Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу
Two multidirectional vectors remain simultaneously valid within the domestic policy of European Union: the integration of European community in a single unit and the increasing regionalization of the EU countries-members. The author of the article comes to the conclusion, that the result of such mul...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Социология: теория, методы, маркетинг |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89984 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу / А. Зоткін // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 67–83. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89984 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-899842015-12-21T03:02:59Z Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу Зоткін, А. Two multidirectional vectors remain simultaneously valid within the domestic policy of European Union: the integration of European community in a single unit and the increasing regionalization of the EU countries-members. The author of the article comes to the conclusion, that the result of such multidirectional political processes is not the contradiction, but rather interaction of these two trends of domestic policy. The deepening of regionalization and partial loss of the autonomy by national govern ments of countries-members of EU is instrumental in the acceleration of the European community integration. The mechanisms of the parallel moved forward integration and regionalization must resolve territorial conflicts both among the “old” members of EU (so called “interdynastic” type of conflicts) and between the “old” and “new” EU members (“post-colonial” type of conflicts). In addition, the supranational authorities of the European Union can make use of the trend of regionalization as an effective mechanism of political management. 2009 Article Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу / А. Зоткін // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 67–83. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1563-4426 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89984 uk Социология: теория, методы, маркетинг Iнститут соціології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Two multidirectional vectors remain simultaneously valid within the domestic policy of European Union: the integration of European community in a single unit and the increasing regionalization of the EU countries-members. The author of the article comes to the conclusion, that the result of such multidirectional political processes is not the contradiction, but rather interaction of these two trends of domestic policy. The deepening of regionalization and partial loss of the autonomy by national govern ments of countries-members of EU is instrumental in the acceleration of the European community integration. The mechanisms of the parallel moved forward integration and regionalization must resolve territorial conflicts both among the “old” members of EU (so called “interdynastic” type of conflicts) and between the “old” and “new” EU members (“post-colonial” type of conflicts). In addition, the supranational authorities of the European Union can make use of the trend of regionalization as an effective mechanism of political management. |
| format |
Article |
| author |
Зоткін, А. |
| spellingShingle |
Зоткін, А. Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу Социология: теория, методы, маркетинг |
| author_facet |
Зоткін, А. |
| author_sort |
Зоткін, А. |
| title |
Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу |
| title_short |
Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу |
| title_full |
Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу |
| title_fullStr |
Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу |
| title_full_unstemmed |
Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу |
| title_sort |
інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики євросоюзу |
| publisher |
Iнститут соціології НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89984 |
| citation_txt |
Інтеґрація і реґіоналізація — два вектори єдиної політики Євросоюзу / А. Зоткін // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 67–83. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Социология: теория, методы, маркетинг |
| work_keys_str_mv |
AT zotkína íntegracíâíregíonalízacíâdvavektoriêdinoípolítikiêvrosoûzu |
| first_indexed |
2025-07-06T18:00:10Z |
| last_indexed |
2025-07-06T18:00:10Z |
| _version_ |
1836921453084147712 |
| fulltext |
Андрій Зоткін
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
АНДРІЙ ЗОТКІН,
êàí äè äàò ñîö³îëîã³÷íèõ íàóê, íà óêî âèé ñï³â -
ðîá³òíèê â³ää³ëó ñîö³àëü íî¿ ïñè õî ëî㳿 ²íñòè -
òó òó ñîö³îëî㳿 ÍÀÍ Óêðà¿ íè
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної
політики Євро со ю зу
Abstract
Two multidirectional vectors remain simultaneously valid within the domestic policy of
European Union: the integration of European community in a single unit and the
increasing regionalization of the EU countries-members. The author of the article
comes to the conclusion, that the result of such multidirectional political processes is
not the contradiction, but rather interaction of these two trends of domestic policy. The
deepening of regionalization and partial loss of the autonomy by national govern -
ments of countries-members of EU is instrumental in the acceleration of the European
community integration. The mechanisms of the parallel moved forward integration
and regionalization must resolve territorial conflicts both among the “old” members of
EU (so called “interdynastic” type of conflicts) and between the “old” and “new” EU
members (“post-colonial” type of conflicts). In addition, the supranational authorities
of the European Union can make use of the trend of regionalization as an effective
mechanism of political management.
Украї на як унітар на дер жа ва (включ но з еле мен том, що ви па дає із за -
галь но го пра ви ла, у виг ляді Автономної Рес публіки Крим) із ба га тос кла до -
вим суспільством постійно по стає пе ред ди ле мою щодо сво го под аль шо го
роз вит ку. Не роз в’я зані про бле ми внутрішньої політики Укр аїнської дер -
жави спо ну ка ють звер ну ти ся до аналізу мо де лей реґіональ ної політики,
успіш но втіле них у прак тиці дер жав — членів Євро пе йсько го Со ю зу. Ме тою
цієї статті є вив чен ня при чин, про цесів і форм реґіоналізації у політич но му
про сторі Євро пе йсько го Со ю зу, а та кож ви ко рис тан ня ме ханізмів реґіо -
налізації для інтеґрації євро пе йської спільно ти і роз в’я зан ня реґіональ них
конфліктів. У цій розвідці за про по но ва но роз гляд інтеґрації та реґіо на -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 67
лізації в ЄС як взаємо до пов няль них ком по нентів єди но го політич но го
процесу.
Пер спек ти ви под аль шої інтеґрації євро пе йської спільно ти, а та кож про -
це си реґіоналізації як в окре мих дер жа вах — чле нах ЄС, так і в рам ках усьо го
політич но го про сто ру об’єдна ної Євро пи діста ли ши рокого висвітлен ня у
на уковій літе ра турі. Інтеґраційний век тор політики Євро со ю зу був роз гля -
ну тий у пра цях Д.Лей на [Lane, 2007a; Lane, 2007b], Н.Паніної [Па ни на,
2006], О.Стегнія [Стегній, 2009] в ас пекті пер спек тив вход жен ня но вих
членів і про блем, по в’я за них із цим. У на зва них пра цях Н.Паніної та О.Стег -
нія ак цен то ва но ува гу на по каз ни ках гро ма дської дум ки жи телів Украї ни
сто сов но Євро со ю зу і щодо пер спек тив пар тне рства з ним. У кон тексті
укра їн ської соціологічної літе ра ту ри найвідомішими є ре зуль та ти соціоло -
гічних до сліджень, про ве де них Інсти ту том соціології НАН Украї ни у 2005 і
2007 ро ках [Го ло ва ха, Гор ба чик, 2008] у рам ках участі Украї ни в Євро пе й -
сько му соціаль но му дослідженні (European Social Survey), а та кож дослi -
джен ня, про ве де но го Цен тром “СОЦІС” 2008 року з при во ду ефек тив ності
Є вро пей ської політики сусідства (ЄПС) в Україні [Стегній, 2009]. Аналіз
став лен ня гро ма дян та еліт євро пе йських дер жав до под аль шо го по глиб лен -
ня ін теґрації ЄС був про ве де ний М.Га ле ром [Га лер, 2009]. Усебічно му ви -
вченню підпи сан ня й ра тифікації Ліса бо нсько го до го во ру як на й важ ли -
вішо го ета пу інтеґрації євро пе йсько го співто ва рис тва було при свя че но пра -
ці Г.Ре ге ля [Ре гель, 2008а; Регель, 2008b].
Реґіоналізація в меж ах об’єдна ної Євро пи опи са на як на рівні за галь -
ноєвро пе йських політич них про цесів [Том псон, 2002: с. 97; Дер га чов, 2008;
До мо ре нок, 2002], так і з точ ки зору соціаль но-політич них відно син в окре -
мих євро пе йських дер жа вах [Бу сы ги на, 1999; Эспа да лер, 1997]. Вив чен ня
досвіду реґіоналізації в ЄС та успішних мо де лей реґіональ ної політики в
окре мих євро пе йських дер жа вах має ве ли кий на уко вий по пит у порівняль -
них досліджен нях, зок ре ма в Росії [Евро пей ский фе де ра лизм, 2000].
Роз гля да ю чи фор ми дер жав но-те ри торіаль но го устрою, слід за зна чи -
ти, що, з од но го боку, унітар ний дер жав ний устрій є, ма буть, на й зруч -
нішим для будь-якої краї ни, оскільки не об тя же ний “за й ви ми” еле мен та ми
і над бу до ва ми, на яв ни ми в ко нструкції дер жа ви фе де ра тив ної. І му си мо
визнати, що ця фор ма має свої “плю си”, бо сприяє спро щен ню дер жав но -
го ме нед жмен ту у внутрішній політиці за ра ху нок уніфікації її суб’єктів
(тоб то реґіонів і реґіональ них спільнот), умов існу ван ня і взаємодії їх.
