Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки

У зовнішній політиці консервативного уряду Великобританії на чолі з М.Тетчер радянський напрям був одним з пріоритетних, англійському прем'єр-міністру надавалася можливість активно брати участь у діалозі Схід-Захід і сприяти корінному перелому в його розвитку. Британія зробила великий внесок як...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2001
Автор:	Гогунська, Т.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2001
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89768
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки / Т.О. Гогунська // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 81-86. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89768
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-897682016-01-21T16:44:52Z Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки Гогунська, Т.О. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ У зовнішній політиці консервативного уряду Великобританії на чолі з М.Тетчер радянський напрям був одним з пріоритетних, англійському прем'єр-міністру надавалася можливість активно брати участь у діалозі Схід-Захід і сприяти корінному перелому в його розвитку. Британія зробила великий внесок як в загострення міжнародної ситуації, так і в поліпшення відносин між двома протиборствуючими блоками держав. 2001 Article Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки / Т.О. Гогунська // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 81-86. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89768 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Гогунська, Т.О. Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки Культура народов Причерноморья
description	У зовнішній політиці консервативного уряду Великобританії на чолі з М.Тетчер радянський напрям був одним з пріоритетних, англійському прем'єр-міністру надавалася можливість активно брати участь у діалозі Схід-Захід і сприяти корінному перелому в його розвитку. Британія зробила великий внесок як в загострення міжнародної ситуації, так і в поліпшення відносин між двома протиборствуючими блоками держав.
format	Article
author	Гогунська, Т.О.
author_facet	Гогунська, Т.О.
author_sort	Гогунська, Т.О.
title	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки
title_short	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки
title_full	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки
title_fullStr	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки
title_full_unstemmed	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки
title_sort	роль великобританії в діалозі схід-захід в 1980-е роки
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2001
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89768
citation_txt	Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки / Т.О. Гогунська // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 81-86. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT gogunsʹkato rolʹvelikobritaníívdíalozíshídzahídv1980eroki
first_indexed	2025-07-06T17:45:14Z
last_indexed	2025-07-06T17:45:14Z
_version_	1836920513608286208
fulltext	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 1 Гогунська Т. О. РОЛЬ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ В ДІАЛОЗІ СХІД-ЗАХІД В 1980-Е РОКИ У зовнішній політиці консервативного уряду Великобританії на чолі з М.Тетчер радянський напрям був одним з пріоритетних, англійському прем'єр-міністру надавалася можливість активно брати участь у діалозі Схід-Захід і сприяти корін- ному перелому в його розвитку. Британія зробила великий внесок як в загострення міжнародної си- туації, так і в поліпшення відносин між двома про- тиборствуючими блоками держав. Уряд консерваторів, що прийшов до влади в 1979 р., випробував скептицизм до процесу нор- малізації відносин з соціалістичними країнами в середині 1970-х рр. М.