Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму

Сучасний рівень правової організації прямого народовладдя в Криму, передусім, пов’язується зі становленням національного парламентського виборчого права, що визначає загальні засади представництва, виступає єдиною підставою повноцінного функціонування парламентаризму....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2001
Hauptverfasser:	Велiгодський, В.М., Смирнова, Є.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2001
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89767
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму / Є.В. Смірнова, В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 75-81. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89767
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-897672015-12-20T03:03:08Z Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму Велiгодський, В.М. Смирнова, Є.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Сучасний рівень правової організації прямого народовладдя в Криму, передусім, пов’язується зі становленням національного парламентського виборчого права, що визначає загальні засади представництва, виступає єдиною підставою повноцінного функціонування парламентаризму. 2001 Article Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму / Є.В. Смірнова, В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 75-81. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89767 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Велiгодський, В.М. Смирнова, Є.В. Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму Культура народов Причерноморья
description	Сучасний рівень правової організації прямого народовладдя в Криму, передусім, пов’язується зі становленням національного парламентського виборчого права, що визначає загальні засади представництва, виступає єдиною підставою повноцінного функціонування парламентаризму.
format	Article
author	Велiгодський, В.М. Смирнова, Є.В.
author_facet	Велiгодський, В.М. Смирнова, Є.В.
author_sort	Велiгодський, В.М.
title	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму
title_short	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму
title_full	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму
title_fullStr	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму
title_full_unstemmed	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму
title_sort	правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в криму
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2001
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89767
citation_txt	Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму / Є.В. Смірнова, В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 75-81. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT veligodsʹkijvm pravovaorganízacíâprâmogonarodovladdâvkrimupravovaorganízacíâprâmogonarodovladdâvkrimu AT smirnovaêv pravovaorganízacíâprâmogonarodovladdâvkrimupravovaorganízacíâprâmogonarodovladdâvkrimu
first_indexed	2025-07-06T17:45:10Z
last_indexed	2025-07-06T17:45:10Z
_version_	1836920509495771136
fulltext	Вопросы Духовной культур – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 1 Велігодський В.М., Смирнова Є.В ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРЯМОГО НАРОДОВЛАДДЯ В КРИМУ Сучасний рівень правової організації прямого народовладдя в Криму, передусім, пов’язується зі становленням національного парламентського виборчого права, що визначає загальні засади представництва, виступає єдиною підставою пов- ноцінного функціонування парламентаризму. Проявом парламентського виборчого права виступає система відповідного виборчого законо- давства, котра розглядається нами як сукупність законів України, нормативно-правових актів Кримської АР, що регулюють суспільні відносини в процесі організації і проведення виборів народ- них депутатів Кримської автономії та місцевих Рад народних депутатів. За умов радянської виборчої системи інститу- ту виборчого права та виборчому законодавству не надавалося належного значення [1,c.123]. По-перше, велика кількість виборчих відно- син взагалі не мала юридичної регламентації. По-друге, навіть за умов нормативного регу- лювання неможливо було вести мову про власне систему виборчого законодавства. Показово, що як система певних законів однієї