Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології

The specificity of transition from the classics to the non-classics, and to the post non-classics in the sociological theory is analyzed in the article. There are postulated the main principles of the classic, non-classic and post-non-classic paradigms from the philosophical point of view. On this b...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Отрешко, Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут соціології НАН України 2009
Назва видання:Социология: теория, методы, маркетинг
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89981
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології / Н. Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 43–55. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-89981
record_format dspace
spelling irk-123456789-899812015-12-21T03:04:32Z Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології Отрешко, Н. The specificity of transition from the classics to the non-classics, and to the post non-classics in the sociological theory is analyzed in the article. There are postulated the main principles of the classic, non-classic and post-non-classic paradigms from the philosophical point of view. On this basis, the author states general definitions of the (1) subject, (2) cognitive method, and (3) social world pattern as methodological grounds of sociological episteme. In conclusion, two ways of analysis of social reality — transcendental and immanent — are considered as examples of realization of classic and non-classic paradigms in the contemporary sociological theory. 2009 Article Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології / Н. Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 43–55. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1563-4426 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89981 uk Социология: теория, методы, маркетинг Iнститут соціології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description The specificity of transition from the classics to the non-classics, and to the post non-classics in the sociological theory is analyzed in the article. There are postulated the main principles of the classic, non-classic and post-non-classic paradigms from the philosophical point of view. On this basis, the author states general definitions of the (1) subject, (2) cognitive method, and (3) social world pattern as methodological grounds of sociological episteme. In conclusion, two ways of analysis of social reality — transcendental and immanent — are considered as examples of realization of classic and non-classic paradigms in the contemporary sociological theory.
format Article
author Отрешко, Н.
spellingShingle Отрешко, Н.
Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
Социология: теория, методы, маркетинг
author_facet Отрешко, Н.
author_sort Отрешко, Н.
title Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
title_short Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
title_full Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
title_fullStr Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
title_full_unstemmed Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
title_sort суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології
publisher Iнститут соціології НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89981
citation_txt Суб’єкт, метод пізнання, картина соціального світу в класичній, некласичній, постнекласичній соціології / Н. Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 43–55. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series Социология: теория, методы, маркетинг
work_keys_str_mv AT otreškon subêktmetodpíznannâkartinasocíalʹnogosvítuvklasičníjneklasičníjpostneklasičníjsocíologíí
first_indexed 2025-07-06T17:59:56Z
last_indexed 2025-07-06T17:59:56Z
_version_ 1836921438727045120
fulltext На талія Отреш ко Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу … НАТАЛІЯ ОТРЕШКО, êàí äè äàò ñîö³îëîã³÷íèõ íàóê, çàâ³äó âà÷ êà êà - ôåä ðè ñîö³îëîã³÷íèõ äîñë³äæåíü ñîö³îãó ìà - í³òàð íî ãî ôà êóëü òå òó ̳æíà ðîä íî ãî Ñî ëî - ìî íî âî ãî óí³âåð ñè òå òó Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу в кла сичній, не кла сичній, по стнек ла сичній соціології Abstract The specificity of transition from the classics to the non-classics, and to the post- non-classics in the sociological theory is analyzed in the article. There are postulated the main principles of the classic, non-classic and post-non-classic paradigms from the philosophical point of view. On this basis, the author states general definitions of the (1) subject, (2) cognitive method, and (3) social world pattern as methodological grounds of sociological episteme. In conclusion, two ways of analysis of social reali - ty — transcendental and immanent — are considered as examples of realization of classic and non-classic paradigms in the contemporary sociological theory. У су часній соціології відбу вається таке саме пе ре тво рен ня, що його на по чат ку ХХ століття пе ре жи ва ло при ро доз на вство у зв’яз ку із ві д - криттям теорії віднос ності та явищ кван то вої фізики. Так само, як і там, сьогодні у соціаль них на уках спос терігається відмо ва від суб станціоналізму як спо со бу мис лен ня і пе рехід до “ме реж но го мис лен ня”. Ми, соціоло ги, стої мо на са мо му по чат ку цьо го шля ху як у те о ре тич них роз роб ках, так і у ство ренні но вих ме тодів досліджен ня. Ба га то в чому ме то до логічний по шук но вих за сад соціології галь мує спе цифічність си ту ації все ре дині на уко вої спільно ти. Су час на соціологія являє со бою своєрідне поле зіткнен ня інте ресів різних груп, кож на з яких пре тен дує на на уко ве відоб ра жен ня сут ності соціаль ної ре аль ності. Кри зу кла сич ної на уки, про яку вже у 1960-ті роки Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 43 пи сав А.