Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя
The trend of cultural sociology usually associated with the name of Jeffrey Alexander is highly influential in modern theoretical sociology. During two last decades, he is actively elaborating this ‘brand’ on theoretical and organizational levels of American sociology. So the aim of the article is t...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Назва видання: | Социология: теория, методы, маркетинг |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89996 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя / В. Танчер, Л. Скокова // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 19–42. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-89996 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-899962015-12-21T03:03:11Z Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя Танчер, В. Скокова, Л. The trend of cultural sociology usually associated with the name of Jeffrey Alexander is highly influential in modern theoretical sociology. During two last decades, he is actively elaborating this ‘brand’ on theoretical and organizational levels of American sociology. So the aim of the article is to wholly clarify theoretical, methodological and organizational achievements of Alexander’s cultural sociology. The authors analyze theoretical evolution of Alexander’s thought on the way to fulfillment of the cultural sociology project, as well as inquire into the main per spectives of this approach. They underline the idea of cultural sociology as aimed at study of collective (inter-subjective) meanings that are based on the common moral principles, emotions and values and have a dominant impact on individuals and groups. Besides this task, they are intended to clarify an internal cultural architecture of social meaning by means of analysis of cultural codes, narratives and symbolic actions. The basic principles embodied in the ‘strong program’ of the cultural sociology – as a one opposed to the ‘weak program’ of traditional sociology are analyzed in the article. It is also noted that the typical element (focus) of this trend in modern sociology is an active role of social analysts in description (understanding) of the social process, as well as theoretical interpretation of social life. 2009 Article Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя / В. Танчер, Л. Скокова // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 19–42. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 1563-4426 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89996 uk Социология: теория, методы, маркетинг Iнститут соціології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
The trend of cultural sociology usually associated with the name of Jeffrey Alexander is highly influential in modern theoretical sociology. During two last decades, he is actively elaborating this ‘brand’ on theoretical and organizational levels of American sociology. So the aim of the article is to wholly clarify theoretical, methodological and organizational achievements of Alexander’s cultural sociology. The authors analyze theoretical evolution of Alexander’s thought on the way to fulfillment of the cultural sociology project, as well as inquire into the main per spectives of this approach. They underline the idea of cultural sociology as aimed at study of collective (inter-subjective) meanings that are based on the common moral principles, emotions and values and have a dominant impact on individuals and groups. Besides this task, they are intended to clarify an internal cultural architecture of social meaning by means of analysis of cultural codes, narratives and symbolic actions. The basic principles embodied in the ‘strong program’ of the cultural sociology – as a one opposed to the ‘weak program’ of traditional sociology are analyzed in the article. It is also noted that the typical element (focus) of this trend in modern sociology is an active role of social analysts in description (understanding) of the social process, as well as theoretical interpretation of social life. |
| format |
Article |
| author |
Танчер, В. Скокова, Л. |
| spellingShingle |
Танчер, В. Скокова, Л. Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя Социология: теория, методы, маркетинг |
| author_facet |
Танчер, В. Скокова, Л. |
| author_sort |
Танчер, В. |
| title |
Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя |
| title_short |
Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя |
| title_full |
Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя |
| title_fullStr |
Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя |
| title_full_unstemmed |
Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя |
| title_sort |
культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя |
| publisher |
Iнститут соціології НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89996 |
| citation_txt |
Культуральна соціологія: “сильна програма” досліджень смислів соціального життя / В. Танчер, Л. Скокова // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 19–42. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| series |
Социология: теория, методы, маркетинг |
| work_keys_str_mv |
AT tančerv kulʹturalʹnasocíologíâsilʹnaprogramadoslídženʹsmislívsocíalʹnogožittâ AT skokoval kulʹturalʹnasocíologíâsilʹnaprogramadoslídženʹsmislívsocíalʹnogožittâ |
| first_indexed |
2025-07-06T18:00:57Z |
| last_indexed |
2025-07-06T18:00:57Z |
| _version_ |
1836921502995316736 |
| fulltext |
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
Куль ту раль на соціологія
ВІКТОР ТАНЧЕР,
äîê òîð ô³ëî ñî ôñüêèõ íàóê, ïðî ôå ñîð êà ôåä -
ðè ñîö³îëî㳿 ³ ïñè õî ëî㳿 Êè¿âñüêî ãî íàö³î -
íàëü íî ãî óí³âåð ñè òå òó êóëü òó ðè ³ ìèñ -
òåöòâ
ЛЮДМИЛА СКОКОВА,
êàí äè äàò ñîö³îëîã³÷íèõ íàóê, ñòàð øèé íà -
óêî âèé ñï³âðîá³òíèê â³ää³ëó êóëü òó ðè òà ìà -
ñî âî¿ êî ìóí³êàö³¿ ²íñòè òó òó ñîö³îëî㳿 ÍÀÍ
Óêðà¿ íè
Куль ту раль на соціологія: “силь на про гра ма”
досліджень смислів соціаль но го жит тя
Abstract
The trend of cultural sociology usually associated with the name of Jeffrey Alexander
is highly influential in modern theoretical sociology. During two last decades, he is
actively elaborating this ‘brand’ on theoretical and organizational levels of American
sociology. So the aim of the article is to wholly clarify theoretical, methodological and
organizational achievements of Alexander’s cultural sociology.
The authors analyze theoretical evolution of Alexander’s thought on the way to
fulfillment of the cultural sociology project, as well as inquire into the main per -
spectives of this approach. They underline the idea of cultural sociology as aimed at
study of collective (inter-subjective) meanings that are based on the common moral
principles, emotions and values and have a dominant impact on individuals and
groups. Besides this task, they are intended to clarify an internal cultural architecture
of social meaning by means of analysis of cultural codes, narratives and symbolic
actions.
The basic principles embodied in the ‘strong program’ of the cultural sociology – as a
one opposed to the ‘weak program’ of traditional sociology are analyzed in the article.
It is also noted that the typical element (focus) of this trend in modern sociology is an
active role of social analysts in description (understanding) of the social process, as
well as theoretical interpretation of social life.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 19
Американська куль ту раль на соціологія
в про цесі інсти туціоналізації
У соціаль них на уках останніми де ся тиліття ми відбу вається так зва ний
куль тур ний по во рот, зрос тає усвідом лен ня місця і ролі куль ту ри в су -
спільно му житті, в роз гор танні соціаль них змін. I в соціології помітні певні
те о ре ти ко-ме то до логічні зсу ви під впли вом до сяг нень по стструк ту ралізму,
по стмо дернізму, теорії на ра ти ва, семіот ич них досліджень тощо. Куль тур -
ний по во рот змінив ба га то з уста ле них спо собів кон цеп ту алізації та ем -
пірич них досліджень у різних соціологічних на пря мах, так що навіть у та -
ких відда ле них від куль ту ри ца ри нах, як еко номіка, організація чи по -
літичні струк ту ри, ста ли вра хо ву ва ти “куль турні” змінні і виміри.
Усвідом лен ня не обхідності особ ли вої ува ги до вив чен ня куль ту ри по -
зна чається і на організаційно му рівні: в Міжна родній соціологічній асо ціа -
ції є дослідниць кий комітет з “ко мунікацій, знань і куль ту ри” й, окре мо, — із
соціології мис тец тва; в Євро пейській соціологічній асоціації є секція со -
ціології куль ту ри в шир шо му її ро зумінні і секція соціології мис тец тва.
Соціологічні асоціації США, Німеч чи ни ма ють секції соціології куль ту ри; в
Австралійській соціологічній асоціації офор ми ла ся секція куль ту раль ної
соціології.
Останніми де ся тиліття ми “куль ту ра” ста ла одним із по пу ляр них і важ -
ли вих на прямів соціологічних досліджень у США. Відбу вається по вер нен -
ня цієї ка те горії в аналітич не поле порівня но з періодом 1960–1970-х років,
коли спос теріга ло ся ма со ве падіння інте ре су дослідників до куль ту ри, неґа -
тив не асоціюван ня її з пар сонсіанством, нор ма тив ним функціоналізмом. У
по пу ляр них на пря мах тих часів — від теорій конфлікту, теорій раціональ но -
го ви бо ру до фе но ме но логічних, ет но ме то до логічних підходів — куль ту ру
не сприй ма ли як важ ли вий чин ник. Роз по чаті на ступ ним по колінням со -
ціологів досліджен ня суб куль тур, організаційних куль тур, ви роб ниц тва і
сприй нят тя куль тур них про дуктів да ва ли змо гу відійти від абстрак тно го,
уніфіко ва но го ба чен ня куль ту ри як сис те ми. Пос ту по во за па но вує ро зу -
міння ви со ко сеґмен то ва но го, ба га торівне во го, час то су перечлив о го поля
куль ту ри, сим волічних сис тем. Ідеї мікро те о ре тиків та кож були пе ре осмис -
лені, що підво дить до усвідом лен ня муль ти вимірних ха рак те рис тик со -
ціаль ної дії сто сов но куль ту ри та спо собів, яки ми аґенти ви ко рис то ву ють
куль ту ру в кон крет них інте ракційних ситуаціях.
У те о ре тичній соціології та соціології куль ту ри де далі впли вовішим
стає на прям куль ту раль ної соціології, як пра ви ло, по в’я зу ва ний з ім’ям
Джефрі Александера. Саме він упро довж двох останніх де ся тиліть ак тив но
роз праць о вує цей “бренд” на те о ре тич но му й організаційно му рівнях в аме -
ри канській соціології, хоча в цілому цей на прям є ре зуль та том зу силь на -
уковців ба гать ох країн. Те о ре тич ною вер ши ною про ек ту куль ту раль ної со -
ціології Александера на сьо годні вва жається пра ця “Смис ли соціаль но го
жит тя” [Alexander, 2003]. У вітчиз ня но му соціологічно му се ре до вищі си ту -
ація фор му ван ня но во го кон цеп ту аль но го ба чен ня в рам ках куль ту раль ної
соціології, на нашу дум ку, не є дос тат ньо відо мою й усвідом ле ною, тому не -
20 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
обхідно висвітли ти го ловні те о ре тичні, ме то до логічні та організаційні до -
сяг нен ня куль ту раль ної соціології у версії Дж.Александера.
Александер по чав роз ви ва ти “силь ну про гра му” куль ту раль ної со ціо -
логії раз ом зі свої ми аспіран та ми, чле на ми “Culture Club” у Каліфор ній -
сько му універ си теті Лос-Анджелеса. Зав дя ки його зу сил лям соціологічний
фа куль тет універ си те ту став одним із провідних у га лузі куль ту раль ної
соціології. Чи ма ло мо ло дих соціологів роз по ча ли власні досліджен ня під
впли вом ідей Александера. Пізніше про ект куль ту раль ної соціології ор га -
нізаційно пе ремістив ся до Єльсько го універ си те ту. За раз там діє Центр
куль ту раль ної соціології (Center for Cultural Sociology), яким ке ру ють
Джеф рі Александер, Рон Аєрман, Філіп Сміт. Центр про во дить зібран ня ро -
бо чих груп, семінари, ко локвіуми, кур си, дис кусії, час то за про шу ю чи для
участі відо мих на уковців з інших на уко вих і на вчаль них за кладів, а та кож
щорічні кон фе ренції, теми яких пев ним чи ном віддзер ка лю ють про бле ма -
ти ку досліджень: “Смисл, іден тичність, інте ракція” (2007), “Ре альність, ре -
п ре зен тація, солідарність” (2006), “Куль ту ра у світі” (2005), “Ви со ка і по пу -
ляр на куль ту ра” (2004), “Куль ту ра і пер фор манс” (2003). На ла год же но
зв’яз ки з інши ми на уко ви ми цен тра ми, які роз роб ля ють подібну про бле ма -
ти ку, що пе ре дба чає спільні те о ре тичні й емпіричні про ек ти, публікації,
реґуляр ну участь у кон фе ренціях, семіна рах тощо. Це на сам пе ред авст ра -
лійський центр (Thesis Eleven Centre for Cultural Sociology) в Універ си теті
La Trobe (Мель бурн), який від 1980 року видає ча со пис “Thesis Eleven”.
Саме на сторінках цьо го ча со пи су 2004 року три ва ло об го во рен ня праці
Александера “Смис ли соціаль но го жит тя” і про ек ту куль ту раль ної со ціо -
логії в цілому. Іншим організаційним осе ред ком є секція соціології куль -
тури Американської соціологічної асоціації. В інфор маційно му бю ле тені
“Куль ту ра” цієї секції час то розміщу ють ся публікації з куль ту раль ної со -
ціології, зок ре ма один із ви пусків був при свя че ний об го во рен ню кни ги
“Смис ли соціаль но го жит тя” [Culture, 2005].
