка була відведена під кладовище, а не забудову. Згодом у процесі забудови Зам- ку, викопувалися глибокі підкліти жител, а ґрунт переміщувався на східний край май- данчика, в результаті чого був знівельований природний рельєф. Роботи, проведені під керівництвом Б.О. Рибакова, остаточно змі- нили природний ухил території. Після них денна поверхня була додатково знівельова- на. Складний рельєф та його зміни протягом ХХ ст. не дозволяють точно визначити рівні, з яких було викопано могильні ями. Відсут- ні такі спостереження і у звітах дослідників. Під час робіт глибина поховань фіксувалася від дерну чи рівня материка, і лише в окре- мих випадках – від двох рівнів. В залежності від місця розташування кожного поховання (ближче до східного краю чи до центру май- данчика) глибина від дерну може вказувати на горизонт, до якого відноситься поховання. Але рівень дерну ХХ ст. у кращому випадку, відповідає рівню денної поверхні ХVІІІ ст., а визначити висоту підсипок ХV–ХVІІІ ст. за текстами звітів практично неможливо. Слід застосувати нанесення на план цвинтаря глибин могильних ям та глибини фіксації рівня материка. Стратиграфічні розрізи і окремі нівелювання, зроблені дослідниками, можуть якщо не прояснити ситуацію з глиби- нами конкретних поховань, то хоча б проілю- струвати рівень нахилу ділянок (рис. 2). За польовими спостереженнями, цвинтар було започатковано на краях городища, що мали ухил в бік рівчаків (ур. Гончарівка). Зго- дом перші поховання на краях площадки були засипані викидами з котлованів споруд. Вики- ди ґрунту дещо зрівняли поверхню і поховання верхнього рівня були виявлені в розкопах VII, XI, XII, XX (1958–1960 рр.). О.М. Веремейчик виявила продовження цвинтаря, яке фіксу- ється в розкопах №№ 1, 2 (2010 р.) та №№ 4, 5 (2011 р.). Загалом, найбільша (600 м2) площа цвинтаря існувала в кінці ХІІ ст. і була част- ково забудована у першій половині ХІІІ ст. За стратиграфічними спостереженнями під час робіт помітно, що поховання з південно–за- хідною орієнтацією перекривають та частково руйнують поховання із західною орієнтацією та поховання з невеликим відхиленням до пів- дня. Це дозволяє виділити поховання верхньо- го горизонту. Вони сконцентровані в південній частині цвинтаря і утворюють 10 рядів. Їхня орієнтація головами на південний захід зумо- вила орієнтацією рядів з південного сходу на північний захід (рис. 3). Таблиця № 1. Положення рук з поховань Любецького Замку Розташування рук Кількість (питома вага %) в чоловічих похованнях Кількість (питома вага %) в жіночих похованнях Кількість (питома вага %) в похованнях, де не визначена стать Кількість випадків (питома вага %) На животі 3 (12,5%) 1 (4%) 2 (8%) 6 (25%) На грудях 1 (4%) 1 (4%) Ліва біля плеча, права на животі 1 (4%) 1 (4%) Ліва на животі, права на грудях 1 (4%) 1 (4%) 2 (8%) Ліва на животі, права на плечі 1 (4%) 1 (4%) Ліва на животі, права не збереглася 1 (4%) 1 (4%) Ліва не збереглася, права на тазі 1 (4%) 1 (4%) Ліва не збереглася, права на животі 1 (4%) 1 (4%) 2 (8%) Ліва не збереглася, права на грудях 1 (4%) 1 (4%) Ліва не збереглася, права біля плеча 1 (4%) 1 (4%) Ліва на тазі, права не збереглася 1 (4%) 1 (4%) Ліва не збереглася, права вздовж тіла 1 (4%) 1 (4%) Ліва на животі, права вздовж тіла 1 (4%) 1 (4%) Ліва вздовж тіла, права на животі 1 (4%) 1 (4%) Обидві руки вздовж тіла 1 (4%) 1 (4%) Ліва на грудях, права вздовж тіла 1 (4%) 1 (4%) 2 (8%) Загалом: 9 (37,5%) 6 (25%) 9 (37,5%) 24 (100%) 159 Ситий Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 До 1 ряду віднесені поховання №№ 1 (з плінфою під головою та ногами), 28, 21. До 2 ряду належать