Унітар на фор ма дер жав но го устрою успішно функціонує у пев них краї нах
Євро пи. Про те, як засвідчує міжна род ний досвід, го дить ся вона да ле ко не
всім. Уніта ризм ефек тив ний у більш-менш мо нолітних краї нах, де реґіо -
ни пе ре важ но схожі між со бою в істо рич но му роз вит ку й за де я ки ми по -
казниками соціаль ної струк ту ри, а та кож за умов не дос тат ньо силь ної цен т -
раль ної вла ди. По над те, у рафіно ва но му виг ляді він має місце лише в краї -
нах, де фе де ралізм є не ак ту аль ним з огля ду на їхню те ри торіаль ну ком -
пактність.
А втім, дер жа ви Євро пи ще до утво рен ня Євро со ю зу де мо нстру ва ли у
другій по ло вині ХХ століття прак ти ку де цен тралізації за ра ху нок роз ши -
рен ня по вно ва жень органів місце вої вла ди. Ці соціаль но-політичні про це си
68 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
здо бу ли леґальні фор ми у Страс бурзі 15 жов тня 1985 року, коли Рада Євро -
пи підпи са ла “Євро пе йську хартію місце во го са мов ря ду ван ня” (в Україні
вона була ра тифіко ва на За ко ном, ухва ле ним Вер хов ної Ра дою 15 лип ня
1997 року). У Пре ам булі Хартії Рада Євро пи за дек ла ру ва ла своєю ме тою
“до сяг нен ня міцнішої єдності між її чле на ми”. Там же було за зна че но, що
Рада Євро пи спи рається на такі при нци пи: 1) орга ни місце во го са мов ря ду -
ван ня ста нов лять одну із підва лин будь-яко го де мок ра тич но го ладу; 2) пра -
во гро ма дян бра ти участь в управлінні дер жав ни ми спра ва ми на ле жить до
спільних для всіх дер жав — членів Ради Євро пи де мок ра тич них при нципів;
3) це пра во без по се ред ньо може бути здійсне не саме на місце во му рівні; 4)
існу ван ня наділе них ре аль ною вла дою органів місце во го са мов ря ду ван ня
за без пе чує ефек тив не й од но час но на бли же не до гро ма дя ни на управління;
за хист і зміцнен ня місце во го са мов ря ду ван ня в різних євро пе йських краї -
нах яв ля ють со бою знач ний вне сок у роз бу до ву Євро пи, ґрун то ва ної на при -
нци пах де мок ратії й де цен тралізації влади.
Одна че ухва лен ня Хартії місце во го са мов ря ду ван ня не ста ло меж ею де -
цен тралізації в реґіональній політиці дер жав — членів ЄС. У рам ках Євро -
со ю зу діють міждер жав на організація Асамблея євро пе йських реґіонів (від
1985 року) і Комітет реґіонів (від 1994-го), що має функції кон суль та тив но -
го орга ну ЄС. У 1988 році Євро пе йським пар ла м ентським Співто ва рис твом
було ухва ле но “Хартію з реґіоналізму”, а 1996 року Асоціація євро пе йських
реґіонів ухва ли ла Дек ла рацію з реґіоналізму в Європі. У Пре ам булі остан -
ньо го до ку мен та пря мо йдеть ся про інтеґрацію євро пе йських країн саме на
підставі ме ханізмів реґіоналізації й ослаб лен ня доміну ван ня цен траль ної
вла ди (у рам ках, доз во ле них Кон сти туціями цих дер жав) над реґіона ми.
Останнім над а но ши рокі пра ва, зок ре ма й мож ливість участі в ро боті дер -
жав них органів на міжна род но му рівні, а та кож са мостійно го ство рен ня
міжреґіональ них до рад чих і ви ко нав чих органів, укла дан ня при кор дон них
угод [Дек ла ра ция по ре ги о на лиз му, s.a.].
Слід за зна чи ти, що дек ла рації в євро пе йських дер жа вах не ма ють та ких
розбіжнос тей з ре аль ною політич ною прак ти кою, як у дер жав по стра дя н -
сько го про сто ру. Так, найвідомішими чле на ми Асоціації євро пе йських ре -
ґіонів є такі міжреґіональні організації: Асоціація євро пе йських при кор дон -
них реґіонів, Ро бо че співто ва рис тво Адріати ка — Альпи, Ро бо че співто ва -
рис тво Західних Альп, Ро бо че співто ва рис тво ду на йських країн, Ро бо че
співто ва рис тво Піре неїв, Ро бо че співто ва рис тво Альп, Ро бо че співто ва рис -
тво Юра, Ро бо че співто ва рис тво Галісія — Північна Пор ту галія, Ро бо че
співто ва рис тво Ниж ньої і Се ред ньої Адріати ки. Нап рик лад, лише до Ро бо -
чо го співто ва рис тва Адріати ка — Альпи вхо дять по над де сять реґіонів, що
пе ре бу ва ють у складі Австрії, Італії, Угор щи ни, Хор ватії та Сло венії. Ро бо -
чим терміном Євро со ю зу і його струк тур, що опіку ють ся реґіональ ною
політи кою, є “євро реґіон” — фор ма міжна род ної інтеґрації, ґрун то ва на на
тісній співпраці двох чи кількох те ри торіаль них утво рень, роз та шо ва них у
при кор дон них ра йо нах сусідніх дер жав Європи.
Логічним ре зуль та том політики інтеґрації євро пе йських дер жав ви я ви -
ло ся підпи сан ня Ліса бо нсько го до го во ру, що за сту пив місце Кон сти туції
Євро со ю зу, яка так і не на бу ла чин ності. Ре фор му ван ня цен траль них орга -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 69
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
нів вла ди Євро со ю зу, відповідно до умов цьо го до го во ру, має при вес ти до
под аль шо го сти ран ня вже і без того вірту аль них кор донів між краї на ми —
чле на ми ЄС, змен шен ня об ся гу по вно ва жень цен траль них органів вла ди
дер жав цих країн і ство рен ня на їхній те ри торії фак тич но єди но го дер жав -
но го утво рен ня. За та ких умов основ ний об сяг вла ди пе ре хо дить до цен -
траль них органів ЄС і струк тур гро ма дя нсько го суспільства, найбільши ми з
яких є реґіональні спільно ти. При чо му за умо ва ми Ліса бо нсько го до го во ру
останні мо жуть пря мо апе лю ва ти до пер ших і ви яв ля ти ініціати ву сто сов но
вве ден ня того чи того за ко ну без звер нен ня до національ них урядів (так
звана гро ма дя нська ініціати ва) [Ре гель, 2008а; Ре гель, 2008,b]. Упро довж
остан ньо го року утвер джен ню Ліса бо нсько го до го во ру пе ре шкод жа ла євро -
с кеп тич на по зиція керівниц тва Рес публіки Ірландія і Чехії. Про те за умов
світо вої еко номічної кри зи навіть найрішучіший про тив ник ра тифікації
цьо го до го во ру — Рес публіка Ірландія пе ре гля ну ла свою по зицію. На ре фе -
рен думі, про ве де но му 12 чер вня 2008 року, 46,6% гро ма дян Рес публіки
Ірландія підтри ма ли підпи сан ня Ліса бо нсько го до го во ру, а 53,4% вис ло ви -
ли ся про ти цьо го [Referendum, 2008]. Під час дру го го ре фе рен ду му, про ве -
де но го в Ірландії з цьо го са мо го пи тан ня 2 жов тня 2009 року, співвідно шен -
ня при хиль ників і про тив ників по глиб лен ня інтеґраційних про цесів у ЄС
се ред ірландців ста но ви ло 3 : 1 (67,1% і 32,9% відповідно) [Results, 2009]. 3
лис то па да 2009 року Ліса бо нський до говір був підпи са ний пре зи ден том
Чехії В.Клаусом.
Отже, реґіоналізація в рам ках Євро со ю зу здійснюється не так для
ослаб лен ня органів цен траль ної вла ди, як для ство рен ня но вих, ви щих
форм над те ри торіаль ної інтеґрації євро пе йської спільно ти шля хом ко о пе -
рації близь ких один од но му (спільна куль ту ра, історія, еко номічна база
тощо) реґіонів, по при їхню те ри торіаль ну на лежність до тієї чи тієї дер жа ви.
Тоб то де цен тралізація дер жав ної вла ди є ли шень за со бом, не обхідною пла -
тою для до сяг нен ня серй ознішої стра тегічної мети — інтеґрації євро пе й -
ської спільно ти в єдине ціле.
