До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)

У статті здійснюється спроба узагальнити дані і висвітлити основні віхи археологічного вивчення території у межах сучасного Олевського району протягом ХІХ – першої третини ХХ століть, систематизувати дані і скласти попередній каталог пам’яток та місцезнаходжень, виявлених упродовж зазначеного пе...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Тарабукін, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89534
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.) / О.О. Тарабукін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 230-242. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89534
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-895342015-12-15T03:02:03Z До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.) Тарабукін, О.О. Історія науки У статті здійснюється спроба узагальнити дані і висвітлити основні віхи археологічного вивчення території у межах сучасного Олевського району протягом ХІХ – першої третини ХХ століть, систематизувати дані і скласти попередній каталог пам’яток та місцезнаходжень, виявлених упродовж зазначеного періоду, що стане основою для створення археологічної карти досліджуваного регіону. Цель данной публикации – попытка осветить основные вехи археологического изучения территории в границах современного Олевского района на протяжении ХІХ – первой трети ХХ веков, систематизировать данные и составить каталог памятников и местонахождений, выявленных на протяжении указанного времени, что станет основой для создания полноценной археологической карты исследуемого региона. There is a small number of archaeological sites of metallurgical production. They do not represent the whole tecnological process. The urgency of bloomery studying through full-scale simulation based on a relatively small number of archaeological sites of metallurgical production, which do not represent the entire process and only some of its units. One of the most urgent tasks facing experimental study of Ancient Rus and Eastern Slavs metallurgy could be the creation of the acting full-scale bloom iron smelting model. 2013 Article До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.) / О.О. Тарабукін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 230-242. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89534 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Тарабукін, О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.) Археологія і давня історія України
description	У статті здійснюється спроба узагальнити дані і висвітлити основні віхи археологічного вивчення території у межах сучасного Олевського району протягом ХІХ – першої третини ХХ століть, систематизувати дані і скласти попередній каталог пам’яток та місцезнаходжень, виявлених упродовж зазначеного періоду, що стане основою для створення археологічної карти досліджуваного регіону.
format	Article
author	Тарабукін, О.О.
author_facet	Тарабукін, О.О.
author_sort	Тарабукін, О.О.
title	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)
title_short	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)
title_full	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)
title_fullStr	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)
title_full_unstemmed	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)
title_sort	до історії вивчення археологічних старожитностей олевського району на житомирщині (хіх – перша третина хх ст.)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89534
citation_txt	До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.) / О.О. Тарабукін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 230-242. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT tarabukínoo doístoríívivčennâarheologíčnihstarožitnostejolevsʹkogorajonunažitomirŝiníhíhperšatretinahhst
first_indexed	2025-07-06T17:27:16Z
last_indexed	2025-07-06T17:27:16Z
_version_	1836919382791421952
fulltext	230 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 о. о. Тарабукін  ДО ІСТОРІї ВИВчЕННЯ АРхЕОЛОГІчНИх СТАРОжИТНОСТЕЙ ОЛЕВСьКОГО РАЙОНу НА жИТОМИРщИНІ (хІх – перша третина хх ст.) За  останні  десятиріччя  інтерес  до  вивчення  історії  розвитку  вітчизняної  археології  значно  виріс. на цьому тлі  з’являються праці  з  історії  діяльності різноманітних  інституцій, наукових  товариств, окремих персоналій, які зробили ваго- мий внесок у розвиток археології в Україні. однак  висвітлити  цей  процес  достатньо  об’єктивно  важко,  оскільки  відсутні  розгорнуті  огляди  з  розвитку  археологічної  справи на  регіональному  рівні. одним з найменш вивчених у цьому плані й  нині залишається житомирщина та її складові,  зокрема олевський район. Історія археологічного  вивчення  регіону  в  науковій  літературі  не  висвітлювалась. Матеріали  досліджень  окремих  пам’яток частково опубліковані, але більшість і  досі не  введені  в науковий обіг. Здебільшого вони  розпорошені  і малодоступні широкому  загалу. У  статті здійснюється спроба узагальнити дані і  висвітлити основні віхи археологічного вивчення  території  у межах  сучасного олевського  району  протягом  ХІХ  –  першої  третини  ХХ  століть,  систематизувати  дані  і  скласти  попередній  каталог  пам’яток  та  місцезнаходжень,  вияв- лених  упродовж  зазначеного  періоду,  що  ста- не  основою  для  створення  археологічної  карти  досліджуваного регіону.  ключові слова: археологічне вивчення, історія  археології,  розвідки,  розкопки,  пам’ятки, олевсь- кий район. Територія Олевського району житомирської області багата на різноманітні пам’ятки давни- ни. Тут відомі стоянки, поселення, городища, замчища, окремі кургани, курганні могильни- ки, старовинні кладовища, надмогильні і мемо- ративні кам’яні хрести, монетні скарби, окремі знахідки, які охоплюють період від кам’яного віку до пізньосередньовіччя включно. Старожит- ності краю завжди привертали увагу дослідни- ків. Їх вивченням у різні часи займались як про- фесійні вчені, так аматори–краєзнавці. Серед них В.П. Рогге, Я.Я. Волошинський, О.С. Ува- ров, І.О. Орлов, В.Б. Антонович, Я.В. Яроцький, І.Ф. Левицький, Ф.