Тетчер вважала, що розряд- ка була тільки черговою радянською тактикою, спрямованою на досягнення переваги над Захо- дом. Останній став добросердим і втратив пиль- ність перед обличчям російської "схильності до світового панування", замість того, щоб збільшу- вати оборонні витрати і активізувати євро- американську співпрацю, яка була основним гара- нтом безпеки [1]. Новий уряд до введення радянських військ в Афганістан у кінці 1979 року відчував труднощі у визначенні своєї позиції в діалозі Схід-Захід. Чи повинно воно заохочувати Дж.Картера в прийнят- ті більш жорсткого підходу до СРСР, у той же час критикуючи його слабості, чи підтримувати його зусилля відносно розрядки і підписання договору ОСВ-2 або, втративши надію на ефективне керів- ництво американської адміністрації в складних міжнародних ситуаціях, провести свій власний курс. У дійсності виявилися всі три позиції. Під час свого першого візиту у Вашингтон М.Тетчер закликала до проведення жорсткого американського курсу, якому б слідувала і Брита- нія. Однак вона також захищала розрядку, висту- пивши разом з канцлером Шмідтом з проханням до Сенату про ратифікування ОСВ-2. По дорозі на свою першу зустріч великої сімки в Токіо М.Тетчер зробила коротку зупинку в московсько- му аеропорту і тут прийняла запрошення від О.М. Косигіна відвідати СРСР. Однак протягом перших двох місяців прем`єрства М.Тетчер також відпра- вила лист з протестом чехословацькому уряду з приводу поводження з дисидентами, а на Женев- ській конференції з питання про в`єтнамських бі- женців різко критикувала політику Ханоя [2]. Події в Афганістані остаточно переконали но- вого прем'єра у правильності її думки про розряд- ку і визначили її позицію щодо радянського блоку держав. За визнанням М.Тетчер, вона була менш, ніж інші, шокована подібними діями СРСР: "Я розуміла, що розрядка була безжалісно використа- на Радами як слабкість і розгубленість Заходу. Я упізнала звіра". Те, що трапилося в Афганістані, на її думку, було тільки частиною всіх намірів СРСР. Радянське керівництво займалося подаль- шим встановленням комуністичних режимів у кра- їнах третього світу і, говорячи про міжнаціональ- ний мир і дружбу, активно брало участь в гонці озброєнь. Цей прецедент переваги Радянським Союзом силових методів дипломатичним міг по- вторитися і в інших регіонах земної кулі. Тому М.Тетчер була упевнена, що СРСР повинен бути покараний за події в Афганістані, а Захід – показа- ти, хоч і з спізненням, що він не буде тільки гово- рити про свободу, але і згоден піти на жертви, щоб захистити її [3]. Прихід до влади нового американського пре- зидента цілком виправдав сподівання Британії на посилення ролі Заходу. Відновлення Р.Рейганом «холодної війни» було активно підтримано англій- ським кабінетом. У засобах масової інформації знов поширився міф про «радянську загрозу», що супроводився нагнітанням атмосфери ворожості і недовіри до Радянського Союзу. Проголошена Вашингтоном політика «з позиції сили» відносно Сходу була прийнята на озброєння і в Лондоні. Настроївшись на єдину ідеологічну хвилю з аме- риканською адміністрацією, уряд М.Тетчер актив- но підключився до «хрестового походу» проти СРСР, оголошеного президентом США під час виступу в англійському парламенті в червні 1982 року [4]. У цей період роль Англії в розвитку діалогу Схід-Захід була швидше негативною, ніж просто пасивною, як в попередні роки. Британський уряд з двох основоположних принципів відносно СРСР – зміцнення оборони і дипломатичні контакти – віддавав перевагу першому. Прийняття довгостро- кових програм з удосконаленню ядерної зброї за допомогою США служили доказом британських пріоритетів. Все це супроводилося різкими висту- пами на адресу Радянського Союзу і його сателі- тів, які за тоном були ближчими до заяв свого аме- риканського союзника, ніж до позиції європейсь- ких партнерів. Дипломатичні можливості для розвитку ра- дянсько-англійських відносин не викликали інте- ресу у британського прем'єра під час першого те- рміну її перебування на посту. У 1982 р. вона не відвідала похорони Л.