галузі, об’єднаних спеціальним предметом регулювання, упродовж сімдесяти років функціонування радян- ської виборчої системи вона не існувала навіть формально. Пріоритетними джерелами норм виборчого права виступали Конституції СРСР і Конституції УРСР з їх досить широким регламентуванням принципів виборчого права, виборчої право- суб’єктності громадян, деяких інших засад здійс- нення виборів, а потім законодавець, минаючи рівень законів, фактично зводив правове регулю- вання виборів до підзаконних актів: інструкцій (20 - 30-і роки) та положень (30 - 70-і роки). Дослід- ники виборчого права в СРСР, аналізуючи стано- вище у цій галузі, ще в 60-і роки порушували пи- тання невідповідності правового регулювання ви- борів тому важливому політичному значенню, що вони мають для здійснення народом влади. Щоправда, після прийняття Конституції СРСР (1977 року) і Конституції УРСР (1978 року) пра- вове регулювання виборів органами державної влади УРСР здійснювалося на основі Конституції і законів УРСР. Проте говорити про існування цілісної системи виборчого законодавства можна тільки умовно, передусім, через обмеженість пра- вового регулювання процедури виборів. Донедавна і наука національного конститу- ційного (колишнього державного) права також не мала відповідного розуміння щодо обсягу і меж правового регулювання виборчого права. При- наймні існувало три тенденції його трактування [5,c.24-25]. Для першого напряму становлення виборчого права, з нашого погляду, характерним було урізане, вузьке тлумачення цього поняття. Ця тенденція була притаманна періоду становлення радянського виборчого права і базувалась на Кон- ституції РРФСР 1918 року. З позицій нинішнього розвитку конституційно-правової науки ця сис- тема є цілком неприйнятною для нового законо- давства України. Цим поглядам суперечило також розширене тлумачення виборчого права. Прихильники тако- го підходу включали до предмета правового ре- гулювання виборчого права правові відносини інших державно-правових інститутів представ- ницької демократії, зокрема, відповідальність депутатів перед виборцями, контроль за депутат- ською діяльністю тощо [5,c.30]. Тепер цілком очевидно, що радянські науковці свідомо розши- рювали рамки виборчого права як визнаного у світі демократичного інституту, не виокремлю- ючи спеціально інших самостійних форм реалі- зації безпосереднього народовладдя, оскільки, по-перше, вся теорія народовладдя зводилась до представницької природи органів державної вла- ди, а по-друге, це не мало важливого значення як для суспільного життя, так і для правової науки через формальний характер самого народовлад- дя. І, нарешті, останнім часом поступово фор- мується третя тенденція щодо розуміння вибор- чого права як регулятора виключно виборчих суспільних відносин та як системи юридичних норм, що регулюють процес формування пред- ставницьких органів держави. Важливо зазначити, що практика проведення виборів, детальне вивчення їх правової бази, аналіз наукової літератури дозволяють охаракте- ризувати виборче законодавство як комплексний інститут конституційного законодавства Украї- ни, оскільки при єдиному предметі правового регулювання він вбирає в себе норми різних га- лузей права. На нашу думку, систему комплексного ін- ституту законодавства про вибори народних де- путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим складають три групи законодавчих актів. Основу цієї системи становить Конституція України. Конституційне нормативно-правове регулювання виборів охоплюється розділом III Конституції України “Вибори. Референдум”, а також нормами суміжних розділів Конституції України. Сюди ми відносимо і нормативно- правові акти конституційного законодавства Ук- раїни, зокрема, Закон України “Про громадянст- во”, Закон України “Про об'єднання громадян”, Закон України “Про державні символи” та інші. Другою складовою системи виборчого зако- нодавства є галузеві нормативні акти галузей законодавства, якими регулюються певні проце- дури виборчого процесу та інститути виборчого права. Маються на увазі норми адміністративно- го, трудового, житлового, кримінального, кримі- нально-процесуального, фінансового законодав- ства, які певний проміжок часу вже були задіяні при правовому регулюванні виборів, а також нові для виборчого процесу норми цивільного, Велігодський В.