Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні?
У статті розглядаються термінологічні питання - характеристика дефініції політика (у розумінні policy) та пояснення сфери науки про суспільну політику (policy science), дослідження (стратегічні, перспективні) політики (policy study), аналізу суспільної [державної] політики (public policy analysis)....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9054 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? / В. Тертичка // Політичний менеджмент — 2007. — № 1. — С. 10-23. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-9054 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-90542013-02-13T02:19:17Z Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? Тертичка, В. Проблеми методології У статті розглядаються термінологічні питання - характеристика дефініції політика (у розумінні policy) та пояснення сфери науки про суспільну політику (policy science), дослідження (стратегічні, перспективні) політики (policy study), аналізу суспільної [державної] політики (public policy analysis). Наголошується на мультидисциплінарності, зорієнтованості на вирішення проблем і нормативності науки про суспільну політику та розгалуженні її на дві окремі сфери: дослідження й аналіз політики. Стаття має на меті активізувати в академічному середовищі дискусію щодо місця і ролі науки про суспільну політику. 2007 Article Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? / В. Тертичка // Політичний менеджмент — 2007. — № 1. — С. 10-23. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 2078-1873 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9054 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми методології Проблеми методології |
| spellingShingle |
Проблеми методології Проблеми методології Тертичка, В. Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? |
| description |
У статті розглядаються термінологічні питання - характеристика дефініції політика (у розумінні policy) та пояснення сфери науки про суспільну політику (policy science), дослідження (стратегічні, перспективні) політики (policy study), аналізу суспільної [державної] політики (public policy analysis). Наголошується на мультидисциплінарності, зорієнтованості на вирішення проблем і нормативності науки про суспільну політику та розгалуженні її на дві окремі сфери: дослідження й аналіз політики. Стаття має на меті активізувати в академічному середовищі дискусію щодо місця і ролі науки про суспільну політику. |
| format |
Article |
| author |
Тертичка, В. |
| author_facet |
Тертичка, В. |
| author_sort |
Тертичка, В. |
| title |
Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? |
| title_short |
Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? |
| title_full |
Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? |
| title_fullStr |
Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? |
| title_full_unstemmed |
Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? |
| title_sort |
суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в україні? |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблеми методології |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9054 |
| citation_txt |
Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? / В. Тертичка // Політичний менеджмент — 2007. — № 1. — С. 10-23. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT tertičkav suspílʹnapolítikačistalavonasferoûnaukovogopošukuíprikladnihdoslídženʹvukraíní |
| first_indexed |
2025-07-02T11:37:02Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:37:02Z |
| _version_ |
1836534960007151616 |
| fulltext |
10
Суспільна політика:
чи стала вона сферою наукового пошуку
і прикладних досліджень в Україні?
Валерій Тертичка,
доктор наук з державного управління,
професор кафедри державної політики
та управління політичними процесами
Національної академії державного управління
при Президентові України
У статті розглядаються термінологічні питання �
характеристика дефініції політика (у розумінні policy) та
пояснення сфери науки про суспільну політику (policy science),
дослідження (стратегічні, перспективні) політики (policy study),
аналізу суспільної [державної] політики (public policy analysis).
Наголошується на мультидисциплінарності, зорієнтованості на
вирішення проблем і нормативності науки про суспільну
політику та розгалуженні її на дві окремі сфери: дослідження й
аналіз політики. Стаття має на меті активізувати в
академічному середовищі дискусію щодо місця і ролі науки про
суспільну політику.
Передовсім, наголосимо, що запропоновані матеріали слід розглядати
як продовження уже опублікованої статті (див.: Аналіз державної
політики і політологія // Політичний менеджмент. – 2004. " № 6 (9). – С. 3
– 22) [16].
Про суспільну (державну) політику багато говорять і ще більше пишуть.
Саме кінець ХХ і початок ХХІ століття ознаменувалися посиленням уваги
як з боку науковців, так й українського суспільства в цілому до
дослідження й аналізу суспільної (державної) політики. Не випадково
праць з цієї проблематики в Україні опубліковано, напевне, більше, ніж у
будь"якій з країн СНД і Центрально"Східної Європи [15, с. 8; див.: 1, с. 202
" 209; 3, с. 17 " 20].
Серед вітчизняних учених, що досліджують суспільну (державну)
політику, найвідомішим є, безумовно, О. Кілієвич. Плідно працюють у цій
царині також О. Антонова, З. Балабаєва, Т. Брус, О. Валевський, О.
11
Дем’янчук, О. Кучеренко, В. Ребкало, В. Романов, О. Рудик. Активним у
цій сфері є Міжнародний центр перспективних досліджень. Свій освітньо"
дослідницький шлях торує Києво"Могилянська академія. Окрім того, в
Україні опубліковано значну кількість перекладних праць (переважно
видавництвами „Основи” і „К.І.С.”), бібліотеки поповнюються
вітчизняними та зарубіжними виданнями.