Брежнєва, не сприяла про- веденню особистих контактів керівників двох кра- їн, а також не вважала потрібним зробити які- небудь кроки щодо поліпшення двосторонніх від- носин. Торгові і суспільні зв'язки Британії з Ра- дянським Союзом як і раніше були обмеженими. Англійська торгівля зі східноєвропейськими краї- нами знаходилася в жалюгідному стані: на неї до- водилося в середньому біля 2% всієї торгівлі Бри- танії, з яких 1% - з СРСР [5]. Контакти по суспі- льній лінії розвивалися в рамках «Спільної комі- сії», «Культурної угоди» і «Спільної морської ко- місії», зустрічі між діячами науки і культури про- водилися все рідше. Треба зазначити, що і Радянський Союз спри- Гогунська Т.О. РОЛЬ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ В ДІАЛОЗІ СХІД-ЗАХІД В 1980-Е РОКИ 2 яв активізації антирадянської політики країн Захо- ду і зокрема Великобританії. Враховуючи реалії того часу, коли в економіці, політичному і соціа- льному житті СРСР панував застій, що послаблю- вало зацікавленість британських ділових кіл у співпраці і змушувало їх стримуватися від більш енергійного впливу на курс уряду стосовно соціа- лістичних країн, пояснює дії консервативного ка- бінету М.Тетчер. Деякі кроки радянського керівництва були яв- но непродуманими і непослідовними. Напередодні 2-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН по роззброєнню в 1982 році СРСР провів серію вели- ких випробувань ядерних ракет, що, звичайно, послабило його пропозиції про роззброєння. За відсутністю особистих зустрічей з вищими брита- нськими керівниками на початку 1980-х рр. мав місце пожвавлений обмін листами. Але, із спогадів радянського посла в Англії, він часто носив дуже формальний характер, оскільки листи Генерально- го секретаря ЦК КПРС розсилалися циркулярно урядам різних країн і в них не завжди враховува- лася специфіка тієї або іншої держави [6]. Не можна забувати і про те, що англійська ди- пломатія дуже майстерна і завжди відрізнялася прагматизмом. Про це свідчить той факт, що на- віть в умовах конфронтації вона залишала місце для маневру. Навіть в гірші часи британські полі- тики в бесідах з радянськими керівниками і дип- ломатами не раз підкреслювали, що зацікавлені в розвитку відносин з СРСР. Так, в січні 1981 р. мі- ністр закордонних справ лорд Каррінгтон заявив радянському послу, що уряд Її Величності загалом виступає за поліпшення відносин з СРСР і за про- довження необхідного діалогу. У той же період лідер Палати Общин Ф.Пім також висловив надію на поліпшення англо-радянських зв'язків, правда, при одній умові, що СРСР своїми акціями в Схід- ній Європі не привнесе додаткового непорозумін- ня [7]. Це ще раз підтверджує принцип «маятника» англійської політики відносно Радянського Союзу. Коли була досягнута критична точка, був даний задній хід і стався поступовий перехід від фази зміцнення оборони до фази переговорів і нормалі- зації відносин. Це сталося в 1983 р. після обрання консерваторів на другий термін і призначення мі- ністром закордонних справ Дж.Хау. Саме йому, на думку англійського історика П.Ріддела, вдалося переконати М.Тетчер у необхідності зміни британ- ського підходу до діалогу Схід-Захід і проведення відвертих дискусій і переговорів в черчилевсько- му варіанті – «з позиції сили» [8]. Цієї концепції британський прем'єр і дотримувалася протягом останнього періоду свого правління, оскільки вва- жала, що відсутність сили дасть перевагу СРСР і провалить переговори. Після проведення серйозних консультацій з експертами по СРСР і дипломатами новий кабінет М.Тетчер почав проводити в життя свою версію «східної політики». Вона розпочалася з візиту Дж.Хау в Угорщину у вересні 1983 р. і з успішної зустрічі з його радянським колегою А.Громико в Стокгольмі на початку наступного року. Після цього відбувся візит самої М.Тетчер в Угорщину в лютому 1984 року, який став першим її відвіду- ванням держави радянського блоку з офіційним візитом. Суть цієї політики полягала в принципі "диференціації", який, на думку Форін оффис, міг принести свої плоди. Цей підхід ґрунтувався на наголашенні більш тісного контакту з найбільш доступною з соціалістичних країн для отримання інформації про наміри радянського блоку з пер- ших вуст. Різкі антирадянські нотки стали все рі- дше звучати в промовах вищих політичних діячів Британії, серед яких зріло бажання налагодити відносини з країнами Східної Європи. У лютому 1984 року ювілейна дата – 60-річчя встановлення