У США останнім де ся тиліттям де далі частіше з’яв ля ють ся публікації у
річищі куль ту раль ної соціології та інших те о ре тич них пер спек тив щодо
осмис лен ня ролі куль ту ри в соціаль но му житті. Так, праці із серій “Cam -
bridge Cultural Social Studies” і “Yale Series for Cultural Sociology” знач ною
мірою поділя ють пер спек ти ву “силь ної про гра ми” Александера, тоб то вра -
ху ван ня впливів сим волічних дис курсів на соціаль не жит тя [Smith (ed.),
1998; Alexander, Giesen, Mast (eds.), 2006]. Праці, що їх ви да ють у рам ках
двох інших ви дав ни чих серій, теж поділя ють за галь ну куль тур но-соціо -
логічну пер спек ти ву, хоча трак ту ван ня мо жуть відрізня ти ся: Джулія Адамс
і Джордж Штей нмец редаґують серію “Politics, History and Culture”, Поль
Дімаджіо, Мішель Ла мон, Ро берт Вут нов і Вівіана Зелізер — “Princeton
Studies in Cultural Sociology”.
Від 2007 року ви дав ниц тво “Сейдж” по ча ло ви пус ка ти ча со пис “Cul -
tural Sociology” за підтрим ки соціологічної асоціації Ве ли кої Бри танії. У
вступі до пер шо го но мера на го ло ше но, що жур нал є пер шим ви дан ням,
повністю при свя че ним соціологічно му ро зумінню куль ту ри. Пе ред ба ча -
ється, що ча со пис ста не про сто ром для дис кусій, обміну дум ка ми на уковців,
які за й ма ють ся соціологічни ми досліджен ня ми куль ту ри з різних те о ре тич -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 21
Куль ту раль на соціологія
них і ме то до логічних по зицій та у різно манітті національ них кон текстів. Та -
ким чи ном, різні аналітичні тра диції куль ту раль ної соціології й соціології
куль ту ри ма ють зба га чу ва ти ся.
Су час ну аме ри ка нську куль ту раль ну соціологію трак ту ють як про дукт
взаємов пли ву влас них те о ре тич них тра дицій цієї дис ципліни і євро пе й -
ських на прямів. У 1960–1970-ті роки, коли пар сонсівський нор ма тив ний
аналіз ви чер пав себе, в Європі ди намічно роз ви ва ють ся струк ту ралістські й
по стструк ту ралістські підхо ди. Такі на уковці, як К.Леві-Строс, М.Фуко,
Ж.Ла кан, М.Дуг лас, Ж.Бод ри яр, Ф.Ліотар, П.Бурдьє, на го ло шу ва ли роль
дис курсів і міфів, сим волів і знаків, кодів, ри ту алів, віру вань у соціаль но му
житті. Американських соціологів ідеї євро пе йських те о ре тиків при ваб лю -
ва ли не стільки ме то до логічною обґрун то ваністю або змістов ним рішен ням
емпірич них про блем, скільки кре а тивністю мис лен ня та інстру ментів, роз -
роб лю ва них для но во го ди намічно го сти лю аналізу куль ту ри [Smith (ed.),
1998: р. 4]. За па ну ван ня струк тур но го функціоналізму 1950–1960-х років у
куль тур но му аналізі ви ко рис то ву ва ли об ме же ний набір по нять — “нор ми”,
“цінності”, “віру ван ня” тощо. Імпо ну ва ла їхня при датність для опе ра ціо -
налізації в реп ре зен та тив них опи ту ван нях, але ре зуль та ти час то ви яв ля ли -
ся над то за галь ни ми, аісто рич ни ми й ап ро це су аль ни ми. Про роз крит тя
струк ту ри та смислів куль тур них сис тем під ку том зору гер ме нев тич них
підходів теж не до во ди ло ся говорити.
Мо делі куль ту ри, які роз ви ва ли в рам ках євро пе йсько го струк ту ра -
лізму та по стструк ту ралізму, були інно ваційни ми для аме ри ка нської соціо -
логії за часів “куль тур но го по во ро ту”. До того ж вони не вик ли ка ли неґатив -
них асоціацій з огля ду на функціональ ний підхід. Адаптація євро пе йських
ідей на аме ри ка нсько му ґрунті спри чи ни ла ся до ви ник нен ня куль ту раль ної
соціології зі свої ми ха рак тер ни ми ри са ми. Ба га то в чому це по яс нюється
організацією і куль тур ним ето сом аме ри ка нської соціології, які відрізня ють
її від євро пе йської кон ти нен таль ної тра диції “ви со кої теорії” (Ю.Га бер мас,
М.Фуко, К.Леві-Строс), а та кож від бри та нських куль тур них студій
(С.Голл, Дж.Фіске, Л. Ґрос берґ). Ці три на пря ми, на дум ку Ф.Сміта, є зовсім
різни ми [Smith (ed.), 1998: р. 7–9].
Пер ша відмінність по ля гає у дис циплінарній на леж ності. Євро пейські
на уковці час то пра цю ють у міждис ципліна рно му полі, публіку ють тек сти
для до сить ши ро кої ау ди торії, до ся га ють ста ту су ав то ри тет них інте лек ту -
алів. У пра цях євро пе йських соціологів, на прик лад, Га бер ма са чи Бурдьє,
нерідко мож на знай ти відси лан ня до клю чо вих про блем філо софії, лінг -
вісти ки, ес те ти ки тощо. Час то йдеть ся про публічно впли вові фіґури, за лу -
чені до де батів з ак ту аль них пи тань соціаль но го жит тя та в політичні дис -
кусії.
Мо дель бри та нських куль тур них студій від са мо го по чат ку теж зорієн -
то ва на на міждис циплінарність. Публікації час то роз ра хо вані на ши ро ку
аудиторію в та ких ца ри нах, як медіа, куль ту ра, суспільство, ґен дерні студії.
Ця міждис циплінарність відтво рюється і в організаційно му плані: в ака де -
мічних організаціях та універ си те тах за про вад же но такі на пря ми, як “куль -
турні студії”, “куль турні та медіас тудії”, “куль турні студії та куль тур на
політика” тощо. На цих відділен нях пра цю ють вик ла дачі з істо рич ною,
22 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
соціологічною, ан тро по логічною, лінґвістич ною освітою, спеціалісти з ко -
муніка тивісти ки та ін. Тра дицію бри та нських куль тур них студій із євро пе й -
ською мо дел лю поєднує та кож соціаль на анґажо ваність, час то з ра ди каль -
них політич них по зицій. Куль ту ра аналізується з по гля ду на яв них соціаль -
них нерівнос тей, домінації та вла ди й у зв’яз ку з рас ою, кла сом, ґен де ром.
Американська куль ту раль на соціологія на ба га то тісніше по в’я за на з
пред мет ною про бле ма ти кою, соціологічною тра дицією; го ловні де ба ти від -
бу ва ють ся поміж колеґ цьо го са мо го дис ципліна рно го поля. Академічні
дослідни ки більше скон цен тро вані на суто соціологічних пи тан нях і на пря -
мах, про ек ти менш амбіційні, націлені на надійність про гнозів, до сяг нен ня
по став ле ної мети, точність фор му лю вань тощо. Зв’яз ки з інши ми дис цип -
лінами роз ви нені слаб ше, за ви нят ком на пря му соціаль ної й куль тур ної
історії (В.Сью ел). При хильність суто до пев них те о ре тич них на прямів (ска -
жімо, до мар ксиз му) ро зуміють як штуч не об ме жен ня мож ли вос тей куль ту -
раль но го аналізу. Більш ак ту аль ни ми є ве беріанські і дюр кгейміанські ідеї
щодо релігії, сим волізму, ри ту алів, соціаль ної струк ту ри, солідар ності, ха -
риз ми, що підтвер джує дот ри ман ня дис ципліна рних ра мок. Пе ред ба ча єть -
ся та кож, що ця дис ципліна має свої ка нонічні тек сти, зок ре ма, К.Гірца (про
бої півнів), Е.Шил за (про ха риз му), Р.Бел ла (про гро ма дя нську релігію).
Озна йом леність із цими тек ста ми, вклю ченість у дис кусійне поле свідчить
про ком пе тентність куль ту раль но го соціоло га. Рівень заанґажо ва ності в
політичні про бле ми, соціальні рухи на ба га то нижчий.
Відмінності щодо дот ри ман ня дис ципліна рних ра мок, міждис ципліна -
рності втілені та кож у фор мах самоіден тифікації. Са мо наз ва “куль ту раль -
ний соціолог” є звич ною для аме ри ка нсько го кон тек сту, тоді як у кон ти нен -
тальній Європі це по нят тя прак тич но не ви ко рис то ву ють. Там частіше на зи -
ва ють себе про сто “соціолог” або “інте лек ту ал” чи “філо соф”. При хиль ни ки
бри та нських куль тур них студій го во рять, що вони за й ма ють ся “куль тур ни -
ми студіями”, а не куль ту раль ною соціологією. Важ ли вим є й інсти туціо -
наль не підґрун тя. Впли во вою си лою є Американська соціологічна асо ціа -
ція, поділ в рам ках якої на секції за без пе чує спеціалізацію її членів у своїх
га лу зях. Важ ли вою подією для роз вит ку куль ту раль ної соціології ста ло
утво рен ня в 1987 році відповідної секції, що за без пе чи ло ви ок рем лен ня
куль ту раль ної соціології як окре мо го на пря му. Ве ли ке зна чен ня ма ють
соціальні ме режі на уковців цьо го поля; роз вит ку і підтри ман ню цих ме реж
спри я ють кон фе ренції, бю ле тені, дис кусійні групи.
Інша відмінність аме ри ка нської куль ту раль ної соціології — це над ан ня
пе ре ва ги емпірич но уґрун то ва ним досліджен ням се ред ньо го рівня. В євро -
пейській тра диції “ви со кої теорії” пе ре ва жає кон цеп ту алізація впли ву куль -
ту ри в абстрак тних і за галь них по нят тях. В аме ри канській куль ту ральній
соціології та бри та нських куль тур них студіях більше ува ги приділя ють
тому, як куль ту ра “пра цює” в окре мих спе цифічних сфе рах. Це по яс нюється
доміну ван ням ан гло-аме ри ка нської емпіри ц истської тра диції у фор му ванні
ака демічної сис те ми у Ве ликій Бри танії та США на відміну від більш філо -
со фсько го, літе ра тур но го і дис кур сив но го сти лю в євро пейській тра диції.
Зреш тою, в аме ри канській тра диції емпіричні досліджен ня є впли вовішими
і по пу лярнішими, ніж те о ре тичні трак та ти.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 23
Куль ту раль на соціологія
Ево люція те о ре тич них по глядів Александера
і роз роб лен ня про ек ту куль ту раль ної соціології
Джефрі Александер про й шов шлях від за хоп лен ня іде я ми “но во го ліво -
го мар ксиз му” че рез те о ре тичні досліджен ня в річищі пар сонсіансько го
струк тур но-функціональ но го аналізу до по стпар сонсіансько го не офунк -
ціо налізму, до ста нов лен ня, в наш час, за сад “куль ту раль ної соціології”.
Спи ра ю чись на влас ну ха рак те рис ти ку Александером сво го шля ху роз роб -
лен ня про ек ту куль ту раль ної соціології та ви ко рис то ву ю чи періоди зацію
його твор чості М.Емірбаєром [Alexander, 2005а; 2005б; Cordero, Carballo,
Ossandon, 2008; Emirbayer, 2004], мож на про сте жи ти основні ета пи у те о ре -
тич но му роз вит ку Александера, для яких ха рак терні пев на послідовність,
на ступність і вод но час важ ливі аналітичні зміни.
Пер ший етап по чи нається з ранніх праць Александера — з дис ер тації
(під керівниц твом Р.Бел ла) і статті про Т.Пар сон са — і за вер шується ва го -
мою 4-том ною пра цею “Те о ре тич на логіка в соціології” [Alexander, 1978;
Alexander, 1982–1983]. Цен траль ни ми те ма ми його на уко вої твор чості були
інтер пре тація роз вит ку кла сич ної соціології, обґрун ту ван ня по ло жень не о -
функціоналізму, що вклю чав у Пар сон со ву сис тем ну теорію по ло жен ня
конфлікто логічно го підхо ду, фе но ме но логії, не омар ксиз му тощо. На цьо му
етапі Александер, за його сло ва ми, зо се ред жується на зу сил лях у до сяг ненні
пер спек ти ви “ба га то вимірності” (multidimensionality) в те о ре тич но му мис -
ленні. Це клю чо ве по нят тя його “Те о ре тич ної логіки”.