А. Козубовський та інші. Олевський район знаходиться на північному заході області, лежить у межах Поліської ни- зовини. Поверхня – низовинна пологохвиляста зандрова (на північному заході – моренно–зан- дрова і алювіальна) денудаційна рівнина. На північному заході і півдні – заболочена. Річки – Уборть (притока Прип’яті) з притокою Пер- гою належать до басейну Дніпра. На території району переважають дерново–підзолисті та дернові карбонатні ґрунти, на півдні – болотні [Костриця, 1996, с. 131–132]. Впродовж ХІХ – першої третини ХХ ст. межі території, яку нині займає Олевський район, періодично змінювалися. У ХІХ – на початку ХХ ст. вона входила до складу Овруцького по- віту Волинської губернії. Олевський район, як самостійну територіально–адміністративну одиницю було створено 7 березня 1923 р. Тоді замість повітів на теренах Волині були вста- новлені окружні центри і округи. Олевський район у складі Юрівської, Олевської, Голи- шівської і Білокоровицької волостей увійшов до Коростенської округи Волинської губер- нії [Материалы, 1923, с. 112–113]. З 1 серпня 1925 р. адміністративно–територіальний по- діл УСРР на губернії було скасовано. З 1930 р. Олевський район перебував у складі Волин- ської округи, а після ліквідації округ і утво- рення областей – у складі Київської області. У вересні 1937 р. у зв’язку з розукрупненням областей Олевський район влився до складу новоствореної житомирської області. [Адміні-© О.О. ТАРАБУКІН, 2013 231 Тарабукін О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині … ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 стративно–територіальний, 2007, с. 8, 27, 28, 513, 514, 522, 531, 532, 539]. Про пам’ятки давнини, окремі знахідки на теренах регіону було відомо з 40–х років ХІХ ст. Зокрема, 1846 р. у донесені до Київської комісії по розбору давніх актів, поміщик М. Піотров- ський відзначив, що вже на той час йому нео- дноразово доводилось особисто бачити у бага- тьох землевласників Овруцького повіту колек- ції різноманітних старожитностей, у тому числі археологічні знахідки. З їх розповідей він до- відався, що артефакти досить часто знаходили у лісах, на ріллі, в курганах, у дощових про- моїнах, над рівчаками, в річках, водоймищах і болотах. На той час М. Піотровський займав посаду члена–кореспондента комісії, проводив за її дорученням на території Овруцького по- віту археологічні дослідження, збирав колекції старожитностей. Відомий також тим, що роз- копав легендарні могили князів Ігоря поблизу с. Немирівки і Олега Святославича у м. Овручі [Левицкий, 1893, с. 62–63, 140]. У його колек- ції, зокрема, були представлені знахідки з сіл Дорогиня, Гунич і Прибиток Овруцького повіту [Волошинский, 1878, с. 16–17]. У 1846 р. колек- ція поповнилась крем’яним списом, якого було знайдено поблизу Олевська (рис. 1) [Волошин- ский, 1878, с. 15–16; Уваров, 1881, с. 95]. Крім окремих знахідок на теренах регіону були відомі й інші об’єкти. Зокрема, так звані «кам’яні стовпи». Пояснити їх походження ніх- то не міг, а тому приписували їм різні магічні і цілющі властивості. Вони на той час вважа- лися святими і були об’єктами поклоніння. Про них дбали і ретельно оберігали. Один з таких стовпів 1845 р. було зафіксовано біля церкви в с. Юрово Овруцького повіту. Він був виготов- лений з граніту і вкопаний в землю, а над ним споруджено навіс. Висота над рівнем землі – 2 аршина (близько 1,42 м). Місцеві жителі об- вішували стовп різнокольоровими стрічками і тканиною, а порошок, який добували з осно- ви, використовували в народній медицині як ліки [Антонович, 1900, с. 23]. Подібний «стовп» було зафіксовано в околицях с. Бабушки (нині село Чуднівського району), який знаходився на ріллі. В.Б. Антонович припускав, що це була кам’яна баба, яка під впливом природи з часом вивітрилась [Антонович, 1900, с. 5]. Неодноразово на теренах краю, як правило, випадково знаходили скарби монет. У 1860 р. в околицях с. Радовель під час оранки було зна- йдено скарб срібних польських монет XVI ст. [Антонович, 1900, с. 23]. На початку 70–х років ХІХ ст. активізувались роботи з археологічного вивчення Волинської губернії, започатковано збирання відомостей про пам’ятки давнини краю, зокрема й Олев- щини. Важливу роль у цьому відіграли Імпе- раторська археологічна комісія і Волинський губернський статистичний комітет. Імператорську археологічну комісію було створено в Петербурзі 2 лютого 1859 р. як окрему урядову установу при Міністерстві Імператор- ського двору. На комісію покладалося завдання організації розшуку предметів старовини, збору відомостей про пам’ятки, а також здійснення наукової оцінки віднайдених старожитностей [Полное собрание, 1861, с. 70]. Однак, як вияви- лось пізніше, здійснити таку велику за об’ємом роботу самотужки археологічна комісія була не в змозі. Тоді вона звернула увагу на діяль- ність губернських статистичних комітетів. Саме останні за специфікою своєї діяльності найліп- ше підходили для вирішення цього майже непо- сильного в об’ємах тогочасної Російської імперії завдання. Для втілення своїх намірів археоло- гічна комісія домоглася прийняття відповідного урядового розпорядження. Міністром внутріш- ніх справ 27 квітня 1863 р. було видано цирку- ляр, яким, зокрема, передбачалося долучити статистичні комітети до збору відомостей про старожитності на підпорядкованих територіях і нанести на губернські карти цікаві в археоло- гічному відношенні пункти, а саме кургани, го- родища, давні земляні вали, міські укріплення, старовинні церкви і будівлі, надмогильні каме- ні, а також місця, на яких були знайдені давні монети або речі та інше [Сборник циркуляров, 1873, с. 254–255]. Цьому також сприяли певні зміни в структурі статистичних комітетів, здій- снені на початку 60–х років ХІХ ст. та прийнят- тя нового положення. До складу їх діяльності, хоча й не обов’язкові, були віднесені наукові праці, дослідження і монографії, у тому числі в частині історії. За новою редакцією положення передбачалося, що до складу членів комітету повинні вибиратися усі особи, відомі своїми на- уковими працями, присвячених дослідженню будь–яких питань, що стосуються губернії. В цьому плані статистичні комітети як науково– адміністративні заклади розглядалися окреми- ми науковцями як єдині центри, навколо яких могла гуртуватися вся наукова діяльність у гу- бернії [Бочаров, 1871, с. 125–126]. З указаного часу Волинський губернський статистичний комітет брав активну участь в археологічному вивчені регіону, допома- гав установам і окремим науковцям збирати необхідну для них інформацію, у тому числі пам’яткознавчого характеру. У 1873 р. він до- рис. 1. Крем’яний спис знайдений в околицях Олевська у 1846 р. (з колекції поміщика М. Піотровського) І с т о р і я н а у к и 232 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 лучився до збору відомостей про поховальні пам’ятки і давні укріплення Волині, ініційо- ване через Центральний статистичний комітет правознавцем, істориком, професором Варшав- ського університету Д.