поховання №№ 17, 27, 29, 26 розкопів ХІ, ХІХ, № 25 розкопу ХХ. 3 ряд скла- дають поховання №№ 9, 30, 16 розкопу ХІ та №№ 5, 26 розкопу ХІІ. Для південної части- ни рядів 2 та 3 фіксуються поховання, розта- шовані впритул одне до одного – це, на нашу думку, підзахоронення родичів до старих мо- гил. До 4 ряду віднесені поховання №№ 1, 3, 27. До 5 – №№ 38, 29, 28, 24. До 6 – №№ 22, 32, 17, 4, 31, 30. До 7 – №№ 20, 15, 16. До 8 – №№ 14, 13, 10, 8. До 9 – №№ 5 розкопу VІІ, №№ 40, 42, 43, 9 розкопу ХІІІ. До 10 ряду віднесені поховання №№ 1, 4, 3 розкопу VІІ, № 41, 35. У східній частині ділянки цвинта- ря ряди не такі чіткі через нахил місцевості і наявність краю майданчика. В рядах №№ 4–6 фіксуються ділянки без поховань, що, на нашу думку, є наслідком згаданих у звітах переко- пів ХV–ХХ ст. Можливо, до 6 ряду відносять- ся поховання №№ 44, 45, частково досліджені на північ від розкопу ХІІ. Для східної ділянки верхнього горизонту характерне розташуван- ня могил впритул одна до одної, що свідчить про підзахоронення до померлих раніше ро- дичів. Щільність могил цієї ділянки вища в порівнянні із західною, що може вказувати на більш тривале існування ділянки цвинтаря на краю майданчика Замку. Поховання нижнього горизонту орієнтовані ближче до осі схід–захід і тому 8 рядів похо- вань мають орієнтацію ближче до лінії пів- день–північ (з невеликим відхиленням до за- ходу) (рис. 4). До 1 ряду віднесені поховання №№ 12, 11, 19, 15, 22. Між 1 та 2 рядами роз- ташоване поховання № 14. До 2 ряду відне- сені поховання №№ 24, 23, 13, 5, 4, 3, 2, 25, 18, 20 та могила, знищена спорудою ХІІІ ст. До 3 ряду віднесені поховання №№ 10, 7, 6, 8, 31. До цих рядів належать всі поховання з плін- фою та каменем під головою. Поховання № 1, віднесене до верхнього горизонту, також роз- ташоване в західній частині цвинтаря, що, на наш погляд, свідчить про наближеність ділян- ки до церковної будівлі. Щільність поховань значна; практично всі поховання здійснені впритул одне до одного, що могло відбутись у результаті їх розташування біля вівтарної частини церкви. До 4 ряду віднесене похован- ня № 2 розкопу ХІІ. До 5 ряду – поховання №№ 21, 28–а. До 6 – №№ 34, 18, 6. Невелика щільність поховань 4–6 рядів спричинена пе- рекопами, як і поховань верхнього рівня. До 7 ряду віднесені поховання №№ 39, 12, 11, 19, 36, 7, 33. До 8 ряду можна віднести поховання № 2 розкопу VІІ. Значна щільність поховань на ділянках гарної збереженості вказує на тривалий час функціонування цвинтаря. До- сить довго йшло підхоронення в простір між існуючих могил, потім виник верхній гори- зонт, який також має підхоронення. Час забу- дови цвинтаря за археологічним матеріалом визначається рубежем ХІІ–ХІІІ ст. У такому випадку існування двох горизонтів (з підхоро- неннями) можна вважати не меншим за 100 років (приблизно по 25 років між поховання- ми). Співпадіння місць поховань на краю роз- копів ХІ, ХІІ ХІХ, ХХ вказує щонайменше на 100–річне функціонування цвинтаря. Наяв- ність могильних горбків та існування на дум- ку дослідників хрестів біля могил, від яких у розкопі фіксуються стовпові ямки, не дозволя- ло тривалий час копати нові могили на місці старих, що помітно в планіграфії ділянки. Ви- явлення поховань з плінфою та каменями під головою може свідчити про існування невели- кого монастиря біля дерев’яної церкви. Сім таких поховань віднесені за орієнтацією до нижнього горизонту цвинтаря і лише одне – до верхнього. Поховання № 1 може належати священику, якому під голову та ноги поклали плінфу. Монастирські поховання розташовані на відстані одне від одного і розділені в окре- мих випадках