На дру го му етапі, який час тко во пе ре кри ває пер ший, Александер про -
дов жує свої по шу ки ба га то вимірності, але вже в по стпар сонсіансько му
клю чі. Це вид но із праць, на пи са них під час ро бо ти в Універ си теті Лос-
Анджелеса, зок ре ма, “Двад цять лекцій”, “Мікро-мак ро зв’я зок” [Alexan der,
1987а; Alexander et al. (eds.), 1987]. Він відігра вав провідну роль у де ба тах із
те о ре тич ної соціології 1980–1990-х років, за й мав ся син те зом струк тур но-
функціональ но го аналізу з теоріями дії, поєднан ням мак ро- та мікрорівнів
аналізу, струк тур ної та куль тур ної де термінації соціаль них явищ. Ба га то
ува ги він приділяє кри тиці поділу в соціології на мак ро- і мікро ца ри ну і на -
ма гань до вес ти пріори тет однієї над іншою. Терміном “те о ре тич на ба га то -
вимірність” він підкрес лює аналітич не вирізнен ня куль ту ри і роз гляд її як
од но го з трьох клю чо вих се ре до вищ лю дських дій. Інші два — це не ма -
теріаль на, пси хо логічна сфе ра осо бис тості і ма теріаль на сфе ра соціаль ної
струк ту ри. Людські дії ак ту алізу ють ся на пе ре тині “зовнішньо го” ма те -
ріаль но го се ре до ви ща, “внутрішньо го” — осо бис тості — і сим волічно го
куль тур но го виміру. Таке ро зуміння куль тур ної ца ри ни й мало слу гу ва ти
звільнен ню від ди хо томічних ди лем і ство рен ню спільно го кон цеп ту аль но -
го поля. Важ ли ви ми есе цьо го періоду є “Дія та її се ре до ви ща” [Alexander,
1987b], “Но вий те о ре тич ний рух” [Alexander, 1988а], “Теорія ди фе ренціації
та соціальні зміни” [Alexander, Colomy (eds.), 1990; див. та кож: Александер,
Ко ло ми, 1992], де він окрес лює ши ро кий на рис цієї теорії, на ма га ю чись роз -
ро би ти підхо ди до аналітич но го осмис лен ня суспільства в цілому, вив ча ю -
чи такі соціальні інсти ту ти і про це си, як дер жа ва, політика, гру пи інте ресів,
по ля ри зація і конфлікт, рас ова, етнічна, релігійна і ґен дер на домінація.
24 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
Ба чи мо, що в його підході не йдеть ся про відки дан ня важ ли вості впли ву
ма теріаль них, “об’єктив них” чин ників. Александер на го ло шує, спрос то ву -
ю чи за ки ди щодо ідеалізму [McLennan, 2005], що від са мо го по чат ку ви ко -
рис тан ня ним теорії ди фе ренціації (Дюр кгейм, Пар сонс, Лу ман) він не -
уклінно бо ров ся про ти її ідеалістич них тен денцій до те ле о логії, абстрак т -
ності, “сис тем ності”, про ти влас ти во го їй не до оціню ван ня емер джен тних
інте ресів — іде аль них і ма теріаль них — ре аль них соціаль них груп. Він на ма -
гав ся кон цеп ту алізу ва ти ди фе ренціації та де ди фе ренціації як ре зуль тат
кон тин ген тно (ви пад ко вим чи ном) по в’я за них інсти туціональ них струк тур
і си ту а тив них гру по вих інте ресів. Роз ви ва ю чи дослідниць ку про гра му того,
що він на зи ває по нят тям “куль тур не се ре до ви ще дії” (cultural environment of
action), Александер на го ло шує, що сфе ри жит тя тре ба роз гля да ти як інте р -
ак тив ну сис те му, де вони є скла до ви ми еле мен та ми й кож на сфе ра може
модифіку ва ти ся діями ак торів у рам ках раціональ них/ри ту алізо ва них дій,
соціаль них пе ре мо вин і узгоджень.
Уже в пра цях цьо го періоду з’яв ляється інша про бле ма ти ка, що свідчить
про пе рехід до треть о го ета пу те о ре тич но го роз вит ку. Поз на чає цей пе рехід
збірка “Дюр кгейміанська соціологія: куль турні студії” (1988), яка вклю чає
відоме есе про Во терґейт “Куль ту ра і політич на кри за” [Alexander, 1988b].
Пе реп ро чи тан ня пізньо го Дюр кгей ма вва жа ють взірце вим для су час ної
соціології. Александер по чи нає ак тив но ви ко рис то ву ва ти бінарні терміни
сак раль но го і про фан но го, роз ви нуті в соціології релігії Дюр кгей ма, для
аналізу про блем су час но го суспільства. Ви хо дять дру ком такі те ма тичні
досліджен ня, як “Обіцян ка куль ту раль ної соціології: тех но логічний дис -
курс і сак раль на та про фан на інфор маційні ма ши ни” [Alexander, 1992a; див.
та кож: Александер, 2001], “Гро ма дя нин і во рог як сим волічна кла сифікація:
по ля ри зу валь ний дис курс у гро ма дя нсько му суспільстві” [Alexander,
1992b], “Дис курс аме ри ка нсько го гро ма дя нсько го суспільства” [Alexander,
Smith, 1993]. Важ ли ви ми для офор млен ня про ек ту куль ту раль ної со ціо -
логії є праці “Куль ту ра і суспільство” [Alexander, Seidman, 1990; див. та кож:
Александер, 2007], “Смис ли соціаль но го жит тя” [Alexander, 2003] і, зреш -
тою, збірка “Соціаль ний пер фор манс” [Alexander, Giesen, Mast, 2006]. По -
глиблений роз ви ток по няттєвого слов ни ка (те за у ру су) кон цепції соціаль -
но го пер фор ман са ста вить Александера в центр су час них куль ту ралістич -
них дис кусій.
Цей етап відрізняється та кож по лемічністю, на прик лад, гос тра стат тя
про бри танські куль турні студії “Бри танці при хо дять ... зно ву!” [Sherwood,
Smith, Alexander, 1993], есе щодо твор чості П’єра Бурдьє “Ре альність ре -
дукції” [Alexander, 1995а], кри ти ка “слаб кої про гра ми” соціології куль ту ри,
вик ла де на в “Смис лах соціаль но го жит тя” [Alexander, 2003], де до во дить ся,
що куль ту ра трак тується пе ре важ но як за леж на/не за леж на змінна, а не
вимір, який про ни зує всі ца ри ни соціаль но го жит тя.
Чет вер тий етап твор чості Александера, який зно ву-таки пе ре ти нається
з по пе реднім, роз по чав ся після подій 1989 року. Важ ли ве місце в його пра -
цях де далі більше посіда ють досліджен ня про блем по стко муністич но го свi -
ту, на сам пе ред “враз ли вих де мок ратій”, а та кож ро бить ся на го лос на роз вит -
ку гро ма дя нсько го суспільства, при нципів ко муніта риз му і соліда риз му.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 25
Куль ту раль на соціологія
Відчу вається знач ний інте рес до про блем гро ма дя нсько го суспільства, де -
мок ратії, мо дерніті і зсув фо куса від соціологічної до соціаль ної теорії. Ці
зміни по чи на ють ся із праці “По верніть де мок ратію” [Alexander, 1991] та
інших ста тей, де роз ви вається тема “дис кур су гро ма дя нсько го суспільства”.
Це поєднується зі спро ба ми до сяг ти інтеґрації в за сто су ванні куль ту раль -
но го аналізу до про блем соціаль них інсти тутів і соціаль них рухів у су час но -
му гро ма дя нсько му суспільстві, на прик лад, в есе “Ко лек тив на дія, куль ту ра
і гро ма дя нське суспільство” [Alexander, 1996] або у статті в редаґова но му
ним збірни ку “Дійсні гро ма дянські суспільства: ди ле ми інсти туціо на ліза -
ції” [Alexander, 1998]. Важ ли ви ми є й пізніші статті щодо “гро ма дя нсько го
ре мон ту” [Alexander, 2001а; 2001b; Александер, 2002] та кни га про грома -
дян ське суспільство [Alexander, 2006]. Александер за вжди ціка вив ся ак ту -
аль ни ми про бле ма ми суспільно-політич но го жит тя, його те о ре тичні роз -
роб ки вклю ча ють роз гляд Во терґейтсько го скан да лу в США, наслідків Го -
ло кос ту, при чин су час но го те ро риз му, дилем марксизму.
Для цьо го періоду та кож ха рак терні спро би ре ко нструкції кри тич ної
соціаль ної теорії, з ме тою увідповідни ти її ви мо гам і вик ли кам су час ності
шля хом по ста нов ки і досліджен ня філо со фських пи тань ро зу му, при чин -
ності, ре ля тивізму, мо дерніті. Роз ви вається досліджен ня ідеї “са мо об ме жу -
ва них, час тко вих і плю раль них утопій” (self-limiting, partial and plural uto -
pias). Час ти ну з цих про блем висвітлює пра ця “Соціаль на теорія” [Alexan -
der, 1995б; див. та кож: Александер, 2004].
Одним із клю чо вих кон цептів останніх праць Александера є “куль тур на
трав ма” [Alexander et al., 2004], яку він роз гля дає в кон тексті соціаль но го
кон струювання мо раль них універ салій ХХ століття. Цю про бле ма ти ку роз -
ви ва ють та кож інші на уковці, але саме Александера вва жа ють у цьо му колі
spiritus rector [Joas, 2005].
Те о ре тичні за са ди та пер спек ти ви
куль ту раль ної соціології
Куль ту раль ну соціологію мож на тлу ма чи ти як нову па ра диг му соціо -
логічно го аналізу. Роз ви ток соціологічної теорії за вжди ха рак те ри зу вав ся
зіткнен ням із ди ле ма ми соціологічно го пізнан ня, го лов на з яких — об’єк -
тивізм vs суб’єктивізм. Бо роть ба двох тра дицій у соціологічно му аналізі,
мож на ска за ти, є змістом усієї історії ста нов лен ня на шої дис ципліни. Воно
по ча ло ся з ди хо томії у підході до вив чен ня суспільства й роз ви ва ло ся у
тяжінні до од но го з двох те о ре тич них по люсів. Відповідно до ме ханістич но -
го, об’єктивістсько го підхо ду лю дську по ведінку порівню ють з ме ханізмом,
який реаґує ав то ма тич но й за ко номірно на зовнішні де терміна нти, на на вко -
лишнє се ре до ви ще. По ря док, що утво рюється під впли вом зовнішніх сил,
є при му со вим, пе ре дба чу ва ним і за ко но подібним. На томість, згідно із
суб’єк тив но зорієнто ва ним підхо дом, соціальні дії виз на ча ють ся тим, що
ви хо дить від індивіда: по чут тя ми, емоціями, сприй нят тям; вони фор му ють -
ся тим, що містить ся у людській свідо мості. Тут ідеть ся про пло щи ну інтер -
пре та тив них актів і смислів, які спря мо ву ють людські дії. Ці два підхо ди
26 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
зумовили дві тра диції соціологічно го пізнан ня: по зи тивістську, об’єкти -
віст ську і “ро зуміючу”, суб’єктивістську.
Від Дюр кгей мо во го виз на чен ня при нципів соціологізму, тоб то за сад на -
уко вості соціології, до пов нен ням, або рад ше ан ти те за ми яким ста ли по ло -
жен ня “ро зуміючо го” підхо ду М.Ве бе ра, весь час три ває су перечка сто сов но
відправ них пунктів соціологічної на уки. Так чи так усе зво дить ся до гла ве н -
ства або “по зи тивістської”, або “гу маністич ної” виз на чаль ної по зиції.
По ча ток ХХІ століття відзна че ний різно манітни ми спро ба ми інтеґрації
двох підходів, поєднан ня об’єктивізму і суб’єктивізму. До сить на зва ти те о -
ре тичні по бу до ви та ких соціологів, як П.Бурдьє, Е.Ґіденс, Ю.Га бер мас,
А.Ту рен та ін. Якщо кінець ХХ століття озна ме ну вав ся бур хли вим роз -
квітом по стмо дерністсько го ба чен ня соціаль ної ре аль ності, по стмо дер ним
інте лек ту аль ним ру хом, до яко го ши ро ко до лу чи ли ся й соціоло ги, аж до
про го ло шен ня “по стмо дерністсько го зсу ву” в соціологічній науці, то, на
дум ку Дж.Александера, в нинішньо му соціологічно му те о ре ти зу ванні спо -
сте рігається “куль тур ний по во рот”. У су час но му те о ре ти зу ванні відкри ли -
ся мож ли вості новітньої “куль тур ної якості соціології” й вит во рив ся від -
повідний інте лек ту аль ний етос, а саме “вив чен ня смислів соціаль но го жит -
тя і соціаль но го жит тя смислів” [Alexander, 2003: р. IX].
Вихідну ди хо томію по ряд ку і дії за сту пає ба чен ня, за яким ме ханістич на
кон цепція, згідно з якою лю дська по ведінка є ав то ма тич ним, “об’єктив ним”
реаґуван ням на зовнішні сти му ли се ре до ви ща, пе ре дба чу ва ним і при му со -
вим, по сту пається місцем суб’єктив но зорієнто ва но му підхо ду. Йдеть ся про
існу ван ня суб’єктив но го по ряд ку, а не про сто про суб’єктивні дії, оскільки,
як підкрес лює Александер, суб’єктивність слід роз гля да ти рад ше у виг ляді
схе ми, ніж як інтенцію. Це пев на ідея, по зиція, світос прий нят тя, що їх
поділяє лю ди на, а не індивіду аль на оцінка; пев на інтер пре та тив на схе ма
(framework), яку слід трак ту ва ти як при чи ну і ре зуль тат мно жин них інтер -
пре тацій, а не тільки оди нич ний інтер пре та тив ний акт сам по собі. Досвід і
смисл досвіду ста ють цен траль ни ми по нят тя ми озна че но го підходу.