Я. Самоквасовим. За до- сить короткий час комітету вдалося зібрати ін- формацію про наявні в краї пам’ятки давнини, встановити їх приблизну кількість. За даними анкетування 1873 р. на теренах Волинської гу- бернії було зафіксовано 158 городищ і понад 5760 курганів. Завдяки цим роботам вдалося зібрати інформацію й про пам’ятки Олевщи- ни. На той час в регіоні було зареєстровано 5 пам’яток. Серед них городище поблизу Олев- ська, один окремий курган і три курганні гру- пи, що нараховували 40 насипів. Цікаві дані про городище поблизу Олевська були отримані від місцевої волосної управи. Згідно анкети, укріплення під назвою «Окоп», знаходилось за 2,5 версти від містечка, в урочи- щі «Городище». Воно займало підвищення пра- вого берега струмка, що витікав з болота і впа- дав у р. Уборть. Відстань від річки – ¼ версти. Струмок оточував городище з заходу і півночі. Укріплення округлої в плані форми, діаметром 30 і окружністю 120 саженів. Поверхня май- данчика рівна, нічим незайнята. Городище зі всіх боків оточене ровом і валом. Ширина рову – 2 сажені. Вал заріс лісом. В’їзд на майданчик городища розташовано із заходу. Перекази про час і мету будівництва цього городища відсут- ні, розкопок не проводилось, не було й знахідок [Сборник топографических, 1888, с. 96–97]. Д.Я. Самоквасов високо оцінив внесок ста- тистичних комітетів у вивченні регіонів: «Об- ширність важливого матеріалу, доставленого ними, дає можливість сподіватись, що скоро ми будемо мати загальну карту городищ для усієї Росії». Дослідник відзначив, що в губерніях, де було відомо 10–15 городищ, після проведення анкетування їх виявилось набагато більше – від 150 до 300 [Самоквасов, 1878, с. 234]. Од- нак, зібрані комітетом дані були систематизо- вані і видані окремою книжкою лише через 15 років [Сборник топографических, 1888]. У 1874 р. в Києві відбувся Третій Всеросій- ський археологічний з’їзд. Його проведення було зумовлене значним інтересом до старо- житностей Південно-Західного краю Росій- ської Імперії. Провідною темою роботи з’їзду був розгляд історії і пам’яток давнини так званої Київської землі, до складу якої за дав- ньоруських часів входили території житомир- ського, Овруцького і Новоград–Волинського повітів. До роботи з’їзду за ініціативою В.Б. Ан- тоновича були запрошені й представники Во- линського губернського статистичного коміте- ту. Її співробітники приймали активну участь в засіданнях, підготували докладну доповідь про пам’ятки давнини краю. На одному з них, яке відбулося 16 серпня 1874 р., секретар ста- тистичного комітету В.П. Рогге виступив із до- повіддю «Матеріали для археології Волині». Дослідник систематизував відомості волосних управ про пам’ятки давнини Волинської губер- нії, зібрані статистичним комітетом 1873 року, навів цікаві дані про городища, кургани, окре- мі знахідки, у тому числі розташовані на тери- торії Овруцького повіту, а також перекази і міс- ця, з якими вони були пов’язані. Зокрема, було згадано про скарб монет XVI ст., знайдений у серпні 1873 р. поблизу с. Хочина Юрівської во- лості [Рогге, 1878, с. 165]. Більш детально про знахідки монетних скарбів на теренах Олевщини розповів дійсний член Волинського губернського статистичного комітету О.І. Орлов у праці «Дослідження про скарби Волинської губернії». Її спочатку було надруковано у 1884 р. на сторінках газети «Во- линські губернські відомості», а в 1885 р. ви- дано в житомирі окремою книжкою. Автор, ви- користовуючи архівні матеріали Волинського губернського правління, систематизував відо- мості про знахідки окремих монет та скарбів, які були виявлені на території Волинської гу- бернії протягом 1812–1884 рр. Цінність праці полягає в тому, що автор наводить дані не тіль- ки стосовно того, коли, де і хто знайшов скарб, але й по можливості характеризує його склад та датування. Крім того, він повідомляє про на- слідки розгляду знахідок в Імператорській ар- хеологічній комісії і прийняті щодо них рішен- ня [Исследования, 1885, с. 11]. На території Олевщини за даними І.О. Орлова в околицях Хочина та Юрова Юрівської волості Овруць- кого повіту було виявлено два скарби монет. При цьому обставини знахідок, на відміну від В.П. Рогге, описано більш детально. Щодо Хо- чина вказано, що 1873 р. Парфен Сасковець на відведеній йому по люстрації в казенному лісі ниві під назвою «Островок» збирав урожай. При цьому хтось із його родини знайшов сріб- ну монету. Після цього родина Сасковця, обро- бляючи землю, там же знайшла 96 монет. Про це дізналися інші селяни і теж почали шукати монети. За донесенням поліції усі монети були іноземного походження, у тому числі іспанські. На окремих екземплярах зустрічались написи: «Albertius», а на інших – «Georg Wilhelm». Хоча монети Археологічною комісією визнані таки- ми, що не мають археологічного значення, її власникам було надіслана винагорода [Иссле- дования, 1885, с. 35, 36]. У 1881 р. селянин Редька в околицях с. Юро- ва знайшов в землі 105 старовинних срібних монет. Дані про їх датування відсутні. Як і в попередньому випадку, Археологічна комісія визначила, що знахідка не має археологічного значення, але її власнику вона також нагоро- дила [Исследования, 1885, с. 45]. Про окремі старожитності на теренах Овруць- кого повіту згадує в своїй праці «Историко–ста- тистичний опис церков і приходів Волинської єпархії» викладач Волинської духовної семі- 233 Тарабукін О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині … ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 нарії М.І. Теодорович. Зокрема, він наводить дані, що в м. Олевську є кам’яна п’ятикупольна церква в ім’я святителя і чудотворця Миколая. Коли і ким вона збудована невідомо, але автор вважав, що будівлю можна віднести до глибо- кої давнини [Теодорович, 1888, с. 423]. Він не помилився: що церкву було збудовано у 1596 р. і нині вона визнана пам’яткою, що належить до найяскравіших зразків української сакральної архітектури XVI ст. [Памятники, 1983, с. 154]. Наприкінці ХІХ ст. інтерес до вивчення пам’яток Волині значно зростає. Активізується діяльність різноманітних наукових установ та громадських організацій, спрямованих на збір відомостей про старожитності краю, проведення археологічних досліджень, поповнення музей- них збірок тощо. Передусім це було пов’язано з підготовчими роботами по проведенню в Ки- єві ХІ археологічного з’їзду. У 1897 р. в Києві було створено Попередній комітет, який очо- лив В.