Як доповнення до характеризування терміна політика (у розумінні
policy), аналізу суспільної [державної] політики (public policy analysis),
дослідження (стратегічні, перспективні) політики (policy study) та
унеможливлення дефініційно"логічної плутанини з політикою (у розумінні
politics), політичною наукою [політологією] (political science), політичним
дослідженням (political study), політичним аналізом (political analysis). З
огляду на це завданням статті є характеристика та пояснення сфери науки
про суспільну [державну] політику (policy science). Також до завдань цієї
статті варто віднести з’ясування базових принципів і підходів науки про
суспільну [державну] політику (термін державна подаємо у квадратних
дужках з метою: 1) підкреслення її відмінності від політичних наук; 2)
акцентування уваги на її належності до владної сфери; 3) як
підтвердження легітимності попередніх публікацій з обстоюванням
терміна „державна” і утвердження де"факто в українській практиці
вживання словосполучення „державна політика”; 4) наголошення на
можливості видозміни його; 5) доповнення до вже опублікованого
матеріалу стосовно характеристики [державної] політики як напряму дії
(бездії) влади. Далі вживаємо словосполучення „суспільна політика”.
Актуальність теми зумовлюється ще й необхідністю чіткішого
визначення предметного поля суспільної політики та запобігання
неадекватному використанню як термінології, так і змістових компонентів
науки про суспільну політику (policy science). Йдеться про те, що нині
простежується тенденція до використання окремими науковцями і
практиками „модного” словосполучення „державна політика” без
повноцінного усвідомлення його суті і значення. І тому інколи трапляються
такі недолугі вирази, як „державна політика творення сала” чи „державна
політика вироблення етики”.
Наголосимо, що в статті не розглядаються питання узагальненого
розуміння поняття влади в контексті кратології (так, російський дослідник
В. Халіпов доводить існування близько 60 „кратій” (див. [17]) чи
політологічних концептів, наприклад, телеологічна влада). Ця сфера
(кратологія) є перспективною для вітчизняних політичних дослідників (на
жаль, статті з такою назвою немає як в українському енциклопедичному
політологічному словнику, так і в інших вітчизняних довідкових виданнях
(див. [13]).
Прикладом прагнення політологів усвідомити відмінності між
політикою у розумінні politics і policy є спроби трактувати останню як
12
„управлінський курс, стратегію діяльності, програму заходів, лінії
поведінки (у цьому сенсі говорять про зовнішню політику, політику в галузі
освіти, охорони здоров’я)” [14, с. 181]. Відразу відзначимо значний прогрес
вітчизняних політичних наук і дещо дискусійно"суперечливе трактування
поняття „внутрішня політика” англійською мовою як public policy (див.
[14, с. 50]).
Щодо терміна public, то він є найбільш дискусійним, хоча його докладно
охарактеризовано в „Англо"українському ґлосарії термінів і понять з
аналізу державної політики та економіки” (див. [9, с. 11 " 14]), і для сфери
аналізу політики, з точки зору укладача, усталеним є вживання (із
варіантів: державна, публічна, громадська, суспільна, національна,
цивільна) терміна „державна політика”, тобто за контекстом і змістовими
особливостями для поняття public policy найбільш адекватним є
„державна політика”. У процесі становлення громадянського суспільства
ми все більше переконуємося (узгодивши пропозицію з провідними
фахівцями у царині термінології, зокрема з О. Кілієвичем) у можливості
впровадження терміна суспільна (замість державна чи в поєднанні
суспільна/державна) – як компромісний варіант) політика й, відповідно:
суспільна політика (public policy) й аналіз суспільної політики (public
policy analysis) – як підкреслення важливості, що вона проводиться в
суспільстві, для суспільства і в умовах розбудови громадянського
суспільства. (Наполегливе відстоювання терміна державна в попередніх
дискусіях, публікаціях тощо, напевно, було зумовлено (як один із варіантів
пояснення) необхідністю утвердження й розбудови української
державності, тобто вживання терміна суспільна (замість державна) як
підкреслення, що політика проводиться в суспільстві і для суспільства, є
цілком доречно"адекватним (хоча і потребує докладнішого обговорення
на методичних семінарах фахівцями з аналізу політики і знавцями
термінології). На користь терміна суспільна можна віднести той факт, що
держава є лише одним із акторів політики (поряд з іншими: місцевим
самоврядуванням, інститутом громадянського суспільства тощо), причому
вона не завжди відіграє головну роль. Адже політика є суспільною, але не
тотожною державній, хоча вона й передбачає використання владних
повноважень, але посадовці – не монопольні учасники і не обов’язково
ключові гравці політики.