похованнями, здійсненими як підхоронення до вже існуючих могил. Це до- рис. 2. Нахил ділянки: І – в районі в’їзду на Замок, ІІ – по нівелюванню поховань розкопу ХІ (1960 р.) С т а т т і 160 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 рис. 3. Поховання верхнього горизонту рис. 4. Поховання нижнього горизонту 161 Ситий Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 зволяє стверджувати, що поховання за монас- тирським обрядом є найбільш ранніми на цій ділянці цвинтаря. Побіжно на ранню дату по- ховань вказують камені, використані замість плінфи. В Любечі ще не було достатньо плін- фи, тому саме їх використано як «подушки». Отже, можна припустити, що у східній частині Замку була збудована дерев’яна церква, яка була центром невеликого монастиря. Розбу- дова території призводить до зникнення по- ховань за монастирськими канонами у ХІІ ст. Церква перетворюється на невеликий приход- ський храм, що існував до кінця ХІІ ст., коли щільність забудови Замку стала критичною і на цвинтарі перестали хоронити. Матеріали робіт 1957–1960 рр. не можуть однозначно дати відповідь на питання чи існувала церк- ва на Замку в ХІІІ ст. Судячи з появи вели- кої кількості плінфи, на території західної частини Фортеці наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. будується мурована церква. Зміни в орієнтації поховань із західної на південно–західну слід віднести до перебудо- ви церкви. Відомо, що в 1147 р. Любеч був спалений і результатом погрому виявилося часткове запустіння міста. Чернігівські князі скаржилися, що в Оргощі та Любечі сидять лише псарі та половці. Ймовірно, після подій середини ХІІ ст. церква і була перебудована. Таким чином, нижній горизонт з підхоронен- нями до нього слід віднести до подій серед- ини ХІІ ст., а верхній з підхороненнями – до другої половини ХІІ ст. Введення в майбутньому до наукового обігу результатів робіт 2010–2011 р. значно допо- внить статистичну базу дослідження. Під час широкомасштабних археологічних робіт, які розгорнулися в 1957–1960 рр. на рис. 5. Предмети особистого благочестя, церковне начиння з розкопів 1957 – 1960 рр. та знахідки з поховань: 1, 2 – уламки іконок з ями № 5 (розкоп ХІІ), 3 – уламок алтарної перешкоди (розкоп Х), 4 – фрагмент бронзового панікадила (розкоп ІV), 5 – кам’яний хрестик (розкоп ХХХ); 6 – скроневе кільце з поховання 15 (розкоп ХІІІ); 7–9 – бронзові лампадки (розкоп ХІV); 10 – хрестики зі скарбу (1959 р., розкоп ХХХІІ); 11– тканина з черепа поховання 24-а (розкоп ХХ) С т а т т і 162 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 території Замку, були виявлені різноманітні предмети особистого благочестя, церковне на- чиння та об’єкти, які дослідники пов’язували з церковними спорудами (рис. 5). Речі можна поділити на кілька категорій: – церковне начиння, представлене лампад- ками та їх деталями, уламком вівтарної перепони, шматком дзвону, фрагментом панікадила; – предмети особистого благочестя, що вклю- чають іконки та різноманітні хрести. Церковне начиння знайдене в розкопі ХІV у 1957 р. У заповненні житла № 1 в шарі по- жежі середини ХІІІ ст. виявлені три бронзові лампадки, одна з яких ажурна (№ 100, 142, 150 за інвентарним описом розкопу) і непо- далік, у розкопі ХV (1957 р.), ажурна кришка до них (№ 26 за описом), в розкопі ІV (1959 р.) виявлено частину бронзового орнаментовано- го прорізного панікадила (№ 21 за описом) та ще одне – в розкопі ХІХ (№ 249 за описом). У 1959 р. в розкопі Х у житлі № 4 в шарах ХІІІ ст. знайдено уламок мідної вівтарної перешкоди (№ 579 за описом). В розкопі ХІ (1960 р.) на глибині 0,2 м від дерну, в шарах ХVІІ ст. виявлено