Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова
У XIX столітті для позначення сукупності писаних творів, у тому числі й художніх, уживалися синонімічні назви тематичної підгрупи “художня творчість”: писемство, писменность, письменство, словесность і література, гіперонімом яких став термін література, активізований у другій чверті XIX ст., зокрем...
Збережено в:
Дата: | 2001 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89721 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова / В.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2001. — №21. — С. 164-167. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-89721 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-897212015-12-20T03:02:52Z Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова Деркач, В.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ У XIX столітті для позначення сукупності писаних творів, у тому числі й художніх, уживалися синонімічні назви тематичної підгрупи “художня творчість”: писемство, писменность, письменство, словесность і література, гіперонімом яких став термін література, активізований у другій чверті XIX ст., зокрема у складі словосполучень на позначення жанрових різновидів творів: мемуарна література, патріотична література, простонародна література, світська література, старозаконна література, філософська література тощо. 2001 Article Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова / В.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2001. — №21. — С. 164-167. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89721 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Деркач, В.В. Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова Культура народов Причерноморья |
description |
У XIX столітті для позначення сукупності писаних творів, у тому числі й художніх, уживалися синонімічні назви тематичної підгрупи “художня творчість”: писемство, писменность, письменство, словесность і література, гіперонімом яких став термін література, активізований у другій чверті XIX ст., зокрема у складі словосполучень на позначення жанрових різновидів творів: мемуарна література, патріотична література, простонародна література, світська література, старозаконна література, філософська література тощо. |
format |
Article |
author |
Деркач, В.В. |
author_facet |
Деркач, В.В. |
author_sort |
Деркач, В.В. |
title |
Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова |
title_short |
Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова |
title_full |
Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова |
title_fullStr |
Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова |
title_full_unstemmed |
Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова |
title_sort |
терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах михайла драгоманова |
publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
publishDate |
2001 |
topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89721 |
citation_txt |
Терміни для називання літератури як мистецтва слова у творах Михайла Драгоманова / В.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2001. — №21. — С. 164-167. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
series |
Культура народов Причерноморья |
work_keys_str_mv |
AT derkačvv termínidlânazivannâlíteraturiâkmistectvaslovautvorahmihajladragomanova |
first_indexed |
2025-07-06T17:42:22Z |
last_indexed |
2025-07-06T17:42:22Z |
_version_ |
1836920333072859136 |
fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 1
Деркач В.В.
ТЕРМІНИ ДЛЯ НАЗИВАННЯ ЛІТЕРАТУРИ ЯК МИСТЕЦТВА СЛОВА У
ТВОРАХ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА
У XIX столітті для позначення сукупності писаних творів, у тому числі й художніх, уживалися
синонімічні назви тематичної підгрупи “художня творчість”: писемство, писменность, письменство,
словесность і література (Бистрова, 106-113; СЛТФ), гіперонімом яких став термін література,
активізований у другій чверті XIX ст., зокрема у складі словосполучень на позначення жанрових
різновидів творів: мемуарна література, патріотична література, простонародна література, світська
література, старозаконна література, філософська література тощо. Вищесказане також знайшло своє
відображення у творчості М. Драгоманова. Наприклад: “Та й тепер рамки простонародної української
літератури не дуже-то узькі…” [I, c. 176]; “… світські школи, котрі стали множитись на Україні, … і
світська література російська несли ті ідеї європейські, літературні, політичні і соціальні, которі помічні
зросту народолюбства у літературі і політиці (I, 146)”; “Показавши запізнілість звісток автора [Ганкевича],
я дав реферат про той вплив, який мала тоді в Росії в філософській літературі позитивна французько-
англійська школа, котра була тоді в Росії найпопулярніша…” (II, 177).
Найчастіше термін література у М. Драгоманова є компонентом для творення номенклатур. Нами
засвідчено їх майже 40: українська література, всеруська література, російська література,
великоруська література, малоруська література, австро-рутенська література, галицька література,
англійська література, німецька література, французька література, фламандська література,
провансальська література, ретроградна література, австро-угро-уніятсько-бурсацько-руська
література, кружкова московсько-слов’янофільська література тощо. Більшість із цих номенклатур
функціональні й у сучасному літературознавстві. Певна частина вийшла з ужитку у зв’язку зі зміною
суспільно-політичних умов. Окремі номенклатури на сучасному етапі мають дещо інше значення.
Наприклад, номенклатура галицька література нині означає тільки вказівку на територіальну належність
відповідних творів, а не на ті проблеми, які відзначав М. Драгоманов. У літературознавстві
підкреслюється, що М. Драгоманов як синонімічні вживав терміни плебейська література і демократична
література. Разом з тим він виявив непослідовність у вживанні й прикметникових означень мужичий,
народний у складі терміносполук, що зумовлювалося політико-публіцистичним пафосом численних
студій, їх полемічним спрямуванням (Куца, 23-24).
Гіпонім словесность, що є церковнослов’янізмом, утвореним за допомогою дуже продуктивного для
абстрактно-книжної лексики суфікса -ость, вживався ще в давньоукраїнській, а також у російській мові,
у якій він відомий з XVIII ст. та особливо активно вживався на початку і в середині XIX ст. із значенням
“художня література”. Це знаходить підтвердження й у працях М. Драгоманова, написаних російською
мовою, де термін словесность він вживає досить-таки часто, як у значенні література, так і у значенні
фольклор: “Как легко относится г. Алексеев к устной народной словесности украинской, так же
ошибочно он говорит о словесности писанной” (Вибр., 434).
Проте на відміну від російської мови, де термін словесність зазнав дальшого семантичного розвитку
й утворював взаємозамінну синонімічну пару із словом література, в українській мові уживання цього
терміна зменшується. М. Драгоманов лише зрідка вживає його як синонім до термінів література (“Це,
думаю, перва причина [що Гоголь не писав по-українському], по которій п. Куліш защитав Гоголя у
“сусідню” тілько, заесманську словесность” (I, 119) та фольклор (“Ми бачили, що Костомаров од самого
початку своїх наукових праць звертав увагу стілько ж і на народну словесність, скілько й політично-
соціальну історію” (II, 143). Можливо, вживання терміна “словесність” у словосполученні “народна
словесність” (тобто “фольклор”) стимулювалась наявністю подібних термінів в інших мовах: нім.
“Volksliteratur”, пол. “literatura ludowa”
На прикладі вживання цього терміна М. Драгомановим простежується поступовий процес
пристосування його до норм української літературної мови. Якщо у творах 70-х років (“Література
російська, великоруська, українська та галицька” (1873 р.), “Українське письменство 1866-1873 років”
(1874 р.) та ін.) М. Драгоманов подає лексему словесность із суфіксом -ость, то вже у працях пізнішого
періоду (“Микола Іванович Костомаров” (1881 р.) та ін.) цей термін він вживав із суфіксом -ість.
Набагато продуктивнішим на позначення писаних та друкованих творів, ніж термін словесність, у
працях та листах М. Драгоманова виступає термін письменство. Він починає активізуватися як
абсолютний синонім до лексеми література з 70-х років XIX ст. Це ми бачимо у М. Драгоманова, на
сторінках творів якого паралельно співіснують назви руська література і руське письменство, малоруська
література і малоруське письменство, поетична література і поетичне письменство, провінціальна
література і письменство провінціальної породи, петербурзька література і петербурзьке письменство,
французька література і французьке письменство. Наприклад: “В очах галичан найлуччим оправданням
цих принципів може служити те, що усе-таки жива малоруська література і живе демократичне почуття
вийшло, по признанню самих галичан, з України, т.є. з Росії” (I, 140) і “Той самий д. Дідицький, що
написав таке переднє слово до поезій Федьковича про малоруське письменство і про потребу писати так,
як народ говорить, тепер написав у “Слові”, що од Карпатів до Амура “одна мова”…(I, 342); “Так само
Деркач В.В.
ТЕРМІНИ ДЛЯ НАЗИВАННЯ ЛІТЕРАТУРИ ЯК МИСТЕЦТВА СЛОВА У ТВОРАХ МИХАЙЛА
ДРАГОМАНОВА
2
знакомство з поетичною літературою і естетичними ідеалами передових народів Європи зробило те, що
у Росії появились такі творці поетичні, як Грибоєдов, Крилов, Пушкін, Гоголь, Тургенєв…” (I, 112) і
“Наскільки впало українське повістярство й поетичне письменство навіть проти того, як воно стояло
років з 15 назад… про це, думаю, й говорити нічого” (II, 336); “Добрий матеріал можуть доставити [для
української громади] і провінціальні літератури других аналогічних нашому напрямків…” (I, 177) і “…
Бєлінський, збитий московською казьонщиною й гегелівською державністю, не хотів знати “письменство
провінціальної породи” (II, 44) і т. ін.
При виразній активності терміна письменство фіксуються й інші утворення, які були в другій
половині XIX століття загальноприйнятними для називання художніх творів. Так, зокрема, М. Драгоманов
досить активно послуговується терміном писання на позначення літературних творів, правда, у трохи
вужчому значенні, ніж письменство. У його інтерпретації писання відображає:
а) творчий процес взагалі: “… багато народних пісень і казок, по меншій мірі, не нижче і як
літературні твори, ніж оригінальні писання наших белетристів і поетів” (I, 168);
б) розмежування сукупності художніх творів за національною ознакою: російські писання (II, 316),
руські писання (I, 324), українські писання (II, 395) тощо;
в) тематичну об’єднаність творів: протицарські писання (II, 94);
г) авторську належність творів: писання Шевченка (II, 11, 41, 43), писання Куліша (II, 154), писання
Котляревського (II, 54), писання І. Левицького (II, 306) і т. ін.
На позначення сукупності писаних або друкованих творів використовував М. Драгоманов також
термін письма: ”Правда, що в письмах Шевченка находиться пару утворів, з котрими не згодимося, але
вони не кидають ще злої тіні на поета” (II, С.22).
Негативно оцінювальну роль при називанні творінь письменників у М. Драгоманова виконує термін
писанина: “Це така писанина, перед котрою навіть ті пасквілі, що печатаються Незлобіним і другими
патріотичними белетристами “Русского вестника” на нігілістів і лібералів або й українофілів, виходять
взірцями письменської вмілості й образованості” (II, 336).
Поява в середині минулого століття в нашій мові французького запозичення белетристика
спричинила зародження диференційних процесів у семантиці слова література. Термін “белетристика”
поступово перебирає на себе одне із значень слова література, а саме “художня література”. За
літературою ж закріплюється більш загальне значення – “все, що написане, надруковане для читання”.
Уперше термін белетристика М. Драгоманов використовує в листі до українського фольклориста,
діалектолога і громадського діяча М. Бучинського, який датований 25 грудням 1872 р.: “А проза справді в
послідньому № [“Правди” — В.Д.] нічого. Лишаючи даже річ Качали, і хроніка повненька, і
белетристика нічого собі” (II, 448). У публіцистичних творах початок інтенсивного використання цього
терміна простежується в роботі “Література російська, великоруська, українська і галицька”, написаній у
1873 році.
Активізація вживання терміна белетристика як у Драгоманова, так і в інших діячів літератури,
припадає на 70-80-ті роки XIX століття, при цьому ще досить часто белетристика й література
виступали як абсолютні синоніми: “От і майже усе, що дала українська белетристика після М.Вовчка,
іменно з того часу, як заявлена була ідея про широку національну літературу українську!” (I, 162); “…
тільки після Гоголя реально-сатирична література опанувала усі другі роди белетристики у Росії” (I,
118); “Я б хотів зовсім пропустити без спомину ту, як каже “Правда”, “патріотичну белетристику”,
примір котрої являє тепер роман “Боротьба”, що печатається в “Правді” (II, 336) – “Од того виходить, що
у Росії “патріотичну” літературу, як стихи Хом’якова, Язикова, драми Кукольникова, Полевого, романи
Загоскіна і т. д. ніхто не чита, окрім кількох доктринерів та унтер-офіцерів…” (I, 135).
Термін белетристика М. Драгомановим та іншими літературознавцями минулого століття
використовується також для утворення сполучень на позначення понять, пов’язаних з літературною
справою. Ілюстрацією може служити словосполучення белетристичне діло, яке у творах М. Драгоманова
вживається із значенням “процес написання творів художньої літератури”: “Скоро чисто дилетантське,
белетристичне діло Котляревського і Гоголя-батька взмоглось ще одним елементом, теж маючим тісний
зв’язок з ідеями, ходившими по усій Росії у кінці XVIII-ого в. і на початку XIX-ого в.” (I, 146).
З появою терміна белетристика виникла тенденція до заміни його словосполученнями, що
передавали зміст поняття: література образна, література образно-поетична тощо: “Те ж саме треба
сказати і про ту часть образної літератури, котра об’єктивно малює життя більшості образованої громади
більш або менш сатирично” (I, 118); “Я мушу зостановитись надовше над образно-поетичною
літературою російською для того, що література поетична має особливо велике вліяння на виробку і
перевагу мови…” (I, 112). Словосполучення ж красне письменство, що в II половині XIX ст. продуктивно
вживалося українськими критиками та публіцистами, у творах М. Драгоманова не зафіксоване. Немає
також у М. Драгоманова і словосполучення художня література, яке в досліджуваний період вживалося
дуже рідко. Навіть у І.Я.Франка цей термін активно вживається лише в творах кінця XIX – початку XX ст.
Невід’ємною складовою частиною системи термінів, які вживаються для відображення загальної
картини літературного процесу, є термін критика (СЛТФ, 117) та номенклатури, з якими він утворює
тематичне гніздо. Слово критика, яке і тоді було полісемічним, у роботах М. Драгоманова вживається в
різних значеннях. Декілька разів воно використане в значенні, яке вказує, що сферою його номінативного
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 3
застосування є одна із галузей літературознавства, завдання якої полягає в оцінці літературних явищ:
“Строгість літературного вкусу у Росії показують ті нападки, з которими теперішня критика у Росії
обертається до дрібності послідніх творів Тургенєва…” (I, 141).
Термін критика в інтерпретації М. Драгоманова має також узагальнювальний характер. Ним автор
називає спільність людей, які займаються літературно-критичною справою: “Ні автори, ні критика тілько
не спита: навіщо це?” (I, 142).
Вживається термін критика у працях М. Драгоманова й на позначення робіт, статей конкретного
автора або групи авторів, присвячених розгляду, тлумаченню й оцінці художніх творів, творчого процесу
взагалі: “Повалив романтизм у Росії Гоголь, а останні сліди його розвіяла та справді “соціальна
белетристика” першої половини 40-х років, яка стала між Гоголем і Тургенєвим, Островським і т. ін., і
критика Бєлінського, критика “натуральної”, а потім ”соціальної” школи” (II, 43).
Слово критика вживається також у значенні: “аналіз, тлумачення та оцінка літературних, мистецьких
або наукових творів”. У М. Драгоманова: “Вони [скарги – В.Д.] нагадують мені одного белетриста нашого,
котрий, прочитавши досить умірковану критику на свої твори, писав, що після таких критик ніхто не
схоче писати!” (I, 457).
Ще одне значення терміна критика – це назва розділу в журналі, в якому вміщуються твори,
присвячені аналізу потокової літератури: “Та вп’ять скажу, що нам треба елементарні речі поробити [в
журналі “Правда” – В.Д.] (словар, пісні etc., критика…), äëÿ êîòîðèõ íàì òåïåð уряд не тілько перепон не
робить…, але й помага” (II, 460).
Уведенням терміна критика до складу номенклатур М. Драгоманов конкретизує ті проблеми і
процеси, які відбувалися в літературі і на які була спрямована творча діяльність літературознавців. Так,
номенклатура літературна критика вказує на галузь літературознавства. Номенклатурний термін
поетична критика конкретизує стосунок тільки до поезії. Термінами ж естетично-психологічна критика і
психолого-соціальна критика М. Драгоманов зазначає те, що саме в досліджуваний період у літературі
з’являються творчі надбання письменників, у яких відображаються естетичні, психологічні та соціальні
сторони життя суспільства: “Так само ні один росіянин не напише нічого схожого з “Буй-Туром”… Тому
причина те, що росіяни пройшли школу Діккенса, Гоголя, Тургенєва, що навіть те, що колись-то за часи
реакції уся майже моральна робота у Росії один час було увійшла у белетристику і поетичну критику,
котора мала у Росії такого майстра, як Бєлінський, що підняв у перву половину своєї діяльності високо
критику естетично-психологічну, а потім почав психолого-соціальну, продовжену у рр. 1856-1861
Добролюбовим” (I, 141).
Слово критика дало похідне утворення критичний, яке, виступаючи означенням до різних за
семантикою слів, разом з ними утворювало сполучення, що означали літературознавчі поняття: критична
діяльність, критичний реалізм, критична оцінка тощо. Наприклад: “Автор [Огоновський – В.Д.] пильно
збира біографічні подробиці, іноді й нінащо не потрібні, зводить усі критичні оцінки творів, про котрі
говорить…” (II, С, 369).
Таким чином, М. Драгоманов, розширивши коло значень терміна “критика”, висунув на перший план
термінологічні й наповнив їх актуальним змістом, зробив провідним для стилю своїх літературно-
критичних статей.
Загалом варто підкреслити, що тематична група “терміни для називання літератури як мистецтва
слова” охоплює лексеми, що, по-перше, закріпилися в літературознавчому значенні в попередні періоди
розвитку наукової думки, по-друге, такі, які входили в мову критиків XIX ст., розвивали полісемічність чи
синонімізувалися із вже усталеними; по-третє, ті, що набували ознак термінів-історизмів. У переважній
більшості терміновживань ці слова реалізують своє значення в номенклатурах.
1. Драгоманов М.П. Вибране (“… мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні”). - К.: Либідь,
1991. - 688 с.
2. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці у двох томах. - Т. - I К.: Наук. думка, 1970.
3. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці у двох томах. - Т. - II К.: Наук. думка, 1970.
4. Быстрова Е.А. Термины литература, словесность и письменность. - В кн.: Современная русская
лексикология. - М.: Наука, 1966. - С. 106-113.
5. Куца О.П. Михайло Драгоманов і розвиток української літератури в другій половині XIX століття. -
Автореф. дис…. док. філол. наук. - Львів, 1996. - 40 с.
6. Пінчук С.П., Регушевський Є.С. Словник літературознавчих термінів Івана Франка. - К.: Наукова
думка, 1966. - 272 с.
|