дипломатичних відносин між Вели- кобританією і Радянським Союзом – сприяла пож- вавленню суспільних зв'язків двох країн. З цієї нагоди відбувся обмін телеграмами між міністра- ми закордонних справ, в яких виражалася надія розвивати відносини і в майбутньому з метою вза- ємного розуміння турбот і інтересів один одного. Радянська і британська преса відзначила ювілей серією статей про СРСР і радянсько-англійські зв`язки. Журнал «Міжнародне життя» помістив спеціальний огляд «СРСР – Англія (до 60-річчя дипломатичних відносин)», а журнал Британо- радянської торгової палати опублікував спеціаль- ний випуск, присвячений цій даті, зі статтями ра- дянського і британського послів [9]. При цьому консервативний уряд не був налаштований дода- вати широкого звучання ювілейній даті і пов'яза- ним з нею заходам. Він виступав за розвиток від- носин з СРСР поступово, крок за кроком, без роз- голосу, без залучення до цього процесу широкої громадськості. Прагматичні англійці, перш ніж перейти до активних дій, зондували грунт, намагаючись з'ясу- вати позиції нових радянських керівників, тому висловлювалися як і раніше стримано відносно розрядки. З цією метою на початку липні 1984 р. в Москву здійснив візит міністр закордонних справ Великобританії Дж.Хау. Це був перший офіційний візит англійського міністра в СРСР за попередні 7 років. Його значення визначалося тим, що за дов- гий період нагромадився ряд питань, що чекали свого вирішення. Переговори виявилися важкими, носили конфронтаційний характер, особливо з проблем роззброєння. Англієць не викладав бри- танську позицію, а захищав американську в цій галузі, повністю відкидаючи радянські пропозиції. Міністри закордонних справ зійшлися тільки в оцінці самих переговорів. Дж.Хау заявив, що у обох урядів існує найбільша міра взаємного неро- зуміння намірів один одного, а А.Громико сказав, що в радянсько-англійських відносинах спостері- гається застій, а в дечому вони виявилися відкину- тими назад. Обидві сторони також зійшлися в обопільному бажанні розвивати торгівлю. Розвідувальну функцію мали також контакти і консультації, які відбулися між Британією і СРСР Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 3 на різних рівнях: зустрічі представників парламе- нтських фракцій і дипломатичних корпусів обох країн. Незважаючи на відмінність думок і оцінок з тих або інших питань світової політики, за спога- дами очевидців, ці переговори нагадували швидше зустрічі вчених, а не пропагандистів-агітаторів, як це бувало раніше, і такий характер розмови – відк- ритий і «без папірців», з прагненням зрозуміти один одного – більше привертав до довір'я [10]. Саме такі дискусії були корисні, оскільки вони підвищували елемент передбачуваністі в політиці, давали уявлення про наміри сторін, сприяли, зре- штою, пошуку взаємоприпустимих рішень. Треба зазначити, що такий стиль переговорів у той час не завжди був правилом. Багато дослідників пов'язують вирішальний прорив в двосторонніх відносинах з візитом ра- дянської делегації ВР СРСР в Британію в грудні 1984 р. У запрошенні англійською стороною було висловлене побажання, щоб очолив делегацію ав- торитетний радянський керівник, оскільки цьому візиту надавалося велике значення. Більше того, називалося навіть ім'я – голова комісії із закордон- них справ ВР, член Політбюро ЦК КПРС, секретар ЦК КПРС М.С.Горбачов. Після візиту О.Косигіна в Британію в 1967 р. це було перше відвідування радянського політика високого рангу англійської землі. Відповівши згодою на прохання консерва- торів, радянське керівництво в деякому роді зро- било комплімент М.Тетчер, оскільки в ній поба- чили досвідченого державного діяча, що мав вплив на американського президента, з яким полі- тичним лідерам СРСР важко було порозумітися. Переговори мали велике значення для обох сторін. Британський уряд зміг одним з перших зрозуміти цілі і прагнення нових радянських кері- вників. Англійці тим самим сприяли пом'якшенню напруженості в світі, забезпечивши прорив не тільки в тривалій неблагополучній смузі в англо- радянських відносинах, але і в розвитку діалогу Схід-Захід. У свою чергу радянське керівництво отримало можливість змінити стиль проведення своєї зовнішньої політики за допомогою відвертих дискусій з метою усунення нерозуміння між про- тиборствуючими блоками держав. Більше того, сам М.