Б. Антонович. За зразком анкети 1873 р. розроблено спеціальну програму для збирання відомостей про первісні, історичні і церковні старожитності Волині. Примірники цієї про- грами надіслані урядовим установам, учбовим закладам, науковим і громадським організаці- ям. До збору відомостей також були залучені відомі аматори та шанувальники старовини, колекціонери, викладачі, музейні працівники, священики тощо. Передбачалося проведення широкомасштабних археологічних розвідок і розкопок на території Волинської губернії. У серпні 1899 р. для учасників ХІ археоло- гічного з’їзду в будинку університету Св. Воло- димира було організовано виставку первісних, класичних, історичних та інших старожитнос- тей. [Мельник, 1899, с. 1–192]. До роботи з’їзду В.Б. Антонович підготував «Археологічну кар- ту Волинської губернії», яку було видано у 1900 р. окремою книжкою [Антоно- вич, 1900], а у 1901 р. – у працях ХІ археологічного з’їзду [Антонович, 1901, с. 1–133]. В об’ємній праці ві- дображені різноманітні пам’ятки та знахідки давніх предметів, ви- явлені на території Волинської губернії протягом усього ХІХ ст. Окремо зупинимося на старожит- ностях Олевського регіону. Серед населених пунктів, перерахова- них у праці В.Б. Антоновича, 12 входять до адміністративних меж сучасного Олевського району. При написані цього розділу дослідник використав різні джерела, серед яких матеріали Московського ар- хеологічного товариства, справи Імператорської археологічної ко- місії, церковно–приходський літопис с. Біло- коровичі, колекції приватного музею барона Ф.Р. Штейнгеля, донесення Олевської волос- ті, друковані і рукописні праці І.О. Орлова, О.С. Уварова, Т.Ю. Стецького, замітки свя- щеника Е.О. Симоновича, Я.В. Яроцького, К.А. Ставровського, В.В. Волошинського, а та- кож матеріали третього археологічного з’їзду. Констатовано, що протягом ХІХ ст. на території сучасного Олевського району було зафіксовано понад 19 різноманітних об’єктів. Серед них 11 курганних могильників, що нараховували біль- ше 148 насипів, 1 городище (Олевськ), 3 пунк- ти зі знахідками монетних скарбів, 1 пункт, де знайдено окрему монету, 1 пункт з окремою знахідкою давнього предмета. На території ре- гіону також виявлено гранітний стовп (Юрово), а в околицях Олевська, у лісі, так званий «ко- лодязь Ольги» [Антонович, 1900, с. 23]. Крім того, наводився один випадок непрофесійних розкопок 1898 р. давнього кургану в околицях с. Зубковичі [Антонович, 1900, с. 22]. Пам’ятки Олевського регіону у складі Овруцького пові- ту було нанесено на 10–верстну карту Волин- ської губернії (рис. 2). Праця В.Б. Антоновича фактично підвела підсумок багатолітньому вивченню старожитностей Волині взагалі і Олевщини зокрема. І до сьогодні «Археологіч- на карта Волинської губернії» – цінне джерело вивчення історичного минулого краю, що при- служилось не одному поколінню дослідників. Зазначена праця була першою картою усіх ві- домих на той час старожитностей регіону, відо- бражала стан його вивчення та потенціал для майбутніх досліджень. У 90–х роках ХІХ ст. поповненням свої збірок на теренах Овруцького повіту займався Горо- децький музей барона Ф.Р. Штейнгеля. Окре- мі предмети з регіону, у тому числі Олевщини, рис. 2. Археологічні пам’ятки в басейні р. Уборті (за В.Б. Антоновичем, 1900). І с т о р і я н а у к и 234 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 були придбані у селянина, відомого збирача старожитностей Івана Книша, а також у аптека- ря Дубинського, що торгував старожитностями та курйозними речами в м. Овручі. Тоді ж до ар- хеологічної колекції Городецького музею надій- шли окремі знахідки кам’яного віку, виявлені в околицях сел Озеряни і Копище. Всього нара- ховується 5 предметів, серед яких шліфований камінь, тильні частини двох і передня одного ді- оритових шліфованих кам’яних молотів з с. Ко- пище, а також відбивна крем’яна клиноподібна сокира з с. Озеряни [Отчет, 1905, с. 8, 32–33]. На початку ХХ ст. Олевським регіоном цікави- лись члени Товариства дослідників Волині і серед них історик-географ і археолог Я.В. Яроцький. У 1902 р. дослідник провів розвідки і розкопки в недослідженій на той час частині Овруцького по- віту – середній течії р. Уборті. Метою досліджень, передусім, було ознайомлення з могильниками. Паралельно проводились роботи з виявлення інших пам’яток давнини, розкопувались курга- ни. Розвідками охоплено території п’яти населе- них пунктів, розташованих вздовж р. Уборть від с. Сущани на півночі до с. Лопатичі на півдні. В результаті обстежено 14 археологічних об’єктів, у тому числі 2 городища (Олевськ, Сущани), сто- янку або майстерню кам’яного віку (Зубковичі), 1 окремий курган і 10 курганних могильників, що нараховували понад 90 насипів. У межах 6 мо- гильників розкопано 25 курганів [Яроцкий, 1903, с. 172–187]. У фондах житомирського обласного краєзнавчого музею зберігається рукописний «План могильника около м. Олевска Овручско- го уезда», складений можливо, Я.В. Яроцьким у 1902 р. На ньому між ґрунтовими дорогами, що вели з Олевська до Тепениці (Селище) та Сущан позначено курганний могильник, а римськими цифрами – шість, очевидно, розкопаних курган- них насипів [Фонди жОКМ, КП 37177/ІІк-62]. За даними Я.В. Яроцького шість надмогильних насипів було розкопано в двох пунктах. Перший, знаходився в урочищі «Під Одрами», по дорозі з Олевська до Тепениці, на окраїні казенного лісу. Другий, знаходився в урочищі «Довга Нива» в околицях Олевська, за 70 саженів від правого бе- рега р. Уборті [Яроцкий, 1903, с. 183–190]. Серед виявлених Я.В. Яроцьким пам’яток привертає увагу городище в Сущанах. Воно знаходилось за півверсти від села на церковній землі північніше р. Уборть. В плані кругле або овальне розмірами 25×20 саженів. З півночі, сходу і заходу городище оточене досить високим валом, що з півночі по зовнішньому відкосу сягає 11 саженів. З півдня воно стрімко опускається до майже пересохлого струмка. В’їзд на городи- ще знаходився на південному заході [Яроцкий, 1903, с. 173]. План цього городища зберігається у фондах житомирського обласного краєзнав- чого музею [Фонди жОКМ, КП 39175/ІІк-60]. Дата та автор плану не зазначені, але цілком можливо, він також належить Я.В. Яроцькому і складений під час робіт 1902 р. Крім цього, дослідник уточнює окремі дані щодо городища в околицях Олевська, що пев- ною мірою доповнює відомості, наведені у пра- ці Д.Я. Самоквасова. Укріплення, за даними Я.