Значний вплив також мали праці, в яких відстоювався термін публічна
(див. [8]), дискутування з українськими колегами (до речі, окремі провідні
мовознавці пропонують вживати дефініцію „публікова” замість публічна
як оптимальну з філологічної точки зору) та навчально"методичний
семінар у рамках проекту „Втілення міжнародних стандартів знань з
питань державного управління та державної політики” (Public Policy
Knowledge Network Project), які схиляють „шальку терезів” у бік поняття
суспільна політика. Щодо публічності політики, то це є дуже важливою і
13
невід’ємною її характеристикою, оскільки вона обґрунтовує принципи
відкритості і прозорості вироблення політики та передбачає співпрацю
широких верств громадськості, експертів, науковців, недержавних
організацій у дискусіях, що передують ухваленню рішень (чи співрішень).
У будь"якому випадку суспільна/державна політика має бути публічною.
На думку автора, варто обережніше поводитися з термінами і поняттями
та брати до уваги „Англо"український ґлосарій термінів і понять з аналізу
державної політики та економіки” [9], електронний варіант „Словника
термінів, терміносполук та словосполук”, узгоджений на 14
термінологічних семінарах проекту „Лабораторії наукового перекладу
євроінтеграційної термінології” [26] та публікації з термінології (див: [1, с.
17 " 22; 9; 18, с. VII " VIII]).
В окремих матеріалах (наприклад, в авторефератах дисертацій)
трапляється словосполучення state policy у розумінні суспільна/державна
політика. Недолугість такого виразу зумовлена як не розумінням змісту
поняття суспільна політика, так і поверховим знанням англійської мови.
Термін state policy означає політику відповідного штату (США) і не
вживається у розумінні державна чи суспільна політика.
Завершуючи термінологічне дослідження, зазначимо, що дефініція
„аналіз” у звичному розумінні тлумачать як розчленування, розкладення.
„У загальному розумінні – це душевна діяльність, що розкладає цілу
думку на її складові, на противагу синтезу – створенню цілого з частин”
[10]. Термін „аналіз” (політики) має свою специфіку, і у необізнаних з
проблематикою суспільної політики він асоціюється з процедурами
аналізу, що передбачають, передусім, аналітичний розгляд того, що вже
фактично відбулося, що вже виконано. Наголосимо, що „аналіз державної
політики – це комплекс аналітичних процедур, спрямований насамперед
на пораду щодо майбутніх (конкретних) дій” [9, c. 14]. Доречно нагадати
поширене визначення: „Аналіз державної політики – це порада щодо
державних рішень (дій), орієнтована на клієнта й базована на суспільних
цінностях” [2, с. 11]. Тобто, термін „аналіз” у контексті суспільної політики
відповідає нашому розумінню поняття „стратегія”, хоча важливим
напрямом дослідження й аналізування є стратегічне планування,
стратегічний менеджмент у виробленні суспільної політики.
Актуальність і новизна теми суспільної політики як напряму дії/бездії
влади змушує науковців і практиків наголошувати на широко" і
багатокомпонентності цієї сфери та складності процесу становлення науки
про cуспільну політику (policy science).
Розвиток науки про суспільну політику (див. також [16]) зумовлений
такими чинниками:
• реальними діями влади: що насправді робить чи не робить влада
загалом, конкретний посадовець як презентант владної системи і чому,
тобто владною дією/бездією як відповіддю на суспільні вимоги;
14
• необхідністю ліквідації явного розриву (прогалини) між догматичною
політологією з домінуванням теорії (чи поверховості, незатребуваності,
наприклад, у ВНЗ технічного спрямування) та політичною практикою
(наприклад, події після виборчої осені/зими 2004/05 рр.: кадрові
призначення, цінова політика, своєрідне розуміння відкритості і прозорості
тощо). Намагання політологів „оприкладнити” на практиці демонструє нам
або технологічні (політтехнології), або презентатиські (політична
психологія, іміджелогія) аспекти цієї дисципліни. Примирити політичну
теорію (використання методів і підходів політичної науки) та реалії
політики і покликана наука про суспільну політику шляхом широкого
застосування економічних методів, математичного моделювання, шляхом
емпіричного аналізування курсу дії/бездії влади як реальної політики
тощо;
• новими підходами до дослідження суспільних тенденцій, процесів,
явищ і подій. Як свідчить практика, одна частина політичних науковців
переважно зосереджує увагу на мікрорівні людської поведінки і психології
громадян, виборців, посадовців, політиків, інша частина – на
характеристиці національної ідеї, культури, глобалізаційних складниках.
Домінуючими напрямами політичних досліджень є: характеристика еліти,
біхевіоризм, політична кібернетика, політична культура тощо.