С.Горбачов завдяки цьому візиту став з ін- тересам сприйматися і в інших країнах, зустріч з М.Тетчер і її знаменита фраза «Мені сподобався М.С.Горбачов, ми зможемо працювати разом» - поклала початок його міжнародній кар'єрі [11]. Все вище описані дії англійського уряду сто- совно до нового підходу до країн радянського бло- ку підготували грунт до прийняття на себе ролі каталізатора діалогу Схід-Захід. Дотримуючись думки, що напруга у світі досягла небезпечної ме- жі і необхідно її знизити, консерватори почали прикладати всі зусилля, щоб повернути представ- ників США і СРСР за стіл переговорів в Женеві, які на цей час зайшли у безвихідь. Було очевидно, що самі супер-держави піти назустріч одна одній на той момент були не спроможні. Р.Рейган, за- хоплений ідеєю створення ядерної парасольки по програмі СОІ, вважав некорисними переговори з Радянським Союзом, який, на його думку, незаба- ром перестане становити для американців загрозу. З іншого боку, радянське керівництво на знак про- тесту проти розміщення нових ракет в Європі припинило женевські переговори з контролю озброєнь і включилося в новий виток гонки озбро- єнь. Однак проведення подібної політики британ- ською дипломатією було по зв'язане з певними труднощами. Метою М.Тетчер і її уряду було до- вести користь проведення переговорів, а не грати роль посередника між двома супер-державами. У цьому і була основна проблема для Британії. Пре- м'єр-міністр не хотіла своїми діями кинути тінь на найближчого союзника, показавши, що саме по- зиція Р.Рейгана була причиною тупикової ситуації в процесі переговорів у Женеві. Британські дип- ломати також відкидали роль посередника, вва- жаючи її "вульгарною", а англійський посол в Москві Сазерленд наполягав, що Британія не буде "поштовим ящиком" для великих держав [12]. Таким чином, стало ясно, якщо Британія і ві- зьме участь в діалозі двох могутніх держав, то це буде її власна участь без натяку на посередництво, що не викликає при цьому критики з боку амери- канців. У той же час останні не дрімали і виявляли невдоволення занадто активною дипломатією анг- лійців. У 1984 році віце-президент США Дж.Буш, відвідавши Лондон для консультацій з М.Тетчер по дорозі на похорони Ю.Андропова, відзначив авторитет британського прем'єр-міністра серед американців і охарактеризував її недавній візит в Угорщину як "екстраординарний і цікавий". Але нарівні з надією на корисну участь останньої у діалозі Схід-Захід, він заявив, що "не хоче зали- шити враження, що американо-радянські відноси- ни можуть бути розірвані або налагоджені завдяки діяльності посередника. Це станеться тільки за- вдяки безпосереднім контактам США і СРСР" [13]. На підтвердження цього ще на початку 1984 р. американський держсекретар Дж.Шульц і його радянський колега А.Громико провели тривалу нараду з проблем міжнародних відносин. І хоч вона було безрезультатною, оскільки угода не була досягнута ні з одного питання, зустріч повинна була продемонструвати збереження контактів на вищому рівні між цими країнами. Британський уряд прийняв попередження близько до серця і сповільнив темпи проведення своєї політики відносно радянського блоку дер- жав. Як наслідок, стрілка маятника знов гойднула- ся назад. Це позначилося передусім на головній події 1985 р. в англо-радянських відносинах – свя- ткуванні 40-річчя Перемоги над фашистською Ні- меччиною. М.Тетчер і її кабінет в цей момент ух- валили рішення не святкувати ювілей. Обґрунту- вання висувалися такі. По-перше, Англія не бажала погіршення від- носин з ФРН, з якою прагнула встановити тісні відносини, слідуючи курсом на підвищення своєї ролі в Європі. У плани англійської дипломатії вхо- дило також поліпшення відносин з Італією і Япо- нією. Ювілейні святкування Перемоги, на думку Гогунська Т.