великий уламок нижньої частини мідного дзвону з потовщенням ниж- нього краю (№ 3 за описом). На території Замку знайдені дві цілі кам’яні іконки та уламки ще двох. В розкопі ХІV виявлено круглу шиферну іконку св. Якова ХІІІ ст., з написом на зво- ротному боці (№ 180 за інвентарним описом). В розкопі VІІ 1960 р. у споруді, що згоріла в ХІІІ ст., виявлено кам’яну іконку в залізній оправі із залізним оголів’ям із зображенням Богоматері Одигітрії (№ 225 за описом). В ямі № 5 розкопу ХІІ 1958 р., розташованій на те- риторії цвинтаря, зафіксовано уламки двох кам’яних іконок: від першої зберігся кут із зо- браженням архангела Гавриїла (№ 91 за опи- сом), на другій – край рамки і частково зобра- ження різної колони. Нанесення на план Замку всіх пов’язаних із церквою знахідок та предметів особистого благо- честя (рис. 6) дозволяє зробити кілька висновків: Таблиця № 2. Хрестики, виявлені на Замку Назва Розкоп Рік № за інвентарним описом Примітки Хрестик ХV 1957 27 Хрестик на в’їзді 1958 ? сірий камінь Хрестик орнаментований ХVІІІ 1959 152 сланцевий Хрестик натільний ХІХ 1959 № 111 чорний шифер Хрестик ХІХ 1959 ? кам’яний Хрестики 6 шт. у складі скарбу ХХХІІ 1959 327-332 дріт Хрест з розп’яттям Х 1960 1537 Уламок хрестика ІХ 1960 1479 мідь Хрестик натільний ХІХ 1960 18 бронзовий ХVІ–ХVІІ ст. Стулка хреста ХХХ 1960 1 бронзова в шарах ХVІІ ст. Хрестик ХХХ 1960 29 кам’яний рис. 6. Нанесення на план Замку знахідок предметів особистого благочестя, церковного начиння, поховань цвинтаря та ймовірного місця розташування церковної споруди 163 Ситий Ю.М. Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 1 – предмети особистого благочестя не тільки використовувалися мешканцями дитинця Лю- беча, а й безпосередньо ними виготовлялися. Т.В. Ніколаєва, аналізуючи іконку св. Якова та Богоматері Одигітрії, дійшла висновку про виготовлення цих кам’яних іконок саме в Лю- бечі. Виготовлення хрестиків з дроту випливає зі знахідки 6 майже однакових виробів у складі скарбу 1959 р.; 2 – розташування лампадок та кришки до них може вказувати на житло священика, який мешкав безпосередньо на території Замку; 3 – виявлення вівтарної перешкоди, брон- зового хоросу (розкоп Х), частин панікадила (розкопи ІV, ХІХ), уламків привезених іконок (розкоп ХІІ) та дзвону (розкоп ХІ) досить чітко пов’язані з розташуванням саме церковної спо- руди (рис. 6). На нашу думку, виявлення уламків висо- коякісних іконок із заповнення великої ями, розташованої в межах цвинтаря, та фіксація в розкопі ХІ великого уламку дзвону невипад- кові. Споруда № 3, досліджена в розкопі ІХ і описана в звіті за 1960 р., складена значною кількістю великих ям, за стратиграфічними спостереженнями об’єднаних дослідниками в одну наземну будівлю. При цьому розташу- вання давньоруської церкви дивним чином збігається за шириною та орієнтацією із за- лишками великого будинку ХVІ–ХVІІ ст. Серія ям, виявлених на розкопах ХІ, ХІІ, на нашу думку, є складовою цієї наземної дерев’яної церкви. Працюючи в межах одного навіть великого розкопу важко пов’язати ма- теріали досліджень різних років. Визначаль- ною, на наш погляд, повинна бути орієнтація поховань. Дослідники помилково визначили приналежність підквадратного котловану підкліту житла (визначеного як апсида) до будівлі церкви, що значно зменшило довжи- ну споруди. Визнаючи жорно за престол, а ап- сиду заглибленою в ґрунт більш як на метр, дослідники не відповіли на питання, для чого в церкві заглиблені в ґрунт котловани. Роз- ташування ям та визначення західного краю цвинтаря разом зі знахідкою уламку дзвону вказують на той факт, що східний край церк- ви повинен