Як мож на ба чи ти, про бле ми роз в’я зу ють ся на ко ристь реґіонів і реґіо -
наль них спільнот, що, бе зу мов но, є одним із на й яс кравіших виявів су час ної
де мок ратії, коли зва жа ють на пра ва й інте ре си всіх скла до вих суспільства, а
не тільки його кількісно більшої або, як мод но го во ри ти в політич но му се ре -
до вищі, його ти туль ної (і, відтак, доміна нтної?) час ти ни. При чо му хотілося
б на го ло си ти, що йдеть ся не про охлок ра тичні ігри вла ди із суспільством, не
про па тер налістські прак ти ки, коли окремі соціальні гру пи фак тич но пе ре -
бу ва ють “на утри манні” у дер жа ви. Ідеть ся про над ан ня пра ва на са мо виз на -
чен ня, іґно ру ван ня яко го про сто не мож ли ве за умов де мок ратії (іна кше це
буде вже не де мок ратія). По над те, над ан ня пра ва на са мо виз на чен ня сприяє
зве ден ню до мінімуму ри зиків уже на яв них су перечнос тей і за побіган ню но -
вим конфліктам на цьо му ґрунті.
Утім, не слід надміру ідеалізу ва ти Євро пу. Аналіз су час ної си ту ації в
Євро со юзі до во дить, що стан справ у ньо му не без до ган ний як за лінією
взаємовідно син між її чле на ми, так і в пло щині реґіональ них конфліктів.
Тро хи про су перечності між чле на ми євро пе йської спільно ти. Їх мож на роз -
поділити на два основні види, котрі за їхнім істо рич ним ха рак те ром умов но
70 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
доцільно на зва ти “міжди нас тич ни ми” і “по стко лоніаль ни ми”. Пер ший вид
по в’я за ний із тим, що фак тич не фор му ван ня Євро со ю зу в те перішньо му
його виг ляді роз по ча ло ся ще за доби Се ред ньовіччя, коли євро пейські дер -
жа ви були тісно пе ре пле тені між со бою чис лен ни ми ди нас тич ни ми зв’яз ка -
ми. Як при кла ди мож на при га да ти Свя щен ну Ри мську імперію, Річ Пос по -
ли ту, Австро-Уго рську імперію та інші утво рен ня. (До речі, цілком ре аль ни -
ми були мож ли вості інтеґрації в цей ди нас тич ний кар кас дав ньо русь кої дер -
жа ви.) Уся доба Се ред ньовіччя про й шла під пра по ром релігійних війн, які,
по суті, були ве ли ки ми те ри торіаль ни ми і дрібнішими реґіональ ни ми конф -
лікта ми між спорідне ни ми ди настіями. Чи ма ло су час них конфліктів ся га -
ють корінням Се ред ньовіччя: Ельзас і Ло та рингія, Андалусія, Сар динія та
ін. Воєнні конфлікти за спірні те ри торії роз гор та ли ся не лише впро довж
усьо го Се ред ньовіччя, а й у XVIII, XIX століттях. Піком те ри торіаль них пе -
реділів ста ли дві світові війни XX століття та їхні наслідки. Євро со юз у те -
перішньо му його виг ляді (за умо ви ра тифікації всіма чле на ми Лі сабон -
ського до го во ру), влас не, має роз в’я за ти су перечності, яким дано умов ну на -
зву “міжди нас тич них”. Мож на ба чи ти, що ство рюється єди ний дер жав ний
орга нізм із вірту аль ни ми кор до на ми (Шен ге нська зона), єди ною ва лю тою
(євро) і самоіден тифікацією (євро пейці), де те ри торіальні пре тензії втра ча -
ють свою ак ту альність. При чо му політика реґіоналізації ЄС відіграє в цьо -
му кон че важ ли ву роль. Фак тич но національ на іден тичність і дер жав на на -
лежність роз ми ва ють ся (із пер спек ти вою по вно го ніве лю ван ня їх) між дво -
ма рівня ми самоіден тифікації — 1) реґіональ ною, куль тур но-ло каль ною
(ба варці, кор си канці, баски та ін.) і 2) кон ти нен таль ною, куль тур но-ци -
вілізаційною (європейці).
Відмінний ха рак тер ма ють су перечності, які тут на зва но “по стко ло -
ніаль ни ми”. Вони сто су ють ся пе ре важ но дер жав Східної, Півден но-Східної
Євро пи і При бал ти ки, щодо яких ве ла ся ак тив на ко лоніаль на політика з
боку по тужніших західних сусідів. Так, політику “Drang nach Ost” Німеч чи -
на за про ва ди ла ще у XII столітті. Мож на та кож при га да ти роз поділи те ри -
торії Речі Пос по ли тої між ве ли ки ми дер жа ва ми того часу, вклю чен ня до
скла ду Австро-Уго рської імперії бал ка нських дер жав, відвер ту імпе рську
політику Англії сто сов но Шот ландії й Ірландії, три ва лий ет но політич ний
конфлікт на те ре нах Краї ни Басків. Бе зу мов но, в меж ах су час ної політко -
рек тності не за ве де но поділяти членів ЄС на лідерів і аут сай дерів, слаб ких і
силь них, менш і більш роз ви не них (при пус ти мий лише поділ на “ста рих” і
“но вих” членів ЄС). Одна че в реаліях та кий роз поділ зберігається. По над те,
він справ ляє вель ми відчут ний вплив на сис те му взаємовідно син усе ре дині
Євро со ю зу. Най помітніше це во че вид ни ло ся в період світо вої еко номічної
кри зи, коли на саміті в Брюс селі дер жа ви Західної Євро пи відмо ви ли ся
підтри ма ти “но вих” членів ЄС. Нез ва жа ю чи на обіцян ки щодо не обхідно го
збе ре жен ня єди но го євро пе йсько го рин ку, підтрим ки еко номічно го зрос -
тан ня і про тидії про текціонізму, краї нам Східної Євро пи було відмов ле но у
про ханні про еко номічну до по мо гу в період кри зи і про фор со ва не пе ре ве -
ден ня “но вих” членів ЄС на ви ко рис тан ня євро. Ра зом із тим керівниц тво
ЄС за я ви ло, що го то ве вря ту ва ти від де фол ту будь-яку краї ну — чле на ЄС.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 71
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
Логіка та ких су перечлив их заяв стає зро зумілою, якщо вра ху ва ти, що еко -
номічний крах однієї чи кількох країн — членів ЄС може при звес ти до
суцільно го дис ба лан су єди ної еко номічної сис те ми Євро со ю зу. Тому тут
ідеть ся рад ше про тон кий еко номічний роз ра ху нок, ніж про цінності
взаємо до по мо ги в єдиній євро пейській сім’ї.
Одна че тон кощі внутрішніх взаємовідно син між чле на ми ЄС про сте жу -
ють ся не лише на рівні ви со кої політики, один із при кладів про я ву якої був
на ве де ний вище, вони да ють ся взна ки й у ре зуль та тах досліджен ня гро ма д -
ської дум ки євро пейців. У таб лиці 1 на ве де но ре зуль та ти відповідей на за -
пи тан ня “Коли мова йде про Євро пе йський Союз, деякі люди вва жа ють, що
про цес под аль шо го об’єднан ня країн, які вже є чле на ми ЄС, не обхідно про дов -
жу ва ти. Інші ка жуть, що це за й шло вже за над то да ле ко. Скажіть, яка по -
знач ка на шкалі найбільшою мірою відповідає Вашій по зиції?”. Для ко рек тної
інтерп ре тації да них таб лиці слід на го ло си ти, що відповіді роз поділені за
шка лою від 0 до 10 балів (0 — об’єднан ня за й шло за над то да ле ко, 10 —
об’єднан ня не обхідно про дов жу ва ти). Тоб то 5 балів є медіаною, у співвідно -
шенні з якою по каз ни ки менш як 5 балів засвідчу ють не ба жан ня под аль шої
інтеґрації ЄС, а по над 5 — зго ду на под аль ше об’єднан ня з інши ми євро пе й -
ськи ми дер жа ва ми.
З от ри ма них да них вид но, що праг нен ня євроінтеґрації має тен денцію
до ослаб лен ня. У ре зуль таті співвідне сен ня да них 2005 і 2007 років мож на
помітити, що не ба жан ня под аль шо го об’єднан ня з інши ми краї на ми — чле -
нами ЄС вис ло ви ли гро ма дя ни саме на й роз ви неніших країн-лідерів Євро -
со ю зу. Рес пон ден ти з Австрії, Бельгії, Ве ли кої Бри танії, Нор вегії, Фін -
ляндії, Швеції де мо нстру ють цей на стрій тра диційно (слід за зна чи ти, що
він навіть по си лив ся у 2007 році). З чис ла по зи тив но на лаш то ва них щодо
по глиб лен ня інтеґрації до та бо ру її про тив ників у 2007-му пе рей шли Німеч -
чи на, Франція й Ірландія (по ка зо вим є той факт, що перші дві дер жа ви
є фак тич но фун да то ра ми ЄС). З по зи тив но на лаш то ва но го на рубі жно-
нейтральний рівень сто сов но пер спек тив євроінтеґрації пе ремісти ла ся гро -
ма дська дум ка гро ма дян Нідер ландів і Угор щи ни. Все це пев ною мірою
свідчить про не ба жан ня по глиб лен ня відно син роз ви неніших дер жав —
членів ЄС із но ви ми чле на ми (що аж ніяк не вик лю чає намірів ви ко рис тан -
ня їхніх ре сурсів — тру до вих, си ро вин них, на уко во го по тенціалу тощо).