Експериментування в цьому напрямі завершується, як правило,
усвідомленням обмеженості й пошуком нового напряму, що на практиці
демонструє своєрідний „пасьянс” добре відомих речей.
Щодо безпосереднього розуміння науки про суспільну політику (policy
science), то доцільно здійснити її короткий ретроспективний огляд.
Аналіз суспільної політики був предметом уваги численних досліджень
у минулому сторіччі, хоча її докладне вивчення розпочалося тільки з його
середини.
Коли детально ознайомишся з працею М. Говлета і М. Рамеша
„Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики” [6], то
виникають деякі сумніви щодо однозначності тверджень у попередніх
публікаціях (див. [15, с. 33 " 34; 5, с. 43 " 44]) про першоджерела аналізу
політики („сучасний термін аналіз політики вперше було вжито Ч.
Ліндбломом (Charles Lindblom) у 1958 р.”). Зазначимо, що питання щодо
чіткості й точності авторства має на меті академічний контекст дискусії
науки про суспільну політику. Як стверджують М. Говлет і М. Рамеш,
„заснована Герольдом Ласвелом (Harold Lasswell) та іншими дослідниками
із США та Великобританії наука про суспільну політику, як очікувалось,
мала б витіснити традиційну політологію, інтегруючи дослідження
політичної теорії та практики без впадання у стерильність формальних
правових досліджень” [6, c. 11]. Окрім того, започаткування 1950 року (див.
[19]) дослідження (стратегічні, перспективні) політики лише підтверджує
історичну обґрунтованість хронології інституціоналізації суспільної
15
політики.
Аналіз політики, який А. Вілдавскі назвав повідомленням правди владі
[25], привернув увагу до суспільних наук як реального засобу поліпшення
людського суспільства. Фактично тільки після Другої світової війни
починається поступовий розвиток науки про суспільну політику (policy
science). Причиною цього було те, що, на додаток до традиційної політології
(political science), окрім дослідницького інтересу була і є потреба в
глибокому аналізі й усвідомленні безпосередньої дії/бездії влади.
Російські дослідники (зокрема, Л. Сморгунов), на відміну від
українських колег (про доробок російських учених у сфері аналізу
політики див. [15, с. 25 – 28, 38]), обмежено розглядають політику в
розумінні „policy” і зосереджують увагу на порівняльній політології, що
обґрунтовується рухом її від політичної соціології до порівняльної
публічної (про дефініцію „публічна” йшлося вище) політики як логічне
завершення тематики порівняльних досліджень в політології. Цей процес
російські дослідники пов’язують з такими іменами, як Ж."Е. Лейн і С.
Еррсон. Ґрунтуючись на схемі Д. Істона, можна виокремити три основні
тематичні блоки порівняльної політології: дослідження умов, що
визначають конфігурацію політичних систем — порівняльну політичну
соціологію; вивчення політичних систем – аналіз політичних інституцій;
вивчення впливу політики на суспільство – порівняльна публічна
політика. Третій компонент є важливим для нашої сфери досліджень,
особливо зважаючи на працю [11] і з точки зору розвитку такого
компонента суспільної політики в Україні як навчальної дисципліни
актуальним є впровадження навчального модуля з орієнтовною назвою
„Порівняльний аналіз вироблення суспільної політики в США/Канаді, ЄС
і Україні”.
Слід зазначити, що останнім часом з’явилося кілька публікацій
російських дослідників, зокрема – А. Дегтярьова, де відстоюється назва
„публічно"державна політика” і виокремлюється предметне поле та
напрями її розвитку (див. [7]). Заслуговують на увагу і семінари та інші
публічні заходи (див. [12]) з обговорення актуальних питань суспільної
політики (з точки зору російських колег – „публічної політики”). Окрім
того, 2004 року опубліковано навчальний посібник за редакцією Л.
Сморгунова і В. Комаровського, який обговорювався, і для нас важливим
є зауваження С. Туронка про „змістовий бік державної політики” та
дискусійне твердження, що Г. Ласвел називав policy science – „політико"
управлінською наукою” (див. [11]).
В Україні відбувається еволюційний процес формування нової галузі
прикладних досліджень – науки про суспільну політику (policy science)
як мультидисциплінарної сфери знань, що широко використовує
інструментарій багатьох суспільних наук – політичних, економічних,
юридичних, науки про державне управління тощо.
16
Передовсім, наголосимо, що науку про суспільну політику необхідно
відрізняти від політичних наук (political science), зокрема [політології],
яка досліджує сферу „politics”. Політологія вивчає також механізми
поділу влади в суспільстві, зосереджує увагу на формальних і
неформальних процесах, що виникають у політичних інститутах
суспільства.