В. Яроцького, знаходилось на північний схід від містечка, біля безіменного струмка, що впадає в р. Уборть. Займало підвищення за 100 саженів від лівого берега річки. В плані круглої форми, оточене одиночним валом. В’їзд з північно–захід- ного боку. Городище на той час вже розорювалося і було зайнято посівами. Рів на городищі, описа- ний Д.Я. Самоквасовим за даними анкетування 1873 р., Я.В. Яроцький вже не згадує [Яроцкий, 1903, с. 186–187]. Підвищення зі слідами укрі- плень також було виявлено в урочищі «Щурова гора» при впадінні р. Радчі в Уборть північніше с. Зубковичі [Яроцкий, 1903, с. 181–182]. Прове- дені Я.В. Яроцьким роботи значно доповнили ар- хеологічну карту Олевського регіону. У 1903 р. поблизу Олевська під час оранки на ріллі було знайдено 587 срібних польських, шведських і прусських солідів XVII ст. Знахід- ки з огляду на відсутність археологічного зна- чення були повернуті власникам [Отчет импе- раторской, 1906, с. 147, 207]. Після подій 1905 р. Я.В. Яроцький від’їжджає з житомира до Крем’янця. На цьому роботи з археологічного вивчення Олевщини припиня- ються. Їх було продовжено лише через 26 років. Важливий внесок у вивчення регіону у 20–х роках ХХ ст. зробили працівники Волинсько- го науково–дослідного музею, серед яких по- мітне місце займав І.Ф. Левицький. З 1928 по 1931 рр. дослідник очолював археологічний відділ музею [Тарабукін, 1995, с. 34]. У 1928 р. І.Ф. Левицький провів розвідки вздовж р. Уборть на ділянці від с. Копище до північної околиці м. Олевська. На той час за- значена територія входила до складу Олев- ського району Коростенської, а з 1930 р. Волин- ської округи [АТУж, 2007, с. 513, 514, 531]. У розвідках 1928 р. брали участь студент Інсти- туту народної освіти В.А. Попович та лаборант археологічного відділу Волинського науково– дослідного музею О.П. Червинський. Експе- диція носила суто науковий характер і мала на меті «визначення північної межі впливів і значення неолітичної індустрії в преісторичній колонізації Південного Полісся та вивчення ранніх і пізніх впливів енеолітичних культур». Крім цього, проводились роботи з реєстрації та доповнення даних про городища й могильники середньої та верхньої течії р. Уборті, виявле- них у 1902 р. Я.В. Яроцьким [Левицький, 1928, с. 4]. Під час робіт обстежено території 8 насе- лених пунктів (с. Копище, х. Майдан, с. Хочин, д. Рудня Хочинська, д. Перга, с. Юрова, с. Су- щани і д. Радоробель), виявлено 20 нових ар- хеологічних об’єктів. Крім того, були оглянуті три раніше відомі пам’ятки – городище в око- лицях Олевська, курганний могильник в уро- чищі «Довга Нива» і стоянку біля північно–за- 235 Тарабукін О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині … ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 рис. 3. План курганного могильника в околицях Олевська (за Я.В. Яроцьким, 1902 р. ?) рис. 5. План території в басейні середньої течії р. Уборті обстеженої І.Ф. Левицьким у 1928 р. рис. 4. План городища в с. Сущанах (за Я.В. Яроцьким, 1902 р. ?) рис. 6. Глиняний посуд виявлений під час розвідок на поселені в урочищі «Глушківське Підлужжя» біля с. Копище (за І.Ф. Левицьким, 1928 р.). І с т о р і я н а у к и 236 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 рис. 7. Крем’яні і кварцові знаряддя праці з пам’яток на р. Уборті (за І.Ф. Левицьким, 1928 р.) 1, 3, 9–11, 13 – с. Копище, ур. «Опічок»; 4 – с. Хочин, у лісі; 5, 7, 12 – с. Копище, ур. «Глушківське Підлужжя»; 6 – с. Перга, ур. «Лісок»; 8 – с. Перга, ур. «Беліков Рог»; 15 – с. Перга, на шляху до с. Кованки; 18 – с. Перга, на шляху до с. Кованки, протилежний берег; 17, 19 – с. Перга, ур. «Заріччя»; 14, 16, 21–22 – с. Юрова, ур. «Горки»; 20 – ур. “Корма” рис. 8. Уламки глиняного посуду з пам’яток на р. Уборті (за І.Ф. Левицьким, 1928 р.) 2, 5 – ур. «Запрудде»; 4 – с. Копище, ур. «Опічок»; 1, 3, 8–9, 12–16 – с. Копище, ур. «Глушківське Підлужжя» 237 Тарабукін О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині … ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 рис. 9. План стоянки на дюні № 5 біля с. Рудня-Озерянська Олевського району (за Ф.А. Козубовським, 1934 р.) рис. 10. Знахідки з стоянки на дюні № 5 біля с. Рудня-Озерянська Олевського району (за Ф.А. Козубовським, 1934 р.) І с т о р і я н а у к и 238 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 хідної околиці с. Зубковичі [Левицький, 1928, с. 4–22]. Під час розвідок було зібрано цікаву колекцію старожитностей, що значно поповни- ла археологічну збірку Волинського науково– дослідного музею (рис. 6–8) [Реєстр перевірки, 1940, с. 19, 33, 34, 36, 37]. Влітку 1928 р. на території Олевщини роз- відкові роботи проводив завідувач Коростен- ського окружного музею краєзнавства Ф.А. Ко- зубовський. Головною метою робіт був пошук і реєстрація первісних осель на піщаних дюнах озера «Корма» в околицях сіл Озеряни і Руд- ня–Озерянська. Крім цього, дослідник ставив завдання простежити виробничі і суспіль- но–побутові форми життя поселенців, зібрати і вивчити матеріали щодо еволюції техніки знарядь праці та побутових форм у порівняні з аналогічними стоянками на Поліссі, рекон- струювати основні риси суспільно–економіч- ного укладу і розкрити рушійні сили, що при- скорювали чи затримували його розвиток. Вна- слідок робіт Ф.А. Козубовському вдалося зафік- сувати 15 археологічних об’єктів доби мезоліту, неоліту та слов’яно–руського часу, серед яких стоянки, поселення, місця окремих знахідок, сліди майстерні крем’яних виробів і курган- ний могильник. Під час розвідок, переважно на поверхні, були зібрані колекції крем’яних виробів мікролітичного типу і уламки ліпного посуду. Проаналізувавши здобуті під час об- стеження матеріали, дослідник дійшов висно- вку, що стоянки навколо озера «Корма» носили сезонний характер, в них тимчасово прожива- ли мисливці і рибалки. Рибальство, на його думку, відігравало другорядну роль. Дослід- ник встановив, що первісні громади, які тим- часово проживали на берегах озера «Корма», прийшли до цього району з південного узгір’я Овруцько–Словечанського кряжу. З цього при- воду він підтримував думку В.Б. Антоновича, що саме там слід шукати стаціонарні оселі пер- вісних поселенців. Ф.А. Козубовський вважав, що громади щоліта спускалися до озера «Кор- ма», знаходили там зручну для мисливства або рибальства місцину, а після закінчення сезону знову повертались до своїх осель на Овруцько– Словечанському кряжі [Козубовський, 1934, с. 27, 30, 37]. На думку Л. Дмитрова, Корман- ська торфова долина в перспективі може дати багато цікавого і свіжого матеріалу для роз- криття комплексу виробничих відносин пер- вісного суспільства на Поліссі [Дмитров, 1935, с. 94, 95]. Окремі матеріали розвідок Ф.