М., Смирнова Є.В ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРЯМОГО НАРОДОВЛАДДЯ В КРИМУ 2 цивільно-процесуального, пенсійного, господар- ського, митного, інформаційного законодавства, законодавства про зв’язок, законодавства про освіту, банківського, податкового і навіть екологі- чного тощо. Третьою і найбільшою складовою системи виборчого законодавства в Криму є Закон Україн- ської РСР “Про відновлення Кримської Автоном- ної Радянської Соціалістичної Республіки ”, Пос- танова Верховної Ради УРСР та Верховної Ради Кримської АРСР “Про поновлення складу Верхо- вної Ради Кримської АРСР”, Закон Республіки Крим від 17 вересня та 14 жовтня 1993 року “Про вибори Верховної Ради Криму”, Закон України від 17 березня 1995 року “Про Автономну Республіку Крим” та інші. Як і в цілому в Україні, шлях становлення но- вого парламентського виборчого законодавства в Криму є надзвичайно складним. Це переконливо підтверджується процесом відновлення Автоном- ної Республіки Крим, створенням нормативно- правової бази стосовно формування представни- цького органу Автономії і безпосередньо пов’язується з організацією і проведенням виборів на основі Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”. Даний закон був прийнятий 12 лютого 1998 року і набрав чинності після опублікування 21 лютого цього ж року. Законом було передбачено вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим провести одночасно з виборами депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських го- лів [2, ст. 4]. Закон встановлював день виборів – 29 березня 1998 року, з урахуванням закінчення повноважень депутатів. При цьому зазначалося, що виборча комісія Автономної Республіки Крим утворюється не пізніше ніж за 45 днів, а виборчі округи – за 43 дні до дня виборів [2, ст. 7, ч.3 ст.8]. Але з вказаним рішенням депутати колишньої Верховної Ради Автономної Республіки Крим не погодилися і вже 19 лютого 1998 року ухвалили Постанову “Про Конституційне подання по Пос- танові Верховної Ради України від 12 лютого 1998 року “Про проведення позачергових виборів в Верховну Раду Автономної Республіки Крим” і Закону України від 12 лютого 1998 року “Про ви- бори депутатів Верховної Ради Автономної Рес- публіки Крим”. У Конституційному поданні, зокрема, зазна- чалося, що 12 лютого 1998 року ухвалено Поста- нову Верховної Ради України “Про проведення позачергових виборів в Верховну Раду Автоном- ної Республіки Крим” і призначені вибори в Вер- ховну Раду Автономної Республіки Крим на 29 березня 1998 року. Верховна Рада Автономної Республіки Крим минулого скликання визнала вказану вище Поста- нову Верховної Ради України неконституційною, що порушує встановлені Конституцією і законами України права Автономної Республіки Крим, а також гарантії держави відносно автономії, вибо- рчі права громадян в Автономній Республіці Крим, права національних меншин. Далі предста- вницьким органом Автономії приводилася аргу- ментація на захист нібито порушених прав і чинного законодавства. Посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 150 Конституції України, Верховна Рада Авто- номної Республіки Крим звернулася до Консти- туційного Суду України, щоб визнати неконсти- туційними Постанову Верховної Ради України від 12 лютого 1998 року “Про проведення поза- чергових виборів в Верховну Раду Автономної Республіки Крим” і Закон України від 12 лютого 1998 року “Про вибори депутатів Верховної Ра- ди Автономної Республіки Крим”. Але в силу об’єктивних причин це Конституційне подання не було розглянуте, і Верховна Рада Автономної Республіки Крим опинилася у складній ситуації – або погодитися з проведенням виборів 29 бере- зня 1998 року, або втратити свою легітимність [4, с. 247]. Депутати колишньої Верховної Ради Авто- номної Республіки Крим прийняли рішення по- годитися з проведенням виборів у вказаний тер- мін. У чому ж все-таки особливість, своєрідність, складність і важливість минулої виборчої кампа- нії? По-перше, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим уперше проводи- лися згідно з Законом України “Про вибори де- путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, який передбачав обрання 100 депутатів громадянами України, що постійно проживають в Автономнйій Республіці Крим, на основі зага- льного, рівного і прямого виборчого права шля- хом таємного