Визначення політології як комплексної науки, що поєднує вивчення
змісту, інституційно"організаційних форм політичної діяльності та
способів взаємодії учасників політичного процесу, свідчить про вживання
терміна „політологія” переважно в країнах колишнього СРСР. У
французьких та італійських навчальних посібниках цей термін
вживається в контексті порівняльного дослідження політичних режимів,
інституцій та сил громадянського суспільства. Цікаво, що у багатьох
університетах США вивчається така дисципліна, як „порівняльне
урядування” (див. [23]).
Щодо політичного аналізу і політичної аналітики, то прихильники цього
напряму зосереджують увагу на охопленні політичної системи в усьому
її розмаїтті і навіть виносять дослідження за межі суто політичної системи
у сферу тих суспільних відносин, які, перебуваючи поза відносинами
політичної влади, можуть відчутно на неї впливати. Отже, їхня увага
спрямована вшир, у нескінченний простір суспільних відносин, але цей
аналіз зосереджений винятково на politics. І тому політичний аналіз є
складником аналізу суспільної політики (так само, як і соціальний чи
економічний аналіз) як окремий аспект майбутнього курсу дій.
Наука про суспільну політику (policy science) активно використовує
інструментарій економічної науки – при аналізуванні суспільних проблем,
визначенні економічних аргументів для державного втручання в
соціально"політичні процеси, розробки методології аналізу поведінки
учасників соціально"економічних процесів, виборі інструментів державної
політики, аналізі її ефективності й результативності, оцінюванні наслідків
державного втручання.
Юридичні науки дають змогу визначити межі для державного
втручання й формальні „правила гри” у суспільстві при виробленні й
впровадженні суспільної політики – з урахуванням наявних правових
норм.
Наука про державне управління вивчає теорію процесів управління
(адміністрування) в суспільстві й те, як ці процеси реалізуються на
практиці органами влади; предметом уваги державного управління
(адміністрування) є структура органів влади, їх функції, те, як
здійснюється менеджмент організаційних ресурсів (матеріальних,
людських, фінансових тощо). Державне управління є владним
інструментом упровадження суспільної політики, і питання оцінювання
за базовими критеріями, особливо ефективності і результативності,
17
становлять великий інтерес як для теоретиків, так і для практиків.
Загалом наука про суспільну політику (policy science) керується
такими базовими принципами (див. також [18, с. 8 " 11]:
• мультидисциплінарністю: ґрунтування на здобутках, дослідженнях
і методології суспільних наук з виробленням власних наукових підходів;
• зорієнтованістю на вирішення проблем: центром уваги суспільної
політики є розв’язання реальних (конкретних) суспільних проблем;
• нормативністю: ця наука орієнтована на розв’язання реальних
проблем (питань), що існують у суспільстві, і має переважно нормативний
характер. Останнім часом спостерігається тенденція до послаблення її
нормативності, але вибір напряму політики здійснюється в межах наукової
концепції про політику і базується на суспільних цінностях і нормах.
Під мультидисциплінарністю варто розуміти те, що наука про
суспільну політику має відмежовуватися від вузького дослідження
політичних інститутів і структур та акумулювати досягнення таких наук,
як економіка, соціологія, право, політологія, державне управління.
Загальна спрямованість науки про суспільну політику на аналізуванні
дії (бездії) влади, закладена ще Г. Ласвелом, залишається і донині. Слід
зазначити, що час вносить певні корективи до визначальних підходів цієї
науки (наприклад, процес вироблення рішень у ЄС (див. [4]). Це
обумовлюється тим, що акцент на мультидисциплінарності зберігається,
але зараз існує низка літературних джерел, у яких основну увагу
зосереджено на науці про суспільну політику взагалі [24]. У наш час ця
наука значною мірою є вже усталеною „дисципліною” з унікальним
набором концепцій, сфер інтересів, з власним лексиконом і термінологією.
Хоча багато з цих концепцій запозичено з інших дисциплін, їх
використання у контексті досліджень суспільної політики надало їм
особливого звучання.
Окрім того, концепція мультидисциплінарності дещо видозмінилася в
тому сенсі, що дослідники зазвичай стурбовані не тим, що їм доводиться
запозичати з інших дисциплін, а переважно тим, що вони мають бути
експертами щонайменше у двох сферах: у питаннях науки про суспільну
політику і в історії та складових реально досліджуваної галузі політики.
Щодо другого принципу, то під вирішенням суспільних проблем
мається на увазі, що наука про суспільну політику мала б чітко
дотримуватися канонів релевантності, орієнтуючись на вирішення
реальних проблем, а не вдаватися до винятково академічних та часто
безрезультатних дебатів, як, наприклад, тлумачення класичних
політичних текстів або окремих поглядів того чи іншого історичного діяча.