А. Козу- бовського нині зберігаються у фондах Одесько- го археологічного музею НАН України. У вересні 1929 р. І.Ф. Левицький продовжує розпочаті 1928 р. розвідки у південно–східній і східній частинах Олевського району. У цьому сезоні роботами було охоплено береги р. Перги (правої притоки р. Уборті) на ділянці від д. Руд- ні Радовельської на півдні до с. Рудні Перган- ської на півночі. В проведені пошукових робіт активно допомагав В.А. Попович. Одним з голо- вним завдань розвідок 1929 р. було визначення меж поширення пам’яток з кварцовою індустрі- єю. Під час досліджень обстежено території 6 на- селених пунктів (д. Рудня Радовельська, с. За- мисловичі, д. Рудня Замисловецька, д. Млинок Замисловецький, слоб. Юстинбург і д. Рудня Перганська) та прилеглі до них місцевості, за- реєстровано 12 археологічних об’єктів і місць окремих знахідок. З’ясовано, що район головних покладів кварцової індустрії концентрувався у межиріччі рр. Уборті і Перги. На цих просторах зафіксовано 4 пункти (Перга, Юрова та Рудня Перганська в урочищах «Крута» та «Петрове поле»). Відзначено, що на південь та південний схід від цього масиву, на зандрових просторах Південного Полісся поширені пам’ятки мікролі- тичної індустрії, що переважно належать мезо- літу і позначаються в цій смузі суто місцевими варіантами геометричних знарядь [Левиць- кий, 1929, с. 3, 5, 12; Реєстр № 1, 1930, с. 3, 5, 18; Реєстр перевірки, 1940, с. 35, 36]. Роботами І.Ф. Левицького упродовж 1928–1929 рр. на те- ренах регіону загалом було зареєстровано 32 но- вих археологічних об’єкти. Таким чином, протягом середини ХІХ – пер- шої третини ХХ ст. на теренах сучасного Олев- ського району роботами Д.Я. Самоквасова, В.Б. Антоновича, Я.В. Яроцького, І.Ф. Левиць- кого і Ф.А. Козубовського було зареєстровано 87 історико–археологічних об’єктів, закладено фундамент для подальшого більш поглиблено вивчення регіону. Однак, результати більшості досліджень, проведених на теренах краю, досі не введені до наукового обігу і чекають доклад- ного вивчення та публікації. Сподіваємось, що започатковані 2010 р. Інститутом археоло- гії НАН України дослідження м. Олевська та його найближчих околиць спонукають не тіль- ки до вивчення археологічної спадщини цього надзвичайно цікавого і недостатньо вивченого регіону України, але й до опрацювання і вве- дення в науковий обіг матеріалів з досліджень попередників, які зберігаються у фондах Ін- ституту археології, житомирського обласного краєзнавчого музею та інших установах. У пер- спективі, такі матеріали можуть стати основою для створення докладної археологічної карти Олевського району, сприятимуть популяриза- ції археологічної спадщини регіону, їх збере- женню, охороні, раціональному використанню, відкриють чимало цікавих і маловідомих сторі- нок з давньої історії північних районів жито- мирського Полісся. Нижче у стислому вигляді, наведено перелік старожитностей, виявлених на території Олев- ського району упродовж ХІХ – першої третини ХХ ст. 239 Тарабукін О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині … ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 Додаток 1 п Е Р Е Л І К пам’яток, окремих знахідок і скарбів, виявлених на території Олевського району у хІх – 1 третині хх століття 1. с. Білокоровичі. Курганна група на пів- день від села [2, с. 16]. 2. с. жовтневе (Голиші). Біля села багато курганів [2, с. 22]. 3. с. Замисловичі. Сліди поселення в урочи- щі «Каменіца» [18, с. 18; 29, с. 35]. 4. с. Замисловичі. Сліди поселення в урочи- щі «Пудзімник» [18, с. 18; 29, с. 35]. 5. с. Зольня. Біля слободи багато курганів [2, с. 22]. 6–7. с. Зубковичі. Курганний могильник у двох групах з 24 насипами за 2 версти на пів- ніч біля р. Радча в урочищі «Вишеньки». У 1898 р. поміщик Немоловський розкопав 1 курган, а у 1902 р. Я.В. Яроцький додатково ще 8 насипів [2, с. 22; 28, с. 176]. 8. с. Зубковичі. В околицях знайдено 1 вене- ціанський червінець [2, с. 22]. 9. с. Зубковичі. Курганний могильник № 1 з 11 насипів за 6 верст на схід від села біля р. Теремша в урочищі «Крушники» [28, с. 176]. 10. с. Зубковичі. Курганний могильник № 2 з 3 насипів за 6 верст на схід від села біля р. Теремша в урочищі «Крушники» [28, с. 176]. 11. с. Зубковичі. Сліди укріплення з валами на північ від села на підвищені в гирлі річок Уборті і Радчі в урочищі «Щурова гора» [28, с. 181-182]. 12–13. с. Зубковичі. Стоянка кам’яного віку і селище в північно-західній околиці села, на лівому березі р. Уборті [12, с. 22; 29, с. 36]. 14. с. Зубковичі. Рештки стоянки на піща- ній дюні правого берега р. Уборті [29, с. 36]. 15. с. Кам’янка (Долгоселье). Курганний могильник з 25 насипів за 8 верст (8,5 км) біля болота [2, с. 22; 21, с. 97]. 16. с. Копище. В околицях села знайдені шліфований камінь, тильні від двох і передня від одного діоритових шліфованих кам’яних молотів [15, с. 33]. 17. с. Копище. Стоянка у південній околиці села на правому березі р. Уборті в урочищі «Опічок». Розміри: 250×120 м. [12, с. 4–6]. 18. с. Копище. Поселення в урочищі «Глуш- ківське Підлужжя». Розміри: 30×20 м. [12, с. 6–10]. 19. с. Копище. Стоянка на північній околиці села на правому березі р. Уборті [12, с. 10]. 20. с. Лопатичі. Курганний могильник з 7 насипів на південь від кладовища в урочищі «Кургани». У 1902 р. Я.В. Яроцьким розкопано два [2, с. 22; 28, с. 182–183]. 21. с. Лопатичі. Курганний могильник по дорозі до с. Кам’янки [28, с. 182–183]. 22. с. Майдан-Копищенський (х. Май- дан). Сліди поселення на правому березі р. Уборть в урочищі «Вир». Розміри: 45×25 м [12, с. 10–11]. 23. с. Майдан-Копищенський (х. Май- дан). Сліди поселення на правому березі р. Уборть на схід від млина. Розміри: 200×160 м [12, с. 11]. 24. с. Майдан-Копищенський (х. Майдан). Сліди поселення за 0,6 км на південний схід від млина [12, с. 11–12]. 25. с. Майдан-Копищенський (х. Майдан). Сліди поселення у східній частині урочища «Запруддя». Розміри: 40×25 м [12, с. 12–13; 29, с. 36]. 26. с. Майдан-Копищенський (х. Майдан). Сліди поселення за 1,5 км на схід від млина в урочищі «Чудський млин». Розміри: 80×60 м [12, с. 13]. 27. х. Млинок – с. Рудня-Замисловицька. Стоянка на правому березі р. Перга в урочи- щі «Прирубища» [18, с. 18; 29, с. 35]. 28. х. Млинок – с. Рудня-Замисловицька. Стоянка на лівому березі р. Перга [18, с. 18; 29, с. 35]. 29. с. Озеряни. В околицях села знайдено від- бивну крем’яну клиноподібну сокиру [15, с. 32]. 30-44. с. Озеряни – Рудня-Озерянська. 