О. РОЛЬ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ В ДІАЛОЗІ СХІД-ЗАХІД В 1980-Е РОКИ 4 британських консерваторів, не укладалися в рамки цієї політики. По-друге, святкування 40-річчя Пе- ремоги знову прикувало б увагу англійського на- роду до Радянського Союзу, його величезних за- слуг в справі розгрому фашизму і порятунку Єв- ропи від фашистської чуми, до сучасної політики СРСР, його зовнішньополітичних акцій, спрямо- ваних на роззброєння, і спричинило б посилення симпатій до Радянської держави. По-третє, воно могло б знову підняти питання про відповідаль- ність консервативної партії за мюнхенську політи- ку заохочення агресорів. Це викликало хвилю протестів. Газети писали, що «немає ніяких підстав, чому патріотична Німе- ччина повинна бути ображена святкуванням Дня Перемоги в Європі» [14]. Думка, що уряд робить непростиму помилку, був загальним. Вона підт- римувалася різними верствами населення. Мабуть, за всі 6 років правління консерваторів жодна акція уряду не викликала такої незгоди в країні, як ця, і уряд вимушений був дати задній хід. 15 січня 1985 року прем'єр-міністр, відповідаючи на запитання в парламенті, заявила, що члени кабінету обгово- рюють «форми національного свята» у зв'язку з ювілеєм Перемоги. Незважаючи на позицію англійського уряду, 40-річчя закінчення війни в Англії значною мірою відзначалося як свято двох народів і їх співробіт- ництва. У всіх містах пройшли зустрічі, виставки, активну участь взяла преса. Ветеранам були уро- чисто вручені пам'ятні знаки на честь 40-річчя від радянського уряду. У радянському посольстві в Лондоні відбувся великий прийом на честь свята. У Москві посол Великобританії в СРСР поклав вінок на могилу Невідомого солдата, а 9 травня був присутнім на військовому параді на Красній площі. Він був там єдиним з послів країн НАТО. Так була віддана данина пам'яті співпраці Британії з одним з її союзників у Другій світовій війні. З тією ж метою – загальмувати сприятливий розвиток англо-радянських зв'язків – був здійсне- ний і інший недружній крок відносно СРСР, пов'я- заний з висуненням небогрунтованих звинувачень в шпигунстві радянським дипломатам і пропозиці- єю покинути Британію частині з них. Радянське керівництво зробило удар у відповідь, виславши з СРСР деяких англійських дипломатів [15]. Однак невелике погіршення двосторонніх відносин не змогло перешкодити поступовому відновленню діалогу Схід-Захід. Американський президент Р.Рейган виразив намір укласти угоду між двома супер-державами до закінчення свого другого терміну на посту пре- зидента США. З іншого боку, нове радянське кері- вництво дало імпульс розвитку відносин з Захо- дом, зокрема, з питань контролю озброєнь. До осені 1985 р. стало очевидно, що М.С.Горбачов і міністр закордонних справ Е.Шеварнадзе вплину- ли не тільки на стиль проведення, але і на суть зо- внішньої політики Радянського Союзу. У кінці 1985 р. в Женеві відбулася перша зустріч М.С.Горбачова з Р.Рейганом, що відкрила новий етап в радянсько-американських і міжнародних відносинах. Значно активізувалися зв'язки СРСР із західноєвропейськими країнами. Цей факт підтвердив не тільки правильність зміни підходу британської дипломатії в цій галузі міжнародних відносин, але і певну закономірність. Багато британських прем'єр-міністрів шукали мо- жливість активно брати участь в розвитку діалогу Схід-Захід. Залишити свій слід в історії відносин двох соціальних систем намагалися У.Черчилль, А.Іден, Г.Макміллан і Г.Вільсон. Обставини втру- чання британських керівників практично в кожно- му випадку були ідентичними. Переговори в пев- ний момент затягувалися і, незважаючи на очеви- дне бажання з обох сторін, супер-держави не були здатні відновити їх знову. Тоді, використовуючи весь свій багатий дипломатичний досвід, англійці своїми ініціативами, виступаючи в ролі «каталіза- тора здорового глузду», відновлювали хід перего- ворів на вищому рівні. Однак кожний раз успіхи, досягнуті британською дипломатією, приписува- лися на рахунок тієї або іншої супер-держави, які вважали за краще не залучати третю сторону в свої переговори, підтверджуючи тим самим, що вони піддалися чийому б те не було впливу [16]. Доказом може бути такий факт. Друга зустріч американського президента і радянського генера- льного секретаря в кінці 1986 р. в Рейкьявіку за- знала невдачі і радянсько-американські відносини знов зайшли у безвихідь. Виникнення даної ситуа- ції було пов'язане з тим, що жоден з лідерів не ба- жав йти на компроміс в питаннях контролю ядер- ного озброєння. М.