Куль ту ра ви хо дить на пер ший план, по за як смис ли виз на ча ють ся та ко -
го роду іде аль ним по ряд ком. Осмис лені дії фор му ють ся на основі куль тур -
но го по ряд ку. Тут Александер про дов жує роз ви ток кон цепції сво го вчи те ля
Т.Пар сон са щодо відно шень між куль ту рою і ма теріаль ни ми чин ни ка ми,
що роз гля дається не як про тис тав лен ня внутрішньо го досвіду зовнішній де -
терміно ва ності, а як співвідне сен ня різних аналітич них рівнів од но го ем -
пірич но го світу. Адже, згідно з Пар сон сом, діячі інтер налізу ють смис ло вий
по ря док (куль тур ну сис те му), що є за гальнішою, ніж набір соціаль них
і нтер акцій (соціаль на сис те ма), час ти ною яко го вони самі є. Соціаль ний акт
пе ре дба чає співвідне сен ня з пев ною за галь ною куль тур ною мо дел лю, та кий
акт не уник нен но має куль тур ну ре фе ренцію. До цьо го додається тре тя
аналітич на сис те ма — осо бистість. Тоб то крім куль тур ної схе ми, соціаль но -
го де термінізму ве ли ку роль відігра ють пси хо логічні імпе ра ти ви. Дія є
одночасно сим волічною, соціаль ною і мо ти ваційною. Тільки вра хо ву ю чи
взаємо дію всіх трьох аналітич них сис тем, можна про вес ти по вний аналіз
емпірич ної реальності.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 27
Куль ту раль на соціологія
Мож на кон ста ту ва ти, що де далі ви разнішою стає ан ти по зи тивістська
тен денція. Раціоналізм як бе зу мов на підста ва на уко вості — спрос то ваний.
Гас лом часу є кон ста тація, що ми не є роз суд ли ви ми та раціональ ни ми
настільки, наскільки ми хотіли б. Спо ну ка ми соціаль них дій усе ще вис ту па -
ють “по чут тя сер ця”, не усвідом лені ба жан ня й остра хи, ге не тич но успад ко -
вані звич ки, мо делі сприй нят тя, при хиль ності та ан ти патії, які ви рос та ють з
куль тур но-істо рич ної спад щи ни. Ціннісні пре фе ренції ґрун ту ють ся знач -
ною мірою саме на них (всу пе реч фак там, реаліям, раціональ ним арґумен -
там). Звідси ви во дять ся вис нов ки про доб ро і зло, пра виль не і не пра виль не,
друзів і во рогів, що ста но вить зміст “куль тур но го коду”. Міфи, сте ре о ти пи,
відчут тя, фан тазії, фобії тощо ви рос та ють на тому куль тур но му ґрунті, де
ми з’я ви ли ся, соціалізу ва ли ся, ви хо ву ва ли ся, сфор му ва ли ся соціаль но, на -
ціональ но, реґіональ но, цивілізаційно.
Про по но ва но нову “гу манізо ва ну” якість соціології, яка буде шир шою
за на уко ву в сцієнт истсько му ро зумінні. Йдеть ся про вив чен ня ко лек тив -
них смислів, що по бу ту ють у соціумі і ґрун ту ють ся на спільних мо раль них
за са дах та по чут тях/куль тур них ко дах, котрі справ ля ють виз на чаль ний
вплив на індивідів і гру пи, про з’я су ван ня внутрішньої куль тур ної архітек -
ту ри соціаль них смислів за со ба ми аналізу цих куль тур них кодів, на ра тивів
та сим волічних дій, міфо ло гем, дис курсів. Тоб то йдеть ся про соціаль но
скон струйовану суб’єктивність, що фор мує ко лек тив ну волю. Саме вона
задає на прям соціаль ним ру хам і праг нен ням, надає відповідних зна чень
яви щам суспільно го жит тя.
Сім’я та шко ла є тими інсти ту та ми, які спеціалізу ють ся на трансмісії та
закріпленні куль тур них кодів, на в’я зу ва них особі поза її усвідом лен ням.
Вони виз на ча ють набір розрізнень, ціннісних пріори тетів, котрі пізніше
виз на ча ти муть вибір осо би. До того ж, оскільки дос тупність куль тур них ре -
сурсів за ли шається різною, за ли ша ти меть ся і транс ляція “соціаль но зу мов -
ле ної нерівності куль тур ної ком пе тен тності” (П.Бурдьє). Освіта транс фор -
мує соціаль но зу мов ле ну нерівність у нерівність індивіду аль них об да ру -
вань, а куль ту ра ви ко нує іде о логічну функцію мас ку ван ня цієї зу мов ле -
ності.
Отже, про бле ма в тому, чи мо же мо ми усвідо ми ти цю за лежність від
укоріне них несвідо мих “по чуттів сер ця”, май же інстин ктив них ре акцій,
острахів і сим патій. Оскільки вони ви яв ля ють ся тільки в ма со вості, то, на -
пев но, є соціаль но зу мов ле ни ми.
Дж.Александер го во рить про ого ло ше ну США війну з те ро риз мом як
таку, що базується рад ше на фобіях, до мис лах, емоційній ри то риці, аніж на
фак тах. І та ких ма со вих відчуттів ви яв ляється дос тат ньо для підтрим ки
жорсткої політики щодо “при зна че но го во ро га”. Пев на ана логія спос те -
рігається у став ленні українців до своїх “за кля тих друзів” — північних
сусідів, від яких праг нуть будь-що відсто ро ни ти ся, пред ’я ви ти ра хун ки за
ко лишні об ра зи, зви ну ва ти ти за зло чи ни спільних пра щурів. Тут та кож
більше емоційності, ком пен са тор ності, де монізо ва ності, ніж роз суд ли вості і
помірко ва ності. Такі відчут тя ма ють куль тур ну бу до ву, й роз кри ти цю не -
ви ди му, не усвідом лю ва ну куль тур ну струк ту ру, яка пев ною мірою керує
28 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
суспільною свідомістю, спро бу ва ти зро зуміти її вплив і є ме тою куль ту раль -
ної соціології.
Ро зуміння, з’я су ван ня чин ників, істо рич них і соціокуль тур них фактів
тощо до по мо же аналітиці, але не змо же розвіяти за бо бо ни, упе ред жен ня і
сте ре о ти пи, що скла ли ся. Річ у тому, що без та ко го емоційно го, міфо -
логічно го підґрун тя гро ма дсько го став лен ня до тих чи тих суспільно-істо -
рич них подій суспільство не може обійти ся. Йому потрібні міфи, щоб до ла -
ти ба нальність ма теріаль но го жит тя, на ра ти ви, щоб виз на ча ти, що було або
є “проґре сив ним” чи хиб ним, свя щен ним чи про фан ним, тощо. Важ ко не по -
го ди тись з Александером сто сов но того, що сим воліко-міфо логічне у су -
спільно му житті відіграє роль орієнтирів для до сяг нен ня доб ра та знаків за -
сте ре жен ня, щоб убез пе чи тись від ди я во ла.
Соціоло ги доміна нтної в ХХ столітті по зи тивістської тра диції на го ло -
шу ва ли при му со вий ха рак тер соціаль но го жит тя. Справді, вплив соціаль -
них струк тур більш по туж ний, ніж індивіду альні мож ли вості спро ти ву. Але
існу ють соціальні сили, які не є при му со ви ми — ми доб ровільно відгу -
куємся на їхній за клик, — і ма ють фор му суб’єкти зо ва ної об’єктив ності.
Хоча б че рез смис ли, що поділя ють ся ма со во, сак ралізацію бу ден них ре чей
(культ до ро гих авто, новітньої елек троніки...) або че рез де монізацію, не -
ґатив ну гіпер болізацію зви чай них явищ (скан да ли на вко ло не пе ресічних
осо бис тос тей, розвінчан ня ви дат них по ста тей ми ну ло го...).
Так, кер ма ничі та “ге рої” ко лиш ньо го СРСР були “ви дат ни ми діяча ми”,
якщо не геніями, втілен ням суцільних чес нот і лю дських дос тоїнств, а зго -
дом їх ста ли нерідко зоб ра жу ва ти па ра ної ка ми, збо чен ця ми, ма раз ма ти ка -
ми. І все це при й ма ло ся ма со вою свідомістю з одна ко вим ен тузіаз мом. Тоб -
то такі оцінки й озна чен ня осіб і явищ не є суто на в’я за ни ми ззовні. Вони по -
род жу ють ся зсе ре ди ни суб’єктів дії, струк ту ру ють ся суспільством. Тут за -
вдан ня куль ту раль ної соціології — за со ба ми аналізу уна оч ни ти не ви ди ме і
усвідо ми ти несвідоме — споріднені за вдан ням пси хо а налізу.
Роз кри ва ти ме ханіку ство рен ня міфів, по ка зу ва ти їхню роль та функції
в суспільно му житті, за вба ча ти по тре бу в розвінчанні одних і ство ренні
інших, но вих, де мо нстру ва ти ефек ти ко лек тив них смислів стає ме тою куль -
ту раль ної соціології. Оче вид но, що соціаль но ско нстру йо ва на суб’єк тив -
ність фор мує ко лек тив ну волю, надає фор ми за ко нам організації, за хи щає
мо ральні підва ли ни, наділяє зна чен ня ми й мо ти вацією су часні тех но логії,
еко номіку, мілітарні стра тегії.
Не обхідно зва жи ти й на те, що у по стмо дер но му світі фак тичні твер -
джен ня і фіктивні події тісно спле тені. Су пе реч ливі сим волічні коди та
прав диві/сфаль шо вані по ло жен ня імплан то вані одне в одне. Фан тазії і ре -
альність, фак ти і ви гад ки так не збаг нен но звиті, що немає мож ли вості їх
відок ре ми ти. Най частіше це мож ли во тільки зго дом, вже по то му, на підставі
соціокуль тур но го аналізу, який де мо нструє ве ли чез ний вплив ідей, емоцій,
віру вань на по яс нен ня суспільних про цесів. Про те саме у такій син кре -
тичній формі вони фор му ють соціокуль турні іден тич ності. Зок ре ма, для
Украї ни та ки ми фор му валь ни ми чин ни ка ми мо жуть бути по ши рені міфи
(щодо ефек тив ності рин ко во го суспільства, “за галь но го доб ро бу ту”, рів -
ності і спра вед ли вості в дусі ко муністич них утопій, суспільства “соціаль ної
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 29
Куль ту раль на соціологія
од норідності”), творчість інте лек ту алів та митців (як про видців, жерців,
гуру — ви раз ників “на род но го духу”, ба жань і сподівань, тлу мачів істо рич -
но го руху і на крес лю вачів пер спек тив), виз начні події ми ну ло го та куль -
турні трав ми (війни, ре во люції, го ло до мор, ма сові реп ресії...).
Досліджен ня явищ та ко го кштал ту до во дить, на дум ку Александера, що
куль турні фе но ме ни не є річчю або фак том (у Дюр кгеймівсько му ро зумін -
ні), а є виміром, не є за леж ною змінною, а є лінією, що про хо дить крізь кож -
ну мож ли ву соціаль ну фор му [Alexander, 2003]. На них спи ра ють ся “ве ликі
на ра ти ви”, вони ство рю ють схе ми ком плек сних сим волічних кодів, на яких
ґрун ту ють ся всі по яс нен ня й інтер пре тації суспільних явищ. Їх за со ба ми
мож на по ка за ти, як долі окре мих осо бис тос тей, соціаль них груп, націй ви -
значаються цими не ви ди ми ми, але по туж ни ми фор мотвірни ми спря му ван -
ня ми. При хиль ни ки цьо го підхо ду твер дять, що на вко лишній і внутрішній
світи в наш час є міфо логізо ванішими, ніж це зви чай но уяв ля ють, вони
більш сим волічні, ніж це за зви чай вва жа ють. Нас правді, сподіван ня Мак са
Ве бе ра на “роз чак лу ван ня” світу на підставі на бу тих знань не справ ди ли ся.
Рад ше це при зве ло до по втор ної його містифікації.
Куль ту раль на соціологія — це вив чен ня ко лек тив них (інтер суб’єктив -
них) смислів, що ґрун ту ють ся на спільних мо раль них за са дах, емоціях та
цін нос тях та справ ля ють домінантний, фор мувальний (по гля ди, оцінки,
став лен ня тощо) вплив на індивідів та гру пи. Це — з’я су ван ня внутрішньої
куль тур ної архітек ту ри соціаль но го смис лу че рез аналіз куль тур них кодів,
на ра тивів та сим волічних дій. Це — роз крит тя струк тур ної гер ме нев ти ки,
тоб то куль ту ри як внутрішньо го життєвого тек сту, який базується на пев -
них куль тур них ко дах, мо раль них універ саліях, сим во лах, дис кур сах. Вод -
но час куль ту раль на соціологія — це нова гу маністич на ме то до логічна па ра -
диг ма, що пе ре дба чає по бу до ву мо де лей ро зуміння ціннісно орієнто ва но го
соціаль но го світу та з’я су ван ня його смислів, зок ре ма з огля ду на національ -
но-те ри торіальну зу мов леність і ча со ву при в’яз ку; а та кож — зіставність
теорій, які мо жуть бути ви ко рис тані; не пе ревірю ваність фак та ми, досвідом,
да ни ми — лише історією. Александер підво дить до вис нов ку, що ми не змо -
же мо пра виль но вит лу ма чи ти куль ту ру поза роз гля дом суб’єктив них смис -
лів і не змо же мо зро зуміти її поза роз гля дом об ме жень, що на кла да ють ся
соціаль ною струк ту рою. Інтер пре тація соціаль ної по ведінки буде не пов ною
без того, щоб виз на ти те, що лю ди на у своїй по ведінці слідує сфор мо ва ним
ззовні ко дам, і вод но час люди ство рю ють мінли ве се ре до ви ще для кож но го
куль тур но го коду. Насліду вані світог лядні схе ми, ідеї утво рю ють за плу та ну
ме ре жу су час них соціаль них струк тур. При цьо му гру пи впли ву не втра ча -
ють мож ли вості транс фор му ва ти культурні структури.