бути ближчим до поховань. Якщо визнати, що досліджені великі ями являють собою основу потужних стовпів, на які спира- лися окремі елементи зрубів церкви, то ями, виявлені в розкопі ІХ та ями, досліджені в роз- копах ХІ, ХІІ, можна об’єднати в єдину назем- ну споруду, загальна довжина якої становити- ме щонайменше 20 м. При цьому, ями в роз- копі ХІІ утворюють півколо, подібне до форми апсидної частини церкви. Остаточно питання розмірів церкви та виокремлення її матері- альних залишків слід провести після завер- шення досліджень північної частини майдан- чика та оприлюднення матеріалів досліджень О.М. Веремейчик 2010–2012 рр. Навіть визначивши приблизне місце і кон- кретні ями, які могли відповідати розташу- ванню східної частини церкви другої полови- ни ХІІ ст., залишається невизначеним місце розташування церкви більш раннього часу, що співіснувала з похованнями нижнього горизонту. Спроба дослідників за стратигра- фічними спостереженнями виділити палац ХІІ – середини ХІІІ ст., будинки господарів Замку ХVІ–ХVІІІ ст. є прикладом фіксації великих наземних споруди в археологічному матеріалі. Цікаве в теоретичному і практичному плані завдання виділення споруди церкви (церков) у потужному і мало пошкодженому перекопами ХІІІ–ХVІІІ ст. культурному шарі, чекає своїх дослідників вже понад 50 років. алексєєва Т.І. Антропологічний склад населення давньоруських міст / Т.І. Алєксєєва // Матеріали з антропології України. – Вип. 4. – К., 1969. – C. 73–83. николаева  Т.в. Древнерусская мелкая пласти- ка из камня. ХІ–ХV вв. / Т.В. Николаева // Архе- ология СССР. Свод археологических источников: Вып. Е1–60. – М., 1983. рыбаков  Б.а. Отчет о раскопках в Любече в 1957 г. / Б.А. Рыбаков // Науковий архів Інституту археології НАН Україні (далі НА ІА НАНУ), ф. експедицій, № 1957/17 а. рыбаков Б.а. Отчет о работе «Южно–Русской» экс- педиции за 1958 г. в г. Любече / Б.А. Рыбаков // НА ІАНАНУ, ф. експедицій, № 1958/25. рыбаков Б.а. Отчет о работах черниговской экспе- диции в городах Любече и Чернигове в 1959 году / Б.А. Рыбаков // НА ІА НАНУ, ф. експедицій, № 1959/20 б. рыбаков Б.а. Отчет черниговской экспедиции ИА СССР за 1960 год. (Раскопки в г. Любече) / Б. А. Ры- баков // НА ІА НАНУ, ф. експедицій, № 1960/37. рис. 4. Уламок дзвону з розкопу ХІ (1960 р.), що зберігається в музеї Тульські старожитності С т а т т і 164 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Ю. н. сытый хРИСТИАНСКИЙ МОГИЛьНИК НА ЗАМКОВОЙ ГОРЕ В ЛюБЕчЕ (по материалам отчетов Б.А. Рыбакова) Исследования Замковой горы в Любече имеет дол- гую многолетнюю историю. Общеизвестны интересные и многообразные находки древнерусского и позднес- редневекового времени с этого памятника. Отдельно исследовались оборонительные сооружения Любець- кого замка. Одной из важных и малоисследованных категорий археологических объектов, открытых в ходе широкомасштабних раскопок 50–60–х гг. ХХ в., явля- ются позднесредневековые погребения, анализу кото- рых посвящена данная статья. Yu. Sytyi chrisTiAn buriAl grOund On zAmKOvA gOrA in ljubech (by b. rybakov’s reports) Studies of Zamkova gora in Liubech have a long history. Researches have revealed interesting and diverse findings of ancient and late medieval times. There was hold research on Ljubech castle defence. One of the most important and unexplored category of archaeological objects are late medieval burials discovered during excavations in 1950–60–ies of XX century. This article deals with the analyze of men- tioned burials.

Християнський цвинтар на Замковій горі в Любечі (за матеріалами звітів Б. О. Рибакова)

Репозитарії

Схожі ресурси