голосування за мажоритарною ви- борчою системою відносною більшістю в одно- мандатних виборчих округах [2, ч.1,2 ст.1]. Був знижений віковий ценз для депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У відповідності зі статтею 5 Закону, депутатом може бути обраний громадянин України, що постійно проживає в Україні протягом останніх п’яти років, що має право голосу і якому випов- нилося 18 років на день виборів [2]. Встановлювалися обмеження щодо участі у виборах громадянам двох категорій: визнаних судом недієздатними і що знаходяться за виро- ком суду в місцях позбавлення свободи на час виборів [2, ч.4 ст.3]. Право висування кандидатом в депутати на- лежить громадянам України, що постійно про- живають в Автономній Республіці Крим і які мають право голосу [2, ч.3 ст.3]. Це право реалі- зується ними як шляхом самовисування, так і через місцеві в Автономній Республіці Крим осередки політичних партій, а також через збори громадян і трудові колективи. Виборчий закон встановив чітку систему ви- борчих комісій. У ньому визначено, що вибори організують і проводять: – виборча комісія Автономної Республіки Крим; – окружні виборчі комісії; – дільничні виборчі комісії [2, ч.1 ст.9]. Вопросы Духовной культур – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 3 Виборчі комісії утворюються і діють відпо- відно до Конституції України, Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автоном- ної Республіки Крим” і інших Законаів України. Ніхто не може втручатися в розв’язання питань, віднесених до компетенції виборчих комісій, крім випадків, передбачених законами України [2, ч.2,3 ст.9]. Виборча комісія Автономної Республіки Крим є органом з організації і проведення виборів депу- татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і утворюється, як правило, одночасно з при- значенням виборів, але не пізніше ніж за 120 днів до дня їх проведення. Комісія є юридичною осо- бою, має печатку зі своїм найменуванням [2, ч.1 ст.10]. По-друге, вибори необхідно було організувати і провести в надто стислі терміни. Виборча комісія Автономної Республіки Крим була утворена лише 23 лютого 1998 року в складі 15 членів комісії з представлення Голови Верхов- ної Ради Автономної Республіки Крим, тобто за 33 дні до дня виборів депутатів Верховної Ради Ав- тономної Республіки Крим [5, с.24-25]. У зв’язку з обмеженими термінами проведен- ня виборів Верховна Рада України була змушена 3 березня 1998 року внести зміни в Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автоном- ної Республіки Крим” [6, с.70]. Зміни носили принциповий характер. Так, стаття 10 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” була доповнена таким положенням: “У випадку, якщо вибори в Верховну Раду Автономної Респу- бліки Крим проводяться одночасно з виборами народних депутатів України, дільничні виборчі комісії утворюються згідно з Законом України “Про вибори народних депутатів України” і є спі- льними для виборів народних депутатів України і виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” [6]. Кількість підписів виборців відповідного ок- ругу, які підтримують висування особи кандида- том в депутати, зменшувалася з 750 до 150. У пункті 2 Заключних положень слова “при цьому виборча комісія Автономної Республіки Крим утворюється не пізніше ніж за 45 днів, а ви- борчі округи – за 43 дні до дня виборів” були ви- ключені. Натомість цей пункт був доповнений двома положеннями такого змісту: “При цьому виборча комісія Автономної Республіки Крим утворюється не пізніше ніж за 32 дні до дня вибо- рів, виборчі округи утворюються не пізніше ніж за 24 дні до дня виборів, окружні виборчі комісії відповідно – не пізніше ніж за 22 дні до дня вибо- рів”. Були також змінені терміни висування і ре- єстрації кандидатів у депутати [6]. Виборчій комісії Автономної Республіки Крим, у разі не утворення районними і міськими радами окружних виборчих комісій, надавалося право покласти виконання їх функцій на відповід- ні районні, міські (міста республіканського зна- чення Автономної Республіки Крим), районні в м. Сімферополі територіальні виборчі комісії, утво- рені відповідно до Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів”. Внесені зміни в Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республі- ки Крим” дозволили виборчій комісії Автоном- ної Республіки Крим в стислі терміни приступи- ти до організації і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Вже 24 лютого 1998 року виборча комісія Автономної Республіки Крим провела своє пер- ше засідання, на якому обрала Полякова І.