С.Горбачов висував вимогу Сполученим Штатам відмовитися від програми «зоряних воєн» і пропонував на той момент утопі- чний план знищення усієї ядерної зброї стратегіч- ного призначення в десятирічний термін. У свою чергу, Р.Рейган, пропонуючи угоду щодо скоро- чення озброєнь, відмовився обмежити СОІ тільки лабораторними дослідженнями. У цей момент знову підключилася британська дипломатія в особі М.Тетчер, яка, з одного боку, намагалася переконати радянського лідера в доці- льності поступового розв'язання проблеми конт- ролю озброєнь, що дасть можливість американсь- кому президенту успішно боротися з внутрішньою опозицією і перейти до більш серйозних кроків у цьому напрямі. З іншого боку, англійський прем'єр примусила Р.Рейгана зробити спільну заяву про суть своєї політики щодо контролю озброєнь. У ньому говорилося, що «доктрина заборони» НАТО залишається незмінною, а скорочення повинно торкатися як ядерного, так і звичайного озброєння для збереження балансу сил [17]. Кульмінацією британської політики стосовно СРСР став візит М.Тетчер у Москву навесні 1987 р. Головною метою візиту було роз'яснення пози- ції Заходу з питання про ядерне роззброєння, од- нак були порушені і інші важливі теми. Ця мож- ливість була використана також і для поліпшення англо-радянських відносин. Внаслідок тривалих і відвертих переговорів з радянським керівництвом, Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 5 в ході яких було немало гострих, драматичних моментів, був укладений ряд угод і домовленос- тей, покликаних забезпечити розвиток співпраці двох країн в політичній, науковій і культурній га- лузях. У ході візиту були підписані: угода про спів- працю в галузі вивчення, дослідження і викорис- тання космічного простору в мирних цілях, угода про удосконалення прямого зв'язку між Кремлем і резиденцією прем'єр-міністра Великобританії в Лондоні, меморандум про взаємовідносини між двома урядами стосовно нових напрямів співпраці в галузі інформації, культури і освіти, а також уго- ди про взаємне надання земельних ділянок для будівництва нових комплексів посольств відповід- но в Москві і Лондоні [18]. Навесні 1987 р. переговори в Женеві між США і СРСР були відновлені. Вони завершилися підписанням у грудні в Вашингтоні Договору про скорочення ракет середньої і малої дальності. З цього моменту діалог Схід-Захід розвивався по наростаючій і вже не виникало потреб в «каталіза- торах». У результаті вплив Британії в цьому про- цесі поступово йшов на спад, а її європейські пар- тнери навпаки стали брати більш активну участь у розвитку відносин з країнами радянського блоку. Цей факт відбився і на радянсько-англійських зв`язках, в яких сталося певне «похолодання» в 1988 році. У лютому цього року відбувся візит британсь- кого міністра закордонних справ Дж.Хау в Моск- ву. Його переговори з радянським керівництвом проходили в досить напруженій обстановці, хоч вже і не носили того конфронтаційного характеру, який був властивий їм в попередні десятиріччя. Але в умовах потепління міжнародної ситуації скептичний тон англійської сторони вступав у су- перечність із загальною тенденцією розвитку діа- логу Схід-Захід. Це було пов'язане з неоднознач- ним становленням в Британії до підписаного напе- редодні радянсько-американського договору. Офі- ційно схваливши його, праві консерватори були налаштовані критично до угоди, розглядаючи її як загрозу ядерної концепції НАТО. Вони також по- боювалися в зв'язку з цими подіями ослаблення зобов'язань США стосовно до Європи і початку переговорів щодо скорочення європейської такти- чної ядерної зброї. Міністр оборони Дж.Янгер продовжував слідувати доктрині «ядерної заборо- ни» і приділяв велику увагу модернізації звичай- них озброєнь [19]. Однак зустрічі на вищому рівні лідерів двох країн продовжували бути інтенсивними і результа- тивними. У квітні 1989 р. в Лондоні побував М.С.Горбачов, а у вересні з коротким візитом від- відала Радянський Союз М.Тетчер. У дискусіях порушувалися найрізноманітніші питання, але основними були: проблема ядерного роззброєння і події в Східній Європі. Однак ці контакти, як і остання їх зустріч в червні 1990 р. в Москві, вже не мали того міжнародного значення, яке мали двосторонні переговори в середині 1980-х рр. Анг- ло-радянські відносини знову почали розвиватися в позитивному напрямі, затвердження взаєморо- зуміння між країнами і підписання двосторонніх договорів відкрили швидко зростаючі можливості для обмінів у сферах торгівлі, науки, освіти і ку- льтури [20]. У 1980-і роки, таким чином, Британія зробила великий внесок у розвиток діалогу Схід-Захід. Од- нак його наслідки мали як негативне, так і позити- вне значення. На початку десятиріччя англійський уряд активно підтримав поновлення Р.Рейганом «холодної війни», що спричинило загострення міжнародної ситуації. З 1983 року почалося серйозне коректування зовнішньополітичного курсу Британії на радянсь- кому напрямі. Причини, що лежали в основі ко- рінного перелому в уявленнях і діях консерватив- ного кабінету, були такі. По-перше, характерний для англійської політики відносно СРСР принцип «маятника» диктував необхідність розрядки між- народної напруженості і відхід від жорсткого під- ходу до соціалістичних країн. По-друге, переоб- рання консерваторів на новий термін і заміна мі- ністра закордонних справ Англії. По-третє, праг- нення М.Тетчер підняти авторитет країни в світі і довести, що британська дипломатія як і раніше має велике значення в розв'язанні проблем збереження миру на землі. У результаті, англійський прем'єр-міністр, ви- користовуючи особисту дружбу з лідерами обох супер-держав і завдяки терплячій і обережній ди- пломатії, змогла неофіційно брати участь в діалозі Схід-Захід на вищому рівні. Візіти М.Тетчер в Мо- скву і Вашингтон не раз сприяли виходу радянсь- ко-американських переговорів зі складних ситуа- цій. У кінці 1980-х років роль Британії в діалозі поступово йшла на спад, оскільки дипломатичні зв`язки між США і СРСР налагоджувалися, а біпо- лярна система міжнародних відносин згорнулася, відкривши новий етап в світовій політиці. Література 1 Clarke M. The Soviet Union and Eastern Europe.// British Foreign Policy Under Thatcher. Еd. by P.Byrd. - Oxford UK: Philip Allan, 1988. - Р. 60. 2 The Times, 21 July 1979. 3 Thatcher M. The Downing Street Years. - N.Y.: Har- per-Collins, 1993. - Р. 87-88. 4 Николаев Н. Знаменательная дата в советско- английских отношениях//Вопросы истории. - 1984. - № 2. - С.55. 5 Hanson P. Trade and Technology in Soviet-Western Relation. - L.: Macmillan, 1981. 6 Попов В.И. Меняется страна традиций: (Заметки посла и ученого о Британии 1980-х). - М.: Меж- дународные отношения, 1991. - С. 318. 7 Там же. - С. 74. 8 Riddell P. The Thatcher Era and Its Legacy. - Ox- ford UK & Cambridge USA: Blackwell, 1991. - Р. 188. 9 Володин С. СССР - Англия: опыт взаимоотно- шений // Международная жизнь. - 1984. - № 3. - С. 56-62; The Journal of the British-Soviet Cham- ber of Commerce, January 1984. Гогунська Т.О. РОЛЬ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ В ДІАЛОЗІ СХІД-ЗАХІД В 1980-Е РОКИ 6 10 Попов В.И. Указ.соч. - С. 152. 11 The Times, 18 December 1984. 12 The Times, 5 October 1983 and 15 December 1984. 13 The Times, 28 August 1982 and 13 February 1984. 14 The Daily Telegraph, 12 January 1985. 15 Clarke M. The Soviet Union and Eastern Europe.// British Foreign Policy Under Thatcher. Еd. by P.Byrd. - Oxford UK: Philip Allan, 1988. - Р. 69. 16 Sharp P. Thatcher’s Diplomacy: The Revival of British Foreign Policy. - London: Macmillan press Ltd., 1997. - Р. 191. 17 Thatcher M. The Downing Street Years. - Р. 473. 18 Лебедев А. Очерки британской внешней поли- тики. - М.: Международные отношения, 1988. - С. 201. 19 За рубежом. - 1987. - № 50. 20 Брейтвейт Р. Россия - исторический союзник и соперник // Международная жизнь. - 1990. - № 4. - С. 84. Гогунська Т. О. Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки

Роль Великобританії в діалозі Схід-Захід в 1980-е роки

Репозитарії

Схожі ресурси