Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту
Семантика перфекту в сучасній русистиці пов’язується з певного типу лінгвістичними формами, які існували в структурі праслов’янської, східнослов’янської та ін. давніх мовних систем і реалізували значення актуального результату, що становив наслідок певних минулих дій. У процесі розвитку мовної систе...
Збережено в:
| Дата: | 2001 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89764 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту / Т.М. Голосова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 123-125. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89764 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-897642015-12-20T03:02:50Z Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту Голосова, Т.М. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Семантика перфекту в сучасній русистиці пов’язується з певного типу лінгвістичними формами, які існували в структурі праслов’янської, східнослов’янської та ін. давніх мовних систем і реалізували значення актуального результату, що становив наслідок певних минулих дій. У процесі розвитку мовної системи перфектні форми вийшли з ужитку, а вказану семантику стали виражати насамперед дієслова минулого часу, залежно від ситуації контексту/мовлення, формуючи категорійну ситуацію перфектності. Типи вказаних ситуацій досить повно описані в теорії функціональної граматики, де вони утворюють певне функціональносемантичне поле, що базується на відповідній функціонально-семантичній категорії. 2001 Article Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту / Т.М. Голосова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 123-125. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89764 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Голосова, Т.М. Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту Культура народов Причерноморья |
| description |
Семантика перфекту в сучасній русистиці пов’язується з певного типу лінгвістичними формами, які існували в структурі праслов’янської, східнослов’янської та ін. давніх мовних систем і реалізували значення актуального результату, що становив наслідок певних минулих дій. У процесі розвитку мовної системи перфектні форми вийшли з ужитку, а вказану семантику стали виражати насамперед дієслова минулого часу, залежно від ситуації контексту/мовлення, формуючи категорійну ситуацію перфектності. Типи вказаних ситуацій досить повно описані в теорії функціональної граматики, де вони утворюють певне функціональносемантичне поле, що базується на відповідній функціонально-семантичній категорії. |
| format |
Article |
| author |
Голосова, Т.М. |
| author_facet |
Голосова, Т.М. |
| author_sort |
Голосова, Т.М. |
| title |
Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту |
| title_short |
Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту |
| title_full |
Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту |
| title_fullStr |
Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту |
| title_full_unstemmed |
Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту |
| title_sort |
функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89764 |
| citation_txt |
Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту / Т.М. Голосова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 123-125. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT golosovatm funkcíonalʹnosemantičnamakrokategoríâperfektnostívstrukturírosíjsʹkogohudožnʹogotekstu |
| first_indexed |
2025-07-06T17:44:59Z |
| last_indexed |
2025-07-06T17:44:59Z |
| _version_ |
1836920498155421696 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 1
Голосова Т.М.
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА МАКРОКАТЕГОРІЯ ПЕРФЕКТНОСТІ В
СТРУКТУРІ РОСІЙСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
Семантика перфекту в сучасній русистиці
пов’язується з певного типу лінгвістичними фор-
мами, які існували в структурі праслов’янської,
східнослов’янської та ін. давніх мовних систем і
реалізували значення актуального результату, що
становив наслідок певних минулих дій. У процесі
розвитку мовної системи перфектні форми вийшли
з ужитку, а вказану семантику стали виражати на-
самперед дієслова минулого часу, залежно від си-
туації контексту/мовлення, формуючи категорійну
ситуацію перфектності. Типи вказаних ситуацій
досить повно описані в теорії функціональної гра-
матики, де вони утворюють певне функціонально-
семантичне поле, що базується на відповідній фун-
кціонально-семантичній категорії.
Функціонально-семантична категорія перфек-
тності інтерпретується у вказаному напрямку мо-
вознавства як семантична категорія, в межах аспе-
ктуальності, яка характеризується своєрідною ча-
совою подвійністю, поєднанням в одній предика-
тивній (або згорнено-предикативній) одиниці двох
так чи інакше пов’язаних між собою часових пла-
нів – попереднього та наступного. Зв’язок між ци-
ми двома планами є причинно-наслідковим у най-
ширшому смислі [5, с. 195]. Саме тому у функціо-
нальній системі перфектність базується як на акці-
ональній, так і на статальній семантиці дієслівних
одиниць.