Історичний рубіж тисячоліть і створення ЄС продемонстрували нам,
що зацікавлення багатьох дослідників політики винятково у конкретному
вирішенні проблем має деякі неузгодженості. Від самого початку була
надія, що дослідження процесу творення суспільної політики та впливу її
18
наслідків приведе до висновків та рекомендацій, безпосередньо придатних
для вирішення суспільних проблем. Намір, зрозуміло, добрий, проте, як
свідчить практика, ця максима зіткнулася зі складностями самого процесу
політики, в якому влада часто виявляється „глухою” до порад аналітиків"
експертів. Ми стали свідками того, що реальне домінування аналізу часто
підпорядковується політичній необхідності чи доцільності. І це
закономірно, оскільки на вирішення суспільних проблем спрямований саме
аналіз суспільної політики. Тобто, це сфера аналізу, а не дослідження
політики. Для прикладу згадаємо лише низку нормативно"правових актів,
які розроблено відповідно до процедур аналізу суспільної політики (див.
[1, с. 137 " 200]).
Чітка нормативність передбачає, що наука про суспільну політику має
не приховуватися під маскою „наукової об’єктивності”, а визнавати
неможливість розмежування цілей та засобів або цінностей та методів у
дослідженні дій влади. Отже, намагання залишити науку про суспільну
політику винятково нормативною також поступово, але незначно,
змінюється з плином часу, якщо порівнювати з іншими основоположними
принципами. Дослідники політики (переважно) відмовилися виключати
складники дослідження зі свого аналізу і наполягали на оцінюванні як
цілей, так і засобів політики, а також безпосередньо процесу творення
політики. Однак намагання аналітиків рекомендувати певні цілі та норми
стали менш активними з дедалі більшим розумінням складності багатьох
суспільних проблем. Тому зараз можна спостерігати такі визначальні
тенденції сучасної науки про суспільну політику: дослідники або
оцінюють політику за критеріями ефективності та результативності, або
використовують документи про дії влади для встановлення того, чи
справді вона намагалась досягти проголошених цілей.
Слід зазначити, що дехто з дослідників активно критикує науку про
суспільну політику, і ця критика зумовлена як намаганням подати
поняття науки про суспільну політику як „науку” порівняно з її розвитком
в ері нереалізованих сподівань і очікувань від суспільних прожектів та
планів, так і явним чи прихованим демонструванням психологічних
особливостей самих науковців. Хоча цей критицизм є виправданим з
огляду як на стимулювання дослідження й аналізу політики, так і
надуманої претензійності окремих досліджень, проте він є лише
попередженням проти передчасних та неповноцінних рекомендацій або
надмірної концептуальної софістики, але аж ніяк не відмовою від
необхідності проведення систематичного дослідження й аналізування дії
(бездії) влади.
Суспільна політика – це напрям дії (або бездії – нагадаємо, що це
пролонгація, продовження діючої політики), що обирається владою для
вирішення певної проблеми або сукупності взаємозалежних проблем,
ґрунтується на суспільних цінностях і впливає на життя суспільства, і в
19
такому розумінні політика як курс дії (бездії) є предметом дослідження й
аналізу політики.
Наука про суспільну політику (policy science) як мультидисциплінарна
сфера знань і галузь прикладних досліджень де"факто поділяється на дві
компоненти:
1) дослідження (стратегічні, перспективні) політики (policy study), що
ґрунтується на емпіричному вивченні конкретних суспільних проблем для
розуміння й інформування щодо процесу розроблення й впровадження
політики. Це сфера інтересів науковців, груп дослідження політики у
перспективних напрямах. Заключним аналітичним документом є
пропозиція щодо дослідження політики;
2) аналіз політики (policy analysis) як мотивована сфера, що
намагається безпосередньо впливати на реальні результати й наслідки
політики шляхом її вироблення. Безпосередніми виконавцями аналізу
політики є аналітики політики та підготовлена відповідно до вимог щодо
структури й змісту аналітична записка. (Докладніше про відмінності між
аналітичними документами в галузі дослідження та аналізу політики див.
[18; 1, с. 23 " 34; 134 " 136]).
Схематично дисциплінарні рамки науки про суспільну політику (policy
science) можна зобразити так (див. схему).
Схема
Дисциплінарні рамки про суспільну політику
Аналіз політики
(вироблення
реальної політики
для
впровадження)
Дослідження
політики
(усвідомлення/
інформування
про процес
вироблення
політики)
20
Підсумовуючи коротку характеристику науки про суспільну політику,
подамо узгоджено"оптимальне визначення: суспільна політика – це курс
дій (або утримання від дій – бездія), обраний органами влади для
розв’язання певної суспільної проблеми або сукупності взаємно
пов’язаних проблем, що ґрунтується на суспільних цінностях і впливає
на життя суспільства. Для зіставлення наведемо класичне визначення Т.