Ґоулднер, до нині не роз в’я за но, рад ше вона ста ла час ти ною со - ціологічної тра диції. Щой но ми тро хи глиб ше підійде мо до праць кла сиків, як одра зу з’я со вується, що пи тань у них було по ру ше но куди більше, ніж знай де но відповідей. Клю чо ва про бле ма на уки — виз на чен ня меж пред ме та досліджен ня, що мало б умож ли ви ти для соціології не лише фор маль не, а й логіко-ме то до логічне відок рем лен ня від філо софії та інших наук про су - спільство, — що ра зу роз в’я зується на но во. Мож на ска за ти, що епісте мо логія в соціології — це не лише спосіб про - яс нен ня ме то до логічних за сад на уки, а й політика на уко во го поля. Переви - значаючи кри терії на уко во го знан ня, ко жен уче ний свідомо чи несвідомо ви хо дить при цьо му зі своїх інте ресів. Спір між те о ре ти ка ми й прак ти ка ми, струк ту раліста ми й фе но ме но ло га ми, по зи тивіста ми й по стмо дерніста ми — це не тільки на уко вий, а й політич ний спір з при во ду того, який об раз на уки вва жа ти меть ся леґітим ним у май бут ньо му. Ви хо дя чи з цьо го, на й ак ту альнішими для су час ної соціологічної теорії є такі пи тан ня: чим є ре альність, яку на зи ва ють соціаль ною, яки ми є ме то ди пізнан ня цієї ре аль ності і яким є місце суб’єкта у про сторі соціаль них взаємодій. Крім цьо го, існує про бле ма ро зуміння того, хто є ми, ті, хто ви - вчає цю ре альність, з якою ме тою ми її досліджуємо, що мо же мо от ри ма ти в ре зуль таті, іна кше ка жу чи, яки ми є мож ли вості й об ме жен ня на уко во го соціологічно го пізнан ня. Усе це — епісте мо логічні пи тан ня, і для відповіді на них не обхідно по-но во му под и ви ти ся на теорію пізнан ня, в кон тексті за сто су ван ня її для роз в’я зан ня про блем су час них соціаль них наук. Існує що най мен ше два тлу - ма чен ня епісте мо логії соціаль них наук. Пер ше трак ту ван ня — кла сич не, коли епісте мо логію ро зуміють як скла до ву за галь ної теорії пізнан ня. У цьо - му разі епісте мо логія — це на ука про мож ли вості здо бут тя істин но го знан ня в науці. При хиль ни ки та ко го підхо ду С.Фу лер [Fuller, 2002] і Ю.Рєзнік [Рез ник, 1999] порівню ють різні ме то до логічні підхо ди щодо аналізу со - ціаль ної ре аль ності. Цей порівняль ний аналіз дає змо гу з’я су ва ти мож ли - вості й об ме жен ня здо бут тя на уко во го знан ня у кла сич них і не кла сич них парадигмах. Дру ге тлу ма чен ня епісте мо логії як аналізу ра мок на уко во го досліджен - ня, що впли ва ють на політику на уко во го поля, на ле жить М.Фуко [Фуко, 2004], П.Бурдьє [Бур дье, 2005] і Ю.Ка ча но ву [Ка ча нов, 2007]. З точ ки зору М.Фуко, “епісте ма — це не фор ма пізнан ня чи тип раціональ ності, який, про ни зу ю чи найрізно манітніші на уки, ви я вив би су ве рен ну єдність суб’єкта, духу чи епо хи” [Фуко, 2004: с. 351]. Епісте ма — це те, що ви хо дить за межі окре мих на уко вих дис курсів, це міждис ципліна рна рам ка, що задає те ма ти ку в досліджен нях наук пев но го істо рич но го періоду. Фак тич но, саме епісте ма виз на чає спектр мож ли вих пи тань, що їх ви су ває дослідник ре аль - ності, але важ ливішим є те, що епісте ма — це фільтр для відповідей на по - став лені пи тан ня. Зав дя ки цьо му в науці го во рять про об ме женість мож ли - вос тей пізнан ня. Пев ною мірою епісте му в по тлу ма ченні М.Фуко мож на вва жа ти час ти ною треть о го світу К.По пе ра — світу ідей і абстрак тних мо де - лей ре аль ності [Поп пер, 2000]. 44 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4 На талія Отреш ко На дум ку П.Бурдьє і Ю.Ка ча но ва, на уко ве поле як місце бо роть би за на - уко ве доміну ван ня виз на чає кож но му дослідни кові вибір — за леж но від його по зиції — пев ної на уко вої стра тегії, яка вод но час є й політич ною. Термін “політика” тут не слід ро зуміти бук валь но. Оскільки для кож но го поля ха рак тер ний особ ли вий різно вид сим волічно го капіталу, політика в рам ках поля — це бо роть ба за мо но поль не во лодіння ним (у науці — це мо но - поль не пра во на во лодіння істи ною). На у ка не має інших підстав, крім ко - лек тив но го віру ван ня в її за са ди, що про ду кує і пе ре дба чає саме функціону - ван ня на уко во го поля. Це так зва на док са, що зу мов лює відно си ни без по се - ред ньої зго ди зі світом, у да но му разі зі світом на уки, а точніше — з її мен - таль ни ми струк ту ра ми, за сто со ву ю чи які до аналізу дійсності, дослідни ки от ри му ють її на уко ву кар ти ну, яку потім ви да ють за ре аль ну. Док са в кон - цепції шко ли П.Бурдьє ви ко нує ту саму функцію, що й епісте ма в кон цепції М.Фуко, — виз на чає рам ки на уко во го досліджен ня соціаль ної ре аль ності, бо на зи ває основні об’єкти аналізу і об и рає ме тод пізнання. Обидві версії епісте мо логії соціаль них наук справ ля ють не а би я кий вплив на су час ну соціологічну теорію, в якій відбу вається пе рехід від кла - сич них ме то до логічних за сад до не кла сич них і по стнек ла сич них. Обго во - рен ня ста ту су те о ре тич ної соціології як на уки про су час ний світ має місце як у досліджен нях західних те о ре тиків [Вал лер стайн, 2004; Кол линз, 1999; Штом пка, 2005], так і в пра цях укр аїнських [Бур ла чук, 2006; Кос тен ко, Макеєв, 2008; Кутуєв, 2009; По по ва, 2002; Тан чер, 2000; Та ра сен ко, 2008] і російських соціологів [Гоф ман, 2005; Фи лип пов, 2008]. Прак тич но в усіх зга да них вище пра цях ідеть ся про не обхідність пе ре хо ду від аналізу кла сич - них кон цепцій соціологічної теорії до фор му ван ня но вих ме то до логічних за сад соціології як на уки, кот ра вив чає не ста ни, а про це си, не так соціаль ну ста ти ку, як соціаль ну ди наміку. На мій по гляд, для уточ нен ня логіки пе ре хо ду від суб станціональ ної епісте ми, що домінує у соціології в період кла си ки, до су час ної епісте ми “ме - реж но го мис лен ня” при аналізі соціологічних теорій доцільне ви ко рис тан - ня ти по логії на уко вої раціональ ності В.