Проте на рівень макроструктурного текстового
функціонування при вираженні безпосереднього
значення перфектності виходять не всі типи мов-
них компонентів, а лише ті, що передають безпо-
середню причинно-наслідкову темпоральну семан-
тику на основі функціонально-семантичної катего-
рійної макроситуації.
Категорійна ситуація в цілому представляє та-
ку типову семантичну структуру, що базується на
відповідній функціонально-семантичній категорії
та утворюванім нею функціонально-семантичнім
полі [2]. Вона являє собою одну з категорійних
характеристик, що розгортаються в реченні, кон-
тексті та тексті.
З одного боку, категорійні ситуації репрезен-
тують абстрактну функціонально-мисленнєву кате-
горію, що стосується мови, а з іншого, оскільки
функціонально-семантичний зміст реалізується в
конкретних мовленнєвих ситуаціях на основі пере-
дусім функціонування лингвістичних компонентів
мови, категорійна ситуація належить до мовлення
(тобто, потенційний аспект мовного функціону-
вання становить систему результативних аспектів
мовленнєвого функціонування лінгвістичних
явищ).
Отже, залежно від впливу елементів контексту
на лінгвістичну одиницю вона здатна реалізувати
або не реалізувати те чи інше категорійне значен-
ня, тобто сама така реалізація зумовлюється впли-
вом контекстного оточення (дальшого або ближчо-
го), взаємодією мовних елементів між собою та
под., що більш яскраво виявляється у системі текс-
ту та в окремих його макрокомпонентах.
Таким чином, той чи інший мовний знак зда-
тен реалізувати (самостійно або в комплексі з ін-
шими елементами) різні потенційні мовно-
мовленнєві функціонально-семантичні категорійні
значення, тобто відповідні функціонально-
семантичні категорії на основі категорійних ситуа-
цій. Наприклад, широко досліджене функціону-
вання дієслівної системи при взаємодії з найближ-
чим оточенням у межах окремих речень: власне
теперішній та теперішній історичний.
Разом з тим, на рівні текстової системи мовні
компоненти, які мають ту чи іншу потенційну ка-
тегорійну семантику, вступають у певні взаємовід-
ношення не лише з ближчим, але і більш віддале-
ним оточенням (не лише з контактно розташова-
ними в межах одного монопредикативного речен-
ня, але й з тими, що знаходяться дистантно), тому
здатні передавати безпосередньо як мовну грама-
тичну чи функціональну категорійну семантику,
так і узагальнене категорійне значення більш ши-
рокого контексту. Наприклад, семантика локалізо-
ваності дій у часі здатна розповсюджувати своє
основне категорійне значення як на рівні окремого
речення, що призводить до локалізації монопреди-
кативної системи, так і на рівень цілого тексту,
конкретизуючи в чітко вираженому періоді сюже-
тну подію.
Звідси випливає необхідність розрізнення ка-
тегорійних ситуацій вузького та більш широкого
контексту як мікро- та макроситуацій, що, власне,
відмічено у сучасних функціонально-семантичних
дослідженнях [3, с. 10-40], а з іншого боку, – виді-
лення спільних узагальнених домінуючих функці-
онально-семантичних категорійних значень на ко-
жному такому мікро- та макрорівні.
Звичайно, що на кожному функціональному
рівні одні ті самі мовні елементи (структури, оди-
ниці) здатні передавати різний семантичний зміст.
І, навпаки, той самий функціональний категорій-
ний зміст може передаватися різними мовними
компонентами (вказане положення підкреслюється
ідеєю асиметричного дуалізму мовного знака
С.О.Карцевського).
Так, функціонально-семантичні категорійні
мікроситуації реалізуються на рівні окремих, як
правило, монопредикативних речень і становлять
основу, матеріал для побудови того чи іншого фу-
нкціонально-семантичного поля.
Макроситуації репрезентують категоріальні
функціонально-семантичні макрокатегорії, тобто
певний узагальнений категорійний зміст, який реа-
лізується дієслівними компонентами, що станов-
лять відповідне функціонально-семантичне поле,
на основі більш широкого контексту – на рівні ок-
ремої, текстової макроструктури і являють собою
Голосова Т.М.
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА МАКРОКАТЕГОРІЯ ПЕРФЕКТНОСТІ В СТРУКТУРІ РОСІЙСЬ-
КОГО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
2
той матеріал, який є основою для розгортання тієї
чи іншої категорії тексту.
Найбільш придатною базою вивчення такого
типу функціональних систем, з нашого погляду,
слід вважати абзац, оскільки цей структурний тек-
стовий компонент визначає головний принцип до-
слідження – “слідом за автором” та є тією лінгвіс-
тичною організацією, яка забезпечує трансформа-
ційні зміни між граматичною системою мови та
загальною системно-структурною організацією
цілого тексту .
Крім того, абзаци мають чітке та однозначне
виділення, а також важливі стилістичні текстові
функції: створюють композицію тексту, допома-
гають розставити акценти, відображають та роб-
лять помітними приници відбору матеріалу, визна-
чають ступінь його повноти [1, с. 203-207].
Макрокатегорії, що формуються на рівні абза-
цу, з одного боку, здатні реалізуватися внаслідок
накопичення певного функціонального змісту (що
в цілому відповідає категорійній домінанті
О.В.Бондарко) [3, с. 121], а з іншого, – реалізува-
тися внаслідок взаємодії різних функціонально-
семантичних категорійних систем, що спричиняє
формування макрокатегорійних структур іншого,
вищого порядку.
Крім того, слід зазначити, що на рівень макро-
структурного текстового функціонування виходять
не всі змістові категорійні типи функціонально-
семантичної категорії мовної системи, а лише ті
мисленнєві значення, які передають більш узага-
льнений когнітивний граматичний зміст. Таким
чином відбувається актуалізація, висунення на пе-
рший план однієї, домінуючої функціонально-
семантичної характеристики, а з іншого – нівеля-
ція, відсунення на другий план менш вагомої фун-
кціональної семантики, як правило, окремої мікро-
структури.
Таким чином, макроситуація перфектності,
яка, відповідно, репрезентує функціонально-
семантичну макрокатегорію перфектності, на рівні
макроструктури абзацу сприяє формуванню різно-
часових зв’язків, тобто тих відношень, які форму-
ються між поліпредикативними комплексами, що
належать до різних точок відліку.
Макроструктури такого типу містять декілька
темпоральних блоків, кожен з яких має власну
“відправну темпоральну систему”. Як наслідок, дії
частіше не пов’язуються між собою одним темпо-
ральним інтервалом та виконують, як правило, ре-
троспективну або проспективну функції. Це зумов-
лює наявність перфектного блоку при комбінації
зазвичай різних категорійних ситуацій одного тем-
порального плану.
Макрокатегорія перфектності встановлює зво-
ротню течію художнього часу тексту, а отже, до-
зволяє можливість його змін та перетворень. Звід-
си – виступає у ролі структурної основи макросис-
теми.
Під макрокатегорією перфектності, таким чи-
ном, розуміється змістова темпоральна структура,
що має часову подвійність: поєднання на базі цілі-
сного текстового періоду пов’язаних між собою
планів попереднього та наступного, тобто змістову
інформацію, завершену в минулому та актуальну
для теперішнього чи майбутнього аспектів двох
парадигматичних планів текстової системи. При
цьому її актуальність не розглядається як резуль-
тат, що триває в умовному, а кваліфікується як
наслідок розгортання тієї темпоральної структури,
що відбувалася чи відбулася в передминулому зов-
нішньочасовму плані щодо власне минулих дій.
Таким чином, макроситуція перфектності у
межах абзацу базується на розширеному тлума-
ченні актуального граматичного минулого чи пе-
редминулого. Це реалізація значення не окремої
одиниці (форми), але збереження часу подій, їх
особливостей.
Вказане тлумачення макрокатегорії перфект-
ності в цілому не виходить за межі її традиційної
інтерпретації у функціональній граматиці [5, с.
195], хоч на перший план висувається перфектна
акціональна семантика. Макроструктурна як і мік-
роситуаційна, мікроструктурна перфектність хара-
ктеризується причинно-наслідковими відношення-
ми, які виростають в результаті її реалізації. Від-
ношення встановлються між попереднім та насту-
пним темпоральними планами.
Вказана функціонально-семантична система
виявляється на базі зовнішньотемпоральної взає-
модії: передування та слідування, тобто окремого
аспекту послідовності.
Таким чином, макрокатегорію перфектності
можна розглядати і як особливий комбінований
тип того чи іншого граматичного часового плану,
який репрезентує різні зовнішньотемпоральні
зв’язки, що достатньо типове для мови персонажів
насамперед тому, що в ній як правило маніфесту-
ється протиставлення теперішній – минулий, май-
бутній – теперішній – минулий і под. Авторська
оповідь виявляється слабшою тому, що
пов’язується здебільшого з одним темпоральним
планом.
Таким чином, на рівні перфектної макрострук-
тури художнього тексту функціонують відношен-
ня, що формуються на основі взаємодії розгляну-
тих категорійних ситуацій, проте таких, що нале-
жать до різних часових аспектів на основі встанов-
лення послідовних зв’язків. Отже, макрокатегорія
перфектності репрезентує тісний зв’язок як аспек-
туальної системи (внутрішній час) так і власне
дейктичної темпоральної системи (зовнішній час),
а отже, представляє безпосередньо текстову кате-
горійну систему взаємодії.
У концептуальному аспекті перфектність ре-
презентує поєднання як складних, так і простих
ситуацій дійсності, проте не на основі синтезу, вза-
ємного впливу, а як цілісних ментальних систем,
синтезованих в певному ментальному образі.
Пор.:
Каким длительным стоном пронеслось во мне
имя: Мария!... И Я не играл нисколько и уже не
лгал нисколько, когда давал свой ответ мрачному
человеку:
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 3
- По некоторым, довольно уважительным
причинам я не могу ничего рассказать о белых
страницах, // 1 которые вы также угадали за мо-
им кожаным переплетом, но на одной из них было
начертано: смерть – уход. Это не цилиндр был в
руках у любопытного посетителя, а револьвер.. //
2. вы понимаете: смотрю, пока интересно, а по-
том кланяюсь и ухожу. Из уважения к вашему
реализму выражаюсь яснее и проще: // 1 на бли-
жайших днях или завтра я стреляюсь, убиваю се-
бя из револьвера. // 3. Сперва думал выстрелить в
сердце, но в голову, кажется, будет надежнее.
Задумано это давно, еще в самом начале моего
появления у вас... // 2 (Андреев).
Тут в аспекті мови персонажа функціонує зов-
нішня темпоральна опозиція: минулий (1 блок) –
теперішній (2 блок) – майбутній (3 блок), а отже,
проспективно-ретроспективні відношення при до-
мінації в кожному темпоральному періоді власної
макроструктури внутрішнього часу, відповідно:
лімітативність – тривалість – лімітативність. Видо-
зміна в аспекті локалізованості зумовлена наявніс-
тю часового конкретизатора – семантичного дете-
рмінанта, обставини завтра, яка відносить дії,
виражені формами теперішнього часу, в план май-
бутнього.
Поряд з цим слід підкреслити, що оскільки
мова персонажів, як правило, містить декілька те-
мпоральних аспектів, вона майже завжди репрезе-
нтує категорію перфектності. Проте в оповідній
макроструктурі тексту, категорія перфектності мо-
ви персонажів тісно переплітається з часовою сис-
темою мови автора.
Див. ще:
Молодого человека, принесшего эту порази-
тельную новость, все еще разбирал смех.
- Они вышли с участка человек сорок, – рас-
сказывал он, двигая челюстями, – и пошли на об-
лаву; так они отошли шагов пятнадцать, как
уже загорелось // 1... Побежите смотреть, // 2
если хотите.. //3 (Бабель).
У розглянутому абзаці перший та другий тем-
поральні блоки зумовлюють наявність часової опо-
зиції (майбутній- минулий), внаслідок чого утво-
рюється темпоральний розрив та репрезентуються
проспективні (2 блок) і ретроспективні (1 блок)
відношення щодо умовного теперішнього мови
персонажа (3 блок). Звідси – інваріант перфектнос-
ті виникає на базі комбінацій та взаємодії катего-
рійних ситуацій лімітативної тривалості майбут-
нього та лімітативності в аспекті передминулого.
Поряд з цим слід підкреслити, що оскільки
мова персонажів, як правило, містить декілька те-
мпоральних аспектів, вона майже завжди репрезе-
нтує категорію перфектності. Проте в оповідній
макроструктурі тексту, категорія перфектності ре-
алізується і внаслідок утворення зовнішньотемпо-
рального розриву між часовою внутрішньотемпо-
ральною системою авторської оповіді та мови пер-
сонажів. Це відбувається у тому випадку, коли вка-
зані типи мовлення репрезентуються різними ком-
понентами граматичної часової організації, зокре-
ма:
- Слушайте, Эйхбаум, – сказал Король, – когда
вы умрете, я похороню вас на первом еврейском
кладбище, у самых ворот. Я поставлю вам, Эйх-
баум, памятник из розового мрамора. Я сделаю
вас старостой Бродской синагоги. Я брошу спе-
циальность, Эйхбаум, и поступлю в ваше дело
компаньоном. У нас будет двести коров, Эйх-
баум. Я убью всех молочников, кроме вас. Вор не
будет ходить по той улице, на которой вы будете
жить. Я выстрою вам дачу на шестнадцатой
станции..., // 1 Эйхбаум, вы ведь тоже не были в
молодости раввином. Кто подделал завещание, не
будем говорить громко. // 2. И зять у вас будет
Король, не сопляк, а Король, Эйхбаум... (Бабель).
У розглянутому контексті перший та других
темпоральні блоки у мові персонажів детерміну-
ють наявність часової опозиції “майбутнє – мину-
ле”, внаслідок цього утворюється темпоральний
розрив, репрезентуються проспективні (1 блок) та
ретроспективні (2 блок) відношення щодо умовно-
го теперішнього мови автора, де репрезентується
умовне теперішнє в системі художнього тексту.
Звідси, загальна макроструктура зумовлює реалі-
зацію протиставлення “давноминулий – минулий –
майбутній”.
Таким чином, категорійна ситуація перфект-
ності маніфестує поєднання на рівні макрострук-
тури-абзацу різночасних відношень, а отже, має
часову подвійність: співвідносить наступний та
попередній темпоральні текстові плани.
Макроситуація перфектності може бути повні-
стю індукована оточенням (семантичні детерміна-
нти перфектності). Структуру перфектності утво-
рюють форми як одного темпорального плану (у
формальному відношенні при вираженні різних
часових аспектів), так і декількох.
Література
1. Арнольд И.Р. Стилистика современного ан-
глийского языка. - Л., 1990.
2. Бондарко А.В. Категориальные ситуации. //
Вопросы языкознания. - 1983. - № 2.
3. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. -
Л., 1984.
4. Бондарко А.В. Введение: Основания функцио-
нальной грамматики. // Теория функциональ-
ной грамматики: Введение. Аспектуальность.
Временная локализованность. Таксис. - Л.,
1987.
5. Теория функциональной грамматики: Введе-
ние. Аспектуальность. Временная локализо-
ванность. Таксис. - Л., 1987.
|