Дая: що влада робить чи не робить, чому вона це робить і що це змінює
(див. [21]), тобто йдеться про дієвість (пасивність) влади, причини цього й
наслідки.
Аналіз політики розглядається як комплекс аналітичних процедур, що
стосуються вироблення рекомендацій (порад) органам влади щодо
найкращого з"поміж можливих курсу дій – суспільна політика загалом
або окремі її складники, і цей процес містить також питання оцінювання,
моніторингу результатів і наслідків виконання рішень задля поліпшення
показників суспільного розвитку. Рекомендації щодо „найкращого” вибору
мають базуватися на суспільних цінностях, на суспільному й соціальному
виборі, здійсненому в демократичному суспільстві. Перефразовуючи
канадського дослідника Л. Пала, зазначимо, що аналіз політики можна
визначити як висококваліфіковане застосування інтелекту до вирішення
суспільних проблем.
До ключових понять в аналізі політики належать стейкхолдери, які у
певному сенсі є „пайовиками” – учасниками процесу політики, і тому їх
слід обов’язково брати до уваги в аналізі політики, і замовник аналізу –
орган влади, що є компетентним, зацікавленим і має відповідні ресурси
для вирішення суспільної проблеми. Рекомендації про способи вирішення
проблеми необхідно готувати з урахуванням повноважень замовника, його
можливостей застосувати рекомендовані інструменти політики.
Суспільна політика як дія (бездія) влади – чи є це об’єктом і сферою
наукового пошуку? Думка, що влада має фахово надавати якісні послуги
і питання лише у чіткості вироблення, і, особливо, дотриманні процедурних
правил, є загальновідомою. Саме на підвищення й унормування цієї
фаховості й спрямована наука про суспільну політику. Адже суспільству
потрібен і кваліфікований аналіз, і чітке усвідомлення того, що реально
робить влада.
На завершення зазначимо, що еволюційним шляхом відбувається
формування спільноти аналітиків і дослідників політики, і нині доцільно
було б запровадити рубрику чи започаткувати видання журналу під
орієнтовною назвою „Дослідження політики і стратегічний менеджмент в
Україні”, що адекватно відповідало б викликам трансформаційних
процесів загалом і становленню громадянського суспільства в Україні
зокрема.
Автор не впевнений, що його скромний доробок швидко вплине на
процес утвердження дослідження й аналізу політики як галузі
21
прикладних досліджень, сфери професійної діяльності і навчальної
дисципліни і, зважаючи на відповідальність перед майбутніми
поколіннями українських громадян, сподівається на посильне
„капіталовкладення” в майбутнє.
Література:
1. Аналіз державної політики в Україні: навчальна дисципліна, сфера
професійної діяльності, галузь прикладних досліджень. Зб. документів і
матеріалів / Укл. О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка. – К.: „К.І.С.”, 2004. – С. 17 "
22.
2. Веймер Д. Л., Вайнінґ Е. Р. Аналіз політики: концепції, практика /
Пер. з англ. І. Дзюби, А. Олійника; Наук. ред. О. Кілієвич. " К.: Основи, 1998.
" 654 с.
3. Вироблення державної політики: рекомендації для України в
контексті євроінтеграціного досвіду країн Балтії та Польщі. Зб.
аналітичних звітів і записок учасників Програми урядового стажування
/ Укл. О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка. – К.: „К.І.С.”, 2006. – 388 с.
4. Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі / Пер. з
англ. Р. Ткачук. " К.: Вид"во Соломії Павличко „Основи”, 2004. – 871 с.
5. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб. / В. Романов, О.
Рудік, Т. Брус. " К.: Вид"во Соломії Павличко „Основи”, 2001. " 238 с.
6. Говлет М., Рамеш М. Дослідження державної політики: цикли та
підсистеми політики / Пер. з англ. О. Рябова. – Львів: Кальварія. – 264 с.
7. Дегтярев А. А. Процесс принятия и осуществления решений в
публично"государственной политике: динамический цикл и его основные
фазы // ПОЛИС. – 2004. " № 4. – С. 158 " 168; Дегтярев А. А. Политический
анализ как прикладная дисциплина: предметное поле и направления
развития // ПОЛИС. – 2004. – № 1. – С. 154 " 168.
8. Дем’янчук О. П. „Державна політика” та „публічна політика”: варіант
перехідного періоду // Наукові записки. Т. 18: Політичні науки /
Національний університет „Києво"Могилянська академія”. " К., 2000. " С.
31 " 36; Колбеч Г. К. Політика: основні концепції в суспільних науках /
Пер. з англ. О. Дем’янчука. – К.: Вид. Дім „КМ Академія”, 2004. – 127 с;
Система розробки і здійснення публічних політик в Україні / Під заг. ред.