Стьопіна [Сте пин, 2003]. У три ета - пи роз вит ку (кла си ка/не кла си ка/по стнек ла си ка) мож на як в уза галь не ну рам ку впи са ти і су час ну кон цепцію не окла си ки Дж.Александера [Alex an - der, 1988; Kurasawa, 2004], і ме то до логію не оре алізму [Аутвейт, 1991; Арчер, 1998]. Не ок ла си ка Дж.Александера, влас не, є спро бою збе ре жен ня кла сич - них ме то до логічних при нципів у не кла сич но му підході. Таку спро бу, як і інші варіанти мак ро-мікро син тезів, кри ти ку ють пред став ни ки не оре алізму в соціології. Їхній ме тод пізнан ня, на мою дум ку, є на й слушнішим варіан том по стнек ла сич но го ме то ду, оскільки по вер тає мож ливість на уко во го аналізу тен денцій, за кла де них у ре аль ності, і долає су перечності не кла сич но го ме - тоду по стмо дерністів. Ме тою цієї статті є аналіз спе цифіки пе ре хо ду від кла си ки до не кла си ки й по стнек ла си ки в соціологічній теорії. Для реалізації по став ле ної мети спер шу те зо во буде по стуль о ва но за гальні при нци пи кла си ки, не кла си ки та по стнек ла си ки з точ ки зору філо софії на уки, потім дано виз на чен ня суб’єкта, ме то ду пізнан ня, кар ти ни соціаль но го світу як ме то до логічних за - сад епісте ми соціології. На ос та нок буде роз гля ну то два спо со би аналізу Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 45 Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу … соціаль ної ре аль ності — транс цен ден тний і іма нен тний — як при кла ди кла - си ки та не кла си ки в су часній соціології. За гальні ме то до логічні при нци пи кла си ки, не кла си ки і по стнек ла си ки Для кла сич ної на уки, що сфор му ва ла ся і за кла ла фун да мент кла сич но - го по зи тивізму в соціаль них на уках, на за гал ха рак терні такі ме то до логічні при нци пи: транс цен ден талізм, са мо то тожність об’єкта і суб’єкта пізнан ня, суб станціоналізм, що пе ре дба чає об’єктив ну ре альність, яка пе ре бу ває поза свідомістю суб’єкта пізнан ня, на ївний реалізм, по шук істи ни як знан ня про суще, при хо ване за час тко вос тя ми зовнішніх явищ [Ильин, 1993]. У не кла сичній кар тині світу “по нят тя події на бу ває са мостійно го смис - лу і вжи вається шир ше, воно вка зує на окре му дію, яви ще, що має сенс саме по собі, а не лише як вияв за галь но го за ко ну” [Мел ков, 2004: с. 87]. Відбу - вається по сту по ва відмо ва від аналізу ре аль ності як де я кої суб станціональ - но ви ра же ної суті явищ і пе рехід до аналізу про цесів і подій як на й дрібніших оди ниць ди наміки ре аль ності. За га лом для не кла сич но го на уко во го пізнан ня ха рак терні такі ме то до - логічні при нци пи, що відрізня ють його від кла сич ної ме то до логії: сто сов но об ра зу ре аль ності — поліфун да мен тальність, ре ля тивізм; сто сов но суб’єкта пізнан ня і спо собів його по вод жен ня з ре альністю — пер со налізм, праг ма - тизм як підґрун тя ан ти у мог ляд ності й діяльнісно го підхо ду щодо ро бо ти з ре альністю. Поліфун да мен тальність не кла си ки пе ре дба чає не тра диційне світо ба чен ня дослідни ка, ґрун то ва не на ідеї склад ної пред мет ності, ані струк тур но, ані ге не тич но не опо се ред ко ву ва ної жод ни ми ба зо ви ми ком - плек са ми, що їх по тлу ма чу ють як мо но цен трич ний онто логічний пер шо - фун да мент. Ре ля тивізм не кла си ки озна чає, що знан ня не безвіднос не, воно інтенціональ не, зчеп ле не із при й о ма ми ро зу мо во го й ек спе ри мен таль но - го опра цю ван ня дійсності, із про це ду ра ми іден тифікації об’єктів, пра ви ла - ми інтер пре тації, сис те ма ти зації їх тощо. Та ким чи ном, у не кла сич но му пізнанні інтенціональність свідо мості, його зацікав ле на спря мо ваність на об’єкт не може бути “зня та” зви чай ни ми раціональ ни ми про це ду ра ми зби - ран ня й аналізу. Не обхідним є те, що в Е.Гу сер ля на зи вається про це ду рою фе но ме но логічної ре дукції, а в кон цепції П.Бурдьє — ме то дом подвійної об’єкти вації. Пер со налізм як не кла сич ний при нцип пе ре дба чає за пе ре чен - ня раціональ ної логіки як єди ної фор ми пізнан ня. Ідею про суб’єкт як ак тив - но го діяча, не тільки дослідни ка, а й пе ре тво рю ва ча при ро ди й суспільства та кож мож на віднес ти до при нци пу персоналізму. До ла ю чи не кри тичні дог ми кла си ки, не кла си ка, втім, не по ри ває з нею оста точ но. Без по се редній, яв ний зв’я зок між ними про гля дається в час тині тлу ма чен ня при зна чен ня знан ня. І кла си ка, і не кла си ка схо дять ся в од но му: за вдан ня на уки — роз крит тя при ро ди бут тя, осяг нен ня істи ни. Обґрун ту - ван ням ви ок рем лен ня й відок рем лен ня по стнек ла сич но го ета пу роз вит ку на уки може бути чин ник цінності на уко во го знан ня, його узгод жен ня не з індивіду аль ни ми чи гру по ви ми кар ти на ми світу, а з ґло баль ним про ек том на рівні усьо го лю дства. Та ки ми про ек та ми мож на вва жа ти еко логічну мо - 46 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4 На талія Отреш ко дель реґуляції відно син лю ди ни і при ро ди, про ект ґло балізації міжна род но - го про сто ру соціаль них і політич них відносин. За га лом за зна чу, що пе рехід на уки від кла си ки до не кла си ки, від мін - ність ба зо вих ме то до логічних при нципів між цими підхо да ми в на уковій і філо софській літе ра турі опи сані до волі чітко й не вик ли ка ють сумніву. Більше пи тань зу мов лює пе рехід від не кла си ки до по стнек ла си ки, оскільки не зовсім зро зумілі відмінності в ме то до логії. Рад ше мож на ска за ти, що по - стнек ла сич ний тип раціональ ності — це своєрідний етап роз вит ку не кла - сич но го типу, в яко му окремі не кла сичні при нци пи до во дять до логічно го за вер шен ня. Як са мостійний етап по стнек ла си ку важ ко кла сифіку ва ти, по - за як цей тип на уко вої раціональ ності ще фор мується, при чо му відбу вається це на на ших очах. До та ких при нципів мож на віднес ти міждис циплінарність, аналіз кон - текстів подій, об’єктивність пізнан ня як інтер суб’єктивність, ідею ме тас пос - терігача як суб’єкт пізнан ня в по стнек ла сиці. Об’єкта ми в по стнек ла сич но му пізнанні є унікальні сис те ми, що ха рак - те ри зу ють ся відкритістю і са мо роз вит ком. Саме для вив чен ня їх уне об - хідни ло ся за лу чен ня до од но го дослідниць ко го про ек ту пред став ників різ - них на уко вих дис циплін. Став лен ня до вив чен ня ви пад ко востей і не об - хідності в рам ках цих сис тем змінюється від кла сич но го при нци пу їх про - тис тав лен ня до при нци пу взаємо до пов няль ності. Подія в по стнек ла сиці — це вибір од но го зі шляхів ево люції сис те ми, тож слід го во ри ти про її зна чимість — оцінку, смисл. Факт є подією, вне се - ною в пев ний кон текст. Зміна кон текстів — “пе ре вдя ган ня подій в інші смис ли” [Мел ков, 2004: с. 124]. Вибір мож ли вих кон текстів зу мов ле ний ме - та кон тек стом куль ту ри унікаль ної й універ саль но-лю дської. Об’єктивність як інтер суб’єктивність за сту пає в по стнек ла сиці місце став лен ня до об’єктив ності як відсто ро не ності, не вклю че ності суб’єкта в досліджу ва ну ре альність. Інтер суб’єктивність озна чає не лише інтенціо - нальність свідо мості дослідни ка, при й ня ту в не кла сиці, але й узгод женість індивіду аль них інтен ций із ціннос тя ми гру пи. Звідси одним із кри теріїв об’єктив ності от ри ма них ре зуль татів досліджен ня в по стнек ла сиці пе ре д - ба чається, що “на уко ве фак тич не знан ня має бути при й ня те як об’єктив не пев ною на уко вою спільно тою” [Мел ков, 2004: с. 125]. Об’єктивність істи ни як точ на фо тог рафія ре аль ності по сту пається об’єктив ності знан ня, сприй - ня то го на пев но му етапі роз вит ку на уки пев ною гру пою про фесіоналів. У по стнек ла сиці суб’єктом пізнан ня стає ме тас пос терігач, який пе ре бу - ває вод но час усе ре дині й поза сис те мою спос те ре жен ня. Усе ре дині сис те - ми спос терігач за ли шається вче ним, який пра цює в певній ме то до логії й отримує ре зуль та ти, зу мов лені ви бо ром ме то ду і відповідно го по няттєвого апарату аналізу. Поза сис те мою спос терігач пе рей мається реф лексією над влас ни ми за са да ми мис лен ня і виз на чає сам для себе ієрархію ціннос тей, котрі зу мов лю ють пріори те ти в його на уковій діяль ності. Та ким чи ном, у по стнек ла сиці на ука раз ом із про ду ку ван ням но во го знан ня на підставі вже роз роб ле них ме тодів і підходів до аналізу ви роб ляє реф лексію з при во ду влас них за сад і кориґує здо бу те знан ня. Дослідник в ідеалі по стнек ла си ки Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 47 Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу … має вміти поєдну ва ти в собі риси вче но го, істо ри ка і філо со фа на уки, а та - кож кри ти ка влас них ре зуль татів із по зиції ме тас пос терігача. У соціології соціальність, сфор мо ва на за Но во го часу, стає пред ме том аналізу для кла сич но го періоду, а та кож сфе рою, де роз гор тається реа - лізація про ектів Просвітниц тва. Іде а ли ро зум ної організації суспільства до - волі тісно пе ре пліта ють ся з іде а ла ми утилітар ної куль ту ри се ред ньо го кла - су, що дає змо гу роз ви ва ти ся ідеям по зи тивізму в кла сиці соціології. Нек ла - сич ний період по в’я за ний із руй нацією об ра зу суспільства як єди но го цi ло - го у другій по ло вині ХХ століття. Пред ме том не кла сич ної соціології стає по всяк денність і стилі жит тя, суб куль турні ви я ви, що відрізня ють одну соціаль ну гру пу від іншої. Ра зом із цим по си люється інте рес до індиві ду - альних суб’єктів дії, зв’яз ку їхньої біографії із ґло баль ни ми істо рич ни ми про цесами. Пос тнек ла сич ний етап роз вит ку соціологічної теорії роз по чав ся по - рівня но не дав но і по в’я за ний пе ре дусім з іде я ми по стмо дернізму і по ст - струк ту ралізму, а та кож не оре алізму. Пред ме том аналізу по стнек ла сич них теорій ста ють не еле мен ти соціаль них струк тур, а соціальні про це си й окремі події в соціаль но му житті. Одним із зна чу щих для по стнек ла си ки пи тань є те, яким чи ном у су час но му ди намічно му соціаль но му світі відбу - вається фор му ван ня й підтрим ка гру по вих та індивіду аль них іден тич нос - тей, а та кож про бле ма фор му ван ня соціаль но го цілого за умов роз ми ван ня меж ко лишніх спільнот і змішу ван ня куль тур. Кла сичній ме то до логії було влас ти ве праг нен ня гра нич ної стро гості й од но знач ності по нять. Автори не кла сич ної та по стнек ла сич ної соціаль ної ме то до логії ви хо дять з того, що на уко ве по нят тя має відкри тий обрій зна - чен ня. У зв’яз ку з фор му ван ням но вих при нципів соціогу ма ни тар но го знан - ня ви ни кає по тре ба пе ре осмис лен ня те о ре тич них за сад із тим, щоби сфор - му ва ти цілісне ба чен ня су час ної соціаль ної ре аль ності, яке пе ре дба чає пе - ред усім зміну основ них те о ре тич них ме та фор [Ми ке ши на, 2002]. Уяв лен ня про соціаль ну ре альність як про ре альність, що скла дається з окре мих об’єктів — суб станціональ них еле ментів єди но го цілого, витісняється уяв - лен ням про ме ре жу двос то ронніх взаємоз в’язків, ди намічне соціаль не поле, де суб станціональні еле мен ти відсутні, їхнє місце посіда ють соціальні про - це си, як пра ви ло, наділені зво рот ним зв’яз ком. За ана логією з та кою ди - намічною мо дел лю соціаль ної ре аль ності ви бу до вується її те о ре тич не ба - чен ня — взаємо за леж на ме ре жа по нять і мо де лей, в якій відсутні раз і на зав - жди за дані онто логічні засади. Об’єкт досліджен ня в цьо му ви пад ку що ра зу ство рюється на но во, за - леж но від по став ле них у дослідженні за вдань. Ство рен ня та кої дослідниць - кої мо делі пе ре дба чає вра ху ван ня соціокуль тур но го кон тек сту, тла, яке ба - га то в чому виз на чає спе цифіку взаємоз в’язків усе ре дині за да но го об’єкта. З огля ду на це йдеть ся не про ство рен ня універ саль ної мо делі соціаль них про - цесів, при дат ної для будь-яких сеґментів соціаль ної ре аль ності. Та кий до - слідниць кий підхід рад ше пе ре дба чає ком плек сний аналіз ло каль них про - цесів із под аль шою спро бою опи су яко мо га шир шо го спек тра їхніх взає мо - зв’язків з інши ми, так само спе цифічно за да ни ми про це са ми. 48 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4 На талія Отреш ко При аналізі транс фор мації епісте ми соціаль них наук мож на ви ок ре ми - ти три основні еле мен ти, або ме то до логічні за са ди: суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти ну соціаль но го світу. Спро бую дати виз на чен ня цим трьом еле мен там. За са до вою ха рак те рис ти кою суб’єкта вва жається те, що він му сить по - стійно взаємодіяти з на вко лишнім се ре до ви щем за ра ди ви жи ван ня. Дія і пізнан ня виз на ча ють ся як два взаємо за лежні про це си та кої взаємодії. У про цесі пізнан ня суб’єкт на ма гається ство ри ти об раз упо ряд ко ва но го про сто ру на вко лиш ньо го світу, де йому буде за без пе че на при наймні тим ча - со ва без пе ка. Для цьо го фор мується уяв лен ня про стабільність провідних при чин но-наслідко вих зв’язків, що веде суб’єкта пізнан ня до про ду ку ван ня та кої кар ти ни світу, де за са до вим ха рак те рис ти кам при та ман на ста тичність, тоб то суб станціональність. Суб станціоналізм як за са до ва ха рак те рис ти ка кар тин світу був не обхідним доти, доки суб’єкт пізнан ня відчу вав себе за - леж ним від життєвого се ре до ви ща. У суб станціоналістських кар ти нах світу суб’єкт невіддільний від об’єкта, вони ста нов лять єди ний про стір бут тя, підпо ряд ко ва но го доцільності світо по ряд ку ви що го рівня. Дот ри ман ня за - конів, уста нов ле них транс цен ден тною си лою, слу гу ва ло ґаран том без пе ки жит тя суб’єкта й ефек тив ності його дій у суб станціоналістських кар ти нах світу. У про цесі зміни життєвих умов і підви щен ня ав то ном ності суб’єкта від на вко лиш ньо го про сто ру він ви ок рем лює себе із при род но го і соціаль но го світу, по зна чає себе як індивіда. Образ роз ме жо ва ності суб’єкта й об’єкта фор мується в кар тині світу доби Відрод жен ня, де лю ди на про го ло шується твор цем са мої себе, наділе ним сво бод ною во лею. Пос ту по во індивідуалізм стає доміна нтною ри сою у західній кар тині світу. Звідси зрос тає інте рес до внутрішньо го про сто ру суб’єкта, що відок рем люється від на вко лиш ньо го світу не ви ди мою меж ею і про тис тав ляється йому. Оста точ не фор му ван ня суб’єкт-об’єктної діади відбу вається в на уковій кар тині світу, де суб’єкт пізнан ня вис ту пає в ролі спос терігача за про це са ми в при род но му і соціаль - но му про сторі. Суб станціональність, тоб то спо конвічна стабільність світу, дає змо гу ви яв ля ти його за ко номірності в про цесі пізнан ня й ви ко рис то ву - ва ти знан ня про них для підви щен ня ефек тив ності дій. У філо софії пізнан - ня, що на ле жить до на уко вої кар ти ни світу, скла дається об раз двох суб - станцій: фізич ної і ро зу мо вої, суб станції при ро ди і суб станції свідо мості, що при нци по во незвідні одна до од ної. Мірою роз вит ку на уко во го знан ня місце об ра зу про цілісність цих суб станцій, їхню внутрішню не су пе реч ливість за - сту пає об раз ди намічної ре аль ності, що пе ре бу ває в про цесі постійно го становлення. Ме тод пізнан ня — це спосіб сприй нят тя світу, це спосіб ви ок рем лен ня основ них рис і відок рем лен ня їх від дру го ряд них. Для кож ної куль ту ри, для кож но го істо рич но го періоду основ не і дру го ряд не відрізня ють ся одне від од но го і мірою змін міня ють ся місця ми. Ме тод пізнан ня не ми ну че задає певні за гальні при нци пи організації світу, що яв ля ють со бою за ко ни ре аль ності. У на уко во му пізнанні нині існу - ють різні точ ки зору на те, що може бути опи са не у виг ляді за ко номірнос тей. У по зи тивізмі за ко на ми вис ту па ли уста лені при чин но-наслідкові зв’яз ки, котрі мож на було зафіксу ва ти за до по мо гою на уко вих про це дур. У не кла - Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 49 Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу … сиці й по стнек ла сиці став лен ня до вив чен ня і ви яв лен ня за конів змінюєть - ся — за ко ни або вва жа ють си ту аційни ми, тим ча со ви ми зв’яз ка ми і тен - денціями, або вза галі мова йде про при нци по ву ха о тичність і не впо ряд ко - ваність досліджу ва ної ре аль ності. Кар ти ни світу — сис те ми уяв лень про ре альність, при й няті в куль турі пев но го соціаль но-істо рич но го про сто ру. Кар ти ни світу фор му ють ся за со - ба ми як по всяк ден ної, так і на уко вої мови й утво рю ють підґрун тя сприй нят - тя світу лю ди ною як суб’єктом пізнан ня. Світог ляд суб’єкта в соціоісто рич - но му про сторі кон сти туюється за да ним спо со бом інтер пре тації ре аль ності, що видається йому са мо о че вид ною. Цей спосіб мож на на зва ти кар ти ною світу, яка домінує у гру повій і ма совій свідо мості в кон крет но му соціокуль - тур но му про сторі. Ба зові онто логічні по нят тя — це сво го роду табу сто сов но інших дже рел смис ло вих зна чень. Зав дя ки та ким по нят тям, як “лю ди на”, “Бог”, “при ро - да”, “суспільство”, у різно манітних кар ти нах світу, по чи на ю чи з релігійних, спро щується й уніфікується ре альність, її ба га то маніття форм жит тя і бут - тя. Це спро щує мож ливість орієнтації у світі й у соціокуль тур но му про сторі суб’єктам дії різних соціаль них груп, ство рює універ саль ний об раз бут тя для всьо го суспільства. У кар ти нах соціаль но го світу мож на ви ок ре ми ти два ба зові кон цеп ти: соціаль на ре альність і суб’єкт дії/пізнан ня/вла ди. У кла сиці соціаль на ре - альність — це об’єктив но на яв на, не за леж на від свідо мості суб’єкта ціліс - ність фактів і явищ. У кла сиці ре альність одна, її сутність транс цен ден тна і при хо ва на за світом ре чей і явищ. У не кла сиці ре аль нос тей безліч, вони за - ле жать від інтенціональ них про ектів і за ми ка ють ся в окремі ца ри ни як світи різно манітних куль тур но-соціаль них зна чень. Соціаль на ре альність у не - кла сиці — це абстрак тна мо дель, що віддзер ка лює окремі еле мен ти інтер - суб’єктив но го життєвого світу і ґрун тується на на уковій інтер пре тації ти по - логізації по всяк ден ної свідо мості. У по стнек ла сиці ре альність як онто логічна суб станціональ на уста ле - ність відсут ня, є ре альність ме реж відно син між ре ча ми і яви ща ми, що фіксу ють ся суб’єктом за до по мо гою ра мок по нять і те о ре тич них ко нст - руктів. Соціаль на ре альність у по стнек ла сиці — одна із за галь них ра мок зна - чень, що на ки да ють ся на соціаль ну дійсність, відмінна як від док сич но го передзнання, так і від ти по логізацій життєвого світу. Мож на ска за ти, що в кон цепціях по стнек ла си ки соціаль но го пізнан ня відбу ва ють ся под аль ший розвиток ідей не кла си ки в бік де тальнішого уточ нен ня за сад соціаль ної на - уки, опис і кла сифікація різно манітних форм знан ня про соціаль ну ре - альність. Коли кон цепція кла сич но го об ра зу суспільства за знає кра ху, зміню - ється й опис основ них ха рак те рис тик суб’єкта дії. Кри тич на соціологія ви - явила по той бік по ряд ку силу, по той бік кон сен су су — реп ресії, відкри ла в мо дернізації ірраціональність, в за галь них при нци пах — при ват ний інте рес кла су мож нов ладців. Дер жав на вла да і доміна нтна в суспільстві іде о логія про тис тав ля ють ся суб’єкту дії. Ре зуль та том успішної соціалізації стає не щире насліду ван ня вста нов ле них зразків, а вміння ви ко рис то ву ва ти їх у влас них інте ре сах і рад ше об хо ди ти, ніж по ва жа ти. Та ким чи ном, суб’єкт дії 50 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4 На талія Отреш ко і суспільство не відповіда ють одне од но му, а здебільше про тис то ять як при - хо вані про тив ни ки. У соціології по стмо дер ну втра чається довіра до фіґури ак то ра як істо рич но го пер со на жа. Суб’єктом дії стає в од но му разі соціаль но па сив на осо ба, яка дедалі більше за ми кається в по шу ку своєї іден тич ності чи то шля хом самоізо ляції від суспільства, чи то ство рен ням ма лих груп, що ма ють влас ну свідомість і спо со би її ви ра жен ня. В іншо му разі суб’єкт дії — це успішний гра вець, який ви ко рис то вує знан ня пра вил гри в соціаль них по лях для от ри ман ня мак си - маль но го при бут ку, але за га лом мало зацікав ле ний у яки хось абстрак тних, транс цен ден тних соціаль них ціннос тях. І в тому, і в тому ви пад ку суб’єкт дії за ли шається відчу же ним від соціаль но го світу, бо не сприй має його як зна - чи мий для ньо го про стір. Він не на ма гається впли ва ти на пе ребіг подій, на - томість об и рає за леж но від своїх осо бистісних амбіцій або стра тегію ухи - лен ня від бо роть би, або стра тегію от ри ман ня мак си маль но го при бут ку в уже на яв них соціаль них по лях. Пе ред ба чається, що мож ливість його впли - ву на соціаль ну дійсність зве де на до мінімуму внаслідок то таль но го ха рак - те ру су час ної вла ди, що про ни зує май же всі сфе ри при ват но го і гро ма дсько - го життя. Як у кла сичній соціології, так і в су час них соціологічних кон цепціях суб’єкт дії є за руч ни ком — у пер шо му ви пад ку істо рич них тен денцій, у дру - го му — пра вил гри мо заї чно го соціаль но го світу. Оскільки в су час но му світі, з од но го боку, зрос тає мож ливість суспільства впли ва ти на пе ребіг сво го роз вит ку, а з іншо го — ви ни ка ють нові соціальні про бле ми, по в’я зані з ґло - балізацією, не одмінно по стає пи тан ня, наскільки ці про бле ми мо жуть роз - в’я зу ва ти ся самі со бою, без ак тив ної участі ма со во го суб’єкта дії. Для участі в су час них про це сах від суб’єкта дії потрібні нові якості, зок ре ма чітке усвідом лен ня меж мож ли вос тей його впли ву на пе ребіг подій, раціональ не філо со фське ба чен ня себе і сво го місця у цих про це сах. Але го лов ною ри - сою та ко го суб’єкта дії є його ба жан ня осо бис то про жи ва ти істо ричність, ство рю ва ти нові соціальні зраз ки по ведінки, а не бути їх па сив ним спо - стерігачем. Тран сцен ден тний і іма нен тний спо со би аналізу соціаль ної ре аль ності Щоб опи са ти зв’я зок між пев ною по зицією суб’єкта пізнан ня сто сов но соціаль ної ре аль ності, за сто со ву ва ний ним ме тод пізнан ня і кар ти ну со - ціаль но го світу, що утво рюється в ре зуль таті, слід опи са ти за гальні риси двох спо собів те о ре тич но го ба чен ня в соціології: транс цен ден тно го та іма - нен тно го. Пер ший спосіб, який мож на виз на чи ти як кла сич ний для со - ціології, і досі на й по ши реніший у соціологічно му дис курсі по стра дя нсько го про сто ру. Особ ливість його су час но го за сто су ван ня в досліджен нях — те, що ме то до логічне підґрун тя бе руть із кла си ки соціології, але вис но вок час то роб лять у дусі не кла сич них кон цепцій, особ ли во коли йдеть ся про аналіз індивіду аль них прак тик у рам ках ма лих і се редніх соціаль них груп. Іма нен - тне ба чен ня ви ко рис то вує як ме то до логічне підґрун тя не кла сичні при нци - пи, але по тре бує до пов нен ня по стнек ла сич ни ми концепціями. Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 51 Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу … Коли соціолог ви ко рис то вує транс цен ден таль не ба чен ня досліджу ва - них об’єктів, у цьо му разі на уко ве по яс нен ня суспільства мож ли ве остільки, оскільки “під іме нем соціаль но го ро зуміють су купність об’єктив них фактів, які не за ле жать або, при наймні, не зво дять ся до якоїсь при ват ної інтер пре - тації. Мож ливість універ саль но го досвіду соціаль но го пізнан ня ґаран тує нам об’єктивність соціаль них фактів” [Бик бов, s. a.]. У цій те о ре тичній по - зиції вихідним пер шо е ле мен том суспільства є лю ди на, яку соціологічна теорія ро зуміє як суб’єкт, але суб’єкт не ло каль ний, а універ саль ний. Це озна чає, що цьо му універ саль но му суб’єктові влас тиві такі ха рак те рис ти ки: ро зумність, воля, сво бо да ви бо ру. У кла сичній мо делі ролі, нор ми, ра ціо - нальність по ведінки не охоп лю ють цілком лю дську істо ту: за ли шається за - вжди внутрішньо при та ман на суб’єктові вихідна сво бо да, що слу гує дже ре - лом зміни, ви бо ру, підко рен ня чи про тес ту. Тоб то мож на го во ри ти, що для соціоло га, який пра цює в полі транс цен - ден таль но го те о ре тич но го ба чен ня, існу ють два не за лежні види універ саль - них явищ: універ сальні влас ти вості суб’єктів як вільних індивіду аль них істот і соціальні яви ща, що де терміну ють по ведінку лю дей як соціаль них ак - торів. У такій соціології дослідни ки, з од но го боку, не вив ча ють влас ти вос - тей суб’єктив ності, оскільки вони не опри чи ню вані соціаль ни ми зв’яз ка ми і час то ірраціональні. А з іншо го боку — не хту ють яви ща ми, не суттєвими для по яс нен ня то таль ності суспільства, — у фо кус теорії має по трап ля ти не безліч відхи лень чи окре мих фактів, а універ саль на логіка суспільства, його нор маль на фор ма існу ван ня. На про ти ва гу цьо му іма нен тна кон цепція соціаль но го спи рається на ло - кальні, спе цифічні для кож ної досліджу ва ної ца ри ни відмінності, що зби ра - ють ся в по яс ню вальні схе ми на підставі того спільно го, що ці ца ри ни ма ють між со бою, як-от на підставі особ ли вос тей по ведінки соціаль но го аген та як ро зум но-тілес ної істо ти, чиї кон кретні влас ти вості зу мов лені прак ти кою, але не то тожні їй. По ка зовішим по яс нен ням вис ту пає в цій схемі кон цепція П.Бурдьє, що вста нов лює відповідність між габіту сом ак торів як су куп - ністю прак тич них схем і соціаль но раціоналізо ва ним тілом як вихідною точ - кою для тра диційно го аналізу ви роб ниц тва і спо жи ван ня. Кла сич на теорія соціології ви но сить точ ку зору соціологічної на уки у пев но му смислі за дуж ки соціаль ної дійсності, над то ха о тич ної, щоби до - слідни ки без по се ред ньо мог ли в ній спос терігати уста лені яви ща. Зав дя ки дис танції, що утво рюється в ре зуль таті роз ме жу ван ня між ре альністю су - спільства і ро зу мом те о ре ти ка, остан ньо му відкри вається сис те ма об’єктив - них зв’язків, що зу мов лює дії лю дей. Те о ре тик, дис танційо ва ний і ніби очи - ще ний від усіля ко го шти бу час тко вої за лу че ності в суспільство (чи то по - літич на заанґажо ваність, ес те тичні пре фе ренції або по всяк ден ний досвід), спос терігає ка у зальні зв’яз ки, опи ня ю чись поза їхньою дією. Та кий соціо - логічний по гляд опи сує суспільство не як дос туп не йому мірою схо жості (на прик лад, соціальні прак ти ки як дії собі подібних індивідів), а як подібну фізич но му світу су купність об’єктів, від по чат ку по збав ле них влас ної реф - лек сив ності. У цьо му плані існує своєрідний зв’я зок між поміщен ням соціоло га в по - зицію сто рон ньо го спос терігача-фікса то ра транс цен ден тних за конів і тим, 52 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4 На талія Отреш ко як цей соціолог аналізує суб’єкти дії. У цьо му разі вони уяв ля ють ся або май - же цілком за леж ни ми від струк тур суспільства, або при ре че ни ми на ра - ціональ ну по ведінку че рез спільну схильність до по ряд ку і по шу ку без печ - ної ніші для влас но го соціаль но го існу ван ня. Іна кше ка жу чи, саме транс цен - дентні за ко ни або цінності виз на ча ють у та ко му підході по ведінку лю дей. Та ким чи ном, з аналізу ав то ма тич но вик лю ча ють ся досвід соціаль но го жит - тя суб’єктів дії, їхні тілесні прак ти ки, сфор мо вані на пе ре тині безлічі не - зрідка су перечлив их чин ників осо бис тої біографії, яка, влас не, є окре мим ви пад ком соціаль но го в рам ках ґло баль но го істо рич но го про сто ру-часу. За леж но від іде о логічних по глядів дослідни ка, який пра цює у тра диції транс цен ден тних теорій, мож на ви ок ре ми ти два основні на пря ми: об’єк - тивізм і суб’єктивізм. У пер шо му ви пад ку в ме то до логії за галь не домінує над при ват ним, суспільство — над індивідом. Соціаль на ре альність зоб ра - жується як ре альність об’єктив на, не за леж на від свідо мості суб’єкта, за ко ни яко го лю ди на так само не може ска су ва ти, як за ко ни фізич но го світу. Крім цьо го вва жається, що суспільство як упо ряд ко ва на сис те ма взаємовідно - шень у своїй відносній стабільності більш зна чи ма, ніж ха о тич не ви яв лен ня при ват них інте ресів суб’єктів, тому ними в разі по тре би мож на знех ту ва ти. Суб’єкт підко ряється вста нов ле но му по ряд ку, іна кше його дії роз гля да ють - ся як девіан тна по ведінка. Основ ним при нци пом управління в цьо му разі є при нцип соціаль но го кон тро лю, відсте жу ван ня відхи лень і або ро бо та із жорсткого ви коріню ван ня їх, або більш м’я кий варіант маніпу ляції як ви - правлення вад соціалізації суб’єктів. У будь-яко му разі при хо ва ною ме тою є при ве ден ня соціаль ної ре аль ності до од но го універ саль но го зна мен ни ка, єди ної сис те ми ціннос тей, вста нов ле ної в суспільстві. У дру го му ви пад ку в кон цепціях суб’єктивізму й індивідуалізму ав то ри теорій ви хо дять із про ти леж ної по зиції. З їхньої точ ки зору, соціаль на ре - альність не існує не за леж но від свідо мос тей і дій індивідів. Нав па ки, її струк ту ри фор му ють ся й підтри му ють ся в ре зуль таті по всяк ден ної прак ти - ки суб’єктів дії. По ря док у суспільстві фор мується із ха о су різно манітних спо ну каль них мо тивів і являє со бою не стро го впо ряд ко вані струк ту ри, а мобільні ме режі взаємодій, у яких од но час но діє безліч чин ників. Доміна - нтним при нци пом впли ву на на яв ну си ту ацію є при нцип на й мен шо го втру - чан ня, оскільки будь-яке впро вад жен ня в соціальні ме режі по ру шує їхню са мо ор ганізацію і може при звес ти до не пе ред ба че них наслідків. Та кий при - нцип узгод жується з філо софією лібе ралізму, яка ви ни кає під впли вом переходу західних суспільств до ди намічної рин ко вої еко номіки, а потім транс фор мується в су час ну теорію неолібе ралізму. Автори обох підходів — і об’єктивізму, і суб’єктивізму — за всієї відмінності вис новків сто сов но суті соціаль ної ре аль ності й місця в ній суб’єктів дії ви хо дять із де я кої відсто ро - не ної по зиції, що її посідає соціолог як спос терігач та ек сперт досліджень соціаль ності. З точ ки зору іма нен тної не кла сич ної теорії “по зиція соціоло га не пе ре - бу ває над соціаль ним про сто ром, а є одним із місць соціаль них прак тик, які ко нстру ю ють соціаль ний про стір як про стір відміннос тей і кон ку ру ють за спосіб його виз на чен ня” [Бик бов, s. a.]. Соціальні відмінності в цьо му разі підтри му ють ся різно манітни ми ви да ми вла ди в суспільстві і, що кон че Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 53 Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу … суттєво для роз вит ку соціологічної теорії, вла да і знан ня роз гля да ють ся в цьо му разі як взаємо за лежні чин ни ки, котрі по-різно му співвідно сять ся в кон крет них соціаль них прак ти ках. Поміща ю чи соціоло га все ре ди ну на яв - них у суспільстві соціаль них прак тик, іма нен тна теорія дещо змінює тра - диційне ба чен ня суб’єкт-об’єктних відно син у рам ках соціаль но го пізнан ня. Але до во дить ся виз на ти, що сто сов но суб’єкта дії точ ка зору за ли шається тією са мою, що й у транс цен дентній теорії. Автори іма нен тних не кла сич них теорій став лять під сумнів ідею про внутрішню сво бо ду індивіда, оскільки пред став ни ки цьо го підхо ду, поєдну ю чи чин ни ки вла ди і знан ня, зна хо дять безліч при хо ва них форм маніпу ляції свідомістю ак торів у рам ках су час но го суспільства. У по стнек ла сич них кон цепціях, які щой но по чи на ють роз роб ля ти ся в су часній соціологічній теорії, ма буть, діста нуть нове тлу ма чен ня та кож по - нят тя суб’єкта і ме то ду пізнан ня, що при ве де до фор му ван ня но вої кар ти ни соціаль но го світу з кон цеп ту аль ним опи сом ди намічної й сто хас тич ної со - ціаль ної ре аль ності. Лiте ра ту ра Арчер М. Ре а лизм и мор фо ге нез. Те о рия об щес тва: фун да мен таль ные про бле мы / Под ред. А.Ф.Фи лип по ва. — М., 1999. — С. 63–78. Аутвейт У. Ре а лизм и со ци аль ная на ука // СОЦИО-ЛОГОС. — М., 1991. — С.141–158. Бик бов А. Т. Имма нен тная и транс цен ден тная по зи ции со ци о ло ги чес ко го те о ре ти - зи ро ва ния. — <http://publications.isras.ru/Yr2001/StartRus/Researches/SRC/cerfsophi/ PUBL/TXT/iman_trans.html>. Бур дье П. Поле на уки // Со ци аль ное про стра нство: поля и прак ти ки. — М., 2005. — С.473–517. Бур ла чук В. Ще раз щодо пи тан ня: “Що таке суспільство?” // Соціологія: теорія, ме - то ди, мар ке тинг. — 2006. — №1. — С.5–36. Вал лер стайн И. Ко нец зна ко мо го мира. Со ци о ло гия XXI века. — М., 2004. Гоф ман А.Б. Су щес тву ет ли об щес тво? От пси хо ло ги чес ко го ре дук ци о низ ма к ин - терпретации со ци аль ной ре аль нос ти // Со ци о ло ги чес кие ис сле до ва ния. — 2005. — № 1. — С.18–25. Ильин В.В. Клас си ка-не клас си ка-по стнек лас си ка: три эпо хи в раз ви тии на уки // Вес тник Мос ков ско го уни вер си те та. Сер. 7. Фи ло со фия. — 1993. — № 2. — С.16–34. — <http://www.philos.msu.ru/vestnik/philos/nums.12_1993.html>. Ка ча нов Ю.Л. Эпис те мо ло гия со ци аль ной на уки. — СПб., 2007. Кол линз Р. Со ци о ло гия: на ука или ан ти на у ка? // Те о рия об щес тва: фун да мен таль - ные про бле мы. —М., 1999. — С. 37–72. Кос тен ко Н., Макеєв С. Місце і час соціології // Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке - тинг. — 2008. — № 1. — С.11–32. Кутуєв П. Проб ле ма ти ка су час но го соціологічно го те о ре ти зу ван ня // Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг. — 2009. — № 2. — С.144–165. Мел ков Ю. Факт в по стнек лас си чес кой на уке. — К., 2004. Ми ке ши на Л.А. Фи ло со фия по зна ния. По ле ми чес кие гла вы. — М., 2002. — <http://www.deashistory.org.ru/lam_philcogn.html>. По по ва І.М. “Соціальність” як підґрунтя соціологічної інтер пре тації // Соціологія: теорія, ме тоди, мар ке тинг. — 2002. — № 4. — С.98–121. 54 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4 На талія Отреш ко Поп пер К. Эво лю ци он ная эпис те мо ло гия // Эво лю ци он ная эпис те мо ло гия и ло ги ка со ци аль ных наук: Карл Поп пер и его кри ти ки. — М., 2000. — С.57–74. Рез ник Ю.М. Вве де ние в со ци аль ную те о рию. Со ци аль ная эпис те мо ло гия. — М., 1999. Сте пин В.С. Те о ре ти чес кое зна ние. Струк ту ра, ис то ри чес кая эво лю ция. — М., 2003. Тан чер В. Соціологія та іде о логія в ра курсі по стмо дер но го миc лен ня // Соціо логія: теорія, ме то ди, мар ке тинг. — 2000. — №4. — С.125–132. Та ра сен ко В. На у ко вий інте лект соціології // Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке - тинг. — 2008. — № 1. — С.33–49. Фи лип пов А.Ф. О по ня тии те о ре ти чес кая со ци о ло гия // Со ци о ло ги чес кое об озре - ние. — 2008. — Т.7. — № 3. — С.75–114. Фуко М. Археология зна ния. — СПб., 2004. Штом пка П. Фор ми ро ва ние со ци о ло ги чес ко го во об ра же ния. Зна че ние те о рии // Со ци о ло ги чес кие ис сле до ва ния. — 2005. — № 10. — С. 64–72. Alexander J. Durkheim’s Problem and Differentiation Theory Today // J.Alexander Action and Its Environments: Towards New Synthesis. — New York, 1988. — P.49–77. Fuller S. Social Epistemology. — Bloomington, Indianapolis, 2002. Kurasawa F. Alexander and the Cultural Refounding of American Sociology // Thesis Eleven. — 2004. — Vol.79. — № 1. — P.53–64. Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 55 Суб’єкт, ме тод пізнан ня, кар ти на соціаль но го світу …