Ця си ту ація була слуш но сха рак те ри зо ва на Н.Паніною: “Бідні ба жа ють
інтеґру ва ти ся з ба га ти ми, які сприй ма ють цей по рив до єднан ня із по -
мітно мен шим ен тузіаз мом” [Па ни на, 2006]. Нап рик лад, на й ви щий рівень
не схва лен ня под аль шо го об’єднан ня з краї на ми — чле на ми ЄС про де мо -
нстру ва ли гро ма дя ни Люк сем бур га (який, до речі, та кож брав участь у ство -
ренні фун да мен ту ЄС 1951 року у виг ляді Євро пе йсько го об’єднан ня ву -
гілля і сталі). Однак не участь Люк сем бур га в другій хвилі Євро пе йсько го
соціаль но го досліджен ня (2007) вне мож лив лює про сте жу ван ня змін у гро -
мадській дум ці його гро ма дян. Це сто сується й Латвії, гро ма дя ни якої у
2007-му оцінили пер спек ти ву об’єднан ня ЄС у менш як 5 балів за 10-баль -
ною шка лою, але відсутність да них за 2005 рік не дає змо ги про сте жи ти
зміни.
72 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
Таб ли ця 1
Став лен ня гро ма дян євро пе йських дер жав до пер спек тив под аль шо го
по глиб лен ня інтеґраційних про цесів у ЄС (за 10-баль ною шка лою)
Краї на Євро пи
Час то та (N) Се редній бал
2005 рік 2007 рік 2005 рік 2007 рік
Австрія 2098 2405 4,64 4,35
Бельгія 1733 1798 4,98 4,77
Бол гарія – 1400 – 7,33
Ве ли ка Бри танія 1783 2394 4,58 4,18
Греція 2016 – 6,47 –
Данія 1410 1505 5,79 5,77
Естонія 1680 1517 5,26 5,37
Ірландія 2050 1800 5,67 4,94
Ісландія 488 – 5,23 –
Іспанія 1495 1875 5,97 5,72
Кіпр – 995 – 6,96
Латвія – 1960 – 4,81
Люк сем бург 1532 – 3,78 –
Нідер лан ди 1847 1889 5,27 5,05
Німеч чи на 2757 2916 5,19 4,76
Нор веґія 1703 1750 4,83 4,73
Поль ща 1558 1721 6,66 6,72
Пор туґалія 1643 2222 5,14 5,35
Росія – 2473 – 5,42
Ру мунія – 2139 – 7,48
Сло вач чи на 1291 1766 6,26 5,93
Сло венія 1235 1476 5,83 5,61
Угор щи на 1319 1518 5,66 5,02
Украї на 1520 2002 6,46 6,10
Фінляндія 1977 1896 4,40 4,34
Франція 1756 1986 5,07 4,74
Чехія 2652 – 5,50 –
Швей царія 2052 1804 5,37 5,34
Швеція 1833 1927 4,54 4,81
Примітка: у таб лиці под а но ре зуль та ти двох хвиль моніто рин го во го дослідниць ко го
про ек ту “Євро пе йське соціаль не досліджен ня” (European Social Survey), в яко му бе -
руть участь по над 20 євро пе йських дер жав, у тому числі й Украї на [Го ло ва ха, Гор ба -
чик, 2008: с. 25].
Щодо країн, гро ма дя ни яких про де мо нстру ва ли у своїх відповідях біль -
ше праг нен ня інтеґрації ЄС, то се ред них пе ре важ но “нові” чле ни. Це Бол -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 73
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
гарія, Естонія, Поль ща, Ру мунія, Сло вач чи на, Сло венія (ха рак тер но, що всі
вони на ле жать до східноєвро пе йських країн, до того ж більшість із них не
вхо дить до зони ви ко рис тан ня євро). Цікаво, що по зи тив но на лаш то вані
сто сов но об’єднан ня ЄС його чле ни, кот рих умов но мож на віднес ти до “се -
ред ньої лан ки”, — Іспанія, Пор ту галія, Данія, Греція (лише один по каз ник
за 2005 рік), Кіпр (один по каз ник за 2007-й). Мож на при пус ти ти, що під -
ґрун тям та кої ло яль ної по зиції сто сов но по глиб лен ня євроінтеґрації є кіль -
ка чин ників: 1) ці краї ни ма ють се редній рівень еко номічно го роз вит ку,
інтеґрація вигідна їхнім еко номічним сис те мам (Кіпр, Греція, Пор ту галія);
2) вони да лекі від про блем східноєвро пе йських членів ЄС (Данія, Іспанія);
3) еко номічним струк ту рам цих країн вигідно ви ко рис то ву ва ти не до рогі
тру дові ре сур си східноєвро пе йських країн (Іспанія, Пор ту галія).
На ве дені вище ре зуль та ти Євро пе йсько го соціаль но го досліджен ня і
фак ти внутрішньо політич них відно син між “ста ри ми” і “но ви ми” чле на ми
ЄС да ють опо се ред ко ва не уяв лен ня про його внутрішні “по стко лоніальні”
су перечності. Однією із на й серй озніших про блем Євро со ю зу в нинішньо му
його виг ляді є на явність низ ки дис про порцій — політич них, еко номічних,
куль тур них, де мог рафічних. Бе зу мов но, всі вони ма ють не а би я ке зна чен ня
для ро зуміння євро пе йсько го соціаль но го про сто ру. Про те я скон цен трую
ува гу лише на еко номічній дис про порції. “Ядром Євро пи” є те ри торія
вздовж лінії, що з’єднує Лон дон, Па риж, Мілан, Мюн хен і Гам бург. Воно за -
й має 20% те ри торії ЄС-15, на якій про жи ває 40% на се лен ня, але при цьо му
дає по над 50% ВВП у рам ках 15-ти “ста рих” країн Со ю зу. 1 трав ня 2004 року
Євро со юз по пов нив свої лави но ви ми чле на ми з чис ла країн Східної Євро -
пи. До ньо го ввійшли Угор щи на, Сло венія, Латвія, Лит ва, Поль ща, Естонія,
Сло вач чи на і Чесь ка Рес публіка. Ясна річ, таке на валь не роз ши рен ня ЄС і
вход жен ня в один про стір із роз ви не ни ми “аку ла ми капіталізму” країн, що
роз ви ва ють ся, не мог ло не по зна чи ти ся на за галь но му ба лансі єди но го євро -
пе йсько го організму. Кількість країн збільши ла ся на 40%, на се лен ня — на
тре ти ну, одна че ВВП збільшив ся ли шень на 5% [Бе ли мов, 2007] (Кіпр і
Маль та, які теж увійшли в той час, че рез їхню ком пактність і ма ло чи -
сельність на се лен ня особ ли вої ролі не відіграли).
Тож для чого 15 “ста рим”, до волі роз ви не ним капіталістич ним дер жа -
вам Західної Євро пи зна до би ло ся при й ма ти 10 “но вих”, 8 із яких не що дав но
вий шли з-поза “залізної завіси”? Навіть якщо вик лю чи ти з цьо го спис ку
віднос но стабільну Чехію, то на гострі про бле ми в Польщі й При бал тиці
(зок ре ма й на улюб ле ну в євро пе йсько му політич но му се ре до вищі тему дот -
ри ман ня де мок ра тич них при нципів) за кри ти очі про сто не мож ли во. По над
те, у 2007 році до скла ду ЄС були при й няті Бол гарія і Ру мунія, яких на й -
частіше на во дять як при клад, що ілюс трує раз ючі кон трас ти між різни ми
скла до ви ми об’єдна ної Євро пи. Зно ву по руш мо пи тан ня: які цілі мав Брюс -
сель, при й ма ю чи таке рішен ня? При цьо му за лиш мо за рам ка ми ана -
лізу тези щодо по ши рен ня ідеалів де мок ратії, а та кож сто сов но ство рен ня
сис те ми ко лек тив ної без пе ки (дис курс політики сек ’ю ри ти зації та ство -
рення бу фер них зон док лад но про а налізо ва но у статті О.Стегнія [Стегній,
2009: с. 69–70]). Австрійський соціолог М.Га лер пе ре кон ли во до во дить,
що політичні еліти євро пе йських дер жав зацікав лені в євроінтеґрації куди
74 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
більше за гро ма дян [Га лер, 2009]. За на ве де ни ми М.Га ле ром да ни ми і до ка -
за ми, Євро со юз ство рив міріади но вих політич них по сад і кар’єр у своїх
інсти ту тах, з’я ви ли ся нові єврок ра тичні еліти (співробітни ки інсти тутів
ЄС), чи сельність яких від 1968 до 2006 року зрос ла вчет ве ро. Усе це дає
національ ним політи кам євро пе йських дер жав не тільки ви со ку плат ню, а й
нові мож ли вості збільшен ня своїх по вно ва жень, участі у при й нятті рішень
на над національ но му рівні, що має підви щи ти виз нан ня, публічність, пре -
стиж їх [Га лер, 2009: с. 12–13, 16–17]. З моєї точ ки зору, та ко го по яс нен ня
про цесів по глиб лен ня інтеґрації та при й нят тя но вих членів до скла ду ЄС
не дос тат ньо. Якщо ке ру ва ти ся лише арґумен та ми про інте ре си політиків, то
всі ці про це си ста ють за руч ни ка ми суб’єктив но го чин ни ка, а інтеґрація ЄС
пе ре тво рюється на “змо ву” національних еліт.
Куди цікавішим є по яс нен ня вка за них про цесів з еко номічних по зицій
(ще раз на го ло шу, що чин ник без пе ки не взя то до ува ги, по за як він дос тат -
ньо опи са ний в інших пра цях). При цьо му ви хо ди ти му з того, що в євро пе й -
сько му політич но му про сторі (на відміну від по стра дя нсько го) еко номіка є
ба зи сом політики. Отже, якщо роз гля да ти за зна че ну про бле му суто в еко -
номічно му плані, то мож на вис ло ви ти низ ку взаємо за леж них гіпо тез. Пер -
ша: капіталу “ядра” країн Західної Євро пи ста ло затісно в його кор до нах,
уне обхідни ло ся об рос тан ня “пе ри ферією”. “Пе ри ферія” мала роз в’я за ти
ше рег за вдань. На цьо му ґрун тується дру га гіпо те за — щодо роз ши рен ня
ринків збу ту й от ри ман ня ре сурсів не до ро гої ро бо чої сили зі Схо ду. За
оцінка ми де мог рафів у на ступ но му де ся тилітті в Європі да ва ти меть ся взна -
ки гос трий брак ро бо чих рук: по пит ста но ви ти ме від 10 до 20 млн пра -
цівників [Ста шев ский, 2006]. До цьо го ж додається чин ник стрімко го ста -
ріння Євро пи, що дає підста ви ви вес ти тре тю гіпо те зу: про роз в’я зан ня про -
блем де мог рафічної кри зи. Кількість но вона род же них у краї нах Євро со ю зу
незрівнян на із на пли вом імміґрантів: у 2005 році ці по каз ни ки, приміром,
ста но ви ли відповідно 330 тис. про ти 1,7 млн. Хоча й цих темпів імміґрації
за ма ло, щоб утри ма ти чи сельність на се лен ня ЄС на до сяг ну то му 2004 року
рівні — 461 млн осіб [Ста шев ский, 2006].
Ці гіпо те зи да ють змо гу умов но про вес ти лінію су перечнос тей між “ста -
ри ми” і “но ви ми” чле на ми Євро со ю зу як “по стко лоніаль ну”. За су час них
умов те ри торіальні за хоп лен ня ста ли аб со лют но не е фек тив ни ми: за хоп лю -
ва ти чужу те ри торію озна чає пе ре би ра ти на себе і про бле ми цієї те ри торії.
ХХ століття ви я ви ло ся періодом відми ран ня кла сич них ко лоній, місце
яких за сту пи ли еко номічне й інфор маційне па ну ван ня. Звісно, вклю чен ня
східноєвро пе йських дер жав до скла ду Євро со ю зу має ве ли чез не зна чен ня —
як для них, так і для са мо го ЄС (і з куль тур но-цивілізаційної, і з політич ної
точ ки зору, і з ро зумінь пер спек тив ство рен ня сис те ми ко лек тив ної без пе -
ки). Але з еко номічної точ ки зору вход жен ня до ЄС но вих членів мож на роз -
гля да ти як роз ши рен ня сфе ри впли ву, вклю чен ня до неї ко лишніх скла до -
вих імперій ми ну ло го (у статті М.Га ле ра фіґуру вав термін “мир на анексія”
[Га лер, 2009: с. 15]), фак тич но внутрішньоєвро пе йських ко лоніаль них те -
ри торій (хоч би як не політко рек тно це зву ча ло). Іна кше як “ядер но-пе ри -
ферійни ми” такі відно си ни важ ко на зва ти. Ви хо дя чи з цьо го, Брюс сель за -
по чат ку вав низ ку політич них кроків, у яких до волі чітко про гля да ють ся
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 75
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
еко номічні інте ре си. Як спра вед ли во за зна чав О.Стегній, “курс на роз -
ширення нор ма тив но го зна чен ня євро пеї зації не вдовзі був зміне ний на
“ЄС-изацію” — під якою ро зуміли про цес зрос тан ня ви мог ЄС щодо адап -
тації юри дич них норм, інсти туціональ них мо де лей і політики від країн-кан -
ди датів” [Стегній, 2009: с. 68]. Лібе ралізація еко номіки, ство рен ня єди но го
євро пе йсько го рин ку — мак си маль на ліквідація мож ли вих бар’єрів і об ме -
жень для руху капіталів (пер шою чер гою фіна нсо во го), ліквідація при кор -
дон но го кон тро лю і мит. Але при цьо му низ ку країн не при й ня то до зони
обігу євро. За бо ро на про текціонізму і реґла мен тація ви роб ниц тва по ста ви -
ли еко номічні сис те ми східноєвро пе йських країн у нерівні з їхніми роз ви -
ненішими сусідами умо ви, умож ли ви ли без пе реш код ну (і віднос но не до ро -
гу) експлу а тацію пер ших дру ги ми. “Нові” чле ни ЄС плав но витісня ють ся зі
сфе ри ви роб ниц тва у сфе ру по слуг. Вільне пе реміщен ня ро бо чої сили на
євро пе йсько му рин ку реґла мен то ва не “ди рек ти вою Боль кеш тей на” [Ку ло -
жен ко, 2005]. Ство рен ня спри ят ли во го інвес тиційно го клімату пе ре тво рює
більшість гро ма дян східноєвро пе йських членів ЄС на на й ма них пра ців -
ників іно зем но го капіталу в їхній же країні. Цю тезу підтвер джу ють дані,
згідно з яки ми близь ко тре ти ни ве ли ких при ват них підприємств Східної
Євро пи пе ре бу ва ють у влас ності західно го капіталу [Галер, 2009: с. 16].
Це лише основні прак ти ки, що де мо нстру ють фак ти експлу а тації схід -
ноєвро пе йських країн “ста ри ми” чле на ми Со ю зу. Га даю, що де тальніший
аналіз міг би знач но роз ши ри ти цей спи сок. Про те для теми моєї статті ці
фак ти відігра ють лише до поміжну, ілюс тра тив ну роль. Аналіз внутрішніх
взаємовідно син між “ста ри ми” і “но ви ми” чле на ми Євро со ю зу по вер тає нас
до основ но го пи тан ня цієї розвідки: яку роль у цьо му відіграє реґіо на -
лізація? Тут мож на ба чи ти інші боки цієї ме далі: ме ханізми реґіоналізації
усе ре дині євро пе йської спільно ти ви ко рис то ву ють не тільки для інтеґрації
його в єдине ціле (на су час но му етапі це до волі важ ко че рез на явність
суттєвих внутрішніх дис про порцій, про які зга ду ва ло ся вище). Вони та кож
мо жуть бути ви ко рис тані в рам ках політики “ЄС-изації” для ство рен ня ще
більш ефек тив них мож ли вос тей ви ко рис тан ня ре сурсів “но вих” членів ЄС
“ста ри ми”. На го ло шу, що йдеть ся не про здійсне ну дію, а рад ше про мож ли -
вості й пер спек ти ви. Як уже за зна ча ло ся, реґіоналізація має ніве лю ва ти
національ ну самоіден тифікацію, роз ми ва ю чи її між куль тур но-ци віліза -
ційним і реґіональ ним рівня ми. Саме за та ких умов спро щується управ -
ління пе ри ферійни ми те ри торіями, оскільки по вно ва жен ня національ них
урядів (і мож ливість їхньо го спро ти ву політиці цен траль них органів ЄС)
зво дять ся до мінімуму. А реґіони мо жуть без по се ред ньо здійсню ва ти зов -
нішньо політичні дії та звер та ти ся до за галь ноєвро пе йсько го цен тру. Цен т -
ральні орга ни ЄС, національні уря ди, реґіональні струк ту ри мо жуть взаємо -
діяти й укла да ти уго ди з окре ми ми реґіона ми че рез сис те му євро реґіонів та
інших форм міжреґіональ них організацій (бе зу мов но, інте рес ста но ви ти -
муть інвес тиційно при ваб ливі, пер спек тивні реґіони). За та ких умов Брюс -
сель може аб со лют но без пе реш код но здійсню ва ти прак тич но будь-яку
внутрішню політику. (Оскільки на при й нят тя рішен ня в цен траль них орга -
нах вла ди ЄС найбільший вплив справ ля ють західні краї ни-лідери, по -
літика, що про во дить ся Брюс се лем саме в їхніх інте ре сах, на вряд чи вик ли -
76 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
кає зди ву ван ня.) Не вик лю че но, що у сло вах пре зи ден та Чехії (яка го ло ву -
ва ла в ЄС у першій по ло вині 2009 року) В.Кла у са “Ми не бу де мо управ ля ти
Євро со ю зом, усе це фікція” [Ме чет ная, 2009: с. 48–49], є не тільки бра ва да
єврос кеп ти циз му, а й реальна обґрунтованість.
Після роз гля ду двох основ них ліній внутрішньоєвро пе йських су пе реч -
нос тей виз на чу зони реґіональ них конфліктів. Мож на з упев неністю ствер -
джу ва ти, що в рам ках Євро со ю зу немає жод ної краї ни, яка б не мала ре -
ґіональ них про блем. Ці про бле ми по в’я зані як із на явністю ви со ко го рівня
самоіден тифікації реґіональ них спільнот, що ко лись мали не за лежність і
влас ну дер жавність, так і з пре тензіями (що мож ливі й у ла тентній формі) на
цей реґіон з боку іншої дер жа ви. Якщо спро бу ва ти про а налізу ва ти ре -
ґіональ ну палітру всьо го Євро со ю зу, роз гля нув ши спе цифічні риси реґіонів
і при чи ни реґіоналізації, це може суттєво збільши ти об сяг да ної статті. Тому
пе релічу лише найвідоміші про блемні реґіони із дос тат ньо чіткою реґіональ -
ною самоіден тифікацією і спря мо ваністю на: 1) відок рем лен ня і здо бут тя
не за леж ності; 2) ав то номізацію, роз ши рен ня прав і по вно ва жень, за хист
прав у рам ках дер жа ви. До них на ле жать:
1) Шот ландія, Північна Ірландія, Уельс, Кор ну ол (Ве ли ка Бри танія);
2) Ельзас, Са во йя, Бре тань, Кор си ка (Франція);
3) Ба варія, Ниж ня Сак сонія (Німеч чи на);
4) Галісія, Андалусія, Астурія, Ка та лонія, Краї на Басків (Іспанія);
5) Фрісландія (Нідер лан ди);
6) Сканія (Швеція);
7) Західна Ма ке донія, Північний Епір або Ча мерія (Греція).
Крім пе реліку окре мих реґіонів із чітко виз на че ною реґіональ ною са -
моіден тифікацією і ви раз ни ми відцен тро ви ми тен денціями, слід на зва ти
та кож краї ни, що ма ють усклад нен ня у взаємовідно си нах між конґло ме ра -
та ми реґіонів:
1) Італія — су перечності між індустріаль ною Північчю й аґрар ним Пів -
д нем, а та кож про бле ми з гер ма но мов ним Півден ним Тіро лем і ост -
рівни ми те ри торіями Сар динії і Си цилії;
2) Певні про бле ми у взаємовідно си нах Східної (ко лиш ня НДР) і За -
хідної Німеч чи ни.
Та кож на зве мо краї ни, які ма ють серй озні реґіональні про бле ми, що
став лять під за гро зу збе ре жен ня цілісності дер жа ви в те перішньо му її ви -
гляді. До них на ле жать:
1) Бельгія — су перечності між носіями двох основ них мов них груп, що
меш ка ють у Фландрії та Вал лонії;
2) те ри торія ко лиш ньої Соціалістич ної Фе де ра тив ної Рес публіки
Юго с лавія, після роз па ду якої всі без ви нят ку ко лишні скла дові
СФРЮ втяг нені в без пе рервні те ри торіальні конфлікти та збройні
зіткнен ня (Боснія, Гер це го ви на, Ко со во, Істрія та інші реґіони).
Заз на чу, що до цьо го пе реліку прак тич но не по тра пи ли дер жа ви Східної
Євро пи. Справді, реґіональні конфлікти на нинішньо му етапі ма ло помітні
в цих дер жа вах. Про те я роб лю по прав ку на не прості транс фор мації та
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 77
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
складні еко номічні умо ви, які до ве ло ся пе ре жи ва ти східноєвро пе йським
суспільствам на пе ре додні та після всту пу до ЄС. Мож на при пус ти ти, що
чин ник еко номічних про блем у цей період став доміна нтним і відсу нув на
дру гий план усклад нен ня куль тур но го, мов но го ха рак те ру і, відповідно,
реґіональні конфлікти (крім те ри торії ко лиш ньої СФРЮ). Хоча вони є і в
Польщі, і в Ру мунії, і в при балтійських дер жа вах, деякі з них по в’я зані з ком -
пак тним про жи ван ням уго рських гро мад на те ри торії інших дер жав. Це
свідчить про те, що східноєвро пейські краї ни та кож не по збав лені реґіо -
наль них про блем, ба га то з яких пе ре бу ва ють в ла тен тно му стані.
Дані сто сов но су час них реґіональ них конфліктів мож на та кож спів -
віднес ти з фор ма ми дер жав но го устрою тих країн, де вони спос теріга ють ся
(див. табл. 2).
Як мож на ба чи ти, фор ма дер жав но го устрою — від фе де ралізму до уніта -
риз му — не є єди ним вирішаль ним чин ни ком для мінімізації реґіональ них
конфліктів. Тоб то пе рехід дер жа ви до фе де ралізму чи над ан ня окре мим
реґіонам ста ту су ав то номії не озна чає ав то ма тич но го роз в’я зан ня проб -
леми.
Таб ли ця 2
Фор ми реґіональ но го управління в Європі
Фе де ра тив на
сис те ма
Реґіоналізо вані
унітарні дер жа ви
Унітарні дер жа ви,
що пе ре да ють
по вно ва жен ня
реґіонам
Кла сичні унітарні
дер жа ви
Австрія Італія Франція Бол гарія
Бельгія Іспанія Нідер лан ди Данія
Німеч чи на Ве ли ка Бри танія Пор ту галія Фінляндія
Швей царія Греція
Югос лавія Угор щи на
Нор вегія
Поль ща
Швеція
Рес публіка Ірландія
Дже ре ло: [Том псон, 2002: с. 97]
Реґіональні су перечності і конфлікти існу ють як у фе де ра тив них дер жа -
вах (Бельгія, Німеч чи на), так і в унітар них (Франція, Греція). Не мож на не -
хту ва ти істо рич ни ми, куль тур ни ми (і особ ли во мов ни ми), еко номічни ми
чин ни ка ми. Вра хо ву ю чи всі ці чин ни ки, важ ли во ро зуміти, що саме по -
літичні ме ханізми вмож лив лю ють по чат ко вий імпульс, за без пе чу ють пер -
ший по штовх до роз в’я зан ня су перечнос тей. Тому політичні чин ни ки, хоча
й не мо жуть бути єдино дієвими, є вод но час одни ми з клю чо вих у роз в’я -
занні реґіональ них конфліктів. Роз глянь мо, як ви ко рис то ву ють політичні
ме ханізми для мінімізації та роз в’я зан ня за зна че них вище конфліктів. (При
цьо му одра зу вик люч мо з роз гля ду досвід роз в’я зан ня “югос ла всько го вуз -
ла”, оскільки си ло ве роз в’я зан ня про бле ми на ле жить до крайніх і ма ло е фек -
тив них у дов гос тро ковій перспективі.)
78 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
На сам пе ред го лов ним ме ханізмом у роз в’я занні реґіональ них конф -
ліктів є сам Євро со юз із його при нци па ми реґіоналізації. За умов нинішньої
об’єдна ної Євро пи зі зни жен ням функціональ ної ролі національ них урядів
се па ра тизм утра чає будь-який сенс. Умож лив люється дис танціюван ня ре -
ґіо ну від сво го цен тру (на прик лад, Шот ландії від Лон до на), але вихід із дер -
жа ви стає прак тич но не доцільним. Оскільки сама дер жа ва по сту по во роз -
чи няється у складі ЄС, що має тен денцію до пе ре тво рен ня з кон фе де рації
дер жав на ве ли чез ну фе де рацію реґіонів.
Те пер звернімося до фактів успішно го роз в’я зан ня реґіональ них конф -
ліктів окре ми ми євро пе йськи ми дер жа ва ми.
Реґіональні про бле ми, що скла ли ся істо рич но на Бри та нських остро вах
ще з часів ран ньо го Се ред ньовіччя, Лон дон май же до кінця ХХ століття на -
ма гав ся вирішу ва ти до волі жо рстки ми ме то да ми. Для при ду шен ня відцен -
тро вих тен денцій вда ва ли ся до еко номічно го тис ку, політики пе ре се лен ня
англійців на ірландські, шот ландські те ри торії, а та кож за сто со ву ва ли си -
лові варіанти роз в’я зан ня конфліктів си ла ми поліції й армії у Північній
Ірландії. Це стри му ва ло про бле му, на якийсь період за ту шо ву ва ло, але не
роз в’я зу ва ло її. В єди ний ву зол були за в’я зані те ри торіальні, етнічні, ре -
лігійні, куль тур но-мовні су перечності. По ча ток про це су роз в’я зан ня “вуз -
ла” цих про блем було по кла де но у 1990-х ро ках, коли реґіонам, в яких були
по тужні відцен трові тен денції, було над а не пра во фор му ван ня місце вих
пар ла ментів. У 1998 році було ство ре но Національ ну асам блею Уель су. Та -
кож були відтво рені 1998 року Асамблея Північної Ірландії (діяльність якої
було при пи не но 1972 року) і 1999-го Пар ла мент Шот ландії (що при пи нив
своє існу ван ня у 1707 році з об’єднан ням Англії та Шот ландії у Ве ли ку Бри -
танію). По каз ни ком ефек тив ності цих за ходів є той факт, що від 1998 року
конфлікти в Північній Ірландії по ча ли схо ди ти нанівець. У 1993-му ва -
лійську мову урівня ли в пра вах із англійською, після чого пе ре пис 2001 року
зафіксу вав збільшен ня кількості її носіїв.
Іспанія скла дається з реґіонів, які мали в ми ну ло му влас ну дер жавність.
Крім кас т ильської (іспа нської) мови офіційний ста тус в ав то ном них об -
ластях ма ють ка та ло нська, ва ленсійська, баскська, галісійська, ба ле а рська,
ара н ська мови. У цій країні ши ро ко ви ко рис то ву ють сис те му ав то ном них
спільнот (communidades autonomas, АС). Пра во АС на са мов ря ду ван ня пе -
ред бачає:
1) ґарантії влас ної політич ної сис те ми для кож ної реґіональ ної спіль -
но ти, зі свої ми уста но ва ми, що діють у меж ах влас ної юрис дикції не -
за леж но від за галь но го кур су дер жав них уста нов (на прик лад, влас на
партійна сис те ма);
2) пра во на ство рен ня влас ної юри дич ної сис те ми як підсис те ми за -
конів дер жа ви (сис те ма ти зо ва ний звід нор ма тив них актів);
3) ви роб лен ня влас ної політики, ґрун то ва ної на ухва ленні рішень прав -
ля чою більшістю в орга нах реґіональ ної вла ди;
4) пра во участі в ухва ленні рішень на за галь но дер жав но му рівні;
5) фіна нсо ву ав то номію.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 79
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
Так, Ка та лонія, яка здо бу ла ста тус ав то номії відповідно до ре зуль татів
ка та ло нсько го ре фе рен ду му 25 жов тня 1979 року, має цілий ком плекс орга -
нів реґіональ ної вла ди (Же не ралітет) [Эспа да лер, 1997: с. 280, 284–286]. У
ньо го вхо дять пар ла мент і уряд. Пре зи дент Же не ралітету є вод но час і гла -
вою ви ко нав чої вла ди, і постійним пред став ни ком Іспанії в Ка та лонії (як та -
кий він зо бов ’я за ний за твер джу ва ти за ко ни Ка та лонії ім’ям ко ро ля). Пре зи -
дент Же не ралітету й уряд відповіда ють пе ред пар ла мен том, який об и ра -
ється на 4 роки за про порційною сис те мою і фак тич но являє со бою го лов -
ний центр політич ної вла ди в реґіоні.
Швей царія скла дається із кан тонів, на се ле них носіями трьох основ них
мов них груп (німець кої, фран цузь кої, італійської та ре то ро ма нської). Крім
фак ту виз нан ня всіх цих мов дер жав ни ми (ре то ро ма нською роз мов ляє ли -
шень 1% на се лен ня краї ни), слід за зна чи ти, що у Швей царії міцні тра диції
пар ла мен та риз му. При цьо му ухва лен ня рішень у пар ла менті поєднується з
прак ти ка ми реґуляр но го про ве ден ня за галь них і місце вих ре фе рен думів се -
ред гро ма дян.
Але навіть на тлі цих до волі реґіоналізо ва них дер жав Німеч чи на є краї -
ною-зраз ком реґіональ но го роз маїт тя. Уся її історія про хо ди ла під зна ком
внутрішніх роз ломів, війн і конфліктів. Як слуш но за ува жи ла російська
дослідни ця-реґіоноз на вець І.Бу сигіна, “історія Німеч чи ни — це рад ше іс -
торія роз’єднан ня, ніж об’єднан ня, рад ше історія окре мих зе мель і те ри -
торій, ніж історія краї ни” [Бу сы ги на, 1999: с. 24]. Усе це роз маїт тя реґіонів
було об’єдна не у фе де раль ну сис те му 16 зе мель. Кож на із них має свій пар -
ла мент (лан дтаґ) (у двох містах-зем лях Гам бурзі та Бре мені — бюрґер шаф -
ти) і ви ко навчі орга ни вла ди, голів яких (пре м’єр-міністрів) об и ра ють лан д -
таґи. Та кож у Німеч чині існує прак ти ка не лише політич ної, а й ге ог ра -
фічної де цен тралізації вер хов ної вла ди. Нап рик лад, Фе де раль ний суд роз -
та шо ва ний у Ка рлсруе, Фе де раль ний адміністра тив ний суд — у Лей пцизі,
Фе де раль ний суд із тру до вих спорів, Фе де раль ний суспільний суд і Фе де -
раль ний фіна нсо вий суд — у Мюн хені. Слід за зна чи ти, що німець кий фе де -
ралізм не є за со бом роз в’я зан ня етнічних чи мов них про блем. Німеч чи на —
мо но етнічна краї на, на се лен ня якої роз мов ляє німець кою мо вою (хоча вона
має 24 діалек ти). Утім, у ФРН реґіональ ною мо вою виз на но нижньосак -
сонську (від 1994 року виз на на ЄС), а та кож мови національ них мен шин —
да тську, фризь ку і лу жиць ку. Фе де ралізм роз в’я зує го лов не за вдан ня — до -
сяг нен ня єдності за збе ре жен ня роз маїт тя (“Ста ти німця ми, во ло да ря ми
єди ної дер жа ви, за ли ша ю чись при цьо му ба вар ця ми, ба ден ця ми, вюр тем -
бер гця ми... ” [Бу сы ги на, 1999: с. 26]).
На ос та нок мож на зро би ти такі вис нов ки.
Пер ше. Огляд на ве де них вище фактів свідчить про од но час не по глиб -
лен ня про цесів інтеґрації і реґіоналізації в Євро пе йсько му Союзі. ЄС із кон -
фе де рації дер жав транс фор мується у фе де рацію реґіонів. Реґіоналізація ви -
ко нує за вдан ня не так ослаб лен ня органів цен траль ної вла ди, як ство рен ня
но вих, ви щих форм над те ри торіаль ної інтеґрації євро пе йської спільно ти
шля хом ко о пе рації близь ких один од но му (спільна куль ту ра, історія, еко -
номічна база тощо) реґіонів, по при їхню те ри торіаль ну на лежність до тієї чи
тієї дер жа ви. Тоб то де цен тралізація дер жав ної вла ди — лише засіб, не -
80 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
обхідна пла та за ра ди до сяг нен ня важ ливішої стра тегічної мети — інтеґрації
євро пе йської спільно ти в єдине ціле.
Дру ге. На дан ня пра ва на са мо виз на чен ня сприяє зве ден ню до мінімуму
ри зиків уже на яв них су перечнос тей і за побіган ню но вим конфліктам на
цьо му ґрунті. Вод но час це пра во пе ре дба чає та кож відповідальність за його
за сто су ван ня. Євро со юз — це зона кон ку ренції без “теп лич них” умов про -
текціонізму й па тер налізму. Суб сидіарність як провідний при нцип є вро -
пей ської реґіоналізації пе ре дба чає не лише роз в’я зан ня про блем на місце во -
му і реґіональ но му рівнях, а й мож ли вості для здійснен ня цьо го, пев ний
рівень са мо дос тат ності. Пра во на са мо виз на чен ня суб’єкта (дер жа ви, ре -
ґіональ ної спільно ти) тісно по в’я за не з його кон ку рен тос про можністю й
функціональ ною відповідальністю в рам ках єди ної сис те ми. Це, своєю чер -
гою, не су перечить су часній західній де мок ратії, яка пе ре дба чає політич ну
рі вно правність без еко номічної рівності. Вступ до Євро со ю зу — не па на цея
для роз в’я зан ня всіх про блем окре мої краї ни або кон крет них реґіонів. По -
над те, він на кла дає низ ку зо бов ’я зань, ви ко на ти які поки в змозі не ко жен
член Союзу.
Третє. Те ри торіальні су перечності й реґіональні конфлікти в су час но му
Євро со юзі я розділив на два основні види, яким дав умовні на зви “міжди -
нас тичні” і “по стко лоніальні”. Реґіоналізація ЄС має на меті роз в’я зан ня
про блем сто сов но і пер шо го, і дру го го виду конфліктів. Пе ре дусім це по в’я -
за не зі змінами самоіден тифікації гро ма дян дер жав — членів Со ю зу. Фак -
тич но національ на іден тичність і дер жав на на лежність роз ми ва ють ся (із
пер спек ти вою по вно го її ніве лю ван ня) між дво ма рівня ми самоіден ти фіка -
ції — (1) реґіональ ною, куль тур но-ло каль ною і (2) кон ти нен таль ною, куль -
тур но-цивілізаційною (євро пейці).
Чет вер те. Були про сте жені дис про порції між “ста ри ми” і “но ви ми”
(краї ни Східної Євро пи) чле на ми ЄС. Еко номічна нерівність впли ває на
став лен ня до пер спек тив под аль шо го по глиб лен ня євроінтеґрації. Ре зуль -
та ти опи ту вань двох хвиль Євро пе йсько го соціаль но го досліджен ня (ESS)
про де мо нстру ва ли нижчі по каз ни ки по зи тив но го став лен ня до цих про -
цесів се ред рес пон дентів із країн Західної Євро пи (“ста рих” членів ЄС), ніж
се ред опи та них у Східній Європі.
П’я те. Ме ханізми реґіоналізації все ре дині євро пе йської спільно ти ус -
пішно за сто со ву вані для інтеґрації її в єдине ціле. При цьо му є пев ний ри зик
того, що ме ханізми реґіоналізації мо жуть при слу жи ти ся ство рен ню ефек -
тивніших мож ли вос тей ви ко рис тан ня ре сурсів “но вих” членів ЄС “ ста -
рими”.
Шос те. Досвід ефек тив но го роз в’я зан ня реґіональ них конфліктів за -
хідноєвро пе йськи ми дер жа ва ми пе ре ко нує, що в усіх роз гля ну тих ви пад ках
(Ве ли ка Бри танія, Іспанія, Швей царія, Німеч чи на) за сто со ва но ме ханізми
інсти ту ту пар ла мен та риз му і роз в’я зан ня мов но го пи тан ня. Не менш ефек -
тив ним є за сто су ван ня політики ге ог рафічної де цен тралізації вер хов ної
вла ди (Німеч чи на) і леґіти мації рішень вла ди че рез ре фе рен ду ми (Швей -
царія).
Та ким чи ном, щоб на вчи ти ся ефек тив но роз в’я зу ва ти те ри торіальні й
реґіональні конфлікти, євро пе йським дер жа вам до ве ло ся здо ла ти вель ми
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 81
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
три ва лий і не лег кий шлях, ре зуль та том чого став нинішній Євро пе йський
Союз, який на зи ва ють не інакше як “Європою реґіонів”.
Лiте ра ту ра
Га лер М. Євро пе йський роз кол між елітами та гро ма дя на ми // Соціологія: теорія,
ме то ди, мар ке тинг. — 2009. — № 2. — С. 5–22.
Бе ли мов В. Ва ви лон XXI века // Эксперт-Урал. — № 11 (274). — 19–26.03.2007. —
<http://www.expert.ru/printissues/ural/2007/11/vavilon_21_veka/>
Бу сы ги на И.М. Ре ги о ны Гер ма нии. — М., 1999.
Го ло ва ха Є., Гор ба чик А. Соціальні зміни в Україні та Європі: за ре зуль та та ми “Євро -
пе йсько го соціаль но го досліджен ня” 2005 — 2007 роки. — К., 2008.
Дек ла ра ция по ре ги о на лиз му в Евро пе. — <http://www.aer.eu/fileadmin/
user_upload/PressComm/Publications/DeclarationRegionalism/DR_RUSSE.pdf>
Дер га чев В. Ре ги о на лис ти ка // Дер га чев В. На уч ные тру ды в семи кни гах. Кн. 2.
Элек трон ное из да ние на CD. — Изда те льский про ект про фес со ра Дер га че ва, 2008. —
<http://www.dergachev.ru/book-7/index.html>.
До мо ре нок Е. Кон цеп ции “ста ро го” ре ги о на лиз ма в кон тек сте со вре мен ной Евро пы
// Бе ло рус ский жур нал меж ду на род но го пра ва и меж ду на род ных от но ше ний. — 2002. —
№4. —
<http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=527&Itemid=53>.
Евро пей ский фе де ра лизм и Рос сия: опыт про шло го и на сто я ще го. (Рос сий ское го су -
да рство в кон тек сте ев ро пей ско го фе де ра лиз ма): Меж ду на род ная кон фе рен ция, про ве -
ден ная Инсти ту том Евро пы РАН со вмес тно с Фон дом им. Фрид ри ха Эбер та (Гер ма -
ния) 30–31 октяб ря 2000 г. в Мос кве // Сов ре мен ная Евро па. — 2000. — № 4. —
<http://www.ieras.ru/journal/journal1.2001/9.htm>.
Ку ло жен ко Е. Про ти во ре чия Евро со ю за: про бле мы, рис ки, пер спек ти вы // Ди а -
лог.ua. — 22.04.2005. — <http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=2874>.
Ме чет ная Н. Нес вя той Кла ус // Ко ррес пон дент. — № 10 (349). — 20.03.2009. —
С. 48—49.
Па ни на Н. Укра и на и Евро па: ре зуль та ты срав ни тель но го со ци о ло ги чес ко го ис сле -
до ва ния // Гра ни+. — 6 но яб ря 2006 г. —
<http://dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=8343>.
Ре гель Г. Лис са бон ский до го вор: но вый ва ри ант ев ро кон сти ту ции? Часть I // Но вая
Евро па. —
<http://n-europe.eu/article/2008/07/28/lissabonskii_dogovor_novyi_variant_
evrokonstitutsii_chast_i>.
Ре гель Г. Лис са бон ский до го вор: но вый ва ри ант ев ро кон сти ту ции? Часть ІІ / Гер ман
Ре гель // Но вая Евро па. — <http://n-europe.eu/article/2008/08/08/lissabonskii_dogovor_
novyi_variant_evrokonstitutsii_chast_ii>
Ста шев ский Е. Приз рак по льско го во доп ро вод чи ка бро дит по Евро пе... Це лый ряд
за ко но да тель ных нов шеств, при ня тых ЕС с на ча ла года, серь ез но по вли я ет на регули -
рование рын ка тру да // Зер ка ло не де ли. — № 8 (587). — 4–10 мар та 2006. —
<http://www.zn.ua/2000/2250/52755/>.
Стегній О.Г. Євро пе йська інтег рація Украї ни: профіль гро ма дської дум ки // Укр а -
їнський соціум. — 2009. — № 1 (28). — С. 67–79.
Том псон Е. Регіони, регіоналізація та регіоналізм у су часній Європі // Гло балізація.
Регіоналізація. Регіональ на політика : Хрес то матія з су час ної за рубіжної соціології
регіонів / Укл. І.Ф.Ко но нов, В.П.Бо ро да чов, Д.М.То по льсков. — Лу ганськ, 2002. —
С. 95–110.
82 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Андрій Зоткін
Укр аїнське суспільство 1992–2008. Ди наміка соціаль них змін / За ред. В.Во ро ни,
М.Шуль ги. — К., 2008.
Эспа да лер Э.Ф. Автономия Ка та ло нии // Этни чес кие и ре ги о наль ные кон флик ты в
Евра зии : В 3-х кн. Кн. 3. Меж ду на род ный опыт раз ре ше ния эт ни чес ких кон флик тов. —
М., 1997. — С. 276–290.
Lane D. Post Communist States and the European Union // Communist Studies and
Transition Politics. — 2007. — Vol. 23. — № 4. — P. 461–477.
Lane D. In or Out of Europe? What Prospects for Ukraine? // Perspectives on European
Politics and Society. — 2007. — Vol. 8. — № 4. — P. 495–504.
Referendum on The Lisbon Treaty (Twenty-Eighth Amendment of the Constitution Bill
2008) 12-June-2008. —
<http://www.referendum.ie/referendum/archive/display.asp?ballotid=78&page=0 >.
Results received at the Central Count Centre for the Referendum on Treaty of Lisbon
2009. — <http://www.referendum.ie/referendum/current/index.asp?ballotid=79>.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 83
Інтеґрація і реґіоналізація — два век то ри єди ної політики Євро со ю зу
|