О. П. Дем’янчука. – К.: Факт, 2004. – 224 с.; Засади публічної політики для
громадських організацій. Практичні поради щодо організації робіт / В. М.
Гнат та ін. За заг. ред. В. Нанівської. – К.: Оптима, 2004.
9. Кілієвич О. Англо"український ґлосарій термінів і понять з аналізу
державної політики та економіки. – К.: Вид"во Соломії Павличко „Основи”,
2003. – 510 с.; Кілієвич О. Усталення термінології в галузі аналізу
державної політики // Актуальні проблеми державного управління: Зб.
наук. праць / ДРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 1 (7). – С. 52 " 61.
22
10. Новый энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. –
СПб, Б. г. – Т. 2. – С. 477 – 478.
11. Политико"государственное управление: в поисках
дисциплинарости // ПОЛИС. – 2005. " № 1. – С. 177 – 185.
12. Политический анализ: современное состояние и направления
развития // ПОЛИС. – 2004. " № 3. " С. 182 " 185; Хроника политической
науки // ПОЛИС. – 2005. " № 1. – С. 187.
13. Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд. В. П.
Горбатенко; За заг. ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка.
– 2"е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.; Державне управління:
Словн."довід. / Уклад.: В. Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д. О.
Безносенко, І. М. Варвар, В. М. Князєв, С. О. Кравченко, Л. Г. Штика; За
заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К.: Вид"во УАДУ, 2002. – 228 с.
14. Рябов С. Г. Політологія: Словник понять і термінів. " 2"ге вид.,
переробл і допов. " К.: Видавничий дім „КМ Академія”, 2001. " 256 с.
15. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. –
К.: Вид"во Соломії Павличко „Основи”, 2002. – 750 с.
16. Тертичка В. Політична наука й аналіз політики: парадигма
взаємовідносин // Вісн. Укр. Академії держ. управління при Президентові
України. " 2002. " № 2. " С. 273 " 282.; Його ж. Аналіз державної політики і
політологія // Політичний менеджмент. – 2004. " № 6 (9). – С. 3 " 22.
Тертичка В. Державна політика як дієздатна влада: чому це важливо для
України // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – 2005. – № 1. – С.
30 " 37.
17. Халипов В. Ф. Власть: Кратологический словарь. – М.: Республика,
1997. – 431 с.; Халипов В. Ф. Кратология как система наук о власти. – М.:
Республика, 1999. – 303 с.; Халипов В. Ф., Халипова Е. В. Власть. Политика.
Государственная служба: Словарь. – М.: Луч, 1996. – 271 с.; Тощенко Ж.
Т. Социология власти: генезис идей // СОЦИС. – 2004. " № 7. – С. 12 " 23.;
Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ. – М., 2001.
18. Янґ Е., Куінн Л. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі
державної політики: Практичний посібник для радників з державної
політики у Центральній і Східній Європі / Пер. з англ. С. Соколик. Наук.
ред. пер. О. Кілієвич. – К.: „К.І.С.”, 2003. – 130 с.
19. Advances in Policy Studies Since 1950 // Policy Studies Review
Annual, Volume 10 / Ed. by W. Dunn and R. Kelly. – New Brunswick, N.J.:
Transaction Publishers, 1992. – 552 p.
20. Comparative Public Policy: The Politics of Social Choice in America,
Europe, and Japan / A. J. Heidenheimer, H. Heclo, C. T. Adams. " 3rd ed. "
New York: St. Martin’s Press, 1990. " 416 p.
21. Dye T. R. Policy Analysis: What Government Do, Why they do it, and
what difference it makes. " The University of Alabama Press, 1983. " 122 p.
22. Encyclopedia of Policy Studies / Ed. by S. Nagel. – N.Y.: M.Dekker,
23
1983. – 914 p.
23. Jackson R. J., Jackson D. J. Comparative Government: An
Introduction to Political Science. " 2nd"ed. " Ontario: Scarborough, Prentice
Hall; Allyn and Bacon Canada, 1997. " 519 p.
24. The Policy Sciences / Ed. by D. Lerner and D. Lasswell. – Stanford,
California: Stanford University Press, 1951. – 344 p.; Lasswell H. D. The Policy
Sciences // The Encyclopedia of the Social Sciences. – New York, 1968. –
Vol. 12.; Dror Y. Design for policy sciences. – New York: American Elsevier
Pub. Co., 1971. – 156 p.
25. Wildavsky A. Speaking Truth to Power: The Art and Craft of Policy
Analysis. – New Brunswick: Transaction Publishers, 1987. " 431 p.
26. www.pereklad.kiev.ua
|