“Силь на про гра ма” куль ту раль ної соціології:
основні при нци пи
Александер спеціаль ну ува гу зо се ред жує на ме то до логії куль ту раль но -
го аналізу. Підхід куль ту раль ної соціології він на зи ває “силь на про гра ма”,
про тис тав ля ю чи її “слабкій про грамі” тра диційної соціології куль ту ри.
Пер ший розділ праці “Смис ли соціаль но го жит тя”, на пи са ний раз ом із
30 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
Ф.Смітом, при свя че ний саме висвітлен ню за сад цієї про гра ми. Саме по нят -
тя “силь на про гра ма” відси лає до коґнітив ної соціології на уки (Д.Блур,
Б.Ла тур, С.Вулґар), згідно з якою ме то ди соціологічно го аналізу на уки не
відрізня ють ся від дослідниць ких підходів до та ких фе но менів куль ту ри, як
міф, релігія, мо раль. На у кові ідеї є куль тур ни ми і лінґвістич ни ми кон -
венціями, на ука — різно ви дом мов ної гри, що відоб ра жає ко лек тивні мо делі
діяль ності з ко нстру ю ван ня смислів. “Силь на про гра ма” соціології на уки
на го ло шує ра ди каль ну не обхідність відок рем лен ня коґнітив но го змісту від
при род ної, “об’єктив ної” де термінації. Александер вва жає, що ці ідеї мож на
за сто су ва ти для роз вит ку куль ту раль ної соціології, й підкрес лює, що “силь -
на про гра ма” (ра ди каль ний куль ту ралізм) озна чає фо ку су ван ня до слi -
джень на про це сах соціаль но го ко нстру ю ван ня смислів / сим волічних про -
це сах та їх “соціологізації”.
Про по нується пе ре гля ну ти соціологічне ро зуміння смис лу у зістав -
ленні із соціаль ною дією, про дов жи ти роз роб лен ня цих ка те горій для со -
ціаль них досліджень за га лом [Alexander, 2007]. Мож ливість і не обхідність
ство рен ня куль ту раль ної соціології осно вані на тезі, що “кож на дія, не за -
леж но від того, інстру мен таль на, реф лек сив на чи вчи не на під тис ком зов -
нішньо го се ре до ви ща, є вбу до ва ною пев ною мірою у пер спек ти ву афектів і
смислів” [Alexander, Smith, 2003: р. 12]. Останні утво рю ють внутрішнє се ре -
до ви ще дії, яке фор мується куль ту рою — сим волічни ми струк ту ра ми щодо
сак раль но го (доб ро) і про фан но го (зло), на ра тив ною те ле о логією, ство рю -
ючи хро но логічні уяв лен ня й виз на ча ю чи дра ма тич ний сенс жит тя [Alexan -
der, Smith, 2003: р. 15]. Це внутрішнє се ре до ви ще, іде аль ний ре сурс дії, спря -
мо вує та об ме жує її пев ною мірою, за без пе чу ю чи і відтво рен ня ру тин но го, і
інно вацію, тим са мим реп ро ду ку ю чи та транс фор му ю чи соціаль ну струк ту -
ру. Осмис ли ти, реф лек су ва ти вплив цьо го внутрішньо го се ре до ви ща на дію
в цілому ак тор не може спов на. Соціальні інсти ту ти так само ма ють іде аль ну
осно ву, яка фун да мен таль но зу мов лює їхні цілі та організацію. Отже, в тра -
диційно му підході куль ту ру роз гля да ють як за леж ну, слаб ку, амбіва лен тну
змінну, тоді як для куль ту раль ної соціології вона є “не за леж ною змінною”,
яка має віднос ну ав то номію у фор му ванні дій та інсти тутів. Пос ту люється
чітке аналітич не відрізнен ня куль ту ри від соціаль ної струк ту ри, тоб то куль -
тур на автономія.
Утім, подібність соціології куль ту ри і куль ту раль ної соціології — одна -
ко вий терміно логічний апа рат (цінності, сим во ли, дис кур си тощо), ак цен -
ту ван ня важ ли вої ролі куль ту ри в житті суспільства та не обхідності її ви -
вчення, вра ху ван ня “куль тур но го по во ро ту” як клю чо во го мо мен ту су час -
ної соціаль ної теорії — є, по при те, позірною. Глиб ший аналіз по ка зує при -
нци пові відмінності. Пер ша, як уже за зна ча ло ся, — це ак цен ту ван ня в рам -
ках куль ту раль ної соціології віднос ної ав то номії куль ту ри від соціаль ної
струк ту ри і, на впа ки, за леж ний, “м’я кий” її ста тус у тра диційній соціології
куль ту ри, який ви хо дить із зу мов ле ності куль тур них струк тур (іде о логій,
над бу до ви) більш “ре аль ни ми”, об’єктив ни ми чин ни ка ми. Александер пи -
ше про це вже у вступі до збірки “Куль ту ра і суспільство: су часні де ба ти”
(1990), на ма га ю чись знай ти спосіб відійти від струк тур но го аналізу, від
при чин ності в її тра диційно му ро зумінні, “за й ти з іншо го боку”, з боку куль -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 31
Куль ту раль на соціологія
ту ри, її внутрішніх струк тур смислів. Як по яс нює Александер, по нят тя
“віднос ної ав то номії” куль ту ри по в’я за не з впли вом мар ксиз му. Вже у “Те о -
ре тичній логіці” він по си лається на пра цю Енґель са “Лист Бло ху”, де ви -
словлено ідею віднос ної ав то номії над бу до ви щодо еко номічного базису.
Дру га відмінність має ме то до логічний ха рак тер і сто сується гер ме нев -
тич ної ре ко нструкції соціаль них текстів (В.Дільтей), ви ко рис тан ня “на си -
че но го опи су” (К.Ґірц). Для “слаб ких про грам” є ха рак тер ним по в’я зу ва ти
смис ли із соціаль ною струк ту рою, зво ди ти досліджен ня до опи су реіфіко ва -
них ціннос тей, норм, іде о логій. Силь на про гра ма по сту лює не обхідність ре -
ко нструкції, своєрідно го кар тог ра фу ван ня куль тур них струк тур як соціаль -
них текстів. Коди, на ра ти ви, сим во ли ство рю ють тек сту аль ну ме ре жу со -
ціаль них смислів. Для аналізу цьо го окре мо го ас пек ту соціаль но го жит тя
не обхідне своєрідне “взят тя у дуж ки” більш ши ро ких не сим волічних відно -
син (за ана логією з фе но ме но логічною ре дукцією Гу сер ля). Мож на ши ро ко
за лу ча ти ре сур си літе ра ту роз нав чих, мис тец твоз нав чих досліджень, які
роз ви ва ють ся з часів “Ри то ри ки” Аристотеля і до на ших днів: аналіз на ра ти -
ву, аналіз жан ру, дис курс-аналіз, семіот ич ний аналіз тощо.
Опе рації аналітич но го вирізнен ня об’єктів куль ту ри та їх герменев -
тична ре ко нструкція да ють змо гу пе рей ти до на ступ но го ета пу — аналізу
взаємо відно син куль ту ри з інши ми соціаль ни ми си ла ми в кон крет них реа -
ліях. Тре тя відмінність силь ної про гра ми — по сту лю ван ня мож ли вості
вста нов лен ня при чин них за леж нос тей відповідно до кри теріїв соціаль них
наук, виз на чен ня кон крет них ме ханізмів, на підставі яких “пра цює” куль -
тура.
Для глиб шо го окрес лен ня сут ності силь ної про гра ми куль ту раль ної
соціології Александер і Сміт вда ють ся до істо рич но го ек скур су щодо місця
куль ту ри в соціальній теорії та аналізу слаб кос тей у провідних на пря мах
досліджен ня куль ту ри. У кла сич ний період еле мен ти силь ної про гра ми
мож на знай ти у пра цях Ве бе ра, кот рий вва жав, зок ре ма, що праг нен ня до
спасіння є куль тур ною універ салією, тоб то ак цен ту вав зна чущість смислів
у ди наміці світо вих цивілізацій. У соціології пізньо го Дюр кгей ма йдеть ся
про те, що вирішаль ну роль у соціальній інтеґрації навіть мо дер но го су -
спільства відігра ють іде а ли й віру ван ня, ду хов но-сим волічна ком по нен та.
У пра цях мо ло до го Мар кса ствер джується важ ливість об’єднан ня лю дей на
основі не лише ма теріаль них, але й мо раль них, іде о логічних чин ників. Але у
більшості кла сич них кон цеп ту алізацій мо дер ну на го ло шу ва но, що ка піта -
лізм, індустріалізація, се ку ля ри зація, раціоналізація по род жу ють у су спіль -
стві аномію та егоїзм розрізне них, відчу же них індивідів, еліміну ють упо -
ряд ко ва ну ієрархію свя щен но го і про фан но го, ха рак тер ну для тра диційно го
суспільства. Своєрідні спро би ство ри ти ширші смис лові рам ки, ре сак ра -
лізу ва ти сфе ру сенсів мож на вба ча ти в іде о логічних сис те мах ко муністич -
них і фа ш истських суспільств.
У не окла сичній соціології функціоналістська теорія Пар сон са підкрес -
лює важ ливість ціннос тей, цен тральність їхньо го впли ву на дію та соціальні
інсти ту ти для нор маль но го існу ван ня і роз вит ку суспільства. Але Пар сонс
не по яс нює при ро ди цінності са мої по собі, а та кож зво дить аналіз лише до
ролі ціннос тей (а не сим волічних сис тем як та ких) [Alexander, Smith, 2003:
32 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
р. 16]. У його кон цепції інтер пре тація об ме жується лише інсти туціоналізо -
ва ни ми смис ла ми, ува га спря мо ва на на те, яким чи ном куль ту ра стає час ти -
ною ре аль них струк тур соціаль них сис тем. Цінності є за со бом об го во рен ня
цен траль них інсти туціональ них про блем (рівність — нерівність, по ва га до
вла ди — кри тич на по ведінка). Актор ро бить вибір у меж ах ре аль них аль тер -
на тив, ак ту алізу ю чи ціннісно-нор ма тивні стан дар ти. Коли стан дарт стає
спе цифічною особ ливістю ролі ак то ра, він інсти туціоналізується. Отже, у
функціональ но му аналізі сутність куль тур ної сис те ми та її внутрішні про -
це си ви па да ють з поля зору внаслідок фо ку су ван ня на інсти туціоналізації
куль тур них па тернів че рез соціалізацію, ма теріальні ви на го ро ди, підви щен -
ня ста ту су тощо. Досліджен ня смислів у рам ках ціннісно го підхо ду знач ною
мірою за ле жать від по няттєвого апа ра ту, роз роб ле но го суто для соціаль но го
аналізу. Пра цям Пар сон са бра кує гер ме нев тич но го за глиб лен ня у соціальні
тек сти, і зос та ють ся не про яс не ни ми сим волічні фе но ме ни (на прик лад, ри -
ту а ли, сак ралізація, за бруд нен ня, ме та фо ра, міф, на ра тив, код). За функ -
ціоналістською логікою куль турні фор ми настільки по в’я зані із соціаль ни -
ми функціями та інсти туціональ ною ди намікою, що гу бить ся мож ливість
ав то ном но го існу ван ня куль ту ри в емпірич но му світі, відбу вається відме -
жу ван ня соціаль них наук від ме тодів гу манітар них наук [Александер, 2007:
с. 20].
Як уже зга ду ва ло ся, у 1960-ті роки при ваб ливість функціональ но го
аналізу для аме ри ка нської соціології була ви чер па на. У євро пейській со -
ціології в цей період роз ви ва ють ся підхо ди, за яких ве ли ку ува гу приділя -
ють інтер пре таціям соціаль них текстів та аналізу дис кур сив но го ха рак те ру
лю дської діяль ності (К.Леві-Строс, Р.Барт, М.Фуко). На дум ку ав торів, із
су час но го по гля ду “силь ної про гра ми”, такі підхо ди за ли ши ли ся за над то
абстрак тни ми; вони, як пра ви ло, не мо жуть виз на чи ти при чин ну ди наміку.
У своїх ва дах вони схожі на Пар сон со вий функціоналізм. Про те вони ство -
ри ли те о ре тич ний фун да мент, над а ли гер ме нев тичні ре сур си для усвідом -
лен ня важ ли вості ав то номії куль ту ри і роз роб лен ня “силь ної програми”.