14 місцезнаходжень доби мезоліту-неоліту на берегах в урочищі «Корма» [7, с. 94–95; 9, с. 21–39]. 45. м. Олевск. У лісі колодязь «Ольги» [2, с. 23]. 46. м. Олевськ. У 1846 р. в околицях знайде- но крем’яний спис [2, с. 23; 6, с. 16; 25, с. 95]. 47. м. Олевськ. Городище поблизу містечка на лівому березі р. Уборті [2, с. 232; 21, с. 96– 97; 28, с. 186, 187; 12, с. 19]. 48. м. Олевськ. Кам’яна церква Св. Мико- лая, 1596 р. [24, с. 423]. 49. м. Олевськ. За 1/4 версти (260–270 м) від містечка та за 100 саженів (213–241 м) від во- доймища р. Сертеи, на ріллі курганний мо- гильник з 6 насипів [2, с. 23; 21, с. 97]. 50. м. Олевськ. За 3 версти (3,2 км) праворуч дороги в с. Сущани біля р. Уборті курганний могильник з 8 насипів [2, с. 23; 21, с. 97]. 51. м. Олевськ. За 4 версти (4,26 км) право- руч дороги в с. Сущани на ріллі окремий кур- ган [21, с. 97]. 52. м. Олевськ. Курганний могильник з 2-х насипів на північний схід від городища в уро- чищі «Новина». Обидва розкопані Я.В. Яроць- ким у 1902 р. [28, с. 186–187]. 53. м. Олевськ. Курганний могильник з 16 на- сипів в урочищі «Довга нива» майже навпроти І с т о р і я н а у к и 240 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 урочища «Новина» за 70 саженів (149–150 м) від правого берега р. Уборть. У 1902 р. Я.В. Яроць- ким розкопано 6 курганів [12, с. 19; 28, с. 187– 190]. 54. м. Олевськ. Курганний могильник з 2-х насипів на південний схід від курганного мо- гильника в урочищі «Довга нива» на межі [28, с. 187]. 55. м. Олевськ. У 1903 р. поблизу містечка під час оранки на ріллі було знайдено 587 срібних польських, шведських і прусських со- лідів XVII ст. [16, с. 147, 207]. 56. с. перга. Окремі знахідки на правому березі р. Уборть в урочищі «Лісок». Розміри: 150×100 м [12, с. 14; 29, с. 36]. 57. с. перга. Сліди майстерні у північно- східній околиці села в урочищі «Бєліков Ріг». Розміри: 50×16 м [12, с. 15]. 58. с. перга. Поселення доби неоліту на пра- вому березі р. Перга за 0,8 км від села по шля- ху до с. Кованки. Розміри: 50×40 м [12, с. 16]. 59. с. перга. Окремі знахідки кварцевих зна- рядь праці, зокрема двох вістрів до стріл, на лівому березі р. Перга за 0,8 км від [12, с. 16]. 60. с. перга. Поселення на лівому березі р. Перга в урочищі «Заріччя» [12, с. 16–17; 29, с. 36]. 61. с. перга. Окремі знахідки – кварцове ві- стря до стріли на правому березі р. Перга [12, с. 17]. 62. с. Радовель. У 1860 р. в околицях села на ріллі під час оранки було знайдено скарб срібних польських монет XVI століття [2, с. 23]. 63. с. Рудня-Замисловицька. Сліди посе- лення на лівому березі р. Перга в урочищі «Новина» [18, с. 3; 29, с. 36]. 64. с. Рудня-перганська. Сліди поселення в урочищі «Крута» [18, с. 5; 29, с. 36]. 65. с. Рудня-перганська. Сліди поселення в урочищі «Петрове поле» [18, с. 5; 29, с. 35]. 66. с. Рудня-Радовельська. Сліди поселен- ня в сточищі р. Перга [18, с. 18; 29, с. 35]. 67. с. Рудня-хочинська. Стоянка біля села на дюні [12, с. 13–14; 29, с. 36]. 68. с. Сущани. На березі р. Уборті є 8 курга- нів [2, с. 23]. 69. с. Сущани. Городище округлої в плані форми на північно-східній околиці села на лівому березі р. Уборть [28, с. 173]. 70. с. Сущани. Окремий курган на північ від городища на лівому березі р. Уборті [28, с. 173]. 71. с. Сущани. Два кургани за 40 сажнів (85- 86 м) на схід від городища [28, с. 173]. 72. с. Сущани. Окремі знахідки крем’яних знарядь праці на правому березі р. Уборть в урочищі «Зарицьке» [12, с. 18]. 73. с. Сущани. Місцезнаходження крем’яних знарядь та напівфабрикатів на південному схилі урочища «Гора Золотуха» по дорозі з Сущан на Юрову. Розміри: 140×30 – 50 м [18, с. 19; 29, с. 36]. 74. с. Тепениця. Курганний могильник № 1 з 19 насипами за 3 версти від Олевська на окраїні казеного лісу в урочищі «Під одрами». У 1902 р. Я.В. Яроцьким розкопано 6 курга- нів [28, с. 183–186]. 75. с. Тепениця. Курганний могильник № 2 з 7 насипами за 3 версти від Олевська на окраїні казеного лісу в урочищі «Під одрами». У 1902 р. [28, с. 183–186]. 76. с. устинівка (юстинбург). Сліди посе- лення в урочищі «На в боговах, коло загатки» [18, с. 18; 29, с. 35]. 77. с. устинівка (юстинбург). Сліди посе- лення в урочищі «За Гаткою» [18, с. 18; 29, с. 35]. 78. с. устинівка (юстинбург). Сліди посе- лення в урочищі «Пліяш» [18, с. 18; 29, с. 35]. 79. с. устинівка (юстинбург) – Рудня- перганська. Сліди стоянки на дюні [18, с. 5]. 80. с. хмелівка (Радоробель). Сліди посе- лення на низькому піщаному пагорбі лівого берега річки за 1 км на південь ліворуч шля- ху Радоробель-Олевськ. Розміри: 100×30 м [12, с. 22]. 81. с. хочино. У 1873 р. в казенному лісі на ниві під назвою «Островок» Парфен Саско- вець під час обробки ріллі зібрав 96 срібних монет XVII ст. іноземного походження, у тому числі іспанські. На окремих екземплярах зу- стрічались написи: «Albertius», а на інших – «Georg Wilhelm». [2, с. 23; 8, с. 35–36; 19, с. 165]. 82. с. хочино. Сліди поселення за 3 км на південний схід від села [12, с. 13]. 83. с. юрово. У 1881 р. селянин Редька в околицях села знайшов в землі 105 старовин- них срібних монет [2, с. 23; 8, с. 45]. 84. с. юрово. У 1845 р. біля церкви стояв гранітний стовп [2, с. 23]. 85. с. юрово. Поселення на лівому березі р. Уборті за 1,5 км на північний схід від села в урочищі «Горки» [12, с. 17-18; 29, с. 36]. 86. с. юрово. Сліди стоянки на лівому березі р. Уборті біля млина ближче до села в уро- чищі «Корма», де зібрані кварцові знаряддя праці [12, с. 18]. 241 Тарабукін О.О. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині … ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 адміністративно–територіальний устрій жи- томирщини: 1795–2006 роки. – житомир: Волинь, 2007. – 620 с. антонович в.Б. Археологическая карта Волынской губернии / В.Б. Антонович. – М., 1900. антонович в.Б. Археологическая карта Волынской губернии / В.Б. Антонович // Труды ХІ Археологиче- ского съезда в Киеве. – М., 1901. – Т. І. – С. 1–133. Бочаров н. Об участии губернских статистических комитетов в разработке отечественной археологии / Н. Бочаров // Труды Первого Археологического Съез- да в Москве 1869. – М., 1871. – Т. І. – С. 124–129. волошинский я.я. На каких местностях Киевской и смежных с нею губерний находимы были каменные орудия / Я.Я. Волошинский // Труды Третьего Архео- логического Съезда в России, бывшего в Киеве в ав- густе 1874 года. – К., 1878. – Т. 2. – С. 13–21. Дмитров  л. Проблема торфовиків в історії мате- ріальної культури (спроба постановки питання) / Л. Дмитров // Наукові записки Інституту історії ма- теріальної культури Української Академії наук. –К., 1935. – Кн. 5–6. – С. 87–112. исследование о кладах Волынской губернии. – жи- томир, 1885. – 55 с. козубовський  Ф.