І. го- ловою комісії, а також затвердила основні орга- нізаційні і фінансово-технічні заходи щодо ви- борів [5, с.26]. Були виділені приміщення, необхідна оргте- хніка, закріплений автотранспорт, одним словом були створені нормальні умови для роботи і цьо- го не можна не відзначити, оскільки за підтрим- кою Верховної Ради Криму комісія організувала проведення виборів в обмежені терміни відпо- відно до чинного законодавства. На своєму другому засіданні 25 лютого 1998 року виборча комісія, згідно з Законом України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автоно- мної Республіки Крим”, оголосила про початок виборчої кампанії, ухвалила постанову про кіль- кість одномандатних виборчих округів, затвер- дила календарний план першочергових організа- ційних заходів щодо підготовки до виборів, зра- зки печаток окружних виборчих комісій і вибор- чої комісії Автономної Республіки Крим. Згідно з пропозиціями низових організацій і нормами закону, виборча комісія Автономної Республіки Крим на своєму засіданні утворила 100 одномандатних виборчих округів у всіх рай- онах і містах автономії [2, ст.7]. На жаль, не обійшлося без проблем з їх створенням у містах Євпаторії і Керчі, Ленінському районі. Напружена ситуація склалася в столиці Ав- тономної Республіки Крим м. Сімферополі. З ряду причин міська Рада на основі даних Залізничної, Київської і Центра- льної районних Рад подала у виборчу комісію не повні відомості про виборців, були пропущені житлові будинки і навіть вулиці, що вимагало додаткового розгляду питань про уточнення і зміну меж ряду виборчих округів [5, с.27-28]. Грубі порушення допустила газета “Євпато- рійська здравниця”, що є органом Євпаторійсь- кої міської Ради, якою 3 і 4 березня 1998 року (тобто за добу до утворення виборчих округів по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим) було опубліковано викривле- ну інформацію про найменування, межі округів і місцезнаходження окружних виборчих комісій. Згідно з опублікованою в цій газеті інфор- мацією, у межах так званого “Чапаєвського ви- борчого округу №13” (насправді це виборчий округ №11) виявилася виборча дільниця №27, розташована в селищі Новоозерне, хоч вся тери- торія цього населеного пункту виборчою комісі- єю Автономної Республіки Крим була включена у виборчий округ №100 по Чорноморському Велігодський В.М., Смирнова Є.В ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРЯМОГО НАРОДОВЛАДДЯ В КРИМУ 4 району. На такі і подібні факти виборчій комісії дово- дилося реагувати оперативно, щоб не допустити зриву проведення виборів депутатів в якому- небудь виборчому округу. Протягом двох днів після утворення округів необхідно було утворити окружні виборчі комісії. Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону Укра- їни “Про вибори депутатів Верховної Ради Авто- номної Республіки Крим”, окружні виборчі комісії є юридичними особами, утворюються рішеннями районних, міських Рад за поданнями відповідних голів Рад або міських голів у складі: голови, за- ступника голови, секретаря і членів комісії [2]. До складу окружних виборчих комісій вклю- чаються представники місцевих осередків політи- чних партій, а також трудових колективів. Загаль- не число членів окружних виборчих комісій ви- значається кількістю поданих кандидатур, але не може бути меншим восьми. Виборча комісія Ав- тономної Республіки Крим брала активну участь в створенні окружних виборчих комісій. Так, ще 2 березня 1998 року виборча комісія Автономної Республіки Крим постановила, що місцеві осередки політичних партій, трудові коле- ктиви подають свої пропозиції щодо кандидатур до складу окружних виборчих комісій по виборам депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим в термін до 6 березня, а також запропонува- ла районним і міським Радам Автономної Респуб- ліки Крим з моменту опублікування округів по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим до 7 березня 1998 року утворити окружні виборчі комісії по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Наступним етапом виборів став процес вису- нення кандидатів у депутати Верховної Ради Ав- тономної Республіки Крим. При цьому виникало ряд проблем, які викликали певний резонанс се- ред громадськості і, зокрема, серед депортованих громадян, що не є громадянами України. Спочатку повстало питання: “Хто ж конкрет- но має право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим?” Чинним Законом передбачалося, що таке право може реалізуватися через осередки політичних партій, легалізоване відповідно до законодавства, шляхом самовисування, а також зборами грома- дян і трудовими колективами [2, ст.5]. Причому, якщо порядок самовисування і ви- сування через місцеві осередки політичних партій в Законі України “Про вибори депутатів Верхов- ної Ради Автономної Республіки Крим” чітко опи- саний, то яким чином необхідно реалізувати право висування кандидатів зборами громадян і трудо- вими колективами, не було визначено. Ця норма була просто продекларована, а процесуально- процедурно ніяк не підтверджена. Для урегулювання даного питання і з метою недопущення порушень чинного законодавства, виборча комісія Автономної Республіки Крим, з урахуванням консультацій з вищими органами державної влади України, розробила методичні рекомендації для окружних виборчих комісій. Незважаючи на пропуски, що є в Законі Ук- раїни “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, по 100 одноман- датних виборчих округах кандидатами в депута- ти Верховної Ради Автономної Республіки Крим було висунуто 1007 чоловік і зареєстровано окружними виборчими комісіями 932 кандидата або 92,5% від висунених. 75 кандидатів або 7,5% не були зареєстровані з різних причин, а саме: зняли свої кандидатури, не змогли у встановле- ний термін зібрати необхідну кількість підписів виборців на свою підтримку, не оформили своє- часно необхідні документи і т.д. Усього на тери- торії автономії по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим було утворе- но і працювало 1100 дільничних виборчих комі- сій [5, с.28]. Складність їх діяльності полягала в невчас- ному надходженні списків виборців, їх неповно- ті, а іноді і недостовірності, а також у відсутнос- ті часу для уточнення тих або інших даних. З перших днів вступу в дію норм виборчого Закону виникла ціла низка проблем, пов’язаних із недосконалістю ряду його положень. Тому було потрібно вже в період виборів вносити пропозиції для зміни деяких норм Закону Украї- ни “Про вибори депутатів Верховної Ради Авто- номної Республіки Крим”. Так, виникло багато питань про те, чи по- винні військовослужбовці Збройних Сил, Націо- нальної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України і інших створених відповідно до законів України військових формувань, а та- кож державних службовців припиняти виконан- ня службових повноважень на період виборчої кампанії. Потребувало роз’яснення і уточнення про неучасть в передвиборній агітації державних установ, органів місцевого самоврядування і їх посадових і службових осіб, у тому числі голів, заступників голів, секретарів і членів виборчих комісій, про заборону кандидатам у депутати, що займають посади в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування, на державних підп- риємствах, залучати або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням своєї виборчої кампанії, підлеглих осіб (в робочий час), службовий транспорт, зв’язок, обладнання, приміщення, інші об’єкти і ресурси за місцем роботи. Ця проблема неодноразово висвітлювалася в засобах масової інформації, особливо після того, коли ряд членів Ради Міністрів Автономної Рес- публіки Крим, голови міських і районних Рад і райдержадміністрацій, а також Постійний Пред- ставник Президента України в Автономній Рес- публіці Крим виявили бажання балотуватися в депутати. У зв’язку з цією непростою ситуацією, вибо- рчій комісії Автономної Республіки Крим дово- дилося неодноразово звертатися в Центральну виборчу комісію, Верховну Раду України і Кон- ституційний Суд України для отримання роз’яснень з вказаних та інших питань. Вопросы Духовной культур – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 5 По-третє, найскладнішим виявилося питання фінансування виборчої кампанії. Як відомо, будь-який захід, а тим більше такої державної ваги як вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вимагає від- повідного фінансового і матеріально-технічного забезпечення. Фінансування виборів народних депутатів України, виборів депутатів місцевих, сільських і селищних Рад, міських голів здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України. Але затверджуючи Закон України “Про вибо- ри депутатів Верховної Ради Автономної Респуб- ліки Крим”, вищий законодавчий орган нашої держави в статті 32 постановив, що фінансування роботи виборчих комісій здійснюється за рахунок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, що передаються в розпоря- дження республіканській виборчій комісії, і ці кошти використовуються виборчою комісією від- повідно до прийнятого нею кошторису витрат [2]. Визначаючи цю норму, Верховна Рада Украї- ни не враховувала терміни проведення виборів, а також те, що в республіканському бюджеті Криму, не передбачалися грошові кошти на проведення даної виборчої кампанії. Розуміючи складність соціально-економічного становища в країні і в автономії, виборча комісія вжила активні заходи до розв’язання даного пи- тання. На жаль, прийняті заходи не знайшли підтри- мки державних органів влади. Не виконали у встановлені терміни і в повному об’ємі постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим Мі- ністерство фінансів і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим. На день виборів на рахунок виборчої комісії Автономної Республіки Крим для проведення ви- борчої кампанії поступило всього 20000 гривень або по 200 гривень на одну окружну виборчу ко- місію[3, с.30]. У зв’язку з відсутністю фінансування, виборча комісія Автономної Республіки Крим вимушена була здійснювати фінансові операції під гарантії в кредит, а також взяти на себе частину функцій окружних виборчих комісій, зокрема, по централі- зованому виготовленню бюлетенів, печаток окру- жних виборчих комісій і т.д. Незважаючи на об’єктивні складності в робо- ті, виборча комісія Автономної Республіки Крим чітко виконувала покладені на неї законом повно- важення, оперативно вирішувала всі питання, здійснювала контроль за виконанням виборчого законодавства і провела ряд важливих заходів що- до методичного забезпечення діяльності окружних і дільничних виборчих комісій. Одним із цих за- ходів була заборонена використання в передвибо- рчій агітації електронних засобів за рахунок дер- жавних коштів. Що стосується засобів масової інформації не- державної форми власності, то законодавець об- межив масштаби передвиборчої агітації в них ли- ше розміром особистого виборчого фонду канди- дата в депутати. Потрібно зазначити, що гроші виборчих фо- ндів кандидатів у депутати Верховної Ради Ав- тономної Республіки Крим використовувалися за їх цільовим призначенням. Для читачів не є секретом, що практично вся виборча кампанія проходила під постійним кон- тролем ряду засобів масової інформації в інтере- сах деяких політичних партій і конкретних кан- дидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Проведена організаційна робота дозволила провести вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим у встановлений термін. 29 березня 1998 року вибори відбулися у всіх 100 одномандатних виборчих округах. З 1514122 виборців автономії, у виборах взяло участь 986631 чоловік або 65,16%, а безпо- середньо в голосуванні брало участь 976095 або 64,46% виборців [5, с.33-34]. Після голосування наступив найвідповіда- льніший етап у виборчій кампанії – підрахунок голосів і встановлення результатів виборів, під- ведення їх підсумків. Хотілося б підкреслити, що ще в ході органі- зації виборчого процесу республіканська вибор- ча комісія своїми рішеннями затвердила форми протоколів, звітів, чітко визначила порядок і те- рміни находження відомостей і протоколів у виборчу комісію Автономної Республіки Крим. На жаль, через ряд об’єктивних і суб’єктивних причин деякі окружні виборчі ко- місії затягли доставку у виборчу комісію Авто- номної Республіки Крим протоколів про резуль- тати голосування і про обрання депутатів Верхо- вної Ради Криму. І тільки оперативне втручання членів виборчої комісії дозволило протягом двох днів вирішити цю проблему. Однак, на цьому робота виборчої комісії Ав- тономної Республіки Крим не закінчилася, оскі- льки виникли нові проблеми, пов’язані із звер- неннями кандидатів, що програли вибори, їх до- вірених осіб, політичних партій. Вони вимагали в окремих виборчих округах провести перевірку і визнати вибори недійсними в зв’язку з пору- шеннями чинного законодавства. Члени виборчої комісії Автономної Респуб- ліки Крим відповідально підійшли до розгляду кожної скарги. Скарги і заяви вивчалися і розг- лядалися членами комісії безпосередньо з виїз- дом на місця. У зв’язки із здійсненням ретельної перевірки скарг і заяв суб’єктів виборчого процесу, вибор- ча комісія Автономної Республіки Крим реєст- рацію обраних депутатів Верховної Ради Авто- номної Республіки Крим проводила в декілька етапів [1, с.31]. Перша реєстрація депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбулася на засі- данні виборчої комісії 10 квітня 1998 року, на якій були визнані повноваження 60 обраних де- путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Протягом тижня додатково було зареєст- ровано ще 33 депутати. Велігодський В.М., Смирнова Є.В ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРЯМОГО НАРОДОВЛАДДЯ В КРИМУ 6 Таким чином, станом на 17 квітня 1998 р. з 100 були зареєстровані 93 депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У той же час, у зв’язку з допущеними пору- шеннями Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, виборча комісія у відповідності зі статтею 42 За- кону визнала вибори недійсними у виборчих округах №№ 25, 62, 66, 81 і 92, а в окрузі №53 вибори були визнані недійсними за рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя. Крім цього, на основі частини 3 статті 5 Зако- ну України “Про Верховну Раду Автономної Рес- публіки Крим”, пункту 1 частини 1 статті 23 і пу- нкту 18 статті 11 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” і в зв’язку з тим, що Кисельов В. О. після його обрання депутатом Верховної Ради Автоно- мній Республіці Крим не припинив виконання несумісних з депутатським мандатом повноважень Постійного Представника Президента України в Автономної Республіки Крим, виборчою комісією Автономної Республіки Крим йому було відмов- лено в реєстрації депутатом Верховної Ради Авто- номної Республіки Крим по 67 виборчому округу. Враховуючи Подання Президента України Л. Д. Кучми в Конституційний Суд України про ви- знання неконституційності статті 5 Закону Украї- ни “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” в частині неможливості Представника Пре- зидента України в Автономній Республіці Крим мати представницький мандат, а також роз’яснення державних органів влади України, виборчою комісією депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим по виборчому окру- гу №67 був зареєстрований Кисельов В.О. Було відмінено рішення і стосовно до депутата Полі- щука В.В. (виборчий округ №81). 2 серпня 1998 року на повторних виборах у п’яти виборчих округах було обрано решту депу- татів, після цього закінчилось формування Вер- ховної Ради Автономної Республіки Крим. Досвід підготовки і проведення виборів в 1998 року дає підстави зробити декілька виснов- ків: Перша група проблем, які створювали дода- ткові труднощі в виборчій кампанії, пов’язана, насамперед, з недосконалістю виборчого Закону та прийнятих нормативних актів. Мова йде, перш за все, про термін подачі заяв для голосу- вання, погашення бюлетенів та інші. Друга проблема зв’язана з фінансуванням виборчої кампанії. Особливо це стосується по- вторних виборів. Ці та інші проблеми повинні бути враховані у новому Законі про вибори. Це дозволить більш якісно організувати і провести вибори на терито- рії багатонаціонального Криму в 2002 році. Література 1. Багров М.В. Політико-правові аспекти ста- новлення Автономної Республіки Крим // Культура народов Причорномор’я. - №4. - 1998. - 253 с. 2. Закон України “Про вибори депутатів Вер- ховної Ради Автономної Республіки Крим” // ВВР України. - 1998. - № 6-7. 3. Парламент України: вибори - 98: Інформ.- аналіт. вид./Центр. вибор. коміс.; редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. - К., 1998. - Ч. I. - 616 с.: іл. 4. Конституція України. - Х.: Консул, 1996. - 48с. 5. Парламент Крыма: выборы - 98. Информа- ционно-аналитическое издание. Часть I., С. - 1999. - 572с. 6. Внесення змін до закону “Про вибори на- родних депутатів Верховної Ради Автоном- ної Республіки Крим” // ВВР України. - 1998. - №6-7.

Правова організація прямого народовладдя в криму правова організація прямого народовладдя в Криму

Institution

Ähnliche Einträge