Аналізу ю чи “слабкі” про гра ми в су часній куль турній теорії, Александер
і Сміт спи ня ють ся на кількох підхо дах.
Пер ший — підхід Цен тру су час них куль тур них досліджень (Бірмінге м -
ська шко ла). Інно ваційність дослідників по ля га ла у вда ло му син тезі ідей
тек сту аль но го аналізу соціокуль тур но го жит тя з не омар кс истським іде я ми
А.Грамші щодо куль тур ної ге ге монії. Куль ту ру тут трак ту ють як склад ник
про це су кла со во го па ну ван ня у стра тифіко ва них суспільствах. По нят тя
“кла со ва свідомість”, хоча й дістає виз на чен ня че рез куль турні смис ли,
поміща ють у рам ки соціаль ної сис те ми. Доб ровільне при й нят тя панівних
ідей сприяє інтеґрації суспільства. Та ким чи ном, от ри муємо теорію інсти -
туціоналізо ва ної куль ту ри в її мар ксистській формі. Отже, дослідни ки цієї
шко ли дуже близь ко підійшли до “силь ної про гра ми” у спро бах ре ко нст -
рукції соціаль них текстів і смислів, але вод но час не до оціню ва ли роль ав то -
номії куль ту ри.
Дру гим підхо дом, роз гля ду ва ним у меж ах кри ти ки слаб ких про грам у
соціології куль ту ри, є кон цепція П.Бурдьє. Порівня но з Бірмінге мською
шко лою з при та ман ною їй відсутністю дот ри ман ня чіткої про це ду ри со -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 33
Куль ту раль на соціологія
ціологічно го досліджен ня підхід Бурдьє є більш при ваб ли вим у зв’яз ку з
ши ро ким ви ко рис тан ням емпірич них да них кількісно го і якісно го ха рак те -
ру. Такі праці, як опис кабільсько го бу дин ку чи фран цузь ко го се ля нсько го
тан цю, свідчать про вміння де ко ду ван ня куль тур них текстів, ство рен ня “на -
си че них описів”. Нез ва жа ю чи на ці пе ре ва ги, до ро бок Бурдьє та кож ха рак -
те ри зується як слаб ка про гра ма в рам ках соціології куль ту ри. “Куль ту ра,
пра цю ю чи че рез габітус, діє рад ше як за леж на, ніж не за леж на змінна. Це ко -
роб ка пе ре дач, а не дви гун. Коли мо вить ся про те, як саме відбу вається про -
цес реп ро дукції, Бурдьє вис лов люється нечітко. Габітус ви роб ляє відчут тя
сти лю, зруч ності та сма ку. Щоб зна ти, наскільки ці впли ви стра тифікації є
чи мось більшим, потрібне де таль не вив чен ня кон крет них соціаль них умов,
в яких при й ма ють ся рішен ня і за без пе чується соціальна реп ро дукція”, —
пи шуть Александер і Сміт [Alexander, Smith, 2003: р. 18]. Вони кри ти ку ють
та кож ро зуміння взаємоз в’язків куль ту ри і вла ди з боку Бурдьє, яке не за до -
воль няє ви мог “силь ної про гра ми”. Ідеї про те, що куль турні ре сур си відi -
гра ють до поміжну роль для кон ку ренції соціаль них груп у різних ца ри нах,
що доміна нтні гру пи на ма га ють ся мати свої куль турні коди, які мали б
сприй ма ти як леґітимні, дуже на га ду ють підхід Веб ле на до куль ту ри як до
стра тегічно го ре сур су для індивідів, як зовнішньої умо ви дії. Вод но час ба -
чен ня куль ту ри як тек сту, що в іма нен тний спосіб фор мує світ, відсутнє у
підході Бурдьє.
Третій підхід, що вирізняється як “слаб ка про гра ма”, — це праці Мішеля
Фуко і по в’я зані з ними по стмо дерністські й по стструк ту ралістські теорії.
Александер і Сміт на го ло шу ють, що, не зва жа ю чи на яс кравість і при ваб -
ливість цих підходів, вони про ни зані су перечнос тя ми. Ідеї Фуко, вис лов -
лені в ро бо тах “Археологія знан ня” і “Сло ва і речі”, за без пе чу ють важ ли ве
підґрун тя для “силь ної про гра ми”, по яс ню ю чи, що дис кур си діють у до -
вільний спосіб, кла сифіку ю чи світ і ство рю ю чи фор мації знань. Емпірич не
за сто су ван ня з боку Фуко цієї теорії вик ли кає по ва гу за ви ко рис тан ня ве ли -
ко го ма си ву істо рич них да них із на бли жен ням до ре ко нструкції соціаль но -
го тек сту. Про те про бле ма тич ним, з по гля ду Александера, є ге не а логічний
ме тод Фуко, його на по ля ган ня на тому, що вла да і знан ня сплав лені воєдино
як вла да/знан ня. Ре зуль та том є ре дукціоністська лінія арґумен тації, по -
дібна до функціоналізму, коли дис кур си є го мо логічни ми інсти ту там, по то -
кам вла ди і тех но логій [Alexander, Smith, 2003: р. 19]. Тісний зв’я зок дис кур -
су із соціаль ною струк ту рою не за ли шає місця для ро зуміння того, як ав то -
ном на куль тур на сфе ра за ва жає або сприяє ак то рам в оцінках, кри тиці, на -
данні транс цен ден тних цілей, що струк ту ру ють соціальне життя.
Ще один різно вид “слаб кої про гра ми” ста но вить на прям “ви роб ниц тва і
ре цепції куль ту ри” в аме ри канській соціології куль ту ри (П.Блау, Р.Пе тер -
сон). До його пе ре ваг мож на віднес ти ува гу до ме то дич них пи тань, опо ру на
емпіричні дані, відсутність те о ре тич ної бра ва ди, на по лег ли вий по шук при -
чин но-наслідко вих зв’язків між куль ту рою і соціаль ною струк ту рою. Го -
лов ною ва дою є спро щен ня. Ви роб ниц тво куль тур ної про дукції по яс ню -
ється інте ре са ми ав торів, еліт, інсти тутів, отже, в центрі ува ги пе ре бу ва ють
пи тан ня вла ди, пре сти жу, праг нен ня до от ри ман ня при бут ку або іде о логіч -
но го кон тро лю. Сприй нят тя куль тур них про дуктів є де терміно ва ним со -
34 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
ціаль ним ста ту сом (кла со ва на лежність, раса, ґен дер тощо). Мета аналізу —
не стільки по яс ни ти вплив смислів на соціаль не жит тя та фор му ван ня іден -
тич нос тей, скільки відшу ка ти соціальні об ме жен ня для фор му ван ня по -
тенційних смислів. Самі смис ли за ли ша ють ся не роз кри ти ми, своєрідною
“чор ною скринь кою”, а фо кус пе рене се но на умо ви куль тур но го ви роб ниц -
тва і сприйняття.
Спеціаль ної ува ги за слу го вує аналіз дже рел і клю чо вих фігур у ца рині
фор му ван ня “силь ної про гра ми” куль ту раль ної соціології. Авторитетним
кла си ком у роз вит ку “силь ної про гра ми” є, зок ре ма, Вільгельм Дільтей. “Гу -
манітарні на уки” — це звич ний пе ре клад “Geisteswissenschaften” (на уки про
дух) Дільтея. Він на зи вав свою філо со фську по зицію гер ме нев ти кою, під -
крес лю ю чи зна чущість вит лу ма чен ня порівня но із спос те ре жен ням фактів.
Інтер пре тація посідає цен траль не місце в гу манітар них на уках, тому що
внутрішнє жит тя є вирішаль ним чин ни ком соціаль ної дії та ко лек тив ної
суб’єктив ності. Дільтей вва жав, що пе ребільше на кон цен трація на зов ніш -
ній, ви димій об олонці лю дської дії порівня но із внутрішнім не ви ди мим ду -
хом, а та кож впро вад жен ня та ких по нять, як об’єктивні сили та при чи ни, є
по мил ко ви ми для гу манітар них наук. На томість їх ме тою є ство рен ня ге не -
ралізо ва них мо де лей. Александер вва жає, що ці гли бо ко ориґіна льні й су -
перечливі по ло жен ня Дільтея ніколи сис те ма тич но не сприй ма ли в су час -
них соціаль них на уках. Замість цьо го між ними і гу манітар ни ми на ука ми
зрос та ла прірва.
Однією із клю чо вих по ста тей для су час но го фор му ван ня “силь ної про -
гра ми” є Кліфорд Ґірц. Саме його мож на вва жа ти впли во вим соціаль ним
мис ли те лем повоєнно го періоду, який не лише бу ду вав міст че рез цю прi -
рву, а й руй ну вав підва ли ни її існу ван ня, пе ре би ра ю чи на себе за вдан ня
Дільтея. Ґірц на по лег ли во ствер джу вав гу манітар ну при ро ду соціаль них
наук та їх інтер пре та тив ний ха рак тер, вис ту па ю чи не лише про ти вкоріне -
них дис ципліна рних інте ресів, але й про ти по зиції та ких міждис ципліна р -
них мис ли телів, як його вчи тель, Тал кот Пар сонс, котрі є “не виліков ни ми
те о ре ти ка ми”. Ре зуль та том праці Ґірца є пе ре кон ли ва кон цепція куль ту ри
як тка ни ни, ме режі смислів, що виз на ча ють дії. Куль ту ра в його ро зумінні є
склад ним і ба га тим тек стом, який “м’я ко” впли ває на соціаль не жит тя [Гирц,
2004]. Гер ме нев тич на адек ватність аналітики Ґірца, його ро зуміння ав то -
номії куль ту ри ба га то ва жать для фор му ван ня “силь ної про гра ми”, крис -
талізації її за са до вих те о ре ти ко-ме то до логічних еле ментів. “На си че ний
опис” Гірца є по туж ною ре ко нструкцією емпірич но го світу, а не про сто де -
талізо ва ним спос те ре жен ням. Як за зна чає Александер, ло кальні знан ня
укорінені у більш все о сяж них струк ту рах зна чень [Alexander, 2008: р.159].
Тре ба ска за ти, що раз ом з тим Александер вис лов лює певні сумніви
щодо мож ли вос тей “на си че но го опи су”. Яким саме чи ном, че рез які ме -
ханізми відбу вається вплив ме режі смислів на соціаль ну дію, зос тається,
на його дум ку, не про яс не ним, і куль ту ра на бу ває ознак транс цен ден тності
[Alexan der, Smith, 2003: р. 22]. Отже, ва дою кон цепції Гірца є невідпо -
відність треть о му кри терію “силь ної про гра ми” — вста нов лен ню ка у заль -
них зв’язків. Гірц на го ло шу вав, що саме де талізо ва ний опис ло каль но го зда -
тен замінити теорію, суспільства тре ба про чи ту ва ти як тек сти; вони містять
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 35
Куль ту раль на соціологія
у собі власні по яс нен ня. На його дум ку, ме тою стає на ко пи чен ня де та лей та
роз роб лен ня мо делі куль тур но го тек сту, ло калізо ва но го в кон крет них умо -
вах. Александер за кли кає не зу пи ня ти ся на гер ме нев тиці пар ти ку ляр но го, а
роз ви ва ти гер ме нев ти ку універ саль но го. Яким чи ном це мож на зро би ти?
Рух у на прямі по бу до ви більш за галь ної теорії може за без пе чи ти ви ко -
рис тан ня струк ту ралістських підходів, а та кож про по но ва ний у рам ках
“силь ної про гра ми” підхід “струк тур ної гер ме нев ти ки”. В цьо му плані особ -
ли во важ ли ви ми для Александера є дві по статі: Еміль Дюр кгейм і Фер ди -
нанд де Со сюр. Александер го во рить про знач ну і не ви пад ко ву подібність
між іде я ми Дюр кгей ма і де Со сю ра [Alexander, Smith, 2003: р. 24]. Останній
був при сутній на лекції Дюр кгей ма у Сор бонні, про що пише Александер у
вступі до праці “Соціологія Дюр кгей ма: куль турні досліджен ня” (1988),
при пус ка ю чи, що ідеї де Со сю ра фак тич но ма ють дюр кгейміанське коріння.
Йдеть ся про інте рес обох на уковців до по бу до ви струк ту ралістської теорії
куль ту ри, ґрун то ва ної на ба ченні куль тур них утво рень як сим волічних сис -
тем, еле мен та ми/по лю са ми яких є струк ту ро вані зв’яз ки між сим во ла ми та
су куп ності прак тик. У ви пад ку Дюр кгей ма маємо сим волічні кла сифікації
й ри ту альні прак ти ки, тоді як у ви пад ку де Со сю ра, — мову (langue) і мов -
лен ня (parole). У пра цях Дюр кгей ма та його учнів пер шо го де ся тиліття ХХ
століття зна хо ди мо ро зуміння куль ту ри як сис те ми кла сифікацій, що скла -
дається з біна рних опо зицій (та ких, як сак раль не — про фан не). У той са мий
період де Со сюр роз роб ляє струк тур ну лінґвісти ку, ствер джу ю чи, що смис -
ли ге не ру ють ся з відно син — подібнос тей і відміннос тей — вста нов ле них
між сло ва ми, між зна ка ми лінґвістич ної сис те ми. Кілька де ся тиліть по тому
ці лінґвістичні та соціологічні підхо ди до кла сифікації про дов жив Леві-
Строс у но ва то рсько му дослідженні міфу, спорідне ності та то темізму. Ін -
шим зна чу щим дже ре лом на тхнен ня для струк тур ної гер ме нев ти ки в рам -
ках “силь ної про гра ми” є праці пред став ників куль тур ної/сим волічної ан -
тро по логії — Мері Дуґлас, Вікто ра Тер не ра, Мар ша ла Салінса, в яких ідеї
семіот и ки, струк ту ралізму роз ви ну то в но вих на пря мах. Відігра ли свою
роль та кож по стмо дернізм і постструктуралізм.
Цей син тез є важ ли вим за со бом для ро зуміння ав то номії куль ту ри. З
огля ду на те, що зна чен ня/смис ли є довільни ми та ство рю ють ся в рам ках
сис те ми знаків, вони ма ють пев ну ав то номію від соціаль ної де термінації.
На го лос на склад ності внутрішньої струк ту ри куль тур них сис тем у семіо -
тиці не дає змо ги ре ду ку ва ти сим волічні коди до ціннос тей чи іде о логій, а
останні, своєю чер гою, — до ме ханістич них ком по нентів соціаль них сис тем.
Куль ту ра стає струк ту рою настільки ж об’єктив ною, як і будь-який ма -
теріаль ний соціаль ний факт. Ра зом із тим Александер за стерігає й від од -
нобічності семіот ич но го аналізу, коли куль турні струк ту ри по чи на ють роз -
гля да ти як де терміна нти соціаль них мо де лей [Александер, 2007: с. 26].
Важ ли вим на пря мом су час них досліджень у куль ту ральній соціології є
спро би узго ди ти дві аксіоми силь ної про гра ми — тек сту альність соціаль но -
го жит тя й ав то номію куль тур них форм — із треть ою ви мо гою, а саме з іден -
тифікацією кон крет них ме ханізмів, на підставі яких куль ту ра “пра цює”. У
по шу ку відповідей щодо ме ханізмів дії куль ту ри до по ма гає аме ри ка нська
тра диція праг ма тиз му й емпірич них досліджень. Євро пе йська тра диція від -
36 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
різ няється, що сто сується куль ту ри і при чин ності. Мис лен ня в по нят тях
змінних є чу жим для євро пе йсько го дис кур су із влас ти вою йому більшою
ува гою до злит тя куль тур но го, ма теріаль но го і соціаль но го, ніж до їх ана -
літич но го розрізнен ня. Цей інший стиль дис кур су по яс нює фрус трацію, яку
аме ри канські на уковці та сту ден ти час то відчу ва ють, чи та ю чи праці євро -
пейців, на кшталт Фуко, Леві-Стро са, коли окремі “змінні” і лінії при чин і
наслідків час то не мож ли во іден тифіку ва ти [див.: Smith (ed.), 1998: р. 9]. Цей
тип пись ма ха рак тер ний і для та ких мис ли телів, як Маркс, Дюр кгейм і
Вебер.
На томість аме ри ка нський праг ма тизм по род жує та кий різно вид дис -
кур су, де поціновується ясність, де вва жа ють, що складні мовні ігри мож на
звес ти до про стих кон ста тацій, де ствер джу ють, що ак то ри ма ють відігра ва -
ти пев ну роль у втіленні куль тур них струк тур у кон кретні дії та інсти ту ти.
Александер зно ву-таки підкрес лює, що в його ро зумінні куль турні струк ту -
ри не де терміну ють, а рад ше “інфор му ють” соціальні дії по ряд з інши ми
рівня ми струк ту ру ван ня і не пе ред ба че них/кон тинґен тних об ста вин. Cаме
в цьо му сенсі важ ли вим є син тез струк ту ралізму із праг ма тиз мом.
Окре мо слід за зна чи ти ак тив не ви ко рис тан ня пред став ни ка ми куль ту -
раль ної соціології мож ли вос тей теорій на ра ти ву і жан ру, зацікав леність
яки ми ха рак тер на для су час ної філо софії, історії, літе ра ту роз на вства (П.Рi -
кер, Н.Фрай, П.Брукс, Ф.Джеймісон, Г.Вайт та ін.). Тек сту аль не тлу ма чен -
ня соціаль них явищ, ви ко рис тан ня гер ме нев тич них і семіот ич них підходів,
мож ли вості роз роб лен ня фор маль них мо де лей для порівняль но го та істо -
рич но го аналізу є дуже при ваб ли ви ми. Нап рик лад, такі жан ри, як ме лод ра -
ма, тра гедія чи ко медія, мож на ро зуміти як “типи”, “про гра ван ня” кот рих зу -
мов лює особ ливі наслідки в соціаль но му житті. Політичні події, пред став -
лені як тра гедія або як п’єса мо ралі, сприй ма ють ся по-різно му і вик ли ка ють
різні емоційні ре акції в соціумі (зга дай мо різні те ле дис кур си тих са мих
подій за часів “по ма ран че вої ре во люції”). На ра тивність по в’я за на з роз гор -
тан ням подій у часі, дає дос туп до діах ронії і в цьо му сенсі є аль тер на ти вою
син хронії, в якій час то зви ну ва чу ють струк ту ралізм. “Силь на про гра ма”, за -
зна чає Александер, — це фо ку су ван ня на кон трас тних соціаль них на ра ти -
вах, вирізнен ня кон цеп ту аль ної оди ниці в пев ний період часу й аналіз її
руху в часі та про сторі. На ра ти ви мож на ро зуміти як реп ре зен тації струк -
тур ної логіки небіна рно го типу, час то вони емер джен тно над а ють тем по -
ральні фор ми куль тур ним ко нструкціям [Alexander, 2005а: р.10]. Нап рик -
лад, в есе Александера, при свя че но му темі Го ло кос ту, за сто со вується аналіз
та ких на ра тив них форм, як на ра тив “проґресу” і на ра тив “смерті” [Alexan -
der, 2002]. На ра тив на теорія, та ким чи ном, слу гує спо луч ною лан кою між
“на си че ним опи сом” Ґірца і ру хом в на прямі по бу до ви за галь ної культурної
теорії.
* * *
Підсу мо ву ю чи, за зна чи мо, що куль ту раль на соціологія Александера
належить, на нашу дум ку, до “ев рис тич но го” типу теорій за ти по логією
П.Штом пки (до пов. див.: [Тан чер, 2006]). Це на й за гальніша, мак рорівне ва
те о ре тич на по бу до ва. Вона ближ ча за інші до соціаль ної філо софії, на ма -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 37
Куль ту раль на соціологія
гається відповісти на “одвічні онто логічні пи тан ня про устрій соціаль ної ре -
аль ності” і пред став ле на у кла сич них пра цях фун да торів соціологічної на -
уки. Мож на го во ри ти про тра диції соціологічно го те о ре ти зу ван ня, шко ли,
на пря ми або па ра диг ми. Останній термін в інтер пре тації Т.Куна — не до сить
чіткий, але все о сяж ний — має пе ре ва гу. Го ловні па ра диг ми в соціології по -
в’я зані з іме на ми кла сиків: Е.Дюр кгей ма, М.Ве бе ра, К.Мар кса та їхніх не о -
кла сич них послідов ників й тлу мачів. Це відомі па ра диг ми струк тур но го
функціоналізму, конфліктиз му, фе но ме но логії, не омар ксиз му тощо.
Остан ні де ся тиліття роз вит ку соціологічної на уки про й шли під зна ком
ство рен ня інтеґра тив них теорій або син те зу різних па ра дигм. Саме чер го -
вою та кою спро бою й по стає теорія Александера.
Мож на ви ок ре ми ти три на пря ми змін на те о ре тичній ниві — від фо ку су -
ван ня ува ги на вив ченні соціаль них сис тем, що скла лись і стабільно функ -
ціону ють, до опи су плин них полів соціаль них сил, від ха рак те ри зу ван ня
етапів ево люційно го роз вит ку до роз гля ду інде терміно ва но го соціаль но го
ста нов лен ня, “відкри то го май бут ньо го” — не виз на че но го і не пе ред ба чу ва -
но го, від зо се ред жен ня на по яс ненні дій соціаль них суб’єктів та про цесів,
функцій, ро лей, струк тур ної зу мов ле ності тощо до звер нен ня до ак то ра,
який інтер пре тує, наділяє смис лом, ро бить вибір, про ду кує сим во ли, віру -
ван ня, тоб то, зреш тою, від “гомо соціологікус” до “гомо коґнітанс”. Таку па -
ра диг маль ну зміну не важ ко по ба чи ти в останніх тво рах на й помітніших су -
час них те о ре тиків — Е.Гіден са, П.Бурдьє, Ю.Га бер ма са, С.Леша, І.Ва лер -
стай на та ба гать ох інших. Озна че на тен денція очевидна.
Александер послідов но об стоює по зицію ак тив ної ролі соціаль но го ана -
літика у відоб ра женні суспільних про цесів. Слідом за К.Мар ксом він на го -
ло шує, що за вдан ням соціологів є не тільки по яс ню ва ти на вко лишній світ, а
й пе ре тво рю ва ти його. Цей при нцип має реалізу ва ти ся в куль ту ральній
соціології, оскільки “якщо світ ґрун то ва ний на ко лек тив но му ро зумінні
його — то і зміна світу за вжди вклю чає, знач ною мірою, зміну цьо го ро -
зуміння” [Alexander, 2003: р. 193]. Тоб то відбу вається ко нстру ю ван ня со -
ціаль но го світу за схе ма ми його інтер пре тації в інте ракціоністсько-фе но ме -
но логічно му дусі, а звідси — і важ ливість місії соціологів і, вза галі, інте лек -
ту алів у те о ре тич но му вит лу ма ченні суспільно го життя.
Тут Александер рішуче долає по зи тивістсько-утиліта р истську об ме -
женість функціоналістсько го підхо ду, в річищі яко го він фор му вав ся як те о -
ре тик, і до пов нює його інте ракціоністськи ми, фе но ме но логічни ми, нео -
марк систськими та інши ми по ло жен ня ми. По над те, в кон цепції куль ту -
раль ної соціології він іде далі, ру ха ю чись від своєї відо мої не офунк ціо -
налістської, вже більш інтеґра тив ної теорії, до суб’єктив но ак тивістської по -
зиції. Так, він за зна чає, що фак ту аль но му, об’єктивістсько му вик ла ду істо -
рії в куль ту ральній соціології про тис тав ле но інте лек ту аль ну пра цю, спо -
рідне ну з “про роц тва ми і по клонінням”, на ра тив ну, таку що вклю чає “про -
ри ви віри” й “віру в про ри ви”, свя щен не і про фан не од но час но. Прик ла дом
та ко го типу те о ре тич них по бу дов для Александера є по гля ди І.Ва лер стай на,
який про ро кує не уник нен ний рух капіталістич ної світ-сис те ми до транс -
фор мації в соціалізм і в кон цепції яко го істо ри ко-еко номічний аналіз поєд -
38 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
нується з не омар кс истськи ми оцінка ми й вис нов ка ми, пе ре важ но іде о логіч -
но го ха рак те ру [Wallerstein, 1979].
За Александером, вит лу ма чен ня та ких ши ро ков жи ва них по нять, як мо -
дерність, капіталізм, соціалізм, за ле жить “від істо рич ної чуттєвості”, що в
ній на ра тивність пе ре ва жає по яс ню вальність, або іна кше — в та ко го роду
соціологічно му те о ре ти зу ванні ес ха то логія пе ре ма гає епісте мо логію
[Alexan der, Smith, 2003: р. 199]. Соціологічну теорію слід роз гля да ти не
стільки як дослідниць ку про гра му, скільки як ге не ралізу валь ний дис курс,
важ ли вою час ти ною яко го є “смис ло ва струк ту ра”, або “іде о логія”. Прик ла -
дом та кої іде о логії, на його дум ку, є теорія мо дернізації. Це “сим волічна сис -
те ма”, “істо рич ний на ра тив сво го часу”, вона функціонує “як ме та мо ва, що
навіює лю дям, як жити”, на вчає “смис лам часу”, задає пло щи ну та рам ки
інтер пре та тив ним зу сил лям інте лек ту алів [Alexander, Smith, 2003: р. 203].
Звідси кри ти ка теорій мо дернізації, по суті, ви яв ляється кри ти кою су час но -
го капіталізму і західної де мок ратії, по за як соціологічні по ло жен ня мо -
дернізації не мож ли во відок ре ми ти від її політич них, мо раль них, істо рич них
та інших вимірів.
У цьо му сенсі Александер до лу чається до того но во го підхо ду в со -
ціологічно му мис ленні, що по зиціонує себе як аль тер на ти ву по зи тивіст -
ській соціологічній тра диції, де людські дії по яс ню ють ся зовнішніми со -
ціаль ни ми чин ни ка ми, які зу мов лю ють ха рак тер цих дій. Його ідеї пе ре гу -
ку ють ся, зок ре ма, з кон цеп ту аль ни ми уста нов ка ми “теорії струк ту рації”
Е.Гіден са, який підкрес лю вав важ ливість при нци пу реф лек тив ності со -
ціологічно го пізнан ня. За Гіден сом, ак то ра в його дії на ле жить роз гля да ти з
по зиції поєднан ня трьох ас пектів: реф лек сив но го моніто рин гу, раціо на -
лізації та мо ти вації дії як ста лої сис те ми про це су дії. Під реф лек сив ним
моніто рин гом діяль ності він ро зуміє не лише свідоме відсте жу ван ня аґен та -
ми своєї діяль ності, а й очіку ван ня, що інші аґенти діють ана логічним чи -
ном. Крім того, відбу вається відсте жу ван ня соціаль них кон текстів, у яких
здійсню ють ся дії.
Кон цепція реф лек тив ності соціологічних знань, тоб то взаємов пли ву
суб’єкта пізнан ня й об’єктив но го се ре до ви ща в про цесі соціаль ної дії, ви -
знання те о ре тич них вис новків, які у пізна валь но му про цесі не по тре бу ють
без по се ред ньо го емпірич но го підтвер джен ня, останніми ро ка ми помітно
по ши ри лись у соціальній теорії, особ ли во у спро бах “новітньо го соціо -
логічно го те о ре ти зу ван ня”. Таке ба чен ня ви рос тає з тез про мож ливість
обґрун ту ван ня соціологічних уза галь нень пе ре важ но соціаль но-гно се о ло -
гічни ми чин ни ка ми й зо се ред же не на про блемі інтег рації соціаль ної дії та
струк ту ри в соціологічно му пізнанні.
До аналізу су час них суспільних явищ та змін у соціаль но му пізнанні в
та ко му дусі вда ють ся такі відомі те о ре ти ки, як Е.Гіденс, У.Бек, Н.Лу ман,
С.Леш, Дж.Діленті та інші. Праці С.Леша “Інша мо дерність, відмінна ра -
ціональність” і спільна з У.Бе ком і Е.Гіден сом “Реф лек сив на мо дернізація”,
досліджен ня Дж.Діленті “Соціаль на теорія у світі, що змінюється” та низ ка
інших відби ва ють саме цей підхід, який про по нує нову інте лек ту аль ну
модель для реінтер пре тації про цесів транс фор маційних змін ґло баль но го
світу із на го ло сом на про бле мах, за гро зах та ва дах по род жу ва них цими про -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 39
Куль ту раль на соціологія
це са ми. При цьо му роб лять на го лос на тому, що наші знан ня є соціаль ним
про дук том, який віддзер ка лює кон крет но-істо ричні ха рак те рис ти ки со ціу -
му, а коґнітив на сис те ма, своєю чер гою, ко нструює соціаль ну ре альність.
Адже, за ви ра зом П.Бер ге ра і Н.Лу ма на, “ре альність є соціаль но ко нстру йо -
ва ною”. Йдеть ся про те, що соціальні ак то ри як ком пе тентні носії знань ви -
ко рис то ву ють їх у на яв них куль тур них фор мах, пізна валь них мо де лях і ко -
дах для ко муніка тив ної взаємодії, тоб то коґнітивні прак ти ки є кон сти ту тив -
ни ми для суспільства.
Не ви пад ко во по ло жен ня су час ної реф лек сив ної соціології, яка реа -
лізує по тре бу в син тезі соціологічних знань, де далі більше посіда ють місце
логіко-емпірич них уза галь нень. Важ ко не по го ди ти ся з С.Ле шем сто сов но
за галь ної оцінки су час ної соціологічної теорії, в якій по нят тя “реф лек -
сивність” вжи ва ють подібно до ви ко рис тан ня в кла сичній соціології по нят -
тя “раціональність” [Леш, 2003: с. 140]. Аналогічні по гля ди сповідує й А.Ту -
рен у своїй кон цепції “но вої соціології”. Він на го ло шує не обхідність зва жа -
ти на при та ман ну лю дині “істо ричність”, тоб то влас тивість здійсню ва ти
суспільні транс фор мації згідно із влас ни ми намірами, фор му ва ти свою со -
ціаль ну організацію, спи ра ю чись на пе ре тво рю валь ну ак тивність, на нові
знан ня і куль турні мо делі [Touraine, 1999]. Така акціоністська по зиція є
опо зиційною тра диційно му функціоналізму як доміна нтній до те пер за галь -
ній орієнтації в те о ре тичній соціології. Влас не рух від доміну ван ня “при -
род ни чо го підхо ду” (natural attitude) до по ши рен ня “реф лек сив но го підхо -
ду” (reflexive attitude) виз на чає нинішній стан соціологічної аналітики. І
ево люція по глядів Александера рухається саме в цьо му на прямі. Куль ту -
раль на соціологія постає яскравим прикладом і доказом зазначеної тен -
денції в соціологічному теоретизуванні.
Лiте ра ту ра
Александер Дж. Обе ща ние куль тур ной со ци о ло гии: тех но ло ги чес кий дис курс и
сакральная и про фан ная ин фор ма ци он ные ма ши ны // Кон тек сты со вре мен нос ти–ІІ:
ак ту аль ные про бле мы об щес тва и куль ту ры в за пад ной со ци аль ной те о рии: Хрес то ма -
тия. — Ка зань, 2001.
Александер Дж. Проч ные уто пии и граж дан ский ре монт // Со ци о ло ги чес кие ис сле -
до ва ния. — 2002. — № 10. — С. 3–11.
Александер Дж. Общая те о рия в со сто я нии по стпо зи ти виз ма: “эпис те мо ло гич еская
ди лем ма” и по иск при су тству ю ще го раз ума // Со ци о ло гия 4М. — 2004. — № 18. —
С.167–203; № 19. — С.176–200.
Александер Дж. Аналитические де ба ты: по ни ма ние от но си тель ной ав то но мии куль -
ту ры // Со ци о ло ги чес кое об озре ние. — 2007. — Т. 6. — № 1. — С. 17–37.
Александер Дж., Ко ло ми П. Не о фун кци о на лизм се го дня: вос ста нав ли вая те о ре ти -
чес кую тра ди цию // Со ци о ло ги чес кие ис сле до ва ния. — 1992. — № 10. — С. 112–120.
Гирц К. Интер пре та ция куль тур. — М., 2004.
Леш С. Соціологія по стмо дернізму. — Львів, 2003.
Тан чер В. Су часні соціологічні теорії: про бле ми виз на чен ня і де мар кації // Со -
ціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг. — 2006. — № 2. — С. 205–209.
Alexander J.C. Formal and Substantive Voluntarism in the Work of Talcott Parsons:
A Theoretical and Ideological Reinterpretation // American Sociological Review. —
1978. –Vol. 43. — Р. 177–198.
40 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
Alexander J. C. Theoretical Logic in Sociology : 4 vols. — Berkeley; Los Angeles, 1982–3.
Alexander J.C. Twenty Lectures: Sociological Theory Since World War II. — New York,
1987а.
Alexander J.C. Action and its Environments // J.C. Alexander et al. (eds.). The Micro-
Macro Link. — University of California Press, 1987b. — Р. 289–318.
Alexander J.C. The New Theoretical Movement // N.J.Smelser (ed.). Handbook of
Sociology. — Newbury Park, CA, 1988а. — Р. 77–101.
Alexander J.C. Culture and Political Crisis: “Watergate” and Durkheimian Sociology //
J.C.Alexander (ed.). Durkheimian Sociology: Cultural Studies. — Cambridge, 1988b. —
Р. 187–224.
Alexander J.C. Bringing Democracy Back In: Universalistic Solidarity and the Civil
Sphere // Ch.Lemert (ed.). Intellectuals and Politics: Social Theory in a Changing World. —
Newbury Park, CA, 1991. — Р. 157–176.
Alexander J.C. The Promise of a Cultural Sociology: Technological Discourse and the
Sacred and Profane Information Machine // R. Munch, N. Smelser (eds.). Theory of Cultu -
re. — Berkeley, 1992a. — Р. 293–323.
Alexander J.C. Citizen and Enemy as Symbolic Classification: On the Polarizing Dis -
course of Civil Society // M. Lamont, M. Fournier (eds.). Cultivating Differences: Symbolic
Boundaries and the Making of Inequality. — Chicago; London, 1992b. — Р.289–308.
Alexander J.C. The Reality of Reduction: The Failed Synthesis of Pierre Bourdieu // Fin
de Siecle Social Theory: Relativism, Reduction and the Problem of Reason. — London; New
York, 1995а.
Alexander J.C. General Theory in the Postpositivist Mode: The Epistemological Dilemma
and the Search for Present Reason // Alexander J.C. Fin de Siecle Social Theory: Relativism,
Reduction, and the Problem of Reason. — London; New York, 1995b.
Alexander J.C. Collective Action, Culture and Civil Society: Secularizing, Updating,
Inverting, Revising and Displacing the Classical Model of Social Movements // M. Diani,
J. Clarke (eds.) Essays in Tribute to Alain Touraine. — S.L.: Falmer Press, 1996. — P. 205–234.
Alexander J.C. (ed.). Real Civil Societies: Dilemmas of Institutionalization. — S.L.: Sage,
1998.
Alexander J.C. Robust Utopias and Civil Repairs // International Sociology. — 2001а. —
№ 16(4). — P. 579–592.
Alexander J. C. The Long and Winding Road: Civil Repair of Intimate Injustice //
Sociological Theory. — 2001b. — № 19(3). — P. 371–400.
Alexander J.C. On the Social Construction of Moral Universals: The “Holocaust” from
War Crime to Trauma Drama // European Journal of Social Theory. — 2002. — № 5(1). —
P. 5–85.
Alexander J.C. The Meanings of Social Life: A Cultural Sociology. — Oxford, 2003.
Alexander J.C. Central Problems of Cultural Sociology: A Reply to My (Friendly) Critics
// Culture. — 2005а. — Vol. 19. — № 2. — P. 8–12.
Alexander J.C. Why Cultural Sociology Is Not “Idealist”: A Reply to McLennan //
Theory, Culture and Society. — 2005b. — № 22(6). — Р. 19–29.
Alexander J. C. The Civil Sphere. — New York, 2006.
Alexander J.C. The Meaningful Construction of Inequality and the Struggles Against It: A
“Strong Program” Approach to How Social Boundaries Change // Cultural Sociology. —
2007. — Vol.1. — № 1. — Р. 23–30.
Alexander J.C. Clifford Geertz and the Strong Program: The Human Sciences and Cul -
tural Sociology // Cultural Sociology. — 2008. — Vol. 2(2). — Р. 157–168.
Alexander J. C., Colomy P. (eds.). Differentiation Theory and Social Change: Comparative
and Historical Perspectives. — New York, 1990.
Alexander J.C., Eyerman R., Giesen B., Smelser N., Sztompka P. Cultural Trauma and
Collective Identity. — S.L.:University of California Press, 2004.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 4 41
Куль ту раль на соціологія
Alexander J.C., Giesen B., Mast J. (eds.). Social Performance: Symbolic Action, Cultural
Pragmatics and Ritual. — Cambridge, 2006.
Alexander J.C., Smith P. The Discourse of American Civil Society: A New Proposal for
Cultural Studies // Theory and Society. — 1993. — Vol. 22. — Р. 151–207.
Alexander J.C., Smith P. The Strong Program in Cultural Sociology: Elements of a
Structural Hermeneutics // Alexander J.C. The Meanings of Social Life: A Cultural Sociolo -
gy. — Oxford, 2003. — Р. 11–26.
Alexander J.C. et al. (eds). The Micro-Macro Link. — S.L.: University of California Press,
1987.
Cordero R., Carballo F., Ossandon J. Performing Cultural Sociology. A Conversation with
Jeffrey Alexander // European Journal of Social Theory. — 2008. — № 11 (4). — Р. 523–542.
Culture: Newsletter of the Sociology of Culture Section of the American Sociological
Association. — 2005. — Vol. 19. — № 2.
Emirbayer M. The Alexander School of Cultural Sociology // Thesis Eleven. — 2004. —
№79 (1). — Р.5–15.
Joas H. Cultural Trauma? On Most Recent Turn in Jeffrey Alexander’s Cultural Socio -
logy // European Journal of Social Theory. — 2005. — № 8. — Р. 365–374.
McLennan G. The “New American Cultural Sociology”: An Appraisal // Theory, Culture
& Society. — 2005. — Vol. 22(6). — Р.1–18.
Sherwood S.J., Smith P., Alexander J.C. The British Are Coming ... Again! The Hidden
Agenda of “Cultural Studies” // Contemporary Sociology. — 1993. — Vol.22. — P. 370–375.
Smith F. (ed.). The New American Cultural Sociology. — Cambridge, 1998.
Touraine A. Society Turns Back Upon Itself // A.Elliott (ed.). The Blackwell Reader in
Contemporary Social Theory. — New York, 1999. — P.132–142.
Wallerstein I. Modernization: Requiescat in Pace // Wallerstein I. The Capitalist World-
Economy. — New York, 1979.
42 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 4
Віктор Тан чер, Люд ми ла Ско ко ва
|