а. Стоянки родових громад на поліських дюнах / Ф.А. Козубовський // Наукові записки Інституту історії матеріальної культури Української Академії наук. – К., 1934. – Кн. 1. – С. 21–39. костриця  М.Ю. Еколого–географічний словник– довідник житомирщини / М.Ю. Костриця. – жито- мир: М.А.К. ЛТД., 1996. – 200 с. левицкий  о.и.  Пятидесятилетие Киевской комис- сии для разбора древних актов (1843–1893). Истори- ческая записка о её деятельности / О.И. Левицкий. – К., 1893. – 140 с. левицький І. Археологічні досліди в Коростенській і Волинській округах року 1928 / І. Левицький // Фонди житомирського обласного краєзнавчого му- зею (далі – Фонди жОКМ), КП 38656/6, ІД 11187, 39 арк., табл. І–VI. левицький І. Археологічні розшуки на Коростенщині, року 1929. житомир, 25.І.1930 / І. Левицький // НА ІА НАНУ, ф. І.Ф. Левицького, № 6, 12 арк. Материалы  по административно–территориально- му делению Волынской губернии 1923 года. – жито- мир, 1923. – 210, 9 с. Мельник  е.н. Отдел первобытных древностей / Е.Н. Мельник // Каталог выставки ХІ Археологи- ческого съезда в Киеве (В здании университета Св. Владимира). – К., 1899. – С. 1–192. отчет Городецкого музея Волынской губерни баро- на Ф.Р. Штейнгеля с 25 ноября 1898 по 25 ноября 1904 гг. – К., 1905. – 82 с. отчёт  императорской археологической комиссии за 1903 год. – СПб., 1906. Памятники  градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К.: Будівельник, 1983. – Т. 2. – 337 с. Полное собрание законов Российской империи. Со- брание второе: Т. ХХХIV. – Отделение первое. 1859. От № 34005–34845. – СПб., 1861. – С. 70–72. Реєстр № 1 загальної перевірки інвентарю архео- логічного відділу Волинського Державного музею в рр. 1929–1930 // Фонди жОКМ, КП 38656/7, ІД– 11188, 30 с. Реєстр перевірки археологічних фондів з 18/ІІ по 3/ ІІІ 1940 р. (І.Ф. Левицький) // Фонди жОКМ, № 82, 39 с. роге  в.П. Материалы по археологии Волыни / В.П. Рогге // Труды ІІІ Археологического съезда. – К., 1878. – Т. І. – С. 161–169. самоквасов Д.я. Историческое значение городищ / Д.Я. Самоквасов // Труды III Археологического съез- да в Киеве в августе 1874 года. – К., 1878. – Том 1. – С. 225—235. сборник  топографических сведений о курганах и городищах в России. Волынская губерния. – СПб., 1888. – 99 с. сборник  циркуляров и инструкций Министерства внутренних дел за 1862, 1863 и 1864 годы. – СПб., 1873. Тарабукін  о.о. Археологічні дослідження Товари- ства дослідників Волині і Волинського науково–до- слідного музею на житомирщині в першій третині ХХ ст. / О.О. Тарабукін // Матеріали та тези науко- вої конференції до 130–річчя житомирського краєз- навчого музею (11–13 жовтня 1995 р.). – житомир, 1995. – С. 31–35. Теодорович н.и. Историко–статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Н.И. Тео- дорович. – Почаев, 1888. – Т. І. – 430 с. Уваров а.с. Археология России. Каменный период / А.С. Уваров. – М., 1881. – Т. ІІ. – 125 с. Фонди житомирського обласного краєзнавчого му- зею, КП 39177/ІІк–62. Фонди житомирського обласного краєзнавчого му- зею, КП 39175/ІІк–60. яроцкий  я.в. Могильники по среднему течению р. Уборти / Я.В. Яроцкий // Археологическая летопись Южной России. – К., 1903. – № 3–4. – С. 173–193. а. а. Тарабукин К ИСТОРИИ ИЗучЕНИЯ АРхЕОЛОГИчЕСКИх ДРЕВНОСТЕЙ ОЛЕВСКОГО РАЙОНА НА жИТОМИРщИНЕ (хІх – первая треть хх вв.) За последние десятилетия интерес к изучению истории развития отечественной археологии зна- чительно вырос. На этом фоне появляются работы о деятельности различных институций, научных обществ, отдельных персоналий, которые внесли весомый вклад в развитие археологии в Украине. Однако осветить этот процесс целостно и объективно достаточно трудно, поскольку отсутствуют работы, которые рассматривают развитие археологического дела отдельных регионов Украины. Наименее из- ученным среди них до сих пор остается житомирщи- на и районы, которые входят в её состав, в частности и Олевский. История археологического изучения этого региона в литературе до сих пор не освеща- лась, поэтому цель данной публикации – попытка осветить основные вехи археологического изучения территории в границах современного Олевского района на протяжении ХІХ – первой трети ХХ веков, систематизировать данные и составить каталог па- мятников и местонахождений, выявленных на про- тяжении указанного времени, что станет основой для создания полноценной археологической карты исследуемого региона. Древности края давно привлекали внимание исследователей. Их изучением в разные годы за- нимались как профессиональные ученые, так и І с т о р і я н а у к и 242 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 любители. Среди них В.П. Рогге, Я.Я. Волошинсь- кий, А.С. Уваров, И.О. Орлов, В.Б. Антонович, Я.В. Яроцкий, И.Ф. Левицький, Ф.А. Козубовский и другие. Благодаря их усилиям на протяжении се- редины ХІХ – первой трети ХХ вв. на территории современного Олевского района были проведены значительные археологические работы, вследствие которых удалось зарегистрировать более 80–ти раз- личных историко–археологических объектов, ко- торые охватывают периоды от каменного века до позднего средневековья включительно. В 20–х го- дах ХХ в. отдельные исследователи, среди которых важное место занимают И.Ф. Левицкий и Ф.А. Ко- зубовский, предпринимали попытки постановки и решения на археологических материалах проблем становления и развития, жизни и деятельности, уклада и социального устройства племен, обитав- ших в указанном регионе и на близлежащих терри- ториях, чем закладывался фундамент дальнейше- го, более углубленного изучения региона. A.  Tarabukin TO The hisTOry Of sTudy Of ArchAeOlOgicAl AnTiQuiTies OlevsK disTricT, zhyTOmyr regiOn хІх –1/3 хх cent. There is a small number of archaeological sites of metallurgical production. They do not represent the whole tecnological process. The urgency of bloomery studying through full-scale simulation based on a relatively small number of archae- ological sites of metallurgical production, which do not represent the entire process and only some of its units. One of the most urgent tasks facing experimental study of Ancient Rus and Eastern Slavs metallurgy could be the creation of the acting full-scale bloom iron smelting model.

До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ – перша третина ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси